Статті

Жодного разу не згадала про російську агресію і факт окупації

Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко продовжує відверто поширювати тези російської пропаганди. В ефірі телеканалу UA:Перший вона звинуватила Президента України у нібито бажанні розв’язати війну в країні, продублювавши меседжі «кремлівських темників».

«Порошенко хоче ініціювати початок війни в Україні, щоб додатково були захоплені території України. Він хоче вводити надзвичайний стан, щоб не проводити в країні вибори», – заявила Тимошенко.

Водночас у своїх заявах лідер «Батьківщини» жодного разу не згадала про російську агресію і факт окупації української території саме з вказівки Путіна. Бойовиків Тимошенко м’яко називала «людьми, які очолюють ЛНР і ДНР». Тобто за логікою Юлії Володимирівни, окупувала Крим та вбиває українців на Донбасі не сусідня держава, а «незрозумілі люди». Таким чином, у Тимошенко вистачає нахабства, щоб в ефірі українського телеканалу визнавати терористів за «законні республіки».

Цікаво, що слова Тимошенко чітко дублюють останні тези Кремля. Зокрема, напередодні офіційний представник Путіна Дмитро Пєсков заявляв про те, що Україна нібито планує «розв’язати війну».

Слова Тимошенко вже викликали хвилю обурення серед українців. Так, віце-спікер парламенту Ірина Геращенко зауважила, що війна вже давно точиться, і Тимошенко б знала про це, якби хоч раз відвідала Донбас.

«До уваги опозиційних політиків, які жодного разу не були на фронті. Війна вже йде, якщо ви у вашій Кончі-Заспі цього не знаєте. Україна і український президент ні на кого не нападали. Зате РФ і ваш друг російський президент Путін напали на Україну, анексували Крим, окупували частину Донбасу», – зазначила Геращенко.

На маніпулятивні вислови Тимошенко звернув увагу і голова парламентської делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв.

«Все стає відвертим: Тимошенко не просто повторює давні тези російських пропагандистів про Порошенко і війну. Вона чітко повторює свіжі вчорашні меседжі від путінського сайту Украина.ру, який є центром розповсюдження пропаганди РФ проти України», – написав Ар’єв на сторінці у Facebook, підкріпивши свої слова відповідними скріншотами.

Шоковані заявами Тимошенко й українські журналісти. На думку головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет» Юрія Бутусова, після цього лідера «Батьківщини» можна сміливо вважати проросійським кандидатом в президенти України.

«Може, варто було б разок на фронт з’їздити і подивитися, хто з ким воює?», – запитує у своєму блозі Бутусов.

«Юля хоче в Лук’янівку. Треба їй допомогти туди потрапити. За цю сьогоднішню заяву. Політик, який робить такі заяви, або має факти, і ми їх маємо бачити і оцінювати, або сидить за гратами як провокатор і московський агент», – обурюється журналіст Вахтанг Кіпіані.

На думку активістів, заява Юлії Тимошенко – це не просто неадекватність, а чіткі дії в руслі російської пропаганди, і якщо вона не спростує свої слова, то остаточно закріпить за собою статус російської маріонетки.

Журналісти пригадали Тимошенко, що за останні чотири роки у російсько-українській війні загинуло понад 10 тисяч людей. Тож такі заяви є блюзнірством і зневагою до їхньої пам’яті. У політика вимагають вибачень перед родинами тисяч загиблих українців.

Нагадаємо, що партія «Батьківщина» вже неодноразово ухилялась від засудження російської агресії. Зокрема, Юлія Тимошенко була відсутня під час голосування за закон про реінтеграцію Донбасу, який оголошує Росію країною-агресором.

from-ua.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

После того, как простое обращение жителей села Граденицы Беляевского района  к хозяину агрофирмы «Колос» Виталию Разумову обернулось стрельбой и избиением безоружных людей, общественная организация «Народное бюро расследований»  решила выяснить:  как агрофирме удалось собрать в своих руках более семи тысяч гектаров плодородных  земель?

Интернет щедро выдал ссылки на земельные конфликты, в разные годы затевавшиеся «Колосом».

В 2012 году директор ЧСП «Секретаровское» Д. Тулунжи увидел на полях, взятых в аренду до 2015  года, трактора агрофирмы «Колос». ЧСП, являвшееся правопреемником  колхоза «Беляевский», при поддержке пайщиков принялось отстаивать свои права на эти земли и строения тракторной бригады. Десятки обращений в прокуратуру Одесской области и прокуратуру Беляевского района действия не возымели. Виталий Разумов в телефонном разговоре обещал «приехать и закопать» Д. Тулунжи на спорном поле, говорилось в одном из заявлений. О конфликте рассказала, в частности, газета «Вечерняя Одесса» в публикациях от 11 сентября и 2 октября 2012 года.  Виталий Разумов  важно объяснил: он крупный предприниматель, оперирующий несколькими тысячами гектаров, а  «мелкие сошки» пусть занимаются проблемами выживания сами. Что ж, позиция колхозного феодала была высказана грубо, но хотя бы честно.

В 2015 году Разумов стал депутатом Одесского облсовета от партии «Вiдродження», занявшей всего  восемь мест.  И, казалось бы, теперь интересы «мелких сошек» должны волновать его как народного избранника. Взгляды свои нужно пересмотреть, перед людьми повиниться, вернуть захваченное.  Но не тут-то было. Начинается новая атака – на предприятие «Химтрейд», с 2007 года работающее в селе Васильевка Беляевского района. Хозяин «Химтрейда»  Сергей Малюта рассказал о проблемах, которые испытывает его бизнес, 16 июня прошлого года  в эфире телеканала «Думская».

Предприятие, имеющее все разрешительные документы на производство автохимии, установившее современные очистные фильтры, вдруг стали обвинять в загрязнении воздуха. Помощник депутата Виталия Разумова Игорь Пукас лично организовывал пикеты и блокпосты с участием местных жителей, не пуская на предприятие транспорт с сырьем. А на территорию «Химтрейда» стали раз за разом врываться люди в камуфляже и масках, под предводительством Евгения Резвушкина, представляющегося руководителем Автомайдана  Одессы. «Работать это предприятие не будет», — прямо заявлял Резвушкин. Лучше, мол, прислушаться к предложению депутата Разумова и перевести его в Теплодар. Приводил Резвушкин  с собой, бывало, до ста человек. Одиннадцать работников «Химтрейда» при атаках обреченно укладывались лицом в землю.

Виталий Разумов, отвечая на вопросы журналистов, заявил: с Резвушкиным он не знаком, резвятся его активисты по личной инициативе. «Обеспокоились» активисты Резвушкина настолько, что пригласили на предприятие группу специалистов  с аппаратурой для исследования концентрации вредных веществ в воздухе. На свои средства, наверное? Надо было видеть этих людей, отчаянно искавших хоть следы загрязнений. «Ниже нормы на территории… ниже нормы в защитной зоне». Успокоило это заключение «активистов»? Увы…

И вот теперь события в Граденицах. Жители пришли, чтобы призвать Разумова отремонтировать дороги села, разбитые многотонными грузовиками «Колоса», и выяснить судьбу своих земельных паев.

За истекший год, надо думать, Виталий Разумов и Евгений Резвушкин все-таки познакомились. Потому что судя по записи, выложенной в интернет, ситуация выглядит неоднозначно. Один крупный мужчина в обычной одежде бьет кулаком по лицу другого мужчину в опрятной одежде. Драчуна отпихивают, он падает на спину, ловко вскакивает, продолжая замахиваться кулаками… Ну, где здесь охраняемое лицо? А орлы Резвушкина уже передернули затворы, стреляют прямо над головами, потом закрывают собой от сельчан одного человека — Разумова. Когда мелькнула в кадре улепетывающая машина, стало ясно – депутатский прием на сегодня закончен. (Напомним, кабинет хозяина «Колоса» является одновременно депутатской приемной).

Сложившееся в условия моратория на продажу сельскохозяйственных земель положение очень выгодно удельным князькам по всей стране. Простому человеку землю в пользование практически не получить. Неправильно оформлены документы. Не хватает справочки. И еще такой справочки…  Приезжайте через месяц… При этом  районные и сельские власти охотно отводят земли в пользование крупным землевладельцам. Им нужнее!

Жителю села, который годами добивается выделения положенных ему по закону двух гектаров земли, тяжело будет видеть декларацию Виталия Разумова. У самого депутата в личной собственности чуть больше четырех с половиной с половиной гектаров земли. А вот у жены – около двадцати двух гектаров. Пятнадцать участков от одного до трех гектаров. Интересно, чьи же это земельные паи?  На этот вопрос наверняка знают ответ жители Секретаровки и Градениц, где они расположены. И каким  образом они стали собственностью Виктории Разумовой в период действия моратория на продажу земли —  в 2013-2016 годах? Об этом нужно спросить местных должностных лиц.  Единственный законный путь – продажа жене депутата сельчанами  унаследованных участков. Так ли было в данном случае?

Главное – не задавать такого рода неприятные вопросы от народа народному же избраннику во время незапланированного депутатского приема на открытом воздухе. Там бдит с десятком вооруженных людей  Резвушкин. Теперь-то он интересы  и персону Виталия Разумова защищает вполне осознанно.

А ведь вооруженные  земельные разборки могут случиться  и в Одессе. Год назад земельная комиссия дала фирме «Пiвдень девелопмент», одним из учредителей которой значится депутат Виталий Разумов, согласие на отвод земли по адресу: Фонтанская дорога, 71-А. Это   территория пансионата  «Мирный». Будут ли одесситы спокойно смотреть, как в небо над частными домами курортной зоны вгрызаются клыки очередных высоток?

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Глава держпідприємства запевнив, що це останнє подорожчання.

У жовтні 2018 року послуги пасажирського транспорту державного підприємства ПАТ «Укрзалізниця» подорожчають ще на 12%, після чого ціни більше не зростатимуть.

У цьому під час прес-конференції запевнив глава «Укрзалізниці» Євген Кравцов, передає кореспондент інтернет-видання UA1.

«На рівні міністерства було прийнято рішення підвищити ціни з жовтня цього року на 12%. У цьому році «Укрзалізниця» вперше за останні три роки проводила індексацію перевезень пасажирським транспортом. Вартість проїзду залізничним транспортом є меншою, ніж автобусним транспортом. Є багато випадків, коли на 500 км проїзд на поїзді вартує менше, ніж автобусом, в 4-5 разів», – заявив Кравцов.

Він наголосив, що «Укрзалізниці» потрібно надати право більш гнучко підходити до встановлення тарифів, аби варіювати ціни залежно від напрямків і днів тижня.

Нагадаємо, згідно з «Прогнозом економічного і соціального розвитку України на 2019-2021 роки», «Укрзалізниця» підвищуватиме тарифи на пасажирські перевезення чотири наступні роки.

ua1.com.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

“Всі у виграші. І це дуже здорово. І я хочу вигравати далі”, – коментував Рінат Ахметов здобутки ФК “Шахтар”, у нещодавно оприлюдненому інтерв’ю під промовистою назвою “У нас яркое будущее”.

Успіхи в спортивній царині клубу найбагатшої людини України можна із впевненістю перенести і на його бізнес. Навіть попри зміну влади в країні та військові дії, за минуломісячним рейтингом Bloomberg, пан Ахметов зайняв 282 місце серед найбагатших людей світу. Станом на червень, за рік його оціночна вартість капіталу зросла на 1,3 мільярди доларів.

Звісно, у власності пана Ахметова не тільки енергетика, але металургія, телекомунікації, банки тощо. Але у вартості зросли саме енергоактиви. Якщо проаналізувати фінансові звіти компанії, то побачимо, що ДТЕК Енерго завершив перший квартал 2018 року з прибутком в 4,3 млрд грн.

У 2017 році прибутки також зростали. Так, за даними Concorde Capital, у минулому році чистий прибуток ДТЕК Енерго зріс на 10% до 141 мільярда гривень. Згідно з розрахунками, EBITDA (операційний прибуток до сплати відсотків, податків і амортизації) компанії покращилася на 29% до 23 млрд грн.

Тільки у 4 кварталі 2017 року чистий дохід “ДТЕК Енерго” склав 41,4 млрд грн (зростання на 34% порівняно з попереднім кварталом), а EBITDA – 8,8 млрд грн (зростання на 92% порівняно з попереднім кварталом).

І напевне, більшість українців навіть не здогадуються, що саме вони беруть активну участь у поповненні “скарбнички” донецького олігарха. Нижче – як це працює.

Правила гри

Електроенергетичний бізнес в Україні очікують кардинальні зміни. У квітні 2017 року Верховна Рада прийняла закон“Про ринок електричної енергії”. Уже з серпня 2019-ого Україна матиме модель ринку електроенергії, який працює відповідно до європейських стандартів.

Натомість, на сьогодні, українська енергетика є однією із найбільш проблемних галузей для нашої держави. І на це вплинула низка факторів.

Як сьогодні працює ринок електроенергії? Споживачі оплачують кошти за електроенергію обленерго. Ці ж компанії, залишивши частку за свої послуги постачання та розподілу енергії, перераховують кошти Державному підприємству “Енергоринок”. А воно як єдиний оптовий покупець-продавець розподіляє отримані платежі між виробниками електричної енергії.

Алгоритм розподілу коштів для виробників також передбачений. Уся генерація має встановлені тарифи, за якими вони постачають електроенергію. Тому розподіл коштів від “Енергоринку” формується відповідно до: а)встановленого тарифу і б) кількості поставленої електроенергії. У результаті, орієнтовно 50% із усіх отриманих коштів “Енергоринок” повинен віддавати теплоенергетикам, приблизно 40%  –  атомникам, і те що залишилося – зеленій енергетиці та гідроенергетикам.

Такий механізм зумовлений тим, що вартість енергії, виробленої на ТЕС і теплоцентралях є значно дорожчою, аніж з атомних електростанцій.

Як повідомили у ДП “Енергоринок”, структура за обсягом та вартістю електричної енергії, що була продана в Оптовий ринок у 2017 році, виглядає наступним чином:

ДП НАЕК “Енергоатом” виробило 56,58% усієї електричної енергії в країні. Це понад 80 502 млн кВт-год. За собівартістю – трішки більше 38 366 млн гривень.

Натомість, генеруючі компанії теплових електростанцій виробили 28,48% електричної енергії в країні (понад 40 526 млн кВт-год). Однак її собівартість – понад 64 665 млн гривень.

Тобто, теплоенергетики виробляють значно менше електроенергії, однак набагато вищої вартості.

Дані з сайту ЦЕК

Саме ж ДП “Енергоринок” є фактично таким собі посередником із розподілу коштів між споживачами та обленерго і виробниками. І повинно розподіляти кошти і виробникам атомної енергії, і гідроенергетикам, і теплоенергетикам.

Однак в останні 3.5 роки простежується чітка лінія підтримки виробників теплової енергетики з боку регулятора (НКРЕКП) та Міненерговугілля.

Усе найкраще – тепловикам

Електроенергетичний ринок потребує термінової реорганізації, в першу чергу і через просто фантастичні об’єми боргів.

Як повідомили у НКРЕКП, станом на 01 травня 2018 року, споживачі заборгували ДП “Енергоринок” (через енергопостачальників, у більшості випадків – обленерго) – 29,753 млрд грн .

Відповідно, саме ж ДП “Енергоринок” також боргує. За даними НКРЕКП, загальна заборгованість цього держпідприємства за електричну енергію перед виробниками та ДП “НЕК “Укренерго” складає майже 24 млрд грн.

Голова НКРЕКП Оксана Кривенко зазначає, що “основною причиною неповних розрахунків ДП “Енергоринок” перед виробниками електричної енергії є заборгованість споживачів за спожиту електричну енергію”.

За даними регулятора, найбільшими неплатниками є підприємства вугільної промисловості  (станом на 01.05.2018 р. – понад 14,235 млрд грн); підприємства, що надають послуги з центрального водопостачання та водовідведення (понад 5,6 млрд грн); населення (понад 5,4 млрд грн).

І в ДП “Енергоринок”, і в НКРЕКП, і в Міненерговугіллля одностайні в тому, що заборгованість споживачів залежить, зокрема, і від ефективної роботи енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність із постачання електричної енергії.

Так і як це все стосується найбагатшої людини в країні?

Є такий енергетичний холдинг ДТЕК, який належить олігархові Рінату Ахметову.

За даними сайту ДТЕК, які підтверджені даними Державної служби статистики України “ДТЕК Енерго” виробляє чверть електроенергії в країні. Виробничі потужності компанії представлені підприємствами теплової генерації в складі “ДТЕК Східенерго”, “ДТЕК Дніпроенерго”, “ДТЕК Західенерго”, “Київенерго” та Миронівської ТЕС, що входить до “ДТЕК Донецькобленерго”…

До складу “ДТЕК Енерго” входять 5 дистрибуційних підприємств, що обслуговують 3,4 млн клієнтів:  ”ДТЕК Дніпрообленерго”, “Київенерго”, “ДТЕК Донецькобленерго”, “ДТЕК Високовольтні мережі”, “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”.

Тобто, у енергетичний холдинг входять компанії, які є і виробниками енергії, і її постачальниками кінцевим споживачам.

За даними Міненерговугілля, група ДТЕК контролює приблизно 80% теплової електрогенерації. Цю інформацію підтвердили і в АМКУ – тут із 2015 року розслідують справу щодо зловживання монопольним становищем групою компаній ДТЕК.

Ще на початках цього розслідування керівник АМКУ Юрій Терентьєв повідомляв, що компанії ДТЕК виробляють 25% електроенергії в країні.

Так ось, як зазначив директор ДП “Енергоринок” Юрій Гнатюк, станом на 01.06.2018 року, загальна заборгованість енергопостачальних компаній “Дніпрообленерго”, ”Донецькобленерго”, ”Високовольтні мережі”, “Крименерго”, ”Київенерго”, ПЕМ ”Енерговугілля” перед ДП “Енергоринок” становить 7,9 млрд грн.

Натомість, заборгованість ДП “Енергоринок” перед генеруючими компаніями  “Західенерго”, ”Дніпроенерго”, ”Східенерго”, ”Київенерго”, складає 3,5 млрд гривень.

Нескладна арифметика – отримуємо, що компанії з групи ДТЕК боргують перед ДП “Енергоринок” 4,4 млрд гривень.

На запит, чому не погашаються борги, гендиректор “ДТЕК Енерго” Дмитро Сахарук відповів, що компанія “не здійснює діяльність щодо виробництва і торгівлі електроенергією та не має взаємовідносин з ДП “Енергоринок” щодо розрахунків в межах оптового ринку електричної енергії”.

“Наведені у Вашому зверненні підприємства, що провадять зазначені види господарської діяльності, відповідно до приписів Господарського кодексу України, є окремими суб’єктами господарювання, а отже є самостійними учасниками договірних відносин з ДП “Енергоринок””.

Варто відзначити, що рішення про механізм розподілу коштів між виробниками електричної енергії за відпущену електроенергію, спочатку затверджує Рада ОРЕ (оптового ринку електроенергії). І є не дивним, чому гра йде “у одні ворота” – на користь тепловиків. Адже із 10 членів Ради – четверо – представники компаній ДТЕК, а керівник Ради – Борис Лісовий є радником Генерального директора ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі».

Кому і як ДП “Енергоринок” віддає борги

Якщо проаналізувати погашення і накопичення боргів за останні кілька років, то простежується закономірна тенденція невидимого, на перший погляд, надання непропорційних переваг одним учасникам Оптового ринку на шкоду іншим.

Як повідомила голова НКРЕКП Оксана Кривенко, загальна заборгованість ДП “Енергоринок” перед атомними електростанціями станом на 01.06.2016 року становила понад 11,744 млрд грн. А за два роки вона складає майже 11,6 млрд грн. Фактично, збереглася на одному рівні.

Натомість, заборгованість ДП “Енергоринок” перед енергогенеруючими компаніями ТЕС із трохи більше 9,177 млрд грн у червні 2016 року, скоротилася за цей же ж період – до приблизно 3,94 млрд грн.

Отож, як говорять цифри, борги перед теплоенергетиками систематично погашаються. А як ми зазначали, 80% теплової електроенергії виробляють компанії групи ДТЕК.

І робиться це часто в обхід алгоритму щодо розподілу платежів – пропорційно вартості виробленої електроенергії. Адже такий розподіл є непропорційний – першочергово задовольняють тепловиків, що і є суттю проблеми.

До прикладу, як з’ясували “Наші гроші”,  наприкінці 2016 року “Енергоринок” розподілив 686 млн грн. Жодної копійки із цієї суми не отримали ні атомники, ні гідроенергетики. Згідно з постановою НКРЕКП та рішенням Міненерговугілля, 676 млн грн від “ДП ”Енергоринок” отримали компанії групи ДТЕК – “Східенерго”,”Західенерго” та ”Дніпроенерго”.

Така негласна підтримка теплової генерації в Україні не поодинока.

До прикладу, 18 жовтня 2017 року КМУ приймає розпорядження №776-р “Про заходи щодо стабілізації роботи енергогенеруючих компаній теплових електростанцій.

Відповідно до цього розпорядження, ДП “Енергоринок” бере кредит у 2 млрд грн в державного “Ощадбанку”. Ці кошти передбачаються для погашення заборгованості перед виробниками електроенергії, яка утворилася у “Енергоринку” станом на 01.09.2017 року.

Однак, з легкої руки Кабміну, усі кошти – виключно тепловій генерації.

Згодом, 9 січня 2018 року, НКРЕКП приймає постанову №9, про розподіл коштів.

Як повідомила голова регулятора Оксана Кривенко, із 2 млрд грн майже 1,307 млрд грн отримали ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго”, ПАТ “ДТЕК Західенерго”, ТОВ “ДТЕК Східенерго”.

Така прихильність із боку НКРЕКП, КМУ, Міненерговугілля до підприємств з групи ДТЕК не оминула своєю увагою НАБУ.

Як повідомляли “Наші гроші”, Національне антикорупційне бюро України ще у лютому 2018 року відкрило два кримінальні провадження “стосовно зловживань службовим становищем посадових осіб НКРЕКП при прийнятті регуляторних рішень на користь енергетичних підприємств холдингу «ДТЕК»”.

Стосовно такої підтримки теплової генерації, із Секретаріату КМУ надійшла відповідь за підписом начальника Управління забезпечення доступу до публічної інформації Роксолани Стадник, яка вказала, що розробником згаданого розпорядження №776-р є Міністерство енергетики та вугільної промисловості.

Натомість, перший заступник Міністра Тетяна Максимець таку їхню ініціативу пояснила необхідністю розрахунку енергогенеруючих компаній теплових електростанцій перед постачальниками вугільної продукції.

До слова, за даними Міненерговугілля, у 2017 році власне група ДТЕК видобула більше 80% енергетичного вугілля в Україні.

“Це очевидно, що такі «ручні» рішення, по яких державні “Енергоатом”, “Укргідроенерго” та “Укренерго” не отримують нічого, а всі гроші йдуть тепловій генерації, де Ахметову належить 80% підприємств – це є преференції компанії ДТЕК. На жаль, Міністр енергетики та НКРЕКП, таким чином, демонстрували свою лояльність до Ахметова, а страждали державні підприємства”, – коментують описані дії в “Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг”.

Однак, не всі експерти одностайні у такій позиції. Так, Юрій Саква, перший заступник Голови Ради Спілки “Всеукраїнської енергетичної асамблеї” дотримується кардинально протилежної точки зору:

“Це помилкове твердження, що підтримується тільки теплова енергетика. Частковий розрахунок з ТЕС – це ситуативний, але необхідний початок. Завтра уряд може прийняти рішення для АЕС, післязавтра для ТЕЦ і т.д. Поки не погасять борги всім учасникам. Ще раз хочу висловити думку, що при проведенні процедури погашення заборгованості, добитися рівномірного розподілу по борговим зобов’язанням – складно/неможливо та й недоцільно” – наполягає Юрій Саква.

Кредити коштом населення

Якщо чітко виокремити головну проблему описаного – то це розподіл коштів у “Енергоринку” на користь теплової генерації ДТЕК, який непропорційний їх частці у вартості електроенергії.

В отриманні кредитів ДП “Енергоринок” є два важливих моменти: перший – це погашення відсотків за користування кредитними лініями. І другий – кому і як надаються ці кошти.

Перше – скільки взяли і скільки заплатили банкам.

За інформацією, наданою ДП “Енергоринок”, у період з 2015 по червень 2018 року це підприємство залучило у двох банках – АТ “Ощадбанк” та АБ “Укргазбанк” – разом понад 35,7 млрд грн.

Загалом, за користування кредитами за цей період, ДП “Енергоринок” заплатив майже 3,319 млрд  грн.

Для чого ж держпідприємству кредити? Ці гроші в минулі роки надавалися, як авансові платежі виробникам електричної енергії – як оплату товарної продукції майбутніх розрахункових періодів.

Тобто, аби енергогенеруючі компанії мали кошти для розрахунків за паливо, зокрема вугілля, ДП “Енергоринок” бере кредити, і надає їх як аванси виробникам.

Отже, виробники електричної енергії користуються даними грошима безкоштовно.

Відсотки сплачує ДП “Енергоринок”. Але звідки у підприємства на це кошти?

Як повідомили у НКРЕКП, відсотки за користування кредитними коштами включаються у кошторис витрат ДП “Енергоринок”: “Відповідно до положень Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 03.03.2016 №289, який був погоджений Міненерговугілля, Антимонопольним комітетом України та Державною регуляторною службою України та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за №428/28558, однією із складових прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії є кошторис витрат ДП “Енергоринок”, – роз’яснили в НКРЕКП.

Тобто, виходить, що відсотки за користування для виробників енергії безкоштовними кредитами в кінцевому результаті сплачує кожен із нас – споживачів електроенергії. Адже ці кошти закладаються у кінцеву оптову ціну. І хоча ціни на електроенергію для населення регульовані та нижче ринкових, бізнес сплачує повну ціну – з усіма витратами плюс із крос-субсидуванням цін для населення, що зрештою відображається на цінах товарів та послуг.

Тому не дивно, що за останні 3,5 роки, ОРЦ (оптова ринкова ціна) електроенергії в Україні зросла в понад 2 рази, за підрахунками ДП “Енергоринок”. За даними на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг із  квітня 2015 року ця ціна зросла в 2,4 рази.

Кого субсидуємо

Кому ж надаються безкоштовні кредити впродовж останніх років?

НКРЕКП надала розрахунки, згідно яким із понад 13,29 млрд грн кредитів, залучених у 2015 році, понад 8,533 млрд грн отримали компанії групи ДТЕК – ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго”, ПАТ “ДТЕК Західенерго”, ТОВ “ДТЕК Східенерго”.

Із понад 10,8 млрд грн, залучених ДП “Енергоринок” у 2016 році, ці ж компанії і ПАТ “Київенерго” отримали майже 6,485 млрд грн.

Із понад 8,27 млрд грн у 2017-ому – отримали понад 5,107 млрд грн.

А за 5 місяців 2018 року, із більш ніж 3,372 млрд грн, ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго, ПАТ “ДТЕК Західенерго, ТОВ “ДТЕК Східенерго”, ПАТ “Київенерго” надано більш ніж 2,014 млрд грн.

Загалом, із усіх залучених із 2015 року кредитних коштів, зазначеним компаніям надали загалом орієнтовно 62% цих грошей.

Отже, переважно компанії олігарха Ахметова користувалися цими безкоштовними кредитами.

Відсотки за користування кредитами включалися у кошторис ДП “Енергоринок”. Цей кошторис закладався у формування Оптової ринкової ціни електроенергії.

Із цієї ціни, відповідно формувалася вартість електроенергії для населення.

А також – промисловості. Для якої тариф значно вищий, однак його в кінці-кінців здебільшого оплачують українці.

Адже підприємства і виробники, які розраховуються за електроенергію, свої затрати включають у вартість продукції. Тож йдучи в магазин, чи оплачуючи послуги водопостачання, кожен із українців сплачує і за високу вартість тарифів електроенергії для непобутових споживачів.

Тарифів, у які закладено із початку 2015 року понад 3 318 830 300 грн відсотків.

Попри описану високу прихильність і НКРЕКП, і “Енергоринку”, і Міненерговугілля до теплової генерації, нагадаю – понад 80% якої – це ДТЕК, – державні мужі продовжують підтримувати бізнес найбагатшої людини країни.

Так, термін повернення авансових платежів, які потрібно було віддати “Енергоринку” у квітні 2018 року, продовжено до 2019 року.

І виробники електричної енергії зможуть безкоштовно користуватися цими кредитами ще майже рік.

До слова, як написали із “Енергоринку”, станом на 01.06.2018 року загальна сума таких авансів становить 1,78 млрд грн, із яких 1,04 млрд грн – надано компаніям із групи ДТЕК (“Західенерго”, ”Дніпроенерго”, ”Східенерго”, ”Київенерго” ).

Такий широкий жест у Міненерговугілля пояснюють коротко і лаконічно. Мовляв, відтермінували їм повернення авансових платежів, бо у ДП “Енергоринок” перед зазначеними компаніями значно більше боргів.  Відповідно, підприємство свою заборгованість погасить до 2019 року, тоді у зазначених ДТЕКівських компаній з’являться кошти, і вони зможуть повернути зазначені аванси.

За те, що у компаній, що входять до групи ДТЕК, як я писав вище, 4,4 млрд гривень “чистого” боргу перед “Енергоринком”, у Міненерговугіллі чомусь не згадують.

Міненерговугілля також пояснює, що “погашення підприємствами цих авансових платежів – можуть негативно позначитися на фінансовому стані підприємств”.

Чому українці мають субсидіювати бізнес олігарха, якщо підприємства Ахметова можуть самі брати кредити у комерційних банках і сплачувати за них відсотки?

Міненерговугілля прикриває свої дії благими намірами і турботою про споживачів: “Відтермінування повернення авансів дозволить підприємствам теплової генерації акумулювати кошти для надійної підготовки та проходження осінньо-зимового періоду 2018/2019 років”, – написав заступник міністра Анатолій Корзун.

Натомість, Світлана Голікова, член Стратегічної ради ГО “Київський інститут енергетичних досліджень”, переконана, що однією з найголовніших проблем в сфері є перехресне субсидування:
“В електроенергетиці в останні роки залишається високим рівень перехресного субсидування промисловими споживачами вартості електричної енергії, що відпускається окремим категоріям споживачів за фіксованими тарифами. Загальна сума компенсації втрат енергопостачальним компаніям від здійснення постачання електроенергії окремим категоріям споживачів у 2015 році склала 43,8 млрд грн., у 2016 – 45,5 млрд грн.», – повідомила Голікова на круглому столі “Як захистити споживача в період складних реформ енергоринків”.

Міненерговугілля та його баланс

Незважаючи на все вищеописане, тепловики продовжують отримувати від держави чергові преференції.

Так, схвалений Міненерговугілля баланс на 2018 рік передбачає зменшення виробництва дешевшої електроенергії на атомних електростанціях та, відповідно, зростання відпуску дорожчої електроенергії теплових електростанцій (ТЕС).

І ось маємо результат. Як повідомили у НКРЕКП, за 4 місяці 2018 року частка виробництва ДП “НАЕК Енергоатом”, в загальному обсязі зменшилася до 50,2% (у порівнянні із 56,6% – за аналогічний період у 2017 році). Натомість, частка генеруючих компаній ТЕС збільшилася до 29,2% (із 28,5%).

Такі дії у Міністерстві пояснили необхідність “збільшення тривалості ремонтів на енергоблоках у зв’язку із збільшенням об’єму запланованих робіт”.

Експерти погоджуються, що питання ремонтів та безпека на атомних об’єктах є одним із першочергових питань в країні. Але поряд з тим, наводять й іншу причину:

– Виробіток “Енергоатому” систематично занижують, щоб дати більше заробити тепловій генерації (ДТЕКу Ахметова), хоча такий сценарій і означає вищий тариф для споживача, – висловлюють свою позицію у “Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг”.

Натомість Юрій Саква, перший заступник Голови Ради Спілки “Всеукраїнської енергетичної асамблеї”, вважає, що тут йдеться виключно про питання безпеки:

“Основна причина це збільшення обсягу планових ремонтів відповідно до затвердженого графіку на 2018 рік. Нагадаю, що 2017 році виробництво електроенергії АЕС було більш високим у зв’язку з введенням особливого стану для заміщення зупинених ТЕС на АШ (з лютого по серпень).

Друга це – в результаті позапланового ремонт блоку на ХАЕС в квітні-травні 2017 року виробництво було знижено приблизно на 1млрд квт/г, з відповідним заміщенням виробництва на теплових електростанціях за рахунок спалювання додатково приблизно 590 тис. тон вугілля. Зразу скажу, це абсолютно ординарна ситуація, таке трапляється, такі режими прогнозуються і впевнений, що до початку ОЗМ запаси вугілля на складах будуть відновлені. Режим «гарячого» та «холодного» резервування  на ТЕС для забезпечення надійності ОЕС на випадок непередбаченої зміни в режимах роботи АЕС задається НЕК «Укренерго» постійно. Попри всі взаємні претензії, які існують між виробниками треба розуміти та враховувати в оцінках, що ТЕС та АЕС  в об’єднаній системі на сьогодні є «нерозривною парою»”, – наполягає Юрій Саква.

Борги олігархів – на плечі споживачів

А тим часом в Україні точаться гострі дискусії стосовно законопроекту №8253 “Про особливості погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії”, розробленого Міненерговугілля.

Адже, відповідно до Закону України “Про ринок електроенергії”, аби реформувати енергетичний ринок, вся заборгованість на ОРЕ  повинна бути погашена /врегульована до 30.06.2019 року у зв’язку із припиненням діяльності ОРЕ та реорганізацією ДП “Енергоринок”.

Відповідно, Міненерговугілля пропонує, як позбутися майже 30-мільярдного боргу.

Спочатку, відомство хотіло врегулювати усі питання із погашенням заборгованості ДП Енергоринок” за кошти державного бюджету. Проти цього виступили у Мінфіні, очолюваному на той час Олександром Данилюком.

Як повідомив у відповіді на запит заступник міністра Сергій Марченко, “Мінфіном не підтримано залучення до розрахунків за боргами учасників оптового ринку електричної енергії коштів державного бюджету… Стосовно погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, інформуємо, що така заборгованість утворилася за результатами господарської діяльності суб’єктів господарювання і повинна погашатися згідно з чинним законодавством України, що регулює господарські відносини”, – відповіли із Мінфіну.

У Міненерговугіллі пояснили, що із такою позицією Мінфіну погодилися.

– … в тексті  законопроекту посилання “за рахунок видатків передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік” замінено на “за рахунок джерел не заборонених законодавством України”,- написала перший заступник міністра Тетяна Максимець.

Із цієї відповіді складно було зрозуміти, звідки ж братимуться кошти. Тож аналогічне запитання було адресоване і НКРЕКП.

Голова регулятора Оксана Кривенко чітко повідомила про моменти, на які в Міненерговугіллі не вказали.

Даним законопроектом передбачено “наступні механізми погашення заборгованості:

  • проведення взаєморозрахунків між учасниками ОРЕ;
  • списання боргів учасникам ОРЕ;
  • відступлення права вимоги або заміна сторони у зобов’язанні;
  • встановлення цільової надбавки до тарифу на розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електромережами операторам системи розподілу.”

З огляду на таке, останній пункт – стосовно цільової надбавки – це фактично банальний черговий механізм залізти до кишень українців. Адже цільова надбавка неодмінно буде включена до тарифів для непобутових споживачів.

Нардеп від “Самопомочі” Вікторія Войціцька почала активну “війну” із такими пропозиціями Міненерговугілля.

Спочатку у своїй колонці на “Економічній правді”, а згодом і на сторінці у Фейсбуці, депутат виступила із неприпустимістю такого розвитку подій.

“Пропонується «пробачити» Ахметову 7 млрд грн, групі українських обленерго російського олігарха Бабакова 0,8 млрд грн, і «по мєлочі» – «Закарпаттяобленерго» (Бойко і Льовочкін) 150 млн грн, “Вінницяобленерго” (Григоришин і відома компанія ICU) – 77 млн грн, “Львівобленерго” і “Прикарпаттяобленерго” (Суркіси) – 69 млн грн. Замість вищезгаданих шановних панів борги перед ДП «Енергоринок» відповідно до кабмінівського законопроекту мали б заплатити українські споживачі електричної енергії”, – написала у нещодавньому дописі В. Войціцька.

Окрім того, низку боргів на оптовому енергетичному ринку Войціцька вважає схемними, тобто штучно створеними. Політик переконана, що у деяких підприємствах вже зрозуміли, що можна не платити і у майбутньому просто списати борги за рахунок держави.

Так, в якості прикладу вона наводить шахти компанії ДТЕК “Ровенькиантрацит” та “Свердловантрацит” на окупованих територіях, які ще навесні 2016 року перестали платити ТОВ “Луганське Енергетичне Об’єднання” (“ЛЕО”) за поставлену електроенергію.

Варто нагадати, що український контроль за цими підприємствами було остаточно втрачено у березні 2017 року.

Але потрібно зауважити, що фракція “Самопомочі” не голосували за Закон України “Про ринок електроенергії”.

Хоча багато українських експертів вважають його прийняття вкрай важливим для країни та таким, що захищає пересічних громадян:

“Законом України “Про ринок електричної енергії” визначено, що “вразливі споживачі” це виключно частина побутових споживачів. До повноважень Кабінету Міністрів України  віднесено встановлення порядку, яким буде реалізуватися право на передбачені законом підтримку для відшкодування витрат на оплату спожитої електричної енергії та/або захист від відключення у певні періоди.

Тобто, український закон увібрав в себе загальні європейські норми, коли споживачеві може надаватися, як грошова підтримка (персональна субсидія), так і унеможливлюється його відключення від джерел електропостачання, як правило, у зимовий період”, – цитує Світлану Голікову проект “Українська енергетика”.

Також варто зазначити, що попри заяви нардепа Войціцької, з іншого боку, законопроектом №8253 “Про особливості погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії” передбачається врегулювання заборгованостей і державних структур.

Так, Юрій Саква вважає, що саме вони є одними із  найбільших неплатників на ринку

“Сама держава так і залишилася головним неплатником за енергоносії. Шахтарі, водоканали, теплокомуненерго, пільги, субсидії – все це сфера відповідальності держави, яка забороняє відключати окремих неплатників. І продовжує продукувати заборгованість…

Однією із головних причин накопичення боргів було руйнівне за наслідками державне рішення з повної відміни дотації шахтарям з держбюджету з 2015 року.  З того часу державні шахти практично повністю припинили сплачувати за електроенергію, але під патронатом держави залишалися в роботі – країні вугілля конче потрібно. Після цього рішення щорічне часткове відновлення дотацій на покриття високої собівартості видобутку вугілля державними шахтами проблему не вирішило. Механізм безоплатного відпуску електроенергії державним шахтам був запущений. Шахти за електрику не платять вже майже 4 роки поспіль і продовжують працювати”, – підсумовує Юрій Саква.

Корупційні схеми

Про схемні платежі кажуть і експерти.

– Схемні неплатежі, коли деякі шахти та підприємства спеціально не оплачували, очікуючи, що ці борги покриє держава, – повідомляють у “Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг”.

Ні Міненерговугілля, ні “Енергоринок”, ні НКРЕКП, пояснюючи причини утворення заборгованостей на оптовому енергоринку, не згадують про такі неплатежі. Чи борги, які виникли через махінації учасників ринку.

А от правоохоронцям таке відомо.

Так, за ініціативою НАБУ, ще у 2018 році “суд ухвалив рішення, згідно з якими на рахунки ВАТ «Запоріжжяобленерго» повернуто понад 40 млн грн, втрачених внаслідок існування на підприємстві корупційної схеми”.

Як повідомили в НАБУ, детективами відомства викрито низку схем із заволодіння коштами в сфері електроенергетики.

“Так, керівники одного із ПАТ та регіональних електроенергетичних компаній, частка державної власності в статутних капіталах яких була понад 50%, “шляхом укладення договорів про відступлення права вимоги та переведення боргу… заволоділи коштами на загальну суму 641 062 834,35 грн, які були сплачені товариствам-боржникам для приватного акціонерного товариства як оплата електричної енергії, раніше поставленої державними компаніями”, – розписали мені схему в НАБУ.

Натомість, ПАТ гроші використало для власних потреб – не перерахувавши обленерго.

За інформацією НАБУ, ще одна поширена схема – зарахування зустрічних однорідних вимог. Таких порушень детективами викрито на понад 756 млн грн.

Працює це так – між обленерго і боржником укладаються угоди про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Підприємство надає постачальнику кошти. Обленерго їх не повертає, зараховуючи як оплату вартості купованої електричної енергії. Відповідно, залишає усі гроші у себе. Хоча, згідно чинного законодавства, більшу частину мало б перерахувати в ДП “Енергоринок”.

Чергові аванси

Тим часом, нещодавно, у травні 2018 року, ДП “Енергоринок” вчергове відкриває кредитні лінії. Загалом на 3,4 млрд грн.

За даними “Економічної правди”, загальна вартість обслуговування кредитів вартуватиме ДП “Енергоринок” (читай – споживачам електроенергії) приблизно 391 млн грн.

З огляду на багаторічну практику, не є великою таємницею, кому із виробників енергетики, здебільшого, перепадуть шматки чергового безкоштовного кредитного пирога.

***

“И нам платят огромные средства. Ну, почему мы должны отказываться”, – розповідав про успіхи із трансферів футбольних гравців свого клубу Рінат Ахметов, у нещодавно оприлюдненому інтерв’ю, під промовистою назвою “У нас яркое будущее”.

Та з огляду на описане, “огромные средства” українці та уся держава сплачує енергетичному бізнесу олігарха, який, звісно, від цього не відмовляється.

Антикорупційний блогер та правозахисник Любомир Пелех вважає, що корупція в енергетичному секторі, є однією з причин бідності населення. «Вартість енергетичного ресурсу продовжує зберігати корупційну складову, а економічна поведінка енергетичних підприємств знаходиться за лаштунками ринку. Влада і бізнес не мають спільного розуміння енергетики, як повноцінного сектору економіки. Їх безлімітна амбіція в такому секторі – це забезпечення прибутку при максимальній тінізації роботи підприємств та впливу на ринок. Результатом корупційної змови, є зростання прибутку енергетичних бізнесів та злиденність українських громадян» – зазначив Любомир Пелех

*Розслідування проведене в рамках проекту USAID “Прозора енергетика”. Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.*

Тарас Зозулінський

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Харьковский #ОБЭП приехал тряхануть #БИЗНЕС. Смотрите до конца, что вышло!  Репосты и лайки за борьбу с внутренним врагом, бандитами с корочками !
#ЗПСанек
#ZPSanek

Харьковский #ОБЭП приехал тряхануть #БИЗНЕС. Смотрите до конца , что вышло ! Репосты и лайки за борьбу с внутренним врагом , бандитами с корочками !#ЗПСанек #ZPSanek

Gepostet von Dmytro Nikonov am Dienstag, 17. Juli 2018

Dmytro Nikonov


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як зазначає офіційний сайт «Укрпошти», про це йшлося під час наради із Президентом України Петром Порошенком, Міністром соціальної політики Андрієм Ревою, Міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, в.о. гендиректора ПАТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським та Головою правління Пенсійного фонду Олексієм Зарудним.

Керівництво “Укрпошти” наполягало на підвищенні тарифу на доставку пенсій, оскільки вважає його нерентабельним.

Однак 11 липня прес-служба Президента оприлюднила заяву Петра Порошенка, в якій він закликав утриматися від скорочення відділень “Укрпошти” в селах і припинення послуг із виплати пенсій через пошту.

“Державні підприємства повинні виконувати певні соціальні функції”, – підкреслив президент. – “Також з’явилася інформація про те, що відбудеться суттєве подорожчання цих послуг, що або збільшить дефіцит Пенсійного фонду, або зменшить виплати пенсій. Я охоче підтримаю будь-які ініціативи, які підвищують ефективність діяльності державних підприємств, але вважаю категорично неприйнятним, коли ми виймаємо останні копійки з кишені пенсіонера і за цей рахунок, таким чином забезпечуємо виконання планових показників прибутковості”.Наступного ж дня, 12 липня, центральні ЗМІ повідомили, що генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілянський подав у відставку.

В Кіровоградській дирекції ДП “Укрпошта” те, чи плануються скорочення відділень по області, не коментують, але й не спростовують.

Нагадаємо, що у квітні Міністерство інфраструктури підтримало підвищення тарифів на приймання та доставку “Укрпоштою” друкованих періодичних видань. З 1 липня до 31 грудня 2018 року тарифи підвищуватимуться у середньому на 24,7%. З 1 січня 2019 року на 19,2% порівняно з першим етапом.

Не зважаючи на те, що тарифи на доставку передплатних видань підвищувалися й раніше, друковані ЗМІ скаржаться, що якість послуг “Укрпошти” погіршилася – часто видання доставляються до передплатників із запізненням або й узагалі не доходять.

nk.org.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Керівник колись державної, а недавно приватизованої «Укрпошти» Ігор Смілянський, у якого 2 липня ц. р. закінчився термін дії контракту, подав Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману заяву про відставку.

Це сталося ще на початку липня ц. р., але Агенції «РБК-Україна» вдалося довідатися про факт спроби звільнення Ігоря Смілянського та його команди лише зараз.

«Ігор Смілянський розповів, що поставив перед Кабінетом міністрів умови: якщо вони будуть виконані, гендиректор національного поштового оператора продовжить роботу. Термін розгляду – до 31 серпня. Він заявив, що готовий продовжити контакт, якщо в ньому будуть дотримуватися наступні умови: можливість формування власної команди на ринкових зарплатах, політична незалежність, можливість реалізації шокових реформ, чітка стратегія», – зазначає «РБК-Україна».

Як відомо, на минулому тижні уряд нарешті затвердив Ігоря Смілянського на посаді гендиректора ПАТ «Укрпошта», знявши з його статусу абревіатуру «в. о.». Але питання до нього залишилися. Насамперед, Національна спілка журналістів України гостро критикує поштове відомство за монопольний диктат у справі встановлення тарифів за доставку газет та журналів.

Власне, «нова» «Укрпошта» вже давно почала використовувати листонош не як кур’єрів для доставки свіжої періодики, а як продавців із роздрібної торгівлі різноманітними товарами повсякденного попиту та як пересувних банкірів, які розносять пенсії та збирають гроші за комун послуги. При цьому у відомстві спостерігається катастрофічна відмінність в оплаті праці: якщо Ігор Смілянський та його найближче оточення отримують гроші мільйонами, то фактично всі рядові листоноші змушені трудитися не на повну ставку і отримувати на руки щомісяця менше 2 тис. грн.

Що означає вимога Ігоря Смілянського дати йому можливість «реалізації шокових реформ», наразі невідомо. Але що справжній шок в «Укрпошті» панує вже давно, то це факт: відділення зв’язку в містах і селах масового закриваються, вивільнені приміщення продаються, в уцілілих взимку холодно, тож працівники – звільняються…

Цікаво, що ще 2 роки тому Ігор Смілянський запровадив у відомстві режим цензури.

«Генеральний директор УДППЗ «Укрпошта» Ігор Смілянський заборонив керівному складу державного підприємства спілкуватися із засобами масової інформації без його дозволу. Також всім обласним філіалам заборонені будь які форми взаємодії із ЗМІ і публікації і навіть коментарі в соцмережах без попереднього погодження з генеральною дирекцією», – зазначав портал «Антикор».

Тому Спілка поштовиків України ще в 2016 р. вимагала його відставки:

«Варто нагадати, що Ігоря Смілянського було обрано на посаду в результаті абсолютно закритого і непрозорого конкурсу, на який не були допущені громадськість, експертне товариство та ЗМІ, а тепер він, перебуваючи на посаді керівника стратегічно важливого підприємства, зухвало порушує Конституцію України, залишаючись громадянином США.Ми вимагаємо від громадянина США Ігоря Смілянського припинити систематичні порушення Конституції України, відмінити протиправний наказ про цензуру на УДППЗ «Укрпошта» та звертаємося до громадськості і засобів масової інформації з проханням допомогти спинити свавілля новопризначеного керівника підприємства та захистити громадянські права, свободи і законні інтереси поштовиків».

Слід зазначити, що кваліфікований бухгалтер-аудитор Ігор Смілянський народився в 1975 р. в м. Одеса. Ігор Юхимович дійсно володіє значною практикою роботи в крупних компаніях США, а також отримав посвідчення адвоката в штатах Нью-Йорк і Нью-Джерсі. Тому ніхто не здивується, якщо після невдалого демаршу він повернеться назад за океан.

Світлана КОМА.

volga.lutsk.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ні, це черга не за квитками на матч “Десна”–“Шахтар”. Це реалізація пілотного проекту “Укрпошти” в селі Салтикова Дівиця Куликівського району. 11 липня 2018 року. Люди хочуть заплатити за комуналку. 

Раніше вони це робили в сільському поштовому відділенні, яке працювало щоденно. Тепер змушені стояти в черзі до пересувного на вулиці, яке обслуговує їх двічі на тиждень по дві години. Такий графік. Він не влаштовує нікого, але керівництво Чернігівської дирекції не реагує на пропозиції ні селян, ні місцевої та обласної влади. Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту. На всі наші пропозиції приїхати в села та поспілкуватися з людьми реакція керівних поштарів нульова.

Президент України заявив про категоричну неприпустимість закриття сільських поштових відділень. У відповідь керівник “Укрпошти” подав у відставку. Отже, своїх помилок не визнав.

Але ми здаватися не збираємося. Цьому експерименту над людьми треба покласти край. І це якраз той випадок, коли будь-які методи доцільні.

Володимир ПОВОЗНИК, заступник голови Куликівської районної ради. Чернігівська область.

golos.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жители большинства сел Болградского района Одесской области жалуются на задержку корреспонденций, доставляемую “Укрпочтой”, передает собственный корреспондент информагентства “Трасса Е-95“.

Больше всего жалоб поступает от жителей 12 сел района – Коса, Криничное, Оксамитное, Каракурт, Виноградовка, Владычень, Василевка, Банновка, Голица, Виноградное, Ореховка и Калчево. А это две трети населенных пунктов Болградщины.

Данный факт подтвердил начальник Одесской дирекции отделения почтовой связи “Болград 2” Анатолий Петров.

“Вот уже третий месяц, согласно приказу руководства центра почтовой связи №5 в Измаиле, доставка корреспонденции в эти села осуществляется по новому расписанию – понедельник, среда, пятница. Ввиду чего изменился распорядок работы и сельских узлов связи. По субботам они не работают. Поэтому, к примеру, пресса, которая выходит по вторникам и пятницам, зачастую попадает к читателям лишь в понедельник последующей недели”, – объяснил А.Петров.

Он также отметил, что изменение расписания доставки корреспонденции было вынужденным, так как четыре машины центра почтовой связи в Измаиле по доставке корреспонденций в Болградский район морально устарели, а запасные части стоят не дешево.

Помимо этого, в Болградском отделении связи не хватает почтальонов. На сегодняшний день требуются, по меньшей мере, двое.

“Нам даже некем заменить уходящих в отпуск почтальонов”, – отметил А.Петров.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Він один із тих, хто ставить найбільше незручних запитань представникам Спеціалізованої антико-рупційної прокуратури під час розгляду клопотань про взяття під варту чи відсторонення від робо-ти суддів. Хоча за фахом — адвокат, а до Вищої ради правосуддя потрапив за парламентською кво-тою. «ЗіБ» вирішив дізнатись у члена першої дисциплінарної палати ВРП Олексія МАЛОВАЦЬКОГО, що спонукало його до захисту людей у мантіях і чи є дієвим механізм захисту суддів від неправо-мірних дій з боку органів прокуратури?

«До тих матеріалів, які нам надають разом із клопотаннями, є дуже багато запитань»

— Олексію Володимировичу, ваше загальне враження: наскільки відповідально ставляться в САП до підготовки клопотань? Якщо

виходити із запитань, то члени ВРП виявляють чимало прогалин у матеріалах.

— Насамперед зауважу, що є дві процедури в межах кримінальних проваджень щодо суддів, які уповноважена розглядати Рада: надання згоди на взяття під варту та відсторонення від  здійснення правосуддя. Наші повноваження досить урізані, і головна мета — визначитися, чи не відбувається втручання в діяльність та незалежність судді шляхом подання таких клопотань.

Ті матеріали, які до них додаються, за невеликим винятком, на жаль, викликають дуже багато запитань як стосовно фактів, що ставляться за вину суддям, так і з погляду їх доведеності. Подекуди складається враження, що прокуратура не розуміє суті таких клопотань та їх обґрунтування. Тому переважно аргументує їх тим, що ненадання згоди на тримання під вартою чи відсторонення судді від роботи підриватиме довіру до суду.

Хоча все відбувається навпаки. Адже підрив авторитету судової системи може полягати в незаконних діях і неякісній роботі органів прокуратури, зокрема й під час підготовки таких клопотань.

— Яка ваша позиція? Як має реагувати на це Рада?

— Позиція дуже проста: будь-які сумніви в об’єктивності, неупередженості чи винуватості судді кидають тінь на суд. Але це палиця на два кінці: неякісні дії прокуратури кидають тінь і на суд, і на органи прокуратури. А до тих матеріалів, які нам надають разом із клопотаннями, є дуже багато запитань.

Основна вимога, яку ми висуваємо до таких клопотань, — їх умотивованість. Тобто вони повинні містити не якісь загальні фрази, а конкретні факти і докази, оскільки мова йде все ж про кримінальне обвинувачення. І особа має дістати можливість або заперечити такі факти, або взагалі промовчати. Це її право.

— Із чим це пов’язано: з недостатнім фаховим рівнем чи звичкою покладатися на те, що й так згодиться?

— Склалася давня традиція: якщо прокуратура просить — треба задовольняти її прохання. Але така традиція не має права на існування, оскільки не ґрунтується на розумінні вимог законодавства.

Подекуди з матеріалів можна зробити й протилежний висновок: матеріали справи викликають обґрунтовані сумніви в тому, чи суддя взагалі причетний до дій, які йому інкримінуються. Як за таких обставин задовольняти клопотання прокуратури?

Тобто іноді складається враження, що єдина мета клопотань про відсторонення — це усунення судді від розгляду конкретної справи.

«Мінімальна правова гарантія для судді — це вручення підозри тільки найвищими посадовими особами держави»

— Якою за таких обставин має бути роль ВРП? Бо нині складається враження, що Рада не наважується відмовляти у відстороненні від роботи суддів, яких підозрюють у скоєнні корисливих злочинів.

— Ця роль чітко визначена присягою члена ВРП — забезпечення незалежності судової влади. Що мається на увазі? Якщо ми говоримо про надання згоди на тримання судді під вартою, то є вимога закону — вмотивованість клопотання. Це не загальний опис подій, а обґрунтування належними й допустимими доказами тих обставин, на які посилається прокуратура. І першим у цьому переліку є вручення підозри…

— У чому полягає процесуальна вимога «здійснювати підозру» певним особам: в її підписанні з наступним передорученням чи особистому

врученні документа?

— Я вважаю, що закон не дає можливості вручати судді підозру іншим особам, окрім Генерального прокурора та його заступників. На жаль, Рада не підтримує таку позицію. У цій процедурі не передбачено окремих думок до рішення ВРП, тому поясню свою позицію для читачів вашого видання.

Оскільки Конституцією передбачена незалежність суду, то мінімальна правова гарантія для судді — це вручення підозри тільки найвищими посадовими особами держави. Це не ритуальна дія. Якщо підозра вручена безпідставно, то має наставати персональна відповідальність для особи, яка вчинила цю процесуальну дію.

Суддя — не та особа, котра буде ухилятися від слідства. Крім того, держава надає судді певні гарантії від необґрунтованого кримінального переслідування.

У цьому випадку ВРП має визначитися, чи є необхідність тримання особи під вартою та чи обґрунтоване відповідне клопотання. Тобто чи підозра вручена належним чином, отже, чи набув суддя статусу підозрюваного. Крім того, з’ясувати, чи не зароджуються в стороннього спостерігача сумніви в тому, що ця особа скоїла злочин. І тільки якщо всі відповіді були позитивні, Рада може дати згоду на втручання в суддівський імунітет.

— Тобто самі докази й фактаж не досліджуються?

— Так, усі докази не перевіряються, оскільки наше завдання — переконатися, що таке клопотання не має на меті усунення судді від здійснення правосуддя. У цій процедурі ВРП не зв’язана необхідністю детально обґрунтовувати свою згоду.

— Що може переконати особисто вас не голосувати за таке рішення?

— Насамперед наявність сумнівів у тому, що суддя дійсно причетний до скоєння злочину.

Як відомо, ми успадкували цю процедуру від Верховної Ради. Якщо подивитися на її логіку та практику, то виявиться, що народні депутати обмежувалися аналізом того, чи обґрунтована підозра, чи є факти, що свідчать про скоєння особою злочину, навіть якщо не всі вони повністю доведені. Наприклад, коли йдеться про отримання неправомірної вигоди, то з’ясовується, чи відбулася передача коштів і чи задокументований цей факт належними і допустимими доказами.

«Наша згода не зв’язує слідчого суддю в прийнятті рішення»

— Але чи не перебирає ВРП на себе функцію слідчого судді?

— Ні, проте оскільки ми маємо справу із

суддівським імунітетом, то повинні заглиблюватися в такі питання. Ми не можемо визначити, чи обґрунтована підозра, без вивчення додаткових матеріалів.

— До речі, позиція Європейського суду з прав людини в таких питаннях дещо глибша. Адже може мати місце і провокація з боку правоохоронних органів.

— Дуже слушне запитання, оскільки половина матеріалів, що надходять до нас, дає підстави припускати, що могла відбутися провокація злочину. Наприклад, коли особа, яка повідомила про вимагання суддею грошей, фігурує в кількох аналогічних кримінальних провадженнях, а незадовго до цих подій її приймають до певної організації на посаду директора. До того ж заява про скоєння злочину не містить відмітки про реєстрацію. За таких обставин зароджуються сумніви: чи була подія злочину?

Розвіяти їх мають матеріали справи, але й там ми не знаходимо однозначного підтвердження, що суддя вчинив протиправні дії. Дуже часто це роздруківки розмов, з яких абсолютно нічого не випливає, навіть того, що суддя спілкувався із самим заявником.

Необхідно залишатися об’єктивним. Вважаю, що практика розгляду клопотань про тримання під вартою доводить необхідність

унесення змін до законодавства. Рада не повинна дублювати роботу слідчого судді, але при цьому має бути можливість чітко визначити, чи наявні подія злочину й ризики, що зумовлюють необхідність такого обмеження волі та процесуальних прав.

— Чи не впливає дозвіл ВРП на взяття під варту на обрання запобіжного заходу? Якщо поважні юристи побачили в матеріалах підставу для такого рішення, то чи наважиться слідчий суддя заперечити їм?

— Так, слідчі судді дуже рідко відмовляють у клопотанні прокуратури про застосування саме такого запобіжного заходу щодо своїх колег. Однак я не вбачаю взаємозв’язку між нашим дозволом і наступним рішенням про обрання запобіжного заходу. Судді вже добре розуміють, що Рада аналізує це питання лише з точки зору втручання в суддівський імунітет.

Якщо пам’ятаєте, був такий випадок, коли прокуратура звернулася до нас по дозвіл через добу після затримання судді. Це зробили не відразу під час скоєння злочину або після нього. Тоді Рада чітко вказала, що відбулося втручання в суддівський імунітет. І таких випадків більше не траплялося.

— Отже, згода ВРП на взяття під варту не означає, що саме такий

запобіжний захід має бути застосований слідчим суддею?

— Саме так. Ми розглядаємо одне й те саме клопотання, але функції в Ради та слідчого судді зовсім різні. Тому останній вільний в обранні того запобіжного заходу, якого буде достатньо для забезпечення досудового розслідування. Наша згода не зв’язує слідчого суддю в прийнятті рішення й не містить оцінки фактів.

— Свого часу Рада, розглядаючи дисциплінарні справи щодо так званих суддів майдану, озвучила чіткі критерії допустимості взяття осіб під варту. Чи поширюються вони й на суддів-підозрюваних?

— Безумовно. Зокрема, в частині наявності ризиків, якими прокуратура, як правило, обґрунтовує такий запобіжний захід. Якщо в особи є певне місце проживання, постійний заробіток, якщо її раніше не притягували до кримінальної відповідальності, що унеможливлюється самим статусом судді, то такі ризики в принципі відсутні. Звичайно, якщо особа не намагалася втекти й не була оголошена в розшук.

«Не можна обґрунтовувати відсторонення виключно підривом авторитету судової влади»

— Клопотання про відсторонення, як ви зазначили, теж може використовуватися як спосіб усунення судді від розгляду певної справи. Але тут рішення Ради є остаточним. Які аргументи повинні доводити необхідність задоволення такого клопотання?

— Ваше запитання є слушним і вчасним. У цій процедурі ВРП уже діє як слідчий суддя і має визначити наявність ризиків, що обумовлюють відсторонення особи від посади. На жаль, у клопотаннях усі ризики зведено до одного — підриву авторитету правосуддя.

На мою думку, ми не можемо обґрунтовувати відсторонення судді тільки наявністю сумнівів у тому, що продовження ним роботи підриватиме довіру до суду. Хоча це моя особиста точка зору, більшість членів Ради зі мною не зовсім погоджується.

Моя позиція ґрунтується на тому, що відсторонення від здійснення правосуддя — це суто процесуальна дія. Має бути вказано, в чому полягає ризик, які дії може вчинити суддя, який не буде відсторонений, чому це необхідно, які гарантії цим забезпечуються. Адже до того часу, як правило, для підозрюваного вже обраний запобіжний захід з покладанням певних процесуальних обов’язків, наприклад не спілкуватися зі свідками, іншими підозрюваними. І слідчі органи мають стежити за дотриманням цих умов.

Якщо будуть установлені факти порушення цих обов’язків — виникають підстави для відсторонення. Якщо ж усі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, про яке відсторонення можна говорити?!

Наприклад, підозра була вручена в березні, а прокуратура звертається до нас із клопотанням у липні. Суддя вже завершив розгляд справи, апеляційна інстанція винесла своє рішення в ній, тож які факти може спотворити суддя в матеріалах цього провадження? Таке обґрунтування виглядає, м’яко кажучи, нелогічним.

Позиція, якої дотримується Рада, також має право на існування. Якщо суддю підозрюють у скоєнні корисливого злочину, то зароджуються сумніви в його неупередженості при розгляді інших справ.

Однак у наявному правовому полі не можна обґрунтовувати відсторонення виключно підривом авторитету судової влади. Якщо Рада вважає, що має обмежуватися тільки констатацією цього ризику, то до процедури мають бути внесені законодавчі зміни: вона має стати аналогічною розгляду клопотань про взяття під варту. Тобто Рада дає дозвіл, а слідчий суддя вже аналізує ризики, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, та виносить відповідну ухвалу.

— Чи передбачена система стримувань і противаг, що слугувала б запобіжником від незаконного відсторонення? Зокрема, настання відповідальності для прокурора, який підписав таке клопотання.

— За великим рахунком, така система є. Утім, до неї не дуже часто звертається сторона захисту. Але це питання до моїх колег-адвокатів.

Уже працює Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Тож усі некваліфіковані або необґрунтовані дії представників органів прокуратури, які мають наслідком утручання в імунітет судді чи підрив авторитету судової системи, що констатовано нашим рішенням, повинні отримувати належну оцінку з боку КДКП.

Якщо прокурори, які приходять на наші засідання, аби підтримати клопотання про взяття під варту чи відсторонення, не можуть належним чином його обґрунтувати й пояснити, то, на мій погляд, є підстави для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

— Але ж комісія не може самостійно

ініціювати таку справу. Чому б Раді самій не звертатися до КДКП з відповідним поданням?

— Ми майже не використовуємо таких повноважень, хоча вони є. Наприклад, було таке звернення після випадку із затриманням судді без нашого дозволу. Думаю, буде подання й у справі щодо судді із Сум. Поки що є звернення до Національної поліції, аби правоохоронні органи з’ясували, хто затримав суддю, де її тримали майже добу, чому не допустили адвоката тощо.

Утім, Рада — це колегіальний орган, і в кожного з її членів є власний погляд на те чи інше питання. Водночас адвокати, які представляють інтереси суддів, мають більш активно реагувати на порушення закону з боку органів прокуратури.

— То, може, варто вибагливіше підходити до клопотань прокуратури, аби привчити її працівників відповідальніше ставитися до матеріалів, що подаються до Ради?

— Є процедура, яку необхідно виконувати. Норми законів, особливо Кримінального процесуального кодексу, слід сприймати як мінімальні, а не максимальні гарантії. Якщо Конституція передбачає панування верховенства права, то процес — це мінімальна гарантія його реалізації.

Натомість сьогодні спостерігаємо зовсім інше ставлення до цих вимог. Як наслідок, маємо випадки, коли слідство триває 8—10 років, потім провадження закривають і суддя продовжує працювати на посаді. Але пляма на його авторитеті залишиться. Такі часто безпідставні підозри спотворюють реноме судової системи, впливають на загальне ставлення громадян до суддів. Тож виникає дилема: що більше підриває авторитет — невідсторонення судді чи такі кримінальні провадження, що завершуються «пшиком»?

— Напевне, останні, особливо коли сам факт затримання судді піариться в пресі як боротьба з корупцією. Адже потім жоден прокурор не вийде на брифінг і навіть не вибачиться.

— Так, адже, з одного боку, під час розгляду клопотань нам говорять про неспростовні докази, а потім продовжують строки досудового слідства до 2—3 років. Здавалося б, що там розслідувати, якщо, як випливає із заяви прокурора, суддю спіймали на гарячому?!

Але є інший бік — матеріали негласних слідчих (розшукових) дій. Ті, що нам надаються, викликають здивування і чимало запитань. Але ми не можемо у відкритому режимі їх ставити. Тож, як ви могли помітити, подекуди прокурори самі відмовляються від закритого розгляду клопотань, оскільки тоді їм доведеться відповідати на дуже незручні для них запитання.

Разом з тим не можу не звернути уваги на проблему порушення прокурорами в публічному просторі презумпції невинуватості не лише стосовно суддів, а й інших громадян, щодо яких проводяться кримінальні провадження.

«За браком правових аргументів виникає велике бажання «вкусити» опонента»

— Якщо суддя стверджує, що порушення кримінальних проваджень проти нього є втручанням у правосуддя, то чи не ефективніше буде застосовувати ст.376 Кримінального кодексу до прокурорів або слідчих, які ініціювали внесення таких відомостей до ЄРДР?

— Такий механізм можна використовувати з погляду процесуальних дій, але тільки у випадку, якщо це не матиме ознак безпідставного звинувачення. Наприклад, якщо адвокат убачає очевидні факти провокації злочину, то це може бути використано як лінія захисту.

Водночас до таких протидій треба підходити дуже зважено. Можливо, Рада з часом буде більш активно реагувати на подібні порушення. Можливо, для того, щоб система стримувань і противаг запрацювала, доведеться вносити зміни до законодавства. На жаль, сьогодні порушити кримінальне провадження в порядку ст.214 КПК абсолютно нескладно. Достатньо будь-якого звернення про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, законодавство містить підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, якщо вони не задовольняють скарги на бездіяльність слідчих органів щодо внесення відомостей до ЄРДР.

— Але чому не спробувати заплатити тією самою монетою: справа — на справу, відсторонення — на відсторонення?

— Я розумію, що в деяких юристів за браком правових аргументів виникає велике бажання «вкусити» опонента. Але це неправильно навіть з погляду адвокатської етики. Порушити права дуже легко, а відновити дуже важко. Про це варто пам’ятати під час підготовки звернення про притягнення до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності. Насамперед слід усвідомлювати, чи є шанси довести цю справу до кінця.

Я багато разів казав адвокатам: звертайтеся зі скаргами до ВРП тільки тоді, якщо дійсно бачите порушення в діях судді, а не тому, що суддя на вас не так подивився чи прийняв на 15 хв. пізніше. Тобто якщо є підстави вважати, що суддя навмисно вчинив дії, що йдуть урозріз із процесуальним законом.

Сьогодні ми перевантажуємо всі державні структури безліччю скарг. Як наслідок, ці органи фізично не спроможні впоратися із цією навалою, отже, немає вчасної реакції на реальні порушення.

Зрозуміло, що клієнт очікує негайних дій у відповідь, і адвокат потурає цим бажанням: реєструє кримінальне провадження, направляє скаргу до нас. Але ж є набагато простіші процедури, наприклад інститут відводу судді чи прокурора. Натомість чомусь вдаються до першого шляху, напевне, аби виглядати таким собі солідним юристом: відкрити купу кримінальних проваджень і спостерігати, як суддя змушений від них захищатися.

— Є ще один спосіб «вкусити» — організувати кампанію в засобах масової інформації проти судді, аби той щоразу нервував, коли заходить в Інтернет.

— Так, сьогодні чимало кримінальних проваджень «розслідуються» через мас-медіа. Пригадуєте випадок у Маріуполі, коли прикордонник на блокпосту розстріляв автомобіль на і дістав 13 років тюрми? Після цього до нас звернулася група нардепів, які вважали такий вирок незаконним і вимагали притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Але ж для цього існують процедури оскарження: апеляція, касація.

Проте замість того, щоб іти шляхом закону, створюється додатковий тиск через скарги, публікації в Інтернеті. Однак такі дії також упливають на авторитет правосуддя. На цьому, між іншим, наголосивКонституційний Суд, зазначивши, що будь-який вплив на людину в мантії з метою перешкодити виконанню ним професійних обов’язків забороняється. Це може бути звернення народного депутата, публікація в пресі, безлад у судовій залі.

Якщо ми хочемо отримати справедливий суд, то маємо самі передусім з повагою ставитися до його незалежного статусу від першої інстанції.

«Якщо суддя пояснює своє рішення, це вже стає елементом підзвітності суспільству»

— Свого часу, коли судову владу звинувачували в корпоративності,

один з очільників сказав: якщо суддя виглядає беззахисним, то хто повірить, що він зможе захистити інтереси людини. То захищений сьогодні суддя чи ні, зокрема від відвертого тиску на нього, поліцейського свавілля тощо?

— Це проблема не тільки судової влади. Адже незаконні обшуки проводяться і в адвокатів. Хіба що прокурори та поліцейські такого не зазнають. Однак така ситуація склалася з кількох причин.

По-перше, тривалий час з’являлися судові рішення за принципом «я так вважаю». Подекуди навіть судді вищих інстанцій, чиї справи ми розглядали, не можуть пояснити, чому вони не зважили на чітку норму закону, а посилалися виключно на своє «внутрішнє переконання». Від такої позиції — всі інші проблеми, у тому числі низька довіра з боку суспільства.

Є частка вини й журналістів, які підтримують в уявленні громадян стереотип судді-порушника, експлуатують негативние реноме судової системи. У свідомості громадян це формує невдоволення та запити на новий справедливий суд. І маятник ставлення до вітчизняної Феміди максимально хитнувся в бік недовіри. А це істотно ускладнює відстоювання прав самих суддів, і, маю визнати, сьогодні вони абсолютно не захищені.

Природно, що адвокати у складі Ради більш наполегливо відстоюють права суддів. Що стосується суддівської корпоративності, то моє особисте враження, що судді — члени ВРП не виявляють корпоративної солідарності.

На жаль, сьогодні в суспільстві панує така собі презумпція винуватості судді в будь-чому, що б він не зробив. Яке він рішення не прийняв би — його можуть назвати злочинцем.

— Як можна виправити таку ситуацію?

— На мою думку, судам слід більше уваги приділяти популяризації своєї роботи. Якщо ви переглянете іноземну пресу, то перед інформацією про спорт і погоду завжди є матеріали, присвячені судам. Наприклад, про ті рішення, які будуть винесені в п’ятницю, інформація подається у середу. Зокрема, аналізуються обставини справи й дається прогноз, який вирок може бути винесено, з обґрунтуванням, чому суд може пристати на ту чи іншу позицію.

— Такий аналіз роблять журналісти?

— Ні, сам суд пояснює свої рішення. Не можна обмежуватися аргументом, що таким є моє внутрішнє переконання. Якщо суддя пояснює своє рішення, це вже стає елементом підзвітності суспільству.

Крім того, суддям слід навчитися приймати рішення, якими незручними вони не були б для органів слідства чи прокуратури. Бо спочатку приймають до розгляду обвинувальний акт, відкривають провадження, а потім не знають, що із цим робити.

У нас є дисциплінарна справа, що стосується судді, який уже 12 років слухає кримінальне провадження, відкрите за ст.115 КК. У матеріалах немає достатніх доказів, що доводили б вину особи. Проте й виправдувального вироку немає. Треба мати мужність сказати прокуратурі «ні».

— Але ж є безліч прикладів у реєстрі ВРП, коли після такого «ні» прокуратура або направляє скаргу до вас, або реєструє кримінальне провадження за ст.375 КК.

— Я розумію, що судді можуть побоюватися такого розвитку подій. Але ж інша сторона теж буде на них скаржитися. І є приклади, коли ми притягуємо до дисциплінарної відповідальності саме за таку тяганину.

Наприклад, у практиці ВРП виявлено факти, коли до суду надсилається обвинувальний акт стосовно підозрюваного в скоєнні вбивства, і щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а суддя, щоб уникнути авторозподілу цієї справи, бере відпустку саме на цей день. Ми притягнули до дисциплінарної відповідальності і голову суду, і його заступників за те, що вони 3 місяці не приймали обвинувальний акт.

Тож вітчизняній Феміді, аби вирівняти маятник довіри, потрібно усвідомити, що вона також підзвітна суспільству, і навчитися пояснювати, чому ухвалене рішення є законним і справедливим.

Також слід почати контактувати з прокуратурою та адвокатурою.

Торік ми були в Польщі з ознайомчим візитом, там також чимало питань щодо діяльності судової системи. Але мені сподобалася позиція, що органи державної влади покликані врегульовувати ситуацію в суспільстві, а не воювати між собою за те, хто зверху. У кожного свої функції, але мета одна — забезпечувати правосуддя. Нам цього треба навчитися.

— Принаймні прокуратура навчилася тому, як репрезентувати суспільству свою роботу: ми затримали злочинця, а поганий суд його відпустив.

— Так само і суд має вийти й пояснити: можливо, людина, яку ми звільнили сьогодні, злочинець, але ті матеріали, які подала сторона обвинувачення, цього не доводять. Будуть інші докази — розглядатимемо, а нині в нас не було іншого варіанта, як стати на захист презумпції невинуватості особи.

«Відсоток задоволення таких клопотань у парламенті був набагато меншим, ніж у ВРП»

— А Раді не треба навчитися відмовляти прокуратурі?

— Треба, я абсолютно з вами згоден. Потрібно трохи глибше аналізувати клопотання. Сьогодні в нас триває робота щодо дослідження цього питання: збираємо позиції наукових установ і, можливо, дійдемо висновку про необхідність ініціювати зміни до законодавства, а відповідно, зміниться і практика. Адже, на жаль, якість матеріалів, що додаються до клопотань, тільки погіршується.

Подекуди уявляю себе по інший бік столу в залі засідань і бачу, що захист інколи теж недопрацьовує.

— Утім, є свіжі випадки, коли позиція адвоката виглядає дуже переконливою, але члени Ради все одно залишаються на боці прокуратури.

— Так, є і такі ситуації, коли представник прокуратури не може нічого заперечити на аргументи захисника, але більшість голосує за взяття під варту, відсторонення чи його продовження, мотивуючи це рішення перш за все аргументом про захист авторитету правосуддя.

— Чимало суддів потерпіли від ВРП через те, що недостатньо обґрунтовували свої рішення або залишали без реагування доводи сторони захисту. А чому сама Рада не наводить мотивів? Я почитав деякі з останніх рішень, порівняв їх з аргументами, що наводили адвокати, і не знайшов спростування деяких з них.

— На жаль, така ситуація існує. У тому, напевне, і моє недопрацювання, оскільки я брав безпосередню участь у підготовці проекту закону «Про Вищу раду правосуддя» у складі робочої групи. Скажу відверто: послуговувалися тією практикою, що склалась у Верховній Раді. Утім, слід визнати, що відсоток задоволення таких клопотань у парламенті був набагато меншим, ніж у ВРП.

Наприклад, у мене навіть не закрався сумнів, що може виникнути необхідність додавати окрему думку до рішення Ради про надання дозволу на взяття під варту чи відсторонення.

Але тепер стало зрозуміло, що це не завадило б, оскільки інститут окремої думки дає поштовх до розвитку практики. Тим більше що ми тільки рік працюємо в цьому правовому полі.

Треба розвивати практику, не варто боятися змін. Наприклад, вимагати обґрунтування наявності ризиків, які вказують у клопотанні, деталізації того, які слідчі дії були проведені, що не дозволило вкластись у відведений строк досудового розслідування та передати справу до суду.

— Напевне, немає чого передавати.

— Саме так. То чому Рада повинна заплющувати на це очі й потурати бездіяльності?! Адже доки триває слідство, доти залишаються ниточки, за які можна смикати суддю.

— І виходить, як свідчить повідомлення з реєстру: 10 років тому порушили кримінальну справу, а згадали про неї недавно, бо суддя має розглядати спір за участю прокуратури.

— Або інший свіжий випадок: начальник слідчого відділу разом із прокурором області почав вимагати від судді негайно призначити підготовче засідання, бо  «раптом» закінчився строк тримання під вартою підозрюваного. Але ж це у вас закінчуються строки! Чому ви не подбали про це раніше? Адже суддя має ще ознайомитися з матеріалами, перш ніж призначати слухання.

Дуже добре, що судді почали розуміти: тиснуть інші, а відповідальність за рішення залишається на них. Тому стали звертатися до нас із повідомленнями про втручання в правосуддя.

— Утім, такі звернення найчастіше залишаються без реагування або завершуються черговим «занепокоєнням» Ради.

— Так, я теж уважаю, що ст.73 закону про ВРП дещо «куца». Але коли ми її писали, то не розуміли, наскільки затребуваним буде цей інститут для захисту самих суддів, їхнього авторитету й незалежності. Тепер ці повноваження потрібно розвивати.

Переконаний, що має бути норма, яка зобов’язуватиме реагувати на наші звернення в 10-денний строк. Слід передбачити право вимагати повні матеріали розслідування, що ведеться стосовно судді. Також нам має бути надано право вимагати закриття провадження.

Крім того, важливо, аби судді був забезпечений кваліфікований захист з моменту вручення підозри. На жаль, Рада суддів цього не робить, що для мене дивно. На мій погляд, суддя повинен отримувати такий самий захист і представництво, як у випадку затримання адвоката чи обшуку в нього.

— Напевне, вважається, що сам статус судді може його захистити.

— Повірте, дуже важко захищатися, коли проти тебе висувають серйозні обвинувачення, коли ти один, а проти тебе купа людей, слідчих, преса… Одиниці здатні захистити себе самі, навіть попри те, що роками розглядали кримінальні справи або були слідчими суддями. І в такій ситуації їм потрібен саме кваліфікований захисник та підтримка з боку професійної спільноти. А підтримки вони, на жаль, не мають.

Ми повинні із системи викоренити недобросовісність, а не конкретного суддю. Якщо ми зможемо позбутися недобросовісності, то повернеться і авторитет, і довіра до судової системи.

— Сподіватимемося, що принаймні наступний склад Ради зможе прозвітувати про досягнення такої мети.

— Будемо робити все, що в наших силах. Тим більше що ситуація з дисциплінарними порушеннями не така вже й катастрофічна. З

усього масиву скарг, що ми отримали (а це близько 13000), лише у 2% убачаються ознаки грубих дисциплінарних проступків. Крім того, я не вважаю, що за кожен такий випадок слід одразу застосовувати найсуворіше  дисциплінарне стягнення. Інколи достатньо обмежитися доганою чи навіть попередженням.

Головне — підходити зважено й ставити себе на місце людини, чию долю ти вирішуєш.

Член Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький

zib.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO