Наследники второй очереди родства, освобождаются от уплаты 5% налога от стоимости недвижимого имущества, перешедшего им по завещанию. Норма не распространяется на даренную недвижимость.
Как стало известно в Украине упрощено оформление наследства для наиболее близких родственников наследодателя. Правовые нормы утверждены Законом №0940 «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно налогообложения наследства и уточнения некоторых положений». Данный законопроект приняли народные депутаты ещё 23 февраля 2016 года.
Норма закона вступает в силу со следующего дня после его официальной публикации и применяются к доходам, полученным от наследства или дара, начиная с 1 января 2017 года.
Мы спросили у известного юриста Игоря Мизраха, какие основные нововведения в наследовании недвижимости?
Законом отменены налоги и денежная оценка недвижимых объектов оформленного наследства , полученных наследниками первой и второй очереди родства с наследодателем. До принятия закона, только родственники первой очереди родства владели правом не оплачивать налог в размере 5% от стоимости недвижимости, полученного в наследство. Налог одинаков для всех граждан Украины: как для жителей Киева, так и других населенных пунктов.
Наследниками первой очереди считаются родители, муж, жена и дети завещателя. Наследники второй очереди — братья, сестры, дедушки, бабушки, внуки завещателя — в 2017 году, получили право на нулевую ставку налога на доход от наследуемого имущества. Также отменена оценка недвижимости, полученной по завещанию в наследство.
Есть ли преимущества для жителей сел?
Мизрах Игорь на этот вопрос ответил, что авторы закона указали в пояснительной записке к проекту документа, что одной из целей утверждения новых норм налогообложения обозначено решение проблемы с оценкой недвижимости, которая находится в сельской местности. Часто, при вступлении в права наследника оценщики значительно завышали ценность недвижимого объекта. В результате, размер налога, который нужно оплатить наследнику, превышал реальную стоимость полученной недвижимости. Минимальный тариф на оценку в Украине начинается с 600-800 грн, но его размер может достигать и нескольких тысяч гривен. Пользуясь этим, многие эксперты по оценке вносили в документы стоимость старых сельских усадьб аналогичную сумме, за которую можно приобрести особняк за городом.
На вопрос нашей редакции о том, есть ли новшества для дарения недвижимости Игорь Мизрах ответил следующее.
Для полученного в дар недвижимого имущества установлена ставка налога в размере 5%. Новый закон устанавливает, что, при оформлении договора дарения , подарки, в том числе, и недвижимость, облагаются по нулевой ставке налога для родственников первой очереди родства. Но все остальные родственники должны уплатить государству 5% за получение недвижимости в дар.
Поки під Верховною Радою тривали протести, учасники яких вимагали прийняття трьох популістських законів, депутати встигли проголосувати за Закон «Про фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» №6327, який у медійному просторі гучно називають «медичною реформою».
Протестувальники немов і не помітили цієї події, а от решту людей по всій країні вона збурила. Прихильники і противники тих медичних нововведень, які мають увійти в наше життя з 2020 року, і досі ламають списи у публічних обговореннях. Противники реформи у сучасному її вигляді називають нові умови отримання медичних послуг геноцидом.
Зокрема, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолецьмедичну реформу гостро і послідовно критикує.
— Геноцид розпочався: українців знищать за законом. Сьогодні — чорний день в історії українського народу. Верховна Рада, прийнявши так звану медреформу від МОЗ, узаконила та дала старт фізичному знищенню мільйонів соціально незахищених людей. Більша частина українців буде позбавлена доступу до високоспеціалізованої повноцінної медичної допомоги відразу після того, як почне діяти цей закон, – зазначила лікарка в день прийняття законопроекту та порівняла реформу з Голодомором.
З огляду на це Український інститут національної пам’яті 26 жовтня зробив заяву, у якій закликає не вживати терміни «голодомор» і «геноцид» у не властивому їм значенні.
«Останнім часом поширеним стало використання політиками, громадськими діячами термінів «геноцид», «голодомор» у невластивому значенні. Реформи, які вони не схвалюють з політичних чи інших мотивів, у заявах, виступах, коментарях та блогах називають «цинічним і спланованим геноцидом українців», пишуть, що «геноцид розпочався: українців знищать по закону», порівнюють: «ситуація зараз нагадує мені геноцид, Голодомор в Україні».
Наголошуємо на неприпустимості такого легковажного ставлення до історичних явищ та юридичних термінів. Слово «геноцид» має чітке визначення в міжнародному праві та національному кримінальному законодавстві України.
(…) Закликаємо політиків та громадських діячів утриматися від безвідповідального вживання у своїй риториці слів «геноцид» та «голодомор» виключно заради посилення емоційного впливу на аудиторію. Недоречне використання обох термінів, які означають буквальне вбивство мільйонів людей, призводить до їх нівелювання і є наругою над пам’яттю убитих», – йдеться у зверненні ІНП
Голосування О. Богомолець
Сама ж Ольга Богомолець, яка теж є депутаткою Верховної Ради і мала нагоду сказати своє рішуче «ні», під час голосування за законопроект… утрималась.
Разом з тим справжній розпач у населення та частини громадських діячів і політиків викликали опубліковані Ольгою Богомолець списки, у яких вказана вартість медичних процедур. Люди сприйняли ціни, опубліковані у прайсах, як вирок. Перелік, що зайняв більше 20 сторінок, починається з лікування вад серця. Суми вражають кількістю нулів, але й медичні процедури навпроти них вказані такі, більшість із яких і зараз коштують великих грошей. Так, серед процедур є операції на серці та судинах, імплантація перетинок, корекція вроджених вад серця, шунтування, ендоваскулярні втручання, лікування стовбуровими клітинами тощо. Ціни в середньому — 50-200 тисяч гривень. Особливе обурення і розголос викликали ціни на лікування відкритих ран передпліччя, коліна, перелому руки/ноги, травми зап’ястя/ступні/гомілки: 33 тис. грн, 53 тис., 61 тис. і т. д. Суми вражають, але якщо продивитися всі списки, знайдемо й більш посильні для гаманця сучасного українця ціни. Наприклад, клізма коштує 9 грн, вимірювання пульсу – 5 грн, забір крові – 20 грн, визначення групи крові та резус-належності – 56 грн.
Прайси Богомолець
Деякі процедури у «прайсах Богомолець» коштують дійсно набагато більше, ніж пацієнту треба викласти за них зараз, однак не треба забувати, що у цю вартість за пропорційним розрахунком має входити і оплата праці персоналу, і утримання лікарні, і матеріально-технічне забезпечення лікування, адже кошти держави більше не будуть виділятися на функціонування лікарні – їх даватимуть на лікування людей.
Прайси Богомолець
Та все ж варто зазначити, що, наводячи подібні прайси на своїй сторінці у соцмережі, Ольга Богомолець сама вказує на те, чого інші воліють не помічати: це не реальні розцінки, а лише пропозиції трьох окремих клінік, які ті направили в міністерство.
«Пропоную до ознайомлення всі «прайси», розраховані трьома великими медичними закладами для затвердження МОЗом. Тепер кожен може ознайомитися з сумами, які йому потенційно доведеться підготувати, щоб сплатити за лікування в разі наявності якоїсь із зазначених хвороб», – пише Богомолець.
Прайси Богомолець
При цьому частина вказаних послуг має оплачуватися державою, але досі нема затвердженого переліку послуг, що надаватимуться за державний кошт. Очевидно, що з’явиться він нескоро, це й викликає численні міфи та паніку. Які, втім представники уряду намагаються розвіяти.
Павло Ковтонюк
Заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк , який є членом команди, що розробляла законопроект, зазначає: «Це – приблизні тарифи для пілотного проекту Національної академії медичних наук, МОЗ та Мінфіну. (…) Кожна послуга буде мати вартість. Ця вартість буде називатися тарифом. Коли людина звернулася до лікарні і їй надали послуги (наклали гіпс, видалили апендикс), то ми будемо знати, у скільки це обійшлося. Цю суму за послуги лікарня виставить до сплати. Але не пацієнту, а державі. І саме для оплати послуг буде створено Національну службу здоров’я України. Головне – пацієнт не буде платити нічого за послуги, які гарантовані державою. Тобто нуль. Уся суть реформи в тому, що держава оплатить послуги за пацієнта. Цим вона і займеться з 2020 року для третинної допомоги».
Заступник міністра навіть намалював від руки схему, за якою «гроші ходитимуть за пацієнтом», однак навіть на тій схемі очевидним є те, що кошти за лікування держава повертатиме лікарням уже після того, як вони нададуть послуги. Адже, отримавши направлення у сімейного лікаря, хворий помчить до лікарні, і чекати оплати рахунків і надходження коштів з казначейства у нього просто не буде часу.
гроші ходять за пацієнтами
Як стверджує політичний експерт, заступник голови комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Ігор Мізрах, у цьому місці виникає найбільш наболіле питання: хабарі, які ще називають «подяками».
Ігор Мізрах
«Перестрахуватися і взяти гроші з пацієнта перед лікуванням – чи не завелика спокуса для навчених не чекати від держави, а отримувати своє на місці лікарів? – каже Ігор Мізрах. – Друга проблема: первинна ланка, про яку тут усі забули. Для сімейних лікарів відведено найбільш скромну роль – видавати направлення. Від того, на яку процедуру, до якого фахівця, з яким діагнозом сімейний лікар направить хворого, залежить і подальше лікування останнього, і, відповідно, державне фінансування цих процедур. Тут виникає інша корупційна спокуса: «подяка» за направлення (так звані благодійні внески закон так і не відмінив).
Тобто у малюнку пана Ковтонюка, як і у всій схемі фінансового забезпечення виконання цього закону, не вистачає двох важливих складових: запобігання корупції серед сімейних лікарів і терапевтів первинної ланки та системи фінансування лікарень наперед, хоча б за елементарними статистичними розрахунками».
Стежачи за коментарями під публікаціями Ольги Богомолець і Павла Ковтонюка, можна помітити: люди втратили віру в існуючу медичну систему. Ті, хто не піддався паніці, тверезо оцінюють ситуацію.
Євгенія Гранько: «Без Ваших прайсів напишу Вам цифри. Інститут раку: крапельниця – 200 грн, підпис у картці лікаря – 500 грн, прийом хірурга – 100 доларів. Операції – від 1500 доларів (це вартість роботи, без медикаментів). Якщо ти на «хімії» – то все повторюється кожні три тижні. Яку зарплату треба запропонувати лікарю в Інституті раку, щоб перестали «ходити» конверти? (…) Де сьогодні проводять шунтування серця даром, де ставлять стенти даром? Видно, що Ви давно не користуєтеся послугами безкоштовної медицини».
Марія Косова: «Пані Богомолець, а зараз який прайс у наших лікарнях? А відповідальність нульова, бо це ніде не фіксується».
Тетяна Кочетова: «Чому всі так впираються проти медреформи? Всім подобається совдепія? Операції, перераховані у цих прайсах, і так платні. Вчора в новинах батьки знову просили людей допомогти зібрати гроші на встановлення оклюдера дитині – 130 000 грн. То навіщо розказувати, що зараз все безкоштовне, а потім стане платним, якщо і так за все потрібно платити? У моєї подруги був рак грудей. Вона пішла в державний онкодиспансер. Після звичайного огляду (пальпації) лікар почав вимагати винагороду. Вона дала 100 грн, а він їй сказав, що це не гроші. На питання, яка сума вважається «грошима», їй сказали: 500 грн».
Система реформованої медицини, де є сімейні лікарі, страховки та відсутні черги, поступово приходить на зміну радянській, так званій системі Семашка. Про неї та її відмирання пише експерт Міжнародного Комітету захисту прав людини Олег Бобров: «Вона ґрунтувалася на найбільш передових ідеях і досвіді у сфері організації медицини початку ХХ століття. Задовго до 1917 року громадські клініки в Росії переважали над приватними, а ідея організації поліклінік, а не індивідуальних приватних кабінетів, була досить популярною серед лікарів і реалізувалася б незалежно від соціалістичного перевороту».
Серед ознак цієї системи – формування медичного фонду в загальнонаціональному масштабі, адже він мав забезпечити рівність прав населення усього Союзу. Однак досконалою ця система не була навіть тоді.
«Головною претензією радянського населення були великі черги до лікаря, незважаючи на наявність системи попереднього запису. (…) У 1980-ті час очікування в радянських поліклініках перевищив час очікування у приймальнях німецьких приватних лікарів майже у два рази, але й кількість відвідувань лікаря на душу населення в СРСР перевищувала число відвідувань лікаря на душу населення Європи у два з половиною рази. А кількість відвідувань лікарем хворих на дому була у п’ять разів більшою», – пише Олег Бобров.
Сучасна ж реформа була покликана запровадити систему медичного страхування, яка б дала змогу людям лікуватися за рахунок страхових виплат. Однак її досі не розроблено і не затверджено. Жодного нового законопроекту про страхову медицину за цей рік у Верховній Раді не зареєстровано. Найсвіжіший проект – за серпень 2016 року, поданий тією ж Ольгою Богомолець, альтернативний проект Закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в Україні
Перелік послуг, які буде оплачувати держава, Міністерство охорони здоров’я поки що не оприлюднило. Модель розрахунку вартості медичних послуг офіційно не затверджена, немає ні прайса, ні списку послуг, за які держава більше платити не буде. Але народні обранці поспішили, і Закон «Про фінансові гарантії надання медичних послуг» прийняли, не маючи достатнього підґрунтя для його реалізації.
Тож до 2020 року вони разом з урядом мають добре постаратися, аби заповнити ці прогалини і не справдити пророцтва опонентів про «геноцид».
Заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр повідомив про те, що 31 жовтня Міністерство юстиції України спільно із Програмою USAID «Нове правосуддя», Координатором проектів ОБСЄ в Україні, Проектом Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», Центром комерційного права, Німецьким Фондом міжнародного правового співробітництва та Міжнародною організацією права розвитку проведе міжнародну конференцію на тему «Самоврядування приватних виконавців України: міжнародний досвід на допомогу українській системі».
У заході та дискусії візьмуть участь:
Сергій Шкляр, Заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби;
Деніел Райан, Заступник керівника Відділу сприяння розвитку демократії та врядування Місії USAID в Україні, Білорусі та Молдові;
Джеффрі Ерліх, старший менеджер проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні;
Стівен Ринекі, Заступник директора відділу програм з економічного розвитку Місії USAID в Україні, Білорусі та Молдові;
Давід Вон, Керівник USAID «Нове правосуддя»;
Довідас Віткаускас, Керівник Проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні»;
Валентина Данішевська, директор Центру комерційного права;
Мет’ю Шардон, Голова міжнародного союзу судових виконавців (Франція);
Довіль Саткаускіне, Директор Палати судових виконавців Литви;
Ереклє Гвініанцідзе, Бюро приватних виконавців (Грузія);
Олександра Треснєв, президент Сербської палати судових виконавців, судовий виконавець Господарського суду Суботиці, Сербія;
Ганс-Отто Бартельс, експерт Німецького Фонду міжнародного правового співробітництва, Президент Суду землі у відставці;
Роман Талмач, голова Національної асоціації виконавців судових рішень Молдови;
Дамір Шіте, судовий виконавець Господарського суду Суботиці, Сербія.
Міжнародна конференція пройде 31 жовтня, початок о 9:00, а зареєструватися слід заздлегідь, початок реєстрації о 8:30 за адресою провулок Рильський 10 у місті Києві, у приміщенні Міністерства юстиції України.
МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ «САМОВРЯДУВАННЯ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД НА ДОПОМОГУ УКРАЇНСЬКІЙ СИСТЕМІ»
9% респондентов допускают возможность голосования за Собчак.
Большинство россиян (90%) не готовы голосовать за телеведущую Ксению Собчак, которая собирается баллотироваться на выборах президента РФ. Еще 9% пока не определились с выбором и допускают такую возможность, свидетельствуют данные опроса Левада-центра.
Как отмечается, по состоянию на октябрь электоральный рейтинг Собчак составил менее 1%.
За Владимира Путина готовы проголосовать 53% от всех опрошенных. Оппозиционер Алексей Навальный вышел на третье место (1,8%), обогнав лидера КПРФ Геннадия Зюганова (1,7%) и уступая только Путину и лидеру ЛДПР Владимиру Жириновскому (3%).
Опрос проведен 20-24 октября среди 1600 россиян в 137 населенных пунктах 48 регионов страны.
Напомним, российская телеведущая и журналистка Ксения Собчак объявила, что решила принять участие в выборах президента России в 2018 году.
В одном из последних выступлений, она назвала Крым украинским с точки зрения международного права.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сегодня на некоторых каналах уже договорились до того, что Мосийчук – это государственный деятель.
У меня вопрос к политологам – они знают, кто такой “государственный деятель”? Хочу им открыть глаза: в современном украинском политикуме государственных деятелей нет. Государственный деятель – это та невиданная доселе в Украине особь, которая стоит за интересы нации и державы и, при этом, не набивает собственные карманы, обкрадывая нацию и державу. Мосийчук – элементарный решала, продающий депутатские запросы по 20 тыс. долларов. Это никто и ничто, как и вся его партия политических прости тут*к, лидер которой врет всему народу, записывая в декларации полученные за голосование взятки, как выигрыш в лотерею.
Мне очень жаль людей, пострадавших от вчерашнего взрыва. Я от всей души соболезную семьям погибшим. Я также желаю скорейшего выздоровления Бале, который находится в тяжелом состоянии. Но, если подумать. В нормальных странах, такую мразь, как Мосийчук, навряд ли приглашали бы на эфиры. Он не имеет ни морального права, ни образовательного ценза вещать что-то на широкую аудиторию. Но у нас, такие, как Мосийчук, не вылазят с ТВ каналов. На протяжении многих десятилетий и, даже, столетий, у украинского народа принудительно отбирали способность мыслить. Окончательным и победным результатом власти над украинским народом, будет рождение поколения с отсутствием функции мышления вообще.
Сначала пролетарские цари и их серые кардиналы от идеологии поставили перед нашими дедами и отцами дилемму – или ты дурак, или кандидат на отсидку. Потом бандитская власть, которая правит бал в Украине уже четверть века, опустила народ до своего уровня блондинок, тупых сериалов, таких же тупых шоу, которые владельцы каналов устраивают для купленных ими политиков, а также, понимания того, что красть – это не только нормально, но даже хорошо. Красть у тупого народа – это легко и весело! Именно поэтому каждый божий день и час на всех эфирах мы видим воров в галстуках, попугаев-политологов, орущих, что эти воры государственные деятели, и, конечно, самого главного вора, пообещавшего нам жить по-новому, но, вместо этого, вернувшего себе статус миллиардера в воюющей стране, а нас опустив в невиданную дотоле нищету.
Сейчас в палаточном городке выступает представитель Сената Голландии, политик и философ, который под дождем рассказывает нескольким десяткам украинцев, как можно было бы жить без огромной черной тучи тех продажных политиков во власти, которая застилает нам небо и горизонт. Но нам это не интересно. Наши мозги уже не могут осилить норму для развитого современного человека. У нас в домах включены телевизоры, откуда несется бесконечный поток словесного мусора, в котором слово “мосийчук” заменило мораль, здравый смысл, а, для некоторых, и самого Бога…
У Києві станом на 23 жовтня опалення увімкнули у 80% житлових будинків, які обслуговуються комунальними ЖЕКами.
Таку заяву зробив заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Петро Пантелеєв, але від неї киянам тепліше не стало.
У своїх повідомленнях у соцмережах кияни звертаються до КМДА, Київенерго та особисто до Віталія Кличка з вимогами включити нарешті опалення у місті, передають Патріоти України.
“Шановна меріє і особисто пане Кличко! Опалення досі нема ні в нас в будинку на Турівській (Поділ), ні в батьків на Мельникова. Як ви готувалися до зими? Діти мерзнуть!”, – пише Руслана Ковальчук.
“Скільки мільйонів проклять треба вивалити на Київенерго, щоб ця зараза згинула, загнулася, сконала, збанкрутіла – та просто перестала нарешті існувати як зараз?
Опалення включили всюди, крім кількох будинків, включаючи мій (жодних розритих труб навколо не-ма-є!).
Доповнення після візиту в “особистий кабінет” на сайті: опалення у буднику немає, а нарахування за опалення – о-па! – є! Від 11.10 справно “щьолкає”.
Але найбільше мене вибішує, що без будь-яких “зазрєній совєсті” ці скоти беруть плату за “гаряче водопостачання”, хоча вода із “гарячого крану” тече тупо холодна (ну, може градуси на три тепліша, ніж із “холодного” крану). Навіть через 40 хвилин очікування. Перевірено неодноразово.
А лічильник крутиться… рахує “кубометри” неіснуючого “гарячого водопостачання” за ціною трохи дешевшою від космічні подорожі.
Скільки можна най…ти людей? (Ця шарашкина контора навіть не тегається, тобто не підтягує сторінку при спробі їх затегати. Апд. А не тегаються вони, бо у них сторінка рос.мовою)”, – пише Ольга Іва.
“Новости с полей. Как и посоветовали в колл-центре, позвонила в мэрию именно сегодня, в день, когда, по заверению телефонистки, весь Киев должен быть “обогрет”. Але не так сталося, як гадалося. Теперь мне озвучили не только новую дата подключения тепла, но даже точное время!!!!! 27 октября 23.00″, – зазначає Юлія Гресь.
“Київенерго, рєбят, ну як так можна? Включити опалення в найтепліший день осені і вимкнути його (разом з гарячою водою) як тільки стало реально холодно?????”, –пише обурено Аліна Волкова.
“Київенерго таки унікальна компанія. Вчора в обід просто не повірила своїм очам/відчуттям. Батарея гаряча! В перший день опалювального сезону! Такого не було ніколи – щоб на Борщагівці ввімкнули не останнім) АЛЕ диво тривало недовго. Вже о 19:00 моя “улюблена” контора вимкнула і батареї, і гарячу воду. До слова – 5 місяців цієї самої гарячої води не було ( у мами моєї – 7 і немає досі). Святошинський район – “кращий” район в Києві”, – пише Юлія Бойко.
“В квартирі неймовірний дубар – холодніше аніж на вулиці. Вода гаряча – зась також. Всі спокійні виправдання відсутностей закінчилися. Я – зла”, – пише Людмила Кліндухова.
“Мені дуже приємно, що комунальні служби заощаджують наші гроші та не вмикають опалення у нашому будинку, але хто буде піклуватись про здоров’я моє та членів моєї сім’ї? Я такого ще не пам’ятаю! На вулиці холодина, в квартирі також, вже 26 жовтня, а батареї вдома холодні”, – пише Nataliia Koptienkova з Шевченківського району.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Державний департамент США оновив список російських компаній, щодо яких діє заборона на співпрацю американському бізнесу та іноземним підприємствам. Їх офіційно затвердив державний секретар США Рекс Тіллерсон, йдеться на сайті Держдепу США, повідомляють Патріоти України.
Загалом мова йде про компанії оборонного та розвідувального секторів уряду Російської Федерації. Однак весь перелік компаній, які потрапили під санкції поки не оприлюднено.
При цьому видання The New York Times опублікувало список компанії Росії, проти яких застосовані санкції. Загалом їх 39, серед яких концерни “Алмаз-Антей”, “Клашников”, “Уралвагонзавод”, “Іжмаш”, корпорації “Оборонпром”, “Ростех”, авіабудівні компанії “МіГ”, “Сухой”, “Туполев”, “Російські гелікоптери”, спецслужби ФСБ, СВР та інші. При цьому список компаній може змінитися.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Лидер Радикальной партии Олег Ляшко использует покушение на своего соратника Игоря Мосийчука и смерть его охранника для того, что бы обвинить Саакашвили в возможной организации этого преступления, а это говорит о его беспринципности и дерьмовости, как человека.
Таким мнением поделился известный украинский журналист, редактор программы «Деньги» Александр Дубинский в своем новом видеоблоге.По словам медийника, совершенно понятно, в чьих интересах Ляшко занимается грязной проституцией.
– Саакашвили оппонент Банковой и Порошенко и нельзя сбрасывать со счетов тот факт, что это указание Порошенко через Ахметова, который, как известно, финансирует Ляшко. Допущу, что сейчас Олега Валерьевич сильно боится, ведь Мосийчук является одним из кассиров Ляшко, он собирает деньги с бизнеса в интересах лидера партии. В свое время Генпрокуратура уже публиковала видео о том, как он вымогает деньги. Очень вероятно, что в этот раз Мосийчук взял деньги не у того человека, либо не выполнил условия и кинул. Это явно не «кремлевский след», не того масштаба человек.
Встановлення пам’ятника отаману УНР Симону Петлюрі, яке відбулося у Вінниці 14 жовтня, сколихнуло українське суспільство.
Гострі дискусії та суперечки заповнили простори соцмереж, адже частина користувачів зраділа черговому прояву патріотизму, бодай у формі встановлення монументу, а інша частина – гнівно плювалася, посилаючись на широко відоме припущення, що Симон Васильович – затятий антисеміт.
Фото – Зеркало Недели
Обурення фактом встановлення пам’ятника у Вінниці дійшло аж до ізраїльського Кнесету, де одна із депутаток, Ксенія Свєтлова, представниця «Сіоністського табору» офіційно звернулася до вінницького мера Сергія Моргунова та посла України в Ізраїлі Геннадія Надоленка з вимогою, аби монумент прибрали з єврейського кварталу Вінниці.
Навіть російський президент Володимир Путін не оминув своєю увагою цю подію, котра має, здавалося б, радше містечкове значення. Лідер Кремля вчергове нагадав про єврейські погроми українського отамана, відзначивши, що український народ зовсім не прагнув увіковічення пам’яті про цього історичного героя у монументі. За його словами, за встановленням пам’ятника Петлюрі у Вінниці стоять провладні структури.
Першими обурилися вінницькі євреї
Одним із перших, хто публічно висловив свою позицію стосовно встановлення монументу у єврейському кварталі Вінниці, став фотограф та блогер Зорій Файн.
Зорій Файн. Фото – ФБ
«Я вважаю недоречним сьогодні встановлювати пам’ятники сумнівним персонажам історії, таким, як Петлюра. Тим більше, що ще живі нащадки постраждалих у ті буремні часи, і цей пам’ятник є плювком їм у душу. Суд у Парижі у 1927 році, спираючись на свідчення постраждалих, повністю визнав його провину та виправдав людину, яка його вбила. Ніяких інших серйозних судових або наукових зібрань з цього приводу за майже сто років не проводилося. Я, як законослухняний громадянин, готовий визнати будь-які висновки з цього приводу кваліфікаційної комісії, в яку будуть обов’язково залучені міжнародні експерти. Думку наших доморощених фахівців ми знаємо», – написав у соціальній мережі «Фейсбук» Зорій Файн.
Звинувачуючи Петлюру, він посилається на спогади членів власної родини, якій довелося пережити єврейські погроми. Також він опублікував лист Жаботинського від 11 жовтня 1927 року в редакцію газети «Последние новости», позиція якого повністю співпадає з поглядами Файна: «Петлюра був главою українського уряду і української армії протягом двох років і більше; майже весь цей час тривали погроми; глава уряду і армії їх не придушив, винних не покарав і сам у відставку не подав. Значить, він прийняв на себе відповідальність за кожну краплю пролитої єврейської крові».
Фото – lechaim.ru
Є свідки погромів
Скандальний пост вінницького фотографа прокоментувала американська письменниця Олена Цвелик: «Коли я прочитала пост Зорія про відкриття пам’ятника Петлюрі, я згадала своїх рідних із Брацлава, загиблих з «милості» Петлюри і його отаманів. Моя бабуся, Белла Красноштейн, разом з батьками та молодшим братом пережила у Брацлаві 14 погромів, під час одного з яких померла її молодша сестра Етель; петлюрівцями був убитий і наш родич, Борис Каган. А 7 травня 1919 року, коли не «повстанці», а місцеві селяни прийшли до Брацлава й зайнялися вбивством євреїв і грабунком їхньої власності, були вбиті кузен мого прадіда Нісон Красноштейн і його дружина Етель. Їхні надгробки можна побачити на старому єврейському кладовищі Брацлава поруч із пам’ятниками на могилах Ісроеля Авербуха та його дружини і дочки. Ви запитаєте, до чого тут Петлюра? Так до того, що він був керівником УНР, і на ньому і його отаманах лежить відповідальність за вбивство невинних людей. І прості селяни не приїжджали б громити євреїв, якби знали, що влада за це суворо покарає. А влада не діяла, і ми мали те, що мали».
Конфлікт через отамана – наслідок пропаганди СРСР
Пам’ятник Симону Петлюрі встановили навпроти будівлі обласного радіо 14 жовтня – на Покрову, у День захисника України. Автор скульптури – вінницький митець Володимир Оврах. Замовник – меценат Сергій Капуста.
Рішення щодо встановлення прийняла наукова спільнота істориків Вінниці, мотивуючи його тим, що фігура отамана УНР вже давно перейшла фазу несприйняття соціумом.
«Ця постать точно не знаходиться на першому місці у списку історичних персон, що поляризують українське суспільство. У нас є набагато «гостріші» персонажі: наприклад, Бандера чи Шухевич. Ми сподівалися, що особа Петлюри вже пройшла етап несприйняття українським суспільством. Але, можливо, десь і помилялися. Скоріш за все таке ставлення до відкриття пам’ятника Петлюрі у Вінниці зумовлене слабкою обізнаністю та існуванням у головах багатьох людей уявлень ще радянської доби – зокрема йдеться про те, що Симон Петлюра – антисеміт і вся його діяльність зводилася виключно до єврейських погромів», – розказав журналісту видання Persona.Top директор Державного архіву Вінницької області, доктор історичних наук, професор Юрій Легун.
Юрій Легун. Фото – ФБ
Історик Ігор Бігун, порівнюючи представника УНР Петлюру з провідником ОУН Бандерою, також відзначив, що Петлюра значно прихильніше сприймається українцями.
«Приміром, коли у 2008 році в центрі Києва з’явилася вулиця Петлюри, то не було такого суспільного резонансу, як із проспектом Степана Бандери у 2017-му. І та вулиця спокійно пережила чотири роки правління Януковича і «Партії регіонів», і ніхто її не чіпав», – згадує Ігор Бігун.
Відзначимо, що у Вінниці після декомунізації низка вулиць стала носити імена видатних українців та діячів часів УНР: отамана Якова Шепеля, міністра УНР Івана Огієнка, генерала Марка Безручка, полковника Якова Гальчевського, сотника Миколи Битинського, героїв Крут і самого Симона Петлюри.
«Якихось помітних протестів проти цих найменувань помічено не було. Інша річ, коли ми говоримо про Росію та її агентів – там панівний дискурс однаково непримиренний до обох українських діячів: і до Бандери, і до Петлюри. Крім того, якась частина громадян України ще живе в полоні радянських стереотипів про «Петлюру-антисеміта» чи «Петлюру-русофоба». Трапляються абсолютні нісенітниці, коли Симона Петлюру звинувачують у тому, що він нібито після Другої світової війни в Галичині вчительок вішав», – пояснює причини несприйняття постаті отамана УНР науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.
Ігор Бігун. Фото – Радіо Свобода
Петлюру не сприймають євреї, а не українці
За словами директора Державного архіву Вінницької області Юрія Легуна, постать отамана УНР поляризує не саме українське суспільство – тут радше йдеться про несприйняття його частиною єврейської громади. Причому у Вінниці незадоволені пам’ятником лише окремі представники єврейської общини, організованого спротиву не було – можливо, тому, що й самих євреїв, на жаль, залишилося мало.
На думку наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху Ігоря Бігуна, імовірно, чимало євреїв знають про Петлюру лише те, що про нього розповідали в радянські часи.
«Не варто також забувати про те, що після Голокосту єврейська спільнота дуже гостро сприймає будь-які вияви антисемітизму, діючи часто за принципом «найкраща оборона – це напад». Це призводить до того, що шквал критики можна, не розібравшись, скерувати на людину, яка проти євреїв ніколи не виступала. Немає жодного документа, в якому б Петлюра наказував чинити погроми чи схвалював їх. Зате є документи, що засвідчують, як Головний отаман боровся як із самим цим явищем, так і з погромниками».
Чому монумент встановили у Вінниці
Встановлення пам’ятника, на думку професора Юрія Легуна, було цілком логічним та виправданим кроком.
«Вважаю, що з історичної точки зору відкриття пам’ятника було доцільним, адже ми святкуємо сторіччя Української революції, а Симон Петлюра прямо пов’язаний з Вінницею – тут перебувала Директорія УНР. Тому серед істориків Вінниці не було жодних сумнівів, що у річницю революції варто відкрити пам’ятник Петлюрі. А виступ Путіна з цього питання лише підтвердив нашу абсолютну правоту!».
Пам’ятник Симону Петлюрі, як стверджує редактор «Історичної правди» Ігор Бігун, може встановити будь-яке місто України, оскільки той був керівником усієї Української держави, яка офіційно включала навіть більше територій, ніж зараз.
«В Українській революції 1917—1921 рр. та службі УНР брали участь мешканці всіх регіонів України. І на Сумщині, і на Донеччині, і на Дніпропетровщині, і на Одещині, я вже не кажу про Правобережжя, ми знайдемо петлюрівців та історію їхньої боротьби за незалежну Україну», – говорить історик.
За його словами, доцільність спорудження пам’ятника у Вінниці можна пояснити тим фактом, що це місто певний час було тимчасовою столицею УНР. Після відступу Директорії з Києва під натиском Червоної армії влада евакуювалася до Вінниці й перебувала там весь лютий 1919 р. Загалом протягом 1919—1920 рр. Вінниця тричі побувала місцем розташування найвищих державних органів України. Очевидно, Симон Петлюра як керівник держави жив і працював у місті в той час.
«Засвідчити це пам’ятником, як на мене, хороша ідея як для вшанування самого Петлюри, так і для формування у вінничан історичної пам’яті, яка б ідентифікувала місто з традиціями визвольної боротьби УНР, а не УРСР і «совка» в цілому», – говорить Ігор Бігун.
Вінницькі євреї були в рядах армії УНР
Зокрема, історик нагадав, що окрім згаданих Шепеля і Гальчевського, Вінниччина дала Армії УНР таких воєначальників, як підполковник Олександр Кузьмінський, полковник Олександр Волосевич, генерал-хорунжий Микола Яшниченко, генерал-майор українізованих військ Центральної Ради Яків Гандзюк тощо.
«Та що вже говорити – у самій Вінниці в 1897 р. народився, мабуть, найвідоміший єврей в Армії УНР – сотник артилерії Семен Якерсон. Він, до речі, дуже цікаво зазначив свою ідентичність в анкеті старшини: національність — українець, віросповідання – юдей», – розповідає Ігор Бігун.
Фото – ЯкерсонФото – ЯкерсонФото – Якерсон
Не хочуть розв’язати вузол політичних міфів?
Медійники, активісти та лідери думок Вінниці мають різні точки зору щодо встановлення монументу одному з очільників Української Народної Республіки. Зокрема, радіоведучий Вадим Василенко в соцмережі відзначив, що присутність пам’ятника Головному отаману у нашому місті, на вулиці його імені, у дворі будинку, де містилася його канцелярія (нині це приміщення Вінницького обласного радіо) є самозрозумілим.
Вадим Василенко. Фото – ФБ
«Для мене насамперед це вулиця, якою ходжу, будинок, у якому працюю. Відкриття монументу – досить скромного, але художньо цілісного, тут і тепер не було несподіванкою: коли ж, як не тепер, і де ж, як не тут? Не стала несподіванкою і реакція зрозуміло кого, зрозуміло чому, але незрозуміла мовчанка істориків і журналістів, як і дивні відмовки місцевих ЗМІ від «небезпечних питань». Не менш дивні судження й псевдоекспертів, яких усе ж впустили у публічне мовлення: від фотографів до підприємців і голів організацій різного штибу й масштабу – і жодного, таки жодного фахового голосу (а в місті працюють два історичних факультети з відповідними кафедрами та фахівцями!)», – написав у мережі «Фейсбук» радіоведучий.
За його словами, наразі навколо монументу вирує шквал брехні та побрехеньок, і немає жодної серйозної спроби розв’язати вузол політичних міфів: «Безголоса історія та мова фактів капітулюють перед голослівною публіцистикою».
Петлюра – не герой, щоб стільки про нього сперечатися
Журналіст, блогер, лікар Олег Левадний переконаний, що монумент не є настільки суспільно важливим, аби так затято його обговорювати.
«Петлюра не поляризує суспільство. До нього, власне, і діла не було нікому. Непослідовний політик, бездарний полководець, що не контролював навіть власну армію. У цьому контексті вважати його національним героєм, вартим пам’ятників, – це просто не поважати ні себе, ні націю, ні реальних героїв-українців.
Розділила суспільство не сама особистість отамана, а цинічне і глузливе розміщення скульптури посеред старої єврейської слобідки», – вважає Левадний.
За його словами, Петлюра з його військами став символом єврейських погромів в Україні, у яких загинули десятки тисяч мирних жителів: «Нагадаю: існують документально підтверджені та доведені у суді живими свідками факти його злодіянь. Тому цей пам’ятник – це просто плювок в обличчя всім нащадкам тих, хто постраждав від його банди вбивць і мародерів. Причому плювок добре обдуманий і спрямований на свідоме приниження людей і демонстрацію того, хто тут головний».
Історики спростовують обвинувачення проти отамана
Редактор «Історичної правди» Ігор Бігун стверджує, що висунути звинувачення у злочинах отаману УНР не можна, адже закиди щодо антисемітизму та русофобії виглядають сумнівно, оскільки історики давно вже їх спростували.
«Відомо, що процес над убивцею Петлюри Соломоном Шварцбартом був зрежисований ДПУ УРСР, а сам убивця з імовірністю 90% був агентом цієї спецслужби. Тобто це точно не була особиста помста за єврейські погроми, ба більше – Армія УНР була далеко від міста Балти, коли там навесні 1919 р. нібито загинула сім’я Шварцбарта», – пояснює історик.
Документи доводять непричетність Петлюри до вбивств євреїв
Уже 11 січня 1919 р. Директорія УНР за підписами її членів видала звернення до козаків і євреїв із засудженням погромів у Житомирі та Бердичеві. А 28 січня 1919 р. Симон Петлюра в телеграмі до коменданта станції Миргород вимагав розслідувати грабунки єврейського населення українськими вояками і притягти винних до відповідальності. Рада Народних Міністрів УНР 27 травня 1919 р. ухвалила закон про утворення Особливої слідчої комісії для розслідування єврейських погромів. А 8 червня 1919 р. Головний отаман Симон Петлюра та начальник штабу Дієвої армії Василь Тютюнник розіслали у війська телеграму «Смерть погромникам», у якій закликали розстрілювати провокаторів, які підбурюють до погромів. Відозва Головного отамана «Проти погромів» датується 27 серпня 1919 р., а 18 лютого 1921 р. Петлюра особисто пожертвував 18 тисяч польських марок на допомогу євреям-біженцям, про що є відповідна розписка міністра єврейських справ Пінхоса Красного. У листі до військового міністра УНР від 4 січня 1922 р. Симон Петлюра писав про те, що питання надання старшинських звань євреям слід розв’язувати позитивно, бо «по законах наших ми не маємо права робити якісь обмеження для жидів».
«Документи і дослідження засвідчують, що ще від самого початку Української революції Симон Петлюра приязно ставився до єврейського національного руху. Наприклад, у листопаді 1917 р. Петлюра як генеральний секретар військових справ дав згоду Київському союзу євреїв-воїнів на «євреїзацію» деяких військових частин російської армії на теренах Київського військового округу. На посаду комісара єврейських справ при КВО 13 грудня 1917 р. призначили прапорщика Авраама Лапідуса», – розказує Ігор Бігун.
Ось один із документів, який, на переконання істориків, розвінчує міф про Петлюру-антисеміта.
Фото – ГДА СБУ Спр. 74760, т.10. – арк.5
Погроми дійсно були
Водночас в обстановці загального хаосу, воєнного насильства та частої зміни влади на українських землях влада УНР не мала змоги повністю контролювати ситуацію. Тому євреї справді потерпали від сваволі різних армій та формувань, які прокочувалися Україною. Серед війська УНР також траплялися командири та підрозділи, які чинили погроми.
«Здебільшого це були учасники стихійних повстанських загонів, які влилися в армію під час повстання проти гетьмана. Наприклад, погром в Овручі на Житомирщині вчинив отаман Козир-Зірка в січні 1919 р. За особистим наказом Петлюри його заарештували й засудили до смертної кари влітку того ж року. Правда, через те що м. Кам’янець-Подільський, де отаман сидів у тюрмі, захопили білогвардійці, отаману вдалося звільнитися. Згодом він перебіг до більшовиків», – розповідає редактор «Історичної правди».
Убивці євреїв перебігали до різних воюючих армій
Отамани Никифор Григор’єв, Ілько Струк, Соколовський, Ангел та деякі інші теж по кілька разів міняли прапори, під якими воювали. Той же Григор’єв спершу підтримував УНР, потім, у лютому 1919 р., повстав і приєднався до більшовиків – став командиром бригади Задніпровської дивізії Червоної армії. Але і в більшовиків йому не сподобалося, тож у травні 1919 р. він збунтувався і проти них. Загони Григор’єва, що певний час контролювали Причорномор’я, «прославилися» єврейськими погромами. Це стало одною з причин, через які Григор’єва вбили махновці.
Ігор Бігун вважає, що не можна покладати на Петлюру відповідальність за чужі злочини.
«Безумовно, за цих безпринципних і напівкримінальних діячів ані Симон Петлюра, ані командування Армії УНР відповідати не може, – каже історик. – Крім того, відомо, що левову частку погромів учинили білогвардійці зі Збройних сил Півдня Росії, які в другій половині 1919 р. контролювали більшу частину України. Офіційна позиція керівництва (генерал Антон Денікін) щодо євреїв була негативною».
Фото – Statehistory.ru
Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун упевнений, що звинувачення Петлюри в антисемітизмі є абсолютно безпідставними.
«Усіма доступними йому засобами Головний отаман боровся з єврейськими погромами, допомагав жертвам погромів та співпрацював з прогресивними єврейськими колами. Кількох неконтрольованих воєначальників, винних у погромах, влада притягнула до відповідальності. Найбільш показовий випадок – страта у травні 1920 р. отамана Івана Семесенка (Семосенка), винного в погромі у місті Проскурові (Хмельницькому) в лютому 1919 р», – відзначає історик.
Наразі вінницькі євреї вирішили сісти за стіл переговорів з істориками, зокрема з представниками Центру історії Вінниці. Чи вдасться їм досягти консенсусу – покаже час.
Легкою ходою десантник Дмитро Перцев крокує коридором, хоч ще три тижні тому, не міг і кроку зробити без милиць.
Після складного поранення, отриманого у серпні 2016-го у зоні АТО боєць і не сподівався, що зможе ходити, як і раніше. Усе змінила операція, яку провели в Ізраїлі
«Сподіваюся, що почну потроху бігати, бо вже у футбол пропонують грати. Взагалі нога – дивовижно. Нічого навіть не болить після операції. Лікар сказав, що операція була надскладною, і якби не зробили операцію, за 2 роки я міг би втратити ногу взагалі», – розповідає Дмитро Перцев.
Десантник розповідає, він був готовий змиритися з діагнозом, бо українські лікарі не бралися за таку складну операцію.
«Мені сказали, що це осколки не можуть дістати. А там, як виявилося, вся проблема у перебитих нервових закінченнях. Тому слава Богу, що зробили», – говорить він.
Оплатити лікування десантника в Ізраїлі вирішив нардеп Борислав Розенблат. Він знайшов клініку і оплатив операцію вартістю понад 30 тисяч доларів.
«Для мене його історія була типова, як у багатьох людей, які отримали поранення на фронті. Але сьогодні він живе зі своєю дочкою, і для дочки найголовніше – щоб була якась опора. Нашому фонду захотілося зробити все для того, щоб Дмитро повернувся до свого життя і мав можливість дати раду не тільки собі, але і родині», – розповідає Борислав Розенблат.
Донька десантника не приховує: вона хвилювалася і чекала на повернення батька після операції.
«Ми кожного дня спілкувалися, одним з перших запитань було, як він там їсть. Дуже раді», – розповідає Даша.
Радіє одужанню Дмитра і волонтерка Юлія Толмачова, яка і сама у березні отримала поранення у зоні АТО.
«Востаннє ми бачилися з Дімою на промзоні, коли тривали дуже важкі бої. Згодом мені сказали, що він важко поранений. Потім я бачила Діму вже на милицях, постійно спостерігала, як йому важко пересуватися. Було боляче дивитися, бо я бачила, як на «промці» вони бігали, як вони з позиції на позицію перебігали, а тут такий контраст. І тут раптом Діма мені говорить, що є така можливість, фонд Розенблат оплачує операцію в Ізраїлі. Ось результат ми чудово бачимо – він повернувся на своїх ногах. Коли він вперше написав мені, що після операції встав на ноги, я подумала: Бог є на світі», – говорить Юлія Толмачова.
Борислав Розенблат розповідає – поставивши на ноги Дмитра, його фонд планує оплатити операцію Юлії Толмачовій.
«Я пам’ятаю нашу розмову, коли ми були у шпиталі, я тоді пообіцяв, сказав: не хвилюйся за своє обличчя, ми зробимо все як у кращому голівудському серіалі. Ми зробимо операцію і, я думаю, що буде найгарніше, коли її обличчя буде без поранень. Я не хочу зараз анонсувати, але ми це зробимо», – повідомив нардеп.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
