Нардеп-самовисуванець та член депутатської групи “За майбутнє” у Верховній Раді Віктор М’ялик у декларацію за 2019 рік вніс 158 квартир загальною площею у майже 10 тис. кв м. Однак, за його словами, більшість цих квартир він вже продав людям на виплат, а ще частину – здає в оренду.
Зокрема, у декларації народного депутата, опублікованій в Єдиному реєстрі на сайті НАЗК, зазначені квартири площею від 38 до 95 квадратних метрів, розташовані у Києво-Святошинському районі Київської області. Також вказані 80 земельних ділянок, а ще гаражі та місця для паркування. Два автомобілі Lexus, які на час придбання коштували кожен приблизно по 3,5 млн грн. На два автомобілі дружини депутата – Porsche і Mercedes-Benz – витратити довелося майже 9 млн.
Доходи і заощадження
Доходи народного депутата за 2019 рік – 314 117 грн зарплати, а у дружини – 29 099 грн.
Варто додати, що за продаж нерухомості та здачу її в оренду родина отримала кілька мільйонів гривень.
М’ялик також тримає готівкою 150 млн і $1 млн.
Нардеп каже, що насправді у його власності лише 37 квартир. Решту він вже продав – але на виплат, тобто юридично квартири все ще вважаються його власністю. А загалом стільки нерухомості у М’ялика тому, що раніше він займався будівництвом, передає видання “Вісті Рівненщини”.
“У мене є 37 квартир. Одна квартира – на дітях, одна – на дружині. Решту я здав в оренду. Тому що мені треба на щось жити. Законом на сьогодні це не заборонено”,– сказав М’ялик.
Довідка. Віктор М’ялик – український бізнесмен та політик. Депутатом став у 155 окрузі на Київщині як самовисуванець. У Раді ввійшов до депгрупи “За майбутнє” та комітету з питань місцевого самоврядування і містобудування.
За ним, представництво ЕББВІ БІОФАРМАСЬЮТІКАЛЗ ГМБХ у 2018 році виплатило Ольгі Голубовській 72 109 гривень як “гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовим правочинами”.
Саме про препарат цієї фірми йшлося в аудіозаписі розмови заступника міністра охорони здоров’я Михайла Загрійчука з директоратами МОЗ.
“До нас, з перших днів керівництва нової команди, в кабінет прийшла радниця Міністра пані Голубовська. І прямим текстом сказала, що нам і надалі потрібно закуповувати конкретний лікарський засіб вартістю 4 000 $ за курс . І сказала, що те, що його не планують далі купувати – це неправильно! І вона буде з цим розбиратись”, – казав заступнику міністра державний експерт Євгеній Гончар.
Мова йде про препарат омбітасвір/парітапревір/ритонавір (Вільвіо) + дасабувір (Вірелакір), це комбінація з трьох препаратів, яку виробляє лише компанія AbbVie і призначена вона для лікування вірусного гепатиту С.
Ціну препаратів для такого лікування можна подивитись тут. Спільно з експертами УП порахувала, що курс цих препаратів коштує більше 80 тисяч гривень. Інші схеми лікування значно дешевші, наприклад, режим “даклатасвір + софосбувір” коштує 2,5 тисячі гривень.
Слова Гончара підтверджувала на аудіозаписі керівниця директорату медпослуг Оксана Сухорукова:
“Я її попросила написати свої зауваження до громадського обговорення. На що вона сказала, що вона не така як усі, що вона покаже “кузькіну мать” і пішла з кімнати”.
УП зателефонувало з проханням про коментар до Ольги Голубовської.
Вона пояснює ситуацію так. Препарат, про який мова, життєво необхідний та безальтернативний для певної категорії хворих:
“У мене є звернення експертної групи (мова йде про групи, не залучені до визначення номенклатури закупівель – УП) по інфекційним хворобам в тому числі в області вірусних гепатитів колективне, професорів, що цей препарат має бути в номенклатурі. Як так вийшло, що в обхід думки фахівців його виключили? Мова ж не йде про включення нового препарату, він був у номенклатурі минулого року. І я спитала!
Мені сказали, що в них є заключення якогось експерта, якого вони залучили. Я ж не знаю, я ж прийшла спитати як лікар, який ініціював в Україні програму по вірусних гепатитах. Я знаю глобальні тенденції в цьому питанні, представляю Україну на міжнародних форумах щорічних.
Ця ситуація незрозуміла нікому. Мені пропонували наші партнери, наприклад, президент Всесвітнього альянсу з вірусних гепатитів казав, що давайте я напишу наше відношення. Ну це позорище!
Я питаю: як це вийшло? У мене ж нема інформації, хто там експерти. Є група експертів по вірусних гепатитах, в тому числі по інфекційних захворюваннях, куди входять професори, практичні лікарі. А є ще якась група, куди включений сімейний лікар з Ужгорода. От він взяв і написав, що не треба. А в мене є звернення від експертів, що треба. І цей препарат реально потрібен. Не для всіх, але для певної категорії хворих”.
Довідка УП: список експертів є у відкритому доступі, до нього увійшли 9 експертів, а лікар, якого має на увазі Ольга Голубовська, не лише сімейний лікар, але й інфекціоніст, кандидат медичних наук та працює на кафедрі Ужгородського національного університету.
Голубовська розповідає, що питала в директорату з медпослуг: “Як так вийшло, що той експерт має набагато менше кваліфікацій, ніж експерти у вашій же експертній групі? “.
Мовляв, працівники директорату сказали, що в них таке положення: “Погане положення. Незрозуміле. Я вже не пам’ятаю, що казала. Що я, зобов’язана пам’ятати? Щоб мене зробили експертом цього, я не казала. Воно мені ні з якого боку не треба.
Одна людина, навіть не дві! Лікар вирішує питання. Вони не розуміють глобальну проблему. Така політика суперечить рекомендаціям ВООЗ, через яку ми приведемо країну до масивного поширення вірусу гепатиту С, ще й резистентних штамів”
– Наскільки нам відомо, препарат, про який ви говорили, виробляє лише компанія AbbVie.
– Я ж не винна в тому, що вона виробляє!
– Ви у своїй декларації за 11 вересня, подану в НАЗК, вказуєте гонорар від цієї компанії.
– Да.
– Ви не вважаєте, що це конфлікт інтересів, коли ви тут сваритесь за цей препарат і отримували гонорар від цієї компанії?
– А який це конфлікт інтересів? Почитайте, що таке конфлікт інтересів. Відкрийте будь-який протокол. Можна минулого року по гепатиту С, і подивитеся, скільки експертів там із задекларованим конфліктом інтересів.
Але нікому в голову не приходить виключати таких людей з написання протоколів навіть. Мова не про те – конфлікт інтересів чи ні – мова про суть. Нема ні одного експерта, який має окрему думку від моєї. Чому так вийшло, що цю думку ігнорують?
– Тобто ви не вважаєте конфліктом інтересів, що отримували гонорар від цієї компанії, 70 тисяч за 2018 рік?
– Конфлікт інтересів стосується людей, які впливають на прийняття якихось рішень.
– А ви як радник хіба не впливаєте?
– Ні, звичайно.
– Але ви подали свою декларацію на заступника міністра, а це посадова особа.
– Подайте ви декларацію.
– Можете пояснити, за що саме отримали ці 70 тисяч?
– Послухайте, нащо ви ставите мені питання, які не відносяться до суті проблеми? Ви мене не слухаєте. У мене є звернення колективне наших спеціалістів. Воно зареєстроване і передане в МОЗ. Хочуть – хай розбираються, хочуть – хай не розбираються. Я хотіла розібратися і для себе зрозуміти, як так сталось. Думаю, ми отримаємо офіційну письмову відповідь. Тоді буде зрозуміла турбота держави про держслужбовців і пацієнтів.
– Все-таки ви можете пояснити, за що отримали 70 тисяч минулого року?
– Ні, не буду відповідати. Вважаю його провокаційним і воно не має стосунку до проблеми.
Пані Голубовська також відмовилась надати УП копію звернення лікарів, і сказати, скільки лікарів його підписали.
Цю ситуацію ми також попросили пояснити члена експертної групи, яка вирішила виключити цей препарат з номенклатури, лікаря-інфекціоніста Віктора Петрова:
“Ми протягом трьох останніх років спостерігали збір заявок по регіонах України, які надавали департаменти, на які ми не маємо впливу. Деякі регіони подавали дуже величезну заявку на 3D-режим. Він дуже дороговартісний, 3200 доларів на пацієнта на один діагноз, хронічний гепатит С.
Він не є першою лінією надання допомоги пацієнтам з захворюваннями печінки. Враховуючи цей факт, ми як лікарі не маємо права його назначати наївним пацієнтам (які сьогодні прийшли до лікаря і їм встановили діагноз “гепатит”).
Первинному пацієнту цей режим в нашій країні не показаний. В розвинених країнах з високим рівнем доходу цей режим назначають пацієнтам з 1-4 генотипам і тим, які мають захворювання нирок. Бо по інструкції цей препарат більш щедящий до нирок. Зокрема, це хронічна ниркова недостатність, захворювання нирок, які перешкоджають застосовувати звичні препарати.
Коли ми побачили, що весь бюджет, майже 50% всього бюджету на всю країну на гепатит С, і він іде на цю дороговартісну схему, ми як експерти побачили, що в цьому може бути лобістська складова.
Ця лобістська складова, швидше за все, реалізується не на етапі закупівлі. Бо МОЗ мусить закуповувати те, що регіони дають, а це на етапі збору заявок.
Департаменти охорони здоров’я з областей, з міст подають заявку на препарат, який насправді не має показів для первинного застосування.
Тобто вони вважають, що вони всіх пацієнтів лікуватимуть саме цим препаратом дороговартісним, який по суті краде від нас 30-36 пацієнтів, які могли бути проліковані за 100 доларів повним курсом і було б все чудово.
Якщо закінчувати 3D-терапію, в українському протоколі ми застосовуємо тим пацієнтам, які:
мають хворі нирки
які переліковуються після невдалого лікування, так звані резистентні форми.
Коли ми зробили запит в Інститут нефрології, виявилося, що таких пацієнтів, в яких хворі нирки і гепатит, трохи більше 300 чоловік.
А закупили препаратів тільки за кошти минулого року понад 1600 курсів.
Ми маємо забезпеченість цим препаратом набагато більше, ніж треба по критеріям застосування цього препарату.
Тобто хтось в Україні вирішив вплинути на заявки департаментів, щоб цей препарат став першою лінією.
Схема лікування, рекомендована протоколами ВООЗ та Європейської та Американської асоціацією вивчення захворювань печінки.
В нас є дві основні комбінації, поширені в Україні:
софосбувір/ледіпасфір – для лікування на 12-16 тижнів для пацієнтів з хронічним гепатитом С;
софосбувір/даклатасвір – підходить для всіх пацієнтів з усіма видами генотипів гепатиту С, і цей препарат наразі для України коштує найнижчу ціну в Європі – 86 доларів за один курс лікування.
Тому коли я кажу, що ми за 1 курс 3D-терапії могли пролікувати 35-36 пацієнтів, це саме через це. У нас різниця в ціні дуже велика, а якість препаратів відповідає. Я як лікар за ці кошти можу вилікувати на порядок більше людей.
Якщо буде виділятися такий самий бюджет, як останні роки, ми при тій ціні, яка є зараз, ми можемо 48-50 тисяч людей з хронічним гепатитом пролікувати, це всі, які є на обліку. Тобто по суті ми могли б знищити цю хворобу в Україні і забезпечити 100-110% потреб дешевими і дієвими препаратами, але комусь цього не хочеться.
Аргументом наших опонентів є те, що ці схеми терапії надсучасні, я згоден, але вони є для країн з високим рівнем доходу: Норвегія, Швеція, Північна та Центральна Європа”.
По пацієнтах, яким потрібна саме дорога схема лікування, експертна група пропонувала винести рішення окремо. Щоб її отримували виключно ті пацієнти, які є на обліку, і 10% на нові виявлені випадки по тих, кому потрібна саме ця схема.
11.03.2018 року на сайті “АНТИКОР” з’явилася шокуюча інформація щодо заробітних плат “топ-менеджменту” державного підприємства ДП НЕК “Укренерго”.
Пройшов майже рік що змінилося??? Нічого доброго для звичайних працівників ДП НЕК “Укренерго”! Підприємство, яке відповідає за енергетичну безпеку України котиться у безодню. Плинність кадрів через низьку заробітну плату досягла шокуючого рівня, що ставить під загрозу енергетичну безпеку України.
“Топ – менеджмент ”ДП НЕК “Укренерго” живе своїм життям по принципу “Веселиться і радіє весь народ”.
За цей час в ДП НЕК “Укренерго” т.в.о. директора Ковальчуком В.В. сформований за державні кошти потужний пропагандистський апарат, якому може позаздрити навіть Північна Корея та “РИА НОВОСТИ”, вся діяльність якого направлена на самопіар Ковальчука та його найближчого оточення.
Тепер заглянемо за реальні лаштунки ДП НЕК “Укренерго”
Трохи раніше, 22 грудня 2018 року енергетики ДП “НЕК Укренерго” як і всі енергетики України відсвяткували професійне свято – День Енергетика. Але за багато років це був той день, коли премія до Дня енергетика пересічного працівника, була отримана майже на 200% менше, аніж в попередні роки і склала 3000-5000 грн. Виникло різке невдоволення більшості працівників керівництвом ДП “НЕК Укренерго” , аналітиками пропагандистського пулу було рекомендовано виплатити персоналу 50% так званої “13 заробітної плати” – винагороди за рік. Але Новий Рік не став дивом для 99,9% працівників ДП “НЕК Укренерго” .
Справжнім дивом він став для 0,0001% “топ –менеджменту” ДП “НЕК Укренерго”, посіпак Ковальчука, коли Вони побачили свої винагороди та наввипередки кинулися їх декларувати на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) в розділі “Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані”, на розсуд читачів пропонуємо хіт-парад 50% винагороди за 2018 рік, так званої “13 заробітної плати” керівництва ДП “НЕК Укренерго”. Варто зазначити, що в лютому 2019 року планується виплатити й останні 50% винагороди.
Увага! Хіт парад шокуючих 50% винагороди за 2018 рік керівництва ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА!
1. т.в.о. директора Ковальчук Всеволод Владиславович – 611’527.00 грн
Як же тяжко працював цей “енергетик” весь 2018 рік подивимося, проаналізувавши його заробітну плату за 2018 рік, за інформацією яку він оприлюднив на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) в розділі “Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані”.
І ці шокуючі цифри складають тільки 50% бонусів за рік!
Виникає справедливе питання: Коли державні та правоохоронні органи звернуть увагу на те, що відбуваєтсья в державному підприємстві ДП “НЕК Укренерго”? Коли закінчиться знущання над звичайними працівниками, які тяжкою працею на підстанціях та повітряних лініях з ранку до вечора на благо Української Держави заробляють мізерні кошти?
Коли так зване “керівництво та топ-менеджмент” ДП “НЕК Укренерго” закінчить призначати собі заробітні плати за кошти платників податків України на свій розсуд?
Це питання адресовано:
Міністру фінансів Оксані Макаровій, в сфері управління якої тепер знаходиться ДП “НЕК “Укренерго”;
Голові комісії НКРЕКП Кривенко О.О.;
“Кишеньковому” голові Ради профспілкових органів ДП “НЕК “Укренерго” Приходько О.М. та головам профспілок регіональних енергосистем;
01.01.2019 розпочався черговий етап подання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічних декларацій за 2018 рік, який триватиме до 31.03.2019 року. Та вже 1 квітня 2019 року ми побачимо шокуючі цифри заробітних плат за 2018 рік так званого “топ-менеджменту” ДП “НЕК “Укренерго”?
Згадаймо: наприкінці грудня вся країна із завмерлим серцем спостерігала за звільненням українських заручників з полону терористів. Патріотів показово зустрічало вище керівництво держави. В уряді тоді гучно заявили про рішення виділити звільненим по 100 тисяч гривень матеріальної допомоги. А на початку року вдалося звільнити ще кількох заручників. Загалом по 100 тисяч мали отримати 76 колишніх полонених. Мали, але… Гучні заяви посадовців, як це в них часто буває, виявилися тільки пустослів’ям.
Красиво попіарилися, а як виконати обіцяне – не знають. Бо звідки взяти гроші? Та спитали б у людей, вони знають, в кого є зайві гривні. Зараз всі топ-чиновники оприлюднюють свої декларації. Відірватися не можна – ніби читаєш якийсь дуже цікавий детектив. Президент України за минулий рік задекларував понад 16 мільйонів гривень, а в цьому році у березні отримав черговий мільйон прибутку. Прем’єр збагатився торік на 17,1 мільйона гривень доходів. Та найцікавішою є декларація «сина бідного народу» Ляшка, який задекларував за 2017 рік не лише вили, але і 21 мільйон прибутку – більше, ніж Порошенко і Гройсман. Cекретар РНБО Турчинов заробив 2,6 млн., меру Києва Кличку додалося 5 мільйонів, представник Президента у ВР Луценко збагатилася на 3,9 мільйона, співголова депутатської групи «Відродження» Хомутиннік задекларуваву дохід у розмірі 136,4 мільйона гривень, перший заступник голови фракції БПП Кононенко – 7,5 мільйона, Добкін із Опоблоку – 5,7 мільйона, голова спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький отримав зарплати 2 млн. 100 тисяч 300 гривень. І так далі, і тому подібне. Зауважте: все у мільйонах! Та не спішіть висловлюватися негативно. Бо у деяких посадовців дохід також вражає. Минулорічна зарплата глави Нацбанку Смолія становила 2 мільйони 306 тисяч гривень, у Генпрокурора Луценка – 1 мільйон 302 тисячі. А от гендиректор «Укрпошти» Смілянський торік отримав 3 мільйони 958 тисяч 541 гривню зарплати. Його перший заступник Чернявський — аж 6 517 867 грн., ще один перший заступник Перцовський — 6 096 051 гривню. Спитайте кожен, кому приносять пошту листоноші, яка у них зарплата. Від мізера мізер.
І не думайте, що апетити чиновників у нинішньому році стали меншими. В.о. директора «Укрзалізниці» Кравцов у березні отримав 368 тисяч 515 гривень зарплати. (У лютому його зарплата становила 533 тисячі 794 гривні). Президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Недашковський у березні отримав 364 563 гривні зарплати (минулорічна його зарплата = 3 818 290 грн.) Гендиректор аеропорта «Бориспіль» Рябикін у березні заробив 182 952 гривні (за минулий рік – 3 632 771 грн.).
Цікавими для ознайомлення і для роздумів є і декларації закарпатських чиновників. Ви здивуєтеся, але найбільша у нашому краї зарплата торік була у ректора Ужгородського університету Смоланки — він заробив 646 695 гривень, а ще за сумісництвом – 51 604 гривні. Прокурор Ужгорода мав 400 773 гривні. На 248 тисяч менше отримав голова облдержадміністрації Москаль! Третю сходинку із прибутком у 156 тисяч менше, як ректор, посів голова ГУНП в Закарпатській області Степанишин. Керівник митниці ДФС Закарпаття Балуєв заробив 198 296 тисяч грн. Навіть міністр освіти Гриневич задекларувала лише на 17 тисяч гривень більше, ніж ректор закарпатського вузу. Це, вважайте, при тому, що середня зарплатня викладачів вузу коливається в межах 7-9 тисяч. Тож недарма ужгородці запитують: за які заслуги ректор виписує собі такі астрономічні суми, коли середня зарплата викладачів вузу становить 7-9 тисяч. То й не дивно, що воюють одні з другими.
Цікаво аналізувати і декларації найоплачуваніших чиновників Виноградівського району. Тут також є свої несподіванки. Державний бюджет не поскупився для начальника Берегівської місцевої прокуратури — він щомісяця отримував платню у сумі 33745 гривень. Голова районного суду також із державного бюджету щомісяця отримувала по 27050 грн. Директор ДП «Виноградівське лісове господарство» — по 24612 гривень. Та мене більше здивували ті, кого щедрою платнею відзначив місцевий бюджет. І тут свої сюрпризи: начальник ВУЖКГ щомісяця отримує 28439 гривень, це на 6239 гривень більше, ніж міський голова! Заступник голови райради і сам голова районної ради — відповідно по 27123 і 26405 гривень. Голова РДА отримував значно менше, ніж його заступники. Можна б розказувати й більше, за когось порадуватися, за когось подивуватися, але давайте задамо собі запитання: а чи справно відробляють таку високу зарплату ті, чиї посади я назвала. Відповідь нехай дасть кожен, хто навідується до цих чиновників.
А тим часом на каналах телебачення вже «гуляє» інформація про те, що підняття у травні чи червні мінімальної зарплати до 4200 відкладається, бо у держави немає грошей — бюджет за перше півріччя недовиконано більш як на 6 мільярдів гривень. Видно, влада в нас вже настільки недолуга, що не вміє добре рахувати, то хай чесно скаже це нам, її громадянам, і ми порадимо, з яких джерел черпати доходи. Подумайте, на скільки б ми поповнили державний бюджет, аби врегулювали лише зарплати тих чиновників, яких я тут назвала (можу назвати ще з сотню подібних). Ось вам на перший випадок, а там можна вишукувати й вишукувати ще, було б лише бажання.
Кожен день у новинах телебачення чуємо: у нас проблеми, бо війна. Хтось каже, що громадянська, хтось що це АТО чи як її зараз називають по-іншому. Та у нас не просто громадянська війна — у нас війна на два фронти. Війна на фронті і війна влади з народом. І ще не відомо, яка з них страшніша і яка закінчиться скоріше.
Суддя Апеляційного суду Києва Світлана Музичко задекларувала чотири нових об’єкти нерухомості.
Така інформація міститься в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомляє #Точно, проект Радіо Свобода.
Зміни були внесені в реєстр 2 січня 2018 року, при цьому майно безпосередньо набуте у власність 26 грудня. Серед нової нерухомості судді Музичко – земельна ділянка і садовий будинок площею 34,6 квадратних метра в Яворівському районі Львівської області, а також два об’єкти зазначені як «квартири» – 20,5 та 13,14 квадратних метрів у Львові.
Минулого року в червні суддя Музичко задекларувала новий автомобіль Toyota RAV4, що був придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторс Україна». Вартість на дату набуття транспортного засобу майже десятикратно відрізнялась від вартості останньої оцінки – 123 930 гривень проти 1 024 276 гривень.
Окрім цього, резонансні зміни до майнового стану Світлана Музичко внесла у травні 2017 року, коли було задекларовано 10 764 474 гривень заробітної плати за основним місцем роботи.
Знакомтесь Гопко Анна Николаевна (Гопко Ганна Миколаївна). Народный депутат Украины VIII созыва. Украинский общественный деятель и журналист. Член координационного совета группы “реанимационного пакета реформ” (“реанімаційний пакет реформ”)
ЖАЛОВАЛАСЬ, ЧТО НА ЗАРПЛАТУ ДЕПУТАТА В КИЕВЕ ТРУДНО СНИМАТЬ КВАРТИРУ
Депутат Вінницької обласної ради, голова ГО «Центр захисту журналістів», голова ГО «Антикорупційна спілка Вінниччини», голова профільної депутатської комісії по свободі слова Тетяна Редько оприлюднила свою е-декларацію про доходи, яка викликала цілу бурю емоцій у середовищі журналістів, громадських діячів, політиків.
Річ у тім, що “Заслужений журналіст” Тетяна Редько – співзасновниця відомої у Вінниці газети «33 канал». Так от, виявляється, що статки пані Редько перевищують навіть статки багатьох вінницьких губернаторів, чиновників та бізнесменів, а справжнім журналістам такі «золоті гори» і не снились.
Е-декларація «єдиної чесної журналістки»
Звичайно ж, рахувати гроші у чужому гаманці – справа невдячна. Якщо це не стосується публічних людей, чиновників, судей, прокурорів, народних обранців різних рівнів. Слід зазначити, що із запровадженням е-декларацій у минулому році Тетяна Редько опублікувала на сайті власної газети блог, про те, які ненажери нардепи, урядовці, які зберігають під матрацом мільйони готівкою, які нажилися на розкраданні держави. Здавалося б – слова справедливі і популярні. Але, як тільки на сайті НАЗК з’явилася е-декларація пані Редько, з її сайту зник блог про е-декларації.
Чому? Мабуть тому, що сама Тетяна Редько виявилась людиною не бідною, і зовсім не безсерібряником, яким вона себе намагається представити в чисельних дописах у соціальній мережі, у блогах, статтях і публічних виступах.
Варто зазначити, що Тетяна Редько володіє половиною бізнесу «33 каналу», це доходи від газети, поліграфічної діяльності, реклами.
Іншою половиною цього бізнесу володіє Анатолій Жучинський. Так от, якщо повірити на слово, і прийняти за дане, що «33 канал» має наклад 100 тисяч екземплярів, то щоб заробити все що є у власності Редько, то наклад газети мав би становити щонайменше декілька мільйонів в тиждень. А якщо розкласти по листку кількість потрібних газет? щоб заробити такі статки, відмінусувати від цього витрати на податки, папір, оплату праці журналістам – можна вкрити газетними листами пів-планети. Хоча й цього виявиться замало. Судіть самі:
Зараз в роздрібній торгівлі газета коштує 5.50 копійок. Мінусуємо 1 гривню для реалізаторів газети – ятки, та кіоски, собівартість друку – мінімум 2,50 грн, – отримуємо “грязний” прибуток від продажу одного номеру 2 гривні. А з цих двух гривень треба ще оплатити зарплату колективу газети, податки, оренду приміщень, комунальні платежі тощо. От і рахуємо, що в залишку маємо максимум чисту 1 гривню, яку треба поділити на двох співзасновників – по 50 копійок. Тому зрозуміло, що справжній прибуток дає реклама та платні публікації, а не продаж газети. Якщо ж порівняти кількість комерційної реклами газети «33 канал» та обласного тижневика «Ріа», то бачимо що декілька сторінок оголошень “33 каналу” явно не конкурують з 34 сторінками рекламної вкладки газети «Ріа». Отже заробіток залишається на: платних, в основному політичних публікаціях, яких суттєво більше саме в період будь-яких виборів.
Щоб не бути голослівними, треба порахувати статки пані Тетяни.
У власності подружжя є 6 земельних ділянок 5 з них знаходяться в місті Вінниці та в навколишніх селах з мальовничими краєвидами та високими цінами на землю. Це Березина, Селище, Ксаверівка, Вінницькі Хутори і ділянка в Хмельницькій області – 29000 м квадратних. Вартість придбання земельних ділянок в декларації незазначена, але за самими скромними оцінками експертів загальна вартість земельних активів – 100 000 $.
Нерухомість:
Тетяна Редько з чоловіком декларують один житловий будинок в Вінниці 176 м кВ;
Дві квартири в Вінниці 70, 5 м кв та 62,7 м кв
Квартиру в Києві в 109.6 м кв – на дату придбання за ціною 865260 грн по курсу 11грн на 2014 рік приблизно 80000 $
Комерціна нерухомість:
Один офіс у Вінниці 176 м кв
Три виборничих-комерційних приміщення по 1341, 242, 641 м кв відповідно
І ще один офіс в Києві – 107, 9 м кв.
І головна родзинка декларації «заслуженої журналістки» та борця за права зубожілих українців – апартаменти в курортному місті Болгарії – 87 м кв
І хоча в графі вартість придбання в більшості об’єктів ціна відсутня, у виправленій декларації Тетяна Редько була вимушена вказати вартість придбання закордонних апартаментів, куди за словами колег їздить відпочивати не рідше одного-двух разів на місяць.
Отже вартість апартаментів вказана 1 мільйон 236 тисяч гривень. Що за курсом долара на момент придбання складає приблизно – 70 000 $
За самими стриманими оцінками експертів з нерухомості мінімальна вартість квартир, офісних приміщень в столиці та Вінниці, чисельної комерційної нерухомості орієнтовно складає більше пів-мільйона доларів – 600 000$, або ж по нинішньому курсу – приблизно 16 мільйонів 200 тисяч гривень!
У власності подружжя два автомобілі:
Автомобілі БМВ Х5 і фольксваген «Е» класу. За даними провідного сайту з продажі автомобілів Авто.Ріа два автомобілі коштують приблизно 40000 $ + 25000$ = 65000$, або 1 мільйон 755 тисяч гривень
Якщо сюди додати задекларовану готівку: 180 тис. грн, 69 тис. доларів і 29 тис. євро. У її чоловіка 250 тис. грн, 29 тис. доларів і 18 тис євро та 440 тис. грн на банківських рахунках – отримаємо орієнтовну загальну суму задекларовних актививів на суму 931 000 доларів США або приблизно 26 мільйонів гривень.
І якщо ця сума, на перший погляд, виглядає прикрою новиною, ну недотягнула журналістка до завітного 1 мільйона доларів. То помилимось. Якщо врахувати, що Тетяна Редько не задекларувала ювелірних прикрас, коштовних шуб та інших аксесуарів, притаманних всім заможним жінкам, (у яких Тетяну Редько звикли бачити вінничани на офіційних і не офіційних елітних тусовках); зробити похибку на наші мінімальні розрухунки вартості активів то робимо висновок, що теоретично, Тетяна Редько – чесний журналіст та опозиційний діяч, а фактично – доларовий мільйонер з усіма відповідними причандалами таких політичних заробітків.
Але річ не у самому майні, готівці та банківських вкладах. Річ у джерелах їх отримання. З огляду на декларовану неодноразово Тетяною Редько збитковість газети, що дозволяло понад 10 років отримувати гроші з обласного бюджету «за висвітлення діяльності влади», це не може бути головним джерелом надходжень. А що ж тоді?
Аналіз придбання активів
Для того, щоб дізнатися про це, варто проаналізувати придбання рухомого і нерухомого майна у власність.
Тут слід пам’ятати про два моменти:
1. Тетяна Редько тричі була депутатом Вінницької обласної ради, щоправда від різних політичних сил. У 2006 році – від партії Ющенко, у 2010 році – від «партії Домбровського», у 2015-му – від «Батьківщини».
2. Редько бере активну участь у всіх мас-медійних і піар-кампаніях з моменту дострокових виборів вінницького мера у 2000 році.
Це дуже важливо. Чому? Дізнаєтесь згодом.
Отже, за хронологією, перше вартісне придбання Тетяни Редько сталося у 1996 році – це квартира на 67 квадратів. Її до уваги не беремо.
Далі, у 2003 році у власності Редько з’являється житловий будинок. Прикметно, що це сталося після парламентських і місцевих виборів 2002 року. Також земельна ділянка у Міз. Хуторах. Тоді її газета надавала рекламні площі різним політсилам, навіть конкурентам, за гроші.
У 2007 році у власності декларантки з’являється три земельні ділянки і виробниче приміщення.
У 2008 році – офіс у місті Київ. Це сталося після виборів у 2006 році і дострокових парламентських виборів 2007 року.
У 2009 році – виробниче приміщення у Вінниці, під наступні вибори 2010 року.
У 2010 році Редько придбала офіс по пр. Космонавтів, земельну ділянку у Ксаверовці придбав її чоловік. Це сталося після виборів президента у 2010 році.
У 2012 році – квартира у Вінниці. Далі, коштовні придбання були здійснені у 2013 році, після парламентських виборів 2012 року. Це: нежитлове приміщення, і величезна земельна ділянка у Хмельницькій області.
Потім, після дострокових президентських виборів 2014 року у власності Редько з’являється квартира у Києві.
Після цього, у 2015 році – купуються апартаменти у Болгарії.
Крім того, після виборів 2012 року, чоловік Редько придбав два дорогі автомобілі «Фольсваген» Е класу і БМВ Х5. Їх загальна вартість не задекларована, а оціночна вартість на ринку тоді становила на момент придбання в межах 100 тисяч доларів.
Висновки з декларації
Згідно аналізу, чітко зрозуміло, що головні придбання Тетяною Редько зроблені після виборчих кампаній. Коли з’являлися публікації різних політичних сил, без позначки «політична реклама» (таку приховану рекламу називають «джинса»), коли друкарня, якою вона володіє, друкувала різноманітну агітаційну продукцію. Скоріш за все за «чорний нал». Тобто ухиляння від сплати податків – очевидне.
На доказ цього, у 2014 році лідером за кількістю «джинси» стала газета “33 канал” – 32, 2 %. Це висновок оприлюднений незалежними експертами. А у ЗМІ з’являлися публікації про те, як заробляли “чесні правдоборці” гроші у співпраці з владою регіоналів у 2013 році.
Отже, людина, що виставляє себе чи не єдиним в області «принциповим журналістом», борцем з корупцією і злочинною владою – це депутат облради трьох скликань Тетяна Редько – заробляє на «джинсі», некоректній рекламі, обслуговуючи різні політичні сили.
Хоча і до самої декларації вся принциповість, патріотизм та вдавана опозиційність найуспішнішого Лайномета Вінниччини стала цілком зрозумілою. Адже політична заробітчанка радісно обслуговувала на політично-інформаційній окружній будь-яку політичну силу, чи політика, аби гроші платили. За що вже давно вінницького лайномета ніхто не називає на прізвище, а лише на прізвисько – Редька.
І ця людина має наглість називати когось політичним повіями?
Так напередодні публікації декларації Тетяни Редько її словесні випади в соцмережах переросли в скандальне викриття самої «журналістки». Як у відомому анекдоті: “в результаті слідства – вийшла на саму себе”. Так стало відомо, що під час режиму Януковича, навіть коли на Майдані пролилась кров Героїв Небесної Сотні, «чесна журналістка» працювала помічником народного депутата від «партії регіонів» – Григорія Калетніка.
Така чесна журналістика продовжується і зараз. Бо з однаковою легкістю Редько піарить і ББП, і «Батьківщину», і радикалів, Опозиційний блок з Бойком та Новинським, Народну партію, «Успішну Україну» Клименка, Аграрну партію тощо. Не вірите? Придбайте будь який примірник її газети і уважно придивіться!
Вже три тижні в Україні не вщухає скандал, пов’язаний з е-декларуванням. Чиновники не могли вчасно подати декларації, тому що «глючив» сайт.
Голова НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) Наталія Корчак розводить руками і звалює все на Кабмін, депутати ВРУ вимагають її відставки, а зняти її не можливо. Все це дуже схоже на погано зрежисоване гумористичне шоу.
А ось розпочинати плакати потрібно саме тут: за шість місяців НАЗК опрацювало тільки 3% декларацій, поданих восени 2016 року (!). Вже в березні-квітні цього року навалилася нова хвиля, що майже в 10 разів перевищує торішню кількість декларацій. Журналісти підрахували, що з такими темпами цей орган буде обробляти наявні декларації… мінімум 130 років.
То ж чому сайт з е-декларуванням працює з перебоями, хто зацікавлений в цьому ганебному шоу?
На перевірку декларацій – 133 роки
“НАЗК — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику”.
Так написано на сайті агентства. І справді, все виглядало ажурно. Запустили сайт з деклараціями, змусили чиновників під загрозою кримінальної відповідальності розповідати про свої будинки, вілли, дорогі автомобілі і сотні мільйонів гривень й валюти на руках. Обіцяли аналізувати декларації і вже після перевірки передавати дані про факти корупції в прокуратуру і відкривати кримінальні провадження, саджати за грати корупціонерів.
Але чи є сенс з е-декларуванням зараз взагалі, якщо зі 103 тисяч декларацій тільки 3% вже оброблені?.. Тепер же до тих 100 тисяч необроблених декларацій приєдналися “рапорти” публічних службовців України – а це приблизно 700-800 тисяч документів. За весь цей час жодного корупціонера не покарано!
А якщо порахувати, то з такими темпами НАЗК закінчить аналізувати всі наявні на сьогоднішній день декларації… у 2150 році. Так-так. Якщо це проклятуще агентство буде аналізувати 6000 декларацій на рік, то на перевірку всіх наявних документів піде 133 роки!
Хто же керує НАЗК, САПом й спецпрокуратурою?
Експерт громадської організації «Слово і діло» Валентин Гладких каже, що біля керма НАЗК навмисно поставили некомпетентних людей, щоб вони “поховали” цей механізм – аналізувати декларації і передавати справи до прокуратури.
– Люди, які були змушені під тиском як української громадськості, так і західних партнерів започаткувати механізм електронних декларацій, прекрасно усвідомлювали потенційні наслідки запровадження такої антикорупційної ініціативи. Тому було зроблено все можливе, щоб нівелювати і убезпечити себе від найбільш небезпечних негативних наслідків. Тож не дивно, що українські політики зробили все можливе, щоб цей механізм був максимально неефективним,- стверджує Валентин Гладких. – За закон “Про запобігання корупції” голосувала Верховна Рада, депутати геть не зацікавлені в тому, щоб цей механізм насправді був дієвим.
Валентин розповідає, що кожен недобросовісний чиновник легко може приховати і не вносити свої статки в декларацію:
Я колишній державний службовець, заповнював цю декларацію. І якщо б у мене було що сховати і була б необхідність це зробити, то повірте, навіть я, без будь-яких високооплачуваних радників, зробив би це елементарно. Я би просто нічого зайвого не вписував. Очевидно, що люди, яким є що приховувати, зроблять це також без особливих проблем. Більше того, все в законі було прописано так, щоб унеможливити перетворення липових електроних декларацій на якийсь дієвий інструмент покарання. НАЗК наразі недієвий і безпорадний орган. Потенційно небезпечний орган було перетворено на декоративний і безпорадний шляхом призначення на посади недалеких і некомпетентних людей. Ці люди, насправді, абсолютно не зацікавлені у роботі. Вони можуть хіба що виписувати собі премії по 200 тисяч гривень на місяць та пояснювати власну непрофесійність і неефективність дією якихось сторонніх факторів.
Експерт стверджує, що це стосується не тільки НАЗК.
– Те саме можна сказати і про НАБУ, і про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру на чолі з паном Холодницьким, який став генералом в 30 років. Корчак собі по 200 тисяч премії виписує, а Холодницький генералом стає. Не дивно, що замість ефективних чиновників ми отримали медійних персонажів. Здається, вищезазначені особи не усвідомлюють, що вони лише чиновники, а не “зірки” шоу-бізнесу. Їхня функція – без зайвого розголосу працювати у межах наданих чинним законодавством повноважень. Натомість вони бігатють по ефірах, відвідують вечірки з Катериною Осадчою. Світські леви і левиці! Результат діяльності усіх цих так званих антикорупціонерів закономірний і тяжіє до нуля. А коштів, до речі, на створення та утримання цих антикорупційних органів, які дедалі більше нагадують зоопарк із світськими левами і левицями, було витрачено дуже багато. І як результат – у суспільстві міцнішає думка, що всі антикорупціонери є безпорадними дегенератами, неспроможними по-справжньому протидіяти гідрі корупції. Ніхто не зробив стільки для дискредитації антикорупційної діяльності, як згадані вище особи,- емоційно додає наш експерт.
Потрібно не дати зруйнувати цей інструмент
Нардеп від партії “ВОЛЯ” Юрій Дерев’янко впевнений, що потрібно відправити у відставку главу НАЗК Наталю Корчак і вибрати п’ятого члена Нацагентства.
– Ми створили унікальний інструмент, який запрацював. Народним депутатам і всій країні потрібно не дати цей інструмент зруйнувати”, — каже Юрій Дерев’янко. – Керівник НАЗК працює незадовільно і своєю роботою дискредитує всю цю важливу і хорошу роботу, яку ми започаткували. Нам треба відправити Наталью Корчак у відставку, або вона сама має піти, і дати можливість переобрати серед членів НАЗК іншого керівника і доукомплектувати НАЗК, щоб це був незалежний орган.
Про це ж саме стверджує і Валентин Гладких.
– Втім, у жодному разі не можна допустити ліквідації і згортання діяльності НАЗК. Кажуть, що коли воно все одно не працює, то навіщо на це виділяти гроші? Так, але ми маємо розуміти, що це все є частиною одного сценарію. Все для того, щоб скасувати цей механізм з деклараціями, який потенційно небезпечний для багатьох нинішніх можновладців. Так, на даному етапі НАЗК не дієве. І коли ми говоримо про НАЗК – це не чотири людини. Там 310 людей штату. Але якщо послухати Корчак, то можна зробити висновок, що НАЗК взагалі нічого не має робити. Вона каже, що реєстр не НАЗК робить, моніторять не вони. А я ще раз взяв і прочитав закон – все це мають робити працівники НАЗК! Таке враження, що у керівництва та працівників Агентства немає жодної відповідаьності. Корчак і її підлеглі мають просто ходити на роботу, нічого не робити – а сто тисяч гривень зарплати їй падає до кишені щомісяця. І біда в тому, що коли писали закон про протидію корупції, то там не передбачили відповідальності. І тепер ніхто не знає, як звільнити Корчак. Це питання до тих, хто писав цей закон.
У мене питання до всіх антикорупціонерів: скільки законопроектів було внесено в ВР, щоб удосконалити боротьбу з корупцією? А я вам скажу. Жодного! Скільки було притягнуто людей до відповідальності? Скільки людей спитали, чи були законими джерела їхніх статків?
Цей механізм цікавий для громадян України, але для тих, хто його створював, він є безпечним і максимально комфортним. Ну добре, задекларували слуги народу своє майно і гроші. Чому не ставлять питання про походження цих статків і про законність набуття цієї власності? Для мене НАЗК і всі ці антикорупційні органи припинили своє існування після того, як Сергій Лєщенко, на іхню думку, цілком «легально» купив квартиру. Коли Генпрокурор каже, що він не буде викликати на допит Притулу, тому що вона зробила багато для свободи слова в Україні – то це є маячня. Тобто у нас в країні є каста недоторканих,- обурується Гладких.
Що робити з НАЗК і системою?
Політичний аналітик Ярослав Макітра впевнений, що систему спеціально знищують.
– Загалом механізм електронного декларування в Україні відбувся. Правила для чиновників доволі жорсткі і фактично не мають аналогів у світі. Щодо затягування процесу, то на це є об’єктивні та суб’єктивні причини. Величезна кількість декларацій, не усі декларанти коректно використовують систему, є перезавантаження. Є й вплив зовнішніх факторів. Політики та топ-чиновники з самого початку намагаються дискредитувати систему, і будь-який збій використовується як контрпропаганда. Також є спроби з боку політиків розширити коло декларантів на громадський сектор, щоб відвернути увагу від власних декларацій і дезорганізувати роботу НАЗК, – говорить Ярослав Макітра. – Щодо самого НАЗК, то очевидним є низький кваліфікаційний рівень спеціалістів, котрі навіть толково не можуть пояснити причини збоїв системи. Сенс у антикорупційних органах є, навіть у такому вигляді, як вони існують зараз. Але для реального покінчення з корупцією необхідна воля керівництва держави. На даному етапі правлячий клас радше готовий пожинати плоди від давно усталеної корупційної моделі функціонування держави, аніж змінювати систему. Необхідний і тиск суспільства, який або змусить діючу владу діяти або піти геть.
Наш експерт Валентин Гладких додає про те, що зараз неможливо дізнатись, звідки статки у того чи іншого чиновника.
– Був випадок, коли депутат задекларував трільйон гривень, а потім сказав, що пожартував. А у нас в законі все чітко прописано, що свідомо внесені недостовірні дані в декларацію караються кримінальною відповідальністю. Його притягнули до відповідальності? Ні. Чому? А чи розроблені критерії, за допомогою яких можна верифікувати законність походження статків? Ні. Знову ж таки – чому?! І всіма цими питаннями має займатись, зокрема, НАЗК. Щоб цей механізм працював, потрібно змінювати законодавчу базу, – резюмує Валентин Гладких.
Нардеп Юрій Дерев’янко підтримує, що потрібно вдосконалювати антикорупційне законодавство.
Наталя Корчак нічого не зробила в цій частині і не запропонувала Верховній Раді жодного вирішення проблеми, — говорить Юрій Дерев’янко.
А ось те, що, на його думку, потрібно зробити терміново:
– Зберегти незалежність НАЗК
– Обрати п”ятого члена НАЗК, якого ніхто не обрав до цього часу
– Припинити саботаж, в тому числі урядовий, тому, що саме уряду підпорядкований Держспецзв’язку, до складу якого входить ДП “Українські спеціальні системи”, яке є адміністратором системи е-декларування.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
