В Україні свято восьмого березня вже давно намагаються піддати анафемі, вписавши його під графу «декомунізації». Частина політиків, громадських та культурних діячів вважають Міжнародний жіночий день пережитком радянського минулого, а дехто навіть апелює до того, що 8 березня дискримінує слабку стать за ґендерною ознакою: ніби жінки мають право на єдиний наповнений увагою та ніжністю день у році.

Чи є потреба в декомунізації свята, чи дійсно воно має елементи «радянщини» і чи потрібно в Україні запровадити власний жіночий день, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Восьме березня до комуністичного режиму стосунку не має

За словами наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху та редактора сайту «Історична правда» Ігоря Бігуна, формально 8 березня (Міжнародний жіночий день) до комуністичного режиму стосунку не має.

– Єдине, що державним святом і вихідним цей день став саме в радянський час. Дещо інша ситуація зі смисловим наповненням. У спадщину від СРСР ми дістали «свято весни» — один день у році, коли вітають суто жінок. Ось від цієї практики треба відходити і пам’ятати про те, що допомога і повага жінкам (і не тільки) потрібна завжди, а не один день на рік, – говорить історик.

На його думку, свято доцільніше залишити, однак вихідний – скасувати.

– Думаю, ініціатива Українського інституту національної пам’яті про те, щоб свято залишити, скасувавши вихідний день, досить розумна як компромісний варіант для противників і прихильників відзначення 8 березня, – пояснив Ігор Бігун.

Святу треба повернути історичну цінність: нагадати жінкам про їхні права

Ірина Виртосу, головний редактор сайту Центру інформації про права людини, журналістка, координатор кампанії «Насильство: мовчати не можна говорити», каже, що свято 8 березня з історичної точки зору – це ніяке не свято.

– Це день, коли важливо вкотре голосно і солідарно говорити про права жінок, про неприпустимість виправдання домашнього насильства, про тиск ґендерних стереотипів щодо того, ким і де має бути жінка. На початку ХХ століття, коли через війни і голодомори загинула велика кількість чоловічого населення, радянській владі було вигідно пропагувати «рівність» жінок і чоловіків. Треба ж було комусь працювати, – розповідає про особливості радянського 8 березня Ірина Виртосу, – проте, як тільки ситуація з економікою стабілізувалася, жінки миттєво стали «слабкою статтю». Забулося, як нарівні з чоловіками вони працювали на заводах в кілька змін, в колгоспі кермували тракторами, і коли треба було, навіть впрягалися замість худоби у плуги й вози, тому я би говорила швидше про повернення 8 березню його історичної цінності, яка актуальна і сьогодні.

Головний редактор сайту Центру інформації про права людини нагадала, що вже кілька років поспіль у Києві проходить Марш до 8 березня, коли озвучуються важливі питання рівності чоловіків і жінок, а також запобігання насильству щодо жінок в усіх сферах життя.

– І як не прикро, знаходяться особи чи угруповання, які готові саме насильством заперечувати права жінок. Вони нападають на Марш, погрожують у соціальних мережах та ЗМІ. Що є парадоксальним за своєю суттю, якщо не абсурдним чи навіть злочинним, – каже Ірина.

Що стосується альтернативного святкування, то, на її думку, тут вигадувати навряд чи щось потрібно.

– Таким святом може стати саме День матері, що відзначається в травні, – говорить журналістка.

Спитаймо жінок, коли їм святкувати жіночий день

За словами депутата Вінницької Обласної Ради Людмили Станіславенко, в Україні варто було б запровадити аналогічне 8 березню святкування.

– Наразі в Україні активно проводиться декомунізація і це, звісно, добре, адже ми повинні повертатися до своєї історії та цінувати традиції. Я не проти свята, яке дає можливість чоловікам вкотре подарувати жінкам свою увагу та любов. Але це не обов’язково має бути 8 березня. Взагалі, було б добре, якби в нас було своє українське традиційне жіноче свято. Його можна приурочити до Дня матері чи до Дня Жінок-Мироносиць, – говорить Людмила Станіславенко.

На її думку, було б правильно зробити незалежне опитування серед усіх жінок України: в який день вони бачать свято жінки і як до нього відносяться.

– Найголовніше, що варто пам’ятати – свято для жінок повинно бути! І своїх коханих потрібно вітати не тільки у святкові дні, а робити приємне щоденно, – пояснила свою позицію депутат.

Свободівець: це свято повій та пережиток «совєтчини»

Натомість депутат Вінницької обласної Ради від ВО «Свобода» Андрій Вигонюк переконаний, що Міжнародний жіночий день – це пережиток радянського минулого.

– Українські націоналісти закликають відзначати рідне свято материнства, любові та родинного тепла – День матері, яке припадає на 2 неділю травня. «Совєцкий» святковий рудимент «8 марта» – це вшановування саме за статевою ознакою. Уявіть, щоб хтось відзначав «день чоловіка», а не День Захисника України? Історичним приводом для святкування «8 марта» були демонстрації повій та марш працівниць промисловості з вимогою захисту права на працю в США. Тим більше, що святкування Дня матері не супроводжується жіночим п’янством, на відміну від «8 марта», наприклад, оскільки традиція та цінності цих свят абсолютно не тотожні, – відзначив депутат.

Історія свята

Нагадаємо, що свято 8 березня корінням сягає 1908 року, коли в Нью-Йорку понад 15 тисяч жінок промарширували містом, вимагаючи захисту своїх прав – зменшення тривалості робочого дня, покращення умов праці та гідної її оплати. Також американки вимагали введення для жінок виборчого права. Ініціаторами маршу були соціал-демократи. Наступного року Соціалістична партія Америки запровадила національний жіночий день, котрий відзначався до 1913 року в останню  неділю лютого. У 1910 році Клара Цеткін запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день на Другій Міжнародній соціалістичній жіночій конференції, що проходила в Копенгагені 27 серпня, в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу. Тоді малося на увазі, що представниці прекрасної статі в цей день влаштовуватимуть мітинги, аби привернути увагу громадськості до своїх проблем.

В царській Росії 23 лютого (8 березня) 1917 року більшовики, скориставшись святкуванням Міжнародного жіночого дня (а його вперше тодішні жінки почали відзначати в останню неділю лютого, з 1913 року), влаштували масові революційні протести робітників. У той день страйкувало понад 128 тисяч працівників, а колони демонстрантів з робітничих околиць попрямували до центру міста і прорвалися на Невський проспект, за яким до Міської думи пройшла процесія з вимогами жіночої рівноправності і хліба. Це, власне, й дало початок Лютневій революції.

Згодом, у 1921 році, за рішенням 2-ї Комуністичної жіночої конференції було вирішено святкувати Міжнародний жіночий день 8 березня в пам’ять про участь жінок в петроградській демонстрації 23 лютого (8 березня) 1917 року, в результаті якої пізніше було ліквідовано монархію.

З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став не тільки святом, а й неробочим днем.

Автор: Ірися Герцун

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO