Є такий колишній генерал СБУ Володимир Тоцький. До Майдану він був Першим заступником голови СБУ та керівником Антитерористичного центру.
Він був одним з топ-керівників операції зі знищення Майдану.
Після перемоги людей, Тоцький став на лижі і уїбав в Росію. Оголошений в розшук. Печерський суд дозволив проти нього заочне слідство.
І є у нього син – Сергійко Тоцький. Ви не повірите, але також в СБУ. От буває ж таке, просто сім’я талановита. Прилаштували Сергійка до жирного та хлібного департаменту – КЗЕ. Захист економіки.
І тепер до Сергійка виник ряд питань, хочуть дізнатись, де він. А ніхто типу не знає. Звільнився, і де він ходить, ніхто не відає.
Але ж знайти треба, бо мабуть є питання.
Отже я вирішив допомогти конторі знайти Сергійка.
Дивлюся у свою кришталеву кулю, розкладаю карти Таро і бачу дивну картину.
Ніфіга Сергійко не звільнився. Він у нас ОДР від ГУ КЗЕ. Це означає куратор. На державному підприєммстві ДП “НЕК Укренерго”. Це та компанія, яка весь енергоринок України контролює. А Сергійко там очолює Службу економічної безпеки.
Тобто Сєрж насправді продовжує працювати в КЗЕ, тільки всі роблять вигляд, що не знають цього.
Наконечний Іван Максимович – активіст Євромайдану, учасник Революції Гідності, 83-річний офіцер ВМС, найстарший загиблий Небесної Сотні. Був присутній на Майдані від часу розгону студентів 30 листопада 2013 року.
Після побиття «Беркутом» 18 лютого 2014 року на Інститутській отримав важкі травми голови і шийного відділу хребта, не сумісні з життям, внаслідок чого помер 7 березня 2014 року.
Народився в 1931 році. Це був страшний для України час: Голодомор, війна, окупація. Після війни його призвали в армію. Три роки служив матросом на військовому кораблі в Севастополі. Тоді й вирішив пов’язати свою долю з військовою справою. У 80-х роках повернувся в рідне село під Києвом. На Майдан вперше прийшов після розгону студентів. З тих пір ходив туди щодня. Відповідав, що давав військову присягу захищати свій народ. Мав посвідчення захисника Майдану номер 91587 від 08.01.2014 року.
18 лютого 2014 року під час протистояння на Інститутській отримав важку травму голови і шийного відділку хребта, коли захищав барикаду. «Удар був спереду, його били в обличчя, – розповідає племінник. – Його вдарив хтось із атакуючих. Я не знаю, хто це був – беркутівець, вевешник чи тітушка. Швидка привезла його до Інституту нейрохірургії, і професор, який робив йому операцію, припустив, що удар міг бути нанесений важким металевим предметом. Я зараз ініціюю міліцейське і прокурорське розслідування, аби точно встановити – чим ударили і як. Максимально знайти свідків, знайти бригаду «Швидкої допомоги», яка забрала його з Майдану, можливо, вони щось зможуть розповісти. У лікарні мені таких свідчень не дають».
Чоловік, мужчина, морський офіцер, і тут раптом перед ним оце стадо тітушок – донецької жлобні з бітами, калашніковими, гранатами, разом з «правоохоронцями», «бійцями» «Беркуту», тими ж донецькими жлобами, що проломлювали черепа людям, добивали лежачих і були тими ж тітушками по суті. Морський офіцер Наконечний кричав їм: «Ви ж бійці «Беркуту», правоохоронці, офіцери! Що ж ви творите? Хіба офіцер ламає черепа цивільним, хіба б’є лежачих, хіба добиває старих, добиває дітей, студентів, жінок?». Його почули і проломили черепа. Він ще до 7 березня якось продригався та і віддав Богу душу, бо отримані травми його були несумісні з життям, бо донецький «Беркут» є проффесіоналом! Тепер суддя Печерського суду відпускає беркутню з-під стражи. Беркутня аплодує стоячи. Якби я була чоловіком і снайпером, я би вбила того суддю, що відпускає беркутню, і хай би я отримала строк, я би була задоволена тим, що однією сепарською паскудою стало на землі менше.
Их кровь на священной мостовой Майдана не даст покоя выжившим.
Я хотела бы быть сегодня с вами там, живые и мертвые побратимы.
Я хотела бы просто оплакать павших, поддержать живых.
Но я нужна сегодня где я есть, среди терриконов и полуразбитых домов, где идёт война.
Завтра вы соберетесь вместе.
Давайте так: вы там за меня, а я тут за вас?
Вы знате что делать, а мы тут прикроем.
Коридор!!!! Кровь. Бинт. Все помнить не могу. Коридор!!!
Перекись. Проломленный череп. Бинт, биты, разбитые каски. Жгут.
Сломанные пальцы. Перелом голени. КОРИДОР!!!! Огнестел. Опять. Бинт. Сигарета в углу рта, пока вправляю запястье. Кровь. Джинсы придется выбросить. Горячий чай обжигает губы. Замерзла. Девушка протягивает пакет перевязочного. Звонки с требованиями уйти с Майдана. Намутила стул, прислонила к колонне профсоюзов и тут же на нем, непонятно откуда, человек с разбитой головой. Сегменты черепа плавают под пальцами. Руки! Не дрожать! Спокойно! Нежно. Бинт! Бинт… Ошаелая тётка с придыхом шепчет в ухо: до утра вам п…ц, майдауны, и с неожиданной прытью убегает. Ожоги. Ушибам и ссадинам нет конца. Кровь. Дым огонь гарь. Лента за лентою. Избитые люди. И лента за лентою. Коридор! Коридор!!!! КОРИДОР!!!!! Лицо полностью залитое кровью. Очень красиво. Мне не страшно. Очень хочется присесть, согреться. Рассеченные руки. Лента за лентою. Порезанный пальчик. Выбитые зубы. Беркутня совсем рядом. Огонь дым гарь.
Два года с того дня прошло.
Я знала, КУДА я иду, ЗАЧЕМ иду, и что БУДЕТ. На самом деле, вчера вечером в студии внутренне попрощалась со всеми и “закрыла” все свои непонимания и осуждения.
Это граната Беркута. Попала мне в спину, когда началось наступление. Я шла практически последняя – выводила с институтской бабушку лет 75.
На спине был качественный брезентовый рюкзак со всеми защитами и прокладками под спину.
От него осталась правая лямка и обгоревшее донышко.
Если бы его не было, то не было бы меня.
Потом, закрывая собой и поддерживая эту бабушку, которая ростом мне по нос, просто стояла возле стену, потом под елочкой на тротуаре, а мимо бежали Беркуты, и… КАК они избивали всех, кого могли достать! Мужчин, женщин, Красный Крест, Прессу. Несколько раз на нас поднимали дубинки и орали в лицо “убью сука”, а я просто спокойно смотрела им в глаза, и почему то они опускали дубинки…. Потом один из Беркута с человеческими глазами под защитой своего щита отвел нас с бабушкой в ближайшую подворотню. Там уже было человек 30 людей: около 13 женщин, 6-7 мужчин – дедушка, мальчик лет 17, Пресса и 4 среднего возраста мужчин. Дедушка лежал на земле, и 2 беркута добивали его дубинами. Еще двое мужчин были все залиты кровью из ран на голове. У женщин ранения различной тяжести – у девочки из Красного креста отбита нога (бедро), у девочки Пресса разбита голова и выбито колено. И т.д. Ну и я красавица. Правда, я еще не знала, что у меня сзади.
Через пару минут Беркут полетел “охотиться” дальше. У нас осталось: один проломленный череп и 3 сотрясения. Море крови, не преувеличиваю. Плюс травмы ног, перебитые пальцы (закрывали головы). Благо, у второй девушки из Красного Креста сохранился чемодан с лекарствами. Перевязали истекающих кровью, пару уколов, и спрятались в подъезде. Всего 16 человек.
Я звонила знакомым, рассказывала где мы и что срочно нужна помощь, ребята Пресса звонили своим. Таки на ВК бросили инфу, и к нам приехал Красный Крест с Майдана. И Серегей каким-то чудом смог пробраться с машиной прямо на Шелковичную. Минута в минуту.
Вытащили всех. Серега “провел” скорую с тяжелыми пострадавшими дворами-огородами к Майдану к Дому Профспилок, а меня уже домой.
ИТОГО. Самые главные впечатления от сегодня.
Страшное – КАК бьют людей. Одно дело, когда это показывают по новостям. И другое – когда видишь это перед собой. И глаза тех, кто бьет.
Кстати, двоих “пойманных” ранее утром беркутовцев моя Сашка лично отвезла в больницу, а третьего просто выпустили за баррикадой. ИХ НИКТО НЕ БИЛ!!!
И прекрасное, мое личное. От начала и до сейчас – полное равновесие. СОСТОЯНИЕ. И не выпала ни на мгновение. После событий 22 января, когда у меня был эмоциональный шок, и далее, когда я усомнилась в силе Любви, и в ответ мне дали почувствовать на мгновение, что такое “Любовь Христа”, для меня прошла целая жизнь. Умерла и родилась. В любви. Сегодня, глядя на все, я ни на секунду не испытала страха, агрессии, ненависти, отчаяния, осуждения.
Дорогу, яка веде до «Добробуту» і мала стати малим об’їзним кільцем від вулиці Московської олімпіади до вулиці Хотинської, ще один «фронтовик» Микола Федорук, через виконком передав в оренду фірмі «Інвест Альянс» підконтрольній Максиму Бурбаку. Ця фірма поклала там плитку і оформила право власності на неї і все це продала іншій фірмі підконтрольній Бурбаку «Кордо». Тож таким не хитрим способом в Україні з’явилась перша приватна дорога.
Проте юридичне управління міськради не збирається повертати цю землю місту та дорогу у власність чернівецької громади.
«Юридичних підстав здійснювати це немає», – зазначив Олександр Шиба.
В той же час інші способи, за його словами, вже мають політичну складову і це буде виглядати як «отжатіє» бізнесу.
Девушка пыталась снять ролик о том, что ее обидели на свадьбе чиновника. Прямо во время съемки к ней подошел мужчина и начал бить.
Телеведущую Нового канала Елену Филонову избили на свадьбе во время того, как она пыталась снять видео. Соответствующий ролик появился на канале Youtube.
В начале видео Филонова сообщает, как ее обидели во время свадьбы. В этот момент неподалеку появляется молодой человек, на которого указывает ведущая и оскорбляет. После этого молодой человек подходит и начинает ее бить.
По информации 24 канала, события происходили 18 февраля в Киеве на свадьбе главы Холодногорского района Харькова Максима Мусеева и ведущей телеканала Music Box Евы Субботиной.
Максим – молодий прокурор у Жидачеві. Максим не знає правил дорожнього руху або ж плює на них з високої гірки. Кілька місяців тому Максим в робочий час, хильнувши зайвого градусу, уявив, що його Ауді – це літак. І пішов в піке. Щоправда, опинилось двотонне Ауді Максима не у хмарах, а на сміттєвих баках, а на спідометрі заклинило 170 км/ год. Це вже Максимкове третє ДТП, і він порушник ПДР зі стажем.
Чудом виживши у жахливій аварії, Максим продовжує їздити за кермом. І ніхто із нас не може тепер бути впевненим у тому, що завтра Максимові не захочеться політати знову, але вже по наших головах. Забрати водійські права у прокурора не посмів ніхто, і зараз він спокійно їздить знову.
Більше того – пішов по службових щаблях в область. Кругова порука в органах важливіша, ніж Конституція України і за «свого» ті чорні ворони заклюють будь-якого законослухняного українця.
Зате прокурор посмів заперечити свою вину і тепер доводить, що за кермом був не він, а його пасажирка – жінка, котра ніколи раніше не водила авто… І справа іде по бороді, плювавши на всі цінності і справедливість.
Не будь, як Максим. Максим боягуз,який живе в «законі».
Вчора, 19 лютого, у Львові, на вулиці Пасічній, пасажири забрали гроші за проїзд та вийшли із маршрутки №50, бо водій відмовився везти пенсіонера, який оплатив лише половину вартості проїзду, на підставі того, що це не комунальний транспорт.
«Водій відмовився їхати через те, що пасажир пенсійного віку оплатив половину вартості проїзду, на підставі того, що це не комунальний транспорт», – зазначає свідок.
Посилаючись на законодавство, відповідно до якого перевізник не має права вимагати у пасажирів грошей за проїзд при пред’явленні пенсійного посвідчення, всі пасажири покинули транспортний засіб і забрали кошти.
«Дуже сильно б хотілось, щоб як і перевізники так і міська влада, ввійшли в положення простих мешканців (пенсіонерів і людей інвалідів та ін.). Будьте лояльні, нам жити в цьому місті та користуватись послугами міського транспорту приходиться більшості людей», – пише автор запису.
На Ровенщине 33-летняя женщина обвинила врачей в похищении своего новорожденного ребенка.
Она утверждает, что 27 декабря родила девочку, а медики забрали ее и заявили, что даже беременности не было, сообщает NewsOboz.org со ссылкой на ТСН.
“В 8:00 часов утра родила девочку весом 3200, была здоровая”, – говорит жительница села Подлозцы Мария Сергиюк. Однако, по ее словам, вскоре медики Млыновской районной больницы ребенка куда-то забрали.
“На органы ушла, или кому-то в семье, просто не знаю. Они меня кололи, а чем они меня кололи, или наркотиками, или чем, я не знаю”, – говорит она. Слова женщины подтверждает муж Виталий Сергиюк.
В свою очередь в больнице, где якобы рожала женщина, заявлениями об исчезновении ребенка поражены.
“Этой женщины в родильном отделении Млыновской центральной райбольницы не было. Она на учете у нас не стояла как беременная, и она у нас не рожала”, – заявил главный врач Виктор Ковалев.
По словам медиков, женщина лежала в них, но в неврологическом отделении с сотрясением мозга, которое она получила, по ее словам, после падения с лестницы.
В защиту женщины поднялись ее односельчане, которые утверждают, что видели Марию с беременным животом. Кроме того беременность установил сельский врач.
“Направил ее в женскую консультацию. Я уверен, что она была беременна на 100%. А куда делся ребенок – пусть соответствующие органы ищут и выясняют”, – пояснил заведующий амбулатории семейной медицины Пидлозцевского сельсовета Артур Протоерескул.
“Я возила ее сама, на учет ставила и кабинеты проходила, еще и взяв анализы, то говорили, что у вас девочка будет”, – заявила мать Марии Галина Слисарчук.
В Млиновской больнице называют все это абсурдом, потому что их коллега в селе провел неполное обследование женщины. Медики готовы впоследствии показать все документы, которые опровергают заявления о беременности, пока же эти доказательства потребовала полиция. На руках у врачей остались копии УЗИ из Луцка.
“Маточной или октопичной беременности на момент осмотра не выявлено – это за месяц до этого, как она говорит, что родила”, – комментирует документы заместитель главного врача по медицинской части Млыновской ЦРБ Владимир Боднар.
В свою очередь женщина демонстрирует медкарточку, где якобы медики пытались уничтожить доказательство ее беременности.
“Это мой единственное доказательство, что я была беременной. Здесь написали, что 31-я неделя беременности. Они все зарисовали корректором”, – утверждает Мария.
Полиция теперь разбирается с вопросом, был ли ребенок – дело открыли в рамках статьи о ненадлежащем исполнении медиками своих обязанностей.
“Экспертиза установит, имел ли место факт родов у этой женщины, и если да, то когда. Поэтому основной вопрос стоит в том, что медперсонал отрицает факт родов, а в заявлении указано, что роды все же состоялись”, – пояснил руководитель следственного отделение Млинивского отдела полиции Тарас Годюк.
Сюжет СМИ.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
