Стоп війна
Остановим войну

Чорний

У 2020 році помер Вадим Чорний. З того часу в ЗМІ часто з’являються статті про те, що родичі нібито обікрали його вдову, а рейдери захопили майно громадської організації одеського бізнесмена. З усіх боків сиплються взаємні закиди та погрози. Навіть нас, які зацікавилися цією складною темою, журналістів — розслідувачів, після публікації кількох статей, звинуватили в ангажованості та розповсюдженні фейків. Ми ж вирішили розібратися в цій ситуації глибше, щоб з’ясувати, який саме спадок залишив після себе Чорний, і кому він став належати. Тому насамперед звернулися за коментарями до його родичів.

АРГУМЕНТИ РІДНИХ

Спадщина, про яку йдеться (це пара одеських готелів, апартаментів, торгових центрів та інших об’єктів комерційної нерухомості), оцінюється понад 130 мільйонів гривень та перебуває на балансі кількох юридичних осіб, створених у різний час Вадимом Чорним.

Ось список цих організацій на момент смерті бізнесмена:

1.     Приватне підприємство «Дагда-2013»

2.     Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашрам»

3.     Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарі»

4.     Дочірнє підприємство «Компроміс»

5.     Громадська організація «Центр захисту інвалідів»

6.     Дочірнє підприємство «Галатея»

На думку вдови, Валерії Голови , плутанина з цим майном та компаніями, на які воно було записано, почалася ще за життя Вадима. Нібито ще у грудні 2016 року приватне підприємство «Дагда-2013», в якому він був співзасновником, «фіктивно» продало громадській організації «Центр захисту інвалідів» корпоративні права кількох своїх об’єктів – товариства з обмеженою відповідальністю «Басарі» (сума угоди – 129 млн 670 749 грн.) та дочірнього підприємства «Компроміс» (сума угоди – 1 млн. 218 500 грн).

Оплата мала бути здійснена протягом місяця з моменту підписання документів, але до 2021 року кошти за вказаними договорами так і не були виплачені. Валерія Голова стверджує, що, будучи дружиною Вадима Чорного, навіть не давала згоди на укладення зазначених договорів.

І, оскільки, за її словами, ГО «Центр захисту інвалідів» не виконав зобов’язань щодо сплати вартості корпоративних прав, як це було передбачено договірними умовами, фактично договори купівлі-продажу корпоративних прав були розірвані, та права на майно «Басарі» та «Компромісу » залишилися у «Дагди-2013».

Валерія Голова також наполягає на тому, що знайдені внаслідок слідчих дій у 2021 році додаткові угоди до зазначених вище договорів були підроблені вже після смерті Вадима Чорного, що показала замовлена експертиза.

Слід зазначити, що згідно з цими знайденими додатковими угодами, продаж корпоративних прав все-таки був здійснений — але за суми, в сто разів менші (зокрема, корпоративні права ТОВ «Басарі» зі 129 млн. 670 749 грн. були зменшені до 12 967 гривень)!

У свою чергу, брат покійного Аркадій Чорний, якого деякі ЗМІ звинувачують у незаконному заволодінні нещасливою спадщиною, стверджує, що все, чим володів Вадим Чорний, було цілком законно зареєстроване за ГО «Центр захисту інвалідів».

«Коли Вадим пішов, у ЦЗІ залишалося чотири засновники: його мати Е.Глікберг, брат А.Чорний, родич Л.Сірота та помічник С.Дурач. На перших загальних зборах ГО, після його смерті, вони обрали мене директором і ввели до складу засновників організації Валерію Голову» , – розповів Аркадій Чорний. За його словами, помічник Вадима Чорного Сергій Дурач, який також був співзасновником ГО «Центр захисту інвалідів», влаштував на цих зборах скандал, обурившись, що директором організації обрали не його.

Загалом, засновники ЦЗІ дотримувалися позиції, що все, чим володіє громадська організація, має перейти до законних спадкоємців Вадима Чорного.

«Я не є власником цього майна, – каже брат померлого, – моя виконавча роль у тому, щоб забезпечувати функціонування громадської організації, якій воно належить. Подальшу долю спадщини мають визначати прямі родичі покійного – мати, дружина та діти Вадима. Але у зв’язку з рейдерським захопленням майна ГО «ЦЗІ», яке відбулося у 2021 році, мені доводиться зараз боротися з рейдерами, щоб відновити справедливість».

ПОЗИЦІЯ АДВОКАТІВ

Адвокати у спадкових справах, до яких ми звернулися по роз’яснення, також підтвердили, що корпоративні права на майно належать громадській організації Вадиму Чорному «Центр захисту інвалідів».

Звідки ж тоді виникла довга майнова суперечка та звинувачення у рейдерстві?

Адвокат ГО «Центр захисту інвалідів» Олександр Бережний вважає, що причина суперечки полягає у бажанні деяких сторонніх осіб відібрати у законних спадкоємців Чорного корпоративні права на його організацію.

За словами адвоката, твердження Валерії Голови про те, що договори купівлі-продажу корпоративних прав були розірвані, є неправдивим, оскільки договір можна визнати розірваним лише за згодою сторін або за рішенням суду. «Ми стверджуємо, що всі зобов’язання за договорами 2016 року були виконані, і зараз у Господарському суді Одеси розглядаються справи, які мають остаточно закрити ці питання», — заявляє Бережний.

А ЧИ БУВ ХЛОПЧИК?

Як ми бачимо, основним каменем спотикання, яке розділило спадкоємців Вадима Чорного, став формальний договір між своїми власними підприємствами, складений бізнесменом за кілька років до смерті. У довідці, наданій нам представниками Валерії Голови та Сергія Дурача акцент зроблено на «фіктивних підписах та підроблених документах»:

Проте, друга сторона також стверджує, що у березні 2021 року з офісу ГО «ЦЗІ» було здійснено крадіжку оригінальних документів та комп’ютерів.

«За цим фактом порушено кримінальну справу, причому, за свідченням очевидців, у злодійстві брав участь особисто Сергій Дурач», — заявляють адвокати організації.

Щодо згаданої Головою додаткової угоди до договору, адвокат Бережний стверджує, що раніше вона фігурувала у справі у вигляді копії, а оригінал було знайдено лише нещодавно, після чого слідство оголосило його фальшивкою та звинуватило громадську організацію у підробці документів.

«Факти вказують на те, що цей документ справді фальшивий міг бути незаконно підкинутий у матеріали справи співробітниками поліції, і що він сфабрикований не ЦЗІ, а іншою стороною. За цим фактом також порушено кримінальну справу, яка зараз розслідується ДБР, тривають слідчі дії. Сподіваюся, слідство встановить, як цей документ з’явився серед доказів та хто його виготовив», — зазначив адвокат.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

Зіставивши аргументи сторін, ElitExpert провів власне розслідування і склав наступний хронологічний ланцюжок:

2016 – 2020 рр.

Все майно Вадима Чорного знаходиться у розпорядженні заснованої ним громадської організації «Центр захисту інвалідів».

Грудень 2020

Вадим Чорний вмирає.

Січень 2021 р.

На загальних зборах ГО «Центр захисту інвалідів» Валерія Голова запроваджується до складу засновників організації, а Аркадій Чорний призначається виконавчим директором ЦЗІ. Важливо, що на цей момент усі корпоративні права на ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» належать до «Центру захисту інвалідів». Сергій Дурач на зборах іде в опозицію і не погоджується з тим, що новим директором стає не він.

Березень 2021р.

Дурач і Голова готують власний протокол загальних зборів ЦЗІ, на яких призначають Дурача директором.

Відбувається крадіжка документів в офісі ЦЗД. Очевидці стверджують, що до цього причетний Дурач .

9 листопада 2021р.

Валерія Голова звертається до правоохоронних органів із заявою про викрадення корпоративних прав ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс».

19 листопада 2021р.

Після порушення кримінального провадження Валерія Голова звертається до суду з вимогою накласти арешт на спірні майнові права. Суддя Приморського суду В. Іванов виносить рішення про арешт корпоративних прав компаній «Галатея», «Басарі», «Компроміс», що належать ЦЗІ.

26 листопада 2021р. 15:10

Нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Тетяна Домбровська за межами свого нотаріального округу перереєстровує корпоративні права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», що належали «Центру захисту інвалідів» — на ПП «Дагда-2013». Власниками «Дагди-2013» є на той момент – Сергій Дурач та Валерія Голова.

Пізніше нотаріус Т. Домбровська заявить, що не виконувала цю угоду

26 листопада 2021р. 17:00

Нотаріус Ольга Янковська завіряє підписи Дурача та Голови на Протоколі №17 Загальних зборів ПП «Дагда-2013», на яких ухвалюється рішення продати корпоративні права ТОВ «Басарі» (торговий Центр «Грецька» та десяток апартаментів) Тарасу Іспанюку за 15 тисяч гривень. При тому, що дійсна вартість цих прав – 129 млн гривень!

Цього ж дня 26 листопада 2021р

Нотаріус Янковська завіряє також підписи Дурача та Голови на Протоколі №18 Загальних зборів ПП «Дагда-2013», на яких ухвалюється рішення про зміну директора «Компроміс» – новим директором призначається Руслан Кацуба.

Цьго ж дня 26 листопада 2021р

Одеський нотаріус Ірина Білоус засвідчує підпис Тараса Іспанюка на рішенні ТОВ «Басарі» про зміну директора (ним призначається сам Іспанюк) та реєструє його у держреєстрі бенефіціарним власником «Басарі».

Наголошуємо, всі ці нотаріальні маніпуляції відбуваються протягом кількох годин 26 листопада 2021!

27 листопада 2021 р.

Проводяться такі реєстраційні дії: нотаріус Білоус реєструє Кацубу директором «Компромісу», а Іспанюка — директором «Басарі». Таким чином, корпоративні права, що належать ЦЗІ, були остаточно відібрані у громадської організації, перереєстровані на нових власників та легалізовані!

Грудень 2021р.

З метою поновлення своїх прав «Центр захисту інвалідів» звертається до Міністерства юстиції України, де справу розглядає спеціальна Антирейдерська комісія.

24 грудня 2021р.

Міністерство юстиції видає Наказ №4677/5, яким встановлює, що початкові дії нотаріуса Тетяни Домбровської та наступні реєстри незаконні та мають бути скасовані. При цьому нотаріус Домбровська, чий підпис стоїть на документі перереєстрації корпоративних прав, сам стверджує, що не робив цього. За її твердженням, реєстраційні дії від її імені 26.11.2021р. були скоєні «шахрайським шляхом», більше того, вона попросила суд скасувати їх як фальшиві.

Протилежна сторона з цим рішенням не погоджується і розпочинаються судові процеси, які тривають уже два роки.

Наказ Мін’юсту оскаржується з формальних підстав: на засідання Антирейдерської комісії не викликали В. Агаєва, на якого було оформлено іпотеку і у зв’язку з позовом громадянської дружини Дурача-Ю.Зарічанської, так як Антирейдерська комісія не має права розглядати скарги, якщо в судах розглядається аналогічна суперечка.

ПІШКИ У ЧУЖІЙ ГРІ

Наразі Сергій Дурач подав позови до Господарського суду з метою повернути права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», а Валерія Голова доводить, що її корпоративні права незаконно заволоділи. Але саме до їх дій залишається багато питань:

1. Чому через годину після того, як нотаріус Домбровська переоформила на Сергія Дурача та Валерію Голову корпоративні права підприємств, вони продали їх лише за 15 тисяч гривень?

2. Ми пам’ятаємо, що вартість цього майна 130 млн грн., чому Сергій Дурач та Валерія Голова так поспішали перепродати його за ціною в тисячу разів нижчою за реальну?

3. Чому вони не стали зазначеним майном володіти та отримувати прибуток?

Відповіді на ці питання стають очевидними, якщо гіпотетично припустити те, що ще зобов’язані довести українське слідство та суд – «щодо громадської організації «Центр захисту інвалідів» було здійснено добре сплановане і всебічно забезпечене рейдерське захоплення, в якому вдова Чорного та колишній помічник зіграли далеко не головні ролі» .

Тоді одразу прояснилася б позиція Голови та Дурача, які зі спадкоємців перетворилися б на співучасників злочину.

Тоді була б зрозуміла формальна позиція нових власників ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» Тараса Іспанюка та Руслана Кацуби.

Тоді підтвердилася б фіктивність договорів купівлі-продажу підприємств, за якими пани Іспанюк та Кацуба стали власниками майна вартістю 130 млн грн, «заплативши» за нього лише 15 тисяч гривень.

Але ці твердження нікчемні без доказової бази. На жаль, правоохоронні органи не поспішають розслідувати цей злочин.

ЩО В ПІДСУМКУ?

В результаті, станом на сьогоднішній день, багатомільйонна спадщина бізнесмена Вадима Чорного не належить навіть його дітям – все оформлено на третіх осіб, які не мають жодних родинних зв’язків із покійним .

Рідна мати Вадима Чорного, також пряма спадкоємиця, займає в цій майновій суперечці чітку позицію – вона хоче лише одного: щоб майно було повернено до родини та належало її онукам, а не чужим людям.

Наразі справа за правоохоронцями. Зазначимо, що розслідують його найкращі українські правоохоронні органи, включаючи Головне слідче управління Національної поліції та прокуратури. За їх можливостей та професіоналізму, розслідування справи, основні матеріали якої нотаріально засвідчені та перебувають у державних реєстрах, не мало зайняти і двох місяців. Проте правоохоронці не діють уже два роки. Не просто лінуються, а навіть виносять постанови про відмову у проведенні слідчих дій, надають неправдиву інформацію у процесуальних документах, не відповідають на клопотання та відмовляють у порушенні кримінальних справ.

Спадкоємцям залишається лише вірити у Верховенство Права і чекати остаточного рішення від високопоставлених служителів феміди — бо тільки в їхній владі довести цю гучну справу до логічного кінця та покарати винних.

джерело – ElitExpert , Олена Овчиннікова, Олександр Добронравов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сімейний бізнес – звучить поважно. Ну там династія, спадкові традиції, все таке. Але не так щоб завжди.
Є такий у нас в Одесі сімейний підряд – прокурорські охвіцери Володимир Крещенко, Олександр Чечітко та останього тесть – фермер Олександр Кащук. Здавалося б, в наші дні прокурорські охвіцери і фермер – це два окремих бізнеси, але ніт. Набагато краще, коли вони синтезуються в один. Ну як краще, для них звісно краще, а для обʼєктів їхніх інтересів – не дуже.

Вибачте, зараз буде трохи довга фабула. Однак, без всієї хронології неможливо зібрати до купи цю історію. Про двох прокуроських стартаперів, які започаткували такий собі гарненький бізнесочок на рейдерстві, під гаслом «Да, ми ох@@лі, і шо?»

Отже, ці винахідливі дяді створюють заздалегідь фіктивну компанію, і починають купувати на неї сільськогосподарську продукцію та відвозити її на різні великі термінали, заводи. Фіктивну фірму умовно назвем «Посередник», на прикладі «фіктивної» ТОВ «Рестрой Плюс». Дяді охвіцери і людинка фермер настільки впевнені в своїй безкарності, що в цій схемі часто задіюють вантажні автомобілі ФГ «Олександра», де директором та засновником є та сама людинка фермер Олександр Кащук. Разом з цим, з метою прикриття протиправної діяльності групи переробників/експортерів використовує документи транзитних «фіктивних» підприємств, здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції в значних обсягах за готівкові кошти, готівку для закупівлі отримує від представників ряду транзитних підприємств. В своїй противоправній діяльності Олександр Кащук повністю підпорядковується прокурорським охвіцерам Олександру Чечітко та Володимиру Крещенко.
Минає десь півроку співпраці з терміналами та заводами в Одеській області і тоді починається найцікавіше.

В гру вступають підконтрольні прокурорським охвіцерам поліцейські, СБУ, та інші. Все залежить від важливості і рівня. Це дуже зручно, бо ніяких зайвих питань не ставитимуть, а просто сумлінно виконують поставлені старшим товаришем (закреслено) куратором завдання.

Далі все як в кіно.
Визнають фіктивну фірму «Посередник» фіктивною (вибачте за тавтологію, але без неї не так очевидно). Після цього беруть ухвали на проведення обшуку у всіх підприємствах що співпрацювали з компанією «Посередник», купували або перевантажували їх продукцію.
Так, минулого кварталу, старі добрі маски шоу здійснили в декількох компаніях блокування роботи.

За найкращими традиціями, вилучали все, що бачили і байдуже, якщо навіть щось не було вказано в ухвалах. Тим самим заблокували роботу підприємства і стали чекати.
Ну як – чекати, коли до них прийдуть домовлятись, адже кожен день простою підприємств – це прямі збитки в сумі приблизно від 50 – 200 тисяч доларів. Після декількох днів блокування підприємства частіше домовляються про мзду. Після чого підлеглі прокурорських охвіцерів Володимира Крещенка та Олександра Чобітко швиденько вшиваються за обрій.
Чим вам не красота? Чим не ікебана?

Маленька ремарка. В основному ці компанії є великими донатами на потреби ЗСУ. Серед іншого, деякі опікуються питаннями реабілітації поранених, придбання автомобілів та необхідної техніки підрозділам, евакуації жінок та дітей з районів безпосереднього ведення бойових дій, допомоги людям, що втратили домівки в результаті рос агресії.

Пізніше опублікуємо назви компаній, номера автомобілів, ПІП водіїв, дати та назви терміналів на які завозилась сільхоз продукція. Розкриємо схеми закупівлі Олександром Кащуком за безціннок та готівку у місцевих фермерів та продаж на експорт від своєї компанії «посередник», та таких же створених ними компаній «посередників». Так що далі буде цікаво тому залишайтесь на звʼязку.
Але цікавить інше. У нас зараз в Україні відбуваються протести проти непершочергового використання грошей. Багато що на фронті тримається саме на донатах бізнесу. Але от охвіцерам прокуратури якось рівно, головне «білєтікі» продати і грошей в кишені напхати.
Я не знаю, чому так. Може охвіцери прокуратури розраховують, в разі чого, на рятівний чартер.
А може на те, що і в окупаційній прокуратурі для таких кадрів знайдуться вакансії.
Шановне панство, порадьте, може ми щось не так розуміємо в цьому житті?

Автор: Артем Холодов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Останнім часом все частіше ходять чутки про те, що нинішнього голову Офісу Генпрокуратури Андрія Костіна можуть замінити на чинного керівника Одеської військової адміністрації Олега Кіпера, який тривалий час працював у прокурорській системі на всіх рівнях.

Об’єктивно, в Україні історично склалося так, що генеральні прокурори не затримуються на своїй посаді довго – за одну президентську каденцію зазвичай змінюються два-три Генпрокурори. Нинішній Генпрокурор – третій за часпрезидентства Володимира Зеленського після Руслана Рябошапки (протримався на посаді рівно рік) та Ірини Венедиктової (два роки).

Очікувалося, що під керівництвом Андрія Костіна кілька гучних та суспільно значущих справ отримають нові повороти у розслідуванні, проте цього не сталося. Прихильники Костіна вказують на те, що під час війни не до завершення цивільних справ – всі сили мають бути кинуті на розслідування тисяч військових злочинів, скоєних Росією. Противники, навпаки, вказують, що війна стала лише приводом не розслідувати гучні справи – причому під цілком залізобетонним приводом.

Тому наведемо кілька відомих справ, які передаються від прокурора до прокурора як естафетна паличка, без будь-якої надії на їхнє швидке завершення.

Справа Татарова

На початку грудня 2020 р. НАБУ та САП намагалися повідомити про підозру заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову — особі, з огляду на свою посаду, близькому Андрію Єрмаку та Володимиру Зеленському. Його підозрюють у передачі хабара судовому експерту за фальсифікацію експертизи – йдеться про справу десятирічної давності, коли нинішній високопосадовець працював у компанії “Укрбуд”. В результаті цієї схеми забудовники заволоділи майном Національної гвардії у сумі 81 мільйон гривень.

У день, коли прокурори мали вручити підозру, тодішній Генпрокурор Ірина Венедиктова без попередження змінила процесуальних керівників справи, що затягнуло повідомлення про підозру на понад два тижні. Через це детективи НАБУ та прокурори САП не змогли затримати Татарова.

Після цього НАБУ навіть виступив зі спеціальною заявою про те, що вважає цю ситуацію «свідомим тиском на слідство» та стверджував, що Офіс генпрокурора вдається до подібних дій не вперше.

Пізніше Офіс Генпрокурора передав справу Татарова від НАБУ до СБУ, і, на думку багатьох експертів, цей крок врятував Татарова від кримінальної відповідальності. Адже НАБУ є найнезалежнішим органом досудового розслідування, а СБУ на той час очолювалося близьким другом Зеленського Бакановим, яке невдовзі не знайшло у справі складу злочину. 

В кінці 2021 року в ЗМІ з’явилася інформація, що провадження було відкрито, але судячи з офіційної відповіді Офісу Генпрокурора на адресу ElitExpert — «у кримінальному провадженпі у так званій справі компанії «Укрбуд» 21.04.2022 прийнято рішення про його закриття«.

Справа «Роттердам+»

Трироки тому НАБУ повідомило про підозру шести особам у справі про штучне завищення ціни на вугілля та електроенергію за формулою «Роттердам+». 

Нагадаємо, що у 2016 році було запроваджено особливу формулу для розрахунку тарифу на електроенергію — вона передбачала умови для штучного зростання ціни електроенергії. За версією слідства, такі дії завдали шкоди державі майже на 19 млрд гривень лише за перші два роки застосування цієї схеми, а за весь час її дії – майже на 40 млрд. гривень.

Слідство встановило, що схему вигадали топ-менеджери компанії ДТЕК та НКРЕКУ. Розслідування успішно просувалося, були анонсовані гучні «посадки», доказів було достатньо для того, щоб направити справу до суду, але прокурор САП Віталій Пономаренко двічі закрив справу через нібито відсутності доказів завдання збитків.

На хвилі обурення, що піднялося у суспільстві, і Верховна Рада, і НАБУ зажадало від Офісу Генпрокурора втрутитися і змінити прокурора САП, оскільки лише цей орган має на цевідповідні повноваження. Однак Офіс генпрокурора також двічі відмовляв у цьому — незважаючи на нещадну критику на свою адресу. В результаті бездіяльність Офісу вигідна насамперед основному бенефіціару формули “Роттердам+” – олігарху Рінату Ахметову.

Справа “Роттердам+” зрушила з мертвої точки тільки зараз — після багаторічного забуття, і то завдяки не Генеральній прокуратурі, а незалежним САП та НАБУ. Наприклад, 3 жовтня за клопотанням прокурора САП Вищій антикорупційний суд нарешті наклав арешт на майно обвинувачених у справі — майже через 7 років! За останні тижні помітно активізувалися і слідчі органи. 

Справи Майдану

Це здається дивним, але і через 9 років не закінчено розслідування розстрілу Небесної сотні та по основним справам Євромайдану, які включають викрадення людей, порушення права на свободу мирних зборів, неправомірні судові рішення, скоєних під час Революції Гідності тощо.

Довести до кінця розслідування злочинів проти Майдану було “справою честі” для кожного з Генпрокурорів, що змінювали один одного. Але щоразу ці потуги завершувалися нічим.

Наприкінці 2021 року Офіс генпрокурора бадьоро звітував про те, що слідство з цих проваджень “значно активізувалося”. Підозри були висунуті ще 42 особам, серед них 24 працівникам органів внутрішніх справ, трьом прокурорам, п’ятьом суддям тощо. В той же час, така кількість підозр була обумовлена ​​напрацюваннями минулих років та поступовим накопиченням доказової бази, тому виносити це як заслугу недоречно.

Однак навіть після таких переможних реляцій із сотень “справ Майдану” лише лічені отримали вироки. А справи щодо посадовців часів Януковича взагалі не просуваються на сантиметр.

Загалом, за результатами досудового розслідування по цім справам до кримінальної відповідальності притягнуто 397 осіб, але лише стосовно 40 осіб судами ухвалені обвинувальні вироки, при чому тільки по 34 особам судові рішення набрали законної сили!

І лише 4 жовтня 2023 року, майже через десять років була завершена найбільша справа Майдану. Найбільша, але тільки одна з багатьох. Офіс Генпрокурора нарешті направив до суду обвинувальні акти стосовно колишнього президента Віктора Януковича та 9 екс-чиновників. 

І насправді це дуже показова ситуація — якщо Офіс Генпрокурора цілих дев’ять з половиною років “розслідував” справи Майдану — справи першочергової для держави важливості, але довів до кінця лише одну, то що вже говорити про менш відомі резонансні справи?

Справа Вадима Чорного

Досить часто буває, що Офіс Генпрокурора й зовсім саботує розслідування, як сталося, зокрема, з гучною справа про спадщину одеського бізнесмена Вадима Чорного.

Вже два роки правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних правТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».

 Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.

Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.

В даний момент Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУНП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та прийняття незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій.

Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко. Зазначимо, що редакцією ElitExpert 22 вересня було направлено кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора з проханням висловити свою позицію з цих питань. У відповіді на адресу ElitExpert лише сказано, що у справі крадіжки корпоративних прав «досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває» без якихось подробиць.

Таким чином, можна констатувати, що довгоочікувана “прокурорська реформа” 2019-2020 років якщо й не стала зовсім провальною, то принаймні зовсім не покращила показники доведення до кінця гучних справ.

Можливо, цьому посприяло й неоднозначне рішення Офісу Генпрокурора про атестацію працівників. З квітня 2020 року зі складу комісіїта, яка здійснює атестацію прокурорів, прибрали міжнародних партнерів та громадськість. Наразі орган складається з чотирьох прокурорів та двох представників вузів, при тому, що раніше до нього входили три прокурори та три експерти, делеговані міжнародними організаціями, громадськими діячами та дипломатичними місіями. Таке нововведення явно підірвало довіру до призначень в Офісі генпрокурора і неминуче призвело до клановості, адже тепер, як і раніше, прокурори обирають прокурорів, виключивши з цієї процедури «чужинців».

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Добронравов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відправила під нічний домашній арешт колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а нині виконувача обов’язків голови Державного агентства резерву Дмитра Бабака. Про це повідомляє прес-служба ВАКС.

Зазначимо, що в суді не називають прізвище підозрюваного, проте, за інформацією «ElitExpert», йдеться саме про Дмитра Бабака.

«4 жовтня 2023 року АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 серпня 2023 року щодо застосування до колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. За результатами розгляду колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу сторони обвинувачення, змінивши запобіжний захід підозрюваному на домашній арешт в нічний час з покладанням додаткових обов’язків», – інформує суд.

Раніше антикорупційний суд відпустив Бабака під особисте зобов’язання. 

Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких голова Держрезерву Дмитро Бабак. За версією слідства, у 2018-2019 роках ці особи заволоділи майже 920 га державної землі у Фастові Київської області та близько 284 га ДП «Пуща-Водиця» поблизу міста Києва.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтинговое агентство ElitExpert продолжает серию публикаций, посвященных работе следственных органов и прокуратуры. В условиях военного времени любые факты, компрометирующие отдельных руководителей или сотрудников, сразу становятся достоянием общественности, подхватываются украинскими медиа и вызывают широкую огласку, а значит – бросают тень и на профессиональную деятельность таких чиновников. 

Одним из таких громких случаев стала ситуация с элитной квартирой начальника Главного следственного управления Нацполиции Максима Цуцкуридзе, о которой написали практически все ведущие украинские СМИ.

ЭЛИТНОЕ ЖИЛЬЕ

И действительно, первый и главный вопрос, который возникает у общественности при ознакомлении с биографией Максима Цуцкиридзе: откуда у чиновника со скромной государственной зарплатой появилась возможность приобрести элитное жилье в самом сердце Киева?

Роскошная жизнь может быть вполне оправданной — правда, если речь идет о бизнесмене или политике, но никак не о госслужащем. Поэтому когда чиновник живет в элитном ЖК, а квартира стоимостью нескольких миллионов гривен записана на его тещу, не имеющую никакого бизнеса и дохода, это становится предметом для размышлений.

Цуцкиридзе проживает (и это отмечено в его декларации) в элитном ЖК в самом центре Киева. Как отмечалось в материале Дениса Бигуса, квартира площадью 145 кв. м записана на тещу Цуцкиридзе – Людмилу Залужную.

Как пишут «Наші гроші», в мае 2018 она получила квартиру с 30% скидкой – за 3,68 млн грн. В настоящее время такие квартиры стоят более девяти миллионов гривен. В октябре 2018 года Залужная докупила в этом ЖК хозяйственное помещение на 700 тыс. грн., а еще через год приобрела два машиноместа за миллион. Но эти объекты не указаны в декларации полицейского.

В целом теща руководителя Главного следственного управления Национальной полиции Максим Цуцкиридзе удивительно активно инвестировала в недвижимость. Всего за несколько лет она приобрела четыре объекта в ЖК на сумму в несколько миллионов гривен!

При этом Людмила Залужная не занимается бизнесом и не ведет предпринимательскую деятельность, даже живет в глубинке Кировоградской области, и доходов на покупку жилья в центре столицы у нее, разумеется, никогда не было.

Позже в СМИ появился комментарий высокопоставленного чиновника, согласно которому его теща продала предыдущую квартиру и потом купила другую. 

Но самое главное в этой ситуации, что Главное следственное управление играет ключевую роль в обеспечении безопасности, правопорядка и защите интересов граждан. Поэтому к его деятельности выдвигаются особые требования — не только профессионализм и ответственность, но непорочная репутация.

Но если есть даже минимальные основания полагать, что кто-то из руководства может быть причастен к любым «серым» схемам, это автоматически ставит под сомнение все проводимые под его руководством расследования. Каково может быть доверие к результатам работы Следственного управления, если тень сомнения падает на самих руководителей? Вопрос остается открытым.

ДЕЛО ВАДИМА ЧЕРНОГО

Уже два года правоохранительная и судебная система ничего не делает для расследования дела, связанного с воровством корпоративных прав ООО «Басари» и ГП «Компромисс», принадлежащих общественной организации «Центр защиты инвалидов». Речь идет, прежде всего, о двух одесских бизнес-центрах: БЦ «Киевский» и подземный БЦ «Греческий».

Уголовное производство расследуется Главным следственным управлением Национальной полиции Украины под руководством И. Борца, но, как утверждает директор ОО «Центр защиты инвалидов» Аркадий Черный, следствие отказывается проводить расследование; Определений об отказе в проведении следственных действий больше, чем самих действий; нотариусу Татьяне Домбровской до сих пор не выписаны подозрения и она продолжает работать, хотя Приказом Министерства юстиции №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf) установлено, что ее действия были незаконными.

“Более того, государственный регистратор, зарегистрировавший фиктивный протокол общего собрания об изменении директора и всех участников схемы – на свободе и продолжает владеть собственностью «ЦЗИ». Необоснованное давление испытывает именно пострадавшая сторона, имущество организации «Центр защиты инвалидов» стало заложником ситуации, Приказ министерства юстиции, которым были отменены незаконные действия государственных регистраторов, игнорируется, а его действие блокируется по ходатайству прокурора Офиса Генпрокурора С. Пилипенко, руководящего расследованием”, — отмечает Аркадий Черный.

ОО «Центр защиты инвалидов» подал более 50 жалоб в суд на Главное следственное управление, о признании незаконным бездействие и принятии незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «Центр защиты инвалидов» как потерпевшему нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн ., причиненную в результате совершения преступных действий. Но до сих пор следствие не может расследовать простое преступление. В комментарии ElitExpert правоохранители утверждают, что «досудебное расследование по указанному уголовному производству продолжается» — без каких-либо подробностей.

Отметим, что редакцией ElitExpert было направлено несколько официальных запросов в адрес руководства Нацполиции, а также самому Цуцкиридзе с просьбой высказать свою позицию по данным вопросам. 

«По месту моего проживания в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О доступе к публичной информации» такая информация не является открытой, а согласно статье 14 Закона Украины «О защите персональных данных» ее распространение может производиться только по моему согласию», — сказано в ответы М.Цуцкиридзе. 

НАБУ и САП продлили срок рассмотрения этих запросов еще на 30 дней, после чего должны предоставить свои ответы по этому поводу.

В заключение можно добавить, что инвесторы, в том числе и зарубежные, опасались инвестировать в Украину еще задолго до полномасштабного вторжения, что не в последнюю очередь обусловлено именно спецификой работы правоохранительных структур. Эта неуверенность связана с неэффективностью и медлительностью юридической системы, когда речь идет о защите прав и интересов инвесторов.

При возникновении юридических проблем или даже криминальных инцидентов, инвесторы и предприниматели часто сталкиваются с проволочками и затянутым расследованием, что не добавляет уверенности в безопасности вложения средств. Такой подход усугубляет ситуацию, создавая атмосферу риска, и, безусловно, сказывается на привлекательности Украины как объекта для инвестиций.

Поэтому просто необходима ревизия и улучшение правовой среды со стороны украинского правительства, чтобы создать условия, при которых инвесторы будут чувствовать себя уверенно и защищенно на всех уровнях. Это критически важно для стабилизации и роста экономики Украины, привлечения необходимых инвестиций, да и укрепления международного доверия к стране.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Відомо, що наразі Генпрокуратура України, попри війну, завалена тисячами кримінальних проваджень. Серед них не лише стандартні, рутинні справи, а й вкрай гучні, які давно привернули увагу суспільства і викликали величезний резонанс. Але навіть такі справи залишаються без належної уваги, дивним чином «зникаючи» в лабіринтах Генпрокуратури, і їх роками ніхто не розглядає або робить це вкрай мляво.

Якщо спробувати перерахувати ті відомі справи, що все ж таки були доведені до логічного завершення, пальців обох рук буде достатньо. Це викликає обґрунтоване питання: чому так відбувається?

По-перше, ситуація, коли критична кількість справ залишається без руху, говорить про проблеми організаційного характеру. Неправильний розподіл ресурсів, відсутність чіткого контролю та моніторингу за прогресом розгляду справ, очевидно, є основною причиною затягування процесів.

По-друге, можливо, далеко не всі співробітники відповідають рівню професіоналізму, на який очікує суспільство від такого відповідального органу. Помилки, затягування термінів, некоректний підхід до розслідувань – це, здається, стало нормою. Але тут важливо розуміти, що не варто звалювати вину виключно на рядових виконавців. Можливо, справа в системі навчання, підбору та атестації працівників, яка потребує перегляду.

Є ще один бік медалі. Співробітники Генпрокуратури також люди, як усі ми, і, зіштовхуючись із величезною кількістю справ, вони роблять вибір: розглянути щось швидко, а щось «відкласти на потім». Звісно, такий виборчий підхід видається несправедливим і навіть небезпечним для правосуддя загалом.

Одна з таких справ, яку явно гальмує Генпрокуратура – справа спадщини одеського бізнесмена Вадима Чорного. Нагадаємо, як писав ElitExpert, правоохоронна та судова система вже два роки перешкоджає проведенню розслідуванню справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних прав ТОВ «Басарі» та ДП «Компромисс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».

 Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.

Вже другий рік вся правоохоронна система перешкоджає проведенню попереднього розслідування у цій справі. Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, а майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.

Більш того, слідчий суддя Печерського суду Т. Іллєва за клопотанням Офісу Генпрокурора наклала арешт на корпоративні права, забороняючи таким чином виконання Наказу Мін’юсту України.

Наразі Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУ ПП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльністю та незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій. 

Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко, призначений Заступником Генпрокурора України Ігорем Мустецем. І таким чином, на думку адвокатів, які становлять інтереси ГО «ЦЗІ», саме Мустеца і покриває бездіяльність слідства. 

МУСТЕЦА: ВОРОГ ЄВРОМАЙДАНУ ТА АКТИВІСТІВ

Так хто ж такий Ігор Мустеца, що з 2020 року обіймає посаду заступника Генерального прокурора України? Які темні плями у своїй біографії він приховує?

Як відомо, Ігор Мустеца з лютого 2011 р. по квітень 2014 р. перебував на посаді прокурора Шевченківського району м. Чернівці, а потім пішов на підвищення, став заступником прокурора Чернівецької області. Це призначення викликало хвилю обурення серед місцевої громадськості, так як Мустеца був противником Майдану і особисто відкривав кримінальні провадження проти чернівецьких учасників Революції Гідності!

Ще у 2015 році керівник «ГО «Майдан-3» Василь Забродський оприлюднив свій відкритий лист до Генпрокуратури, у якому зазначав, що людина, яка винувата у переслідуванні  активістів Майдану, повинна бути люстрована.

«Візьміться нарешті за наведення порядку у Ваших рядах. Невже Закон про люстрацію був прийнятий для чергового збору грошей із блатних? Невже ті, хто був оплотом для Януковича і його банди, стали для Вас настільки потрібними і незамінними?, — йдеться у зверненні. — Як колишній прокурор Шевченківського району Ігор Мустеца, який особисто відкривав кримінальні провадження проти учасників Чернівецького Майдану за номерами : 12013270040002956, 12014260040000154 і 12014260040000155 і особисто здійснював процесуальне керівництво, міг не просто залишитись на посаді, а стати заступником прокурора області? ? По цім справам були винесені підозри і навіть вироки… Скільки і кому завіз грошей Мустеца, щоб не бути звільненим згідно закону «Про очищення влади»?», — писав Василь Забродський.

  Пізніше, у вересні того ж року тодішній керівник Чернівецької області Олександр Фищук повідомив імена та прізвища тих, хто підлягає люстрації. Як зазначали місцеві ЗМІ, під  люстрацію потрапили: заст. прокурора області Ігор Мустеца, а також заступник голови ОДА В. Усик, начальник служби автомобільних доріг області І. Гах та начальник Дністровсько-Прутського БУВР Я. Дзюба.

Відповідне звернення щодо Мустеци керівник Чернівецької ОДА направив до Генпрокурора Віктора Шокіна.

Однак, як ми бачимо, Ігор Мустеца не тільки не був люстрований, але навпаки, навіть пішов на підвищення. У квітні 2020 року його у свою команду взяла тодішній генпрокурор Ірина Венедиктова. Але і після її відставки він залишився на своєму місці, продовжуючи працювати вже під проводом нового очільника, Андрія Костіна. 

ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТ

Зазначимо, що редакцією “ElitExpert” 22 вересня було направлені кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора а також самому І.Мустеці з проханням висловити свою позицію з даних питань, та у встановлений законом час отримали відповідь.

Як сказано у відповіді Офіса Генпрокурора від 29.09.2023 р., «прокуратурою Чершвецької області було проведено службове розслідування щодо можливої причетності керівників та працівників прокуратури Чернівецької області до криминального та адміністративного переследування учасників мирних акцій протесту під час Революції Пдності. За його результатами 19.02.2015 складено висновок, з якого зокрема вбачаеться, що в діях Мустеци І.В. порушень вимог Криминального процесуального кодексу Украіни щодо повного, всебічного та неупередженого проведения досудового розслідування у криминальних провадженнях вказаної категорії не встановлено. 
3 урахуванням викладеного перевірка за аналогічними обставинами,
викладеними у публікаціях інтернет-видань, на які посилаєтеся у запиті, не проводилася».

КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА НЕ ДЛЯ ВСІХ

З останніх скандалів, пов’язаних із ним, можна відзначити розслідування журналіста “Української Правди” Михайла Ткача. Він з’ясував, що вітчизняні чиновники плювати хотіли на всі заборони й тим паче на закон, у них все «схоплено», все куплено, бо вони – «каліфи на один день».  В розслідуванні йдеться про те, що заступник Генпрокурора Ігор Мустеца під час дії комендантської години у центрі столиці разом з охороною полюбляє сидіти у гламурних ресторанах, спеціально відкритих вночі для “еліти”. Звичайно, це — дрібниця, але непогано показує моральний вигляд високопосадовця.

 Таким чином, чи можна довіряти зараз правоохоронній системі, якщо система, здається, зайнята самою собою? Якщо на найвищих посадах у країні можуть сидіти ті, хто був противником Майдану та переслідував активістів, це повністю підриває довіру до правопорядку. Можливо, у стінах Генпрокуратури справді сидять «сплячі агенти» старого режиму, які чекають свого моменту? Тоді це не просто пляма на репутації установи, а системний збій, який може спричинити справжню катастрофу.

Хаос, який ми спостерігаємо в “розслідуванні” справ Генпрокуратурою, показує, що країні просто нагально необхідний чіткий механізм контролю та відповідальності, який дозволить раз і назавжди переконатися: або система працюватиме на благо громадян, або вона потребує кардинального перезавантаження, а всі недолюстровані “бувші” повинні бути з ганьбою вигнані звідти. 

Джерело – Олександр Добронравов, Олена Овчиннікова для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.

Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».

До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.

Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.

У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!

Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.

За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.

Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.

ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ

Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.

За даними Міністерства фінансів, найбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.

Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.

Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .

ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.

При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.

З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.

Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.

Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.

Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?

Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.

«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.

На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.

Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.

ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ

А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахунком гасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.

Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!

Зеленький

Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?

Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?

Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:

Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.

Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.

Інфраструктура та відновлення. Бойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.

Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.

Освіта. Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.

Розвиток економіки. Навіть в умовах війни ця сфера є найважливішою для держави. Незважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.

Як ми бачимо, встановлення красивого флагштока за 5 мільйонів або щоденного прибирання закритого півтора року тому Бориспільського аеропорту за 51 млн. гривень, у цьому списку немає. При цьому всі провідні світові фахівці в один голос кажуть, що тільки оптимальний і повністю прозорий розподіл коштів з державного бюджету допоможе підтримати країну на плаву та забезпечити її розвиток у майбутньому. Тому виділення грошей на ремонт театрів юного глядача — при всій повазі до маленьких співгромадян, це двадцять п’яте завдання, яким державі необхідно займатися в даний момент.

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пожежа в одеському готелі «Токіо Стар» сталася у серпні 2019 року. Тоді у вогні загинуло 9 людей, у тому числі дитина та громадянка Австралії, а десятки отримали травми різного ступеня важкості та серйозні опіки. Багато кому потім довгі місяці довелось лікуватися, а хтось повинен буде це робити все своє життя.

Близькі загиблих втратили дорогоцінні життя рідних та віру в справедливість, а винуватці так і залишаються на волі. Водночас прокурорська та судова влада не має наміру змушувати винних понести відповідальність.  

Поліція одразу взялася за розслідування справи. За результатами розслідування з’явилися четверо обвинувачених у пожежі в готелі «Токіо Стар», у тому числі й Сергій Дурач – директор і єдиний власник підприємства ТОВ «Готель Паровоз», яке володіло другим поверхом будівлі готелю «Токіо-Стар», де саме і виникла пожежа.


Між тим, за минулі з того часу чотири роки, судова справа до сих пір перебуває на стадії підготовчого провадження. Всі матеріали справи є в наявності, але жодного обвинувального акту нема. Тобто, виходить, загинули люди – та й байдуже, ніхто за це покарання не понесе.

Однієї з причин такого повільного розслідування є той факт, що прокурор, який виконує функції державного обвинувача в суді, чотири рази безпідставно не з’явився на засідання. Всі спроби постраждалих та їхніх адвокатів отримати доступ до матеріалів справи також жорстоко припиняються. 

Суддя Л.В.Гаєва, яка безпосередньо розглядає справу не прагне завершити процес, а щоразу затягує її розгляд під надуманими приводами. 

Відразу після пожежі, у серпні 2019 року, суд обрав одному з власників «Токіо-Стар» – одеському бізнесмену Вадиму Чорному – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. Стосовно другого власника готелю – Сергія Дурача, який переховувався від органу досудового розслідування за кордоном, було підготовлено клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про дозвіл на його затримання. 

Але поліція змогла затримати Дурача лише 15 липня 2020 року, коли він повернувся до Одеси з Італії, де майже рік переховувався. Буквально на кілька днів його відправили у СІЗО, але майже відразу запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт, який згодом взагалі було скасовано.

Але між тим, з 21.08.2021 р. у Приморському районному суді м. Одеси у справі №522/13891/20 розглядається обвинувальний акт відносно Сергія Дурача. Справа до сих пір перебуває на стадії досудового розслідування.

Тим часом, Сергій Дурач чудово себе почуває, знаходячись на свободі, про що свідчить те, що і після виходу із СІЗО він запам’ятався ще цілою купоюнових кримінальних справ. 

19.03.2021 він підписав Протокол фіктивних загальних зборів громадської організації «Центр захисту інвалідів»(ЦЗІ), на яких Дурача незаконно призначили директором «ЦЗІ». За цим фактом, з 18.08.2021 у ВП №2 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області розслідувалася кримінальна справа №12021162510000384 за ч.2 ст.190 КК України. З 21.01.2022 р. розслідуванням займається ДСУ НП України. У даній справі Дурача  навіть не допитували. Підозри не винесено.

26.11.2021 полтавський нотаріус Т. Домбровська незаконно переоформила корпоративні права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» на ПП «Дагда-2013»(засновники Дурач та Голова). ТОВ «Басарі» належить бізнес-центр «Київський» на Грецькій площі, а ТОВ «Компроміс» володіє підземним БЦ «Грецький».

За цим фактом, 24.12.2021 порушено кримінальну справу №42021170000000126 за ст.365-2 ч.3 та за ст.190 ч.4. Слідство не діє. Підозри нікому не винесено.

26.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №17 загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Басарі» Тарасу Іспанюку. Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). Підозра не винесена.

29.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №19 загальних зборів «Дагда-2013» про входження ДП «Компроміс» до складу засновників «Ларгент». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за тою же ст.209 КК. Підозра не винесена.

30.11.2021 Дурач С. підписав Протокол загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу 100% корпоративних прав «Компроміс». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК. Підозра не винесена.

Наразі, станом на серпень 2023 року, головний обвинувачений у справі щодо пожежі у готелі Сергій Дурач перебуває на свободі. У жодному із злочинів, пов’язаному з рейдерським захопленням ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» йому не винесено підозри. 

Розслідуванням злочину керують прокурори Офісу Генпрокурора, яких призначив заступник Генпрокурора І. Мустеця. Їх бездіяльність – це наслідок корупції та хабарництва. Вже майже два роки розслідування саботується, слідчі дії не проводяться. 

Більш того, той факт, що за останній час Сергій Дурачстав фігурантом нових кримінальних проваджень через рейдерські атаки доводить, що він цілком впевнений у своїй безкарності. Тому тут цілком можна припустити наявність скоординованих дій правоохоронців та фігуранта відразу кількох кримінальних справ. Усі злочинці на волі і продовжують володіти вкраденою власністю.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ірина Георгієва

Інвестиції в нерухомість є найбільш стабільними та перевіреними навіть не роками, а століттями. Проте більшість українських інвесторів обмежуються своїм містом чи регіоном через страх і недовіру до нових ринків та країн.

В останні роки інвестиції в нерухомість за кордоном стали більш актуальними та привабливими, а на ринку представлено безліч об’єктів Туреччини та Еміратів – але стара Європа, як і раніше, залишається не такою цікавою українським інвесторам через високі ціни та малу поінформованість про особливості ринків.

У цьому матеріалі ми розвіємо деякі міфи та познайомимо вас з новим, що має великий попит у Європі, інструментом роботи з нерухомістю – державними та приватними аукціонами, які пропонують досить вигідні умови для інвесторів та прийнятні ціни на об’єкти.

Наш співрозмовник – експерт з нерухомості та аукціонів Ірина Георгієва, яка багато років працює в Італії та Франції.

Ірина, давайте відразу розберемся, чим займається аукціоніст та чому некоректно його називати ріелтором?

Через те, що в Україні сфера аукціонів дуже мало розвинена, а більшість об’єктів нерухомості купуються через агенції, то прийнято вважати, що всі, хто займаються цією сферою — ріелтори .

Але аукціоністи мають більш розширену сферу діяльності і працюють не стільки на прямих продажах, скільки на консультуванні при купівлі нерухомості в Європі, за допомогою аукціонів, особливість яких у тому, що інвестор може придбати об’єкт за ціною, значно нижчою від ринкової.

Ірина Георгієва

Як відбувається купівля нерухомості на аукціонах в Європі?

З 2017 року я почала брати участь в аукціонах Одеси з продажу приміщень, які місто виставляло на реалізацію. І в процесі вивчення законодавства, ринку та особливостей аукціонних продажів дійшла висновку, що в Європі це більш цікаво та перспективно.

Основні відмінності України та Європи у ментальності, податках та підходах до інвестування.

У нас досі є укорінений стереотип, що потрібно жити і працювати заради дітей, щоб обов’язково залишити їм якусь нерухомість. Але в умовах нового світоустрою діти, що виросли, навряд чи будуть в ній жити, або взагалі переїдуть в іншу країну.

У Європі це давно вже не панацея, і багато хто навіть не планує купівлю нерухомості своїм дітям, оскільки ті часто живуть далеко, а іноді, взагалі за океаном. І батьківська нерухомість для них не є настільки інвестиційно перспективною, як це заведено в нашому розумінні.

Крім того, важливу роль відіграє різниця у оподаткуванні в Україні та Європі. У нас податки при купівлі чи спадкуванні в рази менші, ніж у Європі, де утримання нерухомості, для більшості людей, невигідне.

Наприклад, у Франції та Італії, де я працюю аукціоністом, більшість людей не можуть отримати у спадок нерухомість, тому що при цьому їм потрібно заплатити до 60% податків, а в них просто немає таких коштів. Тим більше, що ці гроші повинні бути «білі», адже в Європі неможливо просто взяти кошти і покласти собі на рахунок — їх походження має бути легальне і підтверджене.

І ось саме аукціони є альтернативою для продажу такої нерухомості. Наприклад, у власників немає спадкоємців, тоді вони передають своє житло державі, замість довічного утримання в будинках для людей похилого віку. А держава може її продати лише з аукціону. Найчастіше це дуже перспективні об’єкти для інвестування, і, на відміну від України, цей процес є досить швидким, живим і «прозорим».

Загалом, у Європі аукціонна система дуже розвинена та вигідна, тому нею й користуються. В Україні цей процес має здебільшого негативне сприйняття серед суспільства, тому що навіть через роки можуть з’явитися спадкоємці чи інші претенденти на придбане вами майно, і людина зав’язне в судах або взагалі втратить нерухомість. В Європі, якщо нерухомість потрапила на аукціон, то власник вичерпав усі законні способи її повернути собі, окрім як викупити. І далі умови аукціону для нього, як і для решти, абсолютно однакові.

Крім того, після придбання нерухомості з аукціону, покупець стає єдиним її власником, і жодних оскаржень чи переглядів не може бути.

Тому інвесторам і потрібен аукціоніст – для розуміння процесів роботи аукціонів, законів країни інвестування, допомоги та консультацій при виборі об’єкта. Професіонал, який правильно зорієнтує, підкаже, у що краще вкладатися, складе інвестиційний план по об’єктах і сам їх перегляне, якщо інвестор не має можливості бути присутнім особисто.

Ірина Георгієва

Як людям інвестувати в європейську нерухомість через аукціони, чи зможуть вони це зробити самостійно або краще звернутися до фахівців?

Зрозуміло, потенційним інвесторам доцільніше звернутися за професійним супроводом до фахівців, які мають багатий досвід на ринку, які зможуть допомогти клієнту з відкриттям рахунку в європейському банку, і з рештою питань, що стосуються аукціону.

У чому перевага європейського ринку для таких інвесторів?

По-перше, я пропоную участь в аукціонах Франції, де ліквідність нерухомості одна з найвищих, і в Італії, де досить висока пасивна доходність від оренди нерухомості або її реалізації. Інші країни Європи мають нижчі показники прибутковості, тож я з ними не працюю.

По-друге, висока сезонність Італії та Франції для оренди – не менше 9 місяців на рік.

Стартова вартість нерухомості на аукціонах завжди мінімум на 40% нижча за ринкову, і навіть при фінальному продажі вона дуже рідко доходить до ринкової.

Наведу приклад – квартира в Антібі, на Лазурному Березі Франції за 150 метрів від моря та площею 55 кв. метрів, вийшла на аукціон зі стартовою вартістю 70 тисяч євро, коли в цьому будинку аналогічна квартира коштує 280 – 320 тисяч євро. У результаті цю квартиру було продано за 130 тисяч євро. Звичайно, часто в такій нерухомості потрібно робити ремонт, щоб її можна було здавати в оренду або жити самим, вирішити питання з виселенням минулих мешканців, але, все одно, на це сумарно піде не більше 50 тисяч євро, що в будь-якому випадку менше, ніж купувати її просто на ринку без аукціону.

Ірина Георгієва

Що дає придбання нерухомості для інвестора, якими є поточні витрати та ризики?

Потрібно розуміти, що багато європейців самотні і претендувати на спадок просто нікому – це про ризики. І навіть якщо власник має спадкоємців, але майно через суд пішло на аукціон, і ви його придбали, то я можу гарантувати на 100%, що його ніхто у вас уже не відбере.

Крім того, купівля нерухомості дає перевагу на отримання посвідки на проживання та соціалізацію в країні купівлі. Наприклад, у Болгарії є мінімальний фінансовий поріг для отримання посвідки, але в старій Європі цього немає. Але саме придбання нерухомості спрощує процес отримання документів та дозволяє продовжувати час перебування в країні, просто надаючи довідку про наявність житла.

Також, наявність нерухомості дає кращі умови для кредитування у європейських банках. Інвестор повністю вливається у соціальне життя країни, отримує податковий номер та стає повноцінним фінансовим резидентом.

Щодо податків на нерухомість, вони ненабагато більші, ніж зараз в Україні. Крім того, у Франції, на Лазурному березі, через географічне положення, витрати на опалення мінімальні.

Є специфічні податки, такі як податок на розкіш, але це 1-1,5% на рік, і він залежить від площі нерухомості.

Якщо людина придбала об’єкт не для житла, а для інвестування, то я пропоную постпродажне обслуговування. До нього входить страхування, оплата комунальних послуг та питання з оренди. За досвідом можу сказати, що самостійно цим займатися невигідно та складно, не працюючи постійно у цій сфері.

Наприклад, якщо при оформленні необхідно звернутися до суду, потрібен адвокат із відповідною ліцензією. Для мінімізації ризиків я вже маю перелік досвідчених адвокатів для таких питань, з якими я працюю, і вони супроводжують наших інвесторів.

Ірина Георгієва

Яка ліквідність та прибутковість нерухомості після її придбання?

Вклавши у квартиру чи будинок від 150 тисяч євро у Франції чи північній Італії, щорічне зростання вартості оренди та самої нерухомості складе 1-2%. Торік Франція показала рекордні +15% за рік до вартості, якщо купувати на перепродаж. Це пов’язано з міграцією з України, Росії, Казахстану та Молдови. Останнім часом, багато клієнтів записуються до нас на консультації саме із цих країн.

Якщо розглядати Туреччину та Об’єднані Арабські Емірати для інвестицій та життя, дуже важливо, чи підійде вам ментальність цих країн. Крім того, Туреччина може незабаром інвестиційно насититися, і ринок «просяде», до того ж, як показали нещодавні землетруси, там є велика проблема з дотриманням норм будівництва та пожежної безпеки.

На мою думку, саме інвестиції у стару Європу – це завжди довгостроково, це для дітей, для бізнесу чи переїзду. Це для змін.

Джерело – Розмовляла Олена Овчиннікова для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже другий рік поспіль правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаною з крадіжкою майна, що належить громадської організації «Центр захисту інвалідів». 

Як зазначає видання ElitExpert, мова йде про незаконне захоплення двох об’єктів — столичного бізнес-центру «Київський», що належить ТОВ «Басарі» та підземного БЦ «Грецький» в Одесі, що є у власності компанії «Компроміс».

Справа в тому, що 9 листопада 2021 року, за заявою члена злочинного угрупування, яке незаконно заволоділо майном, Валерії Гoлoви було порушено кримінальне провадження №12021162510001488, стосовно власників ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» з приводу заволодіння корпоративним майном.

Але адвокати потерпілої сторони зазначають, ця справа була порушена без складу злочину, оскільки витяги з ЄРДР показують, що Валерія Голова ніколи не мала зазначених корпоративних прав у цих компаніях, а всі дії нею проводяться лише для ускладнення розслідування злочину.

Проте відразу після відкриття кримінального провадження Валерія Гoлoвa звернулася до суду з вимогою накладення арешту на майнові права і вже 19 листопада суддя Приморського суду В.В. Іванов виніс ухвалу про арешт корпоративних прав компаній «Галатея», «Басарі», «Компроміс», що належать «ЦЗІ».

Як відомо, право на подання потерпілим клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування виникає лише після повідомлення особи про підозру (при чому за наявності підстав, визначених ст. 276 КПК України). Але слідчому судді Приморського районного суду було достатньо і поданою Головою В.О. цивільного позову до моменту вручення такого повідомлення та поданого клопотання про арешт майна. 

На думку адвокатів, що представляють інтереси ГО «Центр захисту інвалідів», реальною метою арештів майна було перешкоджання їхньому поверненню законному власнику після рейдерського захоплення і створення умов для протиправної перереєстрації третіми особами прав на нього. 

До речі, згодом всі ці процесуальні порушення були встановлені Одеським апеляційним судом та зафіксовані в Ухвалі від 06.04.2022 року (справа № 522/22174/21, провадження № 1-кс/522/12014/21).

У відповідь ГО «ЦЗІ» звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції. Там справу розглядала спеціальна Антирейдерська комісія, і за підсумками її роботи 24 грудня 2021 р. Міністерство юстиції ухвалило Наказ №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf), яким було встановлено, що дії нотаріуса Тетяни Домбровської та наступні реєстраційні дії по перереєстрації майна незаконні та повинні бути одразу ж скасовані. 

Здавалося б, все дуже просто – є відповідний наказ Мін’юсту, щоб виконати його, залишалося лише зареєструвати його у держреєстратора та повернути захоплені активи власникам. Однак це неможливо виконати вже рік, доки не знято судове накладення арешту. Взагалі, на думку опитаних юристів, це рейдерство було організовано дуже професійно, на високому рівні, і в ньому відстежується чіткий план.

Наказ Мін’юсту передали до Приморського суду Одеси 4 січня 2021 року — з метою відновлення порушених прав ГО «ЦЗІ». Судді Іванову було подано клопотання про скасування накладеного ним арешту, який за законом мав зняти арешт протягом 72 годин (згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України). Однак під різними приводами суддя затягував розгляд справи, що дало рейдерам час накласти інші арешти у різних судах.

Лише через місяць, 7 лютого, клопотання було розглянуте, але і тоді суддя безпідставно відмовивзаконним власникам у його задоволенні. З того часу ситуація загрузла в нескінченних кримінальних провадженнях та судах, а люди, що брали участь у легалізації вкрадених активів, звертаються до судів з метою заблокувати Наказ Мін’юсту досудовими арештами та скасувати його.

За час, поки суддя Іванов ніяк не міг розглянути клопотання, було накладено три нові досудові арешти:

-14.01.2022 р. досудовий арешт наклав суддя Одеського Окружного Адміністративного суду Бутенко О.В, справа №420/518/22.

-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В., справа №504/158/22;

-18.01.2022 р. досудовий арешт наклала суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д., справа 492/25/22;

ГО «ЦЗІ» подали навіть скаргу на суддю Іванова В.В. до Вищої Ради Правосуддя, проте у зв’язку з тривалою бездіяльністю цього органу, скаргу ще не розглянуто. Також заяву на суддю Іванова було направлено до Національного Антикорупційного Бюро, проте НАБУ відмовилася порушувати справу за цією заявою.

Таким чином повернути своє майно «Центр захисту інвалідів» знову не зміг, оскільки на нього вже накладено нові арешти.

Станом на серпень 2023 року вісім суддів у різних судах України, за фіктивними позовами, винесли незаконні рішення та наклали досудові арешти на всі захоплені активи і заборонили виконувати Указ Мін’юсту. Окрім згаданих вище суддів Іванова, Бутенка, Вінська, Гусєва, арешти наклали ще• суддя Стасюк С.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/2281/22;• суддя Іллєва Т.Г., Печерський районний суд м.Київ, Справа №757/21736/22-к;• суддя Анісімова Н.Д., Білгород-Дністровський суд Одеська область, Справа №495/7512/22;• суддя Котков О.В., Господарський суд м.Київ, Справа №910/11679/22.

Головна проблема полягає в тому, що процес оскарження «ЦЗІ» накладених арештів в судах вищих інстанцій досить повільний. На зняття одного потрібно близько року, а новий арешт рейдери накладають за тиждень. Прокуратура також не діє, і грає на боці рейдерів, не виконуючи наказу Мін’юсту. Більш того, саме за клопотанням Офісу Генпрокурора, суддею Іллєвою, Печерського суду Києва, було накладено один з арештів на корпоративні права. Тобто навіть Офіс Генпрокурора явно перешкоджає виконанню Наказу Мін’юсту.

Зрозуміло, що рейдерство такого масштабу просто не могло б відбутися, якби його не прикривали правоохоронці та вся система. З тих часів минуло півтора роки, а правоохоронці навіть не намагаються розібратися у злочині. 

Наразі слідство проводить головне Слідче управління Нацполіції при наглядовому керівництві Офісу Генпрокурора. Усі скарги «Центру захисту інвалідів» відкидаються, на численні запити надходять формальні відписки про те, що «слідство триває», особи, які явно причетні до цього рейдерства, не опитуються, в одеських нотаріусів, які були задіяні у схемі, навіть не проведено обшуки… І доки громадська організація шукає правди в судах та правоохоронних органах, рейдери користуються цілковитою безкарністю.

У свою чергу, ElitExpert звертається до всіх, хто має якусь інформацію з приводу вказаних подій або стосовно осіб, про яких йдеться: відомості можна надіслати на електронну пошту агентства [email protected].

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня123...454Наступна Сторінка 2 з 454

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12379 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014