Теги Posts tagged with "Украина"

Украина

Укрпошта розпочала цей рік досить активно, запровадивши більш лояльну тарифну політику на послугу зі швидкісної доставки та порадувала своїх клієнтів новою послугою “Відправлення масою понад 30 кг”

11025222_786911828067619_4342870850782897140_n

Минулий 2015 рік Укрпошта закінчила з прибутком понад 50 млн грн, що стало кращим показником для підприємства за останні 15 років. Керівник Ігор Ткачук, який очолює Укрпошту більше року, повідомив, що завдяки оптимізації логістичних та технологічних процесів, удосконаленню системи управління якістю та розширенню сфери застосування кур’єрських послуг – за рік вдалося налагодити роботу підприємства у багатьох напрямках.

Зокрема, за цей час відремонтовано 374 об’єкти поштового зв`язку, що майже вдвічі більше, ніж 2014 року. Вперше запрацювали без обідньої перерви більше тисячі міських відділень Укрпошти, скорочено на одну добу терміни доставки пошти, газет та журналів між більшістю обласних центрів, запустили нову послугу «Прискорена пошта» та скоротили терміни доставки товарів «ePaсket»  (до 2х кг) з Китаю до 7-ми днів.

 

2016 рік Укрпошта розпочала також досить активно, запровадивши нову більш лояльну тарифну політику на послугу зі швидкісної доставки «Прискорена пошта». Відтепер тариф  залежить від принципу забору/доставки відправлення, зокрема, «склад-склад», «двері-склад», «склад-двері», «двері-двері». Наприклад, якщо раніше клієнт замовляв доставку відправлення (вагою до 1 кг) між обласними центрами, за принципом «склад-склад», і це йому коштувало 43 грн (з ПДВ), то зараз це коштуватиме 20 грн (з ПДВ). Економія досить суттєва.  

1757734

З 1-го лютого Укрпошта порадувала клієнтів, які часто пересилають великогабаритні вантажі. Відтепер відправлення вагою від 30 до 400 кг  доставлятимуться на палетах між всіма обласними центрами України та по місту Києву. Ця послуга має назву «Відправлення масою понад 30 кг».  Ціна за доставку залежить як від кількості відправлень, так і виду та місця доставки. Для прикладу, якщо ви замовляєте доставку кахлю у коробках або мішків з цементом (загальною масою 399 кг) за принципом «двері-двері» в межах обласного центру до 12 год., то доставка буде здійснена вже на наступний день. Детальніше про терміни доставки та тарифи на послугу можна дізнатися на сайті Укрпошти. До речі,тут є ще великий плюс – чим більша кількість відправлень від одного клієнта, тим менша ціна на доставку кожного відправлення.

 

Крім того, Укрпошта чи не єдина, що працює на прифронтовій території поблизу вонних дій, що проходять в зоні АТО. З лютого 2016 року тут відновили роботу поштового відділення в місті Авдіївка Донецької області. Також у Волноваському районі Донецької області відновило доставку поштових відправлень відділення поштового зв’язку у місті Гранітне (яке обслуговує також село Старомар’ївку).

Укрпошта продовжує удосконалюватися. За словами керівника підприємства Ігоря Ткачука – це лише початок змін, ще є багато роботи. Національний оператор поштового зв’язку України планує міцно укріпити лідерські позиції на ринку поштових послуг.
 

Джерело : http://blogs.korrespondent.net/blog/business/3628097/

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Родная гавань” більше не гріє серце мешканців анексованого півострова.
“Крым. Ялта. Первый раз в Ялте проходили обыски и аресты такого масштаба, с авиацией, со штурмовыми бригадами и т.д, арестовывали участников террористической организации «Хизб ут-Тахрир» (это название поклонская сочиняла всю ночь).” – пише у своєму Facebook Irina Ivanova,

Все теперь окончательно поняли в какое дерьмо они вляпались. Уже родная гавань не греет сердце. Шушукаются на работе, в транспорте, на кухнях.100 % совок.

В Ялте работают всего два ресторана и 7 кафе, остальные приказали долго жить, уже вывозят мебель и оборудование. На дверях объявления продам или сдам в аренду. Санатории все закрыты – ВСЕ. Света как не было, так и нет. 2/3 гостиниц закрыта с объявлениями на дверях.

В банкоматы очереди в три винта. Мелкий бизнес СДОХ окончательно. Продуктовые магазины полупустые. Мясо подорожало еще на 25%, в рыбаки записалось уже пол Ялты.

Хронические больные умирают пачками, лекарств по государственным программам не выдают. 6 месяцев нет бесплатного инсулина, нет препаратов для химиотерапии и т.д.

К узким специалистам (хирург, окулист, уролог и т.д.) записывают только на апрель. Пенсии выдают с задержкой 1 месяц, в этом месяце не додали еще 400 рублей. Май 2014 года пенсию выдали 10270 рублей.

Февраль 2016 года пенсию выдали 7560 рублей и все без объяснений (пенсия моей родственницы). Зарплаты медработникам и учителям сократили на 30%.

Ялта стала сплошным мусорным баком, вонь стоит повсеместно, начиная с подъездов и кончая набережной ленина.

Ялтинцы, земляки – ваши мечты сбываются, путин к вам пришел и вашу жизнь сделал сказкой.

 

Ольга Погребняк, мати бійця АТО, отримала на нього похоронку, а через рік зустріла живого сина. По приїзду від сестри з Волині на неї чекала щаслива несподіванка під дверима будинку.
Історію-розповідь жінки, яка цілий рік жила тільки вірою, опублікувало видання depo.ua. Львів’янці Ользі Погребняк 46 років, самотужки підіймає двох синів: 22-річного Олексія та семирічного Микиту. Влітку 2014 року вона проводила на війну старшого. Як проводила: він кілька разів казав, що хоче піти добровольцем, а одного разу мати прийшла додому з роботи і знайшла на столі записку від сина. Писав, що пішов на війну. Через декілька тижнів – перший дзвінок: “Мамо, я живий, все добре”. “Розмови по телефону завжди були короткі, – пригадує пані Ольга. – Де служить – не казав, говорив, що не годиться таке казати, тому що ця інформація може потрапити до рук ворога. Одного разу тільки сказав, що служив в “Азові”. І ніби то все було добре настільки, наскільки може бути добре в матері, дитина якої на війні. Плакала, молилася, каменіючи від жаху дивилася новини. В новинах розповідали про Іловайський котел.
А наприкінці серпня прийшла похоронка.
“25 серпня минулого року він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає. Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися”, – розповідає вона. Потяглись довгі виснажливі дні і ночі, сповнені тугою, болем та ледь жевріючою надією. Материнське серце відмовлялося вірити, що сина нема. “Усі спроби щось дізнатися були марними. Я шукала інформацію всюди, навчилася користуватися “Фейсбуком”, відкрила свою сторінку, – розповідає Ольга. – Якби не Микита, не знаю, чи дала б собі раду із цим безмежним горем. Я йому про загибель Альоші розповіла, але не одразу, дуже переживала, як він переживе. Але він стійко все вислухав і сказав, що ніколи мене не залишить і буде у всьому допомагати мені”.
Ольга Погребняк. Через три місяці після звістки про смерть сина Ольга наважилася зайти в розділ “Неопізнані трупи” на сайті МВС – там у відкритому доступі викладені фотографії знівечених тіл солдатів. “Заповнила анкетні дані на свого сина і натиснула “знайти”. Сказати, що це страшне видовище – нічого не сказати. У більшості випадків замість людей просто обвуглені головешки… Досі мурахи по шкірі як загадаю”, – каже вона. Єдине полегшення – серед цих кошмарних світлин Олексія вона ніде не впізнала.
“МАМО, Я ЖИВИЙ”
У травні Ользі з невідомого номеру прийшла sms “Мамо, я живий”. Дуже хотілося плакати від радості, проте жінка розуміла, що це можуть бути шахраї, які повідомляють, що людина у полоні і потім тягнуть із жертви гроші. “Номер не відповідав. Волонтери, до яких звернулася, попередили: це може бути “розводняк”, таких охочих з того боку познущатися з чужого горя багато. Ходила в СБУ, там сказали, що точно визначити, звідки прийшло sms не можна, визначили лише, що з території Донбасу, і що швидше за все це шахраї, тому що мій син загинув і він не значиться в списках полонених та зниклих безвісти”, – пригадує Ольга. І хоч в душі було гірко від розчарування, вона продовжила чекати сина додому.
“Знаєте, я весь час молилася. Не лише за сина – за усіх хлопців, що воюють на сході”, – каже мати бійця. П’ятого серпня, коли вже підходила річниця, як її сина оголосили загиблим, Ользі наснився кущ калини: яскравий, великий. “І сон такий дивний, ніби не я на кущ дивилася збоку, а ніби я була калиною… До чого б це? Калина символізує материнство і уособлює дім, батьків, все рідне. Калина – український символ єднання народу: живих з тими, хто відійшов у потойбіччя, і тими, котрі ще чекають свого народження… Може, це якийсь знак від мого Альоші…?” – написала вона тоді на своїй сторінці в “Фейсбуці”. Дев’ятого серпня Ольга присвятила синові вірш. “Синочку, рідний, я вірю що ти повернешся додому”.
І наступного дня він повернувся. “Я поїхала до сестри на Волинь відвідати Микиту, він в неї гостював. Повертаюся увечері додому, а сусідка баба Дуся каже: “Олечко, у вас під дверима з суботи якийсь хлопець сидить”. Я до себе, а там Олексій! Мені ноги підломилися…” – згадує Ольга. Цей її допис на “Фейсбуці” зібрав шалену кількість перепостів та коментарів.
Виявилося, що Олексій весь цей час був у полоні, а те sms-повідомлення дійсно було від нього. Худий, із шрамами на голові і щоці, без кількох зубів та із ребрами, які вочевидь неправильно зрослися та дивно стирчали з під шкіри, він відмовлявся йти в лікарню, здригався від кожного різкого звуку, затуляючи голову руками, а ночами кричав уві сні.
З ліжка майже не вставав.
Тоді Олексію дуже допоміг малий Микита. “Він від Альоші не відходив, постійно щось розказував, а той слухав і слухав. Зі мною вони майже не розмовляли, але я не ображалася, досить було того, що обидва вони вдома. Микита зараз такий гордий, що у нього повернувся брат, навіть не впізнаю його. Питаю у нього, про що вони говорили, а він мені відповідає, що це чоловічі розмови”, – каже Ольга.
Одного разу жінка, щоб допомогти синові, покликала психолога. Проте розради, як вона сподівалася, не вийшло: Олексій, почувши що мати привела лікаря, перевернув стіл, за яким сидів, вилаяв обох та надовго зачинився у себе в кімнаті.
ПРО ІЛОВАЙСЬК БРЕШУТЬ, ТАМ БУЛО ПЕКЛО. ЗВИНУВАЧУВАВ СЕБЕ, ЩО ВИЖИВ
Але одного дня хлопця, як то кажуть, прорвало. Коли оголосили офіційні дані про кількість загиблих під Іловайськом, він почав говорити, що все це брехня, і там було справжнє пекло. Ольга сиділа за комп’ютером на кухні, було близько четвертої ранку, Олексій підійшов і запропонував “Мама, давай вип’ємо”. “І тут з нього, як з рани, річкою полилося все те, що так довго сиділо. Він розповів мені про жахи, які пережив, про хлопців, які так і не повернулися додому. Про те, що він відчував, коли їх бомбили з “Градів” під Іловайськом, коли перед його очима все змішалося, коли він не розумів, де небо, а де земля, коли не знав, куди бігти і що робити. Коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог, коли друг, з яким він розмовляв пару хвилин тому – мертвий, і у нього закінчилися сили тягнути його, коли почав звинувачувати себе за те, що вижив”, – згадує жінка.
В якийсь момент вона просто зупинила сина, бо слухати було вже несила. Врешті, поговоривши про ті страшні часи, мати з сином почали обговорювати, скільки бійців так і залишилися на полі бою непохованими, потрапили у полон, говорили про те, що мають відчувати їхні рідні, які досі перебувають в невідомості. “Мене переповнювало бажання підтримати всі жіночі серця, які також, як і я колись, не знають, що з їхніми синами і чоловіками. Мабуть, вони також повинні заявити про себе, щоб розділити свій біль, і у нас з’явиться можливість докопатися, що ж насправді сталося з їхніми рідними.
Бажання допомогти підштовхнуло нас з Альошею створити загальний список тих, хто загинув або зник безвісті”, – розповідає Ольга. Каже – ця справа потроху повернула Олексія до життя. На пропозицією допомогти у зборі інформації відгукнулося дуже багато людей, вони присилали свої власні списки, хтось пропонував допомогти з обробкою даних, хтось – створити сайт, щоб опублікувати зібрані дані.
Жінка каже, що довго не могла зважитися на публікацію списків, адже ними можуть скористатися шахраї. Врешті її переконав Олексій. “Він сказав – потрібно, щоб хлопці там знали, що їх шукають і чекають вдома. Виявляється, Альоша думав, що я навчилася жити без нього, і що зовсім його не чекаю…
Які жахливі думки приходять нашим синам в голову на війні!” – обурюється мати.
МАТИ, ДІТИ, НЕВІСТКА ТА КІТ Після того як в Олексія з’явилося якесь діло, він почав більше спілкуватися, спокійніше спати, відновив документи, які були втрачені під час полону. Тільки в пансіонат на реабілітацію їхати відмовився, сказав, що це дуже дорого. Ще більш хлопцю полегшало, коли до нього приїхала Олена. Ольга про дівчину нічого не знала. “Альоша так мені нічого і не розповів, звідки Олена приїхала, просто сказавши, що вона йому дуже допомогла по дорозі додому, і що якщо б не вона, він, може, і не повернувся взагалі. Схоже, тепер у мене є дочка”, – каже жінка. Вона почала повертатися додому, де була вже готова зігріта вечеря, зроблені уроки в молодшого сина та спокійні очі у старшого.
В домі, де нещодавно жили самотня жінка з маленьким сином, тепер мешкає велика родина та ще й кіт Барсик, теж новий член сім’ї. Молоді небагатослівні, проте матері вистачає бачити сина та мріяти про онуків. Вона не ділиться фотографіями свого Альоші та не змінює скорботної свічки на аватарці – вже в пам’ять про інших хлопців, які не повернулися з війни. Для багатьох українських Ольга стала символом надії, що й вони одного дня, повертаючись додому, почують знайомим голосом “Привіт. Впізнаєш?”. “Не помиляється материнське серце. Повірте, воно точніше за будь який прилад, його не обдуриш. Дорогі жінки, не здавайтеся, моліться, вірте своєму серцю, а не тому, що говорять оточуючі. Вірте і сподівайтеся, не дивлячись ні на що і всупереч усьому!” – радить вона.
Згідно з офіційними даними (СБУ) за станом на жовтень цього року в Україні було 800 українських військовослужбовців, зниклих безвісти.

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

Слава героям, герої не вмирають! Герої Майдану, які залишили своє життя за нас, за наше майбутнє. Герої війни проти російських окупантів, які поклали своє життя на передовій. Найголовніше не забути та пам’ятати. Пам’ятати завжди, передаючи цю історію, написану кров’ю героїв, дітям, онукам і правнукам. Що б пам’ятали і знали. Знали, що вони українці. Всіма силами кожен день боролися за незалежність і процвітання нашої держави. Бо дуже дорога ціна. Ми зобов’язані пам’ятати завжди. Герої України, які поклали життя за її незалежність ще з часів козацтва, знали, що прийде час, коли сонце свободи і незалежності засяє над нашою країною.

Ми не завжди пам’ятаємо та шануємо тих, хто віддав свої життя у боротьбі за вільну Україну. Мало хто зараз знає героя – патріота, члена товариства «Просвіта» Бунт-Лисенко Марію Тимофіївну, яка своїм подвигом врятувала сотні українських дітей.

Друга світова війна. Харківська область. Місто Валки. Замість радянських окупантів прийшли фашисти. І в цей складний час, коли здавалося, що життя зупинилося, Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна організовує школу, професійно-технічне училище, бібліотеку, театр і дитячий будинок, до якого збирає дітей, як то кажуть з усієї округи. Жодну дитину, жодного вчителя не було вивезено до Німеччини. Проста сільська вчителька врятувала сотні українських дітей. Москальська влада не змогла їй пробачити цей вчинок. У мордовських таборах Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна була замучена до смерті.

У рідних стало принципове питання про її реабілітації.  Родичі  Бунт-Лисенко М.Т. тричі подавали документи на її посмертну реабілітацію. Перший раз під час правління Хрущова, другий, коли при владі був Брежнєв, втретє за часів незалежності України, при Кучмі. І вже Верховний Суд України, незалежної України, відмовив у реабілітації.

Родичі Марії Тимофіївни не склали руки і звернулися до відомого українського адвоката Сергія Веприцького, який спеціалізується на веденні найскладніших та важких справ. Це була їхня остання надія.

Адвокатська контора братів Веприцких, напевно, єдина адвокатська структура, що має унікальний спеціалізований відділ адвокатських розслідувань. На чолі з Сергієм Веприцький, через 61 рік, було проведено безпрецедентне за своєю сутністю адвокатське розслідування.

Завдяки відрядженню до Німеччини з архівів було отримано інформацію: програму навчання шкіл і професійно-технічного училища у м. Валки під час німецької окупації, і, найголовніше, копії корінців, так званих аусвайсів. Дослідивши отримані документи, адвокат Сергій Веприцький знайшов одинадцять живих свідків тих років, жителів м. Валки, серед яких і була свідок Т.А. Сильванська.

З підготовленими матеріалами адвокатського розслідування адвокат Сергій Веприцький звернувся до прокуратури з офіційною заявою про те, що кримінальна справа, яку було розслідувано 61 рік тому !, сфальсифіковано, надавши органам прокуратури неспростовні докази. Кримінальну справу було порушено у зв’язку з нововиявленими обставинами. Створено слідчо-оперативну групу із працівників СБУ та прокуратури, яка за представленими матеріалами провела розслідування і через 61 рік Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна у відкритому судовому засіданні була виправдана.

Слава героям! Ми повинні пам’ятати і шанувати всіх українських героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність.

Адвокат Сергій Веприцький за свою практику захистив багатьох українських патріотів. Це дійсно видатний адвокат України, який, не дивлячись ні на тиск, який чиниться на нього, ні на інші труднощі, сміливо і відкрито захищає права громадян.

У 2011 році, після виправдовувального вироку щодо Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни, в офіс Сергія Веприцького з головорізами увірвалася, тоді ще депутат Верховної Ради України від комуністичної партії, Алла Александровська, намагаючись влаштувати погром, погрожуючи адвокату. Не можуть ці червоні фашисти заспокоїтися навіть через 61 рік, аж надто вони бояться українських героїв.

Сьогоднішні герої Майдану, герої війни з російськими окупантами, герої, які захищали Україну під час Другої світової війни, герої, які нічого не боячись, кожен день захищають права українських громадян, гідні того, щоб їх імена пам’ятали і шанували.

 

Історію адвокатського розслідування у справі Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни ви можете переглянути за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=crrBBPli85E

Роман Давиденко

SONY DSC
SONY DSC

Ще більше інформації Ви можете прочитати на сайті :

Фундація Адвокатів України

Закарпатский военнослужащий медроты 128 бригады к годовщине трагических событий в Дебальцево опубликовал фотографии, сделанные во время окружения. На своей странице в Фейсбуке военный хирург Александр Данилюк поделился воспоминаниями: “Сегодня ровно год, как дорогу жизни из Дебальцево нам перекрыли оккупанты. Год как мы не смогли вывезти первого раненого в тыл. Год как начались драматические события в нашей жизни. Год как война разделила нашу жизнь на до и после. Год как у каждого, кто попал в это окружение, пересмотрены жизненные ценности. Ровно год, как мы перечеркнули все догматы современной хирургии и реанимации, которые формировались веками, и начали окопную хирургию в 21 веке, которая происходила на границе с фантастикой. Год как мы уже устали бояться. Сегодня ровно год как начались адские 9 суток нашей войны … Сегодня год, как два экипажа медиков-собратьев, эвакуировавшие раненых были безжалостно расстреляны в упор … Год … Светлой памяти тех, кто отдал свою жизнь ради того, чтобы этот год мог для нас прийти … Никогда не забудем … Сегодня год …”.
Расстрелянный экипаж медиков “Креста”. В этом экипаже тогда были безжалостно расстреляны рашистско-оккупационными войсками трое медиков Сергей, Миша и Толя, тяжело ранен Кравченко Александр Анатольевич. Первого тело до сих пор еще не идентифицировали

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 – Над окупованому бойовиками селищем в Донецькій області спецназ підняв український прапор Про це повідомляється на сторінці командування сил спеціальних операцій Збройних сил України в Фейсбуці. Таким чином спецназ привітав свого побратима з днем народження. Прапор підняв сам іменинник. “Воїни підрозділів спеціального призначення Сил Спеціальних операцій Збройних Сил України – не тільки професіонали своєї справи, а й романтики. Ворог, пам’ятай і чекай – ми завжди поруч”, – йдеться в повідомленні.
https://www.youtube.com/watch?v=PsFu8VKvAv8

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

Это решение далось мне очень непросто. Я подошел к нему взвешенно, обдумывал несколько дней, но понял, что другого выхода у меня нет. Поэтому я выхожу из фракции “Блока Петра Порошенко”.

Честно говоря, я хотел выйти из фракции еще в тот день, когда она не поддержала решение о лишении мандата Игоря Кононенко. Но коллеги посоветовали не делать опрометчивых шагов. Я немного остыл, посоветовался с людьми, мнением которых дорожу, и не изменил своего решения. Оставаться во фракции вместе с господином Кононенко я больше не могу, так как не согласен покрывать его коррупционную деятельность и не хочу, чтобы меня ассоциировали с ней.

Еще некоторое время назад я считал, что принципиально не должен уходить. Что из фракции должны уходить коррупционеры, а не те, кто не приемлет коррупции. Но после голосования по Кононенко я понял, что большинство моих коллег по фракции сознательно покрывает коррупционные схемы “новой семьи”, причем делают они это даже тогда, когда об этой коррупции открыто говорят наши журналисты и западные партнеры. Я вижу, как фракция БПП, благодаря нескольким людям, уверенно повторяет путь Партии регионов.

Не буду скрывать, я, конечно, понимал с самого начала, что большинство депутатов не живут на официальную зарплату и используют свое положение, чтобы заработать. Но давайте будем говорить прямо – одно дело какой-то лоббизм, который в общем-то распространен и в цивилизованных странах. А другое дело – откровенное воровство и мародерство. Да еще в условиях войны! Игорь Кононенко выводит через сомнительные офшоры из Украины миллионы евро. Его партнер, еще один член нашей фракции Александр Грановский кэшем получил от своего бизнес-партнера Адамовского 700 тысяч долларов, которые не указал ни в одной декларации. И все это происходит под разговоры о реформах, инвестициях и борьбе с коррупционными схемами старой власти. Конечно, я не затем шел в парламент, чтобы участвовать в этом позорище.

Я уже писал раньше, что не поддерживал решение руководства УДАРа о слиянии с БПП.Конечно, я понимал, какого рода люди объединились по брендом партии власти. Поэтому я убеждал “ударовцев” не идти на этот шаг. Но у рядовых членов партии не спрашивали, согласны ли они на объединение. К сожалению, партия, которая мне очень нравилась и которой я отдал много времени и сил, была просто продана и ликвидирована, как коммерческая фирма. И, видимо, в БПП считают, что раз нас “ударовцев” продали, то мы должны, как крепостные, молчать и тупо жать на кнопки вместе с ними, исполняя разнарядки свыше.

Я не согласен на такую роль. Я не молчал, все время поднимал острые вопросы на заседании фракции. Меня долго просили не выносить сор из избы, и я не выносил. Проявлял недовольство только на закрытых заседаниях, в публичной плоскости высказывал критику умеренно. Но проблема в том, что внутри фракции мое мнение ничего не значит. Фракцией БПП управляют несколько человек, приближенных к президенту. Они подавляют всякую критику и всякое инакомыслие. Не только я пытался возражать – в том же ключе регулярно выступают и Наталья Новак, и Сергей Лещенко, и Мустафа Найем, и Виктор Чумак, и Светлана Залищук. Они тоже шли в парламент не для того, чтобы неуклюже выгораживать на шоу Шустера коррупционные делишки Кононенко, Березенко и Грановского. Но сегодня уже понятно, что их имена и их репутацию просто использовали проходимцы, чтобы получить на выборах больше голосов. Нас просто откровенно игнорируют когда мы говорим о коррупции и требуем расследовать преступления в этой сфере.

Я одним из первых подписался за отставку Шокина, но Президент дал понять, что не будет увольнять Генпрокурора не смотря ни на что. Я выступал на фракции по теме выборов в Кривом Роге, где ячейка БПП сразу признала выборы, не смотря на фальсификации.

Я поднимал вопросы о структуре правительства, когда на фракцию нам спускали готовые решения из АП. Также я говорил о замене членов ЦВК, которые принимали позорные решения и уже отработали свой срок.

Когда я говорил о коррупции и критиковал Игоря Кононенко, меня в довольно грубой форме обычно обрывал Юрий Луценко, который требовал, чтобы я обращался в НАБУ и не поднимал эту тему на телеэфирах. Мы договорились, что я отнесу документы в НАБУ, и я так и поступил. Но не получил до сих пор никакого ответа. Игорь Кононенко в нашей стране просто какая-то неприкосновенная персона…

История с Айварасом, которого я уважаю, стала последней каплей. Я больше не могу оставаться во фракции “Блок Петра Порошенко”. Понимаю, что бывшие коллеги могут отомстить и лишить меня мандата, но я не держусь за депутатское кресло. В отличие от коррумпированной верхушки БПП, оно не приносит мне денег.

Жаль, что все так вышло. Больше всего мне неудобно перед избирателями, которые нам поверили. Обещаю, что буду использовать все имеющиеся рычаги, чтобы бороться против коррупции и предавать огласке все известные мне факты.

Тем не менее, не все потеряно для этого парламента и для фракции БПП. Там есть достаточное количество адекватных людей. Важно чтобы они осознали собственную силу, перестали быть наблюдателями, начали отстаивать свою позицию, спорить, не соглашаться, бунтовать. Открытой и честной позицией можно многое изменить, сначала во фракции, потом в парламенте, а вскоре и во всей стране.

Єгор Фірсов Народный депутат Украины; председатель “УДАРа” в Донецкой области

Источник: http://blogs.pravda.com.ua/authors/firsov/56b8525b7058c/

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції та Державних установ!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

213910_original

Тот, кто однажды ступил на путь волонтерства, скажет, что с него очень сложно сойти. Следовать этой дорогой помогают не благодарности или какие-то материальные бонусы (их нет), а твердая уверенность в том, что ты все делаешь правильно. Однако физической и эмоциональной усталости не избежать. Но насколько бы эта усталость была меньше, если бы практически каждый день не приходилось сталкиваться с вопросами и утверждениями из этого списка!

А сколько вам платят?

Недавно сюжет про нашу организацию вышел по местному телевидению. Соседка, увидев меня в выпуске новостей, тут же заявила, что я нашла неплохую подработку, и стала настойчиво узнавать, можно ли ее тоже пристроить и сколько платят. Долго не верила, что мы все это делаем не за зарплату. Ведь само понятие «волонтер» предполагает, что мы работаем бесплатно. При этом работа может быть разной — от подметания улиц до сбора аптечек, от выпечки пирожков до транспортировки обеспечения, от организации благотворительных концертов до профессиональной психологической и юридической помощи.

Вот вы N помогли, а мне не хотите!

 

Мы не склад и не база. Мы можем дать только то, что есть у нас самих. Поэтому мы не в состоянии прогнозировать объемы материальной помощи, которую сможем выделить, скажем, через неделю. Нет никакого графика поставок, отгрузок, выработки. Сегодня пришла посылка с берцами, например, из Канады, послезавтра поступил крупный перевод денежных средств из Германии, через три дня — машина с капустой, а потом неделю, две, три может не быть ничего. Поэтому отказ в помощи в 99% случаев — это не личные мотивы или плохое настроение. Просто у нас нет возможности помочь. И вообще ультиматумы и претензии лучше направлять сразу в МО, а не нам.

Если б не вы, это все давно закончилось бы

В том смысле, что не помогай мы армии, солдаты б давно разбежались по домам, Путин пришел и снова бы всё на всех языках бы молчало, благоденствуя. Да, возможно. Но вы никогда не задавали себе вопрос, чем именно бы это закончилось? Мой город на юге в определенный момент времени буквально стоял на «перекрестке». И я прямо кожей чувствовала, как он (и мы вместе с ним) может повернуть в сторону ДНР/ЛНР. Многие из тех, кого я сейчас хорошо знаю, в тот момент совершенно серьезно паковали чемоданы и собирали документы, чтобы в любой момент увезти детей от возможного ужаса. И этого ощущения мне не забыть. В этот момент мы решили, что должны что-то сделать, чтобы история нашего города повернула в другую сторону. Куда она приведет нас дальше, не знаю. Знаю только то, что даже небольшое наше действие, а в особенности — бездействие может на нее повлиять.

Вы все это ради Порошенко/Каплина/Ляшко/Яценюка делаете?

 

Нет, мы делаем ради страны, которая в нашем сознании совершенно не равнозначна государству. Государство — это какие-то люди, которые перетягивают одеяло между собой (не все, есть исключения), в то время как внизу уже сыплется штукатурка и начинают падать балки. Мы не хотим, чтоб наш дом разрушился, и пытаемся что-то сделать для этого. Сказала «для страны»? Нет, пожалуй, мы делаем это ради себя и своих детей. Мы встали на этот путь кто полтора года, кто год, а кто и месяц назад, чтобы потом нам не в чем было себя упрекнуть. По крайней мере, мы будем знать, что что-то делали, а не сидели с ужасом у телевизора или обсуждали с бабками у подъезда, что при Сталине было лучше.

А почему вы такой усталый/нервный/не улыбаетесь?

 

Наши ресурсы не безграничны. Мы стараемся быть вежливыми, но усталость берет свое, да и нельзя нравиться всем. Нам часто приходится иметь дело с наглостью, необоснованными требованиями и претензиями. Многие не понимают, что волонтерство — наш добровольный выбор, а значит, мы не обязаны выполнять просьбы, а тем более требования всех. Поэтому если мы вдруг не берем трубку или не улыбаемся, то это не потому, что вы по каким-либо причинам нам неприятны, просто у нас НЕТ СИЛ на улыбку. Постарайтесь это понять и, если хотите, улыбнитесь сами, нам будет приятно.

Почему вы от меня отмахиваетесь?

Перед тем, как задать нам вопрос или высказать просьбу, подумайте, обращаетесь ли вы по адресу. Например, не раз приходилось иметь дело с истериками на тему «ребята там стоят в лесу, голодают, кору с деревьев едят, а вы выдали нам так мало выпечки!». Начнем с того, что если ситуация настолько критична, то сотней пирожков ее не исправить. К тому же сейчас не июнь 2014 года и базовые поставки провианта налажены хорошо. А если — нет, то эти истерики стоит прежде всего закатывать в Министерстве обороны, а не перед нами. Извините, но у нас нет сил и времени вылавливать крупицы фактов в океане эмоций, есть множество реальных проблем, которые нужно решать прямо сейчас, и они не решаются криками и слезами.

Вам же оплачивают проезд/коммунальные услуги и прочие расходы?

НЕТ. То есть, может, кому-то так и везет и он/они собирают достаточно средств, чтобы оплатить расходы, но рядовой волонтер собственные затраты оплачивает сам. Это и бензин, и техобслуживание транспорта, ремонт и покупка бытовой техники (например, электросушилки для овощей и фруктов, кухонные комбайны), счета за газ, электроэнергию, воду, аренду помещения. Хотя с арендой помещения достаточно часто получается договориться. Так, например, сейчас Кулинарная Сотня Николаева живет в офисе, который нам предоставила одна из наших участниц совершенно бесплатно. Это очень хорошее помещение, и хозяйка могла бы его сдать. То есть этот пункт тоже можно записать в графу расходов, которые ей никто не возместит.

У вас в АТО родственники?

Я связана с разными волонтерскими организациями. И вы удивитесь, узнав, что доля родственников бойцов в них не превышает 10%. Кроме, разумеется, каких-то специальных групп, объединяющих конкретно жен и матерей мобилизованных. Основной костяк волонтерских организаций — люди, никак не связанные с АТО, войной, медициной. В нашей организации есть и юристы, и менеджеры, и переводчики, и учителя, и рекламщики, и работники коммунальной сферы — люди самых разнообразных профессий и уровня образования. Из них всего трое — родственники мобилизованных.

Вам делать нечего?

У нас у всех есть основная работа, часто это даже не пяти-, а шестидневка, есть дети, семьи, которые требуют времени и внимания. Мы делаем то, что делаем, не потому, что нам больше нечем заняться, поверьте. Поэтому вдвойне радостно, когда к маме-волонтеру подключаются муж и дети. У нас в группе есть несколько таких «семейных подрядов». Они вместе пекут, консервируют. Вместе приходят на паковки. И нужно видеть, как горят глаза у этих детей. Это дорогого стоит, и это еще одна причина продолжать.

У вас, наверное, денег куры не клюют?

Мы все обычные люди обычных профессий и отнюдь не олигархи. На Западе благотворительность — удел людей обеспеченных, вернее, даже не удел, а статусная привилегия, а волонтерство — способ провести свободное время с пользой для общества и себя. У нас все немного не так. Западный волонтер не пойдет раздавать кашу бездомным, если в этот день у его сына бейсбольный матч. Наш волонтер постарается перенести матч сына, если на этот день у него запланирована поездка в АТО или еще какое-то важное мероприятие. Заграничный волонтер купит бургер себе и бургер бездомному. Наш — достанет из шкафа старые зимние ботинки, решит, что и так сойдет, и перечислит часть зарплаты на покупку берцев солдатам. Западный волонтер отправится к психоаналитику, если почувствует усталость и эмоциональное выгорание. Наш — пойдет на склад перебирать флиски или на кухню, чтобы испечь еще 200 пирожков.

Вообще же работа украинского волонтера напоминает СЛУЖЕНИЕ. Верующие люди знают, о чем речь. Это служение требует энергии, времени, труда и, одновременно, вдохновляет и придает сил. Одна женщина из круга моих знакомых очень расстраивалась, когда не могла во время беременности посещать церковь, хотя у нее был сильнейший токсикоз и врачи ей прописывали полный покой, никакой толпы и прочих стрессов. То есть в любом случае она не могла бы ходить в храм. Так же и наш волонтер: скажи ему, чтоб он отдохнул и не приходил на склад в это воскресенье, не ехал к ребятам, не пек коврижки, не приходил на паковку, — он вас не поймет.

Это служение. Кому, зачем и насколько отрешенно, каждый определяет для себя сам. Допускаем ли мы вероятность того, что ошибаемся? Разумеется. Но, находясь в данный момент в данной ситуации, мы сделали свой выбор и просим только об одном: уважать его.

Автор  Инна Токарева (псевдоним Варвара Фалеева)

11049631_960569263990097_8128980418494817662_n (1)

Источник: http://fraza.ua/analitics/22.09.15/230795/10_fraz_kotorye_luchshe_ne_govorit_volonteru_.html

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції та Державних установ!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

 

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

Мы вчера так ответили, что те перемирие запросили и у них до утра скорые летали, — звонок с передовой

 

Звонок с передовой

1411493088-4734-nijnyaya-kryinka

— ну как вы там?
— ну как, воюем. Причём каждый день. Ты же слышал, что в Марьинке творится, да и вообще в Донецком направлении. Там у них террикон есть — Крокодил называется, так вот они с него каждый день по нам сыпят.
— а вы что? Молчите?
— да с хера молчим? Обратку включаем по полной. Эти дебилы контингент поменяли и водят их на боевое слаживание по нам шмалять. Ну мы им вчера ночью так ответили, что они перемирие запросили и у них до утра скорые летали. Офигенно сложились, ага? Прямо в цинковые ящики. Так что не ссыте, все на своих местах и враг не пройдёт.

Из 14-й бригады с любовью

—

Denis Pyatigorets

Друзі сайта POLITINFO! Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Хочу попросить прощения у россиян, с которыми я последнее время много спорил, много обвинял и чьи высказывания считал, мягко говоря, глупыми.
Извините, я был неправ и несправедлив по отношению к вам.
Дело в том, что сегодня я впервые посмотрел от начала до конца полный выпуск вечерних новостей на одном из российских каналов (кстати, некоторые провайдеры ещё до сих пор вещают эти каналы в Киеве).
Да, конечно, я смотрел ваши новости и раньше, но это были как правило минутные сюжеты. А тут полчаса, не отрываясь от экрана. Так вот, после окончания выпуска, я был готов сам лично идти убивать всех этих фашистов-евромайдановцев с криками “Россия!” Причём начать пришлось бы прямо с жены и её брата, сидевших рядом.
Теперь я понимаю, что вы абсолютно ни в чём не виноваты. Мне просто страшно представить что сделали с вашим сознанием такие ежедневные новости, особенно если сравнить с тем, что сделал со мной всего один получасовой выпуск. Я уверен, что работа кремлёвской пропаганды, должна будет войти во все учебники спецслужб по пропаганде всех стран мира.
То, что всё вещаемое с экранов ложь, это даже не главное (и этим, сегодня никого не удивишь). Главное какая она, как подаётся и к чему побуждает. Отдельно стоит отметить технологию создания новостей. Генри Форд, поставивший автопром на конвеер, просто обзавидуется. Никто уже даже не утруждается и не сочиняет закрученные истории.
Просто берётся правда и полностью инвертируется. Там где было белое – стало чёрное, там где что-то сделали плохое русские – показывается как украинцы. Ничего не надо выдумывать. Конвеер и простая формула.
Но опять же, это не главное, главное что в такое хочется(!) верить (и распространять дальше самому). Почему это происходит и как именно так получается – я ещё не понял.
В общем, извините. Вы ничего не можете поделать с этим. Как в фантастических фильмах люди, которые были укушены зомби, становятся зомби и ничего с этим не могут поделать, и не виноваты они в том, что идут дальше и кусают других.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

Проект Money Center  современная система денежных переводов.

https://money-center.cc/?r=MC627511419

Попередня1...616263...80Наступна Сторінка 62 з 80

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12390 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014