Стоп війна
Остановим войну

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відправила під нічний домашній арешт колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а нині виконувача обов’язків голови Державного агентства резерву Дмитра Бабака. Про це повідомляє прес-служба ВАКС.

Зазначимо, що в суді не називають прізвище підозрюваного, проте, за інформацією «ElitExpert», йдеться саме про Дмитра Бабака.

«4 жовтня 2023 року АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 серпня 2023 року щодо застосування до колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. За результатами розгляду колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу сторони обвинувачення, змінивши запобіжний захід підозрюваному на домашній арешт в нічний час з покладанням додаткових обов’язків», – інформує суд.

Раніше антикорупційний суд відпустив Бабака під особисте зобов’язання. 

Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких голова Держрезерву Дмитро Бабак. За версією слідства, у 2018-2019 роках ці особи заволоділи майже 920 га державної землі у Фастові Київської області та близько 284 га ДП «Пуща-Водиця» поблизу міста Києва.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтинговое агентство ElitExpert продолжает серию публикаций, посвященных работе следственных органов и прокуратуры. В условиях военного времени любые факты, компрометирующие отдельных руководителей или сотрудников, сразу становятся достоянием общественности, подхватываются украинскими медиа и вызывают широкую огласку, а значит – бросают тень и на профессиональную деятельность таких чиновников. 

Одним из таких громких случаев стала ситуация с элитной квартирой начальника Главного следственного управления Нацполиции Максима Цуцкуридзе, о которой написали практически все ведущие украинские СМИ.

ЭЛИТНОЕ ЖИЛЬЕ

И действительно, первый и главный вопрос, который возникает у общественности при ознакомлении с биографией Максима Цуцкиридзе: откуда у чиновника со скромной государственной зарплатой появилась возможность приобрести элитное жилье в самом сердце Киева?

Роскошная жизнь может быть вполне оправданной — правда, если речь идет о бизнесмене или политике, но никак не о госслужащем. Поэтому когда чиновник живет в элитном ЖК, а квартира стоимостью нескольких миллионов гривен записана на его тещу, не имеющую никакого бизнеса и дохода, это становится предметом для размышлений.

Цуцкиридзе проживает (и это отмечено в его декларации) в элитном ЖК в самом центре Киева. Как отмечалось в материале Дениса Бигуса, квартира площадью 145 кв. м записана на тещу Цуцкиридзе – Людмилу Залужную.

Как пишут «Наші гроші», в мае 2018 она получила квартиру с 30% скидкой – за 3,68 млн грн. В настоящее время такие квартиры стоят более девяти миллионов гривен. В октябре 2018 года Залужная докупила в этом ЖК хозяйственное помещение на 700 тыс. грн., а еще через год приобрела два машиноместа за миллион. Но эти объекты не указаны в декларации полицейского.

В целом теща руководителя Главного следственного управления Национальной полиции Максим Цуцкиридзе удивительно активно инвестировала в недвижимость. Всего за несколько лет она приобрела четыре объекта в ЖК на сумму в несколько миллионов гривен!

При этом Людмила Залужная не занимается бизнесом и не ведет предпринимательскую деятельность, даже живет в глубинке Кировоградской области, и доходов на покупку жилья в центре столицы у нее, разумеется, никогда не было.

Позже в СМИ появился комментарий высокопоставленного чиновника, согласно которому его теща продала предыдущую квартиру и потом купила другую. 

Но самое главное в этой ситуации, что Главное следственное управление играет ключевую роль в обеспечении безопасности, правопорядка и защите интересов граждан. Поэтому к его деятельности выдвигаются особые требования — не только профессионализм и ответственность, но непорочная репутация.

Но если есть даже минимальные основания полагать, что кто-то из руководства может быть причастен к любым «серым» схемам, это автоматически ставит под сомнение все проводимые под его руководством расследования. Каково может быть доверие к результатам работы Следственного управления, если тень сомнения падает на самих руководителей? Вопрос остается открытым.

ДЕЛО ВАДИМА ЧЕРНОГО

Уже два года правоохранительная и судебная система ничего не делает для расследования дела, связанного с воровством корпоративных прав ООО «Басари» и ГП «Компромисс», принадлежащих общественной организации «Центр защиты инвалидов». Речь идет, прежде всего, о двух одесских бизнес-центрах: БЦ «Киевский» и подземный БЦ «Греческий».

Уголовное производство расследуется Главным следственным управлением Национальной полиции Украины под руководством И. Борца, но, как утверждает директор ОО «Центр защиты инвалидов» Аркадий Черный, следствие отказывается проводить расследование; Определений об отказе в проведении следственных действий больше, чем самих действий; нотариусу Татьяне Домбровской до сих пор не выписаны подозрения и она продолжает работать, хотя Приказом Министерства юстиции №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf) установлено, что ее действия были незаконными.

“Более того, государственный регистратор, зарегистрировавший фиктивный протокол общего собрания об изменении директора и всех участников схемы – на свободе и продолжает владеть собственностью «ЦЗИ». Необоснованное давление испытывает именно пострадавшая сторона, имущество организации «Центр защиты инвалидов» стало заложником ситуации, Приказ министерства юстиции, которым были отменены незаконные действия государственных регистраторов, игнорируется, а его действие блокируется по ходатайству прокурора Офиса Генпрокурора С. Пилипенко, руководящего расследованием”, — отмечает Аркадий Черный.

ОО «Центр защиты инвалидов» подал более 50 жалоб в суд на Главное следственное управление, о признании незаконным бездействие и принятии незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «Центр защиты инвалидов» как потерпевшему нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн ., причиненную в результате совершения преступных действий. Но до сих пор следствие не может расследовать простое преступление. В комментарии ElitExpert правоохранители утверждают, что «досудебное расследование по указанному уголовному производству продолжается» — без каких-либо подробностей.

Отметим, что редакцией ElitExpert было направлено несколько официальных запросов в адрес руководства Нацполиции, а также самому Цуцкиридзе с просьбой высказать свою позицию по данным вопросам. 

«По месту моего проживания в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О доступе к публичной информации» такая информация не является открытой, а согласно статье 14 Закона Украины «О защите персональных данных» ее распространение может производиться только по моему согласию», — сказано в ответы М.Цуцкиридзе. 

НАБУ и САП продлили срок рассмотрения этих запросов еще на 30 дней, после чего должны предоставить свои ответы по этому поводу.

В заключение можно добавить, что инвесторы, в том числе и зарубежные, опасались инвестировать в Украину еще задолго до полномасштабного вторжения, что не в последнюю очередь обусловлено именно спецификой работы правоохранительных структур. Эта неуверенность связана с неэффективностью и медлительностью юридической системы, когда речь идет о защите прав и интересов инвесторов.

При возникновении юридических проблем или даже криминальных инцидентов, инвесторы и предприниматели часто сталкиваются с проволочками и затянутым расследованием, что не добавляет уверенности в безопасности вложения средств. Такой подход усугубляет ситуацию, создавая атмосферу риска, и, безусловно, сказывается на привлекательности Украины как объекта для инвестиций.

Поэтому просто необходима ревизия и улучшение правовой среды со стороны украинского правительства, чтобы создать условия, при которых инвесторы будут чувствовать себя уверенно и защищенно на всех уровнях. Это критически важно для стабилизации и роста экономики Украины, привлечения необходимых инвестиций, да и укрепления международного доверия к стране.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Відомо, що наразі Генпрокуратура України, попри війну, завалена тисячами кримінальних проваджень. Серед них не лише стандартні, рутинні справи, а й вкрай гучні, які давно привернули увагу суспільства і викликали величезний резонанс. Але навіть такі справи залишаються без належної уваги, дивним чином «зникаючи» в лабіринтах Генпрокуратури, і їх роками ніхто не розглядає або робить це вкрай мляво.

Якщо спробувати перерахувати ті відомі справи, що все ж таки були доведені до логічного завершення, пальців обох рук буде достатньо. Це викликає обґрунтоване питання: чому так відбувається?

По-перше, ситуація, коли критична кількість справ залишається без руху, говорить про проблеми організаційного характеру. Неправильний розподіл ресурсів, відсутність чіткого контролю та моніторингу за прогресом розгляду справ, очевидно, є основною причиною затягування процесів.

По-друге, можливо, далеко не всі співробітники відповідають рівню професіоналізму, на який очікує суспільство від такого відповідального органу. Помилки, затягування термінів, некоректний підхід до розслідувань – це, здається, стало нормою. Але тут важливо розуміти, що не варто звалювати вину виключно на рядових виконавців. Можливо, справа в системі навчання, підбору та атестації працівників, яка потребує перегляду.

Є ще один бік медалі. Співробітники Генпрокуратури також люди, як усі ми, і, зіштовхуючись із величезною кількістю справ, вони роблять вибір: розглянути щось швидко, а щось «відкласти на потім». Звісно, такий виборчий підхід видається несправедливим і навіть небезпечним для правосуддя загалом.

Одна з таких справ, яку явно гальмує Генпрокуратура – справа спадщини одеського бізнесмена Вадима Чорного. Нагадаємо, як писав ElitExpert, правоохоронна та судова система вже два роки перешкоджає проведенню розслідуванню справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних прав ТОВ «Басарі» та ДП «Компромисс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».

 Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.

Вже другий рік вся правоохоронна система перешкоджає проведенню попереднього розслідування у цій справі. Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, а майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.

Більш того, слідчий суддя Печерського суду Т. Іллєва за клопотанням Офісу Генпрокурора наклала арешт на корпоративні права, забороняючи таким чином виконання Наказу Мін’юсту України.

Наразі Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУ ПП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльністю та незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій. 

Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко, призначений Заступником Генпрокурора України Ігорем Мустецем. І таким чином, на думку адвокатів, які становлять інтереси ГО «ЦЗІ», саме Мустеца і покриває бездіяльність слідства. 

МУСТЕЦА: ВОРОГ ЄВРОМАЙДАНУ ТА АКТИВІСТІВ

Так хто ж такий Ігор Мустеца, що з 2020 року обіймає посаду заступника Генерального прокурора України? Які темні плями у своїй біографії він приховує?

Як відомо, Ігор Мустеца з лютого 2011 р. по квітень 2014 р. перебував на посаді прокурора Шевченківського району м. Чернівці, а потім пішов на підвищення, став заступником прокурора Чернівецької області. Це призначення викликало хвилю обурення серед місцевої громадськості, так як Мустеца був противником Майдану і особисто відкривав кримінальні провадження проти чернівецьких учасників Революції Гідності!

Ще у 2015 році керівник «ГО «Майдан-3» Василь Забродський оприлюднив свій відкритий лист до Генпрокуратури, у якому зазначав, що людина, яка винувата у переслідуванні  активістів Майдану, повинна бути люстрована.

«Візьміться нарешті за наведення порядку у Ваших рядах. Невже Закон про люстрацію був прийнятий для чергового збору грошей із блатних? Невже ті, хто був оплотом для Януковича і його банди, стали для Вас настільки потрібними і незамінними?, — йдеться у зверненні. — Як колишній прокурор Шевченківського району Ігор Мустеца, який особисто відкривав кримінальні провадження проти учасників Чернівецького Майдану за номерами : 1201327004000295612014260040000154 і 12014260040000155 і особисто здійснював процесуальне керівництво, міг не просто залишитись на посаді, а стати заступником прокурора області? ? По цім справам були винесені підозри і навіть вироки… Скільки і кому завіз грошей Мустеца, щоб не бути звільненим згідно закону «Про очищення влади»?», — писав Василь Забродський.

  Пізніше, у вересні того ж року тодішній керівник Чернівецької області Олександр Фищук повідомив імена та прізвища тих, хто підлягає люстрації. Як зазначали місцеві ЗМІ, під  люстрацію потрапили: заст. прокурора області Ігор Мустеца, а також заступник голови ОДА В. Усик, начальник служби автомобільних доріг області І. Гах та начальник Дністровсько-Прутського БУВР Я. Дзюба.

Відповідне звернення щодо Мустеци керівник Чернівецької ОДА направив до Генпрокурора Віктора Шокіна.

Однак, як ми бачимо, Ігор Мустеца не тільки не був люстрований, але навпаки, навіть пішов на підвищення. У квітні 2020 року його у свою команду взяла тодішній генпрокурор Ірина Венедиктова. Але і після її відставки він залишився на своєму місці, продовжуючи працювати вже під проводом нового очільника, Андрія Костіна. 

ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТ

Зазначимо, що редакцією “ElitExpert” 22 вересня було направлені кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора а також самому І.Мустеці з проханням висловити свою позицію з даних питань, та у встановлений законом час отримали відповідь.

Як сказано у відповіді Офіса Генпрокурора від 29.09.2023 р., «прокуратурою Чершвецької області було проведено службове розслідування щодо можливої причетності керівників та працівників прокуратури Чернівецької області до криминального та адміністративного переследування учасників мирних акцій протесту під час Революції Пдності. За його результатами 19.02.2015 складено висновок, з якого зокрема вбачаеться, що в діях Мустеци І.В. порушень вимог Криминального процесуального кодексу Украіни щодо повного, всебічного та неупередженого проведения досудового розслідування у криминальних провадженнях вказаної категорії не встановлено. 
3 урахуванням викладеного перевірка за аналогічними обставинами,
викладеними у публікаціях інтернет-видань, на які посилаєтеся у запиті, не проводилася».

КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА НЕ ДЛЯ ВСІХ

З останніх скандалів, пов’язаних із ним, можна відзначити розслідування журналіста “Української Правди” Михайла Ткача. Він з’ясував, що вітчизняні чиновники плювати хотіли на всі заборони й тим паче на закон, у них все «схоплено», все куплено, бо вони – «каліфи на один день».  В розслідуванні йдеться про те, що заступник Генпрокурора Ігор Мустеца під час дії комендантської години у центрі столиці разом з охороною полюбляє сидіти у гламурних ресторанах, спеціально відкритих вночі для “еліти”. Звичайно, це — дрібниця, але непогано показує моральний вигляд високопосадовця.

 Таким чином, чи можна довіряти зараз правоохоронній системі, якщо система, здається, зайнята самою собою? Якщо на найвищих посадах у країні можуть сидіти ті, хто був противником Майдану та переслідував активістів, це повністю підриває довіру до правопорядку. Можливо, у стінах Генпрокуратури справді сидять «сплячі агенти» старого режиму, які чекають свого моменту? Тоді це не просто пляма на репутації установи, а системний збій, який може спричинити справжню катастрофу.

Хаос, який ми спостерігаємо в “розслідуванні” справ Генпрокуратурою, показує, що країні просто нагально необхідний чіткий механізм контролю та відповідальності, який дозволить раз і назавжди переконатися: або система працюватиме на благо громадян, або вона потребує кардинального перезавантаження, а всі недолюстровані “бувші” повинні бути з ганьбою вигнані звідти. 

Джерело – Олександр Добронравов, Олена Овчиннікова для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.

Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».

До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.

Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.

У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!

Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.

За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.

Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.

ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ

Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.

За даними Міністерства фінансівнайбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.

Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.

Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .

ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.

При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.

З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.

Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.

Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.

Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?

Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.

«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.

На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.

Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.

ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ

А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахунком гасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.

Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!

Зеленький

Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?

Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?

Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:

Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.

Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.

Інфраструктура та відновленняБойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.

Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.

Освіта. Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.

Розвиток економіки. Навіть в умовах війни ця сфера є найважливішою для державиНезважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.

Як ми бачимо, встановлення красивого флагштока за 5 мільйонів або щоденного прибирання закритого півтора року тому Бориспільського аеропорту за 51 млн. гривень, у цьому списку немає. При цьому всі провідні світові фахівці в один голос кажуть, що тільки оптимальний і повністю прозорий розподіл коштів з державного бюджету допоможе підтримати країну на плаву та забезпечити її розвиток у майбутньому. Тому виділення грошей на ремонт театрів юного глядача — при всій повазі до маленьких співгромадян, це двадцять п’яте завдання, яким державі необхідно займатися в даний момент.

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пожежа в одеському готелі «Токіо Стар» сталася у серпні 2019 року. Тоді у вогні загинуло 9 людей, у тому числі дитина та громадянка Австралії, а десятки отримали травми різного ступеня важкості та серйозні опіки. Багато кому потім довгі місяці довелось лікуватися, а хтось повинен буде це робити все своє життя.

Близькі загиблих втратили дорогоцінні життя рідних та віру в справедливість, а винуватці так і залишаються на волі. Водночас прокурорська та судова влада не має наміру змушувати винних понести відповідальність.  

Поліція одразу взялася за розслідування справи. За результатами розслідування з’явилися четверо обвинувачених у пожежі в готелі «Токіо Стар», у тому числі й Сергій Дурач – директор і єдиний власник підприємства ТОВ «Готель Паровоз», яке володіло другим поверхом будівлі готелю «Токіо-Стар», де саме і виникла пожежа.


Між тим, за минулі з того часу чотири роки, судова справа до сих пір перебуває на стадії підготовчого провадження. Всі матеріали справи є в наявності, але жодного обвинувального акту нема. Тобто, виходить, загинули люди – та й байдуже, ніхто за це покарання не понесе.

Однієї з причин такого повільного розслідування є той факт, що прокурор, який виконує функції державного обвинувача в суді, чотири рази безпідставно не з’явився на засідання. Всі спроби постраждалих та їхніх адвокатів отримати доступ до матеріалів справи також жорстоко припиняються

Суддя Л.В.Гаєва, яка безпосередньо розглядає справу не прагне завершити процес, а щоразу затягує її розгляд під надуманими приводами

Відразу після пожежі, у серпні 2019 року, суд обрав одному з власників «Токіо-Стар» – одеському бізнесмену Вадиму Чорному – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. Стосовно другого власника готелю – Сергія Дурача, який переховувався від органу досудового розслідування за кордоном, було підготовлено клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про дозвіл на його затримання

Але поліція змогла затримати Дурача лише 15 липня 2020 року, коли він повернувся до Одеси з Італії, де майже рік переховувався. Буквально на кілька днів його відправили у СІЗО, але майже відразу запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт, який згодом взагалі було скасовано.

Але між тим, з 21.08.2021 р. у Приморському районному суді м. Одеси у справі №522/13891/20 розглядається обвинувальний акт відносно Сергія Дурача. Справа до сих пір перебуває на стадії досудового розслідування.

Тим часом, Сергій Дурач чудово себе почуває, знаходячись на свободі, про що свідчить те, що і після виходу із СІЗО він запам’ятався ще цілою купоюнових кримінальних справ

19.03.2021 він підписав Протокол фіктивних загальних зборів громадської організації «Центр захисту інвалідів»(ЦЗІ), на яких Дурача незаконно призначили директором «ЦЗІ». За цим фактом, з 18.08.2021 у ВП №2 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області розслідувалася кримінальна справа №12021162510000384 за ч.2 ст.190 КК України. З 21.01.2022 р. розслідуванням займається ДСУ НП України. У даній справі Дурача  навіть не допитували. Підозри не винесено.

26.11.2021 полтавський нотаріус Т. Домбровська незаконно переоформила корпоративні права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» на ПП «Дагда-2013»(засновники Дурач та Голова). ТОВ «Басарі» належить бізнес-центр «Київський» на Грецькій площі, а ТОВ «Компроміс» володіє підземним БЦ «Грецький».

За цим фактом, 24.12.2021 порушено кримінальну справу №42021170000000126 за ст.365-2 ч.3 та за ст.190 ч.4. Слідство не діє. Підозри нікому не винесено.

26.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №17 загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Басарі» Тарасу Іспанюку. Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). Підозра не винесена.

29.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №19 загальних зборів «Дагда-2013» про входження ДП «Компроміс» до складу засновників «Ларгент». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за тою же ст.209 КК. Підозра не винесена.

30.11.2021 Дурач С. підписав Протокол загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу 100% корпоративних прав «Компроміс». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК. Підозра не винесена.

Наразі, станом на серпень 2023 року, головний обвинувачений у справі щодо пожежі у готелі Сергій Дурач перебуває на свободі. У жодному із злочинів, пов’язаному з рейдерським захопленням ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» йому не винесено підозри

Розслідуванням злочину керують прокурори Офісу Генпрокурора, яких призначив заступник Генпрокурора І. Мустеця. Їх бездіяльність – це наслідок корупції та хабарництва. Вже майже два роки розслідування саботується, слідчі дії не проводяться

Більш того, той факт, що за останній час Сергій Дурачстав фігурантом нових кримінальних проваджень через рейдерські атаки доводить, що він цілком впевнений у своїй безкарності. Тому тут цілком можна припустити наявність скоординованих дій правоохоронців та фігуранта відразу кількох кримінальних справ. Усі злочинці на волі і продовжують володіти вкраденою власністю.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ірина Георгієва

Інвестиції в нерухомість є найбільш стабільними та перевіреними навіть не роками, а століттями. Проте більшість українських інвесторів обмежуються своїм містом чи регіоном через страх і недовіру до нових ринків та країн.

В останні роки інвестиції в нерухомість за кордоном стали більш актуальними та привабливими, а на ринку представлено безліч об’єктів Туреччини та Еміратів – але стара Європа, як і раніше, залишається не такою цікавою українським інвесторам через високі ціни та малу поінформованість про особливості ринків.

У цьому матеріалі ми розвіємо деякі міфи та познайомимо вас з новим, що має великий попит у Європі, інструментом роботи з нерухомістю – державними та приватними аукціонами, які пропонують досить вигідні умови для інвесторів та прийнятні ціни на об’єкти.

Наш співрозмовник – експерт з нерухомості та аукціонів Ірина Георгієва, яка багато років працює в Італії та Франції.

Ірина, давайте відразу розберемся, чим займається аукціоніст та чому некоректно його називати ріелтором?

Через те, що в Україні сфера аукціонів дуже мало розвинена, а більшість об’єктів нерухомості купуються через агенції, то прийнято вважати, що всі, хто займаються цією сферою — ріелтори .

Але аукціоністи мають більш розширену сферу діяльності і працюють не стільки на прямих продажах, скільки на консультуванні при купівлі нерухомості в Європі, за допомогою аукціонів, особливість яких у тому, що інвестор може придбати об’єкт за ціною, значно нижчою від ринкової.

Ірина Георгієва

Як відбувається купівля нерухомості на аукціонах в Європі?

З 2017 року я почала брати участь в аукціонах Одеси з продажу приміщень, які місто виставляло на реалізацію. І в процесі вивчення законодавства, ринку та особливостей аукціонних продажів дійшла висновку, що в Європі це більш цікаво та перспективно.

Основні відмінності України та Європи у ментальності, податках та підходах до інвестування.

У нас досі є укорінений стереотип, що потрібно жити і працювати заради дітей, щоб обов’язково залишити їм якусь нерухомість. Але в умовах нового світоустрою діти, що виросли, навряд чи будуть в ній жити, або взагалі переїдуть в іншу країну.

У Європі це давно вже не панацея, і багато хто навіть не планує купівлю нерухомості своїм дітям, оскільки ті часто живуть далеко, а іноді, взагалі за океаном. І батьківська нерухомість для них не є настільки інвестиційно перспективною, як це заведено в нашому розумінні.

Крім того, важливу роль відіграє різниця у оподаткуванні в Україні та Європі. У нас податки при купівлі чи спадкуванні в рази менші, ніж у Європі, де утримання нерухомості, для більшості людей, невигідне.

Наприклад, у Франції та Італії, де я працюю аукціоністом, більшість людей не можуть отримати у спадок нерухомість, тому що при цьому їм потрібно заплатити до 60% податків, а в них просто немає таких коштів. Тим більше, що ці гроші повинні бути «білі», адже в Європі неможливо просто взяти кошти і покласти собі на рахунок — їх походження має бути легальне і підтверджене.

І ось саме аукціони є альтернативою для продажу такої нерухомості. Наприклад, у власників немає спадкоємців, тоді вони передають своє житло державі, замість довічного утримання в будинках для людей похилого віку. А держава може її продати лише з аукціону. Найчастіше це дуже перспективні об’єкти для інвестування, і, на відміну від України, цей процес є досить швидким, живим і «прозорим».

Загалом, у Європі аукціонна система дуже розвинена та вигідна, тому нею й користуються. В Україні цей процес має здебільшого негативне сприйняття серед суспільства, тому що навіть через роки можуть з’явитися спадкоємці чи інші претенденти на придбане вами майно, і людина зав’язне в судах або взагалі втратить нерухомість. В Європі, якщо нерухомість потрапила на аукціон, то власник вичерпав усі законні способи її повернути собі, окрім як викупити. І далі умови аукціону для нього, як і для решти, абсолютно однакові.

Крім того, після придбання нерухомості з аукціону, покупець стає єдиним її власником, і жодних оскаржень чи переглядів не може бути.

Тому інвесторам і потрібен аукціоніст – для розуміння процесів роботи аукціонів, законів країни інвестування, допомоги та консультацій при виборі об’єкта. Професіонал, який правильно зорієнтує, підкаже, у що краще вкладатися, складе інвестиційний план по об’єктах і сам їх перегляне, якщо інвестор не має можливості бути присутнім особисто.

Ірина Георгієва

Як людям інвестувати в європейську нерухомість через аукціони, чи зможуть вони це зробити самостійно або краще звернутися до фахівців?

Зрозуміло, потенційним інвесторам доцільніше звернутися за професійним супроводом до фахівців, які мають багатий досвід на ринку, які зможуть допомогти клієнту з відкриттям рахунку в європейському банку, і з рештою питань, що стосуються аукціону.

У чому перевага європейського ринку для таких інвесторів?

По-перше, я пропоную участь в аукціонах Франції, де ліквідність нерухомості одна з найвищих, і в Італії, де досить висока пасивна доходність від оренди нерухомості або її реалізації. Інші країни Європи мають нижчі показники прибутковості, тож я з ними не працюю.

По-друге, висока сезонність Італії та Франції для оренди – не менше 9 місяців на рік.

Стартова вартість нерухомості на аукціонах завжди мінімум на 40% нижча за ринкову, і навіть при фінальному продажі вона дуже рідко доходить до ринкової.

Наведу приклад – квартира в Антібі, на Лазурному Березі Франції за 150 метрів від моря та площею 55 кв. метрів, вийшла на аукціон зі стартовою вартістю 70 тисяч євро, коли в цьому будинку аналогічна квартира коштує 280 – 320 тисяч євро. У результаті цю квартиру було продано за 130 тисяч євро. Звичайно, часто в такій нерухомості потрібно робити ремонт, щоб її можна було здавати в оренду або жити самим, вирішити питання з виселенням минулих мешканців, але, все одно, на це сумарно піде не більше 50 тисяч євро, що в будь-якому випадку менше, ніж купувати її просто на ринку без аукціону.

Ірина Георгієва

Що дає придбання нерухомості для інвестора, якими є поточні витрати та ризики?

Потрібно розуміти, що багато європейців самотні і претендувати на спадок просто нікому – це про ризики. І навіть якщо власник має спадкоємців, але майно через суд пішло на аукціон, і ви його придбали, то я можу гарантувати на 100%, що його ніхто у вас уже не відбере.

Крім того, купівля нерухомості дає перевагу на отримання посвідки на проживання та соціалізацію в країні купівлі. Наприклад, у Болгарії є мінімальний фінансовий поріг для отримання посвідки, але в старій Європі цього немає. Але саме придбання нерухомості спрощує процес отримання документів та дозволяє продовжувати час перебування в країні, просто надаючи довідку про наявність житла.

Також, наявність нерухомості дає кращі умови для кредитування у європейських банках. Інвестор повністю вливається у соціальне життя країни, отримує податковий номер та стає повноцінним фінансовим резидентом.

Щодо податків на нерухомість, вони ненабагато більші, ніж зараз в Україні. Крім того, у Франції, на Лазурному березі, через географічне положення, витрати на опалення мінімальні.

Є специфічні податки, такі як податок на розкіш, але це 1-1,5% на рік, і він залежить від площі нерухомості.

Якщо людина придбала об’єкт не для житла, а для інвестування, то я пропоную постпродажне обслуговування. До нього входить страхування, оплата комунальних послуг та питання з оренди. За досвідом можу сказати, що самостійно цим займатися невигідно та складно, не працюючи постійно у цій сфері.

Наприклад, якщо при оформленні необхідно звернутися до суду, потрібен адвокат із відповідною ліцензією. Для мінімізації ризиків я вже маю перелік досвідчених адвокатів для таких питань, з якими я працюю, і вони супроводжують наших інвесторів.

Ірина Георгієва

Яка ліквідність та прибутковість нерухомості після її придбання?

Вклавши у квартиру чи будинок від 150 тисяч євро у Франції чи північній Італії, щорічне зростання вартості оренди та самої нерухомості складе 1-2%. Торік Франція показала рекордні +15% за рік до вартості, якщо купувати на перепродаж. Це пов’язано з міграцією з України, Росії, Казахстану та Молдови. Останнім часом, багато клієнтів записуються до нас на консультації саме із цих країн.

Якщо розглядати Туреччину та Об’єднані Арабські Емірати для інвестицій та життя, дуже важливо, чи підійде вам ментальність цих країн. Крім того, Туреччина може незабаром інвестиційно насититися, і ринок «просяде», до того ж, як показали нещодавні землетруси, там є велика проблема з дотриманням норм будівництва та пожежної безпеки.

На мою думку, саме інвестиції у стару Європу – це завжди довгостроково, це для дітей, для бізнесу чи переїзду. Це для змін.

Джерело – Розмовляла Олена Овчиннікова для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже другий рік поспіль правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаною з крадіжкою майна, що належить громадської організації «Центр захисту інвалідів»

Як зазначає видання ElitExpert, мова йде про незаконне захоплення двох об’єктів — столичного бізнес-центру «Київський», що належить ТОВ «Басарі» та підземного БЦ «Грецький» в Одесі, що є у власності компанії «Компроміс».

Справа в тому, що 9 листопада 2021 року, за заявою члена злочинного угрупування, яке незаконно заволоділо майном, Валерії Гoлoви було порушено кримінальне провадження №12021162510001488, стосовно власників ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» з приводу заволодіння корпоративним майном.

Але адвокати потерпілої сторони зазначають, ця справа була порушена без складу злочину, оскільки витяги з ЄРДР показують, що Валерія Голова ніколи не мала зазначених корпоративних прав у цих компаніях, а всі дії нею проводяться лише для ускладнення розслідування злочину.

Проте відразу після відкриття кримінального провадження Валерія Гoлoвa звернулася до суду з вимогою накладення арешту на майнові права і вже 19 листопада суддя Приморського суду В.В. Іванов виніс ухвалу про арешт корпоративних прав компаній «Галатея»«Басарі»«Компроміс», що належать «ЦЗІ».

Як відомо, право на подання потерпілим клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування виникає лише після повідомлення особи про підозру (при чому за наявності підстав, визначених ст. 276 КПК України). Але слідчому судді Приморського районного суду було достатньо і поданою Головою В.О. цивільного позову до моменту вручення такого повідомлення та поданого клопотання про арешт майна. 

На думку адвокатів, що представляють інтереси ГО «Центр захисту інвалідів», реальною метою арештів майна було перешкоджання їхньому поверненню законному власнику після рейдерського захоплення і створення умов для протиправної перереєстрації третіми особами прав на нього. 

До речі, згодом всі ці процесуальні порушення були встановлені Одеським апеляційним судом та зафіксовані в Ухвалі від 06.04.2022 року (справа № 522/22174/21, провадження № 1-кс/522/12014/21).

У відповідь ГО «ЦЗІ» звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції. Там справу розглядала спеціальна Антирейдерська комісія, і за підсумками її роботи 24 грудня 2021 р. Міністерство юстиції ухвалило Наказ №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf), яким було встановлено, що дії нотаріуса Тетяни Домбровської та наступні реєстраційні дії по перереєстрації майна незаконні та повинні бути одразу ж скасовані. 

Здавалося б, все дуже просто – є відповідний наказ Мін’юсту, щоб виконати його, залишалося лише зареєструвати його у держреєстратора та повернути захоплені активи власникам. Однак це неможливо виконати вже рік, доки не знято судове накладення арешту. Взагалі, на думку опитаних юристів, це рейдерство було організовано дуже професійно, на високому рівні, і в ньому відстежується чіткий план.

Наказ Мін’юсту передали до Приморського суду Одеси 4 січня 2021 року — з метою відновлення порушених прав ГО «ЦЗІ». Судді Іванову було подано клопотання про скасування накладеного ним арешту, який за законом мав зняти арешт протягом 72 годин (згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України). Однак під різними приводами суддя затягував розгляд справи, що дало рейдерам час накласти інші арешти у різних судах.

Лише через місяць, 7 лютого, клопотання було розглянуте, але і тоді суддя безпідставно відмовивзаконним власникам у його задоволенні. З того часу ситуація загрузла в нескінченних кримінальних провадженнях та судах, а люди, що брали участь у легалізації вкрадених активів, звертаються до судів з метою заблокувати Наказ Мін’юсту досудовими арештами та скасувати його.

За час, поки суддя Іванов ніяк не міг розглянути клопотання, було накладено три нові досудові арешти:

-14.01.2022 р. досудовий арешт наклав суддя Одеського Окружного Адміністративного суду Бутенко О.В, справа №420/518/22.

-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В., справа №504/158/22;

-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д., справа 492/25/22;

ГО «ЦЗІ» подали навіть скаргу на суддю Іванова В.В. до Вищої Ради Правосуддя, проте у зв’язку з тривалою бездіяльністю цього органу, скаргу ще не розглянуто. Також заяву на суддю Іванова було направлено до Національного Антикорупційного Бюро, проте НАБУ відмовилася порушувати справу за цією заявою.

Таким чином повернути своє майно «Центр захисту інвалідів» знову не зміг, оскільки на нього вже накладено нові арешти.

Станом на серпень 2023 року вісім суддів у різних судах України, за фіктивними позовами, винесли незаконні рішення та наклали досудові арешти на всі захоплені активи і заборонили виконувати Указ Мін’юсту. Окрім згаданих вище суддів Іванова, Бутенка, Вінська, Гусєва, арешти наклали ще• суддя Стасюк С.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/2281/22;• суддя Іллєва Т.Г., Печерський районний суд м.Київ, Справа №757/21736/22-к;• суддя Анісімова Н.Д., Білгород-Дністровський суд Одеська область, Справа №495/7512/22;• суддя Котков О.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/11679/22.

Головна проблема полягає в тому, що процес оскарження «ЦЗІ» накладених арештів в судах вищих інстанцій досить повільний. На зняття одного потрібно близько року, а новий арешт рейдери накладають за тиждень. Прокуратура також не діє, і грає на боці рейдерів, не виконуючи наказу Мін’юсту. Більш того, саме за клопотанням Офісу Генпрокурора, суддею Іллєвою, Печерського суду Києва, було накладено один з арештів на корпоративні права. Тобто навіть Офіс Генпрокурора явно перешкоджає виконанню Наказу Мін’юсту.

Зрозуміло, що рейдерство такого масштабу просто не могло б відбутися, якби його не прикривали правоохоронці та вся система. З тих часів минуло півтора роки, а правоохоронці навіть не намагаються розібратися у злочині. 

Наразі слідство проводить головне Слідче управління Нацполіції при наглядовому керівництві Офісу Генпрокурора. Усі скарги «Центру захисту інвалідів» відкидаються, на численні запити надходять формальні відписки про те, що «слідство триває», особи, які явно причетні до цього рейдерства, не опитуються, в одеських нотаріусів, які були задіяні у схемі, навіть не проведено обшуки… І доки громадська організація шукає правди в судах та правоохоронних органах, рейдери користуються цілковитою безкарністю.

У свою чергу, ElitExpert звертається до всіх, хто має якусь інформацію з приводу вказаних подій або стосовно осіб, про яких йдеться: відомості можна надіслати на електронну пошту агентства [email protected].

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Костянтин Шпільовий – екс-депутат міськради Одеси, у минулому співробітник адміністрації президента України, заступник начальника управління поліції Одеської області. Нині він – CEO та керуючий партнер успішного європейського агентства Absolution, одним із видів діяльності якого є виявлення та розшук зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.

Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одеської області Євгена Борисова, стало тим першим камінчиком, який у результаті призвів до грандіозного обвалу, глобального струсу та перезавантаження всієї системи українських військкоматів (ТЦК та СП). А в кейсі Костянтина Шпільового таких історій десятки, якщо не сотні.

У першій частині довгого інтерв’ю агентству ElitExpert він поділився принципами роботи свого агентства, розповів про те, як одеського військкома занапастила жадібність та впевненість у своїй безкарності та припустив, як зміниться ситуація в українських ТЦК та СП після масштабних перевірок та масових звільнень їхніх керівників.

–  В Україні справа військкома Борисова викликала серйозний резонанс. На нього звернув увагу Президент України. Перед тим, як тему підхопили центральні ЗМІ, про неї кілька разів говорили колишній народний депутат Ігор Мосійчук, а також політичний діяч Дмитро Корчинський та анонімний телеграм-канал «Ревізор», але було незрозуміло, звідки пішла ініціатива, а головне, хто зміг організувати розслідування. справи на цивільному рівні?

– Інформація про Борисова з’явилася не сьогодні, і не вчора, і навіть не рік тому. Про нього і раніше ходили легенди, що він не просто військком, а військком-бізнесмен, тому що ця людина вела життя, яке не личить військовому. Наприклад, ще 5 років тому він був присутній на ділових переговорах із двома золотими Vertu (цей пафосний «тотемний» гаджет із далеких нульових досить показовий штрих до його персони). Завжди їздив на елітних авто, навіть перебуваючи на посаді заступника Піскуна, якого, ви пам’ятаєте, викрила на хабарі Служба безпеки України…

Тому поява його родичів в Іспанії та купівля там нерухомості – це не причина, а наслідок його діяльності.

Борисов – це типовий «міщанин у дворянстві». Він навіть не припускав, що інформація про його справи може викликати такий суспільний резонанс, не усвідомлював, що такі витрати та покупки є протиприродними у воєнний час.

Знаєте, вислів: «дуже сумно, коли в обмежених людей з’являються необмежені можливості», – це про нього.

– Чому саме Борисов став цим спусковим гачком для всієї системи?

– Він став тригером для всього українського суспільства. А система при цьому намагалася захистити не його особисто, вона намагалася захистити саму себе, адже все замикалося нагору, на Оперативне командування «Південь».

– Так, у суспільства виникло багато питань до історії із хворобою Борисова та виїздами його за кордон «для лікування». Вам не здалося, що в Міністерстві оборони, зокрема в ОК «Південь», приховували реальний стан справ?

– Мені дуже хотілося б дізнатися результати, проведеного ДБР у рамках кримінальної справи аналізу того, хто і як проводив по Борисову службове розслідування. Адже саме за його результатами речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк заявила про відсутність порушень з боку Борисова! Які документи було вивчено, що було покладено в основу розслідування та на підставі чого робився висновок про його невинність? Адже потім в ситуацію довелося втрутитися вже Президенту.

– Чи важко було шукати майно Борисова?

– Ні, у нас великий професійний досвід – а крім того, Борисов сам нам допоміг, бо навіть не ховав його. Частину майна він оформив через іспанського нотаріуса, тому усе відображено у базах даних нерухомого майна.

Він усе робив у відкриту, зневажаючи всі норми моралі, закону та етики, наплювавши на них. Військком був абсолютно впевнений у своїй безкарності.

– У Борисова, за даними НАЗК, були «кредитори», які спонсорували його покупки – йшлося про власників клубу «Ібіца». Що вам відомо про це?

– У нього справді тісні зв’язки з власниками клубу «Ібіца» – у нас є матеріали, що це його партнери (те саме довело і НАЗК). Власники клубу посилаються на документи, за якими нібито видали військовому кредит в один мільйон доларів. І це після того, як останній на всю країну заявив журналісту «Української Правди», що він не в курсі того, хто в нього з сім’ї, що придбав і як заробляє!

Питання: як бізнесмени можуть позичити чиновнику мільйон доларів без застави, а головне, як чиновник збирається потім повертати борг, при зарплаті умовно в 30 тисяч гривень? Адже він все життя був військовослужбовцем, ніколи не йшов з військової служби.

Крім того, на мій погляд, до Борисова мають бути питання у Головного управління розвідки Міноборони України. Адже він закінчив Ленінградське вище військове політичне училище ППО ще за СРСР, в останніх наборах, а розподіл там був таким, що половина випускників ставала співробітниками російських спецслужб. Саме політруки, практично з першого курсу, проходили вербування та співпрацювали зі спецслужбами, і зокрема, з контррозвідкою. На той момент це було КДБ, а Борисов саме надходив у 1987-1988 роках.

– Але ж у Борисова син – діючий співробітник СБУ, навряд чи він і його родина не були неодноразово перевірені ще раз…

– Слідство вже показало, що син його покривав, допомагав ховатися спочатку на півдні Одеської області, потім у Києві, переміщував його основний телефон. Але це вже питання до управління внутрішньої безпеки СБУ та нашої контррозвідки.

– Хтось ще міг заступатися за воєнкома?

– У принципі такою діяльністю займатися без високих покровителів неможливо. Борисов ходив на дні народження до всіх ТОПів, та й з ним вважали за щастя дружити, особливо у воєнний час. Одеса була «хабом» для роздачі індульгенцій від призову – за нашими підрахунками, з початку 2022 року було видано понад 80 тисяч «білих» квитків.

– Як ви вважаєте, лише «білі» квитки були основною статтею доходів військкоматів?

– Не тільки. Але це один із найогидніших видів доходу. Для Борисова людське життя оцінювалось у 6000 доларів — саме з такої суми стартувала ціна видачі “білого квитка”.

Наслідки ще мають великий пласт роботи — при розслідуванні законності видачі “білих квитків” почнуть спливати дуже відомі та гучні прізвища. За кожним «білим квитком» стоять чиновники, депутати, їхні родичі…

У той же час, в армію мобілізували величезну кількість непідготовлених, «негідних» людей, вся вина яких лише в тому, що в них не виявилося грошей.

Щодо цього, показовим є нещодавній випадок у Ширяєвому, коли мобілізували інваліда, і він помер наступної ж ночі. Втім, я думаю, що таких людей, які пішли служити замість тих, хто відкупився, набагато більше.

Тисячі людей потрібно було закликати за планом мобілізації замість тих, кому Борисов продав «білі» квитки. Тож ти або платиш, або їдеш воювати.

Звісно, ​​військкоми заробляли не лише на мобілізації, весь розподіл бюджету, техніки та забезпечення йшов через ТЦК та СП.

Відомий конфлікт Борисова з військовослужбовцем в Одеській ОВА, про який він розповів у суді – тоді у нього стріляли. Уявляєте, як треба було довести військового офіцера? І згодом ця людина загинула на фронті, її послали туди, щоб приховати справи Борисова. Це, до речі, до питання про покровителів — вони не ріжуть курку, що несе золоті яйця.

– Якщо оцінювати діяльність Борисова, то, на вашу думку, хто він більше – мародер, злочинець чи зрадник?

– На мою думку, він і злочинець, і зрадник. Борисов під час війни бував за кордоном у Марбельї, де давно діють російські спецслужби, і завербувати таку людину професійному кадровому розвіднику нічого не варте.

Ви розумієте, яку найважливішу інформацію мав Борисов? Скільки в країні бойових підрозділів частин, де вони розташовані, скільки людей мобілізовано, який склад військ, які облікові спеціальності – адже він носій державної таємниці!

При цьому він тримає рахунки за кордоном, в австрійських та угорських банках, на які приходять кошти від різних компаній. Будь-якому професійному співробітнику спецслужб усе це задокументувати і завербувати такого як Борисов, не складно.

– Після нещодавнього звільнення всіх колишніх військкомів в Україні чи варто розраховувати, що ситуація зміниться?

– На мій погляд, треба міняти не людей, а саму систему ТЦК, щоб не було централізації підпорядкування, щоб уповноважені органи були незалежними, прозорими та контролювали один одного. Щоб не можна було «вирішити питання», просто зайшовши до кабінету до військового.

Ось, наприклад, зараз Борисова закрили у СІЗО у справі ДБР, але щодо нього є ще справа НАБУ, результати якої поки що невідомі.

І думаю, що ми дуже скоро почуємо про нові цікаві факти цієї справи: хто йому допомагав і як допомагав.

– Що чекає на Борисова далі? Адже за нього суд призначив заставу 150 млн гривень.

– Він легко міг би вийти із СІЗО під заставу. Я впевнений, що такі гроші у Борисова є, але вони потрібні «білими», чистими, з доведеним легальним походженням. І той, хто ризикне зараз внести за нього ці гроші, сам стане об’єктом розслідування спецслужб. Тому зараз вся вертикаль від Борисова відвернулася: він підвів систему і вона його виплюнула.

Існує думка, що горе-військовому дадуть можливість по-тихому втекти до Іспанії у своєму будинку, але зараз розпочалося розслідування іспанської антикорупційної прокуратури щодо майна Борисова, відмивання та легалізації ним грошей на території Євросоюзу – а це дуже серйозна стаття.

На жаль, поки що його доходами не цікавиться фінансовий моніторинг, Бюро економічної безпеки України та податкова інспекція в рамках кримінальної справи. А вони могли б перевірити, звідки сім’я Борисова має такі гроші.

Його мати та дружина мають компанію, яка заробила за рік на трьох партнерів близько 800 тисяч гривень – при цьому вона купляє будинок в Іспанії за 4 мільйони євро! Тільки утримання такого будинку на рік коштує від 50 до 80 тисяч євро з податками.

Сам Борисов розповідав і про свою тещу, яка також працює у ТЦК. На момент, коли вже йшлося розслідування, вона оформила на себе автомобіль за 100 тисяч євро.

Ці люди живуть в абсолютно іншій реальності – це нова каста мультимільйонерів, які розбагатіли на війні. Подивіться який розпочався «військкомопад» після справи Борисова, а уявляєте, скільки ще необробленої інформації у ДБР, НАБУ та контррозвідки, скільки ще перебуває у них в розробці людей? Матеріали та папки накопичені давно, потрібен був спусковий гачок, оскільки люди перейшли вже всі межі дозволеного.

Про Борисова пише вже й західна преса. Ми підійшли до цього професійно, інформація подавалась хвилями, щоб скандал залишався на слуху та не був перебитий іншими новинами. Наразі Борисов став маркером для інших військкомів – це можна назвати «синдром Борисова».

Цій справі вже не вдасться затихнути, а ми йтимемо далі. Дай Бог, щоб звільнення чиновників і військкомів, що зарвалися, позитивно вплинули на якісний склад людей, що закликаються, і на моральний дух тих героїв, які перебувають на передовій.

– Ви займалися питанням Борисова в рамках роботи Міжнародної детективної агенції Absolution. Як давно ви його створили та з якою метою?

– Ідея народилася давно, коли я пішов із держслужби в поліцію, зараз агентству вже 7 років. Ми здебільшого працюємо із закордонними банками, інвестиційними компаніями, займаємося форензингом та комплаєнсом – це близько 90% наших клієнтів, і лише 10% – українські.

Проте зараз ми щільніше стали працювати в Україні, бо більшість українських чиновників ховають свої активи за кордоном: це і колишній віцемер Одеси Михайло Кучук, і екс-глава ФДМУ Сенниченко, і низка інших топових чиновників, які зараз перебувають у розшуку. Тож ми цим займаємося.

До речі, багато юридичних компаній на Заході відпрацьовують 10: свого часу, допомагаючи людям безкоштовно. Ми цей час витрачаємо на допомогу Україні.

– Справою Борисова також займалися Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, Михайло Ткач – вони працювали окремо чи разом із вами?

– Ми вдячні всім, хто долучився. По Борисову була інформація, ми її кинули у спільний чат людям, які займаються професійною антикорупційною діяльністю та висвітлюють її. І так, сам собою, з’явився пул, який об’єднав незнайомих людей, які ніколи раніше не працювали разом. На сьогоднішній момент наші розслідування – це віддача боргу своїй батьківщині. Кожен має свій фронт. Тим більше, що я впевнений: на кейсі Борисова ми з колегами з Absolution і всіма, хто брав участь, врятували життя тисячам людей, а отже, займаємось цим не дарма.

Джерело – ElitExpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Загрози та блокування роботи державних виконавців; байдужість до рішення судів і законності; приватна охоронна фірма, з якою не може впоратися вся державна машина; бійки та конфлікти під час примусового виконання судового рішення, і — повна бездіяльність співробітників поліції, які стоять осторонь і мовчки спостерігають за нападами на людей… Все це — будні Одеси. ElitExpert розповідає про те, як непросто, навіть маючи на руках усі необхідні документи, домогтися виконання рішення суду про виселення з незаконно зайнятого приміщення.

Серпень 2023 року. Власником котеджу на вулиці Педагогічній 25/39 в Одесі, про який йтиметься, є Тамара Євгенівна Міненко. Вона стала його власницею за договором купівлі-продажу в травні 2017 року — але відтоді, вже шість років, не може скористатися своїм правом власності і потрапити до власного будинку.

Колишнім власником котеджу була Людмила Василівна Тішакова, але коли у її сім’ї з’явилися фінансові проблеми, будинок було передано у заставу щодо забезпечення кредитних зобов’язань. Надалі кредит не було виплачено, внаслідок чого, за рішенням суду, право власності на об’єкт було визнано за кредитною спілкою «Кредитінвест». І вже кредитна спілка продала котедж громадянці Міненко — вона придбала його за законом, за рахунок виконання судового рішення.

Сталося це, нагадаємо, шість років тому. Проте Тішакова почала заперечувати рішення суду, робила це досить старанно, але безуспішно – різні суди почергово відмовили їй у задоволенні позовів. З 2017 по 2023 рік колишні власники пройшли всі етапи судових інстанцій, включаючи найвищу – Верховний суд, який виніс остаточне рішення, відмовивши Тішаковій та визнавши право власності за новим власником – Тамарою Міненко. 

Наразі юристи, які представляють інтереси нового власника, мають два рішення Приморського районного суду Одеси (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97711201) та Апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106003443) та відкрите виконавче провадження № 69971380 від 04.10.2022 про примусове виселення Людмили Тішакової з цього котеджу. При цьому навіть маючи всі повноваження, державна виконавча служба майже рік не може домогтися виселення колишніх власників із незаконно зайнятого ними майна.

Процедура примусового виконання судового рішення виглядає так: виконавча служба призначає день виселення, повідомляє про це відповідачу, а також направляє до поліції подання про супроводження з їхнього боку — для того, щоб у разі конфліктних ситуацій поліція змогла забезпечити громадський порядок. Однак насправді поліція приїжджала далеко не завжди, тому вже на місці виконавцям доводилося дзвонити на 102 для виклику патрульного екіпажу чи оперативно-слідчої групи.

Тим часом, щоразу процес виселення відбувається за стандартною, місяцями відпрацьованою схемою — виконавча служба прибуває на місце, її роботі перешкоджають, виконавці викликають поліцію, яка приїжджає… і не діє. Кажуть — це цивільно-правова справа, розбирайтеся самі.

«ЗЕВС» ПРОСТО ПОСТОЇТЬ

Чому ж співробітники державної виконавчої служби вже майже рік не можуть досягти виконання рішення суду? Однією з головних причин є те, що бік колишніх власників займає приватна охоронна фірма “ЗЕВС”, яка своїми діями блокує всі спроби стягувачів звільнити незаконно зайнятий будинок.

Крім того, в котеджі знаходиться невідома людина, яка представляється Олегом Воробйовим і стверджує, що вона є законним орендарем котеджу. 

Із офіційної відповіді на запит ElitExpert від Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі від 17 серпня 2023 р:

«Відповідно до вимог статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем організовувалося виконання рішення суду із залученням працівників правоохоронних органів, у тому числі 13.07.2023 та 02.08.2023 року.

Виконати виконавчий документ не було можливо внаслідок перебування на території житлового приміщення Воробйова Олега Борисовича, який не є стороною виконавчого провадження. Вказана особа своїми навмисними діями перешкоджала державним виконавцям вчиняти виконавчі дії.

Також за місцем проведення виконавчих дій знаходились представники охоронного агентства “ЗЕВС”, які блокували службовими автомобілями вхід до приміщення, з якого необхідно було виселити боржника, чим перешкоджали державним виконавцям.

Співробітники поліції, які були залучені постановою державного виконавця та перебували на місці виселення, отримали від державного виконавця заяву про скоєння кримінального злочину».

Додамо, що кожного разу виконавці повідомляють поліцію про скоєння правопорушення, але правоохоронці не реагують навіть на заяви виконавчої служби.

Зокрема, за словами адвокатів постраждалої сторони, слідчий, що працював на місці інциденту, навіть не спробував встановити особу співробітників “ЗЕВСу” і з’ясувати, на якій правовій підставі вони там знаходяться. Мовляв, ЗЕВС не є учасником конфлікту, а просто «приїхав постояти». І так триває й досі —  «ЗЕВС» просто приїжджає «постояти», жодних документів не надає, проте ставить кілька екіпажів перед забором будинку та блокує роботу виконавців. А людина, яка називає себе орендарям, коли виконавці намагаються зрізати замок, сує пальці під турбінку і не дає це зробити — при мовчазному спостереженні за цим з боку поліції.

На офіційний запит ElitExpert, на якій підставі там знаходяться співробітники охоронної фірми, відповіді від керівництва «ЗЕВСу» ми не отримали.

Виходить парадоксальна ситуація — є право власності, є судове рішення, підтверджене Верховним судом, є виконавча служба, яка зобов’язана забезпечити його виконання, є поліція, яка має забезпечити порядок — і все це розбивається о дії приватних охоронців та незрозумілої людини, яка засовує пальці під “болгарку”…

Поговоримо про цю людину детальніше. З’ясувалося, що з метою ускладнення виконання рішення суду Людмила Тішакова уклала із громадянином Воробйовим О.Б. договір оренди, після чого добилася відкриття кримінального провадження №522/7614/23, щоб затягнути процес безпідставного користування житловим приміщенням. Втім, незабаром суд встановив, що договір про оренду є “фількиною грамотою”, оскільки “орендодавець” Тішакова не має жодних прав щодо розпорядження майном, яке їй не належить. Тому, як і слід було очікувати, справа №522/7614/23 незабаром була закрита.

А ВОЗ І НИНІ ТАМ

Тільки за останні 100 днів відбулися чергові чотири спроби виконати рішення суду – 19 травня, 16 червня, 13 липня та 2 серпня. Як зазначила Тамара Міненко, за цей час правоохоронці не зробили жодної спроби забезпечення громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців.

Із скарги Тамари Міненко Начальнику ГУНП в Одеській області І.В.Жуку від 24 липня 2023 року:

“13.07.2023 року відбулася чергова спроба виконати рішення суду. Невстановлені особи забарикадувалися у приміщенні за адресою Педагогічна 25/39, але виконавцям вдалося усунути перешкоду в частині демонтажу запірних пристроїв хвіртки та потрапити на прилеглу до будинку територію.

Після цього з даху будинку на осіб, які здійснювали демонтаж запірних пристроїв, було скинуто ємності з невстановленою субстанцією коричневого кольору з характерним запахом екскрементів.

У свою чергу присутній на місці дільничний інспектор та наряд поліції не вжили жодних заходів щодо припинення вищезгаданого правопорушення всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію». Співробітники правоохоронного органу навіть не склали жодного протоколу про кримінальне чи адміністративне правопорушення.

Як результат — рішення суду не було виконано вкотре.

У свою чергу дільничний та інші працівники МВС неодноразово зазначали, що вони не будуть вчиняти жодних дій без вказівки керівництва, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, та свідчить, що невстановлені посадові особи Шевченківського ВП чи інші посадові особи органів Національної поліції незаконно впливають на працівників правоохоронних органів та навмисно перешкоджають виконанню рішення, а також притягненню осіб, що чинять опір виконавцям.

Звертаємо увагу, що кожного разу нам чиняться перешкоди з боку невстановлених осіб, що представляються працівниками охоронної фірми. Проте жодних перевірок, відібрання пояснень та усунення перешкод, що чиняться ними державним виконавцям, працівниками поліції не здійснюється.

Зазначені вище факти можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Тобто відбувається ось що — працівників держорганів обливають фекаліями на очах і за повної бездіяльності поліцейських. Чи не свідчить цей факт про те, що правоохоронці займають позицію, прямо протилежну дотриманню законності, виконанню судових рішень та й свого кодексу честі?

Зазначимо, що з метою об’єктивного викладу ситуації та керуючись Законом України “Про доступ до публічної інформації” та Законом України “Про медіа” ElitExpert направив офіційні запити як до ГУНП Одеської області, так і безпосередньо до Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП, щоб дізнатися про позицію правоохоронців щодо цього конфлікту. Однак і через 5 робочих днів, протягом яких держоргани, згідно із законодавством, мали дати відповідь, цього не сталося.

НА ЧИЄМУ БОЦІ ПОЛІЦІЯ?

Оскільки протягом багатьох місяців заяви про кримінальні правопорушення з боку невідомих осіб постійно ігнорувалися поліцією, то Тамара Міненко була змушена звернутися до суду. І тільки Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року у справі №522/10766/23 нарешті зобов’язала посадових осіб ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння кримінального розслідування. Втім, вже за 12 днів провадження було закрито — нібито “у зв’язку з відсутністю складу злочину”. Варто зазначити, що ні про відкриття, ні про закриття провадження Міненко не повідомляли.

Лише 17 серпня 2023 року у відповідь на скаргу адвокатів Приморський райсуд Одеси скасував постанову слідчого о закритті цього кримінального провадження. Таким чином, станом на зараз, провадження знов відкрите. 

При цьому варто нагадати, що згідно з частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. За умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України, що загрожує позбавленням волі на строк до трьох років.

Незабаром має відбутися чергова спроба примусового виселення. Цього разу вже за участю представників ЗМІ, які мають намір фіксувати всі наявні порушення, а отже – далі буде…

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Видання ElitExpert продовжує знайомити вас із людьми, які займаються волонтерством, служать у Збройних силах України та ведуть іншу діяльність, спрямовану на боротьбу з ворогом, вносячи свій внесок у спільну перемогу України.

Сьогодні ми говоримо з воїном ЗСУ з багаторічним досвідом, інструктором, сертифікованим за стандартами НАТО у навчальному центрі Європи, начальником розвідки одного з бойових підрозділів, Денисом Карташевим – про службу, війну, волонтерство, корупцію у владі та перемогу.

До 24 лютого більшість українців не вірили, що Росія може напасти на нас. Які у вас були думки щодо цього?

На момент повномасштабного вторгнення я лише трохи більше тижня перебував в Україні. Повернувся з іншого континенту, трохи розслабився, і навіть я мав сумніви, що це станеться. Хоча ще з 2014 року ми розуміли та казали, що так буде.

Я пам’ятаю, як «ватники» сміялися з нас, щодо розмов і чуток про можливий напад РФ. Але ми з побратимами розуміли, що рано чи пізно це станеться. Тому я особливо не здивувався. Мене більше вразило, що в Дубаї, на початку лютого, досить високопоставлений еміратський чиновник впевнено сказав мені, що ми матимемо війну, я не повірив — це неможливо, але настало 24 лютого…

Ви з 2014 року в АТО, розкажіть про ваш бойовий досвід, чим сьогодні живе наша армія, в яких умовах ви воюєте?

Служу у морській піхоті. Деталі служби та бойових завдань я розкривати не можу, але розвію деякі міфи. На початку війни були ситуації, коли новобранці розповідали, що їх із автоматами посилають на танки. Це все від страху … Ти його питаєш: «Танк ти хоч бачив?», — «Ні!». Тоді чому ти стверджуєш, що тебе послали на танк із автоматом?

Щоб уникнути подібних ексцесів, наш командир бригади і ухвалив рішення про створення додаткового підрозділу інструкторів, які займаються підготовкою солдатів та допомагають навчальним центрам.

Потрібно, щоб наші солдати були живі та здорові у всіх сенсах, у ментальному та моральному теж, це дуже важливо для високого морального духу бійців та перемоги. Ми переживаємо за особовий склад та робимо все, щоб він був боєздатним та максимально ефективно виконував бойові завдання.

У нас не буває такого, щоб мобілізованого привезли на дві години на полігон, дали 30 набоїв, одну гранату, дозволили вистрілити раз із гранатомета, а за дві години він уже їде на передову.

Denis Kartashev

Прибулі навчаються від кількох тижнів до місяця, проходять додаткову підготовку і лише після цього вирушають на виконання бойових завдань. У тому числі, разом з нами – ми їздимо з ними, показуємо та розповідаємо все на практиці.

Тому, як на мене, у нас менше бойових втрат, ніж у інших бригад з інших родів військ. І дай Боже, щоб їх було взагалі якнайменше.

ПРО КОРУПЦІЮ ТА ПОЛІТИКУ

Україна з початку війни отримує велику фінансову та військову допомогу від країн Заходу. З цього приводу ходить багато чуток про розкардання та корупцію. На вашу думку, яка частина з коштів, що отримуються країною, «губиться», а яка все-таки доходить за цільовим призначенням?

На мою думку, все, що йде на оборону України, приходить за призначенням. Ми це бачимо на полі бою та у забезпеченні ЗСУ. Щодо коштів, що йдуть на відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури, ймовірно, на цих підрядах є і завищення цін, і корупція.

Згадався ще довоєнний приклад, який чітко характеризує діяльність наших чиновників — «Дунайська стратегія розвитку» в Одеській області. Підписавши цю стратегію з міжнародними організаціями та країнами, чиновники нічого більше не зробили. Хоча за програмою була можливість відправляти молодь на навчання за грантові кошти до Європи, розвивати нашу Бессарабію, але оскільки це були контрольовані іноземні гроші, які неможливо вкрасти, то місцева влада просто нічого не зробила… Ніхто вчитися не поїхав, проекти так і не були запущені.

Щодо підписаних угод та меморандумів з іншими країнами щодо відновлення інфраструктури наших міст після війни, я думаю, що там не буде тотальної корупції, бо всі вони будуть під серйозним контролем, навіть на місцевому рівні. Проте, все одно, хтось спробує щось вкрасти – так уже влаштований наш менталітет, який дуже важко перемогти.

Denis Kartashev

Про це зараз говорить і президент Зеленський, до речі, ваше ставлення до нього змінилося за останні півтора роки?

Однозначно. Раніше в мене було певне неприйняття до нього – через те, що він та його команда – не державники, без досвіду держслужби, суцільні спортсмени, кухарі та фотографи.

Але після того, як Верховний головнокомандувач залишився на своєму місці, не пішов, як Порошенко, домовлятися, він справді став моїм президентом. Багато хто намагається зараз влаштовувати провокації, порівнювати його з іншими політиками, з деякими військовими – на мою думку, це зайве. Він опинився у потрібний час, у потрібному місці. Саме в ролі головнокомандувача він виявив себе більш ніж гідно. І він точно увійде в історію, на відміну від Кучми та Тимошенко, які обікрали країну, розікрали та розвалили армію. Більше того, я сподіваюся, що колись порушать питання про бомбардувальників, які були обмінені ними на російський газ, і які зараз бомбардують нашу країну. Я впевнений, за це ще доведеться відповідати.

А що ви скажете про чиновників, які працюють за сьогоднішньої влади? Корупційних скандалів менше не стає, навпаки ми все більше дізнаємося про злочини влади під час війни. Україна колись вирішить цю проблему?

На мою думку, основна проблема в тому, що зараз до влади прийшла певна кількість абсолютно незрозумілих людей, випадкових, особливо це стосується тих, хто пройшов за списками депутатів Верховної Ради. Багатьох із них там взагалі не повинно бути, але вони потрапили у владу, і ми бачимо результати їхньої роботи.

Наприклад, екс-глава Одеської ОДА Максим Марченко. Він нічим не запам’ятався як в армії, так і на посаді голови області. Марченко до 28-ї бригади прийшов на все готове і нічого хорошого там не зробив. Особисто знаю людей, які багато неприємного про нього можуть розповісти.

Коли його призначили головою регіону у березні 2022 року, я був у нього. Заходжу до кабінету, там сиділи Борис Волошенков та Сергій Гриневецький, і Марченко ставить мені питання, де знаходиться один із підрозділів Сил спеціальних операцій – при цих людях! Це багато говорить про нього.

Чому Марченко так довго протримався на своїй посаді? Тому що ніхто не хотів розхитувати човен минулого року, була негласна команда – не чіпати. Але коли вони так крадуть…

У мене є знайомий спеціаліст-масажист, до нього привозили Марченка на процедури. Тож у цей час його охорона перекривала весь квартал, розумієте рівень?

Якось я піднімаюся на 5-поверх ОДА, а йому на візку обід везе власний кухар. Ну що це взагалі? І я не один можу це підтвердити.

І, звичайно, корупція: він не контролював процеси, гадаю, усім керував Гриневецький, як і раніше. Коли йому ставили з цього приводу питання, він казав – я переймаю досвід, він мене вводить у курс справи, я ж військовий.

Сподіваюся, що після нашої перемоги таких наздоганятимуть. Я переконаний, що відповідні структури на кожного мають «папку», і по всіх працюють. Просто зараз не час займатися цим, у нас інше завдання – перемогти ворога та захистити свою країну.

Denis Kartashev

Якщо ми говоримо про політику, як ви думаєте, чи буде створена після війни політична партія військових?

Я думаю, щось подібне станеться, але це виходитиме з Офісу Президента. За Порошенка намагалися створити партію військових, але, як бачимо, не зрослося. На мою думку, таку політсилу буде створено в орбіті президента. Ми заслужили на партію своєю кров’ю і маємо право голосу як ніхто інший. І навіть якщо це моє припущення, я вважаю, що так має бути це нормально. Люди, які змогли керувати армією, змогли перемогти – вони мають бути у владі. Так ми точно зможемо навести лад під куполом Верховної Ради.

ПРО ВОЛОНТЕРСТВО

Поговоримо про волонтерів. Як ви оцінюєте їхній внесок у нашу перемогу? Чи змінився після 24 лютого волонтерський рух в Україні?

Я ніколи не був волонтером, цим займається моя дружина, хоча я є засновником благодійного фонду, який допомагає ЗСУ.

Загалом, у плані взаємодопомоги наша країна однозначно змінилася, і навіть не за рік війни, а за місяці. Хто втік, той втік, але ті, хто залишився, консолідувалися і об’єдналися. Навіть деякі «ватники» перевзулися, щиро перевзулися — я сам це спостерігав.

Є думка, що багато хто почав втомлюватися від війни, від допомоги, але справжні патріоти України продовжують допомагати і розуміють, що треба працювати до перемоги, все ще попереду, і треба набратися терпіння.

Існують різні види волонтерів та волонтерства. У 2014-2015 роках в армії нічого не було, і тоді ми вистояли саме завдяки волонтерам.

Волонтерський рух трансформувався. Він ділиться на тих, хто працює багато років, хто вирішив стати волонтером минулого року, та тих, хто тільки створює видимість роботи. На жаль, багато хто з волонтерів краде або користується цим статусом для особистих цілей. Деяким із них давно настав час стати до лав Збройних сил.

Важливо розуміти суть та завдання волонтерської діяльності. Наприклад, моя дружина – волонтер зі стажем, чудово розуміє, коли та що потрібно, перед весною вона купує дощовики тощо. І робить усе це дуже ефективно.

А молоді волонтери часто не розуміють, що є речі, які простому солдатові чи матросу не потрібні. Перш ніж щось передавати, треба розуміти, в якому підрозділі служить солдат і які завдання виконує.

Denis Kartashev

Часто просять те, що реально не потрібне. Ось, наприклад, простий звичайний боєць вимагає 11 рацій. Навіщо вони йому? Волонтери не думають про це і просто їх передають. Таких випадків багато. А потім ці горезвісні рації спливають на сайтах інтернет-продажів.

Або улюблена казка рядового складу: якщо ви нам передасте щось офіційно, то це заберуть у нас офіцери. Якщо передасте нам машину за актом прийому-передачі, на ній їздитимуть люди у Генеральному штабі. Купившись на це, люди збирають гроші, передають їх у нікуди, бо навіть не розуміють реальних потреб частини.

Є й інші проблеми у волонтерському русі, коли люди на кшталт Сергія Притули чи Стерненка просто обманюють народ…

Але опускаючи все це, я впевнено можу сказати, що, на мій погляд, ми вже маємо нову армію, вона — №1 у Європі, і весь світ це бачить. Виросло вже нове покоління офіцерів та фахівців, які здобули бойовий досвід.

МОВНЕ ПИТАННЯ

Сьогодні питання мов в Україні постає досить гостро, у ЗМІ часто з’являються резонансні матеріали на цю тему. На вашу думку, така проблема існує, і в армії, в тому числі, чи це пропаганда ворога та маніпуляції?

На мою думку, категорично неприпустимо, щоб люди типу Ірини Фаріон розповідали нам, воїнам, про те, якою мовою говорити. Вони не мають на це морального права. Як сказав один боєць в інтерв’ю (і так думає більшість), якщо всі російськомовні військові підуть із ЗСУ, то наступного дня, Фаріон та інші можуть прокинутися у складі колонії Російської Федерації, от і все.

Denis Kartashev

Насправді, з мовним питанням взагалі немає проблем – у військах принаймні. На Донбасі, точно не важливо, якою мовою розмовляти та воювати.

Зараз з’явилася нова маніпуляція: мовляв, військовослужбовців це не стосується, але решта має змінити мову спілкування, бо в Європі російськомовні українці нас ганьблять, а поляки не можуть зрозуміти, де — українці, де — росіяни. На мій погляд, це нісенітниця.

Насправді серед тих, хто втік, досить багато «ватників», але про це ніхто не думає. Ватників уже не переробиш, цим питанням треба було займатися з 1991 року. І не треба плутати їх із тими, хто поїхав по нужді: самотні жінки, мами з дітьми, старі.

Конституція захищає наші права, і ми говоримо в повсякденному житті тією мовою, якою нам зручно. А мовні маніпуляції – дурість, розгойдування човна у дуже лихоліття для країни. Хіба має значення якою мовою говорю я, воюючи на Донеччині? Колись я гаряче сперечався у Фейсбуці на цю тему – «диванних експертів» не цікавило, що я їм, де і як сплю, а лише те, якою мовою я розмовляю в окопі. Всі ці товариші, які «дискутують» із цього приводу, нехай приїдуть сюди і проживуть із нами бодай три доби.

Коли я служив інструктором у спецназі, то навчав солдатів військової науки російською мовою, і це нікому не заважало. Ми розуміли одне одного та успішно виконували бойові завдання.

Вважаю, що зараз не час розколювати людей та полювати на відьом. Це перемогу точно не наблизить.

З іншого боку, в країні існує реально багато людей, які перейшли самостійно на українську мову, і це правильно. Зрозуміло, що й в державних органах влади треба спілкуватися виключно державною мовою, бо ми живемо в Україні.

ПИТАННЯ КОМПЕНСАЦІЙ ТА ВИПЛАТ ДО ЗСУ

Кілька разів у ЗМІ з’являлася інформація, що людина отримала поранення або навіть загинула, але виплат та компенсацій від держави не отримує ні вона, ні її родина. Починаються бюрократичні кола пекла. Що ви скажете про це, виходячи зі свого досвіду?

Все залежить від бригади, в якій людина служить і від тих обставин, за яких вона отримала травму чи поранення, або, не дай Боже, загинула. Адже мало хто знає, що насправді сталося. Може, просто напився, злякався і його взяли в полон, п’яного чи сплячого – тоді це недбалість.

Звичайно, є й інші приклади, наприклад наші хлопці на «Азовсталі». Хто хотів здатися, той здався з самого початку, а решта боролася до кінця. Ну і як сім’ї «азовця» не дати належних виплат? Тож це завжди різні ситуації, тому треба враховувати абсолютно всі обставини, а не слухати стогони та плітки. Завжди проводиться службове розслідування, встановлюються факти та причини того, що сталося. Якщо вони встановлені та об’єктивні, то проблем із виплатами немає.

Як ви вважаєте, процес реабілітації солдатів в Україні налагоджено добре, адже рахунок потерпілим бійцям іде вже на тисячі?

Ця робота державою проводиться. Я особисто знаю хлопців, яким поставили найсучасніші протези, навіть очні. Але знову-таки є люди, які пішли добровольцями, вже маючи проблеми зі здоров’ям. Комусь стало на службі погано, і лікарська комісія не завжди може сказати – людина отримала травму внаслідок знаходження безпосередньо на лінії зіткнення, або у неї була вроджена вада, або хронічне захворювання. Тому в цьому питанні також є нюанси.

Denis Kartashev

«АГРЕСИВНА» МОБІЛІЗАЦІЯ

У соцмережах множаться відео, в яких військкоми на вулицях забирають усіх підряд.

Звичайно, є багато питань до керівників військ щодо корупції та хабарів. Порядні хлопці є і серед них, але це одиниці, виняток із правил. Більшість же керівників ТЦК, на мою думку, минулого року нормально «заробили». Починаючи від схем виїзду за кордон, закінчуючи роздачею «білих» квитків.

А тепер їм сказали, що якщо 500 людей на місяць не мобілізуєш, поїдеш сам на нуль. Ось вони й ловлять людей на вулицях. Потрібно повністю вигнати старих військкомів, бо те, що вони роблять – це повний безлад.

Водночас багато українців не розуміють, чому вони повинні йти воювати – мовляв, нехай інші служать. Але вони забули, що інші вже починають закінчуватися, багато хлопців поранено. Кожен громадянин нашої країни має принести користь і зробити свій внесок у перемогу. Хто може – з автоматом у руках. Хтось у тилу допомагатиме, але, головне – щось робити. А у нас виходить, що хтось сидить у Буковелі і розмірковує про мову та армію, а хтось бореться.

Щодо тих хто втік та поїхав. Я позбавляв би багатьох із них громадянства і просто прощався, наприклад, з тими, хто спокійно перетнув кордон, бо його тато відремонтував полігон прикордонникам… До речі, якщо ви про це напишите, цей «хтось» зрозуміє, що я маю на увазі. Звичайно, жінок і дітей, що виїхали, це абсолютно не стосується, адже цілком природно — боятися загинути.

Але мене дуже злить, коли люди дзвонять з інших країн та розповідають, як наші співвітчизники поводяться у центрах допомоги, як вони там вимагають щось. Ці гламурні тітки у тій самій Польщі. Для того, щоб щось вимагати, потрібно поставити собі запитання: що я зробив, щоб мені були винні?

Я залишився в Україні, моя дружина підтримує армію, і сьогодні, багатьом зі свого оточення, я говорю, що у моєї дружини набагато більше духу, ніж у них. Захист вітчизни – це дуже важливий моральний аспект, показник того, наскільки ти відбувся як громадянин та як особистість.

Denis Kartashev

ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

Як ви вважаєте, чи варто нам принижувати можливості противника і як взагалі ви оцінюєте армію РФ?

Принижувати армію ворога дуже зручно і навіть необхідно з метою пропаганди та інформаційної війни. Але всі повинні пам’ятати, що росіяни мають достатньо професійних і досвідчених підрозділів, які створюють нам серйозні проблеми.

Так, з одного боку, вони нас просто закидають м’ясом, навіть трупи своїх солдатів не забирають. Але говорити про те, що вони не вміють воювати, не варто. Мобілізовані – так, найчастіше, це тупо «м’ясо», але росіяни мають сильні і боєздатні частини, які пройшли війни в Сирії, Чечні та Грузії. Те, що вони всі виродки, це факт — без честі та гідності. Але вони мають і непогані сучасні зразки техніки, і стрілецьку зброю. Все ж решта — просто надуті щоки.

З нашого ж боку, багато талановитих командирів, які виявили свої найкращі якості під час війни, справжніх професіоналів. Думаю, на нашому континенті сьогодні ні в кого немає таких збройних сил, як в Україні, тому що набутий нами досвід, хай навіть таким важким шляхом, безцінний. Про це ще писатимуть книги, і наша тактика увійде до підручників.

Війна змінила ваше ставлення до життя, людей, бізнесу чи політики?

Моє ставлення змінилося лише до певних людей, які переконували мене впродовж довгих років, що вони – патріоти, але у складний момент показали себе по-іншому. Змінилося ставлення до деяких політиків – злетіли останні маски.

Іноді просто соромно дивитися, як деякі наживаються на чужому горі. Хтось перепродає генератори, гуманітарку – немає жодної порядності та цінностей. Я думаю, що такі гроші щастя не принесуть і розплатяться за це вони здоров’ям близьких. Такої війни, що її відчула майже кожна сім’я в Україні, не було 70 років. І ті, хто на цьому наживається, просто злочинці. Їх обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності. Я в цьому впевнений.

На щастя, в країні є багато порядних людей, бізнесменів, волонтерів, які підтримують армію і при цьому не кричать про свою допомогу на кожному розі. Мовчки допомагають, роблять все для того, щоб наблизити нашу перемогу. А вона – обов’язково буде!

Джерело – Олена Овчиннікова для ElitExpert

Фото з особистого архіву Дениса Карташева

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO