СМИ задаются простым вопросом – почему деструктивная секта – «духовный центр Возрождение» – не пытается даже скрывать свою сущность, но при этом вполне успешна в Украине.
Некоторые люди к сожалению для самих себя крайне плохо знакомы с историей. Например, для кого-то может быть сюрпризом тот факт, что среди большевиков было совсем немного действительно воинственных безбожников-богоборцев. Если покопаться в биографиях, выяснится, что среди творцов так называемой революции хватало и выпускников церковно-приходских школ, и прослушавших курсы богословия в учебных заведениях более высокого уровня, и даже выходцев из семей священнослужителей отыскать можно было. Но беда была в том, что церковь (причем любая) для большевиков лет сто назад была прямым конкурентом с точки зрения законного отъема средств у населения. А конкурентов тогда умели разве что устранять по принципу выжженной земли.
Впрочем, то был век двадцатый. А в веке двадцать первом уже не большевики, но раздобревшие на государственных харчах комсомольцы-добровольцы придумали близкий к идеальному способ конкуренции с официальными религиозными институциями в плане «сбора десятины». Не надо разрушать церкви, не надо устраивать гонения, записывая тех или иных верующих в еретики – достаточно просто создать структуру, которая в силу возможности активного использования админресурса и покровительства отдельных политсил и их ручных СМИ заткнет за пояс всех претендентов на денежки мирян. И практика показывает, что идейка эта вполне жизнеспособна.
Что делать с РПЦ в Украине
Вот взгляните на сборище, называющее себя «духовным центром Возрождение». Найти здесь что-то от понятия традиционной религии или веры почти невозможно – даже РПЦ как структурное подразделение российских спецслужб со своими спецзаданиями больше походит на христианскую церковь. За пастора тут выступает холеный мужичонка, который уже успел обзавестись тюремным опытом, попав за решетку по непонятной статье. Одни говорят, что за мошенничество, другие утверждают, что за серию изнасилований, третьи просто пожимают плечами, поскольку дело не в Украине было.
Сам «живой полубог» Владимир Мунтян, именующий себя апостолом, правда, в последнее время утверждает, что в тюрьме не сидел – это злые языки на него клевещут. Ну прямо у Януковича научился, ни дать, ни взять. Вот только когда надо не «овцам» во время очередного служения головы морочить, а разбираться с критиками, лагерная феня так и прет из всех щелей.
Оказалось, недостаточно лишь регулярного пользования услугами дорогих стилистов, дизайнеров и спичрайтеров для того, чтобы вывести из себя, как сказал бы Лесь Подервянский, «спрацьованого уркагана».
Владимир Мунтян – апостол жлобства
При этом «Возрождение» умудряется получать в аренду по бросовым ценам такие объекты инфраструктуры, которые другим не достались бы даже за несколько мешков денег. Снять на два летних месяца Дворец Спорта в Киеве? Да пожалуйста, все уже давно решено (отдельный привет «коллективному Никонову-Кривопишину», кстати). Выхватить в Днепре в собственность еще при старой власти огромный ангар в десяти минутах езды от центра, который ранее принадлежал то ли Министерству обороны, то ли МВД, не заплатив при этом ни копейки? Проще простого. Да еще и политические деятели, вышедшие из Партии Регионов времен ее процветания, то и дело вписываются за «пастора Мунтяна». Правда, лишь те, кому не надо изображать из себя преданных прихожан РПЦ, а то одним задом на два табурета в этих вопросах сесть крайне тяжело.
Да что там помещения под сбор «овец» для дальнейшей «стрижки шерсти», если организация, которую где-нибудь в Европе или Америке давно признали бы деструктивной сектой, регулярно получает несколько минут вполне себе рекламного времени в вечерних выпусках новостей на телеканале с самым высоким рейтингом в Украине? «Интер» в этом плане вообще не особо переборчив, но тут ведь и попадание в целевую аудиторию стопроцентное: на Мунтяна глазеют те же «социалистические труженики», что глазели в конце восьмидесятых на «сеансы здоровья» Кашпировского и «заряжали кремы» от довольной физиономии Чумака. Советский Союз как он есть, ни дать, ни взять.
Секта Мунтяна приобрела мировую известность сомнительного толка
Внимательный читатель, конечно, может поинтересоваться: а где «Возрождение» берет деньги на благотворительную якобы деятельность и прочие траты? Все даже проще, чем может показаться. В наших краях всегда хватало одиноких немолодых людей, которых замучили хронические болячки. Лечение обычно дорогостоящее, и даже пара десятков тысяч гривен для пенсионерки Мотовиловой из Кременчуга – сумма заоблачная. Что делают «мунтяновцы»? Правильно, предлагают старушке эти самые пару десятков тысяч гривен, но не безвозмездно. Если лечение бедняге все-таки не поможет, и она отправится на тот свет, все принадлежавшие ей квадратные метры по условиям договора (о подписании которого в телеэфирах никто, разумеется, не расскажет – зачем отпугивать добычу?) достаются благодетелям со стороны. А ныне даже за самую захудалую однокомнатную хрущевку можно выручить на рынке недвижимости пару десятков тысяч не гривен, но долларов.
Отдать копейку, чтобы вскоре получить взамен как минимум двадцать пять? Недурно, недурно. И, увы, вполне законно, поскольку советские люди все еще легкомысленно относятся к таким вещам, как завещания, дарственные и подписи на разного рода сомнительных бумажках. А если еще и отдельные политики организовывают надежное прикрытие, то играть можно по-крупному.
Владимир Мунтян еще даст немало поводов вспомнить о себе, не сомневайтесь. Да, даже если арестовать его и попытаться посадить за мошенничество.
P.S. Треш не закачивается – встречает музыкальный альбом “апостола”
«Не треба обманювати людей: бабусю обстежити по комп’ютеру не можна…»
З 1 січня нарешті стартувала довгоочікувана реформа медицини, за яку парламент проголосував ще у жовтні 2017-го. У МОЗ вже ухвалили всі необхідні документи для впровадження новацій і склали приблизний «план робіт». Так, наприклад, чиновники планують, що система «гроші ходять за пацієнтом» запрацює уже з квітня. На одного пацієнта в цьому році виділятиметься 370 грн. А сімейного лікаря вже можна обирати.
Прискіпливо за діями міністерства наразі слідкують і лікарі, і пацієнти, і експерти. Одним із найсуворіших критиків політики уряду в медичній галузі нині є Семен Глузман – голова Асоціації психіатрів України, лікар, колишній політв’язень. За його словами, до нього сьогодні масово звертаються колеги-медики, яких обурюють дії «команди молодих реформаторів».
Насправді, це не реформа, це спроба зекономити кошти і обманути населення. Прекрасні слова, які говорить Супрун та її «молода команда реформаторів» – дуже успішна спроба остаточного зруйнування медичної системи. Це коротко. У цифри вдаватися я не буду.
Кажуть, що лікар буде отримувати великі кошти, ви будете до нього ходити, і все буде добре… Але ніхто не говорить про знання лікаря! Якщо залишиться нинішня підготовка медичного персоналу, це все нічого не вартує. Якщо лікар або медсестра не знають того, що повинні знати, то про що взагалі мова? А вона (Супрун. – «Главком») всерйоз не говорить про необхідність реформування підготовки лікарів.
Лише 3% українських інтернів під час складання міжнародного тесту USMLE, основаного на американських стандартах оцінювання, змогли набрати прохідний бал у 70,5. Про це в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун повідомляла ще влітку минулого року. Зокрема, зі стандартною частиною, яку зазвичай проходять в Україні, впоралась більшість, проте новий тест подужали небагато людей. «Це означає, що сьогодні між рівнем підготовки українських випускників медичних вишів та випускників закордонних університетів утворилася величезна прірва», – визнала Супрун, додавши, що МОЗ наполягає на підвищенні мінімального прохідного балу ЗНО до 150 та медреформі.
Освіта – це найголовніше. Радянські, пострадянські люди готові потерпіти, посидіти в черзі. Ми розуміємо, що є ще не вирішені соціальні проблеми, але ж хочемо отримати нормальну медичну допомогу.
«Вона прийшла сюди наче в якусь острівну африканську державу»
У себе на Facebook ви написали, що звичайні медики звертаються до вас і скаржаться на реформу. Як приклад опублікували відкрите звернення колективу Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії. Призначений на посаду директора Українського моніторингового та медичного центру з наркотиків та алкоголю МОЗ України Сергій Шум обурив фахівців своїми «ініціативами» щодо реорганізації роботи установи. Хто ще до вас звертався?
Постійно звертаються із проблемами. Команда Супрун, в основному, складається з маргіналів. Я не розумію, нащо брати до себе в команду людей, які до тебе улесливо ставляться. Треба брати в команду людей, які говорять тобі правду. Так, люди, дійсно, гідно поводили себе як медики під час Майдану. Але це ж інша професія. Так, Супрун все-таки має диплом лікаря, але вона нічого не розуміє в суспільній охороні здоров’я. Це ж абсолютна інша професія, цьому вчать окремо. А вона прийшла сюди наче в якусь острівну африканську державу, де вона, крута американка, може все збудувати. Та тут вже була своя медична система. Погана чи добра – інше питання, але була.
До нашої медичної системи нарікань було, м’яко кажучи, немало. І Супрун, власне, намагається її змінювати.
Намагається, так. Та я спілкуюся не тільки з рядовими лікарями і не тільки з професорами. Мені також іноді доводиться контактувати з людьми із Адміністрації президента. Я не маю права називати прізвища, але люди, близькі до нашого президента, сам на сам мені кажуть: «Семене Фішелевичу, ви не думайте, що президент не знає, що відбувається в охороні здоров’я. Він все прекрасно розуміє, але нічого не може зробити. Це тиск Республіканської партії США. У Супрун родич там займає високе положення».
І як звати цього американського політика?
Я міг спитати, звісно, але не став. Та була у мене ще одна розмова. Десь півроку тому мені телефонував сам Юрій Луценко після того, як я в черговий раз через Супрун «наїхав» на президента. Я це свідомо роблю, бо він же несе відповідальність. Я не настільки дурний, щоб вважати, що у нас парламент та уряд щось вирішують. Вирішує одна людина і її оточення. І от після того, як я «наїхав» на президента, подзвонив Луценко і сказав, що я помиляюся. По суті, іншими словами, але він сказав те ж саме: президент перебуває під тиском, і що Супрун привели і пролобіювали.
Вибачте, я уточню. Ви кажете, що вам подзвонив і про це розповів Генеральний прокурор Юрій Віталійович Луценко?
Так, наш Генеральний прокурор. Але це не було основною темою нашої розмови. Я до того, що всі все розуміють.
Все-таки, хто саме з лікарів, з якими ви спілкуєтесь, висловлював невдоволення реформуванням сфери? І чим сам обурені фахівці?
Історія з цим інститутом – це перша крапля… Інші поки мовчать, бояться. Медики ж у нас треновані на послух. Але реакція серед медичної громадськості є. Мені телефонує маса людей, невдоволення висловлюють люди з різних міст. Я, взагалі, не знаю лікарів, задоволених змінами. Може я помиляюся, але задоволених не зустрічав. А я спілкуюся із лікарями із Закарпаття, Полтави, Чернігова, інших регіонів. При чому, я ж їжджу і бачу не тільки психіатрів, я бачу різних лікарів і різне начальство. Але на публіку зі своїми зауваженнями вони не вийдуть, а я, відповідно, не можу назвати прізвищ. Та обласне медичне начальство ненавидить Супрун. Їм же не кажуть, що робити і як бути, їм кажуть, що їх будуть перевіряти.
Я був приголомшений тим, що мої колеги написали такий лист. Як мені розповідали, два дні в інституті йшли такі дискусії! Там панує страх. У них було спочатку таке бажання, щоб я опублікував на своїй сторінці цей лист, але без прізвищ. Але потім вони послали цього листа Гройсману, в комітет з питань запобігання корупції і кудись ще. І коли йшла мова про те, чи з прізвищами публікувати чи ні, ми порадилися і вирішили, що або ми публікуємо з прізвищами, або, взагалі, не публікуємо.
Це невдоволення серед лікарів, на вашу думку, може вилитися в щось більше, аніж бухтіння «на кухнях»?
Поступово так. Ті ж люди, які написали того листа і не побоялись підписатися, бояться поставити Супрун публічне питання: чому ви не платите нам зарплату? При тому, що гроші є. І це відомо. У нормальній державі за таке треба було б під суд віддавати. Всі інститути МОЗ станом на середину лютого не мають фінансування. Відповідальні чиновники у Кабміні пошепки мені сказали: «Гроші є. Вона не підписує». Ну що це?
І справа ж не тільки в зарплатах. От у нас велика кількість лікарів. З точки зору західноєвропейського спеціаліста, у нас повинно бути лікарів менше. Але це ж не значить, що можна раз – закрили одну лікарню, два – закрили іншу. Може, дійсно, треба деякі дільничні лікарні робити хоспісами. Але не треба обманювати людей, що якусь бабусю зможуть обстежити по комп’ютеру, як запропонували в Адміністрації президента.
Ви не вірите у телемедицину?
У наших умовах це маячня. Не треба знущатися.
І от якщо у нас немає доріг, то що ми говоримо про парамедиків? У США найбільш розвинений інститут парамедиків, і це прекрасно. Але невже можна за кілька місяців підготувати таку систему? До того ж, парамедики в наших умовах не приживуться. Парамедик не лікує. Він лише повинен забезпечити життя травмованому і довезти його до лікарні, де його вже чекають. Вибачте, у нас в лікарні вночі вас хтось буде чекати? Та там вже хірург, може, десь п’яний валяється. Та й по наших дорогах, якщо їхати швидко, то і здорова людина помре. Чи у нас вертолітна допомога буде? Це все треба створювати роками. За рік-два це щастя не побудуєш.
«З СБУ тепер легше стало спілкуватися, ніж з Міністерством охорони здоров’я»
Просто всі мовчать і чекають. Реформа, дійсно, потрібна. Та от пам’ятаєте, як раніше Супрун (зараз вона вже намагається цю тему не піднімати) говорила: все, що до нас було 25 років, все було неправильно. А самі ж вони взяли і використали ту реформу, яку невдало і не до кінця, але проводила Акімова (перший заступник глави АП Януковича. – «Главком»). Ідея госпітальних округів була і раніше. Дещо робилося при Шафранському (екс-заступник міністра охорони здоров’я та колишній в.о. керівника МОЗ у квітні-липні 2016 року. – «Главком»). Ми спочатку не порозумілися з ним, але потім починали вже серйозну роботу. Та його просто видавили звідти і поставили замість нього Супрун. І зверніть увагу, міністерство ж стало закрите. З СБУ легше стало спілкуватися, ніж з ними.
Я вузький спеціаліст і суджу передусім за своєю спеціальністю, яку краще знаю. Вони ж руйнують все, що ми збудували раніше. Ми ж щось робили, нам допомагали західні спеціалісти, вони приїжджали, давали гроші, ми книги видавали, кращу у світі літературу перекладали на російську та українську мови. Зараз все знищується. Супрун же не знає реалій країни. Та ж сама державна психіатрична служба знаходиться не тільки в МОЗ, а ще у семи відомствах. Це Міністерство соцполітики – інтернати, Міністерство освіти – школи для дітей з проблемами, Пенітенціарна служба… І так далі. Не можна тут на коні з оголеною шашкою робити революцію.
В Адміністрації президента мені, взагалі, сказали, що у березні Супрун знімають. Але вона ж не хоче йти.
На початках вас до команди Супрун не запрошували?
Та що говорити про мене? Є ж молоді і професійні. Більш того, у Супрун в команді є кілька нормальних людей серед молодих спеціалістів, яких я особисто знаю. І вони по секрету зі мною спілкуються. Але їхня думка нікого не цікавить. У мене складається враження, що там якщо навіть скоротити усіх заступників, нічого не зміниться. Я дивлюся по нашій дисципліні, головні «рєшали» – це радники. От, наприклад, одна із радниць, помічниця Супрун Катерина Календрузь. Вона знає англійську. Це добре, звісно. Але вона фактично вирішує, що робити в психіатрії і так далі. Такого ніколи не було, хоча у нас міністрами різні придурки були…
Юридична назва гіпермаркетів в материковій Україні – ТОВ “Епіцентр К”. В анексованому Криму – ТОВ “Новацентр К”
Епіцентри в материковій Україні збирають гроші на українську армію і навіть залучаються Президентом як партнери Благодійного фонду Порошенка.
Новацентри в Криму вітають клієнтів триколорами, георгіївськими стрічками, а в їхніх промороликах чоловіки в футболках “Армия России”.
Власник мережі Епіцентр – народний депутат України Олександр Герега.
Але він заперечує, що його гіпермаркети в Криму після анексії просто змінили вивіску і перефарбувались:
“Перший раз чую! До чого тут взагалі Епіцентр? Зовсім інші компанії, ніякого відношення не мають”, – сказав він у коментарі нашому журналісту Maksym Savchuk.
Втім Максим добре працює з реєстрами та відкритими даними. І не просто знайшов докази, що депутат Герега має документальний стосунок до кримського бізнесу.
Але й з’ясував, що фірма-власник землі під гіпермаркетами в Криму, яку народний депутат України з початком війни зареєстрував прямо в Підмосков’ї – тепер один з найбільших платників податку на власність в бюджет анексованого Севастополя.
Що з цим не так?
Коли весь західний світ не визнає анексію Криму, і в якості політики невизнання забороняє міжнародним компаніям працювати на півострові.
Член українського парламенту вигадує як далі продовжувати свій бізнес в Криму – і навіть стає одним з найбільших платників податків в бюджет окупаційної влади Севастополя.
Ребята! вот этот урод (по другому не назовёшь) вор карманик. Своих жертв он поджидает на остановке возле ЦУМа. Смотрит где полная маршрутка и заходит туда.
Так, житомирянка Кристина Остапенко стала жертвой: “Я зашла в 11 маршрутку она была забита не повернуться не стать нормально нельзя было, я ношу на спине рюкзак и в принципе открывается он очень просто и быстро, так вот я стою, а сзади он стал и я почувствовала что сзади меня толкают и прислоняются но не предала значения так как маршрутка полная, но через минуту он опустил руки свои и стал спокойно я повернула голову и когда посмотрела на него он стал прятать глаза, да и внешность у него подозрительная походу он или наркоман или сидящий ранее.
И тут я снимаю рюкзак смотрю он открыт и кошелька нет, и я точно знаю что я его закрывала и кошелек был. Короче я к нему культурно обратилась, не мог бы он показать что у него в карманах и под курткой. Одна из женщин которая стояла возле двери спросила что случилось я сказала, что вытащили кошелек все заметушились начали говорить вызывайте полицию и тут сразу же эта мразь говорит он у тебя выпал с пакета я смотрю он лежит на полу возле моего пакета он просто его скинул быстро.
Потому что даже если он выпал бы с пакета то в другую сторону а не там где он оказался прям возле его ноги. Полицию я не вызывала не было времени просто. Так вот сегодня на той же остановке стою я жду маршрутку и вижу идёт тот самый человек только с другом но таким же по внешности как сам. Стали сбоку и начали высматривать всех кто стоял на остановке минут 15 я ждала маршрутку и наблюдала за ними потом решила сфотографировать и они увидели что я делаю и тупо быстро ушли.
Так что будьте внимательными и осторожными.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Российский шорт-трекист Семен Елистратов, завоевавший “бронзу” на дистанции 1500 м на Играх-2018, после церемонии награждения обрушился с критикой на Международный олимпийский комитет (МОК).
“Посвящаю эту медаль нашим ребятам, которых подло, мерзко и без каких-либо объяснений отстранили. Не сдавайтесь! Боритесь до конца!” – сказал Елистратов.
МОК оперативно отреагировал на такое резкое замечание спортсмена. Пресс-служба Комитета четко дала понять: ситуацию мониторят и этот инцидент принят к сведению.
“У нас есть программа надзора за олимпийскими атлетами из России, за их поведением, в конце Игр исполкому МОК будет доложено о соблюдении буквы и духа закона. Будет решено, возникли ли сложности при выполнении этих решений”, — приводит слова директора по коммуникациям МОК Марка Адамса РИА Новости.
Напомним, на основании того, как Объединенная команда атлетов из России себя вела во время Олимпиады будет принято решение, снимать бан с Олимпийского комитета России или оставить его в силе.
Три года прошло, а «пепел Майдана стучит в мое сердце». И не только в мое, а всех, кто там был в ноябре 2013 г. – феврале 2014 г. Но толку-то! Мы так и не знаем точно, кто в кого и когда начал стрелять…
Жертвы
Только 20 февраля 2014г. на Майдане погибли 53 человека – 49 демонстрантов и 4 правоохранителя. Абсолютно точно установленное количество жертв с обеих сторон.
С той же точностью (подразделения, фамилии, вооружение, боеприпасы) известно, кто стрелял с «той», не с «нашей» стороны.
А что известно о «наших», кроме истории с якобы снайпером, которого якобы депутат Сергей Пашинский вывел с Майдана?
Все известно. Зовут его Петр Барладин, он киевлянин, на Майдане, вернее, в квартале Липская-Институтская-Грушевского-Шелковичная оказался 18 февраля 2014г., как и все, намеренно (протестовал) и случайно (так получилось, что там машину оставил). Допрашивали Барладина многократно, журналисты интервью брали, контрольный отстрел охотничьего варианта (Norinco CQ) американского армейского карабина M4 произвели…
Да, был на Майдане, да участвовал в протестах. Но не стрелял.
– Это была принципиально мирная акция, – давал на днях показания суду секретарь СНБО Александр Турчинов. – Единственное оружие, которое использовали, было у силовиков. Участники акции имели только щиты и палки.
А куда тогда пропало оружие, похищенное 18-19 февраля 2014г. из отделов и подразделений Львовского (1 125 ед. оружия) и Тернопольского (12 ед. оружия, 58 гранат с запалами) и Киевского городского управлений МВД? Неужели часть этих стволов уже на следующий день оказалась в Киеве, на Майдане?
– Мне неизвестна подобная информация, – Турчинов был весьма несловоохотлив.
Увы, информации о судьбе похищенного оружия не имеет не только Турчинов, но также и Национальная полиция.
– Да, иногда, при разбоях или случайно «всплывают» те или иные пистолеты, – в пресс-службе Нацполиции также экономят слова. – Или сдают добровольно. Но большинство стволов, по-прежнему, в розыске…
Допустим, часть оружия из Львова или Тернополя была привезена в Киев к утру 20 февраля. Но более тысячи похищенных пистолетов, более 6 тысяч патронов и только 4 погибших милиционера/«беркутовца»/солдата внутренних войск?
Несопоставимые цифры.
Версия «той стороны»
– Приказ стрелять отдавали лидеры оппозиции, – о «грузинском следе» на Майдане еще в 2014 г. заявил журналистам генерал армии Грузии, командир подразделения «Аваза», Тристан Цителашвили.
На днях он повторил свою версию:
– Часть из них [тех, кто стрелял «по команде оппозиции»]— это мои подчиненные в грузинской армии. Некоторые все еще находятся на территории Украины, принимают участие в боевых действиях. Другие вернулись. Они долгое время боялись говорить. И сейчас тоже боятся. Как ненужных свидетелей их могут просто ликвидировать…
Например, бывшего подчиненного Цителашвили, некоего Кобу Нергадзе:
– В декабре 2013г. Мамулашвили (Ушанги Мамулашвили, «Мамука», командир «Грузинского национального легиона», воевал в АТО в составе 25-го БТО «Киевская Русь», 54-й МБр ВСУ) собрал на совещание меня, Георгия Саралидзе, Мераба Кикабидзе и др. Была поставлена задача срочно выехать в Украину «для помощи протестующим». Группе выдали $10 тыс, еще $50 тыс обещали после… В Киеве каждый день ходили на Майдан. Следили за порядком, пресекали пьянство, выявляли представителей власти… Вечером 19 февраля в Гостиницу «Украина» пришел депутат Сергей Пашинский с несколькими парнями. Из сумок они достали карабины СКС, автоматы Калашникова калибра 7,62 мм, винтовку СВД и какой-то карабин иностранный… Мамулашвили объяснил: «необходимо создать хаос на Майдане, применив оружие по всем целям, протестующим и полиции, — разницы нет»… 20 февраля примерно в 7:30 утра или позже Пашинский приказал открыть огонь… Стрельба велась примерно 10-15 минут. После нам приказали бросить оружие и покинуть здание…
Какой ужас, не правда ли?
Только, вот, ни в феврале 2014г., ни «те», ни «наши», ни позднее, ни до сих пор «брошенное» в гостинице оружие не нашли.
Мамулашвили, Пашинский и др. активисты и политики показания Нергадзе называют ложью. А его бывшего начальника, генерала Цителашвили, обзывают чуть ли не кровным «врагом Саакашвили» и потому «лицом заинтересованным»…
Тем более, что Цителашвили и его бывшие подчиненные выступают сегодня на стороне экс-президента Виктора Януковича и против Майдана.
Версия «нашей стороны»
– Двое мужчин прибыли из Крыма, – в мае 2014 г. пресс-служба СБУ сообщила о громком задержании Киеве вооруженных террористов. – И присоединились к участникам протестов на Майдане. Они готовили ряд акций диверсионно-подрывного характера против Украины… В квартире, которую они снимали, обнаружены три автомата АКСУ, два пистолета Макарова, гранаты РГД-42 и Ф-1, большое количество патронов, порох, селитра, ацетон, запалы, бикфордовы шнуры, часовые механизмы…
Какой ужас, не правда ли?
А вот это сообщение в FB известного депутата и журналиста Владимира Арьева еще ужаснее:
– Накрыли банду «колорадов». Гнездились прямо над моей приемной на [улице] Краснова, 8. Думали [так] замаскироваться. Когда приехали сотрудники СБУ, открывали огонь!
Станислав Краснов
– Нам просто не повезло, – оправдывались потом «колорады» перед следователями СБУ. – Во время Революции киевляне предоставляли свободное жилье для иногородних… В одну из таких квартир нас [с товарищем] пригласили принять душ, ведь мы [тогда] жили в здании мэрии. Пришли в эту квартиру, а туда нагрянули бойцы «Альфы»…
В отличие от версии «той стороны», оружие террористов-«колорадов» было изъято, их личности установлены; никуда они, как грузинские наемники в 2014г., из Украины не скрылись. Но…
Этих людей в качестве свидетелей по уголовному делу о стрельбе на Майдане и потерях «Небесной сотни» никто допрашивать не желает. Ни «те», ни «наши».
И этому есть причины.
«Жили мы с товарищем в здании мэрии Киева»
«Товарищей» зовут Костенко Александр Федорович, 10.03.1986 г.р., и Краснов Станислав Александрович, 12.09.1986 г.р., а «товаришувати» они, действительно, начали в Симферополе, где оба служили в Киевском РОВД.
Александр Костенко
«Служили два товарища, ага…»
А в сентябре 2013г. из милиции их уволили за фальсификацию уголовного дела № 12013104*4197.
И дело было так: главный редактор известнейшей газеты «Московский комсомолец» (МК, с 1983г.) и не менее знаменитый журналист Павел Гусев, как решили оперработники Костенко и Краснов, в своем преклонном, 60-ти с лишним лет, возрасте решил заняться сутенерством и похищением крымских красавиц для дальнейшей сексуальной эксплуатации в Москве!
Вы тех «красавиц» видели? То-то же…
Зато многие москвичи видели, как 8 июля 2013г. «несколько десятков молодых людей в масках, выкрикивая лозунги «Слава Украине!» и «Героям слава!», забросали файерами здание редакции МК и скрылись во дворах…»Позднее оказалось, что промо-акция была организована при участии активистов ВО «Свобода», а основанием для нее и, естественно, для сфальсифицированного уголовного дела послужили показания одной из девиц: «Они (сутенеры) постоянно упоминали «Павла Николаевича из газеты» в своих разговорах».
И два товарища из Симферополя из всех «Павлов Николаевичей» с помощью поисковика Yandex выбрали единственного в Москве главного редактора с такими же именем и отчеством – Гусева.
Чем же он Краснову и Костенко не угодил?
Позднее оказалось, что одно из дочерних региональных изданий МК обидело активиста ВО «Свобода Эдуарда Лимонова – не путать с российским эпатажным писателем и политиком «Эдичкой» Лимоновым! – напечатав об «нашем» Лимонове что-то такое, что уже никто и не вспомнит…
Так «товарищей» стало трое.
И так же, втроем, они приняли участие в Революции Достоинства, защищая от «преступной власти» мэрию Киева. Депутат Верховный рады (2012-2014, №23 в списке ВО «Свобода») Леонов занял должность революционного коменданта здания, а Краснов и Костенко (помощники депутата на общественных началах) стали при нем, вроде как, заместителями…
Но когда Революция победила, тогда вдруг выяснилось, что Костенко и Краснов участвовали в событиях на Майдане совсем не по принципиальным соображениям.
В марте 2014-го, когда в мэрию вернулись чиновники, они обнаружили в своих кабинетах не только многочисленные следы жизнедеятельности этих и других «р-р-революционеров», но также недостачу различных материальных ценностей. Пропали мебель, компьютеры, документы, сейфы, бытовая техника, знаки государственных и юбилейных наград и т.п.
Разыскать похищенные ценности не составило труда – почти все они нашлись в гараже, который арендовали… Костенко и Краснов!
Только документы, связанные с землеотводами, арендой земли и зданий и т.п. ни милиция/полиция, ни СБУ, никто разыскать так и не смог. Поэтому теперь мэрия отвечает на все запросы правоохранителей стандартной фразой: «Информационные носители были утрачены во время событий на Майдане в январе-феврале 2014г.»
Засланные казачки
По словам сотрудников СБУ, обвинения в сотрудничестве Краснова и Костенко с разведслужбами России возникли не на пустом месте. В апреле 2014г. оба «товарища» «по указанию своего координатора из Российской Федерации обеспечили огнестрельным оружием гражданку РФ Марию Коледу, которая выполняла задания российских спецслужб по дестабилизации ситуации в южных областях Украины».
А если судить по заявлениям руководства ВО «Свобода», то Краснов и Костенко – самые настоящие националисты, только увлеклись немного… В войну заигрались.
С учетом политического авторитета Олега Тягнибока и его соратников по партии, который они имели весной-летом 2014г., история с задержанием террористов-«колорадов» продолжения не получила. Откуда у «двух товарищей» взялись автоматы, взрывчатка и гранаты СБУ ничего публично не сообщала. И уж о том, что это оружие проверялось на предмет использования во время якобы имевшей место двусторонней или даже трехсторонней перестрелки на Майдане 20 февраля 2014г., даже и речи не было…
А теперь и спросить не с кого!
Костенко был арестован в Крыму в феврале 2015г., а в мае осужден Киевским райсудом Симферополя за совершение преступлений, предусмотренных п. «б» ч. 2 ст. 115 (умышленное причинение легкого вреда здоровью, совершенное по мотивам идеологической ненависти и вражды) и ч. 1 ст. 222 (незаконные приобретение, хранение и ношение основных частей огнестрельного оружия) УК Российской Федерации. Официально он в настоящее время отбывает свои 3 года и 6 месяцев где-то в колонии. Но никто не может дать гарантий, что некий гражданин, похожий на Костенко, но с паспортом на другую фамилию не воюет в зоне АТО или в Сириии.
Краснов, якобы «состоя на связи с ФСБ с 2014г., готовил убийство одного из активистов на административной границе с Крымом, чтобы дестабилизировать обстановку в регионе и дать российской армии возможность вторгнуться» на территорию Херсонской области Украины…
Он подозревался СБУ в совершении преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 263 УК Украины (незаконное обращение с оружием, боеприпасами и взрывчатыми веществами) – из оборудованного им тайника было изъято 42 кг пластиковой взрывчатки, противотанковые мины, гранаты и пр.
Подозрение в том, что Краснов и Костенко 20 февраля 2014г. могли с провокационными целями применить на майдане «оружие по всем целям, протестующим и полиции» против них пока не выдвигалось.
Сьогодні мав приємність взяти участь у надзвичайно хвилюючому заході – презентації книги «Вони воювали за Україну», виданої за сприяння народного депутата України Андрія Антонищака.
Ця книга – данина шани усім воїнам АТО. Ця книга – це лист від армії до нашого народу, в якому розповідається про подвиги воїнів – захисників, про їхню мужність та героїзм, які вони проявили під час захисту рідної землі.
Суспільство часто не знає цих людей, не знає їхніх історій, адже вони «розсипані» по країні, наче дорогоцінне каміння. Але коли зібрати ці діаманти – ці історії докупи, коли вони об’єднані, то вони стають вже дорогоцінним намистом, яке прикрашає нашу державу та преображає наш народ.
Окрім цього це видання – це також книга-спогад. Це книга, де не лише зафіксовано для історії довідковий матеріал про воїнів АТО, про їхній бойовий шлях. Ця книга – це книга пам’яті про тих, хто загинув, це наша підтримка їхніх рідних і близьких. Це справді безцінна книга.
Сільські поштові відділення на Чернігівщині планують закрити до кінця року. Цей процес почнеться влітку.
Наша область стала першою, де протестують проект пересувних поштових відділень. Селян будуть обслуговувати спеціально обладнані автомобілі з екіпажем, а це — водій, начальник пересувного відділення та листоноша. Все заради того, щоб зекономити бюджетні гроші.
Три рази на тиждень у відділення зв’язку села Бирине привозять пошту.
Листоноші приймають газети і товари.
Частина вивантаженого залишається на прилавках, більшість — доставляється до адресатів.
Листоноша Тетяна Помаз обслуговує пів села, в Бириному проживає близько шести сотень осіб, розносить пенсії та пресу. Протяжність її робочої ділянки -17 км.
Влітку Биринський поштовий вузол, як і решта інших сільських, може закритись — їх замінять пересувні поштові відділення.
Надія Здоровець працює у Биринському відділенні зв’язку 40 років. Тут вона начальник і, за сумісництвом, листоноша. Працює — три дні на тиждень по 6 годин. Мобільна група не зможе приділяти стільки часу Бирину, непокоїться Надія Здоровець.
Оксана Острик прийшла до поштового відділення отримати посилку. Каже, про впровадження пересувної пошти чула.
Під час льодоставу дістатися до Бирного проблема. Навесні, під час повені, також сполучення нема. В обласній філії поштового оператора селян заспокоюють.
Скорочення неминуче, каже Олена Дорошенко, керівник Чернігівської регіональної філії Укрпошти. У поштарів, які залишаться працювати, зарплати виростуть.
За словами Олени Дорошенко, до кінця року сільське населення області буде обслуговуватись пересувними відділеннями поштового зв’язку.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
