Сотрудничество касается образования и исследований в сфере современной ядерной науки и инженерии.
Об этом Цензор.НЕТ сообщает со ссылкой на страницу посольства Украины в США в Facebook.
“Открывая конференцию по случаю начала этого важного проекта, Посол Украины в США Валерий Чалый обратился к представителям ведущих украинских и американских университетов и федеральных агентств США, подчеркнув важность развития украинского-американских отношений в ядерной сфере, в частности в обмене знаниями и технологиями для безопасного и эффективного использования мирного атома”, – сказано в сообщении.
Чалый подчеркнул, что Украина имеет большой потенциал и мощных специалистов в ядерной сфере, готовых применять свои умения для реализации совместных с американскими партнерами проектов.
Посольство Украины в США также представило выставку “50 изобретений, которые Украина подарила миру”. С ней можно ознакомиться в одном из ведущих учебных заведений США – Университете Джорджа Вашингтона.
Производитель водки «Хортиця» Евгений Черняк назвал «ревизора» и столичного ресторатора Николая Тищенко позером и мелким мошенником за то, что тот воровал яблоки и воду с его квартиры в Майами.
Хотя на прямую автор поста фамилию «столичного ресторатора» не называет, сомнений в том что речь идёт о Николае Тищенко и его жене Алле Барановской – ни у кого нет. Именно они два года назад проживали в Майами, ожидая появления ребёнка и скрашивая свой досуг фотосетами для Instagram.
В своём Facebook Черняк рассказывает, что он любезно дал паре свою майамскую квартиру в бесплатное пользование, а те отблагодарили его «позором на весь дом».
На позачергових виборах до Верховної Ради 21 липня впевнену перемогу здобула президентська партія «Слуга народу». Від неї до нового парламенту зайдуть 254 народні депутати – вперше в історії України політична сила матиме «монобільшість» у Верховній Раді.
Серед обраних від «Слуги народу» – 124 депутати за партійними списками і 130 – у мажоритарних округах. Але проблемою президентської партії стало те, що «Слуга народу» отримала приголомшливу перемогу, та, схоже, виявилась до цього зовсім не готовою. Регіональні осередки формували волонтери й місцеві активісти, які через оголошення дострокових виборів не мали достатньо часу на залучення кадрів. Тому центральному офісові, очевидно, довелось шукати надійних людей, яким би можна було довірити той чи інший регіон. Вони не завжди публічні, але саме вони – реальне обличчя влади. Хто ці тіньові «диригенти»? Чому їхні імена не публічні? І наскільки їхній бекграунд відповідає задекларованим принципам Володимира Зеленського?
«Схеми» вирішили дослідити, хто з представників команди Зеленського опікувався списками майбутніх депутатів і хто має безпосередній вплив на роботу президентської партії в регіонах. Першим звернули увагу на Харків. Адже саме там навесні цього року у ЗМІзаговорили про так званого «тіньового куратора» штабу команди Зеленського на виборах. Його ім’я – Вадим Слюсарєв.
У минулому помічник Артема Пшонки, він перш за все відомий тим, що довгий час прослужив прикордонником у Харкові – а за часів Віктора Януковича його кар’єра стрімко пішла вгору, і він отримав високу посаду у Києві. Саме Слюсарєв, як виявили журналісти «Схем», має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради.
Про роль Вадима Слюсарєва і його зв’язки з мажоритарниками – у матеріалі Георгія Шабаєва.
Сірий кардинал харківської «мажоритарки»?
21 квітня, день другого туру виборів президента України. Володимир Зеленський перемагає із великим відривом. На хвилі піднесення від перемоги голова штабу «Слуги народу» на Харківщині Павло Сушко публікує світлину, де команда святкує перемогу свого кандидата.
«Це – лише мала частина команди харківського штабу Володимира Зеленського! Дякую нашій великій «Зе!Команді!» – дописує під світлиною Сушко.
На світлині голови штабу «Слуги народу» на Харківщині Сушка є і Вадим Слюсарєв (чоловік з двома піднятими догори руками)
На задньому плані – чоловік з двома піднятими догори руками. Це – Вадим Слюсарєв. Саме він – як виявили «Схеми» – через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками.
Як виявили «Схеми», Вадим Слюсарєв через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками
170-й округ у Харкові. Він охоплює частину Московського району міста, одного із найбільших, який харків’яни називають «Салтівкою». Тут за кандидата від «Слуги народу» Андрія Одарченка віддали свої голоси понад 31 тисяча харків’ян. На 10 тисяч голосів менше набрав його найближчий конкурент – кандидат від «Опозиційної платформи – За життя» Дмитро Святаш, у нього – 21 тисяча голосів голосів. Для Святаша цей округ раніше був переможним – там у 2014-му він зайшов до парламенту. Та цього разу кандидат від «За життя» програв «слузі».
За кандидата від «Слуги народу» Одарченка на 170-му окрузі віддали голоси понад 31 000 харків’ян
На сайті партії вказано, що Одарченко закінчив Харківську державну академію технології та організації харчування і Харківський державний університет харчування та торгівлі (ХДУХТ), де він натепер – декан факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю.
У 2017 році Одарченка ловили на керуванні автом у нетверезому стані. За протоколом Нацполіції, він кермував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння і відмовився від проходження тесту на виявлення алкоголю в крові. Сам Одарченко заявив, що не пив і не вживав наркотики, а його автомобіль правоохоронці зупинили без будь-якої причини.
У підсумку справу проти Одарченка закрили через відсутність доказів. Поліція мала зафіксувати відмову від експертизи на відео, але виявилось, що диски із записами, які поліція подала в суд, пошкоджені.
Іще донедавна Андрій Одарченко мав бізнес. Згідно з даними реєстру юридичних осіб, він володів низкою фірм у Харкові, які займаються орендою й управлінням орендованою нерухомістю.
Одна з них – ТОВ «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні парламентських виборів – 25 червня. Тепер її засновником значиться його батько – Микола Одарченко. За контактним номером «Градієнт інвесту» можна зв’язатися ще й із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є згаданий раніше Вадим Слюсарєв (на 99%).
Фірма «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні виборів, має спільний контактний номер із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є Слюсарєв
«Схеми» вирішили придивитися до інших «мажоритарників» у Харкові – чи немає у них зв’язків із людиною, яку в Харкові називають «неофіційним куратором» штабу президентської політсили.
«За даними деяких джерел, є інформація, що він очолює неофіційний передвиборчий штаб Зеленського у Харківській області», – розповів активіст «Харківського антикорупційного центру» Володимир Рисенко.
Аналізуючи переможців на позачергових парламентських виборах у мажоритарних округах Харкова й області, журналісти виявили, що уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Вадима Слюсарєва.
173-й округ
На 171-му окрузі найбільшу кількість голосів «зібрав» Олександр Бакумов (л)
Цей округ також виявився переможним для «Слуги народу». Найбільшу кількість голосів харків’ян – понад 30 тисяч – «зібрав» 30-річний проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бакумов. Уповноважена особа партії в його окрузі на цих виборах вивела «Схеми» на прізвище Слюсарєва. Це – Ігор Пономаренко, він – директор ТОВ «Онікс-2006», яке займається управлінням орендованою нерухомістю. А от співволодіє цією фірмою вже знайомий Вадим Слюсарєв (на 96%). Причому Пономаренко цьогоріч попрацював не лише на парламентських виборах, але й на президентських: він також офіційно значився довіреною особою тоді ще кандидата в президенти України Володимира Зеленського.
179-й округ
На 179-му окрузі перемогу здобув адвокат Олексій Кучер
Тут переміг адвокат Олексій Кучер. У цьому окрузі уповноваженою особою партії «Слуга народу», від якої балотувався Кучер, був Вадим Беліченко – інженер ТОВ «Тієра», яка займається орендою та управлінням майном. Її власник – Вадим Слюсарєв.
181-й округ
А Дмитро Микиша переміг на окрузі № 181
Іще один співробітник фірм Слюсарєва знайшовся і на окрузі, де також переміг кандидат від «Слуги народу» Дмитро Микиша. Інтереси партії в цьому окрузі як уповноважена особа представляв Юрій Степанець – директор ТОВ «Фронтера». Яким також співволодіє колишній прикордонник Вадим Слюсарєв (на 95%).
Уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Слюсарєва
Всі ці харків’яни пройшли до парламенту. І всі вони пов’язані зі Слюсарєвим – через його бізнес. Хто ж такий Слюсарєв – непримітна особа на фото зі штабу Зеленського, чиїм людям довіряють новообрані депутати?
Who is Mr. Sliusarev?
Вадим Слюсарєв – колишній прикордонник. У 2002 році він очолив відділення прикордонного контролю на контрольно-пропускному пункті «Гоптівка», що розташований у Харківській області на кордоні з Росією. Згодом, у 2006 році, він став начальником відділу прикордонного контролю «Дергачі», який об’єднав «Гоптівку» і «Козачу Лопань». Через три роки Слюсарєв пішов на підвищення і отримав посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Вадим Слюсарєв – експрикордонник
Приблизно в ті ж роки Слюсарєв був помічником на громадських засадах народного депутата 5-го і 6-го скликання (у 2006–2012 роках) від Партії регіонів Артема Пшонки – сина колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, який після Революції гідності втік до Росії. Дописувач сайту «Цензор.нет» називає Слюсарєва другом дитинства Пшонки-молодшого – вони обидва народилися у Краматорську.
Але найстрімкіший кар’єрний зріст Слюсарєва припав на президентство Віктора Януковича. Вже у 2011 році харківський прикордонник переїхав до столиці, де став начальником департаменту персоналу внутрішньої безпеки адміністрації Державної прикордонної служби України. У 41 рік він отримав звання генерал-майора.
В адміністрації ДПСУ Слюсарєв пропрацював до 2014 року – після подій на Майдані він звільнився з прикордонної служби і пішов у бізнес. Колишня державна служба не перестала бути для нього джерелом доходу навіть після звільнення. Тепер прикордонники платять фірмі Слюсарєва бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування свого прикордонного пункту, яке нині у його приватних руках. Всього ж Слюсарєв є співвласником 9 компаній – через які простежуються зв’язки з мажоритарниками від «Слуги народу» в регіоні.
«Схеми» виявили кілька неоднозначних фактів щодо бізнесу Слюсарєва.
У 2017 році Слюсарєв став співвласником фірми «Фронтера», яка займається управлінням орендованим майном. Ця компанія примітна тим, що за часів роботи Вадима Слюсарєва в адміністрації ДПС придбала майновий комплекс «Дружба» – триповерхову адміністративну будівлю одразу біля КПП «Гоптівка». Тепер на третьому поверсі цієї будівлі розміщується Харківський прикордонний загін, у якого немає власного приміщення. Через це з бюджету щороку прикордонники мають сплачувати фірмі Слюсарєва сумарно 900 тисяч гривень орендної плати.
За часів роботи Слюсарєва у Східному регіональному управлінні ДПС компанія «Фронтера» придбала майновий комплекс «Дружба»
Із компанією Слюсарєва «Фронтера» пов’язана ще одна суперечлива історія.
У 2013 році ця компанія отримала земельні ділянки поблизу «Гоптівки», де зараз розміщуються магазини продовольчих товарів і пункти страхування.
У 2013 році компанія Слюсарєва «Фронтера» отримала земельні ділянки поблизу «Гоптівки»
Одну з цих ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг. Опікується нею батько Слюсарєва – приватний підприємець, на рахунки якого надходить оплата за послуги паркування.
Одну з ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг – а опікується нею батько Слюсарєва
Іще одна земельна ділянка, яка теж тепер належить «Фронтері» Слюсарєва і яка розташовується там само на «Гоптівці», ставала предметом судового розгляду. Її у 2011 році купила фірма «Онікс-2006», яка займається орендою і управлінням нерухомістю і якою нині співволодіє Вадим Слюсарєв (на 96%), напряму у Дергачівської райдержадміністрації. З цільовим призначенням – для розміщення торговельного павільйону продовольчих і непродовольчих товарів.
У Службі автомобільних доріг у Харківській області тоді вирішили, що передача цієї земельної ділянки, яка перебувала у її веденні, відбулася з порушенням, тому звернулися до суду з позовом – визнати недійсним договір купівлі-продажу. Суд відкрив провадження у справі. Але на той час начальник Служби автомобільних доріг у Харківській області Костянтин Микуленко скасував довіреність юристові, який представляв інтереси служби у суді. Тож представляти службу стало нікому, і суд залишив справу без розгляду. Більше у Службі доріг до суду з цим питанням не зверталися.
«Схеми» надіслали запит до Держгеокадастру у Харківській області, щоб дізнатися – на якій підставі землю державної власності, яка перебувала в користуванні харківської Служби автомобільних доріг, отримала фірма Слюсарєва? Відповіді у відомстві поки не надали.
Але земельні питання – це не все, чим встигли відзначитися компанії Слюсарєва. Одна із його фірм, якою він володіє на 50%, ТОВ «Дьюті-Фрі Одеса», фігурувала у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, відкритому у січні 2017-го, щодо контрабанди цигарок. Саме вона отримувала великі партії тютюнової продукції невідомого походження з Росії.
Слідчі Генпрокуратури виявили схему, за якою у 2014–2017 роках група осіб ввозила з Росії в Україну цигарки в обхід митниці. Завдяки цьому їм вдалося ухилитися від сплати необхідних податків і зборів «в особливо великих розмірах».
Слідчі обшукали одну з вантажівок, залучену до схеми, і виявили там 675 тисяч пачок контрабандних цигарок. Звідки походять ці цигарки і якої насправді вони якості – встановити не вдалося, жодних супровідних документів правоохоронці не знайшли.
Однак «Дьюті-Фрі Одеса», відповідно до даних із судової ухвали, відмовилася від отримання цих цигарок і перенаправила вантажівку іншим фірмам. Виходить, що все-таки отримувачем цих тютюнових виробів була саме фірма, співвласником якої є Вадим Слюсарєв?
І чи можлива була така плідна робота експрикордонника, а нині бізнесмена Слюсарєва без узгодження з боку місцевої влади? «Схеми» знайшли факти, які можуть свідчити про певний зв’язок із владними верхівками у Харкові.
Офіційно Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова, де має трикімнатну квартиру
Офіційно Вадим Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова з виглядом на однойменну річку. Тут Слюсарєв разом із своєю матір’ю Оленою Шульгою має трикімнатну квартиру.
Придбав її Слюсарєв у 2016 році. На той момент вартість такої квартири, згідно з даними профільних сайтів із купівлі нерухомості, складала від 150 тисяч доларів. Продав елітне житло Слюсарєву Артем Анпілогов – син ексзаступника прокурора області та ексвіцеголови ХОДА Олега Анпілогова.
У харківських ЗМІ Олега Анпілогова називають другом Геннадія Кернеса. Зокрема, в інтернеті можна знайти аудіозаписи, на яких людина, голос якої схожий на голос Анпілогова, і людина, голос якої схожий на голос мера Харкова Геннадія Кернеса, телефоном обговорюють примусове доставлення Геннадія Кернеса на допит іще у 2009 році.
До речі, саме на Анпілогова у 2013 році тодішній очільник Харківщини Михайло Добкін поклав контроль за відведенням «Фронтері», власником якої зараз є Слюсарєв, земельної ділянки під майновий комплекс «Дружба» біля КПП «Гоптівка». Той самий комплекс, який зараз орендує Харківський прикордонний загін.
«Схеми» також віднайшли відомості про те, які політичні вподобання раніше мав Вадим Слюсарєв. Виявилось, що у 2018 році він вирішив підтриматигрошовим внеском партію «Наші», лідером якої є «опоблоківець» Євгеній Мураєв. Рік тому Генеральна прокуратура відкрила щодо Мураєва кримінальне провадження за статтею «державна зрада» за його висловлювання про українського режисера Олега Сенцова. Сам Мураєв у відповідь назвав кримінальну справу проти нього «фейковим вкидом» у передвиборчих цілях.
Вадим Слюсарєв перерахував партії близько півмільйона гривень, його батько – Олексій Слюсарєв – 200 тисяч гривень. Стільки ж перерахувала і Тетяна Слюсарєва. Таким чином, сумарно Слюсарєви перерахували майже мільйон гривень партії Євгенія Мураєва.
Слюсарєв перерахував партії Мураєва близько півмільйона гривень, його батько – 200 тисяч гривень
Примітно, що грошовий внесок на рахунок партії робив і Андрій Одарченко – той самий харківський мажоритарник, який обраний до нової Верховної Ради і фірми якого мають спільні контакти з фірмами Слюсарєва. Він пожертвував партії сумарно 200 тисяч гривень у третьому кварталі 2018 року.
«Може, десь поруч стояв»
Про бізнесмена зі службою у прикордонних органах за плечима у ЗМІ заговорили навесні цього року – у період виборчої кампанії. Що саме пов’язує Вадима Слюсарєва із президентською партією? Як пояснити його зв’язки через бізнес із кількома мажоритарниками в Харкові?
Керівник виборчого штабу «Слуги народу», тепер теж обраний до Верховної Ради, Олександр Корнієнко у коментарі Радіо Свобода заявив, що не знає, хто такий Слюсарєв.
«Я не чув про цю людину. Я не чув, щоб він був пов’язаний. Я читав якісь розслідування щодо нас, колись виходили. Десь в якомусь розслідуванні щось таке фігурувало, що він – якийсь прикордонник, але я не чув, щоб він з нами був пов’язаний наразі», – підкреслив Корнієнко.
Журналісти «Схем» вирушили у Харків, щоб з’ясувати – яка роль Слюсарєва у штабі «Слуги народу» і з ким зустрічається так званий «неофіційний куратор» команди Зеленського у регіоні.
Знімальна група зустріла Вадима Слюсарєва у Харкові 16 липня 2019 року – біля заміського комплексу «Дубровський». В той вечір він під’їхав до закладу на автівці Toyota Camry.
Спочатку Слюсарєв привітався з чоловіком у білій футболці. А потім разом із іншим чоловіком у блакитному поло з сумкою на плечі зайшов на територію комплексу.
Десь через три години знайома компанія виходить із «Дубровського» – але без Слюсарєва. Чоловіки тепло попрощались і сіли до своїх машин.
Як з’ясували «Схеми», чоловік у білій футболці – Сергій Іванов, колишній начальник Харківської обласної митниці часів Віктора Януковича, який пропрацював там з 2010 по 2012 роки. До призначення на цю посаду він був начальником внутрішньої безпеки цієї ж митниці. А до того очолював митний пост «Гоптівка» Магістральної митниці, де тоді ж працював і Вадим Слюсарєв.
У 2012 році Іванова перевели на Полтавську митницю, а у 2014 році він став виконувачем обов’язків начальника Чопської митниці. Згодом у тому ж році він перебрався до митного посту «Одеса-порт» Одеської філії Державної фіскальної служби, де до 2014 року працював начальником цього посту.
Другого пасажира Toyota Camry журналісти зустріли наступного дня, 17 липня, коли до Харкова з робочою поїздкою приїхав президент Володимир Зеленський. Тема візиту стосувалася вирубки лісів у Харківській області. Тоді виступ президента запланували в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства.
Чоловік, який у переддень візиту Володимира Зеленського зустрічався зі Слюсарєвим у заміському комплексі, вичікував на президента перед актовою залою, тримаючи в руках теку з документами з емблемою Міністерства внутрішніх справ.
Чоловік, який тримав у руках теку з документами з емблемою МВС – В’ячеслав Давиденко
Журналісти поцікавились, хто він. Чоловік представився В’ячеславом Давиденком.
Це – заступник начальника Головного управління Національної поліції Харківської області і начальник місцевої кримінальної поліції, з яким напередодні візиту президента мав зустріч Вадим Слюсарєв.
Журналісти запитали, які стосунки пов’язують його із Слюсарєвим і що вони обговорювали. Давиденко зустріч заперечив.
– Підкажіть, будь ласка, а в яких стосунках ви з Вадимом Слюсарєвим? – Ні в яких. – Ми вчора вас бачили разом у комплексі «Дубровський». – Може, десь поруч стояв. – Ну, ви були, Сергій Іванов також. Розкажіть, в яких ви стосунках, що ви обговорювали? – Я вечеряв учора у «Дубровському», ну, але не бачив нікого. – Але ж ви разом вийшли з однієї машини. З Toyota Camry білої. Ви разом приїхали на одній машині. Що ви обговорювали? – Та не було такого, ну що ви… – Ми ж зафіксували вас вчора ввечері…
Після запитань Давиденко заховався за кордон охоронців і спробував дістатися до Зеленського. Було схоже, що він хоче передати президентові теку, яку весь цей час тримав у руках. Утім, зробити цього йому так і не вдалось. Журналісти вдруге підійшли до В’ячеслава Давиденка.
– Хотіли ще раз запитати: що ви робили разом зі Слюсарєвим? – Ніяких коментарів не даю. – Чому? – Не даю і все. – Але ж ви разом перебували в одному заміському ресторані. – Коментарів не даю. – А чому? – Якщо ви хочете поспілкуватися, заходьте до мене в кабінет, поспілкуємося. – Давайте підемо до кабінету. – Тільки камеру приберіть. – Так чому камеру… ми просто хочемо знати, які питання обговорює нинішній, я так розумію, співробітник Міністерства внутрішніх справ… – Неробочі. – Неробочі питання, а які саме це питання? – Неробочі питання. Все, хлопці. – Які саме це питання? – Неробочі питання, неробочі.
На цих словах начальник кримінальної поліції Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу.
Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу
Зв’язок із харківськими правоохоронцями – не єдине, що вдалося побачити у місті журналістам «Схем». Також вдалося знайти підтвердження участі Вадима Слюсарєва у діяльності «Слуги народу» в регіоні. І надав його сам Володимир Зеленський.
На питання, які стосунки пов’язують партію і колишнього прикордонника, президент відповів, що йому знайомий Слюсарєв і що той допомагав керівникові виборчого штабу «Слуги народу» Павлові Сушку. Утім, особисто зі Слюсарєвим, як запевнив голова держави, він не спілкується.
– Ви знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв? – Знаю, він допомагає нашому Паші. Вони товариші. – Ви знаєте, що він колишній прикордонник ще часів Віктора Януковича? – Я знаю, і що? – Його фірма фігурувала у кримінальному провадженні щодо контрабанди цигарок. – Не знаю, я не займався кримінальними справами і не займаюся контрабандою… – Тобто ви з ним контактуєте? – Я не контактую з ним. У вас же питання було інше. Чи я знаю про цю людину, я вам сказав, знаю. – А яка роль його у штабі? – Я ж вам відповів на ваше запитання. Ви знаєте, ви по колу запитуєте одне й те саме. Було перше питання, яка роль, чи я чув про це прізвище. На це питання я відповів вам, шановний. Я вам сказав, що він допомагає Паші. Пашу я дуже добре знаю, це наше обличчя. – А у чому допомагає? – Подзвоніть Паші.
«Схеми» дослухалися до поради президента і спробували зв’язатись із головою Харківського обласного штабу «Слуги народу» Павлом Сушком спочатку телефоном. Але на дзвінки він не відповідав.
Друга спроба виявилась більш успішною. Журналісти знайшли його в Трускавці, де новообрані «слуги народу» проходили тижневий тренінг для майбутніх депутатів.
Павло Сушко розповів, що знає Слюсарєва ще за службою у прикордонних військах.
– Ви знаєте Вадима Слюсарєва? – Знаю, звісно. – Розкажіть про свої стосунки. – Я його знаю, мені ще був 21 рік. Ми з ним служили поруч, колеги-«сослуживці». – Працювали? – Він працював в одному підрозділі, я – в другому. Так, ми друзі, товаришуємо.
Утім, про роль Слюсарєва у харківському штабі Павло Сушко говорив неохоче. І заперечив, що його колишній товариш по службі причетний до формування списку мажоритарників.
– Мені насправді допомагало дуже багато людей, у нас було дуже багато волонтерів. Як тільки Володимир Олександрович заявив про те, що він йде в президенти, балотуватися на пост президента, у мене телефон просто обривався від дзвінків, від охочих людей, друзів, знайомих, щоб допомогти. Вадим Слюсарєв був одним із них. – Як він допомагав? – Порадою, справою, у нас було дуже багато провокацій, він дослужився до генерала, служив у внутрішній безпеці, у нього був багатий досвід і, в тому числі, я до нього звертався за допомогою. – Наприклад, можете сказати, що це за допомога? – Я вже не можу сказати, хто чим допомагав, але допомагало дуже багато людей. Ви запитайте в нього, чим він допомагав, можливо, він краще пам’ятає. – Слюсарєв був якось дотичний до списку мажоритарників? – Всі списки мажоритарників формувала партія «Слуга народу», і нам надсилали в штаб багато резюме, які ми також продивлялися, давали свої рекомендації якісь. – Тобто він не був дотичний? – Не був.
Там же, у Трускавці, журналістам вдалось поспілкуватись із тими мажоритарниками, які пов’язані із Вадимом Слюсарєвим через його бізнес.
Переможець у 181-му окрузі Дмитро Микиша заявив, що чує про Слюсарєва вперше.
– Скажіть, будь ласка, Дмитре, що вас пов’язує з Вадимом Слюсарєвим? – Нічого. Я не знаю, хто це. – Ви не знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв? – Ні.
Олексій Кучер, який переміг на 179-му окрузі у Харкові, назвав запитання журналіста Радіо Свобода про стосунки з Вадимом Слюсарєвим провокаційним. Хоча визнав, що знає його.
– Скажіть, будь ласка, ви знаєте Вадима Слюсарєва? – Ну, чув, чув про такого. – А бачили його коли-небудь? – Бачив. Давайте так. Я одразу звертаюсь, я вже зробив зараз відеозвернення до журналістів. Ви тут для того, щоб з’ясувати дійсні кроки наші, перші кроки, взагалі стратегію розвитку чи провокувати? У мене є таке питання до вас. – Ви вважаєте що це питання провокаційне? – Я думаю, що так, ви ж преса, ви знаєте, що пишуть щодо цього. Тому пропоную все ж таки налагодити контакт позитивний, толерантний. Ви – четверта гілка влади. – Добре, ви знайомі зі Слюсарєвим? – Я ж вам вже відповів. Я знаю його, бачив, чув. – А який характер ці зустрічі мали? – Іще раз, якщо ви хочете про стратегію дій нашої команди, то ми будемо говорити, а всі інші питання, які мають в собі суть провокативну, я не хочу розмовляти.
Схожу реакцію викликали питання журналіста Радіо Свобода і в іншого мажоритарника від «Слуги народу» Андрія Одарченка. Водночас він підтвердив, що товаришує зі Слюсарєвим.
– Ви провокаційні питання ставите, я не хочу відповідати на них. – Ви вважаєте, що питання про Вадима Слюсарєва – провокаційні для вас? – Ну, звісно. – Так якщо ви товаришуєте, чому це провокація? – Так я вам сказав, я товаришую, спілкуюся з Вадимом Слюсарєвим, що ще потрібно? Навіщо зайві питання ставити, ну, інші? Я вам сказав, я дружу з ним, спілкуюся, знаю. Що ще потрібно? – Коли ви в останній раз бачились? – Ну, десь місяць тому. – Про що ви говорили? – Про життя. – Чи озвучував вам Слюсарєв якісь настанови з приводу роботи у Верховній Раді? – Абсолютно ні, абсолютно ні, абсолютно.
Журналісти також запитали, чи підтримував Андрій Одарченко грошовим внеском партію Євгенія Мураєва «Наші» разом зі Слюсарєвим. Утім, майбутній парламентар це заперечив.
Також журналісти через прес-службу партії звернулися за коментарем до Олександра Бакумова – переможця на 173-му окрузі у Харкові. Редакція опублікує відповідь, як тільки її отримає.
Як і коментар і самого Вадима Слюсарєва, до якого звернулись «Схеми». Адже поки на дзвінки й повідомлення він не відповів.
Отже, колишній помічник Пшонки-молодшого Вадим Слюсарєв, схоже, має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування частини списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради. Адже, як встановили «Схеми», він має спільні бізнес-зв’язки із низкою обраних від президентської політсили мажоритарників на Харківщині. А також товаришує з іншим представником «Слуги народу» – офіційним керівником штабу партії в регіоні і 28-м номером у списку Павлом Сушком. І це не приховує ні Слюсарєв, ні Сушко, чия дружба тягнеться ще з часів їхньої служби прикордонниками. Причому те, що Слюсарєв допомагає партії, визнає і сам Володимир Зеленський.
Тобто, виходить, безпосередній вплив на роботу президентської партії в цьому регіоні має людина, яка тривалий час працювала на різних керівних посадах у Державній прикордонній службі, за часів Януковича отримала підвищення, а нині – через власний бізнес і досі отримує бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування там прикордонного пункту. Того самого, в якому раніше служив сам Слюсарєв. Той самий Слюсарєв, який згодом, як виявили журналісти, заснував низку фірм, одна з яких фігурувала у кримінальних провадженнях щодо контрабанди цигарок з території Росії.
Журналісти стежитимуть за роботою мажоритарників, пов’язаних із Слюсарєвим через бізнес, у парламенті. І продовжать готувати серію матеріалів про «неофіційних кураторів» від влади в інших регіонах.
Президентские и парламентские выборы в Украине прошли под знаком формирования не только новой политической силы, но и серьезного медийного ресурса под патронатом Виктора Медведчука. И этот ресурс регулярно используется не только для прославления лидера и членов партии “Оппозиционная платформа — За жизнь!”, а так же продвижения идей “русского мира” в массы, но и для дискредитации новой украинской власти. При этом, к такой дискредитации в унисон с ресурсами Медведчука подключаются и медиа представителей бывшей власти, пишет from-ua.
Так, не успел президент Украины Владимир Зеленский отправиться с рабочей поездкой в Турцию, как подконтрольные Медведчуку и экс-президенту Порошенко ресурсы, как первого эшелона, так и из второсортных низов, принялись упоминать в своих сюжетах, статьях и новостях недвусмысленные судебные решения, а также делать катастрофические прогнозы о дальнейшем президентстве Владимира Зеленского.
То промелькнет сообщение об отмене судом 60 млн. грн. налогового долга МАУ, то заговорят о прощении “Укртатнафте” и НПК “Галичина” штрафа общей суммой на 1,327 млрд грн. При этом, периодически всплывает в подобных новостных вбросах и фамилия одиозного олигарха Игоря Коломойского, то в контексте отмены кредиторских требований “Днеправиа” перед Приватбанком на 1,5 млрд грн, то снятия ареста с 415 объектов недвижимости «Приватофис» и т.д.
Продолжать можно долго, но в этой волне однотипных набросов, от ресурсов одного и того же хозяина, интересно другое.
Во-первых, несмотря на то, что ещё в ходе президентской компании первого тура команда Владимира Зеленского опровергла любую связь с Игорем Коломойским, ресурсы Медведчука и других пытаются всячески связать одиозного олигарха с ныне действующим президентом Украины. При этом намекая на то, что решения судов принимаются в пользу Коломойского не без участия Офиса президента.
Но, оперирование так называемыми фактами полностью игнорирует то обстоятельство, что судебная система в Украине никогда не была подконтрольным органом президента, но всегда была ахиллесовой пятой государства.
И даже при экс-президенте Петре Порошенко, решения судов многих вводили в состояния, мягко говоря, недоумения и шока.
Во-вторых, в глаза бросается тот факт, что каждый раз, когда президент Украины находится в заграничных разъездах, на подконтрольных тем или иным политическим силам телеканалах начинается скрытая либо открытая дискредитация главы государства. Это наталкивает на неоднозначный, но вывод – конкуренты пользуются отсутствием президента для поливания его грязью потому, что… его боятся?
Вывод странный, но иного пояснения такой тактики вбросов найти сложно. А президенту, конечно же, это не должно помешать выполнять свои прямые обязанности, несмотря не только на отчаянную активизацию противников, но и перспективу долгосрочных информационных атак со стороны политических оппонентов.
Видання Коментатор опублікував цікавий матеріал Олександра Лобачова, що розповідає про зв’язки представника списку команди «Зе» Василя Мокана. Ми наводимо його без змін.
Совість, честь, порядність – забуті слова і поняття, без яких неможливо змінити життя не тільки окремої людини, але і життя всієї країни. Більшість народу України віддали свої голоси Зеленському, щоб ці слова і поняття стали первинними для управління країною. І ось у нас президент Зеленський, який для мільйонів є останньою надією на побудову в Україні цивілізованої демократичної держави.
Здавалося б, вибори закінчилися, будемо допомагати президенту в його роботі, змінюючи країну і самих себе. Але як працювати президенту без допомоги Верховної Ради, довіра до якої практично на нулі? Потрібно оновлювати законодавчу гілку влади. І знову команда «Зе» і президент звертаються до народу за допомогою. І народ готовий підтримати президента і його команду.
Але люди очікували, що формування списків партії «Слуга народу» буде справжнім проривом, новими особами, від яких можна очікувати змін. На жаль, в списках знайшлося місце абсолютно випадковим людям, друзям і знайомим. З’явилася інформація про купівлю голосів за місце в списках партії. При цьому партія вже виключила зі своїх списків кількох осіб, але питання залишаються. Головне питання – чи існує підкуп? Можливо. Щоб виключити цю вірогідність, необхідно опублікувати принципи формування передвиборного бюджетів партії. Вибори – скільки це коштує? Очевидно – це дорого, але звідки гроші? Можливо, за рахунок таємних бенефіціарів передвиборної компанії, в особі ключових представників партії «Удар», тієї самої партії, яка входить в так звану «коаліцію»?
Дивимося початок другої сотні прохідній частині списку «Слуга народу» і знаходимо там Василя Мокана, керуючого партнера «Ukrainian Politconsulting Group», колегу Дмитра Разумкова. Стриманий і професійний політолог, всі достоїнства якого не можуть переконати в його порядності, так як тривалий час він є помічником депутата Артура Палатного за трудовим договором, тобто на платній основі. Артур Палатний довгий час працює над своїм іміджем, намагаючись забути своє близьке до криміналу минуле і не показуючи, ким він насправді є в сьогоденні. Однак інформація у відкритому доступі відносить його до людей минулого, живуть за законами сили, грошей і обману. Міхеїл Саакашвілі завбачливо відмовився від зв’язку з партією «Удар» на позачергових виборах у Верховну Раду, одним з керівників якої є Артур Палатний. Однак це не заважає Василя Мокану бути протягом багатьох років помічником і головним політтехнологом Артура Палатного.
Саме ставлення Мокана до Палатного найкраще характеризує цього політичного експерта. Мокан професійний, він не дає волю своїм емоціям, тому пропонуємо уважно ознайомитися з його інтерв’ю на сайті Politeca від 29.03.2019 р. На пропозицію ведучого прокоментувати інформацію блогера і адвоката Костянтина Бідовий, що «Удар» отримав за зняття кандидатури Кличка в 2014 році 150 млн.$, Мокан впевнено відповідає – ні, це фейк. Чому? Тому що інформація з’явилася на російських сайтах. Ймовірно, Мокану цього достатньо, проте не вся інформація на сайтах в Росії є неправдивою. Політексперт використовує в даному випадку свідому маніпуляцію на образі ворога, що повинно автоматично знецінити будь-які дані, що з’являються на сайтах РФ. Отримання грошей за зняття кандидатури з виборів Мокан далі характеризує таким наукомістким поняттям як «маразм», очевидно, переплутавши політологію і психологію. Далі ведучий запитав Мокана про конфлікт Палатного і Бідовий. Політексперт закликав на допомогу логіку і пояснив подібні дії Бідовий бажанням самоствердитися, знову переходячи в категорію психотерапії, де логікою що-небудь в принципі важко пояснити. Далі зазвичай стриманий експерт порівнює Палатного і Бідовий з образом маленької і великої собаки, стверджуючи, що варто Палатного захотіти і від Бідовий мокрого місця не залишиться. Ймовірно, звичайна логіка підвела Мокана і він перейшов на емоції і пристрасть, щоб переконати слухачів у тому, що партія «Удар» і Палатний – це якісь ангели, які дбають про інтереси держави щодня і щоночі. Більш того, якщо у когось раптом залишилися сумніви в світлому образі Палатного, Мокан говорить, що він підійшов до Артура Леонідовича і запитав, як реагувати на цю інформацію. І диво, Палатний переконав його в тому, що це неправда. При цьому Мокана не бентежить інформація в сюжетах програми «Гроші» «Агонія влади. Пресинг активістів» від 04.02.2019 р., «Раздуплись з Костянтином Бедовым» з Дубинським від 01.03.2019 р. Навіщо, якщо Артур Леонідович має іншу думку? При цьому в цих сюжетах чітко викладені інформація про загрозу життю з боку Палатного на адресу Бідовий за його політичну позицію (насамперед через незгоду з процесом об’єднання «Удару» з «Солідарністю» і зняття кандидатури Кличка з виборів у 2014 році).
Зі слів Мокана ставати ясно, що єдиним джерелом правди для нього є його роботодавець Артур Палатний. Чому Василь Мокан так емоційно і місцями по-хамськи, що йому не властиве в інших інтерв’ю, відкидає будь-яку інформацію про можливості «Удару», Кличко і Палатного зробити ті вчинки, про яких в мережі інформації більш ніж достатньо? Напевно, все-таки з тієї простої причини, що Мокан сам планував або планує політична поведінка Палатного за певну грошову винагороду.
Як може Василь Мокан бути в списку партії «Слуга народу», якщо він підтримує брехня, підлість, корупцію, які притаманні «Удару» і Артура Палатного? Партії «Удар» народ виніс вирок – ця партія вже не буде у владі, вона не піде на позачергові вибори, щоб не бути опозоренной нульовим рейтингом. На виборах мера Києва, народ без сумніву зробить висновки щодо роботи Віталія Кличка, який був видатним спортсменом і не зміг стати порядним політиком. Але Артур Палатний через Василя Мокана може потрапити в майбутній склад Верховної Ради, щоб залишити у Верховній Раді принципи користолюбства, обману та політичної корупції. Також ніхто не може гарантувати, що Василь Мокан опинився в списку партії не тільки внаслідок спільної роботи з Дмитром Разумковим, але й з причини грошового внеску від його роботодавця – Артура Палатного. Так, існує чи ні купівля голосів? Де прозорий бюджет компанії і принципи її формування з повним переліком внесків?
Якщо «Слуга народу» терміновим чином не проведе процедуру подальшої чищення передвиборних списків, у тому числі з виключенням з них Василя Мокана, довіра до партії і її рейтинг швидко зникнуть. Люди чекають змін, чекають чесності і правди, порядності та відповідальності за вчинки політиків і готові відстоювати своє право на зміни. Уроки БПП, Удару, Порошенко, Кличко, Палатного необхідно повторювати майбутнім обранцям щохвилини. Головний урок в розумінні того, що сутність політика проявляється в його справах і рано чи пізно бруд і підлість стають нестерпними.
Особисті стосунки не повинні бути основою для прийняття політичних рішень – благо народу і країни є обов’язком усіх політиків нової України.
«Слуга народу» – чий ти слуга: народу або Палатного?
Министерство обороны очень недовольно решением судьи Окружного административного суда Киева Алены Мазур приостановить действие приказа о переводе всех воинских частей Украины на питание по так называемому каталогу. Цена вопроса – около 4 миллиардов гривен, которые военные чиновники собирались освоить до конца 2019 г.
16 июля судья Алена Мазур для обеспечения иска физического лица-предпринимателя приостановила действие приказа № 90 министра обороны Степана Полторака от 04.03.2019 г., поскольку он не был согласован с Государственной регуляторной службой и не публиковался для общественного обсуждения. 2 августа судья подтвердила свое решение. Следующее заседание назначено на 13 августа. Как видим, дело оперативно рассматривается по сути. Однако на судью немедленно начали оказывать прямое давление.
Должностные лица Минобороны и представители волонтеров высказали сомнения в том, что новый министр обороны «будет иметь политическую волю продолжить реформу», и заявили, что перевод на «прогрессивную систему питания по каталогу» из-за решения суда в нынешнем году уже не состоится. В чем же на самом деле выражается эта «прогрессивность»? Для чего рушат налаженную и успешно работающую с 2007 г. систему аутсорсинга – предоставления комплексных услуг по приготовлению еды, которая соответствует стандартам НАТО и используется даже в «горячих точках»?
В ответе на обращение Общественного союза «Верховенство права» по данному вопросу Департамент государственных закупок Минобороны достаточно путано объясняет, что с началом АТО систему питания принялись «совершенствовать». Решили, что каждое подразделение должно готовить себе еду самостоятельно, как в зоне боевых действий. Хотя было понятно, что все части, которые не дислоцировались в зоне АТО, могут по-прежнему кормить привычные поставщики-аутсортеры. Не остановило Минобороны и то, что для перехода воинских частей на питание по каталогу везде нужно капитально отремонтировать и оснастить современным оборудованием кухни, столовые, склады, перевести значительную часть личного состава в повара, кладовщики и так далее.
Видимо, Минобороны показалась очень заманчивой возможность бесконтрольно распоряжаться миллиардами гривен на питание и ремонты пищеблоков. Военнослужащим начали обещать «шведский стол», демонстрируя каталог из 350 – 400 продуктов, которые якобы появятся в солдатском меню, и убеждать, что солдат-срочник, переведенный на кухню, вдруг начнет баловать подразделение блюдами гораздо более вкусными и полезными, чем профессиональные повара. Как следует из ответа Минобороны, выбранные для эксперимента две воинские части, где в 2015-2016 гг. готовили еду самостоятельно, показали хорошие результаты. Ну, попробовали бы они показать плохие! Когда командир спрашивает: «Правда, стало лучше?» – ответ может быть только один – положительный.
На ремонты пищеблоков только в 2017 г., по словам ярого лоббиста питания по каталогу, бывшего волонтера Юрия Бирюкова, который был в то время помощником министра обороны и по совместительству советником президента Порошенко, было выделено 150 млн. грн. При этом ни специального военного, ни экономического образования для просчитывания стоимости полной реорганизации питания украинской армии у Бирюкова не было. Сведения о возможном перерасходе бюджетных средств внесены в Единый реестр досудебных расследований за № 42018110350000024, производство ведет военная прокуратура Киевского гарнизона.
По оценкам Счетной палаты, с введением закупок по каталогу стоимость питания одного военнослужащего выросла на 75%. Аутсорсинговая система в целом обходилась государству на 50-60% дешевле. Во сколько на самом деле обошлась каталожная реформа, прояснит финансовый аудит выполнения бюджетных программ Министерством обороны в 2017-2018 году, который проводит Госаудитслужба.
Сейчас, критикуя решение судьи Мазур, Минобороны представляет своим достижением перевод на питание по каталогу всех частей десантно-штурмовых, мотопехотных, мотострелковых и танковых войск. При этом Счетная палата зафиксировала, что соотношение боевых подразделений и подразделений обеспечения изменяется после перевода с 70:30 на 50:50. То есть значительная часть личного состава самых боеспособных подразделений откладывает автоматы и вооружается поварешками. Получается, Минобороны считает достижением снижение боеспособности частей.
Надо сказать, что в нынешних условиях отдавать на откуп Минобороны решение абсолютно всех вопросов питания военнослужащих недопустимо. Нельзя позволить объявить «военной тайной» вопросы о том, как доводится норма питания, как ведется учет поступления и списания продуктов по каталогу, по каким критериям (кроме максимальной дешевизны) из 400 «каталожных» продуктов выбираются 30-40, из которых на самом деле готовят теперь солдаты. О реальном положении дел может свидетельствовать тот факт, что ни представителей Комитета солдатских матерей, ни правозащитников и журналистов, ни общественников союза «Верховенство права» не допустили в воинскую часть А3955, которая с февраля нынешнего года «успешно» переведена на питание по каталогу, но при этом не имеет даже стационарной столовой для кормления личного состава.
Считаем необходимым обратить на все поставленные вопросы внимание нового руководства страны. Такое явно коррупционное начинание прежней власти, как постановление Кабмина № 426, вводившее каталожную систему продовольственного обеспечения армии, нужно проанализировать как минимум с целью внесения изменений.
30 июля рейдеры, c помощью «титушек», не допустили представителей управляющей компании и государственного агентства АРМА к киевскому Торговому дому «Дарница» — передают «Все медиа».
Конфликт вокруг Торгового дома «Дарница» (Харьковское шоссе, 144-Б) продолжается с 2016 года, когда бывшие владельцы здания с целью уклонения от выполнения ипотечного договора, которым были обеспечены обязательства по кредитному договору на сумму, превышающую 2 млн дол. США, на основании поддельного решения суда, вступив в сговор с Днепровским нотариусом-рейдером Анной Павловской и рядом других регистраторов, осуществили «вторичную» регистрацию права собственности на один и тот же торговый центр, фактическая площадь которого составляет 9 тысяч кв.м., но как следствие в реестре прав собственности появилась запись в общей сумме на 18 тысяч кв.м.
Невзирая на судебные споры, вышеприведенные действия привели к силовому захвату объекта рейдерами в лице представителей Кипрской компании Kanela Investment (которая стала собственником «задвоенного» торгового центра на основании недействительных договоров), принадлежащая братьям Павлу Малику и Дмитрию Мурахверу, имеющим общие бизнес-интересы и, как следствие, покровительство бывших судей Верховного суда – Татькова Виктора Ивановича и Емельянова Артура Станиславовича, а также их бизнес партнеру Игнатову Олегу Игоревичу, бывшему главе правления ПАО «Банк Петрокоммерц-Украина», который был доведен до банкротства, в связи с отчуждением ликвидных активов Банка на подконтрольную вышеупомянутым лицам финансовую компанию Централ-Капитал, за что последний обвиняется в уголовном преступлении и дело передано в суд.
Силовое содействие в рейдерских захватах осуществляет небезызвестная организованная преступная группировка – Левый Берег, возглавляемая Сергеем Лещенко (Леший) и «крышуемая» бывшим начальником Дарницкого управления Нацполиции г. Киева — Чернишевым Сергеем Владимировичем, по указанию которого «разваливались» уголовные дела, инициированные собственником и арендаторами торговых площадей, в т.ч. магазином «Сильпо».
Возможность силового захвата «была предоставлена» на основании уже отмененного определения судьи Хозяйственного суда города Киева – Чебыкиной Светланы Александровны, которую в автоматической системе распределения дел «нашел» третий аналогично поданный формальный иск, с целью обеспечения которого «служитель фемиды» передала торговый центр на ответственное хранение юридическому лицу – Ответственный хранитель, с одним директором и уставным капиталом в несколько тысяч гривен, неоднократно прежде использовавшемуся адвокатами представлявшими интересы «рейдеров».
ООО «ЮБИ ФОРМ» обращалось в полицию, прокуратуру, государственное бюро расследований. В результате чего были возбуждены уголовные дела, до которых не смогли «дотянутся» руководитель Дарницкого управления Нацполиции г. Киева и даже судьи Верховного суда, находящиеся также под следствием.
В рамках одного из уголовных производств на недвижимость был наложен арест. В мае 2019 года решением суда торговый центр был полностью передан в управление Национальному агентству Украины по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений (АРМА).
АРМА провело конкурс и выбрало охранное агентство для управления и обеспечения сохранности имущества. Доходы от управления имуществом должны были перечисляться в государственный бюджет.
Однако, чтобы вновь вернуть объект под свой контроль, офшорная компания Kanela Investment подала в Печерский районный суд г. Киева «четыре» ходатайства о снятии ареста с имущества.
По «странному» стечению обстоятельств, все ходатайства попали на рассмотрение к одному судье – Новаку Роману Васильевичу, автору многочисленных скандальных решений, привлекаемому к дисциплинарной ответственности. Только за 2018 год, живя на зарплату судьи, он официально стал владельцем автомобиля Hyundai Santa Fe, двух земельных участков площадью 0,5 га и жилого дома в Киевской области. Это имущество он добавил к двум участкам на 1,2 га и дому под Киевом на 290 кв. м., квартире в Киеве, которыми он владел ранее, и 800 тыс. гривен на банковских счетах. Зарплата судьи – 29 тыс. грн. в месяц.
В мае Высшая квалификационная комиссия судей должна была определить результаты квалификационной оценки судьи Романа Новака на соответствие занимаемой должности, но отложила рассмотрение дела этого судьи.
Судья Печерского районного суда г. Киева Новак Р.В.
23 июля судья Новак, без присутствия на заседании прокурора и следователя, принимает решение о снятии ареста с ТД «Дарница», так как «в аресте имущества отпала потребность».
30 июля нанятые Kanela Investment «титушки» не допустили представителей АРМА и «Титан Безпека» в ТД «Дарница». Законные распорядители имущества обратились с заявлением в полицию о совершении преступлений, предусмотренных ст. 206, ст. 206-2, ст. 382, и ст. 388 Уголовного кодекса Украины.
Вот таким способом, ожидая результатов аттестации, и понимая, что власть в стране меняется, судьи выносят решения в пользу рейдеров, нанося убытки и государственному бюджету, и мешая законной работе украинского бизнеса.
Один із переможців на виборах до Верховної Ради від “Слуги народу” Андрій Одарченко у 2018 році вніс майже 200 тисяч гривень на рахунок партії “Наші”, очолюваної нардепом 8-го скликання від “Опозиційного блоку” Євгенієм Мураєвим.
Деталі: Одарченко переміг як мажоритарник у 170 окрузі в Харкові.
Згідно зі звітом партії “Наші” за третій квартал 2018 року, він зробив два грошові внески на рахунки партії Мураєва на загальну суму 198,5 тисяч гривень.
Сам Одарченко заперечив, що фінансував партію Мураєва. На питання, чи розділяє він ідеологію цієї партії, майбутній депутат відповів: “Ні, я в іншій партії”.
Андрій Одарченко ‒ декан факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Харківського державного університету харчування і торгівлі. До парламентських виборів він був бізнесменом та володів низкою компаній з управління й оренди майна у Харкові.
Журналісти стверджують, що кандидат від “Слуги народу” пов’язаний з високопоставленим прикордонником часів Віктора Януковича Вадимом Слюсарєвим. Останній також був помічником сина генпрокурора часів Януковича Віктора Пшонки.
Цей зв’язок розслідувачі помітили у компанії “Градієнт інвест”, з якої Андрій Одарченко вийшов напередодні парламентських виборів ‒ 25 червня.
Нині її засновником значиться батько мажоритарника ‒ Микола Одарченко. За контактним номером “Градієнт інвесту” можна зв’язатися ще й з ТОВ “Рубікон Трейдінг”, співвласником якої є згаданий раніше Вадим Слюсарєв (на 99%).
Майбутній нардепа Одарченко запевнив, що товаришує зі Слюсарєвим, водночас заявив, що “жодних настанов з приводу роботи у Верховній Раді” той йому не давав
Також журналісти кажуть, що зі Слюсарєвим пов’язані ще кілька мажоритарників від “Слуги народу” у Харкові: переможець у 173-му окрузі Олександр Бакумов, у 179-му ‒ Олексій Кучер та у 181-му ‒ Дмитро Микиша. Деякі з них заперечили такий зв’язок зі Слюсарєвим або просто запевнили, що знайомі.
На питання, які стосунки пов’язують президентську партію та колишнього прикордонника, президент Володимир Зеленський відповів, що йому знайомий Слюсарєв і що той допомагав керівнику місцевого виборчого штабу “Слуги народу” Павлові Сушку.
У свою чергу, Сушко заперечив вплив Слюсарєва на роботу “Слуги народу” в регіоні та формування списку мажоритарників.
Також журналісти звернулися за коментарем до Вадима Слюсарєва. Поки що на дзвінки і повідомлення він не відповів.
Сегодня исполняется 200 лет со дня рождения выдающегося украинского писателя, критика, фольклориста, этнографа, историка, языковеда и переводчика Пантелеймона Кулиша. #Буквы собрали самые интересные факты о великом украинце.
Родился Пантелеймон Кулиш 26 июля (7 августа по Григорианскому календарю) 1819 года в селе Воронеж Глуховского уезда Черниговской губернии (ныне с. Воронеж Шосткинского района Сумской области) в семье зажиточного крестьянина, имевшего дворянское звание.
Пантелеймон учился сначала у местного дьяка Андрея, позже в школе при церкви Св. Николая, а затем в Новгород-Северском уездном училище и Новгород-Северской гимназии. Кулиш был вольнослушателем лекций на словесном, а впоследствии на юридическом факультете в Киевском университете. Был полноценным студентом Кулиш не мог, так как не имел документального свидетельства о своем дворянском происхождении. Учеба в университете стала определяющей для его дальнейшей судьбы.
Кулиш сначала писал, как и большинство украинских поэтов и писателей, на руссокм языке: “О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став”, “О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе”, а также повесть из народных сказаний “Огненный змей”.
Писатель получил должность преподавателя в Луцком дворянском училище. Тогда он пишет на русском языке исторический роман “Михаил Чарнышенко …”, стихотворную историческую хронику “Украина” и рассказ-идиллию “Арина”. В 1845 году журнал “Современник” начал печатать первые разделы исторического романа “Черная рада”. Кулиша приглашает на работу ректор Петербургского университета на должность старшего учителя гимназии и лектора русского языка для иностранных слушателей университета.
Кулиш присоединился к движению украинофилов. Его подозревали в основании и участии в Кирилло-Мефодиевском братстве (тайная политическая националистическая организация). Кулиша длительное время допрашивали и, обвинив в соучастии, приговорили к двухмесячному аресту и ссылке в Тулу. Там Пантелеймону и его супруге пришлось очень тяжело – жили очень бедно. В ссылке он написал “Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца”, исторический роман “Северяки” и другие произведения.
Пантелеймон Кулиш является автором первой фонетической азбуки украинского языка, которая лежит в основе современного украинского правописания.
Стоит отметить, что Пантелеймон Кулиш одновременно был поэтом, и драматургом, писателем и фольклористом, этнографом и лингвистом, критиком, редактором и издателем. Знимался он и переводческой деятельностью.
Благодаря кропотливой работе Кулиша украинцы могут ознакомиться с шедеврами Шекспира, Гете, Гейне, Байрона, Шиллера и многих других. Вместе с Иваном Пулюем и Иваном Нечуем-Левицким осуществил первый полный украинский перевод Библии.
Кулиш был близким другом другого украинского легендарного писателя – Тараса Шевченко. Шевченко был свидетелем на его свадьбе.
Портрет Кулиша авторства Тараса Шевченко
Стоит отметить, что супруга Кулиша тоже была писательницей – она работала под псевдонимом Анна Барвинок.
Последние годы своей жизни писатель провел в имении своей жены на хуторе Мотроновка, что на Черниговщине. Сейчас там находится историко-мемориальный музей-заповедник Пантелеймона Кулиша “Ганнина Пустинь”.
Пантелеймон Кулиш ушел из жизни 14 февраля 1897 года.
Його підтримує команда однодумців, які є фахівцями в галузях АПК, ЖКГ, медицини, освіти, економіки, екології та ін. Його підтримує родина. Його підтримують житомиряни.
Як депутат міської ради 6-го скликання та сьогодні депутат обласної ради, знає проблеми міста Житомира та Житомирщини і має досвід та бачення щодо їх вирішення.
Уже маючи вищу освіту еколога, закінчив Національну, академію державного управління та здобув кваліфікацію «Магістр публічного управління та адміністрування». Завдяки теоретичним знанням і практичному досвіду як кризисменеджер уміє діяти й ухвалювати стратегічно правильні рішення в будь-якій сфері державного управління.
За роки своєї діяльності, крім практики успішної підприємницької діяльності, здобув досвід роботи на державній службі. Будучи всього 10 місяців на посаді заступника міського голови, попри активні спроби саботажу, швидко організовував ефективну взаємодію у сфері підпорядкування та повернув житомирянам цілодобове водопостачання.
Разом із дружиною Людмилою є двох дорослих дітей та онука. Живуть та працюють в Житомирі. Батьки сьогодні проживають у селі. Бачить своє майбутнє тут, в Україні, і не хоче шукати щастя по чужих світах. Чітко розуміє, що Україна має все для того, щоб бути заможною: це наші працьовиті люди, родюча земля, багатющі надра…Але це все не працює на Житомирщину.Він це розуміє і зробить все можливе, щоби подолати це явище на користь Житомирщини.
Також в тексті визначені перші кроки, які на думку автора має зробити Володимир Кропивницький на посаді голови ОДА:
Подолання корупції у владі в найкоротший термін.
Взяти під контроль надходження до державного бюджету і коштів від ефективного використання надр Житомирщини і спрямувати їх на соціальні потреби та поліпшення інфраструктури краю.
Економіка. Намагатися знизити тарифи на українську електроенергію та газ для Житомирян. Надавати підприємцям безвідсоткові державні кредити на З роки для будівництва переробних та технологічних підприємств.
Заборонити ввіз продукції, яку ми можемо самі вирощувати та виробляти.
Звільнити молодь від податку на заробітну плату на 3 роки.
Страхова медицина для всіх, а для пенсіонерів та малозабезпечених – за державні кошти. Медичні пункти та аптеки мають бути в кожному селі. Відмінити стару та впровадити нову реформу.
Освіта. Негайно підняти заробітну плату для освітян особливо з сільської місцевості вчителів.
Якісні дороги та транспортне сполучення. Це не тільки безпека руху, це можливість вчасно отримати медичну допомогу та продукти харчування, це початок розвитку міст та сіл. Це його пріоритет. Для того, щоб бути розглянутою, петиція має набрати 25 000 голосів. Як ми повідомляли раніше на посаду голови ОДА претендує В’ячеслав Бунечко.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
