Доброго ранку, друзі. Як ви знаєте, Європа і Газпром грають зараз в гру «хто кого». Наші північні сусіди роблять кризу, ми тому даємо раду, ЄС уважно спостерігає. І нам потрібна зараз ваша допомога.
Вчора за 15 хвилин до початку поставки газу Газпром повідомив нам, що «я передумала» (тю, і чо це вона образилася раптом?)), а також знизив на 20% тиск у газопроводах на своєму боці системи і звів до мінімуму продаж газу іншим клієнтам.
Мета – здійснити мрію або про «Україна замерзла», або про «Україна – ненадійний транзитер і відбирає газ». Це було б дуже доречно за два тижні до виборів самі знаєте кого. Навіть розмахування ядерною зброєю не допомагає зацікавити росіян прийти таки на вибори незмінного, так шо потрібна якась швидка «перемога».
Давайте вчинимо недобре і зіпсуємо людині свято. Нам треба протриматися лише 3-4 дні, поки не минуть холоди.
*У кого є котли, зменшіть температуру в приміщенні на 1 градус вдень і на 2 градуси вночі.*
Це дозволить знизити потребу в газі на 8-9%, і цього буде достатньо, щоб російський шантаж не вдався.
Ми працюємо з місцевими владами, щоб комунальні тепловики у найближчі дні робили так само для будинків з централізованим опаленням.
Газу в наших підземних сховищах багато, наші ПСГ круті, але навіть у них є технічні обмеження у тому, скільки газу можна підняти протягом доби. Наші підземки зараз працюють на максимальному режимі відбору, видобувники постачають газ в систему в нормальному режимі, ми закриваємо решту потреб імпортом газу з Європи, де також незвичні холоди. Ваша допомога у зменшенні потреби в газі буде дуже доречною. Сьогоднішній день – найкритичніший.
За перебігом подій можна спостерігати в режимі live на нашому улюбленому погодному сайті www.ventusky.com.
Просимо поширити і переказати щасливим друзям, яких нема в фб)
В Україні свято восьмого березня вже давно намагаються піддати анафемі, вписавши його під графу «декомунізації». Частина політиків, громадських та культурних діячів вважають Міжнародний жіночий день пережитком радянського минулого, а дехто навіть апелює до того, що 8 березня дискримінує слабку стать за ґендерною ознакою: ніби жінки мають право на єдиний наповнений увагою та ніжністю день у році.
Чи є потреба в декомунізації свята, чи дійсно воно має елементи «радянщини» і чи потрібно в Україні запровадити власний жіночий день, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.
Восьме березня до комуністичного режиму стосунку не має
За словами наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху та редактора сайту «Історична правда» Ігоря Бігуна, формально 8 березня (Міжнародний жіночий день) до комуністичного режиму стосунку не має.
– Єдине, що державним святом і вихідним цей день став саме в радянський час. Дещо інша ситуація зі смисловим наповненням. У спадщину від СРСР ми дістали «свято весни» — один день у році, коли вітають суто жінок. Ось від цієї практики треба відходити і пам’ятати про те, що допомога і повага жінкам (і не тільки) потрібна завжди, а не один день на рік, – говорить історик.
Фото – Ігор Бігун. Джерело -Громадське радіо
На його думку, свято доцільніше залишити, однак вихідний – скасувати.
– Думаю, ініціатива Українського інституту національної пам’яті про те, щоб свято залишити, скасувавши вихідний день, досить розумна як компромісний варіант для противників і прихильників відзначення 8 березня, – пояснив Ігор Бігун.
Святу треба повернути історичну цінність: нагадати жінкам про їхні права
Ірина Виртосу, головний редактор сайту Центру інформації про права людини, журналістка, координатор кампанії «Насильство: мовчати не можна говорити», каже, що свято 8 березня з історичної точки зору – це ніяке не свято.
– Це день, коли важливо вкотре голосно і солідарно говорити про права жінок, про неприпустимість виправдання домашнього насильства, про тиск ґендерних стереотипів щодо того, ким і де має бути жінка. На початку ХХ століття, коли через війни і голодомори загинула велика кількість чоловічого населення, радянській владі було вигідно пропагувати «рівність» жінок і чоловіків. Треба ж було комусь працювати, – розповідає про особливості радянського 8 березня Ірина Виртосу, – проте, як тільки ситуація з економікою стабілізувалася, жінки миттєво стали «слабкою статтю». Забулося, як нарівні з чоловіками вони працювали на заводах в кілька змін, в колгоспі кермували тракторами, і коли треба було, навіть впрягалися замість худоби у плуги й вози, тому я би говорила швидше про повернення 8 березню його історичної цінності, яка актуальна і сьогодні.
Фото – Українські новини
Головний редактор сайту Центру інформації про права людини нагадала, що вже кілька років поспіль у Києві проходить Марш до 8 березня, коли озвучуються важливі питання рівності чоловіків і жінок, а також запобігання насильству щодо жінок в усіх сферах життя.
– І як не прикро, знаходяться особи чи угруповання, які готові саме насильством заперечувати права жінок. Вони нападають на Марш, погрожують у соціальних мережах та ЗМІ. Що є парадоксальним за своєю суттю, якщо не абсурдним чи навіть злочинним, – каже Ірина.
Фото – Ірина Виртосу. Джерело – Фейсбук
Що стосується альтернативного святкування, то, на її думку, тут вигадувати навряд чи щось потрібно.
– Таким святом може стати саме День матері, що відзначається в травні, – говорить журналістка.
Спитаймо жінок, коли їм святкувати жіночий день
За словами депутата Вінницької Обласної Ради Людмили Станіславенко, в Україні варто було б запровадити аналогічне 8 березню святкування.
– Наразі в Україні активно проводиться декомунізація і це, звісно, добре, адже ми повинні повертатися до своєї історії та цінувати традиції. Я не проти свята, яке дає можливість чоловікам вкотре подарувати жінкам свою увагу та любов. Але це не обов’язково має бути 8 березня. Взагалі, було б добре, якби в нас було своє українське традиційне жіноче свято. Його можна приурочити до Дня матері чи до Дня Жінок-Мироносиць, – говорить Людмила Станіславенко.
На її думку, було б правильно зробити незалежне опитування серед усіх жінок України: в який день вони бачать свято жінки і як до нього відносяться.
– Найголовніше, що варто пам’ятати – свято для жінок повинно бути! І своїх коханих потрібно вітати не тільки у святкові дні, а робити приємне щоденно, – пояснила свою позицію депутат.
Фото – Людмила Станіславенко. Джерело – Фейсбук
Свободівець: це свято повій та пережиток «совєтчини»
Натомість депутат Вінницької обласної Ради від ВО «Свобода» Андрій Вигонюк переконаний, що Міжнародний жіночий день – це пережиток радянського минулого.
– Українські націоналісти закликають відзначати рідне свято материнства, любові та родинного тепла – День матері, яке припадає на 2 неділю травня. «Совєцкий» святковий рудимент «8 марта» – це вшановування саме за статевою ознакою. Уявіть, щоб хтось відзначав «день чоловіка», а не День Захисника України? Історичним приводом для святкування «8 марта» були демонстрації повій та марш працівниць промисловості з вимогою захисту права на працю в США. Тим більше, що святкування Дня матері не супроводжується жіночим п’янством, на відміну від «8 марта», наприклад, оскільки традиція та цінності цих свят абсолютно не тотожні, – відзначив депутат.
Фото – Андрій Вигонюк. Джерело – Фейсбук
Історія свята
Нагадаємо, що свято 8 березня корінням сягає 1908 року, коли в Нью-Йорку понад 15 тисяч жінок промарширували містом, вимагаючи захисту своїх прав – зменшення тривалості робочого дня, покращення умов праці та гідної її оплати. Також американки вимагали введення для жінок виборчого права. Ініціаторами маршу були соціал-демократи. Наступного року Соціалістична партія Америки запровадила національний жіночий день, котрий відзначався до 1913 року в останню неділю лютого. У 1910 році Клара Цеткін запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день на Другій Міжнародній соціалістичній жіночій конференції, що проходила в Копенгагені 27 серпня, в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу. Тоді малося на увазі, що представниці прекрасної статі в цей день влаштовуватимуть мітинги, аби привернути увагу громадськості до своїх проблем.
В царській Росії 23 лютого (8 березня) 1917 року більшовики, скориставшись святкуванням Міжнародного жіночого дня (а його вперше тодішні жінки почали відзначати в останню неділю лютого, з 1913 року), влаштували масові революційні протести робітників. У той день страйкувало понад 128 тисяч працівників, а колони демонстрантів з робітничих околиць попрямували до центру міста і прорвалися на Невський проспект, за яким до Міської думи пройшла процесія з вимогами жіночої рівноправності і хліба. Це, власне, й дало початок Лютневій революції.
Згодом, у 1921 році, за рішенням 2-ї Комуністичної жіночої конференції було вирішено святкувати Міжнародний жіночий день 8 березня в пам’ять про участь жінок в петроградській демонстрації 23 лютого (8 березня) 1917 року, в результаті якої пізніше було ліквідовано монархію.
З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став не тільки святом, а й неробочим днем.
Я наполягаю, щоб у СБУ забрали права контактувати з бізнесом. Щоб був ліквідований підрозділ Нацполіції, який займається бізнесом. Щоб у прокуратурі ніхто не міг “спілкуватися” з бізнесом.
Я нікому не дозволю тиснути на підприємців. Вони мають відчути себе захищеними. Система пресингу відходить у минуле, ми замінюємо її розумною регуляцією.
Це моя позиція, яку я висловив на інвестиційній конференції Dragon Capital. Це традиційна зустріч з бізнесом і діловими асоціаціями.
Я наполягаю, щоб у СБУ забрали права контактувати з бізнесом. Щоб був ліквідований підрозділ Нацполіції, який займається бізнесом. Щоб у прокуратурі ніхто не міг "спілкуватися" з бізнесом.Я нікому не дозволю тиснути на підприємців. Вони мають відчути себе захищеними. Система пресингу відходить у минуле, ми замінюємо її розумною регуляцією.Це моя позиція, яку я висловив на інвестиційній конференції Dragon Capital. Це традиційна зустріч з бізнесом і діловими асоціаціями.#DragonConference #МаскиШоуСтоп
Отак от, поки наш мер ііноватор запускає третій рік аеропорт, в Білій Церкві будуть будувати сучасний міжнародний аеропорт, цікаво, в них мер Білої Церкви теж входить в список самих інноваційних мерів як наш Сергійко?
На сайте Министерства инфраструктуры опубликован список инвестиционных проектов, которые планируется реализовать в скором времени. Первым пунктом среди них значится создание Международного аэропорта «Белая Церковь» с мультимодальной инфраструктурой для грузовых и пассажирских авиаперевозок, а также развитие современного центра техобслуживания и ремонта воздушных судов.
Стоимость проекта оценивается в €52 млн. В качестве источников финансирования указываются городской, областной и государственный бюджеты, частные инвесторы, льготное кредитование, а также гранты от международных финансовых организаций.
Судя по содержанию документа, в рамках проекта планируется реконструкция аэродрома, строительство перрона, мультимодального погрузочно-логистического комплекса и пассажирского терминала. Также, будут построены специальные здания и сооружения для ведения аэропортовой деятельности, установлено радиотехническое оборудование, средства посадки и светло-сигнальной системы. Кроме того, планируется создание системы водоотведения, очистных сооружений; установка ограждения и сигнализации; приобретение техники и оборудования для содержания взлетно-посадочной полосы; строительство ангаров для центра технического обслуживания воздушных судов.
Проект по созданию Международного аэропорта «Белая Церковь» планируется реализовать на протяжении 2018-2020 годов.
Кроме того, у Министерства инфраструктуры имеются немалые планы по дерегуляции региональных аэропортов.
«Мы поставили перед собой задачу по дерегуляции работы региональных аэропортов. Я надеюсь, что в первом полугодии этого года будет принято Постановление Кабинета Министров, которое позволит каждому региональному аэропорту, а это практически все, кроме аэропорта «Борисполь», самостоятельно вести свою бизнес и финансовую политику. Не государство в лице Министерства инфраструктуры будет определять, какие тарифы и условия устанавливать, а каждый аэропорт самостоятельно. Вопросы безопасности мы будем держать на контроле, но вопрос бизнес-деятельности будет в совершенно свободном формате. Также мы работаем совместно с народными депутатами над вопросом отмены НДС для внутренних авиационных рейсов. Если нам удастся это сделать- это ещё один шаг вперед для удешевления авиаперевозок для граждан Украины, для запуска региональной авиации», – говорится на сайте ведомства.
Якщо чесно, я цього чекала. Це їхня тактика. Чорноволу пришили зґвалтування, іншим — наркотики.
Народ вірив. Аж цікаво стало, що мені влаштують? Поки я відстоювала Українські закони серед українців, мені моя
україноцентрична позиція сходила з рук. Коли ж на Зіку я дала відсіч Мураєву, а згодом Чєрвонєнку —почалося.
Чєрванєнка-Мураєв взяли на підмогу Добкіна і Ко і викликали мене на «мочілово» на Ньюзван. На Ньюзвані мене оббрехали, приписали мені чужий віршик про вбиту собачку, яка не вчить української мови — і висміяли.
Версію Ньюзвану з подачі Мураєва підхопили кілька російськомовних ЗМІ і висміяли за того ж чужого віршика повторно. Після цього на іншому ресурсі розмазали мою патріотичну книжку для діток «Незламні мураші» із вимогою до МОНу не давати дітям її читати. Вони вимагають заборонити книжку, присвячену НАШИМ БІЙЦЯМ !!
Але це були квіточки. Далі в хід пішли мої родичі.
Мій рідний брат – власник сільськогосподарського приватного акціонерногопідприємства, голова правління «Кіровоградрибгосп». З його підприємством 4 роки поспіль на одній з рибдільниць співпрацював колишній мєнт. Він користувався усим майном і нічого не платив. Брат провів аудиторську перевірку і зібрав правління. Правління ухвалило рішення виставити мєнту рахунок і попередити, що в разі несплати ним боргу, ПРАТ подасть на нього в суд. А за 4 роки набігла чимала сума. Мєнт іде до дружків-міліціонерів і домовляється про «красиву спецоперацію» по рейдерському захопленню підприємства. Мовляв він принесе директору ПРАТУ в офіс заборговані гроші, а мєнти нехай увірвуться і схоплять директора наче на хабарі. Розробили сценарій і виконали. Брат зі своїм заступником чекали в офісі Боржник приніс гроші — підписали Договір, поставили печатку. Увірвалися маски-шоу, заламали, поклали на землю, вимагали показів, привели заготовлених свідків, забрали обох, брата і заступника, в СІЗО. Доблесна обласна міліція радісно надрукувала в обласній газеті, що відкрита гучна кримінальна справа про хабар.
І отут сталася велика несподіванка. Юристи покрутили пальцем біля скроні у мєнтів і сказали: «Ви що, придурки? Який хабар? Він же директор ПРИВАТНОГО підприємства. Це НЕ влада, НЕ державний посадовець! Ви що, ідіоти? Їх же двоє! Ви що ненормальні? Вони виконували рішення Правління. Це АКЦІОНЕРНЕ товариство, у них є висновки аудиту та ухвала правління. Ухвала — це колективне рішення вимагати заборгованість. Приватні підприємці вимагали собі колективного хабаря?»
Мєнти давай чухати макітру. Непереливки. Брат із заступником в СІЗО 2 місяці. Сводки кругом пішли. Газета матеріальчик надрукувала. Якщо їх випустити, то чому арештовували? Якщо арештували неправомірно, то когось покарають. Якщо треба випускати, то суд мусить винести виправдальний вирок. Ого. Та коли це таке було останній раз в Україні, щоб когось виправдовували? Оце позорняк. Давай уся обласна міліція з прокуратурою рятувати честь обласного мундира. Думали-думали мєнти і таки придумали. Треба перекваліфікувати справу. Начеб-то гроші, які мєнт- боржник приніс в офіс, директор хотів тихенько покласти собі в кишеню, а значить приховати податки від держави. Що, що? Не клеїться з «тихенько», бо знав про гроші не тільки він, а й акціонери, ухвалу приймали. Та мовчіть уже про цю ухвалу…
Підприємство ми відбили, але суд відбувся. Брата з заступником визнали винними. Взяли за хабар, а присудили несплату податків. Присудили обом заплатити державі величезні штрафи, і заборонили обом займати багато років керівні посади. Брат усе що міг, продав — гроші державі ні за що виплатив. Повернувся на підприємство звичайним водієм.
— Сестричко, виручай. Стань головою правління.
— Господи, я ж не розбираюся! Я – письменниця.
— Я буду поруч.
Отак я стала головою правління великого акціонерного товариства, а мій чоловік головою наглядової ради.
Моя родина на власній шкурі дізналася, як у нас у країні знищується середній клас. Як міліція та прокуратура допомагає злочинцям. Як державна машина не дає задній хід. Якщо молох запущено, то він меле… А ще я дізналася, що Україна займає одне з найнижчих показників у світі по виправдовувальних вироках… У нас в Україні немає практики виправдовувати людей!
Описана історія сталася 7 років тому. І про неї вже всі забули. Сьогодні, коли я наступила на улюблений мозоль Червоненку, Мураєву, Добкіну і всім цим покручам, вони нарили стару Кіровоградську газету про липове «хабарництво», яку так ніхто й не спростував — і вже сьогодні в ЗМІ з’являється гарячий матеріальчик, мовляв Лариса Ніцой прикидається святою, а сама – хабарниця, покриває брата – хабарника, а брат – член партії Регіонів…
Так от, гаспада Мураєво-Добкіни-Черванєнки-Рабіновічі. Ви – примітивні, жалюгідні брехуни. Крім брехні, у вас нічого немає. І Янукович – то ваш дружбан. А мій брат – рухівець. На той час голова Кіровоградської обласної організації НРУ. І в суд його приїздили захищати два народних депутати- рухівці, побратими В’ячеслава Чорновола — Олександр Чорноволенко і В’ячеслав Коваль.
Я знаю, ви й далі будете очорняти мене в очах людей. ФСБ завжди так робило, поливало помиями невгодних. Я маленька борчинька порівняно зі справжніми українськими борцями, але передбачаю, що й на мене ви виллєте тони брехні, і я змушена буду постійно щось пояснювати людям.
Ваша брехня буде поставлена на конвейєр, і її буде так багато, що врешті люди в неї повірять, і від мене відвернуться. Я ВЖЕ через вас несу іміджеві втрати. З пухнастої дитячої письменниці, якій несила терпіти ваш гніт, і яка сказала про це на весь голос – ви ліпите руку кремля, розкольницю суспільства, популістку, яка рветься до влади, приписуєте мені ненавистьдо інших народів, демонізуєте.
Припускаю, що люди в це повірять. Чи це несподіванка для мене? Ні. Так бувало й раніше, з іншими… Ви відпрацьовуєте на мені накатаний сценарій. І я знала на що йшла. Але знайте й ви, українці вже не ті. Я така не одна. Нас таких багато. Я піду – прийдуть вони. І вони будуть ще кращі. А я стоятиму осторонь і радітиму! Я повернуся до книжок і дітей, у садок між дерева і квіти. Ви думаєте, це для мене трагедія?! Та я буду неймовірно щаслива звідти спостерігати, як українці, заховавши у скриню свою гіпертолерантність, будують кожен навколо себе український простір. Будують міцну Україну. Будують усі. Будують вперто. Будують непохитно.
Вам не зупинити українських перетворень! Україна буде українською! Українці цього разу не відступлять! Вам не вдасться нас зацькувати!
Мы напоминаем о готовности #offroadmaniacs оказать помощь городу Киеву и его жителям, также можем оказывать помощь жителям других городов, через наших товарищей.
Если вы застряли или видите технику, которая не может самостоятельно передвигаться, пишите личное сообщение в данную группу или комментарий под постом (обязательно указывайте номер телефона для связи).
Пацик сидить в барі, смачно затягується кальяном та крізь дим споглядає за дівчатами. Він розслаблений, на обличчі розповзлося нагла сита посмішка. Рукою, дуже ліниво він покликав кельнера:
– Гарсон, повтори віскі.
Військовий комісар вже вп’яте стукає у двері квартири пацика, аби вручити йому повістку. Але для нього, пацик за кордоном…
В цей час, в одній з палат госпіталя, молодий хлопчина слухає, як лікар пояснює йому про операцію, яку йому завтра мають зробити внаслідок поранення. А в квартирі жінка, вкотре вже , розглядає фотографію сина. Він загинув на війні. Там – на Донбасі, такі ж, як і пацик з бару, сидять в холодній палатці та по-дитячому радіють гарячому чаю. Що буде за кілька хвилин, вони не знають.
А тепер скажіть, чому дії Олександра Тіщенка повинні викликати у мене осуд? Саме таких “пациків” він виловлював у Кривій Липі, і саме їхні імена виставив у фб.
Так. За законом, він не правий. Але чи дав йому закон інструмент, яким він може без порушень відправляти ухилянтів в армію?
З моральної точки зору, я на стороні військового комісара
Міністерство юстиції України сформувало міжвідомчу робочу групу, яка запустить процес виконання рішення українського суду про стягнення з “Газпрому” (РФ) 172 млрд грн (близько $6 млрд) штрафу Антимонопольного комітету України в зарубіжних юрисдикціях, повідомив міністр Павло Петренко.
“Є багато юрисдикцій, які можуть бути використані, враховуючи наявність в України договорів про правову допомогу”, – сказав він “Інтерфакс-Україна” в кулуарах інвестфоруму “Драгон Капітал” у Києві в четвер, передає Цензор.НЕТ
Також глава Мін’юсту відмовився назвати їх на цьому етапі процесу.
За його словами, він може зайняти кілька років залежно від юрисдикції, оскільки необхідно визнання рішення українського суду на території країни, з якою є договір, і запуск виконання самого рішення.
“Але ми налаштовані дуже оптимістично, щоб виконати це рішення в повному обсязі”, – заявив П.Петренко.
Він нагадав, що раніше в рамках виконання цього рішення на території України були знайдені всі належні “Газпрому” активи, на них звернено стягнення.
“Йдеться про майже 100 млн грн і корпоративні права, які “Газпром” має в Україні”, – уточнив глава Мін’юсту.
Нагадаємо, в січні 2016 року АМКУ оштрафував “Газпром” на 85 млрд грн за зловживання монопольним становищем на ринку транзиту природного газу України.
Раніше Виконавча служба відкрила провадження щодо стягнення з “Газпрому” штрафу АМКУ 172 млрд гривень (половину суми становить власне штраф, половину – пеня за несплату) і арешту його майна, після того як Вищий господарський суд відмовив “Газпрому” в скасуванні штрафу АМКУ і пені в розмірі 172 млрд гривень. Зараз сума українських вимог ще збільшилася за рахунок суми виконавчого збору (17,193 млрд гривень). Таким чином, виконавче провадження відкрито на 189,125 млрд грн (понад $7,1 млрд).
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
