Стоп війна
Остановим войну

Костянтин Шпільовий – екс-депутат міськради Одеси, у минулому співробітник адміністрації президента України, заступник начальника управління поліції Одеської області. Нині він – CEO та керуючий партнер успішного європейського агентства Absolution, одним із видів діяльності якого є виявлення та розшук зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.

Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одеської області Євгена Борисова, стало тим першим камінчиком, який у результаті призвів до грандіозного обвалу, глобального струсу та перезавантаження всієї системи українських військкоматів (ТЦК та СП). А в кейсі Костянтина Шпільового таких історій десятки, якщо не сотні.

У першій частині довгого інтерв’ю агентству ElitExpert він поділився принципами роботи свого агентства, розповів про те, як одеського військкома занапастила жадібність та впевненість у своїй безкарності та припустив, як зміниться ситуація в українських ТЦК та СП після масштабних перевірок та масових звільнень їхніх керівників.

–  В Україні справа військкома Борисова викликала серйозний резонанс. На нього звернув увагу Президент України. Перед тим, як тему підхопили центральні ЗМІ, про неї кілька разів говорили колишній народний депутат Ігор Мосійчук, а також політичний діяч Дмитро Корчинський та анонімний телеграм-канал «Ревізор», але було незрозуміло, звідки пішла ініціатива, а головне, хто зміг організувати розслідування. справи на цивільному рівні?

– Інформація про Борисова з’явилася не сьогодні, і не вчора, і навіть не рік тому. Про нього і раніше ходили легенди, що він не просто військком, а військком-бізнесмен, тому що ця людина вела життя, яке не личить військовому. Наприклад, ще 5 років тому він був присутній на ділових переговорах із двома золотими Vertu (цей пафосний «тотемний» гаджет із далеких нульових досить показовий штрих до його персони). Завжди їздив на елітних авто, навіть перебуваючи на посаді заступника Піскуна, якого, ви пам’ятаєте, викрила на хабарі Служба безпеки України…

Тому поява його родичів в Іспанії та купівля там нерухомості – це не причина, а наслідок його діяльності.

Борисов – це типовий «міщанин у дворянстві». Він навіть не припускав, що інформація про його справи може викликати такий суспільний резонанс, не усвідомлював, що такі витрати та покупки є протиприродними у воєнний час.

Знаєте, вислів: «дуже сумно, коли в обмежених людей з’являються необмежені можливості», – це про нього.

– Чому саме Борисов став цим спусковим гачком для всієї системи?

– Він став тригером для всього українського суспільства. А система при цьому намагалася захистити не його особисто, вона намагалася захистити саму себе, адже все замикалося нагору, на Оперативне командування «Південь».

– Так, у суспільства виникло багато питань до історії із хворобою Борисова та виїздами його за кордон «для лікування». Вам не здалося, що в Міністерстві оборони, зокрема в ОК «Південь», приховували реальний стан справ?

– Мені дуже хотілося б дізнатися результати, проведеного ДБР у рамках кримінальної справи аналізу того, хто і як проводив по Борисову службове розслідування. Адже саме за його результатами речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк заявила про відсутність порушень з боку Борисова! Які документи було вивчено, що було покладено в основу розслідування та на підставі чого робився висновок про його невинність? Адже потім в ситуацію довелося втрутитися вже Президенту.

– Чи важко було шукати майно Борисова?

– Ні, у нас великий професійний досвід – а крім того, Борисов сам нам допоміг, бо навіть не ховав його. Частину майна він оформив через іспанського нотаріуса, тому усе відображено у базах даних нерухомого майна.

Він усе робив у відкриту, зневажаючи всі норми моралі, закону та етики, наплювавши на них. Військком був абсолютно впевнений у своїй безкарності.

– У Борисова, за даними НАЗК, були «кредитори», які спонсорували його покупки – йшлося про власників клубу «Ібіца». Що вам відомо про це?

– У нього справді тісні зв’язки з власниками клубу «Ібіца» – у нас є матеріали, що це його партнери (те саме довело і НАЗК). Власники клубу посилаються на документи, за якими нібито видали військовому кредит в один мільйон доларів. І це після того, як останній на всю країну заявив журналісту «Української Правди», що він не в курсі того, хто в нього з сім’ї, що придбав і як заробляє!

Питання: як бізнесмени можуть позичити чиновнику мільйон доларів без застави, а головне, як чиновник збирається потім повертати борг, при зарплаті умовно в 30 тисяч гривень? Адже він все життя був військовослужбовцем, ніколи не йшов з військової служби.

Крім того, на мій погляд, до Борисова мають бути питання у Головного управління розвідки Міноборони України. Адже він закінчив Ленінградське вище військове політичне училище ППО ще за СРСР, в останніх наборах, а розподіл там був таким, що половина випускників ставала співробітниками російських спецслужб. Саме політруки, практично з першого курсу, проходили вербування та співпрацювали зі спецслужбами, і зокрема, з контррозвідкою. На той момент це було КДБ, а Борисов саме надходив у 1987-1988 роках.

– Але ж у Борисова син – діючий співробітник СБУ, навряд чи він і його родина не були неодноразово перевірені ще раз…

– Слідство вже показало, що син його покривав, допомагав ховатися спочатку на півдні Одеської області, потім у Києві, переміщував його основний телефон. Але це вже питання до управління внутрішньої безпеки СБУ та нашої контррозвідки.

– Хтось ще міг заступатися за воєнкома?

– У принципі такою діяльністю займатися без високих покровителів неможливо. Борисов ходив на дні народження до всіх ТОПів, та й з ним вважали за щастя дружити, особливо у воєнний час. Одеса була «хабом» для роздачі індульгенцій від призову – за нашими підрахунками, з початку 2022 року було видано понад 80 тисяч «білих» квитків.

– Як ви вважаєте, лише «білі» квитки були основною статтею доходів військкоматів?

– Не тільки. Але це один із найогидніших видів доходу. Для Борисова людське життя оцінювалось у 6000 доларів — саме з такої суми стартувала ціна видачі “білого квитка”.

Наслідки ще мають великий пласт роботи — при розслідуванні законності видачі “білих квитків” почнуть спливати дуже відомі та гучні прізвища. За кожним «білим квитком» стоять чиновники, депутати, їхні родичі…

У той же час, в армію мобілізували величезну кількість непідготовлених, «негідних» людей, вся вина яких лише в тому, що в них не виявилося грошей.

Щодо цього, показовим є нещодавній випадок у Ширяєвому, коли мобілізували інваліда, і він помер наступної ж ночі. Втім, я думаю, що таких людей, які пішли служити замість тих, хто відкупився, набагато більше.

Тисячі людей потрібно було закликати за планом мобілізації замість тих, кому Борисов продав «білі» квитки. Тож ти або платиш, або їдеш воювати.

Звісно, ​​військкоми заробляли не лише на мобілізації, весь розподіл бюджету, техніки та забезпечення йшов через ТЦК та СП.

Відомий конфлікт Борисова з військовослужбовцем в Одеській ОВА, про який він розповів у суді – тоді у нього стріляли. Уявляєте, як треба було довести військового офіцера? І згодом ця людина загинула на фронті, її послали туди, щоб приховати справи Борисова. Це, до речі, до питання про покровителів — вони не ріжуть курку, що несе золоті яйця.

– Якщо оцінювати діяльність Борисова, то, на вашу думку, хто він більше – мародер, злочинець чи зрадник?

– На мою думку, він і злочинець, і зрадник. Борисов під час війни бував за кордоном у Марбельї, де давно діють російські спецслужби, і завербувати таку людину професійному кадровому розвіднику нічого не варте.

Ви розумієте, яку найважливішу інформацію мав Борисов? Скільки в країні бойових підрозділів частин, де вони розташовані, скільки людей мобілізовано, який склад військ, які облікові спеціальності – адже він носій державної таємниці!

При цьому він тримає рахунки за кордоном, в австрійських та угорських банках, на які приходять кошти від різних компаній. Будь-якому професійному співробітнику спецслужб усе це задокументувати і завербувати такого як Борисов, не складно.

– Після нещодавнього звільнення всіх колишніх військкомів в Україні чи варто розраховувати, що ситуація зміниться?

– На мій погляд, треба міняти не людей, а саму систему ТЦК, щоб не було централізації підпорядкування, щоб уповноважені органи були незалежними, прозорими та контролювали один одного. Щоб не можна було «вирішити питання», просто зайшовши до кабінету до військового.

Ось, наприклад, зараз Борисова закрили у СІЗО у справі ДБР, але щодо нього є ще справа НАБУ, результати якої поки що невідомі.

І думаю, що ми дуже скоро почуємо про нові цікаві факти цієї справи: хто йому допомагав і як допомагав.

– Що чекає на Борисова далі? Адже за нього суд призначив заставу 150 млн гривень.

– Він легко міг би вийти із СІЗО під заставу. Я впевнений, що такі гроші у Борисова є, але вони потрібні «білими», чистими, з доведеним легальним походженням. І той, хто ризикне зараз внести за нього ці гроші, сам стане об’єктом розслідування спецслужб. Тому зараз вся вертикаль від Борисова відвернулася: він підвів систему і вона його виплюнула.

Існує думка, що горе-військовому дадуть можливість по-тихому втекти до Іспанії у своєму будинку, але зараз розпочалося розслідування іспанської антикорупційної прокуратури щодо майна Борисова, відмивання та легалізації ним грошей на території Євросоюзу – а це дуже серйозна стаття.

На жаль, поки що його доходами не цікавиться фінансовий моніторинг, Бюро економічної безпеки України та податкова інспекція в рамках кримінальної справи. А вони могли б перевірити, звідки сім’я Борисова має такі гроші.

Його мати та дружина мають компанію, яка заробила за рік на трьох партнерів близько 800 тисяч гривень – при цьому вона купляє будинок в Іспанії за 4 мільйони євро! Тільки утримання такого будинку на рік коштує від 50 до 80 тисяч євро з податками.

Сам Борисов розповідав і про свою тещу, яка також працює у ТЦК. На момент, коли вже йшлося розслідування, вона оформила на себе автомобіль за 100 тисяч євро.

Ці люди живуть в абсолютно іншій реальності – це нова каста мультимільйонерів, які розбагатіли на війні. Подивіться який розпочався «військкомопад» після справи Борисова, а уявляєте, скільки ще необробленої інформації у ДБР, НАБУ та контррозвідки, скільки ще перебуває у них в розробці людей? Матеріали та папки накопичені давно, потрібен був спусковий гачок, оскільки люди перейшли вже всі межі дозволеного.

Про Борисова пише вже й західна преса. Ми підійшли до цього професійно, інформація подавалась хвилями, щоб скандал залишався на слуху та не був перебитий іншими новинами. Наразі Борисов став маркером для інших військкомів – це можна назвати «синдром Борисова».

Цій справі вже не вдасться затихнути, а ми йтимемо далі. Дай Бог, щоб звільнення чиновників і військкомів, що зарвалися, позитивно вплинули на якісний склад людей, що закликаються, і на моральний дух тих героїв, які перебувають на передовій.

– Ви займалися питанням Борисова в рамках роботи Міжнародної детективної агенції Absolution. Як давно ви його створили та з якою метою?

– Ідея народилася давно, коли я пішов із держслужби в поліцію, зараз агентству вже 7 років. Ми здебільшого працюємо із закордонними банками, інвестиційними компаніями, займаємося форензингом та комплаєнсом – це близько 90% наших клієнтів, і лише 10% – українські.

Проте зараз ми щільніше стали працювати в Україні, бо більшість українських чиновників ховають свої активи за кордоном: це і колишній віцемер Одеси Михайло Кучук, і екс-глава ФДМУ Сенниченко, і низка інших топових чиновників, які зараз перебувають у розшуку. Тож ми цим займаємося.

До речі, багато юридичних компаній на Заході відпрацьовують 10: свого часу, допомагаючи людям безкоштовно. Ми цей час витрачаємо на допомогу Україні.

– Справою Борисова також займалися Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, Михайло Ткач – вони працювали окремо чи разом із вами?

– Ми вдячні всім, хто долучився. По Борисову була інформація, ми її кинули у спільний чат людям, які займаються професійною антикорупційною діяльністю та висвітлюють її. І так, сам собою, з’явився пул, який об’єднав незнайомих людей, які ніколи раніше не працювали разом. На сьогоднішній момент наші розслідування – це віддача боргу своїй батьківщині. Кожен має свій фронт. Тим більше, що я впевнений: на кейсі Борисова ми з колегами з Absolution і всіма, хто брав участь, врятували життя тисячам людей, а отже, займаємось цим не дарма.

Джерело – ElitExpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Загрози та блокування роботи державних виконавців; байдужість до рішення судів і законності; приватна охоронна фірма, з якою не може впоратися вся державна машина; бійки та конфлікти під час примусового виконання судового рішення, і — повна бездіяльність співробітників поліції, які стоять осторонь і мовчки спостерігають за нападами на людей… Все це — будні Одеси. ElitExpert розповідає про те, як непросто, навіть маючи на руках усі необхідні документи, домогтися виконання рішення суду про виселення з незаконно зайнятого приміщення.

Серпень 2023 року. Власником котеджу на вулиці Педагогічній 25/39 в Одесі, про який йтиметься, є Тамара Євгенівна Міненко. Вона стала його власницею за договором купівлі-продажу в травні 2017 року — але відтоді, вже шість років, не може скористатися своїм правом власності і потрапити до власного будинку.

Колишнім власником котеджу була Людмила Василівна Тішакова, але коли у її сім’ї з’явилися фінансові проблеми, будинок було передано у заставу щодо забезпечення кредитних зобов’язань. Надалі кредит не було виплачено, внаслідок чого, за рішенням суду, право власності на об’єкт було визнано за кредитною спілкою «Кредитінвест». І вже кредитна спілка продала котедж громадянці Міненко — вона придбала його за законом, за рахунок виконання судового рішення.

Сталося це, нагадаємо, шість років тому. Проте Тішакова почала заперечувати рішення суду, робила це досить старанно, але безуспішно – різні суди почергово відмовили їй у задоволенні позовів. З 2017 по 2023 рік колишні власники пройшли всі етапи судових інстанцій, включаючи найвищу – Верховний суд, який виніс остаточне рішення, відмовивши Тішаковій та визнавши право власності за новим власником – Тамарою Міненко. 

Наразі юристи, які представляють інтереси нового власника, мають два рішення Приморського районного суду Одеси (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97711201) та Апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106003443) та відкрите виконавче провадження № 69971380 від 04.10.2022 про примусове виселення Людмили Тішакової з цього котеджу. При цьому навіть маючи всі повноваження, державна виконавча служба майже рік не може домогтися виселення колишніх власників із незаконно зайнятого ними майна.

Процедура примусового виконання судового рішення виглядає так: виконавча служба призначає день виселення, повідомляє про це відповідачу, а також направляє до поліції подання про супроводження з їхнього боку — для того, щоб у разі конфліктних ситуацій поліція змогла забезпечити громадський порядок. Однак насправді поліція приїжджала далеко не завжди, тому вже на місці виконавцям доводилося дзвонити на 102 для виклику патрульного екіпажу чи оперативно-слідчої групи.

Тим часом, щоразу процес виселення відбувається за стандартною, місяцями відпрацьованою схемою — виконавча служба прибуває на місце, її роботі перешкоджають, виконавці викликають поліцію, яка приїжджає… і не діє. Кажуть — це цивільно-правова справа, розбирайтеся самі.

«ЗЕВС» ПРОСТО ПОСТОЇТЬ

Чому ж співробітники державної виконавчої служби вже майже рік не можуть досягти виконання рішення суду? Однією з головних причин є те, що бік колишніх власників займає приватна охоронна фірма “ЗЕВС”, яка своїми діями блокує всі спроби стягувачів звільнити незаконно зайнятий будинок.

Крім того, в котеджі знаходиться невідома людина, яка представляється Олегом Воробйовим і стверджує, що вона є законним орендарем котеджу. 

Із офіційної відповіді на запит ElitExpert від Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі від 17 серпня 2023 р:

«Відповідно до вимог статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем організовувалося виконання рішення суду із залученням працівників правоохоронних органів, у тому числі 13.07.2023 та 02.08.2023 року.

Виконати виконавчий документ не було можливо внаслідок перебування на території житлового приміщення Воробйова Олега Борисовича, який не є стороною виконавчого провадження. Вказана особа своїми навмисними діями перешкоджала державним виконавцям вчиняти виконавчі дії.

Також за місцем проведення виконавчих дій знаходились представники охоронного агентства “ЗЕВС”, які блокували службовими автомобілями вхід до приміщення, з якого необхідно було виселити боржника, чим перешкоджали державним виконавцям.

Співробітники поліції, які були залучені постановою державного виконавця та перебували на місці виселення, отримали від державного виконавця заяву про скоєння кримінального злочину».

Додамо, що кожного разу виконавці повідомляють поліцію про скоєння правопорушення, але правоохоронці не реагують навіть на заяви виконавчої служби.

Зокрема, за словами адвокатів постраждалої сторони, слідчий, що працював на місці інциденту, навіть не спробував встановити особу співробітників “ЗЕВСу” і з’ясувати, на якій правовій підставі вони там знаходяться. Мовляв, ЗЕВС не є учасником конфлікту, а просто «приїхав постояти». І так триває й досі —  «ЗЕВС» просто приїжджає «постояти», жодних документів не надає, проте ставить кілька екіпажів перед забором будинку та блокує роботу виконавців. А людина, яка називає себе орендарям, коли виконавці намагаються зрізати замок, сує пальці під турбінку і не дає це зробити — при мовчазному спостереженні за цим з боку поліції.

На офіційний запит ElitExpert, на якій підставі там знаходяться співробітники охоронної фірми, відповіді від керівництва «ЗЕВСу» ми не отримали.

Виходить парадоксальна ситуація — є право власності, є судове рішення, підтверджене Верховним судом, є виконавча служба, яка зобов’язана забезпечити його виконання, є поліція, яка має забезпечити порядок — і все це розбивається о дії приватних охоронців та незрозумілої людини, яка засовує пальці під “болгарку”…

Поговоримо про цю людину детальніше. З’ясувалося, що з метою ускладнення виконання рішення суду Людмила Тішакова уклала із громадянином Воробйовим О.Б. договір оренди, після чого добилася відкриття кримінального провадження №522/7614/23, щоб затягнути процес безпідставного користування житловим приміщенням. Втім, незабаром суд встановив, що договір про оренду є “фількиною грамотою”, оскільки “орендодавець” Тішакова не має жодних прав щодо розпорядження майном, яке їй не належить. Тому, як і слід було очікувати, справа №522/7614/23 незабаром була закрита.

А ВОЗ І НИНІ ТАМ

Тільки за останні 100 днів відбулися чергові чотири спроби виконати рішення суду – 19 травня, 16 червня, 13 липня та 2 серпня. Як зазначила Тамара Міненко, за цей час правоохоронці не зробили жодної спроби забезпечення громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців.

Із скарги Тамари Міненко Начальнику ГУНП в Одеській області І.В.Жуку від 24 липня 2023 року:

“13.07.2023 року відбулася чергова спроба виконати рішення суду. Невстановлені особи забарикадувалися у приміщенні за адресою Педагогічна 25/39, але виконавцям вдалося усунути перешкоду в частині демонтажу запірних пристроїв хвіртки та потрапити на прилеглу до будинку територію.

Після цього з даху будинку на осіб, які здійснювали демонтаж запірних пристроїв, було скинуто ємності з невстановленою субстанцією коричневого кольору з характерним запахом екскрементів.

У свою чергу присутній на місці дільничний інспектор та наряд поліції не вжили жодних заходів щодо припинення вищезгаданого правопорушення всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію». Співробітники правоохоронного органу навіть не склали жодного протоколу про кримінальне чи адміністративне правопорушення.

Як результат — рішення суду не було виконано вкотре.

У свою чергу дільничний та інші працівники МВС неодноразово зазначали, що вони не будуть вчиняти жодних дій без вказівки керівництва, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, та свідчить, що невстановлені посадові особи Шевченківського ВП чи інші посадові особи органів Національної поліції незаконно впливають на працівників правоохоронних органів та навмисно перешкоджають виконанню рішення, а також притягненню осіб, що чинять опір виконавцям.

Звертаємо увагу, що кожного разу нам чиняться перешкоди з боку невстановлених осіб, що представляються працівниками охоронної фірми. Проте жодних перевірок, відібрання пояснень та усунення перешкод, що чиняться ними державним виконавцям, працівниками поліції не здійснюється.

Зазначені вище факти можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Тобто відбувається ось що — працівників держорганів обливають фекаліями на очах і за повної бездіяльності поліцейських. Чи не свідчить цей факт про те, що правоохоронці займають позицію, прямо протилежну дотриманню законності, виконанню судових рішень та й свого кодексу честі?

Зазначимо, що з метою об’єктивного викладу ситуації та керуючись Законом України “Про доступ до публічної інформації” та Законом України “Про медіа” ElitExpert направив офіційні запити як до ГУНП Одеської області, так і безпосередньо до Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП, щоб дізнатися про позицію правоохоронців щодо цього конфлікту. Однак і через 5 робочих днів, протягом яких держоргани, згідно із законодавством, мали дати відповідь, цього не сталося.

НА ЧИЄМУ БОЦІ ПОЛІЦІЯ?

Оскільки протягом багатьох місяців заяви про кримінальні правопорушення з боку невідомих осіб постійно ігнорувалися поліцією, то Тамара Міненко була змушена звернутися до суду. І тільки Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року у справі №522/10766/23 нарешті зобов’язала посадових осіб ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння кримінального розслідування. Втім, вже за 12 днів провадження було закрито — нібито “у зв’язку з відсутністю складу злочину”. Варто зазначити, що ні про відкриття, ні про закриття провадження Міненко не повідомляли.

Лише 17 серпня 2023 року у відповідь на скаргу адвокатів Приморський райсуд Одеси скасував постанову слідчого о закритті цього кримінального провадження. Таким чином, станом на зараз, провадження знов відкрите. 

При цьому варто нагадати, що згідно з частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. За умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України, що загрожує позбавленням волі на строк до трьох років.

Незабаром має відбутися чергова спроба примусового виселення. Цього разу вже за участю представників ЗМІ, які мають намір фіксувати всі наявні порушення, а отже – далі буде…

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Видання ElitExpert продовжує знайомити вас із людьми, які займаються волонтерством, служать у Збройних силах України та ведуть іншу діяльність, спрямовану на боротьбу з ворогом, вносячи свій внесок у спільну перемогу України.

Сьогодні ми говоримо з воїном ЗСУ з багаторічним досвідом, інструктором, сертифікованим за стандартами НАТО у навчальному центрі Європи, начальником розвідки одного з бойових підрозділів, Денисом Карташевим – про службу, війну, волонтерство, корупцію у владі та перемогу.

До 24 лютого більшість українців не вірили, що Росія може напасти на нас. Які у вас були думки щодо цього?

На момент повномасштабного вторгнення я лише трохи більше тижня перебував в Україні. Повернувся з іншого континенту, трохи розслабився, і навіть я мав сумніви, що це станеться. Хоча ще з 2014 року ми розуміли та казали, що так буде.

Я пам’ятаю, як «ватники» сміялися з нас, щодо розмов і чуток про можливий напад РФ. Але ми з побратимами розуміли, що рано чи пізно це станеться. Тому я особливо не здивувався. Мене більше вразило, що в Дубаї, на початку лютого, досить високопоставлений еміратський чиновник впевнено сказав мені, що ми матимемо війну, я не повірив — це неможливо, але настало 24 лютого…

Ви з 2014 року в АТО, розкажіть про ваш бойовий досвід, чим сьогодні живе наша армія, в яких умовах ви воюєте?

Служу у морській піхоті. Деталі служби та бойових завдань я розкривати не можу, але розвію деякі міфи. На початку війни були ситуації, коли новобранці розповідали, що їх із автоматами посилають на танки. Це все від страху … Ти його питаєш: «Танк ти хоч бачив?», — «Ні!». Тоді чому ти стверджуєш, що тебе послали на танк із автоматом?

Щоб уникнути подібних ексцесів, наш командир бригади і ухвалив рішення про створення додаткового підрозділу інструкторів, які займаються підготовкою солдатів та допомагають навчальним центрам.

Потрібно, щоб наші солдати були живі та здорові у всіх сенсах, у ментальному та моральному теж, це дуже важливо для високого морального духу бійців та перемоги. Ми переживаємо за особовий склад та робимо все, щоб він був боєздатним та максимально ефективно виконував бойові завдання.

У нас не буває такого, щоб мобілізованого привезли на дві години на полігон, дали 30 набоїв, одну гранату, дозволили вистрілити раз із гранатомета, а за дві години він уже їде на передову.

Denis Kartashev

Прибулі навчаються від кількох тижнів до місяця, проходять додаткову підготовку і лише після цього вирушають на виконання бойових завдань. У тому числі, разом з нами – ми їздимо з ними, показуємо та розповідаємо все на практиці.

Тому, як на мене, у нас менше бойових втрат, ніж у інших бригад з інших родів військ. І дай Боже, щоб їх було взагалі якнайменше.

ПРО КОРУПЦІЮ ТА ПОЛІТИКУ

Україна з початку війни отримує велику фінансову та військову допомогу від країн Заходу. З цього приводу ходить багато чуток про розкардання та корупцію. На вашу думку, яка частина з коштів, що отримуються країною, «губиться», а яка все-таки доходить за цільовим призначенням?

На мою думку, все, що йде на оборону України, приходить за призначенням. Ми це бачимо на полі бою та у забезпеченні ЗСУ. Щодо коштів, що йдуть на відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури, ймовірно, на цих підрядах є і завищення цін, і корупція.

Згадався ще довоєнний приклад, який чітко характеризує діяльність наших чиновників — «Дунайська стратегія розвитку» в Одеській області. Підписавши цю стратегію з міжнародними організаціями та країнами, чиновники нічого більше не зробили. Хоча за програмою була можливість відправляти молодь на навчання за грантові кошти до Європи, розвивати нашу Бессарабію, але оскільки це були контрольовані іноземні гроші, які неможливо вкрасти, то місцева влада просто нічого не зробила… Ніхто вчитися не поїхав, проекти так і не були запущені.

Щодо підписаних угод та меморандумів з іншими країнами щодо відновлення інфраструктури наших міст після війни, я думаю, що там не буде тотальної корупції, бо всі вони будуть під серйозним контролем, навіть на місцевому рівні. Проте, все одно, хтось спробує щось вкрасти – так уже влаштований наш менталітет, який дуже важко перемогти.

Denis Kartashev

Про це зараз говорить і президент Зеленський, до речі, ваше ставлення до нього змінилося за останні півтора роки?

Однозначно. Раніше в мене було певне неприйняття до нього – через те, що він та його команда – не державники, без досвіду держслужби, суцільні спортсмени, кухарі та фотографи.

Але після того, як Верховний головнокомандувач залишився на своєму місці, не пішов, як Порошенко, домовлятися, він справді став моїм президентом. Багато хто намагається зараз влаштовувати провокації, порівнювати його з іншими політиками, з деякими військовими – на мою думку, це зайве. Він опинився у потрібний час, у потрібному місці. Саме в ролі головнокомандувача він виявив себе більш ніж гідно. І він точно увійде в історію, на відміну від Кучми та Тимошенко, які обікрали країну, розікрали та розвалили армію. Більше того, я сподіваюся, що колись порушать питання про бомбардувальників, які були обмінені ними на російський газ, і які зараз бомбардують нашу країну. Я впевнений, за це ще доведеться відповідати.

А що ви скажете про чиновників, які працюють за сьогоднішньої влади? Корупційних скандалів менше не стає, навпаки ми все більше дізнаємося про злочини влади під час війни. Україна колись вирішить цю проблему?

На мою думку, основна проблема в тому, що зараз до влади прийшла певна кількість абсолютно незрозумілих людей, випадкових, особливо це стосується тих, хто пройшов за списками депутатів Верховної Ради. Багатьох із них там взагалі не повинно бути, але вони потрапили у владу, і ми бачимо результати їхньої роботи.

Наприклад, екс-глава Одеської ОДА Максим Марченко. Він нічим не запам’ятався як в армії, так і на посаді голови області. Марченко до 28-ї бригади прийшов на все готове і нічого хорошого там не зробив. Особисто знаю людей, які багато неприємного про нього можуть розповісти.

Коли його призначили головою регіону у березні 2022 року, я був у нього. Заходжу до кабінету, там сиділи Борис Волошенков та Сергій Гриневецький, і Марченко ставить мені питання, де знаходиться один із підрозділів Сил спеціальних операцій – при цих людях! Це багато говорить про нього.

Чому Марченко так довго протримався на своїй посаді? Тому що ніхто не хотів розхитувати човен минулого року, була негласна команда – не чіпати. Але коли вони так крадуть…

У мене є знайомий спеціаліст-масажист, до нього привозили Марченка на процедури. Тож у цей час його охорона перекривала весь квартал, розумієте рівень?

Якось я піднімаюся на 5-поверх ОДА, а йому на візку обід везе власний кухар. Ну що це взагалі? І я не один можу це підтвердити.

І, звичайно, корупція: він не контролював процеси, гадаю, усім керував Гриневецький, як і раніше. Коли йому ставили з цього приводу питання, він казав – я переймаю досвід, він мене вводить у курс справи, я ж військовий.

Сподіваюся, що після нашої перемоги таких наздоганятимуть. Я переконаний, що відповідні структури на кожного мають «папку», і по всіх працюють. Просто зараз не час займатися цим, у нас інше завдання – перемогти ворога та захистити свою країну.

Denis Kartashev

Якщо ми говоримо про політику, як ви думаєте, чи буде створена після війни політична партія військових?

Я думаю, щось подібне станеться, але це виходитиме з Офісу Президента. За Порошенка намагалися створити партію військових, але, як бачимо, не зрослося. На мою думку, таку політсилу буде створено в орбіті президента. Ми заслужили на партію своєю кров’ю і маємо право голосу як ніхто інший. І навіть якщо це моє припущення, я вважаю, що так має бути це нормально. Люди, які змогли керувати армією, змогли перемогти – вони мають бути у владі. Так ми точно зможемо навести лад під куполом Верховної Ради.

ПРО ВОЛОНТЕРСТВО

Поговоримо про волонтерів. Як ви оцінюєте їхній внесок у нашу перемогу? Чи змінився після 24 лютого волонтерський рух в Україні?

Я ніколи не був волонтером, цим займається моя дружина, хоча я є засновником благодійного фонду, який допомагає ЗСУ.

Загалом, у плані взаємодопомоги наша країна однозначно змінилася, і навіть не за рік війни, а за місяці. Хто втік, той втік, але ті, хто залишився, консолідувалися і об’єдналися. Навіть деякі «ватники» перевзулися, щиро перевзулися — я сам це спостерігав.

Є думка, що багато хто почав втомлюватися від війни, від допомоги, але справжні патріоти України продовжують допомагати і розуміють, що треба працювати до перемоги, все ще попереду, і треба набратися терпіння.

Існують різні види волонтерів та волонтерства. У 2014-2015 роках в армії нічого не було, і тоді ми вистояли саме завдяки волонтерам.

Волонтерський рух трансформувався. Він ділиться на тих, хто працює багато років, хто вирішив стати волонтером минулого року, та тих, хто тільки створює видимість роботи. На жаль, багато хто з волонтерів краде або користується цим статусом для особистих цілей. Деяким із них давно настав час стати до лав Збройних сил.

Важливо розуміти суть та завдання волонтерської діяльності. Наприклад, моя дружина – волонтер зі стажем, чудово розуміє, коли та що потрібно, перед весною вона купує дощовики тощо. І робить усе це дуже ефективно.

А молоді волонтери часто не розуміють, що є речі, які простому солдатові чи матросу не потрібні. Перш ніж щось передавати, треба розуміти, в якому підрозділі служить солдат і які завдання виконує.

Denis Kartashev

Часто просять те, що реально не потрібне. Ось, наприклад, простий звичайний боєць вимагає 11 рацій. Навіщо вони йому? Волонтери не думають про це і просто їх передають. Таких випадків багато. А потім ці горезвісні рації спливають на сайтах інтернет-продажів.

Або улюблена казка рядового складу: якщо ви нам передасте щось офіційно, то це заберуть у нас офіцери. Якщо передасте нам машину за актом прийому-передачі, на ній їздитимуть люди у Генеральному штабі. Купившись на це, люди збирають гроші, передають їх у нікуди, бо навіть не розуміють реальних потреб частини.

Є й інші проблеми у волонтерському русі, коли люди на кшталт Сергія Притули чи Стерненка просто обманюють народ…

Але опускаючи все це, я впевнено можу сказати, що, на мій погляд, ми вже маємо нову армію, вона — №1 у Європі, і весь світ це бачить. Виросло вже нове покоління офіцерів та фахівців, які здобули бойовий досвід.

МОВНЕ ПИТАННЯ

Сьогодні питання мов в Україні постає досить гостро, у ЗМІ часто з’являються резонансні матеріали на цю тему. На вашу думку, така проблема існує, і в армії, в тому числі, чи це пропаганда ворога та маніпуляції?

На мою думку, категорично неприпустимо, щоб люди типу Ірини Фаріон розповідали нам, воїнам, про те, якою мовою говорити. Вони не мають на це морального права. Як сказав один боєць в інтерв’ю (і так думає більшість), якщо всі російськомовні військові підуть із ЗСУ, то наступного дня, Фаріон та інші можуть прокинутися у складі колонії Російської Федерації, от і все.

Denis Kartashev

Насправді, з мовним питанням взагалі немає проблем – у військах принаймні. На Донбасі, точно не важливо, якою мовою розмовляти та воювати.

Зараз з’явилася нова маніпуляція: мовляв, військовослужбовців це не стосується, але решта має змінити мову спілкування, бо в Європі російськомовні українці нас ганьблять, а поляки не можуть зрозуміти, де — українці, де — росіяни. На мій погляд, це нісенітниця.

Насправді серед тих, хто втік, досить багато «ватників», але про це ніхто не думає. Ватників уже не переробиш, цим питанням треба було займатися з 1991 року. І не треба плутати їх із тими, хто поїхав по нужді: самотні жінки, мами з дітьми, старі.

Конституція захищає наші права, і ми говоримо в повсякденному житті тією мовою, якою нам зручно. А мовні маніпуляції – дурість, розгойдування човна у дуже лихоліття для країни. Хіба має значення якою мовою говорю я, воюючи на Донеччині? Колись я гаряче сперечався у Фейсбуці на цю тему – «диванних експертів» не цікавило, що я їм, де і як сплю, а лише те, якою мовою я розмовляю в окопі. Всі ці товариші, які «дискутують» із цього приводу, нехай приїдуть сюди і проживуть із нами бодай три доби.

Коли я служив інструктором у спецназі, то навчав солдатів військової науки російською мовою, і це нікому не заважало. Ми розуміли одне одного та успішно виконували бойові завдання.

Вважаю, що зараз не час розколювати людей та полювати на відьом. Це перемогу точно не наблизить.

З іншого боку, в країні існує реально багато людей, які перейшли самостійно на українську мову, і це правильно. Зрозуміло, що й в державних органах влади треба спілкуватися виключно державною мовою, бо ми живемо в Україні.

ПИТАННЯ КОМПЕНСАЦІЙ ТА ВИПЛАТ ДО ЗСУ

Кілька разів у ЗМІ з’являлася інформація, що людина отримала поранення або навіть загинула, але виплат та компенсацій від держави не отримує ні вона, ні її родина. Починаються бюрократичні кола пекла. Що ви скажете про це, виходячи зі свого досвіду?

Все залежить від бригади, в якій людина служить і від тих обставин, за яких вона отримала травму чи поранення, або, не дай Боже, загинула. Адже мало хто знає, що насправді сталося. Може, просто напився, злякався і його взяли в полон, п’яного чи сплячого – тоді це недбалість.

Звичайно, є й інші приклади, наприклад наші хлопці на «Азовсталі». Хто хотів здатися, той здався з самого початку, а решта боролася до кінця. Ну і як сім’ї «азовця» не дати належних виплат? Тож це завжди різні ситуації, тому треба враховувати абсолютно всі обставини, а не слухати стогони та плітки. Завжди проводиться службове розслідування, встановлюються факти та причини того, що сталося. Якщо вони встановлені та об’єктивні, то проблем із виплатами немає.

Як ви вважаєте, процес реабілітації солдатів в Україні налагоджено добре, адже рахунок потерпілим бійцям іде вже на тисячі?

Ця робота державою проводиться. Я особисто знаю хлопців, яким поставили найсучасніші протези, навіть очні. Але знову-таки є люди, які пішли добровольцями, вже маючи проблеми зі здоров’ям. Комусь стало на службі погано, і лікарська комісія не завжди може сказати – людина отримала травму внаслідок знаходження безпосередньо на лінії зіткнення, або у неї була вроджена вада, або хронічне захворювання. Тому в цьому питанні також є нюанси.

Denis Kartashev

«АГРЕСИВНА» МОБІЛІЗАЦІЯ

У соцмережах множаться відео, в яких військкоми на вулицях забирають усіх підряд.

Звичайно, є багато питань до керівників військ щодо корупції та хабарів. Порядні хлопці є і серед них, але це одиниці, виняток із правил. Більшість же керівників ТЦК, на мою думку, минулого року нормально «заробили». Починаючи від схем виїзду за кордон, закінчуючи роздачею «білих» квитків.

А тепер їм сказали, що якщо 500 людей на місяць не мобілізуєш, поїдеш сам на нуль. Ось вони й ловлять людей на вулицях. Потрібно повністю вигнати старих військкомів, бо те, що вони роблять – це повний безлад.

Водночас багато українців не розуміють, чому вони повинні йти воювати – мовляв, нехай інші служать. Але вони забули, що інші вже починають закінчуватися, багато хлопців поранено. Кожен громадянин нашої країни має принести користь і зробити свій внесок у перемогу. Хто може – з автоматом у руках. Хтось у тилу допомагатиме, але, головне – щось робити. А у нас виходить, що хтось сидить у Буковелі і розмірковує про мову та армію, а хтось бореться.

Щодо тих хто втік та поїхав. Я позбавляв би багатьох із них громадянства і просто прощався, наприклад, з тими, хто спокійно перетнув кордон, бо його тато відремонтував полігон прикордонникам… До речі, якщо ви про це напишите, цей «хтось» зрозуміє, що я маю на увазі. Звичайно, жінок і дітей, що виїхали, це абсолютно не стосується, адже цілком природно — боятися загинути.

Але мене дуже злить, коли люди дзвонять з інших країн та розповідають, як наші співвітчизники поводяться у центрах допомоги, як вони там вимагають щось. Ці гламурні тітки у тій самій Польщі. Для того, щоб щось вимагати, потрібно поставити собі запитання: що я зробив, щоб мені були винні?

Я залишився в Україні, моя дружина підтримує армію, і сьогодні, багатьом зі свого оточення, я говорю, що у моєї дружини набагато більше духу, ніж у них. Захист вітчизни – це дуже важливий моральний аспект, показник того, наскільки ти відбувся як громадянин та як особистість.

Denis Kartashev

ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

Як ви вважаєте, чи варто нам принижувати можливості противника і як взагалі ви оцінюєте армію РФ?

Принижувати армію ворога дуже зручно і навіть необхідно з метою пропаганди та інформаційної війни. Але всі повинні пам’ятати, що росіяни мають достатньо професійних і досвідчених підрозділів, які створюють нам серйозні проблеми.

Так, з одного боку, вони нас просто закидають м’ясом, навіть трупи своїх солдатів не забирають. Але говорити про те, що вони не вміють воювати, не варто. Мобілізовані – так, найчастіше, це тупо «м’ясо», але росіяни мають сильні і боєздатні частини, які пройшли війни в Сирії, Чечні та Грузії. Те, що вони всі виродки, це факт — без честі та гідності. Але вони мають і непогані сучасні зразки техніки, і стрілецьку зброю. Все ж решта — просто надуті щоки.

З нашого ж боку, багато талановитих командирів, які виявили свої найкращі якості під час війни, справжніх професіоналів. Думаю, на нашому континенті сьогодні ні в кого немає таких збройних сил, як в Україні, тому що набутий нами досвід, хай навіть таким важким шляхом, безцінний. Про це ще писатимуть книги, і наша тактика увійде до підручників.

Війна змінила ваше ставлення до життя, людей, бізнесу чи політики?

Моє ставлення змінилося лише до певних людей, які переконували мене впродовж довгих років, що вони – патріоти, але у складний момент показали себе по-іншому. Змінилося ставлення до деяких політиків – злетіли останні маски.

Іноді просто соромно дивитися, як деякі наживаються на чужому горі. Хтось перепродає генератори, гуманітарку – немає жодної порядності та цінностей. Я думаю, що такі гроші щастя не принесуть і розплатяться за це вони здоров’ям близьких. Такої війни, що її відчула майже кожна сім’я в Україні, не було 70 років. І ті, хто на цьому наживається, просто злочинці. Їх обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності. Я в цьому впевнений.

На щастя, в країні є багато порядних людей, бізнесменів, волонтерів, які підтримують армію і при цьому не кричать про свою допомогу на кожному розі. Мовчки допомагають, роблять все для того, щоб наблизити нашу перемогу. А вона – обов’язково буде!

Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert

Фото з особистого архіву Дениса Карташева

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону.

Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону. В рамках цього проекту експерти агентства проаналізували ситуацію з тендерами у районах Одеської області за останні тижні. Пильна увага до цього питання викликана запитом українського суспільства та хвилею обурення, піднятою оприлюдненням мільйонних витрат громад у часи війни на стадіони, парки, дороги та незрозумілі ремонти. При чому це відбувається саме тоді, коли українці по гривні збирають на дрони та інше обладнання для ЗСУ.

Експерти відібрали найбільш дивні та невчасні тендери під час війни, за які дійсно  соромно, а з іншого боку – ті, в яких громади не витрачають зайві гроші на благоустрій, а допомогають наближати перемогу.

На першому місці по незрозумілим витратам опинився Одеський район (голова РДА Юрій Крук).

Доброславська селищна рада Одеського району області будуватиме зону відпочинку «Дубай-парк» за 5,3 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «ФЕМКА» зі статутним капіталом в 1000 грн. Також в селищній раді хочуть відремонтувати дитячий майданчик за 3 млн грн.

Маяківська сільська рада Одеського району реконструюватиме своє місце роботи – будівлю сільської ради за 4,7 млн грнПереможець тендеру ТОВ «КРАУМ» зі статутним капіталом в 1 тисячу грн.

Дачненська сільська рада Одеського району закупила два шкільних автобуси за 7 млн грн. Між тим, раніше Одеська ОДА вже придбала 28 автобусів для громад області, і першу партію навіть передала в ОТГ. Окрім того, ОДА купувала автобуси по 2,945 млн грн, а не по 3,5 млн грн, як в Дачненській громаді. Однак і закупівля автобусів Одеською обладміністрацією за такою ціною експертам видається явно необґрунтованою.

Окрім того, Дачненська сільська рада буде ремонтувати дороги в громаді на загальну суму — 68 млн грн. Роботи розбиті на 18 тендерів, але ті що вже завершились – на 16,3 та 4,15 млн грн виграла одна компанія – ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» зі статутним капіталом в 20 тисяч грн. У 2023 році ця ТОВ вже отримала тендерів на 2,27 млрд грн.

Нерубайська сільська рада Одеського району теж ремонтуватиме тротуари на загальну суму в 5,5 млн грн.

Серед інших «цікавих» тендерів Одеського району — будівництво підземного пішохідного переходу на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені в районі села Маяки вартістю 51 млн. грн. (переможець ТОВ «Автомагістраль-Південь») та реставрація фасадів Одеського державного університету внутрішніх справ вартістю у 9,2 млн грн. Переможцем стало ТОВ «ПГС».

Зазначимо, що, згідно з інформацією у ЗМІ, Юрій Крук найближчим часом залишить посаду голови району – можливо, це не в останню чергу і пов’язане з необдуманими витратами під час війни.

Білгород-Дністровський район (голова РДА Василь Самокиш) посів другу сходинку.

Зокрема, Білгород-Дністровська міська рада ремонтуватиме огорожу скверу за 3,2 млн грн. Тендер розміщено з приміткою «Коригування», а це означає,  що кошти на огорожу вже виділялись раніше з бюджету громади, але їх виявилось замало. Переможцем стало ТОВ «ФОРТЕЦЯ-ПІВДЕНЬ БУД».

На третьому місці — Подільський район, голова РДА Михайло Лазаренко

Балтська міська рада Подільського району вирішила ремонтувати тротуар за 1,9 млн грн.

ГРОШІ НА ЗСУ

З іншого боку, в Одеській області є громади, що за бюджетні кошти не тільки ремонтують тротуари, але й допомагають ЗСУ.

Окнянська селищна рада Подільського району виділила на останній сесії 10 мільйонів 250 тис. грн на допомогу ЗСУ. За кошти, виділені на попередній сесії, вже придбані квадрокоптери Mavic 3Т та передані військовим.

Лише за два останні тижні маємо: ноутбуки та планшети на 851 тис грн, генератори – 723 тис грн, квадрокоптери DJI Mavic 3 на 3,36 млн грнмонокуляр нічного бачення – 600 тис грн, зарядні станціїпідсилювачі сигналу та акумулятори до коптерів. Загалом закупівель для ЗСУ — на 7,6 млн грн. 

Ананьївська міська рада Подільського району. На позачерговій сесії депутати виділили 1,8 млн грн на закупівлю антидронових рушниць «KVS ANTIDRON G-6+», розроблених в Україні, тендер вже оприлюднено.

Голова громади Юрій Тищенко у фейсбуціповідомив, що з початку повномасштабного вторгнення громада вже перерахувала на ЗСУ більше 8 млн грн, до кінця поточного року буде виділено з бюджету ще 12 млн грн.

Зазначимо, що ElitExpert проаналізував лише найдивніші закупівлі, але подібні міні-рейтинги нераціональних витрат з боку ОТГ агентство публікуватиме щомісяця. Це дозволить нам, крім інших показників, оцінити ефективність роботи голов громад та керівників районів, бо саме на них лежить відповідальність за те, що відбувається на місцях.  Підсумки масштабного дослідження ефективності керівників із Одеської області буде підбито пізніше.

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

БПЛА «Бобер» похож на самолет с небольшой передней частью основного крыла, который медленно летит, но имеет большую дальность полета.

По предварительной информации дальность полета БПЛА составляет 1000 километров. Он стоит около 4 миллионов гривен. 

Дрон построен по аэродинамической схеме “утка”, что обеспечивает эффективность изменения высоты для прохождения зон ПВО или смены цели без потерь подъемной силы.

Специалисты отмечают, что беспилотники «Бобер» лучше использовать в большом количестве, чтобы им проще было преодолевать ПВО и средства радиоэлектронной борьбы противника.

Предварительные технические характеристики (данные не проверены): размах крыла примерно 2,5 метра, длина около 2 – 2,5 м, скорость порядка 150 – 200 км/ч. Можно предположить что его вес около 150 кг, боевая часть может быть 20 кг.

Наличие шасси у БПЛА говорит о том, что беспилотник можно запускать как с подготовленной взлетной полосы так и с автомобильной трассы.

джерело – https://building-tech.org/Вооружение/ukraynskyy-bespylotnyk-kamykadze-«bober»—dalnost-porazhenyya-tsely-bolee-1000-km?fbclid=IwAR2hZCyAHcXvLq6c-K-VLXdmyyakF2NW3vqiBVNs7Kerv2RgvkdGJ91kseg

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Приватизацію Усть-Дунайського порту можуть скасувати через помилки ФДМУ під час підготовки його до продажу», «Перший продаж порту в незалежній Україні під загрозою зриву» — подібна інформація за останні тижні з’явилася у багатьох українських ЗМІ.

Вінницька компанія «Еліксир Україна», яка ще на початку 2023 року придбала на аукціоні ДП «МТП «Усть-Дунайськ», розташованого на крайньому півдні Одеської області, досі не прийняла об’єкта в експлуатацію. Загрозу зриву масштабного інвестиційного проекту зацікавлені сторони трактують по-різному – від непрофесійних дій Фонду державного майна України до внутрішнього конфлікту між портовими операторами, що працюють у порту.

Враховуючи важливість роботи дунайських портів України в експорті зерна (особливо після одностороннього розриву Росією «зернової угоди») та їх вплив на економічну та соціальну ситуацію в Одеській області, редакція ElitExpert досконало вивчила всю наявну документацію щодо цієї проблеми. Метою розслідування стало прагнення встановити справжню причину конфлікту, що продовжується, і забігаючи вперед, скажімо — його результати розкрили численні факти некомпетентності, недбалості, і, можливо, свідомого наміру у всій владній вертикалі та різних відомствах. Але – про все по порядку.

ЛЕГКИМ РУХОМ РУКИ ЦИФРА «I» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…

Для початку ми озброїлися двома об’ємними документами – технічними паспортами на комплекс будівель та споруд портопункту «Кілія» Усть-Дунайського морського торговельного порту. Один із них датований 30 серпня 2013 року та був виданий Кілійським районним бюро технічної інвентаризації, інший – 30 вересня 2021 року, виданий ТОВ «Нове БТІ» (Одеса). Техпаспорти практично ідентичні, за малим винятком, але саме цей виняток і став одним із головних каменів спотикання на шляху всього подальшого процесу.

У плані об’єкта в техпаспорті БТІ від 2013 року, під цифрою I зазначена зона «Мощення (Дворові споруди)». Звіривши план з місцевістю, ми встановили, що йдеться про дорогу, що належить ДП «АМПУ» і яку, згідно із Законом України «Про морські порти», приватизувати не можна.

А під цифрою ІІІ того ж техпаспорта вказана зона ще одного мощення (дворових споруд), розташованого в іншій частині портового пункту.

Однак у техпаспорті від 2021 року на ідентичному плані об’єкта ці цифри змінюються. Та дорога, що у першому плані позначалася цифрою I, тепер позначається цифрою III, а дворові споруди з цифри III перетворюються на зону мощення I. Цей, начебто, малозначимий факт, зіграє дуже значної ролі надалі.

У всіх документах різних років, на які ми спиратимемося згодом, сказано, що зона мощення/дворові споруди I — вона ж дорога, що належить АМПУ — не перебуває на балансі ФДМУ, а отже, не може бути продана. Ця інформація кочує з одного паперу в інший, поки в техпаспорті 2021 під номером I раптово не виявляється зовсім інший об’єкт! Тепер настільки важливим для держави, що не може бути відданим у приватні руки, стає вже не дорога, а якийсь майданчик із господарськими спорудами. Звичайно, це виглядає явно дивно і нелогічно, але ми розуміємо, що якщо спиратися на техплан 2013 року, то питань не виникне. У ньому під номером I зафіксовано стратегічну дорогу, що належить АМПУ, і яку за законодавством України справді продати неможливо.

Копнем глибше. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно повідомляється, що станом на 15 квітня 2019 року право власності на зону мощення (Дворові споруди) І та низку інших об’єктів належить державі в особі ДП «АМПУ». А тепер найголовніше: оскільки йдеться про квітень 2019 року, Реєстр спирається на техпаспорт порту від 2013 року, адже нового техпаспорта — від 2021 року, ще не існує ! А в ньому, як ми пам’ятаємо, під зоною мощення I зафіксовано саме дорогу. Але сьогодні відчуженню не підлягає чомусь зовсім не вона, а набагато менш цінний майданчик із дворовими спорудами на задвірках.

Чи не так, дуже дивно? Ми нічого не стверджуємо, але логічно припустити, що ці цифри у техплані 2021 року були поміняні саме для того, щоб вивести дорогу з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації Тим більше, що, судячи з плану, той, хто володіє цією дорогою, по суті отримує ексклюзивний вихід до причалу та можливість не пускати туди нікого, зокрема інших портових операторів, співробітників АМПУ, прикордонників тощо, що тягне за собою повну втрату державного контролю над портом і відсутність у АМПУ виходу до належного їм причалу.

Зрозуміло, що зміни на таких об’єктах випадково вноситися не можуть. Тому припускаємо, що зміна зон могла відбутися у період з 2013 по 2021 роки будь-яким внутрішнім документом між ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ». Проте, у такому разі, всі внесені зміни мали бути зареєстровані нотаріально та внесені до державного Реєстру нерухомості, чого не було зроблено – нова інформація там не зафіксована. Чи йдеться про банальну недбалість чи підробку документів, нам не відомо. Щоб розібратися, з якої причини та ким було змінено зонування об’єктів на території портопункту, нами підготовлено офіційні запити до Держреєстру, БТІ, Міністерства інфраструктури та юстиції, а також до ДП «АМПУ».

93 НЕ РІВНО 100

Тепер переходимо до договору купівлі-продажу майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ» від 14 квітня 2023 року, укладеного за результатами аукціону між ФДМУ та покупцем – ТОВ «Еліксир-Україна» та знаходимо там ще кілька невідповідностей.

Почнемо з того, що у пункті 1.3.2 Договору про купівлю-продаж сказано, що до складу Єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», який ФДМУ зобов’язується передати покупцю, входить 94/100 часток Комплексу будівель та споруд загальною площею 5179,4 кв.м. Тобто відразу вказується, що покупцю передається не весь порт, як неодноразово заявлялося чиновниками ФДМУ в ЗМІ (така інформація опублікована навіть на офіційному сайті Фонду Держмайна), а лише 94/100 його частки.

При цьому вже на наступній сторінці договору наголошується, що відчуженню не підлягає ще 1/100 майнового комплексу, що складається з причалу, деяких споруд, і того самого «Мощення (дворових споруд) I», що залишається у власності держави. Таким чином, насправді ФДМУ продав навіть не 94/100 частки майнового комплексу, а лише 93/100!

Такі, здавалося б, дрібниці дуже важливі, оскільки чітко показують, скільки різночитань спостерігається навіть при побіжному погляді на документи, що встановлюють право власності.

ПРОДАЄМО ТЕ, НЕ ЗНАЄМО, ЩО

Також у портопункті «Кілія» є ділянка з розташованою на ній Прохідною та воротами для в’їзду-виїзду. Донедавна ця ділянка була власністю АМПУ, яка також не підлягала продажу, проте кілька років тому внутрішнім документом вона перейшла з власності АМПУ у власність ДП «МТП «Усть-Дунайськ», після чого також була включена до приватизації. Право власності було остаточно закріплено за портом Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3270/15 від 27.12.2018 року (при цьому зазначені зміни також нотаріально не засвідчені та не зареєстровані у Державному реєстрі нерухомості).

Тепер звертаємося до документа під назвою «Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об’єкта малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». (https://spfu.gov.ua/userfiles/files/port21_2.pdf ). У ньому перераховано всю офіційну інформацію про об’єкт приватизації. У розділі «Відомості про об’єкт (нерухоме майно)» у власності ФДМУ вказується як Прохідна, так і зона Мощення (дворові споруди) І-ІІІ .

Однак наприкінці документа, у Примітці 1, читаємо наступне – «У державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно міститься запис № 31174112 про інше майнове право, а саме право господарського відання ДП АМПУ щодо об’єктів «Прохідна», «Дворові споруди I» та інших. Там же зазначається, що Прохідну було передано на баланс ДП «МТП «Усть-Дунайськ» актом приймання-передачі від 28.08.2021 року, відомостей про який у державному реєстрі нерухомості також немає. З огляду на те, що передача стосується об’єкта нерухомості, то закон передбачає певний порядок, а саме: складений акт приймання-передачі підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, після чого обов’язковій державній реєстрації у реєстрі нерухомості. Це також не було зроблено.

Тут спостерігається явний сюрреалізм. Виходить, що в офіційному документі про виставлене на продаж майно, особливо обговорюється, що на деякі з цих майнових об’єктів існує інше право власності. І відповідно, якщо виключити чиюсь особисту зацікавленість, абсолютно незрозуміло, чому при підготовці до приватизації подібні спірні об’єкти не були виключені з переліку майна, щоб надалі уникнути судових позовів, які цілком прогнозуються.

ІНТЕРЕСИ ТРЕТІХ ОСІБ

У той же час, через юридичну безвідповідальність страждають і приватні компанії, які стали мимовільними учасниками цієї господарської суперечки і змушені зараз доводити своє право власності на об’єкти в портопункті.

В даний час на території «портового пункту Кілія» Усть-Дунайського порту ведуть свою господарську діяльність три портові оператори — ДП «МТП «Усть-Дунайськ», ТОВ «Краншип» групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК »). Однак під час продажу не було враховано їхні інтереси — виходить, їх просто переїхала владна машина.

Тим часом, цілісний майновий комплекс порту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МПДК»), афілійованим з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:

94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.

Крім цього, з 2003 року ТОВ «ЗТК» має на території «портового пункту Кілія» у приватній власності двірські споруди, а саме: ангар «Ч», вагову «С», зернопереробний комплекс «Ц», що також неодноразово підтверджувалось у суді рішеннями Господарського суду Одеської області №№ 916/2514/21, 916/2925/21 та 916/1828/22, які набрали чинності, відповідно до постанов апеляційних судових інстанцій.

Абсурд ситуації з майном ТОВ «ЗТК» полягає в тому, що ФДМУ не претендує та не продає об’єкти ТОВ «ЗТК» з аукціону, що також підтверджується договором купівлі-продажу з ТОВ «Еліксир Україна», проте ці об’єкти, згідно з Реєстром, входять до частку 94/100 комплексу будівель порту! Тобто, з незрозумілих причин майно ТОВ «ЗТК» спочатку увійшло в долю 94/100, а потім, під час підготовки порту до приватизації, не було виключено з Реєстру .

Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс порту, та влаштувавши показовий інформаційний шум у ЗМІ , по суті – дезінформаційний, у ФДМУ насправді були чудово обізнані про складну ситуацію навколо порту. При цьому безлад у Реєстрі нерухомості залишається і до цього дня, через півроку після аукціону.

За даними ТОВ «ЗТК» та виходячи з відповідних документів, перед приватизацією порту ФДМУ не провів розподілу майна в натурі та не відокремив державну частку порту, не виключив з Реєстру об’єкти, які становили частку 94/100 та не підлягали приватизації (у тому числі стратегічні об’єкти портової інфраструктури). У зв’язку з цим наразі у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.

Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, у тому числі стратегічним державним майном АМПУ, приватизація якого заборонена законом – навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника. Однак, коли угода зупинилася, мабуть, щоб уникнути відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця, в пресі було запущено інформаційну кампанію, мовляв, продаж зривається не через промахи в процесі підготовки документації, а через перешкоди цьому з боку третіх осіб, у тому числі через складні взаємини між портовими операторами «Краншип» і «ЗТК», що працюють у порту. Однак навряд чи подібне трактування ситуації — на користь цих двох приватних операторів.

За нашою інформацією, документи на приватизацію морського торговельного порту «Усть-Дунайськ» готував директор департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України Юрій Чердинцев. ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на той час очолював Юрій Мартинюк. І цікавий факт — відразу після того, як майновий комплекс порту був виставлений на продаж, а торги відбулися, обидві людини, які були безпосередньо залучені до цього процесу, були оперативно прибрані зі своїх посад — і Чердинців, і Мартинюк. Випадковість це чи ні, ще потрібно розбиратися.

«ПОМИЛКИ» ЦІНОЮ В МІЛЬЙОНИ

У рамках розслідування ми натрапили на той сумний факт, що буквально вся вертикаль влади — починаючи від чиновників ФДМУ, що готували документи до приватизації, і закінчуючи Міністерствами інфраструктури та юстиції, явно заплющували очі на неякісно підготовлені документи і повну невідповідність одних даних іншим, прагнучи якомога швидше продати порт. Ми ж розібрали лише один-єдиний об’єкт – із тисячі, за які вони відповідають. Якщо, розбираючи одну конкретну ситуацію, ми побачили безліч невідповідностей та огріхів, відсутність належного юридичного супроводу, документацію, яка не приведена у відповідність між собою, ігнорування права власності третіх осіб, то неважко уявити, як справи у сотнях інших подібних випадків.

Інше питання — якщо мова йде не про банальне головотяпство, а про злий намір і вигоду: може бути, комусь у владній вертикалі просто вигідно мати такий безлад у документах, у юридичному супроводі і т.д.? Адже кожна така «помилка» на папері ризикує перетворитися на мільйони та мільйони гривень у реальному житті.

Що ж до даної приватизації, то вихід із ситуації тільки один: необхідно провести відповідні перевірки, погодити документацію між собою, включити до Реєстру всі останні дані, і головне — уникнути спокуси перекласти цей процес на покупця порту або приватних операторів, які там працюють. Адже, зважаючи на все, корінь проблеми знаходиться набагато вище…

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для Elitexpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Квартирою військкома забезпечив місцевий забудовник та волонтер, який у результаті відмовився давати будь-які коментарі

Стало відомо, що голова Вінницького об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ЗСУ Роман Потерлевич міг таємно заволодіти квартирою, яка спочатку була призначена для військового.   У розслідуванні проекту Компромат.leaks наголошується, що квартирою військкома забезпечив місцевий забудовник та волонтер Володимир Хоменко. Він на початку поточного року планував виділити сім’ям військових та добровольців вісім квартир, а одну з них у результаті отримав військком, за інформацією.   Інші сім осіб, яким біцяли квартири, їх вже отримали. Журналісти писали про це, прізвища також розкрили. Лише останній восьмий боєць відмовився давати інформацію про себе, бо нібито воює. Це викликає сумніви.   Розслідувачі стверджують, що останню квартиру на 65 кв. нібито отримав голова Вінницького ТЦК, а нерухомість записали на його 70-річного батька Потерлевича Миколу Івановича. Ймовірно, щоб приховати цей факт.   Водночас, забудовник не дає жодних коментарів з цього приводу, а також радить поставити питання про квартиру голові Вінницької ОВА Сергію Борзову. Варто зазначити, що Державне бюро розслідувань теж зацікавилося сумнівною ситуацією з “подарунком”.

джерело – https://uanews.co.ua/news/vinnitskii-voienkom-otrimav-kvartiru-iaku-mali-nadati-biitsiu-zsu_14274/?fbclid=IwAR2861DU-tjkDMdT0ZrUDDva-GPPLWqiMyoILgnDP1YD2ONEX76sX9m9Vh8

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Невірне (радше, неповне) розуміння природи нашої великої війни з московією досі дає свої результати, породжуючи сумніви, претензії та певний сумбур в оцінках глобального значення того, що відбувається.

Насправді все просто. На рівні земної цивілізації наша битва за незалежність, свободу та власну гідність є навчальним полігоном Західного світу у боротьбі з тираніями, які у 21 столітті нікуди не поділися і продовжують втілювати у життя тривожні фантазії англійського фантаста Орвелла.

Протягом останнього часу світ все більш впевнено розділявся на вільні країни та диктатури, які традиційно виправдовують безправ’я та бідність власного населення великою історичною місією та відданістю фантомним ідеалам.

Ідеалізувати демократію західного типу, звісно, не слід, про неї однозначно висловився ще великий прем’єр Британії Черчилль. Соціально-політичні моделі вільних країн дуже різні і часом далекі від ідеалу, політики раз у раз хитрують і йдуть на злочини, а майнова нерівність часто сягає неприпустимого рівня.

Але, за всіх своїх недоліків і перекосів, країни демократії не просто випереджають диктатури за рівнем життя та торжеством справедливості. Народовладдя та тоталітаризм перебувають на протилежних полюсах життєвих переконань, і те, що у вільному світі викорінюється, як пережиток минулого, у диктаторських країнах проголошується нормою життя та основою державності.

Мізрах Ігор Аркадійович - аналітик, Київ

Хоч би як це звучало, конфлікт протилежностей на планеті Земля не міг не вилитися в криваве протистояння. Імперські диктатури через свою природу не витримують змагання з вільним світом, тому розповзаються планетою, як ракова пухлина, нав’язуючи цивілізованим націям свій табірний режим.

Це не метафора, після Другої Світової війни СРСР прирік на російську неволю поляків і чехів, народи Балтії та румунів, болгар та східних німців, які заплатили за прихід російського ваньки на їхню землю рабством та приниженням кількох поколінь.

Головна помилка західних країн у 21-му столітті полягала в тому, що вони сподівалися відсидітися у своєму затишному світі тюльпанів та фольксвагенів, задобрюючи російську бензоколонку досягненнями сучасної цивілізації, а не готувались до битви з нею на полі бою.

Це не спрацювало і не могло спрацювати. У природі будь-якої тиранії захоплювати чуже і знищувати неугодне, грабувати і поневолювати, і гасло «можем повторіть» це не черговий інструмент кремлівської пропаганди, а глибинна суть ведмежого російського мислення.

Наша велика війна стала не просто національним горем та випробуванням, а й життєво необхідним цивілізованому світові військовим тренажером. Саме на українських фронтах Захід навчається вести велику битву за майбутнє світу, за людські закони та цивілізовані правила життя. Саме наша війна дозволяє йому занести до військових посібників всі сильні та слабкі сторони ворога.

Завдяки нам, всі бачать, що могутність російської армії міфологізована, її військове виробництво є кволим і залежним, зв’язок ненадійним, логістика тупою та плутаною, а тактика ведення боїв безнадійно застарілою. Крім того, Росії заважають воювати генеральські інтриги, власні імперські міфи, тотальне розкрадання бюджетних коштів та закореніла російська розхлябаність.

Ці недоліки кремля компенсує тим, що закидає фронт десятками тисяч непідготовлених до війни призовників, випускає з в’язниць карних злочинців, на повну силу застосовує страшну практику загороджувальних загонів, лютує на тимчасово захоплених територіях і б’є ракетами по об’єктах цивільної української інфраструктури та житлових багатоповерхівках.

До того ж, з’ясувалося, що росіяни взагалі не відправляли на переплавку старе озброєння. На український фронт вже прибули сотні танків Т-54 1947 року випуску, а російські ідеологи кричать про те, що можуть сформувати дивізію зі знятих з меморіальних постаментів “тридцятьчетвірок”.

За цим поверхневим перерахуванням постає реальна картина того, “як росіяни воюють», і всі ці та інші відомості ретельно вивчаються нашими союзниками, стають рядками у військових рапортах і вписуються стратегами НАТО до військових підручників та службових циркулярів.

Игорь Аркадьевич Мизрах - новости, биография, досье

Можна обурюватися з приводу того, що західні тактичні довідники пишуться кров’ю українських героїв. Але будьмо справедливими – Україна надто довго намагалася сидіти на двох політико-економічних стільцях, водночас прагнучі до сучасної Європи і не розлучаючись із туземними традиціями покійної УРСР. Ми за 30 років і два Майдани не перебудували злочинну державну машину та олігархічну економіку і, як наслідок, вчасно не вступили до Північноатлантичного Альянсу, як це зробили всі нормальні країни Східної Європи.

Тепер за помилки та упущення періоду Незалежності ми платимо випробуваннями та кров’ю, і маємо бути щиро вдячні Заходу, який, звісно, використовує нас як військову лабораторію, але при цьому надає нам масштабну допомогу, без якої нам було б у сто разів важче протистояти російській навалі.

Крім того, оскільки ми зробили європейський вибір, ми теж зацікавлені у виробленні чіткої загальної доктрини протистояння тираніям. Все більш активно беручи участь у війні на нашому боці, цивілізований світ вивчає російські військові та політичні хитрощі, навчається застосовувати найбільш ефективні економічні санкції та протидіяти ідеологічним диверсіям кремлівських агітаторів.

В принципі, йдеться вже не лише про Росію. Відчуваючи неминучість конфлікту, диктатури різного штибу теж виявили несподівану єдність. Росія, КНР, Корея Кім Чен Іна, Іран і людожерські режими Африки дуже різні у своїх дикунствах і злочинах, але їх поєднує спільна диктаторська сутність, протистояти якій сучасний західний світ вчиться, спостерігаючи та аналізуючи всі сторони та аспекти нашої війни.

Тож використання поля бою з російськими орками в якості військового тренажеру це не цинічне знущання з української мужності, а рятівний процес, необхідний сьогодні і незамінний у майбутньому.

Світ не кинув Україну віч-на-віч із російським звіром та його союзниками. А бути світовою лабораторією боротьби зі злом це висока честь і незамінний історичний досвід.

Крім того, тісна взаємодія з урядами та арміями найбільш передових країн світу виключає післявоєнне скочування нашої країни в її просякнуте корупцією та брехнею довоєнне буття.

Країна, на землі якої спільними зусиллями пишеться підручник майбутнього Землі, приречена на щастя та добробут.

Другий рік війни Одеса зустрічає вже у повноцінному статусі тилового, фактично мирного міста. Російський військовий корабель вже давно дійшов до кінцевого пункту призначення — його гармати на узбережжі не страшні. Ворожу авіацію надійно блокує на далеких підступах ППО, ракети пролітають нечасто. А це означає, що? Правильно — потрібно починати готуватись до курортного сезону.

Орендарі пляжів оновлюють паркани та настили вздовж моря. Власники кафе та ресторанів думають над розширенням літніх майданчиків шляхом тротуарів.

Забудовники теж виходять зі сплячки, що затяглася. Принаймні один одіозний київський девелопер точно активізувався в рекреаційній зоні. Судячи з інформації, що надходить, на території Одеської кіностудії ім. Довженка (вона знаходиться на приморських схилах Французького бульвару – місце з одним із найвищих цінників за сотку землі), найближчим часом розпочнуться масштабні роботи щодо будівництва нового житлового комплексу.

Будуватиме компанія колишнього чиновника КМДА періоду президентства Віктора Януковича Андрія Вавриша.

Два проєкти в зеленій зоні Одеси, на тих же елітних землях Французького бульвару, Saga Development вже веде.

Не дивно, що третій теж запуститься, попри те, що під котлован будівництва буде знесено унікальний комплекс Одеської кіностудії та вирубано кілька сотень дерев, яких у місті й так не надто багато.

Втім, будувати там, де решті навіть гуляти через раз можна, Вавриш може собі дозволити й в столиці

Висотка у заповідній зоні на Печерську у Києві? Легко! Знести в Одесі кіностудію під житловий комплекс? Не проблема.

Головне — правильно вибирати партнерів із бізнесу. А у Вавриша з цим, якраз, усе гаразд, наприклад, одеський кейс йому допомагає реалізувати ні хто інший, як міністр культури Олександр Ткаченко.

Саме він ще під час перебування підприємцем, методом банального “кідалова” переоформив на себе частину акцій Одеської кіностудії.

«Директор кіностудії Ольга Неверко та Олександр Ткаченко сфальсифікували протокол загальних зборів трудового колективу та вступили у злочинну змову з тодішнім заступником міністра культури Ганною Чміль та заступником міністра Фонду держмайна Сергієм Лазаренком і вирішили створити закрите акціонерне товариство. Але є закон про акціонування держпідприємств, у якому йдеться про те, що не допускається жодна форма акціонування держпідприємств, крім відкритої. Але вони обдурили трудовий колектив і державу і захопили рейдерським способом надбання всієї країни», — розповідають ошукані співробітники кіностудії.

Після, вже під час перебування міністром культури, Олександр Ткаченко обіцяв продати належний йому фактично вкрадений пакет акцій.

Щоправда, до цього була заява про те, що він та його бізнес-партнер Вавриш на місці кіностудії розпочнуть масштабне будівництво.

З початком війни тема скандалу відійшла на другий план. Але, мабуть, друзі вважали, що цінним активам вистачить простоювати. Колишні працівники кіностудії впевнені, що незабаром на територію може зайти будівельна техніка.

Звичайно, участь міністра культури у знищенні об’єкта, де цю культуру можна було б успішно розвивати, виглядає особливо цинічно. Але Ткаченко до подібних «незграбних» ситуацій з нерухомістю в заборонених локаціях не звикати.

Як з’ясували журналісти-розслідувачі, він із сім’єю роками жив в особняку на незаконно забудованому Трухановому острові у Києві. І нічого. Головне – у декларацію нічого зайвого не вписувати

А з урахуванням того, що в умовах війни декларації топчиновників зовсім не публікуються, то простір для «творчості» просто необмежений.

З іншого боку, звання «Корупціонер року» просто так не дають.

Статус потрібно підтримувати. Ось Олександр Владиславович намагається – друзям помагає. Мабуть, без його прямої участі домовитися з мером Одеси Геннадієм Трухановим у забудовника навряд чи вийшло б.

А з урахуванням кількості кримінальних проваджень, відкритих за фактом діяльності труханівського ОЗУ.

Навіть цікаво, коли прізвище Ткаченка спливе у черговому розслідуванні НАБУ чи ДБР.

Автор: Vse.Media

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Видання “Укрпрес-Інфо” оприлюднило факти про можливе розкрадання гуманітарної допомоги з Бельгії.

Як стверджують журналісти, до крадіжки гуманітарки, автомобілів для ТРО та півмільйона гривень начебто причетні посадовці Золотоніської РВА (голова – Ірина Тернова).

Як повідомляє офіційний YouTube-канал видання “Укрпрес-Інфо”, на початку березня 2022 року бельгійський бізнесмен Тома ван Гої, що багато років веде аграрний бізнес на Черкащині, організував разом з іншими благодійниками гуманітарну допомогу, яку передали Золотоніській РВА.


Але до вересня ця гуманітарка так і не була повністю роздана. Згодом її почали перевозити на територію одного з місцевих підприємств.

Наразі порушено кримінальне провадження, а гаражі підприємства опломбовані.

Також, за даними представників ЗМІ, загадково зникли й 500 тисяч зібраних підприємцями благодійних коштів, які зняв з рахунку один з чиновників Золотоніської РВА, підлеглий Ірини Тернової.

У цій справі журналісти-розслідувачі нарахували уже три епізоди, в яких фігурують посадовці Золотоніської РВА, зокрема її очільниця Ірина Тернова.

Представники ЗМІ висловили сподівання, що своїм розслідуванням вони зроблять посильний внесок у справу спротиву країни на антикорупційному фронті.

Нагадаємо, раніше СБУ ліквідувала масштабну схему розкрадання гуманітарної допомоги для ЗСУ, до якої причетні черкаські посадовці.

Сергій Тім’янов