Статті

Видання ElitExpert продовжує знайомити вас із людьми, які займаються волонтерством, служать у Збройних силах України та ведуть іншу діяльність, спрямовану на боротьбу з ворогом, вносячи свій внесок у спільну перемогу України.

Сьогодні ми говоримо з воїном ЗСУ з багаторічним досвідом, інструктором, сертифікованим за стандартами НАТО у навчальному центрі Європи, начальником розвідки одного з бойових підрозділів, Денисом Карташевим – про службу, війну, волонтерство, корупцію у владі та перемогу.

До 24 лютого більшість українців не вірили, що Росія може напасти на нас. Які у вас були думки щодо цього?

На момент повномасштабного вторгнення я лише трохи більше тижня перебував в Україні. Повернувся з іншого континенту, трохи розслабився, і навіть я мав сумніви, що це станеться. Хоча ще з 2014 року ми розуміли та казали, що так буде.

Я пам’ятаю, як «ватники» сміялися з нас, щодо розмов і чуток про можливий напад РФ. Але ми з побратимами розуміли, що рано чи пізно це станеться. Тому я особливо не здивувався. Мене більше вразило, що в Дубаї, на початку лютого, досить високопоставлений еміратський чиновник впевнено сказав мені, що ми матимемо війну, я не повірив — це неможливо, але настало 24 лютого…

Ви з 2014 року в АТО, розкажіть про ваш бойовий досвід, чим сьогодні живе наша армія, в яких умовах ви воюєте?

Служу у морській піхоті. Деталі служби та бойових завдань я розкривати не можу, але розвію деякі міфи. На початку війни були ситуації, коли новобранці розповідали, що їх із автоматами посилають на танки. Це все від страху … Ти його питаєш: «Танк ти хоч бачив?», — «Ні!». Тоді чому ти стверджуєш, що тебе послали на танк із автоматом?

Щоб уникнути подібних ексцесів, наш командир бригади і ухвалив рішення про створення додаткового підрозділу інструкторів, які займаються підготовкою солдатів та допомагають навчальним центрам.

Потрібно, щоб наші солдати були живі та здорові у всіх сенсах, у ментальному та моральному теж, це дуже важливо для високого морального духу бійців та перемоги. Ми переживаємо за особовий склад та робимо все, щоб він був боєздатним та максимально ефективно виконував бойові завдання.

У нас не буває такого, щоб мобілізованого привезли на дві години на полігон, дали 30 набоїв, одну гранату, дозволили вистрілити раз із гранатомета, а за дві години він уже їде на передову.

Denis Kartashev

Прибулі навчаються від кількох тижнів до місяця, проходять додаткову підготовку і лише після цього вирушають на виконання бойових завдань. У тому числі, разом з нами – ми їздимо з ними, показуємо та розповідаємо все на практиці.

Тому, як на мене, у нас менше бойових втрат, ніж у інших бригад з інших родів військ. І дай Боже, щоб їх було взагалі якнайменше.

ПРО КОРУПЦІЮ ТА ПОЛІТИКУ

Україна з початку війни отримує велику фінансову та військову допомогу від країн Заходу. З цього приводу ходить багато чуток про розкардання та корупцію. На вашу думку, яка частина з коштів, що отримуються країною, «губиться», а яка все-таки доходить за цільовим призначенням?

На мою думку, все, що йде на оборону України, приходить за призначенням. Ми це бачимо на полі бою та у забезпеченні ЗСУ. Щодо коштів, що йдуть на відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури, ймовірно, на цих підрядах є і завищення цін, і корупція.

Згадався ще довоєнний приклад, який чітко характеризує діяльність наших чиновників — «Дунайська стратегія розвитку» в Одеській області. Підписавши цю стратегію з міжнародними організаціями та країнами, чиновники нічого більше не зробили. Хоча за програмою була можливість відправляти молодь на навчання за грантові кошти до Європи, розвивати нашу Бессарабію, але оскільки це були контрольовані іноземні гроші, які неможливо вкрасти, то місцева влада просто нічого не зробила… Ніхто вчитися не поїхав, проекти так і не були запущені.

Щодо підписаних угод та меморандумів з іншими країнами щодо відновлення інфраструктури наших міст після війни, я думаю, що там не буде тотальної корупції, бо всі вони будуть під серйозним контролем, навіть на місцевому рівні. Проте, все одно, хтось спробує щось вкрасти – так уже влаштований наш менталітет, який дуже важко перемогти.

Denis Kartashev

Про це зараз говорить і президент Зеленський, до речі, ваше ставлення до нього змінилося за останні півтора роки?

Однозначно. Раніше в мене було певне неприйняття до нього – через те, що він та його команда – не державники, без досвіду держслужби, суцільні спортсмени, кухарі та фотографи.

Але після того, як Верховний головнокомандувач залишився на своєму місці, не пішов, як Порошенко, домовлятися, він справді став моїм президентом. Багато хто намагається зараз влаштовувати провокації, порівнювати його з іншими політиками, з деякими військовими – на мою думку, це зайве. Він опинився у потрібний час, у потрібному місці. Саме в ролі головнокомандувача він виявив себе більш ніж гідно. І він точно увійде в історію, на відміну від Кучми та Тимошенко, які обікрали країну, розікрали та розвалили армію. Більше того, я сподіваюся, що колись порушать питання про бомбардувальників, які були обмінені ними на російський газ, і які зараз бомбардують нашу країну. Я впевнений, за це ще доведеться відповідати.

А що ви скажете про чиновників, які працюють за сьогоднішньої влади? Корупційних скандалів менше не стає, навпаки ми все більше дізнаємося про злочини влади під час війни. Україна колись вирішить цю проблему?

На мою думку, основна проблема в тому, що зараз до влади прийшла певна кількість абсолютно незрозумілих людей, випадкових, особливо це стосується тих, хто пройшов за списками депутатів Верховної Ради. Багатьох із них там взагалі не повинно бути, але вони потрапили у владу, і ми бачимо результати їхньої роботи.

Наприклад, екс-глава Одеської ОДА Максим Марченко. Він нічим не запам’ятався як в армії, так і на посаді голови області. Марченко до 28-ї бригади прийшов на все готове і нічого хорошого там не зробив. Особисто знаю людей, які багато неприємного про нього можуть розповісти.

Коли його призначили головою регіону у березні 2022 року, я був у нього. Заходжу до кабінету, там сиділи Борис Волошенков та Сергій Гриневецький, і Марченко ставить мені питання, де знаходиться один із підрозділів Сил спеціальних операцій – при цих людях! Це багато говорить про нього.

Чому Марченко так довго протримався на своїй посаді? Тому що ніхто не хотів розхитувати човен минулого року, була негласна команда – не чіпати. Але коли вони так крадуть…

У мене є знайомий спеціаліст-масажист, до нього привозили Марченка на процедури. Тож у цей час його охорона перекривала весь квартал, розумієте рівень?

Якось я піднімаюся на 5-поверх ОДА, а йому на візку обід везе власний кухар. Ну що це взагалі? І я не один можу це підтвердити.

І, звичайно, корупція: він не контролював процеси, гадаю, усім керував Гриневецький, як і раніше. Коли йому ставили з цього приводу питання, він казав – я переймаю досвід, він мене вводить у курс справи, я ж військовий.

Сподіваюся, що після нашої перемоги таких наздоганятимуть. Я переконаний, що відповідні структури на кожного мають «папку», і по всіх працюють. Просто зараз не час займатися цим, у нас інше завдання – перемогти ворога та захистити свою країну.

Denis Kartashev

Якщо ми говоримо про політику, як ви думаєте, чи буде створена після війни політична партія військових?

Я думаю, щось подібне станеться, але це виходитиме з Офісу Президента. За Порошенка намагалися створити партію військових, але, як бачимо, не зрослося. На мою думку, таку політсилу буде створено в орбіті президента. Ми заслужили на партію своєю кров’ю і маємо право голосу як ніхто інший. І навіть якщо це моє припущення, я вважаю, що так має бути це нормально. Люди, які змогли керувати армією, змогли перемогти – вони мають бути у владі. Так ми точно зможемо навести лад під куполом Верховної Ради.

ПРО ВОЛОНТЕРСТВО

Поговоримо про волонтерів. Як ви оцінюєте їхній внесок у нашу перемогу? Чи змінився після 24 лютого волонтерський рух в Україні?

Я ніколи не був волонтером, цим займається моя дружина, хоча я є засновником благодійного фонду, який допомагає ЗСУ.

Загалом, у плані взаємодопомоги наша країна однозначно змінилася, і навіть не за рік війни, а за місяці. Хто втік, той втік, але ті, хто залишився, консолідувалися і об’єдналися. Навіть деякі «ватники» перевзулися, щиро перевзулися — я сам це спостерігав.

Є думка, що багато хто почав втомлюватися від війни, від допомоги, але справжні патріоти України продовжують допомагати і розуміють, що треба працювати до перемоги, все ще попереду, і треба набратися терпіння.

Існують різні види волонтерів та волонтерства. У 2014-2015 роках в армії нічого не було, і тоді ми вистояли саме завдяки волонтерам.

Волонтерський рух трансформувався. Він ділиться на тих, хто працює багато років, хто вирішив стати волонтером минулого року, та тих, хто тільки створює видимість роботи. На жаль, багато хто з волонтерів краде або користується цим статусом для особистих цілей. Деяким із них давно настав час стати до лав Збройних сил.

Важливо розуміти суть та завдання волонтерської діяльності. Наприклад, моя дружина – волонтер зі стажем, чудово розуміє, коли та що потрібно, перед весною вона купує дощовики тощо. І робить усе це дуже ефективно.

А молоді волонтери часто не розуміють, що є речі, які простому солдатові чи матросу не потрібні. Перш ніж щось передавати, треба розуміти, в якому підрозділі служить солдат і які завдання виконує.

Denis Kartashev

Часто просять те, що реально не потрібне. Ось, наприклад, простий звичайний боєць вимагає 11 рацій. Навіщо вони йому? Волонтери не думають про це і просто їх передають. Таких випадків багато. А потім ці горезвісні рації спливають на сайтах інтернет-продажів.

Або улюблена казка рядового складу: якщо ви нам передасте щось офіційно, то це заберуть у нас офіцери. Якщо передасте нам машину за актом прийому-передачі, на ній їздитимуть люди у Генеральному штабі. Купившись на це, люди збирають гроші, передають їх у нікуди, бо навіть не розуміють реальних потреб частини.

Є й інші проблеми у волонтерському русі, коли люди на кшталт Сергія Притули чи Стерненка просто обманюють народ…

Але опускаючи все це, я впевнено можу сказати, що, на мій погляд, ми вже маємо нову армію, вона — №1 у Європі, і весь світ це бачить. Виросло вже нове покоління офіцерів та фахівців, які здобули бойовий досвід.

МОВНЕ ПИТАННЯ

Сьогодні питання мов в Україні постає досить гостро, у ЗМІ часто з’являються резонансні матеріали на цю тему. На вашу думку, така проблема існує, і в армії, в тому числі, чи це пропаганда ворога та маніпуляції?

На мою думку, категорично неприпустимо, щоб люди типу Ірини Фаріон розповідали нам, воїнам, про те, якою мовою говорити. Вони не мають на це морального права. Як сказав один боєць в інтерв’ю (і так думає більшість), якщо всі російськомовні військові підуть із ЗСУ, то наступного дня, Фаріон та інші можуть прокинутися у складі колонії Російської Федерації, от і все.

Denis Kartashev

Насправді, з мовним питанням взагалі немає проблем – у військах принаймні. На Донбасі, точно не важливо, якою мовою розмовляти та воювати.

Зараз з’явилася нова маніпуляція: мовляв, військовослужбовців це не стосується, але решта має змінити мову спілкування, бо в Європі російськомовні українці нас ганьблять, а поляки не можуть зрозуміти, де — українці, де — росіяни. На мій погляд, це нісенітниця.

Насправді серед тих, хто втік, досить багато «ватників», але про це ніхто не думає. Ватників уже не переробиш, цим питанням треба було займатися з 1991 року. І не треба плутати їх із тими, хто поїхав по нужді: самотні жінки, мами з дітьми, старі.

Конституція захищає наші права, і ми говоримо в повсякденному житті тією мовою, якою нам зручно. А мовні маніпуляції – дурість, розгойдування човна у дуже лихоліття для країни. Хіба має значення якою мовою говорю я, воюючи на Донеччині? Колись я гаряче сперечався у Фейсбуці на цю тему – «диванних експертів» не цікавило, що я їм, де і як сплю, а лише те, якою мовою я розмовляю в окопі. Всі ці товариші, які «дискутують» із цього приводу, нехай приїдуть сюди і проживуть із нами бодай три доби.

Коли я служив інструктором у спецназі, то навчав солдатів військової науки російською мовою, і це нікому не заважало. Ми розуміли одне одного та успішно виконували бойові завдання.

Вважаю, що зараз не час розколювати людей та полювати на відьом. Це перемогу точно не наблизить.

З іншого боку, в країні існує реально багато людей, які перейшли самостійно на українську мову, і це правильно. Зрозуміло, що й в державних органах влади треба спілкуватися виключно державною мовою, бо ми живемо в Україні.

ПИТАННЯ КОМПЕНСАЦІЙ ТА ВИПЛАТ ДО ЗСУ

Кілька разів у ЗМІ з’являлася інформація, що людина отримала поранення або навіть загинула, але виплат та компенсацій від держави не отримує ні вона, ні її родина. Починаються бюрократичні кола пекла. Що ви скажете про це, виходячи зі свого досвіду?

Все залежить від бригади, в якій людина служить і від тих обставин, за яких вона отримала травму чи поранення, або, не дай Боже, загинула. Адже мало хто знає, що насправді сталося. Може, просто напився, злякався і його взяли в полон, п’яного чи сплячого – тоді це недбалість.

Звичайно, є й інші приклади, наприклад наші хлопці на «Азовсталі». Хто хотів здатися, той здався з самого початку, а решта боролася до кінця. Ну і як сім’ї «азовця» не дати належних виплат? Тож це завжди різні ситуації, тому треба враховувати абсолютно всі обставини, а не слухати стогони та плітки. Завжди проводиться службове розслідування, встановлюються факти та причини того, що сталося. Якщо вони встановлені та об’єктивні, то проблем із виплатами немає.

Як ви вважаєте, процес реабілітації солдатів в Україні налагоджено добре, адже рахунок потерпілим бійцям іде вже на тисячі?

Ця робота державою проводиться. Я особисто знаю хлопців, яким поставили найсучасніші протези, навіть очні. Але знову-таки є люди, які пішли добровольцями, вже маючи проблеми зі здоров’ям. Комусь стало на службі погано, і лікарська комісія не завжди може сказати – людина отримала травму внаслідок знаходження безпосередньо на лінії зіткнення, або у неї була вроджена вада, або хронічне захворювання. Тому в цьому питанні також є нюанси.

Denis Kartashev

«АГРЕСИВНА» МОБІЛІЗАЦІЯ

У соцмережах множаться відео, в яких військкоми на вулицях забирають усіх підряд.

Звичайно, є багато питань до керівників військ щодо корупції та хабарів. Порядні хлопці є і серед них, але це одиниці, виняток із правил. Більшість же керівників ТЦК, на мою думку, минулого року нормально «заробили». Починаючи від схем виїзду за кордон, закінчуючи роздачею «білих» квитків.

А тепер їм сказали, що якщо 500 людей на місяць не мобілізуєш, поїдеш сам на нуль. Ось вони й ловлять людей на вулицях. Потрібно повністю вигнати старих військкомів, бо те, що вони роблять – це повний безлад.

Водночас багато українців не розуміють, чому вони повинні йти воювати – мовляв, нехай інші служать. Але вони забули, що інші вже починають закінчуватися, багато хлопців поранено. Кожен громадянин нашої країни має принести користь і зробити свій внесок у перемогу. Хто може – з автоматом у руках. Хтось у тилу допомагатиме, але, головне – щось робити. А у нас виходить, що хтось сидить у Буковелі і розмірковує про мову та армію, а хтось бореться.

Щодо тих хто втік та поїхав. Я позбавляв би багатьох із них громадянства і просто прощався, наприклад, з тими, хто спокійно перетнув кордон, бо його тато відремонтував полігон прикордонникам… До речі, якщо ви про це напишите, цей «хтось» зрозуміє, що я маю на увазі. Звичайно, жінок і дітей, що виїхали, це абсолютно не стосується, адже цілком природно — боятися загинути.

Але мене дуже злить, коли люди дзвонять з інших країн та розповідають, як наші співвітчизники поводяться у центрах допомоги, як вони там вимагають щось. Ці гламурні тітки у тій самій Польщі. Для того, щоб щось вимагати, потрібно поставити собі запитання: що я зробив, щоб мені були винні?

Я залишився в Україні, моя дружина підтримує армію, і сьогодні, багатьом зі свого оточення, я говорю, що у моєї дружини набагато більше духу, ніж у них. Захист вітчизни – це дуже важливий моральний аспект, показник того, наскільки ти відбувся як громадянин та як особистість.

Denis Kartashev

ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

Як ви вважаєте, чи варто нам принижувати можливості противника і як взагалі ви оцінюєте армію РФ?

Принижувати армію ворога дуже зручно і навіть необхідно з метою пропаганди та інформаційної війни. Але всі повинні пам’ятати, що росіяни мають достатньо професійних і досвідчених підрозділів, які створюють нам серйозні проблеми.

Так, з одного боку, вони нас просто закидають м’ясом, навіть трупи своїх солдатів не забирають. Але говорити про те, що вони не вміють воювати, не варто. Мобілізовані – так, найчастіше, це тупо «м’ясо», але росіяни мають сильні і боєздатні частини, які пройшли війни в Сирії, Чечні та Грузії. Те, що вони всі виродки, це факт — без честі та гідності. Але вони мають і непогані сучасні зразки техніки, і стрілецьку зброю. Все ж решта — просто надуті щоки.

З нашого ж боку, багато талановитих командирів, які виявили свої найкращі якості під час війни, справжніх професіоналів. Думаю, на нашому континенті сьогодні ні в кого немає таких збройних сил, як в Україні, тому що набутий нами досвід, хай навіть таким важким шляхом, безцінний. Про це ще писатимуть книги, і наша тактика увійде до підручників.

Війна змінила ваше ставлення до життя, людей, бізнесу чи політики?

Моє ставлення змінилося лише до певних людей, які переконували мене впродовж довгих років, що вони – патріоти, але у складний момент показали себе по-іншому. Змінилося ставлення до деяких політиків – злетіли останні маски.

Іноді просто соромно дивитися, як деякі наживаються на чужому горі. Хтось перепродає генератори, гуманітарку – немає жодної порядності та цінностей. Я думаю, що такі гроші щастя не принесуть і розплатяться за це вони здоров’ям близьких. Такої війни, що її відчула майже кожна сім’я в Україні, не було 70 років. І ті, хто на цьому наживається, просто злочинці. Їх обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності. Я в цьому впевнений.

На щастя, в країні є багато порядних людей, бізнесменів, волонтерів, які підтримують армію і при цьому не кричать про свою допомогу на кожному розі. Мовчки допомагають, роблять все для того, щоб наблизити нашу перемогу. А вона – обов’язково буде!

Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert

Фото з особистого архіву Дениса Карташева

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону.

Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону. В рамках цього проекту експерти агентства проаналізували ситуацію з тендерами у районах Одеської області за останні тижні. Пильна увага до цього питання викликана запитом українського суспільства та хвилею обурення, піднятою оприлюдненням мільйонних витрат громад у часи війни на стадіони, парки, дороги та незрозумілі ремонти. При чому це відбувається саме тоді, коли українці по гривні збирають на дрони та інше обладнання для ЗСУ.

Експерти відібрали найбільш дивні та невчасні тендери під час війни, за які дійсно  соромно, а з іншого боку – ті, в яких громади не витрачають зайві гроші на благоустрій, а допомогають наближати перемогу.

На першому місці по незрозумілим витратам опинився Одеський район (голова РДА Юрій Крук).

Доброславська селищна рада Одеського району області будуватиме зону відпочинку «Дубай-парк» за 5,3 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «ФЕМКА» зі статутним капіталом в 1000 грн. Також в селищній раді хочуть відремонтувати дитячий майданчик за 3 млн грн.

Маяківська сільська рада Одеського району реконструюватиме своє місце роботи – будівлю сільської ради за 4,7 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «КРАУМ» зі статутним капіталом в 1 тисячу грн.

Дачненська сільська рада Одеського району закупила два шкільних автобуси за 7 млн грн. Між тим, раніше Одеська ОДА вже придбала 28 автобусів для громад області, і першу партію навіть передала в ОТГ. Окрім того, ОДА купувала автобуси по 2,945 млн грн, а не по 3,5 млн грн, як в Дачненській громаді. Однак і закупівля автобусів Одеською обладміністрацією за такою ціною експертам видається явно необґрунтованою.

Окрім того, Дачненська сільська рада буде ремонтувати дороги в громаді на загальну суму — 68 млн грн. Роботи розбиті на 18 тендерів, але ті що вже завершились – на 16,3 та 4,15 млн грн виграла одна компанія – ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» зі статутним капіталом в 20 тисяч грн. У 2023 році ця ТОВ вже отримала тендерів на 2,27 млрд грн.

Нерубайська сільська рада Одеського району теж ремонтуватиме тротуари на загальну суму в 5,5 млн грн.

Серед інших «цікавих» тендерів Одеського району — будівництво підземного пішохідного переходу на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені в районі села Маяки вартістю 51 млн. грн. (переможець ТОВ «Автомагістраль-Південь») та реставрація фасадів Одеського державного університету внутрішніх справ вартістю у 9,2 млн грн. Переможцем стало ТОВ «ПГС».

Зазначимо, що, згідно з інформацією у ЗМІ, Юрій Крук найближчим часом залишить посаду голови району – можливо, це не в останню чергу і пов’язане з необдуманими витратами під час війни.

Білгород-Дністровський район (голова РДА Василь Самокиш) посів другу сходинку.

Зокрема, Білгород-Дністровська міська рада ремонтуватиме огорожу скверу за 3,2 млн грн. Тендер розміщено з приміткою «Коригування», а це означає,  що кошти на огорожу вже виділялись раніше з бюджету громади, але їх виявилось замало. Переможцем стало ТОВ «ФОРТЕЦЯ-ПІВДЕНЬ БУД».

На третьому місці — Подільський район, голова РДА Михайло Лазаренко

Балтська міська рада Подільського району вирішила ремонтувати тротуар за 1,9 млн грн.

ГРОШІ НА ЗСУ

З іншого боку, в Одеській області є громади, що за бюджетні кошти не тільки ремонтують тротуари, але й допомагають ЗСУ.

Окнянська селищна рада Подільського району виділила на останній сесії 10 мільйонів 250 тис. грн на допомогу ЗСУ. За кошти, виділені на попередній сесії, вже придбані квадрокоптери Mavic 3Т та передані військовим.

Лише за два останні тижні маємо: ноутбуки та планшети на 851 тис грн, генератори – 723 тис грн, квадрокоптери DJI Mavic 3 на 3,36 млн грн, монокуляр нічного бачення – 600 тис грн, зарядні станції, підсилювачі сигналу та акумулятори до коптерів. Загалом закупівель для ЗСУ — на 7,6 млн грн. 

Ананьївська міська рада Подільського району. На позачерговій сесії депутати виділили 1,8 млн грн на закупівлю антидронових рушниць «KVS ANTIDRON G-6+», розроблених в Україні, тендер вже оприлюднено.

Голова громади Юрій Тищенко у фейсбуціповідомив, що з початку повномасштабного вторгнення громада вже перерахувала на ЗСУ більше 8 млн грн, до кінця поточного року буде виділено з бюджету ще 12 млн грн.

Зазначимо, що ElitExpert проаналізував лише найдивніші закупівлі, але подібні міні-рейтинги нераціональних витрат з боку ОТГ агентство публікуватиме щомісяця. Це дозволить нам, крім інших показників, оцінити ефективність роботи голов громад та керівників районів, бо саме на них лежить відповідальність за те, що відбувається на місцях.  Підсумки масштабного дослідження ефективності керівників із Одеської області буде підбито пізніше.

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

БПЛА «Бобер» похож на самолет с небольшой передней частью основного крыла, который медленно летит, но имеет большую дальность полета.

По предварительной информации дальность полета БПЛА составляет 1000 километров. Он стоит около 4 миллионов гривен. 

Дрон построен по аэродинамической схеме “утка”, что обеспечивает эффективность изменения высоты для прохождения зон ПВО или смены цели без потерь подъемной силы.

Специалисты отмечают, что беспилотники «Бобер» лучше использовать в большом количестве, чтобы им проще было преодолевать ПВО и средства радиоэлектронной борьбы противника.

Предварительные технические характеристики (данные не проверены): размах крыла примерно 2,5 метра, длина около 2 – 2,5 м, скорость порядка 150 – 200 км/ч. Можно предположить что его вес около 150 кг, боевая часть может быть 20 кг.

Наличие шасси у БПЛА говорит о том, что беспилотник можно запускать как с подготовленной взлетной полосы так и с автомобильной трассы.

джерело – https://building-tech.org/Вооружение/ukraynskyy-bespylotnyk-kamykadze-«bober»—dalnost-porazhenyya-tsely-bolee-1000-km?fbclid=IwAR2hZCyAHcXvLq6c-K-VLXdmyyakF2NW3vqiBVNs7Kerv2RgvkdGJ91kseg

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Приватизацію Усть-Дунайського порту можуть скасувати через помилки ФДМУ під час підготовки його до продажу», «Перший продаж порту в незалежній Україні під загрозою зриву» — подібна інформація за останні тижні з’явилася у багатьох українських ЗМІ.

Вінницька компанія «Еліксир Україна», яка ще на початку 2023 року придбала на аукціоні ДП «МТП «Усть-Дунайськ», розташованого на крайньому півдні Одеської області, досі не прийняла об’єкта в експлуатацію. Загрозу зриву масштабного інвестиційного проекту зацікавлені сторони трактують по-різному – від непрофесійних дій Фонду державного майна України до внутрішнього конфлікту між портовими операторами, що працюють у порту.

Враховуючи важливість роботи дунайських портів України в експорті зерна (особливо після одностороннього розриву Росією «зернової угоди») та їх вплив на економічну та соціальну ситуацію в Одеській області, редакція ElitExpert досконало вивчила всю наявну документацію щодо цієї проблеми. Метою розслідування стало прагнення встановити справжню причину конфлікту, що продовжується, і забігаючи вперед, скажімо — його результати розкрили численні факти некомпетентності, недбалості, і, можливо, свідомого наміру у всій владній вертикалі та різних відомствах. Але – про все по порядку.

ЛЕГКИМ РУХОМ РУКИ ЦИФРА «I» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…

Для початку ми озброїлися двома об’ємними документами – технічними паспортами на комплекс будівель та споруд портопункту «Кілія» Усть-Дунайського морського торговельного порту. Один із них датований 30 серпня 2013 року та був виданий Кілійським районним бюро технічної інвентаризації, інший – 30 вересня 2021 року, виданий ТОВ «Нове БТІ» (Одеса). Техпаспорти практично ідентичні, за малим винятком, але саме цей виняток і став одним із головних каменів спотикання на шляху всього подальшого процесу.

У плані об’єкта в техпаспорті БТІ від 2013 року, під цифрою I зазначена зона «Мощення (Дворові споруди)». Звіривши план з місцевістю, ми встановили, що йдеться про дорогу, що належить ДП «АМПУ» і яку, згідно із Законом України «Про морські порти», приватизувати не можна.

А під цифрою ІІІ того ж техпаспорта вказана зона ще одного мощення (дворових споруд), розташованого в іншій частині портового пункту.

Однак у техпаспорті від 2021 року на ідентичному плані об’єкта ці цифри змінюються. Та дорога, що у першому плані позначалася цифрою I, тепер позначається цифрою III, а дворові споруди з цифри III перетворюються на зону мощення I. Цей, начебто, малозначимий факт, зіграє дуже значної ролі надалі.

У всіх документах різних років, на які ми спиратимемося згодом, сказано, що зона мощення/дворові споруди I — вона ж дорога, що належить АМПУ — не перебуває на балансі ФДМУ, а отже, не може бути продана. Ця інформація кочує з одного паперу в інший, поки в техпаспорті 2021 під номером I раптово не виявляється зовсім інший об’єкт! Тепер настільки важливим для держави, що не може бути відданим у приватні руки, стає вже не дорога, а якийсь майданчик із господарськими спорудами. Звичайно, це виглядає явно дивно і нелогічно, але ми розуміємо, що якщо спиратися на техплан 2013 року, то питань не виникне. У ньому під номером I зафіксовано стратегічну дорогу, що належить АМПУ, і яку за законодавством України справді продати неможливо.

Копнем глибше. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно повідомляється, що станом на 15 квітня 2019 року право власності на зону мощення (Дворові споруди) І та низку інших об’єктів належить державі в особі ДП «АМПУ». А тепер найголовніше: оскільки йдеться про квітень 2019 року, Реєстр спирається на техпаспорт порту від 2013 року, адже нового техпаспорта — від 2021 року, ще не існує ! А в ньому, як ми пам’ятаємо, під зоною мощення I зафіксовано саме дорогу. Але сьогодні відчуженню не підлягає чомусь зовсім не вона, а набагато менш цінний майданчик із дворовими спорудами на задвірках.

Чи не так, дуже дивно? Ми нічого не стверджуємо, але логічно припустити, що ці цифри у техплані 2021 року були поміняні саме для того, щоб вивести дорогу з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації . Тим більше, що, судячи з плану, той, хто володіє цією дорогою, по суті отримує ексклюзивний вихід до причалу та можливість не пускати туди нікого, зокрема інших портових операторів, співробітників АМПУ, прикордонників тощо, що тягне за собою повну втрату державного контролю над портом і відсутність у АМПУ виходу до належного їм причалу.

Зрозуміло, що зміни на таких об’єктах випадково вноситися не можуть. Тому припускаємо, що зміна зон могла відбутися у період з 2013 по 2021 роки будь-яким внутрішнім документом між ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ». Проте, у такому разі, всі внесені зміни мали бути зареєстровані нотаріально та внесені до державного Реєстру нерухомості, чого не було зроблено – нова інформація там не зафіксована. Чи йдеться про банальну недбалість чи підробку документів, нам не відомо. Щоб розібратися, з якої причини та ким було змінено зонування об’єктів на території портопункту, нами підготовлено офіційні запити до Держреєстру, БТІ, Міністерства інфраструктури та юстиції, а також до ДП «АМПУ».

93 НЕ РІВНО 100

Тепер переходимо до договору купівлі-продажу майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ» від 14 квітня 2023 року, укладеного за результатами аукціону між ФДМУ та покупцем – ТОВ «Еліксир-Україна» та знаходимо там ще кілька невідповідностей.

Почнемо з того, що у пункті 1.3.2 Договору про купівлю-продаж сказано, що до складу Єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», який ФДМУ зобов’язується передати покупцю, входить 94/100 часток Комплексу будівель та споруд загальною площею 5179,4 кв.м. Тобто відразу вказується, що покупцю передається не весь порт, як неодноразово заявлялося чиновниками ФДМУ в ЗМІ (така інформація опублікована навіть на офіційному сайті Фонду Держмайна), а лише 94/100 його частки.

При цьому вже на наступній сторінці договору наголошується, що відчуженню не підлягає ще 1/100 майнового комплексу, що складається з причалу, деяких споруд, і того самого «Мощення (дворових споруд) I», що залишається у власності держави. Таким чином, насправді ФДМУ продав навіть не 94/100 частки майнового комплексу, а лише 93/100!

Такі, здавалося б, дрібниці дуже важливі, оскільки чітко показують, скільки різночитань спостерігається навіть при побіжному погляді на документи, що встановлюють право власності.

ПРОДАЄМО ТЕ, НЕ ЗНАЄМО, ЩО

Також у портопункті «Кілія» є ділянка з розташованою на ній Прохідною та воротами для в’їзду-виїзду. Донедавна ця ділянка була власністю АМПУ, яка також не підлягала продажу, проте кілька років тому внутрішнім документом вона перейшла з власності АМПУ у власність ДП «МТП «Усть-Дунайськ», після чого також була включена до приватизації. Право власності було остаточно закріплено за портом Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3270/15 від 27.12.2018 року (при цьому зазначені зміни також нотаріально не засвідчені та не зареєстровані у Державному реєстрі нерухомості).

Тепер звертаємося до документа під назвою «Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об’єкта малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». (https://spfu.gov.ua/userfiles/files/port21_2.pdf ). У ньому перераховано всю офіційну інформацію про об’єкт приватизації. У розділі «Відомості про об’єкт (нерухоме майно)» у власності ФДМУ вказується як Прохідна, так і зона Мощення (дворові споруди) І-ІІІ .

Однак наприкінці документа, у Примітці 1, читаємо наступне – «У державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно міститься запис № 31174112 про інше майнове право, а саме право господарського відання ДП АМПУ щодо об’єктів «Прохідна», «Дворові споруди I» та інших. Там же зазначається, що Прохідну було передано на баланс ДП «МТП «Усть-Дунайськ» актом приймання-передачі від 28.08.2021 року, відомостей про який у державному реєстрі нерухомості також немає. З огляду на те, що передача стосується об’єкта нерухомості, то закон передбачає певний порядок, а саме: складений акт приймання-передачі підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, після чого обов’язковій державній реєстрації у реєстрі нерухомості. Це також не було зроблено.

Тут спостерігається явний сюрреалізм. Виходить, що в офіційному документі про виставлене на продаж майно, особливо обговорюється, що на деякі з цих майнових об’єктів існує інше право власності. І відповідно, якщо виключити чиюсь особисту зацікавленість, абсолютно незрозуміло, чому при підготовці до приватизації подібні спірні об’єкти не були виключені з переліку майна, щоб надалі уникнути судових позовів, які цілком прогнозуються.

ІНТЕРЕСИ ТРЕТІХ ОСІБ

У той же час, через юридичну безвідповідальність страждають і приватні компанії, які стали мимовільними учасниками цієї господарської суперечки і змушені зараз доводити своє право власності на об’єкти в портопункті.

В даний час на території «портового пункту Кілія» Усть-Дунайського порту ведуть свою господарську діяльність три портові оператори — ДП «МТП «Усть-Дунайськ», ТОВ «Краншип» групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК »). Однак під час продажу не було враховано їхні інтереси — виходить, їх просто переїхала владна машина.

Тим часом, цілісний майновий комплекс порту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МПДК»), афілійованим з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:

94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.

Крім цього, з 2003 року ТОВ «ЗТК» має на території «портового пункту Кілія» у приватній власності двірські споруди, а саме: ангар «Ч», вагову «С», зернопереробний комплекс «Ц», що також неодноразово підтверджувалось у суді рішеннями Господарського суду Одеської області №№ 916/2514/21, 916/2925/21 та 916/1828/22, які набрали чинності, відповідно до постанов апеляційних судових інстанцій.

Абсурд ситуації з майном ТОВ «ЗТК» полягає в тому, що ФДМУ не претендує та не продає об’єкти ТОВ «ЗТК» з аукціону, що також підтверджується договором купівлі-продажу з ТОВ «Еліксир Україна», проте ці об’єкти, згідно з Реєстром, входять до частку 94/100 комплексу будівель порту! Тобто, з незрозумілих причин майно ТОВ «ЗТК» спочатку увійшло в долю 94/100, а потім, під час підготовки порту до приватизації, не було виключено з Реєстру .

Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс порту, та влаштувавши показовий інформаційний шум у ЗМІ , по суті – дезінформаційний, у ФДМУ насправді були чудово обізнані про складну ситуацію навколо порту. При цьому безлад у Реєстрі нерухомості залишається і до цього дня, через півроку після аукціону.

За даними ТОВ «ЗТК» та виходячи з відповідних документів, перед приватизацією порту ФДМУ не провів розподілу майна в натурі та не відокремив державну частку порту, не виключив з Реєстру об’єкти, які становили частку 94/100 та не підлягали приватизації (у тому числі стратегічні об’єкти портової інфраструктури). У зв’язку з цим наразі у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.

Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, у тому числі стратегічним державним майном АМПУ, приватизація якого заборонена законом – навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника. Однак, коли угода зупинилася, мабуть, щоб уникнути відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця, в пресі було запущено інформаційну кампанію, мовляв, продаж зривається не через промахи в процесі підготовки документації, а через перешкоди цьому з боку третіх осіб, у тому числі через складні взаємини між портовими операторами «Краншип» і «ЗТК», що працюють у порту. Однак навряд чи подібне трактування ситуації — на користь цих двох приватних операторів.

За нашою інформацією, документи на приватизацію морського торговельного порту «Усть-Дунайськ» готував директор департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України Юрій Чердинцев. ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на той час очолював Юрій Мартинюк. І цікавий факт — відразу після того, як майновий комплекс порту був виставлений на продаж, а торги відбулися, обидві людини, які були безпосередньо залучені до цього процесу, були оперативно прибрані зі своїх посад — і Чердинців, і Мартинюк. Випадковість це чи ні, ще потрібно розбиратися.

«ПОМИЛКИ» ЦІНОЮ В МІЛЬЙОНИ

У рамках розслідування ми натрапили на той сумний факт, що буквально вся вертикаль влади — починаючи від чиновників ФДМУ, що готували документи до приватизації, і закінчуючи Міністерствами інфраструктури та юстиції, явно заплющували очі на неякісно підготовлені документи і повну невідповідність одних даних іншим, прагнучи якомога швидше продати порт. Ми ж розібрали лише один-єдиний об’єкт – із тисячі, за які вони відповідають. Якщо, розбираючи одну конкретну ситуацію, ми побачили безліч невідповідностей та огріхів, відсутність належного юридичного супроводу, документацію, яка не приведена у відповідність між собою, ігнорування права власності третіх осіб, то неважко уявити, як справи у сотнях інших подібних випадків.

Інше питання — якщо мова йде не про банальне головотяпство, а про злий намір і вигоду: може бути, комусь у владній вертикалі просто вигідно мати такий безлад у документах, у юридичному супроводі і т.д.? Адже кожна така «помилка» на папері ризикує перетворитися на мільйони та мільйони гривень у реальному житті.

Що ж до даної приватизації, то вихід із ситуації тільки один: необхідно провести відповідні перевірки, погодити документацію між собою, включити до Реєстру всі останні дані, і головне — уникнути спокуси перекласти цей процес на покупця порту або приватних операторів, які там працюють. Адже, зважаючи на все, корінь проблеми знаходиться набагато вище…

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для Elitexpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На початку 2023 року у ЗМІ широко висвітлювалася інформація, що в Україні, вперше в історії, продано морський порт. Подія справді далеко не рядова, тому підвищений інтерес до неї з боку преси та й суспільства загалом був цілком зрозумілий.

За Усть-Дунайський порт, розташований у місті Кілія на річці Дунай, торгувалися вісім учасників. Стартова ціна лоту (60 млн. гривень) порту під час торгів зросла більш ніж утричі, а переможець, вінницька компанія «Еліксір Україна», купила порт за 201 млн. грн. Фактично покупцю довелося заплатити майже 250 млн. грн., враховуючи ПДВ та 3% Prozorro. Новий власник зобов’язався виплатити заборгованість із заробітної плати, не звільняти працівників, а в перспективі — модернізувати склади, придбати сучасну перевантажувальну техніку, розширити номенклатуру вантажів та побудувати зерновий елеватор на 50 тис. тон.

Зауважимо, що доля цього локального порту (найменшого в Україні) яскраво ілюструє відому приказку – «не було б щастя та нещастя допомогло». До вторгнення Росії і морської блокади Усть-Дунайський порт, як і два інших дунайських порти — Рені та Ізмаїл — не були в пріоритеті в інвесторів і навіть стартова сума в 60 млн. грн. здавалася б потенційним покупцям дуже завищеною. Більше того, порт ледве зводив кінці з кінцями (2019 року – 202 тис. грн збитків, 2020 року – 308 тис. грн, 2021-го – 222 тис. грн.).

Проте з початку морської блокади і аж до початку дії у липні 2022 року «зернового коридору» саме ці маленькі порти на Дунаї зовсім несподівано врятували український експорт, виявившись єдиним безпечним водним шляхом для українського бізнесу. Справа в тому, що порти знаходяться прямо на кордоні з Румунією, членом НАТО, а судна, вийшовши з порту після перевалки, майже відразу потрапляють до її територіальних вод. Тому блокада з боку РФ їм не загрожувала. У результаті за підсумками 2022 року Усть-Дунайський порт і портові оператори, що діють на його території, збільшили сумарний вантажообіг у 12 разів (!) — з 64 тис. тон у 2021 році до 785 тис. у 2022 р. Такі цифри стали рекордом за весь час незалежності України, а звідси – і підвищений інтерес інвесторів.

Проте сам аукціон був кульмінаційним, але не фінальним етапом приватизації. Далі відбулося підписання протоколу торгів, оплата, підписання договору купівлі-продажу, але далі все застопорилося. Навіть зараз, у липні 2023 року, новий власник не отримав на руки акт прийому-передачі об’єкта і, відповідно, не прийняв об’єкт в експлуатацію. На відміну від самого аукціону, нинішня ситуація навколо порту висвітлюється мало, лише «продавець» від імені Фонду держмайна (ФДМУ) туманно говорить про «перешкоди» у вигляді деяких судових справ.

«ElitExpert» вирішив з’ясувати, з чим пов’язана зупинка процесу приватизації, і після ретельного вивчення документів стало зрозумілим небажання ФДМУ публічно порушувати цю тему. Адже загрозу зриву цього великого інвестиційного проекту спричинили непрофесійні дії Фонду під час підготовки об’єкта до приватизації. Зупинимося на цьому детальніше.

До складу порту «Усть-Дунайськ» входить «портовий пункт Кілія», на території якого ведуть свою господарську діяльність портові оператори. Цілісний майновий комплекс портового пункту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МВДК»), афілійоване з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:

94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебуває на балансі ДП «МТП Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МВДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.

Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс, по суті цілий порт, насправді йдеться лише про продаж частки в єдиному майновому комплексі. Саме так і написано у договорі купівлі-продажу між ФДМУ та покупцем. По суті через те, що майно було «продано» Фондом не розділеним, навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника.

Ми з’ясували, що другий співвласник цього майнового комплексу, компанія «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК») – офіційний портовий оператор, який має єдиний у портовому пункті стаціонарний перевалочний зерновий комплекс. З травня 2022 року до липня 2023 року компанія перевалила 200 тисяч тон зернових вантажів і обробила близько 50 суден, тому мова не йде про фіктивну господарську діяльність. Компанії належить зернопереробний комплекс, ваговий комплекс, вантажно-розвантажувальний комплекс, конвеєрні лінії, ангар, а також капітальні будівлі на території порту – будівля Усть-Дунайського морвокзалу та офісні приміщення.

Усть-Дунайськ
Об’єкти ТОВ «ЗТК» на території порту

У ТОВ «ЗТК» заявляють, що право власності у компанії пайове, тому коли стало відомо про підготовку до приватизації, ТОВ вирішило виділитися в окреме господарство зі своїм майном. Це можна було зробити двома способами – або укласти договір та провести розподіл майна в натурі, або добиватися цього через суд.

При цьому власники заявляють, що не перешкоджають приватизації і не намагаються зірвати цей процес, але водночас не хочуть, щоб у них відбирали майно, що їм належить. Оскільки, на їхню думку, ФДМУ незаконно виставив на торги об’єкт, на який немає цілого права власності, то компанія ініціювала судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, а також розподілу власності співвласників.

Схоже, що в цій справі постраждалими є не лише ТОВ «ЗТК», а й Адміністрація морських портів України — ФДМУ виставив на продаж автомобільну дорогу, що належить АМПУ, що веде до порту, хоча згідно із Законом «Про морські порти України» вона не може бути віддана у приватні руки. В результаті саме цей безлад у складанні приватизаційних документів породив судові позови та відкриття кримінальних проваджень.

Усть-Дунайськ

З іншого боку, тепер уже ФДМ трактує дані суди як «блокування приватизації» та неможливість передачі порту новим власникам, явно намагаючись приховати власний промах у процесі підготовки документації, тим самим уникнувши відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця. Адже в такій ситуації Фонду справді найлегше заплющити очі та відмахнутися від проблеми, переклавши конфлікт із компанією вже на нового власника, ТОВ «Еліксир-Україна».

Проте, за останньою інформацією, переможець аукціону явно не бажає на довгі роки занурюватись в суди, тому думає відмовитися від купівлі через неможливість розпоряджатися всім майновим комплексом порту. ФДМУ, таким чином, може потрапити в дуже негарну історію, оскільки скасування угоди у воєнний час та повернення покупцеві вже сплачених 250 млн. гривень явно стане сильним репутаційним ударом по Фонду. Тому зараз чиновники гарячково «шукають крайніх» — і, мабуть, намагаються знайти їх у компанії «ЗТК», а не власних лавах.

Розуміючи, що ситуація найближчим часом тільки загострюватиметься, «ElitExpert» звертається із запитами до всіх учасників угоди та контролюючих її органів з метою з’ясувати, як у максимально короткі терміни сторони мають намір конструктивно завершити такий важливий для держави проект.

джерело – elitexpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У селі Грушка Благовіщенської громади Голованівського району 60-річний фермер зґвалтував 14-річну дівчину. Чоловік, якого потерпіла знає змалечку, бо мешкає з батьками неподалік, цілу ніч протримав її на своїй фермі.  Про це “Без купюр” розповіла сестра неповнолітньої. Розслідування кримінального правопорушення — на контролі керівництва Головного управління Національної поліції області.

У селі Грушка на Кіровоградщині 60-річний фермер зґвалтував 14-річну дівчину

За словами Руслани Шишкової,  2 липня близько 22:00 її молодша 14-річна сестра поверталася з прогулянки із друзями додому. Дорогою зустріла знайомого сім’ї, ферма якого знаходиться за 150 метрів від їхнього будинку.

60-річний чоловік запропонував підвезти її додому. Дівчина погодилася, бо поспішала й не підозрювала нічого лихого. Однак він проїхав їхній будинок і повіз її далі, не зважаючи на прохання зупинитися.

Привіз її на ферму та протримав там до ранку наступного дня.

“Він привіз її до себе, запропонував випити кави та поговорити. Вона не погоджувалася. Тоді повів її до сауни на території ферми, випив горілки і змушував роздягнутися. На її прохання не чіпати, не реагував та почав роздягати самостійно. Після чого гвалтував. Вона з усих сил намагалася опиратися — била, щипала, кусала. Тоді він став бити її по обличчю й душити. Про це свідчать синці по всьому тілу”, – написала Руслана в соціальних мережах, щоб надати цьому випадку суспільного розголосу.

Дівчині вдалося втекти, коли гвалтівник заснув. Дорогою додому вона зустріла батька, який всю ніч її шукав разом із матірʼю. Розповіла про те, що сталося. Тож батьки негайно викликали поліцію.

“Його ферма знаходиться за метрів 150 від нас. Мою сестричку, так само як мене він знає з дитинства. Між батьками й ним ніколи не було жодних конфліктів. Одне одному допомагали завжди. Поліція швидко відреагувала на наше звернення. Зараз він перебуває в СІЗО”, – каже Руслана. – “В селі розповідали про інші подібні випадки, коли жінки зверталися з заявами до поліції стосовно цього чоловіка. Однак потім забирали їх”.

В поліції області нашому виданню розповіли, що 3 липня на лінію «102» надійшло повідомлення про зґвалтування неповнолітньої жителем міста Благовіщенське.

“Того ж дня 60-річного громадянина затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (за підозрою у вчиненні злочину). 4 липня слідчі поліції зловмиснику повідомили про підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення”, – повідомила речниця поліції області Віталіна Бевзенко. – “5 липня за клопотанням слідчих та прокуратури суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Поліцейські проводяться слідчі дії в рамках кримінального провадження розпочатого за ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України «Зґвалтування». Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років”.

В поліції наголосили, що розслідування кримінального правопорушення перебуває на контролі керівництва Головного управління поліції області.

Джерело – https://www.kypur.net/na-kirovogradshhyni-60-richnyj-fermer-zgvaltuvav-14-richnu-divchynu-foto/

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Луцк относится к самым древним городам страны. В нем до сих пор сохранилась средневековая атмосфера, которая гармонично влилась в ритм современного города. Все это находится среди невероятно красивой природы. Поэтому гостям точно будет, где получить яркие эмоции и впечатления.

Луцк – что посмотреть?

Город пользуется популярностью у туристов в любое время года. Он предоставляет множество различных локаций, которые интересно изучать, осматривать, читатьЛуцк новости. Среди знаменитых достопримечательностей находятся известные образцы архитектуры. 

К ним относятся духовные, оборонительные и городские сооружения:Луцкий замок – самый древний и хорошо сохранившийся замок XIV века в Украине, на территории которого находится множество выставок и музеев;Рынкова площадь – исторический центр города;Лютеранская кирха – памятник готической архитектуры начала ХХ века;Кафедральный собор Петра и Павла – старинный римо католический собор с лабиринтами, подземельями и тайнами;Кафедральный собор Святой Троицы – спокойная атмосфера обители с собственным розарием;Дом с химерами – здание украшено более 500 мистическими скульптурами, автор до сих пор дополняет дом новыми экспонатами;Солнечные часы – необычная локация на площади Свободы, по которой можно определять время.

В городе функционируют различные тематические музеи и выставки: музей технического прогресса, музей-усадьба Косачей, музей книги, аптека-музей.

Луцк – как развлечься?

Для того чтобы активно и весело провести время с семьей или компанией, город предлагает посетить такие места:зоопарк – небольшая, но уютная территория насчитывает около 150 видов животных, а в весенне-летний период он превращается еще и в ботанический сад с разнообразными видами растений;детская железная дорога – живописная поездка по городу, пересекающая ботанический сад;музей технического прогресса – посмотреть древние приборы и приспособления, робототехнику, управлять роботами и дронами, устроить танковую битву возможно в одном месте;прогулки по луцкой «Венеции» — в центральном парке на реке Стыр можно заказать водную прогулку на аналогах венецианских гондол, на берегу гостей ждет чашечка кофе или порция мороженого. 

Такие развлечения придутся по вкусу разным возрастным группам – от малышей до взрослых.

Луцк – где перекусить?

Даже прием пищи в этом городе наполнен самобытной атмосферой и тематическими перфомансами. Множество кафе и ресторанов оформлены в уникальной манере, что даст возможность попробовать интересные блюда, сделать памятные фото и зарядиться драйвом:Корона Витовта – гастро локация в духе рыцарства с галереей кулинарных шедевров;Феличита – самая известная в Луцке сеть пиццерий и итальянской кухни;Бравый Швейк – ресторан немецкой, австрийской, польской и чешской кухни в центре города;Алиса – маленькое атмосферное кафе в центре, стилизованное на тематику мультфильма «Алиса в стране чудес»;Паныч – этно-ресторан украинской кухни с настоящей печью, лавками, расписной посудой.

Даже один день в Луцке подарит невероятную массу впечатлений, веселья, позволит узнать последние местные и мировые новости. Тем, кто располагает возможностью, обязательно стоит уделять каждой достопримечательности больше времени, чтобы осмотреть ее со всех ракурсов, изучить глубже, вдохнуть ее историю.

Несмотря на различные неурядицы, обязательно нужно посвящать время исследованиям своей страны, ее городов, традиций, культуры. Такие путешествия могут не только развивать кругозор, но и кардинально изменить его.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Існує стереотип, що вихідний — це день на дивані, тобто час, коли можна «відіспатися» або просто нічого не робити. Однак такий тип відпочинку є малоефективним і провокує ще більшу втому. Натомість для підвищення продуктивності праці та відновлення ресурсів потрібно вміти проводити вихідні з користю та в задоволення: подорожувати, влаштовувати пікніки, отримувати новий досвід. Як наповнювати себе енергією та брати максимум від відпочинку, розкажемо далі.

Активні вихідні: користь для здоров’я

Філософ Арістотель казав, що «найбільше виснажує та руйнує людину тривала фізична бездіяльність». Чим довше часу проводити в ліжку або на дивані, тим менше хочеться рухатися, а замість відновлення сил відчувається виснаження та втома.

Аби переконатися в цьому, достатньо порівняти два типи вихідних: коли спали майже весь день та коли отримувати яскраві емоції. Після відпочинку, який змусив організм продукувати адреналін, відчувати радість та задоволення, починати робочий тиждень значно легше, ніж після пасивного проведення часу вдома.

Тому рекомендуємо дослухатися до потреб організму та відпочивати правильно:

Влаштовувати прогулянки на природі. Можна навчитися кататися на роликах разом з дитиною, піти на пішу прогулянку парком, започаткувати традицію разом з друзями влаштовувати велоперегони та купити велосипед в Одесі. До речі, веловідпочинок — один із найкращих варіантів для підтримання гарної фізичної форми та бадьорого настрою. До того ж це гарна нагода познайомитися з віддаленими закутками рідного міста, де раніше не бували.

Мандрувати автомобілем чи потягом. Вивчати нові місцини, цікаві локації — це емоційний відпочинок. Отримані враження заряджатимуть енергією, надихатимуть шукати нові маршрути, а не сидіти на місці.

Продукувати адреналін. Стрибки з парашутом, сноуборд, дайвінг, веслування на байдарках — є багато можливостей перетворити вихідні на справжню пригоду.

Кожен із цих видів релаксу зміцнюватиме опорно-руховий апарат, покращуватиме кровообіг, тренуватиме серцево-судинну систему. Як результат — мозок відпочиває, а тіло не втомлюється.

Найважливіше — свідоме бажання

Аби змінити ставлення до відпочинку та віддати перевагу активному дозвіллю перед пасивним, потрібно просто спробувати. Знайти товари для драйвового проведення часу легко в магазині Алло. Вирушити на пікнік з ночівлею та риболовлею чи навчитися кататись на водних лижах — вирішувати вам. Головне — відчути яскраві емоції та назавжди відмовитися від буденності без вражень.

Після активного проведення часу людина краще спить, почувається щасливішою, отримує багаж спогадів, які дають відчуття повноцінності життя, здобуває натхнення до роботи та саморозвитку. Замість провести черговий день вдома перед монітором, краще сісти на велосипед і вирушити в мандрівку. Організм обов’язково скаже вам «дякую».

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Другий рік війни Одеса зустрічає вже у повноцінному статусі тилового, фактично мирного міста. Російський військовий корабель вже давно дійшов до кінцевого пункту призначення — його гармати на узбережжі не страшні. Ворожу авіацію надійно блокує на далеких підступах ППО, ракети пролітають нечасто. А це означає, що? Правильно — потрібно починати готуватись до курортного сезону.

Орендарі пляжів оновлюють паркани та настили вздовж моря. Власники кафе та ресторанів думають над розширенням літніх майданчиків шляхом тротуарів.

Забудовники теж виходять зі сплячки, що затяглася. Принаймні один одіозний київський девелопер точно активізувався в рекреаційній зоні. Судячи з інформації, що надходить, на території Одеської кіностудії ім. Довженка (вона знаходиться на приморських схилах Французького бульвару – місце з одним із найвищих цінників за сотку землі), найближчим часом розпочнуться масштабні роботи щодо будівництва нового житлового комплексу.

Будуватиме компанія колишнього чиновника КМДА періоду президентства Віктора Януковича Андрія Вавриша.

Два проєкти в зеленій зоні Одеси, на тих же елітних землях Французького бульвару, Saga Development вже веде.

Не дивно, що третій теж запуститься, попри те, що під котлован будівництва буде знесено унікальний комплекс Одеської кіностудії та вирубано кілька сотень дерев, яких у місті й так не надто багато.

Втім, будувати там, де решті навіть гуляти через раз можна, Вавриш може собі дозволити й в столиці

Висотка у заповідній зоні на Печерську у Києві? Легко! Знести в Одесі кіностудію під житловий комплекс? Не проблема.

Головне — правильно вибирати партнерів із бізнесу. А у Вавриша з цим, якраз, усе гаразд, наприклад, одеський кейс йому допомагає реалізувати ні хто інший, як міністр культури Олександр Ткаченко.

Саме він ще під час перебування підприємцем, методом банального “кідалова” переоформив на себе частину акцій Одеської кіностудії.

«Директор кіностудії Ольга Неверко та Олександр Ткаченко сфальсифікували протокол загальних зборів трудового колективу та вступили у злочинну змову з тодішнім заступником міністра культури Ганною Чміль та заступником міністра Фонду держмайна Сергієм Лазаренком і вирішили створити закрите акціонерне товариство. Але є закон про акціонування держпідприємств, у якому йдеться про те, що не допускається жодна форма акціонування держпідприємств, крім відкритої. Але вони обдурили трудовий колектив і державу і захопили рейдерським способом надбання всієї країни», — розповідають ошукані співробітники кіностудії.

Після, вже під час перебування міністром культури, Олександр Ткаченко обіцяв продати належний йому фактично вкрадений пакет акцій.

Щоправда, до цього була заява про те, що він та його бізнес-партнер Вавриш на місці кіностудії розпочнуть масштабне будівництво.

З початком війни тема скандалу відійшла на другий план. Але, мабуть, друзі вважали, що цінним активам вистачить простоювати. Колишні працівники кіностудії впевнені, що незабаром на територію може зайти будівельна техніка.

Звичайно, участь міністра культури у знищенні об’єкта, де цю культуру можна було б успішно розвивати, виглядає особливо цинічно. Але Ткаченко до подібних «незграбних» ситуацій з нерухомістю в заборонених локаціях не звикати.

Як з’ясували журналісти-розслідувачі, він із сім’єю роками жив в особняку на незаконно забудованому Трухановому острові у Києві. І нічого. Головне – у декларацію нічого зайвого не вписувати

А з урахуванням того, що в умовах війни декларації топчиновників зовсім не публікуються, то простір для «творчості» просто необмежений.

З іншого боку, звання «Корупціонер року» просто так не дають.

Статус потрібно підтримувати. Ось Олександр Владиславович намагається – друзям помагає. Мабуть, без його прямої участі домовитися з мером Одеси Геннадієм Трухановим у забудовника навряд чи вийшло б.

А з урахуванням кількості кримінальних проваджень, відкритих за фактом діяльності труханівського ОЗУ.

Навіть цікаво, коли прізвище Ткаченка спливе у черговому розслідуванні НАБУ чи ДБР.

Автор: Vse.Media

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Заступник голови ради громадського контролю Бюро економічної безпеки України Денис Жело прокоментував відсутність претензій у правоохоронців до мера Очакова Сергія Бичкова, колегу якого затримали на державній зраді. 

Про це Денис Жело написав на своїй сторінці у Facebook.

Як відомо, на початку березня Служба безпеки зірвала плани російської розвідки захопити владу в Очакові. Тоді на держзраді затримали радника мера міста Едуарда Шевченка.

За словами Дениса Жело, міський голова Очакова Сергій Бичков «дружив по всіх напрямках з агентом російської розвідки Едуардом Шевченко».

— В 2020 році Бичков притягнув Шевченка до влади, просунувши його на посаду керівника відділу відеоспостереження управління ЖКГ Очаківської міськради. Щоб Шевченко безперешкодно за всім спостерігав та вивчав обстановку у місті, – розповідає він.

Денис Жело зазначає, що на початку великої війни Сергій Бичков та Едуард Шевченко «взагалі злилися воєдино». Зокрема, каже він, Едуард Шевченко став помічником, водієм та охоронцем Сергія Бичкова.

— Вони були разом 24/7. Шевченко був ближче до Бичкова, ніж дружина та діти, – акцентує Денис Жело. 

За словами голови РГК, Едуард Шевченко «завдяки Бичкову» володів усією оперативною інформацією та розташуванням українських підрозділів.

— На цих моральних потворах смерті людей, поранені долі та зруйнована інфраструктура. Цікаво, скільки прильотів по Очакову та Кінбурнській косі окупанти здійснили завдяки зливам координат їхнього очаківського агента?, – каже Денис Жело.

Він стверджує, що протягом 10 місяців великої війни мер Очакова «насичував» затриманого на держзраді інформацією та ресурсами, а наприкінці «вирішив злити свого спільника».

— Шевченко вже давно завербував Бичкова, просто останній з перших днів війни засунувши язика в дупу, мовчки відсиджувався і чекав, чим усе закінчиться. А коли його притиснули до стінки, він заради порятунку власної шкіри почав усіх зливати, – додає Денис Жело.

Голова РГК також згадав довоєнні часи і заявив, що останні 10 років міський голова Очакова Сергій Бичков «грабував курортне місто з величезним туристичним потенціалом», а також «навівав мешканцям свою ватну ідеологію, зневажаючи українську мову та все українське».

— Бичков також лобіював бізнес-інтереси проросійського олігарха Вадима Новинського та роздавав підряди фірмам, пов’язаним з Ігорем Дятловим, – додав Денис Жело.

Він також розповів, що коли дізнався про затримання Едуарда Шевченка – зрадів, оскільки був впевнений, що «зараз раз і назавжди розворушать та знищать все очаківське сепарське кодло». Однак, каже Денис Жело, він був здивований, коли дізнався, що мера Очакова Сергія Бичкова оголосили патріотом, який за інформацією Служби безпеки «виявив патріотичну позицію, повідомив про спроби вербування і сприяв викриттю ворожих планів».

— А тут, але-оп: Шевченко – зрадник, а Бичков – патріот! Це днище! Ви вирішили легалізувати ще одного віп-сепара та публічно оголосити Бичкова героєм та патріотом? Шанувальника «російського світу», який разом зі своєю тусовкою колаборантів – Дятловим, Москаленко та іншими молилися на образ путіна.

Усі чекають коли ви їх почнете еб@шити та показово садити до в’язниць, а ви їх легалізуєте, заохочуйте та вихваляєте з високих силових трибун! Не намагайтеся виліпити кулю з лайна. Вже гидко на це дивитися!, – додав Денис Жело.

Нагадаємо, що Служба безпеки затримала Едуарда Шевченка за підозрою у державній зраді. Він не тільки очолював відділ міськради Очакова, що відповідає за безпеку у місті, а й є колишнім командиром 73-го морського центру спецпризначення, ветераном АТО та кавалером державних орденів.

Затриманий в інтерв’ю журналістам негативно відзивався про роки своєї служби у лавах ЗСУ, через несправедливий рівень забезпечення військовослужбовців. Він також заявив, що здивований релізом СБУ, в якому вказано, що він намагався завербувати працювати на росіян мера Сергія Бичкова. Едуард Шевченко розповів, для чого надсилав офіцеру Головного управління Генерального штабу ЗС РФ Сергію Колєснікову фото прильотів у місті.

Також повідомлялося, що очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім припускає, що мер Очакова Сергій Бичков не звертається до громади та не звітує про результати роботи через те, що він «непублічна людина».

джерело – https://nikvesti.com/ua/news/politics/266367

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...456...617Наступна Сторінка 5 з 617

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12389 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014