Статті

— А ким вони мають працювати? Двірниками? Машиністами? Газети продавати?, — не міг вгамуватися офіцер одного із спецпідрозділів. Кілька років тому ми говорили  про родинні зв’язки та закриту прокурорську систему. На неодноразових зустрічах спец призначенець міг розповідати про всіх: поліцейських, сбу-шників, суддів, навіть свої колег і керівництво по роботі.

Та коли мова заходила про прокурорів – його немов підміняли. Як то кажуть – замикався у собі.

Не те, щоб був із лякливих – з колегами, вони вивели на чисту воду не одного суддю, придумували такі спецоперації, що жодний режисер в Голлівуді не зможе реалізувати.

— Прокурори – це особливий, закритий світ. Краще у нього не лізти. Там “чужих” не буває. Вони здійснюють нагляд за законністю діяльності усіх органів. Усіх. Краще не зв’язуватися.

“Боги Олімпу”

І це насправді так. Більшість людей свято переконані, що у юридичній площині все залежить від суддів.

Насправді, набагато більше повноважень у прокурорів.

До прикладу. СБУ, поліція, органи ДФС (податкова міліція), НАБУ чи ДБР здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Прослуховування, стеження.

Нагляд за додержанням законності при ОРД здійснюють прокурори.

На наступному етапі – проведення досудового слідства.

Нагляд – знову ж таки прокурори. Вони є процесуальними керівниками.

Наступне – суд. Прокурори представляють інтереси держави та громадянина у судах.

Вони також є державними обвинувачами.

Також, прокурори все ще продовжують розслідувати значну категорію підслідних їм злочинів.

На будь якому описаному етапі, людина, чи згодом уже в статусі підозрюваного, обвинуваченого — чи то пересічний кримінальник, чи то підприємець у якого “забирають” бізнес, на всі дії правоохоронців може скаржитися у прокуратуру.

Від прокурорів дуже багато що залежить. Ще на стадії слідства, як процесуальні керівники, вони можуть когось із учасників справи вивести із-під удару – закривши кримінальне провадження відносно цієї особи.

Прокурор може змінити статтю на більш м’яку, відповідно в майбутньому, просити у суду менше покарання.

Навіть коли справа вже суді – прокурор може її відкликати. І закрити.

Прокурори можуть дуже і дуже багато.

Родом із СРСР

Андрій Палюх вважає, що його люстрація із керівної посади в прокуратурі єнесправедливою. Через два роки після звільнення, на одній із прес конференцій він розповідав, що не можна усіх прокурорів міряти під одну лінійку.

Андрій Палюх почав працювати в органах прокуратури із 88-го року. У 2004-му обійняв посаду прокурора м. Львова. Цікаво, що Палюх також пропрацював і у відділі підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури області.

(Фото — http://logos-ukraine.com.ua)

Є така тенденція на Львівщині – прокурори безпосередньо працюють в судах, беручи участь в засіданнях. А їхня найближча родина – судді.

Так і в Палюха. Його дружина була призначена суддею Миколаївського районного суду у 2006-му. Однак, уже в 2007-му переведена на посаду судді в Залізничний суд. Хоча судів в Україні кілька сотень, але Наталія Палюх потрапила саме у Львів. Де прокуратурою міста керував її чоловік.

У прокуратурі на Львівщині багато років працював й Ігор Ліуш.

Ігор Ліуш. Фото – “Львівська пошта”

Якось так дивно співпало, але сина Ліуша – Андрія, у 2008-му призначили суддею… в Залізничний суд м. Львова. Де працювала дружина Палюха.

А вже у 2010-му обоє цих прокурорів стають заступниками прокурора Львівської області.

До слова, син — Ліуша – суддя, із 2013-го є заступником голови цього суду.

* У відповідь на запит, суддя Наталія Палюх перелічила ряд законодавчих актів, та вказала: “відповідно до норм зазначених Законів суддя не має ніякого відношення до призначення та переведення судді чи прокурорів. Також повідомляю, що запитуваною вами у зверненні інформацією щодо можливого сприяння будь-якими особами у призначенні та переведенні суддів чи прокурорів я не володію”, — написала суддя Н.М.Палюх.

Надійщла відповідь і від судді А. Ліуша. Андрій Ігорович, по суті заданих запитань, відповів: “… наголошую, що з особою на ім’я Палюх Андрій Ігорович, я не знайомий та така мені невідома. Також мені невідомо, які посади вказана особа займала в органах прокуратури протягом своєї трудової діяльності. Також до часу свого призначення суддею Залізничного районного суду міста Львова у 2008 році, з суддею Палюх Н.М., я теж знайомий не був.

Також вважаю за необхідне зазначити, що висловлені вами у ствердній формі припущення щодо неправомірного призначення на посаду судді внаслідок втручання третіх осіб без ґрунтовних та аргументованих доказів є неприпустимими”, — написав А.Ліуш.*

Приклад

Звісно, судді мають керуватися Законом та бути неупередженими, як і прокурори.

Але в таке важко повірити, коли у справах суддів Палюх чи Ліуша приходять на засідання прокурори. Підтримувати державне обвинувачення. А два заступника прокурора області – Палюх-чоловік і Ліуш-батько.

Адже, навіть у банальних адміністративних справах можна простежити потенційний конфлікт інтересів. У справах, що стосуються давніх знайомих та розглядаються зовсім іншим суддею.

Колега по мантії Н.Палюх із Залізничного суду — Іванна Іванюк.

фото Facebook —  Іванюк Іванни

22 вересня 2017 року вона винесла постанову, та визнала винним Зембу Тараса, у вчиненні адміністративного правопорушення, наклавши мінімальне адміністративне стягнення.

Він був родичем Людмили Земби, співзасновника ТОВ “Танаїс-ЛТД”. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, іншим співзасновником цієї організації є Михайло Гуменчак – батько судді Наталії Палюх.

А як це пояснює Іванна Іванюк?

«…на час розгляду вказаної справи повідомлена Вами інформація мені відома не була, достовірність такої інформації на даний час мені також не відома, окрім того, така інформація жодним чином не могла б вплинути на об’єктивність або неупередженість прийнятого мною рішення» — відповіла на запит Іванна Іванюк.

Натомість Н. Палюх відписала, що у час коли винесено зазначену постанову перебувала у відпустці і про розгляд справи їй нічого відомо не було.

«…В мене відсутня інформація про те, що Земба Тарас Антонович є родичем Земби Людмили Ігорівни, а відтак конфлікту інтересів щодо розгляду суддею Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д. зазначеної вами справи не вбачається» — аргументувала свою позицію суддя Палюх.

Можливо, на сьогодні вони й справді вже не родичі. Але у минулому були точно. У самій постанові суду вказано адресу реєстрації Тараса Земби. За цією ж адресою у минулому була зареєстрована і Людмила Земба. За даними сервісу Youcontrol, в далекому 1996 році ця ж сама адреса була вказана як юридична адреса ТОВ “Танаїс-ЛТД”, яким на той час особисто керувала пані Палюх, нині суддя.

Наталія Палюх, використано скрін-шот із відео

Працевлаштування та перемога на тендерах

Та повертаємося до судді Ліуша. Є у нього сестра. Двоюрідна. Оксана Дейнека (Ярема). Багато років вона була одружена із Віктором Дейнекою. Той зробив свою кар’єру у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України Львівщини. У 2011 році його призначили на посаду першого заступника начальника.

А ще у сина екс-прокурора, судді А. Ліуша, окрім сестри, є дружина.

Марія. І так дивно співпало, що вона, кілька років тому, потрапила на роботу в це саме управління ДСА Львівщини.

На моє запитання, чи не вбачає пан Дейнека конфлікт інтересів у вищеописаних фактах, я отримав відповідь, що “запитувана інформація не є публічною”.

Ні-ні – ніхто нікого “не лобіює”. Це в суддівських і прокурорських так співпадає.

Але, подумають читачі, що там судова адміністрація вирішує. Який там в неї вплив може бути. То ж  не суддя.

Не зовсім. Бо суддям із адміністрацією треба дружити. Саме її керівництво, до прикладу, вирішує, у якому суді, і які приміщення треба ремонтувати. Чи — що потрібно закуповувати. І скільки.

Так ось – про черговий “не конфлікт” інтересів.

Уже в 2014-му Дейнека став керівником Управління. І – головою комітету з конкурсних торгів. Тендери проводили. Два роки – на ремонт одного із районних судів перемагала компанія “А.Омега”. Із засновниками – Буфанами. Тато та син.

А інший син —  Назар Буфан, ще донедавна працював у прокуратурі Львівської області.

Як я написав – головою комітету з конкурсних торгів був Віктор Дейнека.

А його тодішня дружина – Оксана Дейнека, працювала та працює в прокуратурі Львівської області.

Навіть, у відділі, який також займався і підтримкою державного обвинувачення в судах.

Зірка генерала Пісного

Із кланами Палюхів – Ліушів — Дейнек пов’язані не менш яскраві династії.

Від грудня 2009-го (до приходу на посаду заступником прокурора області), Палюх десь із рік керував прокуратурою Шевченківського району.

Його помічником була Галина Борейко. Для пересічних громадян її прізвище не говорило рівним чином нічого. Та насправді…

Галина Борейко. Фото – прокуратура Львівської області

Допомагала прокурору Палюху не хто-небудь – а племінниця Василя Пісного. Останній був перевіреним та добрим другом Юрія Луценка. Саме із Луценком пов’язані усі кар’єрні професійні зрости Пісного.

Будучи Міністром внутрішніх справ, Луценко поставив Пісного керувати міліцією Тернопільщини. А згодом – призначив на Львівщину.

За Януковича – Пісний не залишився без роботи, та керував новоствореним Управлінням з розслідування особливо важливих справ Державної податкової адміністрації України у західному регіоні.

Він також був депутатом, а згодом, першим заступником голови Львівської облради. Близьким до Степана Кубіва. Саме Кубів, на той час нардеп, виступав в облраді на підтримку кандидатури Пісного на обрання першим заступником голови. Вони обоє були із “Фронту Змін”, а у 2012-му — стали кандидатами у нардепи від “Батьківщини”.

Ще до цього, у стінах Львівської облради, Пісного та Кубіва не раз помічали у товаристві один одного.

Після Революції, Пісного поставили керувати Департаментом економічної злочинності МВС.

Ю.Луценко був лобістом у призначенні на наступну посаду Пісного – заступником начальника ГУ БКОЗ СБУ – про це  із трибуни Верховної Ради заявляв народний депутат України В. Парасюк.

Такий от у Галини Борейко впливовий дядько – Василь Пісний.

Так ось, подопомагавши Палюху, вона згодом стає прокурором у відділі, який займається і представництвом інтересів громадян та держави в судах.

Ну от тягне усіх тих родичів – на посади, пов’язані із судами.

А ще, представники прокурорських династій працюють неодмінно у елітних відділах – боротьби із різноманітною корупцією. Так би мовити – “хлібних”.

У Борейко там теж була протидія злочинності та корупції у сфері транспорту.

Передостання посада — начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури області.

Ну і – з 2016-го – золота пора.

Генпрокурором обрали Луценка. Побратима її дядька Пісного.

І Луценко своїм наказом призначив Галину Борейко на посаду заступника прокурора Львівської області. Як вона пояснювала – не вбачає у цьому жодних проблем – бо конкурс на цю посаду не передбачений.

Одним словом – все окей. Знову – “не конфлікт” інтересів.

До слова – попередня посада Борейко – начальник відділу запобігання та протидії корупції — “перейшла у спадок” Оксані Дейнеці. Тодішній дружині Віктора Дейнеки, очільника судової адміністрації. Двоюрідній сестрі судді Ліуша. Батько якого працював разом із Палюхом. У якого набиралася досвіду Борейко.

Та прокурори – також люди. Оксана Дейнека розлучилася. Її теперішній чоловік – Тарас Ярема. Він попрацював і заступником прокурора Львова, і начальником різних відділів прокуратури області. Над податківцями із митниками наглядав, чи борцями із оргзлочинністю.

Тепер от – у відділі прокуратури області, що організацією та керівництвом слідства Державного бюро розслідувань, займається.

Здібний хлопець. З огляду на те, що в роки успішного просування по кар’єрній прокурорській драбині, Ярема був зятем Оксани Кунцік. Яка вершила правосуддя на Львівщині більше 20-и років.

Здібний зять

Варто згадати про інших персонажів. Коли Палюх керував прокуратурою Шевченківського району, де йому допомагала Галина Борейко,  — заступником прокурора Львова був Адріан Дутковський.

За кілька років він очолює прокуратуру Франківського району.

А після Революції – його переводять начальником відділу, який займався зокрема і підтриманням державного обвинувачення в судах.

А прокурором Франківського району – призначають Палюха.

З кінця 14-го – Дутковський взагалі став заступником прокурора Чернівецької області.

фото – фейсбук Адріана Дутковського

Адріан Дутковський – зять Володимира Каралюса. Який – лише минулого року пішов у відставку. Пропрацював 25 років суддею. Останніх десять – Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судді – двоє братів. Ігор майже три роки апаратом цього суду керував. Звісно – знову ж таки “жодного конфлікту” інтересів. Любомир Каралюс– на Львівській митниці трудився.

ЛААС —  це ключовий суд на кілька областей, який розглядає спори, де одна із сторін – орган влади. Для звільнених із роботи, попавших у немилість —  до прикладу прокурорів —  це надія. Іноді – єдина. Адже “вирішити” щось у Вищих судах – проблематично.

Володимир Каралюс. Фото – громадська рада доброчесності

Митники. Контрабанда. Судді

У згаданої Галини Борейко є сестра. Двоюрідна. Наталія Пісна. Тобто, донька генерал-лейтенанта Василя Пісного.

Її чоловік – Назар. А свекор – Степан Ворожбит. Працюють обоє багато років на митниці.

У 2010-му обоє потрапили у вкрай неприємну історію. Восени, нове керівництво Державної митної служби України (яке прийшло до влади із Януковичем) провело із польськими колегами експеримент із обміну інформацією. В його результаті було встановлено цікаві факти.

Із наказів ДМС можна довідатися, що лише за 15-ть днів, і тільки на одному митному пості “Рава-Руська”, 97 авто із товарами, які виїхали із Польщі, не в’їхали на територію України. Або в’їхали пустими.

Що це означає? Дану тему я досліджував у матеріалах “Митна мафія України”. Це банальна – чорна і сіра контрабанда. Перша — коли, за польськими митними та прикордонними базами фура із товарами виїжджає із країни, а до нас не в’їжджає.

Вона що, випарувалася?

А cіра – коли виїжджає повна – а на територію України заїздить пуста. Тут – і схеми перевантаження і таке інше.

Так от – за цими фактами було звільнено кілька десятків митників із різних постів. За порушення присяги.

Серед них – і Назара Ворожбита.

Митник пішов в суд, і спочатку в Львівському окружному адміністративному суду, а потім і в Львівському апеляційному адміністративному суді справу виграв. На роботі поновили. Ще й гроші заплатили – за час вимушеного прогулу.

Судді знайшли як все “обставити”.

Бо – за інформацією прикордонників – авто кордон не перетинали.

Сміх та й годі. Про це і йшлося. В тому й схема полягала, що ті автомобілі не фіксували. Але для суддів це аргумент залізний – а раз не перетинали, то як митники мали провести митне оформлення?

І поновився зять Пісного в митних органах.

А його тато – Степан Ворожбит – у ті роки працював у службі боротьби із контрабандою Львівської митниці. Власне, таким випадкам мав запобігати.

Його теж звільнили – за іншими підставами: за порушення присяги.

І Степан Ворожбит пішов до адміністративних судів. Аналогічно, справи повигравав.

… У 14-му році Пісний починає керувати Економічним департаментом МВС. І дивним чином, його родичі роблять кар’єру на митниці.

У 14-му – зять стає заступником керівника “Краківець”, а у 15-му — митного поста “Мостиська”, а потім – “Львів-поштовий”.

Натомість Степан Ворожбит – керує відділом митного посту “Грушів”.

До слова, за цей час його встигли ще раз звільнити.

Трапилася історія, коли через митний пост “Рава-Руська” проїхала вантажівка із вугіллям. Митники її пропустили. А от поляки – сигарети знайшли.

У машині було заховано 60 тисяч пачок. Ворожбит керував тим відділом митного оформлення, який оформляв вантажівку.

На даний час справа перебуває в касації – у вищих судах. У Львові Степан Ворожбит справу в Окружному та Апеляційному адмінсудах виграв. Ходить далі на роботу на митницю.

Звісно, те що Каралюс працював в Львівському апеляційному адміністративному суді – із описаною історією “ніякий не конфлікт” інтересів.

Навіть з огляду на те, що донька Каралюса – Юлія Дутковська – є прокурором місцевої прокуратури №1. Вона ж – і дружина нинішнього заступника прокурора Чернівецької області.

Фото – фейсбук Юлія Дутковська

Із нею – працює і дочка Палюха. Прокурор Лілія Андріївна.

Прийшла Лілія Палюх влаштовуватися на роботу до прокуратури Личаківського району у 15-му році. І підтвердження досвіду роботи у галузі права мала. З фірми “Танаїс ЛТД”, згаданої вище. Тої, у якій співвласник її дідо.

І нормально – зразу в прокуратуру взяли. Попрацювала там рівно 9 місяців. Звільнилася.

А за пару місяців – уже посаду прокурора Кам’янко-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури області отримала. Тут трішки досвіду здобула – і вже прокурор місцевої прокуратури № 1 Львова.

Велика сім’я

Так працюють, живуть та дружать між собою, замінюючи один одного на посадах та надаючи підтримку ключові на Львівщині прокурорсько-юридичні клани.

А тепер уявіть – коли прокурори — на усіх ланках – з поліцією, СБУ, митниками — податківцями, і звісно – суддями, переплетені сімейними, родинними та дружніми зв’язками.

Створена замкнена система. Із круговою порукою. Система, в яку звичайним людям потрапити на роботу, практично неможливо. Хіба, на низові посади. Без шансів зробити значну кар’єру.

У простих людей є інша мета — працювати заради дотримання законності. Все таки посади прокурорів та суддів не призначені для хабарництва, а для того, щоб належним чином працювала судова система. А якщо увесь час конфлікт інтересів , як їм правильно працювати?

Ця система небезпечна тим, що закрита для інших осіб. Можливо, набагато здібніших та професійніших.

Система влаштована так, що ви фактично не знайдете правди та справедливості. І вкрай рідко зможете захистити порушене право.

Така прокурорсько — юридична система існує на Львівщині понад 30 років. Ще із часів Радянського Союзу. Інша країна, змінюються президенти, реформи – але одні і ті самі “роди” вершать львівський “Закон”.

Що кажуть правозахисники

Президент ГО “Вартові Закону”, Віктор Чарномський, відстоює права львів’ян понад 10 років, у якості правозахисника та громадського діяча:

— Родинні клани суддів, прокурорів, поліції, адвокатів настільки пов’язані між собою, що людина, яка попадає в їхнє павутиння, вона не може звідти вибратися – якщо вона навіть не винувата.

Інше – коли людина винна. Тоді вона має можливість вибратися – за хабарі.

Вся ця система глибоко пов’язана між собою і коли злочинці, особливо небезпечні, мають конкретні гроші, щоби купувати тих прокурорів — тоді будь яка доведена справа буде розступатися на очах. Слідчі – керуючись внутрішнім переконанням – не будуть бачити у тих діях злочинів. Прокурори із цим погодяться – оскільки вони “всі” родичі.

У цього прокурора сьогодні справа, яку веде родич іншого прокурора або слідчого. І вони знають, що в даній ситуації вони можуть так нагнути людину, що їй вибратися із того буде нереально.

Приклад – Валерія Куща, громадського активіста, якого у 2014-му побили та пограбували в центрі Львова – неподалік Галицького районного відділу поліції.

Правоохоронці нападника затримали. Він в усьому зізнався. Але справа, у якій є низка свідків, по сьогоднішній день, знаходиться на розгляді Галицького районного суду м. Львова.

Львівською місцевою прокуратурою №1, справа блокується.

Валерій Кущ мені розповідав, що керівник цієї прокуратури – Роман Сапуцький навіть просить не писати на суддю скарги – за те, що чотири роки розглядається справа.

Всі вони між собою пов’язані, всі вони між собою знайомі по роботі, покривають один одного — коло замкнуте, — розповів Віктор Чарномський.

Я також поспілкувався безпосередньо із самим потерпілим – Валерієм Кущом. Він підтвердив, що дійсно керівник Львівської місцевої прокуратури № 1 Роман Сапуцький звертався до нього із таким проханням.

А ще, В.Кущ розповів цікаву деталь, яка може пояснити такий тривалий перебіг його справи:

— Сам нападник, безпосередньо у судовому засіданні, йому нерви не витримали, і він сказав: “да я вже заплатив 50 000 доларів. І 5 тисяч доларів слідчому”. Це він судді заявив – під аудіо запис, — заявив В.Кущ.

* Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані “прохання про коментар” із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано. Якщо все ж, відповіді, по суті, на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах

Тарас Зозулінський

Цей матеріал було підтримано

проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про це йдеться у розслідуванні сайту ОРД. Далі наводимо текст без коментарів редакції: 

… А потім він повертався додому і пив на самоті горілку,

бо навіть штатні працівники Служби безпеки

уникали споживати алкоголь у його компанії…»

Дивні метаморфози відбуваються на вулиці Володимирській, 33! З одного боку – активно готується вже перезріле реформування, на посади призначаються люди з громадянського суспільства та ІТ-сектору, і завдяки цьому зростає довіра до Служби. А з другого – навколо фактичного нового керівника Івана Баканова з’являються особи, які своєю токсичністю можуть отруїти простір не тільки в околицях штаб-квартири СБУ, а й сягнути Банкової.

Коридорами монументальної споруди на вулиці Володимирській вже місяць як курсують чутки відносно розцінок, які виставляє Микола Герасименко за свої послуги з лобіювання призначень.

Цікаво, що старий «чекіст» запровадив градацію своїх послуг. Зокрема, просто згадати в позитивному ключі того, чи іншого претендента на посаду коштує 10 тис. доларів США, конкретно запропонувати на посаду – від 50 тис.

Звісно, що прайс залежить і від рівня посади: заступники регіональних органів та департаментів Центрального апарату – 50-100 тис. (залежить від області та департаменту), керівники – не менше 100 тис. американських доларів. При цьому, це не остаточна «ціна питання» — відразу обумовлюється, що в подальшому керівник повинен бути виконувати «прохання» пана Герасименка.

Щоб зрозуміти, якими ці «прохання» можуть бути, згадаймо «подвиги» видатного «чекіста» сучасності:

  1. У 1992 році вкрав речові докази у вигляді 18,6 тон міді у рулонах;
  2. Отримав у 1994 році хабаря від Ахмета та Хасана Дукаєвих у розмірі 25 тис. доларів США за звільнення від кримінальної відповідальності їх брата-рекетира;
  3. Продав конфіскований як речовий доказ у кримінальній справі гафній, який з 1992 року зберігався в СБУ. Микола Михайлович доручив двом колишнім слідчим СБУ продати гафній підставній фірмі «Світязь і К» за ціною 40 гривень за 1 кг. Після численних перепродажів його ціна збільшується до 900 грн. за 1 кг. А через деякий час гафній «вирушає» до Китаю за ціною $216 за все той же кілограм;
  4. Увійшов у 2000 році у довіру до олігарха-контрабандиста Віктора Балоги, запропонував йому свої послуги і отримав невеличке щомісячне утримання у 10 тис. американських доларів як скромний довісок до зарплатні;
  5. На виконання завдання свого патрона Віктора Балоги викрав та сховав у власному гаражі матеріали кримінальної справи проти його брата Івана, отримавши за це 150 тис. доларів США;
  6. У вересні 2004 року викрав і продав 7 тис. з 10 тис. тон конфіскованого в аеропорту «Гостомель» турецького ширвжитку;
  7. Звільнився з СБУ та допомагав вирішувати «комерційні питання» Володимиру Клименкові – колишньому керівникові банку «БІГ Енергія», відомому своїми талантами кидати партнерів. Допомогти йому витіснити Сергія Мещеряка з посади голови правління старішого акціонерного банку країни – «Укрінбанку», а сам став радником голови правління;
  8. Активізував рейдерський бізнес В.Клименка. Так, 27 серпня 2010 року «Укрінбанк» продав удвічі дешевше за його ринкову вартість офісний центр ТОВ «Біла Акація», що знаходиться у той час в заставі в банку. Заздалегідь, шляхом обману і підробок, оволодівши всіма необхідними документами. Те ж було виконано і з торгівельним центром в Тернопільської області. За такою ж схемою Герасименко намагався заволодіти крупним підприємством «Вініфуд»;
  9. Повернувся на роботу в СБУ і під виглядом порядного пенсіонера-професіонала намагається впливати на кадрові призначення в Службі. Звісно не безкоштовно. Середня такса за «лобіювання кандидатури» коливаєтеся від 50 до 100 тисяч доларів США.

Ось, що пише про нашого героя відомий український журналіст Володимир Бойко: “Не раз товариш Герасименко ризикував опинитися за ґратами. Але чекістська винахідливість кожного разу не тільки рятувала його від в’язниці, але навіть дозволяла потроху просуватися по службі. Довідавшись про те, що Кучма наказав посадити учасників антипрезидентської демонстрації, Герасименко написав рапорт по начальству, пропонуючи свої послуги. Рапорт був схвалений і Микола Михайлович очолив слідчу групу по справі «9-го березня».

Для розуміння інтелектуального рівня генерала Герасименка процитуємо кілька речень з обвинувального висновку щодо УНСОвців: «Потерпілий Бутко одержав удар каменем по голові, чим було заподіяно ушкодження суглобу лівої ноги». Або: «Використовуючи свій авторитет лідерів УНА-УНСО, Шкіль, Ляхович, Мазур, Зайченко взяли участь у руйнуванні паркану». Ще перли: «На нього (учасника мітингу Андрусенка — авт.) працівники міліції не нападали, але коли він підходив до них, вони наносили йому удари гумовими кийками», «Косенко збуджував жестами безчинствуючий натовп», «Шкіль продовжував збуджувати у маси осіб негативне ставлення до правопорядку».

Про цей же інтелектуальний рівень свідчить і його прагнення вступити у статеві стосунки з адвокатом Тетяною Монтян. Тут подамо пряму мову:

«…психостатева гра з Колею (Герасименко, – автор) закономірно призвела до того, що він повіз мене на якусь хату… самі розумієте, для чого – обговорити хід слідства по справі “9-го березня” зайнятись шаленим коханням та неземними пестощами

Трахати Колю я, звісно, і на думці не мала – все-таки почтєнная матрона, мати (тоді) трьох синів, дружина відомого судді етсертера, а головне – терпіти не можу людей, які вважають жінок ідіотками, здатними купитись на понтові заморочки.

Але Коля не зрозумів, що у мене головна ерогенна зона – це мозок (який він внаслідок повної своєї бездарності в юриспруденції збудити нездатен апріорі), та всерйоз повірив, що я “нєпрочь” ))

Головним моїм мотивом поїхати “на хату” була звичайна жіноча цікавість – а що ж з себе уявляють хати, в яких гебня трахає “потрібних” жінок? По дорозі я проробляла варіанти, яким саме чином розчарую Колю стосовно потрахаццо, і ось…

Ми зайшли в хату, Коля ввімкнув світло, і… у мене почалася істерика – хата була АБСОЛЮТНО ПУСТОЮ! Голі стіни, і ВСЕ!!! Навіть підвіконня були вузенькими…

Відсміявшись, я поцікавилася у Колі, хто ж це його так ненавидить в конторі, аби підсунути таку свиню ключі від такої квартири Заскреготавши зубами, Коля погодився, що да, таки є такі люди ))

Сподіваюсь, його мстя була жорстокою:)))…».

А ось як характеризувала генерала Герасименка Наталія Лебідь на сторінках видання «Українська правда» у далекому 2006 році:  У нього – як у булгаковського Шарікова – «главним собитієм жізні», як і раніше, залишається 9 березня. І справа №74, котра фігурує в доносі Герасименка на свого начальника Головіна.

Останній, як пам’ятаємо, не захотів саджати «організаторів та активних учасників масових заворушень» через «можливу відповідальність у майбутньому». Ба, навіть заявив, що «краще напише рапорт про звільнення, ніж буде займатися цією справою».

Герасименко «нє побрєзговал» підібрати те, через що з гидливістю переступив Головін. І не лише підібрати, а ще й очолити слідчу групу по справі 9 березня, ще й «успішно завершити досудове слідство у стислі терміни», ще й принагідно настукати на колишнього шефа вищестоящим товаришам.

У 2001 у нього виник конфлікт із начальником СІЗО СБУ Віталієм Петрунею. Старий кадебіст Петруня чи то у пенсійному своєму віці впав у сентиментальність, чи то дійсно вболівав за збереження довіреного йому біологічного матеріалу у вигляді політв’язнів, але методи Герасименка категорично не схвалював.

І раз був схопився за серце, коли почув, як Герасименко кепкує з нього, кажучи, що Петруні, мовляв, уже виписують прогули на цвинтарі, а він все туди ж – лізе зі своїми коментарями у герасименкове слідство.

Вочевидь, то була війна між старою і новою школою КДБ-СБУ. Тобто, ця ж стара школа, напевне, колись існувала, інакше про що тоді писав Віктор Суворов (він же – колишній радянський розвідник Володимир Різун, що втік за кордон)?

У напівхудожніх, напівдокументальних творіннях Різуна постають люди з «органів», здатні ворушити мізками, вести тонку гру і взагалі справляти враження неідіотів.

Що ж стосується Герасименка, то він до цієї когорти однозначно не належить.

Колись, у 2001, адвокат ув’язнених унсовців Тетяна Монтян записувала для «України молодої» коментар підсудного Олега Бурячка.

А казав Бурячок про керівника слідчої групи таке: «Герасименко запам’ятався мені тим, що постійно переливав з пустого в порожнє. Його улюблена фраза: «практіка ідьот такім путьом». До мене він взагалі приходив всього декілька разів, просив, щоб я не кипішував, коли закінчилася санкція прокурора на моє утримання під вартою. Герасименко завжди казав, що посприяє аби мене випустили на підписку, але додавав, що від нього це не залежить. Косив під рідного батька і казав, що він наш найкращий друг.

Такого удару по авторитету цієї організації (якщо він у неї взагалі колись був) доти ніхто іще не наносив.

Так, вирок їм зачитував суддя Іван Волик, але усю попередню роботу провернув Микола Герасименко. Як поживає пан суддя – наразі невідомо. А от для Миколи Герасименка ця справа знаменувала початок кар’єрного злету.

Той, хто «косив під рідного батька», а заразом й під такого собі гебістського дурника, у якого навіть золоті фікси сигналізували, що ніякий він не страшний Бармалей, а просто звичайний рогуль, і саме в силу свого рогулізму лізе тобі у душу і печінку, готується застрибнути (підстеливши під ноги Головіна та інших) на вельми високу посаду.

Уявляєте, а тепер цей генерал-мародер «косить під рідного батька» та наставника для нового керівника СБУ Івана Баканова.

Тільки Івану Геннадійовичу варто замислитись звідки «чесний і порядний» Микола Герасименко отримав наступне майно загальною вартістю понад 100 мільйонів гривень:

  1. Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Анрі Барбюса, буд. 51/1А;
  2. Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  3. Двокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Метрологічна, буд. 109-А;
  4. Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  5. Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: Лабораторний провулок, 6Б;
  6. Трикімнатну квартиру за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;
  7. Чотирьохкімнатну квартиру за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/1;
  8. Майновий комплекс загальною площею 2585 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;
  9. Нежитлове приміщення №20 площею 52 кв.м. в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  10. Нежилу будівлю – виробничий корпус площею 17053 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;
  11. Групу приміщень 9 (літера «Д») площею 81 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;
  12. Машино-місце №54 загальною площею 34 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;
  13. Машино-місце №22 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  14. Машино-місце №23 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  15. Машино-місце №205 загальною площею 23 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-В;
  16. Два машино-місця у паркінгу за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;
  17. Три земельні ділянки в селі Проців Бориспільського р-ну Київської області по 13 соток кожна;
  18. Автомобіль Audi A6;
  19. Автомобіль Audi Q3;
  20. Автомобіль VW Tiguan.

Щиро сподіваємось, що наш матеріал сприятиме відновленню справедливості – не тільки поверненню Миколи Герасименка на пенсію, але й початку розслідування його можливо неправомірних дій відповідними правоохоронними органами – НАБУ та ДБР.

znaj.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Нова влада в Україні призначає колишніх корупціонерів. Звернути увагу на це просять президента України Володимира Зеленського. Лист йому направив Аскольд Лозинський, який двічі обирався головою Українського Конгресового Комітету США, двічі президентом Світового Конгресу Українців, належить до керівних та наглядових органів американських професійних товариств та організацій.

«В Україні, на мою думку, дві найбільші небезпеки – це Москва і корупція. Невідомо, котра гірша. Тому бажаю звернути увагу на деякі кадрові призначення вашої адміністрації, котрі вказують на хронічну проблему. Не може бути так, як було. На жаль, тим, хто формує кадрову політику у вашій команді, не вдалося уникнути кадрових помилок», – пише Лозинський.

Він зазначив, що свого часу Конгрес США за його участі звернув увагу на деяких українських корупціонерів-високопосадовців. На них повинні бути накладені санкції за їхню діяльність, згідно з американським законодавством за порушення прав людини та використання влади для власного збагачення, зокрема відповідно до Акту Магницького. До кримінального угруповання входили колишній Генпрокурор В. Пшонка (який наразі втік), С. Нечипоренко (під слідством), М. Герасименко (призначений радником голови Служби безпеки України) та інші.

Так, у 2009 році Микола Герасименко на посаді заступника голови СБУ, у складі злочинного угруповання незаконно заволодів «Укрінбанком» та безпосередньо організовував незаконне переслідування голови правління Сергія Мещеряка, який очолював правління «Укрінбанку» 2002-2010 рр., а також інших співробітників банку, які відмовилися брати участь у фінансових оборудках.

«Після вашого обрання президентом до України повернувся Мещеряк – український дипломат, колишній керівник управління економічної безпеки РНБО, член Українсько-Американської міждержавної комісії, президент Українського відділення Асоціації Міжнародного права, добре відомий в Україні і на заході завдяки послідовній державній позиції та професійному захисту інтересів України на міжнародній арені. Тривалий час він перебував під захистом уряду США у зв’язку з замовним незаконним переслідуванням, організованим під час правління Януковича за участю Герасименка», – зазначається Лозинський в листі до Зеленського.

За словами самого Мещеряка, банк захопили за допомогою рейдерства українські високопосадовці, а після того, як він відмовився проводити через фінустанову сумнівні схеми виведення коштів на офшори, проти нього порушили кілька кримінальних справ і змусили залишити Україну.

«Усі ці роки, після 2011 року, коли я вимушений був покинути країну, прокурори і замовники мого незаконного переслідування, які стоять за їхніми спинами, робили все можливе, щоб справ не припиняли. Під час фабрикування кримінальних справ вигадували обставини, яких не існувало. Але в 2018-му Генпрокуратура ухвалила постанову про закриття всіх кримінальних проваджень проти мене», – сказав Мещеряк.

Коли він у 2002 році прийшов в «Укрінбанк», акціонери домовилися розвивати банк згідно із законодавством України і відповідно до західних стандартів (із білими зарплатами та податками). У 2006-2008 роках банком активно цікавилися західні інвестори і фінансові установи щодо купівлі. До того часу капіталізація «Укрінбанку» зросла в 10 разів і становила приблизно $200 млн, розширилася мережа установ, відчутно збільшився кредитний портфель. Було кілька пропозицій від західних інвестиційних фондів. З’явився покупець – найбільший ізраїльський банк Bank Hapoalim, контрольний пакет акцій якого належав громадянам США. Після аудиту «Укрінбанку» ізраїльські спеціалісти визнали роботу фінустанови бездоганною і уклали контракт про купівлю. Як зазначив Мещеряк, Нацбанк України завжди заробляв на видаванні дозволів (стандартний документ за формальною процедурою).

«Із цього моменту у 2009 році і почалося рейдерське захоплення з боку українських посадовців», – сказав він.

За словами Мещеряка, Нацбанк морочив голову протягом року, відправляв, мовляв, на сторінці 475-й у назві вулиці замість літери «е» зазначена «і», переробіть усе заново… Документи надсилалися в Ізраїль, там виправляли технічну одруківку, подавали заново в НБУ, але все починалося спочатку. За словами Мещеряка, коли він прийшов до одного з керівників підрозділу НБУ, той прямо сказав: «Ви дозволу не отримаєте, поки не вирішите питання зі Стельмахом».

За кілька днів після того, як акціонери здійснили візит до Стельмаха, дозвіл було отримано.

«Хабар представникам НБУ ніхто не давав. Як правило, платежі на ринку здійснювали вже після того, як акціонери продали акції банку. Ізраїльтяни вже були в банку, відбулася перша наглядова рада Bank Hapoalim. Але в угоді про продаж банку була умова: закриттям угоди про купівлю-продаж вважається момент обміну акцій на гроші», – зазначив Мещеряк.

У той час розпочалася світова банківська криза, яка зачепила й Україну. Гривня впала вдвічі, і голова Банку Ізраїлю, екс-перший заступник глави МВФ Стенлі Фішер відкликав своє рішення про купівлю «Укрінбанку». Банк Ізраїлю вирішив, що українська криза досить серйозна, і в останній момент відкликав дозвіл ізраїльському банку купувати український банк. У підсумку угоду на $200 млн було зірвано. А все тому, що НБУ майже рік чекав на хабар і відкладав купівлю-продаж. Незважаючи на зрив угоди, керівництво Нацбанку вважало, що йому мають заплатити. Криза в Україні продовжувалася, люди масово забирали депозити. У всіх українських банках виникла термінова потреба у рефінансуванні. Співробітники Національного банку використали цю ситуацію на свою користь.

«Просто так отримати рефінансування НБУ без грошей або погодження на політичному рівні було неможливо. У підсумку, незважаючи на те, що ми відповідали всім формальним вимогам, НБУ почав тягнути з рефінансуванням», – каже Мещеряк.

Керівництво «Укрінбанку» просило президента Віктора Ющенка, щоб він припинив знущання над банком, і Ющенко тоді поговорив з головою НБУ. Але до влади вже йшов Віктор Янукович і керівництво НБУ почало орієнтуватися на «Партію регіонів» і допомогу банку затягували.

«Укрінбанк» взявся терміново шукати інвесторів. У підсумку контрольний пакет акцій переоформили на осіб, які мали інвестувати в банк певні кошти. Несподівано НБУ ухвалив рішення виділити банку рефінансування в розмірі 450 млн грн. Як з’ясувалося згодом, новими власниками акцій були підставні особи, а реальними – стали голова НБУ Володимир Стельмах, заступник голови СБУ Микола Герасименко та тіньовий скарбник і «смотрящий» від Стельмаха Володимир Клименко, які перебували в той час на держпосадах. Підставні особи працювали в їхніх фірмах. Відновлення платоспроможності банку відбулося не завдяки інвестиціям, а завдяки видаванню рефінансування, який банк мав одержати за законом.

«Люди, які зайшли в банк на умовах інвестування, обдурили і жодних грошей у банк не вклали. Це типова схема виведення грошей за допомогою рефінансування: банк отримує кошти від НБУ, видає їх підконтрольним структурам, ті виводять кошти за кордон», – підкреслив Мещеряк.

Після рефінансування команді Мещеряка вдалося вивести «Укрінбанк» у режим штатної роботи. Щойно це було зроблено, у банку з’явилися Клименко та Герасименко і заявили, що вони реальні акціонери банку й самі визначатимуть, як розпоряджатися коштами. А Клименко прямо сказав, що представляє інтереси Стельмаха. Мещеряка примусили відати кредити їхнім підконтрольним структурам, замінити все правління банку і написати заяву про звільнення. Коли під тиском було звільнено понад 30 осіб із керівного складу «Укрінбанку», НБУ зменшив ставку рефінансування і продовжив кредит.

«За цими діями було видно використання наглядових функцій НБУ як механізму державного рекету», – сказав Мещеряк.

За президентства Віктора Януковича СБУ, прокуратура, інші силові органи були заодно з НБУ і представляли єдину репресивну машину з метою тримати всі банки на гачку.

«В Україні Нацбанк завжди був структурою, яка генерувала системну корупцію на державному рівні. Багато банків не відповідало формальним вимогам НБУ, але щоб залишатися на плаву заносили суми в потрібні кабінети», – акцентував екс-очільник «Укрінбанку».

Після звільнення Сергія Мещеряка Фонд гарантування вкладів фізичних осіб призначив «Укрінбанк» уповноваженим видавати гроші вкладникам іншого банку – збанкрутілого «Автокразбанку», власником якого також був Клименко. За офіційними даними, ФГВ відшкодував вкладникам банку приблизно 1,8 млрд грн. Це той мінімум, який Стельмах, Герасименко і Клименко вивели з банку. Вони довели банк до банкрутства, 2015-го його визнали неплатоспроможним, а в березні 2016-го НБУ ліквідували. За словами Мещеряка, з банку за схемами виводили гроші, проводили незаконні операції, регулярно підробляли і спотворювали фінансову звітність, зокрема для отримання нового рефінансування НБУ. Зокрема, коли держава вже компенсувала вкладникам 1,8 млрд грн, усі активи банку без зобов’язань знову повернули власникам на підставі сумнівних, на думку Фонду гарантування вкладів, судових рішень. Фактично держава розрахувалася з клієнтами коштом держбюджету, але не компенсувала коштів завдяки продажу майна банку, навпаки: за рішенням суду всі будівлі знову передали кримінальній групі, яка і далі грабувала банк. Незважаючи на кримінальні справи, відкриті на підставі заяв НБУ та Фонду гарантування вкладів, Стельмах, Герасименко, Клименко почуваються дуже комфортно.

2011 року проти Сергія Мещеряка працювала вся силова машина, аби прибрати його з банку. Були сфабриковані кримінальні справи, організовано збройний напад на його квартиру, арештували і затримали на 3 доби, 10 днів, а потім – на 3 місяці. Справа була на особистому контролі генпрокурора Пшонки.

«Було зрозуміло, що замовники зроблять усе, аби кинути мене за ґрати, нескінченно б порушували кримінальні справи, щоб я не міг вийти за жодним рішенням суду. Загалом, шансів не було, я виїхав із країни», – зазначив Мещеряк.

За словами Сергія, він передав до Конгресу США пакет документів, що стосувалися його незаконного переслідування в Україні. Документи розглянули в контексті накладення санкцій на осіб, причетних до фабрикації справи.

Коментуючи призначення таких людей, як Герасименко, у своєму листі-зверненні до президента Аскольд Лозинський наголошує: «Такі призначення свідчать про необхідність створення системи дієвих фільтрів для запобігання проникнення до влади тих, хто дискредитуватиме нову команду. Колишні очільники вищого керівного складу СБУ, під час роботи яких проти Герасименка відкривались кримінальні справи, шоковані його призначенням».

За його словами, американці не розуміють і не зрозуміють, якщо нові посади при владі посідатимуть люди, які займалися корупцією.

«При ваших поїздках до США та урядових зустрічах, кадрові призначення викликатимуть значну увагу. Було б добре, якби не було залишків давніх корупціонерів. Громадянське суспільство, як і прихильники України за кордоном, очікують створення якісно нової команди, члени якої можуть зробити внесок в оздоровлення країни», – зазначив Лозинський.

СХЕМЫ

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В СМИ упорно ходят слухи, что вопрос о назначении Болдина на должность председателя Одесской облгосадминистрации – практически решен.

Как оказалось, в далеком 2010 году, тогда еще заместитель юридического управления Одесского горсовета Максим Болдин, подмахнул решение, узаконивающее «схему Смоляра», и тем самым оказал услугу будущему застройщику Андрею Ваврышу. Тому самому Ваврышу, который сейчас управляет строительной компанией «Saga Development» и считается одним из крупнейших застройщиков Киева, а заодно близким другом главы Офиса Президента Украины Андрея Богдана.

Однако, если для Офиса Президента Украины подобные связи становятся большим преимуществом Болдина перед другими участниками конкурса на должность главы Одесской области, то для одесситов связь Болдина с «Saga Development» является сомнительным преимуществом.

В конце июля сайт «Наші гроші» опубликовал расследование, где показал, как в нарушение законов застраивается санаторная зона Одессы и как на территории санатория «Магнолия» на Французском бульваре, 63/65, вблизи прибрежных склонов строится четыре 21-этажных дома ЖК «Kandinsky Odessa Residence».

На сайте ЖК «Kandinsky» в качестве застройщиков указаны 3 девелоперские компании — Saga Development, Perfect Group і Citex Development. В первой — Saga Development – генеральным директором является Андрей Ваврыш, а во второй — Perfect Group – прослеживается связь с его юристом Дмитрием Овсием.

Сайт «Наші гроші» обнародовал документы, на основании которых застраивается территория санатория «Магнолия» по Французскому бульвару, 63/65 — градостроительные условия и разрешение на строительство. В них нет упоминаний ни одного из выше названных девелоперов. Зато в градостроительных условиях в качестве заказчика фигурирует ДП «Транс океан тур», а в разрешении на строительство заказчиками становится уже 4 компании – ООО «Одессаинвестбуд», ООО «Фейм групп», ДП «Транс океан тур» и предприятие с иностранными инвестициями «Аверс».

Источник: nashigroshi.org

Первоначальный заказчик строительства — ДП «Транс океан тур», а также ООО «Фейм групп» и предприятие «Аверс» входят в холдинг «Аверс» и контролируются Константином Ткачом, который, как пишет журнал «Новое время», является негласным бизнес-партнером Владимира Галантерника.

В далеком 2010 году, когда Максим Болдин то был заместителем начальника, то исполнял обязанности начальника юридического управления Одесского горсовета, ООО «Аверс Строй», которое тогда также контролировалось Константином Ткачом, провернуло с коммунальным имуществом Одессы удачную сделку обмена. Фирма подарила горсовету здание площадью 1659,2 кв. м по ул. Софиевская, 19 (по этому адресу сейчас находится Одесский апелляционный административный суд), за что получила, минуя аукцион, ряд помещений общей площадью 1234,1 кв.м по адресам: ул. Жуковского, 22, ул. Дерибасовская, 16, просп. Александровский, 6, пер. Вице-Адмирала Жукова, 2. Летом 2010 года помещения были проданы другим владельцам, а аверсовцы заполучили первоначальный капитал для аферы с санаторием «Магнолия».

Источник: epravda.com.ua

В дальнейшем по аналогичной схеме Одесский горсовет провернул сделку с ООО «Арт», обменяв 23 нежилых помещения в центре Одессы на административное 2-хэтажное здание по ул. Станкостроительной с доплатой всего в 1,47 млн грн. Именно эта сделка и получила название «схемы Смоляра», и именно из-за нее привлекали к уголовной ответственности и Смоляра, и Болдина, но так и не привлекли, поскольку дело развалилось в суде.

Тогда в 2010 году, когда стало известно, что Эдуард Гурвиц проиграл выборы мэра, а Болдин был уволен из юридического управления, хозяева ООО «Аверс Строй» постарались быстро избавиться от компании, засветившейся в сомнительных манипуляциях с коммунальным имуществом. Впрочем, сделка между горсоветом и ООО «Аверс-Строй» так и не заинтересовала правоохранителей.

Источник: otkat.od.ua

Уже сейчас, когда Президент Украины Владимир Зеленский назвал среди кандидатов на пост Одесской облгосадминистрации Максима Болдина, тот пытается оправдаться за свое участие в создании и реализации «схемы Смоляра», а по Одессе вдруг поползли слухи о том, как Болдин мужественно сражался за соблюдение законности с печально известным в Одессе Михаилом Кучуком, который в 2010 году был заместителем Гурвица. Но при этом Максим Болдин упорно забывает о другой сделке – между ООО «Аверс Строй» и Одесским горсоветом. А зря. Единый реестр судебных решений помнит все.

Но помимо разоблачений манипуляций с коммунальной собственностью, будем разоблачать и манипуляции Максима Болдина с Законом, с попытками толковать законы в свою пользу.

Итак, неделю назад Максим Болдин решил бороться с фейками, которые распускают вокруг его персоны:

Среди прочего, он попытался опровергнуть свою причастность к обмену 23 объектов из коммунальной собственности Одессы на административное здание на Заставе, заявив, что 4,5 месяца пытался препятствовать практической реализации данного решения и что единственным способом остановить его реализацию было бы внесение протеста прокурора, чего не случилось. Посему одесский мэр подписал противоправное решение и понеслось…

Источник: Максим Болдин

Однако, Максим Болдин, мягко говоря, лукавит — Закон Украины «О местном самоуправлении» и в 2010 году позволял не согласовывать решение совета, если оно противоправное. В частности, городской голова имел право остановить решение совета и внести его на повторное рассмотрение с обоснованием замечаний. После чего совет может отвести замечания городского головы может не менее 2/3 депутатов от общего состава (не простое большинство, а 2/3). Но в отношении сделки с ООО «Арт» подобной остановки решения не было.

Источник – Закон «О местном самоуправлении» в редакции 2010 года

Кроме того, Закон обязывает, чтобы имущественные операции, которые осуществляются органами местного самоуправления с объектами права коммунальной собственности, не должны ослаблять экономические основы местного самоуправления. Интересно, помнил ли об этой норме Максим Болдин, согласовывая сделку мены между горсоветом и ООО «Аверс строй» в обход аукциона? А когда согласовывал решение горсовета о сделке с ООО «Арт»?

Несмотря на то наличие ущерба коммунальной собственности от этих сделок, Максим Болдин так и не был привлечен к уголовной ответственности, поскольку в ходе следствия его действия переквалифицировали на служебную халатность и потом дело закрыли в связи с истечением срока давности

Источник: domik.ua

Между тем, тяжбы из-за сделки между Одесским горсоветом и ООО «Арт», которую так неосторожно подмахнул Болдин, продолжаются до сих пор. Поскольку прокуратура истребовала у ООО «Арт» и последующих покупателей почти все помещения обратно в коммунальную собственность, а хозсуд и вовсе отменил сделку, ООО «Арт» вознамерилось судиться с горсоветом – ведь здание на Станкостроительное за эти годы постепенно превратилось в руину. И добилось в 2017 году решения взыскать с горсовета почти 72 млн.грн. Однако, Кассационный хозсуд отменил все решения в пользу ООО «Арт» и отправил дело на новое рассмотрение. И теперь скоро уже год в Хозяйственном суде Одесской области длится предварительное судебное заседание и никак не завершится. (прикрепить ссылку http://reyestr.court.gov.ua/Review/83430827) Может Болдину на этот процесс стоит направить всю свою энергию, а не на разоблачение фейков, которых не было?

Между тем, СМИ проверили, кто же на самом деле стал основным выгодополучателем от махинаций с коммунальной собственностью – структуры, входящие в сферу влияния Владимира Галантерника: что в 2010 году, что после возвращения в коммунальную собственность и последующей приватизации.

Как известно, именно во времена мэрства Эдуарда Гурвица, Владимир Галантерник заложил основы своей империи. И этому способствовал не только депутатский мандат Галантерника (он был избран в 2006 году в Одесский облсовет от партии «Наша Украина»), но и ряд чиновников Одесского горсовета, действовавших в его интересах. Благодаря таким чиновникам строительные фирмы из окружения Галантерника получали места под застройку – и некоторые стройки, в ущерб интересам громады, продолжаются до сих пор. Благодаря таким чиновникам была затеяна афера с военным аэродром «Одесса-Школьный», а оригиналы документов военных были затеряны в кабинетах. Благодаря таким чиновникам ООО «Аверс-Строй» и ООО «Арт» провернули махинации с коммунальным имуществом в обход аукциона.

И теперь один из этих чиновников намеревается стать губернатором? Может пора сказать «стоп» подобным лицам? Или дерибан Одессы будет продолжаться и при новой власти?

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пока Минздрав декларирует бесплатные роды и беременность под эгидой медреформы Уляны Супрун, столичный государственный роддом косит миллионные суммы на появлении новых украинцев. А сливки с этой схемы снимает офшорная кипрская компания. Без малейшего стеснения, государственное медучреждение заключает с пациентками договоры. При этом деньги рожениц поступают не на счет роддома, а на общество с ограниченной ответственностью. Корпоративные связи предприятия, обслуживающего больницу, ведут не только в офшор, но и к чиновникам, близким к Минздраву.         

Такса — до 40 тысяч

Казалось бы, в Украине все давно привыкли, что родить малыша — дело не бесплатное. Как правило, женщины договариваются с доктором и платят врачу напрямую, в “карман халата”. Но схема, о которой узнали “Вести”, поражает предприимчивостью и бесстрашием.

Одна из пациенток Киевского родильного дома №5 согласилась рассказать журналистам о том, как устроен заработок на появлении украинских малышей. Для начала молодая мама Алеся Аронович (имя и фамилия изменены по просьбе собеседницы. — Ред.) показала журналистам прейскурант пятого роддома, который ей выдали, когда девушка решила воспользоваться своим правом выбора врача.

“В женской консультации мне сказали, что я могу выбрать любой роддом, я почитала отзывы и решила идти рожать в роддом №5. Там меня встретили более чем радушно, усадили на мягкий диван и тут же выдали прейскурант, папку с фотографиями палат и образец типового договора“, — рассказывает Алеся.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 2

Здесь нельзя не вспомнить, что, согласно заявлениям и. о. министра здравоохранения Ульяны Супрун, роды и ведение беременности в Украине должны быть совершенно бесплатными. А выбор врача не имеет ограничений в географии. Номинально это так, но, по словам нашей героини, женщины, не имеющие патологий, прописки в Соломенском районе столицы и направления в данный роддом, обязаны платить в кассу по таксе, указанной в прейскуранте.

“Мы с мужем были готовы к тому, чтобы заплатить, и пошли на эти условия. Нас даже порадовало, что все происходит через кассу. Но когда увидели договор, очень удивились. Ведь платить мы должны были не роддому, а какому-то обществу с ограниченной ответственностью, по факту — частной фирме. Мой супруг — юрист и, прочитав договор, мы поняли, что он нам ничего не гарантирует. У нас был врач, к которому мы хотели попасть на роды, поэтому все же бумаги подписали и деньги в кассу занесли. Почти 30 тысяч гривен“, — говорит женщина.

В Алесином случае роды прошли благополучно, у нее родился чудесный малыш, и вся процедура закончилась без проблем и осложнений. “Мы остались очень довольны, персонал и отношение не хуже, чем у частников, чистота, хорошее питание и уход для супруги. Но очень хотелось узнать, кто же заработал на появлении на свет нашего сына. Надо сказать, что в день родов Алеси родилось еще 24 ребенка. Сложно представить, какие суммы зарабатывают на этом за год“, — говорит муж Алеси Виктор Аронович.

“Вести” решили разобраться, насколько законно, что деньги рожениц проходят через частные структуры и чей интерес стоит за этой схемой.

Бенефициар на Кипре

Итак, согласно договору, который заключила с роддомом молодая семья, стороной договорных отношений является некая “НДІ “ЖИТТЯ”, директором которой значится Владимир Копыл. По данным YouControl, эта компания значится в реестре как негосударственная, зарегистрирована она в 2013 году в Киеве и имеет уставной фонд в 5 млн гривен.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 3

Сразу стоит отметить, что за этим предприятием стоят сотни неудовлетворенных судебных исков, когда недовольные пациенты пытались вернуть деньги. Но это не удавалось, даже если младенец умер или роды состоялись за пределами пятого роддома.

Любопытные нюансы начинают всплывать уже на этапе данных о бенефициарах. Как оказалось, 90% денег пациенток пятого роддома попадают …в офшор. И поступают на счета кипрской фирмы “Лазар Лимитед”. Еще 10% получает основатель фирмы Александр Корниенко.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 4

Разумеется, “Вести” попытались получить ответ от Министерства здравоохранения Украины о том, на каком основании общество с ограниченной ответственностью обслуживает финансовую часть работы государственного роддома. В пресс-службе Минздрава оперативно отреагировали: “Мы не владеем информацией, деятельность роддомов подведомственна горздраву“, — сказали нам в телефонном разговоре.

Позже на адрес редакции поступил ответ на информационный запрос от имени главного врача роддома №5 Дмитрия Говсеева. Он отказался отвечать на вопросы журналистов “Вестей”, сославшись на то, что… не знает ничего о таком издании, как “Вести”, поскольку о нашем издании ничего не указано … на сайте Киеврады. Очевидно, что молчание Говсеева, который явно понял суть неудобных вопросов, оказалось куда более красноречивым, чем любой ответ.

Заработок на младенцах

Нехитрая арифметика позволяет вычислить минимальные суммы, которые за год зарабатывают на схеме в пятом роддоме. Если допустить, что в среднем в день рождается 25 малышей, и каждая мама платит за роды минимальную сумму в 12,4 тысячи гривен, то выйдет, что в год “НДІ “ЖИТТЯ” зарабатывает более 113 млн гривен. А учитывая, что фирма зарегистрирована пять лет назад, выходит, что в офшоры уже вывели более полумиллиарда гривен.

Главный вопрос в том, кто же стоит за этой схемой? Логично было бы, чтобы на этот вопрос дало ответ Государственное бюро расследований, ведь схема слабо похожа на законную.

“Я уверен, что пути ведут в Минздрав“, — говорит Виктор Аронович. — Мне удалось узнать из данных в открытых базах, что директор “Життя” Владимир Копыл также является руководителем еще нескольких фирм. Одна из них — “Еко Мед Груп”, конечным бенефициаром которой является Тытыкало Владимир Сергеевич, человек, занимающий не последнюю должность“.

“Не последняя должность” Владимира Тытыкало, о которой говорит отец маленького пациента роддома №5 — заместитель ректора по экономическим вопросам Национального медуниверситета им. Богомольца. Во всяком случае, такие данные указаны в его налоговой декларации. Видимо, по совместительству, он работает и заместителем главврача того самого, пятого, роддома. Об этом сообщается на странице Тытыкало в “Фейсбуке”. Кстати, там же есть информация и о Романе Тытыкало, брате Владимира. Он был адвокатом экс-ректора НМУ им. Богомольца Екатерины Амосовой.

vesti-ukr.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ну что же, свято место пустое не бывает или Роттердам+ умер! Да здравствует #Ферросплав-

Ну что, Andriy Gerus поговорим о формуле Роттердам+ и новой формуле #Ферросплав–

О себестоимости генерации на Центрэнерго и стоимости электроэнергии для ферросплавных заводов по прямым договорам поставки #Ферросплав–

Как это все сказывается на растущую задолженность Центрэнерго перед Дуржвуглепостач (порядка 400 млн грн) и каковы перспективы выплаты шахтёрам заработной платы. Поговорим о менеджменте Центрэнерго от Саши «Стоматолога» о схемах поставок и запасах угля, перед отопительным сезоном.

Всё, так сказать, о энергобезопасности страны и вашу роль как представителя Президента в Кабмине и фронтёра от правящего олигарха.

Приглашаю Вас к диалогу.

Константин Шпилевой

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Не успели новоизбранные депутаты приступить к работе, как уже начались разговоры о повышение себе депутатской зарплаты, мол 30-40 тыс.грн в месяц это как-то маловато будет, о контроле СМИ во время войны. 

Ребята, вы там часом не ох@…ли?

Дмитрий Спивак

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Журналисты отмечают непрозрачную структуру собственности банка, указывают на опасность выведения из него миллиардов гривен через беззалоговые кредиты и обращают внимание на возможное банкротство «Альянса» (намеренное или непреднамеренное) из-за обысков и расследования финдеятельности госкомпании «Украэрорух» детективами НАБУ.

В качестве пролога

«Вчера записал ролик о том, что на спиленные от вырубки леса деньги глава фракции Нарфронт Бурбак — купил банк «Альянс». По статистике можно сделать вывод, что из банка искусственно вымываются средства перед банкротством. В частности, объём необеспеченных кредитов на 1.07 составляет 1.8 млрд. гривен. Беспокоит, что в случае банкротства банка там пропадут ещё и государственные деньги. На 01.08 в банке накоплены 260 млн. гривен компании «Украэрорух». Дедушка Смолий традиционно молчит» — написал на своей странице в Фейсбуке журналист и новоизбранный народный депутат Александр Дубинский.

Почему «Альянс» может отправиться по следам «Платинума», «Фортуны» и «Диаманта»

1 августа детективы НАБУ провели обыски в помещениях госпредприятия «Украэрорух» и по месту жительства его должностных лиц. Причиной обысков стало расследование, которое продолжается с ноября 2017 года. Журналисты программы «Наші гроші» подробно описали как чиновники «Украэроруха» держали 404 млн. гривен на депозите в ПАО «Платинум Банк», признанного неплатежеспоособным. Проблемы «Платинум Банка» на тот момент были уже широко известны – мобильный оператор МТС (Vodafone) требовал вернуть свой депозит в размере 250 млн. гривен и просил НБУ признать банк проблемным. Министерство инфраструктуры также рекомендовало своим предприятиям выводить средства из коммерческих банков в государственные, но «Украэрорух» не только не вывел свои деньги, но и закачал в «Платинум Банк» дополнительную сумму – последний транш буквально за 13 дней до краха банка.

Примечательно, что в последние дни про госкомпанию «Украэрорух» вспоминали не только в связи с обысками НАБУ. Журналист Александр Дубинский обратил внимание на то, что счета «Украэроруха» открыты в еще одном банке, который скоро может отправиться по следам «Платинума». Речь идет о печально известном банке «Альянс».

Согласно балансовой информации с сайта банка «Альянс», на 1 июля денежные средства и их эквиваленты составляли 460 млн. гривен, из которых наличных в кассе — 210 млн. гривен и, соответственно, в безналичной форме – 250 млн. гривен. На этот же момент средств «УКраэроруха» в «Альянсе» было на сумму 260 млн. гривен. Другими словами, банк, похоже, держится на одном клиенте – заберите его средства и банк посыпется.

При этом аналитики обращают внимание на два обстоятельства. Во-первых, непонятно зачем у банка так много наличных в кассе. В банках, аналогичных по размерам сети и валюте баланса, наличных в кассе остается до 100 млн. гривен – например, банк «Глобус» с большей сетью, согласно отчетности с сайта, держит в кассе от 50 до 70 млн. гривен. Здесь любой политический эксперт провел бы параллели с партийной кассой и возможным остатком средств после проигрыша реального собственника банка на парламентских выборах, но это станет темой следующего раздела.

Во-вторых, неприятности у «Украэроруха» могут привести к тому, что госпредприятие попробует забрать свои средства со счетов в «Альянсе». Сделать это одномоментно теперь уже точно не удастся (да и в принципе тоже), а на замещение вкладами физических лиц банку потребуется время, и тут приятный бонус получит ФГВФЛ. «Альянс» привлекает физических лиц по самой высокой ставке на рынке, но при этом не занимается потребительским кредитованием – ситуация напоминает описанный выше «Платинум Банк». «Тут ещё и штраф за финмониторинг на горизонте. Остальные участники схемы с ОВГЗ уже оштрафованы, в том числе РВС банк, вот поэтому так занервничал формальный собственник банка Александр Сосис, что даже обвинил в коррупции команду Президента на своей странице в ФБ», — отметил наш источник, – «А вообще присмотритесь — ситуация в «Альянсе» слишком уж напоминает модель всех предыдущих банков «Народного фронта» — в частности, банка «Фортуна» Пашинского и «Диамант Банка» Мартыненко».

Беззалоговые кредиты и собственность Бурбака?

Больше о проблемах «Альянса» рассказывает Александр Дубинский. По его словам, на 1 июля кредитный портфель банка «Альянс» составлял 2,3 млрд. гривен, из которых 1,8 млрд. гривен ничем не обеспечены. «Что такое необеспеченный кредит? Это когда вы берете деньги и даете без всякого залога кому угодно. Кому дают в карманных банках деньги без залога? Самому себе! Т.е. 1,8 млрд. гривен выведены непонятно куда и непонятно кем» — отмечает Дубинский. Большой объем выданных беззалоговых кредитов банком, который не занимаются потребительским кредитованием, скорее всего, означает, что эти средства разворовываются. И когда такой банк обанкротится, то все вклады в нем будет компенсировать Фонд гарантирования вкладов за счет налогоплательщиков. Дубинский утверждает, что эта схема не уникальна и не так давно схожим образом было выведено 5,5 млрд. гривен из «Платинум-банка».

По мнению Дубинского, к нынешним аферам «Альянса» причастно новое руководство банка. Дубинский утверждает, что новым собственником «Альянса» стал экс-глава фракции «Народный фронт» в украинском парламенте Максим Бурбак, который на деньги, полученные от незаконной вырубки и экспорта карпатского леса-кругляка, через доверенных лиц приобрел банк и сделал главой Наблюдательного совета своего помощника-консультанта Юрия Гирмана.

Печальная история «Альянса»

Буквально за несколько дней после публикации видео Александра Дубинского о финдеятельности и структуре собственности «Альянса» набрало больше 120,000 просмотров, 2,000 репостов и собрало больше 5,700 реакций. Ответить на него был вынужден и Александр Сосис, закончивший свой пост словами «как-то тревожно на душе вдруг стало».

Впрочем, бурная история «Альянса» скорее говорит о том, что подозрения в отмывании средств и финансовых махинациях наоборот являются своеобразной визитной карточкой банка.

Банк «Альянс» открылся в Донецке еще в 1992 году. Его называли «бандитским банком» и именно этим объясняли почему банк успешно преодолел несколько экономических кризов. Компании, которым официально принадлежал банк, фигурировали в расследованиях об уклонении от уплаты налогов. В декабре 2014 года СБУ заподозрило, что в банке «Альянс» работает крупный конвертационный центр с оборотом до 600 миллионов гривен. Сотрудники «Альфа» провели в банке тщательный обыск, в том числе «пошарив» в банковских ячейках. Как потом заявил глава СБУ Валентин Наливайченко, среди изъятого «улова» находились печати учреждений и предприятий ЛДНР и контакты, по которым могло осуществляться «финансирование терроризма».

Вот только воспользоваться результатами обыска СБУ не удалось. Буквально сразу после него был поднят скандал: Еврейская община Донбасса, устами раввина Пинхуса Вышедски (бывшего лидера донецкой общины «Хабад») заявила, что во время обыска «альфовцы» украли из ячейки банка деньги и ценности, принадлежавшие неким «евреям-беженцам». А пока длился скандал, банк «Альянс» перепродали новым владельцам – и в итоге им стал Александр Сосис. Сейчас же, по информации Дубинского, новым собственником «Альянса» стал Максим Бурбак.

Выводы

В деле банка «Альянс» нас еще ждет множество сюрпризов. Нам предстоит увидеть как разворачиваются отношения между «Альянсом» и «Украэрорухом». Нам предстоит увидеть будет ли формальный акционер банка как-то легитимизировать информацию о том, что реальным собственником «Альянса» стал Максим Бурбак. Также еще предстоит разобраться кому выданы все эти 2,3 млрд. гривен кредитов, из которых 1,8 млрд. гривен — без какого-либо залога. Обязательства банка на 1 июля составили 2,5 млрд. гривен и именно эта сумма ляжет на плечи новой власти. Возможно уже совсем скоро НАБУ прольет свет на схемы покровительства бывшей властью собственных банков-призраков.

«Не хочу, чтобы партия «Народный фронт» без времени ушла в прошлое, ведь это партия, которая 5 лет определяла судьбу нашей страны и 5 лет обворовывала нас с вами, а сейчас тихонечко уходит в прошлое. Тихонечко и без уголовных дел. А это мне кажется неправильным» — отметил Дубинский.

Источник: uapress.org

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

ГО «Народна люстрація» звернулась до Президента України Володимира Зеленського щодо термінового відсторонення злочинця Миколи Герасименка, який призначений радником  Першого заступника Голови СБУ Івана Баканова

Шановний, пане Президенте Володимире Олександровичу!

Нещодавно відбулись позачергові вибори до Верховної Ради на яких Ваша партія «Слуга народу» отримала беззаперечну перемогу. Тим самим, народ України знову твердо висловив свою підтримку і віру у Вас та Вашу команду. Впевнений, що ця перемога є ще одним кроком до процвітання нашої держави та достойного життя народу. Та все ж, звертаюсь до Вас по вкрай неприємному і кричущому питанні, на яке надіюсь Ви, як Гарант Конституції, відреагуєте швидко і справедливо.

Одним із перших Ваших Президентських рішень було  призначення Івана Геннадійовича Баканова на посаду Першого заступника Голови Служби безпеки України, впевнений, що це рішення є правильним, і таким що принесе нашій країні тільки користь. Та, нажаль, злочинці минулих провладних злочинних кланів не мають на меті здаватись і використовують навіть найменшу щілину, щоб  пролізти та із середини знищити нашу з Вами народну мрію – процвітаючу та вільну від корупціонерів Україну! Так, саме через таку маленьку щілину проліз і пробує вкоренитись відомий, нажаль не з хорошої сторони, корупціонер шлях якого почався ще у далекі дев’яності – Герасименко Микола Михайлович. Дана особа наразі є одним із радників Вами призначеного Івана Баканова. Хочу надіятись і народ мене в цьому підтримує, що це лише прикра випадковість, яку проаналізувавши Ви та Іван Геннадійович в найближчий час справедливо вирішите.

Інформацію про Миколу Герасименка з легкістю може знайти будь-яка людина, і в цьому нічого складного немає, тому що навіть в мережі Інтернет є безліч публікацій де чітко описується його відверто злочинна діяльність протягом кількох десятиліть. І це лише те, що стало загальновідомим,  впевнений, якщо копнути глибше, то ми стикнемося із жахіттями, які важко уявити. Нижче подам невеличку довідку про цього зло-діяча, та детально не зупинятимусь на всіх його «чорних» діяннях не буду, адже впевнений, що Ви обов’язково не тільки все про нього проаналізуєте, а й зробите так, щоб за свої «заслуги» він нарешті був справедливо нагороджений.

Трудовий і водночас злочинний свій шлях Микола Герасименко почав на початку 90-тих працюючи слідчим СБУ у Сумській області. І вже у 1992 році прокрутив аферу із викраденням високоякісної міді, що проходила, як речовий доказ у справі яку він вів. Як висновок, справу закрив, а речовий доказ, тобто мідь, просто зникла. Згодом, у 1994 році він з легкістю взяв на той час величезний хабар у розмірі 25 тис. доларів, за ці брудні гроші він розвалив справу злочинця. Також, одним із цікавих фактів є його «нечиста» справа проти УНСОвців, що намагались перешкодити Леоніду Кучмі покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку 9 березня 2001 року. В цей же час він активно працює разом із братами Балогами над створенням і укріпленнях колосальних контрабандних схем, а всі докази, що випливають проти них він просто банально викрадає із СБУ та переховує у своєму гаражі, де згодом при обшуках їх і знайшли. Та відкрита проти нього кримінальна справа у 2005 році – вже у 2006 була закрита, крім того в цей же рік Президент Ющенко призначив Герасименка заступником Голови СБУ. Якщо в загальному, то у 2002-2005 роки організоване злочинне угрупування Миколи Герасименка гучно лунало на цілу Україну, а відлуння було чути й за  кордоном. Чого лиш варта афера по кримінальній справі №222 по факту контрабанди, що йшла через порт м. Ялти, де його банда незаконно наварила мільйони. І таких справ, нажаль, дуже багато…

До цього списку слід ще додати співпрацю із Володимиром Клименком. У 2009 році силами цих обох «діячів» вони отримали контрольний пакет акцій над «УкрІнБанком», який згодом підробляючи документи використовували для рейдерських захоплень підприємств, що мали боргові зобов’язання перед даною структурою. Явним прикладом було ТзОВ «Біла акація», що знаходилось на той час у заставі банку.

Ще однією його плідною співпрацею була дружба із тодішнім заступником СБУ у Сумській області Євгенієм Івановичем Харитоновим. Разом з ним вони кришували митний пост «Хутір-Михайлівський» розташований у м. Дружба Ямпільського району Сумської області. На цій митниці працює дружина Харитонова та Ганна Сидоренко – сестра дружини Герасименка. За свою діяльність в цьому регіоні Харитонова назвали «смотрящим» від СБУ за контрабандою, а Герасименка – «хресним батьком» всієї контрабандної діяльності Сумщини.

Також пан Герасименко порушуючи норми Закону України отримав від держави квартиру, яка була надана йому для постійного проживання. Зараз же, пролізши під крило пану Баканову він відверто лобіює інтереси своїх людей розставляючи їх на вигідні йому посади з метою нищівного обкрадання України.

Тож підводячи підсумок кожна розумна людина усвідомлює, що така особа, як Микола Герасименко не повинен знаходитись і близько до управління Служби безпеки України. Крім того, його діяльність і діяльність всіх осіб яких він покриває повинна терміново піддатись розслідуванню, яке мало б розставити всі точки над «і», тобто за скоєнні злочини проти України його має бути суворо покарано.

Сподіваюсь, Володимире Олександровичу, Ви відреагуєте на моє звернення і сприятимете чіткому і справедливому розслідуванні скоєних злочинів цією людиною. А першочергово, вважаю, що його потрібно негайно відсторонити від виконання обов’язків радника  Першого заступника Голови СБУ Івана Баканова.

Народ України у Вас щиро вірить, тому чекаємо лише рішучих і справедливих дій!

Н.І.Лукашевич

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Украине летом растет число увольнений, рассказывают HR-эксперты. Современные сотрудники с легкостью меняют рабочее место и не боятся искать себя.

О том, как правильно уволиться и защитить свои права – в материале OBOZREVATEL.

Как правильно уволиться

Первый и самый важный пункт – причина увольнения. Если вы сами решили уйти с работы, есть два варианта: уволиться по согласию сторон и по собственному желанию. Во втором случае легче восстановиться – если продолжить работать после дня увольнения, считайте, вы не увольнялись. Первый же случай дает возможность сразу же стать на учет в центр занятости и получать выплаты.

Работа в Украине

Так, по согласованию сторон пособие по безработице можно оформить сразу, а по собственному желанию – после трех месяцев безработицы. И размер этого пособия – львиная доля зарплаты.

“Пособие по безработице лицам, которые уволились с последнего места работы по собственному желанию без уважительных причин, назначается в соответствии с частями первой и второй настоящей статьи, и ее выплата начинается с 91-го календарного дня”, – говорится в законе о социальном страховании.

Итак, максимальная выплата:

  • 50% зарплаты – стаж до 2 лет;
  • 55% зарплаты – стаж от 2 до 6 лет;
  • 60% зарплаты – стаж от 6 до 10 лет;
  • 70% зарплаты – стаж от 10 лет.

Первые три месяца работнику платят полную выплату, следующие три месяца – 80%, затем – 70%. При этом получать деньги можно в течение 9 месяцев. Стоит отметить, что фактически это не помощь от государства – это страховка, которую платят все работающие. С заработной платы ежемесячно 22% распределяют в три фонда, один из которых – фонд по безработице.

Для примера, если у вас была официальная зарплата в размере 13 тыс. грн и вы уволились по согласованию сторон, при стаже в 4 года первые три месяца вы сможете получать свою законную страховую выплату в размере 7,1 тыс. грн. Потом еще три месяца – 5,7 тыс. грн и еще столько же – по 5 тыс. грн. Но это при условии, что за весь этот период вы не найдете работу.

Еще один важный момент при увольнении – проследите, чтобы вам выплатили весь неиспользованный отпуск. Он плюсуется за все отработанные месяцы (за один месяц – два дня отпуска). Эту цифру нужно умножить на свою среднюю за последний год дневную зарплату. Также, если работодатель уже нарушил ваши права и часть зарплаты дает в конверте – требуйте от него, чтобы отпуск вам компенсировали по реальной, а не официальной зарплате. В обратном случае вы можете пожаловаться в Инспекцию труда и заявить о нарушении Трудового кодекса.

За что могут уволить

Учитывая, что штрафы за зарплаты в конвертах и работу без оформления значительно увеличили, скорее всего, работодателя такой аргумент убедит. Также важно помнить, что если вы по какой-то причине передумали, чтобы остаться, можно просто прийти на следующий день после дня увольнения на рабочее место.

“Если работник по истечении срока предупреждения об увольнении не оставил работы и не требует расторжения трудового договора, собственник или уполномоченный им орган не вправе уволить его по поданному ранее заявлению, кроме случаев, когда на его место приглашен другой работник, которому в соответствии с законодательством нельзя отказать в заключении трудового договора”, – говорится в КЗоТе.

Ну и для справки: работодатель не имеет права не принять заявление об увольнении, единственное – написать и вручить его нужно за две недели до момента, как вы перестанете приходить на работу. Но и эта норма условная – если договоритесь, можно и раньше.

За что могут уволить

  • за прогул (отсутствовал три часа на работе);
  • выявление несоответствия работника занимаемой должности (а это еще придется доказать);
  • систематическое невыполнение обязательств (также придется доказать);
  • появление на рабочем месте в нетрезвом состоянии;
  • воровство.

Чтобы после не было проблем в суде, за прогулы и невыполнение обязательств могут оформлять выговоры. После этот документ станет подтверждением того, что уволенный истец действительно не выполнял свои обязательства.

За что увольняют

Кстати, как уже писал OBOZREVATEL, в Раде находится на рассмотрении новый Кодекс законов о труде. Если законопроект примут, работодатели получат больше оснований для увольнения. Помимо уже привычных прогулов, работы в нетрезвом виде или кражи, появятся и новые нормы. Например, увольнение за разглашение коммерческой тайны. При этом в документе указано, что такая норма распространяется в случае, если сотрудник взял на себя обязательство хранить секреты компании.

Ситуация обостряется летом

Летом количество увольнения значительно увеличивается, отмечает HR-эксперт Александр Белоус. Во-первых, появляется возможность сезонной работы за границей – сбор урожая в ближайших странах ЕС. Во-вторых, в период отпусков традиционно просыпается желание найти что-то лучше. Кроме того, предприятия готовятся к новому сезону, пытаются привлечь лучших сотрудников и переманивают их у конкурентов.

Психолог Оксана Кожева добавляет: недовольство своей работой – распространенное явление. Но чтобы решиться на перемены, уверена эксперт, чаще всего нужен какой-либо толчок. Этим толчком может стать, к примеру, увольнение коллеги. Кроме того, летом обостряются и психологические проблемы – депрессии и даже психические заболевания.

Смотрите видео по теме

“Я бы не сказала, что это настолько массовое явление. Можно условно поделить сотрудников на три группы: новобранцы-неофиты, которые только начали работать и еще не достигли желаемого, скучающие-старожилы, которые с насиженных мест не уйдут даже на условия лучше и миллениалы. С последними – сложнее всего. Многие не научились. Им важен комфорт. Условия – зоны для отдыха, ощущение свободы, где расположен офис и т.д. Вот они от ощущения своего дискомфорта могут легко сбежать на другую работу или даже фриланс”, – рассказывает Кожева.

obozrevatel.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...666768...618Наступна Сторінка 67 з 618

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12394 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014