Теги Posts tagged with "Україна"

Україна

3333В аннексированном Крыму местные жители пишут жалобы на своих соседей, если видят, что в их домах горит электричество. В Севастополе даже кругом развесили объявления, в которых озвучена просьба «быть скромнее» и «не провоцировать соседей».

Об этом сообщает информационный ресурс «Листок».

«Уважаемые соседи! Убедительная просьба: в то время, когда весь город сидит в темноте, ведите себя скромнее и не включайте иллюминацию во всех своих комнатах. Это очень нервирует жителей соседних домов и они звонят в «Севэнерго» с требованием отключить наш дом», — говорится в объявлении.

Как оказалось, из-за жалоб завистливых соседей, можно попасть в немилость к властям и ближайшие полгода провести в темноте: «в противном случае, мы все вместе будем сидеть в темноте до следующего лета».

6665

Интересно, что пользователи соцсетей сообщают о похожей ситуации в Симферополе. Там местные бабки, заметив свет в окнах какого-то дома, звонят в городские службы и требуют отключения света «для всех одинаково».

«У нас тут в Симфе сам слышал, как бабки во дворе одном причитали, что у нас не отключают свет и что они звонили и жаловались на это, требуя, чтобы тоже отключали как всем…», — написал Сергей Неизвестный.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc/?r=MC627511419

Він – не просто солдат, а полковник, начальник бронетанкового озброєння оперативного командування “Південь”. Воюючи на трофейному танку Т-72 Б3 під час прориву українських військ з Іловайська він здійснив неймовірне – знищив сім(!) одиниць бронетехніки суперника!
Євгенію Сидоренку ледь за сорок. 24 серпня під час бою поблизу Іловайська українські військовики підбили російський танк. Бойова техніка була для українців на вагу золота, тому під керівництвом полковника танк евакуювали навіть під вогнем противника, а пізніше і відремонтували.
Наступного дня Сидоренко на трофейному Т-72БЗ забезпечив прикриття вогнем протитанкової батареї 51 окремої механізованої бригади, що надало змогу не лише зупинити противника, а й змусити його відступити.
Під час виходу з Іловайського котла цей мужній українець особисто очолив екіпаж. Колону українських бійців обстрілювали. У цей час бойова машина вийшла наперед і прийняла вогонь на себе. Постійно маневруючи, вміло використовуючи рельєф місцевості, офіцер прицільним вогнем знищував одну за одною бронемашини противника, чим забезпечив прорив колони та зберіг багато життів захисників України.
Після цього танку вдалося пройти ще 20 кілометрів після чого він був підбитий. У результаті прямого влучання механік-водій отримав тяжке поранення. Під прикриттям вогню з кулемета, пораненому бійцю було надано першу медичну допомогу. В подальшому екіпаж під керівництвом полковника з пораненим механіком-водієм на руках, здолавши більше 30 кілометрів, оминаючи блокпости та засідки противника, вийшов з оточення.
Сьогодні полковник Сидоренко продовжує службу. Історія його подвигу сколихнула громадськість настільки, що було навіть зареєстровано електронну петицію Президентові про присвоєння полковнику високого звання. Однак у встановлений строк петиція не набрала достатньої кількості голосів. Хоча під нею і підписалося майже 8 тисяч українців.

#‎наші_герої

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

 

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

 

 

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc
‪‬

Зимой 2015 года эта фотография облетела чуть ли не все западные СМИ. Никто не знал, что на ней изображен Петр Полыцяк, до последнего оборонявший Донецкий аэропорт.
“Мама, даже если меня убьют на войне, я вас никогда не оставлю”
Родители 22-летнего «киборга» Петра Полыцяка, который после взрыва Донецкого аэропорта попал в плен к кадыровцам и был замучен ими до смерти, недавно получили положенные от государства 609 тысяч гривен и, выполняя волю сына, купили на эти деньги квартиру для его сестер
О 22-летнем бойце 80-й аэромобильной бригады Пете Полыцяке в «Фейсбуке» написал его друг Александр:
«Мій побратим, кіборг „Чорний“ закатований терористами. Викололи очі, руки зв’язані… Чому ніяке падло не вимагає довічного ув’язнення його вбивці?»
На страничке в социальной сети Петя Полыцяк выглядит старшеклассником. Румяный, с ясными добрыми глазами и открытой улыбкой. Тем не менее он был отважным и опытным бойцом, который не раз рисковал своей жизнью, спасая побратимов. Когда прошлой зимой украинские солдаты, оборонявшие Донецкий аэропорт, остались без еды, воды и боеприпасов, они дважды прорывались через простреливаемую террористами территорию. Петр грузил раненых товарищей в БТРы, прикрывал их, а сам возвращался на боевые позиции. 20 января, после героической 242-дневной битвы, аэропорт был взорван. Террористы сделали это обманом: пообещали штабу АТО прекратить огонь и дать коридор для эвакуации раненых и убитых, а сами тем временем заминировали перекрытия первого этажа нового терминала и взорвали его. Под обломками остались украинские солдаты. И мертвые, и живые. Те, кого не смогли извлечь из-под завалов побратимы, попали в плен, где их ожидали еще большие мучения. Среди них был и Петр Полыцяк…
На пороге небольшого домика в селе Борбин Ровенского района меня встречает отец Пети Полыцяка Петр Владимирович, крепкий седой мужчина. Знакомит меня с 78-летней матерью, бабой Галей, и женой — Верой Николаевной. От одного взгляда на мать, потерявшую своего сына, в горле у меня появляется комок, а на глаза наворачиваются слезы. Она, кажется, уже выплакала свое горе. Вера Николаевна не обращает внимания на сбившийся на голове черный платок и, словно в забытьи, покачивается взад-вперед на стуле, держа в руках фотографии Пети и вырезки статей о нем из местных газет.
*Зимой 2015 года эта фотография облетела чуть ли не все западные СМИ. Никто не знал, что на ней изображен Петр Полыцяк, до последнего оборонявший Донецкий аэропорт
— Для каждой матери свое дитя — самое лучшее, но Петя мой был особенным, — глухим, осипшим от слез голосом говорит Вера Николаевна. — Он со всеми дружил, каждому старался помочь. Бабке старой в нашем селе воды принес, так она аж прослезилась: говорит, за всю жизнь ей никто не помогал. Едем с Петей в автобусе, он всегда место старшим уступает, я, признаюсь, его иногда даже одергивала, чтобы не вскакивал. Но он так не мог…
— Меня в детстве сиреной называли, потому что я был непоседой и хулиганом, — грустно улыбается Петр Владимирович. — А сын, хоть и похож на меня внешне, вырос спокойным: не пил, не курил, не дрался. С девушкой из соседнего села встречался, Марийкой…
— Он хотел после войны на ней жениться, — объясняет мама. — Купил кольцо, привез ей швейную машинку. Очень хозяйственный был. И работяга. Сначала хотел стать полицейским, но потом передумал получать высшее образование. Ради четверых сестер. «Тебе мама, их поднять надо. Я пойду работать и буду тебе помогать», — говорил. Выучился в профтехучилище на тракториста, а потом пошел в армию, в десант. Сразу после срочной службы устроился в Киеве разнорабочим. Приезжал домой с деньгами и подарками для девчонок. Алине тогда был 21 год, Диане — 16, Наде — 15, а Славинке — семь.
Помню, в сорок лет, когда у меня уже было четверо старших детей, я вдруг узнала, что беременна. Сын очень просил братика, а родилась сестричка. Слабенькая, болезненная, Славинка была вся обвита пуповиной. Ее забрали в Ровно в реанимацию. Я тогда в шутку сказала Пете: «Давай оставим ее в больнице. Зачем нам еще одна девка, да еще такая слабенькая?» Сын воспринял мои слова серьезно и перепугался: «Мама, ты что? Ни в коем случае! Это все мои девочки, я их никому не отдам». Отношения с сестрами у сына были очень теплые. Петя шутил с ними, баловался, все им покупал, ни в чем не мог отказать. Они тоже всегда радовались его приезду, пекли торты. Когда старшая дочь Алина родила малышку, Петя играл с племянницей, забавлялся, носил на руках. Души в ней не чаял.
В августе 2014 года Петра Полыцяка мобилизовали. После прохождения учебки в Яворове Львовской области отправили на передовую. Сначала в Константиновку, потом — оборонять Донецкий аэропорт.
— Мы очень переживали за сына, — вздыхает Петр Владимирович. — Когда пришла повестка, даже предлагали ему откупиться. Но Петя слышать об этом не хотел: «Нужен стране — пойду воевать». Правда, его хотели определить в другое подразделение, но он настоял, что будет служить в 80-й бригаде — той самой, в которой был в армии.
— С того времени сын всего раз приезжал к нам, — говорит Вера Николаевна. — Еще когда был в учебке, отпустили домой на один день. Помню, сказал мне: «Мама, вы не волнуйтесь за меня. Я сделаю все, чтобы не пустить врага на мирную территорию, не дать ему грабить наши дома и насиловать наших девчат. А что со мной станется? Даже если пристрелят — не беда. Сестричкам достанется компенсация за меня. В любом случае, хоть живым, хоть мертвым, я вас не оставлю».
— Сын каждый день старался звонить домой, — продолжает Петр Владимирович. — Всегда говорил, что все в порядке, ни разу не пожаловался. Когда мы пытались выяснить подробности, отвечал, что лучше бы нам их не знать. Правда, пару раз делился с нами новостями. Например, рассказывал, как они вдвоем с командиром под огнем боевиков выносили из аэропорта раненого товарища…
— Петро «Черный» был моим заместителем, — рассказывает «ФАКТАМ» командир взвода 3-го батальона 80-й аэромобильной бригады Иван «Катана». — Компанейский парень, воспитанный, спокойный, но в бою всегда проявлял себя героически. Мы вместе в январе отстаивали Донецкий аэропорт. Обстрелы там велись постоянно. Седьмого января, на Рождество, кумулятивным зарядом тяжело ранило нашего товарища Игоря Рымаря. У него была оторвана рука, челюсть, разорвана гортань. Мы тут же сообщили об этом по рации в штаб, и все, кто находился в терминале, стали стрелять по вражеским позициям, чтобы отвлечь внимание боевиков и занести Игоря внутрь терминала. Наш док с позывным «Псих» остановил кровь, сделал перевязку, поставил в трахею трубку, чтобы он мог дышать. Положение было критическое: Игорю срочно требовалась помощь, но путь эвакуации из аэропорта контролировался силами «ДНР». Целый день штаб вел переговоры с сепаратистами. Пропустить автомобиль, который бы забрал Игоря, они не дали: боялись, что в машине нам подвезут боеприпасы, еду, дрова, которые были очень нужны. Наконец нам сообщили, что вечером мы должны отнести Рымаря за новый терминал по направлению Донецка, где нас встретит машина с представителями «ДНР». Они передадут Игоря украинской стороне. Петя вызвался мне помочь. Он всегда был первым, если нужно было выполнять боевые задачи под ливнем пуль и снарядов врагов. Участвовал во всех контратаках. Поэтому я не удивился, что он решил помочь мне вынести Игоря Рымаря из аэропорта…
Мы шли полтора километра в 29-градусный мороз, снегопад и сильный ветер. Было трудно. Непогода, металлические ручки носилок, примерзающие к рукам, снег выше колен, а кое-где и по пояс… И кромешная тьма. Мы несколько раз падали. Один раз у Игоря из трахеи выскочила трубка. Пришлось подсвечивать и ставить ее на место. Мы шли без бронежилетов и касок (это лишний вес, а от выстрела в упор они все равно не спасли бы) по территории, со всех сторон простреливаемой боевиками. Когда поняли, что идем уже очень долго, а машины, которая нас должна была встретить, нет, нас с Петром охватило отчаяние. И физически, и морально мы были полностью истощены. Бросить Рымаря в поле не могли, идти дальше не было сил. Но все равно, превозмогая себя, двигались вперед. Наконец, увидели фары подъезжающей машины. Среди представителей «ДНР» главным был «Шаман» (командир «спецназа „ДНР“ Олег Фролов. — Авт.). К нам он отнесся уважительно — спросил, кто мы и откуда. „Шаман“ дал мне слово офицера, что передаст раненого нашим, и выполнил обещание.
— Игорь Рымарь погиб в больнице от полученных ран, но наш сын и его командир сделали для него все, что было в их силах, — говорит Петр Владимирович. — На обратной дороге в аэропорт Ивану стало нехорошо, и Петя практически тащил его на себе. Позже я узнал, что в январе хлопцы несколько раз прорывались сквозь линию врага, вывозили раненых. Петя помогал ребятам грузить пострадавших в БТРы, а сам снова возвращался в аэропорт. Даже когда стало ясно, что им уже не спастись…
— Шестнадцатого января после моего ранения Петя стал командовать взводом, — вспоминает Иван „Катана“. — А через два дня сам получил сквозное ранение ноги. Но от эвакуации отказался и снова вернулся на пост…
— Ну почему, почему он не выехал с ранеными? — в отчаянии заламывает руки Вера Николаевна. И тут же сама себе отвечает. — Потому что там оставались его товарищи. Был ранен самый близкий его друг, Володя Бузенко „Итальянец“, он не мог его бросить. А второго своего друга, Сашу „Чечена“, контуженного после взрыва, погрузил в машину и отправил в госпиталь. Спас. А сам погиб. И Володька вместе с ним…
Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

 

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

 

 

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc

Я,  Ігор Ткачук, очолюю «Укрпошту» рівно рік. Наприкінці 2014-го мені довелося прийняти обплутане корупційними схемами підприємство із збитком у 4 млн. грн. 2015-й був складний для України,  відбулося значне зниження ділової активності та  падіння платоспроможності населення.

Втім, цього року прибуток  підприємства очікується близько 50 млн. Цей показник у два з половиною рази більше плану (+250%) і є кращим за останні 15 років. Зростання прибутку досягнуто за рахунок збільшення доходів та оптимізації витрат.

Незважаючи на складну економічну ситуацію у країні, підприємство вчасно поповнює казну держави. Лише цього року Укрпошта сплатила до бюджетів усіх рівнів понад 1,2 млрд грн.

Забезпечено значне скорочення витрат – у першу чергу, завдяки оптимізації поштових маршрутів. Незважаючи на зростання вартості паливно-мастильних матеріалів,  витрати на їх придбання  скорочені на  12%  проти плану.

У 2015 р. Укрпоштою доставлено з-за кордону близько 15 млн відправлень, а з України до інших держав надіслано близько 4 млн. Відсоток втрат міжнародних поштових відправлень складає всього 0,000042% від загальної кількості.

Завдяки оптимізації логістичних та технологічних процесів, удосконаленню системи управління якістю та розширенню сфери застосування кур’єрських послуг, приведенню тарифів до рівня ринкових вдалося докорінно змінити ситуацію на краще.

Зокрема, зростання доходів спостерігається від послуг з пересилання дрібних пакетів (207,9%) та посилок (123,9%), приймання платежів (127,7%) та в міжнародного поштового обміну (147,5%), а також від купівлі-продажу іноземної валюти та курсових різниць, що пов’язані із обігом валюти та зростанням офіційного курсу валют.

УДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ  СЕРВІСУ ТА  ДОСТУПНОСТІ  ПОСЛУГ

Відремонтовано 374 об’єкти поштового зв`язку, що майже вдвічі більше, ніж минулого року (у 2014 р – 207 об’єктів).

Вперше запроваджено цілодобовий або подовжений режим роботи (після 19.00)  у 45 відділеннях  в обласних центрах.

Вперше запрацювали без обідньої перерви 1007 міських  відділень Укрпошти.

Cкорочено на одну добу терміни доставки пошти, газет та журналів між більшістю обласних центрів. Це дозволило підприємству не лише підвищити якість послуг, а й додатково заощадити 1,68 млн грн.

Завдяки оптимізації логістичних процесів перевезення пошти магістральними поштовими маршрутами, нам вдалося зменшити витрати близько 45 млн. грн. на рік.

Встановлено спеціальні «ворота» (Глобальна система моніторингу) – для об’єктивного контролю за пересиланням вхідної в Україну міжнародної простої «авіа» письмової кореспонденції.

Впроваджено систему якості, яка забезпечує оперативне реагування на звернення користувачів, можливість відстеження на всьому шляху реєстрованого відправлення.

Придбано 1 тис. комплектів комп’ютерного обладнання для автоматизації робочих місць (операційних вікон відділень зв’язку). Загалом заплановано на 2015-2016 рр.  автоматизувати 3,5 тис. робочих місць. Це пришвидшить та покращить якість обслуговування (останній раз комп’ютерне обладнання закупляли ще у 2008 р).

Спрощено процедуру отримання реєстрованих поштових відправлень (за посвідченням водія)

Вперше на керівну посаду призначено людину з обмеженими можливостями – для контролю забезпечення в мережі Укрпошти доступності поштових послуг для людей із особливими потребами.

Забезпечено на високому рівні виконання доручень Уряду щодо оформлення субсидій через пошту. Завдяки поштовикам житлові субсидії оформили 800 тисяч сімей.

Нові послуги та сервіси:

«Прискорена пошта» – доставка того ж дня в межах міста та за 1-2 дні між обласними центрами (здійснюється у 418  відділеннях і буде розширюватись)

Доставка товарів з Китаю за 7-10 днів  дрібних пакетів «ePaсket» (до 2-х кг)  – (доставлено 45 тис. відправлень).

Замовлення товарів з естонських інтернет-магазинів (доставлено 270 тис. відправлень)

Оновлений сервіс «Кур’єрська доставка» (доставлено 265 тис. відправлень)

Вперше запроваджено замовлення та доставка електроніки та побутової техніки з ТМ «Ельдорадо» через відділення Укрпошти (за 3 місяці – 6 тис. од. товарів )

Зростання чистих доходів від торговельної діяльності – на 7,5 млн грн. більше минулого року.

З метою економії обігових коштів підприємства переведено на комісійну торгівлю низку пакувальних товарів – це дало змогу заощадити близько 10 млн грн на рік.

Нові фінансові послуги:

Двосторонній обмін міжнародними електронними переказами Єврожиро з Болгарією

Започатковано приймання платежів з торговельною виручкою (прийнято платежів та переказів на суму 22,9 млн грн)

Видача готівкових гривень та поповнення платіжних карток через POS-термінали Приватбанку.

Розширено мережу POS-терміналів банківських установ у об’єктах поштового зв’язку (“Приватбанк” – 204 термінали та “Райффазен банк “Аваль” – 125 терміналів).

Миттєві банківські перекази коштів з картки на картку платіжних систем VISA та Master Card через сайт Укрпошти (Фідобанк)

Оформлення депозитних договорів Фідобанка через Укрпошту

Оформлення кредитних договорів в мережі відділень Укрпошти за спрощеною схемою та оформлення депозитних договорів (Банк “Михайлівський”);

Оформлення полісів добровільного страхування від нещасних випадків у відділеннях Укрпошти, розширено лінійку страхових продуктів.

Розроблено:

Проект доставки посилок із застосуванням поштоматів

Послуга «Посилка 30+» – запрацює з 1 лютого 2016 р. (пересилання відправлень вагою від 30 до 400 кг)

ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРПОШТИ:

Придбано 12 автомобілів для внутрішньо обласних перевезень (минулого року взагалі не купувалися);

Здійснено переоснащення газобалонним обладнанням 150 автомобілів (минулого року – 115 авто, до цього часу централізовано кошти на переоснащення автомобілів не виділялися);

Придбано 798 велосипедів для листонош (за останні роки централізовано велосипеди не купувалися);

Придбано 300 нових поштових контейнерів (2 минулих роки не закуповували, застарілий парк контейнерів потребував термінового ремонту);

Впровадили 10 штемпелювальних машин (останній раз купувалися в 2013 р.);

Вперше проведено оснащення вагами для зважування пошти в контейнерах та палетах з вагою до 1000 кг – 24 об’єкти;

Впроваджено систему індикації періодичних друкованих видань  в  5 дирекціях, чим фактично завершено реалізацію проекту.

Запроваджено:

Державні закупівлі в он-лайн режимі (пряме включення та запис на youtube.com)

За результатами проведених успішних закупівель товарів, робіт та послуг було укладено договорів на загальну суму більше 390 млн грн. Порівняно з очікуваною вартістю закупівель було зекономлено більше 24 млн грн.

Допорогові конкурсні торги через систему електронних державних закупівель «ProZorro». Здійснено 255 успішних електронних закупівель. Зекономлено близько 4 млн грн.

У 2015 році паливо закуплено за цінами, які є найнижчими серед державних підприємств підпорядкованих Міністерству Інфраструктури (за даними сайта держзакупівель).

Порівняно з очікуваною вартістю закупівель в першому півріччі було зекономлено близько 38 млн грн, в другому – близько 4 млн.

Загальний пробіг автотранспорту – 71 276 тис. км (88% до плану). У порівнянні із минулим роком пробіг зменшився на 15 658 тис. км. та на 48 544 тис. км у порівнянні із пробігом у 2010 році.

Матеріальні витрати на роботу транспорту у 2015 році зменшено – витрати бензину 93% до плану, дизпалива 94%, газу зрідженого 70%, стисненого 50%. У порівнянні із 2010 роком витрати бензину скоротились на 5 912 тис. літрів, дизпалива на 1973 тис. літрів.

ВПЕРШЕ РОЗРОБЛЕНО ТА ЗАТВЕРДЖЕНО ПРОГРАМИ:

Антикорупційна програма на 2015-2017 рр. Завдяки антикорупційним заходам вдалося виявити і попередити порушень на суму більше 100 млн грн.

З метою попередження проявів корупції на підприємстві запроваджено систему посиленого моніторингу діяльності філіалів До правоохоронних органів вже направлено близько 40 повідомлень про виявлені злочини та порушення.

За попереднього керівництва у 2014 р. було  перераховано 96 млн грн в банки із незадовільним фінансовим становищем, які згодом збанкрутіли. З цих коштів вдалося повернути 33 млн грн – з «Дельта банку».

Удосконалено організаційну структуру Укрпошти – від уникнення дублювання управлінських функцій зекономлено понад 40 млн грн за рік.

Запроваджено план заходів з попередження зловживань із ЗПО (знаків поштової оплати)

Виявлені факти порушення вимог чинного законодавства при закупівлі паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Техойл», що призвело до розтрати коштів на суму 18 млн грн у 2013-2014 рр. Інформація передана до правоохоронних органів.

Керівництвом Хмельницької дирекції спільно з працівниками СБУ було викрито корупційну схему, яка діяла минулого року і якою завдано збитків на суму 347 тис. грн. За даним фактом прокуратурою Хмельницької області відкриті кримінальні впровадження.

Виявлені факти протизаконної діяльності колишнього керівника Івано-Франківської дирекції (було завдано збитків підприємству у сумі 3,2 млн грн).

Програма з енергозбереження на 2015-2020 рр. Виконання заходів з енергозбереження передбачає отримання економії витрат понад 132 млн грн щорічно.

Результати за 2015 р.:

Проведено модернізацію та введено в експлуатацію системи опалення на 18 об’єктах, розроблено 20 проектів улаштування системи автономного теплопостачання з реалізацією в 2016 р.

Зменшено кількість спожитого газу для опалення – на 33,9% менше ніж минулого року.

Вперше централізовано придбано та доставлено в дирекції 348 електропанелей  та 600 печей типу Булеріан  для обігріву сільських відділень поштового зв’язку,  які не купувалися з 2012 року.

Впроваджено іншого енергозберігаючого обладнання (світильники, прилади обліку тощо) на загальну суму 1,5 млн грн.

Програма підвищення рівня безпеки працівників на 2015-2017 рр.

Результати:

Вирішено питання із утилізацією накопичених заборонених до пересилання 53-х поштових відправлень з радіоактивним фоном. Питання не вирішувалося з 2012 року.

Посилено контроль щодо недопущення відправлень із забороненим вкладенням (вибухонебезпечних речовин, зброї, боєприпасів).

Активізовано роботу з виявлення випадків пересилання кореспонденції з підробленими марками та упередження збитків.

УПРАВЛІННЯ НЕРУХОМИМ МАЙНОМ

Вперше оприлюднено на корпоративному сайті перелік вільних приміщень, які надаються в оренду, посилено рекламну кампанію – що дало змогу збільшити орендну ставку не менше 15% (за методикою оцінки Фонду Держмайна);

Збільшено надходження від здачі в оренду приміщень, які не використовуються підприємством у виробничому процесі, на 9,2 млн грн. (в тому числі до державного бюджету на 6,5 млн грн.), що на 30% більше ніж у минулому році;

Отримано витягів з Державного реєстру речових прав на 44 об’єкти та 32 земельні ділянки.

РОЗРОБЛЕНО  НАСТУПНІ ПРОЕКТИ ЗАКОНІВ ТА ПОСТАНОВ УРЯДУ

Проект Закону України  «Про внесення змін до деяких законів України щодо подальшого розвитку галузі поштового зв’язку» (на розгляді в Мінінфраструктури).

Проект Закону України  «Про внесення зміни до статті 233 Митного кодексу України» (на розгляді в Мінінфраструктури).

Проект Закону України  «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (на розгляді в Мінінфраструктури) .

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про поштовий зв’язок» (на розгляді в Мінінфраструктури).

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв’язку» (Мінінфраструктури подано документи до КМУ) .

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 р. № 802» (щодо перетворення УДППЗ «Укрпошта» в публічне акціонерне товариство) (Мінінфраструктури документи подано до КМУ)

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо підвищення міри відповідальності за злочини, пов’язані з підробленням знаків поштової оплати) (на розгляді Мінінфраструктури).

ФІЛАТЕЛІЯ

В 2015 році випущено 95 тематичних сюжетів поштових марок загальним тиражем майже 283,5 млн прим. (у 2014 – 218 млн), а також філателістичної продукції –1,55 млн примірників (у 2014 р. 1,47 млн);

Чистий дохід Укрпошти від реалізації знаків поштової оплати та філателістичної продукції в 2015 р. склав близько 549 млн грн, що на 50 млн грн більше ніж у 2014 році;

Через Інтернет-магазин Київської міської дирекції Укрпошти реалізовано знаків поштової оплати і філателістичної продукції на суму майже 790 тис. грн., що у двічі більше ніж у минулому році (в 2014 р. – 470 тис. грн.)

Розроблено навчальну програму «Юні філателісти» для відкриття  філателістичних гуртків у школах та позашкільних закладах;

Проведено XIV Національну філателістичну виставку «Укрфілексп 2015».

ПОКРАЩЕННЯ УМОВ ПРАЦІ ПОШТОВИКІВ, НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ

Забезпечено працівників повним соціальним пакетом та виплачено додаткових соціальних пільг на суму 54,5 млн. грн. за 12 місяців 2015 року.

Прийнято на роботу 237 осіб з інвалідністю.

Працевлаштований 161 працівник з тимчасово окупованих територій

Забезпечено близько 20 тис. листонош та водіїв корпоративним безлімітним мобільним зв`язком

За особистої ініціативи керівника підприємства  виплачено премію виробничим працівникам, які показали кращі результати роботи,  загальною сумою за рік понад 6,4 млн грн.

Перше робоче місце в Укрпошті отримали понад 1 000 випускників професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів .

Підвищено ефективність корпоративної системи дистанційного навчання персоналу:

20 627 операторів поштового зв`язку підвищили кваліфікацію за дистанційними курсами корпоративного навчання з питань технології, якості надання та впровадження нових поштових послуг;

48 194 працівники пройшли навчання з оформлення житлових субсидій

14 278 працівників пройшли навчання з обслуговування осіб з обмеженими можливостями.

358 висококваліфікованих працівників-тренерів провели  2 796 тренінгових заходів, участь в яких взяли понад 60 тис. працівників виробничого штату

За особистої ініціативи та участі керівника підприємства  виплачено  матеріальної допомоги:

працівникам, які мобілізовані на військову службу та працівникам, які під час проведення АТО втратили близьких родичів або близькі родичі яких зазнали тілесних ушкоджень – у сумі 308,3 тис. грн.

Організовано та профінансовано оздоровлення 1 680 дітей працівників на загальну суму 4 361,02 тис. грн.

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Заходи, які здійснювалися у тісній співпраці з експертами з Європейської комісії – учасниками Групи підтримки України в процесі євроінтеграції:

Розроблений План імплементації Директиви ЄС №97/67/ЄС від 15.12.1997 (з доповненнями), яка встановлює регуляторні рамки надання поштових послуг в ЄС.

Розроблений проект Дорожньої карти для впровадження та застосування положень вищезазначеної Директиви.

Підготовлені пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про поштовий зв’язок».

Упродовж 2015 року здійснені заходи щодо сертифікації системи адресування Укрпошти на відповідність стандартам Всесвітнього поштового союзу (ВПС). Укрпошта пройшла тести та внесена до реєстру ВПС. Процедура нагородження Сертифікатом відбудеться в 2016 році.

За результатами впровадження проекту модернізації системи автоматизованої обробки міжнародної пошти в місцях міжнародного поштового обміну на рахунок Укрпошти з боку ВПС перераховані кошти в сумі 125 192,88 доларів США.

На 2016 рік запланована фінансова підтримка від Фонду підвищення якості служби ВПС чергового проекту Укрпошти на суму 1 099 200,00  доларів США для закупівлі 24 автомобілів.

В 2015 році Укрпошта нарешті ухвалила рішення щодо вступу до Групи споживачів поштових платіжних послуг ВПС «PosTransfer» («Пострансфер»).

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ

Підготовлено і погоджено з Мінінфраструктури проект технічного завдання до складання Стратегічного плану розвитку УДППЗ «Укрпошта»

11 листопада 2015 р. розпочато перший етап корпоратизації (перетворення Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» у Публічне акціонерне товариство):

Затверджено план заходів з підготовки до проведення інвентаризації та оцінки майна підприємства.

Підготовлено та направлено до Мінінфраструктури проект наказу про створення центральної інвентаризаційної комісії.

Підготовлено інформацію про об’єкти оцінки, необхідну Фонду держмайна України для початку відбору оцінювача.

Сьогодні українське державне підприємство поштового зв’язку Укрпошта є національним оператором в Україні, де працює майже 76 тис. працівників, серед яких є листоноші – 34,5 тис., оператори -13,7 тис. та сортувальники – 2,6 тис.  Укрпошта сьогодні – це майже 12 тис. об’єктів поштового зв’язку та більше 38 тис. точок присутності.

Починаючи з березня поточного року Укрпошта здійснює щомісяця перевезення та передачу періодичних друкованих видань  – цього року до зони АТО Укрпоштою вже доставлено близько 358 тис. екземплярів газет та журналів. Також Укрпоштою постійно проводяться різноманітні заходи для підкріплення бойового духу наших воїнів та патріотизму українців. Організовано випуск тематичної патріотичної поштової продукції, зокрема: серію конвертів «Героям Слава!», поштових марок «За честь! За славу! За народ!», «22 січня – День Соборності України», «Пам’яті героїв Небесної Сотні». Укрпошта виготовила художні немарковані конверти на знак підтримки незламної патріотки Надії Савченко із закликом «Свободу Надії Савченко!/Freedom to Nadiіa Savchenko!». Також ініційовано випуск поштової марки, присвяченої Автономній Республіці Крим та її корінному народу – кримським татарам.

Колективом працівників Укрпошти за період проведення АТО зібрано та перераховано для потреб військових та постраждалих внаслідок бойових дій на сході України близько 2 млн грн. фінансової допомоги.  Також зібрано та доставлено в зону проведення АТО більше 60 тонн гуманітарної допомоги.

Позитивна динаміка діяльності «Укрпошти» у 2015 році свідчить лише про початок вдосконалення роботи нашого підприємства та покращення якості послуг. Колектив поштовиків готовий й надалі вирішувати складні завдання для подальшого розвитку та інтеграції до європейського простору.


Детальніше читайте на УНІАН:http://www.unian.ua/common/1219387-kerivnik-ukrposhti-zvitue-za-rik-roboti-pidpriemstva.html

        

            Коли наша команда прийшла працювати в державний морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», йшов процес розграбування підприємства виконавчою службою та суддями під наглядом прокуратури. Було розпродано за безцінь більше 100 об’єктів! Наприклад, база відпочинку «Портовик», яка коштує не один мільйон, була продана за 128 тис. грн. і т.ін. Рахунки підприємства були тривалий час заарештовані. По території Порта ходили бариги і показували виконавчій службі пальцем на судна, будівлі та інші об’єкти, які їм сподобалися. Штампувалися надумані позови, судді виносили незаконні рішення.

Величезної праці коштувало все це зупинити. Виграти суди, розблокувати рахунки, виплатити борги до бюджету, з зарплати, кредиторам і т.ін. Ось уже 5 років держпідприємство працює стабільно і з прибутком, платить податки і зарплату. Зацікавилися великі інвестори.

Все було добре поки знову не прийшла держава в особі Генеральної прокуратури України та Печерського суду м. Києва. І це після Революції Гідності!

Після анексії  Криму окупанти «націоналізували» багато державних морських суден. На півострові залишалося і судно плавкран ПГП-2, яке ще до анексії Криму було поставлено на ремонт на завод «Залив» (бухта Камиш-Бурун в Керчі). Стало зрозуміло, що плавкран може потрапити до переліку майна, що підлягає “націоналізації” окупантами. Його почали готувати до виводу. У липні 2014 морський буксир «Вітязь» забрав з Криму плавкран. Буксир як і плавкран належать державному «Морському торговельному порту Усть-Дунайськ». Судно перебувало на момент заходу «Вітязю» в Крим у господарському  управлінні фрахтувальника – компанії “КІРГАН ХОЛДИНГ С.А.” на підставі договору бербоут-чартеру (фрахтування судна без екіпажу). Ця компанія і врятувала державне майно від «націоналізації» окупантами. Це була багатоходова і небезпечна операція.

Однак, Генеральна прокуратура України порушила кримінальне провадження про порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави за ч. 2. ст. 332-1 КК України, а також вилучила оригінали суднових документів морського буксира. Причому забирали що попало. І ті документи, які стосуються заходу в Крим і які до справи не відносяться згідно закону, але без них судно не має права працювати.

Прокуратуру не бентежить, що «порушення» порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію і виїзду з неї сталося в липні 2014 р. а сам порядок Кабмін прийняв у червні 2015 р.  Мабуть в ГПУ закони не читали, тому й не в курсі, що закон зворотної сили не має.

Що стосується заподіяння шкоди інтересам держави, то такий факт дійсно є, от тільки заподіяли шкоду прокурори і навмисно. Державний порт вже втратив 700 тис. дол. через арешт судна. А слідчий заявив, що плавкран потрібно було залишити окупантам.

При цьому російський танкер “ROSCHEM-2” органами був не арештований і відпущений. Аналогічно, танкер «Adriatik Mariner», як повідомив Антон Геращенко, доставив контрабандою з Феодосії 5800 тонн дизпалива і фактично завдав збитків державі у розмірі 23 мільйонів грн. від недоотримання до бюджету податків і зборів. Спочатку танкер був затриманий співробітниками СБУ, а потім, за дзвінком одного з керівників Служби,   спокійно пішов у Румунію і т.ін.

До жовтня 2015 р. прокуратура утримувала судно навіть без рішення суду про арешт, тобто без можливості оскаржити. Нахабно було порушено право на захист. Прокурор Генеральної прокуратури України Красножон Є.А. У жовтні 2015 р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на морський буксир “Вітязь” і заборону використовувати судно.

Прокуратура і суд плювали на вимогу закону про те, що не може бути накладено арешт на майно осіб, які не є підозрюваними. Порт не є особою щодо якої здійснюється вказане виробництво. У жовтні 2015 р. судно було незаконно і необґрунтовано заарештовано рішенням судді Білоцерківець О.А. Слідчий заявляє, що судно має бути конфісковане. Цікаво виходить, суд повинен конфіскувати державне майно на користь держави! Наступним логічним кроком прокурорів мабуть буде оголошення підозри державі Україна.

Держпідприємство “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” не є учасником цієї події і особою, щодо якої здійснюється вказане кримінальне провадження. Саме посадові особи компанії фрахтувальника можуть нести відповідальність за можливі порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Однак, замість того, щоб встановлювати фактичні обставини справи, слідчий Генеральної прокуратури України Флященко А.В. здійснює незаконне втручання в господарську діяльність порту, який не має відношення до цього випадку.

Абсурдне кримінальне провадження в тяганині більше року і використовується для тиску на Порт. Державне судно усунуто з ринку буксирних послуг і доходи з цього ринку отримують тепер певні комерційні структури. Очевидно, що саме тут криється інтерес Генеральної прокуратури.

Прокуратурою і Печерським судом не були прийняті до уваги ні фактична сторона справи – порятунок держмайна, ні формальна – “Камиш-Бурун” не перебуває у переліку портів, закритих для заходу, кордон для буксира не відчинявся.

Прокуратура, усвідомлюючи незаконність своїх дій, спрямовує в порт контролюючі органи на перевірки, щоб вони хоч щось знайшли, і проводить обшуки.

Посилаючись, на недіючий на момент звернення, п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий Флященко А.В. звернувся в славний Печерський суд про проведення позапланової ревізії Порта. З 15 липня 2015 зазначений пункт скасований, і слідчий не мав права призначати ревізію. Однак, суддя Васильєва Н.П. задовольнила незаконне клопотання слідчого.

Арештом буксира «Вітязь» справа не закінчилася. Прокурори зрозуміли, що їх   провадження незаконно і злочинно. Назад у них виходу немає, і продовжили чудити далі.

18 листопада 2015 в порту «Усть-Дунайськ» проведено обшук прокуратурою з «активним» участю працівників СБУ та підрозділу «Альфа». Цікаво, які були підстави застосовувати «Альфу», як до особливо небезпечної банди?

Прокурори вигребли всю документацію за останні 15 років! Прийшли зі своїми понятими. Документи завантажували в сміттєві мішки. Опис вилучених документів проведено з порушеннями. Обшук проводив слідчий ГПУ з особливо важливих справ Флященко О.В. Через прохідну проходили не пред’являючи посвідчення, погрожували виламати двері, не випускали працівників за територію підприємства, чинили тиск, чим викликали протести працівників порту, які знають про цю несправедливість з буксиром «Вітязь». Прибиральницю Султанову Лідію, яка пропрацювала на підприємстві 35 років, мордоворот СБУшник ударив об стіну. Вона втратила свідомість, і їй надавали медичну допомогу. Всього звернулося за медичною допомогою 12 працівників порту. Протести в порту відбулися вперше за всю історію підприємства. Робота державного порту тепер взагалі паралізована.

Всупереч вимогам законодавства України працівники Генеральної прокуратури протиправно і усвідомлюючи, що відсутній склад злочину, втручаються в господарську діяльність порту, заподіюють шкоду державним інтересам. Тим самим працівники прокуратури самі вчиняють злочин.

Корисливі дії працівників прокуратури і суду дорого обходяться не тільки власникам, але і державі. Судно належить ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (м. Вилкове Одеської області) і багато років працює в Чорному морі на умовах оренди без екіпажу, укладеної з іноземною компанією. Фрахтувальник розірвав довгостроковий контракт, вартість якого становить 700 000 доларів.

Беззаконня і сваволя Генеральної прокуратури привели до скорочення доходів бюджету м. Вилкове, приблизно на 10%. Цього року порт недоотримає близько 2 мільйонів грн. і не заплатить близько 1 мільйона грн. податків. На буксир довелося направити свій екіпаж, платити за стоянку, причал, забезпечення судна. Тепер за власні кошти (яких немає) необхідно провести ремонт і продовжити документи регістра, а це ще 2 мільйонів грн.

Порт в даний час не в змозі використати судно у своїй виробничій діяльності і несе витрати по його утриманню.

Існує реальна загроза невиконання підприємством фінансового плану.

Порт тепер не може підготується до зими, підготувати інші судна й екіпажі для роботи.

Робочі порту переведені на скорочений робочий тиждень, погіршене їх матеріальне становище і пенсійне забезпечення.

16-18 листопада 2015 р. трудовий колектив провів акції протесту проти незаконних дій прокуратури, суду та фінансової інспекції.

Порушена нормальна робота підприємства і завдано шкоди його діловій репутації, у тому числі перед іноземними інвесторами.

Існує загроза розірвання мирових угод з кредиторами та стягнення ними з державного порту більше 1,5 млн. дол.

Зірвано залучення інвестицій.

Ось вам і збиток, який наносять держбюджету і держпідприємству конкретні прокурори і судді. І найголовніше, все це за те, що для держави був врятований плавкран вартістю 15 000 000 грн.

Реально в Україні створена чергова «прокурорська схема». Прокуратура як завжди корумпована і є інструментом у боротьбі з неугодними. ГПУ своїми протиправними діями завдає шкоди іміджу України, і інтересам конкретних підприємств. Поки йде розслідування фактично «ні про що», державний буксир продовжує простоювати і перетворюється на металобрухт, паралізована робота державного підприємства.

Ось вам і особливості ведення бізнесу в Україні. Коли тобі потрібно думати не тільки про розвиток підприємства, оплату податків і виплату зарплати, але треба ще ходити на уклін до прокурорів, давати їм гроші і просити про повернення документів та майна.

Ось і вся причина відсутності в Україні інвестицій.

Мені, який пропрацював 12 років в органах прокуратури, в т.ч. в Генеральній, очевидно, що описане кримінальне провадження є справжнім зразком тупості, дурості і зловживання службовим становищем. Також очевидно, що керівництво ГПУ не здатне не тільки відповідати вимогам нинішнього часу, але навіть забезпечити дотримання елементарної законності навіть у своєму відомстві.

 

Помічник народного депутата України Едуард Спатар.

 

Далі буде.

Интересный человек

На фото протоиерей Игорь. Приговорен “властями” ЛНР к высшей мере за свою проукраинскую деятельность. Бежал на “Большую землю”. Сначала уехал в Харьков, но в пообщавшись с местным архиепископом велел матушке не распаковывать вещи и в тот же день переехал в Киев.

С протоиереем Игорем познакомился на блокпосту. Издалека был слышен звук подъезжающей машины. Но странный звук был. Железный конь издавал непонятные звуки. В ночной тиши звучат зловеще. Приглядевшись увидели, что со стороны водителя оба колеса пробиты. Машина нелепо закосилась на одну сторону. За рулем человек в рясе. Опускаем автоматы. На блокпосту священник вышел из машины. Осенил крестным знаменем себя, затем нас и блокпост.

– Славь тебя Господи. Уж не веровал, что доберусь.

– Как же Вас, отче так угораздило?

– Да разве это дороги? Срам.

Сочувственно соглашаемся. Святой отец отозвался даже слишком корректно о местных дорогах.

– А остановиться до утра, вызвонить помощь?

– Нельзя мне в окаянных местах останавливаться. Святыня у меня. Вожу по передовой чудотворную икону Георгия Победоносца со святыми мощами. Что случится – не прощу себе.

Святой отец прекрасно понимает ситуацию. Наш блокпост первый после Трехизбенки. Но между нами 12-14 километров никого нет.

Кто там бродит и что делает не ведомо никому. Линия разграничения сплошное решето. Одиноко стоящая машина с одним невооруженным путником очень легкая добыча.

Вскоре приехал прихожанин и забрал с собой нашего ночного гостя с его драгоценными реликвиями.

Рассвело, едва закончилось комендантское время протоиерей Игорь вновь подъехал со своим путником. Отложить автомат в сторону и помочь им не имею право. Зато мои командиры, почему-то, попустительствуют мне и разрешают таскать с собой фотоаппарат. С удовольствием делаю несколько снимков.

Святой отец и не нуждался в нашей помощи. Сам подтащил запаску, лихо отдомкратил машину и в унисон с прихожанином отлажено вертел баллонным ключем.

Беседуем дальше. Отец Игорь оказался интересным собеседником. Привожу самые интересные части из нашего общения:

– Они (Россия) исподволь и давно местное население одурманивали. Я еще несколько лет назад целые ящики с их литературой видел о том, что наши народы едины, нам только вместе, что украинцев как народ не существует.

– А по телевизору! Они на всю Луганщину свои передачи показывали. И капали на мозги, капали.

– Я четыре года в лесу жил схимником. Потому и разум сохранил ясным. А у многих моих братьев по вере разум помутился. Слаб человек.

– Моё духовное чадо в Луганском СБУ работал. Не знали как быть и ждали команду пресечь. Но тогдашний глава СБУ сказал, что они должны быть с народом. И сдал СБУ русским. А оружия там было! Ого сколько! Со всех окрестностей свозили с закрывающихся военных частей.

– Ты, военный как думаешь когда это все закончится? – обращается ко мне. Неопределенно жму плечами. – И я вот так же. Только думаю, что земли вернуть еще пол дела. Мозги людям еще десятилетия возвращать будем.

Руки у святого отца и его прихожанина выросли откуда надо. Оба колеса вскоре были поменяны. И к моему сожалению беседу пришлось прекратить. Осенив нас напоследок крестным знаменем укатили.

Пусть ему Бог помогает.Виталий ЗАПЕКА

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

 

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

 

 

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc

Это слова американского военного эксперта Филиппа Карбера.

“Мы действительно сначала хотели показать и научить их тому, что знаем сами. Но тут странная вещь: мы научились большему у украинцев, чем научили их. Они опытнее, они переживали такие обстрелы, под которые мы в жизни не попадали. Они постоянно работают под надзором беспилотников, мы такого в жизни не переживали. И против них – все новейшее российское оружие, это электронная война, с которой у нас нет подобного опыта”
“Я очень впечатлен теми “малышами” на фронте, теми детьми. Они живут в чрезвычайно сложных условиях, под постоянными артиллерийскими и минными обстрелами, они просто повторяются по несколько раз на день, никто не может предсказать, выживет ли он завтра или даже сегодня ночью. И то, что я могу быть рядом с ними – это самая большая честь в моей жизни”
“Я встречал немало украинских командиров – там, на фронте, и вот что я могу сказать: они крутые. Они отличаются от нас, не все одинаковые, но я очень впечатлен ими. Во время последней своей поездки я был со спецназовцами с Лана. Это были и морские пехотинцы, и другие отряды, и я могу сказать: ОНИ – ОДНИ ИЗ ЛУЧШИХ В МИРЕ”
Glory to Ukraine!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

 

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

 

 

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc/?r=MC627511419

Одесса — город Екатерины Великой и Пушкина. Город памятников, прославляющих русское оружие, — не оружие «зеленых человечков», а оружие, про которое мы читали когда-то в детстве. Город, где стоят статуи аристократичным русским губернаторам. Город, где над приморским бульваром играет «Хава нагила». Город, где звучит украинская речь, где звучит множество кавказских языков. Город, где звучит русская речь во всех мыслимых переливах, во всем разнообразии ее диалектов. И в первую очередь, непередаваемо чарующая песня одесского выговора русского языка здесь звучит.

Один из самых почитаемых одесситами памятников — памятник французу Арману-Эммануэлю дю Плесси, графу де Ришелье. Роялист-эмигрант, градоначальник Одессы, генерал-губернатор подлинной, античного, европейского стиля старинной Новороссии, а не той донецкой «Новороссии», где командуют сейчас под присмотром эфесбешников дегенераты и алкоголики. Статуя французского градоначальника Одессы Дюка де Ришелье была повреждена во время Крымской войны ядрами флота другого француза — Наполеона III. Ниже от памятника, по направлению к морю — Потемкинская лестница, сооруженная русским, итальянцем и французом. Чуть выше, по направлению к центру города — памятник немке Екатерине Великой.

Французы, русские, итальянцы, немцы, евреи, кавказцы — это все Одесса.

Но этот город — украинский. Объясню, почему. Потом что современная Украина — это свобода и достоинство. Потому что современная Украина — это шанс на перемены.

Украинство Одессы не отменяет статуй великим французам, великим русским и великим немцам (хотя всякие есть по этой части странные предложения, но они будут заблокированы). Украинство Одессы — это выбор не этнический, а мировоззренческий. Большинство политически активных горожан не захотело, чтобы их городом управлял условный Павел Губарев или кто похуже. Выбор в пользу Украины сделали люди, которые никаких трудов Грушевского не читали. Просто они понимают, что ценности Майдана, ценности Европы, реформы, надежда на перемены — это сине-желтое знамя. А мракобесие, политическая преступность, консервация коррупционно-феодального режима в Одессе — это триколор.

В темечко Одессы триколор после свержения Януковича пытались воткнуть несколько раз. Но с каждым разом в марте-апреле 2014 года эти попытки были все более слабыми и бестолковыми. К маю 2014-го одесский Антимайдан выдыхался, уступая и по численности, и по организованности, и по целеустремленности одесскому Евромайдану. Это было обусловлено и тем, что местные «акулы капитала» — реакционные, старорежимные, но завязанные своим бизнесом в том числе и на крупный одесский торговый порт — все же не хотели бы здесь получить очередное Сомали, как в Донбассе. Да и вообще одесский политикум всегда был своеобразен, не похож ни на русский, ни на остальной украинский. По словам одесских журналистов, расследовавших трагедию 2 мая (подробнейшее интервью с одним из них я опубликую), контакты между лидерами одесского Евромайдана и одесского Антимайдана имели место и были направлены именно на предотвращение возможного кровопролития. Но по до сих пор не установленным причинам эти контакты были нарушены, и 2 мая 2014 года силы одесского Антимайдана пошли на эскалацию, по своей воле атаковали превосходившую их по численности толпу евромайдановцев, да еще и применили огнестрельное оружие по безоружным людям. Потом были ожесточенные драки в центре города, контратака евромайдановцев на Куликово поле. Был поджог палаточного лагеря Антимайдана, были коктейли Молотова с крыши и верхних этажей Дома профсоюзов на головы евромайдановцев, были ответные коктейли Молотова в двери и окна Дома профсоюзов. Были пожар, бросающиеся из окон антимайдановцы, пристраивающие лестницы евромайдановцы, чтобы спасти тех, кто пять минут назад был смертельным врагом. А пожарные машины, несмотря на то что их станция была совсем рядом, все не ехали и не ехали.

2 мая — трагическая и очень запутанная история. Несмываемым позором покрыла себя российская пропаганда, сделавшая из гибели людей пропагандистский инструмент, использовавшая ее для организации в Донбассе гибели еще большего количества людей. Мы к этой теме вскоре вернемся и всю лживость кремлевской пропаганды непременно продемонстрируем.

А после 2 мая центр города — кафешки, окна домов, крыши — покрылся украинскими флагами. Большинство политически активных одесситов не захотело, чтобы город скатился в кошмар очередной «народной республики»: с неизбежным голодом, отсутствием самого необходимого, бесчинством вооруженных банд, всевластием полевых командиров.

Понятно, что украинский выбор Одессы постоянно подвергается испытаниям. Со времен Евромайдана и противодействия «русской весне» прошло полтора года, и за это время многие европейски и проукраински ориентированные одесситы «расслабились». Как говорит моя одесская знакомая, помощник депутата областной рады, «мало только отстоять несколько недель на баррикадах — нужно еще потом годы работать над изменениями в стране и городе».

И вот с этим есть проблемы. Одно из направлений работы над изменениями — самое простое, доступное каждому совершеннолетнему — это приход на избирательные участки, голосование за прогрессивные силы. Однако, одержав победу после Евромайдана, многие молодые одесситы просто удовлетворились тем, что нет «Одесской народной республики», а значит угроза миновала. Но на самом деле, угроза идет не со стороны абсолютно неосуществимой «Одесской народной республики», а со стороны тех самых старых кланов, которые отсиделись после свержения Януковича и теперь постепенно хотят вернуть город в комфортное для себя состояние, опять сделать его типичным южным городом позднего совка — мафиозным, приблатненным, контрабандистским. Городом, в котором деньгами и влиянием можно решить любой вопрос. При этом, разумеется, говорится о стабильности, рабочих местах, межнациональном примирении» и т. п. Пенсионеры и пенсионерки не ходят на баррикады, зато ходят на выборы, и в итоге мэром Одессы сейчас является регионал Геннадий Труханов.

Отношение к губернатору Михаилу Саакашвили сейчас, в конце 2015-го, уже значительное более сложное даже среди реформаторски настроенных одесситов. Говорят и о том, что «Миша чересчур конфликтен и авторитарен». Авторитарный стиль руководства, безусловно, помогал Саакашвили проводить реформы в Грузии, ломать там хребет коррупции. Но президентские полномочия и губернаторские полномочия — не одно и тоже. Губернатору можно сколько угодно кричать на прокуроров, обвиняя их в рэкете бизнеса, но прокуратура все равно не губернатору подчиняется, а Киеву.

Конечно, изменения постепенно приходят в Одессу. Михаил Саакашвили всеми силами пытается привести укрепить в регионе меритократию. И тут у большинство прореформаторских одесситов есть не вполне охотный, но консенсус: Саакашвили — это все же шанс для города и области.

Мы были в одесской обладминистрации и новой общественной приемной обладминистрации. Само здание обладминистрации — советское, топорное: в коридорах — красные ковровые дорожки, в кабинетах — столы и стулья 70-х годов. Но в коридорах уже появились сотрудники нового типа — поколение, приведенное Евромайданом, поверившее Евромайдану. Многие — волонтеры. Выпускники крутых западных вузов, они успели поработать на Западе, узнали, что их родина получила шанс на перемены и вернулись в Украину. Денежная подушка, накопленная за несколько лет работы на Западе, позволяет им посвятить какое-то время волонтерской службе Украине и Одессе.

Общественная приемная, с точки зрения эстетики, — удивительная штуковина. Кусок стекла и металла, буквально впиленный на уровне нескольких нижних этажей в советский глухой камень здания обладминистрации. Заходишь внутрь и оказываешься в хай-тековском мире, где все стены у кабинетов — прозрачные. Тут сотрудники двигаются не в развалочку, а стремительно, потом что у них задача — отказаться от извечных фраз в адрес посетителей: «Подождите, у меня зависла база», «Вас много, а я одна» и т. п.

785af85a352a.jpg

Неподалеку — новый Центр обслуживания граждан, или по-нашему, центр госуслуг. Там можно оформить разные виды регистрации юрлиц и недвижимости, получить паспорт. Время одной операции без предварительной записи — около 15 минут. В просторных залах — компы с интернетом и прочая оргтехника в свободном доступе. Если посетитель пришел с ребенком, есть детская зона с игрушками.

6491aee27704.jpg
Уголок для детей в Одесском центре госсуслуг.

8c256b209629.jpg
С посетителями в Одесском центре госсуслуг общаются красивые вежливые девушки. Видно, что они действительно чувствуют себя участниками важного проекта, а не пыльными госслужащими.

Еще раз: не все в городе и в целом по области однозначно. Отношение к реформам у людей разное. Как раз когда мы выходили из Общественной приемной и начали фотографировать ее фасад, мимо проходили два гопника в полном смысле этого слова. Уже порядком выпившие (времени было едва часов 12 дня), они злобно покосились на нас и на здание и прокричали: «Ой, новый горсовет, надо же, все прозрачное. Миша, все как ты хотел!»

Такие люди, конечно же, есть, и деться им абсолютно некуда. Более того. Покупая сувенирный магнитик, легко можно наткнуться на женщину-продавца, которая, уловив московский выговор покупателя, скажет заговорщически: «Вы россияне? Я ваша соотечественница!» В ходе дальнейшей беседы выяснится, что женщина в РФ не была никогда, но считает, что в России живется очень хорошо. Украинское телевидение она не смотрит, «так как там все врут», а новости узнает «по интернету, на нормальных российских сайтах». То есть ищет в интернете того самого «коллективного Дмитрия Киселева». И такие люди есть, да.

Но есть и новая Одесса. Есть парни и девушки, которые живут на заработанные в США и Европе деньги, пытаются изменить государство и город, не получая ни копейки ни от государства, ни от города. Есть мой хороший друг, урожденная москвичка: ее родители переехали в Одессу, когда она была совсем маленькой. Теперь эта девушка — патриотка Украины, подарила мне ленточку украинских цветов. Есть новая патрульная полиция, о которой горожане отзываются вполне позитивно. Все как-то движется в нужную сторону, хотя и очень медленно.

Источник: https://openrussia.org/post/view/11154/

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

Ангеліна Чендарова — дівчина з інвалідністю, яка вчора виступала у Верховній Раді. Для багатьох її слова були, як холодний душ, як екскурс в паралельну реальність — в ту, де живуть діти з особливими потребами.

 Про це на своїй сторінці у соцмережі Facebook написав Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, який опублікував відео виступу дівчини, у якої на руках по три пальці і немає ноги, повідомляють ”Вікна”.

”Звичайна дівчина з особливими потребами говорила так, що в багатьох сльози навертались на очі, в залі три рази зривались оплески. Ангеліна ж просто розповідала про своє життя, про те, що насправді потрібно змінювати заради «особливих» дітей, зокрема — і в системі освіти”, — йдеться у дописі.

Ліна жила в дитячих будинках та інтернаті майже все своє життя. Батьки відмовились від неї на 4-й день після народження.

”Я перший раз побачила Діда Мороза тільки у 9 років, наприклад, тому що на кожні свята мене, із-за того, що я інвалід, за спини працівників садили і я не бачила ні діда Мороза, ні Снігуроньки, для мене свята не було ніколи”, — розповіла дівчина.

”Ми завжди були закриті в одному інтернаті і там і навчались, і жили, а нам хотілося, щоб ми навчалися в нормальній школі , адже ми такі самі, як і всі інші діти, але нас не хотіли, мабуть, показувати суспільству”, — додала вона.

”І ще я дивилася закон про освіту. І там є одна така стаття, 18-та, яка , мені здається, дискримінує всі наші права інвалідів. Там написано, що дитина з інвалідністю може навчатись в інклюзивному класі, але за умови, що це не порушує права інших нормальних дітей. Ну , якийсь абсурд виходить. Чому така дискримінація? Чому така неповага до нас, адже ми такі самі, як і ви, єдине, що нам трошечки не пощастило в цьому житті”, — наголосила вона.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

 

Этот офицер, я убежден, по-настоящему изменил ход российско-украинской войны. Он просто выполнял боевые задачи, он просто не поддался панике, его бойцы просто выполнили свою боевую работу. Результаты их грамотных действий стали известны всему миру. Об отважных воинах и их командире должна знать вся Украина.

В результате смелых и решительных действий 2-й противотанковой батареи 51-й механизированной бригады 24 и 26 августа было уничтожено не менее 5 единиц российской бронетехники, значительное количество оккупантов убито, но самое главное – 11 российских военнослужащих взяты в плен. Впервые взяты в плен российские агрессоры! Кто же совершил этот подвиг? Ответ есть – он точно установлен, обстоятельства и детали получили подтверждения.

война коваль


Российские десантники, из экипажей БМД, уничтоженных капитаном Ковалем, взятые в плен отделением сержанта Владимира Козака в селе Зеркальное 24 августа 2014-го, на пресс-конференции в Киеве после захвата в плен

Сколько месяцев мы смотрели репортажи про “зеленых человечков”, и они казались неуязвимыми. Да, вот эти всем известные по пресс-конференциям в СБУ и по репортажу “Еспресо.ТВ” российские десантники, все до одного – попали в плен благодаря бойцам одной батареи. Благодаря этим воинам Украина получила важнейшие козыри на международной арене – были впервые предъявлены доказательства российской агрессии, целая группа российских военных. Для современной информационной войны это имело неоценимое значение. Этот очевидный факт российского вторжения позволил Украине добиться активного вмешательства международного сообщества, и коренным образом изменить внешнеполитическую обстановку. Факт пленения российских военных имел колоссальное значение для боевого духа украинской армии и украинского народа, поскольку показал, что врага можно бить, что наши воины имеют достаточный профессиональный уровень, чтобы наносить врагу реальный ущерб.

Сотни офицеров и генералов получают ордена и медали, получают звездопад на погоны и новые должности. Но народ Украины должен знать, что за полтора года войны украинский спецназ не захватил в плен ни одного российского военнослужащего. Ни одной операции Генштаб не провел, чтобы пленить хотя бы одного российского военного.

Но самые большие заслуги перед Родиной и самое большое количество российских пленных было захвачено впервые в этой войне благодаря действиям капитана Константина Коваля и его бойцов. Большинство из них ничем не награждены. Сам капитан остается в том же звании, за свои действия он награжден скромным орденом Богдана Хмельницкого 3-й степени – хотя то, что сделал этот скромный артиллерист, не сделал никто.

Но народ Украины и две маленьких дочери Константина, 2011 и 2014 годов рождения, должны знать: этот тихий, невероятно скромный парень 32 лет, семья которого живет в маленькой съемной квартире, который по-прежнему командует батареей в скромном капитанском звании – настоящий герой Украины, который вместе со своими волынскими парнями из 51-й бригады по-настоящему изменил ход войны.

война коваль
Капитан Константин Коваль, командир 2-й противотанковой батареи 51-й механизированной бригады под Кутейниково, август 2014 года

Вот рассказ капитана Константина Коваля о его важнейших для украинской истории событиях, которые займут видное место в учебниках и хрестоматиях:

“Моя 2-я батарея противотанкового артиллерийского дивизиона 51-й механизированной бригады была полностью укомплектована мобилизованными бойцами. Я – кадровый офицер. Я просто старался делать свою работу. В АТО мы прибыли только в августе, активного участия в боевых действиях не принимали. Наши орудия расставляли в качестве средства усиления на блокпосты. Контактов с бронетехникой противника не было.

война коваль

Фото сделано сотрудниками Национального военно-исторического музея Минобороны Украины – это грузовик предположительно из состава 40-го батальона “Кривбасс” под Кутейниково. Машину расстреляли российские войска утром 24 августа, во время парада в Киеве. Недалеко от этого места батарея Коваля уничтожила российские БМД

Утром 24 августа батарея в полном составе – 5 орудий, базировалась на комбикормовом комбинате в Кутейниково. Был праздничный день. До нас уже не первый день доносился гул разрывов артиллерии, по вечерам комбинат и окрестности накрывали “Грады”. Но на комбинате мы были надежно укрыты. А к взрывам привыкаешь быстро.
Примерно в 8.00 я получил приказ командира дивизиона выехать на боевое задание в полном составе. Комдив сообщил нам обстановку – российские танковые и механизированные подразделения перешли границу, нам следовало развернуться для отражения вероятной российской атаки на Кутейниково. Детальной информации о направлении удара противника не было, взаимодействия с другими подразделениями тоже не было. Мы сами должны были выбрать подходящий рубеж для прикрытия района Кутейниково.

война коваль

Район вторжения российских войск

Напугало ли меня российское вторжение? Хорошего ничего в этом не было, но мне дали приказ, значит надо ехать. Это же моя работа. Мы выехали примерно в 11.30 и отъехали недалеко. Рядом было скошенное поле, которое было для нас самым удобным рубежом, поскольку позволяло контролировать дорогу в наш тыл на село Зеркальное. Рядом в лесополосе стояла разведка 28- ой механизированной бригады, которая сообщила нам, что с юга на Кутейниково направляется колонна российской бронетехники. Как только мы развернулись, то увидели странную картину – вся техника 28-й бригады по тревоге завелась и… вся эта часть вышла из лесопосадки и уехала на Кутейниково.

Больше здесь не было наших подразделений. Пехота ушла и нас уже никто не прикрывал. Это было очень странно наблюдать. Предчувствие сложилось недоброе.
Вскоре на большой скорости мимо нас промчался джип батальона “Донбасс”. Боец из машины рассказал, что наблюдал движение в нашу сторону колонны бронетехники без опознавательных знаков, но с российскими флагами: “Они идут прямо на вас!”

Многие мои ребята нервничали – ведь это был наш первый бой. Отход подразделений 28-й бригады оставлял нас одних, а ведь наши пушки не маневренные, зайдет противник с фланга и кроме автоматов мы ничем отбиваться не сможем.
Но я решил, что паники мы не допустим. Без боя Кутейниково не сдадим.
Было примерно 12.15, когда из лесопосадки к перекрестку между Кутейниково и Зеркальным на дистанцию 1100-1200 метров выехало три боевых машины без белых опознавательных полос. Больше никого из наших в этом районе не было. Это мог быть только враг. На поле у перекрестка 28-я бригада оставила свою БМП под украинским флагом, недалеко были наши разбитые грузовики. Российские бронемашины подъехали к перекрестку и остановились для оценки обстановки.

Дистанция была примерно 1100-1200 метров. Наводчики внесли поправку, распределили цели. Как только бронемашины противника остановились, я немедленно дал команду “огонь!”
Первый залп – перелет. Я внес поправку – “дистанция 1200!”. Второй залп – “огонь!”
Прямые попадания по двум бронемашинам. Третья машина противника развернулась и ушла в посадку. От разбитых машин экипажи побежали в лесопосадку. Одна из бронемашин загорелась и взорвалась. Я сказал зарядить осколочными, и мы накрыли лесопосадку.
Бой закончился. Прошло примерно полчаса, противник, очевидно, доложил обстановку, и по нашему району открыла огонь артиллерия. Они били не совсем точно, разрывы ложились довольно близко. Стало понятно, что противник не знает наших точных позиций, и просто прочесывает квадрат артогнем. Но через какое-то время противник подтянет дополнительные силы, проведет доразведку и скорректирует огонь. Мы стояли просто в поле, и закопаться у нас времени не будет. Кроме того, нас никто не прикрывал, фланги были открыты. Ситуация была опасной.
Поэтому я принял решение свернуться и отойти к главным силам нашей батальонно-тактической группы в район Иловайска. Не имея информации о противнике и не имея прикрытия, я принял решение отходить по железнодорожным путям из Кутейниково, там, где противник нас явно не ожидал. К сожалению, во время отхода пришлось оставить два орудия. Их можно было бы эвакуировать только в спокойной обстановке. Но в этих условиях я не мог рисковать всем личным составом и оставшейся техникой. Российские подразделения могли появиться в любой момент, а батарее на марше нечем было бы их встретить кроме ручного стрелкового оружия”.

А вот как рассказывает об этом на допросе российский военнослужащий – младший сержант Владимир Савостеев – участник боя с другой стороны. Савостеев – командир отделения 331-го парашютно-десантного полка 98-й воздушно-десантной дивизии, который командовал БМД-2 с номером 334 – той самой, которая взорвалась в результате огня батареи Коваля:

война коваль
БМД-2 младшего сержанта Владимира Савостеева из состава 98-й российской воздушно-десантной дивизии, уничтоженная огнем батареи капитана Коваля под Кутейниково 24 августа 2014-го. Фото и топопривязка – сотрудников Национального военно-исторического музея Минобороны Украины

“Мы доехали до перекрестка.. с чего вообще все началось – колонна остановилась, командир роты приказал вернуться за отставшей машиной. Я командир боевой машины. Мне и командиру взвода было приказано вернуться за отставшей машиной. Я выполнил его приказ. С командиром взвода развернули две боевые машины, вернулись к ж/д переезду, где нам нужно было забрать машину – такую же БМД с личным составом. Мы забрали, вернулись на указанную точку, где стояла колонна. Колонны уже не было. Колонна ушла. Проехав где-то метров пятьсот, мы поднялись на горку. Командир постоянно выходил на связь, но связи ни с кем не было. Пытались зрительно найти колонну, но тоже не удалось. Потому что и ветер, и кругом горели поля – увидеть нельзя было. Мы повернули сначала налево, проехав некоторое время, развернулись. Командир все это время сидел на связи, но никто не отвечал. Мы развернулись в обратном направлении, вернулись к этому перекрестку, повернули направо, то есть в обратном пути откуда мы приехали. Думали может колонна сама развернулась и куда-то уехала. Но тоже самое – колонны не было. Тогда командир приказал развернуть машины и, доехав до перекрестка, повернули направо. Проехав метров 200-300, командир пытался все это время выйти на связь. 3 машины встало, он начал выходить на связь, потому что думал, может из-за гула машин ему не слышно. И в этот момент был первый взрыв. Но снаряд просто взорвался рядом, никого не зацепил. Мы все спрыгнули с машин и заняли круговую оборону. Половина личного состава – также как и я – заняли у боевых машин. И сразу же за ним прозвучал второй взрыв. Снаряд попал прямо в танк (имеется в виду – в БМД, сержант оговорился. – Ю.Б.). Куда точно – я не могу сказать, не определил. Всех от этой боевой машины раскидало я не знаю на какое расстояние. Пролежав, я не знаю сколько времени ( ну, минут 10), очнувшись я просто пополз. Куда полз.. первое – это подальше от боевой машины, потому что у моей машины начал срабатывать боекомплект. Прополз метров 100-150-200, я увидел, что со мной рядом еще несколько человек. Мы начали вместе выбираться. По нам сразу начал работать пулемет. Потому что мы ползли по полю с подсолнухами и если начинали поднимать голову, сразу же было видно, что очереди шли и подсолнухи падали. В это время работала артиллерия и с какой стороны она била.. поймите в тот момент не смотришь с какой стороны в тебя летят снаряды. Ты понимаешь, что небе нужно выжить и просто ползешь. Там было поле. Оно было наполовину скошенное. И был перелесок. Мы начали перебегать через этот перелесок и увидели, что по краю дороги бегут тоже наши военнослужащие. Мы начали двигаться все к этому перекрестку. Прибежав туда, мы увидели, что там были окопы, сделано что-то наподобие блиндажа. Мне сразу сказали, что механик-водитель боевой машины, которая взорвалась жив. Наводчик вот здесь сидит. Но механик очень сильно обгорел. Подбежав к нему, я увидел, что наводчик успел оказать ему первую медицинскую помощь. У него было шоковое состояние, лицо обожжено, на руки страшно смотреть. Все были напуганные, потерянные – что делать, куда дальше, какие действия и что происходит. Никто не мог понять. У нас должны были быть учения и такого ни на одних учениях не было. Я посмотрел, что офицеров нет и принял командование на себя. Приказал уйти в глубину метров на 200 и занять круговую оборону. И оказать помощь раненому до конца. А сам с сержантом Генераловым (заместитель командира взвода, старший сержант Алексей Генералов также был взят в плен 24 августа. – Ю.Б.) остались на перекрестке подождать остальной личный состав, который остался там. Может, кто живой есть, чтобы вернуться и забрать. Мимо нас проехало две боевых машины в сторону горевшего танка. Они подавали сигнал сбора и несколько раз останавливались. Мы поняли что они забирали тех, кто оставался там. Боевые машины еще немного времени покружив там вернулись на перекресток и проехав мимо нас, может они не увидели нас. Но в определенный момент один механик водитель увидел нас. Мы ему махнули что нужно проехать чуть дальше чтобы нас забрать, что в глубине леса личный состав. Но может он недопонял меня, скорее всего тоже был напуган. Потому что у нас никто не участвовал ни в каких боевых действиях.. мы начали двигаться, вернулись к личному составу и приняли решение, так как механику становилось очень плохо, надо было просто его спасать. Мы начали выбираться оттуда. Потому что кто-то из нас может понимал, что происходит что-то не то. Не по закону учений. Ни на одних учениях такого не было. Дойдя до моста, мы увидели несколько военнослужащих. Людей в военной форме с оружием. Увидев нашего раненного, они сразу же подошли к нам и предложили оказать помощь раненному. Мы согласились потому что он уже начал терять сознание и шок начал проходить. А боль у него была скорее всего непереносимая. Спросили кто старший. Я сказал – я. Меня проводили в их штаб. Наподобие то ли сарая, то ли фермы. Там были военнослужащие уже с нашивками, со всем.. нашивки не наши. И там мне объяснили, что мы находимся на украинской территории и находимся в плену”.

Мы видим полное совпадение в описании деталей боя с двух сторон.

война коваль

Место, на котором были уничтожены российские БМД – топопривязка Национального военно-исторического музея Украины

война коваль

Огромную и неоценимую работу по установлению обстоятельств боя провели работники Национального военно-исторического музея Минобороны Украины, которые в сентябре 2014-го побывали на месте боя, и провели точную привязку к местности – именно военные историки обнаружили и сфотографировали остатки БМД-2 №334. Это точка на трассе Осыково-Кутейниково близ отметки 182,0. И можем сделать еще один важный вывод из показаний пленных российских десантников – в результате точного огня батареи Коваля, и последующего обстрела осколочными снарядами лесопосадки, куда побежали спасаться экипажи двух разбитых БМД, старший лейтенант Михаил Миленко – командир 3-го взвода 1-й парашютно-десантной роты 331-го полка, испугался и потерял управление своими бойцами. В результате потери связи с командованием, 10 российских десантники во главе со старшим сержантом Алексеем Генераловым и с младшим сержантом Савостеевым пошли в направлении села Зеркальное, где их без боя взяло в плен отделение разведчиков 51-й механизированной бригады под командованием сержанта Владимира Козака:

“В 17.00 я вывел бойцов в секрет в посадке у дороги близ села. И вскоре мы увидели, как по дороге со стороны Кутейниково на нас идут 10 солдат. Они шли, как “телятко на пасовищі”. Они передвигались не в боевом порядке, и не были готовы к бою.

Мы взяли их без какого-либо сопротивления. Они были потрясены происходящим. Мы говорили с ними по-русски. Они рассказали сразу, что являются российскими военнослужащими из 98-й воздушно-десантной дивизии. Их направили на маневры в Ростовскую область. Ночью с 23 на 24 августа они пересекли границу Украины. Утром их подразделение в посадке в трех километрах от Кутейниково попало под обстрел. Была уничтожена боевая машина десанта, один из них был легко ранен. Двое их товарищей были убиты. Потеряв технику и связь, десантники пошли куда-то в поисках медицинской помощи. Они были шокированы тем, что попали в Украину и что здесь настоящая война.

Они нас не ожидали встретить. И сдались без сопротивления”.

война коваль
Фотография отделения российских десантников, часть которых попала в плен, сразу после вторжения в Украину. Обратите внимание на отсутствие опознавательных знаков

Так попали в плен российские десантники 98-й дивизии:

Архипов Сергей, Генералов Алексей, Горяшин Андрей, Кузьмин Артем (механик-водитель БМД-2 №334, ранен в результате прямого попадания снаряда) Мельчаков Иван, Митрофанов Артем, Почтоев Егор, Романцев Иван, Савостеев Владимир, Селезнев Сергей, Смирнов Сергей.

После прибытия орудий батареи Константина Коваля под Иловайск он немедленно получил новую задачу прикрыть от дальнейших атак противника дорогу из Кутейниково на Иловайск. И 26 августа под руководством капитана состоялся второй известный бой, в результате которого было захвачено еще трое российских военнослужащих.

Коваль занял удобную позицию. И замаскировал орудие батареи прямо на дороге. Наводчиком орудия был сержант Лукашук. Вот как рассказывает о действиях артиллеристов участник боя – начальник бронетанкового вооружения ОК “Юг” полковник Евгений Сидоренко:
“26 августа в 15.00 по дороге от Кутейниково на Иловайск была обнаружена колонна российской бронетехники – 16 единиц, включая танки, которая двигалась прямо на наши позиции, подвергшиеся артобстрелу. По радиостанции я услышал о движении колонны. Я был один рядом с российским танком, экипаж не был сформирован. Зная, что на позиции, прикрывавшей дорогу, стоит только одна наша противотанковая пушка “Рапира” из состава 2 противотанковой батареи 51-й механизированной бригады, я сел на место механика – водителя, и поехал на угрожаемое направление. У орудия стоял сам комбат Константин Коваль. Он прорвался из окружения в Иловайске, поэтому с удовольствием называю его имя. Наводчика орудия я также записал имя, но он пока не значится в списках вышедших из “котла”, поэтому говорить сейчас об этом героическом воине и его расчете пока не буду. Парни проявили себя просто блестяще и профессионально. Первым же выстрелом была уничтожена головная машина противника – это была МТЛБ-6М, которая состоит на вооружении только российской армии.

война коваль
Орудие старшего наводчика Лукашука из состава батареи капитана Коваля на дороге Кутейниково-Иловайск, 26 августа 2014-го года. Через несколько часов на батарею выйдет колонна российской 31-й десантно-штурмовой бригады, и рядовой Лукашук уничтожит 3 МТЛБ. Комбат Коваль управлял боем. Орудие было грамотно расположено и замаскировано, это обеспечило внезапность действий. Артиллеристы выждали, пока враг подойдет на 200 метров – били почти в упор, не страшась ответного огня.

В этот момент я понял, что надо прикрыть наше орудие во время перезарядки и отвлечь внимание от нашей засады, и резко выехал вперед на дорогу, перебрался в кресло командира и открыл огонь из крупнокалиберного пулемета по вражеской колонне и разбегающимся солдатам. Было немного тревожно, конечно, я же не знал, кто там за моей спиной – вдруг их сейчас накроют огнем, или они побегут, а я тут один останусь, на открытой местности вообще без шансов. Но ребята оказались настоящими героями и профессионалами. Они подбили две следующих машины противника.

война коваль

Три МТЛБ – марки МТЛБ-ВМ и МТЛБ-6МА российского производства, которых нет на вооружении украинской армии, разбитых огнем орудия солдата Лукашука из батареи Коваля 26 августа 2014-го под Иловайском

Россияне открыли беспорядочный огонь и под прикрытием дыма и пожара трех передовых бронемашин скрылись, бросив своих убитых и одного тяжелораненого солдата из состава 31-й десантно-штурмовой бригады”.

война коваль

Российские десантники Руслан Ахмедов и Арсений Ильмитов из состава 31-й десантно-штурмовой бригады, взяты в плен под Иловайском 27-28 августа 2014 года (на коллаже возможна ошибка). Находились в составе подразделений 31-й бригады, три МТЛБ, в которой были уничтожены огнем орудия солдата Лукашука из батареи Коваля, однако взяты в плен немного позднее этого боя

Благодаря профессионализму и личному мужеству съемочной группы “Еспресо.ТВ” в составе Егора Воробьева и Ростислава Шапошникова, об этом событии узнала вся Украина.

Вероятно, из того же подразделения могли быть и взятые в плен позднее солдат Руслан Ахмедов и старший сержант Арсений Ильмитов из состава 31-й десантно-штурмовой бригады. Обстоятельства их пленения уточняются. Возможно они и были в других машинах из той разбитой колонны.

В бою 26 августа огонь по врагу прямой наводкой вел старший наводчик рядовой Лукашук, который также достоин самой высокой награды – посмотрите с какой короткой дистанции он открыл огонь! Его орудие было прямо на дороге, под ответным огнем врага, но он не прекращал бой, пока не уничтожил три машины противника!

война коваль

Разбитые МТЛБ 31-й десантно-штурмовой бригады РФ – вид со стороны Кутейниково. Орудие Коваля стояло чуть выше на самом повороте дороги . Оцените, какая была короткая дистанция

Список особового складу
2-ої протитанкової артилерійської батареї
51-ої окремої гвардійської механизованої бригади,
яка відзначилася в бою з передовим загоном противника
на підступах до міста Іловайськ
26 серпня 2014 року

1. Капітан Коваль К. В.
2. Лейтенант Полюхович П. П.
3. Лейтенант Шванк О. М.
4. Молодший сержант Радь Ю. С.
5. Старший солдат Бодейчук В. М.
6. Старший солдат Голіней М. І.
7. Старший солдат Калюжний Ю. В.
8. Старший солдат Ковальчук Я. П.
9. Старший солдат Котик В. В.
10. Старший солдат Лаврішин Б. І.
11. Старший солдат Лящук М. М.
12. Старший солдат Пятківскький Р. М.
13. Старший солдат Самчук Т. О.
14. Старший матрос Карпюк А. М.
15. Рядовий Абраменко Д. В.
16. Солдат Ахметов О. С.
17. Солдат Жук А. О.
18. Солдат Криворучко Н. С.
19. Рядовий Лукащук В. О.
20. Рядовий Педченко М. С.
21. Солдат Руссов О. А.
22. Рядовий Франчук З. В.
23. Солдат Цалай Д. С.
24. Старший солдат Касянчук С. Я. (прикомандирований).

Склад гарматного розрахунку,
який знищив в бою 26 серпня 2014 року
дві ворожі бойові машини МТ-ЛБ

1. Старший навідник рядовий Лукащук В. О.
2. Номер розрахунку солдат Руссов О. А.
3. Номер розрахунку старший солдат Касянчук С. Я.
4. Механік-водій старший солдат Ковальчук Я. П.

Автобиография героя- капитана Константина Коваля:

“Коваль Костянтин Валерійович народився 18 вересня 1983 року в м. Львові в родині військовослужбовця, українець.
В 1990 році пішов в перший клас Ізяславської середньої школи, 8 класів якої закінчив в 1997 році та поступив до Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив в 2000 році.
В 2001 році поступив до Сумського військового інституту Ракетних військ і артилерії, який закінчив в 2005 році та був направлений для проходження служби у війська Західного оперативного командування, у м. Яворів, де проходив службу на посаді командира взводу – старшого офіцера на гаубичній самохідно-артилерійській батареї – до лістопада 2005 року.
У зв’язку з реорганізаційними заходами був переведений в м. Львів до 10-го окремого батальйону охорони та обслуговування штабу ЗахОК, де проходив службу на посаді командира взводу охорони роти охорони – до червня 2008 року.
Для подальшого проходження служби був переведений в м. Луцьк до Волинського обласного військового комісаріату, де проходив службу на посаді офіцера 1-го відділу – мобілізаційного і обліку – до січня 2009 року.
У звязку з реорганізаційними заходами був переведений в м. Володимир-Волинський до 51-ї окремої механізованої бригади, де проходив службу на наступних посадах:
З січня 2009 року по жовтень 2010 року – командир взводу – старший офіцер на гаубичній самохідно-артилерійській батареї.
З жовтня 2010 року по квітень 2014 року – командир кадру протитанкової батареї протитанкового артилерійського дивізіону.
З квітня 2014 року по дійсний час – командир протитанкової батареї протитанкового артилерійського дивізіону”.

Капитан Коваль участвовал в прорыве окружения из Иловайска. Он прошел через ад, но в плен не сдался, и сумел выйти из окружения с группой бойцов. Сейчас продолжает службу. В том же звании, в той же должности, в той же съемной квартире… Не лучше положение и других героев батареи Коваля. Вся их 51-я бригада после августовских была обвинена в невыполнении приказов и… расформирована! Поэтому героями им не стать – если только народ Украины не решит по-другому и не поможет восстановить справедливость.

Наш долг отдать самую большую дань уважения этому герою и воинам 51-й бригады, которые в те страшные месяцы 2014-го совершили невозможное. Они показали что врага можно бить. Спасибо, парни, низкий поклон..Благодарю за помощь в подготовке статьи военных историков из Национального военно-исторического музея Министерства обороны Украины.


Юрий Бутусов, Цензор.НЕТИсточник:http://censor.net.ua/r364226Источник:http://censor.net.ua/r364226

 

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

DAILY COIN https://www.facebook.com/thedailycoin/

Попередня1...545556...70Наступна Сторінка 55 з 70

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12390 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014