Статьї

Известная украинская певица Евгения Власова, которая в 2009 году поборола онкологическую болезнь, попала в реанимацию и уже 12 дней борется за жизнь.

Об этом передает “Гордон” со ссылкой на маму артистки Галину Поплавскую.

“Дочка позвонила мне на прошлой неделе, сказала, что сильно болит живот, ей плохо и она вызвала “скорую”. Доктор сказал, это опасное состояние и настоял, чтобы Женя поехала в больницу. Ее согласилась принять клиника “Борис”. Оказывается, после перенесенной операции у нее образовались спайки и развилась непроходимость кишечника. Сразу справиться с проблемой врачи не смогли. За последние 12 дней дочка перенесла четыре операции. Ее спас известный хирург, академик Петр Фомин”, – рассказала она.

Сейчас врачи осторожны в прогнозах. Еще несколько дней Власова будет оставаться в реанимации, а потом ожидается курс реабилитации.

“Женя уже просится в обычную палату. Но она не совсем понимает, что с ней происходило. Я же не могу сказать, что она была между жизнью и смертью и еще вчера врачи не давали никаких обещаний. А сейчас уже говорят, что она сделала шаг к выздоровлению”, – отметила мама певицы.

Поплавская сообщила, что за лечение дочери уже заплатила почти 260 тыс. грн. Каждый день пребывания в клинике стоит 25–30 тыс. грн, а средства у семьи закончились.

“Сначала я не хотела публично собирать для дочери деньги. Но понимаю, что сама это все просто не вытяну. Своих ресурсов у нас не осталось. Женя год назад ушла со сцены, чтобы подлечиться. Нигде не выступала. Вложила сбережения в собственную фирму. Но та даже не успела начать работу – Женя попала в клинику. Мы не готовились к такому развитию событий. Конечно, есть несколько друзей, которые уже оказали помощь. Но счета надо оплачивать каждый день. Женю нужно вытащить из этого состояния, чтобы она жила”, – сказала Поплавская.

Средства для помощи певице Евгении Власовой можно перечислить на карту “ПриватБанка” ее мамы, Поплавской Галины Анатольевны. Номер карты: 4149 4391 0133 0367.

Обозреватель


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Днями Верховна Рада ухвалила законопроект №7275, покликаний захистити бізнес від неправових дій правоохоронців.

Не знаю, який за рахунком серед подібних цей акт у новітній історії України. Але бізнес ми захищаємо часто і голосно. Особливо перед черговими виборами. Правда, дедалі частіше і голосніше він, бізнес, говорить (кричить) про зворотне.

У всьому цьому обопільному шумі – з одного боку піар-фанфари, з іншого – гул обурення, – мене завжди цікавив формальний результат дій силовиків.

Подивився ситуацію стосовно митного відомства.

Щомісяця митні органи країни отримують десятки і сотні листів, “орієнтувань” від численних контрольно-правоохоронних структур із вказівками “оглядів”, “передоглядів”. Усі кинулися “контролювати митницю”. Офіцери силових структур, здається, почали краще розбиратися в артикулах імпортних жіночих трусиків, ніж у тактико-технічних характеристиках табельної зброї.

Так звані спільні заходи зазвичай закінчуються значними витратами для бізнесу і проблемами для митників. Адже їм, а не лейтенанту Пупкіну, котрий придумав орієнтування, доводиться пояснювати бізнесменам, навіщо вивертають їхні контейнери і змушують транспортні засоби перевізників тижнями стояти в зонах митного контролю.

А що в підсумку? Результат на діаграмі так званої взаємодії. 1,8% – ефективність, яка наближається до нуля. А за показником “250 протоколів” – нікчемний кінцевий результат у скарбниці країни.


Фото: Anatoly Makarenko / Facebook

Фото: Anatoly Makarenko / Facebook

Митниця терпляче виконує приписи. Бізнес звично зазнає збитків. І хоча нормами Митного кодексу виписано “запобіжники” від такої ситуації, ними сьогодні ніхто не поспішає, не хоче, боїться користуватися. Якщо слабкий державний інститут – митниця, то слабкий і його основний закон – Митний кодекс.

А тут ще й мачуха-ДФС видає наказ №720 від 1 листопада 2017 року, де наділяє працівників підрозділів власної безпеки повноваженнями “наглядачів” у зонах митного контролю (див. витяг). Такі собі Швондери, які не мають ніякої професійної підготовки і не несуть жодної відповідальності за хід і результати митного контролю, але мають мандат на “все”. Як ви думаєте, яким буде результат їхніх зусиль? Правильно. Ніяким, крім негативного.


Фото: Anatoly Makarenko / Facebook

Фото: Anatoly Makarenko / Facebook

На жаль, поки Верховна Рада буде ухвалювати закони, а хтось строчити порожні “орієнтування” і підписувати мандати Швондерам, ні про яке “спрощення” для бізнесу не може бути й мови.

Анатолій Макаренко

Джерело: “ГОРДОН”


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Бурштинові бої без правил, або Хто й навіщо сфабрикував справу проти Борислава Розенблата

Частина 1. Бурштинова історія

РОЗСЛІДУВАННЯ

Оглушливий вибух гранати, автоматні черги, десятки поранених, вбитий чоловік, який розпластався на асфальті, у калюжі крові… Ця історія відбулася не на Донбасі, де дотепер триває війна. А в невеликому райцентрі Олевськ на Житомирщині. Прямо в центрі міста, біля маленької кав’ярні, де «тусувалася» компанія молоді. «Качки» на дорогих іномарках з львівськими номерами навіть не спробували почати переговори, а відразу відкрили вогонь.

Втім, схожими випадками на Поліссі (Житомирська, Волинська, Рівненська й частина Київської області) уже нікого не здивуєш. Ось уже три роки тут точиться справжня війна через «сонячний камінь». То відбуваються сутички між старателями й поліцією (яка, за чутками, теж має свою частку із промислу). То кримінальні угруповання, які «кришують» нелегальний видобуток бурштину, влаштовують розбірки. До речі, саме так відбулося в Олевську, коли скупники цього міста відмовилися платити ренту бандитам із Львова. А ті не полінувалися продемонструвати олевчанам, хто «у домі хазяїн».

Ставлення до того, що відбувається, у місцевих жителів двояке.

Із одного боку, камінь дає їм можливість прогодувати свої родини в регіонах, де рівень безробіття традиційно зашкалює: побудувати будинок, купити машину, вивчити дітей. З іншого боку, вони постійно знаходяться під пресингом бандитів. І щодня ризикують життям заради заробітку.

Виправити ситуацію міг би закон про легалізацію бурштинового промислу. Але він не прийнятий, і коли це відбудеться — невідомо.

— Наслідки халатного ставлення влади до бурштинового питання можуть бути страшними, – вважає експерт Дмитро Леонтиюк з Рівного. — Не секрет, що у нас на Рівненщині деякі села, де добувають «сонячний камінь», зовсім відкрито заявили про свою непокору владі, закупили на чорному ринку зброю з АТО й не пускають до себе ані бандитів, ані правоохоронців. Рано чи пізно вони оголосять війну державі. А до них приєднаються сусіди…

Чому ж влада ніяк не вирішить питання «сонячного каменю»?

Знищена природа

— Уже десятий рік поспіль Верховна Рада займається розробкою законів про регулювання видобутку бурштину, — зітхає очільник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. — Але всі ініціативи розсипаються через відсутність політичної волі. У владних кабінетах завжди були ті, кому нелегальний промисел приносить великий зиск. У результаті всього за кілька років ми одержали в Поліссі «гарячу точку». А також зону екологічного лиха. Оскільки старателі добувають бурштин за допомогою води, у регіоні вже змінився гідрорежим. Вода йде з ґрунтових покладів, відповідно — порожніють колодязі в навколишніх селах. Ще кілька років такого активного видобутку, і води під землею не залишиться зовсім. Крім того, добувачі каменю вирубують природні ліси. Штучно посаджений ліс ніколи не виросте таким же, як той, що «посадила» природа. Ліс поглинає вуглекислий газ і рятує нас від наслідків глобального потеплішання. Чи варто говорити про те, що через бурштиновий промисел зникають рідкісні види тварин і рослин. Поліську природу в її природньому вигляді ніяка рекультивація вже не відновить.

Втім, щось зробити все ще можна. Але тільки в тому випадку, якщо кошти від видобутку будуть спрямовані в державну скарбницю.

— Бурштиновий ринок щорічно приносить від 500 до 700 мільйонів доларів прибутку, — говорить народний депутат Борислав Розенблат. – За моїми підрахунками, щороку українська скарбниця втрачає близько десяти мільярдів гривень у вигляді податків. І використати їх можна не тільки для рекультивації. Наприклад, у проекті бюджету на 2018-й рік на закупівлю ліків заплановано стільки ж грошей, скільки й у 2017- му. З урахуванням інфляції, куплених на ці гроші ліків буде ще менше. А їх і цього року катастрофічно не вистачає.

Народний депутат Сергій Євтушок («Батьківщина») додає:

— 500-700 мільйонів доларів – це цифра, яка відображає тільки старательську діяльність. А переробка? А біржа? А рекультивація? Це не тільки додаткові гроші в скарбницю. Це робочі місця для людей.

Світла ідея

Сергій Євтушок, як і Борислав Розенблат, до бурштинових проблем ставиться з особливим почуттям. Обидва – із бурштинових регіонів (Рівненська й Житомирська області). Обидва – автори нашумілого закону 1351-1 про видобуток і реалізацію бурштину, який Верховна Рада провалила в лютому цього року: не вистачило всього чотирьох голосів народних депутатів.

— Пам’ятаю, що після цього голосування Борислав Розенблат вийшов у кулуари й перед кількома камерами заявив, що відбувся злочин проти держави, — згадує Сергій Євтушок. — А депутати, які не голосували за закон, — це вороги народу. Думаю, що до того, як Розенблат зрозумів, що парламент не підтримає легалізацію, у нього була світла ідея створити й прийняти новий закон.

На жаль, світла ідея Борислава Розенблата й ще десятка депутатів, які створили революційний «бурштиновий» закон, виявилася перешкодою для сил, які активно заробляють на «сонячному камені».

Загроза гранатою

— Закон, який регулював би цю сферу, ми подали, тільки-но зайшли в Раду, – у 2014 -му році, — згадує Борислав Розенблат. — Я був його рушієм. Говорив про нього привселюдно, у тому числі на телебаченні. Природно, такий розголос влаштовував не всіх. Одного разу на одному з ефірів активістка з Олевська спробувала мене дискредитувати. Заявила, що нібито я маю 92 га землі в Олевському районі Житомирської області, де видобувають бурштин. Потім у суді я довів, що вона говорила неправду. Але на цьому тиск не закінчився. Навпаки! Невідомі загрожували кинути гранату в мій офіс у Житомирі. Довелося найняти охорону, хоча до цього я нею не користувався й за кермом завжди їздив сам.

До слова, неприємні ситуації на Поліссі відбуваються не тільки з Бориславом Розенблатом. Але з кожним, хто має мужність підняти тему нелегального видобутку бурштину.

— Моєму колишньому помічникові, нині депутатові Житомирської облради Олександру Ніколайчуку, проломили голову! – продовжує, Розенблат. — І це при тому, що він журналіст, публічна особа. Думаю, річ у тому, що надмаржинальні бізнеси: бурштин, казино, торгівля прекурсорами, зброєю, незаконне вирубування лісу — у нас у країні ховаються в тіні. На них накладене вето на рівні домовленості між різними політичними кланами. У результаті бурштинові мільярди перетікають із кишені в кишеню, минаючи державну скарбницю. А прості поліські старателі виявляються заручниками великої гри.

Показові виступи

Восени 2016-го року ГПУ на чолі з Юрієм Луценком провела гучну спецоперацію по боротьбі з бурштиновою мафією в Рівненській області. Був затриманий заступник обласного прокурора Андрій Боровик, підполковник СБУ й інші правоохоронці. Активізувався й парламент. Спікер Андрій Парубій ініціював створення робочої групи, яка мала вивчити ситуацію на місцях. А також закликав народних депутатів якомога швидше закінчити роботу над законом до другого читання.

— Події розвивалися настільки стрімко, що ми повірили: скоро свавілля криміналітету й правоохоронців припинитися й нашу роботу легалізують, — зітхає Михайло Сидорко з Рівненщини.

Але «віз залишився там, де й був». Бурштинові бариги на місцях розуміли: у Києві влаштовують «показові виступи», щоб заспокоїти простий люд. А насправді припиняти нелегальний видобуток ніхто не збирається. Адже кошти, виручені за камінь, ідуть у кишені високопоставлених столичних чиновників.

— Копальні контролювали дві групи – львівська й житомирська, — розповідає Борислав Розенблат. – Ринок між собою вони давно поділили. А я зі своєю мрією про легалізацію промислу заважав жити й тим, і іншим. Високих заступників у цих ОЗУ безліч. Можна сказати, що це представники всіх гілок влади в Україні. Їх добре знають і у Верховній Раді, і в кримінальному світі.

Зручні постанови

Щоб хоч якось легалізувати свою діяльність, більшість ділків використовували спеціальну постанову Кабінету Міністрів.

— Наприкінці 2016 року з’явилася дуже зручна постанова про рекультивацію (офіційна назва «Деякі питання реалізації пілотного проекту рекультивації земель лісогосподарського призначення, ушкоджених у результаті незаконного видобутку бурштину» — прим. авт.), — говорить Сергій Євтушок. – Вважаю, що хтось із охочих заробити на бурштині, вдало зайшов у Кабмін і ініціював створення схеми, яка допускає до «годівниці» наближених до влади людей.

У тому, що така рекультивація насправді фікція, впевнений і еколог Володимир Борейко.

— Ці ділки знищують природний ліс, а замість нього садять газонну траву або в найкращому випадку сосонку, яку потім з’їдять короїди, — гарячкує Борейко. — По факту свої зобов’язання вони виконають, а пред’явити їм нічого. Адже постанова Кабміну – це не закон, у якому прописана адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення. По суті, вона не має юридичної сили.

Втім, деякі горі-бізнесмени пішли ще далі. Вони використовували спецдозволи на геологічну розвідку й видобуток корисних копалин в Україні, які регулювалася постановою Кабміну від 2011 року. Але забули, що видати спецдозвіл на видобуток бурштину Держслужба геології й надр України може тільки за наявності відповідної згоди обласної ради. Зокрема, йдеться про три фірми (одна з них, ТОВ «Райт Солюшн», зареєстрована в Гонконзі, а її власник – громадянин Німеччини), які одержали спецдозвіл на видобуток бурштину в Олевському районі в обхід Житомирської облради.

— Копію цього спецдозволу в депутатську приймальню до Розенблата приніс один із депутатів облради, — розповідає юрист Ружена Ляшенко. — Виявилося, що Держслужба геології й надр України видала цей дозвіл в обхід облради, яка відмовила цим бізнесменам двічі – спочатку своїм листом, а потім і рішенням сесії. Більше того, коли ми почали детально перевіряти ці спецдозволи, виявилося, що їхні номери співпадають із дозволами, виданими колись на видобуток вапна в Луганській області й вугілля в Донецькій. Як тільки ми повідомили їм про це, у Держгеонадрах швидко поміняли номери. Але питання залишилося відкритим: як обласна рада може захистити надра від незаконного використання? Від імені народного депутата Розенблата ми писали листи в ГПУ, СБУ, Адміністрацію президента – реакції нуль. Залишався один вихід – скасувати дозволи через суд. Тоді облрада звернулася в прокуратуру Житомирської області з проханням подати відповідний позов, адже це було в інтересах місцевої громади. Зараз один із спецдозволів скасований, інші суди заморожені.

(Далі буде)

Марина Руденкова

zrada.today


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Майдан принес таки в Днепр свободу… Увы, свободу беспредела…

Впрочем, громкая стрельба на улицах, ограбление ювелирных магазинов и прочие приметы лихих 90-х если и случаются в нашем славном городе, то все же не в таких количествах, как на заре становления молодой независимой Украины. Говоря о беспределе, мы имеем в виду бандитизм отжима, в который вдохнул свободу нынешний градоначальник Днепра, придав ему новый размах и даже шик — благодаря своему креслу и харизме, которая уже едва вмещается в это самое кресло…

Понятно, что о масштабах этой самой свободы, подаренной самому себе мэром Днепра и его свитой, простые жители едва ли могут догадываться. Принесенный в мэрское кресло революционной волной, поднятой народным благородным гневом, по образованию и профессии юрист и журналист, а по сути своей — рейдер, Борис Филатов давно научился пускать пыль в глаза. Ныне в процесс затуманивания электоральных мозгов вкладываются немалые средства, щедро изыскиваемые, конечно же, не из личных сбережений мэра, а из городского бюджета. Не удивительно, что обильное вложение средств в создание благородного образа днепровского градоначальника дало свои дивиденды.

Многие днепровцы продолжают питать иллюзии относительно персоны «революционного мэра»… Однако все больше здравомыслящих людей, честных и бескомпромиссных граждан — и умеющих читать между строк прирученную градоначальником прессу и его напыщенные посты в ФБ, и тем более сталкивающихся с его реальными делами — начинают понимать, что представляет собой «градоначальник революции». К слову — одними из первых, еще в то время, когда у большинства электората Бориса Филатова еще не остыл восторг от его водружения в мэрское кресло — поняли это люди, делавшие Майдан в Днепре. Тогда по городскому ТВ был показан фильм «Битва за Днепр», в котором Борис Филатов и его хозяева были представлены главными спасителями нашего славного города от агрессии «русского мира».

Неискушенные зрители «схавали» эту пропаганду с восторгом, однако настоящих патриотов города, истинных героев Майдана фильм, мягко сказать, привел в недоумение. Ведь Борис Филатов со своими боссами убежал за границу, и все то время, когда решалась судьба страны, взирал с библейских холмов за событиями в Украине. Триумвират явился в город, когда главный шеф Филатова сам назначил себя губернатором…

Общественная, мягко сказать, нескромность нашего героя, а главное, его искусство извращать правду могли бы послужить первым звоночком для жителей Днепра… Увы — стремление к социально-экономическому обновлению и общественному очищению заставило днепровцев поверить рейдеру, умело прятавшему свою алчную оголтелую сущность за яростным отрицанием старого мира, в котором, кстати, он жил очень даже припеваючи.

Ныне это время жители Днепра вспоминают двояко… Как говорится, все познается в сравнении, большое видится на расстоянии — в том числе мэрская сущность… Предшественник нынешнего градоначальника, которого соратники Бориса Филатова буквально пытались поставить на колени, по-разному вспоминается его земляками. Иные называют его классным футбольным болельщиком, другие — неплохим хозяйственником, третьи — удобным человеком, не мешающим многим людям позволять себе то, что, мягко сказать, не приветствуется законом…Против этого и восстал народ, что, в принципе, не помешало экс-мэру Днепра вознестись на гребне той же революционной волны под купол Верховной Рады.

Да, все познается в сравнении…Именно эта апробированная самой жизнью истина на днях заставила известного общественного деятеля и ныне местного политика Константина Бильцана высказаться своё относительно текущей ситуации в Днепре: «Такого уровня коррупции и беспредела, который сейчас происходит в нашем городе с подачи градоначальника Бориса Филатова, не было даже при Кучме и Януковиче!..»

Высказывание более чем весомое и категоричное, учитывая то, что Константин Бильцан за свою гражданскую позицию преследовался опричниками Партии Регионов и даже был заключен под стражу. Понятно, что он не просто принял Майдан с его надеждами на главенство закона над понятиями, искоренение коррупции, но и активно приступил к реализации идей Революции Достоинства. Увы — слишком для многих представителей новой власти эти идеи оказались лишь ширмой, за которой продолжились твориться — но уже «свежими» персоналиями, занявшими высокие кабинеты — беззаконие и произвол.

Да, кое-кто все уже успел попасться под горячую руку Немезиды… За время строительства новой жизни, старт которому дал Майдан, украинские правоохранители привлекли к ответственности за коррупцию и злоупотребление властью целую плеяду топ-чиновников органов местного самоуправления, в том числе Днепровского горсовета. Среди них — экс-депутат Юрий Алешкин, экс-начальник управления торговли Александр Каховский, начальник управления правового обеспечения Артем Павлов, бывший директор департамента гуманитарной политики Геннадий Глядчишин… Однако их злоупотребления — вершина айсберга того беззакония, штаб-квартира которого располагается в Днепровской мэрии: иные неравнодушные граждане уже называют ее офисом компании под названием Днепр. Мнение о том, что за свою двухлетнюю каденцию Борис Филатов превратил город в коммерческую компанию, где на практике оттачиваются механизмы отжима, не лишено справедливости.

Вот уж поистине — рейдерство бессмертно, и отжимщик, пусть и получивший формальное доверие народа, не способен стать достойным и мудрым выразителем его воли… Заявляя о себе как о современном политике новой волны, «свежей крови» в органах местного самоуправления, Борис Филатов — не смог или не захотел — стать цивилизованным руководителем муниципалитета, наподобие его европейских коллег. Действительно, трудно представить Бориса Филатова в образе  толерантного руководителя, сдержанного в речах и поступках — скажем, едущего в мэрию на велосипеде и приветливо раскланивающегося с земляками…Привыкший жить на широкую ногу рейдер не счел нужным умерить свою тягу к дорогим вещам и явить электорату равного с народом человека. Два дорогих джипа и мерседес, облаживаемые за счет городской казны, многочисленные командировки за рубеж, также финансируемые бюджетом Днепра…

Подсчитано, например, что Борис Филатов (часто в компании со своим заместителем Михаилом Лысенко) совершил авиаперелетов на сумму порядка 5,4 миллиона гривен!.. Не исключено, что оставшиеся верными роскошному мэру избиратели захотят объяснить это стремление Бориса Альбертовича наладить связи с европейскими муниципалитетами для привлечения инвестиций в Днепр…Увы, увы… Невзирая на дар красноречия, Днепровскому градоначальнику — судя по тому, как хиреет промышленность Днепра, закрываются предприятия — не удалось заинтересовать деловых людей Европы «не первым, но и не вторым городом» Украины.

Впрочем, речь не о моральном облике Днепровского градоначальника, не подлежащего формальному осуждению ни по уголовному, ни по административному кодексам Украины — разве что по иному, работающему в других сферах… Речь — о свободе отжима, подаренной себе самому Борисом Филатовым при поддержке его команды — с чего мы и начали это скромное повествование…

Скорее всего, для большинства жителей Днепра станет открытием то, что свое мэрство и свою команду, выкристаллизованную двумя годами каденции, Борис Филатов продуктивно использовал для отработки методологии недружественных слияний и поглощений… Были и распределены роли. «Сам» обеспечивает политическую крышу, его замы: Михаил Лысенко, Александр Сидоренко, советник – экс-судья- сепаратист Валерий Чернобук и новоиспечённый секретарь горсовета Александр Санжара — осуществляют оперативное руководство исполнителями очередного «проекта». Чаще всего бенефициаром рейдерского захвата является бизнес-империя самого мэра, но иногда Филатов&Co выполняют заказы клиентов всеукраинского уровня.

Братья Каснеры — известные в городе девелоперы — и стали одним из первых «проектов» новоиспеченного мэра, включившего, кроме наработанного арсенала средств, административный ресурс. Сначала, якобы из-за отсутствия разрешений на начало строительства на одном из строительных объектов, управление архитектурно-строительного контроля Днепропетровского горсовета (понятно, ручное) остановило все работы на всех площадках. Затем, с подачи мэра, имеющего своих людей в правоохранительной и судебной системе, были арестованы строительные объекты и одновременно заблокирована регистрация новых договоров и привлечение средств новых дольщиков.

Начавшаяся судебная волокита ставила целью вогнать братьев Каснеров в долговую яму. По заказу Бориса Филатова сразу пять подконтрольных ему организаций и учреждений подали исковые заявления в различные суды в отношении бизнес-активов братьев Каснер. Вдогонку — опять же с подачи Бориса Филатова — в отношении бизнесменов и их близкого окружения было возбуждено сразу несколько уголовных производств.

Так, в августе 2016 года первый заместитель прокурора Днепропетровской области Роман Сосков (тот самый, который в марте этого года был отстранен от должности по подозрению в управлении автомобилем в пьяном виде) вынес постановление, которым отменил ранее принятое решение о закрытии уголовного производства в отношении Александра Каснера. Само уголовное производство было передано не куда-нибудь, а в Главное следственное управление Национальной полиции в Киеве. Затем процессуальное руководство по делу Каснеров забрала себе Генеральная прокуратура, которая тут же дала днепровским прокурорам ряд поручений, в частности, на сбор свидетельств о «противоправных действиях» Александра Каснера.

Суть претензий к нему по сравнению с прошлыми годами не изменилась. В феврале 2017 года ряд знакомых и сотрудников семьи Каснеров были вызваны в качестве свидетелей и допрошены сотрудниками правоохранительных органов. А 9 июня в Днепре высадился десант Главного следственного управления Нацполиции: обысками, которые были проведены у Александра Каснера и его родственников, руководил следователь ГСУ Олег Громадский. Соответствующую санкцию 15 мая дал судья Печерского райсуда Киева Вячеслав Пидпалый, известный тем, что  всегда удовлетворяет требования правоохранительных органов, пусть они даже и не обоснованы.

23 июня 2017 года старший следователь ГУ Нацполиции Днепропетровской области Андрей Гончарук  зарегистрировал новое уголовное производство под №12017040000000770 по ч. 4 ст. 190 Уголовного кодекса Украины (мошенничество в особо крупных размерах). Суть претензий к Каснерам вновь не поменялась, в вину им, как и прежде, вменялись манипуляции с документами для получения права на строительство. Кстати, следователь Андрей Гончарук является весьма любопытной личностью. В 2014 — 2015 годах он уже расследовал два уголовных производства в отношении бизнеса Каснеров, но 11 декабря 2015 года закрыл их по причине отсутствия состава преступления.

Теперь же, по указанию прокуратуры, он вновь вынужден был активизироваться. Не можем не добавить еще штрих к портрету «поборника закона», красноречиво показывающий суть представителей правоохранительной системы страны. Суть, оставшаяся прежней, невзирая на попытки очищения. Так, бедный Андрей Гончарук относится к той категории мужчин, у которых жены зарабатывают значительно больше мужей. Ныне в нашей стране это случается сплошь и рядом. Так, в 2016 году он заработал 99 162 грн., а его жена-предприниматель 238 000 тыс. грн. В собственности семьи находятся жилой дом, две квартиры, несколько других объектов недвижимости, два земельных участка, моторная лодка, джип Ssang Yong и два грузовика, а также 274 тыс. грн. и $21 тыс. наличными. Такие активы делают Андрея Гончарука одним из самых богатых следователей Украины. Но это так — к слову…

К судебному «мочилову» мэр Днепра, разумеется, не за спасибо, добавил псевдообщественное, инициировав ряд статей в подконтрольных ему СМИ, которые представили ситуацию в извращенном виде. Борис Филатов, например, пытался убедить горожан, что только благодаря «передаче этих активов на баланс коммунального предприятия» удалось избежать возможной аварии, связанной с обрушением «недостроя на ул. Плеханова(ныне Владимира Великого), 15 к». При этом Борис Филатов, явно умышленно не упомянул, что инвесторы — братья Каснеры — обязались передать 1000 кв. метров в этом объекте спортивной школе, о чём подтверждалось неоднократно в выданных ими гарантийных письмах, а также приняли решение подарить с десяток квартир ветеранам АТО — причем, настоящим, боевым, а не псевдоатошникам из числа околофилатовской муниципальной «варты».

По мнению Константина Бильцана, отжатый объект, незаконно признанный бесхозным и противоправно переданный на баланс одному из городских коммунальных предприятий, пройдя по цепочке продаж, в итоге окажется в личной собственности Бориса Филатова. «Налицо — стандартная схема рейдерского захвата через доведение до банкротства и прессинг с помощью уголовных производств», — считает Константин Бильцан. Сами братья Каснеры в частных разговорах не скрывали того, что наезд на их бизнес активы стартовал после того, как они отказались передать их под контроль людей, близких к мэру. И что захват недостроя на ул. Плеханова 15 к — только первый «приз» в ходе этого рейдерского захвата. Главная мишень — вся бизнес-империя братьев Каснеров, которая оценивается приблизительно в 20 млн. долларов и включает около 25 объектов недвижимости, которые сдаются в аренду.

Между тем, типичная схема отжима, которую опытный рейдер со стажем Борис Филатов начал использовать и в пору своего мэрства, может дать сбой. Не сама по себе, а благодаря социальному взрыву. Ведь рейдер-мэр и его команда создали проблемы не только братьям Каснерам, но и около полусотни горожан, вложивших до 20 миллионов гривен в строительство ЖК «Кристалл». Днепр и без того входит в число «рекордсменов» в Украине по количеству долгостроев и обманутых дольщиков. Борис Филатов добавил к числу этих бедолаг еще полсотни… Впрочем, что Днепровскому мэру до каких-то дольщиков с их потерей денег и крушением надежд?

Между тем, Константин Бильцан не исключает, что рейдерству Бориса Филатова, пока еще безнаказанному, может быть положен конец. Для этого нужна воля Президента и участие в мэрском разоблачении НАБУ и Генеральной прокуратуры. Потянув за одну ниточку, они смогли бы вытащить на белый свет целый клубок мэрских «проектов» — начиная от закупки джипов и заканчивая отжимом объектов. Не таких проектов ждали от Бориса Филатова днепровцы, доверившие ему город…

Чувствуя свою ответственностью перед родным Днепром, на днях Константин Бильцан написал обращение президенту Украины Петру Порошенко, директору НАБУ Артему Сытнику и Генеральному прокурору Украины Юрию Луценко, в котором вскрыл часть схем, применяемых Борисом Филатовым и его людьми в рейдерских захватах и тендерах — еще одном источнике незаконных доходов.

В этих обращениях также идётся речь о «коррупционном спруте» с участием бессменного победителя торгов в Днепровском горсовете – электромонтажной фирме ООО «МСК Синергия», к которой мэр Борис Филатов проявляет личный нездоровый интерес. Напоминаем читателю, что именно через вышеуказанную компанию в настоящий момент «пилится» городской бюджет г.Днепра.

«Надеюсь, обращение возымеет силу, и жители Днепра будут услышаны. Хотя… Сколько раз мои земляки обращались в контролирующие органы, силовые структуры, профильные департаменты, министерства, Правительство… Жалобы возвращаются тем самым людям и в те самые инстанции, на кого они обращались. Такова наша система, которую нужно переделывать», — говорит Константин Бильцан.

Ну а недавно отметивший вторую годовщину пребывания в мэрском кресле Борис Филатов, похоже, продолжает быть уверенным в собственной неподсудности, и что он выше закона… Впрочем, на вторую годовщину, лицемерно отмеченную сессией горсовета, уже начисто лишенного оппозиции благодаря подкупу фрондирующих депутатов, Днепровский мэр получил подарок из столицы в виде… команды детективов НАБУ. Случайность или знак судьбы?.. Звоночек, извещающий о начале расплаты? За беспредел. За рейдерство. За уничижительное отношение к людям. За публичные оскорбления активистов. За уничтожение малого и среднего бизнеса. За тотальную коррупцию и предоставленную самому себе неограниченность власти, что окончательно снесло крышу Днепровскому градоначальнику и оборвало связь с реальностью…

То, что Борис Филатов, действительно, потерял связь с реальностью, свидетельствует его обращение к директору НАБУ Артёму Сытнику, в котором градоначальник Днепра называет действия детективов бюро, ныне проверяющих работу днепровской мэрии, сумасшедшей фантасмагорией…

Перенесёмся во времени к 14 ноября 2017 года. Мэр Днепра Борис Филатов обнародовал официальное обращение к руководителю Национального антикоррупционного бюро Украины Артему Сытнику с требованием провести объективное расследование незаконных застроек, которые в Днепре ведут скандально известные братья Каснеры. Борис Филатов отметил, что стоит проверить не только действия Днепровской мэрии, но и тщательно изучить деятельность самих работников Бюро. Самым дерзким примером произвола братьев Каснеров является здание по адресу: ул. Владимира Великого, 15б (бывшая Плеханова), более известная как «Каракатица на Плеханова». Её расположили вплотную к местной спортивной школе, а само строительство вели ночью.

Это дело правоохранители изучают более года. Летом скандальную стройплощадку посетил Генеральный прокурор Украины Юрий Луценко.

Мэрия Днепра решением сессии признала недострой в центре города собственностью территориальной общины и передала здание на баланс одного из коммунальных предприятий. Многоэтажку планировали реконструировать для проживания малообеспеченных горожан либо снести. Сейчас работники НАБУ, по обвинению одного из родственников братьев Каснеров, инкриминируют сотрудникам Днепровской мэрии якобы рейдерский захват имущества.

«Сотрудники НАБУ пришли в мэрию и теперь допрашивают сотрудников горсовета, обвиняя их в рейдерском захвате чужого имущества. Свекор Каснера, пенсионер 70 лет по фамилии Прокофьев, «владелец» 14-этажного недостроя в центре Днепра, написал заявление в НАБУ, и его взяли в производство», – отметил Борис Филатов в своём обращении.

Как известно со слов градоначальника, во время бурных событий 2013-2014 годов Каснеры захватили ряд земельных участков, имущества и коммуникаций, которые были в муниципальной собственности. Только в течение года в Днепре без разрешительных документов было возведено несколько новостроек. Так называемые строительные работы сопровождались поджогами собственности граждан и запугиванием «титушек», а также подкупом правоохранителей и судебных решений.

Понятно, что инвесторы ЖК «Кристалл» не захотели быть жертвой мэрского произвола и написали вместе с девелоперами заявление в НАБУ о рейдерском захвате со стороны мэрии объекта  на улице Плеханова (ныне Владимира Великого) 15 к. Ответом стало открытие НАБУ уголовного производства. «Даже если ваши сотрудники в интересах братьев Каснеров предъявят мне подозрение, я все равно буду бороться за Днепр против негодяев, которые искажают мой город», — написал Борис Филатов, возможно, не отдавая отчета в том, что именно он искажает родной город.

И что уничижительное отношение к пенсионерам — этим достойнейшим людям, славе и гордости Днепра, высоко ценимым, например, соперником Бориса Филатова на выборах Александром Вилкулом, — глубоко оскорбительно не только для ветеранов, но и для всех днепровцев. То, что пенсионеры — «нищеброды», Борис Филатов недвусмысленно дал понять в том же открытом обращении в НАБУ, не случайно указав возраст владельца объекта на Плеханова — 70-летнего днепропетровца Прокофьева… Ну а готовящаяся одиозным градоначальником новая битва за Днепр может стать таким же фарсом, каковым является мэрская роль Бориса Филатова, дующегося от собственной значимости, но могущего вот-вот лопнуть, как мыльный пузырь…

Автор: Константин Бильцан

vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Андрея Важенин утверждает, что рутений-106 “не является чистым канцерогеном”.

Челябинский областной онкологический диспансер не располагает информацией об опасных концентрациях радиации в регионе после выброса рутения-106. Населению советуют сохранять спокойствие и “пить пиво”, сообщает Интерфакс во вторник,21 ноября, со ссылкой на главного онколога области Андрея Важенина.

“Мы проводим свой мониторинг. Каких-либо данных об опасной ситуации в регионе к нам не поступало”, – сказал он.

Важенин также пояснил, что рутений-106 “не является чистым канцерогеном”, поэтому “населению не о чем беспокоиться”.

При этом врач посоветовал всем, кто “сильно переживает, смотреть футбол и пить пиво”.

В свою очередь в пресс-службе администрации в городе Озерск, где расположен ядерный комбинат Маяк, сообщили, что в городе “не наблюдается паники среди населения”.

“Мы мониторим ситуацию с начала октября, когда появились первые сообщения о загрязнении рутением-106. Обстановка в городе спокойная, паники не наблюдается”, – сказал сотрудник пресс-службы.

Как сообщал Корреспондент.net, ранее в Росгидромете подтвердили, что в городе Озерск зафиксирован экстремально высокий уровень радиационного загрязнения вблизи ядерного комбината Маяк.

Ранее госкорпорация Росатом, которой принадлежит комбинат, отрицала сведения об аварии на предприятии.

Российское отделение Гринпис намерено обратиться в прокуратуру с просьбой провести проверку возможного сокрытия выброса радиации.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже багато років відбувається незаконний видобуток піску біля с. Стрижівка Коростишівського району бізнесовою групою, пов’язаною з Михайлом Пухтаєвичем.

Земельні ділянки, на яких видобувається пісок, заарештовані ухвалою суду. Арешт суду постійно порушується – пісок вивозять. Активісти періодично виявляють вантажні машини і примушують поліцію арештовувати їх (остання ухвала суду за посиланням).

Сам Пухтаєвич проходить підсудним у кримінальній справі по шахрайству №296/12/12-к, що слухається в Корольовському райсуді міста Житомира. Тобто нелегальний бізнес проводиться в інтересах підсудного, до якого не застосовані належні запобіжні заходи!

Звісно, що активність громадськості – і насамперед групи ГО «Поліський щит» та ВПК «Айдар», заважає незаконному бізнесу. Отже є зацікавленість Михайла Пухтаєвича та його партнерів/підлеглих, а також споживачів незаконно видобутого піску, припинити тиск громадськості. Проблем з правоохоронними органами немає, бо вони «безкорисно» (поки що з хабарами від Пухтаєвича нікого не піймали):

— бездіють у припинені незаконного видобутку, тобто нездатні виставити охорону на земельну ділянку, де системно порушується заборона суду;

— бездіють у вилученні всієї техніки, як за вивезення піску, так і контрабандної (є ж й інші кримінальні справи на фірми Пухтаєвича);

— бездіють у порушенні кримінальних проваджень на споживачів незаконно видобутого піску, — хоча на Житомирщині майже немає законного видобутку і всі ці заводи/ЖУАШі нездатні будуть пояснити джерело піску, а аналізи б дозволили довести факт використання крадених надр (в 2013 році такі аналізи були зроблені і фальсифікація документів на пісок доведена – але внаслідок Майдану-2, змінилося керівництво житомирської міліції);

Останнім часом, агресивність команди Михайла Пухтаєвича зросла – було зафіксовано декілька випадків тарану автомобілів активістів, які зупиняли машини з незаконно видобутим піском. Ситуація проста: люди Пухтаєвича зможуть за рахунок продажу краденого піску відремонтувати чи купити нові автомобілі – у активістів же немає на це коштів.

Осі відео репортажі з місць ДТП – коли таранили машини активістів, що фіксували вивезення краденого піску:

17 березня 2017 року

31 жовтня 2017 року

1 листопада 2017 року

Проте, вже 10 листопада відбулося подальше загострення ситуації: десь о 23-00 невідомі озброєні люди побили активіста Пилипчука Олександра Андрійовича, який спостерігав за кар’єром Пухтаєвича.

До лікарні його відвезли «Айдарівці». Наступного дня – 11.11.2017, автор цієї публікації взяв у нього коротке інтерв’ю.

Поки цей активіст знаходився у лікарні, до нього приїжджали і представники поліції – провели допит. Заяви потерпілого про те, що «тітушок» привіз Ренат Фаїзов – помічник чи компаньйон Михайла Пухтаєвича, що керує технікою на кар’єрі, усіляко спростовувалося представником поліції: він так допитував і ставив запитання потерпілому, що будь-хто був би непевний, що саме він бачив. Але це не остаточні покази, бо зрозуміло ж, що після черепно-мозкової травми, втрати свідомості та переломів, сконцентруватися і давати покази, жодна людина не зможе.

Приїжджав до лікарні і Михайло Пухтаєвич – відповідне відео та фотографії з’явилися у соціальних мережах:

Избитый активист

Избитый активист

Зараз потерпілого переведено до житомирської лікарні і під час обстеження знайдено деякі інші травми, про які не повідомлялося громадськість у Коростишеві. — Невідомо поки що чи діагностували їх коростишевські лікарі, і чи повідомляли хворому, бо медичну документацію ми не бачили.

В понеділок 13 листопада, представники ВПК «Айдар» провели зустрічі з представниками обласної влади та правоохоронних органів (надаємо посилання на відео):

* з керівництвом слідства обласної поліції;

* із заступником прокурора Житомирської області;

* з головою Житомирської облдержадміністрації Ігорем Гундичем та народним депутатом Павлом Дзюбликом, на території округу якого це сталося (і який входить до парламентскьог окомітету з екології).

Вимоги активістів можна звести до наступних тез:

1) має припинитися корупція в органах прокуратури, СБУ та поліції, внаслідок чого багато років є можливим незаконний видобуток та торгівля піском, — насамперед виставлена охорона чи забезпечене цілодобове відео спостереження на кар’єрі Пухтаєвича, що унеможливить подальший видобуток та вивезення піску, а також побиття активістів, що цьому заважають;

2) має бути проведено належне розслідування фактів побиття активістів, а також пошкодження їх майна (насамперед автомобілів) – а винні особи, насамперед організатор злочинів Ренат Фаїзов, мають бути ізольовані від суспільства у СІЗО на час розслідування та суду;

3) має припинитися тиск правоохоронних органів на потерпілого, що вочевидь здійснюється з метою заплутати ти спростувати його покази, — і відповідно звільнити Михайла Пухтаєвича та його людей від кримінальної відповідальності;

 На думку правозахисника Богдана Бондаренко, найближчим часом корумповані працівники правоохоронних органів можуть звинуватити самих «айдарівців» в побитті Олександра Пилипчука – мовляв їм вигідно, щоб був резонанс навколо Михайла Пухтаєвича і підстава для подальшого тиску на прокуратуру області. Відсутність же цілодобової охорони біля потерпілого – з вже відомими не менш ніж двома зустрічами з Михайлом Пухтаєвичем, можуть призвести до залякування та зміни показів. І в принципі людину можна зрозуміти: потрібне дороге багатомісячне лікування, а гроші зараз може дати лише багатий Михайло Пухтаєвич.

Правозахисник вважає, що індикатором корупції та наявності волі розслідувати справу, буде дві речі:

1) чи буде виставлена охорона поліції – хоча б один екіпаж з 2-3-х поліцейських біля кар’єру, що ускладнювало б побиття в цьому районі активістів та вивезення незаконно видобутого піску;

2) чи буде термінове звернення до слідчого судді за дозволом на отримання інформації про мобільні телефони, що фіксувалися в радіусі 3-5 км. від кар’єру вночі з 10 на 11 листопада, — аналіз переміщення абонентів та належності мобільних телефонів дозволить встановити особи «тітушок», перевірити інформацію про їх координацію з Ренатом Фаїзовим (чи переміщувався його телефон разом з ними в просторі – їхали в одній машині чи однією колоною; чи телефонували один одному), встановити особи можливих свідків подій.

Богдан Бондаренко застерігає громадськість: якщо зараз ніхто не буде закритий у СІЗО, не буде унеможливлено подальший видобуток піску та спустять «на гальмах» розслідування фактів побиття, таранів автомобілів ї незаконного видобутку, керівництво обласної прокуратури, поліції та СБУ упевниться, що активістів можна просто фізично знищувати. І далі будуть бити всіх, хто буде виступати і проти незаконного випилу лісу, і проти афер в сфері публічних закупівель за бюджетні кошти, і протестуючих проти торгівлі дітьми чи ліквідації інтернатів з передачею земельних ділянок забудовникам.

Правозахисник рекомендує «айдарівцям» не забувати і про бездіяльність СБУ в справі Пухтаєвича: очевидна бездіяльність прокуратури і поліції не може не бути пов’язана з хабарами – якби їх не отримували, то не бездіяли б роками. А от забезпечити спостереження та зафіксувати отримання хабарів керівництвом обласної поліції та прокуратури – це якраз компетенція співробітників СБУ під процесуальним керівництвом військової прокуратури. Саме військова прокуратура з операми СБУ є чемпіоном в Україні за кількістю затриманих хабарників – особливо в погонах. І бездіяльність житомирського СБУ у справі Пухтаєвича свідчить про те, що вони теж «в долі». То чому ж 13 листопада громадськість відвідала Ігоря Гундича, ГУНП і Любомира Війтовича – а про УСБУ в Житомирській області забула?

Богдан Коротун

patriot-zt.info


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Согласно информации Росстата, которая была распространена в СМИ в понедельник, снижение уровня доходов и жизни населения России ускорилось в 4 раза.

В октябре, прибыль граждан, которая остается у них после все обязательных проплат, учитывая инфляцию, снизилась еще на 1,3%. Если сравнивать, например, с двумя предыдущими месяцами, где падение составляло 0,3%, снижение ускорилось в четыре раза. При этом по итогу 3-летнего периода, эта цифра превысила 11%, то есть 5,5 трлн руб.

Если не брать во внимание денежную доплату пенсионерам в январе текущего года в сумме 5 тыс. руб., то реальные доходы россиян снижаются все 3 года подряд, а это уже рекордный показатель с начала 90-х годов прошлого столетия.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хіба це не колапс правоохоронної системи України, коли до закінчення повноважень органів прокуратури по розслідуванню злочинів Державне бюро розслідувань так і не було створено? І що можна чекати від цього правоохоронного органу?

Дійсно, складається таке враження, що найвищі посади в правоохоронних органах нашої держави займають особи, які не збираються проживати в Україні, коли закінчаться їх повноваження. Теж саме, або навіть гірше можна сказати про нинішню Верховну Раду України, особливо тих народних депутатів, які перебувають у складі профільного Комітету ВР. Про що вони всі думали протягом останніх 2-х років, тобто перехідного періоду, на який прокуратура мала повноваження розслідувати злочини, підслідні НАБУ та Державному бюро розслідування, для мене особисто не зрозуміло. Складається враження, що вони працюють як представники Державної служби із надзвичайних ситуацій, які зобов’язані виїзжати лише на гасіння пожежі.

В зв’язку з цим, хотілося б нагадати трішки історії для того, щоб Ви зрозуміли, про яке «реформування» правоохоронних органів можна говорити в такому випадку. В дійсності, хіба не про розвал системи державного управління і контролю за діяльністю правоохоронних органів, в першу чергу, з боку профільних Комітетів Верховної Ради, одні з яких просто бездіють, як би їх і немає в наявності, а інші займаються більше політикою, ніж вирішенням законодавчих проблем, свідчить той факт, що 20 листопада 2017 року закінчився 5-ти річний термін повноважень органів прокуратури по розслідуванню злочинів, підслідних ДБР, а в грудні 2017 року закінчується критичний термін повноважень слідчих прокуратури по розслідуванню злочинів, підслідних НАБУ. Ви тільки уявіть, в якому становищі, а точніше – хаосі опиниться наша держава, коли до першого терміну не буде створено ДБР (а це вже доконаний факт), а в грудні ц. р. прокуратура зобов’язана буде передати в НАБУ в його нинішньому стані відвертої безпорадності майже 15 тисяч кримінальних проваджень, про що заявляв Ю.Луценко?!

А що вже говорити про те, що наші законодавці явно забули, а може навіть і не знали, що в Перехідних положеннях до КПК України, в п. 20-1, чітко зазначено, що спеціальне розслідування конкретних кримінальних провадженнях (які стосуються, в основному, злочинів, які інкримінуються попередній владі) стосовно підозрюваних, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, – здійснюється теж тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідувань (опублікування у газеті “Урядовий кур’єр” відповідного повідомлення його керівником). Я переконаний, що про можливі негативні наслідки настання такого моменту не усвідомлюють ні в Верховній Раді, ні в інших коридорах влади, в т.ч. і наш гарант Конституції. На жаль, про це не задумувався заздалегідь Генеральний прокурор, відомство якого навіть після настання таких критичних моментів зобов’язане буде нести відповідальність за організацію досудового розслідування і процесуальне керівництво розслідуванням по всіх таких провадженнях!!!

Більше того, його не професійні заяви про те, що в таких випадках він, начебто, буде визначати підслідність по справах, підслідних ДБР, за іншими органами досудового розслідування (НПУ, СБУ) не витримують критики, бо це протирічить вимогам ст. 216 КПК України про підслідність, а головне, що в разі таких його дій всі докази, здобуті в результаті порушення порядку, встановленого цим Кодексом, будуть визнані судом недопустимими. Для нього і його команди «професіоналів» процитую зміст п.2 ч.3 ст. 87 КПК України: «недопустимими є також докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних проваджень»! І це по-перше.

По-друге. Генеральний прокурор і інші керівники прокуратур дійсно мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, але лише в разі «неефективного розслідування». Я думаю, що не потрібно читати лекцію Генеральному прокурору щодо змісту цього поняття. Єдине, що можу підкреслити: відсутність у законі повноважень щодо можливостей проведення розслідування у слідчих прокуратури після 20 листопада ц.р. не є свідченням неефективного виконання слідчих дій, і тим більше по тих провадженнях, які будуть зареєстровані після цієї дати.

По-третє. Висловлені Ю. Луценком наміри продовжувати проведення досудового розслідування по справах, підслідних ДБР після закінчення названого терміну силами процесуальних керівників протирічать вимогам ст. 36 КПК України, в т.ч. і п.4 ч.2, яким надано право прокурорам у необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії (тобто, без виконання негласних слідчих (розшукових) дій), але і це можливо здійснити лише в порядку визначеному цим Кодексом. Тому, ще раз нагадую, що у відповідності до ч.7 ст. 214 КПК України, якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. І все.

Не можу також не спростувати розповсюджувану сьогодні помилкову інформацію про те, що слідчі прокуратури, начебто, мають право продовжувати досудове розслідування по вже розпочатих до вищезазначеної дати кримінальних провадженнях. Це не відповідає п.2 ч.1 Перехідних положень до КПК України, де чітко сказано, що такі повноваження слідчі прокуратури виконують лише до того, коли буде введена в дію ч.4 ст. 2016 КПК України, тобто до дня, коли почне діяти ДБР.

Отже, Ви тільки вдумайтесь про необхідність створення ДБР вперше було згадано в КПК 2012 року, в частині 4 ст. 216 якого було зазначено, що слідчі органів Державного бюро розслідувань будуть здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне  становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1, 2 і 3 категорії посад, суддями та працівниками правоохоронних органів. Наразі ч.4 ст. 216 змінена у зв’язку з прийняттям нового Закону «Про державну службу», якою передбачається закріпити за ДБР розслідування злочинів, вчинених найвищими посадовими особами держави, правоохоронцями і суддями, а також особами, посада яких віднесена до категорії «А», окрім випадків, коли досудове розслідування віднесено до підслідності НАБУ. Тобто, повноваження органів ДБР були значно звужені, лише до держслужбовців 1-ої («А») категорії.

Таким чином, передбачений новим КПК орган досудового слідства – ДБР повинен був проводити досудове розслідування кримінальних правопорушень не по їх категоріях, а лише по специфічних спеціальних суб’єктах їх вчинення, а саме, підкреслюю: будь яких злочинів, вчинених названими високопосадовцями, в тому числі і корупційних.

Про необхідність створення саме Державного бюро розслідування для забезпечення ефективного розслідування кримінальних правопорушень неодноразово вказував у своїх рішеннях і Європейський суд із прав людини. Як убачалось з подання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини до Кабінету Міністрів України від  30.09.2014 року (дослівно): «враховуючи велику кількість рішень Європейського суду щодо України, якими констатовано не проведення ефективного розслідування, секретаріат Комітету Міністрів Ради Європи пропонує КМРЄ при розгляді питання про виконання Україною рішень Європейського суду зосередитись на проблемах ефективного розслідування, включаючи створення Державного бюро розслідування».

Але, не дивлячись на це, Верховною Радою  України, так би мовити, демократичного скликання 14.10.2014 року було прийнято Закон  України «Про Національне антикорупційне бюро України», до повноважень якого віднесено розслідування кримінальних корупційних правопорушень, які вчинені найвищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Як убачалось з Прикінцевих положень цього закону, до підслідності слідчих цього органу віднесено кримінальні правопорушення, вчинені високопосадовцями, в т. ч. держслужбовцями 1-2 категорій, суддями, прокурорами та працівниками інших правоохоронних органів (тобто, розслідування яких до цього відносилось до виключної компетенції слідчих ДБР).

Таким чином, в системі правоохоронних органів після прийняття названого вище закону з’явилися  два нових самостійних суб’єкти розслідування кримінальних правопорушень, вчинених високопосадовцями, суддями, прокурорами та іншими правоохоронцями, з одною відмінністю: НАБУ повинне розслідувати корупційні правопорушення, вчинені високопосадовцями, але не нижче державних службовців 2 категорії, суддями і правоохоронцями; а ДБР будуть підслідні всі інші кримінальні правопорушення, вчинені частиною із цих суб’єктів,а саме державними службовцями категорії «А» (як приклад: заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, ДТП и т.д., що заздалегідь буде становити значно меншу кількість підслідних злочинів ніж в НАБУ). Саме, в зв’язку з цим, Генеральна прокуратура України  ще в листопаді 2014 року зверталась до Президента України  зі своїм листом щодо недоцільності створення в такому вигляді НАБУ, яке буде вести досудове розслідування відносно одних і тих же високопосадовців, що і ДБР,  навівши конкретні доводи, в т.ч. і закладені в цьому негативні наслідки від подібного дублювання функцій та можливих конфліктів між ними в зв’язку з цим.

Але, наш Президент і більшість законодавців, які знаходяться під тиском США і Європи і не бажають звертати увагу не тільки на джерела і причини існування корупції у вищих ешелонах органів державної влади і місцевого самоврядування,  а і прикриваються помилковою ідеєю посилення боротьби із цим ганебним явищем, шляхом накопичення нових антикорупційних органів. Не обговорили цю ідею і із практикуючими юристами та незалежними науковцями, будь-якої уваги на їх пропозиції не звернули і пішли ще далі. Таким чином, було зруйновано всю правоохоронну систему, в першу чергу як слідчі, так і оперативно розшукові підрозділи, які були здатні при створенні їм таких сприятливих умов, при такому матеріально-технічному забезпеченні та при таких високих зарплатах як у НАБУ, оперативно розкривати і розслідувати найбільш складні та заплутані злочини, які вчиняються у вищих ешелонах влади, в першу чергу в організованих формах, та головне – доведення їх до суду для застосування справедливого покарання. Треба визнати, що значну шкоду реалізації ідеї по посиленню боротьби із корупцією завдали так звані «грантоїди», які на замовлення своїх закордонних «господарів» все зробили для того, щоб новий антикорупційний орган був лише ширмою, а не справжнім локомотивом у боротьбі із корупцією у вищих ешелонах влади. Я допускаю, що такі підходи до створення і головне – підбору туди недосвідчених кадрів влаштовували і нинішню владу.

Так, створивши НАБУ, яке повинне займатися розслідуванням саме корупційних кримінальних правопорушень, вчинених високопосадовцями, та внісши одночасно зміни до ст. 45 КК України, якими було визначено перелік корупційних злочинів, законодавці із незрозумілих причин (я допускаю, що може і навмисно) до підслідності «детективів» НАБУ віднесли лише частину із них. Разом з тим, новому антикорупційному органу додатково було надано можливість займатися розслідуванням і інших злочинів, які не мають ніякого відношення ні до корупції, ні до підслідних НАБУ суб’єктів, тобто до високопосадовців. Я вже неодноразово звертав увагу, що така норма була абсолютно шкідливою для самої ідеї боротьби із корупцією саме у вищих ешелонах влади, бо в подальшому законодавці до підслідності детективів Антикорупційного бюро віднесли і злочини, які вчинені керівниками суб’єктів великого підприємництва, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50%. Окрім того, їм було надано право розслідувати і кримінальні провадження про підслідні йому злочини, але які вчинені не високопосадовцями, а і іншими службовими особами державних органів, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування чи суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких є частка державної або комунальної власності, в тому випадку, коли розмір предмету злочину або завданої  ним шкоди становитиме приблизно більше 500 000 гривень.

Таким чином, Ви тільки вдумайтесь, новоствореному спеціальному антикорупційному органу надали можливість займатись і не властивими його призначенню функціями, а саме виявленням кримінальних правопорушень, які не є корупційними і вчинені не високопосадовцями (наприклад: керівниками найнижчих структурних підрозділів підприємств, установ, організацій, сільських, селищних рад і т.д.). І мої невтішні прогнози підтвердились: саме такі суб’єкти і вчинені ними злочини і значаться в більшості своїй серед закінчених детективами НАБУ справ і відносно яких були направлені до суду обвинувальні акти, чи клопотання про закриття провадження, чи про звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності.

Ще більш шкідливим і таким, що відволікає НАБУ від боротьби із корупцією у найвищих ешелонах влади, є внесені законодавцями зміни в ст. 216 КПК України, де тепер в підпункті 2 п. 3 ч. 5 передбачено, що наглядовий прокурор антикорупційної прокуратури своєю постановою може віднести до підслідності НАБУ і будь-яке інше кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, «якщо відповідним злочином було заподіяно, або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам». Виходячи із такої підслідності такого новоствореного саме антикорупційного органу, стає незрозуміло, а хто ж буде розкривати і розслідувати, в першу чергу, корупційні злочини у вищих ешелонах влади?!

Саме в зв’язку з цим, хотів би тепер звернути увагу на те, а що ж буде розслідувати в такому випадку ДБР, яке, на мій погляд, є більш конкурентним органом ніж НАБУ, якщо виходити із того ж більш продуманого порядку підбору кадрів. Перш за все, компетенція Державного бюро розслідувань, передбачена КПК 2012 року та яка  була схвалена впливовими європейськими інститутами при оцінці нового кримінального процесуального закону, викладеними вище змінами внесеними протягом 2014-2015 років та прийняттям цілого ряду нових законів, фактично повністю змінилася.

Отже, по-перше, ДБР буде розслідувати кримінальні правопорушення про корупційні злочини, вчинені державними службовцями лише 1 категорії, до якої відносяться всі високопосадовці, проте лише ті злочини, які не підслідні НАБУ, а це, вибачте, не корупційні. Єдине, по чому опосередковано цей новий орган можна назвати як антикорупційний, то це через надання йому права розслідувати злочини про корупцію, вчинені Директором НАБУ та іншими службовими особам Антикорупційного бюро, заступником Генерального прокурора-керівником САП та прокурорами цієї прокуратури, і то, окрім тих випадків, коли досудове розслідування таких злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю НАБУ.

Таким чином, Ви можете уявити, скільки буде всього таких кримінальних проваджень. Я впевнений, якщо не одиниці, то зовсім невелика кількість. Основною ж функцією цього ж новоствореного органу,на превеликий жаль, буде розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (тобто, військові злочини), а таких на сьогодні в провадженні військової прокуратури знаходиться, за словами того ж Ю. Луценка, більше 15 тисяч справ? Хіба для розслідування таких, в основному, одноепізодних кримінальних правопорушень, в першу чергу вчинених учасниками АТО, до яких відношення в суспільстві в основному шанобливе , передбачалось створення такого суворого за назвою нового правоохоронного органу із штатом в кількості 1500 слідчих і оперативних працівників?! І це при тому, що раніше були слушні пропозиції наділити ДБР повноваженнями розслідувати злочини,  пов’язані із діяльністю злочинних організацій (для відому, згідно статистичних даних, тільки за 2014 рік правоохоронними органами України  зареєстровано всього 5 злочинів про створення злочинної організації, лише в одному з яких повідомлено про підозру, 1 кримінальне провадження закрито, а 4 продовжували розслідувати).

Пропонувалось доручити слідчим ДБР розслідувати і злочини, пов’язані з тероризмом, яких протягом того ж 2014 року було зареєстровано: 1499 терористичних акти та 478 епізодів створення терористичних груп чи організацій, з яких до суду направлено лише 58 злочинів, а також особливо тяжкі насильницькі злочини, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі ( до речі, в 2014 році було зареєстровано 1547 умисних вбивств при обтяжуючих обставинах та 2260 посягань на життя працівників правоохоронних органів або військовослужбовців, з яких до суду скеровано лише 354 злочини)! Хіба це не було достатньою аргументацією на той час?

Тобто, з цього можна зробити висновок про те, що, таким чином, нинішніми законодавцями ідею створення такого потужного органу досудового розслідування злочинів у вищих ешелонах влади, як ДБР, було фактично повністю зруйновано, а запропоновано створити замість нього фактично орган, який буде займатися виявленням, розкриттям і розслідування злочинів, які до цього були підслідні не тільки слідчим органів прокуратури, як це справедливо передбачалося в Перехідних положеннях до КПК 2012 року, а в більшій мірі – слідчим Національної поліції і найбільше – це військових прокуратур. 

Тепер коротко щодо самого Закону і порядку конкурсного відбору керівництва ДБР.

Не дивлячись на те, що передбачений Законом України «Про Державне бюро розслідувань» порядок укомплектування його складу, як на мене, більш державницький і такий, що буде сприяти набагато кращій його результативності ніж у НАБУ, я все одно не можу погодитись в повній мірі з тим, що більшість посад в цьому органі досудового розслідування будуть займати особи, які не мають будь-якого досвіду на посадах слідчих і оперативних працівників. Нав’язана із-за меж України практика відбору претендентів на посади, особливо керівні, в правоохоронні органи не є в принципі шкідливою, але, використовується вона в Україні, як на мене, не правильно. Про це засвідчив досвід її застосування за останні 2-3 роки. Я про це неодноразово писав, але, до мене не тільки не дослухались, а навіть є випадки, коли звинувачували, мовляв, у нерозумінні європейських підходів. Наголошую, що я залишаюсь при своїй думці і поясню чому.

Так, в пункті 3 Прикінцевих та Перехідних положень до цього закону передбачена абсолютно вірна рекомендація утворити ДБР за рахунок штатної чисельності слідчих підрозділів ГПУ та відповідних (я так зрозумів – оперативних) підрозділів МВС і інших державних органів, які протидіють злочинам. Але, цю вимогу в самому Законі знівельовано, бо вже передбачено не зовсім прийнятні, якщо виходити із інтересів держави, принципи  формування слідчих підрозділів ДБР, а саме:

  •  особами, які протягом останнього року (!)  обіймали посади слідчих, прокурорів –  не більше ніж на 30%;
  •  особами, які протягом останнього року (!) обіймали посади слідчих в інших органах державної влади – не більше  19%;
  •  інших осіб, які мають відповідний стаж роботи в галузі права – не менше ніж на 51%.

Тобто, більшість слідчих ДБР не будуть мати будь-якого досвіду слідчої роботи, а інша частина чисто теоретично може мати досвід роботи 1 рік! Передбачена в законі норма про те, що такі «спеціалісти» повинні пройти протягом року «стажування» в ДБР викликають у мене лише подив, бо я знаю з практики, що для підготовки слідчого не завжди достатньо і 5 років?!

Ще більш неприйнятним є комплектування оперативних підрозділів ДБР, куди передбачено набрати не менше 60 % осіб, які не мають будь-якого досвіду в правоохоронній діяльності, кого навчити буде практично неможливо ні протягом року, ні протягом кількох років, а головне – не буде для цього часу і не буде кому. Тобто, ці 51% так би мовити «слідчих» і 60 % «оперативних працівників» це баласт, це той «контингент», який буде протирати, вибачте, штани, а платники податків будуть оплачувати їх неробство! Про які можна говорити результати діяльності ДБР в такому випадку?! Це категорично неправильно, бо як і в НАБУ, це створює умови для набору на службу осіб, які взагалі не зможуть за своїми особистими даними перебувати на посадах слідчих і оперативних працівників. В цьому я неодноразово переконувався на своєму професійному шляху.

Проте, можна погодитися із тим, що в Законі «Про ДБР» значно продуманіше викладена процедура підбору і проходження конкурсів кандидатами на посади Директора ДБР і його заступників, бо членами Комісії, на відміну від подавляючої більшості попередніх, повинні бути лише особи, які не тільки мали бездоганну ділову репутацію, а і вищу юридичну освіту та високі професійні якості. Саме це і дозволило відібрати, як на мою думку, на ці посади 19 претендентів, більшість із яких володіють хорошою професійною підготовкою, як на ділянці досудового слідства, так і оперативно-розшукової діяльності, чого у свій час не відбулося, на жаль, при відборі в НАБУ.

Хоча, і в цьому випадку так розпіарений в ЗМІ конкурсний відбір до правоохоронних органів, застосовані і в ДБР, теж показав свої недоліки і недосконалості, як би цю систему не хвалили. Адже, поясніть, як до числа кандидатів на найвищі посади у ДБР потрапили особи, які «вірою і правдою» служили режиму Януковича, а один із яких приймав саму активну участь у завідомо незаконному засудженні того ж Юрія Луценка, неодноразово і послідовно орієнтував суд як на незаконне утримання останнього під вартою із політичних мотивів, що було підтверджено рішеннями ЄСПЛ, так і у винесенні 2-х завідомо неправосудних вироків. Я також не можу змовчати і про деяких інших кандидатів, які себе відкрито заплямували по відомим у ЗМІ кримінальним провадженням, де були допущені грубі порушення прав людини та основні засади кримінального провадження, такі як верховенство права, право на свободу і особисту недоторканність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини і т.д. Мені особисто відомі факти, коли ці особи мали безпосереднє відношення до завідомо незаконного притягнення громадян до кримінальної відповідальності. Але, мабуть я не про те говорю, бо також усвідомлюю, що саме такі «фахівці» були потрібні режиму Януковича і, на жаль, скаладється враження, що потрібно і нинішній владі, бо вони завжди готові виконати будь-які замовлення! Але, підкреслюю, я не маю на увазі всіх обраних претендентів, а лише окремих із них.

Також не можу погодитись із тим, що названим законом, як і у випадку із НАБУ, взагалі не передбачено підстав для звільнення директора ДБР і його заступників із займаних посад, а мова йде лише про підстави припинення їх повноважень! І навіть в такій редакції мова йде лише про їх дострокове припинення виконання повноважень, але не зазначені підстави, пов’язані з неналежним виконанням своїх службових обов’язків, порушенням норм закону та основних засад кримінального провадження, що неминуче призведе до можливої появи у таких безконтрольних осіб почуття безкарності та вседозволеності, як це сьогодні наглядно спостерігається в поведінці уже діючих керівників антикорупційних органів. Різниця між ними тільки полягає в тому, що директор ДБР може також припинити свої повноваження в разі притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, чого по директору НАБУ не передбачено, проте для останнього у підставах зазначена можливість звільнення за результатами негативного висновку перевірки внутрішнього аудиту.

На закінчення публікації зазначу, що сьогодні вже відомі результати голосувань по відбору Директора ДБР і його заступників. Визнаю, що вибір комісії вдалий. Мене тішить те, що обрані дійсно одні з найкращих претендентів, всі троє дійсно є професійно підготовленими правоохоронцями, слідство знають не лише по посібникам, а із власного досвіду, двоє із них мають і достатній досвід роботи на адміністративних посадах. Це мене радує і дає надії, що хоча б цей орган запрацює, причому набагато швидше ніж НАБУ. Єдине, що мене хвилює, то це чи достатньо у них досвіду саме по організації роботи такого великого колективу слідчих і оперативних працівників і чи зможуть вони вистояти під тиском влади, політичних сил та вулиці. Хочеться вірити, що вони з цими проблемами впораються. Друге. Позитивом є також те, що серед них немає осіб явно зорієнтованих на владу і політиків. І нехай, які б замовні статті на них не писала продажна частина «фахівців пера», як би їх не поливали відвертим брудом, вони повинні демонструвати своїми справами свою незалежність і принциповість, а головне – результативність!

І насамкінець. Щодо Директора ДБР. Із тих «пасквілів» на нього є лише кілька достовірних речей, які його абсолютно не компрометують. Це те, що він працював довгий час в прокуратурі на Львівщині, що в 2014 році після Революції гідності був призначений саме Олегом Махніцьким на службу в Головне слідче управління ГПУ, де зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. І все. Всі інші звинувачення надумані і брехливі.

А якщо ж він дійсно є висуванцем від партії «Народний фронт», то треба подякувати за їхній вибір. За останній час, це дійсно підходяща кандидатура.

Бажаю їм успіхів!

Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Гуманитарная помощь» — это давление на президента Украины с целью трудоустроить на должность министра здравоохранения американскую гражданку, не знающую реалий нашей страны

Michael Druckman

Ukraine Country Director

International Republican Institute, USA

Уважаемый господин Друкман,

Мои американские друзья, близкие к центральному офису Республиканской партии США в Вашингтоне, сообщили мне, что Вы владеете русским языком. Поэтому пишу Вам по-русски. Постараюсь в своем письме к Вам воздержаться от эмоций, хотя, не скрою, в данной ситуации для меня это не просто.

Несколько слов о себе, поскольку Вы не обязаны знать меня, обыкновенного украинского гражданина, совсем не политика. По образованию и роду профессиональной деятельности я врач, психиатр. В молодости я имел неосторожность выступить против системы злоупотреблений психиатрией в политических целях в СССР, за что был репрессирован и провел 7 лет в советских лагерях строгого режима и 3 года ссылки в Сибири. С 1990 года я при активной помощи моих зарубежных коллег, в том числе и американских, модернизирую систему оказания психиатрической помощи в моей стране. Сегодня я являюсь президентом Ассоциации психиатров Украины.

Все именно так, в молодости я, как мог, боролся с тоталитарным режимом в моей стране. Сегодня, фактически, я вынужден бороться с неумным и, в сущности, противозаконным поведением влиятельного чиновника Республиканской партии США. С Вашим боссом, волю которого Вы выполняете в моей стране. Да-да, я о госпоже Супрун, жестко удерживаемой Вами в кресле исполняющей обязанности министра здравоохранения Украины. О ней, интенсивно разрушающей все то, что было создано нами с помощью выдающихся американских психиатров Мелвина Сабшина, Лорена Росса и многих других.

Понимаю, с точки зрения Вашего партийного босса жесткая рекомендация нашему слабому и тотально зависимому президенту назначить на должность министра госпожу Супрун — всего лишь своеобразная «гуманитарная помощь». Разумеется, это не проявление коррупции! Коррупция — это нищета украинского врача, вынужденного получать от своих пациентов «взятку» в виде десятка куриных яиц, банки пчелиного меда или бутылки дешевого вина. А «гуманитарная помощь» — это давление, в виде рекомендации, разумеется, на президента Украины с целью трудоустроить в должность министра американскую гражданку, не знающую реалий нашей страны, весьма слабо ориентирующуюся в науке public health, не умеющую и не желающую участвовать в серьезных профессиональных дискуссиях.

Знаю, Вы, господин Друкман, солдат. Вы выполняете приказы Вашего партийного начальства. Не Конгресса США, не президента США. Зная, что за госпожой Супрун стоит Ваш босс, ее, Супрун, родственник. Вы, именно Вы поддерживаете абсолютную безнаказанность этой американской дамы. Даже в тех случаях, когда она совершает серьезные противоправные действия, за которые в Вашей стране она была бы подвергнута серьезному судебному преследованию.

Понимаю, вы не захотите ответить мне ни письменно, ни устно. Вы, гражданин США, не обязаны отвечать мне. Но я, гражданин Украины, не обязан испрашивать от Вас разрешение на публикацию этого письма в моей стране. И в переводе на английский язык в других странах. В том числе и в Соединенных Штатах Америки.

Поверьте, я умею сопротивляться злу. Меня этому против своей воли научили сотрудники Комитета государственной безопасности СССР. А Вы, слепо и грубо поддерживая разрушительную активность госпожи Супрун, совершаете очевидное зло по отношению к моей стране.

Семен Глузман,

Достойнейший член Американской психиатрической ассоциации

Почетный член Королевского колледжа психиатров Великобритании

Почетный член Германского общества психиатров и неврологов

Лауреат нескольких международных и национальных премий (в т. ч. США)

Racurs


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Краснодарском крае (Россия) сотрудники ГИБДД прошли крестным ходом по опасному участку трассы Темрюк — Краснодар, сообщается на сайте Кубанской митрополии.

Крестный ход состоялся под звон колоколов передвижной звонницы. Возглавил шествие настоятель храма преподобного Сергия Радонежского. По данным СМИ, в шествии, которое было приурочено ко Всемирному дню памяти жертв ДТП, участвовали около 100 сотрудников ГИБДД

Также во всех храмах Екатеринодарской епархии прошли заупокойные богослужения по всем погибшим в автокатастрофах.

Политолог


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO