Юрій Григоренко, який претендує на посаду голови Полтавської ОДА, видалив з Facebook свої коментарі та пости, у яких розмірковував про необхідність повішення учасників Майдану на деревах
Одеський бізнесмен Юрій Григоренко, який претендує на посаду голови Полтавської облдержадміністрації, напевно згадав про свої коментарі у соцмережі Facebook за 2014 рік, де він розмірковував про необхідність повішення на деревах учасників Майдану. Згадав і видалив.
Можливо, через 5 років з дня появи коментарів про їх існування йому нагадала публікація «Полтавщини», у якій міститься скріншот листування Юрія Григоренка зі своєї родичкою, яка мешкала у США і підтримувала Майдан.
Розмова Юрія Григоренка з жінкою брата
Хоча сам Юрій Григоренко ніде публічно не заявляв про свій намір очолити президентську вертикаль у Полтавській області, однак він подав декларацію про доходи саме у якості претендента на цю посаду.
Відомо, що Юрія Григоренка пов’язують дружні стосунки із підприємцем Сергієм Корявченковим, який до парламентських виборів сам претендував на губернаторську посаду. Цінність цих зв’язків для Юрія Григоренка у тому, що Сергій Корявченков є двоюрідним братом Юрія Корявченкова (Юзіка, який є артистом студії «95 квартал»).
Із неофіційних джерел відомо, що Сергій Корявченков окрім посади на голову Полтавської ОДА хотів провести до Верховної Ради і своїх депутатів-мажоритарників від партії «Слуга народу». Однак після певних кулуарних розмов та процесів кандидатів від «Зе» майже у повному складі віддали нардепу Юрію Шаповалову, якого пов’язують із екс-регіоналом Віталієм Хомутинніком, який у свою чергу пов’язаний із олігархом Ігорем Коломойським.
Тепер Сергій Корявченков не втрачає надії увійти до полтавської владної піраміди через свого кандидата на посаду голови ПОДА.
Постів за січень-лютий 2014 року на сторінці Юрія Григоренка не залишилося
Напевно, така надія є і у самого Юрія Григоренка, який змушений «підчищати» історію в соцмережах. Однак його шанси обійняти цю посаду оцінювати поки не будемо, бо остаточного рішення, за нашими даними, ще не прийнято.
Нафторайон Одеського порту: вересень розпочався заходом першого танкеру з Грецьким дизпаливом
Початок вересня ознаменувався приємною подією: 3 вересня в Одеський порт зайшов танкер VALSESIA (прапор Мальти) c 30 тис. т грецького дизпалива, яке закупила група «Приват». За повідленням одного з інтернетресурсов, постачальником дизпалива в Україну є швейцарський трейдер ElementAlpha. Наступним очікується суднозаход танкера FANTASIA, яке теж доставить в порт партію дизпалива. Всього за прогнозами аналітиківв у вересні поставки дизпалива морським транспортом в Україну можуть скласти 100 тис. т.
Однак і серпень для колективу нафторайону ОФ ДП «АМПУ» виявився «врожайним»: оброблено два танкери з нафтою.
6 серпня до причалів Нафтогавані підійшов танкер GSTAAD GRACE з 86 тис. т азербайджанської нафти. Потім з 19 по 21 серпня колектив нафторайону обробив танкер SOPHIA SHULTE, що доставив в порт 76,1 тис. т американської нафти сорту «bakken». Нагадаємо, що це другий танкер з американської нафтою. Перший-WISDOM VENTURE на початку липня ц.р. доставив в Одеський порт 75 тис. т легкої нафти.
Як азербайджанську, так і американську нафту колектив нафторайону розвантажував в ємності нафтобази «Одеснафтопродукт», звідки вона по трубопроводу Одеса-Кременчук надходить на Кременчуцький НПЗ. Всі роботи з вивантаження нафтопродуктів проводилися в суворій відповідності з технологічними схемами і з дотриманням екологічних вимог.
-За десятиліття перевалки нафтопродуктів Одеський порт накопичив досвід їх безпечного вивантаження. У 90-ті та на початку 2000 рр. через одеські причали завдяки співпраці з нашим партнером – компанією “Синтез Ойл” проходили значні обсяги транзитної нафти з Росії і Казахстану, венесуельска нафта для Мозирського НПЗ (Білорусь). Однак через геополітичні процесів, які торкнулися не тільки нашого, а й інших портів Чорного моря, ми втратили значну частину вантажопотоків. І все-таки, незважаючи ні на що адміністрація порту спільно з ТОВ “Синтез Ойл” роблять все можливе для залучення вантажовласників. І це дає свої результати, – прокоментував начальник адміністрації порту Ігор Ткачук.
1 сентября село Надеждовка Арцизского района отмечало сразу несколько праздников: начало учебного года, собственное 155-летие и 75-летие предприятия «Шампань Украина», которое имеет колоссальное значение для поселения.
Приезжая в Надеждовку, сразу бросается в глаза отличие от других сел нашей страны, которые, к сожалению, находятся в ужасном состоянии, а некоторые и вовсе на грани вымирания. Но Надеждовка – это совершенно другая история. Развитая инфраструктура, чистота, различные достопримечательности, среди которых и мини-копия Эйфелевой башни – все это можно увидеть в 160 км от Одессы.
Собственники не жалеют средства на благоустройство! В Надеждовке успешно работает завод «Шампань Украина», где производят вино и шампанское для всей Украины. Это градообразующее предприятие, которое и финансирует Надеждовку: за счет «Шампань Украина» село благоустроили, построили новую церковь и отремонтировали школу, где учатся около 100 детишек, и детский садик.
Как рассказал глава «Шампань Украина» Игнат Братинов, предприятие всячески помогает селу, начиная еще с 90-х годов.
– В первые годы независимости экономика Украины была в ужасающем состоянии, и тогда вышло постановление, согласно которому часть налогов предприятия направлялись на благоустройство Надеждовки. Мы работаем по этому принципу и сегодня. К примеру, мы построили насосную станцию, и каждый дом в селе имеет доступ к воде. Церковь также была построена с нуля. Школа уже существовала, но мы полностью заменили кровлю. Раньше здесь не было дорог, инфраструктуры, слабо развивалась социальная сфера, но за эти годы мы исправили данное положение вещей, – отметил Игнат Братинов.
День села и день рождение предприятия – важная дата для жителей Надеждовки. В селе, после линейки в школе, проходят праздничные мероприятия, которые длятся до самой ночи. Каждый год на праздник приезжает делегация из Германии. Дело в том, что поселение под названием Гофнунгсфельд (Поля Надежды) основали немецкие колонисты, но в 1940 году были вынуждены покинуть дом. Однако их потомки продолжают посещать место, где жили и трудились их родители, бабушки и дедушки.
Официальная часть торжества проходила в местном клубе, который отреставрировал все тот же «Шампань Украина». Здесь зрителей развлекали танцевальные коллективы и музыканты, а в перерывах награждали работников предприятия и местных жителей.
После этого торжество переместилось на площадь, где угощали блюдами различных национальных кухонь – украинской, болгарской, белорусской, гагаузской, немецкой и других. При этом всех желающих угощали бесплатно. А уставшие от еды и напитков, могли насладиться праздничным концертом.
В недороге віденське кафе, ділового району Donau-City австрійської столиці, увійшов поважний старший чоловік. Хоча усі столики були зайняті, він підійшов прямо до мене. Чоловік знав за мене геть усе. І навіть ті речі, про які я давно забув. Він представляв потужну мафіозну структуру, яка контролює лісовий бізнес багатьох європейських країн. Зустріч та надання інформації пояснив просто – “боляче за Україну”.
— Це дуже небезпечні особи. Але – ти напиши. Вони — не всесильні, — кинув на прощання чоловік та зник у підземці віденського метрополітену.
Частина п’ята. Бухгалтери мафії
Подвійна гра
У попередніх розділах я описав схему незаконного експорт українського лісу до Європи. Серед згаданих офшорних компаній, найбільші грошові потоки проходили через “англійську” Biofuel Trading.
Однією із її управляючих фірм була компанія Bolero, представлена Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta.
У першій частині розслідування я дослідив діяльність “сейшельської групи”, до якої входили ці чоловіки, а також те, що засновані та обслуговувані нею офшори використовувалися різношерстими міжнародними злочинними організаціями.
Однак, окрім того, що мафіозі використовували компанії Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta для приховування справжніх власників, на чоловіках лежав ще один обов’язок. У Великобританії вони систематично формували, подавали та підписували звіти про фінансову діяльність фірм.
Відповідно, обслуговуючи Biofuel Trading, Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta мали інформацію про банківські проводки; перекидання коштів; через які компанії відмивалися гроші; об’єми продажів лісу; обсяги – геть-геть усе.
Та найголовніше — Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta знали справжніх власників лісового бізнесу.
І вони “продали” цю інформацію.
Biofuel Trading була зареєстрована у Лондоні, за адресою 5 Percy Street. У цьому ж будинку “оселилася” компанія Sandford LLP. Аналогічно – її управляючою фірмою була компанія Bolero.
Відповідно, Sandford LLP – також обслуговували Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta.
На цю компанію в Україні записані мільйонні частки в бізнесі людей, пов’язаних з «Татарином», який відомий, як лідер однойменного організованого злочинного угруповання.
А чи не найближчий партнер цього кримінального авторитета – Дмитро Потєхов — записаний бенефіціаром Sandford LLP.
І от, на якомусь етапі Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta “здали” лісовий бізнес Biofuel Trading.
Київ кримінальний
Одному із найбільш впливових в злочинному світі України авторитетів – скоро 63-и. Іскандер Кірімов починав у 80-их, отримав перший строк.
Після розпаду Радянського Союзу, на початку 90-их, в столиці України сформувалася так звана “золота семірка” київських злочинних лідерів. За даними ЗМІ, до неї увійшов і Кірімов – “Татарин”.
За словами Володимира Поліщука, екс-керівника прес-служби міліції Києва, цей чоловік тричі судимий та провів за гратами 11 років.
А ще Татарина неодноразово арештовували – “вимагання”, “зберігання” зброї та наркотиків. Але — виходив сухим із води.
У далекому 92-му Татарин разом із оточенням заснував свою першу компанію – “Альянс”. Згодом й інші спільні підприємства. Як згадувалося у ЗМІ – в бізнес вкладалися “бандитські гроші”.
Татарин – архівне фото “Украина Криминальная”
Компанію “Альянс”, разом із Татарином започаткували його права рука – Вадим Павленко, а також Андрій Задорожний. І – Дмитро Потєхов, що тепер записаний бенефіціаром Sandford LLP.
Починали з продажу хот-догів, далі пішли ресторани та нічні клуби.
“Альянс” згодом переріс у найбільшу мережу елітних ресторанів – “Козирна карта”.
— У нас настолько смешанная схема, что сложно ответить точно. Есть рестораны, которыми „Козырная карта“ владеет — всего таких 50-60. Есть те, которыми мы управляем — имея и не имея в них часть акций— это остальные 15-25. У нас есть сеть придорожных ресторанов „Мисливець Автогриль“, которые не являются нашей собственностью. Есть сеть „Козачок“ — здесь сложнее: ресторан „Козачок“ в Киеве — наш, а в Буковеле у нас есть длинный арендный договор, и мы имеем долю в бизнесе… – пояснював структуру власності А. Задорожний в інтерв’ю delo.ua.
До 2013-ого до Козирної карти увійшло 112 ресторанів.
У 90-их ОЗУ Татарина ставало одним із найпотужніших в Україні. Сам Кірімов налагоджував впливові зв’язки.
— Він навів численні мости з представниками влади. Дуже часто до нього зверталися бізнесмени в разі наїздів бандитів та представників органів, — описував «Бульвару Гордона» екс-начальник київського ГУ МВС, генерал-лейтенант міліції Микола Піддубний.
У ЗМІ згадували різноманітні злочинні схеми, які “приписували” членам злочинного угрупування Татарина – від розкрадань коштів держпідприємств, і аж до вимивання через фіктивні фірми грошей комерційних банків.
Влада та політика
Уже в 2000-их Кірімов із партнерами звертають свій погляд і на політику.
Татарин налагоджує дружні відносини із Дмитром Табачником – у минулому Головою Адміністрації Президента України Л. Кучми, і Міністром освіти і науки в уряді Миколи Азарова.
Впливовість партнерів Кірімова настільки висока, що коли в Хорватії затримали його бізнес-компаньйона Задорожного — на запит українських правоохоронців по справі фінансових махінацій з активами “Родовід банку” — із проханням не екстрадувати ув’язненого в Україну, до хорватської сторони зверталися Віталій Кличко, лідер політичної сили “Удар” та впливовий нардеп Микола Мартиненко.
Андрій Задорожний – фото “Дзеркало тижня”
До слова, провівши майже півтора року за “хорватськими” гратами, Задорожний таки опинився в українському СІЗО. Провів тут лічені години. Вийшов під заставу. А після зміни влади в країні, був повністю виправданий судом.
Десь у той час, у ЗМІ розгорівся ще один гучний скандал, про те, що партія “Батьківщина” Юлії Тимошенко, хотіла висунути кандидатом в депутати Київради Антона Кірімова – сина “Татарина”.
Давно в політиці інший партнер Кірімова — Вадим Павленко. Сьогодні він перший віце-президент федерації дзюдо України, яку очолює екс-керівник ДФС – Роман Насіров. Паралельно із ресторанним бізнесом, Павленко у владі. Був заступником міського голови Черкас, депутатом тутешньої облради від “Батьківщини”. А згодом, за Януковича, уже від Партії Регіонів, попрацював депутатом Київської облради.
Вадим Павленко – фото – Федерація дзюдо України
Вів спільні справи Татарин і з “власниками” міністерських портфелів.
Кірімова та Потєхова, серед справжніх бенефіціарів, називали “Наші гроші” у шахрайській схемі по заволодінню під ресторан приміщень Міністерства аграрної політики України, яку провернули номінальні власники за сприяння міністра Миколи Присяжнюка. Згодом, йому оголосили підозру у вчиненні цього злочину, та як відомо – Присяжнюк встиг втекти з країни.
В кінцевому етапі оборудки – приміщення в центрі Києва опинилися у власності ТзОВ “ППМГ”, спів засновницею якого згодом стала Тетяна Кірімова, дружина Татарина.
ресторан в приміщеннях Міністерства — фото – Наші Гроші
Для нашої історії, ця справа цікава тим, що в ході обшуків, було знайдено численні документи, реєстраційну справу, звіти та печатки лондонської Sandford LLP.
Дмитро Потєхов – бенефіціар цієї офшорки — багато років розвивав ресторанний бізнес.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — у багатьох компаніях співвласником із ним виступала Тетяна Кірімова.
Як я вказував – частки у бізнесі записані і на Sandford LLP.
Як от з Кірімовою — “Ресторан Совки”.
Чи з Татарином — “КФКС “Куренівський”, а також “КФКС “Куренівка”.
До слова, в останні роки, значна кількість фірм та часток у компаніях, переоформлена з Татарина на його дружину.
Іскандер Кірімов з дружиною. Фото – FacebookТетяна Кірімова
І знову: кримінальний авторитет Вова Морда
Що маємо у підсумку – інформація про діяльність Biofuel Trading – а це банківські проводки; перекидання коштів; через які компанії відмивалися гроші; об’єми продажів лісу; обсяги – Rimvydas Giedra та Sergiu Valuta “здають” оточенню Татарина. А далі події відбуваються карколомно.
За даними аналітичної системи YouControl, використані фото “Козирна карта”
Бо десь зо 15 років у цієї поважної структури є ще один бізнес партнер. Ресторатор. Олександр Галушко, який увійшов до “Козирної карти” як мінімум у 2005-му. (декілька місяців тому вона припинила своє існування).
Вів бізнес безпосередньо із Татарином у численних проектах — “Казачок-Сервіс” (зараз належить сім’ї авторитета), “Козацькі страви”, “БІМ”.
Т. Кірімова — була із Галушко співвласницею у “Козачок-Щасливе”, а із його сином – у “Джера”.
Із Татарином та Потєховим — син ресторатора також був у співвласниках компанії “Поляниця”.
Сьогодні Галушко керівник “Козачок-Демидів”, де має частку із Т. Кірімовою.
Невідомо, яке місце у злочинному світі – та й чи займає взагалі – ресторатор Галушко.
Але він співвласник львівської компанії “Кляса”. Її директор – Володимир Дідух (кримінальний авторитет Вова “Морда”). Він також, як і Галушко, співвласник цієї компанії.
За адресою реєстрації фірми кілька років функціонував однойменний ресторан «Галушко». А сьогодні – ресторан «Johnnie’s Tavern».
Незважаючи на зміну назви — і телефони, і електронні адреси залишилися ті ж.
Крім цього, Галушко з Дідухом, вже багато років рахуються, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, партнерами по готельно — ресторанному бізнесу в Криму — компанії «Козачок-Бахчисарай».
Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Н. Лисого та А. Вороновського, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця – розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та відмивалася через десяток контрольованих українцями компаній.
Купівля-продаж – проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А, схема із використанням компаній–посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.
У багатьох випадках, заборонені законодавством лісоматеріали вивозили з України під виглядом дров.
Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка. Він і проглядається “мозком” та організатором експортної схеми.
Як свідчать зібрані факти, саме за контроль над “лісовими грошима” розгорілася кровопролитна війна.
Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором слідство називає Б. Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди”, очільника іншої потужної злочинної структури.
Згодом, спецпризначенці затримали групу кіллерів, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.
Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.
Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.
Через екс-фірми останнього та його бізнес партнерів простежується зв’язок до компаній, які відмивали гроші у лісовій експортній схемі….
* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано.
В одном из недавних своих интервью на радиостанции «Радио НВ» президент Независимого аналитического центра геополитических исследований «Борисфен Интел» Виктор Гвоздь затрагивал тему вызовов геополитического плана, касающихся Украинского государства, перечислял первоочередные проблемы, которые сегодня предстоит решать украинскому сообществу, размышлял о дальнейшей судьбе предприятия «Мотор Сич», в передовых технологиях которого заинтересованы, в частности, китайские специалисты.
Подчеркнуто обстоятельно вел разговор о предстоящем реформировании такой важной государственной структуры, как Служба безопасности Украины. Поскольку ей необходимо наконец-то менять привычный характер исполнения своих обязанностей с тем, чтобы он не на словах, а на деле отвечал тем принципам, которые присущи таким специальным органам современных демократически государств. По мнению В.Гвоздя, СБУ давно пора отказаться от того негатива, который достался ей по наследству от советского КГБ. Имеются в виду, в частности, правоохранительные функции, которые в демократических странах находятся в ведении полиции. Или же то, что должно быть в обязанностях прокуратуры – надзор за исполнением законов и т.д. По данным В.Гвоздя, в СНБО Украины уже подготовлен проект нового закона о реформирования Службы безопасности Украины. Насколько профессионально и глубоко будет осуществляться предстоящее реформирование – ответить сегодня трудно, но в любом случае мы скоро будем свидетелями этого непростого и важного для нашего сообщества процесса. Так, необходимо обязательно усовершенствовать контрразведывательные функции СБУ, что лишний раз доказали нам события как на Востоке Украины, так и на Крымском полуострове при его аннексии.
Размышляя о предстоящих переменах в такой важной государственной структуре, В.Гвоздь предостерегал о возможных просчетах. Они могут возникнуть в ходе такого реформирования, от них никто не застрахован, но важно, чтобы они не стали следствием каких-либо неправомерных решений. И чтобы их избежать, нужно прибегать в таком реформаторском процессе к полученному в течение последних лет опыту и своих, и иностранных специалистов. При этом не забывать о таком важном аспекте в работе СБУ, как правовое поле.
Отвечая на вопросы радиоведущих, В. Гвоздь также рассказал о своем восприятии такого важного события, как приезд в Украину советника президента США по вопросам нацбезопасности Дж. Болтона. По мнению В.Гвоздя, американский чиновник не просто так решил в очередной раз посетить Украину. «Представитель Белого дома прибыл в регион, который для США чрезвычайно важен сегодня с точки зрения национальной безопасности. И он планирует, кроме Украины, также посетить такие страны, как Молдова, Беларусь, в том числе для налаживания сотрудничества в геополитических масштабах».
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Розуміючи, що останні дні його «адміністрації» та покровителів з МОЗ спливають, Ю.Кучин відчайдушно призначив на 03.09.19р. т.зв. «другий тур» виборів ректора.
Щодо незаконності першого туру та відвертих маніпуляцій при його призначенні та проведенні вже було багато написано, не потрібно бути юристом, аби зрозуміти, що проведення в 2019році виборів ректора на підставі оголошення від 23.04.2018р. в зв’язку із звільненням Амосової К.М. є абсурдом, адже у вересні 2018р. суд поновив її на посаді, відтак, підстава для оголошення виборів автоматично відпала. Після повторного звільнення Амосової К.М. МОЗ України мало оголошувати нові вибори, а не шахрайським шляхом використовувати старе оголошення, що втратило чинність.
Останньою крапкою в цьому питанні стала подача колективної заяви до поліції та колективного позову про визнання незаконним першого туру виборів декількома недавніми палкими прихильниками та захисниками «адміністрації Кучина», зокрема, В.Поливачем, який керував блокуванням ректорату та його «обороною» від державних виконавців та працівників. Очевидно, що В.Поливач та інші позивачі, яких вигнав Ю.Кучин, добре знають про перебіг «виборів», відтак, з доказовою базою в суді та правоохоронних органах проблеми не буде.
Щодо т.зв. «другого туру виборів», вважаємо за необхідне повідомити про те, що ухвалою Печерського райсуду м. Києва від 27.08.19р. у справі № 757/45267/19-ц заборонено МОЗ України та НМУ ім. О.О.Богомольця призначати та проводити вибори ректора на підставі оголошення про вибори від 23.04.18р.
Наголошуємо на тому, що цю заборону винесено судом не за позовною заявою Амосової К.М., а за позовом одного з поважних та авторитетних професорів – В.А.Черняка, якого, разом з іншими потенційними претендентами на посаду ректора, було позбавлено права подати свою заяву про участь у виборах, адже внаслідок судової заборони на проведення виборів він, як і інші законослухняні громадяни, які планували подати свої заяви в період з 13.06.18р. до 24.06.18р., були позбавлені такої можливості, оскільки з 13.06.18р. вчинення будь-яких дій з проведення конкурсу, в т.ч. з приймання та аналізу пропозицій претендентів було неможливим, зважаючи на судову заборону.
Ухвалу від 27.08.19р. вручено МОЗ України, з нею ознайомлено «адміністрацію» НМУ ім. О.О.Богомольця та особисто Ю.Кучина.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Отже, проведення «другого туру виборів» вважатиметься злочином, передбаченим 382 КК України, а всі учасники цього «другого туру» будуть співучасниками у вчиненні цього злочину.
Наразі Ю.Кучин, знаючи про факт винесення ухвали та її зміст, отримавши її офіційно, відчайдушно вчиняє дії, які, відповідно до ст. 14 КК України, є готуванням до злочину (готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину), за яке також передбачена кримінальна відповідальність та намагається шляхом обману переконати академічну спільноту за будь-яку ціну обрати його «ректором».
А академічна спільнота, добре знаючи моральні якості Ю.Кучина, який неодноразово продавав не тільки колег, але й своїх вчителів, має розуміти ціну його обіцянок та зважати на те, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не означає, що ніхто не несе особистої відповідності, адже «голосували гуртом», а, навпаки, є обтяжуючою обставиною.
Ті, хто розраховує, що голосування є таємним і вони можуть потім сказати, що не голосували за Кучина, чи не голосували взагалі, мають уважно прочитати ухвалу Печерського райсуду від 27.08.19р. та розуміти, що судом заборонено не тільки безпосередньо голосування, але й будь-які дії з підготовки та проведення виборів, в т.ч. реєстрація виборців, отримання бюлетенів тощо.
Звичайно, якщо в процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні буде встановлено, що особа брала участь у цьому процесі під примусом чи погрозами, це буде пом’якшуючою обставиною, яка дозволить отримати не 8 років позбавлення волі, а мінімальні 3, проте, такий примус ця особа має довести, а також обґрунтувати, що перешкоджало їй повідомити про нього правоохоронні органи завчасно, як це передбачено законом.
Переконливо просимо не піддаватися на провокації авантюристів, час який сплив, та прийняти виважене рішення.
Кримінальний кодекс України
Стаття 382. Невиконання судового рішення
Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню –
карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені службовою особою, –
караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
— Тарас Ігорович, добрий день, — звертання в такій формі о 8-ій ранку, від незнайомої людини, інтригувало.
— Мене звати Михайло Дербаль, ви за мене не чули? Пошукайте.
Друзі розповіли, що ви цікавитеся покупцями лісу. Просили вийти на контакт. Я думаю, вам не варто таким займатися – це вам нічого не дасть. –
Частина четверта. Генпрокурор
Давній підлеглий
Телефонна розмова тривала десь зо пів години — Дербаль наполегливо пропонував робити інші теми, інформацію по яких він може надати.
Чоловік виявився не простим. Він багато років пропрацював у міліцейських підрозділах боротьби з економічною злочинністю. Робив кар’єру за міністра Луценка, керував спецгрупами в лісовій сфері.
Згодом офіцер Дербаль перейшов в контролюючі органи системи лісового господарства Волинської області.
А власне, Волинь, упродовж 3 місяців я “бомбив” запитами – це єдина область, жоден лісгосп із якої не надав назв контрагентів – покупців лісу.
На Волині було зав’язане і вкрай небезпечне — для Держлісагентства – кримінальне розслідування.
Схема. Коротко
У попередніх розділах я описав оборудки з експортом. Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Н. Лисого та А. Вороновського, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця – розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі і Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ) і керівництву лісової галузі. Та відмивалася через десяток контрольованих українцями компаній.
(Однак, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано нижче).
Купівля-продаж – проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А, схема із використанням компаній – посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.
Сергій Божко, один із “незручних” слідчих прокуратури Волині, який раніше працював по справі екс-голови лісової галузі Сівця, почав розплутувати усі хитросплетіння цієї схеми.
Із картини, “намальованої” Божко, видно, що керівництво Держлісагентства та ВОУЛМГ, сприяло Вороновському та Лисому в експорті лісу. Адже — лісові господарства продавали “товар” значно занижуючи вартість (до 56 – 65%).
Постало запитання — чому Волинь?
Три товариші та Колісник
2005-ий рік. Усміхнений Волинський губернатор Володимир Бондар (зліва) веде центром Луцька поважного гостя – нещодавно призначеного Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Справа – Віктор Швидкий, якого міністр привіз керувати міліцією області.
(фото – Волинська служба новин)
На цьому фото не має ще одного нашого героя – Богдана Колісника. “Володаря” волинських лісів. Він керував цією галуззю в області від 2000-го, і протримав “булаву” майже 14 років.
У Колісника два сина: Роман та Зіновій – у 2000-х — на керівних посадах у держлісгоспах Волині.
У жовтні 2006 року Зіновій Колісник із товаришем Олександром Кватирком у бар прийшли. А там зачинено – міліціонери слідчі дії проводять. Хлопці такої “зневаги” не стерпіли — почалася бійка з міліціонерами. Один із правоохоронців застосував зброю.
У будь якій країні напад на міліціонерів – тяжкий злочин.
Але…
Міліцейський департамент внутрішньої безпеки починає штормити двох міліціонерів, на яких був здійснений напад. Перевіряють, тягають по допитах.
Та напевне – їх врятував політичний розклад сил – у грудні 2006-го міністра Луценка відправили у відставку, а у січні – звільнили і Швидкого.
Кримінальна справа розслідувалася – вину на себе взяв Олександр Кватирко. Від судимості його врятувала лише амністія.
“Виведення” із під удару сина, Богдан Колісник не забув. Кватирко отримує посаду головного лісничого Маневицького лісгоспу.
А що інші товариші?
Губернатор Бондар бере звільненого Швидкого собі у заступники до Волинської облдержадміністрації.
Згодом, Бондар йде на підвищення та стає радником Президента України.
А Луценка – знову призначають очільником МВС. Блискавично, він повертає Швидкого керувати міліцією Волині.
Не забуває за своїх друзів і Богдан Колісник. Йде вище – тепер його можна наректи і “Володарем Земель волинських лісів”.
Неподалік Луцька на балансі ДП “Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр” перебувало майже 6 га землі. Це був підрозділ Волиньлісу (ВОУЛМГ). Керівник цього ДП і сам Колісник зверталися із клопотаннями та погодженнями про передачу цієї землі сільраді.
А далі земля була розподілена між “сильними волинського світу”. Тут і депутати, політики, високопосадовці, голова суду.
Агенція журналістських розслідувань “Четверта влада” дослідила перелік осіб, які безкоштовно отримали земельні ділянки.
Бондар “взяв”.
На сьогодні він її продав. Натомість, Швидкий будинок там має.
Щоправда, цікава історія – виділили одній людині, потім земля перейшла до міліціонера, підлеглого Швидкого. Далі — до матері. І лише тоді земля та будинок – Швидкому. Одним словом – не докопаєшся.
“Справа Колісника”
Прихід до влади Януковича не лише не похитнув, а й закріпив позиції Колісника. Володар лісів продовжує керувати ВОУЛМГ і проходить до Волинської обласної ради. Разом з ним – депутатом стає і син Роман, що вже встиг покерувати одним із держлісгоспів області. А от сина Зіновія – президент Янукович призначає головою Ківерцівської райдержадміністрації.
Не забував начальник ВОУЛМГ Колісник і про рятівника свого сина – Кватирка. Спочатку, він “прилаштував” його керувати ДП “Володимир-Волинське ЛМГ”, а згодом – директором Цуманського лісгоспу.
“Колісники і Кватирко” – колаж автора
Нетривалу смуту товариству Колісників принесла Революція Гідності. Шалений тиск активістів, пікети, скарги “на Київ”, візити зі зброєю до ВОУЛМГ та примус написати заяву на звільнення.
Колісника звільнили. Це був крок назад – аби згодом зробити два вперед.
На Волині призначили Анатолія Коцуру — нового прокурора. Постать “володаря” лісу була найскандальнішою — громадськість вимагала розслідування “Справи Колісника”.
Новопризначений прокурор обіцяв ретельно вивчити та “розібратися по закону”.
Не розрахував сил чоловік. Хто б йому це дав зробити!
За кілька місяців Коцуру звільнили із скандалом. Екс-прокурор не здався і почав судитися.
То що ж це за така “Справа Колісника”?
Кримінальних проваджень цих розслідували багато – фактично по кожному керівнику держлісгоспу Волині. Об’єднувала – схема. Експорт лісу.
А нарекли іменем володаря – із кількох причин. В одній справі – обвинуваченим у вчиненні злочину був Зіновій Колісник (за кримінал на посаді директора Маневицького лісгоспу). В другій – Олександр Кватирко – за злочини на посаді ДП “Володимир-Волинського ЛМГ”.
І в усіх тих справах спільним є те, що директори лісгоспів вчиняли злочини – виконуючи усні вказівки керівництва ВОУЛМГ.
Слідство встановило, що керівники лісгоспів укладали договори на продаж лісу в обхід аукціонів, за заниженими цінами. І тільки з тими компаніями, які надавалися керівництвом ВОУЛМГ.
Антикорупційні активісти вже “бачили” Кватирка та його товариша Колісника за гратами. Та іншої думки були правоохоронці.
Прокурори настільки “старанно” розслідували провадження, призначали експертизи, повторні, слідчі дії. Ще і в судах затягування.
А Колісник і Кватирко — раз – і клопотання подають: звільніть нас від кримінальної відповідальності. Бо термін давності закінчився.
Так, вдруге – після нападу на міліціонерів – товариші вислизають з-за грат.
Кватирко у 2015 — му прямо в крісло начальника ВОУЛМГ. Яке пробуло без тепла Колісника всього лиш 1.5 року.
Відео — hromadske.volyn.ua
У 2016-му – на Олімп повертаються три товариші. Спочатку — із порушенням законодавства та через зміни до Конституції України, Генпрокурором обирають Луценка, який навіть юридичної освіти не має.
Оскільки, в органах прокуратури в нього досвіду роботи не має теж, тому для нього не проблема лобіювати призначення “бойового міліцейського” друга (без такого ж досвіду) на посаду першого заступника прокурора Волинської області. Віктора Швидкого.
Бондар стає заступником голови Держлісагентства, а за кілька місяців – повноправним керівником.
Володимир Бондар. Фото – Держлісагентства
Спадкоємець
Так от — життя налагодилося. І власне після приходу на посаду Кватирка у 2015-му — і у наступні роки — сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Н.Лисого та А. Вороновського, купують у держлісгоспів Волині ліс за заниженими цінами. І — перепродують до Європи.
З огляду на “Справу Колісника”, нічого нового посередники не придумали – все це існувало в області багато років до цього – змінювалися лише бенефіціари: керівництво ВОУЛМГ дає вказівки лісгоспам – продавати цій та цій фірмі – по такій та такій ціні. Звичайно – напевне, хабарі.
Кримінальних проваджень і судових справ по лісу на Волині сотні. Але стосовно Biofuel та Bioenergy – справа не пересічна.
В клопотанні про накладення арешту, на вилученні під час обшуків докази, слідчий вказує – хабарі платили керівництву ВОУЛМГ та Держлісагентства.
Перше – очолює Кватирко. Звісно, є заступники.
А от в Держлісагентстві — та й керівник один. Бондар Володимир Налькович.
Лише за однією із кримінальних статей отримувачам хабарів “світило” від 8 до 12 років.
Ще й – конфіскацію майна зловити можна було.
Амністія чи термін давності – тут уже не світили.
А волинський слідчий Сергій Божко – впертий – рив і рив…
— Бачите на узбіччі лісу рекреаційний пункт, зупиніться… Зловіть ковток лісового повітря, — ділиться порадами начальник Кватирко, активний дописувач у Фейсбуці.
І оце пише-пише. А поліція справи чергові відкриває. От — на початку минулого року за вирубки у заказнику Цуманська Пуща.
З огляду, на потенційних організаторів вирубки, поліція справу довго волокитила. А тут – почалася активність.
Хрестовий похід прокурора Коцури
У лютому 2018-го, Анатолій Коцура, який ще чотири роки тому дав слово ретельно вивчити та “розібратися по закону” у “Справі Колісника” остаточно виграє спори. Судді визнають його звільнення незаконним та зобов’язують Генпрокуратуру поновити чоловіка на посаді.
Анатолій Коцура дав бій лісовій корупції. Фото – прокуратура АРК
У прокуратурі Волині засвітило зелене світло. Через активізацію процесуального керівництва прокуратури, поліція проявляє неабиякі успіхи в розслідуванні незаконних вирубок в Цуманській пущі. Роману Коліснику та Олександрові Кватирку оголошують підозри.
По Biofuel та Bioenergy — волинські прокурори приїжджають з обшуками у Львів.
На деревообробне підприємство “Гофер Україна” Вороновського та Лисого. Через яке, за даними Держфінмоніторингу, також відмивали гроші.
Обшук проводять і за місцем реєстрації Вороновського. А у його гаманці знаходять ряд квитанцій, про надання фінансової допомоги компанії “Гофер Україна” – на понад 2.2. млн. грн..
Так близько, ані до синів Колісника, ані до Кватирка, ані до експортних схем правоохоронці ще не підбиралися.
А у справі Biofuel та Bioenergy – слідчому Божко, напевне, залишалося вписати в підозру тільки прізвище керівника Держлісагентства.
Луценко вступає у гру
Втрутився особисто Генпрокурор. На тому і закінчилася фієста Анатолія Коцури. На початку червня 18-го Луценко переводить його на Херсонщину.
Товариш Луценка та Бондаря – Швидкий. Фото — www.volyn24.com
Виконувати обов’язки керівника став перший заступник прокурора області. Віктор Швидкий. Уже наступного місяця – слідчий Божко закриває кримінальне провадження по лісовій експортній справі! Із формулюванням – відсутній склад кримінального правопорушення
Наступного місяця – Швидкий уже стає повноправним прокурором Волині.
Невдовзі, з під удару виводять і “спадкоємця Колісника” в справі вирубок у заказнику Цуманська пуща. Процесуальний керівник – працівник прокуратури — закриває провадження в частині підозри Олександра Кватирка – за відсутністю складу злочину.
Рубки в заказнику – фото – “Екологія Право Людина”
Кому дрова?
Експортна схема вивезення лісу, втілювана компаніями львів’ян Вороновського та Лисого — Biofuel та Bioenergy, і як виявиться Integra Global Trade LP (яка окрім відмивання грошей, ще й безпосередньо “возила” ліс) – починалася ще з 2014 року.
Та значних масштабів вона досягає у 16-му. Тоді, вже кілька місяців, в Україні діяв мораторій на експорт лісоматеріалів у необробленому вигляді.
Натомість, зазначені офшорні прокладки починають шаленими темпами нарощувати масштаби вивезення української деревини. За документами – на деревообробні заводи Egger та Schweighofer у Румунію — прямували дрова.
Звісно, ця схема була не єдиною в Україні. Говорити про те, що тільки зазначені компанії були “в темі” — неправильно. Але на лісовому ринку – вони займали лідируючі позиції, і беззаперечно – Західна Україна “була їхньою”.
Я знайшов докази – під виглядом дров, до Європи експортували лісоматеріали.
Бій за ліс: митники починають
У ДФС України багато років знають про схему вивезення лісу під виглядом дров. Митники, які входять у цю структуру мають і всі засоби, аби довести ці злочини.
Починаючи від 2016-го ДФС систематично намагається це зробити. Однак, так само послідовно, “влізти” у тему експорту лісу митникам не дає Генпрокуратура.
Тільки в ДФС починається активізація у лісовій сфері – прокурори ініціюють кримінальні провадження стосовно експорту волоських горіхів. Що контролюється митниками в багатьох областях.
Ще у 2015-2016 роках, коли митники вперше почали досліджувати та перевіряти, зокрема і схему Biofuel, Bioenergy та Integra, прокуратура ініціювала розслідування, де фігурувало керівництво ДФС Вінницької області. Цю структуру тоді очолював Мирослав Продан. Йшлося саме за митне оформлення горіхів, керівника допитували у якості свідка.
Але вже улітку 2016-го Продана призначили в.о. заступника голови ДФС України. А кримінальне провадження закрили.
Ініціювання систематичних перевірок із експорту лісу органами ДФС, неминуче виливалося у нові справи по експорту волоських горіхів, “дахованого” митниками.
До кінця 16-го ДФС отримує необхідні докази та починає судові процеси, зокрема і по експортній схемі Biofuel на Львівщині.
І вже у лютому 2017-го Генпрокуратура порушує чергове провадження – де фігурують керівники ДФС Чернівецької та Одеської областей. Тут і про створення злочинної організації, яка вчиняла важкі злочини, і про легалізацію та відмивання доходів. Все звісно крутиться навколо волоських горіхів.
Наступного місяця Мирослав Продан уже стає в.о голови ДФС України.
Сторони готуються до вирішального бою. Починається персональне протистояння Генпрокурора та очільника ДФС.
колаж — автора
Ліс експортують під виглядом дров
Митники почали готувати “ядерний” удар по схемах експорту деревини. Вони били у двох напрямках — доведення різниці у ціні. Тобто,колосальні збитки держпідприємств лісової галузі.
Друга больова точка – вивезення лісу під виглядом дров.
До прикладу, “Бизнес Цензор” підрахував, що тільки за шість місяців 2018-го лише Egger купив 120 тисяч тонн дров.
Деревообробні гіганти Egger та Schwighofer — не котельні. Для чого їм стільки дров?
ДФС почала надсилати запити до румунських колег-митників. Ті зібрали свою інформацію, надіслали листи – отримали відповіді від Egger та Schweighofer. І повернули назад.
Українські митники порівняли ціну, вказану у контрактах, за якою лісгоспи продали деревину офшорам. І співставили її з даними Egger та Schweighofer, за якою вони купили ліс в цих прокладок. Підрахували ймовірні збитки держпідприємств. Напевне, були ошелешені.
От я відкрив перше краще рішення суду – по компанії пов’язаній із львівськими товаришами Вороновським та Лисим — Integra Global Trade LP.
Кілька місяців, лише з одного Сокирянського лісгоспу на Буковині, навозила в румунський Egger — 102 вагони дров. Різниця в ціні – 56%. Це нереально грандіозні суми. Скоріш за все — хабарі. І відповідно – втрати держпідприємств.
До прикладу, лише за кілька місяців, і тільки із зазначеного Сокирянського лісгоспу — на 102 вагонах — різниця в ціні склала понад 5.5 млн.
Bioenergy – там взагалі 65% різниця. Вона, між ціною лісгоспу та реальною вартістю продажу компанії Egger, склала майже 315 тис. лише на шести вагонах.
По другій складовій – також “картина маслом”. Згідно документів румунських митників та компанії Egger Romania S.R.L. — стосовно наших прокладок – героїнь Biofuel, Bioenergy, Integra.
Продукція румунами розмитнювалася за кодом товару 4403 (лісоматеріали). І відпускалася компанією Egger у вільний обіг також за кодом товару 4403.
Ілюзіоністи наші схемщики. І чарівники. Їдуть Україною у вагонах дрова — 4401. А перетнувши кордон – у Румунії – перетворюються на 4403. Лісоматеріали. Заборонені до вивезення з країни.
Лише за кілька місяців 2016-го, і тільки по Чернівецькій та Львівській областях – під дві сотні таких епізодів.
Але цієї інформації митникам було замало. Потрібні були рішення судів, що підтвердили б вивезення лісу під виглядом дров. Будь-які: про притягнення навіть до адміністративної відповідальності. І будь-кого – працівника лісгоспу чи митного брокера. Але – такі рішення судів автоматично підтвердили б схему із дровами.
Митники – на місцях – почали складати протоколи про порушення митних правил. І звертатися із позовами в суд.
Луценко знову у грі
56-65 % різниця у ціні. У таких “шальних” лісових грошах – чужих не люблять. Як і тих, хто пробує ламати схему.
Генпрокуратура відкриває найнебезпечніше кримінальне провадження із експорту волоських горіхів. Розслідують під людей Продана. Тут і заступники очільника ДФС Вінничини. Та й сам керівник — Руслан Осмоловський.
Р.Осмоловський, із команди Продана – фото ДФС
У січні 2018-го – ще одне кримінальне провадження. Як пояснить згодом Луценко – почали працювати особисто по Продану.
Влітку 18-го – обшуки в ДФС Вінничини, Осмоловському оголошують підозру. Йдеться про втрати бюджету понад 300 млн гривень
Відео – з брифінгу Ю.Луценка
— Ми вважаємо, що з 2014 року на території Вінниці було створено стійке ієрархічне об’єднання, до складу якого увійшли діючі представники ДФС, які мають серйозні зв’язки зі працівниками центральних урядових інституцій в столиці… У 2015-2016 році ця злочинна організація забезпечила призначення на важливі посади в ДФС людей, які пов’язані з незаконною діяльністю на Вінницькій митниці, — говорив Луценко.
— Так, у мене є претензії до Продана. Поки що я озвучую претензії до безлічі випадків щодо контрабанди, які допустили його підлеглі. Але зараз я працюю по справі, в якій у мене є претензії до нього персональні. В той момент, коли я здобуду достатню кількість доказів, зроблю процесуальне рішення», — “добивав” наступного місяця супротивника Луценко.
Уже наступного дня – свій брифінг проводить Продан. Він повідомляє, що правоохоронці шантажують його, сім’ю та оточення.
Відео — з брифінгу М.Продана
І кидається у контратаку.
— Останнім часом щодо мене і співробітників ДФС чиниться тиск від правоохоронних органів. Я уявляю, як він буде посилюватися, коли з’являться перші результати контрольно-перевірочних заходів по лісовій галузі. Переконаний, що істерія у декого буде набагато більшою аніж є зараз. Я звертаюся до керівництва Генеральної прокуратури України. Ви вже два місяці шантажуєте мене, сім’ю і моїх близьких, що у вас є інформація відносно мене. Якщо вона є, пред’являйте. Якщо можете, затягніть ще на місяць — я завершу всі перевірочні заходи, пов’язані з лісовою галуззю. І я переконаний – на такому брифінгу ми побачимо і почуємо дуже багато цікавого» – закінчив брифінг Продан.
Один із судів – на який покладали надію митники – Апеляційний суд Чернівецької області. Тут перебувала на розгляді велика справа, де фігурували компанії Bioenergy та Integra.
Продан натякав на причетність Генпрокуратури до лісових схем. Не випадково, адже кілька справ слухалося саме по компаніях Biofuel , Bioenergy, Integra.
Були й інші. Але Продан не встиг отримати потрібних рішень суду. На початку вересні 2018-го він пішов у відставку. На моє прохання про коментарі, подане через його адвоката, Продан не відповів.
Українські судді
У жовтні – митники програли апеляцію. Судді знайшли три речі, на яких базувалися їхні рішення:
надані румунською стороною документи, зокрема – митні декларації, є не належними доказами. Бо отримані українськими митниками уже після того, як ліс перетнув кордон;
надані румунською стороною документи, відповіді, копії накладних — також не можуть бути доказами у справі – бо надані в неофіційному перекладі;
і, найголовніше, суди не враховували жодних даних компанії Egger — про те, що вони отримали лісоматеріали за кодом 4403 – які заборонені до експорту.
Чому?
Тут і вся краса гри – жодних договірних відносин держлісгоспи з Egger не мали!
Ось власне для того керівникам у лісовій галузі і потрібні офшорні прокладки. У випадку будь-яких розслідувань, директори лісгоспів із посмішкою скажуть: з України дрова вивозили? А румунський Egger ліс купував? До чого ж тут ми — ми їм нічого не продавали.
А власники великих потужних європейських гігантів – і журналістам, і правозахисникам, і екологам та й навіть місцевим правоохоронцям – також витягнуть контракти. І пояснять – що про незаконний український ліс взагалі вперше чують. Бо купували його не в українських держлісгоспів. А в англійських, шотландських, естонських чи латвійських компаній.
Чесні і праведні
— На лісову галузь йде серйозна атака, — рік тому роздавав інтерв’ю Володимир Бондар.
Очільник Держлісагентства так захищався від розслідування Earthsight — експертної організації із Великобританії. Що міг Бондар протиставити доказовій базі незаконного експорту лісу за кордон?
— Усі лісогосподарські підприємства працювали абсолютно в законній площині, і якщо відбувався експорт, він був за всіма законами України. –
Звичайно, звичайно, звичайно. Головному Лісівнику країни видніше. Як і його товаришу — Генпрокурору.
… У заключній – п’ятій частині — про те, які потужні “злодійські” клани вирішили підім’яти під себе експорт лісу. Та звідки злочинці дізналися про грошові обороти в схемі.
Уже незабаром – “Бухгалтери мафії”.
* Всі судові документи, які були використані при підготовці матеріалу, взяті з Єдиного державного реєстру судових рішень України.
** Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступній частині
Молодий хлопчина прогулювався центром вечірнього Лондона. Як на свій вік, він був вкрай успішним. Вагомі досягнення у спорті, бізнес в різних країнах, навчання у престижному англійському London College of Business Management.
Переходячи річку Темзу, щось змусило його зупинитися. Він захотів зробити фото – сподобався вигляд Тауерського моста, заповненого ілюмінацією. Ці дві вежі – які наче символізували родинний дует – батька із сином.
Юрій Копитко запостив фото у Фейсбуці та пішов далі центром Лондона (реконструкція ймовірної події — авт.).
Тим часом, у різних куточках України, нещадно рубали ліс, який згодом у тисячах вагонів, через зареєстровані у Великобританії фірми, поїхав до Європи. По схемі, в якій мозком та організатором “простежується” батько хлопця – Богдан Копитко.
Частина третя. Адвокат
Схема. Коротко
У попередніх розділах я описав оборудки з експортом.
Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Назара Лисого та Андрія Вороновського, згідно з ухвалою суду, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та “відмивалася” через десяток контрольованих українцями компаній.
Як вказано в ухвалі суду, купівля-продаж проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А схема із використанням компаній – посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.
(У подальшому, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано у четвертій частині).
Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка.
Як свідчать зібрані факти, саме за експортну лісову схему розгорілася кровопролитна війна.
Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором поліція називала Дмитра Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди” (Володимира Дідуха), очільника іншої потужної злочинної структури.
Згодом, спецпризначенці затримали групу чоловіків, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.
Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.
Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.
Він є наступною ланкою, яка приводить експортний бізнес компаній Вороновського і Лисого до організаційної “тіні” Богдана Копитка.
Золота дев’ятка
Ще в квітні минулого року, волинський слідчий Божко мав розв’язані руки та ударними темпами наблизився впритул до безпосередніх виконавців у схемі.
За лічені дні він приїхав із обшуками на підприємство “Гофер Україна”, аби додатково підтвердити докази Держфінмоніторингу про відмивання грошей.
Завітало очолюване слідчим товариство прокурорів і безпосередньо за місцем реєстрації А. Вороновського.
А от другу українську компанію – через яку Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші – знайти не вдалося.
Адже після відкриття кримінального провадження, компанію “Укрєвроінтеграція” переписали на фіктивних власників — самого “нового” директора уже багато років не можуть знайти з кілька десятків слідчих у ще більшій кількості кримінальних проваджень.
“Укрєвроінтеграцію” перереєстрували у панельну багатоповерхівку в Києві – із поза сотнею квартир. Із зазначенням – лише номеру будинку. Шукай вітру в полі!
Новоспеченими власниками компанії стали Максим Ковальчук та Руслан Ц.
Вони входять до “золотої дев’ятки”, документи якої використовуються для реєстрації сотень фіктивних компаній, за якими ховаються справжні власники.
Це гігантська імперія конвертаційних центрів, компаній із незаконного відшкодування ПДВ, заниження податків та мита і відмивання брудних грошей.
Ці дев’ять осіб виступають “партнерами” по численних бізнесах – із різними видами діяльності та по усіх куточках країни. Спільні телефони, адреси, та десятки кримінальних проваджень в історії. Допоки правоохоронці розплутують схеми по одних компаніях, на “золоту дев’ятку” реєструють все нові та нові.
Проаналізувавши із півсотні судових документів стає зрозуміло, що ця конвертаційна імперія створена групою пов’язаних осіб, адже у тому чи іншому кримінальному провадженні зустрічається аналогічна фраза – “звітність подається із однієї і тієї ж самої IP – адреси”.
Різні області, інші види діяльності – та одні й ті ж самі “засновники”, телефони, адреси та IP.
за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
З іншого боку – можна було б припустити, що “золота дев’ятка” – закритий клуб прихованих олігархів.
Але…
Так новоспечений співвласник “Укрєвроінтеграції” – Руслан Ц. – судимий, як мінімум чотири рази. Телефони у людей відбирає час від часу, ото його й садять. Востаннє судять за те, що прийшов в гості до сина – й ігрову приставку взяв. Здав у ломбард.
А ще він – в одному із кримінальних проваджень, зізнався, що оформляв на себе фірми. Розповів поки – лише за чотирнадцять. Мовляв, ходив до нотаріусів та документи підписував.
Його партнер по “бізнесах” – Дмитро Рашевський – вже й вирок має. Судимий по конвертаційній справі ТзОВ “Ферумгруп”. Через яку гроші відмивали. Так він оце і зізнався – до діяльності компанії відношення не мав, а надав свої документи для її реєстрації – виключно за грошову винагороду.
Дмитрій Гетьман – взагалі не вловимий. У товаристві із теперішнім директором та співвласником “Укрєвроінтеграції” Максимом Ковальчуком вони їздять країною, та на пару стають “власниками” нових та нових фірм. І роблять це так філігранно – що кримінальна поліція всієї України, ніяк того Гетьмана, ні у нотаріусів, ні у реєстраційних службах зловити не може.
Бо вже другий рік, як “бізнесмен” у розшуку. Крадіжками в столиці займався. Шість потерпілих. І оце поліція його шукає – а він із Ковальчуком все нові та нові бізнеси започатковує. Певне – неабиякий досвід – бо за плечима 7.2 роки. За розбійний напад із проникненням в житло.
Владислав Філоненко – і той не справжній. На “нього”, компанію “Ентер-груп”, купили кілька молодиків, які через неіснуючі інтернет – магазини, техніку реалізовували. 56-ть потерпілих.
Ольгу Ващак та Аллу Аридіну, при усьому бажанні — ані податківцям, ані прокурорам, ані суддям — допитати не вдасться — хіба приїдуть до окупованих Стаханова і Донецька. Де зареєстровані жінки.
Звісно, можна було б припустити, що “Укрєвроінтеграцію”, з відмиванням грошей, банально продали власникам “золотої дев’ятки”.
І навіть — пояснити той факт, що після переоформлення компанії, поряд із прізвищем директора Ковальчука, у якості бухгалтера продовжував фігурувати Лисий. Наприклад – попередні справи завершував.
Тільки от – Андрій Солтис підвів. “Співорганізатор” замаху на кримінального авторитета “Вову Морду”.
Бо “має” Ковальчук фірму — в квартирі багатоповерхівки в Запоріжжі. У тому ж помешканні – бізнесує із своєю компанією згадана Алла Аридіна.
Низка її організацій – під слідством. Зокрема – “Бірамстел”. Йдеться про відмивання грошей у продажах м’яса та зерна. Слідчі накопали, що продаж був на паперах. А фіктивні компанії, “засвічені” у кримінальному провадженні, пов’язані між собою однією IP-адресою.
І оце другий фігурант справи – фірма “Вест Вудсток”. Із співвласником та директором, на час описаних, подій – Андрієм Солтисом.
Ухвала суду
Відмивання. Caveron
Звісно, у цього чоловіка широкий розмах діяльності та компаньйонів. Які виводять на наступну, англійську компанію, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші. Caveron L.P .
Бо на час активного вивезення лісу, бізнес партнер Солтиса по “Вест Вудстоку”, мав і собі партнера – по іншій компанії. А той – був директором у ТзОВ “Велтс”. Співзасновники – польська “Експотрейд” та українська “Трентова ЛТД”.
У той самий час Андрій Солтис проявляв великі знання у бізнесі та його ще одна фірма – “Форест Санрайз” торгувала зерном. Яким – до кінця не зрозуміло, бо слідчі пишуть, що окремі продажі здійснювалися на папері. А поряд із цією “Форест Санрайз”, у одній справі, слідчі виводять на чисту воду ТзОВ “Експотрейдія”. Де у той же ж період співзасновником була згадана польська “Експотрейд”.
А найцікавіше те, що директором “Трентова ЛТД” (а сьогодні і співвласником) був Павло Нестерко. Який, за дивним збігом обставин – і бенефіціаром польської “Експотрейд” був записаним.
З огляду на це, для Андрія Солтиса, підприємець Павло Нестерко має бути зовсім не чужим.
А от останній бізнесмен – вкрай цікавий чоловік. З одного боку — у нього в партнерах відомі львівські адвокати, що мають значну кількість реальних різнопланових компаній, у власності яких перебуває велика кількість офісних приміщень.
З іншого боку — якось так виходить, що у ці приміщення систематично вселяються все нові та нові організації, які займаються конвертацією грошей та іншими злочинними схемами. Правоохоронці проводять обшуки. Одні орендарі зникають, ліквідовуються, інші – з’являються.
До чого це я? Сталася із Павлом Нестерком цікава історія.
Власником та директором однієї компанії — “Інтенсив” — був “записаний” Валерій К.
Це саме у час активного експорту лісу нашими львівськими товаришами.
А Валерій К. був дуже “успішним” бізнесменом із п’ятьма компаніями. Напевне, всі не “тягнув”, адже продав “Інтенсив” цій же, згаданій, “Трентова ЛТД” з директором П. Нестерком.
Тим часом, як виглядає із опрацьованих судових ухвал, компанії Валерія К. ввозили в Україні із – за кордону товари. Все – що душа забажає. Тільки от компанія, у якої вони це все купували, у багатьох випадках – одна й та ж — Caveron.
Та сама, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy Solutions відмивали гроші.
А ще – контрабанда була. Прийшли оце працівники СБУ до Валерія К. з обшуками та попросили пояснити, яким таким чином сталося, що у вантажівці із одягом, вони знайшли плазмові телевізори.
Валерій К. послав їх із цим запитанням до компанії Caveron – мовляв, нічого не знає.
Але відкривали все нові та нові справи, бо чомусь податківці встановлювали, що у документах, які приїздять із різноманітною продукцію від фірми Caveron – значно занижені ціни. Що відповідно, дозволяє фірмам Валерія К. не доплачувати податки та мита.
А ще компанії чоловіка проходять у справі конвертаційних центрів і таке різне.
Та коли п’ять місяці тому, почався розгляд у суді провадження, в якому чоловіку пред’явлено обвинувачення, то виявилося, що “бізнесмен”, який тільки на одну фірму і лише за два місяці завіз в Україну товарів десь на під 30-ть мільйонів – в принципі, такою діяльністю займатися не може.
Бо тривалий час Валерій К. – страждає на розлади психіки та поведінки. Стоїть на обліку. Алкоголізм.
Кандидат в судді
Однак, через очевидно не чужого для Андрія Солтиса, підприємця Павла Нестерка, можна протягнути ниточки не лише до англійської компані Caveron – яка відмивала гроші у схемі експорту лісу.
Адже має Павло Нестерко компаньйона по бізнесу – адвоката Олександа Кондра.
Кондра викладає на юридичному факультеті Львівського університету ім. І.Франка.
Подавався як кандидат на посаду судді. Та є кілька речей, які викладач, скоріш за все, не зможе пояснити своїм студентам. Аргументувати той факт, що він зараз є власником компанії “Інтенсив”, де раніше засвітився Валерія К. – якось можна – мовляв купив.
Та от інший пазл – “розрулити” вкрай складно.
Адже дві компанії Валерія К. фігурують у одному кримінальному провадженні разом із АО “Кондра і партнери”, у якому викладач має 33.3%. Загалом по слідству — 72 фірми. Йдеться за конвертацію та відшкодування податків для підприємств експортерів. Провадження настільки важливе – що розслідується безпосередньо Генпрокуратурою України.
Між іншим, про справи, у яких Кондра є адвокатом, він напевне теж із студентами не говорить. Клієнти – не ті.
До прикладу – Дмитра Степанова захищав. Сутенера. Який уже був судимий за організацію мережі домів розпусти в Харкові. А потім оце й у Львові налагодив. Також отримав вирок. Аналогічно – умовний.
Такий ось бізнес і справи у викладача, кандидата на посаду судді, мільйонного бізнесмена Кондра.
А ще, десь зо дев’ять років, чоловік повинен бути знайомим із найближчим оточенням кримінального авторитета Богдана Копитка.
Список Деньковича
У 2010-ому, після приходу до влади в Україні режиму Януковича, та самодискредитації за минулі роки керівництва політ сили екс-президента Ющенка, на Західній Україні високі рейтинги мала партія “Батьківщина” екс-прем’єра Юлії Тимошенко.
Однією із ключових областей була Львівська. У жовтні наближалися місцеві вибори депутатів.
У “Батьківщині” стався скандал – політичний важковаговик, депутат Верховної ради України Іван Денькович, керівник обласної партійної організації Львівщини, та один із найближчих соратників Тимошенко – почав вибудовувати свою гру.
Тому — політрада партії виключила Деньковича з “Батьківщини”. Депутат у судах домігся визнання рішення незаконним.
А перед виборами – сформував та подав до виборчої комісії перелік кандидатів у депутати Львівської обласної ради. Який і охрестили – “Список Деньковича”. Адже, перелік кандидатів був не погоджений із керівництвом політпартії.
“Батьківщина” в чергове провела конференцію. Виключила Деньковича. Відкликала із виборчої комісії кандидатури людей із того списку.
Знову тривали суди. Закінчилося тим, що “Батьківщина” участі у виборах до Львівської облради взагалі взяти не змогла.
За чутками, Денькович вчинив розкол, або провести від партії частину провладних кандидатів. Адже у Батьківщині його пов’язували із провладної коаліцією у Верховній раді – на чолі з Партією Регіонів.
У мене є ще одна версія, яка чомусь не була офіційно озвучена – хоча лежала на поверхні.
8 людей. Це 25% — “Списку Деньковича”.
Їх можна охарактеризувати трьома словами – “команда Богдана Копитка”. При потраплянні до Львівської обласної ради – це могла бути ціла фракція депутатів.
І уся ситуація із реєстрацією “Списку Деньковича” – як нікому – була вигідна для Копитка.
… Олександр Кондра – це зять Деньковича. Саме у розпал скандалу, він – як адвокат – представляв у судах проти виборчої комісії, інтереси людей із одіозного списку імені Деньковича…
У наступній частині про те, як магічним чином українські дрова, при перетині кордону із Європою – перетворюються на заборонений до вивезення ліс. Про “війну” між митниками та прокурорами — і що спільного у волоських горіхів та лісу. І звісно — як “хоронять” кримінальні провадження відносно впливових високопосадовців.
Про все це – у частині четвертій. Незабаром — “Генпрокурор”.
* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах
Министр аграрной политики и продовольствия пока не определен. Собеседники “Страны” отмечают, что Гончарук рекомендует на эту должность Сергея Глущенко, экономиста, руководителя юридического отдела BRDO. В то же время Зеленский выбирает между кандидатурами Виталия Ильченко, владельца группы компаний UKRAVIT и Ирины Паламар, Главы Ассоциации животноводов Украины, главы Офиса реформ Intelligence AGRO и светской львицей.
И пока перевес в сторону Паламар. Как отмечает собеседник, кандидатуру Паламар Зеленский стал рассматривать после того, как пообщался с ней во время украинского-турецкого бизнес-форума в Стамбуле и выслушал ее идеи по проекту “Аграрного государства в смартфоне”.
“Паламар давно знакома с Зе, она много лет вхожа во все модные тусовки, у нее большие связи в шоу-бизе, политике и агропромышленности, поэтому можно сказать, что у нее самые большие перспективы возглавить министерство, – отмечает наш собеседник. – Она дочка аграрного бизнесмена из Винницы, у нее самой агробизнес в Султанате Оман и США”, – сказал наш источник.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сонячного серпневого ранку 2016-го, підтягнутий румунський митник оформлював наступний вагон із лісом. Усі колії станції Серет – невеличкого міста на кордоні з Україною — були заповнені вантажними потягами. Молодий митник вдивлявся у контракти та інвойси компанії Biofuel Trading, вносив дані у портативний комп’ютер.
У той час, коли він взявся за черговий вагон – за 270 кілометрів, біля невеликого Старого Села неподалік Львова, під автомобілем із кортежу джипів пролунав потужний вибух.
Міна була закладена під асфальт, а вибух “вирив” воронку півтора метри в глибину. Мерседес-Бенц G викинуло на узбіччя.
Із засідки у лісі джип обстріляли із двох автоматів та кулемета. Троє охоронців загинули.
Частина Друга. Кримінальний авторитет
Початок війни
“Особою, доволі відомою у вузьких кримінальних колах Львівщини” назвав об’єкт нападу речник МВС Артем Шевченко
— Підприємець Богдан Копитко, відомий у західних областях України по кличці Бодя, Копито, Долар, — на прес-конференції “відрубав” Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
— Раніше судимий, — не втримався втрутитися Генпрокурор Юрій Луценко.
А перший заступник глави Нацполіції Вадим Троян озвучив і причини:
— Слідство вважає, що це боротьба за сфери кримінального впливу. Ясно, що підґрунтям є незаконне економічне збагачення.
Сам Богдан Копитко залишився живим. Його джипу вдалося вирватися із пастки та виїхати з під обстрілу. На прилеглій території поліцейські знайшли ще дві закладені міни, які не спрацювали, а також невикористаний гранатомет.
Виконавців затримали. Як і “замовника”. Ним поліція називала Дмитра Гаврилюка. У подальшому йому та ще чотирьом учасникам пред’явлено обвинувачення.
Окрім того, у товаристві іще двох чоловіків, Дмитрові Гаврилюку також пред’явлено обвинувачення у справі іншого вбивства — львівського підприємця М. Родича.
Ці кримінальні провадження перебувають на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова.
А сам Дмитро Гаврилюк – в СІЗО.
За даними видання «Ратуша», Гаврилюк очолював в «бригаді» іншого кримінального авторитета – Вови Морди «бойове крило».
Минає третій рік. Правоохоронці та судді так і не дослідили, за які “сфери впливу” почалася боротьба.
В цій статті зібрані факти, які наштовхують на схему експорту українського лісу за кордон, мозком та організатором у якій “проглядається” Богдан Копитко.
А Юрій Луценко, коли мудрував про судимість авторитета, краще б розповів, яким “боком” Генпрокурор “засвітився” у цій схемі.
Будеш робити, так як я скажу
— Хватить тут розказувати байки. Добровільно видаємо. Я говорю ще раз: тих мордоворотів, що людей б’ють – тут не треба, — активно жестикулював руками сивуватий низенький чоловік, у простенькій голубій сорочці на короткий рукав.
Це був 2010-й рік, на Львівський холодокомбінат прийшли податківці з перевіркою, і власник контрольного пакету акцій Богдан Копитко особисто їх зустрічав на прохідній.
— В райвідділі будеш знімати, скільки тобі влізе. А тут будеш робити, так як я скажу, — показував він хто тут господар.
Богдан Копитко відомий не лише в Україні.
У 1999 році він звернув свій бізнес погляд на Чехію. Відтоді його сім’я та партнери, стали акціонерами кількох тутешніх підприємств. Не зупиняюся на тому, що то за “бізнес” – це окреме розслідування, яке зараз проводиться моїми чеськими колегами.
У Празі жила і донька Богдана Копитка, де закінчила престижну та недешеву British International School.
Тим часом, в себе на батьківщині, чоловік взяв під контроль не тільки Львівський холодокомбінат, який входить у п’ятірку виробників морозива в країні, а й Дрогобицький молочний завод. І звісно, як прийнято у такому поважному середовищі – футбольний клуб.
Але, найголовнішим активом, напевне, є величезна будівельна імперія, яка розрослася країною. Хоча, формально, чоловік у ній не фігурує. Та менеджерами і керівниками є його найближче оточення із числа найбільш перевірених осіб, разом із його сином, Юрієм Копитко. Та у співпраці із давнім фінансовим партнером – Денисом Сєрєбрєнніковим.
Однак, якщо промоніторити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дані семи найбільших компаній будівельної імперії, зустрінеш прізвище Юліана Побурка, двадцятип’ятирічного львів’янина, який із 2016 року тут чи не найголовніший бізнес гуру.
фото – Facebook дружини Ю. Побурка
Юний життєрадісний хлопчина – власне він. Юліан любить подорожувати островом Санторіні та відвідувати із чарівною дружиною дорогі ресторани. У нього гарна освіта та поважний батько, що працює із найвідомішими українськими архітекторами та багатими швейцарськими інвесторами…
А тут – і казочці кінець
У першій частині розслідування я розписав, у чому полягала схема незаконного експорту лісу з України в Євросоюз. Її провертали, за версією слідства, компанії Андрія Вороновського та Назара Лисого, через які проганялися сотні мільйонів, відмивалися брудні гроші, частина з яких йшла на хабарі керівникам системи лісового господарства України.
(Однак, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано у четвертій частині).
Одна з компаній Biofuel Trading була заснована у 2012 році. Друга — Bioenergy solutions – в 2013-му. Я знайшов документи, що уже з 2014-го, спритники почали підписувати контракти, а в наступні роки активно вивозити ліс.
Власне, в період 2012 – 2015 рр. Назар Лисий та Юліан Побурко були співвласниками компанії “Преміум проект”. Вона навіть юридичну адресу мала – за місцем реєстрації Побурка.
До приходу у Львівську міськраду, Андрій Вороновський працював заступником директора в компанії “Укрєвроінтеграція”.
Студент Юліан Побурко проходив практику саме у цій організації.
Декілька років, до 2017-го (коли було відкрито кримінальне провадження по експорту лісу) співвласником компанії був Назар Лисий.
Іншою співвласницею була Ірина Побурко, мама Юліана.
“Укрєвроінтеграція”- це одна з компаній, через яку за даними Держфінмоніторингу, відмивали гроші.
Естонська компанія Лисого та Вороновського, Timber Technologies OÜ також, за версією слідчого, займалася відмиванням. У неї був український номер телефону.
Одночасно – це номер телефону ПП “Компанія “Планета кіно”. Кілька років директор тут Вороновський.
Він також співвласник компанії. Разом із Назаром Лисим.
Інший бенефіціар – та їхній партнер – Андрій Побурко – батько Юліана.
Тому, життєрадісний хлопчина є тою першою (але далеко не останньою) ланкою, яка веде до справжнього “власника” експортної схеми.
Бо, причетність Юліана до вивезення лісу, є такою самою, як і наявність, ще донедавньго часу, сотень мільйонної власності в бізнес активах будівельно-фінансової імперії Копитка.
Цей життєрадісний юнак, який за даними Державного реєстру прав на нерухому майно, не має навіть власної квартири, був та є співзасновником – співбенефіціаром компаній, які входять у мережу, що зводить-продає сотні будинків по Україні.
А тільки вийшовши з-за студентської лави, він став одним з двох бенефіціарів акціонерного товариства зі статутником у 700 мільйонів.
(Інформація станом на 01.01.2019 року. На основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)
“Адвокат “Курченка” і справа Калєтніка
Взимку 2010-ого, у центрі п’ятсотрічного міста Надвірна, на Гуцульщині, із непрезентабельної автівки вийшов низенький чоловік, підійшов до Ленд Крузера, витягнув пістолет і двома пострілами в голову застрелив бізнесмена Володимира Олійника. Загиблий був відомим у різноманітних колах.
Також він був бізнес-партнером Богдана Копитка — у ТОВ “Глобус”.
Іншим засновником цієї фірми виступала “Компанія з управління активами “Євроінвест”.
Від заснування у 2005-му, нею керує Діана Сєрєбрєннікова. Створювали компанію її чоловік Денис та їхні родичі.
Прізвище Сєрєбрєннікова зникло із бенефіціарів аж у 2017-му. Натомість Діана акумулювала у себе понад 33% акцій компанії.
“Євроінвест” донині напряму є партнером у кількох проектах Богдана та Юрія Копитків.
(Інформація станом на 01.01.2019 року. На основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)
Сам Денис Сєрєбрєнніков, до 2017-го був керівником та кінцевим бенефіціаром Акціонерного товариства “ЗНВКІФ “Глобал девелопмент”, із статутником в 700 мільйонів. Це АТ – співзасновник кількох компаній з будівельної імперії Копитка.
І саме у це товариство одним із двох кінцевих бенефіціарів записали Юліана Побурка.
Стосунки Сєрєбрєннікова та Копитка настільки тісні, що чоловіки навіть купили сусідні квартири у фешенебельній київській багатоповерхівці (за даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухому майно).
Денис Сєрєбрєнніков є потужним союзником для Богдана Копитка.
Адже в публічній площині він більш відомий як адвокат підприємств Сергія Курченка — біглого олігарха із найближчого оточення поваленого режиму президента Януковича.
Також прізвище Сєрєбрєннікова фігурувало у гучній справі про незаконне збагачення екс-нардепа Ігора Калєтніка (екс-голови Митної Служби України). Розслідування розпочали через оформлення на родичів Калєтніка 40 гектарів землі та лісових угідь.
В ході обшуків, в офісі Сєрєбрєннікова вилучили значні суми коштів, однак рік тому суд скасував арешт, повернувши йому 175 тисяч доларів та значні суми франків, євро, рублів і фунтів. Хоча, прокуратура повідомляла про “достатні підстави вважати, що вказані кошти здобуті в результаті незаконної діяльності”.
“Фарбований лис”
Повертаючись до Юліана Побурка, не складно пояснити зникнення з реєстру Сєрєбрєннікова і появу там хлопця.
За плечима компаній із будівельної імперії – хмара скандалів та кримінальних проваджень. Та є одне, яке загрожує вкрай неприємними наслідками. Причому – всій імперії та її учасникам.
Є така компанія – “Глобал Девелопмент ЛТД”. Із співвласником Побурком. Поважна організація.
То дванадцять поверхів збудують – на місцевості, де дозволено тільки чотири.
То висотку зведуть на ділянці, наданій під обслуговування автозаправки.
То, як забудовник, намагатимуться звести десятиповерхівку, хоча замовник будівництва матиме дозволи лише на три.
І такі речі можна розписати на кілька сторінок.
Та одного разу власники таки переступили межу.
Спочатку “Глобал Девелопмент ЛТД”, а згодом ЖБК ”Комфорт парк”, де у той час фігурувало чотири особи із найближчого оточення Богдана Копитка, вв’язалися у історію будівництва багатоповерхівки у Чернівцях.
Ситуація типова – гроші зібрано, будинок не зданий, пайовики бігають, питають, де їхні квартири.
Тільки от земля, в оренду, була надана управлінням поліції області. А взамін – 12 квартир – мало відійти поліцейським начальникам. А там люди зовсім не прості. Мало того, що оперативно з’явилося кілька десятків потерпілих пайовиків, що заяви про злочин понаписували, то ще й до Генпрокурора Луценка достукатися вдалося. Того, що у схемі із експортом лісу “проглядається”.
А той – у минулому Міністр внутрішніх справ. Тут уже спрацювала честь мундира. Гроші – грошима, схеми – схемами, ліс – лісом, але є міліцейська солідарність.
І оце тепер в Генпрокуратурі висить над будівельно-фінансовим бізнесом дамоклів меч. Бо якщо вчитатися в нещодавню ухвалу Печерського районного суду міста Києва, та повірити у здобутки Головного слідчого управління Генпрокуратури України, розписані в ухвалі – стає моторошно.
Помірятися силами із ДБР
Звісно, поки вироків немає. І чи вони будуть – залежить тепер вже від нової влади.
Адже справу невдовзі повинні передати у Державне Бюро Розслідувань (ДБР).
Якщо коротко – то версія слідства така:
Група осіб створює компанії з будівництва – Хард Шелл (бен. Ю.Копитко, Ю.Побурко – на час інкримінованих дій — авт.) та Глобал Девелопмент ЛТД (бен. Ю.Побурко – авт.).
У містах України – працюють забудовники – різні ЖК. Генпідрядник в них – Хард Шелл. Продає квартири – Глобал девелопмент ЛТД.
Отримані кошти далі сплачуються на банківські рахунки АТ “ЗНВКІФ ”Глобал Девелопмент” (бен. Сєрєбрєнніков – на час інкримінованих подій, згодом – Побурко — авт).
Обіг АТ лише за 17-ий рік – 1.3 млрд.
АТ частину грошей знімає. На іншу — через фінкомпанію купує «сміттєві» цінні папери (такі, які не забезпечені ліквідними активами), а для подальшого конвертування використовуються підприємства з ознаками фіктивності. У результаті – податки в особливо великих розмірах не сплачено, готівка легалізована.
У ході досудового розслідування встановлено “численні факти порушення чинного законодавства під час будівництва, самовільно зайняті земельні ділянки, а також порушення на кожному етапі будівництва”.
Та найцікавіше настане, коли за справу візьметься ДБР – у провадженні фігурують високопосадовці Мінрегіонбуду.
З огляду на вкрай небезпечне розслідування, стає зрозумілим, чому близький до Копитка Сєрєбрєнніков зник із реєстру.
А натомість з’явився Юліан Побурко.
(Не так давно, його прізвище вже не фігурує в реєстрі).
Удар у відповідь
Між двома турами президентських виборів в Україні, у квітні цього року, в лісосмузі неподалік селища Іванковичі, що в 20 кілометрах від Києва, поліцейські спецпідрозділи провели силове затримання групи кілерів.
Оперативне відео
Можливо, це б не стало публічною подією. Однак період спецоперації змусив правоохоронців не тільки робити гучні заяви і оприлюднювати оперативне відео, а й навіть ідентифікувати персоналії.
Все тому, що прихильники тодішнього кандидата, а нині президента Зеленського, почали активно поширювати інформацію: замах готувався на нього.
Адже будинок політика – у котеджному містечку “Перлина Італії”, в Іванковичах.
Найкраще вдалося спростувати дезінформацію — Генпрокурору Луценку.
На фото і є цей львівський кримінальний авторитет. Володимир Дідух (“Вова Морда”).
Саме в Іванковичах має один із численних будинків та квартир Наталія С., яку в ЗМІ називають цивільною дружиною Дідуха.
— Група готувала ліквідацію львівського кримінального авторитета… Як помста за замовлення організованого замаху на вбивство 29.08.2016 львівського бізнесмена Богдана К., — не втримався відкрити карти слідства Генпрокурор.
На початку цієї частини я зазначав, що замовником замаху трирічної давнини на Богдана Копитка, поліція називала Дмитра Гаврилюка.
За даними видання “Ратуша”, саме він очолювала в «бригаді» кримінального авторитета – “Вови Морди” «бойове крило».
До слова, затримані – хлопці не прості. Роздобули станковий кулемет ДШК, демонтували задню частину Toyota Prado – під “тачанку”.
Жертв могло бути багато – з огляду на ефективну дальність вогню кулемета — у 3.5 кілометри.
За лічені хвилини після затримання чоловіків, вже у самісінькому Києві, зі стрільбою, спецназ штурмував автомобіль ймовірного співорганізатора. Джерело у Генпрокуратурі ідентифікувало журналістам його особу – Андрій Солтис.
Оперативне відео
Ці факти можуть свідчити, що кримінальна війна розв”язалася через схему незаконного вивезення лісу за кордон.
Я встановив чимало тісних зв’язків Солтиса, що приводять до компаній, через які відмивалися гроші, отримані із незаконного експорту лісу до Євросоюзу.
Названий слідством співорганізатор замаху на “Вову Морду”, Солтис виводить і на потужні імперії конвертаційних центрів.
Судовий допит Солтиса, фрагмент відео із програми “Поліцейське розслідування | Замах на авторитета Вову Морду”, Еспресо TV
А ще, після Юліана Побурка, Андрій Солтис є наступною, другою ланкою, яка з’єднує виконавців Вороновського і Лисого з кінцевим бенефіціаром. В лісовій експортній схемі, мозком та організатором у якій “проглядається” Богдан Копитко.
Про все це – у частині третій. Незабаром — “Адвокат”.
* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
