Статті

Військові журналісти Збройних сил України 16 лютого вперше відзначатимуть своє професійне свято.

Про це повідомив у Facebook міністр оборони Степан Полторак.

“Це заслужене вшанування мужності та героїзму військових журналістів, які від перших днів ворожої агресії були поруч із нашими військовослужбовцями у найгарячіших місцях українського спротиву. І подвиг українського солдата трагічно й символічно переплівся із місією військового журналіста, також здатного на самопожертву заради мирної та успішної перспективи для власної країни”, – написав міністр.

Він пояснив, що 16 лютого 2015 року неподалік від міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор редакції телебачення телерадіостудії Міністерства оборони України “Бриз” капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін. Він до останнього подиху продовжував вести зйомку подій, з честю виконавши як військовий, так і журналістський обов’язок. “Саме тому 16 лютого віднині є днем вшанування професійної доблесті військових журналістів”, – наголосив міністр.

Полторак зауважив, що потрібно дякувати цим людям за те, що вперше у воєнній історії вони реально та практично взялися за захист інформаційного суверенітету України. “Саме військовим журналістам ми завдячуємо тій спільній та ефективній інформаційній протидії ворогу, яку вдалося організувати разом із представниками українських та закордонних засобів масової інформації”, – додав міністр. Про героїзм захисників України завдяки військовим журналістам дізнався і дізнається весь світ, зазначив він.

“Вітаю військових журналістів із професійним святом! Вірю, що разом ми наближаємо Перемогу!” – написав Полторак.

Як відомо, у 2014 році під Луганськом загинув журналіст Укрінформу Олег Задоянчук. Він був першим мобілізованим українським журналістом. Його вбито під час обстрілу в селі Дмитрівка Новоайдарівського району. Обстріл здійснювався із системи “Смерч” з території РФ.

ukrinform.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Міжнародний порядок руйнується, а загроза серйозних конфліктів зростає. Таким бачать міжнародне становище організатори Мюнхенської конференції з безпеки в доповіді, яку оприлюднили з нагоди відкриття цьогорічного форуму.

Експерти з безпеки рідко є оптимістами, так само як і звіти з питань безпеки нечасто випромінюють оптимізм. Це ж саме стосується і нової доповіді Мюнхенської конференції з безпеки, оприлюдненої з нагоди початку форуму в баварській столиці. Цьогорічна мюнхенська конференція відбувається з 16 до 18 лютого. У документі під назвою “До прірви й назад?” наголошується на тому, що над світом знову нависли нові загрози. Як пише уже у вступі до звіту голова мюнхенської конференції Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger), торік світ “занадто близько” підійшов до межі серйозних збройних конфліктів. При цьому Ішинґер вказує на дедалі більш небезпечну гру м’язами, яку демонструють Північна Корея та США, на дедалі більше суперництво між Саудівською Аравією та Іраном та незмінно високу напругу у відносинах між НАТО та Росією у Європі.

Самоусунення США

Як і в три попередніх роки, доповідь готує підґрунтя, яке задає напрямок дискусій під час Мюнхенської конференції з безпеки. Нинішня доповідь значною мірою є продовженням того, про що говорилося у минулорічному документі. У лютому 2017 року автори вже застерігали, що США – за тоді ще нової адміністрації Дональда Трампа – можуть відмовитися від своєї ролі гаранта міжнародної безпеки та зробити свою зовнішню політику однобічнішою чи навіть націоналістичнішою. У цьогорічній доповіді з безпеки констатують саме це: США відсторонюються від своєї ролі світового лідера.

Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфґанґ Ішинґер застерігає, що світ занадто наблизився до нового конфліктуВольфґанґ Ішинґер застерігає, що світ “занадто” наблизився до нового конфлікту

Сполучені Штати проявляють мало інтересу до розбудови регіональних та глобальних інституцій, котрі встановлюють правила формування міжнародних відносин. США, схоже, розпрощалися з політикою, що ґрунтується на спільних цінностях, зауважують у доповіді. Для Сполучених Штатів спільні інтереси стали важливими лише в деяких питаннях. Це супроводжується суттєвим зменшенням інтересу до дипломатії: бюджет американського МЗС значно скоротився, водночас видатки на оборону зросли. Автори доповіді цитують американського експерта із зовнішньої політики Джона Ікенберрі, який констатує: “Найпотужніша держава світу почала саботувати світовий порядок, встановлений нею ж самою”.

Безпека європейців у їхніх руках

Для європейців це, серед іншого, означає необхідність більше, ніж раніше, самим піклуватися про власну безпеку. У доповіді згадується зауваження канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel), зроблене після візиту до Німеччини американського президента Дональда Трампа у травні 2017 року: “Часи, коли ми могли повністю покластися на інших, певною мірою минули”. Тепер, як зауважила канцлерка, європейцям слід було б “справді взяти свою долю у власні руки”.

Дональд Трамп та Анґела Меркель у Гамбурзі - у рамках візиту американського президента до НімеччиниДональд Трамп та Анґела Меркель у Гамбурзі – у рамках візиту американського президента до Німеччини

Під цим маються на увазі і вищі видатки на оборону. Якби всі країни Євросоюзу та Норвегія справді дотримувалися цілі віддавати два відсотки свого ВВП на військові потреби, то видатки на оборону до 2024 року зросли б майже на 50 відсотків – до 386 мільярдів доларів США. Але щоб європейські збройні сили стали ефективнішими, вони мають бути пов’язані між собою мережею. Автори доповіді вказують на брак такої мережі та брак дигіталізації. Але лише щоб закрити ці прогалини, знадобиться виділення додаткових коштів. Крім того, як зазначається, необхідно також консолідувати широко розгалужену європейську оборонну промисловість.

Тим не менше, у доповіді визнається початок інтеграційного руху європейських країн у питанні оборони: 25 країн-членів ЄС вирішили координувати свою оборонну політику та політику безпеки в межах нещодавно заснованої постійної структурної співпраці – PESCO. Франція та Німеччина, своєю чергою, хочуть спільно розробляти нове покоління літаків-винищувачів. А французький президент Еммануель Макрон взагалі є прибічником ідеї створення спільної європейської армії.

Зміни клімату, конфлікти та міграція

Нова доповідь Мюнхенської конференції є своєрідним продовженням того, про що говорилося у минулорічній, також і з інших питань. У 2017 році автори вже приділяли багато уваги питанням клімату та міграції. У доповіді висловлюється жаль, що США вийшли з паризької кліматичної угоди і що в своїй нещодавно оприлюдненій національній стратегії з безпеки Сполучені Штати більше не вважають зміну клімату загрозою для безпеки.

Також у цьогорічному документі нагадується, що 2017-й рік та два попередні роки належать до найспекотніших з початку дослідження клімату та позначилися катастрофічними штормами, засухами і повенями. Водночас доповідь вказує на зв’язок між змінами клімату та конфліктами. Як зазначається, кліматичні зміни сприяють загостренню конфліктів. “Продовження численних довготривалих збройних протистоянь було однією з основних причин міграції, переміщення та голоду”, – зазначають автори дослідження у розділі, присвяченому Африці та міграції.

dw.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

А комусь вручили нагороду .

Дуже приємно було отримати нагороду! Бажаю Вам всього найкращого і дякую за підтримку!

#НагородаА комусь вручили нагороду ;). Дуже приємно було отримати нагороду! Бажаю Вам всього найкращого і дякую за підтримку!СЛАВА УКРАЇНІ!

Posted by Артур Киреев on Donnerstag, 15. Februar 2018

СЛАВА УКРАЇНІ!


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

 

Неделю назад экс-директор “Новой Пошты” Максим Рабинович был назначен заместителем гендиректора по развитию бизнеса “Укрпошты”. Delo.UA расспросило его о причинах перехода к конкуренту НП

Неужели с “Новой поштой” не было non-compete?

Формального non-compete (соглашение о неконкуренции) не было. С момента, когда я покинул НП, прошло уже пол года, поэтому мой внутренний моральный non-compete выдержан. Важно также сказать, что в “Укрпоште” направление “посылки”, которое для НП формирует почти всю бизнес-идеологию, занимает всего около 10%  в объеме бизнеса, поэтому говорить о прямой конкуренции не совсем актуально.

Ты знаешь своего нынешнего шефа не один год. Расскажите как вы узнали друг друга, что думал о нем как о профи, когда не работал под его началом и какие из его характеристик помогли твоему выходу на место заместителя.

С Игорем Смелянским мы действительно знакомы довольно давно. Познакомились, когда я еще работал в структуре ДТЭК. Мы всегда находили наши личностные качества и ценностные ориентиры схожими. Находясь в моей сегодняшней профессиональной и финансовой позиции, я после завершения профотношений с НП к моему собственному ОГРОМНОМУ удовлетворению мог себе позволить не мчать в поиске новой работы или бросаться на какие-то неоднозначные для меня предложения, а дать себе время обдумать и почувствовать, чем же интересно заниматься дальше. И мое недавнее персональное открытие свелось к тому, что мне не интересно составлять список dream-компаний или брендов, где хочется работать.

Мои сегодняшние профессиональные навыки позволяют, по большому счету, поднимать и развивать что угодно, отрасль не имеет решающего значения, разве что включаются какие-то внутренние преференции.

Реально — важно то, с кем это делать, человек или люди, которые рядом — вот мой нынешний драйвер.

В этом контексте Игорь и вся команда “Укрпошты” оказались теми людьми, совокупность качеств которых сыграли бОльшую роль, чем большинство рацио аргументов в др. предложениях.

Работая на НП и получив Игоря как главу конкурента, ты допускал, что сегодняшняя ситуация и твой переход возможны? Тебя хантили в “Укрпошту” ранее?

В моменты, когда мы пересекались во время моей работы в НП, я очень четко обозначал мои приоритеты и границы. Тогда переход в Укрпошту мной не рассматривался по нескольким причинам:

а) мои внутренние принципы перехода к конкуренту (пусть и косвенному);

б) задачи, которые передо мной стояли в НП, и которые я должен был и хотел довести до логической реализации.

Что стимулировало попробовать себя в “главной почте страны”? Ты же не был в первом эшелоне бизнеса, ринувшегося спасать власть и госорганы. Почему почта и почему сейчас?

Возможно, разочарую кого-то, сказав, что роль спасателя госорганов  — вообще не мое амплуа и не мотивирует меня. Я рассматриваю свой приход в “Укрпошту”, как очень (ну вот очень!) серьезное приглашение в дело, где можно сделать революцию, а можно, при определенных обстоятельствах, не сделать ничего 🙂  Посылки пока что далеко не самый денежнообразуюший бизнес “Укрпошты” на сегодняшний день. У меня есть возможность участвовать в трансформации большой компании с разрозненными направлениями и пока не до конца  сформировавшимися бизнес-приоритетами в актив по управлению всеми теми ресурсами, которыми она обладает, сделать коммерчески привлекательным полноценным игроком логистического рынка.

Сейчас в структуре УП есть Департамент развития бизнеса с корпоративными клиентами, который возглавляет Анна Колесова. Кто же теперь кем руководит?

Должность, на которую я пришел, — новая, созданная недавно. В компании было два отдельных подразделения — ключевых клиентов и корпоративных клиентов, которые напрямую подчинялись директору. Сейчас актуализировалась новая (моя) должность, которая объединила и курирует оба этих направления.

Если у тебя все получится в должности, то кто и что почувствует через год к примеру? Какие планки планируешь взять? Что из customer experience будешь внедрять? И чем планируешь сформировать B2B очереди?

1) Отстроить систему продаж в B2B сегменте.

2) Поскольку продажи — это производная от продуктов, которыми обладает компания, то задача номер ноль — преобразовать продукты, сделать их максимально актуальными рынку, способными достигать конкретных цифр продаж, необходимых “Укрпоште” для того, чтобы быть полноценной компанией с коммерческим интересом.

На сегодня “Укрпошта” — это компания, которая обладает абсолютно уникальной инфраструктурой, по сути, базой для развития самых разных продуктов (не только в сфере логистики). Из “Укрпошты” можно сделать очень интересный коммерческий гибрид, который будет приносить большие деньги и активно конкурировать с компаниями и в других сферах (к примеру, финансовой).

delo.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пару лет назад мы часто читали как дембеля “героя АТО” переехали пьяные уе#аны. Потом зарезали/забили. Мы это читали ещё вот недавно.

Но ветер поменялся. Теперь мы читаем как люди с опытом БД убивают тех кто привык к безнаказанности, и привык не считаться с окружающими.

УБД опасен? Опасен для кого? Для вежливого соседа или для ох#евшего хама? С каких членов, дорогое панство, один человек должен терпеть хамство другого? Потому что вы покорность называете хорошим воспитанием, а застенчивость это культурное поведение?

Я сам неоднократно разнёс е#ла в брызги нетрезвым персонажам, за угрозы в мою сторону или дерзости в сторону пассажиров общественного транспорта, волей случая оказавшись рядом. До ножа дело не доходило, попросту не требовалось. Но если я столкнусь с ситуацией в которой мне потребуется инструмент для гарантированного решения вопроса, то не задумаюсь ни на секунду. И мой нож станет тем тонким мостиком, во которому уе#ки перейдут в пекло, поэтично выражаясь.

Ветер изменился, и обществу пора взрослеть, потому что решительных людей способных отстоять себя становится больше, и это становится нормой, хвала Аллаху.

Так что это не УБД социально опасен. Это бычью пора в стойло. Лейкоциты необходимы для здорового организма.

Александр Гунько


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні відбулось урочисте шикування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щороку 15 лютого ми віддаємо данину пам’яті загиблим в бойових діях, вшановуємо тих, хто пройшов крізь горнило війн, повернувся додому і знаходиться сьогодні поруч з нами. Ми, військові, як ніхто розуміємо які страждання та випробовування приносить війна. Серед нас чимало тих, хто з честю і гідністю їх витримали. Витримали завдяки вірності Військовій присязі, бойовому братерству! 

І сьогодні, коли наша країна проходить найжорсткіше випробування за усі часи своєї незалежності, нинішнє покоління воїнів доводить гідність на полі бою зі зброєю в руках на рідній землі у важкій боротьбі з російською агресією за право вільно жити в незалежній Україні.

Мав велику приємність вручити старшому лейтенантові Артур Киреев Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким він нагороджений відповідно до Указу Президента України № 403 від 5 грудня 2017 року за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Артур Киреєв – випускник академії 2013 року, а нині офіцеру Військового коледжу сержантського складу – як і багато інших випускників академії від самого початку бойових дій перебував на фронті, де командував ротою 93 окремої механізованої бригади. Підрозділ, яким командував Артур Кирєєв, брав участь у боях біля Пісок та Авдіївки. У листопаді 2015 року у бою біля Водяного Артур Кирєєв був важко поранений. Воїн мужньо переніс не одну операцію, і сьогодні він продовжує військову службу.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Також за значний внесок у розвиток обороноздатності нашої держави низка офіцерів та працівників були нагороджені відзнаками начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та начальника академії.

Павло Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Есть у Пиночета такая цитата про гражданских – “Когда приходит опасность они взывают к Богу и солдату. Когда опасность миновала – о Боге забывают, а солдата осуждают”… Это мне одну ситуацию напомнило..

Сама ситуация уже вроде бы всем известна – в Киеве, на остановке маршрутки произошло убийство. Военный убил гражданского. Ножом, специально для этой цели купленным в ближайшем магазине. Зарезанный гражданский – повар какого-то заведения в Одессе и член местного бойцовского клуба.. Или клуба боевых искусств (что по-моему один хер). По заявлениям знакомых был безобиден как агнец невинный. А причиной убийства беззащитного гражданского злобным воякой якобы было всего лишь замечание по поводу очередности захода в маршрутку. Кроме того, военный ЯКОБЫ был под действием наркотиков, что прямо на месте определил находившийся неподалеку знакомый убитого.. Вот так, прям, без экспертизы и анализов – взял и определил.. На глаз, так сказать. Надо же, какой опытный нарколог попался.. 
Далее новости и соцсети наполняются соболезнованиями и тоннами грязи в сторону военных. Что ж, это закономерно..

И только через пару дней появляются осторожные публикации в защиту офицера. Которого “беззащитный повар” пытался вытолкать из маршрутки ибо ему не понравилось наличие у парня УБД. Думаю, скорее всего офицер просто хотел уточнить у водителя условия проезда льготникам, а повару не понравилось – а какого это хера тут вояки со своими УБД шастают, мешают жить хозяевам жизни.. И судя по изображениям убитого, именно к “хозяевам жизни” он себя и причислял.. Посмотрите внимательно. Лощеная физиономия, самоуверенный взгляд, понтовые фотки в боксерских перчатках .. Знакомый типаж? И вот, “хозяина жизни” убивают.. Причем это делает военный, чья функция и смысл всей жизни (по мнению гражданских) – всячески их защищать. Типа, “пусть там себе воюют как хотят, лишь бы нам тут жить не мешали”.. Даю гарантию – если бы гражданского убил не военный, а другой гражданский – никакого резонанса бы не было.

Але маємо шо маємо,и я очень сильно сомневаюсь что убийство произошло на ровном месте. И приблизительно представляю как нужно было этому повару-рукопашнику психологически (а может и физически) ДОЕ#АТЬ боевого офицера, чтобы тот сорвался и пошел покупать нож.

А причина очень проста. ПРЕЗРЕНИЕ ГРАЖДАНСКИХ. Да, армия у нас занимает одно из лидирующих мест по доверию населения. Но это не говорит о том что у нас так уж сильно любят военных. Это значит что все остальные госструктуры любят еще меньше. А реально, к военным позитивно относятся наши близкие и неравнодушные люди. Есть еще категория фейсбуковых страдальцев, постящих слезливые коменты под новостями про потери, а также военные фотки на профессиональные праздники. И ВСЕ!!! Всем остальным – в лучшем случае ПО#УЙ!!! А в худшем – военных воспринимают как какой-то особо грязный и презираемый обслуживающий персонал. Для таких гражданских война происходит на другой планете и на экранах телевизоров. “Умному в армии делать нечего”. “Какой мне смысл идти умирать за интересы олигархов”. “Пусть идет в армию, если больше ни на что не способен”. Знакомые фразы??? Нее, в глаза этого не скажут… Зассут. Можно ведь и по морде выхватить. Но подумают. Или в фейсбуке напишут.

В современном обществе потреблядства, уважение завоевывается не моральными а материальными достижениями. Зарабатываешь мало – ты гавно. А военные у нас всегда зарабатывали не ахти, по крайней мере в соотношении необходимая квалификация/напряги по работк/получаемая зарплата. И человек, рисковавший жизнью на войне во благо этого общества воспринимается не с должным уважением, а скорее как странноватый дурачок-неудачник. В то же время, уважение выражается к тем, у кого больше денег, дороже тачка и толще харя. Они считают себя “хозяевами жизни” и не догадываются что жизнь (как и деньги и тачку) довольно легко потерять. Легче чем им кажется.

А военным в свою очередь тоже стоит задуматься. О том как защищать наши права. О том как организовывать связь и организовываться между собой. О том что человек уволившийся из армии все равно остается военным. О том что надо поддерживать друг друга. В службе, в быту, в тылу и на передовой. Надо обьединятся – для защиты, для поддержки, для самореализации. Для ведения бизнеса на гражданке, в конце концов. Ибо деньги военным тоже нужны. И когда в Украине появится полноценное военное сословие – армия будет ассоциироваться с успехом и престижем.
Я не судья, и даже не очевидец ситуации. Меня там не было. Я не знаю персонально никого из участников трагедии. Но я умею сопоставлять факты и делать выводы. Я не оправдываю убийство. И мне жаль что парня из 72 омбр посадят за необдуманный поступок. Но этот парень, ценой своей свободы послал четкий сигнал тем кто продолжает считать армию “низшей кастой”. Уважайте военных. Не хамите военным. Не нарушайте их права. Не угрожайте военным. И все будет хорошо.

Valeriy Ronin


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Якщо нардеп від Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко не спростує заяв про причетність секретаря Ради національної безпеки й оборони України Олександра Турчинова до афер із заводом “Краян”, у яких підозрюють мера Одеси Геннадія Труханова, Турчинов звернеться до суду.

Про це повідомила прес-служба секретаря РНБО.

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олександр Турчинов вимагає від народного депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка спростувати заяву, що гроші від оборудок із заводом “Краян” нібито були призначені секретарю РНБО, а не меру Одеси Геннадієві Труханову.

“Повідомляємо, що інформація, яка була розміщена депутатом Сергієм Лещенком у Facebook щодо “причетності” Олександра Турчинова до справ, які розслідує НАБУ стосовно чиновників одеської місцевої влади – є нісенітницею та брехнею”, – сказано в повідомленні.

У прес-службі наголошують, що “колишній журналіст” Лещенко, “намагаючись привернути до себе увагу гучними заявами, навіть не обтяжує себе хоча б вигадкою аргументів”.

“Використовуючи єдине наведене ним посилання нібито на “неофіційну інформацію від невідомих джерел”, можна зробити висновок про можливу причетність самого Сергія Лещенка до названих ним справ і його інтерес в цій справі. Лещенко має спростувати свої провокаційні заяви, в іншому випадку Турчинов звертатиметься до суду”, – додали у прес-службі.

13 лютого Лещенко написав у Facebook, що нещодавно на нього “неофіційно вийшли люди Труханова з історією, що гроші від цієї оборудки із заводом “Краян” були призначені не йому, а Турчинову з Дубовим (екс-нардеп Олександр Дубовой.  – “ГОРДОН”).

“Не знаю, хто тут правий – нехай установить слідство. Але що я можу сказати: пане Труханов, ми не знайомі й ніколи не спілкувалися. Але не вірте тим, хто обіцяє вирішити з НАБУ або вплинути на них через Америку. Якщо в афері були замішані названі особи, у ваших інтересах дати на них свідчення. Так буде краще і вам, і Україні”, – написав Лещенко.

Детективи Національного антикорупційного бюро України спільно із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали трьох осіб, підозрюваних у розтраті бюджетних коштів керівництвом Одеської міської ради, повідомила прес-служба НАБУ 13 лютого. Серед затриманих – один посадовець мерії та двоє керівників компаній. Прізвищ затриманих не вказують. У НАБУ також повідомили про підозру мера Одеси Геннадія Труханова, його заступника, директора департаменту комунальної власності, голову постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міськради, а також фізичну особу – оцінювача.

Провадження ведуть за статтею “привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” Кримінального кодексу.

Усі зазначені особи, на думку слідства, причетні до схеми із завдання збитків місцевому бюджету Одеси. У вересні 2016 року Одеська міськрада придбала будівлю заводу “Краян” за 185 млн грн у приватної структури, яка на початку 2016 року купила його на аукціоні, організованому ліквідатором підприємства, за 11,5 млн грн. Отримані від міської влади кошти фірма-продавець спробувала перерахувати компанії з ознаками фіктивності, стверджують у НАБУ.

26 грудня 2017 року Труханов пішов у відпустку до 18 січня, і відтоді на робочому місці не з’являвся. Він їздив у закордонні відрядження, а після їх закінчення брав нову відпустку. 12 лютого Труханов вийшов із чергової відпустки і поїхав у відрядження до Чехії.

14 лютого мер Одеси прилетів рейсом із Варшави в київський аеропорт Бориспіль, де його затримали прикордонники і передали детективам НАБУ. Правоохоронці також вручили Труханову повідомлення про підозру. Цього ж дня також затримали заступника мера Одеси Павла Вугельмана.

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Епізод 1.

Пам’ятате Анатолія Кашпіровського, нікому невідомого провінційного психіатра? Звичайний лікар-психіатр, яких тисячі було у СРСР раптом стає відомим на весь союз. Люди кидали роботу, зупиняли станки, хірурги відкладали операції на інший час. Всі сиділи і вдивлялися у сірі екрани, з яких на них вдивлявся провінційний психіатр, щоб позбутися енурезу, тберкульозу, або ліпоми. Воістину країна психів. Але тоді на це не було схоже. Тай по замислу теж. Це були навчання. Військові навчання.

Епізод 2. 

Біле братство.

У 1993 році Україну сколихнула новина про захоплення Софії Київської сектою Біле братство. Звідки вона взялалась – ніхто не знає. Секта була досить агресивною. Есхатологічний напрямок, який притаманний будь-якій релігійній тоталітарній ідеології. У своїй діяльності використовували гіпноз. Деякі адепти досі не виведені з цього стану. Юрій Кривоногов і Марія Цвігун відбули невеликий термін покарання і подались…. до Росії.
Це теж були навчання. Справжні військові навчання ворожих спецслужб на нашій території. Якщо бути точним – експеримент.

Кашпіровським випробовували можливість впливу на населення через телевізор, а “Білим братством” через релігійний фактор. Навчання пройшли успішно. Випробування нових технологій для застосування у війні було проведено.

Я поки що не знаю назви цих операцій-експериментів та хто їх проводив, але це те, що на поверхні. Ми бачимо вплив телебачення на російське населення (певна інформаційна матриця), який у 2013-2014 роках став ключовим. І ми бачимо як російські спецслужби використовують релігійний фактор (московський патріархат) у сьогоднішній війні проти України. Культурно-релігійна матриця. Теж агресивна, теж про кінець світу, не виключаю і НЛП.

Це лише очевидні речі… Те що на поверхні. А скільки нам ще доведеться дізнатись після всього… Гадаю, дуже багато чого….

Костянтин Холодов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Стали известны фигуранты показательной истории об уничтожении некогда суперпривлекательного госактива.

Во второй половине 2017 года Лондонский арбитраж принял предварительное решение в деле об украинском телекоммуникационном операторе Укртелеком.

Истцом выступила малоизвестная кипрская компания Raga Establishment Limited. В прошлом она называлась Epic telecom invest, была дочерним предприятием австрийского фонда EPIC. И владела украинской компанией ESU, которая за $1,3 млрд купила весной 2011 года у Фонда госимущества (ФГИ) Укртелеком.

Приватизация вышла скандальной – актив приобрела неизвестная компания на конкурсе, в котором, кроме нее, никто не участвовал.

Через два года группа СКМ миллиардера Рината Ахметова перекупила Укртелеком у австрийцев, пообещав за него $820 млн. Но заплатила лишь первый транш – $100 млн. А остальное, как стало теперь известно в Лондонском суде, отдавать отказалась.

Требуя оставшуюся сумму, Raga и обратилась в арбитраж. Тот предварительно поддержал истца и оставил без внимания требования ответчика – СКМ – расторгнуть сделку купли-продажи.

Следствия этого решения для ахметовской структуры оказались более чем ощутимыми: 27 декабря 2017 года кипрский суд арестовал активы СКМ ровно на $820 млн.

Но СКМ уже действует: они подали апелляцию на вердикт лондонского суда – дело будут пересматривать в мае.

При этом в суде команда Ахметова озвучила информацию, что реальными собственниками приватизированного Укртелекома были бизнесмен Валерий Хорошковский и его партнер миллиардер Дмитрий Фирташ, разбогатевший на посредничестве в поставках в Украину газа.

В Украине тему подхватили. Тем более, что здесь как раз идет инициированный ФГИ процесс расторжения приватизационной сделки по Укртелекому.

До окончательных решений в этом путаном деле еще далеко, но сама по себе история Укртелекома стала показательным случаем приватизации по‑украински.

Компанию, на которую заглядывались крупнейшие западные инвесторы и рыночная стоимость которой доходила до $10 млрд, власти 15 лет не решались продать. За это время телеком-гиганта “распилили” по максимуму, отобрав самые лакомые активы и потратив впустую ее монопольные преимущества. А затем продали за $1,3 млрд сомнительной фирме. После чего Укртелеком перепродали – и это тоже была сомнительная сделка.

В итоге оператор может вновь оказаться в руках государства. И его судьба от этого вряд ли станет лучше.

Начало большого пути

В начале 1990‑х Олег Проживальский, первый министр связи независимой Украины, обратился в СБУ: мол, появились израильские бизнесмены, которые хотят купить Укртелеком, национального оператора связи. Госслужащего возмутило то, что цена, которую настойчиво предлагали коммерсанты, была в 10 раз ниже реальной. А сами они имели протекцию от высокопоставленных украинских чиновников.

Экс-министр вспоминает: в СБУ ему посоветовали затянуть процесс приватизации Укртелекома. А там сменится Кабмин, и покровители израильтян уйдут.

Так в итоге и случилось. Но сам по себе совет “затянуть процесс” стал многолетней стратегией по приватизации некогда крупнейшего телеком-оператора страны.

Поначалу это был монополист по большинству параметров, говорит Проживальский. Укртелеком владел долями в компании Utel, а также в первом мобильном операторе Украины – UMC. В тот момент, по его мнению, за компанию можно было выручить $5–10 млрд.

Но чиновники не спешили расставаться с активом, который наполнял не только госбюджет, но и карманы представителей власти. И понемногу лишали оператора лакомых направлений его работы.

Первым “уплыл” самый прибыльный сегмент – международная и междугородняя связь. Ею занимался Utel – совместное предприятие (СП) Укртелекома и международных компаний PТТ и АТ&T.

С 1995‑го лицензии на международную и междугороднюю связь – и без дополнительных обязательств – правительство начало раздавать другим компаниям.

Одной из первых лицензию получила компания Киевстар. Среди ее учредителей в тот момент был брат жены Леонида Кучмы, тогдашнего президента Украины. И там же работала президентская дочь.

Но самым мощным ударом по позициям госигрока, по мнению депутата от Самопоміч Александра Данченко, экс-гендиректора компании Data Group, стала потеря Укртелекомом монополии на предоставление услуг магистральной связи, то есть кабельной сети между городами.

Боялись, поэтому не подавали исков  Александр Бондарь, экс-глава ФГИУ

Изначально она была лишь у госкомпании – мобильные операторы ее арендовали. Но затем каждый из них, рассказывает Проживальский, получил право построить свою сеть. И операторы разорвали договоры с госмонополией, ссылаясь на необоснованно завышенные цены.

Кроме того, по данным издания Зеркало недели, две ведущие компании по проектированию и прокладке кабельных сетей были подконтрольны тогдашнему руководителю Укртелекома Георгию Дзекону и его бизнес-партнерам. Эти две фирмы и проложили кабели практически для всех телеком-операторов.

Тем временем сам Укртелеком все глубже погружался во внутренние проблемы. Летом 2007 года КРУ проверяло компанию и обнаружило “непонятную ситуацию”: в очереди на установку стационарного телефона стояли 1,3 млн человек по всей стране, но у самой компании оставались свободными 200 тыс. портов, способных обеспечить связью 2 млн абонентов.

Укртелеком, некогда кормивший бюджет страны, стал для него обузой. В самые тучные для сферы связи годы – с 2005‑го по 2009‑й, когда доходы у всех игроков удвоились, – госкомпания теряла деньги. В 2008‑м она показала убытки в 1,5 млрд грн, годом позже – 525 млн грн.

Абонент недоступен

Данченко рассказывает: желающие купить Укртелеком были всегда. По словам экс-руководителя Data Group, особенно сильным интерес к госкомпании стал после того, как Украина в 2007 году выиграла право на проведение футбольного чемпионата Евро-2012. “Это был хороший шанс зайти новому оператору и использовать чемпионат как маркетинговую площадку”, – рассказывает Данченко.

Много лет о планах поучаствовать в приватизации Укртелекома заявлял немецкий оператор Deutsche Telecom, ходили слухи об интересе к госактиву норвежской Telenor.

Однако в долгожданном конкурсе по продаже 92,79% госкомпании, объявленном в 2010 году, во время президентства Виктора Януковича, ни один из этих операторов или их украинских “коллег” не участвовал.

В квалификационных условиях, прописанных Кабмином Николая Азарова для приватизации, было требование: купить госкомпанию может структура, доля госсобственности в которой меньше 25%. У крупнейших европейских игроков – Deutsche Telecom, France Telecom, TeliaSonera, Telenor – она выше.

А местных операторов сдерживала другая норма: Укртелеком не могли купить те фирмы, выручка которых от услуг связи на территории страны превышала 25% общего оборота.

“Условия писались под конкретную компанию, она уже тогда была известна”, – говорит Александр Бондарь, руководивший Фондом госимущества в 1998–2003 годах.

В 2011‑м конкурс выиграл его единственный участник – украинская фирма ESU, которой владела международная финансово-инвестиционная компания EPIC, зарегистрированная в Австрии.

В одном из интервью директор EPIC Питер Гольдшайдер тогда заявил: до Укртелекома его компания не приватизировала таких больших предприятий. Тем не менее, подобного “неопытного” покупателя частично профинансировали государственные Укрэксимбанк и Ощадбанк: австрийцы выпустили под сделку облигации на сумму 4 млрд грн, которые не погашены до сих пор.

Александр Рябченко, руководивший ФГИ в момент продажи Укртелекома, говорит: с конкурсом все было справедливо. Мол, ни одна компания в стране или за рубежом не оспорила ни его условия, ни результаты.

“Боялись, поэтому не подавали исков, – парирует Бондарь. – Опасались: если вмешаются в процесс, управляемый с Банковой, будут проблемы с налоговой, СБУ и другими правоохранительными органами”.

Печальный полуфинал

После загадочной приватизации Укртелекома в Верховной раде собирались создать временную депутатскую комиссию, чтобы узнать: кто на самом деле стоит за австрийской компанией? Однако, по словам Бондаря, дело ограничилось рассмотрением вопроса на постоянной контрольной комиссии по вопросам приватизации. И ответа депутаты тогда не получили.

Зато ответы появились теперь, на судебном разбирательстве в Великобритании.

НВ получил промежуточное решение лондонского арбитража, переведенное на русский. Показания сторон, приведенные в этом документе, проливают свет на реальных фигурантов сомнительной сделки.

Так, согласно судебным документам, в августе 2012‑го СКМ поступило предложение выкупить Укртелеком. В команде Ахметова были уверены: реальным миноритарным владельцем бывшей госкомпании – с пакетом в 25% акций – был Валерий Хорошковский. На момент ее приватизации он возглавлял СБУ. Все остальное якобы принадлежало Фирташу, владельцу DF Group, ныне удерживаемому в Вене по запросу американских властей.

О Фирташе представителям СКМ якобы стало известно от Сергея Арбузова, на тот момент возглавлявшего Нацбанк. Арбузов, входивший в ближний круг старшего сына Януковича Александра, вел с ними переговоры от имени настоящих продавцов Укртелекома.

Адвокаты Raga отрицают то, что Фирташ был владельцем компании. Их версия – бенефициаром являлся Денис Горбуненко, экс-акционер обанкротившегося Родовид-банка. А Фирташ, мол, был лишь кредитором в сделке.

О Хорошковском они не говорят. А Ярослав Порохняк, представитель этого бизнесмена, фигурирующий в судебных документах в качестве вероятного посредника, отказался давать комментарии для НВ.

Сам Хорошковский в последнее время живет на вилле в Монако и недоступен для комментариев.

Однако конечным бенефициаром приватизации Укртелекома, как считают сразу несколько бывших и действующих высокопоставленных управленцев телеком-рынка, был Виктор Янукович либо его сын Александр.

Суд, опираясь на свидетельские показания, указал: переговоры о продаже Укртелекома начались именно по просьбе Януковича-отца. Якобы он попросил Ахметова купить часть компании, поскольку не был уверен в том, что ее тогдашний владелец способен ее развивать и управлять ею.

Укртелеком в 2012 году генерировал миллиардные убытки.

Дальнейший ход событий, по версии СКМ, выглядел так: купив компанию в спешке и без аудита в конце 2013‑го, покупатель обнаружил: ESU не выполняла своих инвестобязательств перед государством. В течение пяти лет после приватизации она должна была вложить в актив $450 млн, построить и передать государству сеть спецсвязи.

И СКМ перестал платить.

Совпадения 

Суд в Лондоне – не единственное место, где разбираются с Укртелекомом.

В прошлом году ФГИ оспорил результаты приватизации компании и выиграл суды первой и второй инстанций. Основанием для иска стало невыполнение фирмой, купившей госактив, инвестобязательств. Рассмотрение кассации пройдет в конце февраля.

Как подозревает экс-глава ФГИ Бондарь, суд в Украине начался неспроста: таким образом власть, мол, укрепляет позиции СКМ в лондонском арбитраже. Ведь там компания Ахметова хочет доказать, что не заплатила все за Укртелеком, поскольку прежний владелец не выполнил требования Фонда госимущества.

Но об этом, как уточняет Бондарь, стало известно еще в 2014 году. Именно тогда прокуратура открыла против Януковича и экс-министра финансов Юрия Колобова уголовное производство по факту строительства линии спецсвязи за бюджетные деньги. Хотя финансировать этот проект должен был ESU.

В любом случае, вернуть актив государству будет непросто: акции Укртелекома арестовала прокуратура в рамках дела о занижении цены при его приватизации.

Упущенные возможности

Начиная с 2014‑го бывший госгигант стал показывать прибыль – от 100 млн грн до примерно 400 млн грн. И в этом смысле он выглядит куда лучше для реприватизации, чем ранее.

Но все эти цифры – мизер в сравнении с тем, что мог бы принести этот актив государству.

Продав его на пике стоимости, страна получила бы не только качественного иностранного инвестора и огромную сумму в бюджет, но могла бы рассчитывать на более высокие темпы экономического роста. В этом уверена Елена Минич, советник первого вице-премьера Степана Кубива по вопросам цифровой экономики. Потому что в Украине намного раньше началось бы развитие высокоскоростного широкополосного интернета, а каждые 10% его проникновения дают минимум 1,5% прироста ВВП.

Причем 1,5% – это показатель развитых стран, а в государствах, подобных Украине, прирост может быть и больше.

Мытарства Укртелекома – это еще и причина длительного отсутствия в Украине 3G. Единственная лицензия на связь третьего поколения долгое время имелась лишь у государственного телеком-гиганта. И пылилась там без дела, пока власти отсекали поползновения на нее мобильных операторов.

Не будь всего этого, полагает Минич, украинцы давно пользовались бы уже даже и 4G, а не ожидали бы ее появления лишь в этом году.

НВ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO