Статті


———————————————————————————–
Известный российский психиатр и художник Андрей Бильжо считает, что с россиянами за последние 15-20 лет произошли жуткие изменения в психике:

“Если представлять наше российское общество как некоего человека, то все последние десять-пятнадцать лет оно отчетливо и безнадежно тупело. Говоря чуть более научно, все эти годы на него наваливался тяжелейший склероз. И, несмотря на свою относительную молодость, оно стремительно старело, склероз крепчал на глазах, его сосуды оказывались забиты неизвестно чем, так что вспомнить даже из самого ближайшего прошлого было уже ничего невозможно. Иными словами, общество (а мы представляем его себе как человека) не может вспомнить ничего из того, что с ним случилось какие-то 30-40-50 лет назад. Ну, просто ни-че-го не помнит! И как, скажи, без этого жить?” — сказал Бильжо в интервью

GIF
Психолог отмечает, что такое бывает при наступлении болезни Альцгеймера: “В советской психиатрической школе у женщин это называлось “Альцгеймером”, а у мужчин — “болезнью Пика”. Тотальное отупение, оглупление, деменция. Это может случиться в самом разном возрасте, и причины тому тоже разные”.

“Например, подобное случается при раннем алкоголизме, когда пить начинают еще подростком. Как правило, это подкрепляется плохой наследственностью, связанной с органическим поражением сосудов. В этом случае больного настигает ранняя сосудистая деменция. Это, кстати, очень похоже на то, что сейчас происходит на России, потому что нынешнее российское общество характеризуется не только тотальной забывчивостью, полной потерей памяти, но и агрессивностью. Представь: почти в любой веселой компании найдется какой-то один человек, которому, как всем известно, категорически нельзя пить. И если все остальные пьянеют более или менее “по правилам”, кто-то становится добрее, кто-то отрубается, то этот “единственный человек” вдруг становится жутко агрессивным, начинает бить посуду, говорить гадости, выяснять отношения. Потом, протрезвев, он, конечно же, ничего не помнит, извиняется, но больше его уже предпочитают никуда не приглашать. Вот это специфическое состояние и есть верный признак того, что у человека – органическое поражение сосудов и пить ему категорически нельзя”, — продолжает Бильжо.

Он сравнил российское общество в данном вопросе с “ранним алкоголиком с весьма отчетливой симптоматикой – потерей памяти, агрессивностью, неоправданной бравадой и очень специфическим юмором”.

“Да, есть такое понятие “алкогольный юмор”. В учебниках по психиатрии даже приводятся его примеры: “Стилем брассом – за пивом, квасом”. Плюс к этому — ранняя деменция, связанная с Альцгеймером, присущая многим из наших власть имущих. И что со всем этим делать, я просто не знаю, потому что все перечисленные симптомы проявляются у многих людей, зачастую вполне симпатичных и образованных. Да, в жизни так случается. У меня был один пациент, профессор, заведовавший крупным научным учреждением, которого привели, когда он накакал у себя в кабинете. Только тогда, наконец, сотрудники поняли, что с ним что-то не так. Помню, я у них спрашивал: “А что же было до этих публичных какашек?” Они отвечали: “Он щипал сотрудниц за попу, неадекватно смеялся на конференциях, но мы все это время думали, что просто у него прорезалось специфическое чувство юмора”. В общем, два или три года никто ничего не замечал, не обращался к психиатру, а сам он при этом руководил крупным институтом. И лишь когда он накакал на ковер в своем кабинете, тут только окружающие поняли, что с ним что-то не то. Но на такой поздней стадии было уже поздно: ни лечить, ни как-то реабилитировать было невозможно, потому что он находился в глубочайшей степени деменции с нарушением поведения”, — подытожил Бильжо

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Один из бойцов сил АТО, Eugene Stepanenko, на своей странице в Фейсбуке написал как встречают наших солдат-освободителей на Донбассе:«Вошли в один райцентр. Идем по главной улице к центру, частный сектор. Еду на головном бэтэре, над головой флаг развевается. Наш, украинский. Вдруг на дорогу выскакивают девчонки молодые, женщины постарше, даже дед один, в пиджаке с орденами. Ветеран, похоже. Я напрягся, в рацию даю команду быть наготове, мало ли… Наши передавали, что черти колорадские и из-за белого флага шмаляют, что им бабами прикрыться …Ну, подходим медленно, а эти… Схиднячки…Как начали прицельно метать в колонну охапки цветов, кульки с вишней и черешней, еще что-то…. Ни одна не промахнулась, 100% попадание в цель. ))) А одна, лет 50 кричит, кулаком машет….Я прислушался, а она «да где ж вас носило, почему раньше не приехали» И еще «гоните их хлопцы, до самой границы, шоб дорогу сюда забыли!….»
Наверное, так моего прадеда-танкиста встречали в освобожденных от фашистов городах….»

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Ровно шесть.
Ровно шесть месяцев, как я в АТО. Ну, пусть это будет примерно 180 дней.
Ниже должен был быть красивый и пафосный текст про то, что было у меня за эти месяцы, чего не было, ииииии что то еще про пацанов. Алэ. Что было, и чего не было – и так есть на моей странице, я помню, я записываю, это в первую очередь – мой дневник, память о череде своих эмоций и состояний. Я про другое.
Я хочу сказать вам за АТО одну вещь.
За 6 месяцев, которые я здесь, мы, ЗСУ в лице разных их представителей, забрали обратно в Украину около 80 квадратных километров моей земли. Мы, читая и смотря по телеку “низя стрелять, у пацанов позабирали автоматы”, “украинская армия бессильна”, “голі-босі-на-передку”, “перемирие это зрада”, “все в армии аватарят”, мы, научившись верить только тем, кто делает, а не волает, мы – забираем нашу землю обратно. Медленно. Не кипешуя. Не летя на вороном коне. Километр. Два. Пятьсот метров. Лопата. Новый блиндаж. Новая позиция, новый вид в бинокле. Грязь. Ветер. Ломающиеся машины. Кучи бумаг. Хреновая еда. Задержки атошных. Місце розряджання зброї. Відомість закріплення магазинів. И – все равно вперед.
Шаг за шагом. Собрались – шагнули – рассыпались – вкопались. Утвердились. Подняли флаг. Убили всех, кому он не нравится. Наладили быт, накатали дорогу, нагрели баню, помылись, сидим, курим, трындим с малой по телефону, ленты набиваем, ржем. Норм. Опять собрались. Опять шагнули.
Тут отхватили кусочек, там два. А там и Ясиноватская развязка, или новый террикон над Докучем.
Медленно спускаемся с горы и…

А если серьезно, то – две вещи хочу сказать.
Первая: Никогда за шесть месяцев в АТО я не получил приказа не стрелять в ответ.
И вторая: Мы наступаем.

80 километров. И это только в секторе М.

80 километров.

Источник : Мартин Брест в ФБ

 

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Один дуже відомий психолог почав свій семінар з психології, піднявши вгору 500-гривневу купюру. У залі зібралося близько 200 чоловік. Психолог запитав, хто хоче отримати купюру. Все, як по команді, підняли руки. Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю, – продовжив психолог. Він зім’яв купюру і потім запитав, чи хоче хто-небудь все ще її хоче отримати. І знову все підняли руки. Тоді, – відповів він, – я зроблю наступне, і, кинувши купюру на підлогу, злегка повозив її черевиком по брудній підлозі. Потім він підняв купюру, купюра була пом’ята і брудна. «Ну кому з вас вона потрібна в такому вигляді?» І все знову підняли руки.

Дорогі друзі, – сказав психолог, – тільки що ви отримали цінний, наочний урок. Незважаючи на все те, що я зробив з купюрою, ви всі хотіли її отримати, так як вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра  в 500 гривен.

У нашому житті часто трапляється, що ми опиняємося викинутими з сідла, розтоптаними, що лежать на підлозі або в повному лайні. Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми відчуваємо себе нікчемними. Але не важливо, що сталося або станеться, ти ніколи не втратиш своєї цінності. Брудна або чиста, пом’ята або відпрасована – ти завжди будеш безцінним для всіх тих, хто тебе любить та цінує. Наша цінність визначається не тим, що ми робимо або з ким ми знайомі, а тим – який ти.

 

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Іноді ми ставимося до тварин набагато краще, ніж до людей. Звучить дивно, але це так: багато хто віддасть перевагу нагодувати бездомного кота, ігноруючи бездомного дідуся. Почуття такту, коректність, поваги до оточуючих – це не просто ознаки доброго виховання. Справа в тому, що душевне ставлення до людей важливе перш за все для нас!

Якщо тобі здається сумнівним це твердження, обов’язково прочитай 5 історій, які ми тобі пропонуємо. Їх сенс простий, але неймовірно повчальний. Не роби помилок, про які з великою ймовірністю пошкодуєш потім …

Як ставитися до людей?

1. Прибиральниця
Я здавав випускний іспит, і одне із запитань в білеті мене сильно здивувало. «Як звуть прибиральницю, щодня прибирає корпус нашого університету?» Звичайно, я бачив її часто, але мені і в голову не приходило дізнатися її ім’я. Адже це всього лише прибиральниця! Який дивак цей професор, навіщо він змушує студентів відповідати на ідіотські питання?
В кінці іспиту викладач пояснив: «Після закінчення університету ви будете працювати з різними людьми. Кожен з них – важливий, виключно важливий! Запам’ятайте це на все життя … ». Я запам’ятав цей урок і завжди ставився до людей уважно і доброзичливо. Це рятувало мене не раз – мені допомагали, коли я потребував цьому.

2. Жінка під дощем
Рівно о 23:30 одна літня чорна жінка стояла на узбіччі дороги в Алабамі під проливним дощем. Вона дуже поспішала, це було видно по відчайдушним рухам її рук. Скоро поруч з нею зупинилася машина, і молодий білий чоловік підвіз її до пункту призначення.
Яким же сильним було здивування рятівника жінки, коли через тиждень він отримав в подарунок LCD-телевізор, який доставили прямо в його готельний номер. Він дуже сильно допоміг літній пані – завдяки вчасно спійманій машині жінка встигла поговорити з вмираючим чоловіком. Добрі справи винагороджуються! Не завжди так явно, як в цій історії, але це правда …

3. Чайові
Маленький хлопчик прийшов в кафе і запитав, скільки коштує шоколадне морозиво. «50 центів», – відповіла офіціантка. Хлопчик перерахував монетки, які у нього були … «А звичайне?» – Знову запитав малюк. Йому було не більше 8 років. «35», – різко відповіла офіціантка. «Тоді мені звичайне, будь ласка!» – Вирішив хлопчик. Коли маленький клієнт пішов, офіціантка ледь не розплакалася: він залишив їй чайові, відмовившись заради цього від морозива з шоколадом.

4. Перешкоди на шляху
Один мудрий король наказав поставити величезний камінь посеред головної дороги. Він заважав руху – всі його об’їжджали і обходили, але ніхто не зробив навіть спроби прибрати камінь. Деякі щосили лаяли короля: як він допустив, щоб така махина перебувала прямо на шляху? Незабаром по дорозі йшов звичайний селянин, несучи на спині торбинку з овочами.
Він відсунув камінь, хоча йому було дуже важко. Під каменем бідняк знайшов щось, що привело його до цілковитого захоплення: гаманець, повний золотих монет! Кожна перешкода – можливість поліпшити становище, воістину так.

5. Маленький хлопчик
Мені довелося працювати волонтером в лікарні, і я знайшов нову подружку – маленьку дівчинку на ім’я Ліза. Вона страждала від важкої хвороби, і допомогти їй можна було тільки одним шляхом: переливанням крові її маленького брата. Він вже переборов захворювання, в його крові містилися антитіла, які могли допомогти Лізі. Доктор пояснив хлопчику, що від нього вимагається. «Якщо це врятує їй життя, я згоден», – сказав маленький чоловік.
Поки йшло переливання крові, хлопчик дивився на сестру і посміхався – адже тепер їй стане краще! Але після процедури він зблід і тихо запитав: «А я скоро помру?» Відважний малюк неправильно зрозумів лікаря. Він вирішив, що повинен пожертвувати життям заради сестри, але все одно погодився віддати свою кров!

 

BlkCcbyxMPIлюди

Эта сумма стала рекордной для российской судебной практики.

К 4 годам колонии общего режима и рекордной сумме штрафа за посредничество во взятке — 500 000 000 рублей — приговорил суд столичную чиновницу. Чтобы другим не повадно было? Девушке, работавшей простым специалистом в Росреестре, не хватит целой жизни, чтобы выплатить такие деньги. Причем, судья это знал, но сумму в полмиллиарда так и не сократил даже после просьбы прокуратуры.

34-летняя Татьяна Левандовская была задержана еще летом прошлого года. Женщина работала специалистом-экспертом отдела регистрации прав на недвижимость по Центральному округу. По версии следствия, некий бизнесмен с ее помощью попытался решить вопросы по перерегистрации жилого помещения. Речь шла о перепланировке, в результат которой чудным образом 180 кв.м. превращалось в 333 кв.м., плюс чердак становился нежилым.

– Ко мне обратился знакомый из фирмы, занимающийся сделкой с недвижимостью, – рассказывает Татьяна. – Он рассказал про клиента и просил просто узнать у регистратора, сколько будет стоить внесение изменений в ЕГРП (Единый государственный реестр прав). Регистратор сказал – 13 млн. рублей. Меня задержали за посредничество при взятке, хотя я не имела возможности сама что-то перерегистрировать — ну не было таких полномочий у простого специалиста.

Татьяна находилась под домашним арестом до суда: учли тот факт, что у нее двое детей — 8 и 2 лет – и она беременна третьим. Приговор огласили в четверг, 3 марта, и он стал шоком для всех: 4 года колонии общего режима и полмилиард штрафа (по этой статье предусмотрен штраф в размер от 30-кратной до 60-кратной суммы взятки).

– Мы, простите за выражение, ошалели, когда услышали, – говорит мать Раиса Михайловна. – Никто не ожидал, что суд будет столь суров.

Сейчас Татьяна находится в карантинной камере женского СИЗО № 6. Татьяна переживает и за большой срок и за огромный штраф.

– Я даже не знаю, как выглядят полмиллиарда, плачет женщина. – Это, наверное, целый фургон денег? Все, что есть у меня, это квартира, которую заработала мама и в которой живут мои дети. Ее отберут? Как мне заработать денег на выплату этого долга? Мне ведь не хватит для этого несколько жизней…

К сведению, 500 миллионов за посредничество во взятке на сегодняшний день – абсолютный рекорд. Но вообще в последнее время суды (особенно московские) стали жестко наказывать как мздоимцев, так и взяткодателей. Напомним дело москвича Ивана Галунина, который получил 5 лет тюрьмы и 12 миллионов штрафа – беспрецедентное по своей суровости наказание за взятку гаишнику. После огласки его истории, суд сократил срок ему до трех лет.

По мнению эспертов-юристов, столь жестким наказанием суды пытаются отучить россиян давать и брать взятки. Приговоры призваны служить своего рода шоковой терапией. Сама сумма штрафа отобьет у многих охоту даже думать о взятке.

Кстати, законодатели уже планируют разработать документ, где бы было прописано — как вообще россияне должны выплачивать огромные штрафы по суду, могут ли те передаваться по наследству и т.д.. А эксперты в области борьбы с коррупцией полагают, что безумные штрафы приведут к тому, что коррупционеры станут брать еще больше денег, используя более сложные схемы, в которых будут задействованы множество посредников.

NADIA SAVCHENKO ON TRIAL

Kremlin trial of Ukrainian pilot prisoner has led to international condemnation and transformed Savchenko into a powerful symbol of resistance to totalitarian oppression.

Putin inadvertently creates a Ukrainian icon: Nadia Savchenko has become a national hero in Ukraine and an international symbol of resistance to Kremlin oppression during the course of farcical Russian court proceedings.

With civilized people from around the world currently calling for the release of Ukrainian Air Force pilot Nadia Savchenko from a Russian jail, it is time to recognize what Nadia has become: a living reminder of the power human beings have to expose perverse legal oppression.

Even though, at this moment, she is behind bars, Nadia is, in truth, free. Her life contains a vibrant metaphor about the true meaning of freedom. She serves as testament to the fact there are no physical bars that can extinguish the freedom that resides within the human soul.

Hers is an indomitable spirit. A spirit that daily, and uncompromisingly, demands dignity and respect. It is a spirit that blatantly refuses to submit itself to injustice, especially the comedic expression of legal practice exemplified in today’s Russia. It is a spirit that says, ‘I am free and I will be free because I stand for the truth and what is right’.

Nadia is a rebel, in practice and symbolically. She raises her middle finger in the cage provided by her disingenuous captors. In her rebellion, she affirms that hers is a prophetic voice, a voice that condemns Russian justice while demanding true justice. She is impatient, as we all are. She is tired of the ‘theatre of the absurd’ that is her trial. Her rebellious voice demands the truth, and her conduct demonstrates her unwillingness to participate in the charade of the Russian court proceedings. Her rebellion is an act of condemnation.

Nadia’s voice and life example are no doubt inconvenient, troublesome, problematic, and undesirable for some. Her presence and attitude are a direct condemnation of totalitarian and authoritarian practice. Such a voice is a challenge to authoritarianism because it exposes the blatant abuse of power inherent in all non-democratic systems.

Nadia is an example of what the theologian Paul Tillich meant when he suggested that the existential question for human beings is, ‘What does it mean to be?’ The answer he suggested is found within the individual quest to answer the question, ‘Do you have the courage to be?’ Nadia provides the answer, in her life, in her behaviour, and in her voice.

I dream of welcoming Nadia on Maidan in Kyiv. Along with hundreds of thousands of people gathered to welcome her. There would probably be many words spoken, but it is my hope that she will lead us in the proverbial raising of the middle finger towards Russia and to all those who support its authoritarian practices.

In essence, Nadia’s voice is a continuation of the voice of Euromaidan. Hers is the voice of the Heavenly Hundred. She speaks for the nation. But most importantly, she speaks for all humanity against authoritarianism.

 

About the author: Yuri Polakiwsky is a writer who resides both in Toronto and Kyiv. He is the author of the book: ‘Ukraine – a Lament of a Promise’ and a member of the Association of Ukrainian Writers and Poets in Kyiv.

author :  Yuri Polakiwsky

Наконец то прошло это “урочисте повернення бригади”
Это было ужасное, омерзительное, отвратное… Не могу подобрать подходящего слова. Я даже не представлял что командование может так унизить АТОшников. Не солдат, а БОЙЦОВ!!! которые 13 месяцев провели в АТО.
Мы приехали в ППД еще дней десять назад. Людей в отпуска не отпускали что бы все присутствовали на этом мероприятии. К самому мероприятию претензий нет! Все красиво, чинно и прилично. Выступило командование, поздравили нас с возвращением и поблагодарили. Все норм. Но потом начался этот ужас! Награждение.
Я видел как братики, которые действительно заслуживают награды, внимательно вслушиваются в фамилии в надежде услышать свою. И все это время удивленно наблюдают как много награждают штабных работников 😳 мы даже не представлял что у нас так много женщин в бригаде. Награды получили даже швеи! 😳 за что получили медали швеи, если мы платили им деньги что б перешить форму? “даже ШВЕИ, Карл!!!”. И все это наблюдают бойцы которые больше года на передке пробыли! Сложно передать как они себя чувствовали в тот момент. Как некоторые из тех братиков с которыми мы пришли из бат. Донбас в 93ю, стояли молча, стиснув зубы, и смотрели этот цирк. Эти не понимающие взгляды друг на друга, на командиров. Это такое унижение! Так больно было смотреть на братиков которые добровольцами пришли защищать нашу с вами Украину, которые потеряли семьи, угробили здоровье, да чуть не сдохли там, на передке! Которые чудом выжили 17 января при штурме долбаного монастыря, которые потом под обстрелом вгрызались в промерзшую землю в аэропорту на 17 высоте, в Опытном, Песках…
Они не заслужили наград… Более униженными они наверное никогда себя не чувствовали. Там был один парень, который молча снял с себя все награды и спрятал их в карман, а минут через 15 он просто развернулся и ушел. Думаю он больше никогда их не повесит на себя. Я понимаю его. Я свои награды еще не вешал на себя, а после этого унижения, наверное никогда и не повешу. Не повешу, потому что стыдно! Стыдно перед братикам, которые прошли ” огонь и воду…” которых (если не ошибаюсь) 8 раз подавали на награждение, но в ответ: “недостатньо героїзму”
Не хотите награждать? Так хотя бы не унижайте их!
Хотелось бы спросить у командования бригадой.
Вы говорите что мы должны гордится своей формой? А знаете как мы ее называем между собой? – “аватарка” Нам стыдно ее одевать!
Вы говорите мы должны с гордостью носить на себе награды? Как? Вы обесценили эти награды. Теперь эти награды яйца выеденного не стоят.
Вы говорите мы должны гордится что служим в доблестной 93й? Как мы можем гордится когда вы нас унижаете?
А главное, за что Вы нас так унизили? Вы же могли хотя бы долбанные грамоты ребятам дать, или вам бумаги жалко?

Командование скорее всего прочтет этот пост. Но хотелось бы, что б и наш президент прочел этот пост. И есть вопрос к президенту.

“Пане президент, ми бачили по телевізору як Ви пишаєтесь збброєними силами України, незламним духом солдат. Але в той самий час, ми своїми очами бачимо як армія перетворюєтся в ту якою вона була два роки назад, в таку армію де можуть нагородити швачку.
Пане президент, скажіть будь ласка: ми, добровольці, які коли потрібно було піднялись і прийшли воювати, а не бумажки писати, ті котрі готові загинути в боротьбі за нашу з Вами землю, за Україну, ті в яких вже є бойовий досвит. Ми більше не потрібні Україні та українському народові?”

Чуть не забыл)))
Всем веселого настроения 😜

 

автор : https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1707457052804597&id=100006209557040&pnref=story

10398892_1707457039471265_8417167749330954780_nГрупа УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Прошу прощения у читателя, я в прошлый раз обещал подробно написать, в чем отличие членов блока Петра Порошенко от блоков члена, но в воздухе запахло отставкой Яценюка и Кабмина – а это безоговорочный повод бросить все и немедленно написать об их ближайшем будущем, а именно, о объединении Кабмина с гей-парадом. Прошу так же членов блока Петра Порошенко (так хорошо живущих по-новому, то есть по хорошо забытому старому) не обижаться, что до вас я доберусь только на следующей неделе, но, согласитесь, сами виноваты, в рейтинге “любви и народного доврия” вы по праву занимаете третье место после Яценюка и геев.

Итак, раз в год в Киеве происходит яркое зрелище и это, как вы уже догадались, к сожалению, не отставка Кабмина, а “гей-парад”. Но не геи со своим гей-парадом и не Яценюк со своими обращениями к народу вызывают мое искреннее недоумение и издевательский смех. Смешнее  геев  с их гей-парадом могут быть только борцы с геями и с гей-парадами. “Борцы” мои, бОльшего дурака, чем борец с гей-парадами во время войны невозможно представить.

ВОПРОС ПЕРВЫЙ к борцам с гей-парадами: а как вы, прийдя на гей-парад, в толпе иностранных журналистов, дипломатов и отечественных деятелей наметанным глазом выискиваете гея? Вот я по геям не специалист. И, как не-специалист по гомосекам, я не взялся бы в этой толпе отделить гея от остальных  90% не геев, которые пришли им посочувствовать. Каким конкретно местом вы их чувствуете? Но вы же каким-то образом умеете их вычленять?

Дорогие мои борцы с геями! Я же общался с вами, мои знакомые правосеки и свободовцы!  Я объяснял вам тысячу раз: если вы воины – идите драться с врагом.

Воин – это тот, кто сражается с вооруженным противником. Воин не может бить детей, геев, пенсионеров или женщин. Воин борется с врагом, который может дать сдачи.

Автор : Сергей Поярков

 

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

З 1 квітня 2016 року ціна на газ для населення підвищиться на 53% – до 10,99 грн за 1 куб.метр (7,188грн х 53%).
 
Вартість 1000 куб.метрів – 10,99 х 1 000 = 10 990 грн.
Ця ж вартість у доларах – 10 990 грн / 26 грн (1$) = 422 $.
 
Тепер складаємо всі відомі числа до купи!
 
1. Україна видобуває власний газ, собівартість якого складає 75 $ (за 1000 куб.метрів) – це 2 000 грн!
2. Україна купує газ за кордоном по 230 $ (за 1 000 куб.м.) – це 6 000 грн!
3. Українська влада планує продавати газ громадянам по 422 $ – по 10 990 грн!
 
Тобто..
В Україні є власний газ, вартість якого – 2 грн!
В Україні є імпортний газ, вартість якого – 6 грн!
Але напівобдертий українець буде платити 11 грн!
Перемога?!
 
В Україні для потреб населення власного газу вистачає. Тобто, повторюючи втретє, це виглядає так – на нашій рідній землі олігархи у людей з під ніг викачують газ, який за Конституцією належить цим людям. Собівартість такого газу – 1800 грн за 1000 куб.м. А потім цей же газ продають нам же за ціною 11000!!!. В цьому – істина реалій!
 
Україну (державу, разом з ресурсами) привласнили олігархи і їхні підстилки-політики. І тепер торгують цими багатствами з їхніми законними власниками – народом України. Спочатку крадуть, а потім нам же вкрадене продають, ще й за ціною у шість раз завищеною!!!
Такі реалії 2016 року…
Що ж краще далі? Змінити владу? Чи платити, скільки скажуть, аби ще гірше не було?
Автор :

Віталій В’юн

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!