Я обещала себе, что никогда не поеду к сепарам, но мокши задрали меня своим враньём о ” чудо- изменениях”. Кто возвращается из Крыма, говорят кто что. Вот, к примеру, один заказчик Сергея, патриот, кстати, говорил: ” Уже на таможне видно, где Украина, а где Россия.

У нас туалет в поле стоит, а у них в кране горячая вода течёт”. Да, у нас туалет в поле). А почему, собственно, Украина должна строить туалеты для предателей, которые едут отдыхать на оккупированную территорию? И так поссут, не сдохнут. Однако, когда заходишь в туалет в России, и правда, сразу видно и ощутимо носом- это Россия). Ни в одной стране мира больше не встретишь такого запаха. Может быть, Серегин знакомый был первым посетителем этого туалета после сдачи в эксплуатацию? ХЗ? Но горячей воды там не могло быть, априори, т.к. из двух раковин, кран есть только на одной, и один, из которого тонкой струйкой перманентно бежит холодная вода, второй кран с горячей водой не предусмотрен. Т.о. патриот pizdit. Ну, все по порядку. Мы должны были выехать в 4 утра. Понимаете, это реально для жаворонков всяких. Поэтому, когда Неля позвонила в 3.45 и спросила, на подъезде ли я, я хотела её послать подальше, а потом вспомнила: ” Блять, я ж в Крым еду”. Из за меня мы выехали в 5.15. Крымская трасса в хорошем состоянии и почти пустая, поэтому в 6.20 мы были на пропускном пункте в Каланчаке.

Вы знаете, очень много наших людей едут в Крым. Видимо, их подвозит к, как там назвать эту границу, автобус, и они идут 2 км, и катят чемоданы на колёсах, как в аэропорту, а с той стороны ждёт другой автобус. Машин было не оч много, сначала не пропускали наши, а потом те. Мы провели там почти шесть часов. Кто то из моих заботливых друзей снял мой желто – голубой флажок с лобового стекла! Не могу добиться, кто?? Ну, может, и к лучшему? Мандалина в последнем окне, акая и окая одновременно, спросила: ” Валерия, Вы у нас то впервые?” ” Шоб ты была здорова, сучка крашенная!”- пожелала я ей про себя, кивнув в ответ. Заправка с татарским названием на въезде в Армянск практически не изменилась, только ценники в рублях.

Бензин дешевле, чем у нас (20грн. за литр 95го примерно), кофе дороже на 40%, сигареты на 50%, хот- доги и вся остальная еда – на 100%. Поехали. Жду перемен. Я не была тут пять лет. Ну, нет автобана! Все такое же, как и было раньше, слегка замызганное. Тот же вагончик с мёдом за ЖД переездом перед Красноперекопском. Та же самса тандырная, те же коровы и гуси, те же скромно одетые люди- ни одного ни то что в белых штанах- в тапочках с пушком никого. Нет, господа и дамы, это не Рио- де- Жанейро, это не Анталия, не Болгария, даже.

Дороги кое где отремонтированы, кое где залатаны, ям нет. Но так и было пять лет назад! Приехали в Симферополь, перемен нет, на площади Ленина стоит Ленин, как йух, на выезде строится огромная мечеть, красивая. Перевальное – село недалеко от Красной Пещеры. На этой даче я часто бывала и хорошо знаю хозяев. ” Есть у вас интернет?”- спрашиваю. (телефон отключился полностью. Ни навигатор, ни сеть, ни интернет- ничего не работает). ” Нет интернета, дорого платить “- отвечает. Как жили плохо, так и продолжают. Нет улучшений. Гнездо птичье над столом заметила моя попутчица и спрашивает, живут ли там птички. Хозяйка- учитель младших классов, отвечает: ” У нас в школе был Украинский уголок, его ликвидировали, мне жалко было выкидывать, я забрала на дачу”. Лучше бы она себя и Родину свою жалела(! Мы поняли, что в горы уже не попадём в этот день и поехали в Алушту купаться. На пляже и в городе люди есть. Машин с украинскими и иностранными номерами нет. Чёрное море в Крыму- лучшее море в мире! Мне обидно! Это мой Крым, а не ихНИЙ! Почему я не могу сюда ездить??? Мы выехали часов в девять, купили сыру, лавашей и персиков- очень дорого.

В Крыму все дороже, как минимум вдвое. Эмоции обиды, досады, непонимания, непринятия, гнева.. сделали своё чёрное дело- я серьёзно травмировала обе ноги буквально через десять минут после начала похода. Каким то чудом я прошла около восьми километров. Чёрная речка, по которой мы шли, то поднимаясь на высоту, где летают орлы, то опускаясь в урочище, вовсе не чёрная, как мои эмоции, а небесно- голубая, полноводная, с порогами и заводями, увитая лианами и плющами, окружённая большими и маленькими деревьями, на которых поспели плоды. В горах тоже ничего не изменилось- там величественно и прекрасно, идеально, перфектно, лучше не может быть.. Наш приятель доктор и проводник, по совместительству, увидел, что мне не пройти запланированный маршрут и объявил остановку на ночлег, оказал мне медицинскую помощь ( ну, мне нечего было бояться, с нами было три врача и медсестра)).

Наш поход превратился в пикник опять из за меня. Мы купались, дети и взрослые прыгали с тарзанки, ели, спали. В обед двинулись назад, по прямой, шесть километров. Я шла в ” кроксах ” проводника, из за множества бинтов тапки сидели на мне довольно плотно, идти было норм. Мы побывали на красивом таком хребте, называемом ” Крокодильчики”, потом заехали в Скалистое, купались там в озере, образовавшемся на месте бывшего карьера по добыче какого то камня. Т.о. мы проехали по дорогам половины Крыма. Идёт строительство дороги от Бахчисарая до Севастополя. Стоит свернуть с главной дороги – ямы и горбы- нет перемен. Люди в Крыму не стали жить лучше, они работают больше и получают больше, вроде бы, но не могут купить того, что они покупали на свою зарплату в гривнах. Улучшений нет. При этом они морально удовлетворены, сбылась их ебучая мечта, теперь они могут все вместе ненавидеть Америку и противостоять НАТО. Пропаганда просочилась, даже, в туристический фольклор).

Мне нужно на работу, уже понедельник, но мои друзья говорят, что нужно ехать ночью, тогда очередь на разделительной полосе меньше. И мы поехали в Кацивели. Пять лет назад на этом пляже было множество кафешек, теперь нет ни одного. Людей практически нет, но есть миллион маленьких скал у берега, пирсы с которых можно нырять, темно бирюзовая прозрачная тёплая вода и идеальная галька, как конфеты ” морские камушки ” точь в точь. Дорога к морю длинная, широкая, крутая и заброшенная. Но, в Крыму любые трущобы выглядят, как прекрасный замок, сам Господь декорирует всё цветами, хвойными и лиственными деревьями, камнями, лечебными травами. Мне бы хотелось жить и умереть в таком месте, вот, чтобы море и горы…( В Ялте пафосно наряженные люди фланируют по моей набережной и говорят на наречии, которое так неприятно южному уху, когда голос идёт вверх, не может потянуть выбранную тональность и превращается в писк, и женский, и мужской. Оккупанты! Они не уйдут! Ни одного английского, польского или итальянского слова не услышать тут. Ничего хорошего не появилось в Крыму, только создалась атмосфера, душная и убийственная для меня- совок( кругом враги, а мы счастливо живём с детства до старости). Отже, прощавай, мій любий Криме.

Це була наша остання зустріч. Більше я не приїду. У мене болітиме серце, як у покинутої дружини, яка потрапляє в дім до свого колишньго і бачить, він змінився, бо співає пісню своєї теперішньої половинки, дурної тітки, жирної, старої та негарної, неосвіченої, темної, брехливої. Як змінився його вигляд і настрій, вже немає привітної посмішки та його відомої харизми. А та покинута жінка знає добре, який він справжній- найкращий! Стара відьма обдурила його, зварила зілля з совкової поєбень-трави, вдягнула його в камуфляж та берці, а йому пасували білі шорти та яскраві майки, які красувалися на засмаглому атлетичному тілі та притягували погляди молодих дівчат, бо з нею від був файний хлопець, а із тією став старий огидний дід, другий секретар горкому на пенсії. Але покинута жінка добре розуміє, нічого не вдіяти, треба забути, викреслити! Дарма я поїхала! Не люблю сепарів, цих недолугих людей, які хочуть на шару, щоб всі були однаково бідними, рахували радісно мідяки, що кидає їм той хуйло, сидячи при цьому на мешку з золотом та діамантами. Я б зрозуміла їх, якби вони вимагали широкої автономії, податкових пільг для тих, хто будує шикарні готелі, величезні термінали аеропортів та найкращі у світі морські порти, але я, руська за національністю і руський філолог за фахом, ніколи не зрозумію тієї ненавісті до свого коріння, якою дихають люди з українськими призвищами в Криму.

Майже кожного разу, коли я поверталася з Криму, в мене виникало жагуче бажання – вивчити українську, та наступного разу спілкуватися в Криму виключно державною мовою, взяти побільше грошей і отримати відповіді найгарнішою мовою світу в обмін на щирі чайові. Ті сцени з п’єси із назвою ” українофобія ” назавжди залишились у моїй пам’яті, як величезні купи гівна. Ось найяскравіша така картинка. 2005 або 2006 рік, ми приїхали в гості до близькіх родичів в Севастополь. Вирішили відправитися на морську прогулянку. Підійшли до пірсу, де баркаси чекали на відпочивальників. Товстий чоловік с рудою бородою сказав, що зараз його черга катати туристів. ” Капітан Сергій Бондаренко ” було нашкрябано на бейджику. Він повіз нас дивитися чорноморський флот. Іржаві посудини, віджаті у німців, що не знали ремонту з часів віджаття. Капітан намагався вести екскурсію. З перших слів він згадав, що Ющенко грозився вивести флот з нашої теріторії. Капітан мріяв, якби те сталося, як би знищував цей грізний флот Ющенка, стріляв по ньому, топив, рвав на шматки. Щодалі він рухався у своїх збочених мріях, його пика ставала все огиднішою. Залишки їжі вилітали з маленького рота та осідали на рудому волоссі, чорні рідки зуби скалилися між червоними маленькими губками. Я заліпла на тому противному роті і відчувала, що зараз почну блювати. Я закричала: ” Мені погано! Повертаємось!” На березі я сказала чоловіку: ” Він собі це дозволив, тому що ми розмовляли руською”. Я зателефонувала мамі моєї найкращої подружки, вчительці української мови та літератури: ” Тьотя Валя, навчить мене, будь ласка”. Вона відповіла, що найкраще навчання – це читання і порадила що читати. Я читала. Кожного разу я згадувала капітана з Севастополя, порівнюючи його з капітанами з Анталії. За ті ж самі гроші нам показували райські острови, годували смачним обідом, обливали піною і розповідали тільки те, що ми хотіли слухати. Тому що капітан з турецьким призвищем з гордістю підкреслює, що він турок. Він розуміє, що туристи відпочивають, а не беруть участь в політичних дебатах. Він показує свою країну під найкращим кутом, бо хоче, щоб люди поверталися знов і знов, він вміє продавати послугу, бо йому подобається його робота, і він розглядає її, як улюблену справу, а не єдиний шанс заробити на шматок хліба та чарку горілки, він просто любить свою країну, а не ненавидить якісь інші.

А Чорне море в Криму не гірше Середземного, тривалість сезону майже така сама, клімат такий же субтропічний, ось тільки народ інший, нерозумний. Аж раптом в Криму потеплішало. З’явилися жовто- блакитні прапори, рекламні борди, вивіски, об’яви українською. Наш маленький племінник вигукнув: ” Дивись! Тарган!”, побачивши жука- солдатика, а моя ватна невістка розчулено посміхалася: ” В садочку вивчає українську”. На сльоті дівчата виконували український народний танок разом с доктором з Німеччини- викладачем заходу. Наш приятель, колишній військовий у високому чині, корений кримчанин розповідав анекдоти та байки гарною українською біля вогнища в останньому поході влітку 13 року… Українське ставало модним в Криму. Може й було щось тролінгове в тій українізації, але я почувалася комфортно і не замислювалася, чому вони змінили поведінку. Тільки нещодавно збагнула, вони вважали, що зек з Єнакієвого зробить їм УРСР. Вони б опудало ладні були обрати в президенти, аби воно б вигукувало: ” Росія- Росія”. Тож, єбіться конем на своєму мосту, а на мене чекають інші гори, ” на которых ещё не бывал “. Я прошу вибачення за мою ” французьку “, і я роблю багато помилок, коли пишу українською. Цей пост написала в Криму, інтернета не було, а вільний час мала). Я не можу заспокоїтися вже п’ять років, ніколи не зможу! Тому в цій публікації майже самі емоції.

Источник

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO