В ассортименте повербанков можно выбрать устройства с функцией «быстрой зарядки». Они сокращают срок заряда гаджетов на 50-75%. В статье собрали топ-3 варианта повербанков с таким функционалом.
Портативный аккумулятор — спутник большинства пользователей современных гаджетов. Смартфоны, планшеты и ноутбуки разряжаются достаточно быстро. Важно, чтобы под рукой был повербанк, который справится с подзарядкой устройства. Без портативной батареи не обойтись во время удаленной работы, командировки или путешествия.
В ассортименте повербанков можно выбрать устройства с функцией «быстрой зарядки». Они сокращают срок заряда гаджетов на 50-75%. Отличный вариант для тех, кто ценит свое время и хочет постоянно оставаться на связи с близкими людьми.
В статье собрали топ-3 варианта повербанков с таким функционалом, которые подойдут для ежедневного использования.
Xiaomi 3 PLM18ZM
Портативная батарея обеспечит зарядом большое количество девайсов, имея емкость 20 000 мА·ч.
Одновременно можно заряжать три устройства, используя порты типов USB-A, USB-C, Micro-USB.
Доступна функция быстрой зарядки мощностью 18 Вт не только на выходе, но и на входе. Особенно актуальна возможность для украинцев в период блэкаутов, которая позволит намного быстрее восстановить заряд самого повербанка.
Интеллектуальная система управления зарядом автоматически определяет оптимальные условия для заряда любого девайса. Безопасность и высокое качество процесса гарантированы.
Baseus PPBD050201
Компактная литий-полимерная портативная батарея, которая поможет зарядить большое количество устройств.
Устройство весит всего 660 г — это одна из самых компактных моделей, учитывая ее емкость в 30 000 мА·ч.
LED-экран позволяет вовремя увидеть нехватку заряда и поставить повербанк на зарядку.
Поддержка стандарта Qualcomm Quick Charge 3.0 помогает ускорить заряжание гаджетов в 2 раза.
Romoss PEA40
Портативная батарея имеет запас заряда 40 000 мА·ч, чтобы стать надежным альтернативным источником энергии для ваших девайсов. Она обеспечит автономную работу среднестатистического смартфона в течение 10 дней без необходимости доступа к розетке.
Устройство с компактными габаритами поместится в любую сумку или рюкзак. Весит менее 900 г, поэтому может стать необременительным аксессуаром в поездке или во время похода в горы.
Поддерживает технологию «сквозной зарядки»: заряжаясь от розетки, повербанк может сразу же возобновлять заряд подключенного смартфона или планшета.
Поддерживает стандарты быстрой зарядки Power Delivery 3.0. Чтобы сэкономить время пользователя, повербанк для быстрой зарядки заряжает гаджеты в 2,5 раза быстрее.
Удобный светодиодный дисплей дает возможность видеть информацию о напряжении, токе, оставшемся заряде.
Выбирайте оптимальную модель для своих задач, чтобы техника всегда была готова к использованию.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Загрози та блокування роботи державних виконавців; байдужість до рішення судів і законності; приватна охоронна фірма, з якою не може впоратися вся державна машина; бійки та конфлікти під час примусового виконання судового рішення, і — повна бездіяльність співробітників поліції, які стоять осторонь і мовчки спостерігають за нападами на людей… Все це — будні Одеси. ElitExpert розповідає про те, як непросто, навіть маючи на руках усі необхідні документи, домогтися виконання рішення суду про виселення з незаконно зайнятого приміщення.
Серпень 2023 року. Власником котеджу на вулиці Педагогічній 25/39 в Одесі, про який йтиметься, є Тамара Євгенівна Міненко. Вона стала його власницею за договором купівлі-продажу в травні 2017 року — але відтоді, вже шість років, не може скористатися своїм правом власності і потрапити до власного будинку.
Колишнім власником котеджу була Людмила Василівна Тішакова, але коли у її сім’ї з’явилися фінансові проблеми, будинок було передано у заставу щодо забезпечення кредитних зобов’язань. Надалі кредит не було виплачено, внаслідок чого, за рішенням суду, право власності на об’єкт було визнано за кредитною спілкою «Кредитінвест». І вже кредитна спілка продала котедж громадянці Міненко — вона придбала його за законом, за рахунок виконання судового рішення.
Сталося це, нагадаємо, шість років тому. Проте Тішакова почала заперечувати рішення суду, робила це досить старанно, але безуспішно – різні суди почергово відмовили їй у задоволенні позовів. З 2017 по 2023 рік колишні власники пройшли всі етапи судових інстанцій, включаючи найвищу – Верховний суд, який виніс остаточне рішення, відмовивши Тішаковій та визнавши право власності за новим власником – Тамарою Міненко.
Наразі юристи, які представляють інтереси нового власника, мають два рішення Приморського районного суду Одеси (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97711201) та Апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106003443) та відкрите виконавче провадження № 69971380 від 04.10.2022 про примусове виселення Людмили Тішакової з цього котеджу. При цьому навіть маючи всі повноваження, державна виконавча служба майже рік не може домогтися виселення колишніх власників із незаконно зайнятого ними майна.
Процедура примусового виконання судового рішення виглядає так: виконавча служба призначає день виселення, повідомляє про це відповідачу, а також направляє до поліції подання про супроводження з їхнього боку — для того, щоб у разі конфліктних ситуацій поліція змогла забезпечити громадський порядок. Однак насправді поліція приїжджала далеко не завжди, тому вже на місці виконавцям доводилося дзвонити на 102 для виклику патрульного екіпажу чи оперативно-слідчої групи.
Тим часом, щоразу процес виселення відбувається за стандартною, місяцями відпрацьованою схемою — виконавча служба прибуває на місце, її роботі перешкоджають, виконавці викликають поліцію, яка приїжджає… і не діє. Кажуть — це цивільно-правова справа, розбирайтеся самі.
«ЗЕВС» ПРОСТО ПОСТОЇТЬ
Чому ж співробітники державної виконавчої служби вже майже рік не можуть досягти виконання рішення суду? Однією з головних причин є те, що бік колишніх власників займає приватна охоронна фірма “ЗЕВС”, яка своїми діями блокує всі спроби стягувачів звільнити незаконно зайнятий будинок.
Крім того, в котеджі знаходиться невідома людина, яка представляється Олегом Воробйовим і стверджує, що вона є законним орендарем котеджу.
Із офіційної відповіді на запит ElitExpert від Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі від 17 серпня 2023 р:
«Відповідно до вимог статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем організовувалося виконання рішення суду із залученням працівників правоохоронних органів, у тому числі 13.07.2023 та 02.08.2023 року.
Виконати виконавчий документ не було можливо внаслідок перебування на території житлового приміщення Воробйова Олега Борисовича, який не є стороною виконавчого провадження. Вказана особа своїми навмисними діями перешкоджала державним виконавцям вчиняти виконавчі дії.
Також за місцем проведення виконавчих дій знаходились представники охоронного агентства “ЗЕВС”, які блокували службовими автомобілями вхід до приміщення, з якого необхідно було виселити боржника, чим перешкоджали державним виконавцям.
Співробітники поліції, які були залучені постановою державного виконавця та перебували на місці виселення, отримали від державного виконавця заяву про скоєння кримінального злочину».
Додамо, що кожного разу виконавці повідомляють поліцію про скоєння правопорушення, але правоохоронці не реагують навіть на заяви виконавчої служби.
Зокрема, за словами адвокатів постраждалої сторони, слідчий, що працював на місці інциденту, навіть не спробував встановити особу співробітників “ЗЕВСу” і з’ясувати, на якій правовій підставі вони там знаходяться. Мовляв, ЗЕВС не є учасником конфлікту, а просто «приїхав постояти». І так триває й досі — «ЗЕВС» просто приїжджає «постояти», жодних документів не надає, проте ставить кілька екіпажів перед забором будинку та блокує роботу виконавців. А людина, яка називає себе орендарям, коли виконавці намагаються зрізати замок, сує пальці під турбінку і не дає це зробити — при мовчазному спостереженні за цим з боку поліції.
На офіційний запит ElitExpert, на якій підставі там знаходяться співробітники охоронної фірми, відповіді від керівництва «ЗЕВСу» ми не отримали.
Виходить парадоксальна ситуація — є право власності, є судове рішення, підтверджене Верховним судом, є виконавча служба, яка зобов’язана забезпечити його виконання, є поліція, яка має забезпечити порядок — і все це розбивається о дії приватних охоронців та незрозумілої людини, яка засовує пальці під “болгарку”…
Поговоримо про цю людину детальніше. З’ясувалося, що з метою ускладнення виконання рішення суду Людмила Тішакова уклала із громадянином Воробйовим О.Б. договір оренди, після чого добилася відкриття кримінального провадження №522/7614/23, щоб затягнути процес безпідставного користування житловим приміщенням. Втім, незабаром суд встановив, що договір про оренду є “фількиною грамотою”, оскільки “орендодавець” Тішакова не має жодних прав щодо розпорядження майном, яке їй не належить. Тому, як і слід було очікувати, справа №522/7614/23 незабаром була закрита.
А ВОЗ І НИНІ ТАМ
Тільки за останні 100 днів відбулися чергові чотири спроби виконати рішення суду – 19 травня, 16 червня, 13 липня та 2 серпня. Як зазначила Тамара Міненко, за цей час правоохоронці не зробили жодної спроби забезпечення громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців.
Із скарги Тамари Міненко Начальнику ГУНП в Одеській області І.В.Жуку від 24 липня 2023 року:
“13.07.2023 року відбулася чергова спроба виконати рішення суду. Невстановлені особи забарикадувалися у приміщенні за адресою Педагогічна 25/39, але виконавцям вдалося усунути перешкоду в частині демонтажу запірних пристроїв хвіртки та потрапити на прилеглу до будинку територію.
Після цього з даху будинку на осіб, які здійснювали демонтаж запірних пристроїв, було скинуто ємності з невстановленою субстанцією коричневого кольору з характерним запахом екскрементів.
У свою чергу присутній на місці дільничний інспектор та наряд поліції не вжили жодних заходів щодо припинення вищезгаданого правопорушення всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію». Співробітники правоохоронного органу навіть не склали жодного протоколу про кримінальне чи адміністративне правопорушення.
Як результат — рішення суду не було виконано вкотре.
У свою чергу дільничний та інші працівники МВС неодноразово зазначали, що вони не будуть вчиняти жодних дій без вказівки керівництва, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, та свідчить, що невстановлені посадові особи Шевченківського ВП чи інші посадові особи органів Національної поліції незаконно впливають на працівників правоохоронних органів та навмисно перешкоджають виконанню рішення, а також притягненню осіб, що чинять опір виконавцям.
Звертаємо увагу, що кожного разу нам чиняться перешкоди з боку невстановлених осіб, що представляються працівниками охоронної фірми. Проте жодних перевірок, відібрання пояснень та усунення перешкод, що чиняться ними державним виконавцям, працівниками поліції не здійснюється.
Зазначені вище факти можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Тобто відбувається ось що — працівників держорганів обливають фекаліями на очах і за повної бездіяльності поліцейських. Чи не свідчить цей факт про те, що правоохоронці займають позицію, прямо протилежну дотриманню законності, виконанню судових рішень та й свого кодексу честі?
Зазначимо, що з метою об’єктивного викладу ситуації та керуючись Законом України “Про доступ до публічної інформації” та Законом України “Про медіа” ElitExpert направив офіційні запити як до ГУНП Одеської області, так і безпосередньо до Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП, щоб дізнатися про позицію правоохоронців щодо цього конфлікту. Однак і через 5 робочих днів, протягом яких держоргани, згідно із законодавством, мали дати відповідь, цього не сталося.
НА ЧИЄМУ БОЦІ ПОЛІЦІЯ?
Оскільки протягом багатьох місяців заяви про кримінальні правопорушення з боку невідомих осіб постійно ігнорувалися поліцією, то Тамара Міненко була змушена звернутися до суду. І тільки Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року у справі №522/10766/23 нарешті зобов’язала посадових осіб ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння кримінального розслідування. Втім, вже за 12 днів провадження було закрито — нібито “у зв’язку з відсутністю складу злочину”. Варто зазначити, що ні про відкриття, ні про закриття провадження Міненко не повідомляли.
Лише 17 серпня 2023 року у відповідь на скаргу адвокатів Приморський райсуд Одеси скасував постанову слідчого о закритті цього кримінального провадження. Таким чином, станом на зараз, провадження знов відкрите.
При цьому варто нагадати, що згідно з частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. За умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України, що загрожує позбавленням волі на строк до трьох років.
Незабаром має відбутися чергова спроба примусового виселення. Цього разу вже за участю представників ЗМІ, які мають намір фіксувати всі наявні порушення, а отже – далі буде…
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Новый год наступил, а с ним и новые правила. В том числе это касается и водителей. Нововведения ПДД в 2023 году в Украине готовились народными депутатами на протяжении 2021 года. Давайте разберемся детально. Онлайн автошкола turbo-drive поможет Вам всегда быть в курсее всех нововведений ПДД.
Изменения пдд 2023: что нужно знать
Одно из самых главных введений ПДД 2023 – это обязательный технический осмотр автомобиля. Это стартует с сентября. Под изменения попадают все виды транспорта, а именно, легковые, грузовые, а также прицепы. Напомним, что в конце 2021 года Европейский Союз призывал Украину, чтобы весь транспорт отвечал не только техническим условиям, но и экологическим стандартам.
Камеры будут фиксировать проезд на красный, по встречной полосе, а также остановки на полосах общественного транспорта. В 2023 дополнительно к существующим, будут работать еще 210 датчиков. 425 грн – именно такая сумма установлена с нынешнего года за езду без водительских прав. 3400 необходимо будет заплатить в том случае, если водитель не получил удостоверение и разрешение. 20 400 составляет штраф за повторное нарушение. В алкогольном опьянении также увеличили наказание, сумма составит 17 000, а также годовое лишение свободы. В два раза больше, а именно 34 000 грн и 3 года лишения свободы – если вы еще раз нарушите езду в таком состоянии.
Нововведения ПДД: важные моменты
Министерством внутренних дел Украины еще в ноябре 2021 года было анонсировано, что готовится ряд законопроектов, которые помогут усилить ответственность за нарушение безопасности. Готовится проект закона о штрафных баллах. Имеется ввиду, что будет не только штрафные санкции, а и будут забирать права для последующего прохождения экзаменов на знание правил дорожного движения. Также, планируется закон об измерении скорости движения на аварийно-опасных участках дороги. Достаточно установить в начале магистрали и таким образом контролировать, превышена ли скорость. В дополнение ко всему, будет усиливаться ответственность для тех водителей, снова садящихся за руль после решения суда о запрете езды по причине нетрезвого вождения.
Но наиболее важным законопроектом, который поможет кардинально изменить или повлиять на более безопасную ситуацию на дорогах – это повышение роли общества в различных мероприятиях (№ 5798 О законодательных изменениях). Сюда относится также и соблюдение всех правил остановки, парковки, стоянки и прочее.
Автошкола Одесса: стать профессионалом легко
Путь к сдаче экзамена на водительское удостоверение порой бывает сложным и долгим. Встречи должны быть согласованы, уроки вождения забронированы и теоретические занятия пройдены. Поэтому нужно найти подходящую автошколу, отвечающую индивидуальным потребностям.
Автошкола Одесса Турбо-Драйв предлагает структурированное обучение по этапам, более обширно, адаптировано к сегодняшним условиям. Инструктор адаптирует программу к особенностям своих водителей-учеников и соответствующей учебной ситуации. Общая учебная цель практического занятия – ориентированное на транспортное средство, социально адаптированное, ответственное и экологически сознательное поведение на дороге должно быть достигнуто «шаг за шагом». Все изменения правил дорожного движения подробно изучаются.
Как уже говорилось, такой процесс занимает очень много времени. Не каждый может выдержать это время. Поэтому есть некоторые школы, которые предлагают сделать это быстро. Обычно это интенсивная или каникулярная школа. Они дают вам возможность получить документы в течение 14 дней. Однако это также означает, что придется оперативно усвоить материал и иногда проходить несколько уроков вождения в день. Критики неоднократно предупреждают, что в этой модели пренебрегают теорией. Однако сторонники утверждают, что преимущество заключается в гораздо более быстрой реализации того, что было изучено.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
В останні місяці портовий пункт «Кілія», Усть -Дунайського порту Одеської області, прикувавдо себе увагу через юридичну суперечку між державними та приватними структурами. Гостроти ситуації додає той факт, що ця суперечка, з огляду на важливість роботи морських та річкових портів країни в умовах війни, безпосередньо впливає на економічну та соціальну ситуацію в південному регіоні України.
Як ми вже повідомляли в минулому матеріалі, на території портового пункту «Кілія» працюють три портові оператори: ДП «МТП « Усть-Дунайськ », ТОВ « Краншип » — групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК»). На жаль, у момент продажу порту Фондом держмайна України належного узгодження між підприємствами проведено не було.
Стартова ціна лоту (60 млн. гривень) під час торгів зросла більш ніж утричі, тож переможець, вінницька компанія «Еліксир Україна», купила порт у Фонду держмайна (ФДМУ) за 201 млн грн. Фактично ж покупцю довелося заплатити майже 250 млн. грн., враховуючи ПДВ та 3% Prozorro.
Однак через те, що ФДМУ не провів коректний розподіл майна перед приватизацією порту, а стратегічні об’єкти портової інфраструктури, які не мали потрапити на аукціон, були включені до списку приватизації, одразу ж після аукціону покупець зіткнувся з великими проблемами та неможливістю оформлення придбаного об’єкту.
Згідно з відкритими джерелами, майновий комплекс порту розділений між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МВДК»). При цьому 94/100 частки перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 – у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Важливо відзначити, що ця частка була придбана на торгах у 2007 році і її правосуб’єктність двічі підтвердили судові рішення (рішення Кілійського районного суду від 2007 року та рішення Господарського суду Одеської області 916/2514/21).
Проте складність ситуації полягає в тому, що майно ТОВ «ЗТК» було включено в частку 94/100 комплексу будівель порту, виставлену на продаж державою, і під час підготовки порту до приватизації не було виключено з Реєстру прав на нерухоме майно.
Природно, що такий стан речей викликав серйозні питання щодо процедури приватизації та реєстрації майна, у зв’язку з чим нині у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.
Сподіваючись знайти справедливе та швидке вирішення ситуації, яке врахує інтереси всіх учасників процесу, ElitExpertопитав представників сторін, так чи інакше, залучених до цього конфлікту.
Зокрема начальник філії «Усть-Дунайськ» держпідприємства «Адміністрація морських портів України» Володимир Швидченко заявив, що сторонам потрібно домовлятися: «Чому не відбувається кінцевий етап оформлення документів? Потрібно сідати і упорядковувати ті невідповідності, які спливли під час продажу, і які побачили відповідні органи. Оформлення документів не відбулося, бо, напевно, є якісь невідповідності деяким нормам та законам України. Філія АМПУ «Усть-Дунайськ», зі свого боку, у цьому плані займає абсолютно конструктивну позицію та готова виконати всі дії, які допоможуть вирішити цю проблему».
Водночас в.о. директора ДП «МТП «Усть-Дунайськ» Олександр Попов відмовився відповідати на запитання ЗМІ та коментувати ситуацію, обмежившись стандартною відпискою на журналістський запит.
Ще один опитаний нами чиновник, голова Кілійської міської громади В’ячеслав Чернявський, на території якої розташований портопункт, вважає, що корінь усіх бід — в тому, що майно порту не було поділено раніше. «У цій ситуації, на мою думку, їм усім потрібно сісти за стіл і домовлятися — я маю на увазі всіх портових операторів або претендуючих на роботу в цьому порту. Не вийде домовитися, тоді йдіть до суду та не затягуйте це питання. І гадаю, що держава має включитися у вирішення цієї конфліктної ситуації».
У свою чергу власник компанії «ЗТК» Олександр Грамма роз’яснив нам, як саме його компанія бореться за своє майно.
«Ситуація проста: два співвласники майнового комплексу мають нерозділене єдине майно. І для правильного продажу ФДМУ мав виділити своє майно в окрему одиницю. Коли ми побачили механізм приватизації, то не погодилися з ним, оскільки тут явно порушуються наші майнові права. У зв’язку з цим, ми неодноразово зверталися до ФДМУ, Мініфраструктури , ДП «МТП «Усть-Дунайськ» із проханням правильно скласти пакет приватизації, але всі наші запити ігнорувалися. Також ми подали позов до Господарського суду міста Києва.
По-друге, у держреєстрі нерухомості зазначено перелік об’єктів частки держави, що становить 94/100 комплексу порту. Але в ньому знаходяться рухомі об’єкти, що належать нашому підприємству – ангар, підйомник і вагова. Це предмет другого судового спору, в якому ми намагаємося ці об’єкти виключити з реєстру», – зазначив Олександр Грамма.
Крім того, адвокати компанії ТОВ «МПДК» зазначають, що власники не перешкоджають приватизації і не намагаються зірвати цей процес, але водночас не хочуть, щоб у них відбирали майно, що їм належить.
«Практика Верховного суду говорить про те, що якщо до реєстру нерухомості внесені об’єкти, які не повинні там перебувати, а власником зазначено іншу особу, то така власність підлягає витребуванню. Саме це і відбувається зараз – власники витребовують своє майно.
Що ж до виділення часток, воно можливе лише двома способами — або рішенням суду, або нотаріально засвідченим договором. Фонд мав виділити частки та розподілити майно» , — наголосив адвокат ТОВ «МПДК» Олексій Згода.
У регіональному відділенні ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у відповідь на офіційний запит ElitExpert не визнали провину працівників Фонду в недбалій підготовці порту до продажу, заявивши, що процес приватизації був повністю відкритим і прозорим, проігнорувавши інформацію про кілька судових позовів проти ФДМУ. «Перелік майна, що належить державі та входить до складу об’єкта приватизації, підтверджений неодноразовими судовими рішеннями», – зазначили у Фонді.
Причиною того, що новий власник і досі не набув володіння об’єктом, там назвали той факт, що «покупець зобов’язаний отримати дозвіл Антимонопольного комітету України на придбання у власність акцій (часток) у розмірі перевищуваному 50% голосів у вищому органі управління відповідного об’єкта (дозвіл на концентрацію). А через пряму вказівку статті 26 Закону України «Про приватизацію», право власності на об’єкт переходить до покупця лише після того, як АМКУ надасть такий дозвіл.
У свою чергу Антимонопольний комітет України в коментарі ElitExpert зазначив, що в травні 2023 року почав розгляд цієї справи, зараз вона триває, і жодного рішення Комітетом ще не ухвалювалося.
ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС ПІШОВ
В останні дні ситуація почала зрушувати з мертвої точки. Антимонопольний комітет, який зараз розглядає дозвіл на концентрацію, організував зустріч усіх зацікавлених сторін – за участю представників Фонду держмайна, компанії-покупця, ДП «АМПУ» та портових операторів. Трохи пізніше аналогічну зустріч з ініціативи ТОВ «ЗТК» провела і філія ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях.
За словами керівника «ЗТК» Олександра Грамми, позиція його компанії залишається незмінною і простою – не виступаючи проти приватизації як такої, портовий оператор не хоче, щоб вона була здійснена за його рахунок: «Якщо сторони мають конструктивне бажання вирішити це питання, то ми пропонуємо простий і законний вихід із ситуації: спочатку розділити в натурі частки у майновому комплексі порту, а вже після цього підписувати з покупцем акт приймання-передачі. У такому разі всі зацікавлені сторони в максимально короткий термін нотаріально врегулюють всі спірні моменти, а проблема буде вичерпана назавжди. Покупець отримає саме те, за що заплатив і не прихопить чужого майна».
Цю позицію компанії підтримав і Антимонопольний комітет. Однак у процесі переговорів з’ясувалося, що навіть за формальної згоди чиновників Фонду держмайна на поділ існує різне розуміння того, як це майно необхідно ділити. У Фонді схиляються до принципу – «на тобі, Боже, що нам не гоже». Проте, нагадаємо, що у 2007 році компанія придбала у держави саме об’єкти, а не частки. На сьогоднішній день, ТОВ «ЗТК» має першочергове право на конкретні об’єкти майнового комплексу (зокрема, капітальні будівлі на території порту – будівля Усть -Дунайського морвокзалу, офісні приміщення та ін.). Нині ж вони, згідно з Реєстром, перебувають у спільній власності у ФДМУ та ТОВ «МПДК» («ЗТК»), і можуть стати одноосібною власністю лише після того, як майно буде поділено. Ось чому правильне трактування поняття «майно» таке важливе в даній ситуації.
Крім того, на зустрічі в Антимонопольному комітеті було порушено питання про чесну конкуренцію. Усі портові оператори, які працюють у портопункті – ДП «МТП «Усть-Дунайськ», «ЗТК» та «Краншип» – є конкурентами і повинні мати рівні можливості працювати без утиску своїх прав, незалежно від того, хто є власником того чи іншого об’єкту на території порту. Тому, наприклад, неприпустима ситуація, коли «МТП «Усть-Дунайськ», дублюючи функції АМПУ, також починає видавати перепустки на територію портопункту іншим операторам. Це та інші подібні питання, що стосуються конкуренції, критично важливі для роботи порту загалом, оскільки порушують норми антимонопольного законодавства, що може стати причиною відмови від концентрації. Складається враження, що ДП «МТП «Усть-Дунайськ» навмисне провокує ситуацію так, щоб було більше питань до аукціону та торгів, що точно не сприяє завершенню приватизації.
На другій зустрічі, організованій одеським відділенням ФДМУ, компанії домовилися про те, що покупець майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ», ТОВ «Еліксир-Україна» у відповідь на цілком обґрунтовану претензію ТОВ «ЗТК» надасть своє бачення досудового вирішення ситуації.
Таке закінчення спору було б оптимальним для всіх, проте публічна позиція переможця аукціону – «приватизація пройшла прозоро та публічно відповідно до чинного законодавства України», – на жаль, змушує сумніватися у його бажанні вирішити проблему конструктивно.
Швидше за все, «Еліксир-Україна» не має наміру чекати на нотаріальний поділ майна, а розраховує прийняти в користування комплекс порту прямо зараз, з усіма спірними моментами. І вже потім, ставши повноправним власником своєї частини порту, почати розбиратися з майном «ЗТК». Однак у сумлінності та порядності «Еліксиру» партнери з компанії «ЗТК» можуть сумніватися, а отже, навряд чи допустять порушення своїх прав на обіцянку розібратися «потім».
Можливість прийняти об’єкт «чистим», з чітко виділеними частками і без судових суперечок, чомусь не є пріоритетною для компанії-переможця аукціону.
Проводячи журналістське розслідування, ми з’ясували, що деякі зацікавлені особи, які не мають відношення до майнового комплексу порту, працюють на затягування процедури приватизації шляхом юридичного та виробничого хаосу, що також породжує нові та нові судові справи. А тому, що довше триває процедура приватизації, то довше наживатимуться на ній окремі особи. (І про це ElitExpert розповість у наступних матеріалах).
Якщо наші припущення вірні, приватизація майна Усть -Дунайського порту може остаточно ув’язнути в купі судових справ та кримінальних проваджень. Що, зрозуміло, невигідно ні портовим операторам, ні покупцеві, ні тим більше – державі .
Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сувенірна продукція оптом: створюйте незабутні миті разом з нами!
Серед безмежного асортименту товарів та послуг, які пропонує сучасний ринок, сувенірнапродукція завжди займала особливе місце. Це непросто речі, а відбиток культури, історії та настрою. Сувеніри мають унікальну здатністьпереносити нас у минуле, нагадуючи про найяскравіші події та емоції.
Ми – команда професіоналів, яка готова допомогти вам обрати найкращі сувеніри оптом для вашого бізнесу або події. Наша компаніяспеціалізується на оптовому продажу сувенірноїпродукції, яка вражає своєю оригінальністю та якістю виконання.
Ми готові надати Вам якісний сервіс та консультації з вибору сувенірів, які задовольнятьВаші потреби та бюджет. Ми розуміємо, наскількиважливо мати надійного партнера, який завждипідтримає Вас у Вашому бізнесі та подаруєнайкращі рішення для Вашого успіху.
У нашому асортименті Ви знайдете сувеніри на будь-який смак та захоплення. Ми пропонуємонаціональні символи, які дарують відчуття єдностіта патріотизму, ексклюзивні авторські вироби, щовиразно виокремлять Вас серед інших, а такожпрактичні та креативні рішення, що припадуть до душі Вашим клієнтам чи гостям.
Наші сувеніри – це не лише речі, це історії, якіВи розповідаєте своєю аудиторією. Ми розуміємо, що кожна подія або бізнес мають свою унікальнуконцепцію, тому готові надати індивідуальнийпідхід до кожного клієнта. Ви можете замовитисувеніри з власним дизайном, логотипом абослоганом, що підкреслить Вашу унікальність та ідентичність.
Оптові замовлення у нас – це не просто покупка, це можливість реалізувати свої ідеї та задуми. Ми готові співпрацювати з Вами в кожному етапі створення сувенірів, починаючи від виборуматеріалу та дизайну, і закінчуючи виготовленнямта доставкою.
Якість та надійність – це наші головніпріоритети. Ми співпрацюємо тільки з перевіреними виробниками та використовуємотільки найкращі матеріали. Кожен наш сувенір – цевтілення професіоналізму та турботи про задоволення Вашого клієнта.
Наша сувенірна продукція – це не просто предмети, це емоції та спогади, які лишаються з людьми назавжди. Кожен сувенір – це маленькаісторія, яка розповідає про Вас, Ваш бізнес чи Вашіцінності. Обирайте сувеніри оптом від нас та даруйте незабутні миті тим, кому вони дійсноважливі.
Сувенірна продукція оптом від нашої компанії – це можливість зробити кожен момент особливим, залишити позитивне враження та створитинезабутні спогади. Обирайте нас як партнера, і ми разом з Вами створимо найкращі сувеніри, якібудуть гідними уваги та залишаться у серцях Вашоїаудиторії назавжди.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Видання ElitExpert продовжує знайомити вас із людьми, які займаються волонтерством, служать у Збройних силах України та ведуть іншу діяльність, спрямовану на боротьбу з ворогом, вносячи свій внесок у спільну перемогу України.
Сьогодні ми говоримо з воїном ЗСУ з багаторічним досвідом, інструктором, сертифікованим за стандартами НАТО у навчальному центрі Європи, начальником розвідки одного з бойових підрозділів, Денисом Карташевим – про службу, війну, волонтерство, корупцію у владі та перемогу.
До 24 лютого більшість українців не вірили, що Росія може напасти на нас. Які у вас були думки щодо цього?
На момент повномасштабного вторгнення я лише трохи більше тижня перебував в Україні. Повернувся з іншого континенту, трохи розслабився, і навіть я мав сумніви, що це станеться. Хоча ще з 2014 року ми розуміли та казали, що так буде.
Я пам’ятаю, як «ватники» сміялися з нас, щодо розмов і чуток про можливий напад РФ. Але ми з побратимами розуміли, що рано чи пізно це станеться. Тому я особливо не здивувався. Мене більше вразило, що в Дубаї, на початку лютого, досить високопоставлений еміратський чиновник впевнено сказав мені, що ми матимемо війну, я не повірив — це неможливо, але настало 24 лютого…
Ви з 2014 року в АТО, розкажіть про ваш бойовий досвід, чим сьогодні живе наша армія, в яких умовах ви воюєте?
Служу у морській піхоті. Деталі служби та бойових завдань я розкривати не можу, але розвію деякі міфи. На початку війни були ситуації, коли новобранці розповідали, що їх із автоматами посилають на танки. Це все від страху … Ти його питаєш: «Танк ти хоч бачив?», — «Ні!». Тоді чому ти стверджуєш, що тебе послали на танк із автоматом?
Щоб уникнути подібних ексцесів, наш командир бригади і ухвалив рішення про створення додаткового підрозділу інструкторів, які займаються підготовкою солдатів та допомагають навчальним центрам.
Потрібно, щоб наші солдати були живі та здорові у всіх сенсах, у ментальному та моральному теж, це дуже важливо для високого морального духу бійців та перемоги. Ми переживаємо за особовий склад та робимо все, щоб він був боєздатним та максимально ефективно виконував бойові завдання.
У нас не буває такого, щоб мобілізованого привезли на дві години на полігон, дали 30 набоїв, одну гранату, дозволили вистрілити раз із гранатомета, а за дві години він уже їде на передову.
Прибулі навчаються від кількох тижнів до місяця, проходять додаткову підготовку і лише після цього вирушають на виконання бойових завдань. У тому числі, разом з нами – ми їздимо з ними, показуємо та розповідаємо все на практиці.
Тому, як на мене, у нас менше бойових втрат, ніж у інших бригад з інших родів військ. І дай Боже, щоб їх було взагалі якнайменше.
ПРО КОРУПЦІЮ ТА ПОЛІТИКУ
Україна з початку війни отримує велику фінансову та військову допомогу від країн Заходу. З цього приводу ходить багато чуток про розкардання та корупцію. На вашу думку, яка частина з коштів, що отримуються країною, «губиться», а яка все-таки доходить за цільовим призначенням?
На мою думку, все, що йде на оборону України, приходить за призначенням. Ми це бачимо на полі бою та у забезпеченні ЗСУ. Щодо коштів, що йдуть на відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури, ймовірно, на цих підрядах є і завищення цін, і корупція.
Згадався ще довоєнний приклад, який чітко характеризує діяльність наших чиновників — «Дунайська стратегія розвитку» в Одеській області. Підписавши цю стратегію з міжнародними організаціями та країнами, чиновники нічого більше не зробили. Хоча за програмою була можливість відправляти молодь на навчання за грантові кошти до Європи, розвивати нашу Бессарабію, але оскільки це були контрольовані іноземні гроші, які неможливо вкрасти, то місцева влада просто нічого не зробила… Ніхто вчитися не поїхав, проекти так і не були запущені.
Щодо підписаних угод та меморандумів з іншими країнами щодо відновлення інфраструктури наших міст після війни, я думаю, що там не буде тотальної корупції, бо всі вони будуть під серйозним контролем, навіть на місцевому рівні. Проте, все одно, хтось спробує щось вкрасти – так уже влаштований наш менталітет, який дуже важко перемогти.
Про це зараз говорить і президент Зеленський, до речі, ваше ставлення до нього змінилося за останні півтора роки?
Однозначно. Раніше в мене було певне неприйняття до нього – через те, що він та його команда – не державники, без досвіду держслужби, суцільні спортсмени, кухарі та фотографи.
Але після того, як Верховний головнокомандувач залишився на своєму місці, не пішов, як Порошенко, домовлятися, він справді став моїм президентом. Багато хто намагається зараз влаштовувати провокації, порівнювати його з іншими політиками, з деякими військовими – на мою думку, це зайве. Він опинився у потрібний час, у потрібному місці. Саме в ролі головнокомандувача він виявив себе більш ніж гідно. І він точно увійде в історію, на відміну від Кучми та Тимошенко, які обікрали країну, розікрали та розвалили армію. Більше того, я сподіваюся, що колись порушать питання про бомбардувальників, які були обмінені ними на російський газ, і які зараз бомбардують нашу країну. Я впевнений, за це ще доведеться відповідати.
А що ви скажете про чиновників, які працюють за сьогоднішньої влади? Корупційних скандалів менше не стає, навпаки ми все більше дізнаємося про злочини влади під час війни. Україна колись вирішить цю проблему?
На мою думку, основна проблема в тому, що зараз до влади прийшла певна кількість абсолютно незрозумілих людей, випадкових, особливо це стосується тих, хто пройшов за списками депутатів Верховної Ради. Багатьох із них там взагалі не повинно бути, але вони потрапили у владу, і ми бачимо результати їхньої роботи.
Наприклад, екс-глава Одеської ОДА Максим Марченко. Він нічим не запам’ятався як в армії, так і на посаді голови області. Марченко до 28-ї бригади прийшов на все готове і нічого хорошого там не зробив. Особисто знаю людей, які багато неприємного про нього можуть розповісти.
Коли його призначили головою регіону у березні 2022 року, я був у нього. Заходжу до кабінету, там сиділи Борис Волошенков та Сергій Гриневецький, і Марченко ставить мені питання, де знаходиться один із підрозділів Сил спеціальних операцій – при цих людях! Це багато говорить про нього.
Чому Марченко так довго протримався на своїй посаді? Тому що ніхто не хотів розхитувати човен минулого року, була негласна команда – не чіпати. Але коли вони так крадуть…
У мене є знайомий спеціаліст-масажист, до нього привозили Марченка на процедури. Тож у цей час його охорона перекривала весь квартал, розумієте рівень?
Якось я піднімаюся на 5-поверх ОДА, а йому на візку обід везе власний кухар. Ну що це взагалі? І я не один можу це підтвердити.
І, звичайно, корупція: він не контролював процеси, гадаю, усім керував Гриневецький, як і раніше. Коли йому ставили з цього приводу питання, він казав – я переймаю досвід, він мене вводить у курс справи, я ж військовий.
Сподіваюся, що після нашої перемоги таких наздоганятимуть. Я переконаний, що відповідні структури на кожного мають «папку», і по всіх працюють. Просто зараз не час займатися цим, у нас інше завдання – перемогти ворога та захистити свою країну.
Якщо ми говоримо про політику, як ви думаєте, чи буде створена після війни політична партія військових?
Я думаю, щось подібне станеться, але це виходитиме з Офісу Президента. За Порошенка намагалися створити партію військових, але, як бачимо, не зрослося. На мою думку, таку політсилу буде створено в орбіті президента. Ми заслужили на партію своєю кров’ю і маємо право голосу як ніхто інший. І навіть якщо це моє припущення, я вважаю, що так має бути це нормально. Люди, які змогли керувати армією, змогли перемогти – вони мають бути у владі. Так ми точно зможемо навести лад під куполом Верховної Ради.
ПРО ВОЛОНТЕРСТВО
Поговоримо про волонтерів. Як ви оцінюєте їхній внесок у нашу перемогу? Чи змінився після 24 лютого волонтерський рух в Україні?
Я ніколи не був волонтером, цим займається моя дружина, хоча я є засновником благодійного фонду, який допомагає ЗСУ.
Загалом, у плані взаємодопомоги наша країна однозначно змінилася, і навіть не за рік війни, а за місяці. Хто втік, той втік, але ті, хто залишився, консолідувалися і об’єдналися. Навіть деякі «ватники» перевзулися, щиро перевзулися — я сам це спостерігав.
Є думка, що багато хто почав втомлюватися від війни, від допомоги, але справжні патріоти України продовжують допомагати і розуміють, що треба працювати до перемоги, все ще попереду, і треба набратися терпіння.
Існують різні види волонтерів та волонтерства. У 2014-2015 роках в армії нічого не було, і тоді ми вистояли саме завдяки волонтерам.
Волонтерський рух трансформувався. Він ділиться на тих, хто працює багато років, хто вирішив стати волонтером минулого року, та тих, хто тільки створює видимість роботи. На жаль, багато хто з волонтерів краде або користується цим статусом для особистих цілей. Деяким із них давно настав час стати до лав Збройних сил.
Важливо розуміти суть та завдання волонтерської діяльності. Наприклад, моя дружина – волонтер зі стажем, чудово розуміє, коли та що потрібно, перед весною вона купує дощовики тощо. І робить усе це дуже ефективно.
А молоді волонтери часто не розуміють, що є речі, які простому солдатові чи матросу не потрібні. Перш ніж щось передавати, треба розуміти, в якому підрозділі служить солдат і які завдання виконує.
Часто просять те, що реально не потрібне. Ось, наприклад, простий звичайний боєць вимагає 11 рацій. Навіщо вони йому? Волонтери не думають про це і просто їх передають. Таких випадків багато. А потім ці горезвісні рації спливають на сайтах інтернет-продажів.
Або улюблена казка рядового складу: якщо ви нам передасте щось офіційно, то це заберуть у нас офіцери. Якщо передасте нам машину за актом прийому-передачі, на ній їздитимуть люди у Генеральному штабі. Купившись на це, люди збирають гроші, передають їх у нікуди, бо навіть не розуміють реальних потреб частини.
Є й інші проблеми у волонтерському русі, коли люди на кшталт Сергія Притули чи Стерненка просто обманюють народ…
Але опускаючи все це, я впевнено можу сказати, що, на мій погляд, ми вже маємо нову армію, вона — №1 у Європі, і весь світ це бачить. Виросло вже нове покоління офіцерів та фахівців, які здобули бойовий досвід.
МОВНЕ ПИТАННЯ
Сьогодні питання мов в Україні постає досить гостро, у ЗМІ часто з’являються резонансні матеріали на цю тему. На вашу думку, така проблема існує, і в армії, в тому числі, чи це пропаганда ворога та маніпуляції?
На мою думку, категорично неприпустимо, щоб люди типу Ірини Фаріон розповідали нам, воїнам, про те, якою мовою говорити. Вони не мають на це морального права. Як сказав один боєць в інтерв’ю (і так думає більшість), якщо всі російськомовні військові підуть із ЗСУ, то наступного дня, Фаріон та інші можуть прокинутися у складі колонії Російської Федерації, от і все.
Насправді, з мовним питанням взагалі немає проблем – у військах принаймні. На Донбасі, точно не важливо, якою мовою розмовляти та воювати.
Зараз з’явилася нова маніпуляція: мовляв, військовослужбовців це не стосується, але решта має змінити мову спілкування, бо в Європі російськомовні українці нас ганьблять, а поляки не можуть зрозуміти, де — українці, де — росіяни. На мій погляд, це нісенітниця.
Насправді серед тих, хто втік, досить багато «ватників», але про це ніхто не думає. Ватників уже не переробиш, цим питанням треба було займатися з 1991 року. І не треба плутати їх із тими, хто поїхав по нужді: самотні жінки, мами з дітьми, старі.
Конституція захищає наші права, і ми говоримо в повсякденному житті тією мовою, якою нам зручно. А мовні маніпуляції – дурість, розгойдування човна у дуже лихоліття для країни. Хіба має значення якою мовою говорю я, воюючи на Донеччині? Колись я гаряче сперечався у Фейсбуці на цю тему – «диванних експертів» не цікавило, що я їм, де і як сплю, а лише те, якою мовою я розмовляю в окопі. Всі ці товариші, які «дискутують» із цього приводу, нехай приїдуть сюди і проживуть із нами бодай три доби.
Коли я служив інструктором у спецназі, то навчав солдатів військової науки російською мовою, і це нікому не заважало. Ми розуміли одне одного та успішно виконували бойові завдання.
Вважаю, що зараз не час розколювати людей та полювати на відьом. Це перемогу точно не наблизить.
З іншого боку, в країні існує реально багато людей, які перейшли самостійно на українську мову, і це правильно. Зрозуміло, що й в державних органах влади треба спілкуватися виключно державною мовою, бо ми живемо в Україні.
ПИТАННЯ КОМПЕНСАЦІЙ ТА ВИПЛАТ ДО ЗСУ
Кілька разів у ЗМІ з’являлася інформація, що людина отримала поранення або навіть загинула, але виплат та компенсацій від держави не отримує ні вона, ні її родина. Починаються бюрократичні кола пекла. Що ви скажете про це, виходячи зі свого досвіду?
Все залежить від бригади, в якій людина служить і від тих обставин, за яких вона отримала травму чи поранення, або, не дай Боже, загинула. Адже мало хто знає, що насправді сталося. Може, просто напився, злякався і його взяли в полон, п’яного чи сплячого – тоді це недбалість.
Звичайно, є й інші приклади, наприклад наші хлопці на «Азовсталі». Хто хотів здатися, той здався з самого початку, а решта боролася до кінця. Ну і як сім’ї «азовця» не дати належних виплат? Тож це завжди різні ситуації, тому треба враховувати абсолютно всі обставини, а не слухати стогони та плітки. Завжди проводиться службове розслідування, встановлюються факти та причини того, що сталося. Якщо вони встановлені та об’єктивні, то проблем із виплатами немає.
Як ви вважаєте, процес реабілітації солдатів в Україні налагоджено добре, адже рахунок потерпілим бійцям іде вже на тисячі?
Ця робота державою проводиться. Я особисто знаю хлопців, яким поставили найсучасніші протези, навіть очні. Але знову-таки є люди, які пішли добровольцями, вже маючи проблеми зі здоров’ям. Комусь стало на службі погано, і лікарська комісія не завжди може сказати – людина отримала травму внаслідок знаходження безпосередньо на лінії зіткнення, або у неї була вроджена вада, або хронічне захворювання. Тому в цьому питанні також є нюанси.
«АГРЕСИВНА» МОБІЛІЗАЦІЯ
У соцмережах множаться відео, в яких військкоми на вулицях забирають усіх підряд.
Звичайно, є багато питань до керівників військ щодо корупції та хабарів. Порядні хлопці є і серед них, але це одиниці, виняток із правил. Більшість же керівників ТЦК, на мою думку, минулого року нормально «заробили». Починаючи від схем виїзду за кордон, закінчуючи роздачею «білих» квитків.
А тепер їм сказали, що якщо 500 людей на місяць не мобілізуєш, поїдеш сам на нуль. Ось вони й ловлять людей на вулицях. Потрібно повністю вигнати старих військкомів, бо те, що вони роблять – це повний безлад.
Водночас багато українців не розуміють, чому вони повинні йти воювати – мовляв, нехай інші служать. Але вони забули, що інші вже починають закінчуватися, багато хлопців поранено. Кожен громадянин нашої країни має принести користь і зробити свій внесок у перемогу. Хто може – з автоматом у руках. Хтось у тилу допомагатиме, але, головне – щось робити. А у нас виходить, що хтось сидить у Буковелі і розмірковує про мову та армію, а хтось бореться.
Щодо тих хто втік та поїхав. Я позбавляв би багатьох із них громадянства і просто прощався, наприклад, з тими, хто спокійно перетнув кордон, бо його тато відремонтував полігон прикордонникам… До речі, якщо ви про це напишите, цей «хтось» зрозуміє, що я маю на увазі. Звичайно, жінок і дітей, що виїхали, це абсолютно не стосується, адже цілком природно — боятися загинути.
Але мене дуже злить, коли люди дзвонять з інших країн та розповідають, як наші співвітчизники поводяться у центрах допомоги, як вони там вимагають щось. Ці гламурні тітки у тій самій Польщі. Для того, щоб щось вимагати, потрібно поставити собі запитання: що я зробив, щоб мені були винні?
Я залишився в Україні, моя дружина підтримує армію, і сьогодні, багатьом зі свого оточення, я говорю, що у моєї дружини набагато більше духу, ніж у них. Захист вітчизни – це дуже важливий моральний аспект, показник того, наскільки ти відбувся як громадянин та як особистість.
ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ
Як ви вважаєте, чи варто нам принижувати можливості противника і як взагалі ви оцінюєте армію РФ?
Принижувати армію ворога дуже зручно і навіть необхідно з метою пропаганди та інформаційної війни. Але всі повинні пам’ятати, що росіяни мають достатньо професійних і досвідчених підрозділів, які створюють нам серйозні проблеми.
Так, з одного боку, вони нас просто закидають м’ясом, навіть трупи своїх солдатів не забирають. Але говорити про те, що вони не вміють воювати, не варто. Мобілізовані – так, найчастіше, це тупо «м’ясо», але росіяни мають сильні і боєздатні частини, які пройшли війни в Сирії, Чечні та Грузії. Те, що вони всі виродки, це факт — без честі та гідності. Але вони мають і непогані сучасні зразки техніки, і стрілецьку зброю. Все ж решта — просто надуті щоки.
З нашого ж боку, багато талановитих командирів, які виявили свої найкращі якості під час війни, справжніх професіоналів. Думаю, на нашому континенті сьогодні ні в кого немає таких збройних сил, як в Україні, тому що набутий нами досвід, хай навіть таким важким шляхом, безцінний. Про це ще писатимуть книги, і наша тактика увійде до підручників.
Війна змінила ваше ставлення до життя, людей, бізнесу чи політики?
Моє ставлення змінилося лише до певних людей, які переконували мене впродовж довгих років, що вони – патріоти, але у складний момент показали себе по-іншому. Змінилося ставлення до деяких політиків – злетіли останні маски.
Іноді просто соромно дивитися, як деякі наживаються на чужому горі. Хтось перепродає генератори, гуманітарку – немає жодної порядності та цінностей. Я думаю, що такі гроші щастя не принесуть і розплатяться за це вони здоров’ям близьких. Такої війни, що її відчула майже кожна сім’я в Україні, не було 70 років. І ті, хто на цьому наживається, просто злочинці. Їх обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності. Я в цьому впевнений.
На щастя, в країні є багато порядних людей, бізнесменів, волонтерів, які підтримують армію і при цьому не кричать про свою допомогу на кожному розі. Мовчки допомагають, роблять все для того, щоб наблизити нашу перемогу. А вона – обов’язково буде!
Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert
Фото з особистого архіву Дениса Карташева
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону.
Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону. В рамках цього проекту експерти агентства проаналізували ситуацію з тендерами у районах Одеської області за останні тижні. Пильна увага до цього питання викликана запитом українського суспільства та хвилею обурення, піднятою оприлюдненням мільйонних витрат громад у часи війни на стадіони, парки, дороги та незрозумілі ремонти. При чому це відбувається саме тоді, коли українці по гривні збирають на дрони та інше обладнання для ЗСУ.
Експерти відібрали найбільш дивні та невчасні тендери під час війни, за які дійсно соромно, а з іншого боку – ті, в яких громади не витрачають зайві гроші на благоустрій, а допомогають наближати перемогу.
На першому місці по незрозумілим витратам опинився Одеський район (голова РДА Юрій Крук).
Доброславська селищна рада Одеського району області будуватиме зону відпочинку «Дубай-парк» за 5,3 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «ФЕМКА» зі статутним капіталом в 1000 грн. Також в селищній раді хочуть відремонтувати дитячий майданчик за 3 млн грн.
Маяківська сільська рада Одеського району реконструюватиме своє місце роботи – будівлю сільської ради за 4,7 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «КРАУМ» зі статутним капіталом в 1 тисячу грн.
Дачненська сільська рада Одеського району закупила два шкільних автобуси за 7 млн грн. Між тим, раніше Одеська ОДА вже придбала 28 автобусів для громад області, і першу партію навіть передала в ОТГ. Окрім того, ОДА купувала автобуси по 2,945 млн грн, а не по 3,5 млн грн, як в Дачненській громаді. Однак і закупівля автобусів Одеською обладміністрацією за такою ціною експертам видається явно необґрунтованою.
Окрім того, Дачненська сільська рада буде ремонтувати дороги в громаді на загальну суму — 68 млн грн.Роботи розбиті на 18 тендерів, але ті що вже завершились – на 16,3 та 4,15 млн грн виграла одна компанія – ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» зі статутним капіталом в 20 тисяч грн. У 2023 році ця ТОВ вже отримала тендерів на 2,27 млрд грн.
Нерубайська сільська рада Одеського району теж ремонтуватиме тротуари на загальну суму в 5,5 млн грн.
Серед інших «цікавих» тендерів Одеського району — будівництво підземного пішохідного переходу на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені в районі села Маяки вартістю 51 млн. грн. (переможець ТОВ «Автомагістраль-Південь») та реставрація фасадів Одеського державного університету внутрішніх справ вартістю у 9,2 млн грн. Переможцем стало ТОВ «ПГС».
Зазначимо, що, згідно з інформацією у ЗМІ, Юрій Крук найближчим часом залишить посаду голови району – можливо, це не в останню чергу і пов’язане з необдуманими витратами під час війни.
Білгород-Дністровський район (голова РДА Василь Самокиш) посів другу сходинку.
Зокрема, Білгород-Дністровська міська рада ремонтуватиме огорожу скверу за 3,2 млн грн. Тендер розміщено з приміткою «Коригування», а це означає, що кошти на огорожу вже виділялись раніше з бюджету громади, але їх виявилось замало. Переможцем стало ТОВ «ФОРТЕЦЯ-ПІВДЕНЬ БУД».
Балтська міська рада Подільського району вирішила ремонтувати тротуар за 1,9 млн грн.
ГРОШІ НА ЗСУ
З іншого боку, в Одеській області є громади, що за бюджетні кошти не тільки ремонтують тротуари, але й допомагають ЗСУ.
Окнянська селищна рада Подільського району виділила на останній сесії 10 мільйонів 250 тис. грн на допомогу ЗСУ. За кошти, виділені на попередній сесії, вже придбані квадрокоптери Mavic 3Т та передані військовим.
Лише за два останні тижні маємо: ноутбуки та планшети на 851 тис грн, генератори – 723 тис грн, квадрокоптери DJI Mavic 3 на 3,36 млн грн, монокуляр нічного бачення – 600 тис грн, зарядні станції, підсилювачі сигналу та акумулятори до коптерів. Загалом закупівель для ЗСУ — на 7,6 млн грн.
Ананьївська міська рада Подільського району. На позачерговій сесії депутати виділили 1,8 млн грн на закупівлю антидронових рушниць «KVS ANTIDRON G-6+», розроблених в Україні, тендер вже оприлюднено.
Голова громади Юрій Тищенко у фейсбуціповідомив, що з початку повномасштабного вторгнення громада вже перерахувала на ЗСУ більше 8 млн грн, до кінця поточного року буде виділено з бюджету ще 12 млн грн.
Зазначимо, що ElitExpert проаналізував лише найдивніші закупівлі, але подібні міні-рейтинги нераціональних витрат з боку ОТГ агентство публікуватиме щомісяця. Це дозволить нам, крім інших показників, оцінити ефективність роботи голов громад та керівників районів, бо саме на них лежить відповідальність за те, що відбувається на місцях. Підсумки масштабного дослідження ефективності керівників із Одеської області буде підбито пізніше.
Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
БПЛА «Бобер» похож на самолет с небольшой передней частью основного крыла, который медленно летит, но имеет большую дальность полета.
По предварительной информации дальность полета БПЛА составляет 1000 километров. Он стоит около 4 миллионов гривен.
Дрон построен по аэродинамической схеме “утка”, что обеспечивает эффективность изменения высоты для прохождения зон ПВО или смены цели без потерь подъемной силы.
Специалисты отмечают, что беспилотники «Бобер» лучше использовать в большом количестве, чтобы им проще было преодолевать ПВО и средства радиоэлектронной борьбы противника.
Предварительные технические характеристики (данные не проверены): размах крыла примерно 2,5 метра, длина около 2 – 2,5 м, скорость порядка 150 – 200 км/ч. Можно предположить что его вес около 150 кг, боевая часть может быть 20 кг.
Наличие шасси у БПЛА говорит о том, что беспилотник можно запускать как с подготовленной взлетной полосы так и с автомобильной трассы.
джерело – https://building-tech.org/Вооружение/ukraynskyy-bespylotnyk-kamykadze-«bober»—dalnost-porazhenyya-tsely-bolee-1000-km?fbclid=IwAR2hZCyAHcXvLq6c-K-VLXdmyyakF2NW3vqiBVNs7Kerv2RgvkdGJ91kseg
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
«Приватизацію Усть-Дунайського порту можуть скасувати через помилки ФДМУ під час підготовки його до продажу», «Перший продаж порту в незалежній Україні під загрозою зриву» — подібна інформація за останні тижні з’явилася у багатьох українських ЗМІ.
Вінницька компанія «Еліксир Україна», яка ще на початку 2023 року придбала на аукціоні ДП «МТП «Усть-Дунайськ», розташованого на крайньому півдні Одеської області, досі не прийняла об’єкта в експлуатацію. Загрозу зриву масштабного інвестиційного проекту зацікавлені сторони трактують по-різному – від непрофесійних дій Фонду державного майна України до внутрішнього конфлікту між портовими операторами, що працюють у порту.
Враховуючи важливість роботи дунайських портів України в експорті зерна (особливо після одностороннього розриву Росією «зернової угоди») та їх вплив на економічну та соціальну ситуацію в Одеській області, редакція ElitExpert досконало вивчила всю наявну документацію щодо цієї проблеми. Метою розслідування стало прагнення встановити справжню причину конфлікту, що продовжується, і забігаючи вперед, скажімо — його результати розкрили численні факти некомпетентності, недбалості, і, можливо, свідомого наміру у всій владній вертикалі та різних відомствах. Але – про все по порядку.
ЛЕГКИМ РУХОМ РУКИ ЦИФРА «I» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…
Для початку ми озброїлися двома об’ємними документами – технічними паспортами на комплекс будівель та споруд портопункту «Кілія» Усть-Дунайського морського торговельного порту. Один із них датований 30 серпня 2013 року та був виданий Кілійським районним бюро технічної інвентаризації, інший – 30 вересня 2021 року, виданий ТОВ «Нове БТІ» (Одеса). Техпаспорти практично ідентичні, за малим винятком, але саме цей виняток і став одним із головних каменів спотикання на шляху всього подальшого процесу.
У плані об’єкта в техпаспорті БТІ від 2013 року, під цифрою I зазначена зона «Мощення (Дворові споруди)». Звіривши план з місцевістю, ми встановили, що йдеться про дорогу, що належить ДП «АМПУ» і яку, згідно із Законом України «Про морські порти», приватизувати не можна.
А під цифрою ІІІ того ж техпаспорта вказана зона ще одного мощення (дворових споруд), розташованого в іншій частині портового пункту.
Однак у техпаспорті від 2021 року на ідентичному плані об’єкта ці цифри змінюються. Та дорога, що у першому плані позначалася цифрою I, тепер позначається цифрою III, а дворові споруди з цифри III перетворюються на зону мощення I. Цей, начебто, малозначимий факт, зіграє дуже значної ролі надалі.
У всіх документах різних років, на які ми спиратимемося згодом, сказано, що зона мощення/дворові споруди I — вона ж дорога, що належить АМПУ — не перебуває на балансі ФДМУ, а отже, не може бути продана. Ця інформація кочує з одного паперу в інший, поки в техпаспорті 2021 під номером I раптово не виявляється зовсім інший об’єкт! Тепер настільки важливим для держави, що не може бути відданим у приватні руки, стає вже не дорога, а якийсь майданчик із господарськими спорудами. Звичайно, це виглядає явно дивно і нелогічно, але ми розуміємо, що якщо спиратися на техплан 2013 року, то питань не виникне. У ньому під номером I зафіксовано стратегічну дорогу, що належить АМПУ, і яку за законодавством України справді продати неможливо.
Копнем глибше. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно повідомляється, що станом на 15 квітня 2019 року право власності на зону мощення (Дворові споруди) І та низку інших об’єктів належить державі в особі ДП «АМПУ». А тепер найголовніше: оскільки йдеться про квітень 2019 року, Реєстр спирається на техпаспорт порту від 2013 року, адже нового техпаспорта — від 2021 року, ще не існує ! А в ньому, як ми пам’ятаємо, під зоною мощення I зафіксовано саме дорогу. Але сьогодні відчуженню не підлягає чомусь зовсім не вона, а набагато менш цінний майданчик із дворовими спорудами на задвірках.
Чи не так, дуже дивно? Ми нічого не стверджуємо, алелогічно припустити, що ці цифри у техплані 2021 року були поміняні саме для того, щоб вивести дорогу з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації . Тим більше, що, судячи з плану, той, хто володіє цією дорогою, по суті отримує ексклюзивний вихід до причалу та можливість не пускати туди нікого, зокрема інших портових операторів, співробітників АМПУ, прикордонників тощо, що тягне за собою повну втрату державного контролю над портом і відсутність у АМПУ виходу до належного їм причалу.
Зрозуміло, що зміни на таких об’єктах випадково вноситися не можуть. Тому припускаємо, що зміна зон могла відбутися у період з 2013 по 2021 роки будь-яким внутрішнім документом між ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ». Проте, у такому разі, всі внесені зміни мали бути зареєстровані нотаріально та внесені до державного Реєстру нерухомості, чого не було зроблено – нова інформація там не зафіксована. Чи йдеться про банальну недбалість чи підробку документів, нам не відомо. Щоб розібратися, з якої причини та ким було змінено зонування об’єктів на території портопункту, нами підготовлено офіційні запити до Держреєстру, БТІ, Міністерства інфраструктури та юстиції, а також до ДП «АМПУ».
93 НЕ РІВНО 100
Тепер переходимо до договору купівлі-продажу майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ» від 14 квітня 2023 року, укладеного за результатами аукціону між ФДМУ та покупцем – ТОВ «Еліксир-Україна» та знаходимо там ще кілька невідповідностей.
Почнемо з того, що у пункті 1.3.2 Договору про купівлю-продаж сказано, що до складу Єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», який ФДМУ зобов’язується передати покупцю, входить 94/100 часток Комплексу будівель та споруд загальною площею 5179,4 кв.м. Тобто відразу вказується, що покупцю передається не весь порт, як неодноразово заявлялося чиновниками ФДМУ в ЗМІ (така інформація опублікована навіть на офіційному сайті Фонду Держмайна), а лише 94/100 його частки.
При цьому вже на наступній сторінці договору наголошується, що відчуженню не підлягає ще 1/100 майнового комплексу, що складається з причалу, деяких споруд, і того самого «Мощення (дворових споруд) I», що залишається у власності держави. Таким чином, насправді ФДМУ продав навіть не 94/100 частки майнового комплексу, а лише 93/100!
Такі, здавалося б, дрібниці дуже важливі, оскільки чітко показують, скільки різночитань спостерігається навіть при побіжному погляді на документи, що встановлюють право власності.
ПРОДАЄМО ТЕ, НЕ ЗНАЄМО, ЩО
Також у портопункті «Кілія» є ділянка з розташованою на ній Прохідною та воротами для в’їзду-виїзду. Донедавна ця ділянка була власністю АМПУ, яка також не підлягала продажу, проте кілька років тому внутрішнім документом вона перейшла з власності АМПУ у власність ДП «МТП «Усть-Дунайськ», після чого також була включена до приватизації. Право власності було остаточно закріплено за портом Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3270/15 від 27.12.2018 року (при цьому зазначені зміни також нотаріально не засвідчені та не зареєстровані у Державному реєстрі нерухомості).
Тепер звертаємося до документа під назвою «Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об’єкта малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». (https://spfu.gov.ua/userfiles/files/port21_2.pdf ). У ньому перераховано всю офіційну інформацію про об’єкт приватизації. У розділі «Відомості про об’єкт (нерухоме майно)» у власності ФДМУ вказується як Прохідна, так і зона Мощення (дворові споруди) І-ІІІ .
Однак наприкінці документа, у Примітці 1, читаємо наступне – «У державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно міститься запис № 31174112 про інше майнове право, а саме право господарського відання ДП АМПУ щодо об’єктів «Прохідна», «Дворові споруди I» та інших. Там же зазначається, що Прохідну було передано на баланс ДП «МТП «Усть-Дунайськ» актом приймання-передачі від 28.08.2021 року, відомостей про який у державному реєстрі нерухомості також немає. З огляду на те, що передача стосується об’єкта нерухомості, то закон передбачає певний порядок, а саме: складений акт приймання-передачі підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, після чого обов’язковій державній реєстрації у реєстрі нерухомості. Це також не було зроблено.
Тут спостерігається явний сюрреалізм. Виходить, що в офіційному документі про виставлене на продаж майно, особливо обговорюється, що на деякі з цих майнових об’єктів існує інше право власності. І відповідно, якщо виключити чиюсь особисту зацікавленість, абсолютно незрозуміло, чому при підготовці до приватизації подібні спірні об’єкти не були виключені з переліку майна, щоб надалі уникнути судових позовів, які цілком прогнозуються.
ІНТЕРЕСИ ТРЕТІХ ОСІБ
У той же час, через юридичну безвідповідальність страждають і приватні компанії, які стали мимовільними учасниками цієї господарської суперечки і змушені зараз доводити своє право власності на об’єкти в портопункті.
В даний час на території «портового пункту Кілія» Усть-Дунайського порту ведуть свою господарську діяльність три портові оператори — ДП «МТП «Усть-Дунайськ», ТОВ «Краншип» групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК »). Однак під час продажу не було враховано їхні інтереси — виходить, їх просто переїхала владна машина.
Тим часом, цілісний майновий комплекс порту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МПДК»), афілійованим з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:
94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.
Крім цього, з 2003 року ТОВ «ЗТК» має на території «портового пункту Кілія» у приватній власності двірські споруди, а саме: ангар «Ч», вагову «С», зернопереробний комплекс «Ц», що також неодноразово підтверджувалось у суді рішеннями Господарського суду Одеської області №№ 916/2514/21, 916/2925/21 та 916/1828/22, які набрали чинності, відповідно до постанов апеляційних судових інстанцій.
Абсурд ситуації з майном ТОВ «ЗТК» полягає в тому, що ФДМУ не претендує та не продає об’єкти ТОВ «ЗТК» з аукціону, що також підтверджується договором купівлі-продажу з ТОВ «Еліксир Україна», проте ці об’єкти, згідно з Реєстром, входять до частку 94/100 комплексу будівель порту! Тобто, з незрозумілих причин майно ТОВ «ЗТК» спочатку увійшло в долю 94/100, а потім, під час підготовки порту до приватизації, не було виключено з Реєстру .
Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс порту, та влаштувавши показовий інформаційний шум у ЗМІ , по суті – дезінформаційний, у ФДМУ насправді були чудово обізнані про складну ситуацію навколо порту. При цьому безлад у Реєстрі нерухомості залишається і до цього дня, через півроку після аукціону.
За даними ТОВ «ЗТК» та виходячи з відповідних документів, перед приватизацією порту ФДМУ не провів розподілу майна в натурі та не відокремив державну частку порту, не виключив з Реєстру об’єкти, які становили частку 94/100 та не підлягали приватизації (у тому числі стратегічні об’єкти портової інфраструктури). У зв’язку з цим наразі у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.
Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, у тому числі стратегічним державним майном АМПУ, приватизація якого заборонена законом – навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника. Однак, коли угода зупинилася, мабуть, щоб уникнути відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця, в пресі було запущено інформаційну кампанію, мовляв, продаж зривається не через промахи в процесі підготовки документації, а через перешкоди цьому з боку третіх осіб, у тому числі через складні взаємини між портовими операторами «Краншип» і «ЗТК», що працюють у порту. Однак навряд чи подібне трактування ситуації — на користь цих двох приватних операторів.
За нашою інформацією, документи на приватизацію морського торговельного порту «Усть-Дунайськ» готував директор департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України Юрій Чердинцев. ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на той час очолював Юрій Мартинюк. І цікавий факт — відразу після того, як майновий комплекс порту був виставлений на продаж, а торги відбулися, обидві людини, які були безпосередньо залучені до цього процесу, були оперативно прибрані зі своїх посад — і Чердинців, і Мартинюк. Випадковість це чи ні, ще потрібно розбиратися.
«ПОМИЛКИ» ЦІНОЮ В МІЛЬЙОНИ
У рамках розслідування ми натрапили на той сумний факт, що буквально вся вертикаль влади — починаючи від чиновників ФДМУ, що готували документи до приватизації, і закінчуючи Міністерствами інфраструктури та юстиції, явно заплющували очі на неякісно підготовлені документи і повну невідповідність одних даних іншим, прагнучи якомога швидше продати порт. Ми ж розібрали лише один-єдиний об’єкт – із тисячі, за які вони відповідають. Якщо, розбираючи одну конкретну ситуацію, ми побачили безліч невідповідностей та огріхів, відсутність належного юридичного супроводу, документацію, яка не приведена у відповідність між собою, ігнорування права власності третіх осіб, то неважко уявити, як справи у сотнях інших подібних випадків.
Інше питання — якщо мова йде не про банальне головотяпство, а про злий намір і вигоду: може бути, комусь у владній вертикалі просто вигідно мати такий безлад у документах, у юридичному супроводі і т.д.? Адже кожна така «помилка» на папері ризикує перетворитися на мільйони та мільйони гривень у реальному житті.
Що ж до даної приватизації, то вихід із ситуації тільки один: необхідно провести відповідні перевірки, погодити документацію між собою, включити до Реєстру всі останні дані, і головне — уникнути спокуси перекласти цей процес на покупця порту або приватних операторів, які там працюють. Адже, зважаючи на все, корінь проблеми знаходиться набагато вище…
Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для Elitexpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
На початку 2023 року у ЗМІ широко висвітлювалася інформація, що в Україні, вперше в історії, продано морський порт. Подія справді далеко не рядова, тому підвищений інтерес до неї з боку преси та й суспільства загалом був цілком зрозумілий.
За Усть-Дунайський порт, розташований у місті Кілія на річці Дунай, торгувалися вісім учасників. Стартова ціна лоту (60 млн. гривень) порту під час торгів зросла більш ніж утричі, а переможець, вінницька компанія «Еліксір Україна», купила порт за 201 млн. грн. Фактично покупцю довелося заплатити майже 250 млн. грн., враховуючи ПДВ та 3% Prozorro. Новий власник зобов’язався виплатити заборгованість із заробітної плати, не звільняти працівників, а в перспективі — модернізувати склади, придбати сучасну перевантажувальну техніку, розширити номенклатуру вантажів та побудувати зерновий елеватор на 50 тис. тон.
Зауважимо, що доля цього локального порту (найменшого в Україні) яскраво ілюструє відому приказку – «не було б щастя та нещастя допомогло». До вторгнення Росії і морської блокади Усть-Дунайський порт, як і два інших дунайських порти — Рені та Ізмаїл — не були в пріоритеті в інвесторів і навіть стартова сума в 60 млн. грн. здавалася б потенційним покупцям дуже завищеною. Більше того, порт ледве зводив кінці з кінцями (2019 року – 202 тис. грн збитків, 2020 року – 308 тис. грн, 2021-го – 222 тис. грн.).
Проте з початку морської блокади і аж до початку дії у липні 2022 року «зернового коридору» саме ці маленькі порти на Дунаї зовсім несподівано врятували український експорт, виявившись єдиним безпечним водним шляхом для українського бізнесу. Справа в тому, що порти знаходяться прямо на кордоні з Румунією, членом НАТО, а судна, вийшовши з порту після перевалки, майже відразу потрапляють до її територіальних вод. Тому блокада з боку РФ їм не загрожувала. У результаті за підсумками 2022 року Усть-Дунайський порт і портові оператори, що діють на його території, збільшили сумарний вантажообіг у 12 разів (!) — з 64 тис. тон у 2021 році до 785 тис. у 2022 р. Такі цифри стали рекордом за весь час незалежності України, а звідси – і підвищений інтерес інвесторів.
Проте сам аукціон був кульмінаційним, але не фінальним етапом приватизації. Далі відбулося підписання протоколу торгів, оплата, підписання договору купівлі-продажу, але далі все застопорилося. Навіть зараз, у липні 2023 року, новий власник не отримав на руки акт прийому-передачі об’єкта і, відповідно, не прийняв об’єкт в експлуатацію. На відміну від самого аукціону, нинішня ситуація навколо порту висвітлюється мало, лише «продавець» від імені Фонду держмайна (ФДМУ) туманно говорить про «перешкоди» у вигляді деяких судових справ.
«ElitExpert» вирішив з’ясувати, з чим пов’язана зупинка процесу приватизації, і після ретельного вивчення документів стало зрозумілим небажання ФДМУ публічно порушувати цю тему. Адже загрозу зриву цього великого інвестиційного проекту спричинили непрофесійні дії Фонду під час підготовки об’єкта до приватизації. Зупинимося на цьому детальніше.
До складу порту «Усть-Дунайськ» входить «портовий пункт Кілія», на території якого ведуть свою господарську діяльність портові оператори. Цілісний майновий комплекс портового пункту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МВДК»), афілійоване з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:
94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебуває на балансі ДП «МТП Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МВДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.
Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс, по суті цілий порт, насправді йдеться лише про продаж частки в єдиному майновому комплексі. Саме так і написано у договорі купівлі-продажу між ФДМУ та покупцем. По суті через те, що майно було «продано» Фондом не розділеним, навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника.
Ми з’ясували, що другий співвласник цього майнового комплексу, компанія «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК») – офіційний портовий оператор, який має єдиний у портовому пункті стаціонарний перевалочний зерновий комплекс. З травня 2022 року до липня 2023 року компанія перевалила 200 тисяч тон зернових вантажів і обробила близько 50 суден, тому мова не йде про фіктивну господарську діяльність. Компанії належить зернопереробний комплекс, ваговий комплекс, вантажно-розвантажувальний комплекс, конвеєрні лінії, ангар, а також капітальні будівлі на території порту – будівля Усть-Дунайського морвокзалу та офісні приміщення.
Об’єкти ТОВ «ЗТК» на території порту
У ТОВ «ЗТК» заявляють, що право власності у компанії пайове, тому коли стало відомо про підготовку до приватизації, ТОВ вирішило виділитися в окреме господарство зі своїм майном. Це можна було зробити двома способами – або укласти договір та провести розподіл майна в натурі, або добиватися цього через суд.
При цьому власники заявляють, що не перешкоджають приватизації і не намагаються зірвати цей процес, але водночас не хочуть, щоб у них відбирали майно, що їм належить. Оскільки, на їхню думку, ФДМУ незаконно виставив на торги об’єкт, на який немає цілого права власності, то компанія ініціювала судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, а також розподілу власності співвласників.
Схоже, що в цій справі постраждалими є не лише ТОВ «ЗТК», а й Адміністрація морських портів України — ФДМУ виставив на продаж автомобільну дорогу, що належить АМПУ, що веде до порту, хоча згідно із Законом «Про морські порти України» вона не може бути віддана у приватні руки. В результаті саме цей безлад у складанні приватизаційних документів породив судові позови та відкриття кримінальних проваджень.
З іншого боку, тепер уже ФДМ трактує дані суди як «блокування приватизації» та неможливість передачі порту новим власникам, явно намагаючись приховати власний промах у процесі підготовки документації, тим самим уникнувши відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця. Адже в такій ситуації Фонду справді найлегше заплющити очі та відмахнутися від проблеми, переклавши конфлікт із компанією вже на нового власника, ТОВ «Еліксир-Україна».
Проте, за останньою інформацією, переможець аукціону явно не бажає на довгі роки занурюватись в суди, тому думає відмовитися від купівлі через неможливість розпоряджатися всім майновим комплексом порту. ФДМУ, таким чином, може потрапити в дуже негарну історію, оскільки скасування угоди у воєнний час та повернення покупцеві вже сплачених 250 млн. гривень явно стане сильним репутаційним ударом по Фонду. Тому зараз чиновники гарячково «шукають крайніх» — і, мабуть, намагаються знайти їх у компанії «ЗТК», а не власних лавах.
Розуміючи, що ситуація найближчим часом тільки загострюватиметься, «ElitExpert» звертається із запитами до всіх учасників угоди та контролюючих її органів з метою з’ясувати, як у максимально короткі терміни сторони мають намір конструктивно завершити такий важливий для держави проект.
джерело – elitexpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
