Російська агресія проти України

Запрошення на Марш захисників України 2020 від бойового ветерана російсько-української війни Володимир Хрущ

Запрошення на Марш захисників України 2020 від бойового ветерана російсько-української війни  Володимир Хрущ  

Виїзд з Харкова за телефоном 0 (99) 122 12 15 (Роман)

Запрошення на Марш захисників України 2020 від ветерана російсько-української війни Володимир Хрущ

⚠️Запрошення на Марш захисників України 2020 від бойового ветерана російсько-української війни Володимир Хрущ ❗️Виїзд з Харкова за телефоном 0 (99) 122 12 15 (Роман)

Gepostet von Ветеранське Братерство Харків am Dienstag, 4. August 2020

Ветеранське Братерство


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Контррозвідка СБУ спільно з Національною поліцією та прокуратурою Автономної Республіки Крим викрила у Києві колишнього учасника незаконного збройного формування, який сприяв окупаційній «адміністрації» на території АР Крим.

За попередніми даними слідства, у 2014 році фігурант приєднався до угруповання так званої «Самооборони Криму». Перебуваючи зі зброєю на блокпості на в’їзді до Ялти, він здійснював протиправні перевірки документів громадян та обшук їх автомобілів. Також зловмисник брав участь у незаконних затриманнях людей на території півострову.   

У 2016 році за свої «заслуги» фігурант був нагороджений медаллю «За возвращение Крыма».

Під час обшуків за місцем проживання та роботи зловмисника у Києві правоохоронці виявили докази протиправної діяльності.

Наразі фігуранту повідомлено про підозру і вирішується питання щодо обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У межах кримінального провадження за ч. 5 ст. 260 (участь у непередбачених законом воєнізованих або збройних формуваннях) Кримінального кодексу України тривають слідчі дії.

Заходи із викриття зловмисника проводились спільно зі слідчими Національної поліції під процесуальним керівництвом прокуратури Автономної Республіки Крим.

ssu.gov.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ми вже познайомилися з «Дітріхом» (Пономаренко Дмитро Валерійович). Отже, в 2016 році, Пономаренко Д. В., агентурне ім’я – «КАТРЕНКО», яке дав йому в ФСБ його куратор Юрашев Володимир Денисович з позивним — «Батя».

Використовуючи свої зв’язки в Оборонці, отримав секретні дані з заводу ПАТ «Завод Маяк» р. в Київ, яке займається виробництвом стрілецького озброєння і деталей літаків зокрема электроспусков, передавачів і тд. І передав їх – Юрашеву Ст. Д. А саме, кількість виробленого зброї і боеприпассов, його реалізація, постачання, закупівлі імпортного озброєння і постачання його в СБУ, прокуратуру, батальйон «Січ», охорону президента, різні військові з’єднання і т. д. Всі дані про пересування автомобілів з озброєнням, поставки озброєння в Туреччину, Судан, Вірменію, Пакистану, Польщі і т. д, серійні номери озброєння, дати виробництва і так далі.

Розробки гвинтівки VPR-308, інформацію щодо оснащення бронемашини «Саксон», різну технічну документацію. До речі деякі стовбури з цього заводу спливали у бойовиків ИГИЛ. Ні для кого не секрет, що Туреччина перепродує зброю терористам.

Також «Катренко» (Пономаренко Д. В.) передавав агента ФСБ Юрашеву Ст. Д. списки учасників АТО, прізвища, адреси, телефони і т. д. В 20-х числах травня 2017р. Катренко передав — Реєстр демобілізованих учасників АТО, осіб звільнених з військової служби — мешканців м. Львова. Катренко радів, називав їх «замурзаними бендерівцями». Тепер ви знаєте хто підставляв наших бійців. Хто їх зливав, зраджував! Справжній зрадник і ворог України – Пономаренко Дмитро Валерійович – «Катренко» – «Дітріх». Список докладаю.

Починаючи з 2008 року, коли власне ще Дмитро тільки починав свою діяльність в оборонній сфері, він познайомився з якимсь Кібенко Павлом Анатолійовичем. Він виявився агентом ГРУ, які працюють в СБУ, який справив вербування. За спогадами самого Дмитра, він не відмовлявся від вербування, а навпаки всіляко сприяв цьому, і докладав зусиль до того, щоб його оцінили дії на самому верху, там в Москві. Тоді то він і отримав свій позивний «Катренко».

Також відомо, що як мінімум, починаючи з 2013 року Катренко мав тісний зв’язок з законспірованим агентом ФСБ громадянином Росії, якимсь Валерою, він же громадянин України Ботвинник Вадим Ігорович з позивним «Місцевий». Отримував і передавав дані через нього до самої революції гідності. Потім «Місцевий» різко зник. Мабуть поїхав до себе Москву. Після чого куратором Пономаренко був призначений офіцер ФСБ — Юрашев Володимир Денисович з яким він працює донині.

Достовірно відомо, що Пономаренко Д. В. в період з 2014 по 2017 рік регулярно отримував грошові кошти на свій VIP рахунок в Приват банку № рахунку/карти — 5363542700200513, від якогось свого покровителя, ім’я якого, на жаль, дізнатися не вдалося. Наскільки відомо акумулювати йому вдалося – 410000 тисяч доларів. Куди пішли ці гроші, здогадатися не складно. Підготовка операцій впровадження, підкуп співробітників оборонних відомств, саботаж, закупівля спецзасобів для ведення розвідувальної і підривної діяльності проти України.

За передачу даних агент ФСБ — «Катренко», він же Пономаренко Дмитро Валерійович, не отримував винагороду, так як робив це з патріотичних мотивів, і корисливої мети не переслідував. Гроші агенту давалися тільки на проведення операцій. Продався Діма відразу як тільки став очолювати «Прогрес», спочатку зливав дані на співробітників ЦРУ які в той час займали перший поверх СБУ. А потім і передавав дані про реалізацію продукції української оборонки.

Після Революції гідності Катренко, допомагав колишнім соратникам Януковича втекти в Росію, тим хто не встиг.

Після початку АТО, Катренко почав активне впровадження в тему війни, регулярно відвідував лінію фронту, заводив нові знайомства, і звичайно, все передавав своєму куратору з ФСБ. Розташування частин, кількість озброєння, пересування військ. Ну, а найголовніше, що він передав, Юрашеву кількість співробітників СБУ, які перебувають у зоні АТО, їх імена, адреси і т. д. Дані до речі, продав йому хтось Крысин.

У статті наведено лише мала частина даних яких вдалося перехопити нашим фахівцям. «Катренко» передав багато інформації за ці роки. Інформація обчислюється безліччю планів, фотографій, позивних, імен, адрес агентів СБУ, ЦРУ, зовнішньої розвідки, розташування частин армії, різні карти, записи телефонних переговорів і так далі.

Що стосується теми Германа, то він просто пішак у грі Германа.

І на останок. «Катренко» – професійний кидала, кинув купу народу, але про це в наступній статті. Там фігурує ім’я нардепа Дрегера, а також іншої «донецької братви», що спеціалізується на автопарках.

До речі у агента Катренко є автомобіль. Побачите не забудьте посигналити.

Toyota land Сгиіѕег 200. р. в. 2008, колір-Чорний, держ. номер — АА0880ЕХ

p.s. Автор статті пише в коментарях. Все що пишеться від імені автора, не його рук справа.

Секретна документація з ПАТ «Завод Маяк» (вже не є секретною)

Автор статті, і приватний детектив – «Марія Федорівна».

ternopil.ukraines.news


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Міністр оборони на початку виступу поінформував про те, чи готується Російська Федерація до активних бойових дій з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим?

“На теперішній час ознак безпосередньої підготовки до активних бойових дій російських окупаційних військ поблизу адміністративної межі Херсонської області з тимчасово окупованої території АР Крим не виявлено. На півострові не фіксуються дії зі створення ударних угрупувань”. За його словами, «пам’ятаючи про непередбачуваність дій Росії, Збройні сили України здійснюють заходи для надання відсічі можливим діям окупантів РФ».

Урядовець зазначив, що через пандемію і карантин весняний призов до Збройних Сил України проходив в особливих умовах і був перенесений. Призов триватиме у травні-липні і завершиться 31 липня. За його словами, всього цього року планується призвати 16460 осіб.

Андрій Таран також розповів про правила призову різних категорій громадян.

mil.gov.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У Києві на майдані Незалежності 14 липня відбулася церемонія прощання із загиблим на Донбасі військовослужбовцем, волонтером, засновником громадської організації «Пошукова ініціатива Майдану» Тарасом Матвіївим.

У церемонії прощання взяли участь міністр оборони Андрій Таран і головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак. Таран вручив батькові загиблого воїна зірку Героя України. 13 липня молодшому лейтенанту Матвіїву Тарасу Тарасовичу указом президента України №271 присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

31-річний боєць був командиром взводу 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила. У 2015 році Тарас Матвіїв пішов добровольцем на фронт, воював у Пісках і Донецькому аеропорту.

До війни Матвіїв був відомим блогером, працював журналістом та брав активну участь у Революції гідності.

Тарас Матвіїв загинув 10 липня неподалік Троїцького на Луганщині. Під час обстрілу з боку російських гібридних сил він врятував двох своїх побратимів, допомігши їм дістатися в безпечне місце. Однак сам загинув від розриву ворожої міни.

Увечері 14 липня з Матвіївим прощатимуться у Львові, в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.

У середу, 15 липня, відбудеться прощання та поховання в Жидачеві Львівської області, звідки родом Тарас Матвіїв.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Контррозвідка Служби безпеки України зібрала додаткові матеріали, які свідчать, що полковник ФСБ РФ Ігор Єгоров, який має відношення до вербування генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, водночас був одним із організаторів окупації та розгортання терористичної діяльності на Донбасі.

З літа 2014 Єгоров під позивним «Ельбрус» напряму координував діяльність незаконних збройних формувань на території Луганської області, доводив до бойовиків вказівки російського командування та організовував взаємодію різних угруповань.

Полковник ФСБ називав себе «першим заступником командувача» військ так званої «Новоросії». Важливим аспектом його діяльності було узгодження спільних дій з так званим «міністерством оборони ДНР», забезпечення бойовиків озброєнням та боєприпасами. 

Він особисто був присутнім на окупованій території, перенаправляв групи проросійських бойовиків з Криму на Донбас.

Контррозвідка СБУ зафіксувала, що Єгоров безпосередньо причетний до збиття російською стороною українських військових літаків улітку 2014 року та до ракетних обстрілів підрозділів Збройних сил України.

Також полковник ФСБ РФ Єгоров займався збором розвідувальної інформації та координував диверсійні групи для протидії українським військовим.

Нагадаємо, у квітні оперативники СБУ провели багатоетапну спецоперацію із викриття Валерія Шайтанова та зібрали вичерпну доказову базу його співпраці з російськими спецслужбами. Зокрема, він перебував на агентурному зв’язку у полковника ФСБ Ігоря Єгорова.

Генерал-майора Шайтанова було затримано, його підозрюють у державній зраді та вчиненні терористичних актів.

Шевченківський районний суд міста Києва продовжив термін його перебування під вартою до 8 серпня.

ssu.gov.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

6 липня, о 21.00 до чергової частини Станично-Луганського відділу поліції надійшло повідомлення про те, що невідома особа зруйнувала знак «Україна», що знаходиться біля автошляху з круговим рухом.

Співробітники слідчо-оперативної групи та мобільної групи, які виїхали на місце події, встановили особу, яка причетна до скоєння правопорушення.

Ним виявився 52-річний місцевий мешканець, раніше судимий, не працюючий, який пояснив поліцейським свої неадекватні дії станом алкогольного сп’яніння.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за статтею 296 КК України “Хуліганство”. Проводяться першочергові слідчі дії.

На изображении может находиться: небо, дерево, ночь, на улице и природа

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

А вот у меня вопрос “те, кто не позволил” – это хто? Тимошенко, которая на заседаниях СНБО орала чтобы ни один украинский танк не вышел из ангаров и ни один украинский солдат не поднял оружие? Так она себя отлично чухает сегодня, чего-то вообще не видно, чтобы Зеленский ее “не прощал”.

Кто там еще был против сопротивления оккупантам?

Министр обороны адмирал Тенюх? Так я шото не вижу, чтобы его “не прощал” Зеленский.

Или кого имеет ввиду комик? Турчинова, который прямо и неоднократно на заседаниях СНБО выступал за вооруженное сопротивление? Который неоднократно в разговорах с командирами частей подтверждал разрешение на применение оружия?

Или Пороха, который в разгаре оккупации не испугался приехать в оккупированный Симферополь и пойти на конфликт с толпой раскачаной российскими оккупантами?

И кстати, где был сам Зеленский в марте 2014? Героически призывал к сопротивлению в Крыму? Публично требовал разрешить украинским морякам оказывать вооруженное сопротивление? Вез в Крым броники и еду в осажденные части ВМСУ и на корабли? Или я чего-то путаю?

Я лично могу вспомнить лишь то, что в мае 2014, когда Крым был захвачен, Славянск и Краматорск были захвачены – Зеленский летит в Москву заработать баблишка на корпоративах оккупантов, и сделать выпуск Квартала с рассказами из Москвы про “немножко сдвинутые границы”.

Лицемерная тварь, одним словам….

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Генерал Сергей Кривонос

5 июля 2014 года защитники Украины сбросили дэнээровскую тряпку со здания Краматорского горсовета и вновь водрузили над ним желто-синий флаг. Оккупация города продолжалась почти три месяца. Однако один объект оказался не по зубам российским наемникам и местным коллаборантам.

Этим островком стал Краматорский аэродром, который на протяжении 80 дней, находясь в полном окружении врага, удерживали украинские военные. Обороной этого стратегически важного объекта 47 дней командовал начальник штаба Высокомобильных десантных войск Украины полковник Сергей Кривонос — легендарный боевой офицер, создавший позже Силы специальных операций. Сегодня генерал-майор работает заместителем секретаря Совета национальной безопасности и обороны.

О героической странице новейшей истории Украины генерал-майор Сергей Кривонос рассказал «ФАКТАМ».

«Захват Краматорского аэродрома сепаратистами мог кардинально изменить ход войны»

— Сергей Григорьевич, почему Краматорский аэродром был так важен для обеих сторон?

— Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс.

— В каком состоянии находился аэродром? Кто-то писал, что он был очень запущенным…

— Он был в рабочем состоянии. Во время матчей Евро-2012 боевые самолеты, которые обеспечивали безопасность воздушного пространства над донецким стадионом «Шахтер», находились на этом аэродроме. А потом его законсервировали. Там располагались небольшие силы и средства.

— Самое главное для таких объектов — взлетно-посадочная полоса. Во время обороны она не была повреждена? Вы ее сохранили?

— Конечно. Она была в абсолютно удовлетворительном состоянии. После деблокирования Краматорска туда садились наши штурмовики, истребители, военно-транспортная авиация.

Что касается важности Краматорского аэродрома, скажу одно: захват его сепаратистами мог кардинально изменить ход войны, и это имело бы тяжелейшие последствия для Украины. Не исключено, что на следующий же день военно-транспортные самолеты и вертолеты Российской Федерации с нарисованной украинской символикой садились бы туда, доставляя живую силу и технику. И никто не разбирался бы, российские это самолеты или украинские. Когда на Донбассе появилось огромное количество российской техники из ниоткуда, россияне же утверждали, что она захвачена у Вооруженных Сил Украины.

— Причем техника была абсолютно новой.

— Верно. Но такого количества у ВСУ априори не было. То же самое было бы и с самолетами. И «шахтеры с металлургами» тут же захватили бы их и начали летать.

Военных самолетов и вертолетов в период, когда я там находился, на Краматорском аэродроме не было.

— Как и когда вы туда попали?

— Первый раз абсолютно случайно. Я тогда выполнял обязанности старшего оперативной группы ВДВ в Херсонской области. И мы вместе с генералом Муженко и еще несколькими генералами и офицерами полетели в Днепропетровск, а потом планировали лететь в Доброполье, где находилась 95-я бригада. Как раз накануне в Краматорске блокировали колонну 25-й бригады. Была захвачена техника бригады, часть военнослужащих перешла на сторону сепаратистов.

— Почему это случилось?

— Во-первых, военной прокуратуре нужно отдельно разбираться в том, что непосредственно побудило людей к такому решению. Эта бригада была просто измучена постоянными сменами приказов. Их гоняли по треугольнику Красноармейск — село Довгеньке — Славянск. Люди не спали несколько суток. Только они прибывали куда-то, тут же поступал новый приказ. Руководства было много, а толку мало. У семи нянек дитя без глаза.

Во-вторых, нужно тщательно разобраться, каким образом 25-й бригаде ставили задачи о входе в Краматорск и чем она была оснащена тогда. Многие ребята, которые вырвались потом из той блокады, были со мной на Краматорском аэродроме. Я общался и с ними, а потом и с теми, кто руководил этими процессами. У меня есть своя точка зрения. Знаю, в чем были провалы в планировании этой операции, хотя не принимал в ней участия. Не сомневаюсь (и время потом это показало), что 25-я бригада — это патриотически настроенные и профессионально подготовленные ребята, но та ситуация требует отдельного изучения.

В общем, когда мы получили информацию о блокировании подразделений 25-й бригады, вылетели туда. Был небольшой боевой контакт (боем это сложно назвать). Потом вертолетами доставили освобожденных парней на Краматорский аэродром. Пробыли там четыре часа. Встретил бывших сослуживцев и разминулся со своим братом ровно на полчаса. Он улетел в район Мариуполя. 5 мая его ранили в бою под Семеновкой, где они прикрывали выход ребят «Альфы» из боя.

Вернулся в Херсонскую область. 15 мая мы вместе с командиром 79-й бригады полковником Шандором, генералом Хомчаком и другими офицерами планировали операцию по захвату Саур-Могилы. Думаю, все было бы нормально, если бы 22 мая не случилось нападение на военнослужащих 51-й бригады под Волновахой. Это внесло свои коррективы, операция была отсрочена, часть сил и средств 79-й бригады была перекинута на участок ответственности 51-й бригады. Позже вся операция прошла не с теми силами и средствами, как планировалось. Она была недостаточно успешной.

Накануне операции меня перебросили в Довгеньке, откуда я на вертолете прилетел на Краматорский аэродром вместе с нынешним командующим Военно-воздушными силами генералом Дроздовым. 24 мая приступил к руководству обороной аэродрома.

«Все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас»

— Вам поставили задачу удержать любой ценой этот важный стратегический объект. Вы понимали, что это билет в один конец?

— Скажем так, даже если это билет в один конец, всегда есть нюансы. Я понимал: если бы враг нашел силы и средства, которые снял бы с района Славянска, нам было бы очень и очень трудно.

Аэродром находится на окраине города. Это абсолютно открытая местность. Из любой квартиры многоэтажек, расположенных поблизости, можно увидеть все. Это первое.

Второе. С другой стороны аэродрома такие заросли кустов и деревьев, что враг мог спокойно скрыто подойти к нашим позициям.

Третье — огромный периметр аэродрома, около девяти километров.

Аэродром не был оборудован для реальной обороны. В первый же день я обошел позиции и понял, что предыдущим руководством аэродрома, которое там пробыло месяц, ничего толкового не было организовано.

Сергей Кривонос: «Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс»

— И что вы делали в первую очередь?

— Окапывались.

— Чем? Техники же не было.

— Вручную. Было 18 штыковых лопат плюс пехотные малые лопаты. И вот по очереди круглосуточно начали рыть, рыть, рыть. Мы назвали это «операция «Крот». За неделю вырыли и основные позиции, и запасные, и даже ложные сделали.

Позже, проанализировав все, с чем столкнулся на войне, могу утверждать: если каждый командир — от командира отделения до командира бригады — будет делать все, что прописано в боевом уставе Сухопутных войск, его подразделение непобедимо. Потому что все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас. Да, есть современные нюансы, но основа остается прежней.

Поэтому я очень благодарен своим подчиненным, ребятам из 25-й и 95-й бригад, 3-го и 8-го полков спецназначения, 85-й авиационной комендатуры, которые четко выполняли мои приказы.

Любой командир должен понимать (это мне вбили в мозг, когда был еще сержантом), что у солдата на войне три положения: он воюет, он отдыхает и он готовится к бою, то есть тренируется. Второй постулат — солдата нельзя жалеть во время тренировок, но его нужно беречь в бою.

Когда солдаты и офицеры занимаются боевой подготовкой, они ощущают себя нужными. У них нет времени на ерунду. После тренировки на полигоне у них только одно желание — отдохнуть. А когда командиры не организовывают боевую подготовку, начинаются пьянки, неуставные отношения, бардак. Командир должен четко знать: солдата тренировать можно в любом месте и в любое время.

— В вашем подчинении на аэродроме было 186 человек. И все остались живы…

— Сначала людей было больше. Но 30 мая многих забрали. Позже они под руководством генерала Муженко участвовали в боях за Красный Лиман и Славянск.

— Люди остались на аэродроме добровольно или по приказу?

— Генерал Муженко определил, какие подразделения должны убыть. Не было такого — добровольцы, не добровольцы… Это были профессиональные военнослужащие-контрактники и те, кто был призван по мобилизации.

— То есть, условно говоря, мобилизованный киевский инженер попал на войну. А там вы начинаете муштру.

— И ничего страшного. Понимаете, все, что я требовал, прописано в документах. Да, на первом этапе иногда случалось непонимание. Люди ворчали: зачем нам, десантникам или спецназовцам, рыть окопы, зачем нам заниматься? Но я, будучи опытным командиром (к тому времени 25 лет прослужил в частях спецназначения и ВДВ), стоял на своем.

«Хлопцы сами пекли хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни»

— Говорят, вы длинных разговоров вообще не вели.

— Это правда. В свое время меня мой сержант научил основному армейскому принципу: не хрен трындеть, когда трындеть не хрен (это смягченный вариант, на самом деле слова были иные. — Авт.). То есть говорите прямо, коротко и по существу. В армии не нужно разговаривать много — нужно четко ставить задачи, обеспечить их выполнение и требовать потом выполнения.

Сергей Кривонос: «Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак»

— Что из боевой техники в тот момент находилось на аэродроме?

— У нас было пять БМДшек (боевая машина десантная. — Авт.) 25-й бригады и шесть БТРов (бронированная транспортно-боевая машина. — Авт.) 95-й бригады.

— На ходу?

— Нет. Четыре БТРа были на ходу, а три из пяти БМДшек были как памятники, то есть из них можно было стрелять, но они не ездили. Мы их на ночь на буксирах вытаскивали на позицию, а днем затаскивали обратно. Было еще несколько автомобилей и две «Ноны» (авиадесантная самоходная артиллерийско-минометная установка. — Авт.) 25-й бригады. Эти минометы держали на расстоянии врага, который четко понимал, что получат по зубам.

— Тогда все сепаратистские и российские пропагандисты писали, что «Ноны» с Краматорского аэродрома стреляют по жилым кварталам.

— Во-первых, 120-миллиметровые мины не предназначены для стрельбы по зданиям. Во-вторых, у нас было очень ограниченное количество боеприпасов, мин — так просто по самому минимуму. Минометы мы использовали только в том случае, если видели врага и были четко уверены, что сможем его поразить.

— Как вам доставляли боеприпасы?

— По воздуху. Последний вертолет прилетел 4 июня, после этого я позвонил и сказал, что больше не нужно, потому что понимал, что не всегда мы сможем правильно организовать прикрытие. Ни один из вертолетов за весь период моего руководства не был обстрелян или сбит.

Мы рассчитывали, что продержимся две недели, как нам сказали. Но пришлось там пробыть гораздо дольше.

Нам с «большой земли» забросили продовольствие, оружие, стрелковые боеприпасы, инженерное оборудование, минно-взрывные средства, колючую проволоку и «путанку» (это проволока МЗА — малозаметные препятствия. — Авт.), чтобы мы могли нормально удержать периметр. «Путанка» — это наилучшее противотанковое средство. Для танка это страшная вещь. Если она попадает в гусеницу, танк останавливается. А люди запутываются и режут и обувь, и кости, и кожу. Поэтому на танкоопасных направлениях мы натянули эту «путанку», обеспечили посты минами типа МОН-50, МОН-100 и МОН-200. Если бы подошла пехота, она была бы уничтожена этими минами. Плюс было прикрытие наших стрелков.

— У вас же не было электричества.

— Боевики подорвали электролинии. Что касается электроснабжения, у меня вопрос к предыдущим руководителям. На аэродроме были электроагрегаты, но они работали на бензине, запасы которого — 1300 литров. Зато солярки было больше 11 тонн. Но дизельных генераторов не было.

Поэтому в очередной раз низко кланяюсь нашим волонтерам, которые по моей просьбе одним из последних вертолетов доставили нам дизельный генератор. Он честно проработал все 40 дней, заряжал нам и батареи, и телефоны, и обеспечивал связь. Он нас практически спас.

— Где вы располагались, где спали? На аэродроме какие-то здания ведь были?

— Как на любом аэродроме, минимум зданий: укрытия для самолетов, небольшое одноэтажное здание комендатуры, небольшая казарма, ТЭЧ (технико-эксплуатационная часть) и вышка КДП (контрольно-диспечерский пункт). Так что вырыли землянки, построили какие-то навесы. Летом же все проще.

Когда обрубили электричество, мы были вынуждены за несколько дней съесть все запасы масла и мяса, которые нам успели завезти, потому что не было возможности их хранить — холодильники не работали. Харчевались кашами, в которые добавляли «красную рыбу» — проваренную кильку в томатном соусе. Ее запах можно было почустовавать за полкилометра до столовой. В первый день, второй, третий ешь нормально, а на четвертый она уже не лезет в горло.

Хлеба не было, галеты и сухари мы уничтожили на протяжении первых двух недель. Но была мука. И хлопцы стали выпекать лаваш в яме, обложенной кирпичом. Потом я попросил, чтобы нам доставили дрожжи. Парни нашли в столовой формы и научились печь хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни.

— Как ребята переносили голод?

— Ну, голодом это не назовешь. Скажем так, ограниченное и однообразное питание. Переносили стойко и доблестно.

«19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать»

— Вы были отрезаны от всего мира. Паника была?

— Нет. Моя задача номер один — не дать всем расслабиться: люди либо на позициях, либо тренируются, либо отдыхают. И все. Паника появляется, когда человек предоставлен сам себе. А тут ему нужно выполнять боевые задачи. Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак.

— Тогда ведь стояла дикая жара. А вы без воды…

— Аэродром находится на возвышенности. Грунтовые воды в том районе залегают на большой глубине. Старожилы рассказывали, что бурили когда-то скважины, дошли до глубины 82 метра, а вода так и не появилась. Ее туда подавали по водоводу. Когда подорвали водовод, первые несколько суток мы выезжали к источникам. Потом они и их взорвали.

Мы были вынуждены пить воду из пожарных резервуаров. Наверное, ее налили тогда, когда я еще не родился, а потом просто пополняли. По консистенции вода была густая, как кисель, и с диким привкусом авиационного керосина, ведь раньше его хранили в этих емкостях. Но именно это и спасло нас от кишечных заболеваний, потому что керосин по своим свойствам является дезинфектором, он обеззараживает воду. К тому же такой воды много не выпьешь, и это тоже стало большим плюсом. Вот ты закипятил кружку воды, кидаешь туда несколько ложек кофе, чтобы перебить вкус керосина, а через полчаса начинается такая отрыжка — поднеси зажигалку и полыхнет, как у Змея Горыныча.

Выручило и то, что мои спецназовские парни знали, как обеззараживать воду. Врачам (у нас было три медика) была поставлена задача сделать фильтры. Много через них не прогонишь, это капающие фильтры, тем не менее это тоже давало эффект.

Плюс мы объяснили, что делать, чтобы не хотелось пить. Нужно постоянно что-то держать во рту — какой-то камешек, да хоть спичку в зубах перекатывать. Когда выделяется слюна, жажда не так сильно ощущается. Еще исключили из меню все соленое и острое. К тому же после простой и скромной пищи особой жажды и не было.

19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать. Но с 23−25 июня начались проливные дожди. Мы все емкости заполнили дождевой водой. Это было супер. Тогда еще и похолодало. Мы ночами надевали куртки и шапки.

— Мне рассказывали, что вы ночами вообще не спали.

— Ни одной ночи не спал. Не мог спать, потому что, если я засну — могут заснуть и мои подчиненные. У меня был такой режим — спал с семи до девяти утра и потом, например, с полудня до двух. То есть четыре часа в сутки.

— Как это выдержать можно?

— Абсолютно спокойно выдержал 47 дней. Главная задача — не садиться. Постоянно передвигался, все время на ногах. И людей постоянно дергал.

— Вы их там задергали, наверное.

— Нет, все нормально, все живы-здоровы (во время обороны Краматорского аэродрома не погиб ни один человек. — Авт.), а это показатель.

Тогда научился по звездам определять время. Когда гаснет заря, знал, сколько часов и сколько минут. Ты так ждешь рассвета… Потому что рассвет — это уверенность, что к тебе враг уже не подойдет. Когда сереет, когда звезды начинают гаснуть и появляется первый луч солнца, наверное, это лучшее, что бывает в жизни. Значит, люди пережили ночь, наступил новый день, а это возможность отдохнуть и подготовиться к следующей ночи.

Мы очень ждали наших, ждали, что придет помощь, но иногда понимали, что она может не успеть.

«Моя красавица жена за эту войну очень поседела…»

— Что ощущает человек, когда понимает, что вот-вот эта осада завершится, что наши уже близко и Краматорск будет освобожден?

— С военной точки зрения, правильнее говорить, что город был деблокирован. Его зачищали мои подчиненные.

Ничто так не радовало, как канонада, которая приближалась непосредственно к аэродрому. Иногда отчаяние охватывало всех. И когда нас прижимали, и когда были бои. Помню, какое было отчаяние, когда в небе над Луганском подбили наш Ил-76, ведь часть погибших — ребята из 25-й бригады, которых сняли с нашего аэродрома.

— Сепаратисты предлагали вам сдаться?

— Конечно. И эсэмэски мы получали, и звонки были типа «сбережем вам жизнь и все будет у вас хорошо». Мы к этому относились спокойно.

Я собирал командиров «на чай на Барвиху» ранним утром и поздним вечером и всегда повторял: «Надейтесь на себя, на своих подчиненных, на Господа Бога и на ваших мам, жен, любимых, которые молятся за вас. Больше никто не придет на помощь».

— Что за «Барвиха»?

— Мой штаб. Чтобы подколоть противника, многие объекты нарек по названиям дач Сталина.

Сергей Кривонос: «Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами»

— С женой часто разговаривали?

— Я очень благодарен своей жене и маме. Мы общались, но я никогда не рассказывал, что происходит на аэродроме. Всегда заверял, что у нас все хорошо. Думаю, жена как военнослужащая все прекрасно понимала. Моя красавица жена за эту войну очень поседела…

И маме говорил то же. И не мог понять, откуда она обо всем знает: «Что ты мне рассказываешь, сынок, обстрел был во столько-то». Просто тогда в соцсетях организовали «Союз матерей и жен ребят Краматорского аэродрома». Они писали друг другу, созванивались, обсуждали все новости. Как мы ни шифровались, все равно кто-то что-то рассказывал близким, и тут же все моментально разлеталось. Однако каждого из нас сильно стимулировало то, что нас ждали.

Давайте я вам расскажу не о том, что человек ощущает, когда близится освобождение, а о том, что мы чувствовали ночью.

У нас очень быстро закончились аккумуляторы и батареи, мы не могли их подзарядить, а ночная оптика без батарей не работает. Поэтому я с самого начала учил людей видеть и слушать правильно. Это все давно описано в учебниках.

Ночью вообще все слышно супер, можно и видеть. Мы в безлунную ночь запускали осветительные мины. Словно электрику включаешь — все видно. Часто по территории ездила группа из двух-трех машин, на одной из них мы ставили мощный аэродромный прожектор. Его луч доставал аж до Карачуна, а это около 14 километров.

Мы не давали противнику просто так приблизиться к нам, постоянно держали его в напряжении: то прожектором, то беспокоящим огнем по «зеленке». С самого начала правильно научили корректировщиков и наблюдателей выполнять функциональные обязанности. Их действия были отработаны до мелочей. Огромное спасибо моему начальнику штаба подполковнику Андрею Качанову, он выполнил колоссальный объем работы.

Одна из моих проблем тогда — заставить людей четко играть по правилам, которые я определил. Например, всегда требовал, чтобы вне позиции все были в бронежилетах, обутыми и в шлемах.

— Бронежилеты у всех были?

— Практически у всех. О качестве промолчим.

Вскоре один случай стал живой рекламой моей правоты. Как-то я сильно отругал солдата из 95-й бригады, потому что тот был без бронежилета вне позиции. Он надел его, а через 10 минут начался обстрел и четыре осколка прилетели ему в бронежилет. Потом замполит его водил по всем позициям. И тот всем рассказывал: «Парни, командир мне вставил, конечно, но вот мой бронежилет, в нем четыре осколка, а я живой».

Очень сказалось, наверное, и то, что большинство ребят были из спецназа и ВДВ, а это армейская элита. Они обучены воевать, не ожидая приказов и чьей-то помощи, воевать в отрыве от основных сил, когда надеешься только на себя и на своих товарищей.

Инициатива у них всегда была на высшем уровне. Они постоянно сами что-то улучшали, придумывали, как ввести врага в заблуждение. Помню, как прапорщики и офицеры из 8-го полка за ночь сварили из водопроводных труб и покрасили шесть «минометов». С 30 метров их практически было не отличить от настоящих.

Еще мы использовали разные технические нюансы. Например, в шахматном порядке выставляли защитные экраны, то есть мы видели врага, а он — сплошную стену. Это давало нам возможность спокойно передвигаться. От обстрелов людей защищали старые кузовы и машины, которые были в автопарке, в середину мы поставили ящики с песком.

«Договариваться с медведем бесполезно»

— 5 июля вы отправили ребят устанавливать флаг над разминированным горсоветом.

— Они горсовет и разминировали. Первыми в город вошли мы, мы его и зачищали.

— В одном интервью вы рассказали, что люди, которые сидели «на подвалах», выходили оттуда седые. Много их было?

— Достаточно много.

Запомнилось, как вышел директор аэропорта Подушкин, просидевший больше 50 дней. Мне потом показали его фотографию до войны — волосы черные, как смола, а я увидел абсолютно седого человека. Причем седина с какой-то желтизной. У него отросли очень длинные ногти. Шел в шлепанцах, а ногти касались асфальта.

— Славянском тогда руководил полковник ФСБ Гиркин. Вы видели интервью Гордона с ним? Оно действительно ценное для Гааги?

— Я для себя ничего нового не услышал. Гордон попиарился, какой он крутой, а Гиркин — какой он самый умный. Все было далеко не так, и воспринимать его рассказ за чистую монету…

Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами. Командир должен понимать, что враг сильный, подготовленный, опытный, тренированный. Значит, твоя задача — сделать своих людей сильнее и хитрее, чтобы они выполнили задание и остались живы, а враг был уничтожен.

— Вам сейчас не снится аэродром?

— Конечно, снится.

Если честно, 2014 год, несмотря на потери и все пережитое, стал один из самых ярких периодов в моей жизни. Во-первых, тогда я реализовал все свои возможности как командира, учил подчиненных всему, что знал сам. Во-вторых, ощущал просто сумасшедшую поддержку со стороны народа. В-третьих, вообще не было полутонов — перед тобой или враг, или свой.

Это был год надежд. Я свято верил, что в нашем обществе все очень быстро изменится в лучшую сторону. Мы тогда говорили: наша задача — выиграть на фронте, а народ сможет навести порядок в тылу.

Сергей Кривонос: «Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс»

— Такой подъем был, просто нереальный…

– Но, к сожалению, власть быстро успокоилась и убаюкала народ. А через какое-то время люди и вовсе забыли, что на Донбассе идет реальная война. Они не понимают, что там кто-то каждую ночь не спит, ждет рассвета, потому что рассвет — это новая жизнь. Ценнее ее нет ничего.

В 2015 году мы начали проигрывать информационную войну. Сейчас у нас в ней полный провал. Украинские каналы в большинстве своем пропали или стали платными. Зато появилось большое количество бесплатных российских каналов. Неужели эту так называемую мягкую экспансию не видят руководители страны? Или просто не хотят видеть? Жизнь в разных измерениях? С разными ценностями?

Все чаще слышу, что надо с Россией как-то договариваться, и это реально злит. Каким образом договариваться? Договариваться с медведем бесполезно, он все равно рано или поздно тебя съест, поэтому нужно искать хорошее копье, держать зверя на расстоянии, а со временем заколоть.

Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс.

В 2016 году ко мне приезжали американцы. Они спросили: «О какой войне вы говорите? О ней забывают, выезжая за территорию Донецкой и Луганской областей. Где в Киеве хоть один плакат, призывающий к поддержке военных, к борьбе с врагом? Ни одного. Ваша армия ездит там непонятно на чем, а в Киеве тысячи крутых джипов. Почему народ не поддерживает армию? Что делает государство, если у вас военные без жилья? Где уважение к военным, которые защищают свою страну?»

«Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята?»

— И глава Офиса президента Ермак, и сам президент Зеленский заявили, что надеются на проведение выборов в ОРДЛО осенью этого года.

— Наше руководство должно четко понимать, что все, что они стараются придумать, придумано задолго до них. Берите опыт других и накладывайте его на наши сегодняшние реалии. Пусть изучат не только хорватский опыт, но и то, каким образом было проведено политическое урегулирование ситуации в Германии после войны. Там провели денацификацию всех граждан. И лишь в 1949-м, через четыре года после окончания войны, прошли выборы. Поэтому не нужно бежать впереди паровоза.

— Нас же еще постоянно призывают к примирению и диалогу с Донбассом.

— О каком примирении можно говорить? Вот такие заявления и являются попытками дестабилизировать ситуацию в стране, что только на пользу врагу. Пусть власть научится четко и коротко говорить, как учил меня мой сержант. А если не о чем говорить — молчите.

В 2014 году одна волонтер сказала: «Чтобы в этой стране был порядок, каждый министр, каждый народный депутат или их родственники должны повоевать на фронте». А они живут своей жизнью… Я их называю декабристами: «Страшно далеки они от народа».

Нет ничего страшнее народа, который прошел войну и у которого лопнуло терпение. Я не пугаю никого, но призываю власть опуститься на землю и не врать самой себе и людям.

— У многих ощущение, что мы дрейфуем в сторону Кремля…

— Правильно. Руководство страны должно говорить без полутонов со своим народом: Российская Федерация — страна-агрессор, у нас война, а не конфликт. Конфликт у мужа с женой на кухне, а когда люди гибнут… Пусть хоть один из тех, кто ведет речи о примирении, поедет на кладбище, где похоронены погибшие на этой войне. Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята? Их жены были? Они когда-нибудь в глаза сирот и вдов героев смотрели?

Приведу два примера успешной государственной внутренней политики.

Чтобы понять, каким может быть отношение государства к военным, нужно поехать на Арлингтонское кладбище в Вашингтоне, где похоронены 440 тысяч погибших на разных войнах. Там постоянно проходят детские экскурсии, где детям рассказывают историю страны. А у нас до сих пор нет достойного мемориала. Да поставьте 13 тысяч крестов в одном месте, чтобы увековечить память ребят. Все, кто туда будут приходить, смогут реально увидеть, сколько воинов погибло за то, чтобы они мирно жили и спокойно спали. Пусть государство выступит с инициативой высадить в каждом большом населенном пункте 13 тысяч деревьев, чтобы возле каждого была табличка с фамилией погибшего. И тогда люди будут иначе воспринимать войну. Да, уже заявлено о плане создать мемориал. Но это пока только лозунги.

Второй пример взаимоотношения государства и народа, от которого взвоют все российские пропагандисты, это Германия. Наша сегодняшняя ситуация во многом напоминают Германию в начале 1930-х: унижение и обнищание народа, отсутствие перспектив и слабая экономика. Но немцы тогда вернули народу утраченное во время Версаля национальное достоинство, создали рабочие места и т. д. Дальнейшую их политику мы не обсуждаем. Но можно же использовать их положительный опыт, который был до нацизма. Без политики и цвета флага — просто как государство информационно работало с народом. Сравните количество дезертиров в вермахте и в Красной Армии. Особенно если сопоставить общую численность этих армий. Будете удивлены. Еще раз повторю, что это ни в коем случае не реклама нацизма, это просто исторический факт.

Знаю, что движущей силой любых изменений являются максимум 10−15 процентов граждан. Так у нас они есть.

— Только они общий язык между собой никак найти не могут.

— Проблема в том, что каждый мнит себя гетманом и выдает себя за универсала. Не грызться нужно, а объединяться и спасать державу. Вот тогда будет порядок.

fakty.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Наприкінці червня Транспортне командування США підготувало до відправки в Україну черговий вантаж військової допомоги. Мова, зокрема йде, про рації, боєприпаси та протитанкові ракети Javelin.

До цього Конгрес США затвердив надання нового пакету військо-технічної допомоги за програмою «Ініціатива безпекової допомоги Україні». Мова йде про $ 250 млн, які будуть використані впродовж цього фіскального року. Згідно із повідомленням Пентагона, пакет передбачає надання Україні засобів контрбатарейної боротьби, транспортних засобів, медичного обладнання, здійснення підготовки підрозділів ЗСУ. Значна частина допомоги буде спрямована і на посилення українських ВМС. Допомога також міститиме мобільні радарні системи для виявлення ракетних та артилерійських обстрілів.

Про те наскільки Збройні сили України та її обороноздатність залежить від допомоги Сполучених Штатів та які кроки наразі робить Україна для того, щоб забезпечити надійний захист суверенітету – в інтерв’ю Голосу Америки із заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергієм Кривоносом. Розмову вела Ірина Соломко.

Сергій Кривонос на лінії розмежування. Донбас, Україна. Березень 2019 року

– В середині червня Конгрес США погодив виділення Україні $ 250 млн військової допомоги. Наскільки ця допомога є критичною для обороноздатності країни?

– Через санкції, які має Україна як учасниця конфлікту, ми обмежені у закупівлі деяких зразків техніки та озброєння. Певні речі ми просто технологічно не можемо зробити, тому ті зразки озброєння та техніки, які ми отримуємо від американського уряду, дуже важливі.

Потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі

Сама система запрацювала не одразу. На початках, люди, які відповідали за цей процес, просили будь-що, не вивчивши ретельно проблему. Але з часом вдалося налагодити роботу, і ми почали просити ті речи, які ми або не можемо купити, або виробити. Запити на отримання допомоги спочатку безпосередньо опрацьовуються в Міноборони, потім подаються через американське посольство та радників у Вашингтон. Там вони вивчаються. Не все, що ми просимо, ми отримуємо. Процес розтягується і в часі.

Зараз наш фокус на посиленні морської компоненти. Нам потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі. Цей морський напрямок потребує розвитку. І американці нам у цьому дуже допомагають.

Досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris

Окрім того, нам досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris. За них окрема подяка, бо вони допомагають нам протистояти російським радіо-електронним засобам, які ворог значно розвинув за останній час і тестує на сході.

Для Росії ми – це полігон. Всі нові розробки вона апробує на нас.

– Під час слухань у справі імпічменту президента США Дональда Трампа, республіканці неодноразово наголошували на тому, що Україна дуже корумпована країна, і призупинення надання військово-технічної допомоги Києву було пов`язане саме з цим. Наскільки ці звинувачення реальні, і чи є підґрунтя для корупції і в контексті допомоги США?

– Контроль за використанням майна і техніки – дуже жорсткий. Чесно кажучи, я не впевнений, що тут можна знайти поле для корупції. Тому що наші американські колеги чітко та постійно контролюють ці питання. Я знаю, що були проблеми щодо використання допомоги, коли певні речі лежали на складах невикористані, але, щоб воно розпродавалося або продавалося в інші країни, не думаю.

Наприклад, прилади нічного бачення хлопцям дуже потрібні. Продати їх просто неможливо.

– Ви на своїй посаді перебуваєте вже більше року і відповідаєте саме за посилення обороноздатності. Лунають голоси, що наразі цей напрямок не є пріоритетним для влади. Враховуючи це, що вам все ж таки вдалося зробити?

– В травні минулого року, ще за попереднього керівництва державою, нам вдалося підготувати та прийняти рішення щодо впровадження програми «П’ять кроків». Я почав роботу над нею ще у 2017-18 роках, коли був заступником Сил спеціальних операцій.

Ця програма включає п’ять кроків, які ідуть паралельно та доповнюють один одного:

  • Перше – організація руху опору в разі відкритої агресії.
  • Друге – створення потужної та життєздатної системи територіальної оборони всередині країни.
  • Третє – військово-патріотичне виховання молоді. Четверте – організація інформаційного спротиву.
  • І п`яте – довійськова підготовка населення.

Чому виконання цієї програми є необхідним для країни?

Українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ

Як військовий я розумію, що у разі відкритої агресії з боку Росії, у нас буде невелика кількість часу, щоб утримати територію. Я не сумніваюся у хоробрості українських вояків, але в контексті техніки та озброєння, наш потенціал значно меншій.

Так, українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ.

Що таке територіальна оборона?

Це надійний тил у будь-якій точці країни. Військові мають воювати на фронті, а тероборона – всередині країни.

Тероборона працює за принципом: я захищаю себе, свій дім, вулицю, місто, область. Тобто люди відповідальні за захист місцевості, яку вони знають.

Громадяни, які будуть брати участь в теробороні, підписуватимуть контракти.

Після проходження курсу підготовки вони матимуть право на володіння нарізною зброєю. Я розумію, що для багатьох це питання викликає занепокоєння або паніку, але досвід інших держав показує: володіння підготовленого населення зброєю – гарантія існування держави.

Чому також важливо військово-патріотичне виховання молоді? Бо за майже 30 років на рівні держави не вирішено питання національної ідеї та цінностей: що ми за нація, чого хочемо досягнути? В результаті, частина молоді виросла безідейними споживачами.

Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону

Працювати з дорослим населенням практично неможливо, у нього вже сформована точка зору та цінності. А от працюючи з молоддю, ми вирощуємо нове покоління з новими цінностями та підходами до життя. Таким шляхом рахується багато успішних країн. Ми вивчали їхній досвід та взяли найкращі практики.

По кожному з цих кроків ми напрацювали концепції, які були представлені на профільних комітетах Верховної Ради.

Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону. Ми практично вийшли на фінішну пряму. Під час роботи ми відчули чималий спротив від «п`ятої» проросійської медійної колони», яка намагалася облити нас брудом.

Для нас наразі важливо, щоб законопроект був ухвалений до вересня, щоб в бюджеті на 2021 рік були закладені кошти для першого етапу створення системи.

– Яку чисельність тероборони ви закладаєте в законопроекті?

– Структура буде будуватися поетапно. Нам потрібен час, щоб людей навчити, об’єднати та сформувати один дієвий організм.

Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ

Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ. Тобто на першому етапі – 80 тисяч.

З часом, за три-чотири роки, ця цифра має збільшитися до 160 тисяч, а потім і до 250 тисяч.

Чому? Тому що у нас величезна кількість об’єктів всередині країни, які потребують контролю та захисту, а чисельність Нацгвардії – 54 тисячі, Нацполіції – 115 тисяч.

Ми розглядаємо тероборону не просто як військову компоненту. Мова йде і про її залучення у боротьбі з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.

Наші колеги – Збройні сили Польщі, які зараз також активно розбудовують цю систему і вже фактично вклали в неї мільярд доларів, розраховують, що до 2022 року кількість контрактників складе 54 тисячі з подальшим збільшенням.

До речі, вони вже апробували систему у боротьбі з коронавірусом.

– Скільки коштів має бути закладено в бюджет, щоб розпочався перший етап створення тероборони? І скільки отримуватимуть люди, які підпишуть контракти?

– Ми передбачаємо широку мотиваційну систему, але не грошову. Звичайно, коли люди будуть призиватися на збори, вони отримуватимуть грошове утримання. Але це все.

Що стосується коштів у бюджеті, цю цифру я зможу назвати тільки за два тижні, коли закінчиться планування. До цього не хочу нікого вводити в обману.

Ухвалення закону – це лише перший крок, адже справжня реалізація проекту починається після прийняття відповідних підзаконних актів Кабміну. І тут затягування може бути навіть більшим, ніж у Верховній Раді.

Так, звичайно, ми усвідомлюємо ці ризики. Але наразі є хороші новини з Кабміну.

12 червня уряд прийняв постанову, де одним з основних пунктів значиться прискорене та активне створення тероборони.

– Чи є підтримка Президента?

– Глава держави неодноразово підкреслював, що її необхідно створювати. Тому підтримка задекларована. Я сподіваюся, що вона буде і далі.

– Як вам взагалі працюється з командою Президента Зеленського, адже в РНБО вас запросив Президент Порошенко?

– Я вже 32 роки служу своїй країні, захищаю власний народ, і для мене найголовніше, щоб в моїй країні був порядок. Тому неправильно розцінювати мене в контексті, чия я людина.

Я служив при усіх президентах. Військові – люди поза політикою, головне для них – це професіоналізм.

– Після корупційного скандалу з Олегом Гладковським ви очолили комісію з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Державний концерн «Укроборонпром» завжди був закритою та корупційною структурою. Президент Зеленський привів туди команду реформаторів. Як ви оцінюєте її роботу?

– Це питання проблематичне. До вирішення ситуації не можна підходити виключно з точки зору продажу продукції.

В оборонній промисловості головне – це розробки, виробництво і тільки потім продаж. Є структури в рамках концерну, де керівництво це розуміє. Наприклад, Конструкторське бюро Луч, яке займається розробками ракет Вільха та протикорабельного комплексу – Нептун.

Керівництво зібрало чудову команду, поєднавши досвід старих кадрів і завзяття молодих. В результаті, ми менше ніж за чотири роки з мінімальним капіталовкладенням розробили протикорабельну ракету.

Але проблема полягає в тому, що зараз питання оборонно-промислового комплексу зависло. Позиція, яку я бачу – це ступор.

Немає розвитку. Ті люди, які прийшли, вони не знають, куди йти.

armyinform.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO