Теги Posts tagged with "народ"

народ

народный депутат Украины Фёдор Христенко

Наша славна Україна проживає 29 рік своєї Незалежності, та нажаль, народ не може гордо заявити що відчуває себе повністю щасливим. Цьому сприяє колосальна кількість негативних чинників, серед них: війна, корупція, соціальна незахищеність, процвітання бідності, низькі зарплати, високі комунальні платежі, і ще величезна кількість факторів. А однин із основних – це  наша постійно корумпована влада у всіх її проявах, яка з року в рік, від виборів до виборів ніяк не стає кращою. Складається враження, що на місце одного корумпованого чиновника приходять три нових. Сучасність показала, що попередні роки Україна була огорнена страшенними злочинами, які приховувались за владною маскою, за великими парканами та закритими для народу дверми. Гірко констатувати, та цей час ще не позаду: гучне, часто негативне, відлуння попередніх років переповзає в сьогодення.

Президент Володимир Зеленський, 20 травня у своїй інавгураційній промові заявив про розпуск Верховної Ради, що й в подальшому було реалізовано. Але навіть переобрання Парламенту не призвело до таких обіцяних позитивних змін. Для українців зміна влади вже давно асоціюється з банальним «обміном кріслами» який проходить на усіх  чиновницьких рівнях. Народ  давно зрозумів, що ми не то що не  рухаємось вперед – ми топчемось на місці, а в дечому і взагалі робимо кроки назад. У ВР потрапило багато нових людей, серед них я, та не одними новими обличчями все можна змінити, адже оновлення трудового ресурсу (політиків) – це лише частина справи. Вважаю, що без кардинальної і нищівної руйнації старої прогнилої системи нова влада щодень стає лише банальною ілюзією мрійливих змін. Тому, головною рушійною силою позитивних зрушень повинен бути гордий український народ. Ми сильна нація, тому реальна влада повинна бути в руках народу, а чиновники повинні раз і назавжди зрозуміти, що є лише інструментом який призначений служінню народові. Саме народ наділяє владою депутата, який у більшості випадків  практично зразу забуває свої обіцянки – це потрібно негайно змінювати. Більшість нами же обраних депутатів відчувають себе захищеними і далекими до народу, а як висновок – нас банально зраджують, міняють свій народ на «зелені» банкноти. Страшно, але це відбувається з нами з року в рік, від виборів до виборів…

Читайте також: Федір Христенко: Інвестиції та професійний менеджмент дадуть змогу отримати економічний прорив

Можливо, дехто читаючи ці рядки в думках вже починає мене осуджувати, адже я Народний депутат який нещодавно просив Вас, свій рідний народ, довіритись і надати можливість з гідністю служити на благо Україні і кожному її громадянину. Я не прихильник пустих, прикритих фальшю красивих слів, тому не складатиму мемуари для спроб Вас обдурити – я реаліст, який вже шукає потрібні ключі позитивних зрушень для народу! Думаю кожен із нас неодноразово стикався із ситуацією, коли у пошуках допомоги оббиваєш чиновницькі пороги, а натикаєшся на нищівний «погляд з верху», погляд наче ми ніхто, пусте місце, а над нами «цар» що думає як нами погратись! Досить нам такого «царювання»! Ми,  українці повинні здолати цю систему, кожен кабінет має бути відкритим для людей, жодні паркани не повинні розділяти народ і чиновника, влада має бути прозорою! І Ви, і я лише прагнемо знати: куди йдуть наші гроші; чи завтра наші діти матимуть майбутнє; чи відбуваються реальні реформи; чи не призначили часом на високу посаду корупціонера; і т.д. Я стверджую, що між простими українцями і чиновниками потрібно забрати штучно створену прірву, одним із інструментів цієї дії бачу обов’язковим введення дієвого Закону, за яким  народ мав би можливість, у випадку невиконання обов’язків, відкликати депутата. Особисто я цього не боюсь і боротимусь  щоб українці мали таку можливість, адже  в такому випадку більшість «обраних» ставились би до своїх обов’язків серйозно. Мені остогиділи бездіяльні «піджаки», які зразу же після обрання дбають лише про наповнення власних кишень. Моя мета – позбавити їх спокійної теоретично гарантованої 5-річної можливості  грабувань українського народу.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування», — сказано у статті 5 Конституції України. Не зважаючи на це, наразі все ж виборці не мають можливості відкликати людину, яку делегували до Верховної Ради. У 1995 році прийняли Закон «Про відкликання народного депутата», та вже у 2001 році внесли зміни до Закону «Про статус народного депутата України», де остаточно скасували механізм відкликання народних обранців. Час від часу деякі нардепи вносили нові законопроекти, які могли б запровадити такий механізм, але результату немає і до сьогодні. Не виключенням є і влада на чолі із Володимиром Зеленським: у передвиборчій програмі «Слуги народу» сказано: «Запровадимо механізм відкликання депутатів, які втратили довіру виборців». І що ж, партія у парламенті ІХ скликання має більшість, але обіцянка не виконана. Крім того, в ОП ще у травні повідомили, що, мовляв, у них вже готовий законопроект про відкликання депутатів та міських голів, в якому нібито прописана можливість відкликання депутата Верховної Ради України виборцями. Але поки про це можна прочитати виключно в новинах — самого тексту законопроекту у відкритому доступі немає. Таким чином, дізнатися, як відкликати всіх тих фотографів, аніматорів і рестораторів народ сьогодні не знає. Наразі чи не єдина можливість покарати народного депутата за його незадовільну роботу — це не дати йому свій голос на чергових або позачергових виборах. А до цього часу він може працювати, як йому заманеться. Це потрібно негайно змінювати!!!

Тому я разом із колегами по ОПЗЖ прикладу максимум зусиль до створення і внесення такого Законопроекту на розгляд, адже цього вимагає народ. Наша партія не боїться влади народу! Але найперше звертаюсь до наших «Слуг народу» і Президента: «дотримайте обіцянки, внесіть дієвий Закон «Про відкликання народного депутата», дайте реальну владу народові, адже так голосить наша Конституція».

politica.com.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Внешность, конечно, не ах. Полный, с мешками под глазами в помятом костюме. На первый взгляд, председатель обкома партии, времён СССР.

К недостаткам ещё можно отнести, что он олигарх. Народ наш богатых не очень любит. Они же обокрали народ.

А народ у нас честный ни копейки не украдёт, ни болтика с завода. А если и украдёт, то это не считается. Вон сколько эти олигархи крадут.

Мудрый народ даже не заметил, что состояние этого олигарха уменьшилось во много раз за период войны. Ведь олигарх звание пожизненное и снять его может только смерть или суд. И дал этот народ кличку ему барыга и начал со всех сторон искать, где же он на войне то наживается.

И тут мудрому народу пришли российские братья на помощь. При помощи СМИ они каждый день вливали кучу говна в уши мудрого народа, чтобы народ поверил, что война то гражданская и нужна она только одному барыге, чтобы наживаться на ней.

Тот народ и не заметил, как за пять лет изменилась армия, как постепенно росла экономика, не смотря на войну, как избежали дефолта, как начали строится дороги и многое другое. К недостаткам барыги никто даже не заметил его достоинств.

То, что он хороший политик, дипломат, который мог поставить страны Запада в неудобное положение и они были вынуждены постоянно вводить санкции против страны агрессора, хотя не очень они этого и хотели.

То, что он мог договориться даже со своими врагами, которые недавно стояли под российскими флагами и звали русский мир. Он хитрый, он находил с ними компромисс, чтобы удержать такие ватные города, как Харьков.

Но мудрый народ не понимал этого и кричал, почему они не сидят.

А не садили их, потому что бы Харьков не стал ХНР.

Народ, конечно, мудрый, но на период просчитать и сложить пазл «почему» как-то не умеет.

Он так-же не мог понять как это за наличку у страны агрессора, через подставные фирмы можно было закупать детали для военной техники. Ведь это-же торговля на крови, думал народ.

Думал, но не понимал, к сожалению.

Он сделал безвиз, заключил ассоциацию с ЕС. Но безвиз на хлеб, конечно, не намажешь и мудрый народ решил, что хватит.

Вместо полного, с мешками под глазами барыги в помятом костюме, он решил выбрать молодого, полного сил, симпатичного весёлого артиста.

Хотелось бы тоже написать о нем, но писать то и нечего.

Он просто шестой, шестёрка в прямом и переносном смысле.

Выбрали! Нате, жрите!

Источник

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Народный депутат Украины от ОПЗЖ Федор Христенко

Что получила Украина проведя кардинальную смену правительства? Абсолютно ничего, как и с предыдущим Кабинетом Министров. Более того, есть большой риск, что новопреемники окончательно и бесповоротно прийдут к неутешительному хеппи-энду… И к сожалению, мы еще долго не услышим: «И жили они долго и счастливо …».

Правительство Гончарука тотально провалило свою миссию, и это факт испытал на себе весь украинский народ. Все что мы получили за эти полгода- это снижение темпов ВВП, фронтальное падение промышленности, задолженность по зарплате простым людям, невыполнение бюджета, ослабление политического влияния на международной арене, и т.д. Конечно, их уже давно нужно было отстранить, но сейчас актуальнее уже говорить о том, что нам даст новый Кабинет Министров. И насколько он новый? В каждой уважающей себя стране, если уходит Премьер, с ним уходит все правительство. А вот в Украине не уходят Министры с Премьером следом…

Смеяться или плакать?

Это же не только Премьер не справился с управлением страной, но и каждый Министр!

Или при новом Премьере они станут работать лучше?

Прежде всего нужно отметить, что украинский народ в очередной раз в прямом значении этого слова – «продинамили». С нами снова сыграли в «игру анонимности», так как фактически не дали возможность предварительно, в открытом формате ознакомиться с будущим кандидатом в Премьер Министры и его коллегами по Правительству. Народу не дали права никакого выбора, фактически представив за один день перед голосованием кандидатуры для рассмотрения и обсуждения. Старая игра от молодой команды снова в действии – «кот в мешке».

А подогрев страстей в вопросе: «Уйдёт или не уйдёт Гончарук?» можно считать обычными манипуляциями для отвода глаз от тех, кто пришел сейчас. Следует подчеркнуть, что в Украине сейчас действует практическая монополия без права выбора во всех выгодных власти вопросах. Людей просто ставят перед фактом: «Вот вам это и это! Других вариантов нет!»

Никакого народовластия обещанного мы де-факто не получили. И видимо не получим! В качестве примера еще можно добавить желание как можно побыстрее ввести «Рынок земли», перед введением которого обещали провести референдум. Все эти действия в дальнейшем могут привести к общегосударственной катастрофе, отметил Фёдор Христенко.

Про поддержку со стороны ОПЗЖ уже «нового правительства», можно сказать одним предложением: «А кого там поддерживать? Половина лиц остались тех же. То же лицо, но в профиль…»

Была возможность услышать мнение народа или хотя бы реально открыто ознакомиться со всеми этими лицами?

Насколько известно, то Кабинет Министров в большей степени хочет продолжать направление Гончарука. Возможно частично модернизировав его! Тогда вопрос: «А какой смысл тогда в таких изменениях?» Можно предположить, что это лишь публичная игра для народа, ведь у кого-то сильно начал падать рейтинг, а в этом же виновные должны быть, не так ли? Конечно Гончарука нужно было снимать, но на его место Украина должна была получить Правительство, которое должно представить свою программу, программу министерств, четкую стратегию развития государства. А нам ничего не представили – пустое место. Украинскому народу снова представили только «обертку конфетки» …

В завершение хочу подчеркнуть, что от этого изменения Правительства народ уже проиграл, равноценно, как и от Кабинета Министров Гончарука. И речь не сводится к персоналиям Гончарука. Украина снова потеряла драгоценное время. Каждый из нас украинец прожил уже очередные полгода, как минимум без прогресса в стране. Поэтому кто-то не дождался повышения пенсии, кто-то потерял бизнес из-за тяжелого состояния экономики, кто-то не получил лекарства, кто-то вынужден и дальше работать заграницей, и так далее. А этот Кабинет Министров также не несет в себе никакой надежды, потому что, к сожалению, все опять сведется к трате времени, которое для нас, для украинского народа называется – жизнь … А жизнь проходит очень быстро…

ФЁДОР ХРИСТЕНКО

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Дім-робота-дім» – ось фраза якою ми часто характеризуємо своє буденне життя. Та в українській політиці з приходом на пост Президента України Володимира Зеленського також з’явились свої буденні фрази. Хоч після президентських виборів пройшло багато часу, і пристрасті мали б притихнути, та це явно не так – чиясь манія величі явно не хоче визнавати загальнодержавний вибір народу. А тому, ми чи не кожен день чуємо своєрідні вже напевно афоризми, які в більшій мірі стараються нам подати у символічній формі, а ціллю є – завдати удару по Гаранту.

Одним із багатьох таких закидів є відома «інфо-качка», що Президент Володимир Зеленський хоче зрадити український народ і Україну. До речі, на яку Головнокомандувач відповів не менш символічно, а головне – чітко раз і назавжди: «Зрада відміняється! Зради не буде!». Так зазначаємо – не все так, і це факт! «Зрада» таки відбулась, і констатуємо – вже давно! Тільки от, Президент не зрадив народ і Україну – а зрадив Він бурні думки і помисли олігархів, які думали що з ним можна домовлятись у своїх корисливих цілях; зрадив – всіх тих людей, які вважали що в його руках Україна тріщатиме по швах; зрадив – Путіна, який думав, що екс-шоумен піде в нього на поводу; зрадив – всіх корупціонерів, які думали що і під його крилом можна буде красти як і раніше, і цей ряд можна продовжувати ще довго…

Ці всі «зради» зараз чітко бачить народ України, адже: і бойові дії на Сході затихають, і олігархи не забрали в нас усе, і економіка не обвалилась, і на міжнародному рівні до нас ставляться з повагою… Тобто – все ок, Україна під його керівництвом розвивається і йде вперед!

Як висновок потрібно жорстко підкреслити: «Зради» яку йому дуже сильно хотіли приписати ненависники – де-факто не могло і не може бути, тому що Володимир Олександрович вже давно прийняв своє найважливіше рішення – побудувати ВІЛЬНУ, СИЛЬНУ, ПРОЦВІТАЮЧУ І НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ! І варто зазначити – все в нього виходить добре! А ви, ті кому Президент перейшов дорогу на благо держави – задумайтесь: де ви? хто ви? і чи не пора вже прикласти хоч трохи зусиль щоб Україна стала ще кращою!

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Художник і драматург Лесь Подерв’янський про Україну, м’ясо історії та самоіронію

Кажете, має бути національна ідея? «Від..ться від нас», — я це вже сказав. То було в мене, як у даосів, раптове просвітлення. Що тепер спало на думку… 1948 рік, коли закінчилася Друга світова війна і започаткувалася Держава Ізраїль. Євреї, які залишилися живі, винесли кілька уроків зі своєї історії.

Перший: те, що називають сучасною цивілізацією, — тільки пліснява на сирі. Зішкребти — і її вже немає. Другий: 6 млн осіб загинули — і ніхто не пчихнув. Нічого не було зроблено. Тож вони усвідомили, що ті євреї, які лишилися, теж можуть загинути — і ніхто не пчихне. Тобто всі ті міжнародні організації, які мали б допомогти їм, нічого не варті. А якщо так, то й не треба на них зважати. Якщо всім начхати на них, то їм теж начхати на таких. Якби вони виконували всі постанови ООН, то їх не було б ні на мапі, ні фізично. І Україні потрібно вчитися в Ізраїлю. Ґолда Меїр сказала одну прекрасну фразу, яка мені подобається: «Хоч у нас атомної зброї немає, та, якщо треба, ми шарахнемо». От і вся національна ідея у цій фразі. Не треба жодної іншої національної ідеї.

Брюс Лі колись сказав, що не треба намагатися бути — треба бути. Не варто вдавати із себе те, чого нема. Для мене не виникало питання, хто я. Хоча родина була російськомовна, тато на половину поляк, на половину росіянин. Але він корінний киянин. Для матері українська рідна, російська теж. Вона двома мовами думає і легко перемикає одну на іншу. Я ріс у двомовному середовищі, вчився в українській школі. Потім ходив і в російську. І не думав про те, що я українець. Не треба думати — треба бути. Українцем. В Україні багато людей, які багато думають, що вони українці. Знову-таки треба бути, а не хотіти бути.

У дитинстві я щоліта їздив у полтавське село. І нині туди часто їжджу. Це моя мала батьківщина. Усі місцеві дядьки для мене рідні. І тоді я теж не думав, чи я українець, а просто ним був. А коли ти є, тобі не треба думати, хто ти. Хіба китаєць думає про те, що він китаєць? Не певен, що він про таке думає, десь усередині це знає, а думати про те, що ти знаєш, не треба.

Те, що українці й росіяни є одним народом, — пропагандистський міф. І якщо Путін про таке говорить, то він вважає, що є один народ, а не два. І я здогадуюся, якого народу нема. Немає нас. Тобто якщо є тільки один народ, а другого не існує, то нас треба знищити. Чи асимілювати. Іншого шляху нема. Тому фразу, що ми один народ, треба розуміти так: асимілюйтесь або будете знищені. Інакшого розуміння я не маю. Тому ми або переможемо, або будемо знищені. Якщо захочемо, нас не переможе ніхто. Тому що українців можуть перемогти тільки українці, чим ми успішно займалися впродовж нашої історії. Доки ти не визнав себе переможеним, тебе не перемогли.

Що нам робити з тими, хто цих простих речей не розуміє і повторює, що ми «адін народ»? Слабкі люди ніколи нічим не керували. Це робили сильні, яких було завжди небагато, але саме вони творили історію. А слабкі завжди були її м’ясом. Нема жодних ілюзій, що і перші, і другі врешті-решт потраплять у м’ясорубку історії, й активні, й не дуже. Вона не розбиратиметься, хто винен і що робити.

Що Україні робити з Донбасом? Наскільки я розумію, це питання стратегії. А що самé питання сформульоване неправильно, то про правильну стратегію не йдеться. Тому що питання треба формулювати так: як перемогти у війні? А це не тотожні речі. Приклад: Росія повертає нам Крим і Донбас, закінчує війну і роздає всім прянікі. За однієї умови: Україна стає частиною Російської Федерації. Подобається?

УКРАЇНЦІ НАРІКАЮТЬ НА ВЛАДУ, ХОЧА САМІ ЦІЛКОМ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, БО ЦИХ ПРИДУРКІВ ЇМ ОБИРАЛИ НЕ МАРСІАНИ. ТОМУ ЩОРАЗУ, КОЛИ ВОНИ ЛАЮТЬ ВЛАДУ, Я РАДИВ БИ ДИВИТИСЬ У ДЗЕРКАЛО

Щодо радикалів і правоцентристського руху, то нічого надзвичайного в такому явищі немає, бо такі є в кожній європейській країні, та й скрізь так. Якщо ти кажеш, що ти українець, то ти вже націоналіст. Якщо ти українець, то ти вже для певних кіл фашист.

Я написав роман двома мовами: українською і російською. Там є і французька. Бо я автор і знаю, чому потрібно було написати текст кількома мовами. Я його писав не для того, щоб комусь сподобатися. Ті, кому я як автор не подобаюся, хай не читають.

Мова — це інструмент. Якщо ним нічого не робити, він утрачає цінність. Має бути дія. А що можна робити мовою? Писати літературні твори, зокрема. Якщо мова існує, а культури, мистецтва немає, то немає сенсу в мові. Тільки розмовляти українською замало. Так, в Албанії люди говорять албанською — і що з того? Який результат? Де ви бачите албанське мистецтво? Ну говоритимуть тут усі українською, а далі що? В Абхазії все на вулицях теж абхазькою понаписували: «амагазін», «авіно»… Я не великий фахівець із укладання законів, але потрібен протекціонізм для української мови. Просто він не має бути дебільним.

У мистецтво держава не повинна втручатися. Бо коли вона за щось платить, тоді так: давай, чувак, відпрацьовуй. Інакше не буває, принаймні тут так. Це вже було, я жив у такій державі 40 років, тоді художники не мали проблем із грошима, якщо держава башляє. Але ж ти попадаєш, як простітутка, у залежність від сутєньора. Тобі дають гроші й кажуть: роби те й се. Малюй те, знімай се. Але я так не хочу.

Те, що в українському інформаційному просторі досі чутно російську попсу, за межею добра і зла, як і російська попса. Цей мікроб глушити треба пеніциліном, дуже жорстко. Аж до смертної кари тим, хто цю заразу в голови пускає. А тих, хто слухає, на 15 років у кар’єр. Ви зі мною згодні? А що далі? Далі буде українська попса, така сама противна, як і російська. Мене це не влаштовує. Звичайно, вона наче ближча, бо українською мовою. Але для мене суть не змінюється.

Про еліту. У нас її немає. Еліта має керувати, а якщо вона нічим не керує, то яка вона еліта? Хто ті, що в нас називають себе елітою? Та вони можуть себе вважати ким завгодно. Можу заявити, що я Бонапарт, — і мене посадять у дурку.

Усе-таки різниця дуже велика між українцями й кацапами. Це добре вимальовується в Москві. Уся московська еліта згуртована, герметична, туди важко потрапити. Вона сама в собі. Обсуждає свої гадкіє дєлішкі, тільки їй зрозумілі, це закритий клан, страшно противний, але така еліта в Москві є. У нас демократичне суспільство, тож куди хочеш, туди й можеш потрапити. Немає ніяких закритих кіл із мєснимі сєкрєтнимі разгаворчікамі… І те, що в нас нема еліти, може, й добре. Наша специфіка така, історично склалося. З України еліта завжди мігрувала як не в Річ Посполиту, то в Литву чи Росію. І нічого із цим не вдієш. Якби Микола Васильович Гоголь бачив тут якісь для себе перспективи, то насрав би на кацапів і писав українською мовою. А він мусив писати російською і жити в Петербурзі, хоча, мабуть, як справжній українець хотів до себе на Полтавщину.

На мене казатимуть, що я оскоромився! Бо пишу російською. А Тарас Григорович Шевченко російською теж писав, то киньте камінь у пророка! Хоча ті його твори слабкі, щоб не сказати ще гірше. І чомусь усі з України кудись їхали: тут не було чого робити. Бо коли є імперія, то існує єдине місце, де може жити і творити поет чи художник, митець, і це місце — Рим. А решта — то провінція, куди відправляють у заслання, як Овідія, і там йому нестерпно — він хоче повернутись у Рим. Це зрозуміло: коли є імперія, поет у Москві. Але ми вже це проїхали — ніхто тепер туди не подасться.

Я знаю хорошу історію про Шевченка. Якось режисер Андрій Крітенко гуляв зі своїм другом по Швейцарії. А сам він у Німеччині живе. І от заходять вони в якесь шале, готельчик маленький, а його власник — українець. Класичний портрет Шевченка, де пророк із вусами і в шапці, у нього там висить. Ось Андрій і питає у свого німецького приятеля: «Петере, а ти знаєш, хто це?». А той йому відповідає: «Канєшно! Знаю. Це Ніцше зімой. Це ж відомо кожній дитині».

Насправді то не моя справа — державотворення, інакше пішов би в чиновники.І тут таке діло, що нічого нового не треба вигадувати, бо є світовий досвід, працюють міжнародні фонди, які для того й існують, аби суспільство розвивалося. А в нас якраз не еволюція, а революція, і якби не революції, то вже державу втратили б. Ми дуже близько були до цього у 2014-му. Тому що Шапкоп..зд продав усе, що тільки можна було.

Останні 25 років у нас пішли коту під хвіст. Українці нарікають на владу, хоча самі цілком відповідальні за власне життя, бо цих придурків їм обирали не марсіани. Тому щоразу, коли вони лають владу, я радив би дивитись у дзеркало. І дуже пильними треба бути нині, в умовах війни. Уже чергова гнида рветься до влади, ховаючись за емблемами з квіточками.

Уроки історії не дають приводу для оптимізму. Сагайдачний був не такий і бездарний гетьман, а його скидали кілька разів. І що ти з цим зробиш? А от коли кацапи когось обирають, то його вилизують із голови до ніг, а в нас уже через день починають ненавидіти й кидати в обранця собаче лайно. І, може, існує третій варіант — той, що посередині? Утім, може, це й на краще, що українці такі: кóпаємо владу — і вона відчуває, що її можуть копнути.

Люди не погані й не хороші, а такі, як є. І нема в цьому жодної моралі. Я симпатизую дуже різним людям. Хтось каже, що пишу про люмпенів і не дуже приємних особистостей. Але я ніколи їх так не трактував. Мені завжди всі мої персонажі були симпатичні. Я уникаю того, щоб ділити їх на хороших і поганих. Намагаюся дивитися на героїв відсторонено. Може, не дуже приємно щось усвідомлювати, коли дивишся в дзеркало. Але ж то правда. Воно не бреше. Тих персонажів, які мені зовсім не симпатичні, у моїх творах нема: стукачів, кагебістів… От С..а і Б..ь у мене дуже симпатичні персонажі. Тому що мені подобаються жінки, у них є багато людського, їм подобаються молоді хлопці, вони хочуть любитися, що ж у цьому поганого? Вони читають Пушкіна на турбазі — це також добре. А кацапи в мене просто смішні. Декоративні персонажі. До речі, про кацапів. Я не маю ненависті до них, лише іспитиваю льохкає чувство брєзглівості. У Льва Толстого є така геніальна річ «Хаджі-Мурат». Ця повість починається з того, що головний герой Хаджі-Мурат зі своїми нукерами в’їжджає до села, яке вони визволили від кацапів. Бачить, що ті насрали в джерело, — і в чоловіка немає ненависті до них, бо не можна ненавидіти собак. І це писав не український буржуазний націоналіст, а російський граф, який на таких тонкощах розумівся.

Зверніть увагу, всі українські анекдоти ґрунтуються на самоіронії. А будь-який психотерапевт скаже: якщо в людини є самоіронія, то це те, що відрізняє здорового від хворого, ознака нормальної психіки. Там, де немає самоіронії, з’являється шпаринка, куди може влізти шизофренія. І якщо порівняти рускіє анекдоти й українські, то можна побачити, що вони різні. У російських анекдотах, де мова про росіян та людей інших національностей, кацапи завжди всіх перемагають своїм дебілізмом. Дебілізм у них непереможний. Самоіронії там нема, нуль, тоді як в українських є таке витончене самознущання. Дуже смішне. Ми із себе сміємося. І це очевидно, що такі анекдоти про себе самі українці й придумали. Це самоіронія, ознака здоров’я. Анекдоти про жадібних і підступних українців вигадали не москалі: вони так не вміють. Я можу ці речі відразу побачити, де про українців, а де українці — самі про себе.

У кожному суспільстві є люди із самоіронією, є не дуже здорові, є ідіоти. Існує навіть таке, що ми, українці, заснували монастир Шаолінь, трипільську культуру, а самурай — той, хто сам іде в рай, а кунг-фу виникло з бойового гопака… Отака дурка, безумовно, в нас є. І хай буде. Таке теж має бути, бо мають бути свої ідіоти. Такого, щоб не було ідіотів, немає ні в кого. Вони скрізь. Хворих ідіотів і диванних патріотів у нас багато, та й недиванних теж маємо. Але я не впевнений, що нормальні в кожному суспільстві — це більшість. У мене щодо таких речей песимістичне бачення, бо нормальних мало. А ті, хто вміє думати, їх коли було багато? Тих, що вміють дивитись тєлєвізор, набагато більше. Більше, ніж тих, хто вміє читати. І що з цим робити? Якщо порівняти кількість тих, хто вміє думати, і тих, хто вміє дивитись тєлік, то різниця буде разюча. Всюди так: а що, в Америці по-іншому? Ні, бо ми такі самі, як решта. Не кращі. Не гірші. Ми закомплексовані.

Якби я як художник малював свою Україну, то єдиного образу не вийшло б.Тому що Україна різна й велика. Різна вдень, увечері і вранці, її кольори, барви залежать від того, як падає світло. Тому що влітку вдень кольорів майже немає, все як мило. Бо світло з’їдає колір. І це добре знають художники. Уранці кольори насиченіші, у похмурі дні так само. Дехто може думати, що от на Півдні України яскравіше сонце та виразніші кольори, але це не так. Бо художник і нехудожник дивляться й бачать не те саме. Бо художник і людина — це не одне. Я можу любити пейзажі, але не як художник. Бо як для художника для мене нічого цікавого в них нема. Оку зачепитися ні за що. Але вони мені подобаються. На Полтавщині.

Інколи я буваю художником, а інколи просто людиною. Бо постійно бути художником неможливо, так можна здохнути. Тому що цей стан виснажує. Але тумблер у мене є: я можу перемикати око. Коли був студентом, на курсі третьому, мав фобію: не міг писати, коли хтось за спиною стоїть. Я зі своїми страхами боровся й виходив на велелюдну вулицю, в центрі Києва, написав багато міських пейзажів. Люди мені ставили дурні запитання: «Парєнь, гдє тут общественна сральня?», «А намалюєш мене?». І тоді я виробив у собі здатність не зважати на людей поруч. Ти існуєш ніби в коконі, коли так працюєш. Дуже корисна вправа. Я чимало робіт у такий спосіб намалював і роздарував друзям.

Якось ми із Сашком Кривенком обговорювали символ України, коли тут, на Майдані в Києві, ставили колону, тоді ще була наша програма на радіо «Континент». І говорили ми тоді, що у Венеції на площі Св. Марка, наприклад, є колона, на якій лев із крилами. Проте лев — тварюка шкідлива, а свиня — корисна. Зробімо свиню з крилами. Нумо! А чому з крилами? Кривенко тоді задумався і сказав, що кабан — це соборність, а крила — духовність. І ми почали реготати, всі лягли в студії від сміху. Тоді ще організували сатиричний конкурс, що його Кривенко заснував, називався «Золота ратиця». І такий гарний бронзовий кабан із крилами був нагородою для переможця конкурсу.

Якою я бачу Україну років через 15? Я не оракул. Але останні три роки вселяють надію, нарешті почало щось відбуватися. І динаміка змін, як я її бачу, позитивна, якщо порівнювати з попередніми роками. А щодо всього іншого… Зміни ніколи не стаються швидко, не буває так, щоб країна дісталася комусь на халяву — лише через кров і смерть. Головне, що Україна — самодостатній організм, який живе, дихає і здатний до саморозвитку. Цього я не можу сказати про Росію, бо там усе мертве. З чим я порівняв би її? У дитсадку була така іграшка — пірамідка, частини якої накладалися на шпичку. Так отам, у кацапів, усе й тримається на шпичці. Її забрати, зламати — пірамідка розлетиться. Вони це знають. А в нас такої пірамідки нема, у нас лего, де частини чіпляються одна за одну і трансформуються в різні конфігурації. І в Росії через таку примітивну її форму неможлива демократія. Якщо вона там настане, то країна розсиплеться. Росії вже не буде. Та це їхні проблеми, які мене не обходять. Україна — складніша структура, і демократія тут можлива. А в Росії може бути тільки диктатура. Тому що такі правила гри. Або країна, або демократія. І хоч би що там інтелігенція російська варнякала, кацапам п..дєц за визначенням. От товаріщь Владімір Ільіч Лєнін сказав, шо руская інтєлігєнция не мозг нациі, а гавно. Що ж я полемізуватиму з вєлікім чєлавєком? Сказав як відрізав, коротко, сильно і страшно. І не треба постійно старічка крітіковать, шо він такий-сякий маразматік і пі..рас. Він, канєшно, помилявся, та не завжди. А оскільки він сам вийшов із руской інтелігенції, то знав, що каже. Інтелігенція — то понятіє рускоє. Інтелігенції нема ніде, крім Росії. Хто є представником американської інтелігенції? Вільям Фолкнер? Якби йому таке сказали, послав би. Він письменник геніальний, а не інтелігенція.

У нас інтелігенції немає і не треба. Бо тут Україна. Бувають люди, які кажуть загадошную фразу: «Ми публічні інтелектуали». Це якесь таке позичене поняття, не українське. Інтелектуали — це ті, хто багато прочитав, у них хороша пам’ять і вони можуть багато п..діти про прочитане. Оце інтелектуали.

Є велика різниця між тими, хто розумний і хто інтелектуал. Тут треба щось одне вибирати. Інтелектуал не може бути розумним, бо він не живе своїм розумом. Він цитує, весь час говорить про те, що хтось сказав. А як у нього спитати: «Що ж ти сам придумав, чувак?», то він вам скаже, що то ж не його справа. Він книжкова шафа. Я таких багато знаю. А розумний думає сам. Наприклад, ми з вами. 

tyzhden.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Увага! Геноцид українського народу! Кожні 30 секунд нас стає менше!

Останнім часом Україну охопила виборча «гарячка». Скандали, корупція, брудна агітація, брехливі обіцянки настільки поглинули державу, що в цій «чорній» рутині ніхто не помічає, що нас стає менше. Всі ті, хто зараз подумає про війну з російським окупантом буде частково правий, але це не єдиний фронт втрат для українців. Ще одним безжальним поглиначем нації є добровільно-примусовий виїзд, як в народі говорять – на заробітки! Читаючи цю статтю багато націоналістів будуть обурюватись і засуджувати всіх тих, хто їде працювати «на пана», це їх право. Але ці люди, в більшості, не стикались з голодним виразом обличчя своєї дитини, яка простягаючи руки ще не розуміє, що живе в державі, яка не може забезпечити її батьків роботою. А точніше в країні, де управління здійснюється окремими корумпованими людьми, яким нема діла до тієї дитини.

В державі, де частка зарплат когорти чиновників, переважає частку зарплат 85 % населення. Ця дитина ще не усвідомлює, що проти неї, її батьків, односельчан, одноміщан вже давно ведеться повномасштабний економічний геноцид.

Час від часу нам висвітлюють офіційну статистику скільки наших громадян працюють за кордоном. Статистика довгий час тримається на кількості 3,2 млн. чоловік. Кожні 4 місяці Україну покидають 200-250 тис. громадян, а це говорить про те, що населення України зменшується з інтервалом в 30 секунд. За цією схемою можна підрахувати коли вже в державі не залишиться нікого, але цього робити не будемо, не хочеться довести до стресу і без того зневірений народ. Але це ще не все, це тільки офіційна статистика. Польський портал Forsal.pl подав цифру 5,9 млн. чол. – 6 млн. чоловік. Аргументував він таку  інформацію даними Світового банку за 2018 рік. Який повідомив, що грошові перекази українських заробітчан на батьківщину становили 13,8 % ВВП України. І виходячи з таких даних, подана цифра порталом є більш реальною ніж подають українські статистики.

Нещодавно міністр соціальної політики Андрій Рева хотів українських заробітчан обкласти податками, мовляв вони мало для держави роблять. Можливо, брутально звучатиме, але що держава в його особі (підкреслюю) робить для них? Керуючись статистикою розуміємо, що Рева в порівнянні з цими людьми, які шукають «кусок хліба» — повний нуль. З цифрою 13,8 % ВВП ніхто не поспорить.

Питання міграції є вкрай важливим саме зараз, в період виборів, адже повернення громадян і забезпечення їх роботою в Україні є найпоширенішими лозунгами кандидатів на пост президента. Але ми розуміємо, такого не буде, тим більше після цієї статті —  політики як глянуть на цифру збільшення ВВП заробітчанами – то ще пів нації посадять на потяги в інші країни. І передвиборчі обіцянки залишаться тільки красивим  лозунгами минулого. Постає питання: « А не боїться влада, що таким ставленням до народу, не буде вже кому голосувати на наступних виборах?».

Народ просто так ослаблюють – адже слабкими легко керувати. Задумайтесь : патріоти на війні , та ще до всього велика кількість адекватного народу на заробітках, бо, вибачте, їдуть переважно люди які бажають забезпечити нормальне майбутнє батькам, собі і дітям… А хто лишається? ! : люди яким і так «харашо»  , більшість це інертна маса, яка відштовхується від того що є… Запитання : « А хто змінить Україну?! Як ми потрапимо в Європу? Як ми хочемо жити по-європейськи?». Купа сімей порозпадалось через війну, заробітки – звідти ще й демографічна криза. Шановні кандидати, влада, депутати – і скільки б ви не обіцяли за народження дітей , задумайтесь чи є кому їх народжувати? І чи хочуть батьки цих дітей народжувати ? Адекватні люди не дивляться вперед як ви- тільки на термін перебування при владі, люди дивляться вперед набагато дальше – і усвідомлюють , що гроші закінчаться , а дитина як подорослішає, то де жити буде? В країні вже третього сорту?  Цього ви хочете?!

Нещодавно натрапив в ФБ на відео одного мого знайомого… Прикро стало! Боляче! Боляче за народ, за Україну!

За те, що довели народ до панщини!

Підбиваючи підсумки, прикро, але розуміємо те, що мрії про сильну і квітучу державу з усміхненими дітьми ще довго залишатимуться тільки мріями. Мріями всіх заробітчан, людей які проливали кров на Майдані, батьків-воїнів, що відстоюють Незалежність у війні з Росією. До болю прикро, що ця дитина з голодним виразом обличчя буде бачити ті ж простягнуті руки вже своєї голодної дитини.

P.S. Стаття присвячується всім мрійникам. Всім хто вірить у світле майбутнє України та кожного її жителя. Слава Україні!.

Політик-експерт: Мізрах Ігор

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В случае опасности для себя президент РФ Владимир Путин может взорвать имеющиеся в России ядерные бомбы.

Такое мнение в эфире радиостанции «Эхо Москвы» выразил российский политолог Станислав Белковский.

Так он ответил на вопрос слушателя, который поинтересовался, «возможно ли, что в планах у верховного главнокомандующего никуда не запускать бомбы, а накопить огромный ядерный потенциал на территории России и взорвать его разом в опасный для Родины (то есть Путина) момент?».

«Взрыв будет столь мощным, что в борьбе за мир камня на камне не останется, а выжившие позавидуют мертвым. И кстати, по этой причине Путина никак не ждет судьба [покойного ливийского диктатора Муаммара] Каддафи или [румынского диктатора Николае] Чаушеску: в случае опасности он скорее взорвет всю страну, чем отдастся в руки врагу, то есть народу», – заявил Белковский.

Диктаторы Каддафи и Чаушеску были свергнуты собственным народом.

Весной 2011 года в Ливии начались протесты, которые переросли в столкновения с властями. Совбез ООН, требуя от властей Ливии прекратить насилие, ужесточил санкции против Триполи и среди прочего заморозил счета госструктур. К октябрю повстанцы, поддерживаемые США, ЕС и Лигой арабских государств, взяли под контроль страну, захватили и убили Каддафи, который находился у власти с 1969 года. Мятеж перерос в гражданский конфликт, который продолжается до сих пор.

Николае Чаушеску был председателем Государственного совета Социалистической Республики Румыния, а затем президентом республики с 1967-го по 1989 год. Второе десятилетие правления Чаушеску было отмечено жестким стилем правления, культом личности и репрессиями против инакомыслящих. В 1989 году начались волнения румын, переросшие в революцию в стране. Чаушеску удалось бежать из столицы, но его захватила армия. Вместе со своей женой Еленой он предстал перед организованным новыми властями трибуналом, обвинен в преступлениях против государства и геноциде против собственного народа. 25 декабря 1989 года по приговору трибунала Чаушеску и его жену расстреляли, а все его имущество было конфисковано.

antikor.com.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

По данным ООН, за чертой бедности в Украине находится почти четверть населения.

В 2011 году доля украинцев, которые тратят на продукты питания более 60 процентов семейного бюджета, составила 41,5 процента. В Институте демографии и социальных исследований в Киеве утверждают, что этот критерий бедности в Украине соответствует уровню 2006-го года.

Заработки обычных граждан Украины упали до критической отметки в связи с глубоким экономическим кризисом.

Об этом я прочитал в экономическом обзоре пресс-службы Всемирного банка. Отмечается, что в нынешнем году украинцы еще больше обеднели в сравнении с предыдущими годами из-за кризиса, а также по причине увеличения стоимости энергоносителей для населения Украины.

«Имеющиеся доходы существенно снизились в результате глубокого экономического падения, при этом реальное сокращение в 2016 году произошло в разрезе как трудовых, так и нетрудовых доходов.

«Подчеркну, что аналитики Всемирного банка заявили об ухудшении условий на рынке труда: реальная зарплата еще в декабре 2016 года упала на 13% в сравнении с прошлым годом, а уровень безработицы в конце 2016 года вырос до 9,5%»,- говорит политический эксперт, Игорь Мизрах.

«Негативно на небогатых слоях населения отразилось и масштабное повышение цен на энергообеспечение, хотя новая программа субсидий на оплату жилищно-коммунальных услуг по результатам оценки бедности несколько ослабила его эффект», — подчеркивает Игорь Мизрах, ссылаясь на сводки Всемирного банка.

Любопытно отметить, что, в то время как обычные украинские граждане едва сводят концы с концами, власти Киева продолжают набивать карманы украденным из карманов украинцев.

В то же время рейтинги самых богатых людей за последние годы позволяют сделать вывод о непрерывном увеличении капиталов украинских олигархов.

В Украине продолжается первичное накопление капитала, — подчеркнул эксперт Игорь Мизрах.

По его словам, в других странах подобные процессы уже прошли. Там богатые люди, наоборот, начинают избавляться от предприятий, которые не приносят прибыль. Таким образом, происходит перераспределение промышленных активов между разными бизнес-группами.

Еще одним фактором стремительного обогащения олигархов в Украине экономист считает непрозрачную приватизацию. В качестве примера Игорь Мизрах называет бизнес-империю Ахметова.

За последние месяцы она существенно расширилась благодаря покупке целого ряда стратегически важных объектов. При этом эксперт не помнит, чтобы на торгах присутствовали другие желающие приобрести те же предприятия.

К тому же, по словам Игоря Мизраха, государственные предприятия продавались по ценам, заниженным в несколько раз.

«Теперь их оценивают по реальной рыночной стоимости, что и увеличивает состояние Ахметова», — пояснил Мизрах. По данным агентства Bloomberg, за год капитал этого украинского олигарха увеличился на 31,5 процента, то есть на 4,5 миллиарда долларов.

Также эксперт обратил внимание на то, что такое развитие совпало с усилением авторитарных тенденций в Украине. На фоне изменений политической ситуации и структуры власти многие олигархи получили возможность прибрать к рукам весь бизнес, который считается интересным и прибыльным в Украине.

Наибольшей проблемой для государства и общества эксперт Игорь Мизрах считает бегство капитала за границу.

Очень «широко использует схемы вывода доходов в офшорные зоны. По мнению эксперта, олигархи пытаются таким образом застраховать себя от политических рисков внутри страны.

Инвесторы в панике покидают страну. Только за I квартал текущего года объем прямых иностранных инвестиций (ПИИ) в Украине сократился на 10,2%, или на 4,65 млрд дол.

А пока… Пока в Украине царствует мрак насилия и лжи, исходящего от правящего олигархата и их зарубежных партнеров, особенно заокеанских.

Не желая приподняться на высоту времени и событий, чтобы оценить собственные слова и действия, ново-старая власть Украины продолжает бездумно лгать, обещая бесконечные «реформы», «очищение люстрацией», победы «национальных интересов», наведения «порядка» и т. п.

При этом тщательно скрывается чуждость национальным интересам народа Украины самого происхождения правящей партии в стране. Люстрация ею кадров, работающих во всех отраслях, носит характер кадрово-этнических чисток и незаконной формы увольнения работников, в нарушение норм Конституции и законодательства о труде, с целью замещения имеющихся кадров на представителей своих кланов. А, значит, окончательного разрушения прежней, более здоровой системы подбора компетентных кадров, и укрепления своей клановой системы, с целью усиления эксплуатации и ее необратимости.

Власть олигархов в Украине всегда будет противопоставлять интересы государства, как своего чиновничьего аппарата насилия, интересам порабощенного ими народа.

Истинному НАРОДОВЛАСТИЮ всегда будут лживо противопоставляться «интересы демократии» и никем не утвержденных «европейских ценностей».

Ведь мало, кто задумывается над тем, что на словах правители Украины спекулируют «европейскими ценностями», но не отваживаются ПИСЬМЕННО ИХ ЗАКРЕПИТЬ В ЗАКОНАХ и обеспечить в реальной жизни и действительности.

Эти ценности используются лишь как сказка и обманка. Сама спекуляция и противопоставление европейских, евразийских, мировых, восточных и других ценностей, нужны власти, чтобы разделять и властвовать. Самой цели достичь таких ценностей, власть сама себе не ставит.

RedAxe.Media

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12389 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014