Видання “Укрпрес-Інфо” оприлюднило факти про можливе розкрадання гуманітарної допомоги з Бельгії.
Як стверджують журналісти, до крадіжки гуманітарки, автомобілів для ТРО та півмільйона гривень начебто причетні посадовці Золотоніської РВА (голова – Ірина Тернова).
Як повідомляє офіційний YouTube-канал видання “Укрпрес-Інфо”, на початку березня 2022 року бельгійський бізнесмен Тома ван Гої, що багато років веде аграрний бізнес на Черкащині, організував разом з іншими благодійниками гуманітарну допомогу, яку передали Золотоніській РВА.
Але до вересня ця гуманітарка так і не була повністю роздана. Згодом її почали перевозити на територію одного з місцевих підприємств.
Наразі порушено кримінальне провадження, а гаражі підприємства опломбовані.
Також, за даними представників ЗМІ, загадково зникли й 500 тисяч зібраних підприємцями благодійних коштів, які зняв з рахунку один з чиновників Золотоніської РВА, підлеглий Ірини Тернової.
У цій справі журналісти-розслідувачі нарахували уже три епізоди, в яких фігурують посадовці Золотоніської РВА, зокрема її очільниця Ірина Тернова.
Представники ЗМІ висловили сподівання, що своїм розслідуванням вони зроблять посильний внесок у справу спротиву країни на антикорупційному фронті.
Вінницька міська рада приховує від вінничан інвестиційні провали з приватними компаніями бізнес-імперії Олександра Дана — депутата “Вінницької європейської стратегії”
Отримуючи мільйони гривень з міського бюджету та офісні приміщення в центрі міста за мізерними орендними ставками або безкоштовно, лояльні до місцевої влади ЗМІ щодня пишуть про управлінські успіхи та економічні дива чиновників Вінницької міської ради. І лише деякі вінничани підозрюють, що “медійний маскарад” відволікає увагу жителів Вінниці від по-справжньому масштабних провалів керівництва міста. Тим більше, якщо мова про оборудки з комунальною землею або об’єктами нерухомості, де партнером Вінницької міської ради є бізнес-структури впливового депутата “Вінницької європейської стратегії”.
Ключ до розуміння масштабів оборудок — вінницький ФОП Сугак Олександр Михайлович, місце реєстрації — м. Вінниця, вулиця Конєва, буд. 6, кв. 17.
В аналітичний системі “Youcontrol” збереглася інформація про те, що Сугак Олександр Михайлович був також керівником приватного підприємства “Вінтурпроектгруп” (ЄДРПОУ 35297275).
Зв’язок Сугака Олександра Михайловича з ПП “Вінтурпроектгруп” підтверджує ідентична юридична адреса реєстрації приватного підприємства з реєстрацією ФОП — м. Вінниця, вулиця Конєва, буд. 6, квартира 17. Пізніше ця адреса ПП “Вінтурпроектгруп” ще декілька разів буде вказана в Рішеннях Вінницької міської ради: потім її декілька разів змінять в майбутньому.
Скандал з ПП “Вінтурпроектгруп” розпочався в 2008 році зі спроби захопити за “туалетною схемою” майже гектар комунальної землі Вінницького обласного центру дитячого та юнацького туризму за адресою м. Вінниця, вул. Маяковського, 9.
Депутати Вінницької обласної ради V скликання дозволяють підприємству ПП “Вінтурпроектгруп” в наступному 2009 році приватизувати літній будинок центру, а разом з ним мати право на відчуження земельної ділянки. Рішенням №2296 від 08.10.2009 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради погоджує відведення земельної ділянки на Маяковського, 9 в інтересах ПП “Вінтурпроектгруп”, вказуючи при цьому що від Вінницького обласного центру дитячого та юнацького туризму отримано лист-згоду на цю оборудку. За збігом обставин, Олександр Юрійович Дан — депутат Вінницької обласної ради V скликання.
Наступним кроком Вінницька міська рада Рішенням №3017 від 29.10.2017 року безоплатно передає Сугаку Олександру Михайловичу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки 1000 кв.м., що вже передана на той час в оренду ПП “Вінтурпроектгруп”. Адреса — вулиця Маяковського, без номеру (біля будівлі №9). Всього міська рада безкошовно передала в приватну власність шести особам 6872 кв. м.
У вінницьких ЗМІ повідомлялося, через 8 років суддівської тяганини в 2016 році столичний суд повернув центр законному власнику. Але чи повернені булі земельні ділянки — невідомо. Згідно офіційних даних Публічної кадастрової карти України, ділянки навколо будівлі центру знаходяться в приватній власності.
Поки ПП “Вінницяпроектгруп” продовжує отримувати від Вінницької міської ради нові ділянки для будівництва, Сугак Олександр засновує ряд нових приватних підприємств, серед яких ТОВ “Рендінвест” де вказує юридичною адресою вулицю Київську, будинок 16 — адресу ПРАТ “Інфракон”, де він же є акціонером та власником 9,5% акцій підприємства. Розмір уставного капіталу ТОВ “Рендінвест” — 25 000 гривень.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради 26.09.2014 року приймає Рішення №1835 “Про розроблення містобудівної документації – детального плану території обмеженої вулицями Д. Нечая, Щорса, Покришкіна” та постановляє ТОВ “БМУ-2-ЛТД” та ТОВ “Рендінвест” здійснити фінансування розробки документації за свій рахунок. Так розпочинається історія одного з найбільш скандальних будівництв Вінниці — житлового комплексу “Європейський”. Рішенням №1967 від 26.12.2014 року Вінницька міська рада затверджує технічну документацію на земельну ділянку та передає ТОВ “Рендінвест” в оренду на 10 років за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку площею 4,0644 га по вулиці Покришкіна, 8В. Цим же рішенням Вінницька міська рада надає згоду на передачу ділянки в суборенду.
Сугак Олександр Михайлович вирішує скористатися цим правом та одразу здає в суборенду ділянку 4 компаніям — ЖБК “Новобудова”, ЖБК “Новобудова-2”, ЖБК “Новобудова-3” та ЖБК “Новобудова-6”, зареєстрованим за однією адресою Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109 та з одним і тим самим керівником Єрьоменко Олександром Олександровичем. Розповсюджена “тіньова схема” в будівництві, якщо потрібно перекласти відповідальність за подальшу долю ділянки на третіх осіб.
Рішенням Виконкому Вінницької міської ради №1217 від 04.06.2015 року хмельницький ЖБК “Новобудова” отримує дозвіл на будівництво дошкільної установи на 210 місць. Восени того ж року ТОВ “Рендінвест” клопоче у Виконкому вказати в рішення №1217 себе, бо у ЖБК “Новобудова” не має можливості будувати об’єкти соціальної інфраструктури, оскільки є неприбутковою організацією. Як в такому випадку взагалі ТОВ “Рендінвест” продовжило співробітництво в такому ненадійному режимі?!
Що було далі, детально знає з новин місцевих ЗМІ, уся Вінниця. ТОВ “Рендінвест” весною 2015 року в оперативному режимі почала шукати будь-яку компанію, що могла хоча б почати будівництво на орендованій ділянці по вулиці Покришкіна, 8В. При цьому, ЖБК “Новобудова” активно рекламувала нову перспективну забудову та обіцяла жителям благоустрій території разом з будівництвом нового дитячого садочка, який через відсутність юридичних обмежень ЖБК “Новобудова” звести не могла. Халатність керівництва ТОВ “Рендінвест” призвела до кризи між орендарем ділянки, Вінницькою міською радою (що теж обіцяла жителям району покращення соціальнох інфраструктури в обмін на передачу в оренду ТОВ “Рендінвест” комунальної власності) та клієнтами ЖК “Європейський”.
Щоб врятувати ситуацію ТОВ “Рендінвест” терміново входить в партнерство з вінницькими компаніями ТОВ “БСУ-2-ЛТД” вінницьких бізнесменів Юрія та Давида Диненбергів та ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Неал” забудовниці Вікторії Галицької. Рішенням Виконкому Вінницької міської ради №1177 від 25.05.2015 року був складений договір про комплексну забудову території. В 2018 році, коли стало зрозуміло, що господарська діяльність ТОВ “Рендінвест” зазнає невдач, а жителі обурені проблемами на будівництві, Виконком Вінницької міської ради вносить зміни до договору про комплексну забудову території, де мінімізує ризики ТОВ “Рендінвест”. Коли ж скандал з забудовою комунальної ділянки став набирати обертів, в 2018 році чиновники Вінницької міської ради взагалі відмовилися брати на себе будь-яку відповідальність за дії орендаря ділянки ТОВ “Рендінвест” та компанії, що безпосередньо довели будівництво до кризи — ЖБК “Новобудова”, “ЖБК “Новобудова-2”, ЖБК “Новобудова-3” та ЖБК “Новобудова-6”. Це при тому, що юристи Вінницької міської ради знали та бачили клопотання ТОВ “Рендінвест” про відсутність у ЖБК “Новобудова” можливостей вести будівництво на ділянці, хоча фінансові потоки від жителів сконцентрували у себе саме хмельницькі ЖБК.
Заступник мера Вінниці Сергій Матусяк відмовився відповісти вінничанам, чому Вінницька міська рада продовжує видавати містобудівні умови ненадійним компаніям
Поки ЖК “Європейський” тоне в людській біді та професійному недбальстві чиновників, ще одне засноване Сугаком Олександром Михайловичем підприємство “Вінсервіс-Транзит” (як в ТОВ “Рендінвест”, підприєство зареєстровано на вулиці Київській, 16) Рішенням №560 Виконкому Вінницької міської ради від 28.02.2019 року отримує дозволи на будівництво бізнес-центру по вулиці Костянтина Василенка. У документі вказані кадастрові номери ділянок, на яких планується вестися будівництво — кожен вінничанин сам може побачити, чия це земля та яке її призначення. То що ж це за феноменально ефективний бізнесмен — Сугак Олександр Михайлович. Як взагалі ФОП з пропискою в старому будинку на вінницькій вулиці Конєва, 6 зміг перетворитися на одного з найактивніших гравців в сфері нерухомості Вінниці? Якщо відкрити офіційні дані по ТОВ “Вінсервіс-Транзит”, то в полі “Зміни” разом з прізвищем Олександра Сугака стоїть прізвище екс-керівника компанії — Кур’ята Юлія Валентинівна. Юлія Валентинівна — давній бізнес-партнер Сугака: як і Олександр Михайлович, володіє 9% акцій ПРАТ “ІНФРАКОН”. А ще Кур’ята Юлія Валентинівна була керівником ТОВ “Інвест Тауер” (ЄДРПОУ 42189313) та є керівником ТОВ “Інвест Тавер” (ЄДРПОУ 42080209) — обидва підприємства також зареєстровані за адресою м. Вінниця, вул. Київська, 16 (ПРАТ “Інфракон”).
Кінцеві бенефіціарні власники ТОВ “Інвест Тавер” — дочка депутата “Вінницької європейської стратегії” Олександра Дана — Даніела та син депутата “Вінницької європейської стратегії” Павла Задорожнюка — Денис.
Яку ж роль в цих схемах займає Сугак Олександр Михайлович? Жителі будинку на вулиці Конєва, 6 часто бачать в дворі дому розкішний позашляховик Toyota Cruiser 200. У Вінницькій міській раді добре знають цей автомобіль та “сімейну цифру” 2100 в державному номері. На цій автівці пересувається один з найбагатших та найвпливовіших чиновників Вінницької міської ради — депутат “Вінницької європейської стратегії” Олександр Дан.
А Сугак Олександр Михайлович — вже багато років працює особистим водієм Олександра Дана…
Бігус видалив свою програму і відео з антивакцинациї.
Бо приблизно через добу я став винен в епідеміологічній ситуації в Україні. Фокус з антивакцинації змістився на нього особисто”. На думку Бігуса, цей випуск попав прямо в “соціальну травму,” і він зрозумів, що зло, яке він несе в переконанні не робити щепленея, неймовірно набагато більше, ніж від самого щеплення.
Це як підливати у сірчану кіслоту ціанісьий калій і називати це лімонадом.
Питання.
Хто відповість за “Свинарчуків”, Порох вальцман-” вбивця брата” , за сотні і тисячи фейків від журналюг та ведучих?
9 грудня 2019 року за наслідками розгляду моєї скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП від 08.04.2019, яким до мене було застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, ВРП було скасовано таке рішення та застосовано до мене дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Наразі численними ЗМІ з ініціативи окремих «громадських активістів» вельми сумнівноі репутаціі поширюється інформація про те, що підставою здійснення такого дисциплінарного провадження було прийняття мною рішення щодо акцій массового протесту, які мали місце на Майдані Незалежності у 2013-2014 роках.
Наведене жодним чином не відповідає дійсності, оскільки в межах вказаного дисциплінарного провадження досліджувались обставини правомірності заявлення мною самовідводу від розгляду окремої адміністративної справи, жодним чином не пов‘язаної з подіями 2013-2014 років, та надання мною окремих, також не пов‘язаних з цими подіями, коментарів ЗМІ.
Таким чином, наразі має місце штучне створення направленої проти мене інформаційної хвилі з боку окремих зашкварених грантоїдів, які своїм існуванням визначають безпідставне спотворення всього інформаційного поля, пов‘язаного зі здійсненням правосуддя в Україні, з метою дискредитації останнього, що, в свою чергу, свідчитиме про необхідність продовження «успішної боротьби» таких «дон кіхотів» з ними ж створеними вітряками та, відповідно, доцільність продовження їх спонсорування закордонними покровителями.
Водночас, такі їх мізерні потуги не стануть мені на заваді і вже найближчим часом я знову зможу в передбаченому законом процесуальному порядку доводити дієвість правосуддя в Україні, шляхом справедливого та неупередженого вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів громадян.
Хоч я і не згоден з тим, що встановлені ВРП обставини свідчать про вчинення мною дисциплінарного проступку, який тягне накладення стягнення у виді суворої догани, у зв‘язку з чим я не виключаю можливе оскарження такого рішення в судовому порядку, я хочу подякувати всім членам ВРП за те, що не дивлячись на весь піднятий «передовими активістами» «хайп» навколо моєї персони, вони все ж змогли залишитись професіоналами та скасувати явно безпідставне та неспівмірне покарання, яке було визначене Дисциплінарною палатою.
Бажаю всім вдалого дня , а представників ЗМІ прошу у майбутньому більш ретельно працювати з першоджерелами та здійснювати ретельний аналіз отриманої інформації, замість того щоб підігравати на руку зашквареним активістам заради «гарячих» заголовків новин.
Президент України Володимир Зеленський дуже стомився від негативної інформації про свою діяльність у ЗМІ та соціальних мережах, і досить болісно сприймає критику.
Про це у інтерв’ю “Українській правді” заявив керівник Офісу президента України Володимир Зеленський.
“Він стомився. Втома від негативу. Тому що дуже багато негативу на нас виливається і з засобів масової інформації – він це дуже болісно сприймає.
Я більш такий призвичаєний, я інколи йому кажу: “Перестань читати Фейсбук, перестань читати інтернет, це викривлена інформація. Суспільство не так усвідомлює ті чи інші наші дії”. Це 100 відсотків правди. Але для нього це дуже болісно. Він сильно за це переживає. Він дійсно вимучений”, – заявив Богдан.
За його словами, Зеленський – дуже популярна у світі особа та проводитьт більше міжнародних зустрічей, ніж п’ятий президент України Петро Порошенко.
“Це – декілька факторів. У тому числі американська історія з імпічментом. і сама виборча кампанія, і 14-годинний марафон, який показували в усьому світі.
Оскільки є така зацікавленість, треба якось використовувати на благо держави, залучати інвесторів, запрошувати людей, запрошувати політиків, пояснювати, що в нас відбувається, поправляти імідж держави. А це дуже тяжко. Це дуже багато сил забирає і енергії”, – зазначив Богдан.
Це не просто картинка, це не просто інформація, це не просто фейк, це не просто брехня.
Це ілюстрація того, що олігархічні ЗМІ:
а) вважають українців бuдл0м
б) втратили будь-які рамки здорового глузду
в) нічим не відрізняються від кісєльова та Лайфньюзу.
Светлана Елисеева:
Мені дуже цікаво, оті, хто озвучує цю відверту куйню, як вони вдома дітям в очі дивляться? Як вони сплять? Нічого їм не муляє?
Проститутки ((
Petr Kristinin:
А причём здесь “УКРАИНСКИЕ” сенсации? Сенсация исключительно кремлёвско-останкинская, сшитая на скорую руку и запущенная залесским потребителям теледерьма ещё полгода назад. Не удивлюсь, если эти твари поближе к воскресенью запустят, что Порошенко лично распинал того самого мальчика. Твари конченые.
Александра Александрович:
Нам говорили а мы и не сомневались в том что будет рашисткое вмешательство в выборы, вот же оно. Беня и Жуля задачи кремлядей выполняет исправно.
Spartak Lysenko:
И ни одна же б…ь из числа “журналистов” телеканала не напишет заявление об уходе и не скажет, что она против такой “чернухи”. Деньги не пахнут? Особенно, если они Бенины? Ненавижу!
Олег Марченко:
Якщо після перемоги на виборах Порох не розгонить це зміїне кубло – це буде неправильно.
Анатолий Наконечный:
Дивно, там працює багато журналістів яких я вважав порядними. Що з вами сталось люди? Невже все гроші? Невже є така сума за яку можна так опуститись?
Я все больше убеждаюсь, что весь этот феерический фестиваль с выдвижением зеленой дрисни в президенты для одного бабушки просто большой непрекращающийся гэг. Бабушка давно вошел во вкус и ставит эксперимент In vivo в масштабах страны. Он ничего не теряет, кроме денег, зато приобретает многое. И в первую очередь — садистское наслаждение вивисектора, наблюдающего за конвульсиями подопытных.
Сейчас подопытные для бабушки Бени — мы все. Бабушка Беня забавляется, тычет булавкой в мягкое, зашкаливает абсурд в красное и смотрит, что из этого получится. И заливисто хохочет.
Я очень хочу, чтобы мы обломали бабушке рога. И стерли садистскую ухмылку с его лица. И отправили его ручного паяца снова кривляться на сцену, закрыв ему возможность решать судьбы нашей страны.
Попри всі інсинуації та намагання владних структур і деяких ЗМІ представити випадок з тимчасовим розладом травлення в дитячому таборі «Славутич» у невигідному світлі, батьки і діти з усієї України встали горою на захист улюбленого місця відпочинку та оздоровлення.
Історія теперішнього дитячого табору «Славутич», який всі знають і до якого мріють повернутися всі, хто хоч раз тут побував, розпочалась із 2010 року, коли після масштабної реконструкції до ладу став новий спальний корпус з бібліотекою та кінозалом, а навпроти розмістився сучасний спорткомплекс з басейном. Навколо постали спортивні будівлі та майданчики, зони дозвілля і розваг, була впорядкована територія, і табір зміг приймати на відпочинок та оздоровлення близько 250-ти дітей за одну зміну.
Днями журналістська група з кількох ЗМІ мала змогу вільно походити по території табору, поспілкуватись з дітьми, батьками, керівництвом, тренерами, і скласти власне враження зсередини, що ж насправді уявляє собою цей дитячий табір, який кілька тижнів тому, на початку липня, потрапив у гострі репортажі вітчизняних телеканалів. Під час відвідин табору, журналісти «Території закону» спробували розібратися, що ж насправді стало причиною цих подій, хто в цьому винен і чому виник такий резонанс.
Хронологія подій
Давайте відновимо хронологію тих подій, щоб мати уявлення про обставини і розвиток подальшої ситуації, яка сталася з ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» в с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.
У третю літню зміну, на момент реєстрації тимчасового розладу травлення у 12 дітей, в таборі «Славутич» перебувало 226 дітей різних вікових груп, серед яких було 26 гімнасток зі школи Дерюгіних під наглядом 3-х тренерів.
Напередодні в однієї з дівчаток-гімнасток був день народження, і діти вживали немарковані кекси і солодощі, які залишились у кімнатах, і згодом були знайдені персоналом під час огляду. Ці солодощі, незважаючи на категоричну заборону, якимось чином були передані до табору потайки від охорони.
30-го червня на підвечірок усім 226 дітям табору, згідно меню, був виданий йогурт, який за декілька днів до цього був виготовлений і мав ще досить значний термін зберігання.
Тренери гімнасток вилучили цей йогурт, і зберігали його в кімнаті близько доби, без належних температурних умов, після чого, 1 червня видали його своїм вихованцям.
2-го червня, о 7-8 ранку до лікарів звернулись 12 дітей з групи гімнасток, з ознаками розладу травлення (нудота, різь у животі). Вони були опитані, оглянуті, їм була надана допомога згідно існуючих медичних інструкцій та протоколів надання допомоги.
На вечір 2-го червня стан 12 дітей школи Дерюгіних нормалізувався, симптоми отруєння зникли, окрім однієї дівчинки, яка залишилась у лазареті і до якої викликали швидку, коли побачили, що її стан не покращується.
Дівчинку відвезли до районної лікарні в місто Переяслав, де вона впала в кому, а згодом, 3-го червня її доправили до ОХМАДИТУ з попереднім діагнозом – енцефаліт.
3-го червня працівники Держпродспоживслужби відібрали проби їжі, яку вживали діти, відібрали зразки та матеріал з харчоблоку на аналізи. Попередній висновок – підозра на йогурт, про що було повідомлено на сайті Держпродспоживслужби.
3-го червня низка телеканалів та сайтів підняли хвилю уваги до подій у таборі, акцентуючи на важкому стані госпіталізованої дівчинки.
Протягом липня до табору почалося справжнє паломництво різноманітних перевірок, експертиз, візитів правоохоронних органів.
На сайті Міністерства охорони здоров’я України було оприлюднено офіційну інформацію про цей випадок, та зазначено, що «В дитячому оздоровчому таборі «Славутич» (село Циблі, Переяслав-Хмельницького району) діти однієї з груп звернулися зі скаргами на погіршення самопочуття», — повідомив Департамент охорони здоров’я Київської ОДА.
Інформація станом на 21:30 3 липня 2018 року:
«12 дітей були оглянуті лікарями, проведено відповідні обстеження та аналізи. Лікарі підтвердили, що семеро з них мають ознаки захворювання. Покази до госпіталізації відсутні. Наразі очікуються результати лабораторних досліджень. Одна дитина у тяжкому стані через наявність супутнього захворювання. Її було госпіталізовано в НДСЛ “ОХМАДИТ”. Обстеження тривають.
Судячи з фактів, не треба бути розумним детективом або медичним експертом, щоб проаналізувавши наявні дані і обставини, відзначити чіткі закономірності:
Проблеми з травленням сталися лише у 12-ти з 226-х дітей, що знаходились на зміні, і вживали одну і ту ж саму їжу в їдальні табору.
Всі з 12-ти дітей, у яких виникли проблеми з травленням, належали до окремої групи гімнасток зі школи Дерюгіних.
У дівчат з групи гімнасток був свій власний розпорядок, свої правила і навантаження, навіть свої несанкціоновані табором ліки, які зберігались у кімнаті тренерів.
Саме в цій групі з 26-ти дівчат були явні відмінності в харчуванні від загальної кількості дітей.
Саме в цій групі виявився фактор йогурту та фактор немаркованих солодощів.
Саме дівчата з цієї групи, за численними свідченнями інших дітей і дорослих, отримували колосальні щоденні навантаження від своїх тренерів, були майже ізольовані від життя табору, зовнішньо виснажені та постійно хотіли пити.
Проаналізувавши причинно-наслідковий зв’язок, ми дійшли до наступних висновків:
Перший очевидний висновок, який не потребує додаткових доказів: якби причина розладів була у загальній гігієні в таборі, або у якості їжі в їдальні, неодмінно, на проблеми із травленням поскаржилося хоча б ще кілька дітей, які не входили до групи гімнасток.
Те, що через кілька годин після звернення до лікарів і отримання медичної допомоги, всі діти, окрім однієї, повернулися до звичного способу життя, свідчить про дотримання лікарями табору інструкцій та вжиття правильних заходів.
Очевидно, що якби не важкий стан однієї дівчинки, в якої почалося загострення, цей випадок, взагалі б, не вийшов за межі табору та не став би причиною широкої зацікавленості ЗМІ.
Можна також зробити цілком логічне припущення, що причиною загострення хвороби цієї дівчинки могли стати ті важкі фізичні навантаження і стрес, у якому жили дівчата в групі гімнасток.
«Мама, забери мене додому»
Наталія Муравйова з дочкою Софійкою
Взагалі, методи тренувань всередині групи гімнасток викликали здивування майже в усіх інших дітей та тренерів з інших груп, які знаходились у таборі в цю зміну. Зокрема, ми поспілкувались з мамою 7-ми річної Софії — Наталією Муравйовою, яка разом з донькою була на тій самій зміні, де стався інцидент, і все бачила на власні очі.
Мати впевнена, що табір не має жодного відношення до розладу травлення гімнасток, до трагедії з Марго, і висловила припущення, що можливим фактором занедужання, окрім зіпсованих йогуртів і кексів, міг стати великий стрес дівчаток від тренерських навантажень. За свідченням дітей і дорослих, які жили поруч, майже всі вони кожен день плакали й жалілися по телефону своїм батькам, деякі просили забрати їх додому.
Одразу ж пригадалися кілька жахливих випадків, коли учні помирали після важких навантажень під час уроків фізкультури.
В таборі постраждалі дівчатка жалілися своїм подругам, що тренери часто карають їх за провину, недотримання дисципліни, ставлять на болючі розтяжки, і, майже взагалі, не дають пити. Щодо умов у таборі, то на думку Наталії, безпека і турбота — чи не найкращі для дітей в таборах України, і вони з донькою з нетерпінням чекають повернення сюди.
Пошуки чорної кішки
Але охочі до сенсацій журналісти чи з власного бажання, чи зі сторонньої подачі, почали атакувати табір з усіх боків, намагаючись спровокувати персонал і керівництво, спровокувати дітей і батьків, щоб ті поскаржилися на умови, або розповіли якийсь компромат. Разом з тим, обласна Держпродспоживслужба провела кілька тотальних набігів-перевірок. Останнього разу було взято 60(!) проб з усіх можливих куточків табору, при тому що, як правило, їх береться в десятки разів менше — десь 6-8.
Повне враження, що вони виконували чийсь наказ – знайти хоч щось, що можна причепити до неналежного господарювання або недотримання гігієни, щоб це можна було б використати проти керівництва табору.
Спілкуючись із персоналом табору, починаючи від головної виховательки і закінчуючи лікарем і шеф-кухарем, розпитуючи про ті події, ми намагались побачити, зрозуміти, чи було хоч щось з їх сторони, що могло призвести до такої позаштатної ситуації. Та чим більше дивились, досліджували і спілкувались, тим більше приходили до висновку, що шукати саме тут нема чого.
Лікар табору Микола Шацький
Шеф-кухар Наталія Михайлівна
Всюди ідеальна чистота, територія охайна і доглянута, в їдальні – блиск і порядок, усміхнені діти жваво розбирають свіжі літні салати. Жодного натяку на загрозу або небезпеку. І це не показуха для журналістів, так було кожен день, завжди, з 2010 року, коли запрацював оновлений табір. Тут все побудовано з прицілом на підвищену безпеку – стандарти дуже високі, і контроль за їх виконанням постійний і багаторівневий.
Тим більше, всі сертифікати та дозволи від контролюючих органів знаходились в повному порядку, і були оновлені на початку роботи табору в літній період.
Всі журналісти дійшли до одностайного висновку, що якщо б постало питання, чи віддавати своїх дітей до табору – то без жодних вагань вони це зробили б. І трошки поностальгували, що в нашому дитинстві про такі казкові умови, за цілком прийнятну ціну, можна було лише мріяти…
Кому вірити – корупціонерам чи батькам?
«Одна дівчинка у комі, дванадцять отруїлися, знайшли кишкову паличку!» – за таких заголовків, якби за ними була хоч мала доля провини табору, хоч ймовірна загроза подальшої небезпеки, на другий день заклад виявився б спорожнілим, а керівництво отримало б купу скарг від батьків постраждалих дітей. Проте, окрім батьків дівчинки, що потрапила в реанімацію з попереднім діагнозом енцефаліт, ніяких скарг чи претензій від батьків гімнасток не поступало. Дехто навіть продовжив свій відпочинок в таборі.
Чому? Напевно тому, що співставивши факти і обставини, батьки зрозуміли, що то був локальний нещасний випадок, що корені проблеми слід шукати десь у середині групи з 26-ти гімнасток, і що табір просто не міг контролювати того, що там відбувалось.
Варто також підкреслити, що абсолютна більшість дітей в таборі — традиційно з благополучних родин, батьки яких бажають своїм дітям найкращого, які завжди під мікроскопом розглядають будь-який заклад, перш ніж залишити там свою дитину.
Тому жодну дитину з тих, що перебували в цей час у таборі (окрім постраждалої групи), не забрали додому. Але і деякі з батьків з групи гімнасток, у подальшому повернули своїх дітей до табору після того, як об’єктивно і без емоцій зіставити наявні факти та проаналізували інформацію.
Дитина кілька тижнів харчується лише тим, що дають у таборі – якби був хоч натяк на небезпеку, чи залишилась у таборі хоч одна дитина після такої арт-підготовки у ЗМІ? Очевидно, що ні.
Тому кількість бажаючих відпочивати в «Славутичі» після штучного скандалу не тільки не зменшилась, але й зросла.
Книга відгуків табору містить лише позитивні дописи
Постає питання – кому ж вірити, просякнутим корупцією прокурорам і контролерам, державній лабораторії, яка намагається віднайти хоч якісь зачіпки, аби спробувати закрити табір і примусити керівництво підкоритись та піти на умови можновладців?
Або турботливим батькам, які душею і серцем, власними очима та вухами відчувають, що скандал штучний, що загроза – це вигадка, що жодної небезпеки для їхніх дітей немає?
На території табору ми зустріли Ганну, яка приїхала провідати свого 8 річного сина, що якраз відпочивав у таборі. Вона не вагаючись згодилась висловити своє відношення до цієї проблеми. Мати повністю довіряє персоналу табору, впевнена в цілковитій безпеці свого хлопчика, і вважає, що всі звинувачення в бік табору – то наклеп і інсинуації. Її дитина в захваті від умов, від відпочинку, і не хоче, щоб зміна закінчувалась.
Також ми на території поспілкувались з тренером по п’ятиборству Валерієм Рудьковським, який впевнений, що скандал навколо табору штучний. Він розказав, що не бачив ліпших умов для його юних вихованців, ніж в «Славутичі» — годують краще, ніж будь-де, а рівень комфорту і гігієни не викликає жодних зауважень.
Тренер по п’ятиборству Валерій Рудьковський
Та що казати, коли навіть батьки тих 12 гімнасток, які мали в таборі розлад, чудово розуміють, в чому корінь проблеми. Ось, наприклад, батьки 8-ми річної гімнастки Альони Бутіної з Маріуполя прислали до редакції відео, де виказали повну підтримку табору і виявили бажання приїхати сюди ще раз! Є ще питання???
Дешевий піар влади на людському горі – лицемірство не знає меж
Взагалі, яке махрове, цинічне лицемірство – по всій Київській області, по всій Україні тисячі дітей потребують медичного захисту, сидять у чергах до розбитих лікарень і поліклінік, в яких не вистачає персоналу. В кожному місті процвітають нелегальні пиріжкові, сотні кафе і ганделиків з жахливими санітарними умовами, без води і дотримання санітарних норм, а контролюючі органи причепилися до зразкового дитячого закладу, де гігієна не просто на високому рівні, а дотримується як аксіома!
Бо саме Батьківський фактор – це найкращий камертон, по якому можна визначати ступінь безпечності закладу, чи установи. І це аж ніяк не державні контролюючі служби, яким начхати на тисячі шкіл по селах та містечках всієї Україні, де діти й досі у мороз і дощ ходять в туалети на вулиці, на зловонні дірки в цих туалетах, ризикуючи здоров`ям і життям кожен день!
Коли в 2017 році в Інтернеті пройшла інформація, що в одному із столичних закладів мережі суші отруїлась людина — ця мережа за кілька місяців просіла на 30-40%, і ледве не збанкрутіла.
І хоча численні експертизи намагаються віднайти на кухні табору якісь мікроби, цього явно не вистачає, щоб вигадка стала правдою, тим більше не дає ніяких законних підстав говорити про можливе закриття табору.
Дешевий піар на людському горі – це улюблене заняття наших можновладців, які завжди з стурбованими обличчями загрожують навести лад, а представники контролюючих органів, відчувши слабке місце, зазвичай, одразу ж шикуються в чергу за хабарями…
Проте, у випадку з табором «Славутич» простежується й інша лінія. Чим більше і глибше ми знайомились з ситуацією, тим більше розуміли, що йдеться про цинічне і зухвале намагання певних кіл, пов’язаних з владою, будь-якою ціною вивести керівництво з ладу та отримати контроль над табором. Наші припущення підтвердила й директор табору Галіней Олена Миколаївна (на фото нище), яка розповіла про тиск і погрози зі сторони певних структур в останні кілька років.
Керівник установи відкритим текстом заявила, що йдеться про тиск, з метою дискредитувати роботу табору та віджати цілісний майновий комплекс.
Дійсно, табір «Славутич» — це ласий шматок для рейдерів — готовий налагоджений бізнес. Але цього разу потенційні рейдери не розрахували свої сили. Тисячі задоволених батьків, тисячі щасливих дітей з усієї України свідчать про свою підтримку табору «Славутич», і готові стати на захист славетних традицій найкращого табору Київщини.
Керівник адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський», яке представляє інтереси табору, Сергій Войченко аргументовано вважає, що у правоохоронних та контролюючих органів немає жодних підстав звинувачувати в чомусь керівництво табору, тим більше заважати роботі установи. Адвокат наголошує, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між НП і діями співробітників табору. Він впевнений, що всі інсинуації навколо табору «Славутич» — це замовлення рейдерів з владних структур, і всі вони легко розвалюються, варто лише заслухати і розглянути численні факти, докази і свідчення.
Одужуй, Марго!
Що стосується 8-ми річної Маргарити, яка досі знаходиться у важкому стані в лікарні ОХМАДИТ, засмучує позиція її батьків. Попри співчуття, виникає стійке враження, що вони хочуть знайти винних і зняти з себе відповідальність за свою дитину та перекласти її на табір. Але ж наявність гострого захворювання, яке було зафіксоване лікарями МОЗ, і яке стало причиною коми, свідчить про те, що з таким захворюванням (попередній діагноз – енцефаліт) дівчинка взагалі не мала права їхати в табір. Тут постає питання до медичного огляду, який проходять усі діти перед відвіданням табору.
Керівництво табору, відчуваючи соціальну відповідальність, неодноразово зверталося до батьків дівчинки та пропонувало допомогу на обстеження і лікування. Але чомусь батьки вперто відмовлялись від допомоги, що також насторожує. Проте, як стало відомо журналістам, керівництво табору все ж знайшло можливість допомогти, та відправило велику суму грошей на рахунок Маргариті, який був оприлюднений в мережі. Це була аж ніяк не спроба залагодити провину, а жест доброї волі, соціальної відповідальності та щирого співчуття.
Тим часом, у Фейсбуці постійно підбурюється штучний резонанс, де перекручуються факти і лунають вимоги притягнути до відповідальності табір, хоча якщо хтось і мав відповідати за її стан, так це – тренери гімнастичної школи, які постійно були з дівчатками.
Отже, виникає питання, чому замість пошуків кращих лікарів, засобів для лікування, замість встановлення справжнього діагнозу, який би допоміг одужанню, батьки витрачають час та сили на пошуки винних там, де їх не може бути?
Можливо ті сили, що хочуть віджати табір, використовують батьків Марго у власних корисних інтересах? Як би там не було, уся журналістська спільнота бажає Маргариті скорішого одужання, а батькам – витримки, терпіння і мудрості.
І останнє.
З приводу того, що в табір начебто не пускали журналістів і не давали коментар, одразу ж пригадався цікавий епізод з фільму «Пригоди Електроніка». Коли бандитам, на чолі зі Стампом, треба було показати наївному Електроніку, що в музей не пускають простих людей, вони підвезли його о 5 годині ранку до воріт замку і стали несамовито кричати, гупати у двері та вимагати, щоб їх пустили дивитись старовинні картини. Звісно ж, охорона їм відмовила, покрутивши пальцем біля скроні. Десь приблизно так виглядало і зараз, коли настирні журналісти намагалися проникнути на територію, кидалися на дітей, батьків з безглуздими питаннями, на кшталт – чи ви будете подавати скарги, чому у вас труяться діти, що ви приховуєте і що поганого можете сказати про табір – і все в такому дусі. Так що, за коментарями – звертайтесь, у таборі все прозоро і відкрито. А бруд краще шукайте в іншому місці – по Україні сьогодні страждають тисячі дітей…
Чи буде влада і деякі представники ЗМІ, що нападали на табір, в цій ситуації такими ж принциповими, чи будуть вимагати закриття тисяч кіосків, які працюють в повній антисанітарії, з порушеннями усіх можливих санітарних норм? Або владні органи можуть кошмарити лише тих, хто працює по закону і дотримується всіх норм?
Судді скаржаться на тиск з боку медіа, але увага ЗМІ не є тиском, – голова Вищої ради правосуддя
З Ігорем Бенедисюком говоримо про співпрацю судів з медіа
Гість ефіру – голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк.
Сергій Стуканов: 26 червня у Києві відбудеться другий загальнонаціональний форум «Незалежні суди та вільні ЗМІ». Тут, я думаю, доцільно нагадати, що торік у Києві пройшов перший подібний форум, відповідно було ухвалено резолюцію. Відтоді були рекомендації проводити спільні заходи суддів і журналістів, щоб судді були більш відкритими на інтерв’ю, щоб при судах створювалися прес-служби. Чи могли б ви схарактеризувати ці аспекти?
Ігор Бенедисюк: Мабуть, плани завжди більші, ніж можливості для виконання, але хочу сказати, що на сьогоднішній день більшість з цих заходів виконано. У нас дійсно в судах є прес-служби. Майже в кожному суді є суддя-спікер, з яким ми намагаємося проводити тренінги, щоб він більш професійно висвітлював доступною людською мовою те, що відбувається в судах. Прес-служби також співпрацюють з прес-службою Вищої ради правосуддя, надають відповідну інформацію. Ми також провели ряд регіональних заходів, ми проводили відповідні тренінги не лише для суддів і працівників апарату, а й для ЗМІ. Ми намагаємося в кожному регіоні створити осередок співпраці між локальними ЗМІ та судами, щоб покращити інформування громадян про те, що відбувається в судах.
Сергій Стуканов: Для суспільства, для ЗМІ можуть бути незрозумілі дії судів. Якщо так висвітлюються події, це сприймається як тиск? Ігор Бенедисюк: Деякі судді відчувають це як тиск на їхню діяльність, вони навіть звертаються до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора з вимогою розглянути це питання як тиск на суддю (а за це передбачена кримінальна відповідальність), проте ми вважаємо, що не завжди висвітлення є тиском. Я думаю, що є випадки, коли виклад обставин відбувається настільки тенденційно, упереджено, щоб спонукати суддю до певних дій, за певних обставин це можна розглядати як тиск.
От не було 27 років існування України такої проблеми і раптом виникла. Страшна проблема, від якої ми мабуть всі загинемо, чи не так? Проблема не з Росією, не з кремлем, не на фронті – а з ромами в Києві.
Під час зовнішньої агресії гурти молодих, дужих хлопців в одностроях не знайшли собі іншого зайняття, аніж в масках ганяти по лісосмузі циганчат та циганських жінок. Озброївшись при цьому сокирами та молотками. Це надзвичайно войовничо та мужньо. А потім робити “героїчні” селфі в масках, на фоні розгромленого табору. А потім ці фотки та відео тиражують російські ЗМІ в Росії та на Заході.
Проблема з ромами роздувається штучно. Системно. Професійно. Спеціалістами з Луб’янки. Розганяється за немаленьки гроші по провідних ЗМІ. Підтримується кремлівськими ботами і ботами націоналістів, які працюють “плєчом к плєчу”.
Технологія проста і по-гебешному примітивна. Але й ефективна.
1.Робиться вкид в ЗМІ. «цигани окупували центральний вокзал»,«цигани засмітили голосіївський парк та напали на еколога». Найсвіжіше сьогоднішнє: «”Очнулся в луже крови”: в Киеве ромы жестоко избили подростка». Тут же в матеріалі і адреса «300 ромов стоит табором возле железнодорожного вокзала около ТРЦ “Ультрамарин”.
2. Відразу включаються ольгінські боти, які поділяються на дві групи: одні вдають «прастих украінцев», розганяють агресію та ненависть, активно підтримують «актівістов» коментарі (цитую)
Андрей Гайдук, Киев, Украина «Окружить ночью и забрасать коктейлями бл»,
Данило Червоний,Провідний фахівець в компании «Центр протидії російской агресії в Україні» (зверніть увагу – російской)
«нужно делать погромы ромов! выселения, если угодно!»
Іван Кошевий, Kiev,Ukraine«Есть законы Украины,которые цыгане (ромы) нарушают.Всё ТОЧКА.Если государство бездействует (самострои,безобразия на улицах),то вступают в силу “общественные организации”.Цыгане это как бомжи.»
Друга група – явні, демонстративні кремлеботи, ті волають про «націзм на Украінє», «аха-ха, нацикі рулят», «власть сама не справляется, нанимает нацистов» і т.п. Діють за принципом «від зворотнього», якщо явні кремлеботи сварять «нацдружини», читач починає підтримувати, співчувати «своїм», тобто нацдружинам та С14.
3.Пліч о пліч з ольгінськими, самі того можливо не розуміючи, працюють боти націоналістів. Більшість цілком щиро, просто грають «за своїх», стараються підняти рейтинг своєї політсили. Їх озброїли стандартними мемами, головний з яких, що зустрічається найчастіше «А ви б пустили сім’ю циган до себе додому»? Набором страшилок «про циган», зібраних по інформаційних помийках: «цигани, буквально виламавши двері вдерлися до квартири, почали щось кричати на мою 85-ти річну матір і за 3 хвилини винесли все цінне. Стара людина отримала інсульт, що вкоротив їй життя.» « На мене особисто 5-6 циганських підлітків налетіли на вулиці, витягли гаманця з кишені і, побігши, кинули його вже без грошей. “. «Я вже не кажу про ситуації на відкритих майданчиках ресторанів в Одесі та Луганську, де вагітні циганки з немовлям на руках за відмову дати їм грошей просто набирали жменю землі і кидали до тарілок, а у відвідувачів плювали і матюкались.»(тобто таваріщ посиджує в ресторанах окупованого Луганська) « У поминальні дні вони окуповують входи на цвинтар, агресивно жебракують, а потім просто не дають побути у могили батьків, гундять щось біля тебе і шарпають за одяг. Це кожен рік.»
Коли їм говориш про погроми організаціями націоналістів етнічних груп за національною ознакою, включають типовий кремлівський «іхтамнєт»: «це не націоналісти, це була просто група небайдужих молодих людей»(С), та типово кремлівське «уваснєтдаказатєльств»: « немає гонінь на ромів – є конфлікт із групою порушників закону які виявилися не різнонаціональним колективом громадян України а організованими ромами. Чому це роми а не поляки чи болгари а то й угорці – поясніть?» (С)
Такими методами, методами репортажів радіо хуту про тутсі, розігрівають пересічного обивателя. Розбурхують в ньому примітивні, печерні інстинкти, які дрімають в кожному з нас. Розбурхують системно, грамотно, послідовно. Суспільство підігрівається таким чином 2-3 дні. А потім приходять «спасітєлі». Нацдружини та С14, які вмить «рєшают проблему, которую нє способни рєшить власті».
Класично гебешна схема. Спочатку обивателя залякують створеним жупелом, викликають паніку та агресію, будять примітивні інстинкти. Потім підсовують готове «бистроє рєшєніє проблеми», та ще й гарно прикрашене національною символікою, камуфляжем «вєтєранов добробатов». Точно так діяла гебня на Донбасі, розбурхавши обивателя страшилками про Правий Сектор і підсунувши «спасітєлєй-ополчєнцєв».
Для чого це робиться? Нам штучно вирощують фашизм. Кремлівський міф про «фашизм на Украінє» провалився. Саме тому гебня вирішила піти іншим, підступнішим шляхом – створити його штучно.
Саме таким способом, “швидким вирішенням проблем” йшли до влади німецькі фашисти. І гірше за все, що багатьом у нас це подобається. Суспільство ковтає наживку. Нам підкинули солоденьку прикормку: Крисіна, Лусваргі, «вєтєрана, ізбітого кавказцамі» – щоб підняти рейтинги радикальних націоналістів, створити їм імідж Робінгудів, «благородних защітніков» (аналогічний імідж защітніков створювали терористам Донбасу). Не плекайте ілюзій: якщо нам згодували Крисіна та Лусваргі, то це тільки тому, що вони не потрібні кремлю. Відпрацьований матеріал. Але ми серйозно обговорюємо: правильно чи неправильно було, що розгромили кіоски тих грузинів.Ми радіємо, як чудово гарні хлопці схопили терориста Лусваргі (якого насправді до того вже взяло СБУ і який, приїхавши в ДНР за адреналіном, швидко зрозумів в яке болото він потрапив). Ми схожі на карасів, які з розумним виглядом обговорюємо смакові якості наживки, яку нам підсунули. Не звертаючи уваги на гачок, який в тій наживці приховано.
А тим часом маємо результати. Маємо реальні, підтримані люмпеном погроми за національною ознакою. Маємо факти захоплень міськрад невідомо ким керованими радикалами. Тобто виборним органам влади, в які громада вільно і без примусу обирає своїх представників (добре чи погано це інше питання) – нав’язується воля невідомо ким керованих людей. Функції державних органів правопорядку перебираються невідомо ким керованими організаціями, гарно прикрашеними національною символікою. Так, поки що це робиться з чутливих для суспільства приводів, з красивими мотивами. Поки що. Тому що це лише солодка наживка.
Вони напрацьовують рейтинги. Вони напрацьовують підтримку люмпенської частини суспільства. Вони привчають нас до думки, що погроми за етнічною ознакою – це нормально, добре, і навіть корисно. Це просте «навєдєніє порядка». Що захоплення наших держустанов агресивними молодиками – це шлях до порядку та справедливості.
Але в потрібний час ці хлопчики виконають свою місію. І це не буде проста імітація на камери, яку виконував в 2014-му Правий Сектор. Будуть справжні погроми, представників різних національностей. І повірте, цигани і кавказці то лише розминка, проба пера. І захоплення міськрад теж лише проба пера.
Тому що тоді кремлівській міф про “фашизм на Украінє” почне ставати реальністю. Тому що тоді Захід, наш єдиний союзник, завдяки якому ми тримаємося проти вдесятеро сильнішого агресора, відвернеться від України і ми залишимося сам на сам з реальними фашистами – російськими. Більш того, ми станемо ідеологічними союзниками кремля. Тому що ідеологія так званих «націоналістов-радікалов» абсолютно аналогічна ідеології «ополчєнцев». Різниця лише в кольорі прапорців. Та кремлю плювати на колір прапорців.
І ті, хто РЕАЛЬНО керує ретельно вирощеною, рейтинговою, радикально-екстремістською політичною силою отримують надзвичайні можливості для будь-яких провокацій, для розколу України за етнічною ознакою,для відпадіння східних та південних областей (адже так потрібен коридор і вода в Крим), для створення потрібного Casus Belli і ще багато для чого. От для того це все і робиться.
Мене дивує, чому ніхто не звертає на це увагу. Жваво обговорюють Тимошенків, Найємів, Богуцьких та інші старі теми. А тим часом кремль вирощує нову політичну силу. І якщо їм це вдасться – їм непотрібна буде перемога Тимошенко чи Гриценко.
Якщо чесно, я цього чекала. Це їхня тактика. Чорноволу пришили зґвалтування, іншим — наркотики.
Народ вірив. Аж цікаво стало, що мені влаштують? Поки я відстоювала Українські закони серед українців, мені моя
україноцентрична позиція сходила з рук. Коли ж на Зіку я дала відсіч Мураєву, а згодом Чєрвонєнку —почалося.
Чєрванєнка-Мураєв взяли на підмогу Добкіна і Ко і викликали мене на «мочілово» на Ньюзван. На Ньюзвані мене оббрехали, приписали мені чужий віршик про вбиту собачку, яка не вчить української мови — і висміяли.
Версію Ньюзвану з подачі Мураєва підхопили кілька російськомовних ЗМІ і висміяли за того ж чужого віршика повторно. Після цього на іншому ресурсі розмазали мою патріотичну книжку для діток «Незламні мураші» із вимогою до МОНу не давати дітям її читати. Вони вимагають заборонити книжку, присвячену НАШИМ БІЙЦЯМ !!
Але це були квіточки. Далі в хід пішли мої родичі.
Мій рідний брат – власник сільськогосподарського приватного акціонерногопідприємства, голова правління «Кіровоградрибгосп». З його підприємством 4 роки поспіль на одній з рибдільниць співпрацював колишній мєнт. Він користувався усим майном і нічого не платив. Брат провів аудиторську перевірку і зібрав правління. Правління ухвалило рішення виставити мєнту рахунок і попередити, що в разі несплати ним боргу, ПРАТ подасть на нього в суд. А за 4 роки набігла чимала сума. Мєнт іде до дружків-міліціонерів і домовляється про «красиву спецоперацію» по рейдерському захопленню підприємства. Мовляв він принесе директору ПРАТУ в офіс заборговані гроші, а мєнти нехай увірвуться і схоплять директора наче на хабарі. Розробили сценарій і виконали. Брат зі своїм заступником чекали в офісі Боржник приніс гроші — підписали Договір, поставили печатку. Увірвалися маски-шоу, заламали, поклали на землю, вимагали показів, привели заготовлених свідків, забрали обох, брата і заступника, в СІЗО. Доблесна обласна міліція радісно надрукувала в обласній газеті, що відкрита гучна кримінальна справа про хабар.
І отут сталася велика несподіванка. Юристи покрутили пальцем біля скроні у мєнтів і сказали: «Ви що, придурки? Який хабар? Він же директор ПРИВАТНОГО підприємства. Це НЕ влада, НЕ державний посадовець! Ви що, ідіоти? Їх же двоє! Ви що ненормальні? Вони виконували рішення Правління. Це АКЦІОНЕРНЕ товариство, у них є висновки аудиту та ухвала правління. Ухвала — це колективне рішення вимагати заборгованість. Приватні підприємці вимагали собі колективного хабаря?»
Мєнти давай чухати макітру. Непереливки. Брат із заступником в СІЗО 2 місяці. Сводки кругом пішли. Газета матеріальчик надрукувала. Якщо їх випустити, то чому арештовували? Якщо арештували неправомірно, то когось покарають. Якщо треба випускати, то суд мусить винести виправдальний вирок. Ого. Та коли це таке було останній раз в Україні, щоб когось виправдовували? Оце позорняк. Давай уся обласна міліція з прокуратурою рятувати честь обласного мундира. Думали-думали мєнти і таки придумали. Треба перекваліфікувати справу. Начеб-то гроші, які мєнт- боржник приніс в офіс, директор хотів тихенько покласти собі в кишеню, а значить приховати податки від держави. Що, що? Не клеїться з «тихенько», бо знав про гроші не тільки він, а й акціонери, ухвалу приймали. Та мовчіть уже про цю ухвалу…
Підприємство ми відбили, але суд відбувся. Брата з заступником визнали винними. Взяли за хабар, а присудили несплату податків. Присудили обом заплатити державі величезні штрафи, і заборонили обом займати багато років керівні посади. Брат усе що міг, продав — гроші державі ні за що виплатив. Повернувся на підприємство звичайним водієм.
— Сестричко, виручай. Стань головою правління.
— Господи, я ж не розбираюся! Я – письменниця.
— Я буду поруч.
Отак я стала головою правління великого акціонерного товариства, а мій чоловік головою наглядової ради.
Моя родина на власній шкурі дізналася, як у нас у країні знищується середній клас. Як міліція та прокуратура допомагає злочинцям. Як державна машина не дає задній хід. Якщо молох запущено, то він меле… А ще я дізналася, що Україна займає одне з найнижчих показників у світі по виправдовувальних вироках… У нас в Україні немає практики виправдовувати людей!
Описана історія сталася 7 років тому. І про неї вже всі забули. Сьогодні, коли я наступила на улюблений мозоль Червоненку, Мураєву, Добкіну і всім цим покручам, вони нарили стару Кіровоградську газету про липове «хабарництво», яку так ніхто й не спростував — і вже сьогодні в ЗМІ з’являється гарячий матеріальчик, мовляв Лариса Ніцой прикидається святою, а сама – хабарниця, покриває брата – хабарника, а брат – член партії Регіонів…
Так от, гаспада Мураєво-Добкіни-Черванєнки-Рабіновічі. Ви – примітивні, жалюгідні брехуни. Крім брехні, у вас нічого немає. І Янукович – то ваш дружбан. А мій брат – рухівець. На той час голова Кіровоградської обласної організації НРУ. І в суд його приїздили захищати два народних депутати- рухівці, побратими В’ячеслава Чорновола — Олександр Чорноволенко і В’ячеслав Коваль.
Я знаю, ви й далі будете очорняти мене в очах людей. ФСБ завжди так робило, поливало помиями невгодних. Я маленька борчинька порівняно зі справжніми українськими борцями, але передбачаю, що й на мене ви виллєте тони брехні, і я змушена буду постійно щось пояснювати людям.
Ваша брехня буде поставлена на конвейєр, і її буде так багато, що врешті люди в неї повірять, і від мене відвернуться. Я ВЖЕ через вас несу іміджеві втрати. З пухнастої дитячої письменниці, якій несила терпіти ваш гніт, і яка сказала про це на весь голос – ви ліпите руку кремля, розкольницю суспільства, популістку, яка рветься до влади, приписуєте мені ненавистьдо інших народів, демонізуєте.
Припускаю, що люди в це повірять. Чи це несподіванка для мене? Ні. Так бувало й раніше, з іншими… Ви відпрацьовуєте на мені накатаний сценарій. І я знала на що йшла. Але знайте й ви, українці вже не ті. Я така не одна. Нас таких багато. Я піду – прийдуть вони. І вони будуть ще кращі. А я стоятиму осторонь і радітиму! Я повернуся до книжок і дітей, у садок між дерева і квіти. Ви думаєте, це для мене трагедія?! Та я буду неймовірно щаслива звідти спостерігати, як українці, заховавши у скриню свою гіпертолерантність, будують кожен навколо себе український простір. Будують міцну Україну. Будують усі. Будують вперто. Будують непохитно.
Вам не зупинити українських перетворень! Україна буде українською! Українці цього разу не відступлять! Вам не вдасться нас зацькувати!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
