Статті

Житомирський бронетанковий завод

Нещодавно, 2 липня  пресслужба СБУ повідомила, що контррозвідка СБУ викрила мільйонні зловживання під час виконання оборонного замовлення на Житомирському бронетанковому заводі.

«Контррозвідка Служби безпеки України викрила посадовців Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» на мільйонних зловживаннях під час ремонту систем захисту для українських Збройних Сил», – йдеться у повідомленні.

За даними СБУ, у межах раніше розпочатого кримінального провадження оперативники спецслужби встановили, що навесні 2018 року посадовці державного підприємства уклали із львівським науково-виробничим об`єднанням договір на технічне обслуговування та ремонт приладів радіаційної та хімічної розвідки. Вартість ремонту систем захисту становила 2,5 мільйона гривень.

Водночас ініційована СБУ перевірка засвідчила, що на бронетанковому заводі наявна вся необхідна матеріально-технічна база, яка дозволяє без задіяння сторонніх фірм здійснювати обслуговування і налаштування цієї військової техніки. Водночас львівське підприємство необґрунтовано залучило три фірми-субпідрядники, штучно завищивши вартість робіт на понад 60%.

Крім того експерти виявили низку порушень технологій ремонту і тестування військових приладів. Це могло призвести до передчасного виходу з ладу обладнання та ставило під загрозу життя і здоров`я військовослужбовців в умовах радіаційної та хімічної небезпеки.

«Правоохоронці провели сім санкціонованих обшуків на бронетанковому заводі та у львівській фірмі, у кількох військових представництвах у Києві, а також за місцями проживання учасників оборудки. Вилучено військову продукцію, договори, фінансову документацію, які доводять неправомірне завищення вартості ремонтних робіт», – повідомили в СБУ.

Триває досудове розслідування за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України.

Це вже не перше афішоване розслідування СБУ за цей рік де фігурують посадовці Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» які разом із «друзями-злочинцями» обкрадають ДП та послаблюють обороноздатність країни! Адже 2 березня цього року : СБУ викрила зловживання на «Житомирському бронетанковому заводі» – купували запчастини сумнівної якості за завищеною ціною.

Тоді за версією досудового слідства встановили, що навесні 2019 року чиновники держпідприємства, яке входить до структури «Укроборонпрому», оголосили конкурсні торги на закупівлю деталей на загальну суму понад півтора мільйона гривень. Переможцем тендеру стала комерційна структура із Київського регіону. Під час перевірки документації співробітники СБ України встановили, що умови конкурсних торгів були штучно сформовані для перемоги заздалегідь визначеної бізнес-структури. 

За попередніми даними розслідування, через зловживання чиновників держпідприємства, вартість закупівель невиправдано збільшилась на 750 тисяч гривень державних коштів.

Правоохоронці провели обшуки на держпідприємстві та за місцями реєстрації фіктивних фірм-учасниць тендерної оборудки у Київській області. Вилучмлм оригінали тендерної документації, фінансово-бухгалтерські документи, печатки всіх суб’єктів господарської діяльності учасників оборудки, специфікації, що стосуються закупівлі і порядку використання деталей, комп’ютерну техніку, а також майже 400 тисяч гривень в національній та іноземній валюті.

За цими фактами також триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України.

Переглядаючи статистичні дані злочинів на Житомирському бронетанковому заводі журналісти нашої редакції встановили, що і протягом 2019 року це державне підприємство також неодноразово підпадало під слідчі дії правоохоронних органів. А також наші журналісти натрапили на публікацію-розслідування політичного експерта та Члена спілки журналістів України Ігоря Мізраха, який ще у липні 2019 року на всю державу заявляв що ДП “ЖИТОМИРСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД” – це «притулок» збагачення корупціонерів.

У своєму розслідуванні: «ГП «Житомирский бронетанковый завод» стало пристанищем для личного обогащения Матиоса А. и Пономаренко Д… Для чего институт военной прокуратуры, если криминал остается безнаказанным?»

яке набрало резонансного розголосу в державі – Ігор Мізрах чітко з фактами описав як протягом довгих років на базі Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» здійснюються масштабні розкрадання бюджетних коштів у секторі оборонно-промислового комплексу. Пан Мізрах підкреслив, що важкі злочини які вчиняються посадовими особами ДП і їхніми друзями-корупціонерами фактично не розслідуються або явно спускаються на тормозах, проте дрібні злочини, чи то навіть правопорушення простих роботяг – набувають широкого резонансу.

На нашу думку це можна узагальнити так: «злочинців які кришують найвищі державні чини та які крадуть мільйони – не чіпають, а для замилювання очей – гучну статистику роблять на простих робочих. Принаймні так було за попередньої влади… Тепер же як ми бачимо(згідно даних СБУ – початок публікації) – правоохоронці серйозно взялись за корупцію у ДП «Житомирський бронетанковий завод».   

Не можемо не зачепити й саму головну тему розслідування Мізраха та головних фігурантів, адже в суспільстві вже довгий час це дуже бурно обговорюють. Багато експертів, журналістів та державних діячів притримуються думки, що саме це розслідування стало причиною подальшої сфабрикованої справи проти самого Ігоря Мізраха. Своєрідна розплата, а скоріше унеможливлення подальших розслідувань розкрадань у ДП «Житомирський бронетанковий завод», які автор обіцяв продовжувати й надалі.    

Із його публікації відомо, що головними фігурантами яких він викрив є тодішнє керівництво ДП на чолі із раніше засудженим за ч.1 ст.336 Кримінального кодексу України Мосіним Михайлом Сергійовичем і громадянин Пономаренко Дмитро Валерійович. Останній також являвся фігурантом кримінальних справ – однією з яких є  кримінальна справа № 654, яка порушена 09.06.2011 року щодо ймовірної розтрати на суму понад 581 340 гривень працівниками «Прогресу» на чолі із Дмитром Пономаренкои за ч. . 5 ст. 191 КК України. Її розслідувала СБУ, та підозру по ньому Пономаренку не повідомляли.Тобто, за реальними фактами скоєння злочину Дмитра Валерійовича Пономаренко – покарано не було!

Згідно наведених фактів Мізрахом Ігорем відомо:  22.12.2017 та 27.12.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод» уклав два договори із ТОВ «Промислові оборонні технології» (ЄДРПОУ 41610959) згідно яких останнє – зобов’язувалось поставляти запчастини спеціального військового призначення для ремонту та модернізації бойової техніки. Та ТОВ Промислові оборонні технології, згідно журналістського розслідування, могло надавати послуги фіктивного характеру. А отже, оплата згідно даних домовленостей явно не гарантувала фактичне надходження товару.

«Згідно вказаних договорів ДП «Житомирський бронетанковий завод» перерахував постачальну більше як 400 тис.грн., а товару не існувало, адже згідно податкових документів —  ТОВ Промислові оборонні технології жодних операцій не декларувало. Виходить, що ТОВ продало товар якого не мало в наявності, а ДП на чолі із Мосіним його купило! Що ще більше потрібно доводити?!» – підкреслив Ігор Мізрах.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВО ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ» належить Пономаренку Дмитру Валерійовичу (90%) і Ліхітінову Михайлу Олександровичу (10%), зареєстроване за адресою м.Київ, Шевченківський район, вулиця ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2Б, статутний капітал – 1000 грн. Також у керівництві числився  Корнієвський Олександр Олександрович. Дані особи вже неодноразово спливали у брудних справах. Так, Дмитро Пономаренко при Ющенкові-Тимошенко був  директором ДП «Прогресс», дочірної кампанії  «Укрспецекспорт». На цій посаді вів нашумівший «пакистанський контракт»,  у 2011 році був звинувачений у відмиванні 5-ти мільйонів доларів, але отримав за це доволі м’яке покарання – 5 років умовно, якщо іронічно , то по мільйону за рік. Також, ходить інформація, що Дмитро Пономаренко разом із своїм партнером по фіктивним фірмам Олександром Корнієвським (колишнім бійцем «Айдару») під час війни  на Сході налагодили поставки зброї із зони баєвих дій на терени цілої держави.

У підсумку публікації Ігор Мізрах обрушився шквалом критики на тодішнього Головного прокурора Анатолія Матіоса, адже на його думку: «Із злочинами подібними(з цим також), що зробили ДП «Житомирський бронетанковий завод» на чолі із Михайлом Мосіним  і «ТОВ Промислові оборонні технології» з власником Дмитром Пономаренком мала б боротись Військова Прокуратура. Зазначаю: «мала б», но цього не робить, а причин може бути багато – це  наприклад: і просто некомпетентність керівництва, і корупційна складова, і навіть банальна халатність, і.т.д. Вважаю, що Анатолій Матіос не справився із задачами які має виконувати, більше того – він не відповідає займаній посаді. Для мене Анатолій Матіос за 5 років перебування в посаді так і не став, фахівцем у галузі військової юстиції. І взагалі, притримуюсь думки, що Інститут військової прокуратури краще розформувати».

Як ми вже вище зазначали, дана публікація набула резонансного розголосу і в суспільстві вважають що саме це розслідування могло стати мотивом подальшої фабрикації справи проти самого Мізраха. Адже дуже не мало співпадінь в які складно повірити, приміром: чому саме Військова прокуратура навідалась в офіс до Мізраха? і чому саме Матіос особисто ще до завершення слідчих дій на місці подій розголосив деталі які, скоріш за все ще тільки з’ясовували? Чому саме Пономаренко – фігурант журналістського розслідування Мізраха і людина яку часто ЗМІ пов’язують з Матіосом був так-званою «торпедою»

Хто і для чого вирішив прибрати відомого політичного експерта?

Хіба не забагато все ж співпадінь? – Пономаренко – фігурант журналістського розслідування Мізраха і близький до Матіоса; на фоні майбутнього звільнення Матіоса яке в Україні тоді обговорювали – Мізрах обрушився критикою за його бездіяльність – як висновок: потрібен Матіосу піар (думав що за рахунок шитої гучної справи залишать на посаді) і спасіння протеже Д. Пономаренко від можливої кримінальної справи яка могла бути порушена по фактах оприлюднених Мізрахом.

От така то корупція на ДП «Житомирський бронетанковий завод», де «своїх» дуже довгий час покривають! Сьогоднішні зміни, як ми зазначали на початку статті – пов’язані перш за все із зміною влади, а активність СБУ – через керівництво Баканова.   

Наразі нам не відомо нічого – чи потрапив Дмитро Пономаренко і Михайло Мосін на олівець правоохоронних органів по розкраданнях на ДП «Житомирський бронетанковий завод». Та якщо вірити успішній статистиці розслідувань СБУ по Житомирському бронетанковому заводі – то, можливо й до фігурантів журналістського розслідування Ігоря Мізраха вони також доберуться? Звісно, якщо Матіос через знайомих яких у нього в правоохоронних органах чимало – вже вкотре не стане на заваді «Феміді» і не прикриє Пономаренко, а з ним і Мосіна?

Автор: Андрій Громов

wikibaza.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Генерал Сергей Кривонос

5 июля 2014 года защитники Украины сбросили дэнээровскую тряпку со здания Краматорского горсовета и вновь водрузили над ним желто-синий флаг. Оккупация города продолжалась почти три месяца. Однако один объект оказался не по зубам российским наемникам и местным коллаборантам.

Этим островком стал Краматорский аэродром, который на протяжении 80 дней, находясь в полном окружении врага, удерживали украинские военные. Обороной этого стратегически важного объекта 47 дней командовал начальник штаба Высокомобильных десантных войск Украины полковник Сергей Кривонос — легендарный боевой офицер, создавший позже Силы специальных операций. Сегодня генерал-майор работает заместителем секретаря Совета национальной безопасности и обороны.

О героической странице новейшей истории Украины генерал-майор Сергей Кривонос рассказал «ФАКТАМ».

«Захват Краматорского аэродрома сепаратистами мог кардинально изменить ход войны»

— Сергей Григорьевич, почему Краматорский аэродром был так важен для обеих сторон?

— Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс.

— В каком состоянии находился аэродром? Кто-то писал, что он был очень запущенным…

— Он был в рабочем состоянии. Во время матчей Евро-2012 боевые самолеты, которые обеспечивали безопасность воздушного пространства над донецким стадионом «Шахтер», находились на этом аэродроме. А потом его законсервировали. Там располагались небольшие силы и средства.

— Самое главное для таких объектов — взлетно-посадочная полоса. Во время обороны она не была повреждена? Вы ее сохранили?

— Конечно. Она была в абсолютно удовлетворительном состоянии. После деблокирования Краматорска туда садились наши штурмовики, истребители, военно-транспортная авиация.

Что касается важности Краматорского аэродрома, скажу одно: захват его сепаратистами мог кардинально изменить ход войны, и это имело бы тяжелейшие последствия для Украины. Не исключено, что на следующий же день военно-транспортные самолеты и вертолеты Российской Федерации с нарисованной украинской символикой садились бы туда, доставляя живую силу и технику. И никто не разбирался бы, российские это самолеты или украинские. Когда на Донбассе появилось огромное количество российской техники из ниоткуда, россияне же утверждали, что она захвачена у Вооруженных Сил Украины.

— Причем техника была абсолютно новой.

— Верно. Но такого количества у ВСУ априори не было. То же самое было бы и с самолетами. И «шахтеры с металлургами» тут же захватили бы их и начали летать.

Военных самолетов и вертолетов в период, когда я там находился, на Краматорском аэродроме не было.

— Как и когда вы туда попали?

— Первый раз абсолютно случайно. Я тогда выполнял обязанности старшего оперативной группы ВДВ в Херсонской области. И мы вместе с генералом Муженко и еще несколькими генералами и офицерами полетели в Днепропетровск, а потом планировали лететь в Доброполье, где находилась 95-я бригада. Как раз накануне в Краматорске блокировали колонну 25-й бригады. Была захвачена техника бригады, часть военнослужащих перешла на сторону сепаратистов.

— Почему это случилось?

— Во-первых, военной прокуратуре нужно отдельно разбираться в том, что непосредственно побудило людей к такому решению. Эта бригада была просто измучена постоянными сменами приказов. Их гоняли по треугольнику Красноармейск — село Довгеньке — Славянск. Люди не спали несколько суток. Только они прибывали куда-то, тут же поступал новый приказ. Руководства было много, а толку мало. У семи нянек дитя без глаза.

Во-вторых, нужно тщательно разобраться, каким образом 25-й бригаде ставили задачи о входе в Краматорск и чем она была оснащена тогда. Многие ребята, которые вырвались потом из той блокады, были со мной на Краматорском аэродроме. Я общался и с ними, а потом и с теми, кто руководил этими процессами. У меня есть своя точка зрения. Знаю, в чем были провалы в планировании этой операции, хотя не принимал в ней участия. Не сомневаюсь (и время потом это показало), что 25-я бригада — это патриотически настроенные и профессионально подготовленные ребята, но та ситуация требует отдельного изучения.

В общем, когда мы получили информацию о блокировании подразделений 25-й бригады, вылетели туда. Был небольшой боевой контакт (боем это сложно назвать). Потом вертолетами доставили освобожденных парней на Краматорский аэродром. Пробыли там четыре часа. Встретил бывших сослуживцев и разминулся со своим братом ровно на полчаса. Он улетел в район Мариуполя. 5 мая его ранили в бою под Семеновкой, где они прикрывали выход ребят «Альфы» из боя.

Вернулся в Херсонскую область. 15 мая мы вместе с командиром 79-й бригады полковником Шандором, генералом Хомчаком и другими офицерами планировали операцию по захвату Саур-Могилы. Думаю, все было бы нормально, если бы 22 мая не случилось нападение на военнослужащих 51-й бригады под Волновахой. Это внесло свои коррективы, операция была отсрочена, часть сил и средств 79-й бригады была перекинута на участок ответственности 51-й бригады. Позже вся операция прошла не с теми силами и средствами, как планировалось. Она была недостаточно успешной.

Накануне операции меня перебросили в Довгеньке, откуда я на вертолете прилетел на Краматорский аэродром вместе с нынешним командующим Военно-воздушными силами генералом Дроздовым. 24 мая приступил к руководству обороной аэродрома.

«Все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас»

— Вам поставили задачу удержать любой ценой этот важный стратегический объект. Вы понимали, что это билет в один конец?

— Скажем так, даже если это билет в один конец, всегда есть нюансы. Я понимал: если бы враг нашел силы и средства, которые снял бы с района Славянска, нам было бы очень и очень трудно.

Аэродром находится на окраине города. Это абсолютно открытая местность. Из любой квартиры многоэтажек, расположенных поблизости, можно увидеть все. Это первое.

Второе. С другой стороны аэродрома такие заросли кустов и деревьев, что враг мог спокойно скрыто подойти к нашим позициям.

Третье — огромный периметр аэродрома, около девяти километров.

Аэродром не был оборудован для реальной обороны. В первый же день я обошел позиции и понял, что предыдущим руководством аэродрома, которое там пробыло месяц, ничего толкового не было организовано.

Сергей Кривонос: «Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс»

— И что вы делали в первую очередь?

— Окапывались.

— Чем? Техники же не было.

— Вручную. Было 18 штыковых лопат плюс пехотные малые лопаты. И вот по очереди круглосуточно начали рыть, рыть, рыть. Мы назвали это «операция «Крот». За неделю вырыли и основные позиции, и запасные, и даже ложные сделали.

Позже, проанализировав все, с чем столкнулся на войне, могу утверждать: если каждый командир — от командира отделения до командира бригады — будет делать все, что прописано в боевом уставе Сухопутных войск, его подразделение непобедимо. Потому что все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас. Да, есть современные нюансы, но основа остается прежней.

Поэтому я очень благодарен своим подчиненным, ребятам из 25-й и 95-й бригад, 3-го и 8-го полков спецназначения, 85-й авиационной комендатуры, которые четко выполняли мои приказы.

Любой командир должен понимать (это мне вбили в мозг, когда был еще сержантом), что у солдата на войне три положения: он воюет, он отдыхает и он готовится к бою, то есть тренируется. Второй постулат — солдата нельзя жалеть во время тренировок, но его нужно беречь в бою.

Когда солдаты и офицеры занимаются боевой подготовкой, они ощущают себя нужными. У них нет времени на ерунду. После тренировки на полигоне у них только одно желание — отдохнуть. А когда командиры не организовывают боевую подготовку, начинаются пьянки, неуставные отношения, бардак. Командир должен четко знать: солдата тренировать можно в любом месте и в любое время.

— В вашем подчинении на аэродроме было 186 человек. И все остались живы…

— Сначала людей было больше. Но 30 мая многих забрали. Позже они под руководством генерала Муженко участвовали в боях за Красный Лиман и Славянск.

— Люди остались на аэродроме добровольно или по приказу?

— Генерал Муженко определил, какие подразделения должны убыть. Не было такого — добровольцы, не добровольцы… Это были профессиональные военнослужащие-контрактники и те, кто был призван по мобилизации.

— То есть, условно говоря, мобилизованный киевский инженер попал на войну. А там вы начинаете муштру.

— И ничего страшного. Понимаете, все, что я требовал, прописано в документах. Да, на первом этапе иногда случалось непонимание. Люди ворчали: зачем нам, десантникам или спецназовцам, рыть окопы, зачем нам заниматься? Но я, будучи опытным командиром (к тому времени 25 лет прослужил в частях спецназначения и ВДВ), стоял на своем.

«Хлопцы сами пекли хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни»

— Говорят, вы длинных разговоров вообще не вели.

— Это правда. В свое время меня мой сержант научил основному армейскому принципу: не хрен трындеть, когда трындеть не хрен (это смягченный вариант, на самом деле слова были иные. — Авт.). То есть говорите прямо, коротко и по существу. В армии не нужно разговаривать много — нужно четко ставить задачи, обеспечить их выполнение и требовать потом выполнения.

Сергей Кривонос: «Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак»

— Что из боевой техники в тот момент находилось на аэродроме?

— У нас было пять БМДшек (боевая машина десантная. — Авт.) 25-й бригады и шесть БТРов (бронированная транспортно-боевая машина. — Авт.) 95-й бригады.

— На ходу?

— Нет. Четыре БТРа были на ходу, а три из пяти БМДшек были как памятники, то есть из них можно было стрелять, но они не ездили. Мы их на ночь на буксирах вытаскивали на позицию, а днем затаскивали обратно. Было еще несколько автомобилей и две «Ноны» (авиадесантная самоходная артиллерийско-минометная установка. — Авт.) 25-й бригады. Эти минометы держали на расстоянии врага, который четко понимал, что получат по зубам.

— Тогда все сепаратистские и российские пропагандисты писали, что «Ноны» с Краматорского аэродрома стреляют по жилым кварталам.

— Во-первых, 120-миллиметровые мины не предназначены для стрельбы по зданиям. Во-вторых, у нас было очень ограниченное количество боеприпасов, мин — так просто по самому минимуму. Минометы мы использовали только в том случае, если видели врага и были четко уверены, что сможем его поразить.

— Как вам доставляли боеприпасы?

— По воздуху. Последний вертолет прилетел 4 июня, после этого я позвонил и сказал, что больше не нужно, потому что понимал, что не всегда мы сможем правильно организовать прикрытие. Ни один из вертолетов за весь период моего руководства не был обстрелян или сбит.

Мы рассчитывали, что продержимся две недели, как нам сказали. Но пришлось там пробыть гораздо дольше.

Нам с «большой земли» забросили продовольствие, оружие, стрелковые боеприпасы, инженерное оборудование, минно-взрывные средства, колючую проволоку и «путанку» (это проволока МЗА — малозаметные препятствия. — Авт.), чтобы мы могли нормально удержать периметр. «Путанка» — это наилучшее противотанковое средство. Для танка это страшная вещь. Если она попадает в гусеницу, танк останавливается. А люди запутываются и режут и обувь, и кости, и кожу. Поэтому на танкоопасных направлениях мы натянули эту «путанку», обеспечили посты минами типа МОН-50, МОН-100 и МОН-200. Если бы подошла пехота, она была бы уничтожена этими минами. Плюс было прикрытие наших стрелков.

— У вас же не было электричества.

— Боевики подорвали электролинии. Что касается электроснабжения, у меня вопрос к предыдущим руководителям. На аэродроме были электроагрегаты, но они работали на бензине, запасы которого — 1300 литров. Зато солярки было больше 11 тонн. Но дизельных генераторов не было.

Поэтому в очередной раз низко кланяюсь нашим волонтерам, которые по моей просьбе одним из последних вертолетов доставили нам дизельный генератор. Он честно проработал все 40 дней, заряжал нам и батареи, и телефоны, и обеспечивал связь. Он нас практически спас.

— Где вы располагались, где спали? На аэродроме какие-то здания ведь были?

— Как на любом аэродроме, минимум зданий: укрытия для самолетов, небольшое одноэтажное здание комендатуры, небольшая казарма, ТЭЧ (технико-эксплуатационная часть) и вышка КДП (контрольно-диспечерский пункт). Так что вырыли землянки, построили какие-то навесы. Летом же все проще.

Когда обрубили электричество, мы были вынуждены за несколько дней съесть все запасы масла и мяса, которые нам успели завезти, потому что не было возможности их хранить — холодильники не работали. Харчевались кашами, в которые добавляли «красную рыбу» — проваренную кильку в томатном соусе. Ее запах можно было почустовавать за полкилометра до столовой. В первый день, второй, третий ешь нормально, а на четвертый она уже не лезет в горло.

Хлеба не было, галеты и сухари мы уничтожили на протяжении первых двух недель. Но была мука. И хлопцы стали выпекать лаваш в яме, обложенной кирпичом. Потом я попросил, чтобы нам доставили дрожжи. Парни нашли в столовой формы и научились печь хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни.

— Как ребята переносили голод?

— Ну, голодом это не назовешь. Скажем так, ограниченное и однообразное питание. Переносили стойко и доблестно.

«19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать»

— Вы были отрезаны от всего мира. Паника была?

— Нет. Моя задача номер один — не дать всем расслабиться: люди либо на позициях, либо тренируются, либо отдыхают. И все. Паника появляется, когда человек предоставлен сам себе. А тут ему нужно выполнять боевые задачи. Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак.

— Тогда ведь стояла дикая жара. А вы без воды…

— Аэродром находится на возвышенности. Грунтовые воды в том районе залегают на большой глубине. Старожилы рассказывали, что бурили когда-то скважины, дошли до глубины 82 метра, а вода так и не появилась. Ее туда подавали по водоводу. Когда подорвали водовод, первые несколько суток мы выезжали к источникам. Потом они и их взорвали.

Мы были вынуждены пить воду из пожарных резервуаров. Наверное, ее налили тогда, когда я еще не родился, а потом просто пополняли. По консистенции вода была густая, как кисель, и с диким привкусом авиационного керосина, ведь раньше его хранили в этих емкостях. Но именно это и спасло нас от кишечных заболеваний, потому что керосин по своим свойствам является дезинфектором, он обеззараживает воду. К тому же такой воды много не выпьешь, и это тоже стало большим плюсом. Вот ты закипятил кружку воды, кидаешь туда несколько ложек кофе, чтобы перебить вкус керосина, а через полчаса начинается такая отрыжка — поднеси зажигалку и полыхнет, как у Змея Горыныча.

Выручило и то, что мои спецназовские парни знали, как обеззараживать воду. Врачам (у нас было три медика) была поставлена задача сделать фильтры. Много через них не прогонишь, это капающие фильтры, тем не менее это тоже давало эффект.

Плюс мы объяснили, что делать, чтобы не хотелось пить. Нужно постоянно что-то держать во рту — какой-то камешек, да хоть спичку в зубах перекатывать. Когда выделяется слюна, жажда не так сильно ощущается. Еще исключили из меню все соленое и острое. К тому же после простой и скромной пищи особой жажды и не было.

19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать. Но с 23−25 июня начались проливные дожди. Мы все емкости заполнили дождевой водой. Это было супер. Тогда еще и похолодало. Мы ночами надевали куртки и шапки.

— Мне рассказывали, что вы ночами вообще не спали.

— Ни одной ночи не спал. Не мог спать, потому что, если я засну — могут заснуть и мои подчиненные. У меня был такой режим — спал с семи до девяти утра и потом, например, с полудня до двух. То есть четыре часа в сутки.

— Как это выдержать можно?

— Абсолютно спокойно выдержал 47 дней. Главная задача — не садиться. Постоянно передвигался, все время на ногах. И людей постоянно дергал.

— Вы их там задергали, наверное.

— Нет, все нормально, все живы-здоровы (во время обороны Краматорского аэродрома не погиб ни один человек. — Авт.), а это показатель.

Тогда научился по звездам определять время. Когда гаснет заря, знал, сколько часов и сколько минут. Ты так ждешь рассвета… Потому что рассвет — это уверенность, что к тебе враг уже не подойдет. Когда сереет, когда звезды начинают гаснуть и появляется первый луч солнца, наверное, это лучшее, что бывает в жизни. Значит, люди пережили ночь, наступил новый день, а это возможность отдохнуть и подготовиться к следующей ночи.

Мы очень ждали наших, ждали, что придет помощь, но иногда понимали, что она может не успеть.

«Моя красавица жена за эту войну очень поседела…»

— Что ощущает человек, когда понимает, что вот-вот эта осада завершится, что наши уже близко и Краматорск будет освобожден?

— С военной точки зрения, правильнее говорить, что город был деблокирован. Его зачищали мои подчиненные.

Ничто так не радовало, как канонада, которая приближалась непосредственно к аэродрому. Иногда отчаяние охватывало всех. И когда нас прижимали, и когда были бои. Помню, какое было отчаяние, когда в небе над Луганском подбили наш Ил-76, ведь часть погибших — ребята из 25-й бригады, которых сняли с нашего аэродрома.

— Сепаратисты предлагали вам сдаться?

— Конечно. И эсэмэски мы получали, и звонки были типа «сбережем вам жизнь и все будет у вас хорошо». Мы к этому относились спокойно.

Я собирал командиров «на чай на Барвиху» ранним утром и поздним вечером и всегда повторял: «Надейтесь на себя, на своих подчиненных, на Господа Бога и на ваших мам, жен, любимых, которые молятся за вас. Больше никто не придет на помощь».

— Что за «Барвиха»?

— Мой штаб. Чтобы подколоть противника, многие объекты нарек по названиям дач Сталина.

Сергей Кривонос: «Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами»

— С женой часто разговаривали?

— Я очень благодарен своей жене и маме. Мы общались, но я никогда не рассказывал, что происходит на аэродроме. Всегда заверял, что у нас все хорошо. Думаю, жена как военнослужащая все прекрасно понимала. Моя красавица жена за эту войну очень поседела…

И маме говорил то же. И не мог понять, откуда она обо всем знает: «Что ты мне рассказываешь, сынок, обстрел был во столько-то». Просто тогда в соцсетях организовали «Союз матерей и жен ребят Краматорского аэродрома». Они писали друг другу, созванивались, обсуждали все новости. Как мы ни шифровались, все равно кто-то что-то рассказывал близким, и тут же все моментально разлеталось. Однако каждого из нас сильно стимулировало то, что нас ждали.

Давайте я вам расскажу не о том, что человек ощущает, когда близится освобождение, а о том, что мы чувствовали ночью.

У нас очень быстро закончились аккумуляторы и батареи, мы не могли их подзарядить, а ночная оптика без батарей не работает. Поэтому я с самого начала учил людей видеть и слушать правильно. Это все давно описано в учебниках.

Ночью вообще все слышно супер, можно и видеть. Мы в безлунную ночь запускали осветительные мины. Словно электрику включаешь — все видно. Часто по территории ездила группа из двух-трех машин, на одной из них мы ставили мощный аэродромный прожектор. Его луч доставал аж до Карачуна, а это около 14 километров.

Мы не давали противнику просто так приблизиться к нам, постоянно держали его в напряжении: то прожектором, то беспокоящим огнем по «зеленке». С самого начала правильно научили корректировщиков и наблюдателей выполнять функциональные обязанности. Их действия были отработаны до мелочей. Огромное спасибо моему начальнику штаба подполковнику Андрею Качанову, он выполнил колоссальный объем работы.

Одна из моих проблем тогда — заставить людей четко играть по правилам, которые я определил. Например, всегда требовал, чтобы вне позиции все были в бронежилетах, обутыми и в шлемах.

— Бронежилеты у всех были?

— Практически у всех. О качестве промолчим.

Вскоре один случай стал живой рекламой моей правоты. Как-то я сильно отругал солдата из 95-й бригады, потому что тот был без бронежилета вне позиции. Он надел его, а через 10 минут начался обстрел и четыре осколка прилетели ему в бронежилет. Потом замполит его водил по всем позициям. И тот всем рассказывал: «Парни, командир мне вставил, конечно, но вот мой бронежилет, в нем четыре осколка, а я живой».

Очень сказалось, наверное, и то, что большинство ребят были из спецназа и ВДВ, а это армейская элита. Они обучены воевать, не ожидая приказов и чьей-то помощи, воевать в отрыве от основных сил, когда надеешься только на себя и на своих товарищей.

Инициатива у них всегда была на высшем уровне. Они постоянно сами что-то улучшали, придумывали, как ввести врага в заблуждение. Помню, как прапорщики и офицеры из 8-го полка за ночь сварили из водопроводных труб и покрасили шесть «минометов». С 30 метров их практически было не отличить от настоящих.

Еще мы использовали разные технические нюансы. Например, в шахматном порядке выставляли защитные экраны, то есть мы видели врага, а он — сплошную стену. Это давало нам возможность спокойно передвигаться. От обстрелов людей защищали старые кузовы и машины, которые были в автопарке, в середину мы поставили ящики с песком.

«Договариваться с медведем бесполезно»

— 5 июля вы отправили ребят устанавливать флаг над разминированным горсоветом.

— Они горсовет и разминировали. Первыми в город вошли мы, мы его и зачищали.

— В одном интервью вы рассказали, что люди, которые сидели «на подвалах», выходили оттуда седые. Много их было?

— Достаточно много.

Запомнилось, как вышел директор аэропорта Подушкин, просидевший больше 50 дней. Мне потом показали его фотографию до войны — волосы черные, как смола, а я увидел абсолютно седого человека. Причем седина с какой-то желтизной. У него отросли очень длинные ногти. Шел в шлепанцах, а ногти касались асфальта.

— Славянском тогда руководил полковник ФСБ Гиркин. Вы видели интервью Гордона с ним? Оно действительно ценное для Гааги?

— Я для себя ничего нового не услышал. Гордон попиарился, какой он крутой, а Гиркин — какой он самый умный. Все было далеко не так, и воспринимать его рассказ за чистую монету…

Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами. Командир должен понимать, что враг сильный, подготовленный, опытный, тренированный. Значит, твоя задача — сделать своих людей сильнее и хитрее, чтобы они выполнили задание и остались живы, а враг был уничтожен.

— Вам сейчас не снится аэродром?

— Конечно, снится.

Если честно, 2014 год, несмотря на потери и все пережитое, стал один из самых ярких периодов в моей жизни. Во-первых, тогда я реализовал все свои возможности как командира, учил подчиненных всему, что знал сам. Во-вторых, ощущал просто сумасшедшую поддержку со стороны народа. В-третьих, вообще не было полутонов — перед тобой или враг, или свой.

Это был год надежд. Я свято верил, что в нашем обществе все очень быстро изменится в лучшую сторону. Мы тогда говорили: наша задача — выиграть на фронте, а народ сможет навести порядок в тылу.

Сергей Кривонос: «Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс»

— Такой подъем был, просто нереальный…

– Но, к сожалению, власть быстро успокоилась и убаюкала народ. А через какое-то время люди и вовсе забыли, что на Донбассе идет реальная война. Они не понимают, что там кто-то каждую ночь не спит, ждет рассвета, потому что рассвет — это новая жизнь. Ценнее ее нет ничего.

В 2015 году мы начали проигрывать информационную войну. Сейчас у нас в ней полный провал. Украинские каналы в большинстве своем пропали или стали платными. Зато появилось большое количество бесплатных российских каналов. Неужели эту так называемую мягкую экспансию не видят руководители страны? Или просто не хотят видеть? Жизнь в разных измерениях? С разными ценностями?

Все чаще слышу, что надо с Россией как-то договариваться, и это реально злит. Каким образом договариваться? Договариваться с медведем бесполезно, он все равно рано или поздно тебя съест, поэтому нужно искать хорошее копье, держать зверя на расстоянии, а со временем заколоть.

Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс.

В 2016 году ко мне приезжали американцы. Они спросили: «О какой войне вы говорите? О ней забывают, выезжая за территорию Донецкой и Луганской областей. Где в Киеве хоть один плакат, призывающий к поддержке военных, к борьбе с врагом? Ни одного. Ваша армия ездит там непонятно на чем, а в Киеве тысячи крутых джипов. Почему народ не поддерживает армию? Что делает государство, если у вас военные без жилья? Где уважение к военным, которые защищают свою страну?»

«Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята?»

— И глава Офиса президента Ермак, и сам президент Зеленский заявили, что надеются на проведение выборов в ОРДЛО осенью этого года.

— Наше руководство должно четко понимать, что все, что они стараются придумать, придумано задолго до них. Берите опыт других и накладывайте его на наши сегодняшние реалии. Пусть изучат не только хорватский опыт, но и то, каким образом было проведено политическое урегулирование ситуации в Германии после войны. Там провели денацификацию всех граждан. И лишь в 1949-м, через четыре года после окончания войны, прошли выборы. Поэтому не нужно бежать впереди паровоза.

— Нас же еще постоянно призывают к примирению и диалогу с Донбассом.

— О каком примирении можно говорить? Вот такие заявления и являются попытками дестабилизировать ситуацию в стране, что только на пользу врагу. Пусть власть научится четко и коротко говорить, как учил меня мой сержант. А если не о чем говорить — молчите.

В 2014 году одна волонтер сказала: «Чтобы в этой стране был порядок, каждый министр, каждый народный депутат или их родственники должны повоевать на фронте». А они живут своей жизнью… Я их называю декабристами: «Страшно далеки они от народа».

Нет ничего страшнее народа, который прошел войну и у которого лопнуло терпение. Я не пугаю никого, но призываю власть опуститься на землю и не врать самой себе и людям.

— У многих ощущение, что мы дрейфуем в сторону Кремля…

— Правильно. Руководство страны должно говорить без полутонов со своим народом: Российская Федерация — страна-агрессор, у нас война, а не конфликт. Конфликт у мужа с женой на кухне, а когда люди гибнут… Пусть хоть один из тех, кто ведет речи о примирении, поедет на кладбище, где похоронены погибшие на этой войне. Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята? Их жены были? Они когда-нибудь в глаза сирот и вдов героев смотрели?

Приведу два примера успешной государственной внутренней политики.

Чтобы понять, каким может быть отношение государства к военным, нужно поехать на Арлингтонское кладбище в Вашингтоне, где похоронены 440 тысяч погибших на разных войнах. Там постоянно проходят детские экскурсии, где детям рассказывают историю страны. А у нас до сих пор нет достойного мемориала. Да поставьте 13 тысяч крестов в одном месте, чтобы увековечить память ребят. Все, кто туда будут приходить, смогут реально увидеть, сколько воинов погибло за то, чтобы они мирно жили и спокойно спали. Пусть государство выступит с инициативой высадить в каждом большом населенном пункте 13 тысяч деревьев, чтобы возле каждого была табличка с фамилией погибшего. И тогда люди будут иначе воспринимать войну. Да, уже заявлено о плане создать мемориал. Но это пока только лозунги.

Второй пример взаимоотношения государства и народа, от которого взвоют все российские пропагандисты, это Германия. Наша сегодняшняя ситуация во многом напоминают Германию в начале 1930-х: унижение и обнищание народа, отсутствие перспектив и слабая экономика. Но немцы тогда вернули народу утраченное во время Версаля национальное достоинство, создали рабочие места и т. д. Дальнейшую их политику мы не обсуждаем. Но можно же использовать их положительный опыт, который был до нацизма. Без политики и цвета флага — просто как государство информационно работало с народом. Сравните количество дезертиров в вермахте и в Красной Армии. Особенно если сопоставить общую численность этих армий. Будете удивлены. Еще раз повторю, что это ни в коем случае не реклама нацизма, это просто исторический факт.

Знаю, что движущей силой любых изменений являются максимум 10−15 процентов граждан. Так у нас они есть.

— Только они общий язык между собой никак найти не могут.

— Проблема в том, что каждый мнит себя гетманом и выдает себя за универсала. Не грызться нужно, а объединяться и спасать державу. Вот тогда будет порядок.

fakty.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як відомо, НАЗК – це орган, який шукає печери Алі-Баби українських високопосадовців. Новий очільник перезавантаженого органу Олександр Новіков звітує про звільнення всіх попередників протягом перших дев’яноста днів своєї роботи.

Ну або майже всіх. Адже в пана Новікова не піднялася рука звільнити Олександра Амплеєва, з яким вони до цього працювали в Генеральній прокуратурі. Напевно, стіни прокуратури об’єднують його працівників у нерозривне «братство прокурорського кільця».

Журналістка програми «Схеми» Катерина Каплюк у своєму розслідуванні 2016 року назвала Олександра Амплеєва «бабусиним прокурором» за те, що їздить на Тойоті Кемрі своєї 91-річної бабусі з Жашкова. За результатами цього розслідування Амплеєва поперли з Генеральної прокуратури і припаркували в колегіальному НАЗК. Зараз вони працюють всі разом: і Новіков, і Амплеєв, і Каплюк. Висновок один: або розслідування було не дуже вже й розслідуванням і не дуже журналістським, або Олександр Новіков прикриває свого побратима ширмою журналістки- розслідувачки. Себто – працюють разом, все прозоро.

Цей самий «бабусин прокурор НАЗК» Олександр Амплеєв веде розслідування стосовно Федора Христенка – народного депутата України від ОПЗЖ, який начебто оплатив мільйонну вечірку для своєї дружини і не повідомив про видатки. Ця історія, продовжує спливати в інформаційному просторі. Спочатку якійсь блогер розповідає її у своєму півгодинному відео, посилаючись на фото і відео, де самого Федора Христенка немає. Через півроку естафету переймає відомий грантоїд з мільйонними доходами Віталій Шабунін, який похвалився, що справою вже займається НАЗК.

Прикро, але роз’слідування в Олександра Амплеєва виходить низькопробне. «Бабусин прокурор НАЗК» заблукав у двох соснах – Законі України «Про запобігання корупції» та Кодексі України про адміністративні правопорушення.

НАЗК не має права на контроль дотримання статті 52, про яке йдеться у запиті. Натомість повноважне збирати докази можливого адміністративного правопорушення відповідно до норм КУпАП. Напевне Амплеєв давно не читав закони України, адже закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка аж у 1998 році. Не допоміг і курс «Декларуй Доброчесно!» на платформі масових відкритих онлайн-курсів Prometheus у 2019 році.

За такий рівень обізнаності магістр права Олександр Амплеєв отримує 3000 долларів на місяць заробітної плати. Непогано як для карантину та світової кризи.

До цього часу всі пам’ятають скандали про захмарні доходи голови НАЗК Корчак та паркування фігурантів журналістських розслідувань серед працівників цього органу. Проте історія нічого не вчить. Новий голова НАЗК Олександр Новіков не гребує старими граблями, які коштували його попередникам посад. «Братство прокурорського кільця» продовжує свій шлях.

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Александр Пащенко

Александр Пащенко, назначенный в конце мая 2020 г. генеральным директором «410 завода гражданской авиации», меньше чем за месяц привел предприятие в критическое состояние. Случайно это сделать сложно – он ведет целенаправленную работу на уничтожение уникального авиазавода в интересах России.

Из юриста – в авиаторы

Стремительная карьера Александра Пащенко в авиастроении не может не вызывать «восхищения». В 23 года он заканчивает юридический факультет Киевского национального университета им. Т. Шевченко. И уже через три года, в 2010 году, становится ни много ни мало – заместителем директора по коммерческим вопросам «Завода ракетно-авиационных агрегатов» на государственном предприятии «Южный машиностроительный завод им.Макарова». Нет, не благодаря талантам, знаниям и опыту: тогда заместителем гендиректора ЮМЗ был его отец – Юрий Пащенко. Чтобы как-то смягчить скандальность с назначением, юного Пащенко отправляют учиться на экономический факультет местного университета.

Новый скачок в карьере Александра Пащенко связан с переходом отца на работу в «Укроборонпром» в марте 2014 года в статусе заместителя генерального директора. Тогда в концерне вместо кадровой политики процветало кумовство и семейные кланы, в прямом смысле «отцы и дети». Семейство Пащенко этой возможностью в полной мере воспользовалось. Александра сначала «завели» первым заместителем ГП «Харьковский машиностроительный завод «ФЭД». А потом через исключительно «открытый и честный» конкурс выбрали директором. Подобные методы вызвали общественное возмущение. Журналисты выпустили ряд критических сюжетов. Результаты нескольких конкурсов были отменены (например, назначение директором херсонской «Паллады» отца первого замруководителя концерна Сергея Пинькаса), но семейству Пащенко удалось «замять» скандал и их «семейный подряд» подзабыли.

Кадр из программы «Слидство.Инфо»

Срочная эвакуация их Харькова

Приход Александра Пащенко на ГП «ХМЗ «ФЭД» запомнился рабочим задержкой с выплатами зарплат. Примечательно, что в 2016 г. завод просрочил выплаты по кредиту в 19,3 млн грн и задерживал зарплату (что, кстати, подсудное дело), но при этом без проблем выплатил 2 млн паевых взносов в «Укроборонпром» (напомним, что «ФЭД» в концерне курировал Пащенко-старший). Было явно, что новый директор просто временщик, для которого интересы завода и его работников пустое место.

Однако вскоре у молодого Пащенко появился новый «бизнес». Тогда в связи введением Украиной эмбарго на поставку государству-агрессору комплектующих к военной технике, Россия начала искать подходы к украинским предприятиям-производителям. «ХМЗ «ФЭД», в частности, производит насосы к вертолетам семейства Ми. Как раз в 2017-2018 годах была организована схема контрабанды продукции завода в Россию. Естественно, это попало в поле зрение украинских правоохранителей. СБУ открыла уголовное производство: по итогам следственных действий был сделан вывод о причастности «должностных лиц предприятия к функционированию на ГП схемы разворовывания изготовленной продукции или ее изготовления без отражения в бухгалтерском учете».

Тучи начали сгущаться, поэтому была сделана оперативная комбинация. Старший Пащенко уходит на понижение – директором завода «Искра», а младший занимает его место заместителя директора «Укроборонпрома». При этом на своей новой должности он заведует кластером авиапромышленности. Другими словами, выученные в ФЭДовский период контрабандные схемы, он теперь мог реализовывать уже в масштабах всей страны.

Излишним будет говорить, что в 2018-2019 годах украинская авиапромышленность «под чутким» руководством Александра Пащенко позитивными результатами похвастать не могла. В отрасли наблюдалось снижение финансовых и производственных показателей, кадровая чехарда, коррупция, повышались риски срыва перспективных экспортных контрактов и т.д. Поэтому не удивительно, что с приходом в «Укроборонпром» нового управленческой команды Айвараса Абромавичиуса, от услуг младшего Пащенко отказались – и связи отца, у которого и без этого возникли проблемы (в частности, его обвиняли в распиле оборудования предприятия «Искра» на металлолом), не помогли. «Юное дарование» стало искать новую цель для приложения своих недюжинных способностей.

«Парашютист» с российским спецзаданием?

«410 завод гражданской авиации» должен возглавлять человек с авиационной образованием и опытом в сфере эксплуатации авиационного транспорта. Но это не должен быть просто менеджер, который умеет хорошо продавать — должен быть авиационный инженер. Он не сможет говорить на одном языке с клиентами. Здесь должно быть хорошее понимание, гибкость, которая возможна только с такими базовыми знаниями». Как ни странно, автором этого вполне адекватного тезиса является сам Александр Пащенко. Данное заявление он сделал журналистам газеты «День» еще в марте 2020 г. Но спустя два месяца, по итогам «конкурса» (как их умело проводят в «Укроборонпроме» мы уже знаем) не имеющий авиационного образования Александр Пащенко был неожиданно назначен директором предприятия, не имея базовых знаний.

Специалисты отрасли гадали, в чем смысл этого мутного назначения. Только лишь традиционных связей и влияния отца для этого было недостаточно. Ведь 410-тый завод – это не имеющее в мире аналогов предприятие по восстановлению и ремонту самолетов семейства Ан. Добавим – оно как кость в горле России, которая неоднократно пыталась выбить его с мирового рынка, в том числе за счет подрывной деятельности через своих агентов влияния внутри Украины.

Впрочем, российская версия назначения Александра Пащенко появилась не сразу. Придя на должность, новый директор первым делом начал перестраивать схемы поставщиков предприятия. Но делал это достаточно примитивно. Например, один из новых поставщиков попытался завезти на предприятие комплектующие 1965 года изготовления. Когда ответственные сотрудники завода попытались это оспорить – Александр Пащенко их вынудил уволиться.

С другой стороны, появлением во главе завода очередного «схематозника» никого, к сожалению, сейчас не удивишь. Но далее стали проявляться более тревожные сигналы. Александр Пащенко в срочном порядке стал увольнять ключевых технических специалистов предприятия. Такие шаги за считанные недели дестабилизировали работу завода. И уже привели к серьезному инциденту: 25 июня при финальных испытаниях был поврежден модернизированный Ан-26 Министерства обороны Украины. Самолет должен быть сдан госзаказчику 30 июня. Это означает, что уже с 1 июля предприятие, которое и так находится в тяжелом финансовом положении, попадает под существенные штрафы. Судя по фотографиям с места аварии, для восстановления самолета потребуется значительные средства и время.

Изящность комбинации Александра Пащенко в том, что он весь «в белом»: пытается переложить вину за произошедшее на «попередников», кивая на свое недавнее назначение. Тогда как налицо явные признаки диверсии и саботажа в интересах России. На горизонте – реальная опасность банкротства стратегического предприятия. Что еще нужно правоохранительным органам, чтобы остановить «юное дарование», уже достаточно поработавшего над развалом украинского авиапрома? 

Продолжение следует…

open-ua.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Евгений Жариков

Что общего может быть между руководством Одесского Общества Красного Креста и государственным механизмом? Конечно противозаконные схемы по обворовыванию населения Украины и отмыванию преступным путем благотворительных средств. В нашем прошлом материале под названием – «Коррупционный» COVID-19 и преступность в Одесском Красном Кресте – мы разоблачили руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения в его преступных действиях по продаже гуманитарной помощи и присвоению благотворительных средств полученных через пожертвования от наивных граждан и бизнесменов Одесской области.

(на фото руководитель Одесского Красного Креста Жариков Евгений представляет себя Дюком де Ришелье)

Но нагло присваивать себе благотворительные средства которые предназначены для борьбы с пандемией COVID-19 в Одесской области и не побояться последствий может только тот кто в доле с государственными служащими. Кто же у руководителя Одесского Общества Красного Креста – Жарикова Евгения на региональном уровне является «нахлебником» по разворовыванию благотворительных средств и об существовании Одесской бандитской пирамиды аферных махинаций в системе Общества Красного Креста Украины в сегодняшнем нашем разоблачении.

Сначала появления короновируса в нашей стране все ощутили определенные ограничения, а Одесские махинаторы из Красного Креста в это время быстро организовали свою преступную группу и запустили процесс по личному обогащению. По состоянию на 01 мая 2020 года для Одесского Общества Красного Креста наивные граждане и «нагнутый» бизнес Одессы при содействии современной власти перевел более 17 000 000 миллионов гривень в счет-ловушку псевдоблаготворителей – коррупционеров из Красного Креста!

(счет ловушка созданная при помощи власти)             

(сумма преступного «общака» Красного Креста)

По состоянию уже на 10 июня 2020 года через счет ловушку Красного Креста Жариков Евгений  «подзаработал» 31 000 000 миллион грн! или по курсу более 1 000 000 миллиона долларов США!

Полученные средства в Одесском областном Красном Кресте быстро и молчаливо начали таить и вымываться через подконтрольные его руководителю Жарикову Евгению фирмы. Отсутствие прозрачности и нежелание Общества Красного Креста помогать людям привело к ситуации что  многие люди среди которых социально-незащищеные категории граждан так и не дождавшись медицинских изделий, лекарственных препаратов, медицинского оборудования необходимых для выполнения мероприятий направленных на локализацию и ликвидацию COVID-19 в стране были вынуждены гибнуть и были оставлены бороться с COVID-19 самостоятельно.

Но кто же из «зеленых чиновников» сунул свой клюв в разворовывание благотворительных средств предназначенных для борьбы с COVID-19 в Одесской области? При этом выступив в «прикрытии» преступной деятельности Одесского Общества Красного Креста. Сам Жариков Евгений «излизывается» в любезности своей коррупционной властной «крыше» которая помогает ему преступно зарабатывать. Согласно распоряжению губернатора Одесской области «крыша» Одесского Красного Креста ещё входит и в штаб по ликвидации COVID-19 в Одесской области.

(сладкие слова от Жарикова своей «крыше»)

(«крыша» Одесского Красного Креста во власти)

В преступную группу по разворовыванию благотворительных средств и крышиванию руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения входит уже экс-зам.главы Одесской ОГА, а ныне депутат Одесского областного совета Свичинский Виталий Сергеевич.

(депутат Свичинский Виталий)

(депутат при общении с людьми)

(депутат с оружием)

Вторым преступным фигурантом и идейным вдохновителем в преступную группу по разворовыванию благотворительных средств и крышиванию руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения входит прям «Дон Корлеоне» в юбке, а именно директор Департамента социальной и семейной политики Одесской областной государственной администрации –  Коваленко Лилия Валентиновна, за которой в ее карьеру тянулся целый шлейф уголовных дел.

(начальник Департамента Коваленко Лилия)

(Коваленко Лилия «примеряет» себя в Верховной Раде)

Сама Коваленко Лилия темная лошадка и заслуживает отдельного разбора ее личности. До недавнего прошлого оказывается что Коваленко Лилия была тоже руководителем Одесского коррупционного офиса Общества Красного Креста, но очевидно что объемы по дерибану в Красном Кресте для нее были меньше и недолго думая Коваленко Лилия перебирается в кресло директора Департамента, ведь дерибанить бюджетные деньги удобнее под куполом власти, а ещё и в «зеленой бригаде». Под прикрытием «зеленой бригады» Коваленко Лилия не только потеряла страх занимаясь воровством, дерибаном и «крышиванием» но и любит «пострелять» по гражданам просящих помощи среди которых есть дети сироты, инвалиды, пенсионеры, участники АТО при этом нелестно выражаясь о прежних главах государства в котором она «работает». 

(биография государственной «труженицы» Коваленко Лилии)

(слова Коваленко Лилии, мат замазан)

«Дон Корлеону» в юбке Коваленко Лилии помогает коммуницировать с руководителем Одесского областного Красного Креста Жариковым Евгением и получать с этого свой свежий преступный «кэш» ее лучшая подчиненная услужливая «прислуга», а именно начальник отдела социальных услуг и стационарных учреждений департамента социальной и семейной политики Одесской областной государственной администрации – Агаева Светлана Владимировна.

(слева начальник отдела департамента Агаева Светлана, справа сам Жариков Евгений)

Третьим фигурантом входящим в преступную банду по разворовыванию благотворительных средств и крышиванию руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения входит руководитель аппарата Белгород-Днестровской районной государственной администрации – Шихалиева Алена Ибадуллиевна.

(чиновница «крыша» Шихалиева Алена)

(слева сам Жариков Евгений, справа его «крыша» Шихалиева)

Где нал, там и криминал! В период пандемии COVID-19 Общество Красного Креста решило преступно «подзаработать», на бандитском сходняке руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения, директора департамента Коваленко Лилии с ее «помошницей» Агаевой Светланой, а также депутатом Свичинским Виталием и руководителем аппарата Белгород-Днестровска Одесской области Шихалиевой Аленой были распределены роли и обязанности в их преступной группировке.

Учитывая то что поступившие на счет Одесского областного Красного Креста огромные миллионные благотворительные суммы пожертвований от наивных людей и бизнесменов никак не подконтрольны то эти деньги тихо растворяются и в период послабления карантина идут прямехонько в карманы преступной группы «схематозников» Красного Креста и «ЗЕ» бригады.

Схема вывода миллионых благотворительных средств со счета Одесского Красного Креста осуществляется следующим преступным образом: Жариков Евгений пользуясь своим служебным положением перекидывает благотворительные средства на свою частную компанию «САНГЕР» (код ЕГРПОУ – 23209085) которой управляет его жена, оттуда эти деньги перекидываются уже на две другие компании – частное предприятие “Аккерман Зернопром” (код ЕГРПОУ: 31756056) и частное предприятие фирма “Гармаш” (код ЕГРПОУ: 25036281).

Примечателен тот факт что компания “Аккерман Зернопром” и фирма “Гармаш” входят в орбиту влияния и подвластны руководителю аппарата Белгород-Днестровска Одесской области – Шихалиевой Алене, в этих компаниях серым кардиналом выступает муж самой Шихалиевой.

Через эти фирмы с помощью проведения бестоварных операций выводиться огромные суммы благотворительных денег изначально собранных и предназначенных для борьбы с пандемией COVID-19 в Одесской области при этом у этих фирм определена преступная роль конвертационных центров по обналичке благотворительных средств для обогащения руководства Общества Красного Креста и его властной «зеленоватой крыши».   

Сам Жариков лично катается в город Белгород-Днестровск для получения обналиченных средств у Шихалиевой Алены и распределения их среди других участников преступной группы.

(Жариков Евгений возле Белгород-Днестровской крепости)

(Шихалиева в золотом аксессуаре в ожидании Жарикова)

Лозунг у Жарикова Евгения «Нравится воровать, украду и ещё» но одному это делать не удобно и для этого Жариков Евгений скооперировался с бывшей застарелой «труженицей» Красного Креста Коваленко Лилией, а ныне Директором департамента Одесской ОГА и сообразив на двоих они организовуют преступную схему «заработка» создав банду в которую Коваленко Лилия подтягивает депутата Свичинского Виталия и чиновницу Белгород-Днестровска Шихалиеву Алену для реализации своих преступных замыслов и действий.

Роль Шихалиевой Алены заключается в помощи по обналичиванию средств и при необходимости подготовка и оформление фиктивных списков из несуществующих людей для отчетности Красного Креста.

Роль депутата – решалы Свичинского Виталия заключается в обеспечение силовой «крыши» в частности решение вопросов с силовыми ведомствами.

(кореш Свичинского – флотоводец Воронченко Игорь)

(Воронченко и «директор» Красного Креста всей Украины)

Роль «Дон Корлеона» в юбке и преступной «схематозницы» Коваленко Лилии заключается через свои связи в властных кабинетах при прикрытии  и защиты первого руководителя области который выступил патронатом (см.изображение в начале статьи) оказывая давление на бизнес Одессы «загонять» деньги на счет Одесского областного Красного Креста с последующей их обналичкой и дерибаном, также в обязанности Коваленко Лилия входит содействие и обеспечивание оформления фиктивной документации через своих подчиненных для отчетности Красного Креста.

Роль руководителя Одесского Красного Креста Жарикова Евгения определенна как «смотрящий» за преступным «общаком» в этом бандитском синдикате и заключается в аккумулировании пожертвований от наивных людей и бизнеса Одессы, переводе и обналичке этих средств через подконтрольные фирмы с последующим получением этих средств и распределением их среди преступной банды псевдоблаготворителей и «зеленых чиновников».

(Свичинский держит народ Украины за «баранов»)

(Коваленко получает от Жарикова и откаты и цветы)

Когда эпидемия COVID-19 в Одесской области достигала самой вершины вместо того чтобы собранные средства направить на борьбу и профилактику с эпидемией – бесплатно раздавать защитные маски народу, раздавать дезинфицирующие средства, проявить заботу к социально-незащищенным слоям населения и т.д., но Общество Красного Креста в Одессе решило поступить по другому, собрав благотворительные средства и просто присвоив их себе!

Руководитель Одесского коррупционного Общества Красного Креста Жариков Евгений настолько «устает» воровать благотворительные средства которые наивными людьми и бизнесом Одессы пожертвованы и изначально предназначенны для борьбы с COVID-19 что Жариков Евгений организовывает на собранные средства от народа для себя «прекрасного» и своего расслабона банкеты за счет пожертвований от людей!

(коррупционер Жариков Евгений на банкете за счет пожертвований для борьбы с COVID-19)

Одесский областной Красный Крест во главе с его руководителем Жариковым Евгением очень нагло просто украл у людей и бизнесменов их благотворительные пожертвования. С документами благотворительной организации псевдоблаготворители Общества Красного Креста под видом помощи собирают деньги у граждан и присваивают их себе, воруя у народа пожертвования и добровольные благотворительные взносы. Наверное в Красном Кресте это является основным направлением их статутной деятельности.

Громкий «зеленый» лозунг – «Наступит весна будем сажать», скорее всего обозначал что такие преступные «схематозники» как Жариков Евгений, Коваленко Лилия, Свичинский Виталий, Шихалиева Алена находясь у власти действительно будут «сажать» народ на свой коррупционный крючок и получать с этого свою выгоду.

Руководитель Одесского Красного Креста – Жариков Евгений придерживается принципа «Кому дана большая власть, тому безнаказанно можно красть». Самой внутрисистемной борьбы и зачистки с коррупцией в Обществе Красного Креста Украины очевидно нету. Присутствие таких мафиозных «схематозных» руководителей как Жариков Евгений в системе Общества Красного Креста порождает негативное мнение об общей системе благотворительности в стране.  

ВОПРОС к «ЗЕ» правоохранительной системе» ВЫ с преступниками и «схематозниками» в доле?? Или может все таки выполните свой государственный долг и пресечете коррупцию среди преступников и чиновников прикрывающихся флагом благотворительности!!

Специальное расследование – журналист Власов Юрий

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

8 років Державна судова адміністрація героїчно освоює бюджетні кошти на проекті «Електронний суд». 

Активізація почалася аж на початку 2020 року, коли стало зрозуміло, що дистанційна робота судів на яку витрачені мільйони гривень, має пройти перевірку карантином. І «гараж» судової адміністрації терміново стає «кременевою долиною» України.

Наказом Голови ДСА від 12.02.2020 року № 64 ДП «Автотранспортне підприємство ДСА» перетворюється на ДП «Центр судових сервісів», державна реєстрація змін відбувається 21.02.2020 року  і вже 28.02.2020 року Наказом Голови ДСА № 99 затверджується план заходів з впровадження ЕСІТС в якому впроваджувати такі заходи доручається ДП «ІСС» та ДП «ЦСС» (код діяльності вантажний автомобільний транспорт).

Цікавим фактом є те, що ДП «ІСС» надало проект плану заходів, щодо впровадження ЕСІТС, ще в 29.11.2019 року, тобто ДСА чекало 3 місяці  щоб затвердити новий план дій уже з новим перетвореним підприємством ДП «ЦСС».

Неефективність ДСА  в цій сфері вражає, судова адміністрація  «профукало» майже рік часу просто для затвердження нового плану заходів, хоча чудово розуміло, що 01.03.2019 року ЕСІТС не може запрацювати і потрібна зміна підходів.

Але не просто «профукало час» – профукало гроші.

Створення комп’ютерної програми «Веб-портал «Судова Влада України»» ініційовано відповідно до Наказу ДСА від 02.03.208 №99 «Про забезпечення створення та функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

У зв’язку із зайнятістю та частковою відсутністю спеціалістів відповідного профілю в ДП ІСС було прийнято рішення залучити  до розробки сторонніх виконавців за тендерною процедурою відкритих торгів.

Матеріали закупівлі наведені на веб-порталі Уповноваженого органу за адресою. Переможцем закупівлі визначено ТОВ «Комп’ютерні інформаційні технології», ЄДРПОУ 35508814 із опублікуванням Повідомлення про намір укласти договір від 09.11.2018. Із переможцем укладено Договір №27/11-2018-2 від 27.11.2018 на суму 1 896 555,00 грн.

За проведеним спільно з представниками парламенту Аудиту встановлено. У ході тестування виявлено ряд невідповідностей вимогам технічного завдання, зокрема:

  1. в підсистемі «Веб-портал «Судова Влада України»» не реалізовані необхідні засоби відстеження та збору статистики дій користувача на сайті та запис дій користувачів для подальшого аналізу;
  2. не реалізований адаптивний контроль за діями користувача, за принципом моніторингу із ігноруванням дій, що повторюються і виявлення нетипових дій та ознак, як то: зміни пристрою за допомогою якого здійснюється доступ до системи, місця з якого здійснюється доступ, зміни IP-адреси тощо;
  3. не реалізовано ведення журналу запитів користувачів для аналізу та виявлення типових помилок складання запитів;
  4. відсутній наявний у вимогах технічного завдання функціонал автоматизованої системи визначення арбітражних керуючих.

Також зауваження встановлені при закупівлі:

  • Послуги зі створення підсистеми «Єдиний державний реєстр виконавчих документів». На які сплачено 2 890 755,00 грн. згідно з аудитом: «прикладне програмне забезпечення підсистеми «Єдиний державний реєстр виконавчих документів» не відповідає в цілому актуальній концепції ЄСІТС, оскільки відсутня функціональна реалізація вимог до підсистеми ЄДРВД, визначених в Концепції»
  • Послуги з доопрацювання підсистеми «Офіційна електронна адреса Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (Електронний кабінет)» на які сплачено 299 999,00 грн. згідно з аудитом: «При проведенні аудиту встановлено невідповідність наявних результатів актуальній концепції ЄСІТС через їх незавершеність, неповноту та залежність від сторонніх модулів з недокументованим функціоналом, не передбачених концепцією.»
  • Послуги з доопрацювання підсистеми «Електронний суд»  на які сплачено  197 997,12 грн. при проведенні аудиту встановлено «невідповідність наявних результатів актуальній концепції ЄСІТС через їх незавершеність, неповноту та залежність від сторонніх модулів з недокументованим функціоналом, не передбачених концепцією».
  • Послуги з доопрацювання підсистеми «Підсистема електронного документообігу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» для створення 1 черги підсистеми «Електронне діловодство» на які витрачено 2 826 000,00 грн., згідно аудиту : «передане Адміністратору, є непрацездатним. Наявний виконуваний код не функціонує, виконавець ТОВ «Транслінк консалтинг» від передачі кодів та документації відмовився.»
  • Послуги з доопрацювання підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Витрачено – 3 083 304,99 грн., Витрачено –  6 600 231,25 грн. , згідно з аудитом прикладне програмне забезпечення «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» НЕ відповідає актуальній концепції ЄСІТС, працездатна версія підсистеми в наявності відсутня.
  • А система захисту інформації, яка ДСА проводилась своїми силами в загалі: «З урахуванням зазначених недоліків та нової Концепції побудови Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 07.11.2019 р. № 1096, Технічне завдання на КСЗІ ЄСІТС потребує внесення суттєвих змін щодо загальної архітектури та функцій, або видання Технічного завдання у новій редакції.»

Тобто понад 8 мільйонів гривень витрачено на непрацюючі програми, які навіть не захищені.

Що з цього приводу каже ДСА?

На ресурсі YouTube за посиланням можна подивитись як ДСА звітує парламентарям на засіданні Комітету ВРУ з прав людини, щодо стану впровадження електронного суду, особливо з 55-ї хвилина починається найцікавіше.

До парламентарів «посилають» позаштатного радника Голови ДСА. Тобто, для звіту направляють людину, яка, навіть, не є державним службовцем, не працює у штаті ДСА. Ось такий рівень відповідальності керманичів, які 8 років впроваджують електронний сервіс.

Можливо бюджет не виділяє кошти на дослідження та розробку програм? Згідно зі звітів ДСА на офіційному сайті у 2019 році закладено на розробки (код бюджетної класифікації 2281) закладено 35 211 000 гривень, з яких витрачено –  1 600 000 гривень, тобто невикористані майже 30 000 000 гривень, а система електронного судочинства не працює.

З усього цього є один висновок – відбувається зухвале саботування та підривна діяльність, щодо Судової Влади в Україні з боку Державної судової адміністрації.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

  • Судостроительный завод “Океан” уже полгода пытаются захватить
  • Владелец завода уверен: рейдерам помогают “продажные прокуроры из ОГП”
  • Трудовой коллектив завода готов митинговать из-за возможной остановки предприятия на Банковой, а владелец обещает назвать фамилии участников его уничтожения

Уже полгода владелец николаевского судостроительного завода “Океан” Василий Капацина бьет во все колокола в попытках остановить рейдерский захват предприятия людьми, аффилированными с его прежними владельцами. Бизнесмен неоднократно заявлял: все проблемы вокруг завода, вплоть до его ареста – часть спецоперации ФСБ и россиянина Игоря Юсуфова, который в свое время входил в совет директоров российского “Газпрома”. Операции, направленной на недопущение возрождения в Украине судостроительных мощностей и создания действительно боеспособного военного флота.

О своих подозрениях, аргументах и обвинениях Капацина неоднократно писал в обращениях к генеральному прокурору Руслану Рябошапке – однако ни ответа, ни реакции, ни возможности нормально работать так и не добился. Даже снять арест с завода уже 6 месяцев не удается – прокуроры просто не являются на судебные заседания.

Сейчас Рябошапку на посту сменила Ирина Венедиктова. Как это повлияло на ситуацию с заводом “Океан”, кто “крышует” рейдеров в высоких кабинетах и почему владелец заявляет об уничтожении предприятия и сдерживает работников от поездки на Банковую, Василий Капацина рассказал OBOZREVATEL.

Василий Капацина о компании «С-Инжиниринг» - YouTube

Василий Капацина

– Господин Василий, что нового происходит сейчас вокруг ситуации с заводом “Океан”? Сдвинулась ли ситуация с мертвой точки?

– Попытки рейдерского захвата завода продолжаются. Еще в январе наш завод был арестован с подачи Офиса Генерального прокурора. Сделано это было на основе полной дезинформации со стороны представителя бывшего владельца, российского олигарха, который пытался обанкротить “Океан”.

И вчера поздно вечером я получил информацию, что в прокуратуре инициируют передачу нашего завода Агентству по розыску и менеджменту активов (АРМА).

Мы уже шестой месяц арестованы. Все заказчики с завода ушли, кто же будет работать с арестованным предприятием? Внешнее финансирование полностью остановилось. Завод, на котором работают около 700 сотрудников, оказался на грани катастрофы. Вы не представляете, каких усилий мне стоит удерживать ситуацию!.. Люди уже начинают разъезжаться на иностранные верфи – в Румынию, Польшу. Сердце кровью обливается на это смотреть, ведь едут лучшие…

И в такой ситуации я вчера узнал о намерениях передать завод АРМА.

– Что будет означать для завода такая передача?

– Катастрофу. “Передано АРМА” – это значит, что представители агентства придут, скажут 7 сотням наших рабочих “вы свободны”, выставят их за проходную – и все. Машина на полное уничтожение запущена.

Сегодня я собирал в цехе весь трудовой коллектив. Рассказал, что ситуация реально критическая. Попросил людей набраться терпения, потому что за все время владения заводом я впервые просрочил выплату зарплат. Обычно с работниками мы рассчитывались 7 числа. Сегодня 19 июня, то есть зарплаты мы задержали уже на 12 дней. Сейчас мы ожидаем, что зайдут на завод деньги – и на следующей неделе мы обязательно закроем этот вопрос. Сделаю для этого все. Потому что понимаю: люди, работающие на “Океане”, живут на зарплату.

Жаль, что больше никому в этой стране, похоже, не интересно, за что они будут жить, если завод таки будет уничтожен.

– Решение о передаче АРМА уже принято окончательно?

– Насколько мне известно, прокуратура инициировала ходатайства и собирается с ним в суд. Между тем завод находится под арестом. Его у владельца не отнимали. Типа, завод арестовали, чтобы запретить что-либо отчуждать, а работать, мол, нам никто не запрещал и не мешал.

– Это правда? Вы можете работать?

– О какой работе может идти речь вообще? Завод – это люди и заказы. Заказов нет – люди разбежались. А на арестованный завод заказы не придут.

Передача АРМА – это смерть завода.

– Получается, генеральный прокурор поменялся, а ситуация – нет?

– Я писал несколько обращений к генпрокурору Рябошапке. Просился на прием к нему как владелец стратегического предприятия, как гражданин Украины, в конце концов. Просил, чтобы он меня выслушал, чтобы посмотрел на документы, чтобы убедился, что в ОГП есть прокуроры, которые продают государство. Сдают его оптом просто. И – никакой реакции.

Та же история сейчас повторяется с Ириной Венедиктовой. Несколько дней назад я направил очередное обращение уже на ее имя. Если честно – готов уже чуть ли не на колени падать, чтобы донести простую мысль: уничтожать такое предприятие как завод “Океан” – это преступление! Это же последний судостроительный актив Украины, единственное предприятие, которое может строить корабли.

– Еще зимой вы говорили, что “Океан” – единственное украинское предприятие, способное присоединиться к строительству военно-морского флота Украины…

– Да. Завод имеет мощную производственную базу. У нас до сих пор работает достаточно квалифицированных кадров, которые могут это делать… Хотя последние 8 лет завод был настолько заброшенным, что чудом избежал банкротства. Я его возродил. И со всей ответственностью заявляю: наша производственная база и кадры позволяют строить военные корабли для ВМС Украины.

К нам приезжал министр обороны, у нас был командующий ВМСУ… Потому что и МОУ, и главный штаб ВМС Украины заинтересованы, чтобы завод сохранился, модернизировался и был готов к выполнению заказов Минобороны.

И именно в этом – в нашей способности помочь возродить украинский флот – и кроется причина наших сегодняшних проблем. Именно поэтому Игорь Игнатов, действующий на основании документов российского олигарха Юсуфова, который в период 2008-2012 годов доводил завод до банкротства, сегодня ходит по кабинетам и рассказывает, что он владелец завода. Именно поэтому это все и закручивается – и арест, и передача АРМА, и так далее. И именно поэтому наши прокуроры легко смотрят в руки, а затем – в глаза – и творят безобразие.

Потому что главная задача – сделать так, чтобы завод прекратил свое существование.

– Армейцы выступили на вашу защиту?

– А как они должны были выступить? Они родину защищают. Защитить нас должно было правосудие и честные прокуроры. Защитить нас должна была генеральный прокурор – разобравшись в ситуации самостоятельно или дав поручение честному прокурору из своих подчиненных. И все сразу станет тогда на свои места.

Знаете, когда мы сегодня говорили с коллективом, люди мне говорили: Василий Николаевич, то, может, поедем к президенту? Может сыграем ему на Банковой касочками по асфальту польку с выходом? Что ж нас выбрасывают на голодную смерть?

Я не сторонник таких вещей. Но люди готовы ехать в столицу, ложиться на землю перед Офисом президента – и лежать там, пока ситуация не разрешится. Потому что то, что происходит, это такой беспредел, что вы себе даже не представляете.

– Какими аргументами в пользу своих претензий оперируют ваши оппоненты?

– Все их аргументы – это полная фальсификация. У меня на каждый их аргумент – документ, который подтвержден в хозяйственных судах Украины. И та грязь, что сейчас на нас льют некоторые народные депутаты, не имеет под собой никаких оснований. Это просто продолжение информационной войны – на уничтожение.

Среди последнего: на своем телеграмм-канале депутат Анна Скороход написала, что мы здесь с утра до ночи режем завод на металлолом. Чтобы это опровергнуть, я на прошлой неделе приглашал местных журналистов и съемочные группы из корпунктов центральных каналов на экскурсию по заводу. И они воочию убедились, что никто на заводе не режет ни оборудование, ни станки, ни технические линии…

– Вы сейчас направили обращение уже на генпрокурора Венедиктову. Если она так же, как ее предшественник, это обращение проигнорирует – что планируете делать дальше? Поедете с работниками завода на Банковую?

– Люди поедут на Банковую. А я на всю страну назову имена продажных прокуроров, тех, кто прикрывает рейдеров, тех, кто мне предлагал или пол завода или 4 млн долларов. Я до сих пор не назвал этих фамилий, потому что не хочу быть источником политического скандала. Но если ничего не изменится, если появится АРМА – я вынужден буду это сделать. Чтобы честно пройти свой жизненный путь. Я не в том возрасте, чтобы чего-то бояться. И я готов и к открытым заявлениям, и к озвучиванию фамилий продажных прокуроров.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Кадровый «перетрах»

Внешние беды дополняют «внутренние» напасти: не дает Саламатину покоя зуд реформаторства. Когда дефицит идей — затевают «оптимизацию» в виде сокращения. В данном случае предприятий. В итоге — ликвидация дочерних специализированных предприятий «Прогресс», «ТАСКО-экспорт», «Промоборонэкспорт» и полупарализованная работа «Спецтехноэкспорта», «Укроборонэкспорта» и «Укринмаша», который так же собираются ликвидировать.

Вся эта чехарда множится на интриги топ-менеджмента: Мазуров против Перегудова, Перегудов против Понамарчук, Понамарчук против Матюхи, Олежко против Пляцука — враг моего врага мой друг. И все бегут к Д.Саламатину. Ротации в «Укрспецэкспорте» и «дочкам» дикие: тотальные, но бессистемные. Какой тут, к черту, кадровый рост, какие, к чертям, контракты?!

Кстати, и Е.Понамарчук не вынесла «тягот и лишений», в конце ноября минувшего года написав заявление «по собственному» — была тут же уволена. Правда, была и еще причина — но оней — ниже.

Объединить и… поделить

И тут рождается идея создания нового концерна, объединяющего и торговлю оружием, и его разработку, и его производство. Какие были приведены аргументы в пользу создания этого колосса — неизвестно. Скорее всего — обещание «оптимизации работы», возрождения ВПК, разработка новейших систем вооружений в интересах родной армии.

Но уволенные «топы» считают иначе: Д.Саламатиным и его политической «крышей» движут же жажда денег, скорейшего обогащения путем продажи не только излишнего армейского имущества, но и имущества предприятий, которые в ходе реформ будут ликвидированы. А еще — присвоение и продажа земли. Это — миллионы гектаров на сотни и сотни миллионов долларов. А сколько «полуживых» предприятий Минпромполитики находятся в одном только Киеве!

И вот рожден «Укроборонпром». И опять не нашлось человека, который бы подсказал ошибочность этого шага. Даже в Москве (или Москва и подбросила идейку, как добить украинскую «оборонку»?).

В отличии от России, Украина практически не имеет конечного цикла производства в области вооружений продукции мирового качества (в той же Москве начинаются разговоры о ликвидации ГК «Ростехнологии», так как создание этого управленческого монстра привело к удорожанию продукции на 30-40%, что для динамичного рынка вооружений — катастрофически много).

Но это не останавливает Д.Саламатина. С диким упорством выстраивается неуклюжая, фактически мертворожденная система, которая очень скоро рухнет, хороня под своими обломками остатки украинского ВПК.

Сдача национальных интересов

Давайте зададим себе второй простой вопрос (на который, впрочем, не под силу ответить СБУ и ее главе В.Хорошковскому): как человек, получивший гражданство Украины лишь 10 лет назад (как и его брат), при чем неизвестно, как и за что, жена и дети которого не являются гражданами Украины и постоянно проживают в Москве на Староконюшенном переулке, которого НИЧЕГО не держит и не связывает с Украиной, занимает такой важный, стратегический пост?

Янукович заявил, что готов объединять Украину - новости ZIK.UA

Чем руководствовался Президент Виктор Янукович, назначая такого человека на такой пост и давая ему допуск к государственной тайне?

Это самая большая загадка. Особенно сейчас, когда уже очевидно: деятельность Д. Саламатина явно попадает под определение вредительство и саботаж.

Как еще можно назвать тот факт, что на переговорах с инопартанерами на имеющуюся продукцию выставляются заведомо непомерные цены, а на справедливые замечания по этому поводу делается мгновенное предложение ехать в Москву и даже лоббировать там их интересы? А если все же удаётся о чем-либо договориться, то условия этих договоренностей меняются чуть ли не каждый день, а аппетиты при этом растут? Как еще можно назвать постоянные поездки специалистов «Укрспецэкспорта» в первопрестольную; какой информацией они там делятся и какие задачи они там получают?

Кто принуждал М.Борисюка, руководителя Харьковского конструкторского бюро машиностроения имени Морозова к передаче документации по танку «Ятаган» на российский «Уралвагонзавод»? Не отказ ли в этом послужил основной причиной увольнения М.Борисюка?

Не для того ли создан «Укроборонпром», чтобы владеть ситуацией по предприятиям ВПК, их научным разработкам — с последующей передачей этих государственных секретов «третьей стороне»?

Как можно объяснить постоянные пребывания самого Д. Саламатина в Москве? Семья — это святое, но за чей этот якобы украинский госчиновник постоянно летает в Россию на арендованном самолете? За счет компании и, якобы, в командировку? Выписываются ли ему задания на командировку и пишутся ли им соответствующие отчеты? Это вряд ли.

Как следствие, возникает простой вопрос: куда смотрит СБУ? Не их ли прямая задача бдеть и пресекать?

Особенно в свете конфликта между группами Р. Ахметова и С. Левочкина. К первой формально относится Д. Саламатин, ко второй, соответственно, В. Хорошковский и… топ-менеджер «Укрспецэкспорта» Д. Перегудов. Да-да, именно Дмитрий Александрович — близкий друг и соратник Сергея Бондарчука, предыдущего руководителя «Укрспецэкспорта», который, соответственно, является кумом Сергея Левочкина. Мексиканские сериалы — жалкое ничто в сравнении с украинскими реалиями!

Кто и кого тут будет проверять, о защите какого государства может идти речь, когда главная «битва» — за «корыто», а все остальное — вторично.

В. Хорошковскому и его «орлам» либо выгодно именно такое развитие событий (чем хуже, тем лучше), и они выжидают, когда им «обломится счастье», либо причина бездеятельности спецслужб — элементарное неумение прогнозировать и реагировать (что вероятнее всего).

Да и кому реагировать? Главный по «реагированию» — начальник департамента контрразведки генерал А.И.Седельников, сам когда-то занимавшейся организацией военно-технического сотрудничества и экспортного контроля. Для тех, кто в теме, не секрет, что генерал считает себя непревзойдённым профи, и, как следствие, лелеет мечту «оседлать» этот доходный бизнес, а пока торгует по мелочам информацией.

Управление ВТС в СБУ всегда имело репутацию «жирного». Борьба за это место в режиме постоянного реформирования, как это обычно бывает в наших условиях, привела к полной деградации Управления. За последние год-полтора личный состав подразделения был практически полностью ротирован, а сотрудники, имевшие опыт работы в этой области, изгнаны. Начиная с С.В.Оскаленко, всех его замов и помощников, заканчивая начальниками отделов. Последним из могикан был убран заместитель начальника управления С.А.Митрошин, имевший колоссальный опыт. Причина банальна — перешел дорогу Седельникову в его бизнес-интересах.

А кто же пришел? Пришли, как обычно, рвачи и дилетанты. Управление возглавил ставленник Седельникова полковник В.Б.Гадион, человек бесхребетный и трусливый, готовый выполнить любое пожелание своего патрона. Зато отдел спецэкспортеров возглавил человек умный и решительный, обожающий деньги и готовый ради них на все. Фамилию Снежин помнят очень многие в Киевской области, особенно те, кто связан был с земельным бизнесом.

До Саламатина ли им? Влезть бы в тему самим и «хапнуть» — вот главная задача!

А что же военная разведка? Ведь торговля оружием всегда была вотчиной Службы внешней разведки (СВР)? И здесь такая же история: рвачи и дилетанты. Г.А.Илляшов, возможно, так и не понял, или не захотел понять специфику работы. Иначе как можно объяснить безропотное изгнание, опять же, с подачи Г.Мазурова, двух третей высококлассных «лесников» с предприятий? Как и ликвидацию самих предприятий, особенно «Прогресса», которые всегда считались вотчиной СВР? Ведь тот же знаменитый иракский контракт в основе своей — заслуга СВР. Такого унижения «лес» еще не испытывал.

И что же? На ведущие роли в Управлении ВТС СВР вышли люди, мало понимающие в специфики разведки, но беззаветно любящие деньги. Генерал П.Я.Хоменко, любитель дорогих часов и шуб, и его заместитель — инфантильный и безропотный А.А.Литвинов. Чистое «зазеркалье»…

Оружейный бизнес и адюльтер

Пока спецслужбы пребывают в «самоедстве», работа в поте лица на благо себя в «Укрспецэкспорте» ведет к созданию новых союзов. В том числе и семейных.

«Укрспецэкспорт» — пример того, что любовь к деньгам не только разрушает, но иногда и создает, причем весьма удивительные в своем омерзении союзы. Бросив онкобольную жену, с одной стороны, и малолетнего ребенка — с другой стороны, в тайне от «босса» — Д.Саламатина, создается новая ячейка украинского общества — пара Мазуров и Понамарчук. В руках которых оказались все финансовые схемы и денежные потоки государственного предприятия. Как следствие, старый порок гражданина Г.Мазурова — крысятнечество — взял вверх над здравым смыслом. Как результат — сначала Мазуров, а позже — и Понамарчук покидают свои должности. По собственному желанию. Зато без инвалидности — зная горячность депутата Саламатина, скорого на расправу, это еще неплохой для молодоженов исход.

Более счастлива другая, вновь образованная пара: Дмитрий Пляцук — Людмила Смилянец (директор и финдиректор «ТАСКО-экспорт» — дочерней компании «Укрспецэкспорта»). У этих обошлось без семейных разводов, зато адюльтер явно улучшил материальное состояние пары. Разъезжающей на престижных иномарках, скупающей недвижимость и отдыхающей на курортах премиум-класса — обычное состояние для государственных чиновников Украины.

Чистый театр абсурда, в котором смешались и трагедия, и фарс, и комедия, и мелодрама…

Что имеем в сухом остатке? Крах.

Украина лишилась имиджа надежного партнера в области военно-технического сотрудничества. И лишилась его не тогда, когда ЗАКОННО поставляла оружие Грузии (комиссия Коновалюка уже молчит — России в «Укрспецэкспорте» и «Укроборонпроме» все уже нравится).

И не тогда, когда была захвачена «Фаина» — через скандалы такого рода проходят все страны-поставщики оружия. А тогда, когда к власти в Украине пришли умственно простоватые ребята из Донецка, и привели за собой во власть шайку беспринципных, наглых, жадных рвачей и стяжателей, не имеющих ни роду, ни племени.

Бесславные ублюдки.

Константин Иванченко, «Аргумент»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вибираючи на пост Президента України Володимира Зеленського, а згодом йому на допомогу депутатів від партії «Слуга народу» – українці мали велику надію на хоча б якісь позитивні зміни. На аналогічне надіялись й закордонні інвестори. Також про ці ж зміни гучними обіцянками заявляв і сам теперішній Гарант, особливий акцент робився на «посадки» та «інвестиції»… Але і першого, і другого в Україні таки не відбувається!!! Більше того, злочинці які роками відбивали охоту закордонним інвесторам вкладати гроші в Україну спокійно «відмазуються» та продовжують творити «безпредєл», а у інвесторів добитись справедливості як не було можливості – так і немає!!!

Нажаль, потрібно констатувати, що і за цієї влади змін не дочекаються ані українці, ані інвестори – лише злочинці отримають позитивні зміни у своєму розвитку ОЗУ!!! Чому так – читайте дальше!!!

Нещодавно, 14 червня згідно повідомлення прес-служби Київського райсуду Одеси: В’ячеславу Бокію, Голові селищної ради Затоки продовжили запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ще на 60 днів. Нагадаємо, у цьому ж суді 22 лютого слідча суддя Юлія Федулеева за клопотанням прокуратури відсторонила від посади виконуючого обов’язки голови Затоківської селищної ради В’ячеслава Бокія на 2 місяці. Згодом його було відправлено під домашній арешт, який нещодавно продовжили.

Провадження по якому його відсторонили стосується розтрати бюджетних коштів в ході реконструкції очисних споруд. Договір підряду був укладений з компанією “Південьбудізол”, яка повинна була отримати за роботу 19 млн грн. У 2019 їй перерахували 5,7 млн ​​грн. З держбюджету виділялися гроші за виконані роботи, які не були передбачені в тендерній документації. Крім цього, представник обвинувачення під час виступу 22 лютого повідомив, що слідство має неспростовні докази вчинення підозрюваним ряду злочинів, згідно з ч.5 ст.191 (крадіжка) і ч.1 ст.366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

Нагадаємо, 21 грудня 2019 року прес-служба СБУ в Одеській області повідомила про викриття в. о. голови селищної ради В’ячеслава Бокія, а також члена виконкому та одного з депутатів селищної ради Кушніра: вони вимагали від місцевого бізнесмена хабар у 87 тис. доларів за виділення трьох земельних ділянок в курортній зоні. 20 грудня оперативники спецслужби затримали Кушніра при отриманні першої частини хабара в розмірі 11 тисяч доларів.

Це не єдині кримінальні провадження, в яких фігурують посадові особи та депутати Затоківської селищної ради. 21 лютого Білгород-Дністровський суд заарештував 87 земельних ділянок загальною площею майже 7 га, розташованих на Вокзальній вулиці і бульварі Золотий Берег, в рамках справи про зловживання владою (ч.3 ст.364 КК).

Довідка: 40-річний В’ячеслав Бокій, екс виконуючий обов’язки глави мерії Затоки, – особистість досить-таки примітна. Колишній міліціонер. До обрання депутатом селищної ради, а потім секретарем ради, працював заступником начальника відділення міліції Затоки. На цій посаді, як стверджують місцеві активісти, закривав за хабарі кримінальні справи, вирішував питання з порушенням кримінальних справ в інтересах “потрібних” людей, збирав мзду з місцевих підприємців в обмін на кришування, допомагав в організації підпалів баз відпочинку і покривав паліїв, а отримавши депутатський мандат “об’єднав свої кримінальні зв’язки, участь у правоохоронних органах і повноваження голови селищної ради”. І тепер, як вважають місцевіактивісти, селище, по суті, стало феодальною вотчиною Бокія.

За Бокієм числиться рейдерське захоплення молдавської бази відпочинку “Мрія”. Такожфактичним «господарем» Затоки і його подільниками була розкрадена і спалена база відпочинку “Львів”, яку Бокій оформив на свою тещу. Приватизовані і переоформлені на підставних осіб земельні ділянки баз відпочинку “Топаз”, “Геолог” та “Золоті піски” (перед цим дані бази теж були розграбовані і спалені). Детальніше у відео сюжеті.

Бокій також фігурує в справі про замах на адвоката Олександра Погорілого, що представляє в Україні інтереси естонського інвестора Марселя Віхмана. В кінці 2013 року Віхманн почав в Затоці інвестиційний проект вартістю близько 50 млн євро – проект називався “Набережна”. Однак від естонського інвестора дуже швидко почали вимагати частку в бізнесі (близько 30%), а також поставили умову залишити за собою “кришування” літньої торгівлі, яка щорічно приносить мільйони доларів. На ці умови підприємець не погодився, в результаті майно бізнесмена підпалювали 35 разів.

Після того як адвокат Олександр Погорілий почав активно висвітлювати діяльність ОЗУ, на нього було скоєно замах, якому запобігла Нацполіція. Правоохоронці встановили, що замовником замаху був тодішнійсекретар сільради Затоки В’ячеслав Бокій, а організатором – його помічник.

Допомогти в боротьбі естонського інвестора з затокскою ОЗУ обіцяло вище керівництво України, ситуація в Затоці неодноразово піднімалася на зустрічах керівництва Естонії і України. Провадження у Бокію і іншим обвинуваченим були передані до суду, проте дуже скоро фігурантів справи випустили з-під варти. І ось, більше як три роки потому, ситуація не змінилася… Навіть влада змінилась – та ситуація ні!!! Естонський інвестор не має можливості продовжувати свій проект, обвинувачений в замовленні вбивства його адвоката В’ячеслав Бокій і раніше керує всіма процесами Затоки. Ніхто у цій справі так і не був звинувачений, а до напруженості з Естонією з приводу заподіяння шкоди естонському інвестору на території селища Затока додаються все нові і нові злочини…

  • Україна відкрита для інвесторів, Україна – держава великих можливостей для інвесторів, ми приведемо інвесторів в нашу країну, інвестиції – запорука розквіту України! Саме цими словами, але не більше як словами, оперують чи не всі кандидати в президенти і політичні партії у своїх передвиборчих обіцянках. Так заявляв колишній президент Петро Порошенко, такі ж слова ми чули й від Володимира Зеленського, але в результаті що ми українці та закордонні інвестори отримуємо?!…
  • Отримуємо по факту те, що інвесторів ми віддаємо на розтерзання місцевим ОЗУ – про це свідчить справа Затоки і Бокія. Злочинця стандартно відмазують і він спокійно продовжує керувати ОЗУ Затоки.

В Україні закордонні інвестори, в кращому випадку – втрачають свої гроші, в гіршому – піддаються ризику втратити життя! Кошти інвесторів не йдуть на благо країни, вони стають ціллю «бокіїв», які всіма своїми кримінальними діяннями стали непохитним гальмом розвитку нашої держави! Про прихід яких інвесторів можна говорити – коли тих що вже прийшли в прямому сенсі кинули на гроші?! Коли інвестори абсолютно не відчувають захисту від країни і правоохоронних органів, а навпаки – розуміють, що все це один величезний «ковпак» – де вони просто мішень, ціль яку обдеруть «до нитки» і викинуть як відходи!!! 

Інвестори не прийдуть в нашу державу розуміючи, що їхні гроші просто відіжмуть бандити! Тим більше дивлячись на ситуацію естонського бізнесмена Марселя Віхмана – в них не те що бажання немає, вони Україну обходять 10-тою стороною!!!

А все тому, що інвестори беруть справу «Бокія-Віхмана-Затоки» як лакмусовий папірець, де з року в рік цей папірець отримує забарвлення на користь ОЗУ Бокія, а не України та інвестора!!!

– Президент говорив часто про посадки і не менш часто про інвестиції!!! То чому він не «об’єднає» цей процес?!…

– Наче ж небагато потрібно: посадити злочинця і дати зелене світло інвесторам?!…

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже фактично як рік повинна була функціонувати Єдина судова інформаційно телекомунікайна система по затвердженній  концепції, проте наразі  як у басні Леоніда Глібова «Лебідь, Рак і Щука» – Державна судова адміністрація, ДП «Інформаційні судові системи»  та та Вища Рада Правосуддя тягнуть в різні сторони, а ЕСІТС при цьому стоїть на місті, в цьому році до трійки приєдналось підприємство ДП «Центр судових сервісів» і це загрожує четвертувати Електронний суд назавжди. 

Вже пройшло 17 років з моменту як світ став на шлях офіційної цифровітизації та продовжує неухильно рухатись в бік широкого впровадження сучасних технологій в державні сервіси. 

12 грудня 2003 р. була прийнята Декларація ООН «Побудова інформаційного суспільства – глобальна задача в новому тисячолітті»

Ідея суцільної інформатизації всіх сфер суспільного життя, включаючи судочинство, в Україні була закладена ще Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 9 січня 2007 р. №537-V. Розбудову інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування проголошено як один із стратегічних пріоритетів державної політики України. 

В Україні онда з перших Концепцій «Електронний суд» була розроблена у 2012 р. і Державним підприємством «Інформаційні судові системи» на розвиток положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р. №2453-VІ, «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. №3262-ІV, «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р. №74198-ВР та інших, а також Концепції галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи та Стратегічного плану розвитку судової влади в Україні на 2013–2015 роки. Ще з 2013 р. в Україні була запроваджена Концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції та інших установ судової системи, котра була погоджена в рамках Національної програми інформатизації. 

Головною метою програми інформатизації судів концепція визначала вдосконалення інформаційно-телекомунікаційної системи судів: 

  • якісне поліпшення рівня судового захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб; 
  • підвищення доступності, зростання довіри до органів правосуддя, поліпшення думки населення про суди, їх ролі та соціальної значимості;
  • формування позитивного іміджу судової системи в цілому; 
  • підвищення правового рівня інформованості населення, їх ділової активності щодо забезпечення захисту своїх прав, свобод і законних інтересів у судовому порядку. 

Проте за вісім років задекларовані в концепції цілі так і не були досягнуті, я б навіть ризикнув зробити висновок, що  цілі не те що не виконані, а мають від’ємне значення.

Спитайте фахівця в галузу права або пересічного громадянина, що він думає про довіру до органів правосуддя, про їх соціальну значимість, про формування позитивного іміджу судової системи в цілом – ви почуєте багато нецензурної лексики та скарг.

Суди повинні чинити справедливий суд, а забезпечувати можливість їх ефективної роботи в тому числі  за рахунок розвитку технологій повинна була робити Державна судова адміністрація України але здається, що на неї діє фільм «День Бабака», і кожні три роки чи меньше ДСА знову береться за справу вдосконалення під різними назвами електронного судочинства –  при цьому забуває про витрачені раніше кошти платників податків і хоче ще коштів на нові гаджети.

Історія як не запустилась ЕСІТС та опис ораганізаційних прогалин в роботі ДСА чудово викладений в статті «Почему ЕСИТС не зароботала с 1 марта: стали известы реальные причины» от 01.03.2019 года (Судово Юридична Газета № 6-9 (475-478)

Проте. є ще одна стаття від 16 липня 2018 року в якій заступник голови ДСА Сергій Чорнуцький описує чудові перспективи втілення ЕСІТС. (Судово Юридична Газета № 24-28 (443-447)

І якщо порівняти ці статті то видно, що за 9 місяців до впровадження ЕСІТС  ДСА чудово розуміло, що необіхідно було зробити проте не вжила достатніх адекватних заходів  для  створення ЕСІТС

У Верховній Раді України на базі комітету з правової політики створенно робочу группу щодо реформи цифрового правосуддя – і копання в брудному ганчіррі відкриває нове бачення на ситуацію в сфері створення ЕСІТС:

Відсутність бажання створювати ЕСІТС- голова ДСА відкрито говорить про те, що він не є спеціалістом в цій сфері та персональну відповідальність несе заступник  Сергій Чорноуцький, який і підписував сумнозвісне оголошення про запуск ЕСІТС

Відсутність команди спеціалістів готових ефективно виконувати поставленні завдання – так на сайті ДСА є вкладка «робоча група з питань іновацій»  – так ось вона пуста – її просто не існує!!!!! І справді вкладку на сайті зробили, а ось групу створювати не захотіли, а то ще придумають щось ефективне, що зменьшить бюджетні видатки.

Слабкий рівень контролю за створення ЕСІТС з боку судів та ВРП – про що може свідчити відсутність притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб які не виконали концепцію яку самі ж написали.

Законсервованість ДСА – вони живуть в світі старих ідей, в закритому власному світі, консультацій щодо створення конецепції ЕСІТС не проводилось ні з Радою Суддів ні з ВРП, про простих учасників судових процесів ніхто мабуть в ДСА взагалі не чув – що підтверджується  на кожному засідання робочої групи у Верховній Раді України

Під час звітувань перед ВРП Зіновій Холоднюк запевнив, що Електронний суд запрацює з 01.06.2020 року для цього в кінці 2019 року розпочався процес залучення нових – старих спеціалістів в ДСА, але зовсім не в у відкритий спосіб.  

Так радником Голови ДСА стає Леонід Владиславович Богданов – в 2011 очолював ДП «Інформаційні судові системи», а у середині 2000-х працював заступником голови Державної судової адміністрації (ДСА).

Через деякий час Наказом Голови ДСА від 12.02.2020 року № 64 ДП «Автотранспортне підприємство ДСА» передтворюється на ДП «Центр судових сервісів», державна рєестрація змін відбувається 21.02.2020 року  і вже 28.02.2020 року Наказом Голови ДСА № 99 затверджується план заходів з впровадження ЕСІТС в якому впроваджувати такі заходи доручається ДП «ІСС» та ДП «ЦСС» (код діяльності вантажний автомобільний транспорт).

Цікавим фактом є те, що ДП «ІСС» надало проект плану заходів, щодо впровадження ЕСІТС, ще в 29.11.2019 року, тобто ДСА чекало 3 місяці  щоб завтвердити новий план дій уже з новим перетвореним підприємством (ДП «ЦСС»

Нефективнівсть ДСА  в цій сфері вражає, судова адміністрація  профукало майже рік часу просто для затвердження нового плану заходів, хоча чудово розуміло, що 01.03.2019 року ЕСІТС не може запрацювати і потрібна зміна підходів.

Далі йде оновлення команди ДП «ЦСС»

04.03.2020 року В. О. Директора ДП «ЦСС» призначено Нетишенську Олену Ігорівну – колишнього головного бухгалтера ДП «ІСС», яка певний період часу працювала з Леонідом Богдановим  в ДЕРЖІНФОРМЮСТІ та є засновником ГО «Відкрита держава». 

Після цього на ДП «ЦСС» починають працювати інші пов’язані особи Личов Олексій Валерійович та Живаєв Ілля Віталійович (також колишній директор ДП «ІСС»)

У відповідності до листа НАБУ від 02.04.2020 року Живаєву І. В. та Богданову Л. В. також іншим особам пред’явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України і триває процедура відкриття матеріалів справи. 

26 лютого 2020 року о 16:00 в залі засідань Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (м. Київ, вул. Садова, 3а) відбулося перше засідання робочої групи з питань цифровізації правосуддя та суміжних правових інститутів в Україні.

Представники ДСА не повідомили про створення ДП «ЦСС»  і на прямі заперечення всіх учасників робочої групи про відсутність необхідності створення двох підприємств не надали обгрунтованої відповіді.

Згодом  проявились нові факти відсутності кординації дій ДСА з судовою гілкою влади.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-2019), яким було внесено зміни до процесуальних Кодексів України в частині надання прав судам проводити судові засідання дистанційно поза межами залів судових засідань з допомогою відеоконференцій із ідентифікацією особи за допомогою електронного цифрового підпису або в порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

08.04.2020 Державна судова адміністрації України видала наказ № 169 “Про затвердження порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному,  цивільному, господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду”.

У відповідності до термінів, визначених в зазначеному вище Порядку, системою відеоконференцзв’язку є комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», що забезпечує проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв’язку, що призвело до необґрунтованої монополізації використання цієї програми у функціонуванні електронного судочинства. 

Що за ПО ««EasyCon» до квітня  2020 року ніхто не знав, суди потрапили в патову ситуацію, коли вони починають використовувати інші програмні рішення, а ДСА обмежую їх лише «EasyCon»

І тут знову виникає Леонід Богданов, який раніше працював над створенням Порядку відеоконференцзв’язку саме на базі програмного забезпечення «EasyCon». При цьому, за наявною інформацією, він є пов’язаною особою з власниками ТОВ “Ізікон Груп” (код ЄДРПОУ 43565877). Заступник Голови ДСА Сергій Чорноуцький в інтервью ЗІБ та в мережі фейсбук повідомляє недостовірну інформацію, а саме що ПО «EasyCon» набуто безоплатно і є власністю держави. В.О. директора ДП «ЦСС» не може найти документи  щодо права власності на ПО «EasyCon» та не надає їх на звернення народного депутата, хоча в акті приймання документів між ДП «ЦСС» і ДП «ІСС» ці документи зазначені. Згодом з’ясовується, що вартість невиключної ліцензія ПО «EasyCon» майже 2 млн. грн. і  ДСА не вивчала інші більше сучасні можливості забзпечення відоконференцій, а відповідь Держспецзв’язку від 13.05.2020 року чітко говорить про те, що використання ПО  «EasyCon» та експлуатація ЕСІТС в органах державної влади не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері захисту інформації.

Також за моїм депутатським зверненням до Уповоноваженого з прав людини ВРУ ініційовано перевірку дотримання законодавства про захист персоанальних данних при використанні ПО  «EasyCon»

Після численних звернень та висловлення заперечень  всіма учасникми  робочої групи  ДСА погодилось змінити текст Порядку та прибрати назву ПО «ЕаsyCon» з порядку здійснення відеоконференцій.

Кожну краплину інформації з ДСА потрібно видирати зубами  – в.о. директора ДП «ЦСС» відмовилась приймати участь в робочій группі через зайнятість та повідомила, що будь-яку інформацію буде надавати лише на письмовий запит )))) тобто під кожне депутатське звернення ДСА бере для себе 10 днів фори, щоб подумати як відповісти, це показує  відсутність співпраці і конструктиву на 100% відсотків. 

21.03.2020 року Голова ДСА Зіновій Холоднюк звітує перед ВРП, при цьому не відповідає на жодне питання  щодо створення ЕСІТС, але ВРП навіть не пожурило йому пальчиком, а приймає звіт до відома та пропонує надати як найскорішене положення про ЕСІТС на затвердження. Під час намагання надати відповіді на питання Зіновій Холоднюк повідомляє та обіцяє, що відключення судів від систем не буде. 

Проходить тиждень і по всій Україні 29.03.2020 року відключаєюсться послуги смс повідомлень про судові засідання через наявність непогашеної заборгованості і вже о 15:00 в ДСА з’являється наказ № 206 про проведення службового розслідування  стосовно генерального директора ДП «ІСС» Тертичного О.С.  з одночасним відстороненням – на підставі двох службових записок від 15.04.20 та 24.04.20 років – головою комісії призначається заступник голови Чорноуцький Сергій Петрович (який одразу відбуває у відпустку).

Також, 29.04.2020 року територіальним органом ДБР порушується кримінальне провадження за фактом того, що службові особи ДП «Інформаційній судові системи» да ДСА зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інетересах служби, з метою отримання неправмірної вигоди для себе або в інтересах третіх осіб підписали з ДП «Е-Консалтінг», ТОВ «Комп’ютерні інформаційні технології» та ТОВ «Траснлінк консалтінг»  акти приймання передачі  наданих послуг, які фактично не були виконані.

Враховуючи ситуацію з блокуванням роботи смс повідомлень та відсторенням відповідальної особи, я особисто в понеділок 04.05.2020 року відвідав ДП «ІСС» де поспілкувався з в.о.директора ДП «ІСС» Калуга В. А (по посаді головний інженер) щодо проблем життедіяльності ДП «ІСС».  Присутній при розмові Богданов Л.  намагався втручатись в спілкування, називав мене адвокатом Тертичного, намагався схилити Калугу В. А. до того щоб той не відповідав на запитання та вимагав від мене письмових звернень

Дякую пану Калугі В. А., що всетаки проявив волю та повідомив, що все звалилось йому як сніг на голову, він розбираться в ситуації, коли будуть заплачені борги він не знає і що ДСА допомогає тим, що відправила Богданова Л. Також Калуга В. А. повідомив, що печатка ДП «ІСС» зникла, а фінасовий директор та головний бухгалтер пішли на лікарняний.

Більше конкретики я не почув, проте там же в приміщенні ДП «ІСС» я думав поспілкуватись з членами комісії яка робить службову перевірку, але виявлиось, що член комісії лише один, а інші присутні це представники ДП «ЦСС» а саме пані Нетишинська та пан Личов

Від пана Личова –я вислухав емоційні монологи, що здійснюю нападки на ДП «ЦСС» а ДП «ІСС» не чіпаю, що я є товаришем Тертичного, що я лобіюю Трукомф, що депутати винні в  тому, що приймають не вірні закони, що взагалі, чому я на займаюсь проблемами виведення роялті в Мінюсті, і взагалі Мінюст також винуватий у тому, що встановив такі умови роботи державних підприємств, і взагалі тепер із-за мене корумповані судді будуть використовувати ЗУМ та Скайп і заробляти по 100 тис. дол. хабарів, а чесні судді будуть користуватись Ізіконом, тому що вони не будуть бажати нести відповідальність за звязок зі сторонами, а ДП «ЦСС» несе всю відповідальність.

На моє запитання, що роблять представникаи ДП «ЦСС» на території іншого підприємства ДП «ІСС» – почув відповіді – розгрібаємо гамно, що тут наробили і якщо б у нас було б скільки грошей ми б вже за півроку все запустили.

Цікаві факти:

  • після мого візиту до ДП «ІСС» система відеоспостереження вийшли з ладу – співпадіння???
  • 07.05.2020 року в ЄДР змінено керівника підприємства на Калугу при цьому Тертичний не звільнений з посади.

Ну нібито план заходів щодо впровадження ДСА затверджено та в лютому березні вже навіть повинні були бути виконані перші заходи – проте  зараз травень робота ДП «ІСС» заблокована – працівники почали звільнятись, працівники ДП «ЦСС» фактично замість ДСА здійснюють перевірку  ДП «ІСС», радник голови ДСА Богданов Л. також приймає участь в роботі ДП «ІСС» а фактично зі слів працівників керує процесом.

Хіба не нагадують заходи в ДП «ІСС» – звичайні методи поглинання одного підприємства іншим????

Проте будь-якої реакції ні від ВРП ні від Ради суддів не видно. У Верховній раді України ініційовано створення Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування діяльності та бездіяльності Державної судової адміністрації України та державних підприємств, які їй підпорядковуються, що призвело до зриву запровадження системи електронного судочинства в Україні».

Проте ТСК може встановити лише факти зловживань в минулому, а нам потрібно будувати майбутнє вважаю, що сама Вища Рада Правосуддя та судді повинні прийняти на себе функції з контролю за впровадженням ЕСІТС та створити Координаційний центр – оскільки лише спільна робота  суддів, помічників та секретарів судів разом з розробниками програмного забезпечення може створити ефективну систему цифрового суду в Україні, який буде зручним у використанні та сприятиме швидкому захисту прав фізичних та юридичних осіб. 

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO