Представники Бюро економічної безпеки (БЕБ) разом з СБУ проводять обшуки на олійно-екстракційному заводі та терміналі Allseeds у порту Південний. Причина обшуків — перевірка даних контрагентів, з якими, начебто, працювала компанія.
Про це Latifundist.com стало відомо від фермерів, які постачають сировину на завод.
Вони бояться вивантажувати свою продукцію і розвертають транспорт, бо силовики погрожують заблокувати роботу підприємства та арештувати активи.
Ми звернулися за коментарями до компанії і там нам підтвердили, що два дні тому на завод прийшли БЕБ та СБУ з ухвалою на проведення огляду об’єктів з можливістю вилучення документів на паперових та електронних носіях, які містять реквізити ряду підприємств.
«Крім того, що в ухвалі вказано невірну адресу, так вони ще й зайшли на територію заводу силовим шляхом до пред’явлення та надання копії ухвали. Тобто з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки відповідно до КПК слідчі дії (огляд) можуть проводитися тільки після пред’явлення ухвали та надання її копії», — коментує виконавчий директор Allseeds Євгеній Охріменко.
Після ознайомлення з ухвалою Allseeds почала працювати з детективами. Виявилося, що з підприємствами, які вказані в ухвалі, Allseeds не мало взаємовідносин, сировина від таких підприємств на завод не надходила, продукція таким підприємствам не відвантажувалася. Тоді слідчі попросили надати документи про надходження сировини (ТТН) і вже звідти почали вибирати підприємства, які взагалі не мають ніякого відношення до тих, які передбачені ухвалою.
«На наші зауваження нам відповіли, що вони мають на це повне право. Тобто у нас збираються вилучити документи, які не мають абсолютно ніякого відношення до контрагентів, вказаних в ухвалі. Зараз вони здійснюють огляд приміщень і вилучають ноутбуки та жорсткі диски», — говорить Євгеній Охріменко.
Він також додав, що навіть за таких умов Allseeds була готова співпрацювати з детективами, однак оскільки Allseeds не має права розголошувати конфіденційні інформацію та дані та діє виключно в правовому полі, то попросила детективів надати офіційний запит, на який готова негайно надати офіційно відповідь. Однак, детективи пропозицію Allseeds відхилили та в категоричній формі відмовилися надавати будь-які запити.
За словами Євгенія Охріменко, зараз спілкування відбувається в конфліктному форматі. Силовики поводять себе свавільно на території підприємства. Потужності заводу та терміналу третій день простоюють, так як працівники не можуть працювати в умовах, коли здійснюються слідчі дії.
Детективи БЕБ заборонили виїзд будь-якого транспорту з території підприємства та відвантаження продукції, що повністю заблокувало роботу підприємства.
«У нас, з однієї сторони, просять підприємства працювати, піднімати економіку, сплачувати податки у бюджет, а з іншого — правоохоронні органи дозволяють собі виходити за межі своїх повноважень. Зараз ми не можемо зрозуміти, чому відбувається ця ситуація, адже ми працюємо в рамках правового поля. Ми надали всі документи, які підтверджують, що не працювали з контрагентами, визначеними в ухвалі. Нам здається, що силовики просто шукали привід, щоб проводити слідчі дії і в їх рамках перешкоджати роботі підприємства», — резюмує Євгеній Охріменко.
Чи ризиковано наразі українцям вкладати свої кошти в нерухомість за кордоном, які плюси та мінуси цієї сфери інвестування, які країни є більш привабливими для вкладень, а від яких потрібно триматися подалі, і чи важливо перед прийняттям рішення консультуватись у фахівців? Про це, та багато іншого, «ElitExpert» поговорив з експертом у сфері інвестування від Міжнародного експертного клубу Володимиром КУЦЕНКО – керівником успішної компанії «INVESTHOUSE INTERNATIONAL CLUB», а також професійним юристом з багаторічним досвідом роботи в нотаріаті та судових органах.
Останні дослідження Міжнародного експертного клубу та рейтингового агентства «ElitExpert» стосувалися інвестування, зокрема, у житлову та комерційну нерухомість як в Україні, так і за кордоном. Отже, чи вигідно сьогодні інвестувати і які ризики існують у цій сфері?
Інвестувати в нерухомість – це завжди вигідно. У довгостроковій перспективі, від 10 і більше років, будь-яке ваше вкладення в цю сферу здатне принести прибуток.
Якщо ми проаналізуємо ціни на нерухомість у будь-якій країні світу за останній десяток років, то побачимо періодичні коливання, але, зрештою, завжди активи зростають.
Глобально це пов’язано з інфляцією євро та долара, з постійним подорожчанням енергоресурсів та будівельних матеріалів. Крім того, змінюються й технології будівництва, зростає якість об’єктів.
Звичайно, існує можливість недобросовісного ставлення деяких девелоперів до своїх зобов’язань, але ці ризики мінімізуються скрупульозним вивченням ринку та забудовників.
Таким чином, при професійному підході та підтримці, довгострокові вкладення на 5-10 років завжди виявляються успішними.
Інвестиції на короткий термін, 1-2 роки, можуть бути іноді вигіднішими, але водночас ризиковими, оскільки залежать від короткострокових коливань ринку, економіки країни, політичної обстановки та природних катаклізмів. Дам пораду: якщо ви самостійно інвестували, наприклад, 100 тисяч євро, і через один-два роки ціна на ваш об’єкт впала до 60-70 тисяч, не панікуйте, не поспішайте позбутися його, а зачекайте ще кілька років, поки ринок вирівняється, тоді ви точно продасте дорожче, ніж купували.
ІНВЕСТУВАТИ В АЗІЮ АБО СТАРУ ЄВРОПУ
Передбачається, що для інвестування важливо правильно вибрати країну. Наприклад, у ТОПі останньогорейтингу МЕК — Туреччина, Німеччина, Кіпр, Фінляндія та Польща.
Справді, за багатьма інвестиційними рейтингами Туреччина — безперечний лідер. В останні кілька років вона давала близько 200% прибутку від інвестицій, причому у короткостроковому періоді. За 2-3 місяці можна було одержати від 50 до 70% прибутку від вкладень.
Європа завжди приваблює як забудовників, так і інвесторів своєю стабільністю та захищеністю на законодавчому рівні. Особливо це стосується Німеччини з її сильною та успішною економікою, Фінляндії та Нідерландів.
Польща має значно менший приріст, але попит та зростання цін там також позитивний.
Динамічно розвивається та залучає інвесторів Північний Кіпр, але, на мій погляд, нестабільність його політичного статусу та неприйняття міжнародною спільнотою роблять інвестиції туди досить ризиковими. Тому цінова планка входження на ринок Кіпру гранично низька. Але я рекомендував би інвестувати в нього тільки в короткостроковій перспективі, довго затримуватися з грошима там немає сенсу.
Критерії вибору країн: економічна та політична стабільність, розмір та зростання економіки, інфраструктура, боротьба з корупцією, як вони впливають на вибір інвестора?
Всі ці фактори важливі і вимагають вивчення, я додав би до них ще й екологічну ситуацію. Наприклад, Фінляндія, Голландія та Німеччина приділяють екології підвищену увагу, що робить їх об’єкти набагато конкурентоспроможнішими.
У нерухомості інвестиції не віртуальні. Ви купуєте реальний об’єкт, попит на який завжди більший у стабільній країні, без будь-яких політичних чи економічних катаклізмів.
Боротьба з корупцією – в інвестиційному сенсі це перевірка легальності походження ваших грошей. І чим жорсткіше держава це контролює та перевіряє, тим нижчі показники прибутковості інвестицій.
У країнах, де лояльніше ставляться до походження коштів інвестора – прибутковість вища. Сьогодні до сум до 1 мільйона євро не виникає особливих питань в Арабських Еміратах, Туреччині та Кіпрі — відповідно до них заходить більше грошей, підвищуючи попит та прибутковість короткострокових інвестицій.
Таким чином, довгострокові інвестиції в нерухомість європейських країн, з їх якісним законодавством та стійкою політичною ситуацією, мінімізують ваші ризики, гарантують стабільний, але невисокий дохід.
Інвестиції в нерухомість Туреччини, Північного Кіпру та Дубая покажуть набагато більшу прибутковість, але й ризики будуть вищими.
Формуючи оптимальні інвестиційні кейси для своїх партнерів у цих країнах, ми рекомендуємо інвестувати у короткострокові проекти на 3-6 місяців, максимум на рік.
Зі свого боку ми постійно вивчаємо економічну, політичну та екологічну ситуацію в регіоні, відстежуємо, наскільки дотримуються закони, щоб наші інвестори завжди могли відстояти свої права.
Чи варто українцям прагнути інвестувати саме за кордон? Адже цей процес має як позитивні, так і негативні сторони.
На мій погляд, сьогодні якраз той період, коли люди виходять із зони комфорту та готові пробувати нові напрямки бізнесу – адже війна показала, що немає нічого постійного та стабільного.
Українці могли б інвестувати за кордон більше, але їх зупиняє страх, відсутність досвіду та елементарне незнання чужого ринку. Але світ відкритий, а сучасні технології набагато спрощують пошук будь-якої інформації.
Інвестування за кордон — це не виведення капіталу, як вважають деякі, бо інвестор, громадянин України, залишається в країні, сплачує податки та витрачає гроші в Україні. При цьому він отримує можливість розширити свої горизонти, мати додатковий дохід і місце, куди може приїхати він або його сім’я у разі якихось катаклізмів.
Крім того, інвестор розуміє, як працює за кордоном бізнес, закони та податкова система, отримує новий фінансовий досвід. Адже будь-яка інвестиція – тимчасова. Ви щось купили, щось продали, вивчаєте та пробуєте різні країни, можливості.
До війни в Україні були практично ідеальні умови для роботи з нерухомістю. На оренді можна було заробити 10-12% річних порівняно з 5-6% у Європі. Також було зростання і на саму нерухомість – до 20-25% на рік, тому багато іноземців інвестували саме в Україну, яка давала великий прибуток. Сьогодні багато іноземних інвесторів вивели гроші і вклали їх в інші країни. Але як тільки українська ситуація стабілізується, внутрішній інвестиційний ринок оживе, гроші інвесторів повернуться додому і працюватимуть на відновлення нашої країни.
Нерухомість завжди потрібно побачити і торкнутися. Втім, якщо немає можливості зробити це особисто, то завжди є такі фахівці, як ми, які підкажуть та зорієнтують у всіх спірних питаннях. Наприклад, у будь-якому місті будь-якої країни є райони, які мають попит, і ті, які менш привабливі. І щоб не зіткнутися з проблемами, не придбати неліквід, інвестору важливо отримати консультацію незалежного експерта, який знає цей ринок і працює на ньому.
Або, ось, ви знаєте, що в Європі, Туреччині, дуже рідко буває, щоб забудовник не добудував об’єкт. За це передбачено кримінальну відповідальність. Але в деяких ситуаціях порушуються терміни – обіцяли побудувати за рік, а здали лише за два роки, і, відповідно, інвестор не отримав очікуваного прибутку. Тому наша компанія дуже ретельно вивчає кожного забудовника, всі його об’єкти та зобов’язання, щоб максимально убезпечити інвестора.
Нещодавно у нас була така ситуація в Європі: вивчивши об’єкт, ми зрозуміли, що забудовнику не вдасться у термін здати будинок. Ми повідомили про це свого клієнта і він вклав гроші в інший об’єкт. В результаті все саме так і сталося: піднялася кредитна ставка, продаж зупинився і будинок не був зданий у строк.
БУДИНОК ВАЖЛИВО НЕ ТІЛЬКИ КУПИТИ, АЛЕ Й УТРИМУВАТИ
Ваша компанія займається консультуванням: що ви пропонуєте потенційним інвесторам?
Перше питання, яке ми ставимо своїм клієнтам: «для чого ви хочете інвестувати і в які проекти?» Якщо ви хочете купити об’єкт для перепродажу через 6 – 12 місяців – це одне, а якщо придбати для себе та можливої здачі в оренду – зовсім інше.
Рік тому основний запит був «купити-продати», але сьогодні ситуація почала змінюватися, і приблизно 80% інвесторів хочуть купити нерухомість для себе.
І в цьому випадку, важливий нюанс, на який ми звертаємо увагу інвесторів: розуміння та врахування вартості утримання нерухомості.
У кожній країні свій рівень життя і, відповідно, різні суми витрат на житло. У них входить оплата за утримання будинку, вартість комунальних послуг та податки – три основні платежі. І якщо в Європі утримання однокімнатної квартири може коштувати від 500 до 1000 євро на місяць, то в тій же Туреччині – від 50 до 100 доларів.
Зараз наша компанія, в основному, займається об’єктами середнього цінового сегменту (80-100 тисяч євро), які мають великий попит. При цьому сьогодні на ринку Туреччини з’явилися об’єкти навіть по 30 тисяч євро — це кімнати-студії на березі моря, утримання яких обійдеться лише в 20-30 євро на місяць.
Такі об’єкти дуже цікаві для оренди. При вкладенні всього 30 тисяч євро ви отримаєте кімнату-студію на березі моря, куди в будь-який час зможете приїхати відпочити, а в решту часу здаватимете її з високою рентабельністю — 10-15% річних, від 300 євро на місяць взимку, до 500 євро у сезон.
Студії набагато дешевші за однокімнатні квартири, але мають все необхідне для життя. Крім того, забудовники з якими ми працюємо, вже пропонують послуги з управління орендою.
Сьогодні подібні кімнати-студії будуються на півдні Туреччини, в місті Мерсін, що перспективно розвивається. Для порівняння, в Аланії, такі студії коштують вже значно дорожче, але здаватимуться вони за ті самі 300-500 євро на місяць.
Тепер ви розумієте, наскільки важливо інвестору мати правильного консультанта, який розповість йому про подібні нюанси в кожному конкретному регіоні?!
ЧОМУ САМЕ НЕРУХОМІСТЬ
Добре, з країнами ми визначилися, але чому саме нерухомість є найперспективнішим інвестиційним вкладенням на сьогоднішній день, а не біржі, фінанси чи криптовалюти?
Нерухомість — це реальніші, стабільніші і зрозумілі інвестиції, на відміну бірж і криптовалют, де ринок максимально нестабільний і непередбачуваний.
Це інвестиції, якими ви зможете скористатися і за рік, і через 5, і через 20 років. Володіння нерухомістю не залишить вас із порожнім електронним гаманцем. Її завжди можна продати. А що у вас залишиться, якщо ви прогорите на біржі?
На відміну від інвестування в цінні папери, золото, технології майбутнього чи агросектор, вкладення грошей у нерухомість забирає найменше часу. Інвестиціями у щось складніше, щоб вони були успішними, потрібно займатися ретельно, постійно вивчати сферу та витрачати на це чимало часу. Наприклад, криптовалютами, сільським господарством чи іншим виробничим бізнесом слід займатися 24/7.
Інвестиції в нерухомість вимагають вашого часу тільки на етапі вкладення, коли необхідно вивчити ринок, проконсультуватися з фахівцями і прийняти рішення. Вирішили продати – знову вивчили ринок та продали. З орендою ще простіше: ви придбали, а далі усім займається керуюча компанія.
А як бути з прибутковістю?
Завжди потрібно пам’ятати головне правило — чим більша дохідність, тим вищі ризики. А далі кожен сам вирішує, наскільки він готовий ризикувати.
Я називаю це «етапами дозрівання інвестора». Інвестор-початківець з 50 тисячами, який хоче заробити мільйон, може пробувати себе в тій сфері, де більше і ризик, і прибутковість. А вже коли ви заробили мільйон, вам цього достатньо і потрібно першочергового його зберегти, ніж примножити, то краще ці гроші інвестувати у щось стабільне в стабільних країнах, хай навіть і з невисоким відсотком прибутку.
Рекомендуючи інвестувати в нерухомість, на що, як експерт ринку, радите звертати увагу в першу чергу?
Важливо наголосити на популярності регіону, тому що зростання нерухомості на ринку, як ми з вами з’ясували, не буває постійним, а завжди рухається з перепадами.
Дуже важливо заходити з інвестуванням не тоді, коли країна вже розкручена та йде пік вкладень, а трохи раніше. Після піку завжди йде спад, і інвестори можуть не встигнути вийти з прибутком. Так, можна здавати нерухомість в оренду і все одно бути в плюсі, але ви не отримаєте тих грошей, на які розраховували.
У кожній країні, на відрізку 10-20 років, ринок нерухомості має 1-2-3 стрибки піків і падіння цін. Причини та час виходу з таких піке для кожного регіону індивідуальні.
Наскільки стабільним є рейтинг найбільш привабливих інвестиційних напрямків у світі? Від чого ця стабільність залежить та як швидко цей рейтинг змінюється?
Я назвав би цей рейтинг помірно стабільним. Все залежить від економіки та політики, від соціальних процесів, міграції населення, виборів. Так, наприклад, у будь-якій країні перед виборами президента падає попит на ринку нерухомості, відбувається затишшя, ринок зупиняється та завмирає.
Новий проект рейтингового агентства «ElitExpert», який незабаром буде презентовано – це рейтинг стійкості будівельних компаній Одеського регіону. Як ви вважаєте, які критерії у ньому є основними? І загалом – стійкість будівельних компаній в Україні та за кордоном має визначатися за однаковими критеріями чи різними?
Підхід має бути практично однаковим у всіх країнах – природно, із поправкою на українські реалії. Перший важливий критерій – це репутація, активна присутність на ринку, а другий, і у світлі економічної нестабільності, найголовніший – наявність додаткового бізнесу та оборотних коштів. Щоб компанія була спроможною пройти кризу, вона повинна мати можливість добудовувати житло за відсутності зовнішнього фінансування від інвесторів.
Багато вітчизняних компаній звикли працювати або на позикові кошти, або на інвесторські, і, за сьогоднішньої ситуації, вони просто зупиняються і банкрутують. У своєму аналізі ми обов’язково зважаємо на ці фактори, розраховуючи ризики для інвестора.
Крім того, у нинішніх українських реаліях є компанії, які повністю залежать від влади, зав’язані на корупційній складовій під час отримання майданчиків та дозволів на будівництво. І важливо розуміти, що під час політичної турбулентності такі компанії дуже нестабільні.
Окреме питання – якість будівництва. Це важливий чинник, але він не гарантує стійкості компанії. За економічної кризи та обмеженої кількості коштів люди купуватимуть навіть неякісне житло. Отже, основним фактором стійкості є не так довголіття і професіоналізм будівельної компанії, як наявність у неї додаткових оборотних коштів.
У наш нестабільний час, я рекомендував би інвесторам тричі подумати, перш ніж вкладатися в компанію, кінцеві бенефіціари якої невідомі, а фінансові можливості не можна перевірити і оцінити.
Джерело – ElitExpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.
Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».
До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.
Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.
У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!
Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.
За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.
Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.
ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ
Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.
За даними Міністерства фінансів, найбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.
Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.
Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .
ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ
Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.
При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.
З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.
Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.
Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.
Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?
Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.
«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.
На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.
Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.
ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ
А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахункомгасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.
Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!
Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.
НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?
Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?
Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:
Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.
Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.
Інфраструктура та відновлення. Бойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.
Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.
Освіта.Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.
Розвиток економіки. Навітьв умовах війни ця сфера є найважливішою для держави. Незважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.
В 2021 году организованная преступная группа из Одессы, с помощью целой цепочки «черных нотариусов» украла корпоративные права ООО «Басари», которому принадлежит бизнес-центр «Киевский» на Греческой площади, а также ООО «Компромисс», владеющего подземным БЦ «Греческий» в Одессе. Рыночная стоимость этих активов составляет около 500 млн гривен.
Рейдеры в связке с нотариусами провернули хитроумную схему, за пару дней проведя десяток регистрационных действий, сменив владельцев имущественных прав – но при этом правоохранительные органы претензий к ним не имеют.
Среди участников организованной преступной группы – главный обвиняемый в гибели девяти человек, включая ребенка, погибших вследствие пожара в отеле «Токио Стар» Сергей Дурач, а также лица, связанные со строительной компанией «Будова», отношение к которой имеет мэр Одессы Геннадий Труханов. В частности, это Тарас Испанюк и Руслан Кацуба, которые представляли интересы «Будовы».
Рейдерство помогла осуществить «черный нотариус» Татьяна Домбровская из Полтавы, которая 26 ноября 2021 года незаконно сменила владельцев корпоративных правОО «ЦЗИ». В ответ «ЦЗИ» обратился в Министерство юстиции Украины, где дело рассматривала специальная Антирейдерская комиссия. По итогам ее работы Минюст издал Приказ 4677/5 от 28 декабря 2021 года о том, что действия Домбровской и последующие регистрационные действия были незаконными. Однако рейдеры с помощью фиктивных судебных исков добились наложения досудебных арестов на все захваченные активы, и таким образом суды запретили выполнять Указ Минюста.
Уже два года следствие, прокуроры и суды играют на руку профессиональным мошенникам. Расследованием преступления руководят прокуроры Офиса Генпрокурора, которых назначил заместитель Генпрокурора Игорь Мустеца. Именно он покрывает бездействие прокуроров и блокирует расследования ГБР уголовных дел, возбужденных в отношении прокуроров, чьи действия продиктованы коррупцией и взяточничеством.
Более того, именно по ходатайству Офиса Генпрокурора судьей Ильевой из Печерского суда был наложен один из арестов на корпоративные права. То есть, даже Офис Генпрокурора явно препятствует выполнению Приказа Минюста.
Целых два года расследование саботируется, следственные действия не проводятся, никому из членов организованной преступной группы не вынесено подозрение. Нотариус Домбровская продолжает работать, а все преступники остаются на свободе и продолжают владеть украденной собственностью.
Дело №_1488, открытое по заявлению рейдеров, не закрыто, невзирая на отсутствие состава преступления. Проводятся многочисленные обыска, изымаются сотни документов, накладываются аресты и блокируется деятельность предприятий. НАБУ, ДБР, Департаменты внутренней̆ безопасности Нацполиции и Офиса Генпрокурора не замечают состава преступлений в действиях правоохранителей и судей.
Таким образом «расследование» преступлений быстро движется к окончанию срока исковой давности.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Пожежа в одеському готелі «Токіо Стар» сталася у серпні 2019 року. Тоді у вогні загинуло 9 людей, у тому числі дитина та громадянка Австралії, а десятки отримали травми різного ступеня важкості та серйозні опіки. Багато кому потім довгі місяці довелось лікуватися, а хтось повинен буде це робити все своє життя.
Близькі загиблих втратили дорогоцінні життя рідних та віру в справедливість, а винуватці так і залишаються на волі. Водночас прокурорська та судова влада не має наміру змушувати винних понести відповідальність.
Поліція одразу взялася за розслідування справи. За результатами розслідування з’явилися четверо обвинувачених у пожежі в готелі «Токіо Стар», у тому числі й Сергій Дурач – директор і єдиний власник підприємства ТОВ «Готель Паровоз», яке володіло другим поверхом будівлі готелю «Токіо-Стар», де саме і виникла пожежа.
Між тим, за минулі з того часу чотири роки, судова справа до сих пір перебуває на стадії підготовчого провадження. Всі матеріали справи є в наявності, але жодного обвинувального акту нема. Тобто, виходить, загинули люди – та й байдуже, ніхто за це покарання не понесе.
Однієї з причин такого повільного розслідування є той факт, що прокурор, який виконує функції державного обвинувача в суді, чотири рази безпідставно не з’явився на засідання. Всі спроби постраждалих та їхніх адвокатів отримати доступ до матеріалів справи також жорстоко припиняються.
Суддя Л.В.Гаєва, яка безпосередньо розглядає справу не прагне завершити процес, а щоразу затягує її розгляд під надуманими приводами.
Відразу після пожежі, у серпні 2019 року, суд обрав одному з власників «Токіо-Стар» – одеському бізнесмену Вадиму Чорному – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. Стосовно другого власника готелю – Сергія Дурача, який переховувався від органу досудового розслідування за кордоном, було підготовлено клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про дозвіл на його затримання.
Але поліція змогла затримати Дурача лише 15 липня 2020 року, коли він повернувся до Одеси з Італії, де майже рік переховувався. Буквально на кілька днів його відправили у СІЗО, але майже відразу запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт, який згодом взагалі було скасовано.
Але між тим, з 21.08.2021 р. у Приморському районному суді м. Одеси у справі №522/13891/20 розглядається обвинувальний акт відносно Сергія Дурача. Справа до сих пір перебуває на стадії досудового розслідування.
Тим часом, Сергій Дураччудово себе почуває, знаходячись на свободі, про що свідчить те, що і після виходу із СІЗО він запам’ятався ще цілою купоюнових кримінальних справ.
19.03.2021 він підписав Протокол фіктивних загальних зборів громадської організації «Центр захисту інвалідів»(ЦЗІ), на яких Дурача незаконно призначили директором «ЦЗІ». За цим фактом, з 18.08.2021 у ВП №2 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області розслідувалася кримінальна справа №12021162510000384 за ч.2 ст.190 КК України. З 21.01.2022 р. розслідуванням займається ДСУ НП України. У даній справі Дурача навіть не допитували. Підозри не винесено.
26.11.2021 полтавський нотаріус Т. Домбровська незаконно переоформила корпоративні права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» на ПП «Дагда-2013»(засновники Дурач та Голова). ТОВ «Басарі» належить бізнес-центр «Київський» на Грецькій площі, а ТОВ «Компроміс» володіє підземним БЦ «Грецький».
За цим фактом, 24.12.2021 порушено кримінальну справу №42021170000000126 за ст.365-2 ч.3 та за ст.190 ч.4. Слідство не діє. Підозри нікому не винесено.
26.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №17 загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Басарі» Тарасу Іспанюку. Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). Підозра не винесена.
29.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №19 загальних зборів «Дагда-2013» про входження ДП «Компроміс» до складу засновників «Ларгент». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за тою же ст.209 КК. Підозра не винесена.
30.11.2021 Дурач С. підписав Протокол загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу 100% корпоративних прав «Компроміс». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК. Підозра не винесена.
Наразі, станом на серпень 2023 року, головний обвинувачений у справі щодо пожежі у готелі Сергій Дурач перебуває на свободі. У жодному із злочинів, пов’язаному з рейдерським захопленням ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» йому не винесено підозри.
Розслідуванням злочину керують прокурори Офісу Генпрокурора, яких призначив заступник Генпрокурора І. Мустеця. Їх бездіяльність – це наслідок корупції та хабарництва. Вже майже два роки розслідування саботується, слідчі дії не проводяться.
Більш того, той факт, що за останній час Сергій Дурачстав фігурантом нових кримінальних проваджень через рейдерські атаки доводить, що він цілком впевнений у своїй безкарності. Тому тут цілком можна припустити наявність скоординованих дій правоохоронців та фігуранта відразу кількох кримінальних справ. Усі злочинці на волі і продовжують володіти вкраденою власністю.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Інвестиції в нерухомість є найбільш стабільними та перевіреними навіть не роками, а століттями. Проте більшість українських інвесторів обмежуються своїм містом чи регіоном через страх і недовіру до нових ринків та країн.
В останні роки інвестиції в нерухомість за кордоном стали більш актуальними та привабливими, а на ринку представлено безліч об’єктів Туреччини та Еміратів – але стара Європа, як і раніше, залишається не такою цікавою українським інвесторам через високі ціни та малу поінформованість про особливості ринків.
У цьому матеріалі ми розвіємо деякі міфи та познайомимо вас з новим, що має великий попит у Європі, інструментом роботи з нерухомістю – державними та приватними аукціонами, які пропонують досить вигідні умови для інвесторів та прийнятні ціни на об’єкти.
Наш співрозмовник – експерт з нерухомості та аукціонів Ірина Георгієва, яка багато років працює в Італії та Франції.
Ірина, давайте відразу розберемся, чим займається аукціоніст та чому некоректно його називати ріелтором?
Через те, що в Україні сфера аукціонів дуже мало розвинена, а більшість об’єктів нерухомості купуються через агенції, то прийнято вважати, що всі, хто займаються цією сферою — ріелтори .
Але аукціоністи мають більш розширену сферу діяльності і працюють не стільки на прямих продажах, скільки на консультуванні при купівлі нерухомості в Європі, за допомогою аукціонів, особливість яких у тому, що інвестор може придбати об’єкт за ціною, значно нижчою від ринкової.
Як відбувається купівля нерухомості на аукціонах в Європі?
З 2017 року я почала брати участь в аукціонах Одеси з продажу приміщень, які місто виставляло на реалізацію. І в процесі вивчення законодавства, ринку та особливостей аукціонних продажів дійшла висновку, що в Європі це більш цікаво та перспективно.
Основні відмінності України та Європи у ментальності, податках та підходах до інвестування.
У нас досі є укорінений стереотип, що потрібно жити і працювати заради дітей, щоб обов’язково залишити їм якусь нерухомість. Але в умовах нового світоустрою діти, що виросли, навряд чи будуть в ній жити, або взагалі переїдуть в іншу країну.
У Європі це давно вже не панацея, і багато хто навіть не планує купівлю нерухомості своїм дітям, оскільки ті часто живуть далеко, а іноді, взагалі за океаном. І батьківська нерухомість для них не є настільки інвестиційно перспективною, як це заведено в нашому розумінні.
Крім того, важливу роль відіграє різниця у оподаткуванні в Україні та Європі. У нас податки при купівлі чи спадкуванні в рази менші, ніж у Європі, де утримання нерухомості, для більшості людей, невигідне.
Наприклад, у Франції та Італії, де я працюю аукціоністом, більшість людей не можуть отримати у спадок нерухомість, тому що при цьому їм потрібно заплатити до 60% податків, а в них просто немає таких коштів. Тим більше, що ці гроші повинні бути «білі», адже в Європі неможливо просто взяти кошти і покласти собі на рахунок — їх походження має бути легальне і підтверджене.
І ось саме аукціони є альтернативою для продажу такої нерухомості. Наприклад, у власників немає спадкоємців, тоді вони передають своє житло державі, замість довічного утримання в будинках для людей похилого віку. А держава може її продати лише з аукціону. Найчастіше це дуже перспективні об’єкти для інвестування, і, на відміну від України, цей процес є досить швидким, живим і «прозорим».
Загалом, у Європі аукціонна система дуже розвинена та вигідна, тому нею й користуються. В Україні цей процес має здебільшого негативне сприйняття серед суспільства, тому що навіть через роки можуть з’явитися спадкоємці чи інші претенденти на придбане вами майно, і людина зав’язне в судах або взагалі втратить нерухомість. В Європі, якщо нерухомість потрапила на аукціон, то власник вичерпав усі законні способи її повернути собі, окрім як викупити. І далі умови аукціону для нього, як і для решти, абсолютно однакові.
Крім того, після придбання нерухомості з аукціону, покупець стає єдиним її власником, і жодних оскаржень чи переглядів не може бути.
Тому інвесторам і потрібен аукціоніст – для розуміння процесів роботи аукціонів, законів країни інвестування, допомоги та консультацій при виборі об’єкта. Професіонал, який правильно зорієнтує, підкаже, у що краще вкладатися, складе інвестиційний план по об’єктах і сам їх перегляне, якщо інвестор не має можливості бути присутнім особисто.
Як людям інвестувати в європейську нерухомість через аукціони, чи зможуть вони це зробити самостійно або краще звернутися до фахівців?
Зрозуміло, потенційним інвесторам доцільніше звернутися за професійним супроводом до фахівців, які мають багатий досвід на ринку, які зможуть допомогти клієнту з відкриттям рахунку в європейському банку, і з рештою питань, що стосуються аукціону.
У чому перевага європейського ринку для таких інвесторів?
По-перше, я пропоную участь в аукціонах Франції, де ліквідність нерухомості одна з найвищих, і в Італії, де досить висока пасивна доходність від оренди нерухомості або її реалізації. Інші країни Європи мають нижчі показники прибутковості, тож я з ними не працюю.
По-друге, висока сезонність Італії та Франції для оренди – не менше 9 місяців на рік.
Стартова вартість нерухомості на аукціонах завжди мінімум на 40% нижча за ринкову, і навіть при фінальному продажі вона дуже рідко доходить до ринкової.
Наведу приклад – квартира в Антібі, на Лазурному Березі Франції за 150 метрів від моря та площею 55 кв. метрів, вийшла на аукціон зі стартовою вартістю 70 тисяч євро, коли в цьому будинку аналогічна квартира коштує 280 – 320 тисяч євро. У результаті цю квартиру було продано за 130 тисяч євро. Звичайно, часто в такій нерухомості потрібно робити ремонт, щоб її можна було здавати в оренду або жити самим, вирішити питання з виселенням минулих мешканців, але, все одно, на це сумарно піде не більше 50 тисяч євро, що в будь-якому випадку менше, ніж купувати її просто на ринку без аукціону.
Що дає придбання нерухомості для інвестора, якими є поточні витрати та ризики?
Потрібно розуміти, що багато європейців самотні і претендувати на спадок просто нікому – це про ризики. І навіть якщо власник має спадкоємців, але майно через суд пішло на аукціон, і ви його придбали, то я можу гарантувати на 100%, що його ніхто у вас уже не відбере.
Крім того, купівля нерухомості дає перевагу на отримання посвідки на проживання та соціалізацію в країні купівлі. Наприклад, у Болгарії є мінімальний фінансовий поріг для отримання посвідки, але в старій Європі цього немає. Але саме придбання нерухомості спрощує процес отримання документів та дозволяє продовжувати час перебування в країні, просто надаючи довідку про наявність житла.
Також, наявність нерухомості дає кращі умови для кредитування у європейських банках. Інвестор повністю вливається у соціальне життя країни, отримує податковий номер та стає повноцінним фінансовим резидентом.
Щодо податків на нерухомість, вони ненабагато більші, ніж зараз в Україні. Крім того, у Франції, на Лазурному березі, через географічне положення, витрати на опалення мінімальні.
Є специфічні податки, такі як податок на розкіш, але це 1-1,5% на рік, і він залежить від площі нерухомості.
Якщо людина придбала об’єкт не для житла, а для інвестування, то я пропоную постпродажне обслуговування. До нього входить страхування, оплата комунальних послуг та питання з оренди. За досвідом можу сказати, що самостійно цим займатися невигідно та складно, не працюючи постійно у цій сфері.
Наприклад, якщо при оформленні необхідно звернутися до суду, потрібен адвокат із відповідною ліцензією. Для мінімізації ризиків я вже маю перелік досвідчених адвокатів для таких питань, з якими я працюю, і вони супроводжують наших інвесторів.
Яка ліквідність та прибутковість нерухомості після її придбання?
Вклавши у квартиру чи будинок від 150 тисяч євро у Франції чи північній Італії, щорічне зростання вартості оренди та самої нерухомості складе 1-2%. Торік Франція показала рекордні +15% за рік до вартості, якщо купувати на перепродаж. Це пов’язано з міграцією з України, Росії, Казахстану та Молдови. Останнім часом, багато клієнтів записуються до нас на консультації саме із цих країн.
Якщо розглядати Туреччину та Об’єднані Арабські Емірати для інвестицій та життя, дуже важливо, чи підійде вам ментальність цих країн. Крім того, Туреччина може незабаром інвестиційно насититися, і ринок «просяде», до того ж, як показали нещодавні землетруси, там є велика проблема з дотриманням норм будівництва та пожежної безпеки.
На мою думку, саме інвестиції у стару Європу – це завжди довгостроково, це для дітей, для бізнесу чи переїзду. Це для змін.
Джерело – Розмовляла Олена Овчиннікова для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Продовжуємо нашу довгу розмову з Костянтином Шпільовим, в минулому, одеським депутатом, співробітником адміністрації президента України, заступником начальника ГУНП Одеської області, а нині — СЕО та керуючим партнером детективної європейської агенції Absolution, яка у тому числі займається виявленням та розшуком зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.
Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одещини Євгена Борисова, розпочало масштабні реформи у сфері територіальних центрів комплектування. Про що Костянтин Шпільовий детально розповів у першій частині інтерв’ю агентству ElitExpert.
Сьогодні наш співрозмовник поділився своїми думками про те, чи можна перемогти корупцію, що проникла у всі сфери українського життя, припустив, чим закінчяться справи стосовно мера Одеси та інших ТОПів, а також пояснив, чому люди, які називають себе антикорупціонерами, найчастіше лише підігрують системі.
– Одеса для вас – рідне місто. І напевно, вам подвійно болючіше спостерігати гучні корупційні схеми саме там. Чому НАБУ ніяк не вдається розслідувати справи стосовно мера Геннадія Труханова, Володимира Галантерника, Бориса Кауфмана та інших?
– За моєю інформацією, справа Галантерника вже передана до суду. Сам бізнесмен знаходиться в незавидному положенні, та змушений був переїхати з Великобританії, де ним зацікавилися місцеві правоохоронці, до Австрії. Справа в тому, що Відень, особливо з початком повномасштабного вторгнення, не видає підозрюваних по економічним та політичним злочинам. Тому там зараз знаходяться Дмитро Фірташ, Олег Бахматюк, екс-голова НБУ Кирило Шевченко зі своїм заступником Денисом Чернишовим, та багато інших українських чиновників і бізнесменів, які ховаються від НАБУ і СБУ.
Щодо одеських гучних справ, думаю, що справа Труханова та інших чиновників Одеської міськради, незабаром буде доведена, і кожен із них отримає покарання відповідно до своєї ролі.
І якщо суспільству здається, що справи не розслідуються, це не так. Сьогодні на кожного слідчого та детектива лягає 10 і більше гучних справ. Справи складні, багато експертиз, до того ж треба враховувати, що українська судова система не завжди стає на захист інтересів держави.
Також зазначу, що, на мій погляд, описані вище справи будуть опрацьовані таким чином, щоб мінімізувати їхнє затягування з боку адвокатів, оскільки за ними проходять близько 16 осіб. Багато що залежить від ВАКС, але обіцяють нові та цікаві факти, які здивують суспільство та одеситів.
– Яка, на вашу думку в цьому, роль президента України – чи відповідальний він за корупцію та розкрадання в країні до і під час війни? І що він особисто може зробити, щоб змінити ситуацію?
– На мою думку, президент відповідальний за все, як гарант Конституції, глава держави, а зараз ще й як Верховний головнокомандувач. Але на добу лише 24 години. Володимир Олександрович Зеленський теж людина, і він один.
Засуджувати та критикувати легко. Але головна проблема в тому, що навіть на Банковій більшість працюють за радянською системою. Якщо у найвищому ешелоні президент ще може контролювати, кого беруть на роботу, то чим нижче опускається вертикаль влади, тим більше губиться управління та погіршується якісний склад чиновників. Там уже беруть всіх підряд – знайомих, родичів тощо, а люди йдуть на посади лише для того, щоб зайняти нішу в корупційній системі.
Систему найближчим часом не зламати, вона сильно опирається, а тим більше – у такий час, коли всі сили та ресурси віддають для перемоги.
Але водночас, коли читаєш і чуєш, що в Україні під час війни робляться дороги за 600 мільйонів гривень десь на Закарпатті – це настільки цинічно, що просто не вистачає слів. Волонтери та наші воїни з передової шукають кошти на закупівлю коптерів або запчастин для ремонту пікапа, самі купують собі «броники», шоломи та інше… Це ненормально. І я розумію обурення українського суспільства. Такі речі розколюють Україну ще сильніше, ніж зовнішній ворог, адже внутрішній ховається від нас.
Тому, на мій погляд, останні дії антикорупційних судів та НАБУ щодо відшкодування збитків є прийнятними, інакше справи можуть тривати роки.
– Які кроки з боку держави зараз могли б бути максимально ефективними в боротьбі з корупцією?
– Систематизація антикорупційних органів. Ефективні органи зараз – це НАБУ, контррозвідка, ДБР та СБУ, але остання зараз більше відволікається на пошук та боротьбу з терористами та зрадниками.
Друге – систематизація та перерозподіл функцій, щоб уникнути їх дублювання. Залучення лише професіоналів, внаслідок чого я особисто посилив би закон про громадські антикорупційні організації. Дуже часто вони лише заважають роботі правоохоронців, а часом просто продають важливі для слідства матеріали самим обвинуваченим.
Третє – у нас не працює закон про так званих «викривачів» корупції. Ви хоч раз чули, щоби комусь заплатили 10% від заарештованого у корупціонера майна? Закон є, а механізму нема.
Було б корисно створити інституцію «мисливців за головами», як у США, які займаються пошуком злочинців-утікачів – у тому числі за кордоном. Такі функції на себе могло би взяти українське ГУР, за аналогією з ізраїльським МОССАДОМ та ЦРУ. Але поки що міжнародне законодавство та партнери не дозволяють Україні цього зробити.
Четверте. Потрібно нарешті ухвалити закон про приватну детективну діяльність, поставити його під контроль та видавати ліцензії. Закон був розроблений та прийнятий в парламенті у першому читанні в 2019 році, але далі забуксував, бо був невигідним Авакову та його оточенню. В той час багато професіоналів пішло з системи і залишилось за бортом, а нових набирали не за вміннями, а виходячи із політичної кон’юнктури.
– Як із подібними проблемами борються у Європі та інших розвинених країнах?
– В Європейських країнах та США у самій системі основ державності лежить розуміння, що обкрадати державу – це дуже страшно. Наприклад не заплатити податок – страшне покарання, а в Україні це героїчно.
Зараз є надія, що контроль за витратами в Україні все ж таки буде. Йдеться про зовнішні інвестиції та кошти на відновлення країни, які підуть через компанію «БлекРок», що має багатомільярдні обороти. Тому я впевнений, що західні партнери усе моніторять.
– Якими проектами Absolution має намір займатися далі?
– Ми готові та відкриті до діалогу з усіма антикорупційними структурами. Світ настільки глобальний, що бути корупціонером все більше стає невигідним – сховатися вже не вдасться, а розплата прийде. Схем з легалізації грошей, кешу, стає дедалі менше.
Так, український фінансовий моніторинг багато на що заплющує очі, а його керівник, пан Черкаський, сидить на своєму місці вже за кількох президентів. Але якщо фінмоніторинг включиться як слід, а у них є на це повноваження, то все зміниться. Вони не ініціюють перевірки таких як воєнком-корупціонер Борисов, навіть після публікації матеріалів у ЗМІ. Їм цікаві ФОПи за 1000 гривень, а не багатомільйонні злочини.
Ми готові допомагати, але не замінюватимемо роботу держави.
Наші співробітники – всі професіонали, колишні працівники, як західних спецслужб, так і українських, які стали не потрібними державі. Охочих допомогти свої країні дуже багато, але водночас дуже шкода, що багато сильних професіоналів пішло із органів, бо не змогли працювати за такої корупції та кумівства.
– Останнім часом в Україні почали говорити про вибори. Що ви думаєте з цього приводу?
– Якщо це станеться, то військовослужбовці та лідери думок не зможуть у них брати участь, оскільки їм доведеться переключитися з виконання своїх основних обов’язків на політику, що зараз неможливо. Тоді на вибори підуть ті самі люди з грошима і нічого не зміниться. Усі ми віримо в перемогу, тож спочатку треба закінчити війну, а тоді вже можна говорити про вибори. І, на мій погляд, тим, хто втік від війни, треба заборонити брати в них участь.
Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert
Фото з особистого архіву Костянтина Шпільового
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Вже другий рік поспіль правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаною з крадіжкою майна, що належить громадської організації «Центр захисту інвалідів».
Як зазначає видання ElitExpert,мова йде про незаконне захоплення двох об’єктів — столичного бізнес-центру «Київський», що належить ТОВ «Басарі» та підземного БЦ «Грецький» в Одесі, що є у власності компанії «Компроміс».
Справа в тому, що 9 листопада 2021 року, за заявою члена злочинного угрупування, яке незаконно заволоділо майном, Валерії Гoлoви було порушено кримінальне провадження №12021162510001488, стосовно власників ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» з приводу заволодіння корпоративним майном.
Але адвокати потерпілої сторони зазначають, ця справа була порушена без складу злочину, оскільки витяги з ЄРДР показують, що Валерія Голова ніколи не мала зазначених корпоративних прав у цих компаніях, а всі дії нею проводяться лише для ускладнення розслідування злочину.
Проте відразу після відкриття кримінального провадження Валерія Гoлoвa звернулася до суду з вимогою накладення арешту на майнові права і вже 19 листопада суддя Приморського суду В.В. Іванов виніс ухвалу про арешт корпоративних прав компаній «Галатея», «Басарі», «Компроміс», що належать «ЦЗІ».
Як відомо, право на подання потерпілим клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування виникає лише після повідомлення особи про підозру (при чому за наявності підстав, визначених ст. 276 КПК України). Але слідчому судді Приморського районного суду було достатньо і поданою Головою В.О. цивільного позову до моменту вручення такого повідомлення та поданого клопотання про арешт майна.
На думку адвокатів, що представляють інтереси ГО «Центр захисту інвалідів», реальною метою арештів майна було перешкоджання їхньому поверненню законному власнику після рейдерського захоплення і створення умов для протиправної перереєстрації третіми особами прав на нього.
До речі, згодом всі ці процесуальні порушення були встановлені Одеським апеляційним судом та зафіксовані в Ухвалі від 06.04.2022 року (справа № 522/22174/21, провадження № 1-кс/522/12014/21).
У відповідь ГО «ЦЗІ» звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції. Там справу розглядала спеціальна Антирейдерська комісія, і за підсумками її роботи 24 грудня 2021 р. Міністерство юстиції ухвалило Наказ №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf), яким було встановлено, що дії нотаріуса Тетяни Домбровської та наступні реєстраційні дії по перереєстрації майна незаконні та повинні бути одразу ж скасовані.
Здавалося б, все дуже просто – є відповідний наказ Мін’юсту, щоб виконати його, залишалося лише зареєструвати його у держреєстратора та повернути захоплені активи власникам. Однак це неможливо виконати вже рік, доки не знято судове накладення арешту. Взагалі, на думку опитаних юристів, це рейдерство було організовано дуже професійно, на високому рівні, і в ньому відстежується чіткий план.
Наказ Мін’юсту передали до Приморського суду Одеси 4 січня 2021 року — з метою відновлення порушених прав ГО «ЦЗІ». Судді Іванову було подано клопотання про скасування накладеного ним арешту, який за законом мав зняти арешт протягом 72 годин (згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України). Однак під різними приводами суддя затягував розгляд справи, що дало рейдерам час накласти інші арешти у різних судах.
Лише через місяць, 7 лютого, клопотання було розглянуте, але і тоді суддя безпідставно відмовивзаконним власникам у його задоволенні. З того часу ситуація загрузла в нескінченних кримінальних провадженнях та судах, а люди, що брали участь у легалізації вкрадених активів, звертаються до судів з метою заблокувати Наказ Мін’юсту досудовими арештами та скасувати його.
За час, поки суддя Іванов ніяк не міг розглянути клопотання, було накладено три нові досудові арешти:
-14.01.2022 р. досудовий арешт наклав суддя Одеського Окружного Адміністративного суду Бутенко О.В, справа №420/518/22.
-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В., справа №504/158/22;
-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д., справа 492/25/22;
ГО «ЦЗІ» подали навіть скаргу на суддю Іванова В.В. до Вищої Ради Правосуддя, проте у зв’язку з тривалою бездіяльністю цього органу, скаргу ще не розглянуто. Також заяву на суддю Іванова було направлено до Національного Антикорупційного Бюро, проте НАБУ відмовилася порушувати справу за цією заявою.
Таким чином повернути своє майно «Центр захисту інвалідів» знову не зміг, оскільки на нього вже накладено нові арешти.
Станом на серпень 2023 року вісім суддів у різних судах України, за фіктивними позовами, винесли незаконні рішення та наклали досудові арешти на всі захоплені активи і заборонили виконувати Указ Мін’юсту. Окрім згаданих вище суддів Іванова, Бутенка, Вінська, Гусєва, арешти наклали ще• суддя Стасюк С.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/2281/22;• суддя Іллєва Т.Г., Печерський районний суд м.Київ, Справа №757/21736/22-к;• суддя Анісімова Н.Д., Білгород-Дністровський суд Одеська область, Справа №495/7512/22;• суддя Котков О.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/11679/22.
Головна проблема полягає в тому, що процес оскарження «ЦЗІ» накладених арештів в судах вищих інстанцій досить повільний. На зняття одного потрібно близько року, а новий арешт рейдери накладають за тиждень. Прокуратура також не діє, і грає на боці рейдерів, не виконуючи наказу Мін’юсту. Більш того, саме за клопотанням Офісу Генпрокурора, суддею Іллєвою, Печерського суду Києва, було накладено один з арештів на корпоративні права. Тобто навіть Офіс Генпрокурора явно перешкоджає виконанню Наказу Мін’юсту.
Зрозуміло, що рейдерство такого масштабу просто не могло б відбутися, якби його не прикривали правоохоронці та вся система. З тих часів минуло півтора роки, а правоохоронці навіть не намагаються розібратися у злочині.
Наразі слідство проводить головне Слідче управління Нацполіції при наглядовому керівництві Офісу Генпрокурора. Усі скарги «Центру захисту інвалідів» відкидаються, на численні запити надходять формальні відписки про те, що «слідство триває», особи, які явно причетні до цього рейдерства, не опитуються, в одеських нотаріусів, які були задіяні у схемі, навіть не проведено обшуки… І доки громадська організація шукає правди в судах та правоохоронних органах, рейдери користуються цілковитою безкарністю.
У свою чергу, ElitExpert звертається до всіх, хто має якусь інформацію з приводу вказаних подій або стосовно осіб, про яких йдеться: відомості можна надіслати на електронну пошту агентства [email protected].
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Костянтин Шпільовий – екс-депутат міськради Одеси, у минулому співробітник адміністрації президента України, заступник начальника управління поліції Одеської області. Нині він – CEO та керуючий партнер успішного європейського агентства Absolution, одним із видів діяльності якого є виявлення та розшук зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.
Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одеської області Євгена Борисова, стало тим першим камінчиком, який у результаті призвів до грандіозного обвалу, глобального струсу та перезавантаження всієї системи українських військкоматів (ТЦК та СП). А в кейсі Костянтина Шпільового таких історій десятки, якщо не сотні.
У першій частині довгого інтерв’ю агентству ElitExpert він поділився принципами роботи свого агентства, розповів про те, як одеського військкома занапастила жадібність та впевненість у своїй безкарності та припустив, як зміниться ситуація в українських ТЦК та СП після масштабних перевірок та масових звільнень їхніх керівників.
– В Україні справа військкома Борисова викликала серйозний резонанс. На нього звернув увагу Президент України. Перед тим, як тему підхопили центральні ЗМІ, про неї кілька разів говорили колишній народний депутат Ігор Мосійчук, а також політичний діяч Дмитро Корчинський та анонімний телеграм-канал «Ревізор», але було незрозуміло, звідки пішла ініціатива, а головне, хто зміг організувати розслідування. справи на цивільному рівні?
– Інформація про Борисова з’явилася не сьогодні, і не вчора, і навіть не рік тому. Про нього і раніше ходили легенди, що він не просто військком, а військком-бізнесмен, тому що ця людина вела життя, яке не личить військовому. Наприклад, ще 5 років тому він був присутній на ділових переговорах із двома золотими Vertu (цей пафосний «тотемний» гаджет із далеких нульових досить показовий штрих до його персони). Завжди їздив на елітних авто, навіть перебуваючи на посаді заступника Піскуна, якого, ви пам’ятаєте, викрила на хабарі Служба безпеки України…
Тому поява його родичів в Іспанії та купівля там нерухомості – це не причина, а наслідок його діяльності.
Борисов – це типовий «міщанин у дворянстві». Він навіть не припускав, що інформація про його справи може викликати такий суспільний резонанс, не усвідомлював, що такі витрати та покупки є протиприродними у воєнний час.
Знаєте, вислів: «дуже сумно, коли в обмежених людей з’являються необмежені можливості», – це про нього.
– Чому саме Борисов став цим спусковим гачком для всієї системи?
– Він став тригером для всього українського суспільства. А система при цьому намагалася захистити не його особисто, вона намагалася захистити саму себе, адже все замикалося нагору, на Оперативне командування «Південь».
– Так, у суспільства виникло багато питань до історії із хворобою Борисова та виїздами його за кордон «для лікування». Вам не здалося, що в Міністерстві оборони, зокрема в ОК «Південь», приховували реальний стан справ?
– Мені дуже хотілося б дізнатися результати, проведеного ДБР у рамках кримінальної справи аналізу того, хто і як проводив по Борисову службове розслідування. Адже саме за його результатами речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк заявила про відсутність порушень з боку Борисова! Які документи було вивчено, що було покладено в основу розслідування та на підставі чого робився висновок про його невинність? Адже потім в ситуацію довелося втрутитися вже Президенту.
– Чи важко було шукати майно Борисова?
– Ні, у нас великий професійний досвід – а крім того, Борисов сам нам допоміг, бо навіть не ховав його. Частину майна він оформив через іспанського нотаріуса, тому усе відображено у базах даних нерухомого майна.
Він усе робив у відкриту, зневажаючи всі норми моралі, закону та етики, наплювавши на них. Військком був абсолютно впевнений у своїй безкарності.
– У Борисова, за даними НАЗК, були «кредитори», які спонсорували його покупки – йшлося про власників клубу «Ібіца». Що вам відомо про це?
– У нього справді тісні зв’язки з власниками клубу «Ібіца» – у нас є матеріали, що це його партнери (те саме довело і НАЗК). Власники клубу посилаються на документи, за якими нібито видали військовому кредит в один мільйон доларів. І це після того, як останній на всю країну заявив журналісту «Української Правди», що він не в курсі того, хто в нього з сім’ї, що придбав і як заробляє!
Питання: як бізнесмени можуть позичити чиновнику мільйон доларів без застави, а головне, як чиновник збирається потім повертати борг, при зарплаті умовно в 30 тисяч гривень? Адже він все життя був військовослужбовцем, ніколи не йшов з військової служби.
Крім того, на мій погляд, до Борисова мають бути питання у Головного управління розвідки Міноборони України. Адже він закінчив Ленінградське вище військове політичне училище ППО ще за СРСР, в останніх наборах, а розподіл там був таким, що половина випускників ставала співробітниками російських спецслужб. Саме політруки, практично з першого курсу, проходили вербування та співпрацювали зі спецслужбами, і зокрема, з контррозвідкою. На той момент це було КДБ, а Борисов саме надходив у 1987-1988 роках.
– Але ж у Борисова син – діючий співробітник СБУ, навряд чи він і його родина не були неодноразово перевірені ще раз…
– Слідство вже показало, що син його покривав, допомагав ховатися спочатку на півдні Одеської області, потім у Києві, переміщував його основний телефон. Але це вже питання до управління внутрішньої безпеки СБУ та нашої контррозвідки.
– Хтось ще міг заступатися за воєнкома?
– У принципі такою діяльністю займатися без високих покровителів неможливо. Борисов ходив на дні народження до всіх ТОПів, та й з ним вважали за щастя дружити, особливо у воєнний час. Одеса була «хабом» для роздачі індульгенцій від призову – за нашими підрахунками, з початку 2022 року було видано понад 80 тисяч «білих» квитків.
– Як ви вважаєте, лише «білі» квитки були основною статтею доходів військкоматів?
– Не тільки. Але це один із найогидніших видів доходу. Для Борисова людське життя оцінювалось у 6000 доларів — саме з такої суми стартувала ціна видачі “білого квитка”.
Наслідки ще мають великий пласт роботи — при розслідуванні законності видачі “білих квитків” почнуть спливати дуже відомі та гучні прізвища. За кожним «білим квитком» стоять чиновники, депутати, їхні родичі…
У той же час, в армію мобілізували величезну кількість непідготовлених, «негідних» людей, вся вина яких лише в тому, що в них не виявилося грошей.
Щодо цього, показовим є нещодавній випадок у Ширяєвому, коли мобілізували інваліда, і він помер наступної ж ночі. Втім, я думаю, що таких людей, які пішли служити замість тих, хто відкупився, набагато більше.
Тисячі людей потрібно було закликати за планом мобілізації замість тих, кому Борисов продав «білі» квитки. Тож ти або платиш, або їдеш воювати.
Звісно, військкоми заробляли не лише на мобілізації, весь розподіл бюджету, техніки та забезпечення йшов через ТЦК та СП.
Відомий конфлікт Борисова з військовослужбовцем в Одеській ОВА, про який він розповів у суді – тоді у нього стріляли. Уявляєте, як треба було довести військового офіцера? І згодом ця людина загинула на фронті, її послали туди, щоб приховати справи Борисова. Це, до речі, до питання про покровителів — вони не ріжуть курку, що несе золоті яйця.
– Якщо оцінювати діяльність Борисова, то, на вашу думку, хто він більше – мародер, злочинець чи зрадник?
– На мою думку, він і злочинець, і зрадник. Борисов під час війни бував за кордоном у Марбельї, де давно діють російські спецслужби, і завербувати таку людину професійному кадровому розвіднику нічого не варте.
Ви розумієте, яку найважливішу інформацію мав Борисов? Скільки в країні бойових підрозділів частин, де вони розташовані, скільки людей мобілізовано, який склад військ, які облікові спеціальності – адже він носій державної таємниці!
При цьому він тримає рахунки за кордоном, в австрійських та угорських банках, на які приходять кошти від різних компаній. Будь-якому професійному співробітнику спецслужб усе це задокументувати і завербувати такого як Борисов, не складно.
– Після нещодавнього звільнення всіх колишніх військкомів в Україні чи варто розраховувати, що ситуація зміниться?
– На мій погляд, треба міняти не людей, а саму систему ТЦК, щоб не було централізації підпорядкування, щоб уповноважені органи були незалежними, прозорими та контролювали один одного. Щоб не можна було «вирішити питання», просто зайшовши до кабінету до військового.
Ось, наприклад, зараз Борисова закрили у СІЗО у справі ДБР, але щодо нього є ще справа НАБУ, результати якої поки що невідомі.
І думаю, що ми дуже скоро почуємо про нові цікаві факти цієї справи: хто йому допомагав і як допомагав.
– Що чекає на Борисова далі? Адже за нього суд призначив заставу 150 млн гривень.
– Він легко міг би вийти із СІЗО під заставу. Я впевнений, що такі гроші у Борисова є, але вони потрібні «білими», чистими, з доведеним легальним походженням. І той, хто ризикне зараз внести за нього ці гроші, сам стане об’єктом розслідування спецслужб. Тому зараз вся вертикаль від Борисова відвернулася: він підвів систему і вона його виплюнула.
Існує думка, що горе-військовому дадуть можливість по-тихому втекти до Іспанії у своєму будинку, але зараз розпочалося розслідування іспанської антикорупційної прокуратури щодо майна Борисова, відмивання та легалізації ним грошей на території Євросоюзу – а це дуже серйозна стаття.
На жаль, поки що його доходами не цікавиться фінансовий моніторинг, Бюро економічної безпеки України та податкова інспекція в рамках кримінальної справи. А вони могли б перевірити, звідки сім’я Борисова має такі гроші.
Його мати та дружина мають компанію, яка заробила за рік на трьох партнерів близько 800 тисяч гривень – при цьому вона купляє будинок в Іспанії за 4 мільйони євро! Тільки утримання такого будинку на рік коштує від 50 до 80 тисяч євро з податками.
Сам Борисов розповідав і про свою тещу, яка також працює у ТЦК. На момент, коли вже йшлося розслідування, вона оформила на себе автомобіль за 100 тисяч євро.
Ці люди живуть в абсолютно іншій реальності – це нова каста мультимільйонерів, які розбагатіли на війні. Подивіться який розпочався «військкомопад» після справи Борисова, а уявляєте, скільки ще необробленої інформації у ДБР, НАБУ та контррозвідки, скільки ще перебуває у них в розробці людей? Матеріали та папки накопичені давно, потрібен був спусковий гачок, оскільки люди перейшли вже всі межі дозволеного.
Про Борисова пише вже й західна преса. Ми підійшли до цього професійно, інформація подавалась хвилями, щоб скандал залишався на слуху та не був перебитий іншими новинами. Наразі Борисов став маркером для інших військкомів – це можна назвати «синдром Борисова».
Цій справі вже не вдасться затихнути, а ми йтимемо далі. Дай Бог, щоб звільнення чиновників і військкомів, що зарвалися, позитивно вплинули на якісний склад людей, що закликаються, і на моральний дух тих героїв, які перебувають на передовій.
– Ви займалися питанням Борисова в рамках роботи Міжнародної детективної агенції Absolution. Як давно ви його створили та з якою метою?
– Ідея народилася давно, коли я пішов із держслужби в поліцію, зараз агентству вже 7 років. Ми здебільшого працюємо із закордонними банками, інвестиційними компаніями, займаємося форензингом та комплаєнсом – це близько 90% наших клієнтів, і лише 10% – українські.
Проте зараз ми щільніше стали працювати в Україні, бо більшість українських чиновників ховають свої активи за кордоном: це і колишній віцемер Одеси Михайло Кучук, і екс-глава ФДМУ Сенниченко, і низка інших топових чиновників, які зараз перебувають у розшуку. Тож ми цим займаємося.
До речі, багато юридичних компаній на Заході відпрацьовують 10: свого часу, допомагаючи людям безкоштовно. Ми цей час витрачаємо на допомогу Україні.
– Справою Борисова також займалися Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, Михайло Ткач – вони працювали окремо чи разом із вами?
– Ми вдячні всім, хто долучився. По Борисову була інформація, ми її кинули у спільний чат людям, які займаються професійною антикорупційною діяльністю та висвітлюють її. І так, сам собою, з’явився пул, який об’єднав незнайомих людей, які ніколи раніше не працювали разом. На сьогоднішній момент наші розслідування – це віддача боргу своїй батьківщині. Кожен має свій фронт. Тим більше, що я впевнений: на кейсі Борисова ми з колегами з Absolution і всіма, хто брав участь, врятували життя тисячам людей, а отже, займаємось цим не дарма.
Джерело – ElitExpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Суды и Офис Генпрокурора покрывают бездействие следствия в резонансном деле, которое тянется уже два года.
В данный момент Хозяйственный суд Киева рассматривает дело № 910/6601/23 по иску ОО «Центр защиты инвалидов» (ЦЗИ) о признании незаконным бездействия, волокиту и принятия незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «ЦЗИ» как потерпевшему,нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн., причиненный вследствие совершения преступных действий.
Следователь Главного Следственного Управления Нацполиции И. Борец и прокурор Офиса Генпрокурора С. Пилипенко выполняют негласное распоряжение руководства правоохранительных органов о бездействии в расследовании уголовного дела по фактам рейдерского захвата.
Отметим, что Пилипенко назначил заместитель Генерального прокурора Украины Игорь Мустеця. И таким образом, по утверждению адвокатов “ЦЗИ”, именно Мустеця и покрывает бездействие следствия.
Речь идет о громком рейдерском захвате с участием”черных нотариусов”, которые помогли организовать незаконный захват частной собственности под защитой отдельных работников полиции, прокуратуры, СБУ и судов.
26 ноября 2021 года нотариус Миргородского районного нотариального округа Полтавской области, Татьяна Домбровская, за пределами нотариального округа и без каких либо документов перерегистрировала корпоративные права ООО «Басари» и ДП «Компромис», принадлежащие “Центру защиты инвалидов” (Одесса) – на ЧП «Дагда-2013». Собственниками “Дагды-2013” являются Сергей Дурач и Валерия Голова.
Примечательно, что нотариус Домбровская закончила регистрационные действия в 15:10 26 ноября, а уже через полтора часа участники преступной схемы в спешке приступили к легализации украденных активов. Так, в Одессе около 17.00 нотариус Ольга Янковская заверила подписи С.Дурача и В.Головы на Протоколе №17 Общего собрания «Дагда-2013»: на котором принимается решение продать корпоративные права «Басари» Тарасу Испанюкуза 15 тысяч гривен. (При том, что настоящая стоимость этих прав – 129 млн гривен!).
Затем нотариус Янковская заверяет подписи С.Дурача и В.Головы на Протоколе №18 Общего собрания «Дагда-2013», на котором принято решение о смене директора «Компромисс» – директором назначается Руслан Кацуба.
После этого Янковская заверяет подписи Испанюкаи директора «Дагда-2013» Прилепского на Акте приема-передачи корпоративных прав «Басари».
Затем она же заверяет подпись директора «Дагды-2013» Прилепского на Решении №26-11-21 учредителя «Компромисс» о смене директора и о подтверждении факта формирования Уставного фонда «Компромисс»;
После уже другой одесский нотариус, Ирина Белоус, заверяет подпись Испанюка на решении «Басари» о смене директора (им назначается сам Испанюк) и регистрирует в госреестре Испанюкабенефициарным собственником «Басари». Все это происходит в течение нескольких часов 26 ноября.
На следующийдень, 27 ноября, рейдеры проводят следующие регистрационные действия: нотариус Белоус регистрирует Кацубу директором «Компромисса», а Испанюка – директором «Басари». Всё, права украдены.
После этого правоохранительные органы должны были в кратчайшие сроки поставить точку в данном деле, однако наоборот, следствие начало занимать очень странную позицию. Начнем с того, что оно вообще отказалось проводить следственные действия в отношении нотариусов Домбровской и Янковской. При этом отметаются ходатайства и жалобы адвокатов «ЦЗИ», справедливо указывающих, что проведение обысков, изъятие компьютеров и рабочей документации у этих нотариусов крайне необходимы для установления истины и могут содержать основные доказательства, которыми сможет оперировать следствие. Более того, нотариус Домбровская до сих пор имеет процессуальный статус свидетеля, а не подозреваемого несмотря на то, что именно ее действия и запустили маховик масштабного рейдерского захвата.
Все это свидетельствует о том, что правоохранительные и надзорные ведомства, включая следствие и прокуратуру, «кровно»заинтересованы в том, чтобы спустить на тормозах это громкое дело.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
