Управління культури залишили без премій через тендер на святкування Дня міста?
Як завжди, щомісяця, наша громадська організація цікавиться у чиновників міськвиконкому Житомирської міської ради, що вони напрацювали протягом місяця і скільки коштів за це отримали.
Загалом найуспішнішим липень був для заступників міського голови, які отримали зарплати починаючи від 37 тисяч гривень до 42 тисяч 611 гривень. Секретар міської ради Наталія Чиж отримала зарплату у розмірі 37 тисяч 403 гривень, а керуюча справами міськвиконкому Ольга Пашко – 34 тисячі 956 гривень.
Зарплата керівників департаментів та управлінь стабільна – від 20 тисяч гривень до 30 і вище. Один з найвищих окладів у директора департаменту бюджету та фінансів Діни Прохорчук – 30 тисяч 363 гривні.
Цього місяця більшість працівників виконкому отримали премію у розмірі 90%. 100 % отримала лише заступник директора департаменту соціальної політики Людмила Ліпінська, яка зараз є в.о. директора департаменту.
Без премії залишилася лише начальник управління культури Ніна Рябенко, а її заступники отримали по 50%. Цілком ймовірно, що зняття премії пов’язано з тим, що нещодавно управлінням було проведено тендер на святкування Дня міста за 2 мільйони гривень. Після оголошення результатів, міський голова Сергій Сухомлин заявив, що закупівлю треба скасувати через, те, що не було обговорення плану заходів. Так і сталося. Тендер скасували, а після обговорення, видатки на святкування Дня міста-2018 скоротили, і зараз вони становлять 1 млн 404 тис. 230 грн. «Найсуттєвіше скорочення – майже 300 тис. грн на нагородженні відзнакою «Гордість міста». Його планували проводити в драмтеатрі, але вирішили вручити відзнаки в сесійній залі міської ради», – повідомляли у мерії.
Збіг це чи ні, але 1,4 мільйони – це зручна цифра для того, щоб не проводити тендерну закупівлю, адже це допорогова сума.
Грановский отмечает, что директор коммунального предприятия «Киевская городская больница ветеринарной медицины» Михаил Заславский хочет взять под контроль финансовые потоки частного приюта.
«По какому такому праву какой-либо чиновник может себе позволить оказывать давление на пожарников, сотрудников СЭС, ветеринарной службы, налоговиков? А о чем их просит этот чиновник? Только об одном — заявиться с проверкой и предписать передать контроль над приютом, в котором содержатся около 3 тысяч животных», — объясняет Грановский.
Депутат утверждает, что конфликт между активистами и «Сириусом» полностью управляется из коммунального предприятия. «Эта нелепая ситуация разделила настоящих героев и защитников прав животных на 2 лагеря. Разве это допустимо? К сожалению, эти люди даже не представляют, что они перешли в пользование в руки одного человека, который преследуют самые что ни на есть животные цели и это единственное, что связывает этого специалиста с животных миром», — пишет Александр Грановский.
Заславский был назначен после победы в открытом конкурсе в октябре 2017 года. Коммунальное предприятие отвечает за содержание домашних и регулирования численности бездомных животных. В своем официальном обращении к Виталию Кличко народные депутаты указывают, что вместо обеспечения киевлян качественными ветеринарными услугами, Заславский начал неправомерно растрачивать бюджетные средства. Мэру Киева напомнили, как в мае чиновник избил двух женщин-волонтеров, а в июне, совместно с группой лиц, совершил нападение на упомянутый выше приют «Сириус».
По факту нападения открыто два криминальных производства.
Комментируя то нападение руководитель приюта Александра Мезинова отметила, что Заславский покинул приют, не дождавшись вызванной полиции… Помочь некому, зато облить грязью и оскорбить – желающих предостаточно», — писала Мезинова.
В своем обращении депутаты просят Кличко изучить обстоятельства дела и уволить Заславского с занимаемой должности.
Грановский отметил, что не видит другого варианта: «Боюсь, есть проблема: и уголовные дела, и неприемлемое поведение государственного мужа, и кулаки в адрес обычных женщин, и отсутствие компетенции заниматься подобными делами… У меня сегодня опустились руки. Я не вижу другого выхода из сложившейся ситуации. Мой единственный мотив — помочь животным. Другого нет и быть не может».
Керівництво Укрпошти вийшло із сплячки і дійшло висновку, що все ж таки треба вдаватися хоча б до якихось змін у своїй галузі. А то протягом 25-ти останніх років реформа тільки й зосереджувалась на одному — якби більше навантажити отих бідних листонош реалізацією різних побутових та продовольчих товарів.
«Та я би онде купила в магазині гречку, вона там і дещо дешевше, так листоношу шкода — просить же, щоб купляли у неї, а то зарплати їй не дадуть», — таке можна було почути скрізь, у кожному селі.
Набридло керівництву Укрпошти слухати подібні різні скарги знизу, а тут ще й урядовці з претензіями, мовляв, де реформи? Та й конкуренти з «Нової пошти» піджимають.
«Ага — ви скаржитеся, що вас багато навантажують? Ну, добре, тоді ми зробимо так, аби в селах поштарів взагалі не залишилося». Подумали. Вирішили. І, мабуть, зроблять…
Тож зараз, коли говорять про реформи в цій галузі, то тільки і чуєш різного роду іноземні слововживання, як то E-Export School, маркетплейсери, SMARTBOX, арт хаб, AliExpress… Може, це і є оті справжні реформи?
Такі терміни, якими полюбляють апелювати керівники поштової галузі, пригадуєш тоді, коли відвідуєш будь який населений пункт і особливо, коли мова йде про роботу пошти.
Молоді керівники Укрпошти таким чином думають, що у такі реформи повірить люд, а те, що подібні кроки — то локшина на вуха українців, ніхто й не помітить. А для прикріплення фактажу взялись за справжній експеримент, який називають пілотним проектом у реформуванні поштової галузі.
Чернігівська область, на жаль, увійшла до пілотного проекту з реформування Укрпошти.
Суть такого експерименту полягає у тому, що у населених пунктах, де проживає менше дві тисячі жителів, поштові відділення усі закриваються.
У селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області, яке віднедавна стало центром об’єднаної громади, рік тому закрили відділення Ощадбанку, а це в свою чергу створило для селян зайві проблеми. А ще хочуть закрити і поштове відділення, бо кількість мешканців тут лише 1700 осіб.
Такий проект у Чернігівській області, а він має досить просту назву «Сільське відділення», вже повинен запрацювати з 1 червня цього року. Із 443 сільських поштових відділень (всього в області – 535) до пілотного проекту будуть включені 433. У цих населених пунктах кілька разів на тиждень буде приїжджати мобільна поштова бригада (начальник відділення, водій-кур’єр та листоноша), працівники якої доставлятимуть кореспонденцію, пенсії та прийматимуть платежі від населення. Періодичність приїзду поштової бригади залежатиме від кількості жителів у селах: до 100 мешканців — раз на тиждень, до 500 жителів — двічі, до 1200 — тричі. З-понад 1400 сіл Чернігівщини зміни у роботі відділень зв’язку стосуватимуться понад 1200 (до 85%). Необхідність реформування поштових відділень у селах в «Укрпошті» пояснюють необхідністю їх оптимізації.
Згідно з оприлюдненими намірами та планами, «нововведення» торкнеться понад 90% населених пунктів області, що спричинить значне погіршення поштового, пенсійного, побутового та інших видів обслуговування населення й призведе до соціальної напруги в регіоні.
Хоча ця напруга вже розпочалася. Люди в селах чим далі, тим активніше почали обурюватися. І їх можна зрозуміти. Адже чому селянин повинен потім буде очікувати в черзі, коли приїде поштова бригада, на виконання певної послуги? Чому ніхто не цінує час сільського мешканця?
Відчуваючи таку соціальну напругу, депутати Чернігівської обласної ради одностайно на своїй березневій сесії прийняли звернення до Прем’єр-міністра України Гройсмана В.Б. та в.о. генерального директора ПАТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. щодо неприпустимості скорочення відділень поштового зв’язку ПАТ «Укрпошта» в сільських населених пунктах Чернігівщини.
Мешканці громад області стурбовані тим, що така організація роботи поштових відділень призведе до звільнення працівників, створить незручності в отриманні пенсій, кореспонденцій, преси та в цілому – істотно знизить якість надання послуг, — йдеться у зверненні.
Така картинка невимальована звідкілясь, а пронизана реальним повсякденним життям.
А тим часом вже на початку квітня в обласній раді відбудеться круглий стіл, де обговорять пропозиції щодо реформування підприємств поштового зв’язку на території Чернігівської області. До участі в обговоренні запрошені керівники ПАТ «Укрпошта», народні депутати та депутати обласної ради, голови районних рад і держадміністрацій, очільники міських, селищних, сільських рад об’єднаних територіальних громад.
Попри всі інсинуації та намагання владних структур і деяких ЗМІ представити випадок з тимчасовим розладом травлення в дитячому таборі «Славутич» у невигідному світлі, батьки і діти з усієї України встали горою на захист улюбленого місця відпочинку та оздоровлення.
Історія теперішнього дитячого табору «Славутич», який всі знають і до якого мріють повернутися всі, хто хоч раз тут побував, розпочалась із 2010 року, коли після масштабної реконструкції до ладу став новий спальний корпус з бібліотекою та кінозалом, а навпроти розмістився сучасний спорткомплекс з басейном. Навколо постали спортивні будівлі та майданчики, зони дозвілля і розваг, була впорядкована територія, і табір зміг приймати на відпочинок та оздоровлення близько 250-ти дітей за одну зміну.
Днями журналістська група з кількох ЗМІ мала змогу вільно походити по території табору, поспілкуватись з дітьми, батьками, керівництвом, тренерами, і скласти власне враження зсередини, що ж насправді уявляє собою цей дитячий табір, який кілька тижнів тому, на початку липня, потрапив у гострі репортажі вітчизняних телеканалів. Під час відвідин табору, журналісти «Території закону» спробували розібратися, що ж насправді стало причиною цих подій, хто в цьому винен і чому виник такий резонанс.
Хронологія подій
Давайте відновимо хронологію тих подій, щоб мати уявлення про обставини і розвиток подальшої ситуації, яка сталася з ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» в с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.
У третю літню зміну, на момент реєстрації тимчасового розладу травлення у 12 дітей, в таборі «Славутич» перебувало 226 дітей різних вікових груп, серед яких було 26 гімнасток зі школи Дерюгіних під наглядом 3-х тренерів.
Напередодні в однієї з дівчаток-гімнасток був день народження, і діти вживали немарковані кекси і солодощі, які залишились у кімнатах, і згодом були знайдені персоналом під час огляду. Ці солодощі, незважаючи на категоричну заборону, якимось чином були передані до табору потайки від охорони.
30-го червня на підвечірок усім 226 дітям табору, згідно меню, був виданий йогурт, який за декілька днів до цього був виготовлений і мав ще досить значний термін зберігання.
Тренери гімнасток вилучили цей йогурт, і зберігали його в кімнаті близько доби, без належних температурних умов, після чого, 1 червня видали його своїм вихованцям.
2-го червня, о 7-8 ранку до лікарів звернулись 12 дітей з групи гімнасток, з ознаками розладу травлення (нудота, різь у животі). Вони були опитані, оглянуті, їм була надана допомога згідно існуючих медичних інструкцій та протоколів надання допомоги.
На вечір 2-го червня стан 12 дітей школи Дерюгіних нормалізувався, симптоми отруєння зникли, окрім однієї дівчинки, яка залишилась у лазареті і до якої викликали швидку, коли побачили, що її стан не покращується.
Дівчинку відвезли до районної лікарні в місто Переяслав, де вона впала в кому, а згодом, 3-го червня її доправили до ОХМАДИТУ з попереднім діагнозом – енцефаліт.
3-го червня працівники Держпродспоживслужби відібрали проби їжі, яку вживали діти, відібрали зразки та матеріал з харчоблоку на аналізи. Попередній висновок – підозра на йогурт, про що було повідомлено на сайті Держпродспоживслужби.
3-го червня низка телеканалів та сайтів підняли хвилю уваги до подій у таборі, акцентуючи на важкому стані госпіталізованої дівчинки.
Протягом липня до табору почалося справжнє паломництво різноманітних перевірок, експертиз, візитів правоохоронних органів.
На сайті Міністерства охорони здоров’я України було оприлюднено офіційну інформацію про цей випадок, та зазначено, що «В дитячому оздоровчому таборі «Славутич» (село Циблі, Переяслав-Хмельницького району) діти однієї з груп звернулися зі скаргами на погіршення самопочуття», — повідомив Департамент охорони здоров’я Київської ОДА.
Інформація станом на 21:30 3 липня 2018 року:
«12 дітей були оглянуті лікарями, проведено відповідні обстеження та аналізи. Лікарі підтвердили, що семеро з них мають ознаки захворювання. Покази до госпіталізації відсутні. Наразі очікуються результати лабораторних досліджень. Одна дитина у тяжкому стані через наявність супутнього захворювання. Її було госпіталізовано в НДСЛ “ОХМАДИТ”. Обстеження тривають.
Судячи з фактів, не треба бути розумним детективом або медичним експертом, щоб проаналізувавши наявні дані і обставини, відзначити чіткі закономірності:
Проблеми з травленням сталися лише у 12-ти з 226-х дітей, що знаходились на зміні, і вживали одну і ту ж саму їжу в їдальні табору.
Всі з 12-ти дітей, у яких виникли проблеми з травленням, належали до окремої групи гімнасток зі школи Дерюгіних.
У дівчат з групи гімнасток був свій власний розпорядок, свої правила і навантаження, навіть свої несанкціоновані табором ліки, які зберігались у кімнаті тренерів.
Саме в цій групі з 26-ти дівчат були явні відмінності в харчуванні від загальної кількості дітей.
Саме в цій групі виявився фактор йогурту та фактор немаркованих солодощів.
Саме дівчата з цієї групи, за численними свідченнями інших дітей і дорослих, отримували колосальні щоденні навантаження від своїх тренерів, були майже ізольовані від життя табору, зовнішньо виснажені та постійно хотіли пити.
Проаналізувавши причинно-наслідковий зв’язок, ми дійшли до наступних висновків:
Перший очевидний висновок, який не потребує додаткових доказів: якби причина розладів була у загальній гігієні в таборі, або у якості їжі в їдальні, неодмінно, на проблеми із травленням поскаржилося хоча б ще кілька дітей, які не входили до групи гімнасток.
Те, що через кілька годин після звернення до лікарів і отримання медичної допомоги, всі діти, окрім однієї, повернулися до звичного способу життя, свідчить про дотримання лікарями табору інструкцій та вжиття правильних заходів.
Очевидно, що якби не важкий стан однієї дівчинки, в якої почалося загострення, цей випадок, взагалі б, не вийшов за межі табору та не став би причиною широкої зацікавленості ЗМІ.
Можна також зробити цілком логічне припущення, що причиною загострення хвороби цієї дівчинки могли стати ті важкі фізичні навантаження і стрес, у якому жили дівчата в групі гімнасток.
«Мама, забери мене додому»
Наталія Муравйова з дочкою Софійкою
Взагалі, методи тренувань всередині групи гімнасток викликали здивування майже в усіх інших дітей та тренерів з інших груп, які знаходились у таборі в цю зміну. Зокрема, ми поспілкувались з мамою 7-ми річної Софії — Наталією Муравйовою, яка разом з донькою була на тій самій зміні, де стався інцидент, і все бачила на власні очі.
Мати впевнена, що табір не має жодного відношення до розладу травлення гімнасток, до трагедії з Марго, і висловила припущення, що можливим фактором занедужання, окрім зіпсованих йогуртів і кексів, міг стати великий стрес дівчаток від тренерських навантажень. За свідченням дітей і дорослих, які жили поруч, майже всі вони кожен день плакали й жалілися по телефону своїм батькам, деякі просили забрати їх додому.
Одразу ж пригадалися кілька жахливих випадків, коли учні помирали після важких навантажень під час уроків фізкультури.
В таборі постраждалі дівчатка жалілися своїм подругам, що тренери часто карають їх за провину, недотримання дисципліни, ставлять на болючі розтяжки, і, майже взагалі, не дають пити. Щодо умов у таборі, то на думку Наталії, безпека і турбота — чи не найкращі для дітей в таборах України, і вони з донькою з нетерпінням чекають повернення сюди.
Пошуки чорної кішки
Але охочі до сенсацій журналісти чи з власного бажання, чи зі сторонньої подачі, почали атакувати табір з усіх боків, намагаючись спровокувати персонал і керівництво, спровокувати дітей і батьків, щоб ті поскаржилися на умови, або розповіли якийсь компромат. Разом з тим, обласна Держпродспоживслужба провела кілька тотальних набігів-перевірок. Останнього разу було взято 60(!) проб з усіх можливих куточків табору, при тому що, як правило, їх береться в десятки разів менше — десь 6-8.
Повне враження, що вони виконували чийсь наказ – знайти хоч щось, що можна причепити до неналежного господарювання або недотримання гігієни, щоб це можна було б використати проти керівництва табору.
Спілкуючись із персоналом табору, починаючи від головної виховательки і закінчуючи лікарем і шеф-кухарем, розпитуючи про ті події, ми намагались побачити, зрозуміти, чи було хоч щось з їх сторони, що могло призвести до такої позаштатної ситуації. Та чим більше дивились, досліджували і спілкувались, тим більше приходили до висновку, що шукати саме тут нема чого.
Лікар табору Микола Шацький
Шеф-кухар Наталія Михайлівна
Всюди ідеальна чистота, територія охайна і доглянута, в їдальні – блиск і порядок, усміхнені діти жваво розбирають свіжі літні салати. Жодного натяку на загрозу або небезпеку. І це не показуха для журналістів, так було кожен день, завжди, з 2010 року, коли запрацював оновлений табір. Тут все побудовано з прицілом на підвищену безпеку – стандарти дуже високі, і контроль за їх виконанням постійний і багаторівневий.
Тим більше, всі сертифікати та дозволи від контролюючих органів знаходились в повному порядку, і були оновлені на початку роботи табору в літній період.
Всі журналісти дійшли до одностайного висновку, що якщо б постало питання, чи віддавати своїх дітей до табору – то без жодних вагань вони це зробили б. І трошки поностальгували, що в нашому дитинстві про такі казкові умови, за цілком прийнятну ціну, можна було лише мріяти…
Кому вірити – корупціонерам чи батькам?
«Одна дівчинка у комі, дванадцять отруїлися, знайшли кишкову паличку!» – за таких заголовків, якби за ними була хоч мала доля провини табору, хоч ймовірна загроза подальшої небезпеки, на другий день заклад виявився б спорожнілим, а керівництво отримало б купу скарг від батьків постраждалих дітей. Проте, окрім батьків дівчинки, що потрапила в реанімацію з попереднім діагнозом енцефаліт, ніяких скарг чи претензій від батьків гімнасток не поступало. Дехто навіть продовжив свій відпочинок в таборі.
Чому? Напевно тому, що співставивши факти і обставини, батьки зрозуміли, що то був локальний нещасний випадок, що корені проблеми слід шукати десь у середині групи з 26-ти гімнасток, і що табір просто не міг контролювати того, що там відбувалось.
Варто також підкреслити, що абсолютна більшість дітей в таборі — традиційно з благополучних родин, батьки яких бажають своїм дітям найкращого, які завжди під мікроскопом розглядають будь-який заклад, перш ніж залишити там свою дитину.
Тому жодну дитину з тих, що перебували в цей час у таборі (окрім постраждалої групи), не забрали додому. Але і деякі з батьків з групи гімнасток, у подальшому повернули своїх дітей до табору після того, як об’єктивно і без емоцій зіставити наявні факти та проаналізували інформацію.
Дитина кілька тижнів харчується лише тим, що дають у таборі – якби був хоч натяк на небезпеку, чи залишилась у таборі хоч одна дитина після такої арт-підготовки у ЗМІ? Очевидно, що ні.
Тому кількість бажаючих відпочивати в «Славутичі» після штучного скандалу не тільки не зменшилась, але й зросла.
Книга відгуків табору містить лише позитивні дописи
Постає питання – кому ж вірити, просякнутим корупцією прокурорам і контролерам, державній лабораторії, яка намагається віднайти хоч якісь зачіпки, аби спробувати закрити табір і примусити керівництво підкоритись та піти на умови можновладців?
Або турботливим батькам, які душею і серцем, власними очима та вухами відчувають, що скандал штучний, що загроза – це вигадка, що жодної небезпеки для їхніх дітей немає?
На території табору ми зустріли Ганну, яка приїхала провідати свого 8 річного сина, що якраз відпочивав у таборі. Вона не вагаючись згодилась висловити своє відношення до цієї проблеми. Мати повністю довіряє персоналу табору, впевнена в цілковитій безпеці свого хлопчика, і вважає, що всі звинувачення в бік табору – то наклеп і інсинуації. Її дитина в захваті від умов, від відпочинку, і не хоче, щоб зміна закінчувалась.
Також ми на території поспілкувались з тренером по п’ятиборству Валерієм Рудьковським, який впевнений, що скандал навколо табору штучний. Він розказав, що не бачив ліпших умов для його юних вихованців, ніж в «Славутичі» — годують краще, ніж будь-де, а рівень комфорту і гігієни не викликає жодних зауважень.
Тренер по п’ятиборству Валерій Рудьковський
Та що казати, коли навіть батьки тих 12 гімнасток, які мали в таборі розлад, чудово розуміють, в чому корінь проблеми. Ось, наприклад, батьки 8-ми річної гімнастки Альони Бутіної з Маріуполя прислали до редакції відео, де виказали повну підтримку табору і виявили бажання приїхати сюди ще раз! Є ще питання???
Дешевий піар влади на людському горі – лицемірство не знає меж
Взагалі, яке махрове, цинічне лицемірство – по всій Київській області, по всій Україні тисячі дітей потребують медичного захисту, сидять у чергах до розбитих лікарень і поліклінік, в яких не вистачає персоналу. В кожному місті процвітають нелегальні пиріжкові, сотні кафе і ганделиків з жахливими санітарними умовами, без води і дотримання санітарних норм, а контролюючі органи причепилися до зразкового дитячого закладу, де гігієна не просто на високому рівні, а дотримується як аксіома!
Бо саме Батьківський фактор – це найкращий камертон, по якому можна визначати ступінь безпечності закладу, чи установи. І це аж ніяк не державні контролюючі служби, яким начхати на тисячі шкіл по селах та містечках всієї Україні, де діти й досі у мороз і дощ ходять в туалети на вулиці, на зловонні дірки в цих туалетах, ризикуючи здоров`ям і життям кожен день!
Коли в 2017 році в Інтернеті пройшла інформація, що в одному із столичних закладів мережі суші отруїлась людина — ця мережа за кілька місяців просіла на 30-40%, і ледве не збанкрутіла.
І хоча численні експертизи намагаються віднайти на кухні табору якісь мікроби, цього явно не вистачає, щоб вигадка стала правдою, тим більше не дає ніяких законних підстав говорити про можливе закриття табору.
Дешевий піар на людському горі – це улюблене заняття наших можновладців, які завжди з стурбованими обличчями загрожують навести лад, а представники контролюючих органів, відчувши слабке місце, зазвичай, одразу ж шикуються в чергу за хабарями…
Проте, у випадку з табором «Славутич» простежується й інша лінія. Чим більше і глибше ми знайомились з ситуацією, тим більше розуміли, що йдеться про цинічне і зухвале намагання певних кіл, пов’язаних з владою, будь-якою ціною вивести керівництво з ладу та отримати контроль над табором. Наші припущення підтвердила й директор табору Галіней Олена Миколаївна (на фото нище), яка розповіла про тиск і погрози зі сторони певних структур в останні кілька років.
Керівник установи відкритим текстом заявила, що йдеться про тиск, з метою дискредитувати роботу табору та віджати цілісний майновий комплекс.
Дійсно, табір «Славутич» — це ласий шматок для рейдерів — готовий налагоджений бізнес. Але цього разу потенційні рейдери не розрахували свої сили. Тисячі задоволених батьків, тисячі щасливих дітей з усієї України свідчать про свою підтримку табору «Славутич», і готові стати на захист славетних традицій найкращого табору Київщини.
Керівник адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський», яке представляє інтереси табору, Сергій Войченко аргументовано вважає, що у правоохоронних та контролюючих органів немає жодних підстав звинувачувати в чомусь керівництво табору, тим більше заважати роботі установи. Адвокат наголошує, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між НП і діями співробітників табору. Він впевнений, що всі інсинуації навколо табору «Славутич» — це замовлення рейдерів з владних структур, і всі вони легко розвалюються, варто лише заслухати і розглянути численні факти, докази і свідчення.
Одужуй, Марго!
Що стосується 8-ми річної Маргарити, яка досі знаходиться у важкому стані в лікарні ОХМАДИТ, засмучує позиція її батьків. Попри співчуття, виникає стійке враження, що вони хочуть знайти винних і зняти з себе відповідальність за свою дитину та перекласти її на табір. Але ж наявність гострого захворювання, яке було зафіксоване лікарями МОЗ, і яке стало причиною коми, свідчить про те, що з таким захворюванням (попередній діагноз – енцефаліт) дівчинка взагалі не мала права їхати в табір. Тут постає питання до медичного огляду, який проходять усі діти перед відвіданням табору.
Керівництво табору, відчуваючи соціальну відповідальність, неодноразово зверталося до батьків дівчинки та пропонувало допомогу на обстеження і лікування. Але чомусь батьки вперто відмовлялись від допомоги, що також насторожує. Проте, як стало відомо журналістам, керівництво табору все ж знайшло можливість допомогти, та відправило велику суму грошей на рахунок Маргариті, який був оприлюднений в мережі. Це була аж ніяк не спроба залагодити провину, а жест доброї волі, соціальної відповідальності та щирого співчуття.
Тим часом, у Фейсбуці постійно підбурюється штучний резонанс, де перекручуються факти і лунають вимоги притягнути до відповідальності табір, хоча якщо хтось і мав відповідати за її стан, так це – тренери гімнастичної школи, які постійно були з дівчатками.
Отже, виникає питання, чому замість пошуків кращих лікарів, засобів для лікування, замість встановлення справжнього діагнозу, який би допоміг одужанню, батьки витрачають час та сили на пошуки винних там, де їх не може бути?
Можливо ті сили, що хочуть віджати табір, використовують батьків Марго у власних корисних інтересах? Як би там не було, уся журналістська спільнота бажає Маргариті скорішого одужання, а батькам – витримки, терпіння і мудрості.
І останнє.
З приводу того, що в табір начебто не пускали журналістів і не давали коментар, одразу ж пригадався цікавий епізод з фільму «Пригоди Електроніка». Коли бандитам, на чолі зі Стампом, треба було показати наївному Електроніку, що в музей не пускають простих людей, вони підвезли його о 5 годині ранку до воріт замку і стали несамовито кричати, гупати у двері та вимагати, щоб їх пустили дивитись старовинні картини. Звісно ж, охорона їм відмовила, покрутивши пальцем біля скроні. Десь приблизно так виглядало і зараз, коли настирні журналісти намагалися проникнути на територію, кидалися на дітей, батьків з безглуздими питаннями, на кшталт – чи ви будете подавати скарги, чому у вас труяться діти, що ви приховуєте і що поганого можете сказати про табір – і все в такому дусі. Так що, за коментарями – звертайтесь, у таборі все прозоро і відкрито. А бруд краще шукайте в іншому місці – по Україні сьогодні страждають тисячі дітей…
Чи буде влада і деякі представники ЗМІ, що нападали на табір, в цій ситуації такими ж принциповими, чи будуть вимагати закриття тисяч кіосків, які працюють в повній антисанітарії, з порушеннями усіх можливих санітарних норм? Або владні органи можуть кошмарити лише тих, хто працює по закону і дотримується всіх норм?
Перевірка повноважень самопроголошеної дисциплінарної палати КДКА м.Києва @Борисоглібська 3 По справі Андрія Мамалиги (відео) ч.3#ізовітоваДавайДосвіданія
Повна енергетична незалежність є одним зі стратегічних завдань нашої держави і ми поступово рухаємося до цієї мети. Україні вдалося злізти з «газової голки» Росії, проте наша країна все ще купує газ за кордоном.
Власний видобуток газу, переробка нафтопродуктів і розвиток альтернативної енергетики – це основні напрямки, які треба активно розвивати, адже наша країна має великий потенціал для підвищення рівня енергозабезпечення за рахунок внутрішніх резервів.
Запаси природного газу становлять близько 1 трильйона кубометрів, цього вистачить приблизно на 30 років. Запаси нафти і газового конденсату – 200 млн. тон (вистачить на 90 років). Запаси бурого вугілля становлять близько 8 млрд. тон, їх вистачить на 300 років. Запаси сланцевого газу – близько 5 трлн. кубометрів. Потужності нафтопереробних заводів дозволяють не тільки повністю забезпечити країну нафтопродуктами, але й активно їх експортувати.
Завдяки чіткій позиції Прем’єр-міністра Volodymyr Groysman, в Україні пожвавився власний видобуток газу. Вітчизняні компанії вперше за 10 років почали розробляти нові свердловини та модернізувати обладнання. Обсяги видобутку газу в Україні за 2017 року зросли на 450 млн. кубометрів (порівняно з 2016 роком) і склали 20,5 млрд. кубометрів.
Уряд на чолі з Володимиром Гройсманом активно працює також у напрямку залучення в Україну новітніх світових технологій газовидобутку. Нещодавно Кабінет Міністрів прийняв постанову, згідно якої в державі відкриють геодані, що дасть можливість бізнесу на основі прозорих аукціонів отримувати ліцензії на видобуток газу, щоб в подальшому знизити обсяги імпорту газу і зрештою відмовитися від його закупівель. В Україні вже підготовлено 44 ділянки з 150 мільярдами кубометрів газу, які чекають необхідного інвестування.
Крім того, в країні здійснюються заходи по розвитку альтернативної енергетики (гідро- та вітроенергетика, сонячна енергетика, виробництво біопалива). І хоча поки що частка відновлюваної енергетики в загальному балансі дуже мала, але тенденція до її зростання позитивна.
Станом на кінець I кварталу 2018 р. в державі встановлено 1534 МВт потужностей відновлюваної електроенергетики, що у кілька разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Понад 50% цих потужностей, а саме 841 МВт, припадає на сонячні електростанції. Непогані показники демонструє і виробництво тепла та електроенергії з біомаси. Наприклад, у 2016 році Україна завдяки цьому близько 4 млрд. кубів газу. Планом розвитку відновлюваної енергетики до 2020 року передбачено за рахунок виробництва біопалива знизити споживання природного газу на 7,2 млрд. кубів за рік.
До того ж, в державі запрацював Фонд енергоефективності, який впроваджує інструменти стимулювання і підтримки заходів з підвищення рівня енергоефективності будівель та енергозбереження, зокрема в житловому секторі. Аби знизити споживання теплової енергії на опалення багатоповерхових будівель, в державі проводиться термомодернізація житла.
Підсумовуючи вищезазначене, хочу наголосити, що робота у напрямку розвитку внутрішнього ринку енергоресурсів продовжуватиметься. Адже це дозволить не лише знизити імпорт сировини і заощадити десятки мільярдів доларів щорічно, а й створити нові робочі місця, збільшити надходження в бюджет, залучити в країну іноземні інвестиції та прискорити економічне зростання.
Друзям Каті вдалось скласти фоторобот. Це результат двох діб важкої роботи. Роздивіться його уважно, будь ласка. Можливо, вам вдасться впізнати когось. Цей чоловік як мінімум декілька днів відвідував четвертий Таврійський мікрорайон. Можливо бував в міськраді та навколо неї.
Але, він може бути мешканцем будь якого населеного пункту України, не місцевим.
Друзі Катерини вирішили, що за інформацію, яка допоможе знайти нападника, буде виплачена винагорода 100 000 гривень.
Нардеп от фракции “Народный фронт” Виктория Сюмар подтвердила, что ее мама приобрела земельные участки в Киевской области, о чем писала “Страна”, но отрицает наличие большого достроенного дома в Киевской области.
Однако, Общественное движение Честно отмечает, что проверило доходы матери Виктории Сюмар и выяснило, что их уровень недостаточен для того, чтобы купить участок и построить дом вблизи столицы. Более того, как видно из фото дома, который не введен в эксплуатацию, он уже обжитой.
Движение Честно дополнительно исследовало, когда был построен дом, и сравнил изображение с Google Maps. По состоянию на 2014 год, когда Виктория Сюмар баллотировалась в парламент, на участке не было никаких признаков строительства. А уже в началу 2016 году там появились и дом, и искусственное озеро.
Сравнение строительства дома из Google Maps
Поскольку, как правило, зимой не проводят кровельных работ, которые являются завершающими во время строительства объекта, то это позволяет предположить, что строительство объекта завершили в 2015 году – ровно через год после того, как Сюмар стала нардепом, и в год, когда были приобретены земельные участки. В декларации Сюмар в то время нет объекта незавершенного строительства в Михайловке-Рубежовке.
На фото проекта дома, который Сюмар выставила публично, есть цифры 01-04 / 15, который может свидетельствовать о том, что документ выдан в 2015 году.
На участке для постройки дома вырубили зеленую зону и дополнительно сделали искусственное озеро. Сейчас дом, который не введен в эксплуатацию и, соответственно, не “пробивается” по реестру, уже заселен. Это видно с террасы, на которой стоит мебель и сделан ремонт.
Виктория Сюмар на своей странице в Facebook обнародовала информацию о доходах своей матери.
“Я попросила маму выписки по ее заработных плат за последние годы до 2015 года (кроме них, она получала параллельно и пенсию примерно в подобных размерах) как государственный служащий. Внизу подаю фото этих выписок, где, относительно курса гривны к доллару, всего за несколько лет ее собственные доходы составили более 35 000 долларов “, – отмечает Сюмар в своем посте и добавляет документы.
Общественное движение Честно проанализировало изложенные Сюмар документы и сравнило с информацией, написанной в посте на Facebook.
Даже если предположить, что мать народного депутата жила исключительно на прожиточный минимум, то она могла сэкономить с 2009 по 2014 год лишь немногим больше 15 000 долларов, или 186 000 гривен (учитывая данные Google Maps, на начало 2016 дом в Михайловке- Рубежовке уже был полностью возведен, и ландшафтный дизайн участка с искусственным озером был сделан).
Земельный участок в Михайловке-Рубежовке обошелся в более 330 000 гривен. Об этом свидетельствуют договоры купли-продажи, которые обнародовало движение Честно. Один участок обошлась в более 170 000 гривен, а второй стоил более чем 161 000 гривен.
То есть, даже если предположить, что мать народного депутата жила на прожиточный минимум, из документов, которые предоставила народный депутат Сюмар, видно, что заработанных средств хватило бы только для того, чтобы купить один из двух участков. Также народный депутат отмечает, что мать получала примерно такую же пенсию. То есть максимум, на что хватило бы денег в условиях жесткой экономии – это на два участка.
А по состоянию на начало 2016 дом матери нардепа был уже полностью построен. Продажа квартиры в Погребищах (городок, удаленный от Винницы более чем на полсотни километров) не мог окупить строительство дома с нуля под Киевом, установка забора на участке, несколько меньшей чем полгектара и создание искусственного водоема.
Кроме того, Сюмар в своем интервью подчеркивает, что ей есть из чего помогать матери, потому что в прошлом году она получила от мужа миллион гривен за то, что они продали дачу: “Я в прошлом году получила компенсацию от бывшего мужа (около миллиона гривен) и в настоящее время помогала матери со строительством. Все это будет указано в моей следующей декларации за этот год, потому что дом только сейчас сдается в эксплуатацию”.
Google Maps показывает, что дом был построен в 2016 году. Уже на начало года там была упорядочена и ограждена забором территория участка, сделано озеро, а дом имел крышу. Фото, которые удалось сделать, свидетельствуют, что в доме уже давно проживают, и сама народный депутат Сюмар не возражает этого факта, утверждая, что там якобы уже живет ее мать.
“Соответственно, возникает вопрос, что именно сейчас достраивала в доме матери народный депутат Сюмар? Если же она уже ранее давала средства на строительство этого объекта, который не введен в эксплуатацию, то в форме электронной декларации, имеющейся на сайте НАПК, четко указано, что если средства субъекта декларирования тратятся на объект, не введен в эксплуатацию, то такой объект должен быть внесен в декларацию субъекта декларирования”, – говорится в материале Честно.
В декларации Сюмар за 2017 этого дома, который не введен в эксплуатацию, нет. Аналогично и в предыдущих декларациях. Это означает, что либо Сюмар как субъект декларирования не внесла не введеный в эксплуатацию дом, на строительство которого она давала средства, и нарушила этим антикоррупционное законодательство, или она не давала средства на строительство дома, и тогда не было вносить это в свою декларацию.
“Соответственно, если Сюмар не помогала матери с построением дома, как видно из ее декларации, то остается вопрос: откуда у матери Сюмар были средства, чтобы состоянию на 2016 год построить дом в Михайловке Рубежовке”? – спрашивают в “Честно”.
Общественное движение “Честно” предложило Виктории Сюмар дать интервью непосредственно в доме, который не введен в эксплуатацию и является предметом журналистского расследования. “Но народный депутат сослалась на то, что в доме она не может давать комментарии, так как “матери нервов хватает и они вряд ли будут побуждать ее к гостям”, – говорят представители движения.
В Николаеве уже вторую неделю не утихает коррупционный скандал в сфере ЖКХ, связанный с управляющей фирмой «Місто для людей — Миколаїв», с которой, буквально за несколько дней заместитель начальника Департамента ЖКХ Александр Репин подписал 900 договоров на обслуживание многоквартирных домов Николаева (вот это трудоспособность!).
Всю вину пытаются перекинуть на Репина, забывая о главных лоббистах управляющей компании, которая по их задумкам должна была монополизировать одну из сфер городского хозяйства.
За этой аферой стоит мэр города Николаева Александр Сенкевич, его бизнес-партнёр, народный депутат Александр Жолобецкий, а также, один «авторитетный» человек нашего города. Цена благодарности «лоббистам» — 300 тыс. дол.
Можем вспомнить, как совсем недавно Сенкевич «слил» своего начальника Управления коммунальной собственности Юрия Гавриша, который по его поручению в оперативном режиме готовил документы на продажу скандального недостроя на Намыве. Заработали все, а крайним сделали Гавриша, который является фигурантом нескольких уголовных дел. Репина сольют примерно по такому же сценарию.
Александр Сенкевич готов заключить сделку с дьяволом, лишь бы подольше продержаться в мэрском кресле.
В ближайшее время, мы увидим процесс реализации очередной «хотелки» Администрации Президента, которую, ради спасения собственной шкуры им с удовольствием организует «ручной» Фёдорович.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Тієї самої, яка хоче забрати адвокатську ліцензію у одного з дуже небагатьох ідейного, но не надто гламурного для такої діяльності напевно, адвоката політв’язнів і добровольців Андрія Мамалиги.
Ще цей Гречківський є членом Вищої ради юстиції. Ще був депом Київради від Черновецького, а потім – ще в команді з Кононенком і зрештою став Консулом на Мальті. Вопшем кар’єра кагбе вже на щось натякає, але до цього є ще ряд кримінальних проваджень з приводу розслідування випадків його хабарництва на такі суми, шо пісєц (в інтернеті повно, генпрокуратура займається, але з посади його при цьому не усувають).
Вот… Але чомусь вважаєцця у цій Асоціації Адвокатів, шо Мамалига має піти, а такі от гречківські/ізовітови – лишитись в адвокатурі.
За моєю інфою, цей чувак – є найактивнішим лобістом відбирання адвокатської ліцензії у добровольця-правозахисника Андрія Мамалиги.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
