Сімейний бізнес – звучить поважно. Ну там династія, спадкові традиції, все таке. Але не так щоб завжди.
Є такий у нас в Одесі сімейний підряд – прокурорські охвіцери Володимир Крещенко, Олександр Чечітко та останього тесть – фермер Олександр Кащук. Здавалося б, в наші дні прокурорські охвіцери і фермер – це два окремих бізнеси, але ніт. Набагато краще, коли вони синтезуються в один. Ну як краще, для них звісно краще, а для обʼєктів їхніх інтересів – не дуже.
Вибачте, зараз буде трохи довга фабула. Однак, без всієї хронології неможливо зібрати до купи цю історію. Про двох прокуроських стартаперів, які започаткували такий собі гарненький бізнесочок на рейдерстві, під гаслом «Да, ми ох@@лі, і шо?»
Отже, ці винахідливі дяді створюють заздалегідь фіктивну компанію, і починають купувати на неї сільськогосподарську продукцію та відвозити її на різні великі термінали, заводи. Фіктивну фірму умовно назвем «Посередник», на прикладі «фіктивної» ТОВ «Рестрой Плюс». Дяді охвіцери і людинка фермер настільки впевнені в своїй безкарності, що в цій схемі часто задіюють вантажні автомобілі ФГ «Олександра», де директором та засновником є та сама людинка фермер Олександр Кащук. Разом з цим, з метою прикриття протиправної діяльності групи переробників/експортерів використовує документи транзитних «фіктивних» підприємств, здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції в значних обсягах за готівкові кошти, готівку для закупівлі отримує від представників ряду транзитних підприємств. В своїй противоправній діяльності Олександр Кащук повністю підпорядковується прокурорським охвіцерам Олександру Чечітко та Володимиру Крещенко.
Минає десь півроку співпраці з терміналами та заводами в Одеській області і тоді починається найцікавіше.
В гру вступають підконтрольні прокурорським охвіцерам поліцейські, СБУ, та інші. Все залежить від важливості і рівня. Це дуже зручно, бо ніяких зайвих питань не ставитимуть, а просто сумлінно виконують поставлені старшим товаришем (закреслено) куратором завдання.
Далі все як в кіно.
Визнають фіктивну фірму «Посередник» фіктивною (вибачте за тавтологію, але без неї не так очевидно). Після цього беруть ухвали на проведення обшуку у всіх підприємствах що співпрацювали з компанією «Посередник», купували або перевантажували їх продукцію.
Так, минулого кварталу, старі добрі маски шоу здійснили в декількох компаніях блокування роботи.
За найкращими традиціями, вилучали все, що бачили і байдуже, якщо навіть щось не було вказано в ухвалах. Тим самим заблокували роботу підприємства і стали чекати.
Ну як – чекати, коли до них прийдуть домовлятись, адже кожен день простою підприємств – це прямі збитки в сумі приблизно від 50 – 200 тисяч доларів. Після декількох днів блокування підприємства частіше домовляються про мзду. Після чого підлеглі прокурорських охвіцерів Володимира Крещенка та Олександра Чобітко швиденько вшиваються за обрій.
Чим вам не красота? Чим не ікебана?
Маленька ремарка. В основному ці компанії є великими донатами на потреби ЗСУ. Серед іншого, деякі опікуються питаннями реабілітації поранених, придбання автомобілів та необхідної техніки підрозділам, евакуації жінок та дітей з районів безпосереднього ведення бойових дій, допомоги людям, що втратили домівки в результаті рос агресії.
Пізніше опублікуємо назви компаній, номера автомобілів, ПІП водіїв, дати та назви терміналів на які завозилась сільхоз продукція. Розкриємо схеми закупівлі Олександром Кащуком за безціннок та готівку у місцевих фермерів та продаж на експорт від своєї компанії «посередник», та таких же створених ними компаній «посередників». Так що далі буде цікаво тому залишайтесь на звʼязку. Але цікавить інше. У нас зараз в Україні відбуваються протести проти непершочергового використання грошей. Багато що на фронті тримається саме на донатах бізнесу. Але от охвіцерам прокуратури якось рівно, головне «білєтікі» продати і грошей в кишені напхати. Я не знаю, чому так. Може охвіцери прокуратури розраховують, в разі чого, на рятівний чартер. А може на те, що і в окупаційній прокуратурі для таких кадрів знайдуться вакансії. Шановне панство, порадьте, може ми щось не так розуміємо в цьому житті?
Автор: Артем Холодов
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Останнім часом все частіше ходять чутки про те, що нинішнього голову Офісу Генпрокуратури Андрія Костіна можуть замінити на чинного керівника Одеської військової адміністрації Олега Кіпера, який тривалий час працював у прокурорській системі на всіх рівнях.
Об’єктивно, в Україні історично склалося так, що генеральні прокурори не затримуються на своїй посаді довго – за одну президентську каденцію зазвичай змінюються два-три Генпрокурори. Нинішній Генпрокурор – третій за часпрезидентства Володимира Зеленського після Руслана Рябошапки (протримався на посаді рівно рік) та Ірини Венедиктової (два роки).
Очікувалося, що під керівництвом Андрія Костіна кілька гучних та суспільно значущих справ отримають нові повороти у розслідуванні, проте цього не сталося. Прихильники Костіна вказують на те, що під час війни не до завершення цивільних справ – всі сили мають бути кинуті на розслідування тисяч військових злочинів, скоєних Росією. Противники, навпаки, вказують, що війна стала лише приводом не розслідувати гучні справи – причому під цілком залізобетонним приводом.
Тому наведемо кілька відомих справ, які передаються від прокурора до прокурора як естафетна паличка, без будь-якої надії на їхнє швидке завершення.
Справа Татарова
На початку грудня 2020 р. НАБУ та САП намагалися повідомити про підозру заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову — особі, з огляду на свою посаду, близькому Андрію Єрмаку та Володимиру Зеленському. Його підозрюють у передачі хабара судовому експерту за фальсифікацію експертизи – йдеться про справу десятирічної давності, коли нинішній високопосадовець працював у компанії “Укрбуд”. В результаті цієї схеми забудовники заволоділи майном Національної гвардії у сумі 81 мільйон гривень.
У день, коли прокурори мали вручити підозру, тодішній Генпрокурор Ірина Венедиктова без попередження змінила процесуальних керівників справи, що затягнуло повідомлення про підозру на понад два тижні. Через це детективи НАБУ та прокурори САП не змогли затримати Татарова.
Після цього НАБУ навіть виступив зі спеціальною заявою про те, що вважає цю ситуацію «свідомим тиском на слідство» та стверджував, що Офіс генпрокурора вдається до подібних дій не вперше.
Пізніше Офіс Генпрокурора передав справу Татарова від НАБУ до СБУ, і, на думку багатьох експертів, цей крок врятував Татарова від кримінальної відповідальності. Адже НАБУ є найнезалежнішим органом досудового розслідування, а СБУ на той час очолювалося близьким другом Зеленського Бакановим, яке невдовзі не знайшло у справі складу злочину.
В кінці 2021 року в ЗМІ з’явилася інформація, що провадження було відкрито, але судячи з офіційної відповіді Офісу Генпрокурора на адресу ElitExpert — «у кримінальному провадженпі у так званій справі компанії «Укрбуд» 21.04.2022 прийнято рішення про його закриття«.
Справа «Роттердам+»
Трироки тому НАБУ повідомило про підозру шести особам у справі про штучне завищення ціни на вугілля та електроенергію за формулою «Роттердам+».
Нагадаємо, що у 2016 році було запроваджено особливу формулу для розрахунку тарифу на електроенергію — вона передбачала умови для штучного зростання ціни електроенергії. За версією слідства, такі дії завдали шкоди державі майже на 19 млрд гривень лише за перші два роки застосування цієї схеми, а за весь час її дії – майже на 40 млрд. гривень.
Слідство встановило, що схему вигадали топ-менеджери компанії ДТЕК та НКРЕКУ. Розслідування успішно просувалося, були анонсовані гучні «посадки», доказів було достатньо для того, щоб направити справу до суду, але прокурор САП Віталій Пономаренко двічі закрив справу через нібито відсутності доказів завдання збитків.
На хвилі обурення, що піднялося у суспільстві, і Верховна Рада, і НАБУ зажадало від Офісу Генпрокурора втрутитися і змінити прокурора САП, оскільки лише цей орган має на цевідповідні повноваження. Однак Офіс генпрокурора також двічі відмовляв у цьому — незважаючи на нещадну критику на свою адресу. В результаті бездіяльність Офісу вигідна насамперед основному бенефіціару формули “Роттердам+” – олігарху Рінату Ахметову.
Справа “Роттердам+” зрушила з мертвої точки тільки зараз — після багаторічного забуття, і то завдяки не Генеральній прокуратурі, а незалежним САП та НАБУ. Наприклад, 3 жовтня за клопотанням прокурора САП Вищій антикорупційний суд нарешті наклав арешт на майно обвинувачених у справі — майже через 7 років! За останні тижні помітно активізувалися і слідчі органи.
Справи Майдану
Це здається дивним, але і через 9 років не закінчено розслідування розстрілу Небесної сотні та по основним справам Євромайдану, які включають викрадення людей, порушення права на свободу мирних зборів, неправомірні судові рішення, скоєних під час Революції Гідності тощо.
Довести до кінця розслідування злочинів проти Майдану було “справою честі” для кожного з Генпрокурорів, що змінювали один одного. Але щоразу ці потуги завершувалися нічим.
Наприкінці 2021 року Офіс генпрокурора бадьоро звітував про те, що слідство з цих проваджень “значно активізувалося”. Підозри були висунуті ще 42 особам, серед них 24 працівникам органів внутрішніх справ, трьом прокурорам, п’ятьом суддям тощо. В той же час, така кількість підозр була обумовлена напрацюваннями минулих років та поступовим накопиченням доказової бази, тому виносити це як заслугу недоречно.
Однак навіть після таких переможних реляцій із сотень “справ Майдану” лише лічені отримали вироки. А справи щодо посадовців часів Януковича взагалі не просуваються на сантиметр.
Загалом, за результатами досудового розслідування по цім справам до кримінальної відповідальності притягнуто 397 осіб, але лише стосовно 40 осіб судами ухвалені обвинувальні вироки, при чому тільки по 34 особам судові рішення набрали законної сили!
І насправді це дуже показова ситуація — якщо Офіс Генпрокурора цілих дев’ять з половиною років “розслідував” справи Майдану — справи першочергової для держави важливості, але довів до кінця лише одну, то що вже говорити про менш відомі резонансні справи?
Справа Вадима Чорного
Досить часто буває, що Офіс Генпрокурора й зовсім саботує розслідування, як сталося, зокрема, з гучною справа про спадщину одеського бізнесмена Вадима Чорного.
Вже два роки правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних правТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».
Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.
Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.
В даний момент Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУНП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та прийняття незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій.
Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко. Зазначимо, що редакцією ElitExpert 22 вересня було направлено кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора з проханням висловити свою позицію з цих питань. У відповіді на адресу ElitExpert лише сказано, що у справі крадіжки корпоративних прав «досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває» без якихось подробиць.
Таким чином, можна констатувати, що довгоочікувана “прокурорська реформа” 2019-2020 років якщо й не стала зовсім провальною, то принаймні зовсім не покращила показники доведення до кінця гучних справ.
Можливо, цьому посприяло й неоднозначне рішення Офісу Генпрокурора про атестацію працівників. З квітня 2020 року зі складу комісіїта, яка здійснює атестацію прокурорів, прибрали міжнародних партнерів та громадськість. Наразі орган складається з чотирьох прокурорів та двох представників вузів, при тому, що раніше до нього входили три прокурори та три експерти, делеговані міжнародними організаціями, громадськими діячами та дипломатичними місіями. Таке нововведення явно підірвало довіру до призначень в Офісі генпрокурора і неминуче призвело до клановості, адже тепер, як і раніше, прокурори обирають прокурорів, виключивши з цієї процедури «чужинців».
джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Добронравов для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Футбол в Одесской области находится на грани катастрофы. Футбольные команды загоняют в «рабство», ограничивая возможность их развития и оставляя им роль лишьприносящих доход отдельным личностям Одесской областной футбольной ассоциации. Появившись в результате вмешательства административного ресурса в футбольную жизнь Одесской области и придя с обещаниями построить полтора десятка современных стадионов, общественный союз «ООФА» оказался могильщиком одесского футбола.
Для осознания происходящего стоит вспомнить события 2018 года, когда в Одессе объявили о создании Общественного союза «Одесская областная футбольная ассоциация», во главу которой «избрали» руководившего тогда областью Максима Степанова. На учредительном съезде «нужные» делегаты поддержали предложенную кандидатуру Степанова, чем позволили легализовать новый футбольный союз.
Параллельно с руководством Одесской областью Степанов занимался продвижением бизнеса жены – платформы BeSmart, которая под лозунгом бесплатной образовательной площадки стала приносить прибыль семье Степанова, а также предпринял попытки захватить контроль над футболом региона. Руководя Одесской ОГА, не составило труда убрать главного конкурента детища Степанова – Федерацию футбола Одесской области во главе с Петром Чилиби. Именно Степанов договорился с Андреем Павелкоо включении в Федерацию футбола Украины ООФА вместо ФФОО. Тесные связи между главой УАФ Андреем Павелкои Максимом Степановым просматривались и после перехода последнего на должность министра здравоохранения. В период ковидных ограничений Павелкопривлекал Степанов для решения вопроса с возвращением болельщиков на стадионы во время футбольных матчей.
Часть футбольных клубов вынужденно согласилась на такие изменения, но они даже не представляли, что в 2023 году будут с сожалением вспоминать времена с Петром Чилиби, который на фоне сегодняшнего руководства ООФА выглядит искренне радеющим за сильный футбол в Одесской области. Оказывается, Петр Чилиби значительно внимания уделял развитию футбола, оказывал всяческую поддержку футбольным клубам. Средства, выделяемые УАФ для Одесской области, также эффективно использовались ФФОО по назначению, а не оседали в кармане её руководства.
Что же происходит сегодня в ООФА? Фактически Ассоциация превратилась в единоличную собственность сомнительной личности Олега Самсонова. После полномасштабного вторжения российских войск в Украину Степанов бежал за границу и не уделял достаточного внимания ни деятельности ООФА, ни развитию футбола в регионе. В конце сентября 2022 года он потребовал от исполнительного директора Игоря Покаринина написать заявление об отставке, после чего направил письмо с предложениями назначить на освободившуюся должность Олега Самсонова. Ему нужна была кандидатура, которая смогла бы залазить в карман родителям юных футболистов. Через два дня Максим Степанов издал приказ о передаче всех полномочий и обязанностей главы ООФА Олегу Самсонову. Как рассказывают на условиях анонимности некоторые члены Исполнительного комитета ООФА, при утверждении Самсонова на должность исполнительного директора ассоциации допущены процедурные нарушения. Более того, заседание Исполкома фактически не проводилось, а его членов уведомили об изменениях в телефонном режиме.
Сегодня деятельность руководства Одесской областной футбольной ассоциации в лице Олега Самсонова почти не соответствует статьям Устава, утвержденного при создании этого футбольного союза. Развитие и популяризация футбола в Одессе и области превратилось в шантаж футбольных клубов, вымогательство членских взносов за участие в турнирах, блокирование любых попыток одесских детских клубов самостоятельно провести футбольные турниры. Как рассказывают изданию тренеры одесских детских ФК, руководство ООФА, не смотря на войну в Украине, продолжает требовать членские взносы, угрожая заблокировать им возможность использовать футбольные поля для тренировок. При этом ссылаясь на какие-то заключенные договора между Департаментом физической культуры Одесского горсовета и ООФА.
Кроме того, одесские детские футбольные клубы всё чаще стали получать письма с требованиями не допускать проведения клубных турниров без привлечения ООФА, угрожая им не только дисциплинарными наказаниями, но и недопущением участия во всеукраинских турнирах. Тренера одесских футбольных клубов в недоумении, зачем перечислять членские взносы ООФА, если они не получают взамен должной поддержки от «лавочки» Самсонова. Например, его предшественник Игорь Покарининруководил союзом прозрачно, регулярно проводя через площадку Prozzoro публичные тендеры на закупку футбольной формы и инвентаря. Но за год руководства Самсонова получаемые ассоциацией средства расходуются кулуарно и распределяются среди своих.
Речь об огромных суммах. Например, в 2023 году Федерация футбола Подольска перечислила ООФА почти 40 тысяч гривен за участие команды в футбольном турнире. Усатовский сельский совет также за полугодие направила три транша общей суммой 38,445 тысяч гривен за участие команды в футбольном турнире под эгидой ООФА. Одесский городской совет также на проведение игр футбольного турнира «Одесской школьной футбольной лиги» с 2022 по 2026 год запланировала выделение почти 300 тысяч гривен. На счетах ООФА накапливаются миллионные средства, которые не идут на развитие и футбола и поддержку команд.
Более того, получаемые ООФА бюджетные средства на проведение турниров «половинятся» и вероятно оседают в карманах Самсонова и его близких. Как рассказал на условиях анонимности один из арбитров, судьям стало известно о махинациях при распределении гонораров за судейство на турнирах. Из предусмотренных сметами средств, только часть доходит до арбитров. Куда девается значительная часть денег, в ООФА объяснить не могу. В результате, среди судейского коллектива зреет негодование, что сулит в будущем серьезными проблемами при проведении турниров.
Также, руководство ООФА начало злоупотреблять Контрольно-дисциплинарной комиссией для давления на клубы. На сайте ООФА в разделе новостей практически каждый месяц можно найти сообщение о дисквалификации то одной, то другой футбольной команды под выдуманными предлогами. В кулуарах капитанам команды озвучивают, что дисциплинарное взыскания снимут, если найдется достаточная сумма денег. В противном случае, командам грозят созданием дополнительных проблем.
Напомним, номинального главу ООФА Максима Степанова уличили в разворовывании бюджетных средств в размере 450 млн грн во времена его руководства государственным предприятием «Полиграф комбинат Украина». Исполнительный директор ООФА Олег Самсонов не далеко ушел от своего шефа в части выстраивания схем. Вначале 2000-х Олег Самсонов уже был замешан в попытке фактически присвоить стадион СКА в Одессе, но тогда общественность и правоохранительные органы помешали этому.
В то время, как одесские футбольные клубы сетуют не нехватку финансирования и тренера собирают деньги с родителей детей на закупку футбольной формы и инвентаря, Олег Самсонов разъезжает по городу в пьяном виде на элитном автомобиле марки Mercedes C180, стоимостью порядка 40 тысяч долларов. С реестра судебных решений стало известно, что в декабре 2022 года полиция остановила Олега Самсонова возле ресторана «Маман», когда тот вышел с автомобиля указанной марки. При проверке документов, обнаружилось, что авто находится в розыске и полицейские были вынуждены отправить элитный автомобиль на штраф площадку. Кроме того, при осмотре оказалось, что исполнительный директор ООФА Олег Самсонов находился в состоянии алкогольного опьянения, что подтвердили результаты теста. И лишь допущенные полицейскими ошибки при оформлении протокола позволили Самсонову избежать наказания.
Уставом Одесской областной футбольной ассоциацией предусмотрено проведение ежегодных конференций и заседаний ревизионных комиссии, отчёты которых должны утвердить делегаты на конференции. За два последних года ни конференция, ни заседание ревизионных комиссий в ООФА не проводилось. Отсутствие должного контроля породило у исполнительного директора ассоциации Олега Самсонова ложного ощущения вседозволенности и самодурства. Более того, отсутствие в структуре ООФА органа, который занимался бы созданием и внедрением стратегии развития, не позволяет рассчитывать на позитивные изменения в футболе региона.
Эта Одесская областная футбольная ассоциация сломалась, несите другую!
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відправила під нічний домашній арешт колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а нині виконувача обов’язків голови Державного агентства резерву Дмитра Бабака. Про це повідомляє прес-служба ВАКС.
Зазначимо, що в суді не називають прізвище підозрюваного, проте, за інформацією «ElitExpert», йдеться саме про Дмитра Бабака.
«4 жовтня 2023 року АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 серпня 2023 року щодо застосування до колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. За результатами розгляду колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу сторони обвинувачення, змінивши запобіжний захід підозрюваному на домашній арешт в нічний час з покладанням додаткових обов’язків», – інформує суд.
Раніше антикорупційний суд відпустив Бабака під особисте зобов’язання.
Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких голова Держрезерву Дмитро Бабак. За версією слідства, у 2018-2019 роках ці особи заволоділи майже 920 га державної землі у Фастові Київської області та близько 284 га ДП «Пуща-Водиця» поблизу міста Києва.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Джерело – ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Рейтинговое агентство ElitExpert продолжает серию публикаций, посвященных работе следственных органов и прокуратуры. В условиях военного времени любые факты, компрометирующие отдельных руководителей или сотрудников, сразу становятся достоянием общественности, подхватываются украинскими медиа и вызывают широкую огласку, а значит – бросают тень и на профессиональную деятельность таких чиновников.
Одним из таких громких случаев стала ситуация с элитной квартирой начальника Главного следственного управления Нацполиции Максима Цуцкуридзе, о которой написали практически все ведущие украинские СМИ.
ЭЛИТНОЕ ЖИЛЬЕ
И действительно, первый и главный вопрос, который возникает у общественности при ознакомлении с биографией Максима Цуцкиридзе: откуда у чиновника со скромной государственной зарплатой появилась возможность приобрести элитное жилье в самом сердце Киева?
Роскошная жизнь может быть вполне оправданной — правда, если речь идет о бизнесмене или политике, но никак не о госслужащем. Поэтому когда чиновник живет в элитном ЖК, а квартира стоимостью нескольких миллионов гривен записана на его тещу, не имеющую никакого бизнеса и дохода, это становится предметом для размышлений.
Цуцкиридзе проживает (и это отмечено в его декларации) в элитном ЖК в самом центре Киева. Как отмечалось в материале Дениса Бигуса, квартира площадью 145 кв. м записана на тещу Цуцкиридзе – Людмилу Залужную.
Как пишут «Наші гроші», в мае 2018 она получила квартиру с 30% скидкой – за 3,68 млн грн. В настоящее время такие квартиры стоят более девяти миллионов гривен. В октябре 2018 года Залужная докупила в этом ЖК хозяйственное помещение на 700 тыс. грн., а еще через год приобрела два машиноместа за миллион. Но эти объекты не указаны в декларации полицейского.
В целом теща руководителя Главного следственного управления Национальной полиции Максим Цуцкиридзе удивительно активно инвестировала в недвижимость. Всего за несколько лет она приобрела четыре объекта в ЖК на сумму в несколько миллионов гривен!
При этом Людмила Залужная не занимается бизнесом и не ведет предпринимательскую деятельность, даже живет в глубинке Кировоградской области, и доходов на покупку жилья в центре столицы у нее, разумеется, никогда не было.
Позже в СМИ появился комментарий высокопоставленного чиновника, согласно которому его теща продала предыдущую квартиру и потом купила другую.
Но самое главное в этой ситуации, что Главное следственное управление играет ключевую роль в обеспечении безопасности, правопорядка и защите интересов граждан. Поэтому к его деятельности выдвигаются особые требования — не только профессионализм и ответственность, но непорочная репутация.
Но если есть даже минимальные основания полагать, что кто-то из руководства может быть причастен к любым «серым» схемам, это автоматически ставит под сомнение все проводимые под его руководством расследования. Каково может быть доверие к результатам работы Следственного управления, если тень сомнения падает на самих руководителей? Вопрос остается открытым.
ДЕЛО ВАДИМА ЧЕРНОГО
Уже два года правоохранительная и судебная система ничего не делает для расследования дела, связанного с воровством корпоративных прав ООО «Басари» и ГП «Компромисс», принадлежащих общественной организации «Центр защиты инвалидов». Речь идет, прежде всего, о двух одесских бизнес-центрах: БЦ «Киевский» и подземный БЦ «Греческий».
Уголовное производство расследуется Главным следственным управлением Национальной полиции Украины под руководством И. Борца, но, как утверждает директор ОО «Центр защиты инвалидов» Аркадий Черный, следствие отказывается проводить расследование; Определений об отказе в проведении следственных действий больше, чем самих действий; нотариусу Татьяне Домбровской до сих пор не выписаны подозрения и она продолжает работать, хотя Приказом Министерства юстиции №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf) установлено, что ее действия были незаконными.
“Более того, государственный регистратор, зарегистрировавший фиктивный протокол общего собрания об изменении директора и всех участников схемы – на свободе и продолжает владеть собственностью «ЦЗИ». Необоснованное давление испытывает именно пострадавшая сторона, имущество организации «Центр защиты инвалидов» стало заложником ситуации, Приказ министерства юстиции, которым были отменены незаконные действия государственных регистраторов, игнорируется, а его действие блокируется по ходатайству прокурора Офиса Генпрокурора С. Пилипенко, руководящего расследованием”, — отмечает Аркадий Черный.
ОО «Центр защиты инвалидов» подал более 50 жалоб в суд на Главное следственное управление, о признании незаконным бездействие и принятии незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «Центр защиты инвалидов» как потерпевшему нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн ., причиненную в результате совершения преступных действий. Но до сих пор следствие не может расследовать простое преступление. В комментарии ElitExpert правоохранители утверждают, что «досудебное расследование по указанному уголовному производству продолжается» — без каких-либо подробностей.
Отметим, что редакцией ElitExpert было направлено несколько официальных запросов в адрес руководства Нацполиции, а также самому Цуцкиридзе с просьбой высказать свою позицию по данным вопросам.
«По месту моего проживания в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О доступе к публичной информации» такая информация не является открытой, а согласно статье 14 Закона Украины «О защите персональных данных» ее распространение может производиться только по моему согласию», — сказано в ответы М.Цуцкиридзе.
НАБУ и САП продлили срок рассмотрения этих запросов еще на 30 дней, после чего должны предоставить свои ответы по этому поводу.
В заключение можно добавить, что инвесторы, в том числе и зарубежные, опасались инвестировать в Украину еще задолго до полномасштабного вторжения, что не в последнюю очередь обусловлено именно спецификой работы правоохранительных структур. Эта неуверенность связана с неэффективностью и медлительностью юридической системы, когда речь идет о защите прав и интересов инвесторов.
При возникновении юридических проблем или даже криминальных инцидентов, инвесторы и предприниматели часто сталкиваются с проволочками и затянутым расследованием, что не добавляет уверенности в безопасности вложения средств. Такой подход усугубляет ситуацию, создавая атмосферу риска, и, безусловно, сказывается на привлекательности Украины как объекта для инвестиций.
Поэтому просто необходима ревизия и улучшение правовой среды со стороны украинского правительства, чтобы создать условия, при которых инвесторы будут чувствовать себя уверенно и защищенно на всех уровнях. Это критически важно для стабилизации и роста экономики Украины, привлечения необходимых инвестиций, да и укрепления международного доверия к стране.
Джерело – ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Відомо, що наразі Генпрокуратура України, попри війну, завалена тисячами кримінальних проваджень. Серед них не лише стандартні, рутинні справи, а й вкрай гучні, які давно привернули увагу суспільства і викликали величезний резонанс. Але навіть такі справи залишаються без належної уваги, дивним чином «зникаючи» в лабіринтах Генпрокуратури, і їх роками ніхто не розглядає або робить це вкрай мляво.
Якщо спробувати перерахувати ті відомі справи, що все ж таки були доведені до логічного завершення, пальців обох рук буде достатньо. Це викликає обґрунтоване питання: чому так відбувається?
По-перше, ситуація, коли критична кількість справ залишається без руху, говорить про проблеми організаційного характеру. Неправильний розподіл ресурсів, відсутність чіткого контролю та моніторингу за прогресом розгляду справ, очевидно, є основною причиною затягування процесів.
По-друге, можливо, далеко не всі співробітники відповідають рівню професіоналізму, на який очікує суспільство від такого відповідального органу. Помилки, затягування термінів, некоректний підхід до розслідувань – це, здається, стало нормою. Але тут важливо розуміти, що не варто звалювати вину виключно на рядових виконавців. Можливо, справа в системі навчання, підбору та атестації працівників, яка потребує перегляду.
Є ще один бік медалі. Співробітники Генпрокуратури також люди, як усі ми, і, зіштовхуючись із величезною кількістю справ, вони роблять вибір: розглянути щось швидко, а щось «відкласти на потім». Звісно, такий виборчий підхід видається несправедливим і навіть небезпечним для правосуддя загалом.
Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.
Вже другий рік вся правоохоронна система перешкоджає проведенню попереднього розслідування у цій справі. Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, а майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.
Більш того, слідчий суддя Печерського суду Т. Іллєва за клопотанням Офісу Генпрокурора наклала арешт на корпоративні права, забороняючи таким чином виконання Наказу Мін’юсту України.
Наразі Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУ ПП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльністю та незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій.
Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко, призначений Заступником Генпрокурора України Ігорем Мустецем. І таким чином, на думку адвокатів, які становлять інтереси ГО «ЦЗІ», саме Мустеца і покриває бездіяльність слідства.
МУСТЕЦА: ВОРОГ ЄВРОМАЙДАНУ ТА АКТИВІСТІВ
Так хто ж такий Ігор Мустеца, що з 2020 року обіймає посаду заступника Генерального прокурора України? Які темні плями у своїй біографії він приховує?
Як відомо, Ігор Мустеца з лютого 2011 р. по квітень 2014 р. перебував на посаді прокурора Шевченківського району м. Чернівці, а потім пішов на підвищення, став заступником прокурора Чернівецької області. Це призначення викликало хвилю обурення серед місцевої громадськості, так як Мустеца був противником Майдану і особисто відкривав кримінальні провадження проти чернівецьких учасників Революції Гідності!
Ще у 2015 році керівник «ГО «Майдан-3» Василь Забродський оприлюднив свій відкритий лист до Генпрокуратури, у якому зазначав, що людина, яка винувата у переслідуванні активістів Майдану, повинна бути люстрована.
«Візьміться нарешті за наведення порядку у Ваших рядах. Невже Закон про люстрацію був прийнятий для чергового збору грошей із блатних? Невже ті, хто був оплотом для Януковича і його банди, стали для Вас настільки потрібними і незамінними?, — йдеться у зверненні. — Як колишній прокурор Шевченківського району Ігор Мустеца, який особисто відкривав кримінальні провадження проти учасників Чернівецького Майдану за номерами : 12013270040002956, 12014260040000154 і 12014260040000155 і особисто здійснював процесуальне керівництво, міг не просто залишитись на посаді, а стати заступником прокурора області? ? По цім справам були винесені підозри і навіть вироки… Скільки і кому завіз грошей Мустеца, щоб не бути звільненим згідно закону «Про очищення влади»?», — писав Василь Забродський.
Пізніше, у вересні того ж року тодішній керівник Чернівецької області Олександр Фищук повідомив імена та прізвища тих, хто підлягає люстрації. Як зазначали місцеві ЗМІ, під люстрацію потрапили: заст. прокурора області Ігор Мустеца, а також заступник голови ОДА В. Усик, начальник служби автомобільних доріг області І. Гах та начальник Дністровсько-Прутського БУВР Я. Дзюба.
Відповідне звернення щодо Мустеци керівник Чернівецької ОДА направив до Генпрокурора Віктора Шокіна.
Однак, як ми бачимо, Ігор Мустеца не тільки не був люстрований, але навпаки, навіть пішов на підвищення. У квітні 2020 року його у свою команду взяла тодішній генпрокурор Ірина Венедиктова. Але і після її відставки він залишився на своєму місці, продовжуючи працювати вже під проводом нового очільника, Андрія Костіна.
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТ
Зазначимо, що редакцією “ElitExpert” 22 вересня було направлені кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора а також самому І.Мустеці з проханням висловити свою позицію з даних питань, та у встановлений законом час отримали відповідь.
Як сказано у відповіді Офіса Генпрокурора від 29.09.2023 р., «прокуратурою Чершвецької області було проведено службове розслідування щодо можливої причетності керівників та працівників прокуратури Чернівецької області до криминального та адміністративного переследування учасників мирних акцій протесту під час Революції Пдності. За його результатами 19.02.2015 складено висновок, з якого зокрема вбачаеться, що в діях Мустеци І.В. порушень вимог Криминального процесуального кодексу Украіни щодо повного, всебічного та неупередженого проведения досудового розслідування у криминальних провадженнях вказаної категорії не встановлено. 3 урахуванням викладеного перевірка за аналогічними обставинами, викладеними у публікаціях інтернет-видань, на які посилаєтеся у запиті, не проводилася».
КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА НЕ ДЛЯ ВСІХ
З останніх скандалів, пов’язаних із ним, можна відзначити розслідування журналіста “Української Правди” Михайла Ткача. Він з’ясував, що вітчизняні чиновники плювати хотіли на всі заборони й тим паче на закон, у них все «схоплено», все куплено, бо вони – «каліфи на один день». В розслідуванні йдеться про те, що заступник Генпрокурора Ігор Мустеца під час дії комендантської години у центрі столиці разом з охороною полюбляє сидіти у гламурних ресторанах, спеціально відкритих вночі для “еліти”. Звичайно, це — дрібниця, але непогано показує моральний вигляд високопосадовця.
Таким чином, чи можна довіряти зараз правоохоронній системі, якщо система, здається, зайнята самою собою? Якщо на найвищих посадах у країні можуть сидіти ті, хто був противником Майдану та переслідував активістів, це повністю підриває довіру до правопорядку. Можливо, у стінах Генпрокуратури справді сидять «сплячі агенти» старого режиму, які чекають свого моменту? Тоді це не просто пляма на репутації установи, а системний збій, який може спричинити справжню катастрофу.
Хаос, який ми спостерігаємо в “розслідуванні” справ Генпрокуратурою, показує, що країні просто нагально необхідний чіткий механізм контролю та відповідальності, який дозволить раз і назавжди переконатися: або система працюватиме на благо громадян, або вона потребує кардинального перезавантаження, а всі недолюстровані “бувші” повинні бути з ганьбою вигнані звідти.
Джерело – Олександр Добронравов, Олена Овчиннікова для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Представники Бюро економічної безпеки (БЕБ) разом з СБУ проводять обшуки на олійно-екстракційному заводі та терміналі Allseeds у порту Південний. Причина обшуків — перевірка даних контрагентів, з якими, начебто, працювала компанія.
Про це Latifundist.com стало відомо від фермерів, які постачають сировину на завод.
Вони бояться вивантажувати свою продукцію і розвертають транспорт, бо силовики погрожують заблокувати роботу підприємства та арештувати активи.
Ми звернулися за коментарями до компанії і там нам підтвердили, що два дні тому на завод прийшли БЕБ та СБУ з ухвалою на проведення огляду об’єктів з можливістю вилучення документів на паперових та електронних носіях, які містять реквізити ряду підприємств.
«Крім того, що в ухвалі вказано невірну адресу, так вони ще й зайшли на територію заводу силовим шляхом до пред’явлення та надання копії ухвали. Тобто з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки відповідно до КПК слідчі дії (огляд) можуть проводитися тільки після пред’явлення ухвали та надання її копії», — коментує виконавчий директор Allseeds Євгеній Охріменко.
Після ознайомлення з ухвалою Allseeds почала працювати з детективами. Виявилося, що з підприємствами, які вказані в ухвалі, Allseeds не мало взаємовідносин, сировина від таких підприємств на завод не надходила, продукція таким підприємствам не відвантажувалася. Тоді слідчі попросили надати документи про надходження сировини (ТТН) і вже звідти почали вибирати підприємства, які взагалі не мають ніякого відношення до тих, які передбачені ухвалою.
«На наші зауваження нам відповіли, що вони мають на це повне право. Тобто у нас збираються вилучити документи, які не мають абсолютно ніякого відношення до контрагентів, вказаних в ухвалі. Зараз вони здійснюють огляд приміщень і вилучають ноутбуки та жорсткі диски», — говорить Євгеній Охріменко.
Він також додав, що навіть за таких умов Allseeds була готова співпрацювати з детективами, однак оскільки Allseeds не має права розголошувати конфіденційні інформацію та дані та діє виключно в правовому полі, то попросила детективів надати офіційний запит, на який готова негайно надати офіційно відповідь. Однак, детективи пропозицію Allseeds відхилили та в категоричній формі відмовилися надавати будь-які запити.
За словами Євгенія Охріменко, зараз спілкування відбувається в конфліктному форматі. Силовики поводять себе свавільно на території підприємства. Потужності заводу та терміналу третій день простоюють, так як працівники не можуть працювати в умовах, коли здійснюються слідчі дії.
Детективи БЕБ заборонили виїзд будь-якого транспорту з території підприємства та відвантаження продукції, що повністю заблокувало роботу підприємства.
«У нас, з однієї сторони, просять підприємства працювати, піднімати економіку, сплачувати податки у бюджет, а з іншого — правоохоронні органи дозволяють собі виходити за межі своїх повноважень. Зараз ми не можемо зрозуміти, чому відбувається ця ситуація, адже ми працюємо в рамках правового поля. Ми надали всі документи, які підтверджують, що не працювали з контрагентами, визначеними в ухвалі. Нам здається, що силовики просто шукали привід, щоб проводити слідчі дії і в їх рамках перешкоджати роботі підприємства», — резюмує Євгеній Охріменко.
Чи ризиковано наразі українцям вкладати свої кошти в нерухомість за кордоном, які плюси та мінуси цієї сфери інвестування, які країни є більш привабливими для вкладень, а від яких потрібно триматися подалі, і чи важливо перед прийняттям рішення консультуватись у фахівців? Про це, та багато іншого, «ElitExpert» поговорив з експертом у сфері інвестування від Міжнародного експертного клубу Володимиром КУЦЕНКО – керівником успішної компанії «INVESTHOUSE INTERNATIONAL CLUB», а також професійним юристом з багаторічним досвідом роботи в нотаріаті та судових органах.
Останні дослідження Міжнародного експертного клубу та рейтингового агентства «ElitExpert» стосувалися інвестування, зокрема, у житлову та комерційну нерухомість як в Україні, так і за кордоном. Отже, чи вигідно сьогодні інвестувати і які ризики існують у цій сфері?
Інвестувати в нерухомість – це завжди вигідно. У довгостроковій перспективі, від 10 і більше років, будь-яке ваше вкладення в цю сферу здатне принести прибуток.
Якщо ми проаналізуємо ціни на нерухомість у будь-якій країні світу за останній десяток років, то побачимо періодичні коливання, але, зрештою, завжди активи зростають.
Глобально це пов’язано з інфляцією євро та долара, з постійним подорожчанням енергоресурсів та будівельних матеріалів. Крім того, змінюються й технології будівництва, зростає якість об’єктів.
Звичайно, існує можливість недобросовісного ставлення деяких девелоперів до своїх зобов’язань, але ці ризики мінімізуються скрупульозним вивченням ринку та забудовників.
Таким чином, при професійному підході та підтримці, довгострокові вкладення на 5-10 років завжди виявляються успішними.
Інвестиції на короткий термін, 1-2 роки, можуть бути іноді вигіднішими, але водночас ризиковими, оскільки залежать від короткострокових коливань ринку, економіки країни, політичної обстановки та природних катаклізмів. Дам пораду: якщо ви самостійно інвестували, наприклад, 100 тисяч євро, і через один-два роки ціна на ваш об’єкт впала до 60-70 тисяч, не панікуйте, не поспішайте позбутися його, а зачекайте ще кілька років, поки ринок вирівняється, тоді ви точно продасте дорожче, ніж купували.
ІНВЕСТУВАТИ В АЗІЮ АБО СТАРУ ЄВРОПУ
Передбачається, що для інвестування важливо правильно вибрати країну. Наприклад, у ТОПі останньогорейтингу МЕК — Туреччина, Німеччина, Кіпр, Фінляндія та Польща.
Справді, за багатьма інвестиційними рейтингами Туреччина — безперечний лідер. В останні кілька років вона давала близько 200% прибутку від інвестицій, причому у короткостроковому періоді. За 2-3 місяці можна було одержати від 50 до 70% прибутку від вкладень.
Європа завжди приваблює як забудовників, так і інвесторів своєю стабільністю та захищеністю на законодавчому рівні. Особливо це стосується Німеччини з її сильною та успішною економікою, Фінляндії та Нідерландів.
Польща має значно менший приріст, але попит та зростання цін там також позитивний.
Динамічно розвивається та залучає інвесторів Північний Кіпр, але, на мій погляд, нестабільність його політичного статусу та неприйняття міжнародною спільнотою роблять інвестиції туди досить ризиковими. Тому цінова планка входження на ринок Кіпру гранично низька. Але я рекомендував би інвестувати в нього тільки в короткостроковій перспективі, довго затримуватися з грошима там немає сенсу.
Критерії вибору країн: економічна та політична стабільність, розмір та зростання економіки, інфраструктура, боротьба з корупцією, як вони впливають на вибір інвестора?
Всі ці фактори важливі і вимагають вивчення, я додав би до них ще й екологічну ситуацію. Наприклад, Фінляндія, Голландія та Німеччина приділяють екології підвищену увагу, що робить їх об’єкти набагато конкурентоспроможнішими.
У нерухомості інвестиції не віртуальні. Ви купуєте реальний об’єкт, попит на який завжди більший у стабільній країні, без будь-яких політичних чи економічних катаклізмів.
Боротьба з корупцією – в інвестиційному сенсі це перевірка легальності походження ваших грошей. І чим жорсткіше держава це контролює та перевіряє, тим нижчі показники прибутковості інвестицій.
У країнах, де лояльніше ставляться до походження коштів інвестора – прибутковість вища. Сьогодні до сум до 1 мільйона євро не виникає особливих питань в Арабських Еміратах, Туреччині та Кіпрі — відповідно до них заходить більше грошей, підвищуючи попит та прибутковість короткострокових інвестицій.
Таким чином, довгострокові інвестиції в нерухомість європейських країн, з їх якісним законодавством та стійкою політичною ситуацією, мінімізують ваші ризики, гарантують стабільний, але невисокий дохід.
Інвестиції в нерухомість Туреччини, Північного Кіпру та Дубая покажуть набагато більшу прибутковість, але й ризики будуть вищими.
Формуючи оптимальні інвестиційні кейси для своїх партнерів у цих країнах, ми рекомендуємо інвестувати у короткострокові проекти на 3-6 місяців, максимум на рік.
Зі свого боку ми постійно вивчаємо економічну, політичну та екологічну ситуацію в регіоні, відстежуємо, наскільки дотримуються закони, щоб наші інвестори завжди могли відстояти свої права.
Чи варто українцям прагнути інвестувати саме за кордон? Адже цей процес має як позитивні, так і негативні сторони.
На мій погляд, сьогодні якраз той період, коли люди виходять із зони комфорту та готові пробувати нові напрямки бізнесу – адже війна показала, що немає нічого постійного та стабільного.
Українці могли б інвестувати за кордон більше, але їх зупиняє страх, відсутність досвіду та елементарне незнання чужого ринку. Але світ відкритий, а сучасні технології набагато спрощують пошук будь-якої інформації.
Інвестування за кордон — це не виведення капіталу, як вважають деякі, бо інвестор, громадянин України, залишається в країні, сплачує податки та витрачає гроші в Україні. При цьому він отримує можливість розширити свої горизонти, мати додатковий дохід і місце, куди може приїхати він або його сім’я у разі якихось катаклізмів.
Крім того, інвестор розуміє, як працює за кордоном бізнес, закони та податкова система, отримує новий фінансовий досвід. Адже будь-яка інвестиція – тимчасова. Ви щось купили, щось продали, вивчаєте та пробуєте різні країни, можливості.
До війни в Україні були практично ідеальні умови для роботи з нерухомістю. На оренді можна було заробити 10-12% річних порівняно з 5-6% у Європі. Також було зростання і на саму нерухомість – до 20-25% на рік, тому багато іноземців інвестували саме в Україну, яка давала великий прибуток. Сьогодні багато іноземних інвесторів вивели гроші і вклали їх в інші країни. Але як тільки українська ситуація стабілізується, внутрішній інвестиційний ринок оживе, гроші інвесторів повернуться додому і працюватимуть на відновлення нашої країни.
Нерухомість завжди потрібно побачити і торкнутися. Втім, якщо немає можливості зробити це особисто, то завжди є такі фахівці, як ми, які підкажуть та зорієнтують у всіх спірних питаннях. Наприклад, у будь-якому місті будь-якої країни є райони, які мають попит, і ті, які менш привабливі. І щоб не зіткнутися з проблемами, не придбати неліквід, інвестору важливо отримати консультацію незалежного експерта, який знає цей ринок і працює на ньому.
Або, ось, ви знаєте, що в Європі, Туреччині, дуже рідко буває, щоб забудовник не добудував об’єкт. За це передбачено кримінальну відповідальність. Але в деяких ситуаціях порушуються терміни – обіцяли побудувати за рік, а здали лише за два роки, і, відповідно, інвестор не отримав очікуваного прибутку. Тому наша компанія дуже ретельно вивчає кожного забудовника, всі його об’єкти та зобов’язання, щоб максимально убезпечити інвестора.
Нещодавно у нас була така ситуація в Європі: вивчивши об’єкт, ми зрозуміли, що забудовнику не вдасться у термін здати будинок. Ми повідомили про це свого клієнта і він вклав гроші в інший об’єкт. В результаті все саме так і сталося: піднялася кредитна ставка, продаж зупинився і будинок не був зданий у строк.
БУДИНОК ВАЖЛИВО НЕ ТІЛЬКИ КУПИТИ, АЛЕ Й УТРИМУВАТИ
Ваша компанія займається консультуванням: що ви пропонуєте потенційним інвесторам?
Перше питання, яке ми ставимо своїм клієнтам: «для чого ви хочете інвестувати і в які проекти?» Якщо ви хочете купити об’єкт для перепродажу через 6 – 12 місяців – це одне, а якщо придбати для себе та можливої здачі в оренду – зовсім інше.
Рік тому основний запит був «купити-продати», але сьогодні ситуація почала змінюватися, і приблизно 80% інвесторів хочуть купити нерухомість для себе.
І в цьому випадку, важливий нюанс, на який ми звертаємо увагу інвесторів: розуміння та врахування вартості утримання нерухомості.
У кожній країні свій рівень життя і, відповідно, різні суми витрат на житло. У них входить оплата за утримання будинку, вартість комунальних послуг та податки – три основні платежі. І якщо в Європі утримання однокімнатної квартири може коштувати від 500 до 1000 євро на місяць, то в тій же Туреччині – від 50 до 100 доларів.
Зараз наша компанія, в основному, займається об’єктами середнього цінового сегменту (80-100 тисяч євро), які мають великий попит. При цьому сьогодні на ринку Туреччини з’явилися об’єкти навіть по 30 тисяч євро — це кімнати-студії на березі моря, утримання яких обійдеться лише в 20-30 євро на місяць.
Такі об’єкти дуже цікаві для оренди. При вкладенні всього 30 тисяч євро ви отримаєте кімнату-студію на березі моря, куди в будь-який час зможете приїхати відпочити, а в решту часу здаватимете її з високою рентабельністю — 10-15% річних, від 300 євро на місяць взимку, до 500 євро у сезон.
Студії набагато дешевші за однокімнатні квартири, але мають все необхідне для життя. Крім того, забудовники з якими ми працюємо, вже пропонують послуги з управління орендою.
Сьогодні подібні кімнати-студії будуються на півдні Туреччини, в місті Мерсін, що перспективно розвивається. Для порівняння, в Аланії, такі студії коштують вже значно дорожче, але здаватимуться вони за ті самі 300-500 євро на місяць.
Тепер ви розумієте, наскільки важливо інвестору мати правильного консультанта, який розповість йому про подібні нюанси в кожному конкретному регіоні?!
ЧОМУ САМЕ НЕРУХОМІСТЬ
Добре, з країнами ми визначилися, але чому саме нерухомість є найперспективнішим інвестиційним вкладенням на сьогоднішній день, а не біржі, фінанси чи криптовалюти?
Нерухомість — це реальніші, стабільніші і зрозумілі інвестиції, на відміну бірж і криптовалют, де ринок максимально нестабільний і непередбачуваний.
Це інвестиції, якими ви зможете скористатися і за рік, і через 5, і через 20 років. Володіння нерухомістю не залишить вас із порожнім електронним гаманцем. Її завжди можна продати. А що у вас залишиться, якщо ви прогорите на біржі?
На відміну від інвестування в цінні папери, золото, технології майбутнього чи агросектор, вкладення грошей у нерухомість забирає найменше часу. Інвестиціями у щось складніше, щоб вони були успішними, потрібно займатися ретельно, постійно вивчати сферу та витрачати на це чимало часу. Наприклад, криптовалютами, сільським господарством чи іншим виробничим бізнесом слід займатися 24/7.
Інвестиції в нерухомість вимагають вашого часу тільки на етапі вкладення, коли необхідно вивчити ринок, проконсультуватися з фахівцями і прийняти рішення. Вирішили продати – знову вивчили ринок та продали. З орендою ще простіше: ви придбали, а далі усім займається керуюча компанія.
А як бути з прибутковістю?
Завжди потрібно пам’ятати головне правило — чим більша дохідність, тим вищі ризики. А далі кожен сам вирішує, наскільки він готовий ризикувати.
Я називаю це «етапами дозрівання інвестора». Інвестор-початківець з 50 тисячами, який хоче заробити мільйон, може пробувати себе в тій сфері, де більше і ризик, і прибутковість. А вже коли ви заробили мільйон, вам цього достатньо і потрібно першочергового його зберегти, ніж примножити, то краще ці гроші інвестувати у щось стабільне в стабільних країнах, хай навіть і з невисоким відсотком прибутку.
Рекомендуючи інвестувати в нерухомість, на що, як експерт ринку, радите звертати увагу в першу чергу?
Важливо наголосити на популярності регіону, тому що зростання нерухомості на ринку, як ми з вами з’ясували, не буває постійним, а завжди рухається з перепадами.
Дуже важливо заходити з інвестуванням не тоді, коли країна вже розкручена та йде пік вкладень, а трохи раніше. Після піку завжди йде спад, і інвестори можуть не встигнути вийти з прибутком. Так, можна здавати нерухомість в оренду і все одно бути в плюсі, але ви не отримаєте тих грошей, на які розраховували.
У кожній країні, на відрізку 10-20 років, ринок нерухомості має 1-2-3 стрибки піків і падіння цін. Причини та час виходу з таких піке для кожного регіону індивідуальні.
Наскільки стабільним є рейтинг найбільш привабливих інвестиційних напрямків у світі? Від чого ця стабільність залежить та як швидко цей рейтинг змінюється?
Я назвав би цей рейтинг помірно стабільним. Все залежить від економіки та політики, від соціальних процесів, міграції населення, виборів. Так, наприклад, у будь-якій країні перед виборами президента падає попит на ринку нерухомості, відбувається затишшя, ринок зупиняється та завмирає.
Новий проект рейтингового агентства «ElitExpert», який незабаром буде презентовано – це рейтинг стійкості будівельних компаній Одеського регіону. Як ви вважаєте, які критерії у ньому є основними? І загалом – стійкість будівельних компаній в Україні та за кордоном має визначатися за однаковими критеріями чи різними?
Підхід має бути практично однаковим у всіх країнах – природно, із поправкою на українські реалії. Перший важливий критерій – це репутація, активна присутність на ринку, а другий, і у світлі економічної нестабільності, найголовніший – наявність додаткового бізнесу та оборотних коштів. Щоб компанія була спроможною пройти кризу, вона повинна мати можливість добудовувати житло за відсутності зовнішнього фінансування від інвесторів.
Багато вітчизняних компаній звикли працювати або на позикові кошти, або на інвесторські, і, за сьогоднішньої ситуації, вони просто зупиняються і банкрутують. У своєму аналізі ми обов’язково зважаємо на ці фактори, розраховуючи ризики для інвестора.
Крім того, у нинішніх українських реаліях є компанії, які повністю залежать від влади, зав’язані на корупційній складовій під час отримання майданчиків та дозволів на будівництво. І важливо розуміти, що під час політичної турбулентності такі компанії дуже нестабільні.
Окреме питання – якість будівництва. Це важливий чинник, але він не гарантує стійкості компанії. За економічної кризи та обмеженої кількості коштів люди купуватимуть навіть неякісне житло. Отже, основним фактором стійкості є не так довголіття і професіоналізм будівельної компанії, як наявність у неї додаткових оборотних коштів.
У наш нестабільний час, я рекомендував би інвесторам тричі подумати, перш ніж вкладатися в компанію, кінцеві бенефіціари якої невідомі, а фінансові можливості не можна перевірити і оцінити.
Джерело – ElitExpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.
Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».
До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.
Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.
У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!
Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.
За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.
Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.
ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ
Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.
За даними Міністерства фінансів, найбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.
Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.
Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .
ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ
Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.
При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.
З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.
Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.
Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.
Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?
Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.
«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.
На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.
Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.
ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ
А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахункомгасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.
Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!
Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.
НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?
Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?
Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:
Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.
Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.
Інфраструктура та відновлення. Бойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.
Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.
Освіта.Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.
Розвиток економіки. Навітьв умовах війни ця сфера є найважливішою для держави. Незважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.
В 2021 году организованная преступная группа из Одессы, с помощью целой цепочки «черных нотариусов» украла корпоративные права ООО «Басари», которому принадлежит бизнес-центр «Киевский» на Греческой площади, а также ООО «Компромисс», владеющего подземным БЦ «Греческий» в Одессе. Рыночная стоимость этих активов составляет около 500 млн гривен.
Рейдеры в связке с нотариусами провернули хитроумную схему, за пару дней проведя десяток регистрационных действий, сменив владельцев имущественных прав – но при этом правоохранительные органы претензий к ним не имеют.
Среди участников организованной преступной группы – главный обвиняемый в гибели девяти человек, включая ребенка, погибших вследствие пожара в отеле «Токио Стар» Сергей Дурач, а также лица, связанные со строительной компанией «Будова», отношение к которой имеет мэр Одессы Геннадий Труханов. В частности, это Тарас Испанюк и Руслан Кацуба, которые представляли интересы «Будовы».
Рейдерство помогла осуществить «черный нотариус» Татьяна Домбровская из Полтавы, которая 26 ноября 2021 года незаконно сменила владельцев корпоративных правОО «ЦЗИ». В ответ «ЦЗИ» обратился в Министерство юстиции Украины, где дело рассматривала специальная Антирейдерская комиссия. По итогам ее работы Минюст издал Приказ 4677/5 от 28 декабря 2021 года о том, что действия Домбровской и последующие регистрационные действия были незаконными. Однако рейдеры с помощью фиктивных судебных исков добились наложения досудебных арестов на все захваченные активы, и таким образом суды запретили выполнять Указ Минюста.
Уже два года следствие, прокуроры и суды играют на руку профессиональным мошенникам. Расследованием преступления руководят прокуроры Офиса Генпрокурора, которых назначил заместитель Генпрокурора Игорь Мустеца. Именно он покрывает бездействие прокуроров и блокирует расследования ГБР уголовных дел, возбужденных в отношении прокуроров, чьи действия продиктованы коррупцией и взяточничеством.
Более того, именно по ходатайству Офиса Генпрокурора судьей Ильевой из Печерского суда был наложен один из арестов на корпоративные права. То есть, даже Офис Генпрокурора явно препятствует выполнению Приказа Минюста.
Целых два года расследование саботируется, следственные действия не проводятся, никому из членов организованной преступной группы не вынесено подозрение. Нотариус Домбровская продолжает работать, а все преступники остаются на свободе и продолжают владеть украденной собственностью.
Дело №_1488, открытое по заявлению рейдеров, не закрыто, невзирая на отсутствие состава преступления. Проводятся многочисленные обыска, изымаются сотни документов, накладываются аресты и блокируется деятельность предприятий. НАБУ, ДБР, Департаменты внутренней̆ безопасности Нацполиции и Офиса Генпрокурора не замечают состава преступлений в действиях правоохранителей и судей.
Таким образом «расследование» преступлений быстро движется к окончанию срока исковой давности.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
