Статті

Художник і драматург Лесь Подерв’янський про Україну, м’ясо історії та самоіронію

Кажете, має бути національна ідея? «Від..ться від нас», — я це вже сказав. То було в мене, як у даосів, раптове просвітлення. Що тепер спало на думку… 1948 рік, коли закінчилася Друга світова війна і започаткувалася Держава Ізраїль. Євреї, які залишилися живі, винесли кілька уроків зі своєї історії.

Перший: те, що називають сучасною цивілізацією, — тільки пліснява на сирі. Зішкребти — і її вже немає. Другий: 6 млн осіб загинули — і ніхто не пчихнув. Нічого не було зроблено. Тож вони усвідомили, що ті євреї, які лишилися, теж можуть загинути — і ніхто не пчихне. Тобто всі ті міжнародні організації, які мали б допомогти їм, нічого не варті. А якщо так, то й не треба на них зважати. Якщо всім начхати на них, то їм теж начхати на таких. Якби вони виконували всі постанови ООН, то їх не було б ні на мапі, ні фізично. І Україні потрібно вчитися в Ізраїлю. Ґолда Меїр сказала одну прекрасну фразу, яка мені подобається: «Хоч у нас атомної зброї немає, та, якщо треба, ми шарахнемо». От і вся національна ідея у цій фразі. Не треба жодної іншої національної ідеї.

Брюс Лі колись сказав, що не треба намагатися бути — треба бути. Не варто вдавати із себе те, чого нема. Для мене не виникало питання, хто я. Хоча родина була російськомовна, тато на половину поляк, на половину росіянин. Але він корінний киянин. Для матері українська рідна, російська теж. Вона двома мовами думає і легко перемикає одну на іншу. Я ріс у двомовному середовищі, вчився в українській школі. Потім ходив і в російську. І не думав про те, що я українець. Не треба думати — треба бути. Українцем. В Україні багато людей, які багато думають, що вони українці. Знову-таки треба бути, а не хотіти бути.

У дитинстві я щоліта їздив у полтавське село. І нині туди часто їжджу. Це моя мала батьківщина. Усі місцеві дядьки для мене рідні. І тоді я теж не думав, чи я українець, а просто ним був. А коли ти є, тобі не треба думати, хто ти. Хіба китаєць думає про те, що він китаєць? Не певен, що він про таке думає, десь усередині це знає, а думати про те, що ти знаєш, не треба.

Те, що українці й росіяни є одним народом, — пропагандистський міф. І якщо Путін про таке говорить, то він вважає, що є один народ, а не два. І я здогадуюся, якого народу нема. Немає нас. Тобто якщо є тільки один народ, а другого не існує, то нас треба знищити. Чи асимілювати. Іншого шляху нема. Тому фразу, що ми один народ, треба розуміти так: асимілюйтесь або будете знищені. Інакшого розуміння я не маю. Тому ми або переможемо, або будемо знищені. Якщо захочемо, нас не переможе ніхто. Тому що українців можуть перемогти тільки українці, чим ми успішно займалися впродовж нашої історії. Доки ти не визнав себе переможеним, тебе не перемогли.

Що нам робити з тими, хто цих простих речей не розуміє і повторює, що ми «адін народ»? Слабкі люди ніколи нічим не керували. Це робили сильні, яких було завжди небагато, але саме вони творили історію. А слабкі завжди були її м’ясом. Нема жодних ілюзій, що і перші, і другі врешті-решт потраплять у м’ясорубку історії, й активні, й не дуже. Вона не розбиратиметься, хто винен і що робити.

Що Україні робити з Донбасом? Наскільки я розумію, це питання стратегії. А що самé питання сформульоване неправильно, то про правильну стратегію не йдеться. Тому що питання треба формулювати так: як перемогти у війні? А це не тотожні речі. Приклад: Росія повертає нам Крим і Донбас, закінчує війну і роздає всім прянікі. За однієї умови: Україна стає частиною Російської Федерації. Подобається?

УКРАЇНЦІ НАРІКАЮТЬ НА ВЛАДУ, ХОЧА САМІ ЦІЛКОМ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, БО ЦИХ ПРИДУРКІВ ЇМ ОБИРАЛИ НЕ МАРСІАНИ. ТОМУ ЩОРАЗУ, КОЛИ ВОНИ ЛАЮТЬ ВЛАДУ, Я РАДИВ БИ ДИВИТИСЬ У ДЗЕРКАЛО

Щодо радикалів і правоцентристського руху, то нічого надзвичайного в такому явищі немає, бо такі є в кожній європейській країні, та й скрізь так. Якщо ти кажеш, що ти українець, то ти вже націоналіст. Якщо ти українець, то ти вже для певних кіл фашист.

Я написав роман двома мовами: українською і російською. Там є і французька. Бо я автор і знаю, чому потрібно було написати текст кількома мовами. Я його писав не для того, щоб комусь сподобатися. Ті, кому я як автор не подобаюся, хай не читають.

Мова — це інструмент. Якщо ним нічого не робити, він утрачає цінність. Має бути дія. А що можна робити мовою? Писати літературні твори, зокрема. Якщо мова існує, а культури, мистецтва немає, то немає сенсу в мові. Тільки розмовляти українською замало. Так, в Албанії люди говорять албанською — і що з того? Який результат? Де ви бачите албанське мистецтво? Ну говоритимуть тут усі українською, а далі що? В Абхазії все на вулицях теж абхазькою понаписували: «амагазін», «авіно»… Я не великий фахівець із укладання законів, але потрібен протекціонізм для української мови. Просто він не має бути дебільним.

У мистецтво держава не повинна втручатися. Бо коли вона за щось платить, тоді так: давай, чувак, відпрацьовуй. Інакше не буває, принаймні тут так. Це вже було, я жив у такій державі 40 років, тоді художники не мали проблем із грошима, якщо держава башляє. Але ж ти попадаєш, як простітутка, у залежність від сутєньора. Тобі дають гроші й кажуть: роби те й се. Малюй те, знімай се. Але я так не хочу.

Те, що в українському інформаційному просторі досі чутно російську попсу, за межею добра і зла, як і російська попса. Цей мікроб глушити треба пеніциліном, дуже жорстко. Аж до смертної кари тим, хто цю заразу в голови пускає. А тих, хто слухає, на 15 років у кар’єр. Ви зі мною згодні? А що далі? Далі буде українська попса, така сама противна, як і російська. Мене це не влаштовує. Звичайно, вона наче ближча, бо українською мовою. Але для мене суть не змінюється.

Про еліту. У нас її немає. Еліта має керувати, а якщо вона нічим не керує, то яка вона еліта? Хто ті, що в нас називають себе елітою? Та вони можуть себе вважати ким завгодно. Можу заявити, що я Бонапарт, — і мене посадять у дурку.

Усе-таки різниця дуже велика між українцями й кацапами. Це добре вимальовується в Москві. Уся московська еліта згуртована, герметична, туди важко потрапити. Вона сама в собі. Обсуждає свої гадкіє дєлішкі, тільки їй зрозумілі, це закритий клан, страшно противний, але така еліта в Москві є. У нас демократичне суспільство, тож куди хочеш, туди й можеш потрапити. Немає ніяких закритих кіл із мєснимі сєкрєтнимі разгаворчікамі… І те, що в нас нема еліти, може, й добре. Наша специфіка така, історично склалося. З України еліта завжди мігрувала як не в Річ Посполиту, то в Литву чи Росію. І нічого із цим не вдієш. Якби Микола Васильович Гоголь бачив тут якісь для себе перспективи, то насрав би на кацапів і писав українською мовою. А він мусив писати російською і жити в Петербурзі, хоча, мабуть, як справжній українець хотів до себе на Полтавщину.

На мене казатимуть, що я оскоромився! Бо пишу російською. А Тарас Григорович Шевченко російською теж писав, то киньте камінь у пророка! Хоча ті його твори слабкі, щоб не сказати ще гірше. І чомусь усі з України кудись їхали: тут не було чого робити. Бо коли є імперія, то існує єдине місце, де може жити і творити поет чи художник, митець, і це місце — Рим. А решта — то провінція, куди відправляють у заслання, як Овідія, і там йому нестерпно — він хоче повернутись у Рим. Це зрозуміло: коли є імперія, поет у Москві. Але ми вже це проїхали — ніхто тепер туди не подасться.

Я знаю хорошу історію про Шевченка. Якось режисер Андрій Крітенко гуляв зі своїм другом по Швейцарії. А сам він у Німеччині живе. І от заходять вони в якесь шале, готельчик маленький, а його власник — українець. Класичний портрет Шевченка, де пророк із вусами і в шапці, у нього там висить. Ось Андрій і питає у свого німецького приятеля: «Петере, а ти знаєш, хто це?». А той йому відповідає: «Канєшно! Знаю. Це Ніцше зімой. Це ж відомо кожній дитині».

Насправді то не моя справа — державотворення, інакше пішов би в чиновники.І тут таке діло, що нічого нового не треба вигадувати, бо є світовий досвід, працюють міжнародні фонди, які для того й існують, аби суспільство розвивалося. А в нас якраз не еволюція, а революція, і якби не революції, то вже державу втратили б. Ми дуже близько були до цього у 2014-му. Тому що Шапкоп..зд продав усе, що тільки можна було.

Останні 25 років у нас пішли коту під хвіст. Українці нарікають на владу, хоча самі цілком відповідальні за власне життя, бо цих придурків їм обирали не марсіани. Тому щоразу, коли вони лають владу, я радив би дивитись у дзеркало. І дуже пильними треба бути нині, в умовах війни. Уже чергова гнида рветься до влади, ховаючись за емблемами з квіточками.

Уроки історії не дають приводу для оптимізму. Сагайдачний був не такий і бездарний гетьман, а його скидали кілька разів. І що ти з цим зробиш? А от коли кацапи когось обирають, то його вилизують із голови до ніг, а в нас уже через день починають ненавидіти й кидати в обранця собаче лайно. І, може, існує третій варіант — той, що посередині? Утім, може, це й на краще, що українці такі: кóпаємо владу — і вона відчуває, що її можуть копнути.

Люди не погані й не хороші, а такі, як є. І нема в цьому жодної моралі. Я симпатизую дуже різним людям. Хтось каже, що пишу про люмпенів і не дуже приємних особистостей. Але я ніколи їх так не трактував. Мені завжди всі мої персонажі були симпатичні. Я уникаю того, щоб ділити їх на хороших і поганих. Намагаюся дивитися на героїв відсторонено. Може, не дуже приємно щось усвідомлювати, коли дивишся в дзеркало. Але ж то правда. Воно не бреше. Тих персонажів, які мені зовсім не симпатичні, у моїх творах нема: стукачів, кагебістів… От С..а і Б..ь у мене дуже симпатичні персонажі. Тому що мені подобаються жінки, у них є багато людського, їм подобаються молоді хлопці, вони хочуть любитися, що ж у цьому поганого? Вони читають Пушкіна на турбазі — це також добре. А кацапи в мене просто смішні. Декоративні персонажі. До речі, про кацапів. Я не маю ненависті до них, лише іспитиваю льохкає чувство брєзглівості. У Льва Толстого є така геніальна річ «Хаджі-Мурат». Ця повість починається з того, що головний герой Хаджі-Мурат зі своїми нукерами в’їжджає до села, яке вони визволили від кацапів. Бачить, що ті насрали в джерело, — і в чоловіка немає ненависті до них, бо не можна ненавидіти собак. І це писав не український буржуазний націоналіст, а російський граф, який на таких тонкощах розумівся.

Зверніть увагу, всі українські анекдоти ґрунтуються на самоіронії. А будь-який психотерапевт скаже: якщо в людини є самоіронія, то це те, що відрізняє здорового від хворого, ознака нормальної психіки. Там, де немає самоіронії, з’являється шпаринка, куди може влізти шизофренія. І якщо порівняти рускіє анекдоти й українські, то можна побачити, що вони різні. У російських анекдотах, де мова про росіян та людей інших національностей, кацапи завжди всіх перемагають своїм дебілізмом. Дебілізм у них непереможний. Самоіронії там нема, нуль, тоді як в українських є таке витончене самознущання. Дуже смішне. Ми із себе сміємося. І це очевидно, що такі анекдоти про себе самі українці й придумали. Це самоіронія, ознака здоров’я. Анекдоти про жадібних і підступних українців вигадали не москалі: вони так не вміють. Я можу ці речі відразу побачити, де про українців, а де українці — самі про себе.

У кожному суспільстві є люди із самоіронією, є не дуже здорові, є ідіоти. Існує навіть таке, що ми, українці, заснували монастир Шаолінь, трипільську культуру, а самурай — той, хто сам іде в рай, а кунг-фу виникло з бойового гопака… Отака дурка, безумовно, в нас є. І хай буде. Таке теж має бути, бо мають бути свої ідіоти. Такого, щоб не було ідіотів, немає ні в кого. Вони скрізь. Хворих ідіотів і диванних патріотів у нас багато, та й недиванних теж маємо. Але я не впевнений, що нормальні в кожному суспільстві — це більшість. У мене щодо таких речей песимістичне бачення, бо нормальних мало. А ті, хто вміє думати, їх коли було багато? Тих, що вміють дивитись тєлєвізор, набагато більше. Більше, ніж тих, хто вміє читати. І що з цим робити? Якщо порівняти кількість тих, хто вміє думати, і тих, хто вміє дивитись тєлік, то різниця буде разюча. Всюди так: а що, в Америці по-іншому? Ні, бо ми такі самі, як решта. Не кращі. Не гірші. Ми закомплексовані.

Якби я як художник малював свою Україну, то єдиного образу не вийшло б.Тому що Україна різна й велика. Різна вдень, увечері і вранці, її кольори, барви залежать від того, як падає світло. Тому що влітку вдень кольорів майже немає, все як мило. Бо світло з’їдає колір. І це добре знають художники. Уранці кольори насиченіші, у похмурі дні так само. Дехто може думати, що от на Півдні України яскравіше сонце та виразніші кольори, але це не так. Бо художник і нехудожник дивляться й бачать не те саме. Бо художник і людина — це не одне. Я можу любити пейзажі, але не як художник. Бо як для художника для мене нічого цікавого в них нема. Оку зачепитися ні за що. Але вони мені подобаються. На Полтавщині.

Інколи я буваю художником, а інколи просто людиною. Бо постійно бути художником неможливо, так можна здохнути. Тому що цей стан виснажує. Але тумблер у мене є: я можу перемикати око. Коли був студентом, на курсі третьому, мав фобію: не міг писати, коли хтось за спиною стоїть. Я зі своїми страхами боровся й виходив на велелюдну вулицю, в центрі Києва, написав багато міських пейзажів. Люди мені ставили дурні запитання: «Парєнь, гдє тут общественна сральня?», «А намалюєш мене?». І тоді я виробив у собі здатність не зважати на людей поруч. Ти існуєш ніби в коконі, коли так працюєш. Дуже корисна вправа. Я чимало робіт у такий спосіб намалював і роздарував друзям.

Якось ми із Сашком Кривенком обговорювали символ України, коли тут, на Майдані в Києві, ставили колону, тоді ще була наша програма на радіо «Континент». І говорили ми тоді, що у Венеції на площі Св. Марка, наприклад, є колона, на якій лев із крилами. Проте лев — тварюка шкідлива, а свиня — корисна. Зробімо свиню з крилами. Нумо! А чому з крилами? Кривенко тоді задумався і сказав, що кабан — це соборність, а крила — духовність. І ми почали реготати, всі лягли в студії від сміху. Тоді ще організували сатиричний конкурс, що його Кривенко заснував, називався «Золота ратиця». І такий гарний бронзовий кабан із крилами був нагородою для переможця конкурсу.

Якою я бачу Україну років через 15? Я не оракул. Але останні три роки вселяють надію, нарешті почало щось відбуватися. І динаміка змін, як я її бачу, позитивна, якщо порівнювати з попередніми роками. А щодо всього іншого… Зміни ніколи не стаються швидко, не буває так, щоб країна дісталася комусь на халяву — лише через кров і смерть. Головне, що Україна — самодостатній організм, який живе, дихає і здатний до саморозвитку. Цього я не можу сказати про Росію, бо там усе мертве. З чим я порівняв би її? У дитсадку була така іграшка — пірамідка, частини якої накладалися на шпичку. Так отам, у кацапів, усе й тримається на шпичці. Її забрати, зламати — пірамідка розлетиться. Вони це знають. А в нас такої пірамідки нема, у нас лего, де частини чіпляються одна за одну і трансформуються в різні конфігурації. І в Росії через таку примітивну її форму неможлива демократія. Якщо вона там настане, то країна розсиплеться. Росії вже не буде. Та це їхні проблеми, які мене не обходять. Україна — складніша структура, і демократія тут можлива. А в Росії може бути тільки диктатура. Тому що такі правила гри. Або країна, або демократія. І хоч би що там інтелігенція російська варнякала, кацапам п..дєц за визначенням. От товаріщь Владімір Ільіч Лєнін сказав, шо руская інтєлігєнция не мозг нациі, а гавно. Що ж я полемізуватиму з вєлікім чєлавєком? Сказав як відрізав, коротко, сильно і страшно. І не треба постійно старічка крітіковать, шо він такий-сякий маразматік і пі..рас. Він, канєшно, помилявся, та не завжди. А оскільки він сам вийшов із руской інтелігенції, то знав, що каже. Інтелігенція — то понятіє рускоє. Інтелігенції нема ніде, крім Росії. Хто є представником американської інтелігенції? Вільям Фолкнер? Якби йому таке сказали, послав би. Він письменник геніальний, а не інтелігенція.

У нас інтелігенції немає і не треба. Бо тут Україна. Бувають люди, які кажуть загадошную фразу: «Ми публічні інтелектуали». Це якесь таке позичене поняття, не українське. Інтелектуали — це ті, хто багато прочитав, у них хороша пам’ять і вони можуть багато п..діти про прочитане. Оце інтелектуали.

Є велика різниця між тими, хто розумний і хто інтелектуал. Тут треба щось одне вибирати. Інтелектуал не може бути розумним, бо він не живе своїм розумом. Він цитує, весь час говорить про те, що хтось сказав. А як у нього спитати: «Що ж ти сам придумав, чувак?», то він вам скаже, що то ж не його справа. Він книжкова шафа. Я таких багато знаю. А розумний думає сам. Наприклад, ми з вами. 

tyzhden.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Будівництво дороги «Хаджибей-2», яка має з’єднати Об’їзну дорогу Одеси з магістральним шляхопроводом порту, забезпечить відведення потоку великовантажного транспорту, який рухається в/із порту, в обхід житлових кварталів на північно-західній околиці міста. За попередніми розрахунками, проектування і будівництво відрізка магістралі, протяжністю 3,2-4 км (існує кілька варіантів маршруту) може зайняти кілька років. АМПУнаполягає на тому, щоб новозбудований під’їзд до естакади порту був безкоштовним.

Про це та інше йшлося на вчорашній розширеній нараді у міськвиконкомі Одеси, скликаній за результатами робочої поїздки до морської столиці Президента України Володимира Зеленського 13 липня ц.р.

Як вже повідомлялося, після наради з питань розвитку морських портів, яка відбулась у минулу субботу, глава держави звернувся до мера Одеси Геннадія Труханова з проханням терміново вирішити питання надання земельної ділянки для облаштування альтернативного в’їзду на територію Одеського морського порту.

«Необхідно знайти можливість вирішити проблему надання Одеському морському порту земельної ділянки для облаштування в’їзду на територію порту, яким можна було б користуватися безкоштовно», ― процитувала заяву В.Зеленського прес-служба Офісу Президента, додавши, що на сьогодні функціонує тільки один вїзд великовантажного транспорту на територію порту, який проходить через приватну територію. «Президент вважає таку ситуацію неприпустимою і наголошує, що це створює монополію, яка шкодить великій кількості підприємців», йдеться у повідомленні прес-служби.

На нараді з питань облаштування альтернативного в”їзду у порт взяли участь безпосередньо Одеський міський голова Геннадій Труханов, керівник ДП «Адміністрація морських портів України» (АМПУ) Райвіс Вецкаганас, начальник Служби автомобільних доріг в Одеській області Олег Варивода, начальник адміністрації Одеського морського порту Ігор Ткачук, представники Асоціації стивідорних компаній Одеського морського порту, головного управління Держгеокадастру в Одеській області, заступники Одеського міського голови, депутати Одеської міськради та ін.

Підчас дискусії зокрема відзначалось, що проблема відведення великовантажного транспорту з вулиць міста почала вирішуватись ще в середині 1990-х шляхом будівництва автотранспортної естакади порту. Однак дорога, що сполучає естакаду з Об’їзною дорогою («Хаджибей-2»), до теперішнього часу не побудована. То ж сьогодні маршрути великовантажного транспорту, який заїжджає у порт, проходять, по-перше через зону житлової забудови, від чого страждають жителяі кількох вулиць, і, по-друге – сходяться на території приватного транспортно-логістичного комплексу у Сухому порту, за проїзд по якому потрібно платити.

  • Стаття-4 Закону України «Про морські порти» передбачає рівність прав усіх суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у доступі до об’єктів портової інфраструктури загального користування, – коментує проблему в.о. голови АМПУ Райвіс Вецкаганс. – Тому наша позиція однозначна і принципова: в Одеський порт має бути вільний безкоштовний та безперешкодний автомобільний вїзд. Наші партнери по перемовинах у особі представників міської влади піднімають питання про фінансування будівництва дороги «Хаджибей-2». Ми готові розглянути питання про інвестування зазначеного проекту за рахунок дивідендів АМПУ, але за умови, що контроль за підтримкою дороги в експлуатаційному стані візьме на себе або міська влада, або Одеський порт, але ні в якому разі це не повинна бути приватна структура…

Як відзначали у своїх виступах на нараді представники адміністрації Одеського порту, питання виведення потоків великовантажного транспорту за межі житлової забудови повинно вирішуватись комплексно і включати три складові: будівництво дороги «Хаджибей-2», з’єднання транспортної магістралі Одеського морського порту з цією дорогою, а також будівництво спеціального накопичувального демпферного майданчика для відстою автотранспорту в очікуванні проїзду в порт.

  • Знайти компромісний варіант, який би влаштував АМПУ, міську владу, бізнес, спроектувати, знайти фінансування і побудувати в’їзд – на все це потрібен час, – висловлюється з цього приводу начальник адміністрації порту Ігор Ткачук. – А люди страждають вже сьогодні. У мешканців вулиці Хутірської і селища Усатове вантажівки їздять під вікнами, від чого тріскаються стіни їх будинків. Водії-дальнобійники, які везуть вантажі у порт за сотні кілометрів, не гарантовані від того, що сьогодні чи завтра обурені одесити не перекриють дорогу. Я вже не кажу про бізнес – експедиторські і стивідорні компанії, які також повинні мати гарантії безперешкодного завозу вантажів на термінали і елеватори, щоб витримувати строки своїх зобов’язань за контрактами. Ми повинні знайти інструментарій, щоб вже сьогодні якось збалансувати інтереси усіх цих категорій і зняти напруженість…

На нараді в Одеській мерії сторонами створена робоча група, яка має розробити дорожню карту вирішення проблеми облаштування альтернативного (безкоштовного) в’їзду на територію порту та зняття соціальної напруги, викликаної його відсутністю. Найближче засідання комісії відбудеться на наступному тижні.

Прес-служба адміністрації Одеського морського порту


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Бывший депутат от Партии регионов, а ныне – президент Винницкого национального аграрного университета Григорий Калетник известный в Винницкой области мастер закулисных политических интриг.

И если в 2012-2015 годах он на парламентских выборах основную ставку сделал на своих родственников – сына Игоря, который уже 5 лет скрывается от правосудия в России и племянницу Оксану, которая после проигрыша в 2015 году выборов также уехала из страны и вышла замуж за шотландца, то в 2019 – Калетник двигает в новый созыв Верховной Рады людей из своего окружения, которые связаны с ним либо совместными бизнес-интересами, либо делами амурными.

Сделав на президентских выборах ставку на молодого и перспективного кандидата – Владимира Зеленского, Калетник рассчитывал после выборов получить под полный контроль всю Винницкую область. А также стать самому депутатом от партии Зеленского и завести в парламент целый букет людей под брендом «Слуги народа», но лично лояльных к себе.

Для этого в руководство партии новоизбранного президента были предложены кандидатуры самого Григория Калетника, Светланы Лутковской, Юрия Максименко, Таисию Томляк, Александра Коваля и Павла Довганя.

Все эти люди являются либо людьми, выполняющие для Калетника любые поручения и задачи, либо входят в круг любовниц, называемый в аграрном «12 месяцев».

Светлана Лутковская, которая на данный момент возглавляет библиотеку ВНАУ, но живет в шикарном особняке недалеко от аграрного и ездит на «скромном» Range Rover 2016 года выпуска. До января 2019 года о такой политической фигуре никто о ней ничего не знал, кроме ограниченного круга сотрудников ВНАУ, для которых она была членом кружка «12 месяцев».

Однако планы Калетника по полной монополизации Винницкой области в начале июня поламал сам Владимир Зеленский, отказав в политической «крыше» самому Калетнику и его протеже – Светлане Лутковской.

Другим кадрам Калетника удалось стать кандидатами от «Слуги народа» ввиду отсутствия у Зеленского на тот момент альтернативных кадров.

Тогда Калетник решил попасть в парламент и завести в него свою любовницу путем самовыдвижения. А креатуру Зеленского – Ирину Борзову, которую президент отправил за мандатом по 14-му округу любыми путями «сбить».

Для это были привлечены все возможные силы. В 14 округе кандидатами зарегистривались и бывший мэр Жмеринки Анатолий Кушнир, безработный из Липовца Виталий Ткачук, а также «тяжелая артиллерия» – глава винницкой областной организации партии «Батькивщина» Людмила Щербаковская. И даже нынешний нардеп от округа Иван Мельничук «слился» Калетнику, доверив свою избирательную компанию его людям, которые одновременно ведут еще и Светлану Лутковскую.

Расчет был прост. Любыми путями не допустить победы Ирины Борзовой. А кто из вышеперечисленных кандидатов станет победителем – уже не важно. Они все лояльны и послушны Григорию Калетнику и будут делать все, что он скажет.

Кончено же, основная ставка была сделана на победу Светланы Лутковской, ведь она, не имея никакого политического и менеджерского опыта, будет делать все что ей скажет любимый шеф. Но и победа Щербаковской – тоже не плохой вариант для Калетника. Он уже давно «охомутал» руководительницу партии Юлии Тимошенко в области, поддерживая ее финансово и помогая интригами держать однопартийцев  в узде.

Ну а сам Григорий Калетник надеется получить мандат депутата, выставив против себя недавнего студента Павла Довганя, который вместо ведения избирательной компании по плану партии «Слуга народа», занимается лично основным конкурентом Калетника – нынешним депутатом-мажоритарщиком Русланом Демчаком.

vinnytsianews.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В 156-м избирательном мажоритарном округе (г. Ровно) в Верховную Раду пытается попасть глава местного областного совета Александр Данильчук.

Амбиции идти в Верховную Раду у Данильчука появились сразу после того, как он возглавил Ровенский областной совет. Все дело в том, что с тех пор он получает 30% «откатов» от каждого ремонта будь то дороги, или школы, иными словами- всех объектов, которые делаются за счет государственного бюджета. Особенно полюбил Александр Юрьевич «сотрудничество» с Сарненским мэром Светланой Усик. Вместе они «порешали» судьбы прибыли и теперь Сарны стали его вторым домом. Правда, качество дорог от Усик и Данильчука настолько низкое, что местные жители не рады таким «ремонтам».

Александр Данильчук, человек с 90-х, в те бурные времена в определенных кругах его называли просто «Царь». Эту информацию также подтверждают наши источники в правоохранительных органах. Также, согласно полученной нами информации после 90-х Александр Юрьевич все сделал для того, чтобы максимально «отбелиться». В частности его профайл загадочно исчез из милицейской базы данных «Скорпион» (по факту ведется внутреннее расследование). Тем не менее привычку бить людей Данильчук сохранил и на государственной службе. Так, в должности заместителя министра обороны (с сентября по декабрь 2003 года) Данильчук избил солдата, за что был уволен с должности.

Именно тогда, уже на киевском, столичном, уровне четко доказал, что несмотря на то, что он носит костюм, он все также остается парнем в «вечернем Адидасе» (как называлибратков). Впоследствии он избил секретаря Ровенского горсовета Юрия Торгуна и окончательно закрепил за собой статус человека, который явно пересмотрел «Бригаду».

На этих двух случаях, собственно, в любой другой цивилизованной стране мира карьера (не говоря уже о свободе) чиновника закончилась бы. Но Украина, как известно, к цивилизованным странам относилась исключительно номинально, в представлениях предыдущей власти, а потому Данильчук, поменяв кучу должностей (в том числе связанных с коммерцией. Всего, кстати, он сменил более 20 мест работы), всплыл в большой политике в связи с … мусором. Именно он и стал первым ровенским политиком,которого подвергли так называемой «народной люстрации». Жители опустили его в бак с мусором. Тогда это было модно и, казалось, навсегда отучит таких людей, как Данильчук, не просто идти в большую или региональную политику, а вообще появляться перед глазами нормальных людей. Но не так случилось, как тогда романтично думалось.

Через два года после тех романтично – мусорных событий в своей бурной жизни мастер спорта СССР по греко-римской борьбе в очередной раз всплыл в должности главы Ровенского областного совета.

Как-то жалко в этой связи, что Владимир Зеленский пока не доехал до Ровно и в присущем ему «бориспольском» стиле не указал Данильчуку, где его место. Ну, именно то, о котором все мы знаем из «Джентельменов удачи». Мы – приличные люди. Солдат не бьем, в нетрезвом состоянии за рулем машины не сидим, в рейдерских захватах Ровенского института Киевского университета права НАН Украины не участвуем, а потому воровского жаргона избежим.

Впрочем, сам Данильчук отлично его знает. И не только потому, что он, как мы уже отметили, как был с 90-х, так в них и застрял. А потому, что со спокойной душой он, пройдя в Верховную Раду в составе «Батькивщины» в 2010 году, пошел на открытое сотрудничество с дважды несудимым президентом Виктором Януковичем. Говорят, что таким образом он отомстил за то, что «Батькивщина»не продвинула его на должность «главного лесника» Украины.

Впрочем, во время событий “Революции достоинства” Данильчук став членом межфракционного объединения “Европейский выбор”, которое создал тогдашний губернатор Ровенщины Василий Берташ на базе фракции Партии Регионов в самый разгар кровавых событий на Майдане в Киеве.

Удивительное дело, правда, фракция борцов с «козлами, которые мешают нам жить» (по словам Януковича) назвала себя “Европейский выбор”.

Выбор, правда, выглядел так себе. Когда наши дети, родители, сыновья гибли под пулями на Институтской, Данильчук сделал свой выбор: он просто игнорировал заседания Рады, на которых решалась судьба с кем: януковичами с «Беркутом» или украинским народом, который отстаивал свою свободу и настоящий европейский выбор на Майдане.

Казалось бы, после того, как «легитимный» сейчас играет в теннис в подмосковной Барвихе, карьера нашего «самовисуванця» должна была окончательно закататися как Солнце на устье, но он и здесь всплыл – в Ровенском облсовете. Конечно, в составе «Блока Петра Порошенко», который так долго говорил о европейском выборе страны и принимал к себе всех таких «данильчуков», что в итоге его и привело туда, где он сейчас находится – на дне турнирной таблицы предвыборной гонки.

И вот теперь, когда вся эта «эпохальная» история вот таких украинских «европейцев» с 90-х подходит к концу, Данильчук решил, что если он «Царь» (а он, как и любой старый человек, самовлюблен в собственную «кликуху»с 90-х) не возражает остаться на поверхности и сейчас – стать депутатом Верховной Рады по мажоритарному округу.

Итак, подведем итоги. За это время Данильчук сменил три партии: «Демократический союз», «Батькивщину» и «БПП».

На самом деле он ничего не менял: как был «регионалом», так и остался. И если бы Янукович сейчас не играл в теннис в подмосковной Барвихе, то, поверьте, Данильчук был бы одним из тех, кто тянул бы тому в «Межигорье» какой-то янтарный портрет «пахана» с ракеткой в ​​руке где-то на Вимблдонском турнире.

Данильчук был, есть и навсегда останется «регионалом». От мозга, с которым в большинстве своем проблемы у борцов до костей, которые он едва собрал после аварии 10-летней давности, когда возвращался в Ровно из Киева, где живет его семья.

И вот возникают вопросы, на которые должны найти, по крайней мере для себя, ответы все, кто придет на избирательный участок 156 округа.

А вопросы не слишком сложные. Например, нужен ли в Ровно депутат, чья семья живет в Киеве, а центральный офис фирмы, где он является исполнительным директором, также расположен в столице?

Нужен ли Ровно депутат, которого в свое время пьяным за рулем останавливали сразу четыре экипажа патрульных машин?

ВИДЕО

Нужен ли Ровно депутат, сбивший рекламную опору, находясь пьяным за рулем?

Нужен ли Ровно депутат, который в должности главы облсовета официально обозначил в декларации, что у его семьи стало больше наличности на 5 млн грн. А в собственности жены находится (опять же официально) 950 тыс. долларов наличными.

Сам господин Данильчук указал в декларации, как и в прошлом году, что имеет наличными 800 тыс. грн. и 340 тыс. долларов.

Нужен ли Ровно депутат, который имеет квартиру в Киеве и пять авто «Ленд Ровер Дефендер», «Мерседес Бенц R350», «Мерседес Бенц S600», «Мерседес Бенц CLA200» и годовую «Мазду 03». И это при том, что в должности главы облсовета господин Данильчук будет иметь 11 тыс. грн.

И таких вопросов можно задать еще много. Но, на самом деле он только один: «Превратится ли Ровенщина окончательно на монархию «царя Данильчука?». И ответ на него должны дать лишь жители Ровенщины.

Петр Охалюк


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення, в якому за кермом автомобіля розповів, чому немає “посадок” в гучних справах.

Відповідний ролик опубліковано в YouTube.

Зеленський розповів, що ледь не з першого дня президентства зустрівся з представниками силових відомств – Міністерства внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Генеральної прокуратури (ГПУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

На зустрічі він запитав у керівників відомств щодо найгучніших справ – розстрілів під час Революції гідності, переслідування журналістів, вбивства Катерини Гандзюк і розкрадання “Укроборонпрому”.

“І тут почалося найголовніше – САП каже, що в усьому винне НАБУ, НАБУ каже, що в усьому винна САП. Генпрокурор каже, що була б політична воля – ми б уже всіх посадили. Зараз вже пройшло півтора місяці, і я розумію тільки одне – що політичної волі моєї особистої недостатньо, немає політичної волі у наших правоохоронних органів. У когось є, але чогось їм завжди не вистачає. А коли людині не вистачає, то ми будемо робити все, щоб не вистачало країні цих людей”, – розповів Зеленський.

prm.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Маємо чудову новину!

Вперше за 6 років #АМПУ розпочала днопоглиблення на внутрішніх водних шляхах України. Наша філія «Днопоглиблювальний флот» почала реалізацію проектів з днопоглиблення на двох водосховищах на річці Дніпро – Кременчуцькому та Кам’янському.

Днопоглиблення на водосховищах передбачає забезпечення гарантованих габаритів та відновлення глибин до рівня 3,65 м. Станом на 17.07.2019 обсяг робіт склав 60,2 тис куб м.

Експлуатаційне днопоглиблення суднового ходу Кременчуцького водосховища виконує підрядник – ТОВ «СОБІ» (Україна), якого системаProZorro визначила переможцем відкритих торгів. Загальний обсяг робіт, які необхідно виконати тут, складає 770 тис. куб. м. 
На відновленні глибин на перекатах Кам’янського водосховищазадіяний власний флот філії АМПУ– земснаряд «Скіф».

Потреба в днопоглибленні тут складає 30 тис. куб. м.

Паралельно філія «Днопоглиблювальний флот» продовжує масштабні роботи з відновлення спеціалізованого флоту, отриманого у 2018 році від ДП «Укрводшлях». По мірі виходу з ремонту він також буде задіяний у проведенні днопоглиблювальних робіт.

Вперше за 6 років АМПУ розпочала днопоглиблення на внутрішніх водних шляхах України

Маємо чудову новину!🌊 Вперше за 6 років #АМПУ розпочала днопоглиблення на внутрішніх водних шляхах України. Наша філія «Днопоглиблювальний флот» почала реалізацію проектів з днопоглиблення на двох водосховищах на річці Дніпро – Кременчуцькому та Кам’янському. ℹ Днопоглиблення на водосховищах передбачає забезпечення гарантованих габаритів та відновлення глибин до рівня 3,65 м. Станом на 17.07.2019 обсяг робіт склав 60,2 тис куб м.Експлуатаційне днопоглиблення суднового ходу Кременчуцького водосховища виконує підрядник – ТОВ «СОБІ» (Україна), якого система ProZorro визначила переможцем відкритих торгів. Загальний обсяг робіт, які необхідно виконати тут, складає 770 тис. куб. м. На відновленні глибин на перекатах Кам’янського водосховищазадіяний власний флот філії АМПУ– земснаряд «Скіф». Потреба в днопоглибленні тут складає 30 тис. куб. м.🔧 Паралельно філія «Днопоглиблювальний флот» продовжує масштабні роботи з відновлення спеціалізованого флоту, отриманого у 2018 році від ДП «Укрводшлях». По мірі виходу з ремонту він також буде задіяний у проведенні днопоглиблювальних робіт.Детальніше – на сайті: ➡ https://bit.ly/2xPsfc7

Gepostet von Адміністрація морських портів України/Ukrainian Sea Ports Authority am Mittwoch, 17. Juli 2019

Детальніше – на сайті: ➡ https://bit.ly/2xPsfc7

АМПУ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хочу помочь Президенту и предостеречь его. Думаю, Все заметили, что во время поездок Зеленского по регионам, его сопровождает Глава его Офиса Андрей Богдан. Не просто сопровождает, а принимает активное участие.

Публично даёт указания чиновникам, принимает их доклады и раздаёт язвительные комментарии. Более того, он позволяет себе перебивать даже Президента (видео в Одессе, Днепре, на «Южмаше»)

Никто и никогда раньше не позволял себе подобного. Ни Левочкин, ни Медведчук, ни Кушнарев, ни Балога. А ещё и Администрацию в Офис переименовали. Мол, теперь это не будет центром принятия решения и влияния на все процессы в стране. Исключительно обслуживающая функция.

Однако, реальность обратная. Богдана становится много. Слишком. Он влияет практически на все процессы. И очень влияет на самого Зеленского. Именно Богдан регулирует коммуникацию Главы Государства, участвует в кадровых вопросах, формировании списков, экономических вопросах и взаимоотношений с силовиками. Так ещё и позволяет себе на людях демонстрировать свою исключительность и влиятельность.

Это плохая тенденция. И Владимир Зеленский, думаю, это понимает. Он должен на корню пресечь подобные моменты. Иначе, это больно ударит по его имиджу и авторитету. Не хотелось бы повторения анекдота, ходившего в начале первой каденции Кучмы, что «Леонид Кучма работает Президентом в Администрации Табачника…»

Дмитрий Спивак


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Экс-министр транспорта Украины Евгений Червоненко присвоили звание «Заслуженный мастер спорта Украины».

Об этом говорится в указе №3123 Министерства молодежи и спорта.

Согласно опубликованному документу, Червоненко получил престижное звание за достижение высоких результатов в автомобильном спорте.

«Присвоить Червоненко Евгению Альфредовичу спортивное звание «Заслуженный мастер спорта Украины» с автомобильного спорта за достижения высоких спортивных результатов и повышения престижа Украины на международной спортивной арене», — говорится в документе.

Сам Червоненко пока не комментировал это событие.

newsone.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За 2017-2018 роки прокурорами Закарпаття повернуто у державу та комунальну власність 71 об’єкт у сфері земельних правовідносин, культурного та соціального значення на понад 900 млн гривень.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Підсумки опитування від Інформаційного агентства АСС

Журналісти Інформаційного агентства АСС вирішили дослідити, за кого голосуватимуть буковинці на виборах до Верховної Ради. За тиждень в опитуванні взяли участь близько п’ятисот людей.

Отож, результати: майже 27% опитаних голосуватимуть на виборах за партію “Слуга народу”, 22% віддадуть свій голос за “Європейську Солідарність”.

Далі за списком партія “Голос” (13,7% голосів), “Опозиційна платформа “За життя” (8,95% голосів), “Батьківщина” (5,3% голосів), “Свобода” (3,8%), “Громадянська позиція” (3,6%)  та “Сила і честь” (3,1%). Близько 4% опитаних не підтримують жодну з партій.

За кого проголосують буковинці на мажоритарних округах?

За даними нашого опитування, на окрузі №201 з центром у місті Чернівці лідирує Михайло Яринич (20,5 % голосів). Також у трійці лідерів – Наталія Фрунзе (10,2% голосів) та чинний нардеп від цього округу Микола Федорук (9,9% голосів).

9% опитаних підтримують Максима Кияка, а 8,7% – Олену Лис. За Олександра Пуршагу та Валентину Радчук готові проголосувати 5,1% опитаних.

На окрузі №202 з центром у місті Сторожинець у лідерах – Іван Рибак (10,4% голосів), Максим Заремський (6% голосів) та Андрій Маковей (5,5%).

У виборчому окрузі №203 з центром у місті Новоселиця – 25,6% опитаних підтримують Михайла Жара, – 7,45% – Георгія Мазурашу, – 4,7% опитаних готові проголосувати за Григорія Тіміша та Івана Семенюка.

Серед лідерів у окрузі №204 з центром у місті Хотин – Максим Бурбак (9,8% голосів), Божик Валерій (9,3%) та Андрій Стецюк (2,5%).

chernivtsi.online


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO