Статті

Этот безжалостный текст был опубликован на сайте Cosmopolitan 7 июня и вызвал такой скандал, что редакция решила его удалить. Но, как известно, Google помнит все…
Ты все еще считаешь, что русская жена — предел мечтаний любого иностранца? Увы, но мы вынуждены тебя разочаровать, пишет журнал Cosmopolitan: русские женщины, кажется, выходят из моды. Сейчас расскажем, почему…

Выйти замуж для русской женщины — святое

Будем честными: мало кому нравится ощущать себя объектом, а не субъектом. Но мужчина для русской женщины — именно объект: ее цель — выйти замуж. Надеть белое платье и получить заветный штамп в паспорте. Мужчина сам по себе ее мало интересует, ее интересует только собственное положение: замужняя она, или нет. В начале нулевых, когда за рубеж вдруг хлынул целый поток «русских невест», иностранцы ликовали: вот же они, идеальные женщины! Женщины, пока еще способные искренне и честно любить! Женщины, которые простят любимому практически любые недостатки: люблю — и баста! Выйду замуж! Не то что феминистичные европейки и американки: этим же подавай проверку чувств, многолетнее партнерство и только потом — брак. Может быть. Если мужчина будет идеальным. Русская женщина не такая. Русская женщина — идеальная жена!

Читайте також : “Почему теперь мы ненавидим русских”, – пост украинки во всех соцсетях бьет рейтинги.

Но потом стало ясно, что эта прекрасная сказка — действительно сказка. Русской женщине нужен не сам мужчина, ей нужен брак. Чем скорее она станет «мужней женой» — тем лучше, и потому она согласна на все. И в тот момент, когда неизбалованные женской лаской иностранцы поняли, что происходит на самом деле — русские жены стали выходить из моды. Потому что мало кто хочет связать жизнь с женщиной, для которой ты — не человек, а статус. Условный муж. Бесплатное приложение к печати и кольцу.

Русская женщина не способна на партнерские отношения

Мужчина всегда что-то должен ей, на том простом основании, что он мужчина. Большинство россиянок все еще предпочитают наделять мужчин определенными качествами («добытчик», «защитник», «каменная стена»), не спросив, собственно, самих мужчин. То, как среднестатистическая россиянка понимает определение «совместный бюджет» — яркая иллюстрация этого отношения: ее деньги — это ее деньги, а его деньги — это «наши». Русская женщина уверена, что она зарабатывает «себе на булавки», а всю финансовую ответственность за семью обязан нести муж. И, помимо этого, он обязан оплачивать все ее крупные покупки (ту самую шубу — непременно!).

Но, впрочем, дело не только в деньгах. Дело в равном партнерстве вообще, которое русская женщина отрицает. «Муж — голова, жена — шея». «Мудрая женщина знает, как добиться своего», и так далее. Честные, открытые отношения на равных — не ее история. Ей нужно создать видимость отношений Родитель-Ребенок, где Родитель — ответственный за все муж, а она — беспомощный Ребенок. Якобы. На самом деле она желает управлять мужем, но так, чтобы он ни в коем случае не догадался, что происходит. Эта топорная игра, разумеется, видна сразу, но русских мужчин она обычно устраивает. Иностранцев — совершенно нет. Они считают подобное поведение манипуляцией, и они совершенно правы, разумеется.

Русская женщина безжалостна к мужчине

Абсолютно безжалостна. Русские женщины и сами верят в миф о собственной жертвенности, о собственной готовности принять мужчину любым, только они не бросают никуда не годных мужей: алкоголиков, безработных, домашних тиранов и даже сумасшедших. Только они готовы терпеть, что угодно, ради сохранения брака и во имя той любви, с которой когда-то начались отношения. Вот раньше она любила этого мужчину,а теперь ей его жалко. Он же без нее пропадет! Разве кто-то еще, кроме русских женщин,способен на такое?

На самом деле это называется созависимостью. Мужчина должен быть плохим, чтобы женщина могла быть хорошей. Он должен быть невыносимым, чтобы все вокруг ее жалели,он должен страдать, чтобы она утешала, но в то же время быть преступником, чтобы она стала судьей. В белом пальто. Этими болезненными отношениями русская женщина упивается десятилетиями — вместо того, чтобы заниматься своей собственной жизнью. Так что, собственно, русская женщина не спасает зависимого мужчину — она его топит в зависимости, чтобы иметь возможность «нести свой крест». А то свалится с плеч еще — и что она тогда будет делать?

Русская женщина выходит замуж вместе со всей семьей

Иностранец, решивший связать жизнь с русской женщиной, должен понимать, что отныне он будет тесно связан со всей ее семьей. В первую очередь — с ее мамой. Анекдоты про тещу — это реальность, совершенно непонятная человеку, живущему в иной парадигме. Среднестатистический европеец или американец «вылетает из гнезда» достаточно рано и более туда не возвращается. Он дружит с родителями, но живет своей жизнью, русская женщина же остается «маминой дочкой» до тех пор, пока у нее есть мама. И это значит, что у ее мужа тоже будет мама. Ее мама. Маму надо содержать, даже если у мамы есть муж, который вроде как ей должен — ведь он, скорее всего, тот самый «тяжкий крест», который мама всю жизнь несет. Маму нужно беречь, она ведь будет воспитывать внуков. Нельзя просто так взять и нанять няню, с ребенком должен быть родной человек, даже в том случае, если этот самый родной человек воспитывает твоего ребенка совершенно неправильно, не смей возражать: это же мама!

А кроме мамы есть папа, братья и сестры, бабушки и дедушки — полный комплект, если очень не повезет. Не повезет мужу русской женщины, конечно. Потому что семья — ее, а заботиться о ней должен теперь он. Сама русская женщина, повесив родственников на шею мужа, желает не помогать, а получать помощь. В первую очередь, конечно, от мамы, у которой в момент рождения первого внука должна окончательно и бесповоротно закончиться личная жизнь.

Читайте також : “Почему теперь мы ненавидим русских”, – пост украинки во всех соцсетях бьет рейтинги.

Русская женщина — мать-героиня

При этом материнство русская женщина воспринимает как ежедневный подвиг. Она же мать! Она совершила героический поступок! Уже сам факт рождения ребенка якобы дает ей право слегка забронзоветь, но это только начало: теперь она положит жизнь на алтарь материнства и будет требовать почестей. И при этом она будет ревниво оберегать ребенка от отца: ребенку нужна мать! Она приходит в ужас от понятия «отец в отпуске по уходу за ребенком». Это невозможно! В этом отпуске должна находиться только она — причем до тех пор, пока ребенок не закончит начальную школу. К этому времени, кстати, можно родить второго, таким образом продлив свой отпуск на еще одно десятилетие.

Современные отцы желают принимать участие в воспитании детей. Их не пугают ни бессонные ночи, ни грязные подгузники, ни детские болезни, ни первые битвы в песочнице. «Папа может!» — этот факт русская женщина старательно игнорирует, но хуже другое: она отказывается понимать, что папа еще и хочет. Современный папа, выросший за пределами России, действительно чаще всего хочет быть полноценным родителем своим детям и отказывается довольствоваться ролью донора спермы и добытчика материальных благ. Но русская женщина этого не позволит: материнство для нее — единственная возможность реализоваться. Она всерьез называет его «главным предназначением женщины», а мужчина как бы и не участвует. Материнство в России есть, отцовства — нет. Есть только безотцовщина (часто «При живом-то отце!» — и кто, спрашивается, в этом виноват, да?). Русская женщина не позволяет мужу быть родителем, потому что власть над ребенком — единственная доступная ей власть. Реализовываться иначе она не умеет,потому что не хочет уметь. Так что мужчина, выбравший в жены русскую, должен быть готов к тому, что дети будут как бы и не его. Они только мамины. И вполне естественно, что современных мужчин категорически не устраивает подобное положение вещей — если они не русские, конечно.

Русская женщина не умеет быть счастливой

И это — самое главное. Счастье для русской женщины — не состояние, а цель. Цель,которую она никогда не достигает, потому что счастье в принципе не может быть целью. Это процесс, а не результат. Но у русской женщины все иначе: «У верблюда два горба, потому что жизнь — борьба». Ей все время нужно приносить какие-то жертвы. «Красота требует жертв». «Над отношениями нужно работать». «Материнство — тяжелый, но почетный труд». «Женщина должна…» Русская женщина желает походить на кошечку, но на самом деле она дикобраз: чуть что — и она топорщит иглы, обороняясь от этого жестокого, бездушного мира. И нельзя сказать, что она в этом виновата: бытие определяет сознание.

Но зато можно сказать с уверенностью, что русская женщина ничего не желает менять. Она не умет и, главное, не хочет работать над собой, не желает признавать свои проблемы и всерьез разбираться с причинами и следствиями. Она желает читать низкопробную литературу типа «Как выйти замуж за иностранца и стать счастливой», где понятным языком написано: хитри и манипулируй, доминируй и унижай. То есть не меняй в себе ничего,продолжай делать то, что уже умеешь.

И знаете, что самое поразительное? При этом русские женщины уверены, что они — самые-самые: самые красивые в мире, самые лучшие жены, и границы России давно осаждают толпы иностранцев с обручальными кольцами в зубах. И очень удивляются, когда оказывается, что «иностранные недоженщины» — некрасивые, неухоженные, смеющие требовать равноправного партнерства, — отчего-то вновь оказались желаннее, чем они,идеальные русские жены. Как же так?!

ЗЫ: После выхода этой публикации, наши дамы набросились на редакцию с таким гневом, что пришлось извиниться и удалить материал )

Автор : asaratov

Журнал ASARATOV / Автор Артём Трофимов

Читайте також : У нас є дві України.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Скандал в «Спецтехноекспорті»: чиновники вкрали з бюждету 610 тис. доларів. 
Як повідомляють поінформавані джерела — в рамках досудового розслідування у кримінальному впровадженні №52016000000000081 від 23.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч.3 ст 209 (легалізація «відмивання» доходів, одержаних злочинним шляхом) КК України — 2 червня 2016 року в державному підприємстві «Спецтехноекспорт, що входить до складу ДП «Укроборонпром», та за місцями проживання керівників було проведено ряд обшуків на підставі судової ухвали. З матеріалів слідства встановлено, що посадові особи ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» зловживаючи службовим становищем під час виконання ряду зовнішньоекономічних контрактів на постачання комплектуючих до військової техніки, шляхом складання завідомо неправдивих документів, про нібито надані держпідприємству послуги, привласнили кошти вказаного ДП в особливо великих розмірах.

Барбул

В зазначених діях підозрюються директор ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» Павло Барбул – як організатор, радник директора П. Федорук і начальник департаменту котрактів №1 підприємства Д. Панасенко – як виконавці.

В якості агентської винагороди та за консультаційні послуги Барбулом Павлом було перераховано на офшорний рахунок компанії, що знаходиться в Об’єднаних Арабських Еміратах, суми в 610 тис. доларів в травні 2016 року. Цікаво, що фактичним власником компанії є Д. Панасенко – підлеглий Барбула по «Спецтехноекспорту». Кошти перераховувалися нібито за надання послуг по укладанню і супроводженню зовнішньоекономічного контракту№ STE-1-228-K/KE12 від 09.04.2014.

Контракт був укладений між українським оборонним ДП і підрозділом індійської компанії “Хіндустан Аеронаутік Лімітед” на постачання балочних тримачів до літака СУ – 30 МКІ на загальну суму більш ніж 10 мільйонів доларів. Відповідно до реєстраційних документів, компанія, на яку перераховувалися кошти, виведені з України, була зареєстрована пізніше дати укладання зазначеного контракту!

Гладковський

За матеріалами слідства, половину з отриманих шахрайським шляхом коштів, зі слів Барбула, Павло передавав Першому заступнику секретаря Ради національної безпеки і оборони України – О. Гладковському.

Також відомо, що Барбул систематично передає Гладковському половину усіх коштів, отриманих від привласнення агентських винагород посередників у зовнішньоекономічних контактах. Сам Барбул з присвоєного “заробляє” небагато – бо віддає ще 20% гендиректору ДП “Укроборонпром” Р. Романову та йогозаступнику Д. Гураку.

 

Читайте також : “Почему теперь мы ненавидим русских”, – пост украинки во всех соцсетях бьет рейтинги.

 

Окрім того, Павло Барбул щомісячно передає О. Гладковському близько 100-150 тисяч доларів США за так звану комітентську діяльність. Просто кажучи, дає шефу гроші за аренду “шапки” – щоб мати можливість представлятися від особи держави чи державних інтересів в банкових та міжнародних структурах.

Детективи НАБУ навіть направили запит до індійської компанії “Хіндустан Ауронаутік Лімітед” у Бангалор, стосовно можливої участі агентів (посередників) у контракті, в якому були викриті державні шахраї. Варто зазначити, що чинне законодавство Індії забороняє будь-яку агентську (посередницьку) діяльність у сфері державних оборонних закупівель. Тому, гарантованою відповіддю індійської сторони буде ще одне підтвердження злочинної діяльності окремих чиновників “Укроборонпрому”.

Однак, попри встановлені факти і викриті схеми злочинці не тільки не несуть відповідальності, але й залишаються при посадах. Чому? Тому що шостого червня 2016 року антикорупційний прокурор Назар Холодницький зібрав термінову нараду з питань кримінального впровадження НАБУ по зазначеній справі. В ході цієї наради Назаром Холодницьким були надані вказівки НАБУ негайно повернути вилучені в ході обшуку матеріальні носії інформації, які можуть містити докази протиправної діяльності у кримінальному впровадженні. Вимогу Холодницький обгрунтував тим, що, мовляв, матеріали містять політичне питання, яким, мовляв опікується особисто Голова Держави! За словами Холодницького, дії НАБУ нібито можуть призвести до ускладень міжнародних відносин з республікою Індія.

Єдина логічна причина, по якій президент України досі не звернув уваги на скандал, що сягнув Індійського океану, є те, що прикриття злочинним схемам “Укроборонпрому” здійснюють Ігор Кононенко і його партнер Олександр Грановський. Саме Кононенко використовує Холодницького в усіх сферах, де потрібно створити “ефект законності” беззаконним діям, спрямованим на наживу. Про Кононенка кажуть як про “сірого кардинала” України, в чиї питання не варто вникати навіть Порошенкові.

 

І замість епілогу:

Особливу увагу заслуговує той факт, що Холодницький змусив детективів відкликати запит до індійської сторони. Слідчі повернули вилучені в ході обшуку матеріальні носії інформації, які могли б бути доказами протиправної діяльності чиновників. При цьому камери спостереження зафіксували слова Павла Барбула при передачі речдоказів від детективів: “ Ты доигрался, тебе здесь не работать, тебе должны были приказать отдать мне нарочным отзыв твоего запроса в Индию». Під час повернення вилучених в ході обшуку матеріальних носіїв інформації, заступник директора ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт” В. Муцинов намагався цинічно сфотографуватися в вестибюлі НАБУ, тримаючи повернуті документи і оргтехніку.

Ось так, прикриваючись державнимі інтересами і особистою довірою президента здійснюється банальне розкрадання коштів української держави. Держави, яка по факту знаходиться на війні. Держави, в якій влада зробила ще один корупційний орган для збору коштів за населення щоб збагачувати злочинну верхівку.

Читайте також : У нас є дві України.

Орест Устименко

Джерело: ОРД

 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Источник материала: Медиа Инфо Ресурс – МИР – Куди насправді йдуть кошти населення, направлені на АТО та оборону? http://iamir.info/kudi-naspravdi-jdut-koshti-naselennya-napravleni-na-ato-ta-oboronu/#ixzz4BjyghLuB

Данный лозунг особенно популярен в странах, где живут в дерьме. “Мы рождены для войны!”
Нет ребят. Вы рождены, чтобы жить в дерьме. А воевать вам хочется потому, что не хочется жить в дерьме. Но иного способа из него выбраться вы не знаете. Точнее, вам так внушили, что только через войну можно выбраться из дерьма. Но, тут поспешу вас огорчить. Любая война приведет вас в еще большую кучу дерьма. Что холодная, что горячая, что гибридная. Любая.
Я это ответственно заявляю. Я знаю эти фразы и лозунги. Я в них вырос. С самого детства меня начали готовить к войне. Октябрята, пионеры, комсомольцы. Боевое крыло партии. Партии, которая идет “верным курсом”. Вспомните, с чего начинается клятва пионера. Вспомнили? Я её помню наизусть: – Пионер! К борьбе за дело Ленинской Коммунистической Партии Советского Союза, будь готов! – Всегда готов! Отвечали пионеры и вскидывали кривую зигу. И так поколение за поколением. Жития в дерьме, но с полной боевой готовностью.
Укомплектованные по нормативам. Сдавшие нормы ГТО и прошедшие курс политической подготовки. Для детишек – боевая игра “Зарница”. Из года в год. Не было у нас детей. Были – будущие солдаты. Не было у нас женщин. Были – матери солдат. Не было у нас девочек. Были будущие медсестры. Но. Ребят. Никто не будет с вами воевать. Не тот век нынче. В Европе ценят человеческую жизнь. Никого на вас не погонят с автоматами наперевес. Не пойдут танки, не побежит на вас пехота, не полетят летчики-камикадзе. Ничего такого не будет. Здесь это нахрен никому не надо. Здесь никто не рожден для войны. Здесь, за последние 70 лет научились жить мирно. И проблемы решать мирно. Вас просто усыпят, как безнадежно больного. Перекроют искусственную вентиляцию легких и привет. Вы живете на газу. 80% вашего экспорта в Европу – это газ. Я не шучу. Гугл в помощь. Так вот.
Просто вентиль вам прикрутят и всего делов. Остальное уже почти сделано. Вас исключили практически из всех мировых финансовых потоков и займов. Вам перестали поставлять современное оборудование “двойного назначения”. Еще чуть-чуть и пускать вас будут только после проверки на детекторе лжи. Вас тупо изолируют. Как чумного, которому место в отдельной палате. Потому, что вы, как и совок – больны. Больны войной, расизмом, нетерпимостью. И развалитесь вы как и совок. Без единого выстрела. Просто мир терпелив. Он терпеливо ждет. Он терпеливо ждал при совке и теперь подождет.
Подождет, пока вам не надоест копошиться в собственном дерьме. Пока до вас опять не дойдет, что из дерьма воюя не вылезают. Пока вы сами не поймете, что Искандерами сыт не будешь, а лозунгами дворы не подметешь.
Пока вы – потомки Шариковых не возьметесь за свою основную задачу, выгребать дерьмо из собственных (вами же засраных) дворов. Вот для этого вы рождены. Запомните раз и навсегда. Для этого рожден любой народ любой страны. Разгребать собственное дерьмо. А не для войны. А будете продолжать, сидя в дерьме грозить миру – канете в лета, как СССР. З.Ы. Если вы хотите подарить миру “Русский мир”, приведите в порядок домик Канта в Калининграде.
И скажите: “Вот. При нас домик великого философа стал лучше, чем был при немцах”. И такой порядок нам нравится. И такое мы хотим всему миру. Может после этого на ваш “мир” обратят внимание как на мир? http://m-ezhoff.livejournal.com/14463.html

Читайте також : Украинская армия втихаря от штабов громит русских окупантов.

Читайте також : У нас є дві України.

 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

МОЛИТВА
Для себе я нічого не прошу
Й нічого не проситиму від нині,
Якщо, для мене милість Ти беріг,
Віддай її, Ти , Боже, Україні!
Якщо моїй стривоженій душі,
Ти приберіг краплиночку спокою,
Віддай його, туди, на рубежі,
Солдатам дай, спочинуть хай від бою…
І біль отих, що зранені в бою,
І я, віднині, хай терпіти мушу,
Коли у тілі в них нестерпний біль,
Зігрій любов,ю, Господи, їх душу…
Навіть, якщо, аж до останніх днів,
Я без любові житиму від нині,
Усю любов, яку мені беріг,
Віддай, до краплі, Боже, Україні.


Лідія Яр

Фото талановитої фотокореспондента Анни Чапали м.Полтава. Зустріч з війни бійців 8 Полтавської автомобільної сан.мед роти.

Читайте також : Украинская армия втихаря от штабов громит русских окупантов.

Читайте також : У нас є дві України.

 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Уверен, что многие знают… Это не тогда, когда тебя бросила девочка, и не тогда, когда вы случайно форматнули флешку с музыкой и классными фотками… Безнадега это когда выбегаешь в шлепках из дома, что бы добежать до укрытия, а горячая пыль от только что разорвавшейся мины врезается сотнями игл в лицо! Безнадега, это когда сидишь в сыром окопе в ожидании, что наши минометы погасят огонь противника, и не можешь дождаться… Безнадега, это когда ты понимаешь, что мозг воспринимает разрывы вокруг как норму, но ты слышишь бешеное биение сердца от плотно затянутого броника!
Безнадега периодически звучит в радейке, в то время как вас кроют уже 3-й час подряд разные калибры, а с той стороны провода говорят про мифический “режим тишины”!

И вера в то, что все будет хорошо угасает с каждым днем!

Джим Рейнор.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Про «розстрільні трійки» й заборонні закони

Від тих, хто ностальгує за Радянським Союзом, зрозумілої відповіді на запитання про те, що їх туди тягне, не дочекаєшся. Для багатьох це ностальгія за дитинством, за молодістю – однокласники, однокурсники, випускний, перший поцілунок, перша дитина – звичайна фізіологія. Ідеологічних прихильників набагато менше – у багатьох у сім’ях були проблеми – кого заарештували й посадили, кого розстріляли, кого заслали.

Країна була закритою і кримінальною, КПРС намагалася бути «рішалою», застосовуючи владу тільки тоді, коли йшлося про посягання на саму владу. Ось тоді, як говорили в СРСР, застосовувалася сила «за всією суворістю закону», хоча закону як такого й не було, було бажання будь-що зберегти владу. І на запитання, чому всі жили «дружно», не треба шукати відповіді.

 

Відповідь дуже проста – у в’язниці рідко сваряться, всі в однаковому становищі. Є тільки наглядач зони, який регулює конфлікти. До речі, у в’язниці немає міжнаціональних конфліктів, саме з тієї ж причини – там усі рівні, різниця тільки в тому, що хтось у такому положенні роки два-три, хтось – років на десять, а хтось і довічно. Радянські вожді вважали, що вони теж будуть «довічно» правити. Ще й мали намір поширити «світову пожежу» якнайдалі і якнайбільше. Звідси й відомий вислів «СРСР – в’язниця для народів». За радянських часів пропаганда, яка звикла все звалювати на царів, замінила «Росія – в’язниця для народів» на «Царизм – в’язниця для народів».

 

Із серпня 1976 року, в ніч на середу, в центрі Ленінграда, на стіні Петропавлівської фортеці з’являється напис величезними буквами, видними здалеку: «Ви розпинаєте свободу, але душа людини не знає кайданів!». Напис не єдиний – в інших місцях Ленінграда чимало інших великих написів на стінах будівель: «Геть партійну буржуазію!», «Партія – ворог народу», «СРСР – в’язниця для народів», «Свободу політв’язням!» та інші більш-менш неприємні для комуністів слова. Ленінградські чекісти почали прочісування «гнилої інтелігенції» і через місяць 13 вересня заарештовують художників Юлія Рибакова і Олега Волкова. На допитах вони зізнаються, що і квітневі трамвайні написи, і серпневі настінні – справа їхніх рук, причому, кожен повністю бере провину на себе.

 

Насправді, твердження про «в’язницю для народів» належить не ленінградським дисидентам, а французькому аристократу Астольфу де Кюстіну, який відвідав Російську імперію 1839 року на запрошення імператора Миколи I, а потім написав книгу «Росія в 1839 році». Ось дві цитати: «…Хоч неосяжна ця імперія, вона не що інше, як в’язниця, ключ від якої зберігається в імператора…», «…Тепер для мене немає більше сумнівів і коливань, я склав собі судження про імператора Миколу. Це людина з характером і волею – інакше він не міг би стати тюремщиком однієї третини земної кулі, – але йому абсолютно чужа великодушність…». Як би не старалися радянські й сучасні російські пропагандисти спростовувати очевидне, у виразі «СРСР – в’язниця для народів» є конкретна дата і причина. 8 червня 1934 року ВЦВК СРСР ухвалив закон про суворе покарання, аж до смертної кари, за спробу втечі з країни.

 

Так виглядав один із пунктів статті 58 КК РРФСР (у редакції 1927 року й поправки 1934 року): «Зрада Батьківщині, тобто дії, вчинені громадянами Союзу РСР на шкоду військовій могутності Союзу РСР, його державній незалежності чи недоторканності його території, як-то: шпигунство, видача військової чи державної таємниці, перехід на бік ворога, втеча чи переліт за кордон, караються вищою мірою кримінального покарання – розстрілом із конфіскацією всього майна, а при пом’якшувальних обставинах – позбавленням волі на період 10 років із конфіскацією всього майна». Стаття насправді велика, з 14 пунктів – на всі випадки невдалого життя, радянська влада могла посадити за все, так само, як і звинуватити в усіх гріхах, до яких людина не мала жодного стосунку.​

 

Процесів було багато, влада лякала населення, називаючи обраних «злочинцями» – шпигунами, змовниками, диверсантами й іншими словами, які мали викликати обурення радянських людей. Недавніх соратників Сталін і його оточення спокійно звинувачували, заарештовували, судили й розстрілювали, називаючи «ворогами народів». Найбільше звинувачували в тому, що «виявлені вороги» – шпигуни, диверсанти, шкідники й терористи. У 1930-х роках у СРСР був культ внутрішнього ворога, коли письменники, поети, художники й інші майстри культури, депутати й радянські чиновники змагались у тому, щоб придумати образливе визначення.

Максим Горький, тоді один із найбільш наближених до Кремля, написав таке: «Але зрадник – це настільки своєрідне огидне створіння природи класової держави, що не можна порівняти зрадника ні з ким і ні з чим. Я думаю, що навіть тифозну вошу порівняння зі зрадником образило б». Горькому пощастило – він був улюбленцем обох вождів, а коли помер, то Сталін особисто ніс урну з його прахом до Кремлівської стіни. Всі знають Горького як яскравого письменника, автора соціальних романів і прозорливих оповідань із переписаних легенд. Його підтримка радянської влади була неоціненна, коли він повернувся з добровільного заслання з Італії і став засновником радянської пропагандистської літератури, що виховала величезну кількість бездарних поетів і письменників, які створювали твори на славу Леніна, Сталіна й рідної комуністичної партії. Ще в Італії Горький написав статтю, одночасно опубліковану 15 листопада 1930 року в «Правді» й «Ізвєстіях»: «Проти нас усе, що віджило свої терміни, відведені йому історією; і це дає нам право вважати себе все ще в стані громадянської війни.

 

Звідси випливає природний висновок: якщо ворог не здається, – його знищують». 1932 року Горький остаточно повернувся з еміграції – свіженький, засмаглий, підгодований італійської їжею, туди – до Радянської Росії, в якій набирав обертів маховик репресій. Був би Горький насправді тим, за кого його приймали, гуманітарієм і мислителем, то він би жахнувся масштабом репресій. Але він написав те, що думав, він вирішив стати поруч зі Сталіним, підтримати репресії, знищення залишків російської культури, виховати з них пропагандистів. Потім у 1950-х роках з’явилися справжні шпигуни – з офіцерів радянської розвідки, які вирішили звільниться від радянської дійсності – Петро Попов, Олег Пеньковський, Леонід Полещук, Володимир Вєтров, Володимир Пігузов, Адольф Толкачов.

 

Їх не призначала «шпигунами» радянська влада, як у 30-х роках, вони пішли самі. Про них більше написано, тому що вони насправді були розвідниками й насправді зрадили радянську владу, маючи на те свої моральні міркування.​ Зараз у Росії Горького замінює Олександр Проханов, один із основоположників нової літератури ненависті, загартований за радянських часів прославлянням не однієї радянської війни. Традиції літературної пропаганди зберігаються, міцніють і розвиваються, залежно від потреб Кремля, а точніше – чекістського угруповання, яке вважає себе тією самою владою, яку задумав створити колись Сталін. Багато що з того, що витворяє зараз російська пропаганда, прокуратура, МВС, Державна дума і президент, нагадує сталінські часи. Населення із задоволенням ностальгує й бере участь у державному шоу «Зробимо Росію сильною», хоча насправді сильною вона, як і СРСР, може бути тільки масштабом репресій, але не економікою. У радянській ідеології важливішою була не економіка, а приниження людей і страх, який вони мали відчувати перед владою – як ув’язнений перед вертухаями.

Читайте также : Открытое обращение чеченцев к побратимам из Украины!

Прочитайте свідчення В.А Діасамідзе, студента геологорозвідувального інституту, допитаного НКВД 1 квітня 1938 року: «Діасамідзе зізнався в тому, що він є учасником контрреволюційної терористичної групи, в яку був завербований Егановою, студенткою інституту народного господарства (чоловік Еганової заарештований органами НКВС). Група організувалась у жовтні 1937 року переважно з родичів репресованих. Учасники групи систематично влаштовували нелегальні зборища на квартирі Еганової чи Канделакі Аркадія. На цих збіговиськах учасники групи вели контрреволюційні розмови, висловлювали озлоблення проти ВКП (б) і радянського уряду й терористичні настрої». Діасамідзе Володимир Олександрович був розстріляний 21 квітня 1938 року через двадцять днів після допиту, реабілітований 12 травня 1956 року. Він один із мільйонів, хто випадково потрапив під каток репресій – владі вигадати звинувачення не становило жодних проблем.

Розстріляти було ще легше.

Ні, зараз не розстрілюють за рішенням «трійки», але як їм, нинішнім господарям Росії хочеться, гладким ожирілим чиновникам у МВС і прокуратурі, депутатам у Держдумі, які майже кожного дня придумують законопроекти із заборонами. Іноді здається, що вони в якийсь момент розгубляться й заборонять самих себе. Але поки вони із задоволенням забороняють, так ніби компенсують неможливість масових розстрілів, як при Сталіні, і мільйонів засланців в сибірські ГУЛАГи. Без сумніву, була б у них можливість і не було би банківських рахунків у Європі й офшорів у затишних куточках планети, жили б вони розкошуючи за «залізною завісою» і строчили б свої численні заборонні закони. Не сумнівайтеся, Росія, як і раніше, – в’язниця для народів. Олег Панфілов – професор Державного університету Ілії (Грузія)

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Мать убитого на востоке Украины военнослужащего Вооруженных сил России Сергея Андриянова отказалась молчать и показала документы о гибели сына в Украине.

Представители армии РФ предлагали ей около 1600 долларов, за то, чтобы она забыла о существовании своего сына, об этом она рассказала в репортаже Vice News.

Согласно документам, ее сын погиб в “месте временной дислокации подразделения армии”, при этом, в справке по доставке тела говорится “Только для провоза через границу”.

Таким образом, в соответствии с документами, Андриянов погиб не на территории России, а место временной дислокации находится в Украине. “Мы звонили в часть сына, офицер сказал: “Что вы хотите?

Я могу дать вам 100 тысяч рублей, хватит вам на водку и помянуть”.

Читайте також : У нас є дві України.

Как будто мы только и делаем, что пьем и больше нам ничего не надо”, – пожаловалась мать убитого солдата. По ее словам, на похоронах сына была гробовая тишина, а его сослуживцы отказались рассказывать при каких обстоятельствах погиб Сергей сославшись на государственную тайну.

Напомним, что за минувшие сутки в результате противостояния с боевиками на Донбассе нет погибших среди украинских военнослужащих, восемь бойцов получили ранения. Как информировал iPress.ua 28 мая президент России Владимир Путин отнес к государственной тайне информацию Министерства обороны Российской Федерации о потерях во время проведения спецопераций в мирное время, подписав соответствующий указ.

Читайте також : Украинская армия втихаря от штабов громит русских окупантов.

 

В докладе вашингтонского аналитического центра Atlantic Council “Прячущиеся на виду: война Путина на Украине” приводятся подробные геолокализованные доказательства участия российской армии в конфликте на востоке Украины.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Вони вирішили одружитися не зовсім традиційно. На передовій у місті з такою мирною назвою.

У місті Щастя Луганської області побралися мобілізований і волонтер. Про це написала військовий медик 28 ОМБР Оксана Чорна на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбуці” , передають Патріоти України.

Читайте також : Украинская армия втихаря от штабов громит русских окупантов.

 

“Коля і Марина. Його мобілізували, а вона поїхала за ним. Самі вони з Миколаєва. І знали один одного ще задовго до війни. І ось так склалося, що вирішили вони одружитися не зовсім традиційно. На передовій у місті з такою мирною назвою Щастя.

Якщо чесно, то напевно тільки божевілля юності дало їй сили приїхати сюди, на війну. А йому прийняти її цю жертву. Марина навіть хотіла мобілізуватися, щоб бути поруч з ним.

З тим самим, з яким вирішила зв’язати своє життя. І знаєте що я хотіла вас попросити. Я знаю як часто люди одружуються і розходяться. Але ці діти, а вони реально ще діти, так зворушливо піклуються одне про одного.

Читайте також : Что-то с Познером случилось…

 

Може ви напишіть їм привітання?

Справа в тому, що на самій церемонії було буквально 3 людини. І я бачила як їм не вистачало дома, сім’ї, друзів.

Буквально пару рядків на милій листівці з котиками і ним буде що згадати і показати своїм майбутнім діткам. Висилати можна Новою поштою на моє ім’я на Щастя.

Я все передам”, – написала Чорна.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Предлагаем Вашему вниманию пост украинки, опубликованный на страницах соцсетей.

“За жен, на коленях вымаливающих жизни своим любимым.

Что только не прилетало мне в личку за эти последние бурные годы.

На всякие там «бандеровка» уже даже внимание не обращаю. Давно принимаю за комплимент. Но сегодня вдруг зацепило одно сообщение: «ЗА ЧТОООО??! (именно так протяжно и именно капслоком) за что вы нас так ненавидите????» Мы — это, соответственно, украинцы, то есть хохлы, то есть бандеровцы , то есть фашисты.

Підписуйтесь на нашу сторінку, POLITINFO, у Фейсбуці. Ризикуй знати набагато більше.

 

Они- это русские, то есть братья, то есть одной крови, одного теста и чуть ли не от одной матери.

«Мы же столько прошли! А вы нас ненавидите! Все русское ненавидите. За чтоооо???!!»— надрывалась моя личка.

А действительно. За что? Ну, во-первых, не все русское и не всех русских. Никто не заставит меня разлюбить Есенина, Ахматову, Блока. Я никогда не забуду, как задыхалась от восторга, глядя на картины Врубеля в Третьяковке. Мне все так же нравятся Высоцкий и Розенбаум. Я выросла на русской классике. В детстве я вместо альбомов с раскрасками листала альбомы с репродукциями Васнецова, Репина, Брюллова. И Перов для меня драматичнее, чем Жерико, а Достоевский глубже, чем Гюго. Я это полюбила задолго до Путина и «крымнаш».

Да, сейчас «крымваш».

Но «совестьнаш».

И «правданаш».

И «богнаш», а от вас отвернулся.

И да, действительно, мы так много прошли с вами вместе. Великую отечественную, Афганистан… Украинцы получали такие же фронтовые письма, сложенные треугольничком, такие же похоронки, такие же цинковые гробы. Мы вместе показывали кукиш Америке и кузькину мать всему миру. Ненавидели империализм и буржуев проклятых во время холодной войны. Цвет украинской нации валил лес и гнил на соседней шконке рядом с вашим в ГУЛАГе…

 

Підписуйтесь на нашу сторінку, POLITINFO, у Фейсбуці. Ризикуй знати набагато більше.

 

 Потом Чечня. Когда старший брат сказал, что вся Чечня – это сплошные головорезы и бандиты, мы согласились. Когда Грозный равняли с землей, мы промолчали. Дай, Господи, силы теперь не умереть со стыда. Когда воевали с грузинами, мы тоже робко постояли в стороне. Старшему брату ведь виднее. На братскую любовь можно списать любую подлость.

А теперь мы ненавидим вас. Тех, у кого Путин и гвардейская ленточка на весь микроскопический мозг. За то, что вы пришли к нам. Может, не вы лично. Но с вашего молчаливого одобрения или заливистого поощрения пришли другие. У которых «русский мир» зачесался. У которых патриотизм жмет голову, карманы и курок от автомата. К нам пришли, к своим бывшим братьям. На наши свежевыметенные полы. В своих кирзачах. И теперь мы вас ненавидим.

За «защиту» «своих».

За «русский мир».

За «фашистов и бЕндеровцев»

Читайте также : Открытое обращение чеченцев к побратимам из Украины!

За «гумконвои». За танки, БТРы, гранатометы и автоматы из «военторга».

За наших людей, на коленях встречающих въезжающие в города гробы.

За то, что на наших площадях висят фотографии погибших ребят. Некоторым из них еще не было 19-ти. За то, что другие 19-летние идут, чтобы сменить уже павших.

За то, что по улицам ходят мужчины с серыми лицами. Издалека кажется, что это пыль. А подходишь ближе и понимаешь, что это война въелась в морщины, в поры, в волосы, в души… И хорошо если она только въелась в кожу, а не оторвала руки, ноги, не испепелила сердце. И ничем ее не смыть. Только время поможет. Сколько лет нужно провести в кругу семьи, сколько люлек откачать с новорождёнными детьми или внуками. Сколько часов провести на рыбалке с сыновьями, братьями или отцами. Сколько времени должно пройти, чтобы появился блеск в глазах. Сколько нужно будет расчесать и заплести косичек дочерям, чтобы руки перестали предательски дрожать. Только все это поможет стереть страшную краску с поседевших лиц.

Мы ненавидим вас.

За то, что видим пацанов, с которыми учились в школе, или росли на районе, и они одеты в камуфляж. И старше пацаны эти стали на столетия. Даже если по паспорту им 20 лет.

За то, что дети в школах делают журавликов и пишут на них «возвращайся домой, дядя».+

За жен, на коленях вымаливающих жизни своим любимым.

Читайте также : России больше нет. Ее убила аннексия Крыма и похоронила война на Донбассе

За старческие руки матерей, поглаживающие фотографии тех, за кого молиться уже поздно.+

За скупые слёзы стариков-отцов. Которые храбрятся, держатся. И только потирают периодически где-то там, под сердцем. И седеют, тихо седеют…

За новости «сегодня в зоне боевых действий погибло…»

За страшное привыкание к этим новостям.

За тонкое детское «мам, а папа где?»

За дрожащее женское «на небе». А потом лишь бы успеть, лишь бы добежать. Захлопнуть дверь и упасть лицом в подушку. И грызть, грызть её и выть страшным неженским голосом.+

За будущих невест, которых отцы не поведут под венец.

За страшное слово «никогда», вошедшее во многие украинские дома. Вы принесли его на подошвах своих мерзких сапог.

Автор : Ilona Skala

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

390ddf0d5c4de20d86233fb8b01e3e3b_XL

Друга проломує “Беркутам” голови, перша в той час кричить – “не провокуйте”, світить ліхтариками і кормить “Беркут” бутербродами.

Той самий “Беркут”, який ще тиждень тому проломлював цим лижичкам голови.
У нас є дві України.
Коли цвіт нації гине на фронті, перша Україна голосує за Порошенка і в котлах гине у 10 разів більше ніж було, до того.
У нас є дві України.
Перша їсть ковбасу, танцює під Поплавського”Який є її праобразом”, любить сало і вареники і вважає хатинку з тином, горілку, сало, п’яного діда Панаса національним достоянням, І взагалі комплекс неповноцінності національною ідеєю. Або ж взагалі не має, жодних ідей, Живе за принципом “Жрать\Срать\Ржать”.
Друга щедро пролила кров за націю та державу.
Національна Ідея другої – створення сильної, незалежної держави, яка могла б сама стати геополітичним центром у регіоні, та навіть розбудити “Стару Європу” від коми толерантності, лібералізму, рівності, мультикультуралізму.
У нас є дві України.
Перша образом, якої є Поплавський, складається з жлобів та овочів. І друга. Образом, якої є Гонта, Залізняк, Шухевич, складається з еліти нації. Мені не шкода, якщо перша Україна загине, вдавиться ковбасою чи рошенками, потрапить під каток історії і увійде в ту саму історію, як “маленьке непорозуміння”.
Мені важливо, щоб друга Україна постала і повела за собою “стару Європу до нових звершень”. Кров, я проливав за націю і другу Україну, а не за жлобів, які молитви правлять за Порошенка.
Олексій Олексійович

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну! Тисни лайк та поширюй!