Сегодня новое руководство Государственной таможенной службы взяло курс на полное очищение таможни от старых кадров. Данная кропотливая работа сопряжена с поиском кадрового резерва для реформированной службы, потому что именно качественные кадры формируют практику правоприменения как в хорошую, так и в плохую сторону.
В данной статье мы хотим рассказать читателям о коррупционном пути группы таможенных инспекторов, которые страстно хотят вернуться к былым дням, и которые всячески ищут пути показать новому руководству свои преступные таланты.
Речь идет об инспекторах Романе Кривоносе, Максиме Слезкине, Максиме Бугренце, Евгении Колоте, Ирине Гнидаш, Сергее Лебеде и Марине Примак. Данная группа чиновников-коррупционеров была идейно вдохновлена начальником таможенного поста «Специализированный» Сергеем Колесниковым, который был прикомандирован к ним.
В период 2018 года Колесников вместе со своими инспекторами, часть из которых продолжает работать в Одесской таможне, организовали преступную организацию и получали по 50 долларов с оформления каждого автомобиля, приходящего в Одесский порт. За месяц оборот преступной организации составлял примерно 100 000 долларов.
Схема выглядела следующим образом: Кривонос, Слезкин, Бугренец, Колот, Гнидаш, Лебеда и Примак под предводительством Сергея Колесникова обращались к предпринимателям, угрожая задержаниями их грузов, если те не уплатят коррупционный «калым» в размере 50 долларов за каждое автотранспортное средство. Столько стоило отсутствие искусственных препятствий в виде проведения бесконечных таможенных досмотров и затягивания процесса таможенного оформления со стороны сотрудников Одесской таможни ДФС.
В феврале 2019 года одного из организаторов коррупционной схемы Максима Слезкина поймали при получении взятки за преференции в растаможке «евроблях» в размере 1,1 тысяч долларов представители Прокуратуры Одесской области вместе с представителями СБУ, позже коррупционер получил подозрение и судом был отправлен в СИЗО с альтернативой внесения залога в сумме 153 тысячи гривень, которые были внесены.
Позже у Сергея Колесникова закончилась командировка, он уехал из Одессы, Максим Слезкин находится под следствием, а остальные участники преступной группировки и дальше ждут своего звездного часа, работая в Одесской таможне, готовясь, что старая схема может воскреснуть.
Если сегодня профильная общественность будет молчать, пройдет немного времени и коррупционеры вернутся к своим излюбленным схемам, которые приносили до 100 тысяч долларов в месяц для всей преступной организации инспекторов.
Украина — страна удивительных возможностей! Только в Украине возможно, чтобы люди дискредитировавшие себя по полной встали снова у руля и проводили антикоррупционные реформы. В любой другой стране такое невозможно в принципе.
Как в принципе и невозможно, чтобы люди имеющие непосредственное отношение к структурам российского бизнеса занимали высокие посты в правительстве страны, с которой Россия ведет необъявленную войну.
Мало кто знает, но большой бизнес в России не существует в отдельности от государства, а точнее без непосредственного влияния и контроля российских спецслужб.
Тем не менее, никого сегодня не смущает тот факт, что на 22 году жизни, в 2007 году, Юлия стала финансовым директором ООО «Газэкс – Украина», структуре российского миллиардера Виктора Вексельберга, того самого, которого Путин отблагодарил в 2014 году орденом Александра Невского (за Крым).
В 2009 году, ее муж Ярема Ковалив, возглавил юридический департамент компании Хиллара Тедера, которого называют лоббистом интересов Кремля в Эстонии.
При нем неожиданно закрылись все супермаркеты разбросанные по разным городам Украины торговой сети «О`кей — Украина». В результате неожиданного банкротства «О`кей» кинул поставщиков на сумму, превышающую почти 10 миллионов евро!
В 2010 году Юлия покинула Вексельберга и закончила Национальную академию государственного управления при Президенте Украины.
В 2013, когда ее муж — Ярема Ковалив стал исполняющим обязанности гендиректора Arricano Real Estat, все того же Хиллара Тедера, Юлия Ковалив вошла в состав наблюдательного совета медиа-холдинга UMH Group Курченко.
А чуть позже, в том же году, она стала вице-президентом холдинга. Стремительная карьера, не так ли? Злые языки утверждают, что Юлия Ковалив работала на Курченко еще до покупки последним UMH.
После того как в 2014 Сергей Курченко сбежал в Москву, Юлия не потерялась и нашла себя в правительстве оппонента ее бывшего босса — Порошенко. Сергей Курченко передал Юлию Ковалив мягким росчерком пера в руки Борису Ложкину, вместе с купленным UMH. Борис Евгеньевич же Указом Президента Порошенка №519/2014 от 10 июня 2014 года назначился Главой Админмстрации Президента Украины, а Ковалив получила место члена Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сферах энергетики и коммунальных услуг
В декабре 2014 она была назначена и.о. председателя комиссии НКРЕКП.
Ее муж имел куда более скромные успехи в данный период. С ноября 2014 года по апрель 2015 он был членом Совета директоров Arricano Real Estat plc. И прославился лишь открытием ТРЦ «Южная галерея» в оккупированному Крыму и должностью главы Госагентства рыбного хозяйства, которую он занимал следующие 2 года.
У Юли дела шли на порядок лучше.
С апреля 2016 по апрель 2017 она председатель наблюдательного совета НАК «Нафтогаз Украины» (пригодились знания полученные на службе у Вексельберга).
С января 2017 — председатель Офиса Национального инвестиционного совета при Президенте Украины.
Насколько конкретно деятельность Юлии Игоревны способствовала росту инвестиционной привлекательности сказать крайне сложно. Инвестиции в страну поступали лишь от международных финансовых монстров, которым в частности является Международный валютный фонд, с каждым годом все глубже погружающий Украину в долговую яму.
Об этом в комментарии информационному агентству УНИАН от 22 июня 2016 года и говорила Юлия Ковалив отметив, что: «Руководство страны придерживается согласованной с международным валютным фондом программы реформ и стабилизировало государственные финансы».
Программы стабильной кабалы, которая может быть выгодна лишь…
Как думаете кому?
Тому кто назначил молоденькую девочку в структуру стратегического российского бизнеса совсем не на простую должность?
Тому, кто устроил функционера времен Януковича на работу к Порошенко?
Тому, кто хотел контролировать медийные ресурсы в преддверии газовой экспансии на украинский рынок?
Тому, кому надо гарантировать факт того, что Украине не выберется из долговой ямы в которую ее загнали Ковалив и Ко?
Тому, кто назначил ее 20 сентября 2019 на должность заместителя Руководителя Офиса Президента Украины?
И опять же, какие именно профессиональные качества и опыт ее работы привели ее далеко не на самую последнюю должность в команде президента, который клятвенно обещал власть в стране обновить и выкинуть из нее всех шулеров, махинаторов, коррупционеров и взяточников?
Чему конкретно хорошему может такому научить представитель кадрового резерва Януковича-Курченко-Порошенко президентскую команду? Найти общий язык с Вексельбергом? Курченко? Путиным?
Очень удивительное, не первое и не последнее назначение в новой команде президента.
15 жовтня 2019 року в ГУ ДПС у Волинській області відбувся конкурс на посаду начальника податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Волинській області. За результатами конкурсу, переміг колишній перший заступник начальника ГУ ДФС у Волинській області — полковник податкової міліції Гирикович Олег Вікторович (на фото зліва), особа досить колоритна та неоднозначна.
Свою трудову кар’єру розпочав пожежником в ППЧ №40 по охороні Луцького ДПЗ-28 в 1994 році, з 1995 року по 1998 рік був слухачем Національної академії внутрішніх справ України. Починаючи з 1998 року працює в податковій міліції слідчим, оперативним працівником, в листопаді 2015 року призначено першим заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області. Весь цей період на його утриманні була непрацююча дружина та малолітня донька.
Весь період служби в органах податкової міліції Олега Гириковича характеризуються тісною співпрацею з бізнесом та злочинними угрупуваннями. Вся кар’єра в державній службі була побудована на принципі «Вирішую любі проблеми, за любі гроші».
Результатом такої плідної праці став стрімкий ріст активів Олега Вікторовича. Так, у поданій ним декларації за 2015 рік ні у О.В. Гириковича, ні у членів його сім’ї не було ніяких активів, майна та грошових заощаджень. Дохід отриманий паном Гириковичем за 2015 рік склав 97,8 тис. грн, а у членів сім’ї (дружини — Олени Миколаївни) лише 677 гривень. Отже, методом простих розрахунків, на утримання сім’ї Гирикович Олег щомісячно мав 8,2 тис. грн, що погодьтесь доволі скромно.
А от вже в декларації за 2016 рік статки Олега Вікторовича Гириковича суттєво змінюються. У нього з’являється земельна ділянка площею 15 соток в с. Вишнів Ківерцівського району, що відноситься до елітної частини дачних масивів біля Луцька, автомобіль БМВ Х5, вклад в банку 170 тисяч гривень, житловий будинок в селі Боголюби Луцького району, яке ще називають «Царським селом», правда цей будинок площею понад 400 квадратів, з гостьовим будинком на 100 квадратів та банею для релаксу і відпочинку від тяжких «міліцейських» буднів, належить батьку Олега Гириковича, пенсіонеру, жителю Ковельського району, але ми ж усі розуміємо, що свої незаконні статки державні службовці записують на своїх родичів, які, в класичному варіанті, або безробітні або пенсіонери. І все це «чесно зароблене» Олег Гирикович придбав на заробітну платну 103 тисячі гривень. При цьому, Олена Гирикович так і не працює, донька вчиться в школі, а батьки пенсіонери. З елементарної арифметики виплаває, що цей «шанований» податковий міліціонер навіть хліба не купував ні собі, ні дитині.
В 2017 році, при зарплатні Гириковича Олега 167 тисяч гривень, безробітній дружині і малолітній донці, він вже має на рахунку 200 тисяч. При тому, загадкою так і лишається: за чий же рахунок ця сім’я харчувалась, сплачувала комунальні платежі, відпочивала на найкращих курортах Європи.
В 2018 році на банківському рахунку Олега Гириковича накопичено 280 тисяч гривень, його зарплата склала за рік 255 тисяч, дружина так ніде і не працює, а от донька навчається в Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка. І знову ж, всі витрати несе батько, який забезпечує шикарне життя доньки в Києві, відпочинок сім’ї на дорогих курортах Європи та ще й зумів заощадити та примножити банківський рахунок.
В 2019 році Олег Гирикович отримав заробітної плати 493 тисячі гривень та накопичив на банківському рахунку майже півмільйона гривень. Бідна сім’я, бідні діти, він знову лишив їх без куска хліба, хоча злі язики стверджують, що і цього року вони всі дружно їздили в Європу споглядати тихі хвилі океану.
В той же час, його безробітна дружина продала в Ковелі квартиру в «хрущовці» на 59,3 квадрата за 1 мільйон 442 тисячі гривень та придбала іншу квартиру вже в Луцьку площею 99,8 квадратних метра та паркомісце площею 18 квадратів в елітній новобудові за 1 мільйон 283,4 тисячі гривень. От такій успішній угоді позаздрили б навіть самі «матьорі» ріелтори.
З неофіційних джерел відомо також і про ще одне елітне придбання Олега Вікторовича Гириковича — новий автомобіль AUDI A6 2019 року випуску з кузовом WAUZZZF21KN011005 в повній комплектації вартістю від 60 тисяч доларів США. Даний автомобіль зареєстрований на його далеку родичку — Борсук Галину Прокопівну, по збігу обставин також пенсіонерку та сільську жительку.
AUDI A6 2019 року — без повнопривідного напакованого седана в селі нині ніяк…
Враховуючи всі ці фактори, громадське суспільство не могло не зацікавити, а де ж Олег Гирикович брав кошти на такі придбання? Які кримінальні справи, що не отримали належного продовження, стоять за скромним податковим міліціонером?
Ще з 2015 року (що збіглось з датою призначення Гириковича на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області) журналіст програми «Секретні матеріали» Євгеній Плінський неодноразово публікував свої розслідування про масштаби контрабанди сигарет через м. Володимир-Волинський до Європи, незаконну торгівлю «паленною» горілкою, контрафактними цигарками в прикордонних районах Волині та про кришування цієї кримінальної діяльності саме волинськими фіскалами. При цьому, сам журналіст не озвучував прізвища осіб, що покривали все це.
В той же час, Плінський, спираючись на отримані офіційні матеріали, стверджував, що податкова міліція неодноразово порушувала кримінальні провадження за даними фактами і так само неодноразово їх закривала за відсутністю складу злочину. В окремих випадках, до адміністративної відповідальності та штраф у 170 гривень притягувались особи, в яких знайшли ці контрафактні товари, із зазначенням порушенням «заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації».
В журналістському розслідуванні контрабандних потоків фігурувала така собі «леді Гага», відома жителька Володимир-Волинського пані Лариса Якимчук, яка володіє у місті Володимир-Волинський аж 5-ма безліцензійними магазинами, тримає оптовий склад контрафакту і саме її пов’язують дружніми і взаємовигідними стосунками з Олегом Гириковичем.
Неодноразово, працівниками ГУ ДФС у Волинській області фіксувались факти систематичної торгівлі контрафактиними цигарками за одними і тими ж адресами, всі зібрані матеріали направлялись Олегу Вікторовичу Гириковичу, як куратору оперативного та слідчого підрозділу для подальшого розслідування та збору доказової бази щодо їх безпосередніх організаторів.
Із неофіційних джерел відомо, що Олег Гирикович особисто перешкоджав працівникам оперативного підрозділу в зборі доказової бази. Крім того, в суди слідчими надавались настільки неякісні матеріали, що суд відмовляв слідчим ГУ ДФС у Волинській області в дозволах на обшук, арешт, конфіскацію контрафактного товару, проведенні негласних оперативних та слідчих заходів.
Ще одним джерелом кримінальних доходів Гириковича Олега є кришування діяльності нелегальних автозаправок. Так, його іменем прикриваються такі торговці пальним, як «Панхім», «Укрпетроль», «Айслаг». Саме ці підприємства за останні три роки, при надприбутковому бізнесі, не сплатити в бюджет жодної копійки, тримають в сільських районах нелегальні заправки та прикриваються протеже Гириковичем. І саме за сприяння Олега Гириковича, було закрите кримінальне провадження відносно «Панхім», програна в суді адміністративна справа на стягнення понад 6 млн гривень податків до бюджету через брак доказів фіктивності операцій, які, як на диво, так і не змогла зібрати податкова міліція в рамках кримінального провадження, порушеного слідчим управлінням ГУ ДФС у Волинській області під невсипущим оком Олега Гириковича.
Але ягідкою на торті є, безумовно, схема відмивання фіктивного ПДВ імпортерами б/у транспортних засобів. Масштаби схеми настільки вражаючі, що це не могло не привернути увагу ДБР України та Генпрокуратури. За інформацією із джерел ДБР, тільки за 7 місяців 2019 року в економіку України «вкинуто» 2 мільярди фіктивного ПДВ. При цьому, тіньовий ринок «нала» склав понад 10 мільярдів. Схема виглядала дуже просто і в той же час зухвало. Імпортери б/у авто ввозили і реалізовували населенню легкові та вантажні авто, проводячи розрахунки виключно в готівковій формі, не відображаючи цих операцій у своїй звітності та не сплачуючи податків. Одночасно, ці ж авто продавались на фіктивні фірми-конвертцентри , які в подальшому віддавали отриманий податковий кредит реальному сектору економіки для ухилення від сплати ПДВ та виводили готівкові кошти з легального обороту.
При цьому, саме з Олегом Гириковичем пов’язують організаторів цих схем: Б.Л. Федонюка, Б.Є. Михайлюка, С.А. Фощенка, О.С. Фощенка, О.О. Рудого.
Схеми «вливання» фіктивного ПДВ працюють і в новій, як зазначає С. Верланов, очищеній структурі — ГУ ДПС у Волинській області. Так, лише за вересень 2019 року в економіку України вкинуто 63 мільйони фіктивного ПДВ, в готівку конвертовано майже 400 мільйонів грошових коштів, які в подальшому вивозяться валізами в ту ж Європу.
Найбільш активніше «попрацювали» в новій ГУ ДПС у Волинській області ПП «Курус Плюс» «вкинуто» 30 млн. грн. фіктитвного ПДВ, ПП «Єврокарс» — 7 млн.грн. ПДВ, ТОВ «Брокмі Сервіс» — 6 млн.грн. ПДВ.
Але найвеселіше працює ТОВ «Ексім КАР», який при повній відсутності працівників, власних транспортних засобів, автостоянок, складських приміщень, продає на ліво і направо транспортні послуги і запчастини. Його оборот за вересень 2019 року склав майже 70 млн. грн., сума фіктивного ПДВ 12 млн.грн. При цьому, нове, «не корумповане» керівництво нової очищеної служби Волині ніяким чином не реагує на такі кричущі факти кримінальних правопорушень і це при тому, що лишень у липні 2019 року ДБР України проводила обшуки в ГУ ДФС у Волинській області саме в рамках розслідування таких фактів і саме Олег Гирикович був одним головних із підозрюваних в організації та кришуванні цих схем.
І тут напрошується логічне питання: а чи саме не ця налагоджена тісна співпраця Олега Вікторовича Гириковича з тіньовим бізнесом і стала вирішальним моментом в його перемозі на конкурсі на посаду начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Волинській області? І чи саме не ця причина була єдиною заради якої саме для призначення Олега Гириковича спеціально був оголошений конкурс? Які вигоди пообіцяв Гирикович своєму керівництву за таке швидке і безболісне зарахування в нову, очищену від корупції службу?
Тарас Зозулінський,
Бюро журналістських розслідувань “Детективи”
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Дочерняя фирма компании “Русал”, которая принадлежит российскому олигарху Олегу Дерипаске, в обход санкциям добывает в Украине кварцит и продает его российским оборонным предприятиям.
Отмечается, что уникальные высококачественные кварциты добываются в Баницком карьере на Сумщине, которые потом через его же заводы в виде кремния попадают на предприятия российского оборонного комплекса для производства оружия.
“Таких месторождений в мире очень мало. В Европе аналогов ему не. Поэтому это месторождение является уникальным “, – отмечает почетный разведчик недр Константин Ткачев. С кварцита из Баницкого месторождения, в том числе, делают кремний сверхвысокого качества. Ученые называют этот минерал “сырьем будущего”.
“Но сейчас Баницкого карьер почти не поставляет кварцит украинским предприятиям. Более 90% добычи он продает в Россию. В то время, как Украина вынуждена импортировать кремний из Китая – ее кремниевая промышленность ориентирована на другую страну. А ценное сырье из украинских недр едет к государству, которое сама же Украина признала агрессором”, – говорится в расследовании.
Владельцем ООО “Глуховский карьер кварцитов”, который добывает в Баничах высокочистый кварцит, с 2011 года является кипрская United Company Rusal Silicon Limited. Это – “дочерняя фирма” “Объединенной компании “Русал” влиятельного олигарха Олега Дерипаски, которого СМИ называют другом Владимира Путина.
“И именно эта фирма за странных обстоятельств не попала в санкционный список в Украине, хоть к другим его компаниям, которые, напротив, не ведут хозяйственной деятельности в Украине, санкции были применены”, – отмечается в расследовании.
Почти весь добытый из украинских недр высококачественный минерал, из которого изготовляют кремний, в 2018 году был вывезен в Россию. ООО “Глуховский карьер кварцитов” продавал его двум предприятиям в России. Половину добытого сырья покупал один из крупнейших производителей кремния в России – завод “Кремний-Урал”, что также входит в “Русал”. В свою очередь, этот завод Дерипаски в течение 2019-го отгрузил 12 тонн кремния на выполнение государственного заказа российскому государственному заказчику – “Новосибирскому Механическому Заводу “Искра”.
Журналисты “Схем” выяснили, что “Искра” сотрудничает с российским оборонным предприятием “Ростех”, а “Кремний-Урал” в 2014 году заключил контракт с российским государственным Конструкторским бюро приборостроения имени Шипунова, где разработали и поставили на серийное производство более 150 образцов военной техники для российской армии.
Кроме того, журналисты обнаружили, что СБУ сформулировало список санкций таким образом, что в него попали лишь те компании, которые реально не работают в Украине.
“А другие регуляторы, похоже, просто закрывают глаза на присутствие россиян в украинских недрах. Зарабатывает же на этом, близкий российскому президенту человек – влиятельный олигарх Олег Дерипаска”, – подытожили в расследовании.
Председатель Фонда государственного имущества Украины Дмитрий Сенниченко указал недостоверные данные за 2016-2018 гг. в собственной декларации и декларации жены, – Чмиль Леси Борисовны, значительно занизив стоимость приобретенной недвижимости. Кроме того, чиновник до сих пор является руководителем прибыльной компании. Таким образом Сенниченко намеренно уклонился от уплаты налогов и сборов и нарушил украинское антикоррупционное законодательство. Об этом сообщило интернет-издание “Апостроф”.
Отмечается, что, согласно информации, указанной в декларации Дмитрия Сенниченко, 31.12.2016 г.. его жена приобрела в Киеве квартиру общей площадью 154,8 кв. м за 1,12 млн грн и гараж общей площадью 16 кв. м, который стоил всего 15 тыс. грн. Однако, Государственный реестр вещных прав на недвижимое имущество дает совсем другую информацию. Оказывается, что госпожа Чмиль владеет по тому же адресу нежилым помещением площадью 150,4 кв. м (помещение № 107, регистрационный запись о праве собственности № 16285682) и гаражом площадью 16 кв. м (гараж № 215, № 16285682). Кстати, в Киеве на ул. Кловский спуск, 7 находится современный офисный центр “Карнеги Тауэр”.
Разница между тем, что указали в декларации супруги Сенниченко-Чмиль и тем, чем они на самом деле владеют, очень существенна. По данным интернет-ресурса ЛУН.ЮА, который систематизирует информацию по всем сайтам продажи недвижимости, по состоянию на декабрь 2016 аналогичное офисное помещение стоило как минимум 320 тыс долларов США. Средний обменный курс в то время был 26,8 грн за 1 доллар США. Итак, на момент покупки офисного помещения (31.12.2016 г.) оно стоило по крайней мере 8,58 млн грн. То есть, в 8 (!!!) раз дороже, чем указано в декларациях Дмитрия Сенниченко и его жены.
Кроме того, Сенниченко не указал в декларации, что до сих пор является руководителем ООО “Паркридж Украина Киев Сауз 2” (код ЕГРПОУ 35647991, основной вид деятельности – строительство). Таким образом, Сенниченко нарушил ст. 25 Закона Украины “О предупреждении коррупции”: будучи госслужащим он не имеет права занимать должность руководителя прибыльной компании.
Напомним, Дмитрий Сенниченко назначен на должность 19 сентября 2019. За его назначение проголосовало 238 народных депутатов. До назначения главой ФГИУ Сенниченко занимал должность директора по управлению недвижимым имуществом и инфраструктурой в “Укрпочте”.
Якби заступник генерального прокурора Віктор Трепак вчив у школі історію Стародавнього Риму, він би, напевно, пригадав розповідь Цицерона про авгурів – жреців, що тлумачили волю богів по польоту птахів і які при зустрічі один з одним не могли стриматись від сміху. Принаймні, зустрічаючись з виконувачем обов’язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генпрокуратури Тарасом Дунасом, Віктор Миколайович, напевно, не може стримати усмішку. А коли вони збираються втрьох – Трепак, Дунас і перший заступник генпрокурора Віталій Касько – то коридорами Генеральної прокуратури лунає навіть не сміх, а регіт.
Ще б пак: Тарас Омелянович Дунас нині оголошений розумом, честю і совістю органів прокуратури. Зразу ж після свого призначення генеральним прокурором Руслан Рябошапка, начуваний про виняткову чесність Дунаса, виписав його з Миколаєва, де Тарас Омелянович очолював обласну прокуратуру, до Києва й поставив на чолі кадрового департаменту, доручивши відокремлювати козлищ від агнців, а чесних прокурорів – від хабарників.
Треба думати, що генпрокурор Рябошапка, довіряючи Дунасу керувати кадровою політикою прокуратури, взяв до уваги рекомендації керівника Офісу Президента Андрія Богдана, який навчався з Дунасом на одному курсі Львівського державного університету ім. Івана Франка і який своїм чесним словом підтвердив моральну непорочність Тараса Омеляновича. Бо працювати на такій посаді може лише людина виняткових моральних чеснот: згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221, при вирішенні питання щодо можливості подальшої роботи прокурора в органах прокуратури атестаційна комісія братиме до уваги не лише інформацію з офіційних джерел, але й анонімні повідомлення в соцмережах і тому подібні «докази».
А причиною веселого настрою заступника генпрокурора Трепака є та обставина, що в березні 2015 році, коли Віктор Миколайович обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, його контора ледь не вдягнула кайданки на Тараса Дунаса та його колегу Олександра Білоуса.
Дунас на той час працював першим заступником начальника Головного управління представництва та організації участі в кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури, а Білоус – заступником начальника цього управління. Згідно з рапортом оперативного співробітника СБУ від 23 березня 2015 року №14/2/2-2282 Дунас і Білоус організували систему вимагання грошей з громадян за здійснення на їх користь окремих процесуальних дій типу подання чи не подання апеляційної або касаційної скарг, допомогу в пом’якшенні покарання й т.п. Гроші високі достойники отримували через адвокатську контору, підконтрольну Білоусу.
Якщо раптом Трепак призабув цю історію, наводимо витяг з постанови про заведення оперативно-розшукової справи відносно Тараса Омеляновича Дунаса та Олександра В’ячеславовича Білоуса категорії «перевірка» з класифікацією «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» за ознаками ч.4 ст. 368 КК України.
Невдовзі оперативники СБУ, переконавшись, що Дунас і Білоус є доконаними хабарниками, вийшли на реалізацію матеріалів оперативно-розшукової справи, тобто зібрались організувати передачу контрольованого хабаря з наступним затриманням попсуй-прокурорів. Але для цього треба було отримати санкцію керівника підрозділу Генпрокуратури, який здійснював нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю – Георгія Івановича Сватка. Зрозуміло, що Сваток таку санкцію дав, після чого попередив Дунаса, щоби той негайно згортав свою комерційну діяльність і ні в якому випадку не брав гроші – мовляв, це буде «підстава» СБУ.
Напевно, Трепак пам’ятає цю історію: річ у тім, що, окрім Дунаса та Білоуса, у злочинне угруповання входили його безпосередні підлеглі з Главку «К», які підшукували клієнтуру для прокурорів, через що оперативно-розшукову справу мало реалізувати Управління внутрішньої безпеки СБУ. Коли реалізація зірвалась, скандал, кажуть, був колосальний, тим більше, що спілкування між Сватком і Дунасом було задокументовано, бо Георгій Іванович раніше неодноразово «зливав» таємну інформацію зацікавленим особам через що керівники оперативних служб двічі доповідали колишньому генпрокурору Віктору Пшонці про його витівки.
Але скарги оперативників знову ніяк не позначились на кар’єрі Дунаса, Білоуса та Сватка – річ у тім, що в 2015 році інформацію про порушення законності з боку співробітників прокуратури розглядали (згідно з розподілом обов’язків) заступники генпрокурора Віталій Касько та Давід Сакварелідзе, відомі своєю чесністю, непідкупністю та моральними чеснотами не менше, ніж пан Трепак, разом з яким Касько й Сакварелідзе на завдання американського посольства шантажували тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна, вимагаючи припинити розслідування відносно фірми Burisma та члена ради директорів Хантера Байдена (так звана «справа діамантових прокурорів»). Тому Дунас не тільки залишився непокараним, але навіть разом з Каськом взяв участь у конкурсі на заміщення посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А як тільки в кабінет на Різницькій в’їхав Юрій Луценко, Тарас Дунас пішов на підвищення й очолив прокуратуру Миколаївської області.
Олександр Білоус також не залишився без нагороди – Дунас забрав його до себе, наділивши посадою першого заступника прокурора Миколаївської області. А сина Георгія Сватка, Андрія Георгійовича, на подяку за порятунок від неминучої тюрми Дунас призначив начальником Управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області. Про те, наскільки успішно Сваток-молодший засвоїв під керівництвом Тараса Дунаса ази прокурорської професії свідчить той факт, що в січні 2019 року Андрій Сваток, проживаючи в Миколаєві, придбав у Києві в будинку по вулиці Казимира Малевича трикімнатну квартиру вартістю 4,4 млн. грн., задекларувавши її за 2,5 млн. грн. (окрім того, ще одну квартиру площею 70 кв. м. йому подарував батько), а до свого автопарку додав автомобіль «Toyota Camry», маючи ще й «Audi A6».
До речі, у ході 14-годинного прес-марафону 11 жовтня 2019 року один з журналістів поцікавився у Володимира Зеленського як так могло трапитись, що виконуючим обов’язки начальника департаменту кадрової роботи та державної служби Генпрокуратури призначений Тарас Дунас, якого мешканці Миколаївщини звинувачують у земельному рейдерстві. Президент записав прізвище Дунаса й пообіцяв поцікавитись.
Тож дуже рекомендую главі держави зателефонувати Трепаку та Каську – вони підтвердять, що Тарас Омелянович чистий перед законом, як сеча Порошенка, яку 5-й президент публічно здавав на аналізи. Бо кому, як не винятково чесній людині, міг новий генеральний прокурор доручити перевірку анонімок стосовно співробітників органів прокуратури? Хто як не Дунас разом з Білоусом і батьком та сином Сватками зможе очистити органи прокуратури від випадкових людей, які досі не навчились заробляти свіжу копійку.
После сегодняшней пресс-конференции в здании ОГА, которую провел губернатор Бунечко, правоохранители задумались – кто будет озвучивать фамилии главных воров, растащивших бюджетные деньги на строительстве и ремонте дорог?
Неужели это так сложно?! Фирма, которой руководил один из бывших советников Гундича, получила не так давно долгожданную победу в тендере. Это была самый крупный подряд за последние годы.
Речь идет о 320 миллионах бюджетных гривен. Самый большой тендер управления дорожного строительства и инфраструктуры Житомирской ОГА объявили 10 апреля 2019 года. На кону были громадные деньги за услуги эксплуатационного содержания автомобильных дорог общего пользования местного значения в Житомирской области протяженностью 6941,5 км.
7 июня ТОВ «Житомирский автодор» люди Гундича объявили победителем торгов. И это при том, что у фирмы не было ни необходимых мощностей, ни техники, ни дорожного оборудования. Все имущество фирмы могло поместиться в багажнике автомобиля Гундича.
Любопытно то, что заявки на участие в конкурсе подали 5 фирм. На начальной стадии всех конкурентов ТОВ «Житомирский автодор» “завалили” люди Гундича, которые засели не только в тендерном комитете, но и в АМКУ. В конкурсе принимало участие и “крутое” ПП «Автомагистраль». Но мутное ТОВ «Житомирский автодор», который предложил на 5 тыс. грн меньше, чем «Автомагистраль», все-таки стал победителем.
Что же произошло? Сухомлину нужна была приличная фирма, чтобы отремонтировать несколько улиц, по которым через 3 месяца поедет «бацька Лукашенко». После ремонта местных «умельцев» у Лукашенко повылетали бы дорогие вставные зубы. Потому, ПП «Автомагистраль» предложили в управлении дорожного строительства Житомирской ОГА подряд на капитальный ремонт улиц… в самом Житомире. Общая сумма контрактов составила 50 миллионов гривен. Мер Сухомлин пошел на сговор с нечистым на руку губернатором Гундичем и два «бизнесмена» начали готовиться к «дерибану» городского бюджета.
А знаете, друзья, что еще очень веселит?! 13 февраля 2018 года – дата рождения пресловутого ТОВ «Житомирский автодор». Никакого отношения к госструктурам эта фирма вообще не имеет. Директором этой структуры стал Повар Валерий Павлович, доверенное лицо Игоря Гундича, и связной Сергея Сухомлина.
Товарищ Повар в свое время руководил Олевским райавтодором. Июнь 2016 – ноябрь 2017 – он директор ДП «Житомирский облавтодор». В 2018 году Гундич забирает его к себе советником. Когда в 2018 году правительство Порошенко передало местным ОГА более 7 тысяч км. дорог вместе с финансированием, Гундич, Сухомлин и Повар просто пришли в восторг. Вот где развернемся!!!!
Около года частная контора под названием ТОВ «Житомирский автодор» работала незаметно и тихо, не привлекая к себе внимание. Это были небольшие подряды от РГА на ямочный ремонт.
Но через годик, в апреле 2019 года, управление дорожного строительства под чутким руководством губернатора Гундича объявило тендер на 320 млн грн.
У «Житомирского автодора» не было вообще ничего. Вместе с Гундичем, Зубко и Сухомлиным ТОВ не могло сделать даже собачей будки. А о ремонте 7 тысяч км. дорог вообще речь идти не могла. У ТОВ было только: бензопила, кусторез, сварочный аппарат, трамбовка и пару молотков. Технику жулики рассчитывали одолжить у подрядчиков. Было заключено несколько десятков договоров с предприятиями Житомирского района, Барановки, Новоград-Волинского, Бердичева, Олевска и даже Киева.
Все договора Повар под руководством Гундича и Зубка (подельники – как ни как) подписал в один и тот же день.
Например, Житомирское ПрАТ «ШБУ №19» гарантировало поставки 25 тыс. тонн асфальтобетонных смесей, но вот аттестат на производство асфальта закончился в июне 2019 года. Не существовало каких-либо сведений о наличии исполнителей, а значит – не был определен их квалификационный уровень. Поэтому, каким образом к тендеру Гундич допустил ТОВ «Житомирский автодор», остается только гадать.
Тендер был «заточен» командой Гундича- Сухомлина- Зубка однозначно под «свою» фирму. Мягкие требования к исполнителю, преступный подход к опыту работы фирмы, материально- техническим возможностям исполнителя, уничтожили само явление конкуренции в регионе, где командовал Гундич- Сухомлин – Зубко.
Решающим фактором в победе никому неизвестной ТОВ «Житомирский автодор» стали коррупционные связи с главой ОГА Гундичем и его подельниками.
ЗЫ: Что в этой ситуации будет делать Щебетов, “кошелек” Гундича?
Трудно сказать, что приятнее: ударить ногой по лицу пенсионера или убить ребенка.
Ну как убить.
Дать смертельно больному ребенку вместо жизненно необходимого лекарства – мел. Ну, а деньги выделенные государством на лекарства – вывести через подставные фирмы через столь же фиктивные тендеры.
Именно этим и занималась занявшая в 2012 году кресло министра здравоохранения Раиса Богатырева.
Раиса Богатырева
Не особо щепетильная в средствах и методах Богатырева умудрилась под видом сотни наименований лекарственных препаратов поставлять нерадивому украинскому населению – 100%й мел!
И ладно еще, когда мел ели вместо витаминов, мочегонного или успокоительного.
Богатырева мелом лечила туберкулез у детей!
А программа по борьбе с детской онкологией включала курс уколов с ампулами, в которых была обыкновенная вода!!!
Куда шли шальные миллионы, украденные на схемах Богатыревой?
Оказывается Раиса Богатырева инвестировала их в дома расположенные в районе золотой Конча-Заспы!
Всего у Раисы накопилось три маленьких замка:
Подгорцы. На мужа Раисы Богатыревой Игоря оформлен дом в с. Подгорцы, что рядом с Конча – Заспа. Это поместье, расположенное на 4 участках двух садовых товариществ – «Арсеналец -6» и «Барвинок». На этой земле протекает небольшой канал. Через него перекинут мостик, который и соединяет имение Богатыревых в одно целое. На территории расположены трехэтажный центральный дом, огороженный забором, выше человеческого роста.
Плюты. Второй дворец Богатыревых расположен тоже под Конча – Заспой, в с. Плюты. Оформленный он на второго сына – близнеца Богатыревой, Игоря. В документации Государственной архитектурно – строительной инспекции он прописан как индивидуальный жилой дом с гостевым домом, пристройкой, домом охраны. Реально же индивидуальный жилой дом больше похож на средневековый замок. Это трехэтажное здание с шпилевой крышей и трубами трудно не заметить из любого уголка Плютов. Он расположен на островке, и одной стороной выходит на озеро. Поэтому имение Богатыревых имеет мощеную камнем огромную набережную, несколько причалов, а кроме гаражей для автомобилей, еще и гаражи для лодок.
Госдача. Сама же Богатырева живет на государственной даче в Конча – Заспе по соседству с Владимиром Литвином. Ее Раисе Васильевне выделили еще во времена президентства Виктора Ющенко. Это двухэтажный дворец с колоннадой на входе и бассейном на территории. За ним расположен двухэтажный гостевой дом.
Последний очаровательный домик особенно очаровательный тем, что он украден у страны таким дивно-очаровательным способом, что иначе как “схемой Богатыревой” не назовешь!
Схема Богатыревой
Украсть дом или участок расположенный в элитной Конча-Заспе на самом деле можно очень даже просто. А потому конечно, это не к Богатыревой, привыкшей к многоходовкам. Или проще говоря, выдумавшей схему по которой государство ей не просто подарило госдачу, но и содержало ее и
В 2008 Богатырева подписывает с Виктором Буличенко, директором дома отдыха “Конча-Заспа” на тот момент, договор инвестирования.
Согласно договору, Богатырева инвестирует в строительство собственного же дома 5 миллионов гривен, но при этом как бы государство становится их ей должно.
На таких волшебных условиях Богатырева строит вместо деревянного сарая на территорий государственных дач в Конча-Заспе дом строит скромненький домик на 428,7 кв.м, с саунами, массажными кабинетами и прочими изысками.
Бассейн на 30 кв.м и фонтан.
По окончанию приведения госдачи в надлежащий для проживания столь высоконаворованой персоны вид ее инвестиционная стоимость возросла до 18 миллионов гривен.
Практически сразу же после того как Богатырева взошла на должность, она перестала оплачивать содержание дома, прекратила платить за коммуналку, охрану и вносить иные платежи государству за услуги, но активно пользоваться всем этим не прекратила.
Удивительно также, что после того как сильный запах жаренного с Майдана заставил Богатыреву покинуть Украину, к ее дому никто и пальцем не прикоснулся. Ее имущество не описали, не отобрали. Мало того. За ним внимательно следили и всячески берегли.
Понятно, что за содержание и охрану дома платили наивные украинцы.
На сегодня дом стоит.
На него нет никаких разрешительных документов.
Он официально не введен в эксплуатацию.
Но! По инвестиционному договору, которые подмахнули предприимчивые махинаторы государство должно Богатыревой за ее дом 18 миллионов гривен и обязано их выплатить.
И это никого не беспокоит.
И никто не замечает, как беглая преступница, не особенно напрягаясь, продолжает грабить украинцев…
За ним, представництво ЕББВІ БІОФАРМАСЬЮТІКАЛЗ ГМБХ у 2018 році виплатило Ольгі Голубовській 72 109 гривень як “гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовим правочинами”.
Саме про препарат цієї фірми йшлося в аудіозаписі розмови заступника міністра охорони здоров’я Михайла Загрійчука з директоратами МОЗ.
“До нас, з перших днів керівництва нової команди, в кабінет прийшла радниця Міністра пані Голубовська. І прямим текстом сказала, що нам і надалі потрібно закуповувати конкретний лікарський засіб вартістю 4 000 $ за курс . І сказала, що те, що його не планують далі купувати – це неправильно! І вона буде з цим розбиратись”, – казав заступнику міністра державний експерт Євгеній Гончар.
Мова йде про препарат омбітасвір/парітапревір/ритонавір (Вільвіо) + дасабувір (Вірелакір), це комбінація з трьох препаратів, яку виробляє лише компанія AbbVie і призначена вона для лікування вірусного гепатиту С.
Ціну препаратів для такого лікування можна подивитись тут. Спільно з експертами УП порахувала, що курс цих препаратів коштує більше 80 тисяч гривень. Інші схеми лікування значно дешевші, наприклад, режим “даклатасвір + софосбувір” коштує 2,5 тисячі гривень.
Слова Гончара підтверджувала на аудіозаписі керівниця директорату медпослуг Оксана Сухорукова:
“Я її попросила написати свої зауваження до громадського обговорення. На що вона сказала, що вона не така як усі, що вона покаже “кузькіну мать” і пішла з кімнати”.
УП зателефонувало з проханням про коментар до Ольги Голубовської.
Вона пояснює ситуацію так. Препарат, про який мова, життєво необхідний та безальтернативний для певної категорії хворих:
“У мене є звернення експертної групи (мова йде про групи, не залучені до визначення номенклатури закупівель – УП) по інфекційним хворобам в тому числі в області вірусних гепатитів колективне, професорів, що цей препарат має бути в номенклатурі. Як так вийшло, що в обхід думки фахівців його виключили? Мова ж не йде про включення нового препарату, він був у номенклатурі минулого року. І я спитала!
Мені сказали, що в них є заключення якогось експерта, якого вони залучили. Я ж не знаю, я ж прийшла спитати як лікар, який ініціював в Україні програму по вірусних гепатитах. Я знаю глобальні тенденції в цьому питанні, представляю Україну на міжнародних форумах щорічних.
Ця ситуація незрозуміла нікому. Мені пропонували наші партнери, наприклад, президент Всесвітнього альянсу з вірусних гепатитів казав, що давайте я напишу наше відношення. Ну це позорище!
Я питаю: як це вийшло? У мене ж нема інформації, хто там експерти. Є група експертів по вірусних гепатитах, в тому числі по інфекційних захворюваннях, куди входять професори, практичні лікарі. А є ще якась група, куди включений сімейний лікар з Ужгорода. От він взяв і написав, що не треба. А в мене є звернення від експертів, що треба. І цей препарат реально потрібен. Не для всіх, але для певної категорії хворих”.
Довідка УП: список експертів є у відкритому доступі, до нього увійшли 9 експертів, а лікар, якого має на увазі Ольга Голубовська, не лише сімейний лікар, але й інфекціоніст, кандидат медичних наук та працює на кафедрі Ужгородського національного університету.
Голубовська розповідає, що питала в директорату з медпослуг: “Як так вийшло, що той експерт має набагато менше кваліфікацій, ніж експерти у вашій же експертній групі? “.
Мовляв, працівники директорату сказали, що в них таке положення: “Погане положення. Незрозуміле. Я вже не пам’ятаю, що казала. Що я, зобов’язана пам’ятати? Щоб мене зробили експертом цього, я не казала. Воно мені ні з якого боку не треба.
Одна людина, навіть не дві! Лікар вирішує питання. Вони не розуміють глобальну проблему. Така політика суперечить рекомендаціям ВООЗ, через яку ми приведемо країну до масивного поширення вірусу гепатиту С, ще й резистентних штамів”
– Наскільки нам відомо, препарат, про який ви говорили, виробляє лише компанія AbbVie.
– Я ж не винна в тому, що вона виробляє!
– Ви у своїй декларації за 11 вересня, подану в НАЗК, вказуєте гонорар від цієї компанії.
– Да.
– Ви не вважаєте, що це конфлікт інтересів, коли ви тут сваритесь за цей препарат і отримували гонорар від цієї компанії?
– А який це конфлікт інтересів? Почитайте, що таке конфлікт інтересів. Відкрийте будь-який протокол. Можна минулого року по гепатиту С, і подивитеся, скільки експертів там із задекларованим конфліктом інтересів.
Але нікому в голову не приходить виключати таких людей з написання протоколів навіть. Мова не про те – конфлікт інтересів чи ні – мова про суть. Нема ні одного експерта, який має окрему думку від моєї. Чому так вийшло, що цю думку ігнорують?
– Тобто ви не вважаєте конфліктом інтересів, що отримували гонорар від цієї компанії, 70 тисяч за 2018 рік?
– Конфлікт інтересів стосується людей, які впливають на прийняття якихось рішень.
– А ви як радник хіба не впливаєте?
– Ні, звичайно.
– Але ви подали свою декларацію на заступника міністра, а це посадова особа.
– Подайте ви декларацію.
– Можете пояснити, за що саме отримали ці 70 тисяч?
– Послухайте, нащо ви ставите мені питання, які не відносяться до суті проблеми? Ви мене не слухаєте. У мене є звернення колективне наших спеціалістів. Воно зареєстроване і передане в МОЗ. Хочуть – хай розбираються, хочуть – хай не розбираються. Я хотіла розібратися і для себе зрозуміти, як так сталось. Думаю, ми отримаємо офіційну письмову відповідь. Тоді буде зрозуміла турбота держави про держслужбовців і пацієнтів.
– Все-таки ви можете пояснити, за що отримали 70 тисяч минулого року?
– Ні, не буду відповідати. Вважаю його провокаційним і воно не має стосунку до проблеми.
Пані Голубовська також відмовилась надати УП копію звернення лікарів, і сказати, скільки лікарів його підписали.
Цю ситуацію ми також попросили пояснити члена експертної групи, яка вирішила виключити цей препарат з номенклатури, лікаря-інфекціоніста Віктора Петрова:
“Ми протягом трьох останніх років спостерігали збір заявок по регіонах України, які надавали департаменти, на які ми не маємо впливу. Деякі регіони подавали дуже величезну заявку на 3D-режим. Він дуже дороговартісний, 3200 доларів на пацієнта на один діагноз, хронічний гепатит С.
Він не є першою лінією надання допомоги пацієнтам з захворюваннями печінки. Враховуючи цей факт, ми як лікарі не маємо права його назначати наївним пацієнтам (які сьогодні прийшли до лікаря і їм встановили діагноз “гепатит”).
Первинному пацієнту цей режим в нашій країні не показаний. В розвинених країнах з високим рівнем доходу цей режим назначають пацієнтам з 1-4 генотипам і тим, які мають захворювання нирок. Бо по інструкції цей препарат більш щедящий до нирок. Зокрема, це хронічна ниркова недостатність, захворювання нирок, які перешкоджають застосовувати звичні препарати.
Коли ми побачили, що весь бюджет, майже 50% всього бюджету на всю країну на гепатит С, і він іде на цю дороговартісну схему, ми як експерти побачили, що в цьому може бути лобістська складова.
Ця лобістська складова, швидше за все, реалізується не на етапі закупівлі. Бо МОЗ мусить закуповувати те, що регіони дають, а це на етапі збору заявок.
Департаменти охорони здоров’я з областей, з міст подають заявку на препарат, який насправді не має показів для первинного застосування.
Тобто вони вважають, що вони всіх пацієнтів лікуватимуть саме цим препаратом дороговартісним, який по суті краде від нас 30-36 пацієнтів, які могли бути проліковані за 100 доларів повним курсом і було б все чудово.
Якщо закінчувати 3D-терапію, в українському протоколі ми застосовуємо тим пацієнтам, які:
мають хворі нирки
які переліковуються після невдалого лікування, так звані резистентні форми.
Коли ми зробили запит в Інститут нефрології, виявилося, що таких пацієнтів, в яких хворі нирки і гепатит, трохи більше 300 чоловік.
А закупили препаратів тільки за кошти минулого року понад 1600 курсів.
Ми маємо забезпеченість цим препаратом набагато більше, ніж треба по критеріям застосування цього препарату.
Тобто хтось в Україні вирішив вплинути на заявки департаментів, щоб цей препарат став першою лінією.
Схема лікування, рекомендована протоколами ВООЗ та Європейської та Американської асоціацією вивчення захворювань печінки.
В нас є дві основні комбінації, поширені в Україні:
софосбувір/ледіпасфір – для лікування на 12-16 тижнів для пацієнтів з хронічним гепатитом С;
софосбувір/даклатасвір – підходить для всіх пацієнтів з усіма видами генотипів гепатиту С, і цей препарат наразі для України коштує найнижчу ціну в Європі – 86 доларів за один курс лікування.
Тому коли я кажу, що ми за 1 курс 3D-терапії могли пролікувати 35-36 пацієнтів, це саме через це. У нас різниця в ціні дуже велика, а якість препаратів відповідає. Я як лікар за ці кошти можу вилікувати на порядок більше людей.
Якщо буде виділятися такий самий бюджет, як останні роки, ми при тій ціні, яка є зараз, ми можемо 48-50 тисяч людей з хронічним гепатитом пролікувати, це всі, які є на обліку. Тобто по суті ми могли б знищити цю хворобу в Україні і забезпечити 100-110% потреб дешевими і дієвими препаратами, але комусь цього не хочеться.
Аргументом наших опонентів є те, що ці схеми терапії надсучасні, я згоден, але вони є для країн з високим рівнем доходу: Норвегія, Швеція, Північна та Центральна Європа”.
По пацієнтах, яким потрібна саме дорога схема лікування, експертна група пропонувала винести рішення окремо. Щоб її отримували виключно ті пацієнти, які є на обліку, і 10% на нові виявлені випадки по тих, кому потрібна саме ця схема.
“RECOM”. Моя заруба с матерыми жуликами из этой с понтом международной компании, которые, думаю, способны пойти даже на убийство журналиста, надеюсь, достигла своего апогея”.
Об этом главный редактор Агентства журналистских расследований Marionetki.net Артем Фляжников сообщил на своей страничке в FB.“Против полюбившимся моим читателям за отчаянные попытки сохранить свою запятнанную репутацию Гамлета и Нарека Тунянов открыты уголовные дела по подделке документов и мошенничеству, – сообщил журналист-расследователь.
– Участники рынка альтернативной энергетики Европы и Украины (а с недавних пор уже и Беларуси), а также журналисты ждут извинений от этих господ за “кидки” своих партнеров на огромные суммы денег, ведение бизнеса нечестными методами, попытки манипуляций общественным мнением, давление на свободу слова и угрозы журналистам, подключение к выгораживанию себя продажных судей и правоохранителей!”.
Серия разоблачительных статей в отношении нечестных на руку владельцев немецкой компании RECOM AG Гамлета (Hamlet Tunyan) и Нарека Тунянов (Narek Tunyan) ранее была размещена на сайте Агентства журналистских расследований Marionetki.net. В них были вскрыты схемы обмана этими господами целой отрасли солнечной энергетики в Украине и Европе.
Вместо того, чтобы компенсировать причиненные убытки, извиниться перед потерпевшими, а это очень серьезные украинские и европейские бренды, Гамлет и Нарек Туняны подло направили все свои усилия на борьбу с журналистами, запугивают и угрожают им, а судья Винницкого городского суда Бойко – без суда и следствия! – вынес (за взятку?) постановление об удалении материалов журналистского расследования с сайта.
На борьбу с независимым Агентством журналистских расследований также привлечены хакеры, портал неоднократно подвергался мощным ddos-атакам, на что были выброшены космические суммы.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
