Статті

Всплыли интересные подробности об Андрее Кравце, который возглавлял Государственное управление делами, более известное в народе как ДУСя, при Януковиче

Об этом пишет Антикор.

После бегства «легитимного» егобизнес только расширился.

Чего только стоит «отжатая» Кравцом гостиница-небоскреб в самом центре Киева и стремительно развивающаяся сеть автомобильных газозаправочных пунктов.

Впрочем, об успехах Кравца в сфере застроек, главным образом — незаконных, наслышаны многие.

О застройке Почтовой площади и реконструкции «Гостиного двора» в столице не знает, наверное, только ленивый.

То, что за всем этим стоит именно Андрей Кравец, подтверждают многочисленные доказательства, оказавшиеся в распоряжении журналистов.

Так, прославленный «Гостиный двор», отданный ранее на реконструкцию, принадлежит фирме «Укрреставрация», директором которой был Дмитрий Ярыч, экс-учредитель в ООО «Киев-Арт» — фирме жены Андрея Кравца. Прежде он работал под ее протекцией юристом на еще одном «приватизированном» объекте — в кинотеатре «Зоряный», где был обустроен штаб «Партии регионов».

В 2013 году под эгидой реконструкции Почтовой площади, КГГА отдала данную территорию под застройку торгового центра некому ООО «Хенсфорд-Украина», дав ему определение инвестора. Как известно, тогда разгорелся нешуточный скандал. Ведь торгово-развлекательный центр собрались строить не где-нибудь, а в историческом месте, подлежащему исследованиям археологов.

Особенно стоит приделитт вниманию фирму «Хенсфорд-Украина», которая была основана 5 февраля, то есть, за полтора месяца до избрания ее инвестором застройки исторической территории столицы.

Главным учредителем компании является британский оффшор «Hansford Implex LLC», зарегистрированный по адресу: г. Лондон, ул. Бэдфорд, 43, офис 11.

Компания «Hansford Implex LLC» ранее владела еще одной украинской фирмой — ООО «Виас Групп», которая была зарегистрирована в Броварах, на ул. Кирова, 90, кв. 16. Именно по этому адресу находился офис ООО «Энерго Семь», принадлежащего супруге Андрея Кравца – Марине Пелых. В свою очередь компания «Виас Групп» прославилась тем, что поставляла ливанский кедр за 64 тысячи долл. в Межигорье.

Как и следовало того ожидать, на сегодняшний день юридические адреса вышеперечисленных фирм, а также ряда других компаний, контролируемых Кравцом и его супругой, изменили свою прописку. Иначе никак.

Лишь постоянно меняя учредителей, директоров и юридические адреса своих компаний, «завхоз» Януковича может и дальше оставаться на плаву.

politeka.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Стали известны факты о темных делах самого бедного нардепа Руслана Сольвара. Парламентария подозревают в уклонении от уплаты налогов, причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, спонсировании сепаратистов, а также отмывании денег через строительство храмов УПЦ МП и сокрытии реальных доходов через подставных лиц.

СМИ попытались разобраться, действительно ли экс-регионал и бывший БППшник Сольвар нечист на руку.

Не секрет, что многие политики приходят в депутатство из бизнеса и для бизнеса. Не исключением стал и Руслан Сольвар. Активисты-расследователи общественного движения “СТОП-Коррупция” обнаружили у бывшего регионала и экс-БППшника нелегальное состояние в размере 50 млн долл., состоящее из коррупционной доли в большинстве весомых бизнесов транспортных перевозок и приносящее ему свыше 2 млн долл. рентного дохода ежегодно, сообщает издание izvestia.kiev.ua.

Несмотря на то, что нардеп тщательно скрывает информацию о своих доходах и материальном состоянии, журналисты выяснили, что работая в Министерстве АПК, он активно начал развивать «зерновой» бизнес. В сферу его интересов всегда входили сельское хозяйство и железнодорожные транспортные услуги. В автобиографии Руслана Сольвара фигурирует множество фирм, информацию о которых найти вообще нереально, причем в ней нет даже упоминаний, где и когда конкретно он работал в той или иной организации.

Сольвар неоднократно заявлял журналистам, что пошел в политику для того, чтобы ему было легче заниматься бизнесом. И, действительно, с приходом в парламент для него началось «золотое время». В Раде он работал в комитете по вопросам транспорта и связи, который возглавлял всем известный Борис Колесников. Как оказалось, Руслан Николаевич стал для него идеальным «соратником». При его активном содействии он, впоследствии, стал главным советником генерального директора Ассоциации транспортно-экспедиторских организаций («Укрвнештранс»). Для человека, который уже более десятилетия «делает деньги» на махинациях с грузовыми железнодорожными перевозками, – место просто идеальное.

Еще будучи народным депутатом VII созыва, Руслан Сольвар довольно тесно общался с сыном Виктора Януковича, активно продвигая интересы «Партии регионов», а в Раде его называли человеком Бориса Колесникова и одним из «смотрящих» так называемой «Семьи». Однако сам он всячески отнекивался от связи с «Партии регионов», с пеной у рта доказывая свою «оппозиционность». Будучи смотрящим «Семьи», Руслан Сольвар, по данным источников, украл несколько десятков миллионов долларов и в последствии стал “кошельком” Кличко.

В Верховной Раде VIII созыва он стал одним из главных лоббистов интересов бывших регионалов в лице его бывшего «партнера» Бориса Колесникова и ряда других скандальных личностей в украинской политике. На этот раз народным депутатом он стал от партии «Блок Петра Порошенко». Во время выборов, кстати, не обошлось без эксцессов. Богдан Хмельницкий, один из конкурентов Сольвара по выборам на 91 округе в 2014 году, выложил в сеть их телефонный разговор, во время которого господин Сольвар грубо выражался, угрожая ему большими проблемами.

Выгода любой ценой

На сегодняшний день под контролем Руслана Сольвара находится целый ряд компаний, специализацией который являются грузовые перевозки. Одна из них — «Фреш Лайн». Ее директором является Алексей Мозговой, которого на эту должность в 2003 году поставил Руслан Сольвар, один из ее учредителей. О том, что Мозговой и до сих пор подчиняется Сольвару, свидетельствует и тот факт, что он является его помощником в Верховной Раде, что, кстати нардеп, также яростно отрицает. Однако данные об этом есть на официальном сайте ВРУ.

В 2010 году, сразу после назначения Бориса Колесникова министром инфраструктуры, компания «Фреш лайн» заключила с «Укрзализныцей» контракт. Тут следует отметить, что 80% доходов «Укрзализныци» составляют грузовые перевозки, а одним из основных способов мошенничества времен «Семьи» являлось умышленное занижение стоимости грузоперевозок для «своих» компаний. Так вот, после заключения договора, «Фреш лайн» и стала одной из «своих» компаний. В результате чего ей удалось сэкономить сотни тысяч долларов, а вот «Укразализныця» наоборот понесла значительные убытки. И только после длительных разборок выгодный для Руслана Сольвара контракт был разорван в 2014 году.

Еще одной подконтрольной Сольвару фирмой является «Метрудтранс». Ее директором до недавнего времени был Артем Минич, с которым экс-регионал вместе был в составе учредителей компании «Укрзернотранс-К». Владельцем же ее значится Владимир Пашко. В январе 2015 года компания заключила договор с госпредприятием «Рогатинское лесное хозяйство». Согласно контракту, фирма обязалась предоставить услуги по перевозке ж/д транспортом на общую сумму 1, 550 млн грн. Тут следует отметить, что конкуренции у «Метрудтранс» фактически не было, и получила она этот заказ не совсем честным путем. Как оказалось позже, единственным их соперником во время проведения тендера была «Монолиттранскомпани», учредителем которой оказался земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. Кумовство? Нет, не слышали… Начиная с марта 2012 года, «Метрудтранс» заключила с государственными компании контрактов на общую сумму около 15 млн грн.

Став народным депутатом во второй раз, при каждом удобном случае Руслан Сольвар не упускает возможность получить выгоду для подконтрольных ему компаний. Он использует весь свой политический арсенал для того, чтоб основные маршруты по железнодорожному транзиту доставались именно его предприятиям. Кроме того, он методично давит на руководство «Укрзализныци», заставляя тарифную комиссию мешать его главным конкурентам: компаниям «Лемтранс Транзит», «ИТЭК Транс», «PLASKE», «Тенгизшевройл». Согласно информации из компетентных источников, Руслан Сольвар мошенничает, чтобы завладеть наиболее «лакомыми» маршрутами: он предварительно договаривается с клиентами, а потом просто давит на тарифную комиссию «Укрзализныци», заставляя снизить тарифы на нужные ему маршруты. На высшем же уровне, в частности, в парламенте, нардеп занимается уничтожением конкурентов, распространяя дискредитирующие материалы и тонко подводя народных избранников к тому, что нужно эти факты проверить с помощью правоохранительных органов. В результате таких действий у конкурирующих с ним фирм начинаются бесконечные проблемы, к ним постоянно врываются неожиданные проверки, в результате которых работа полностью блокируется.

Но и это еще не все. Сразу после того, как «Укразализныця» стала частным акционерным обществом, Руслан Сольвар устроил туда одного из работников своего предприятия, да еще и не на простую должность, а на пост гендиректора Украинского транспортно-логистического центра (УТЛЦ). По сути, эта должность позволяет контролировать передвижение почти 100 тыс. вагонов. Для Сольвара, десятки лет строящего свои махинации вокруг железной дороги, это было поистине «царским» подарком. Поговаривают, что поспособствовал этому тогдашний глава АПУ Борис Ложкин и его советник Михаил Бейлин. Кстати, именно Бейлин назначил главой предприятия «Укрзализнычпостач» Евгения Хрощака. Этот деятель планомерно отдавал победы в тендерах компаниям, которые значительно завышали цены на свою продукцию. И это далеко не все «качественные» назначения Бейлина.

Сейчас ГПУ расследует уголовное дело №42014000000000414 о злоупотреблениях на «Укрзализныце» в период правления регионалов. В частности, о незаконном завышении тарифов на железнодорожные перевозки, где фигурирует и фамилия Сольвар.

Второе пришествие в Раду

При этом стоит напомнить, что в Верховную Раду VIII созыва Руслан Сольвар также прошел с «подмоченной» репутацией. В частности, нардеп во второй раз прошел в парламент как тушка Кличко и готовился стать смотрящим Киевской области. Сам Сольвар не скрывал того, что пришел в Раду не для защиты интересов избирателей, и даже не для законотворческой деятельности, а лишь для того, чтоб защитить свой бизнес и преумножить доходы. Кроме того, он признался, что подкупал избирателей во время выборов:

«Если бы я там деньги не тратил, то ничего бы не вышло у меня. Я проиграл бы однозначно, — прямо говорит о расходах на приобретение своего места в Верховной Раде Сольвар. – У меня так сложились обстоятельства. Ну, просто, как Вам сказать. Начали давить, все. Ну, думаю, что ж сидеть, бегать по этим депутатам. Самому нужно становится, но это ж просто я не смогу сказать в эфир».

Также во время предвыборного митинга в Макарове в прошлом году между Русланом Сольваром и лидером партии “УДАР” Виталием Кличко произошел интересный диалог, о котором писала Комсомольская правда в Украине: “Скажи мне, Руслан, сколько нужно тебе денег, чтобы ты перешел в другую партию, стал “тушкой”? — Озвучил вопрос от народа Виталий Кличко. — “Виталий, я зарабатывал хорошую репутацию среди земляков долгие годы и не намерен потерять ее за одну минуту. Поэтому я обещаю своим избирателям, соратникам по партии “УДАР”, что ни за какие деньги не стану “тушкой”. Я и в дальнейшем намерен помогать землякам. У меня есть мечта — приезжать домой и, не стыдясь за свои поступки, смотреть в глаза избирателям”, — ответственно заявил Руслан Сольвар. Как известно, позже УДАР и БПП объединились, что возможно и повлияло на то, что окончательно тушкой господин Сольвар не стал. Однако ряды однопартийцев он все же покинул и сейчас находится в раздумьях, к кому примкнуть дальше. Вместе с тем, позиционирует он себя как экс-регионал и оппозиционер, и, не стесняясь критикует президента Порошенко.

Еще один маленький нюанс. По словам источников, на собеседовании для поступления в Академию государственного управления при президенте Руслан Сольвар искренне признался членам комиссии, что собирается покинуть фракцию Кличко, поскольку власть парализовала его бизнес.

Вместе с тем, нардеп также тратит часть своего состояния на строительство храмов. Самое интересное то, что удобнее всего ему замаливать грехи именно в церквях Украинской православной церкви Московского патриархата. С учетом нынешней войны с РФ, ее нападения на территорию Украины и попытках Кирилла уничтожить Киевский патриархат, как минимум странным выглядит преумножение церквей страны-агрессора, да еще и с помощью парламентария. Есть и другая сторона медали. Не исключено, что за благими намерениями Руслана Сольвара скрывается достаточно меркантильный расчет — поиметь деньги, а именно вернуть наличкой, в частности, через схему обнала, почти 75% от вложенной в строительство суммы. Наверное, не надо объяснять, что спонсируя церковь агрессора, автоматически спонсируется война на Донбассе. Кроме того, святые отцы прекрасно отрабатывали деньги, вложенные Сольваром в благое дело, агитируя паству поддержать доброго саморитянина.

Ни кола, ни двора

Руслан Сольвар, согласно его декларации о доходах, является одним из самых бедных народных депутатов. В 2014 году он задекларировал доходов на общую сумму 163 тыс. грн. Автомобиля и квартиры у него нет, как и у членов его семьи. Это весьма странно, ведь фактически нардеп является владельцем и создателем нескольких транспортных компаний, которые сегодня зарабатывают баснословные деньги. При этом еще в 2012 году депутат Сольвар получил официальный доход в размере 3 млн грн. Но уже в следующем отчетном году его благосостояние резко уменьшилось до 240 тыс. грн, а к 2014 году Сольвар обеднел еще на 77 тыс. грн.

Обнищание народного избранника продолжилось и в дальнейшем. В 2015 году, если верить его декларации, у Сольвава по-прежнему не оказалось ни единого квадратного метра недвижимости. Видимо, именно этим объясняется попадание Руслана Сольвара в списки тех народных депутатов, которые получили денежную компенсацию на аренду жилья от парламента за деньги налогоплательщиков. Учитывая то, что не так давно парламентарий купил себе далеко не дешевый микроавтобус «Шевроле Экспресс», средняя стоимость которого составляет порядка 45 тыс. евро, а также ходит с телефоном, цена которого — около 60 тыс. грн, возникает вопрос: откуда такие дорогие игрушки? Неужели засевали?

Несмотря на то, что у нардепа не задекларирован ни один автомобиль, по городу Руслан Сольвар передвигается на машинах родственников, друзей и своих помощников. Этот автопарк насчитывает семь элитных автомобилей, которые он исправно меняет: BMW 740 Li (броня B5), Lexus LX470, Porsche Cayenne, Volkswagen Tiguan (2 штуки), Mercedes-Benz S450, Lexus RX350. К слову, оценить тайный автопарк Сольвара можно примерно в $2,7 млн.

Присмотревшись более пристально к семье нардепа оказалось, что мать господина Сольвара, обычная школьная учительница Мария Владимировна Сольвар, прямо-таки гребет деньги лопатой, так как в ее собственности находятся десятки объектов недвижимости, среди которых есть и несколько элитных квартир в столице. Состояние Марии Сольвар оценивается в несколько миллионов долларов.

Например, квартира в ЖК “Да Винчи” (130 кв. м.) по ул. Олеся Гончара оценивается в суму около 400 тыс. долл. Стоимость элитной квартиры (площадью 201 кв. м.) в самом престижном районе Киева, расположенная на Печерских холмах в ЖК “Триумф” по ул. Зверинецкой, по мнению экспертов недвижимости, вполне может превышать 1 млн долл. Также мать Руслана Сольвара владеет тремя квартирами общей площадью около 150 кв. м. и двумя офисами в центре Киева (на ул. Ивана Кудри 12 и 14) и тремя гаражами на Кловском спуске. Дополняют список недвижимости мамы “бедного” депутата два особняка в коттеджном городке “Лесное озеро” в селе Роживка под Киевом.

Однако владения госпожи Сольвар на этом не заканчиваются. У нее в собственности ни много, ни мало – 3 га земли в Винницкой области.

Богатыми, в отличие от нардепа, являются также и родственники его экс-супруги, с которой он расторгнул брак в 2015 году. На троих из них оформлены несколько квартир в тех же домах на улице Ивана Кудри, что и у матери Сольвара.

Примечательно, что по этим адресам расположено большинство компаний, которые приписывают народному избраннику: ООО “Укрзернотранс-К”, ООО “Метрудтранс”, ООО “Автокар-777”. В общей сложности на улице Ивана Кудри родственникам Сольвара принадлежит 9 помещений площадью почти 500 кв. м. на сумму, которая достигает почти 3 млн долл.

Лесные делишки Сольвара

Помимо всего прочего, народного депутата Руслана Сольвара подозревают в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье. В частности, его коллега народный депутат Виталий Куприй в интервью First Truth&Transparency Committee заявил, что «Руслан Сольвар сотрудничает с «ДНР» и причастен к незаконной вырубке леса на Закарпатье». При этом, в чем именно заключается сотрудничество Сольвара с самопровозглашенными республиками, депутат не уточнил, однако нам известно о широких жестах Руслана Сольвара в пользу УПЦ МП.

По мнению депутата Куприя, Руслан Сольвар является коррупционером, который должен сидеть в тюрьме, а не быть нардепом. Отметим, материалы о его деятельности на Закарпатье поданы местными активистами в управления МВД и СБУ.

По данным многочисленных СМИ, Руслан Сольвар уже давно подозревается в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, но правоохранители долгое время закрывали на это глаза за определенную «благодарность».

Из открытых источников известно, что в январе 2015 года компания “Метрудтранс”, аффилированная с этим народным депутатом, заключила договор с госпредприятием “Рогатинское лесное хозяйство”, согласно которому фирма обязалась предоставить услуги по перевозке железнодорожным транспортом на общую сумму 1, 550 миллиона гривен. Как ранее мы упоминали, должной конкуренции у “Метрудтранса” фактически не было, так как единственным соперником Сольвара во время проведения конкурсных торгов была компания “Монолиттранскомпани”, учредитель которой — земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. В общей сложности, в период с 2012 по 2015 год “Метрудтранс” получил более 27 миллионов гривен государственных денег от лесхозов.

Активисты, защищающие леса на Закарпатье, утверждают, что официальный договор с лесхозами, который заключила транспортная компания Сольвара “Метрудтранс”, является всего лишь прикрытием для нелегальной заготовки и вывоза леса из региона.

Трижды враг

Многие политики, откровенно говоря, недолюбливают журналистов. Однако среди них есть те, кто не скрывает своей ненависти. Независимый медиа-профсоюз Украины и Институт массовой информации провели исследование, по результатам которого выяснилось, что врагом украинских СМИ номер один стал экс-регионал, а ныне беспартийный Руслан Сольвар. Нардеп уже успел несколько раз побывать в рейтинге врагов прессы: в 2013 году, тогда он занимал второе место. К слову, помощники нардепа организовывали ДДОС-атаки на ведущие СМИ, а пресс-секретарь господина Сольвара требовал от журналистов перед интервью полностью согласовать, каким в результате будет материал. Также воевал с журналистами господин Сольвар и в 2014 году, чем оправдано заслужил звание главного врага журналистов и первое место в рейтинге. Тогда его обвиняли в более десяти фактах притеснений журналистов, а также припомнили многочисленные случаи избиения представителей “четвертой власти” во время освещения судебных процессов или массовых акций граждан. В целом же, поговаривают, что Руслан Сольвар не совсем адекватно ведет себя не только с представителями прессы. Впадает в крайности и срывается он также и на других, а в его офисе в центре Киева вместо большого письменного стола, как это принято в обществе бизнесменов, красуется огромная кровать, лежа на которой и решаются дела насущные.

Кроме войны со СМИ, у Руслана Сольвара есть еще одно не менее интересное занятие. С завидной регулярностью народному избраннику приходится договариваться со столичными правоохранительными органами, дабы те не трогали его племянника. Как стало известно нашим журналистам из компетентных источников, племянник парламентария не только сам употребляет наркотики, но и продает их. Речь идет об амфитамине. Руслан Сольвар не раз, как говорят в народе, отмазывал родственника от уголовной ответственности.

Стоит отметить, что мы перечислили лишь известные факты. А чем еще промышляет «бедный» народный избранник остается только догадываться.

blackmark.club


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Общество хочет видеть качественно иной состав государственного аппарата Украины. Однако у судейско-прокурорского корпуса, сформированного в Одесской области, в основном, из «проверенных» донецких кадров, естественно иное мнение по этому поводу.

На протяжении 2011-2013г. «донецкий клан» расставил «своих» людей на ключевые должности в Одесской области. Наиболее яркими представителями «донецкого клана» в госаппарате области являются:

Морщагина Наталья Станиславовна — председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда (в октябре 2013г. была переведена из Хозяйственного суда Донецкой области);

братья: Кавун Антон Юрьевич и Кавун Дмитрий Юрьевич ­- Дмитрий Юрьевич был зампрокурора Одесской области, однако в 2012г. был переведен в прокуратуру Харьковской области. Антон Юрьевич и в данный момент «трудится» в прокуратуре Одесской области на должности начальника одного из отделов. Братья Кавун Д. Ю. и Кавун А. Ю. родом из села Сергеевки, откуда же и экс-генпрокурор Виктор Пшонка; Черных Денис Сергеевич — заместитель прокурора Одесской области.

Вся эта «команда» попав в Одесскую область начала свою работу естественно с того, что начала присматриваться к объектам собственности в Одессе, которые, как говориться, «плохо лежат», то есть по поводу которых ведутся различные гражданские либо хозяйственные споры.

Одним из таких объектов оказался крупнейший Экспедитор по контейнерным перевозкам Украины — ООО «БЛЭК СИ ШИПИНГ СЕРВИС», по поводу которого уже более 6 лет рассматриваются различные хозяйственные и гражданские дела в судах Одесской области и всей Украины.

Для того, чтобы завладеть столь лакомым «куском пирога» вышеуказанные должностные лица вступили в сговор с аферистом Коржовым Валентином Яковлевичем и его подельником, «мошенником от юриспруденции», — Матеухом Сергеем Евгеньевичем.

Сергей Матеух — бывший прокурорский работник, который обеспечил Коржову вывод имущества ООО «БЛЭК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» на оффшорные компании и переоформление её на подставных лиц — бомжей.

А депутат Одесского областного совета от партии «Батькивщина» Николай Атаманюк обеспечивал финансирование схемы Матеуха по выводу имущества компании.

С ними — Морщагина Наталья Станиславовна — председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда. В ее задачу входит административное давление на судей Хозяйственного суда Одесской области и Одесского апелляционного хозяйственного суда с целью принятия нужных семье Коржовых решений.

Черных Денис Сергеевич, братья Кавуны, заместитель прокурора Приморского района Химченко А.С., сотрудники прокуратуры Кашульский А.В., Башкиров — это «прокурорское лобби» группы Матеуха — Коржова. В их задачу входит обеспечение «блокировки» всех уголовных дел, которые заведены по фактам мошенничества и хищения в особо крупных размерах на Коржова и Матеуха.

Начальник УБОП Одесской области — Олег Кузьменко, оперуполномоченные: Бирюков, Сухин; следователи: Добрева Р. Д., Чабан А. В., Колбаско В. Л. — «милицейское лобби» группы Матеуха — Коржова. В их задачу входит фабрикация уголовных производств против потерпевших инвесторов Смыкова Ю. П. и Айрапитяна А. Ж., а также против законного собственника предприятия «БЛЭК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» Айсами С. X.

Все эта рейдерская судейско-прокурорско-милицейская гвардия, надеется, что им удастся вовремя в очередной раз сменить политическую окраску, удержаться возле «кормушки»…

advocat-cons.info


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Задокументовано факт вимагання прокурором Львівської місцевої прокуратури №1. Під час одержання неправомірної вигоди у розмірі 12 000 грн. корупціонера затримано», – такий пост з’явився більше двох років тому у фейсбуці.

Під промовистою назвою: “Генінспекція продовжує чистку і в піст”.

Тобто, йшлося про Генеральну інспекцію Генпрокуратури.

На думку автора — допис дотепний. Бо чоловік навіть смайлика поставив.

Для “непосвячених людей” ця подія набула неабиякого резонансу. Із числа безпрецедентних.

Адже за останні 10 років, затримань прокурорів на Львівщині я знайшов лише три. І ще одне – коли прокурор сама давала хабар.

Та й то, усі вони стосувалися працівників низової ланки, що не були представниками впливових юридичних династій.

Солодка помста

У історії насторожило одне — описуючи затримання, Генпрокурор Луценко, фактично розголосив дані оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування.

Луценко вказав прізвище, ім’я, по-батькові затриманого.

В принципі – після того, як Генпрокурора звільнять – він може мати чималі судові проблеми.

Адже, порушив презумпцію невинуватості цього прокурора, оскільки ще до рішення суду назвав його «корупціонером» і сказав, на якому факті його затримано (справа “Шагін проти України”  — свідчення цього).

Скоріш за все, не випадковою була ідентифікація Миколи Каліфіцького.

Десятки ЗМІ блискавично підхопили цю новину. А далі – журналісти вже і написали, що це затримано сина Олександра Каліфіцького.

Останній — у минулому один із найвпливовіших працівників органів прокуратури.

Олександр Каліфіцький, за Януковича, керував прокуратурою Івано-Франківської області, а потім, до самої Революції – очолював Головне слідче управління Генпрокуратури.

фото — http://pda.pravda.if.ua

У ЗМІ його називали особою, наближеною до Рената Кузьміна – першого заступника Генпрокурора.

А ще – керівництво відправляло Каліфіцького на телебачення.

12 листопада 2010-го він був серед учасників програми “Шустер Live”. Каліфіцький на той час керував Головним управлінням з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури.

І, у прямому ефірі, він погрожував екс-міністру внутрішніх справ Луценкові порушенням кримінальної справи.

Наступного місяця Луценка заарештували.

Я вважаю за необхідне відтворити запис програми в тій частині, де Каліфіцький погрожує мені, що буде порушено кримінальну справу, а потім цю погрозу було реалізовано. Я клопочу, щоб на диску було знайдено цей епізод», — скаже згодом Луценко із клітки, під час засідання суду.

Він знає усіх суддів

На цій історії якнайяскравіше можна показати пов’язаність в прокурорсько–суддівському середовищі Львівщини.

Минуло більше двох років. Провадження по Каліфіцькому так і не можуть почати розглядати по суті в суді.

А все тому, що виявляється екс–прокурор знайомий буквально із всіма суддями Сихівського районного суду Львова. Та з великою кількістю працівників. Усе – звісно, в силу службових обов’язків.

І не дивно – Каліфіцький приймав участь у 251-ій справі у цьому суді.

Відповідно, семеро суддів, один за другим, взяли самовідвід. І склалася ситуація, що взагалі не залишилося кому справу Каліфіцького слухати.

Врешті, скерували провадження до іншого суду.

Тут – все продовжується. Але – самовідвід уже беруть прокурори. Які підтримують державне обвинувачення. Бо із тими – Каліфіцький працював, а з тими – підтримував дружні відносини. Ще з іншим – разом жили на курсах перекваліфікації.

Так вже п’ять прокурорів змінили.

І це стосується простого, рядового працівника районної прокуратури. А його “пів Львова знає”.

Рівне-Київ-Запоріжжя

Батько Віталія Коморного, з прокуратури Львівщини, працював на Рівненщині прокурором області.

Ігор Коморний. Фото – ogo.ua

А потім – керівником відділу в Генпрокуратурі, який займався представництвом в судах.

Брат Віталія Коморного — Олександр — суддя Львівського окружного адмінсуду.

О.Коморний. Фото – Львівський торговельно – економічний університет

Дмитро Чувашов, двоюрідний брат Віталія та Олександра Коморних – в Запорізькій області — заступник керівника місцевої прокуратури.

Один район

Випадків суддівсько — прокурорських династій – хоч греблю гати. І чомусь, посади таких прокурорів – неодмінно повинні бути пов’язані із участю в судах.

От прокурор Олена Данилів. Працює у відділі, що і підтримує державне обвинувачення, в  прокуратурі Львівської області.  Ходить в суди як державний обвинувач.

А її чоловік – суддя Пустомитівського районного суду Євген Данилів.

Але на нинішній посаді Олена Данилів із 2013-го.

А до цього, майже 16 років відпрацювала в прокуратурі Пустомитівського району.

Один район, прокуратура та суд — це явний конфлікт інтересів.

Звичайно, я не згадував у публікаціях усіх прокурорських династій та їхніх родин на Львівщині. Для цього потрібно написати з десяток статей. Про Марківих, Букаловських, Сливки, Сенечиних, Ніколіних, Поповичів, Українець, Андрес, Слиш, Зданкевич тощо.

Позиція експертів

Проблема суддівських династій — вона існує, і цієї також кругової поруки… Зберігається така тенденція, що дуже багато родичів є в судах, прокуратурі, в інших органах правопорядку. Я не можу сказати, що це сама проблема в собі. Питання в тому, наскільки об’єктивно так склалося. Навряд чи. Тому що досить тривалий час в непрозорий спосіб було – призначалися і дуже часто потрапляли за принципом родинних зв’язків, — каже Михайло Жернаков, член Громадської ради доброчесності, у минулому суддя.

Правозахисник Віктор Чарномський уже десять років особисто знає як працюють прокурори та судді:

Є так званий процесуальний прокурор, який по закону фактично не несе ніякої відповідальності за погано проведене слідство. Але він впливає. Слідчий, який веде справу, повністю залежний від цього прокурора. Він не може зробити крок вправо, крок вліво – не погодивши це з прокурором.

Адже у прокурора є влада притягнути слідчого до дисциплінарної відповідальності. Або ж навіть – відкрити кримінальне провадження – до прикладу, за недбале ставлення до своїх посадових обов’язків.

Тотальна більшість прокурорів не прийшли з вулиці та не “прийшли” по конкурсах. Вони працюють – бо за ними стоять їхні батьки та родичі.

У цій системі – пред’явити чи ні обвинувачення – вирішується у родинному чи дружньому колі – за чашкою кави або чаю.

Родинні клани спрямовують свою діяльність на особисте збагачення, — переконаний Віктор Чарномський.

Питання узгоджене в прокуратурі області

А тим часом, 2016-го Україна та ЄС спільно визначили програму реформ (Порядок денний асоціації). Ключовою є боротьба з корупцією та реформа органів прокуратури. Допомога Україні — 304 мільйони євро.

Плюс – в рамках “Програма реформи верховенства права” — Україні передбачено 52,5 млн. євро.

Ще — 83 мільйони євро – в рамках програми EUAM Ukraine. Місія сприяє реформам, зокрема зменшенню корупції.

Напевне, Європейські платники податків були б шоковані, від стану в прокурорсько–юридичному середовищі. Пов’язаності та династійності усіх кланів. Про які реальні результати від отриманої фінансової допомоги, зокрема і на реформування органів прокуратури, може йтися?

От, згадував я тих п’ятьох затриманих прокурорів у Львівській області. Це все, що я знайшов за десять років.

Думаєте вони ось так собі самодіяльністю займалися?

Оце, у суді над екс — прокурором із Бродівського району. Відеозапис негласних слідчих дій переглядали учасники справи.

Що видно на відео? Прокурор Володимир Лук’янчук у своєму кабінеті роздруковує та передає обвинуваченому аркуш. Тому, у кого він гроші ніби вимагав.

Аркуш паперу з надписом.

“Питання про перекваліфікацію та умовне покарання узгоджене в прокуратурі області куди потрібно заслати 700 доларів. 700 доларів до кінця дня / 700 – 22.07.2015 року (день перед судом)”.

Справа В.Лук’янчука продовжує слухатися в суді.

Ага, реформи. Питання “узгоджене в прокуратурі області”.

*У матеріалі використано дані Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру декларацій родинних зв’язків і доброчесності.

** Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані прохання про коментар із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано.

Тарас Зозулінський

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Друга частина розслідування за посиланням


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Українка Ольга Дудченко потрапила до рейтингу інноваторів «35 до 35» за версією журналу MIT Technology Review Массачусетського технологічного інституту.

Про це йдеться на сайті MIT Technology Review.

34-річна Ольга Дудченко є випускницею Медичного коледжу Бейлора й Університету Райса в США. Вона створила спосіб швидкого визначення послідовності геному.

«Сучасні апарати працюють дуже швидко, зчитують ДНК арахісу, баклажана чи броненосця за два дні. Вони видають мільярди неорганізованих фрагментів коду ДНК. Ольга Дудченко допомогла поєднати ці фрагменти в правильному порядку, щоб виявити фактичний геном — швидше і дешевше», — йдеться в повідомленні.

Вчена використовує Hi-C-метод для визначення організації хромосом в клітині. Спочатку його розробили для вивчення того, як складаються хромосоми, щоб показати, які фрагменти ДНК перебувають фізично близько одне до одного. У поєднанні з іншими методами й алгоритмами Дудченко, Hi-C допомагає спростити складання геномів.

Наприкінці 2018 року Дудченко разом із колегами представила «ДНК-зоопарк», в якому є послідовності хромосом для гепарда, червоної панди, бразильського дикобраза й інших 50 видів тварин. 

«У світі швидкого вимирання, ДНК-код цих видів одного дня може стати всім, що від них залишилося», — зазначили в MIT Technology Review.

Вчені планують охарактеризувати геном кожного виду на Землі. На сайті «ДНК-зоопарку» публікують нові дані щотижня.

З 1999 року MIT Technology Review щорічно публікує рейтинг інноваторів «35 до 35». Це перелік вчених до 35 років, які зробили значний внесок у науку. Це можуть бути представники різних сфер, починаючи з біології та закінчуючи комп’ютерними науками.

hromadske.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Прокурорсько – юридичні династії, володіючи усіма премудростями законодавчого ремесла, часто використовують своє становище для отримання різноманітних благ. Як ото – квартир від держави. Причому механізми, за якими це робиться, у цивілізованих країнах, напевне, назвали б злочинними.

Квартирна “оборудка”

От, випадок сім’ї прокурора Назара Гриціва. Працює чоловік зараз не аби де – а у відділі прокуратури області, що займається організацією та керівництвом слідства територіального управління ДБР.

У прокурора – потужні “плечі” – тобто батьки.

Мама – Віра Гриців. Із 2002-го – суддя. До ліквідації Львівського апеляційного господарського суду (2018-го) – працювала тут. На сьогодні, до його “наступника” – Західного апеляційного господарського – поки не призначена.

Сестра прокурора – Галина — працювала у Львівському окружному адмінсуді до 2016-го. Остання посада – помічник заступника голови суду.

Тато прокурора – Михайло Гриців  — “найпотужніший гравець” – суддя Касаційного адмінсуду в складі Верховного Суду.

М.Гриців. фото – Чесно. Фільтруй суд

Сестра прокурора потрапила на роботу помічником судді у той же суд, де носить мантію її батько.

Так от. У сім’ї квартира у Львові. Не мала – 82 кв. м. Відповідно, на квартирному обліку не перебували  і не потребували поліпшення житлових умов.

Однак, суддя Гриців та троє членів його сім’ї отримують службове житло в Києві. І не просто квартиру – 128.9 квадратів.

За три місяці цю квартиру було виключено з числа службових, а наступного року – приватизовано.

До чого ж тут сім’я – запитає уважний читач? Адже і прокурор Назар Гриців, і його мама суддя, і сестра – у ці роки – 2012 – 2014-ий постійно працювали у Львові?

Відповіді є у висновку Громадської ради доброчесності – стосовно судді Віри Гриців.

Тут вказано, що незважаючи на те, що троє членів сім’ї працювали у Львові, в усіх них із кінця 12-го року зареєстрованим місцем проживання стало м. Київ.

“Дуже ймовірно, що причиною такої реєстрації є штучне створення необхідних умов для отримання службової квартири великої площі”.

“Недостовірні дані щодо постійного проживання судді та членів її сім’ї надавалися і при приватизації цієї квартири. Так, відповідно до довідки Дочірнього підприємства Дарниця-1 № 56 від 14.05.2014 у квартирі мешкали усі члени сім’ї судді. А відповідно до довідки ЛКП “Під Голоском 410” №655 від 28.04.2014 усі члени сім’ї, які були зареєстровані у м. Львові на пр. Чорновола, 13.11.12 вибули до м. Київ”.

Отже, Громадська рада доброчесності вважала, що “фіктивна реєстрація у службовому житлі у м. Київ очевидно мала на меті безпідставно отримати квартиру великої площі з її подальшою приватизацією на усіх членів сім’ї, які жодного права саме на це службове житло не мають”.

У відповідь на цю історію суддя Гриців пояснив Громадській раді доброчесності, що приватизація тієї квартири жодним чином не порушує прав інших осіб.

Однак, саме по цій справі, до Окружного адмінсуду Києва звернувся позивач. Він вказав, що на квартирному обліку із 1977-го ! року. Їхня родина – вісім осіб – живуть у квартирці  30.4 метрів квадратних.

У позові стосовно незаконності наданні судді квартири зазначав: “надання житла у позачерговому порядку, зокрема третій особі, автоматично відсуває дату отримання житла особами, що перебувають у черзі”.

І ось, після такого випадку, прокурор Назар Гриців, який “вибув із місця проживання” у Львові, та згідно останньої декларації родинних зв’язків свого батька – мешкає разом із ним в Києві – так от, цей прокурор працює у Львівській прокуратурі, відділі з організації та керівництва слідством Державного Бюро Розслідувань. Яке й власне, повинне займатися боротьбою із корупцією та орг — злочинністю у найвищих ешелонах влади.

Як він встигає щодня повертатися до Києва та вести там із батьком спільне господарство?

Знаменитий суд

Юрисдикція ліквідованого Львівського апеляційного господарського – де працювала Віра Гриців – поширювалася на п’ять областей. Відповідно, то був важливий і престижний суд.

Тож не дивно, що значна кількість прокурорів є пов’язана із тутешніми вершителями правосуддя.

До прикладу, із Наталією Кравчук, яка зараз є заступницею голови Західного апеляційного господарського суду.

Н.Кравчук. фото – Західний апеляційний господарський суд

Її зять – Володимир Черневий. Заступник начальника Сихівського відділу місцевої прокуратури №1.

Чи от династія Михалюків. Суддя Олена Валеріївна була звільнена у відставку в 2017-му. Пропрацювала більше двадцяти років. Більшість – у тому ж Львівському апеляційному господарському.

Її чоловік – Василь Михалюк – суддя та секретар судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду.

Їхньому сину Роману Михалюку вдалося стати заступником прокурора Сихівського району. А згодом – першим заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 3.

Звичайно, у Романа Михалюка — така посада, що передбачає участь прокурора у судових процесах.

А Ольга Михалюк, невістка суддів Олени та Василя Михалюків, стала помічником судді, у тому самому Львівському апеляційному господарському суді.

Добрий дядько

Випадків працевлаштування родичів на роботу – чимало.

От, нинішній керівник Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Олег Дзерин.

За трохи більше чотирьох років чоловік став керівником. Його кар’єрний шлях показовий.

До Дрогобицької прокуратури Олег Дзерин прийшов на стажування наприкінці 14-го. І минуло трохи більше чотирьох місяців – відразу став прокурором.

Не помічником чи спеціалістом – відразу прокурором. Без, фактично, вагомого досвіду роботи в цій сфері.

Коли до дрогобицької прокуратури “взяли” Олега Миколайовича на стажування, прокурором там працював брат його батька, Володимир Дзерин, який згодом пішов до прокуратури області. А батько прокурора – Микола Дзерин – голова одного із районних судів на Вінничині.

***На мій лист із проханням надати коментар та переліком запитань, прокурор Олег Дзерин надіслав таку відповідь:

— У вказаному листі наведено ваші суб’єктивні судження і оціночні поняття щодо моєї діяльності, а також моєму переміщенню по службі в системі органів прокуратури, одночасно викладені у ньому питання не стосуються моєї службової діяльності, у зв’язку з чим від надання будь-яких коментарів відмовляюся, — написав прокурор О.Дзерин. ***

Позиція експерта

Юрій Танасійчук – юрист, громадський активіст та правозахисник. Веде справи у судах більше 10 років:

— Посада судді, прокурора чи адвоката – це протилежні функції у системі права та правосуддя. Вони взаємовиключні.

І коли суддя чи прокурор мають якийсь взаємозв’язок – це є порушенням змагальності сторін. Це незалежні гілки одна від одної – мали би бути. Якщо прокурор – це довести обвинувачення, то суддя навпаки – заслухати і об’єктивно дослідити докази кожної із сторін. При тому, зберігаючи нейтральний статус.

Це не можна плутати з жодною іншою галуззю – наприклад, з медициною. Адже – вибудувана зовсім інша система координат. Якщо батько терапевта, там наприклад хірург – то вони в принципі не пересікаються.

А у разі якогось випадку, де вони спільно працювали — вони працювали над порятунком хворого. І тут у них не має протилежних функцій. Тут не має змагальності сторін.

Що стосується правоохоронців – у кожної із сторін є виконання своєї мети. Суддя – об’єктивність проведення суду, прокурор – обвинувачення, а в адвоката – захист.

Тому зв’язок між слідчим, прокурором і суддею вкрай негативний. Особливо у справах які можуть мати кримінальне покарання, — аргументує Юрій Танасійчук.

Прокурор на BMW X3

Прокурорсько-юридичні династії, окрім величезних квартир, полюбляють і фешенебельні іномарки еліт класу. А оскільки за законодавством потрібно подавати декларацію та зазначати наявне майно, у НАЗК можуть виникнути запитання – а звідки оцей от дорогий джип?

Тому, їздять правоохоронці на “чужих” авто.

Є така Городоцька місцева прокуратура. Одна з елітних на Львівщині.

Бо охоплює своєю діяльністю, зокрема Мостиський район. А тут кордон із Польщею — митниця,  контрабандні справи. Й таке інше.

Першим заступником керівника цієї прокуратури працює Марія Тормишова.

Фото – фейсбук Марія Тормишова

Полюбляє жінка елітні авто – їздить на BMW X3. 2015 – го року випуску.

Джип – не з дешевих.

З огляду на те, що у чоловіка вже у власності AUDI Q5 – 2012-го, за понад 350 тисяч, виходить непоганий автопарк.

Але якщо перевіряючі з НАЗК захочуть поставити якесь запитання – то прокурор їм може сказати – уважно читайте декларацію. Джип не мій. То мені покататися дала. Така собі Неоніла Полюлюк.

Цій жінці 57. Із невеликого міста Кам’янець — Подільський. За даними аналітичного сервісу YouControl, Неоніла Полюлюк ніколи не була та не є власником чи директором будь яких підприємств.

Я, звісно дізнався хто вона така – але ще два слова про прокурора.

Спершу, варто сказати – що Марія Тормишова – сестра судді Стрийського міськрайонного суду – Степана Саса.

архівне фото Стрийського міськрайонного суду – Степан Сас

Окрім того, її чоловік, Артур Тормишов, багато років тому працював у відділі дізнання на митниці в Мостиськах, а нині у відділі протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Львівської митниці.

З огляду на це, виникає логічне запитання, а чи не будуть дії Городоцької прокуратури упередженими чи навпаки узгодженими із потрібними позиціями митників із Мостиська?

Бо, окрім чоловіка – митника – пані прокурор, ще й не на зовсім “звичайній” машині їздить.

Адже є такий Михайло Браславець. Він працює у відділі митного оформлення №5 митного поста “Мостиська”.

Його дружина – Тетяна Браславець – митник – на пості “Львів — аеропорт”.

подружжя митників. Фото – фейсбук  Михайло Браславець

Неоніла Полюлюк з Кам”янця-Подільського -, за моєю інформацією, начебто мама Тетяни Браславець.

Тобто перший заступник прокурора Городоцької місцевої прокуратури їздить на елітному джипі, “записаному” на тещу митника, який працює в районі, що підпадає під юрисдикцію цієї прокуратури.

Та і це ще не все. На Неонілу Полюлюк, яка ніколи й бізнесом офіційним не займалася, записано ще одного джипа BMW X3. Щоправда трохи нижчого класу – 2012-го року. І катаються на ньому донька та зять. Митники.

І так, на завершення – гарна вишиванка на фото у митника Браславця. Цікаво, чи пасуватиме до неї георгіївська стрічка, яку нещодавно постив в себе на фейсбуці Михайло Вікторович?

Бо митнику варто знати, що згідно змін до законодавства, публічне використання та демонстрація “георгіївської стрічки” карається штрафом у розмірі 50-150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

*У матеріалі використано дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; Єдиного державного реєстру судових рішень; Реєстру декларацій родинних зв’язків і доброчесності.

** Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані прохання про коментар із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, окрім О.Дзерина, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано. Якщо все ж, відповіді, по суті, на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступній частині.

Тарас Зозулінський

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Перша частина розслідування за посиланням


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Профессия адвоката предполагает, что эти люди защищают интересы других и всегда стоят на стороне справедливости. Но для некоторых персонажей звание адвоката – это просто ширма для прикрытия своих темных делишек. Ярким примером такой личности является печально известный в Белгород-Днестровском и в Затоке адвокат Станислав Клименко, который «прославился» своими мошенническими схемами.

До того, как получить лицензию адвоката Клименко работал в Белгород-Днестровской прокуратуре, но был уволен с этой должности за мошенничество. В городе он приобрел плохую славу, Клименко промышлял тем, что подделывал документы и отбирал у людей жилье, выбрасывая их на улицу. Правда, в хитрости и грамотности юристу не откажешь – он делал все через подставных лиц, не «светясь» самостоятельно.

Одной из жертв адвоката стала жительница Белгорода-Днестровского Марина Кузьмиченко и ее семья, которую выкинули из квартиры, где они жили с мужем и двумя маленькими детьми.

— Квартира нам досталась в наследство от тети мужа. Точнее та оформила ее на мать моего супруга, а последняя отказалась от наследства в пользу сына. Но пока мой муж оформлял документы, чтобы вступить в права на наследство, совершенно другой человек, не имеющий никакого отношения к нашей семье, подал в суд и судья Боярский вынес заочное решение о его вступлении в права наследования, — рассказывает женщина. – Мы не получили ни одного уведомления из суда о приглашении на заседание, хотя потом нам предъявили уведомления, якобы, подписанные моим мужем, но подписи на них были подделаны. В один прекрасный день к нам домой пришли 5-6 молодчиков спортивной внешности, выбросили все наши вещи из квартиры и сменили там замки. Сейчас мы судимся, и апелляция постановила отменить данное заочное решение, но наш суд отказывается это делать. Насколько нам известно, за всем этим стоит Стас Клименко, а на месте квартиры они хотят построить гостиницу.

Подобными историями полнится весь Белгород-Днестровский, где Клименко называют грамотным, изворотливым и беспринципным вымогателем и мошенником. По словам предпринимателя из Затоки Марии Пилевой, благодаря тому, что Клименко долгое время проработал в прокуратуре, он прекрасно знает, как все утроено в правоохранительных органах, хорошо знаком с законодательством и имеющимися в нем лазейками.

— Он очень умен, поэтому проворачивает свои делишки через подставных лиц и доказать его причастность практически невозможно. Хотя все прекрасно знают, что Стас подделывает решения судов и другие документы, благодаря которым оформляет чужую собственность на своих подставных людей, а потом перепродает ее. например, был случай, когда он решил завладеть квартирой здесь в Белгороде, хозяин которой находился на тот момент в России. Он подделал документы, переоформил квартиру, а затем еще и подал в суд от имени пострадавшего, подделав его подпись, чтобы таким образом лишить его возможности на самом деле обратиться в суд, — рассказала предприниматель. – Таких историй десятки, но он быстро перепродает отнятое имущество, поэтому доказать его причастность к аферам почти нереально.

Но аппетиты Стаса Клименко не ограничиваются отъемом частной собственности. Он не боится присваивать и государственные объекты. Именно так произошло с базой отдыха «Геолог и Топаз», которая расположена в Затоке и ранее принадлежала Причерноморскому государственному региональному геологическому предприятию – филиалу Государственной службы геологии и недр Украины.

— Клименко с соучастниками подделали решение суда, взяв для этого номер существующего на самом деле решения, которое не имело к базе никакого отношения, и вписав в него то, что им было нужно, а именно – выведение имущества базы из госсобственности и передачу в аренду третьим лицам. После получения договоров аренды, имущество поделили между подставными лицами и оформили на них, — рассказывает секретарь поселкового совета Затоки Вячеслав Бокий.

Аналогичную аферу Клименко намерен провести и с базой отдыха «Гранит», что также располагается в Затоке. В хитрости ему действительно не откажешь, оформляя все свои махинации через подставных и приближенных лиц, адвокат сам всегда остается в тени, а иногда выступает в роли защитника прав этих самых людей в суде, таким образом, сам оставаясь чистым. Более того, зная все юридические тонкости, он часто организовывает «минирование» судов, чтобы перенести дело и затянуть процесс, дабы успеть провернуть все необходимые ему махинации. Но, как говорится: «Сколько веревочке ни виться, а конец будет». С учетом того, что перечисленные эпизоды – это лишь капля в море «подвигов» Клименко, рано или поздно его противоправной деятельности должен прийти конец.

Видимо, сам адвокат чувствует это, потому всеми силами сейчас старается примкнуть к команде президента. По нашей информации он метит на должность мэра Затоки, ради чего пытается заключить договоренности с представителями ЗеКоманды. Желание ненасытного махинатора вполне понятно – заполучив власть в таком популярном и богатом на прибрежные земли поселке, как Затока, он сможет озолотиться.

Правда, от поселка с таким руководителем уже ничего не останется. Базы отдыха, которые сейчас доступны для людей с разным достатком, превратятся в частные коттеджи или гостиницы для элиты, а на пляжах вместо песка вырастут бетонные настилы, рестораны и т.п.

Хочется верить, что члены президентской партии не настолько наивны, чтобы повестись на располагающую к себе внешность и хитрость Станислава Клименко, и смогут рассмотреть в нем того, кем он на самом деле является – волка в овечьей шкуре.

lubimiygorod.od.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В ході зустрічі присутні доповіли про роботу підрозділів, фінансові показники, виконання окремих доручень, проведення перевірки обладнання підвищеної небезпеки, будівництво альтернативного заїзду в Одеський порт, співпрацю з екологічною службою, реалізацію інвестиційних проектів та плану закупівель на 2019 рік.

Розпочалась нарада з вручення сертифікатів представникам Молодіжної організації порту. Одеські портовики – злагоджена команда, яка бере активну участь у громадському житті та ініціює проведення на держпідприємстві різноманітних тренінгів та навчань. Тож вкотре хочу подякувати колективу за плідну роботу та ініціативність.

Після урочистої частини очільники структурних підрозділів та відділів повідомили, що підприємство працює у штатному режимі. 
Зокрема за словами головного інженеру на причалі 1-з тривають роботи з армування залізобетонної розвантажувальної плити. На причалі №7 розпочато монтаж опалубки монолітної надбудови. Говорячи про реконструкцію першої черги транспортної естакади він зауважив, що наразі проводиться демонтаж елементів заповнення перильного огородження естакади, тротуарних блоків та відновлення бетонного покриття.

Традиційно нарада завершилась інформацією щодо показників перевалки вантажів за звітний період. Відповідно до наданої інформації зростання показників становить в середньому +15,1% в порівняні з аналогічним періодом 2018 року.

На изображении может находиться: Геннадій Ткачук, сидит и в помещении
На изображении может находиться: один или несколько человек, океан, на улице и вода
На изображении может находиться: небо, океан, на улице и вода
На изображении может находиться: небо, океан, на улице и вода
На изображении может находиться: 8 человек, люди улыбаются, люди стоят и в помещении
На изображении может находиться: небо и на улице
На изображении может находиться: небо и на улице
На изображении может находиться: океан, небо, на улице, вода и природа
На изображении может находиться: небо, океан, на улице и вода

Игорь Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Продовжуючи тему розслідувань корупції та незаконного збагачення в сфері оборонно-промислового комплексу стикнувся, в прямому сенсі, із катастрофою. Довгий час вважав, що в житті вже не трапляться речі чи події, які зможуть мене здивувати, але інформація з якою стикнувся привела мене в стан великого потрясіння.

Цей довготривалий ефект заціпеніння спричинило Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод». Факти з якими стикнувся були шокуючими, адже свідчили, що це ніщо інше, як величезний розплідник «безхребетних», які під час війни обкрадають військо та несуть прямий вплив на зниження обороноздатності України.

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ: 07620094) спеціалізується на капітальному ремонті та модернізації бронетанкового озброєння та техніки:  БМП-1 та БМП-1М, БМП-2 та БМП-2К, БМД-1, БМД-2, ГМ-575, ГМ-568, ГМ-578, БРЕМ-2, БТР-50ПК,БТР-Д, БРДМ-2. Також виконує капітальний ремонт окремих агрегатів та вузлів зазначеної техніки, зокрема дизельних двигунів УТД-20, 5Д20-240, В-2 та В-6, В2-500, В-55, ЯМЗ-236/238/240.

Із 20.02.2012 року підпорядковано державному концерну «Укроборонпром», а до того було в управлінні Міністерства оборони України. Управляє ним Громов Сергій Анатолійович, а знаходиться за адресою Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1. Потужне і вкрай потрібне нашій державі підприємство має змогу оперувати колосальними сумами коштів. Та, нажаль, так вже в Україні повелось, що підприємства такого формату стають подразниками для корупціонерів і шахраїв. І не виключенням, а скоріше першим у списку є ця «мрія» для злочинців, про що й свідчить безпрецедентна кількість кримінальних проваджень якими обгорнуте дане ДП.

Нижче наведу кілька прикладів відкритих справ, а після розкрию факти колосального грабунку, що й досі практично є недоторканим і не оприлюдненим. Також постараюсь розкрити сутність такої ситуації і чому з нею не боряться.

Найперше ще раз підкреслюю, кримінальних справ там тьма, і вибираючи приклади голова ходила обертом, та все ж… Однією із пікантних, і таких що залишились під знаком питання є справа № 466/1530/16-к, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014060360000146 від 27.10.2014 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України. Цим розслідуванням займався старший слідчий СВ слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України. Він встановив, що 23.06.2014 року між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ТОВ «Укрвагонремтранс» (м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Б, приміщення 91А) був укладений договір №82, згідно якого товариство мало здійснити постачання запасних частин та комплектуючих до бронетанкової техніки. В ході розслідування було встановлено, що дана домовленість несла явні ознаки фіктивності. Та кінцевий результат залишився без застосування жодних мір покарання.

Дмитро Пономаренко

Ще одним кричущим фактом розкрадання державних коштів є Справа № 296/5718/15-к, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015060360000135 від 23 квітня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 205 КК України. Так, ДП «Житомирський бронетанковий завод» 01.12.2014 уклав з ТОВ «Торгівельна компанія «ЧАЙКА» договір купівлі-продажу ремонтного обладнання, відповідно до якого на завод упродовж грудня 2014 року мало б бути поставлено чотири блоки БУ-25 2с загальною вартістю 460 тис. грн.  ТОВ «ТК «Чайка» у цій афері використав прокладку «Брон Плюс», яке відповідно до матеріалів правоохоронних органів має ознаки фіктивності, оскільки за вказаною юридичною адресою відсутнє, має статутний фонд лише 1000 грн., засновник, керівник та головний бухгалтер в одній особі. Цікавим фактом також є, що в період оформлення податкової накладної на продаж підприємству ТОВ «Торгівельна Компанія «Чайка» приладів військового призначення (Блок БУ-25 2с), а саме в грудні 2014 року, згідно податкових накладних, така послуга ТОВ «Брон Плюс» не надавалася. От і ще один випадок безпрецедентного розкрадання державних коштів, і таких за участі  ДП «Житомирський бронетанковий завод» є не мало.

Провівши ретельний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень можна констатувати, що більше як 90% справ з масштабних розкрадань залишились безнаказаними. Але це не головна фішка даного ДП, адже в ході розслідування було встановлено, що каральні вироки все ж були. Але ці дії проводились здебільшого до простих роботяг. Так, згідно справи № 278/1489/17 було засуджено двох слюсарів які здійснили крадіжку чорних металів. Також, свій обвинувачуваний акт(  № 278/1023/16-к) отримав і  уродженець м. Магдебург, Німеччина, що є працівником ДП «Житомирський бронетанковий завод», який наніс іншій особі легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на обличчі. Ще один вирок(№295/11766/16-к) отримано було працівником даного ДП, який вчинив крадіжку мобільного телефону вартістю 400грн у свого знайомого. Як бачимо дуже цікава ситуація: за великі злочини відпускають, а за менш значні карають.

Звісно, перед законом всі рівні, та не в ситуаціях пов’язаних із  ДП «Житомирський бронетанковий завод». Тут варто підкреслити, що Інститут військової прокуратури є бездіяльним по відношенню до злочинців які вчиняють важкі кримінальні злочини. Складається враження, що Матіос просто не знає, чим і як повинна займатись військова прокуратура. Більше того, можна сказати  що цій структурі  дуже не повезло з керівником.

Анатолій Матіос

Вході тривалого розслідування я вийшов на слід ще однієї колосальної афери, яка залишилась поза увагою правоохоронних органів. Схема стандартна – відмивання коштів у великих обсягах. Можливо б і пропустив її повз себе, та у ході розлідування сплила надзвичайно неординарна особистість, яку неодноразово пов’язували із гучними справами, та про неї згодом. Наскільки мені стало відомо:  22.12.2017 та 27.12.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод» уклав два договори із ТОВ «Промислові оборонні технології» (ЄДРПОУ 41610959) згідно яких останнє – зобов’язувалось поставляти запчастини спеціального військового призначення для ремонту та модернізації бойової техніки. Та розглянувши ТОВ Промислові оборонні технології під мікроскопом я схилився до думки, що дана фірма може надавати послуги фіктивного характеру. А отже, оплата згідно даних домовленостей явно не гарантувала фактичне надходження товару. Крім того, звернувшись за коментарями до ДП «Житомирський бронетанковий завод» був «м’яко кажучи» відправлений за поясненнями в інше місце, а у ТОВ Промислові оборонні технології «автовідповідач» взагалі не розумів що я в них хочу. В результаті —  це ще більше спонукало дізнатись правду, яка до речі, практично була перед очима.

Керував ДП на той час раніше засуджений ч.1 ст.336 Кримінального кодексу України Мосін Михайло Сергійович, і як всі розуміють – великі операції без нього не могли відбуватись. Крім того, дана особа покинула ДП «Житомирський бронетанковий завод» явно не без ще одного «гріха». Згідно даних ЄРДР, кримінальне провадження за №42018060360000034 було відкрито за фактом незаконного збагачення за рахунок державного бюджету на суму 306,1 тисяч грн. Ці кошти були отримані у якості відшкодування ПДВ за проведені фіктивні операції по закупівлі запчастин та електронних приладів до військової техніки. Все це він провернув за допомогою ТОВ «Завод «Гідропрогрес», яке, до речі від 25.07.2017 року визнано фіктивним…

Згідно вказаних договорів ДП «Житомирський бронетанковий завод» перерахував постачальну більше як 400тис.грн., а товару не існувало, адже згідно податкових документів —  ТОВ Промислові оборонні технології жодних операцій не декларувало. Виходить, що ТОВ продало товар якого не мало в наявності , а ДП на чолі із Мосіним його купило! Що ще більше потрібно доводити?!

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВО ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ» належить Пономаренку Дмитру Валерійовичу (90%) і Ліхітінову Михайлу Олександровичу (10%), зареєстроване за адресою м.Київ, Шевченківський район, вулиця ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2Б, статутний капітал – 1000грн. Також у керівництві числився  Корнієвський Олександр Олександрович. Дані особи вже неодноразово спливали у брудних справах. Так, Дмитро Пономаренко при Ющенкові-Тимошенко був  директором ДП «Прогресс», дочірної кампанії  «Укрспецекспорт». На цій посаді вів нашумівший «пакистанський контракт»,  у 2011 році був звинувачений у відмиванні 5-ти мільйонів доларів, але отримав за це доволі м’яке покарання – 5 років умовно, якщо іронічно , то по мільйону за рік. Також, ходить інформація, що Дмитро Пономаренко разом із своїм партнером по фіктивним фірмам Олександром Корнієвським (колишнім бійцем «Айдару») під час війни  на Сході налагодили поставки зброї із зони баєвих дій на терени цілої держави.

Як бачимо, що персонажі і покупців, і продавців є доволі колоритними особистостями, які мають стаж у проведеннях різного роду афер. Та якщо, із їхньої сторони все зрозуміло, то давайте розберемось чому їхня діяльність є безнаказаною!!!

Найперше слід підкреслити, що наші правоохоронні органи коли мова йде про отримання «лаврів» героїв – б’ються одне наперед одного, а коли потрібно відповідати – то зі швидкістю світла перекидають вину на іншого. На мою думку: із злочинами подібними(з цим також), що зробили ДП «Житомирський бронетанковий завод» на чолі із Михайлом Мосіним  і «ТОВ Промислові оборонні технології» з власником Дмитром Пономаренком мала б боротись Військова Прокуратура. Зазначаю: «мала б», но цього не робить, а причин може бути багато – це  наприклад: і просто некомпетентність керівництва, і корупційна складова, і навіть банальна халатність, і.т.д. Вважаю, що Анатолій Матіос не справився із задачами які має виконувати, більше того – він не відповідає займаній посаді. Для мене Анатолій Матіос за 5 років перебування в посаді так і не став, фахівцем у галузі військової юстиції. І взагалі, притримуюсь думки, що Інститут військової прокуратури краще розформувати. Тоді ж хто має перебрати їхні повноваження?! – На мою думку – ДБР, але це вже інша історія…

Автор: Ігор Мізрах, журналіст, політичний експерт


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У кінці травня цього року управління захисту економіки повідомило про складання і направлення до суду протоколу про вчинення корупційного правопорушення очільником міста. Хоча рішення по справі ще не прийнято, але в суді зробили все, щоб посадовця не змогли притягнути до відповідальності.

– Сьогодні зібрав колектив Житомирської міської ради і попередив – буду реагувати жорстко. Через такі випадки страждає репутація всієї міської влади і імідж міста, – прокоментував Сергій Сухомлин затримання 7 травня на хабарі керівника управління житлового господарства.


Власні запевнення у жорсткій реакції міський голова втілив 26 липня, звільнивши своїм розпорядженням затриманого в травні Юрія Мостовича. У коментарі одному з інтернет-видань директор юридичного департаменту Євген Черниш пояснив, що рішення прийняте через порушення присяги посадовою особою місцевого самоврядування.

Водночас провина судом ще не доказана, і навіть саме судове засідання, на якому по суті має розглядатися справа, призначене на 31 липня. Не стримуючи себе у боротьбі з підозрюваними в корупції, міський голова не помічає власних прорахунків та вчинених порушень.


Складений 30 травня протокол про вчинення корупційного правопорушення Сергій Сухомлин не визнав і відмовився правоохоронцям надавати будь-які пояснення. Хоча підстав для його складання управління захисту економіки області знайшло достатньо. Згідно з відомостями вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742, з Литви на митну територію України меру Житомира пригнали автомобіль «AUDI A8». Міський голова зобов`язаний протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, кінцевий строк подання якого спливав 24 липня 2017 р., але зробив це пізніше.

«Опитаний з даного приводу ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у 2017 році отримав від ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.) довіреність на своє ім`я щодо придбання за межами кордону України останньому транспортного засобу та подальшого транспортування на територію України. На виконання вимог вказаного доручення ОСОБА_2 придбав автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., який було передано ОСОБА_1 10.07.2017 на Волинській митниці ДФС. При передачі авто актів прийому- передачі не укладалося», – йдеться у тексті ухвали суду.


«Таким чином ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.), являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який 14.07.2017 року на підставі вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742 та посвідчення Житомирської митниці ДФС серія НОМЕР_1 від 14.07.2017 набув у власність транспортний засіб – автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, що є вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції”, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Свій захист в суді мер Житомира довірив колишньому прокурору, а тепер адвокату Андрію Басу. Обраний він був саме через те, що працював у прокуратурі Житомирської області у відділі запобігання та протидії корупції. Зі звільненням з державної служби екс-прокурора швидко перекваліфікувався з відповідального за обвинувачення на захисника фігурантів корупційних скандалів.


Однак навіть професійний захист адвоката з наявними зв’язками в прокуратурі та чималим досвідом по притягненню до відповідальності за корупцію не заспокоїв очільника міста. І в хід пішла «тяжка артилерія».

Допомогти уникнути адміністративної відповідальності взявся суддя Корольовського суду Олексій Покатілов. На початку, після уважного вивчення адміністративного протоколу, суддя знаходить огріх у невірно вказаному році. Замість 24 липня 2017 року зазначений 2019 рік, про який Сергій Сухомлин мав подати декларацію про суттєві зміни в майновому стані. Це стало причиною для прийняття постанови 11 червня про повернення матеріалів справи на доопрацювання правоохоронцям. За день з внесеними виправленнями документи знову були в суді. І прочекавши до 24 червня та не знайшовши жодних інших огріхів, Олексій Покатілов призначає дату розгляду справи аж на 7 серпня.

Себто чітко після завершення 90 днів строку притягнення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Складений протокол 30 травня, і крайній термін, коли міського голову могли б визнати винним у вчиненні корупційного правопорушення, спливає у кінці липня. До того ж суддя Покатілов, маючи всі можливості для зупинення строку розгляду справи, цього не робить. Таким чином, призначене на серпень засідання суду, перетворюється у фікцію правосуддя, з наперед визначеним звільненням Сергія Сухомлина від відповідальності.


Таке рішення судді точно є нетиповим. Трапляються випадки, коли протоколи не вчасно надходять в суди і термін притягнення до відповідальності спливає. Однак у цьому випадку це явний «слив» протоколу для звільнення від відповідальності порушника, – переконаний юрист Центру протидії корупції Денис Свириденко.

Наведені факти у черговий раз підтверджують подвійні стандарти роботи та життя мера Житомира, який публічно полюбляє говорити про боротьбу з корупцією та одночасно на власному прикладі перетворює цю боротьбу в порожні слова.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO