Консалтинговая компания Arton Capital составила рейтинг самых влиятельных паспортов мира 2017 Global Passport Power Rank.
Рейтинг составлен на основе того, сколько стран держатели паспорта той или иной страны могут посетить без получения визы.
Украина в рейтинге оказалась на 32 месте из 120 стран. Рядом с ней расположились Макао и Тайвань.
На первом месте оказался Сингапур, граждане которого могут посещать 159 стран без виз. Сингапур поддерживает дипломатические отношения с 186 странами мира, хотя во многих из них нет его посольств. Является членом ООН, Британского Содружества, АСЕАН и Движения неприсоединения.
Всего на одну страну отстает Германия – 158 безвизовых стран и второе место. Она является третьим в мире экспортером и импортером товаров с очень высоким уровнем жизни. Германия является одной из стран-основателей и членом Европейского союза, членом НАТО, входит в “Большую семерку”. Является второй в мире страной по популярности иммиграции после США.
Замыкают тройку лидеров сразу две страны. Швеция – 157 стран. Член ООН c 19 ноября 1946 г., Европейского союза с 1 января 1995 г., Шенгенского соглашения с 19 декабря 1996 г.
Вместе с Швецией третье место получает Южная Корея с таким же количеством стран для безвизовой поддержки. Она поддерживает дипломатические отношения с более чем 188 странами, является членом ООН, вступив в организацию одновременно с Северной Кореей в 1991 г. В 2010 г. Южная Корея и Европейский союз заключили соглашение о свободной торговле с целью снижения торговых барьеров.
Далее рейтинг выглядит следующим образом:
4 место: Дания, Франция, Испания, Япония, Великобритания, Люксембург – 156 стран.
5 место: Швейцария, Нидерланды, Бельгия, Австрия, Португалия – 155 стран.
Россия занимает в рейтинге 41-е место.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
“Укрзалізниця” в 2018 году намерена начать обсуждение повышения цен на пассажирские перевозки.
Об этом сообщил исполняющий обязанности председателя правления УЗ Евгений Кравцов.
“До конца нынешнего года не будем повышать стоимость билетов для пассажиров, а в следующем начнем дискуссию, презентуем классы и уровни сервиса для пассажиров, чтобы изменить подходы к ценообразованию”, – заявил Кравцов.
По его словам, речь идет об умеренном повышении тарифов, которое не коснется социально важных категорий перевозок.
“Речь пойдет лишь об определенном проценте повышения… Это будет касаться, в первую очередь, поездов “Интерсити” и поездов будущей категории “комфорт”, – резюмировал Кравцов.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Народний артист України Петро Мага – щирий закарпатець зі скромної сім’ї залізничників. Актор за освітою та поет-пісняр за покликанням, Мага у свої 46 років – автор понад 200 пісень та режисер безлічі концертних робіт у Національному палаці мистецтв «Україна».
За плечима шоумена – багаторічний досвід роботи на телебаченні та у театрі.
Вільна людина без ціни
Сьогодні Петро Мага бажаний гість на українському телебаченні – завдяки його аналітичному розуму і вмінню бачити зрадників і популістів наскрізь. Він відвертий та емоційний, разом з тим й обережний у висловах та впевнений, що самодостатня творча людина не повинна підтверджувати власну значущість за допомогою сильних світу цього. Сам Петро Мага без зайвої скромності називає себе вільною людиною без ціни.
Про туман в очах високопосадовців, помилки Президента та про українців, покинутих напризволяще в ОРДЛО, читайте в його ексклюзивному інтерв’ю журналу Persona.Top.
– Не так давно В’ячеслав Вакарчук, відомий своєю виключно проукраїнською позицією, закликав припинити мовні війни і, засукавши рукави, будувати Україну. Як ви ставитеся до українізації, котра нав’язується в нашій країні?
– Ставлюся до цього з певним острахом, тому що баланс співіснування різних національних меншин, який вибудовувався роками, може бути порушеним. Я виріс у тримовному селі, де говорили угорською, українською та словацькою мовами. Люди завжди з повагою ставилися до мови, якою розмовляють інші. Діти вчилися в угорських школах без жодних проблем.
Не дуже обізнаний з науковою частиною «Закону про освіту», але мій двоюрідний брат, який працює директором угорської школи, говорить, що законотворці мало радилися з тими, хто займається національною освітою у різних регіонах. Якщо дитина вчилася в угорській школі, то існує велика ймовірність того, що вона обере угорський університет, тому що життя в ЄС дуже привабливе. Враховуючи те, що наші діти дуже розумні, їм не важко влаштуватися на роботу і в результаті залишитися жити за кордоном.
Разом з тим у Закарпатті дуже патріархальний народ, і, вивчившись, люди повертаються додому і продовжують дуже добре працювати для України. Тому фарбувати все в один колір у цій ситуації не потрібно. Додам, що цій темі почали приділяти стільки уваги, що складається враження, що її спеціально «вкидають», аби розхитувати ситуацію в Україні, і я кажу це дуже серйозно.
Світ дуже різнобарвний, не порушуйте баланс
Звідусіль чути: «Ану, розкажіть, як принижують гідність», «Русини – народ чи не народ», «Чому ви повстали проти фрази, що угорці – сепаратисти»… Слухайте, будь-хто, хто радикально фарбує когось у білий або чорний колір, для мене перестає існувати. Наш світ дуже різнобарвний, і якщо ось так грубо підходити до всього, то можна порушити світовий баланс.
СЛУХАЙТЕ, БУДЬ-ХТО, ХТО РАДИКАЛЬНО ФАРБУЄ КОГОСЬ У БІЛИЙ АБО ЧОРНИЙ КОЛІР, ДЛЯ МЕНЕ ПЕРЕСТАЄ ІСНУВАТИ
Не забуваймо, що хлопець, який у Ніцці ні з того ні з сього сів у вантажівку та подавив людей, виріс не серед диких племен Саудівської Аравії, а в абсолютно цивілізованому французькому місті. Яким чином йому в голову заклали бажання знищити стільки людей, одному Богу відомо. Коли порушують баланс усього, що пов’язане з національністю та релігією, це дуже небезпечно, адже багато гарячих голів хапаються за цю тему, що в свою чергу допомагає владі відвертати увагу від насущних проблем: тарифів, цін та низьких заробітних плат.
КОЛИ ПОРУШУЮТЬ БАЛАНС УСЬОГО, ЩО ПОВ’ЯЗАНЕ З НАЦІОНАЛЬНІСТЮ ТА РЕЛІГІЄЮ, ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО, АДЖЕ БАГАТО ГАРЯЧИХ ГОЛІВ ХАПАЮТЬСЯ ЗА ЦЮ ТЕМУ, ЩО В СВОЮ ЧЕРГУ ДОПОМАГАЄ ВЛАДІ ВІДВЕРТАТИ УВАГУ ВІД НАСУЩНИХ ПРОБЛЕМ: ТАРИФІВ, ЦІН ТА НИЗЬКИХ ЗАРОБІТНИХ ПЛАТ
– Відомо, що у вашому оточенні багато успішних людей з бізнес-середовища. Що вони говорять про сьогоднішню ситуацію в Україні? Чого бояться, за що переживають? Куди ми йдемо, по-вашому – до диктатури олігархів чи до демократії?
– Нещодавно говорив з одним високопосадовцем, і він цілком серйозно запитав мене: «А що, країна дійсно почала гірше жити?». Я спочатку подумав, що у людини все добре з гумором, а потім побачив в очах у співрозмовника щиру віру в те, що країна почала жити краще. Я зрозумів, що жити краще почав тільки він.
Фото з особистого архіву
Люди, які перебувають при владі, їздять зазвичай у бік або Конча-Заспи, або Пущі-Водиці. Дорога хороша, жебраків не видно, на базар вони не ходять – адже у них є будинки для прислуги, яка йде та купує все необхідне. Грошей вони не рахують, то життя для них, може, і стало кращим.
Люди з головою обирають для себе іншу країну
Реальна ситуація така, що величезна кількість людей виїхала. Я тільки повернувся зі США – і побачив, що люди, які гарно володіють своєю професією та мають певні думки в голові, обирають для себе іншу країну, і для мене це дуже сумно.
Я зустрів музиканта, який за рівнем володіння своїм інструментом був одним із найкращих в Україні – зараз він працює на будівництві у Брукліні в Нью-Йорку і щасливий, що доріс до виконроба. Вечорами він грає у ресторані або в концерт-холах і заробляє на місяць близько семи тисяч доларів, яких йому абсолютно вистачає, щоб забезпечити нормальне життя.
ТІЛЬКИ ПОВЕРНУВСЯ ЗІ США – І ПОБАЧИВ, ЩО ЛЮДИ, ЯКІ ГАРНО ВОЛОДІЮТЬ СВОЄЮ ПРОФЕСІЄЮ ТА МАЮТЬ ПЕВНІ ДУМКИ В ГОЛОВІ, ОБИРАЮТЬ ДЛЯ СЕБЕ ІНШУ КРАЇНУ
Важливо, що люди, які покинули Україну, говорять не про рівень прибутків, а про розуміння правил гри. Велика проблема України – це відсутність чистих правил гри. Завівши бізнес в Україні, ти боїшся, щоб ніхто не дізнався, що він став успішним, тому що твоя успішність приваблює потенціальних рейдерів. На жаль, я постійно чую скарги, що наша країна не є правовою. Доки не буде чітких та прозорих правил гри, нічого не зміниться.
Фото з особистого архіву
– Чи є сьогодні в Україні демократія? Наскільки вільні українські ЗМІ? Дайте вашу оцінку.
– Думаю, рівень свободи засоби масової інформації повинні обирати для себе самі. Журналісти, які виконують чиєсь завдання за бабло, не є вільними. Той, хто видає на-гора «джинсу», не є вільним журналістом.
Всі знають, що я пишаюся тим, що не журналіст, і всім так само відомо, що якщо до мене підійти з пропозицією взяти у когось грошей і сказати, приміром, що «Серьожа молодець», то не секрет, куди я їх відправлю.
Фото з особистого архіву
Свобода вибору – це значить піти геть, як Шустер
Я вільна людина і стараюся працювати так, щоб у мене не було ціни. Звичайно, якщо щось буде загрожувати життю моїх рідних, то просто піду геть, але ні під яким примусом не піду на компроміс зі своєю совістю. Хочу побачити ту людину, яка ткне в мене пальцем та звинуватить у тому, що когось хвалив або «мочив» за гроші з екрану. Не було такого і не буде! Це є свобода вибору: якщо тебе починають «затискати», значить, іди геть, як Шустер. Шустер же міг під когось «лягти», теоретично – міг. Проте коли його «затисли», він відійшов убік, але увійшов в історію як людина, яка пішла, але не здалася.
ШУСТЕР ЖЕ МІГ ПІД КОГОСЬ «ЛЯГТИ», ТЕОРЕТИЧНО – МІГ. ПРОТЕ КОЛИ ЙОГО «ЗАТИСЛИ», ВІН ВІДІЙШОВ УБІК, АЛЕ УВІЙШОВ В ІСТОРІЮ ЯК ЛЮДИНА, ЯКА ПІШЛА, АЛЕ НЕ ЗДАЛАСЯ
– Список помилок, яких припустився глава держави Петро Порошенко, з кожним днем стає довшим. Ці помилки завдають шкоди не тільки йому самому, але й державі. За що особисто ви не поважаєте нинішнього Президента, який славиться терпимістю до сумнівних справ близького оточення і «договорняками» з олігархами?
– А хто сказав, що я не поважаю Порошенка? У нас люди завжди до тих, хто знаходиться на самій вершині, ставляться упереджено: накрав, узяв з бюджету. Виходячи з досвіду, якого набув поряд з Леонідом Макаровичем, Леонідом Даниловичем, Віктором Андрійовичем та Віктором Федоровичем, я розумію, що до Президента фактично не доходить об’єктивна інформація. Вона доходить у тому вигляді, в якому її подає близьке оточення. Жодного разу не бачив, щоб у наших президентів було достойне оточення, тому що фактично одні й ті ж самі люди пересідають з одного потоку на інший. Сьогодні вони полум’яні «рухівці», завтра – полум’яні «бютівці», «нашоукраїнці», «регіонали».
Я РОЗУМІЮ, ЩО ДО ПРЕЗИДЕНТА ФАКТИЧНО НЕ ДОХОДИТЬ ОБ’ЄКТИВНА ІНФОРМАЦІЯ
До Порошенка у мене є чисто «пацанські» претензії, тому що людина запевняла, що війна зупиниться за декілька годин. Сьогодні не треба робити вигляд, що ти цього не говорив. І не треба казати, що всі й так бачать, що тяжко, адже Росія підганяє війська. Потрібно бути щирим – ти ж мав якесь підґрунтя, коли говорив такі речі.
Це ж не я робив ролики про те, скільки разів Петро Олексійович обіцяв «безвіз». Вам чесно скажу, що коли в Україні набув чинності безвізовий режим, я був у числі перших, хто ним скористався, і в той момент мені дуже хотілося подякувати Президенту і порадіти, що хоча б одна обіцянка, про яку він постійно говорив, виконана.
З людьми треба спілкуватися, тому настійно рекомендував би щотижня робити передачу «15 хвилин з Президентом», щоб люди розуміли, що робить гарант додержання Конституції України. Це потроху знімало б напруження, яке відчувають зараз усі.
ДО ПОРОШЕНКА У МЕНЕ Є ЧИСТО «ПАЦАНСЬКІ» ПРЕТЕНЗІЇ
– Яким повинен бути наступний Президент України?
– Він точно не має бути популістом. Згадаймо Маргарет Тетчер: перше, що вона зробила, прийшовши до влади – закрила нерентабельні шахти і перестала видавати безкоштовне молоко породіллям. Її проклинали, а коли вона померла, дехто топтав ногами її портрети і скакав до неба, але більшість адекватних людей розуміли, що вона зробила для Великої Британії.
Фото з особистого архіву
– Чим для вас вимірюється рівень патріотизму?
– Бажанням навести лад навколо себе. Один пройдеться у вишиваній сорочці повз гори сміття в парку – а інший, у «треніках» і майці, прийде з мішком і прибере все, що там накидали… Остання людина для мене буде більшим патріотом, ніж та, що гуляє з кульками двох кольорів.
ОДИН ПРОЙДЕТЬСЯ У ВИШИВАНІЙ СОРОЧЦІ ПОВЗ ГОРИ СМІТТЯ В ПАРКУ – А ІНШИЙ, У «ТРЕНІКАХ» І МАЙЦІ, ПРИЙДЕ З МІШКОМ І ПРИБЕРЕ ВСЕ, ЩО ТАМ НАКИДАЛИ…
– Що робити з українським націоналізмом, який погано поєднується з європейськими цінностями?
– Не вважаю, що український націоналізм погано поєднується з європейськими цінностями. Французький націоналізм на порядок сильніший, варто тільки подивитися на їхнє квотування телебачення, радіо та ставлення до своєї культури.
В українському націоналізмі насправді немає нічого страшного. Це абсолютне породження проросійськи налаштованих ЗМІ: якщо людина вивчила «Во поле береза стояла» – це патріотизм, якщо людина заспіває українською – це націоналізм. Все, що робиться для розвитку російської мови – «это патриотизм», а для української – «это украинский буржуазный национализм».
До початку 30-х років минулого століття українська мова дуже стрімко розвивалася: в Москві були кінотеатри, в яких демонстрували фільми, озвучені українською мовою, в Росії було багато шкіл, в яких викладали українською. Сьогодні в Росії сім чи вісім мільйонів українців, а скільки шкіл там відкрили для них?!.
Фото з особистого архіву
– В Україні нормою стало приниження людей з ОРДЛО. Причому шпильки та образи можна почути не тільки від звичайних громадян, а й від політиків і представників ЗМІ, багато їх і в соціальних мережах. Ці українці – і «лугандони», і як їх тільки не називають. Якщо в нашому суспільстві ось так насаджується ненависть, чи повернуться жителі ОРДЛО в Україну? Адже не всі вони приєдналися до проросійських бойовиків…
– Абсолютно не погоджуюся з киянами, які не хочуть здавати квартири людям тільки тому, що вони з Донецька чи Луганська. Але, з іншого боку, в Києві було вже стільки випадків, вибачте на слові, бидляцької поведінки представників тих регіонів, що іноді киян розумію.
В одній школі з моєю дитиною вчаться кілька дітей з Алчевська, і цих дітей обожнюють усі та дружать з їхніми батьками – тому, що це люди високого культурного ґатунку. Ніяких проблем не виникає. Але з тієї ж школи поперли старшокласника – бо витримати ні його самого, ні його батьків не міг ніхто, це було тотальне хамство. Люди повсюди є хороші і є погані. У Донецьку завжди було дуже багато розумних та інтелігентних людей, як вони могли допустити те, що у них зараз є – зрозуміти не можу.
Ніколи нікого не принижував за цим принципом. Для мене є або хороші люди, або погані, і я не хочу, щоб ставало нормою приниження людей з ОРДЛО. Також мені б не хотілося, щоб до цих людей були претензії на кшталт «а ви, сволота, допустили у себе сепаратизм».
Мені ось пише одна людина: «Петро Петрович, у мене кілька фірм у Донецьку. Все своє свідоме життя платив податки Україні на утримання армії, СБУ та міліції, а коли в мою хату прийшов сепаратизм, вони мене не захистили. І зараз мені кажуть: чого ж ти сам не візьмеш автомата в руки і не заріжеш якого «деенерівця»? Та тому що я не вмію цього робити. Я скромний «очкарик», який завжди робив бізнес і платив податки. Я не Рембо, і мене не захистили». В цьому є правда.
Що стосується людей, які сьогодні знаходяться в окупації, то тут у нас великий досвід. Радянські війська свого часу пішли з Києва, залишивши під німецькою окупацією 400 тисяч чоловік. І коли вони повернулися, то працівники НКВС ходили по вулицях і питали у людей: «Ти працював для німців?». Актор Петро Вескляров – знаменитий дід Панас працював у театрі під час німецької окупації та грав у виставах для німців і для наших громадян, тому що жити хотілося. І зараз ті, хто залишився на окупованих територіях, вимушені співпрацювати з сепаратистами – бо їм потрібно годувати свої сім’ї. У тих, хто не заляпав руки кров’ю, потрібно просити вибачення за те, що їх покинули на розтерзання, напризволяще.
У мене там є дуже багато друзів, у яких «повіджимали» бізнес, позабирали машини. Розумієте, якщо наші війська туди зайдуть, то ті, у кого руки по лікоть у крові, і так змиються дуже швидко. І нехай ті, хто вбивав наших пацанів і робив величезну біду для України, не сподіваються, що їх не знайдуть, тому що навколо них багато патріотів. І, повірте, це буде не «стукачество». Люди бачать і знають усе. Кому потрібні зрадники? Іуда завжди закінчує повішеним на воротах.
Фото з особистого архіву
– В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали: «Я казав якось, що якби зараз у Києві організували концерт за участю Кобзона, Валерії, Газманова, а всю цю справу вели б Пореченков і Охлобистін, то квитки розкупили б за день. Рівень «ватності» в Україні ми навіть уявити собі не можемо».
Що робити, на вашу думку, з цією «ватою», яка пішла б зараз на цей концерт? Вбивати їх, перевиховувати якось? Може, виселити їх силовими методами в Росію? І тоді в Україні залишаться тільки патріоти…
– Я не хочу розмовляти лозунгами типу «Чемодан, вокзал, Россия!», але вибачте, якщо ви патріоти держави, то маєте розуміти, що ті, хто виступав за знищення України, у нас працювати не можуть. Якщо ні, можна їхати на концерти в Росію.
Вже не раз казав, щоб в Україні збиралася російська громада – ми ж тішимося, коли в Канаді збирається українська громада. Тільки не треба забувати, що в Канаді український гімн лунає після того, як відлунав канадський. От коли збереться «общество дружбы с Россией» докупи, зіграють красиво гімн України та віддадуть шану тій державі, в якій живуть, нехай потім звучить хоч і «Россия, великая наша держава». Америка напхана всіма націями планети, але всі вони – американці: були, є, і будуть.
ОТ КОЛИ ЗБЕРЕТЬСЯ «ОБЩЕСТВО ДРУЖБЫ С РОССИЕЙ» ДОКУПИ, ЗІГРАЮТЬ КРАСИВО ГІМН УКРАЇНИ ТА ВІДДАДУТЬ ШАНУ ТІЙ ДЕРЖАВІ, В ЯКІЙ ЖИВУТЬ, НЕХАЙ ПОТІМ ЗВУЧИТЬ ХОЧ І «РОССИЯ, ВЕЛИКАЯ НАША ДЕРЖАВА»
Люди мають вирішувати: йти або ні на концерт
– Концерти деяких українських зірок все частіше супроводжуються шоу праворадикальних організацій – з петардами, димовими шашками, газом, нашатирем, кров’ю і яйцями. Чому кілька десятків агресивно налаштованих людей повинні вирішувати за українців, що їм можна слухати, а що не можна? Кому вигідне цькування артистів?
– Такими інцидентами має займатися поліція, СБУ, Нацгвардія і слідчі органи, бо найчастіше громадськість, яка зриває концерти – це «чиясь» громадськість. Тому дуже обережно ставлюся до цього терміну. У мене був приклад, коли в одному з українських міст зривали концерт співачки, і «представники громадськості» підходили до керівника Палацу культури і називали суму для зняття блокади.
Фото з особистого архіву
Якщо співак веде себе негідно, люди мають голосувати ногами – йти або не йти на його концерти. На непотріб люди не підуть. І дійсно, не п’ятьом людям вирішувати, йти комусь на концерт чи ні.
– Розкажіть про історію створення пісні «Наша Юля». Що для вас означають слова з пісні: «Будь щаслива, Юля, будемо і ми!»? Чи підтримуєте ви сьогодні Юлію Тимошенко в її політичних амбіціях?
– Розповідав про це не раз. Коли був перший Майдан, ми взагалі не мали досвіду великих майданних дійств. Мільйон людей навколо тебе скандував «Юля! Юля!» так само, як і «Ющенко!». Коли Віктора Андрійовича запитують, навіщо він призначив Юлію Володимирівну, він абсолютно логічно відповідає: «На Майдані так само кричали «Юля!», як і «Вітя!», і я не міг починати з того, щоб обманювати людей».
Я НЕНАВИДЖУ СЛОВО «ХАРИЗМА», АЛЕ ХТО СКАЖЕ, ЩО У ТИМОШЕНКО ЇЇ НЕМАЄ?
Я бачив маленьку жінку з косою, яка йшла до спецназівців і клала гвоздики на їхні щити, дивилася їм в очі, розмовляла з ними, як мама. Я абсолютно щиро вірив у те, що пишу. Ця пісня написана від душі, і я ніколи про це не шкодував.
Усе, що сталося далі, – коментувати не буду. Не завжди наші політики, особливо тоді, коли стають прем’єр-міністрами, продовжують подобатися. Вони часто можуть робити дуже несимпатичні речі, тому зараз я б цього не написав – а тоді це був емоційний порив. Автори – люди дуже емоційні.
В Україні є співак, який присвятив цілий альбом Віктору Федоровичу, потім – його сину, потім – другому сину, потім – дружині. Це називається бути придворним. Я ж не побіг до Юлії Володимирівни просити за це «баблішка» чи проситися у виборчий тур. Написав – і написав. Про магію особистості Юлії Володимирівни говорила не одна людина. Ті, хто йшов до неї з негативом, поспілкувавшись із нею, казали: «Яка фантастична жінка». Треба віддати їй належне: тому вона і прем’єром була, і сьогодні багато що може в цьому житті. Вона говорить з дуже серйозними мужиками, які сприймають її як свою. Я ненавиджу слово «харизма», але хто скаже, що у Тимошенко її немає?
Фото з особистого архіву
– В Україні формують ненависть до всього російського. Зі звичного «братнього» воно за кілька років стало ганебним, порочним. Наскільки, на вашу думку, відрізняється ставлення росіян до українців і українців до росіян? Росіяни нас теж ненавидять?
– Покійна Валерія Іллівна Новодворська сказала: «Кожен найдемократичніший російський демократ закінчується там, де починається слово «Україна».
У росіян українці – це суцільні нероби, роботи у нас немає, ми помираємо з голоду і обов’язково ми «едем подтирать зад престарелым европейцам и выносить «утки». Їм так подобається говорити. Вони лишень забули, що навіть ракети, якими вони погрожують всьому світі, зроблені у нас на Південному машинобудівному заводі; забули, звідки родом Корольов; забули, де жив Чехов; забули, що читають Гоголя, народженого в Україні; забули, хто був першим ректором Петербурзького університету… Їм так подобається, але я бачу, що коли українці починають говорити про інші народи, які живуть у нас, часом теж з’являється імперська зверхність. Це закладено в природі людській.
КОЛИ УКРАЇНЦІ ПОЧИНАЮТЬ ГОВОРИТИ ПРО ІНШІ НАРОДИ, ЯКІ ЖИВУТЬ У НАС, ЧАСОМ ТЕЖ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ІМПЕРСЬКА ЗВЕРХНІСТЬ. ЦЕ ЗАКЛАДЕНО В ПРИРОДІ ЛЮДСЬКІЙ
Особисто я не відчуваю ненависті до росіян як до народу. Достатньо прочитати кілька фраз Буніна, наприклад: «Я с ужасом думаю, кого нарожает это пьяное кровавое быдло, захватившее власть в России, и что будет с моей страной через два—три поколения. Впрочем, что тут думать. Всё более или менее ясно».
Я люблю Росію Буніна – і я ненавиджу Росію Путіна. Росіяни свідомо підтримують свою владу: одні – тому що бояться, що з новою владою буде ще гірше, а інші – просто бояться.
Також розумію, що в Росії все не так, як ми бачимо. Влітку я був у Туреччині і познайомився з величезною кількістю адекватних росіян, які говорять, що знають, наскільки активну участь бере Росія у військових діях на Сході України. На моє запитання: «Чого ж ви мовчите?» прозвучало достойне: «Ми боїмося». Страх – це дуже велика штука. В Росії люди живуть тим, що їм говорить телевізор, але, на жаль, наші люди теж дуже часто живуть цим.
В августе бодибилдер-любитель из Калифорнии Энджел Бермудес заснял на видео сильнейшую судорогу икроножной мышцы после тренировки и выложил в Фейсбук. «Начал расслабляться, и тут такое. Чёртова судорога. Посмотрите на эту фигню. Было очень больно», – написал он. Меньше чем за месяц ролик собрал 22 миллиона просмотров.
Одним комментаторам зрелище напомнило сцены из «Чужого»: «инопланетянин прорывается наружу», другим – из «Халка»: момент превращения обычного человека в монстра. А третьи просто отругали американца за то, что тот, по их мнению, пьёт недостаточно воды и не делает растяжку после основных упражнений.
Чтобы всех успокоить, Бермудес через несколько дней выложил новое фото своей «пострадавшей» конечности с подписью: «Я и моя нога чувствуем себя отлично!»
У профессионалов, в отличие от любителей, казалось бы, есть лучшие тренеры, спортивные врачи и массажисты. Но значит ли это, что они меньше подвергают свои тела риску? Как раз наоборот! Но это та сторона спорта, которую чиновники и руководящие организации стараются не афишировать. А вот сами спортсмены, либо их друзья и близкие иногда показывают на своих страницах в соцсетях. Anews собрал галерею таких снимков.
Спина Плющенко
В 2014 году Ксения Собчак опубликовала в Инстаграме фото спины Евгения Плющенко, из-за проблем с которой фигурист снялся с соревнований на сочинской Олимпиаде, и Россия впервые за четверть века осталась без медалей в одиночном мужском катании.
На снимке виден 10-сантиметровый шрам от операции, которую Плющенко перенёс после травмы, полученной во время неудачного падения на чемпионате Европы 2013 года в Загребе. «Какой кошмар!!! Ужас!!! Вот цена спорта и успеха. Ничего не даётся просто», – писали комментаторы.
Однако до появления фото со шрамом публика выражала больше гнева, чем сочувствия. Все рассуждали, что, мол, лучше бы двукратный олимпийский чемпион совсем отказался ехать в Сочи и уступил дорогу молодым. Евгению и его близким пришлось доказывать, что он не спасовал, а действительно рисковал здоровьем.
Как оказалось, во время олимпийской разминки перед индивидуальными соревнованиями у Плющенко сломался один из четырёх шурупов, на которых держался искусственный межпозвоночный диск. Уже после Олимпиады, в марте 2014-го, ему сделали операцию, в ходе которой удалили все шурупы. Израильские врачи решили, что конструкция с межпозвоночным диском может держаться без креплений, потому что кость срослась очень хорошо.
Живот Кличко
В декабре 2010 года украинский боксёр-тяжеловес Владимир Кличко должен был провести чемпионский бой с британцем Дереком Чисорой, но за три дня до этого порвал на тренировке мышцу брюшного пресса. Поединок перенесли. Чисора тогда не поверил в травму, заявив, что Кличко банально его испугался.
Место травмы
Пресс-служба братьев Кличко в доказательство передала в СМИ результаты магнитно-резонансной томографии Владимира в немецкой клинике. На одном из сканов виден почти 4-сантиметровый разрыв в поперечной мышце живота.
Бой с Чисорой состоялся только через год и 2 месяца, и Кличко его выиграл.
Лицо футболиста
Футбол далеко не такой контактный вид спорта, как бокс. Но и тут часто случается, что игроков уносят с поля в бинтах, как после хорошей драки.
В феврале 2017-го на чемпионате Испании в ходе матча «Барселона» – «Атлетик Бильбао» 23-летний полузащитник «Барселоны» Рафинья жёстко столкнулся с собственным вратарём и рухнул на поле с окровавленной головой. Медики сделали перевязку, но продолжать игру он уже не смог и был заменён. На следующий день футболист показал в Инстаграме, каково это, получить прямо в лоб чужой бутсой.
Внимание! Фото открытой раны, слабонервным не смотреть!
Кстати, Рафинья позже даже убрал этот слишком наглядный снимок из соцсетей, но он успел вирусно распространиться по сети.
Помимо рассечения, футболист получил перелом носа и после короткого периода реабилитации вернулся к тренировкам в специально разработанной для него защитной маске. Показывая фото, он шутливо обратился к компании Marvel, выпускающей знаменитые супергеройские комиксы и фильмы по ним: «Может, возьмёте нового персонажа? А то тут уже есть практически готовый».
Лицо хоккеиста
«Хотите увидеть истинное лицо хоккея? Поприветствуйте Джона Митчеллаиз «Колорадо», НХЛ. Сломанный нос, фонарь под глазом, раны и ссадины – просто очередной рабочий день», – иронично написали в Твиттере под этим снимком 2013 года.
А это другая вариация «хоккейного лица»: Зак Веренски, «Коламбус Блю Джекетс», НХЛ. Так 19-летний хоккеист выглядел после случайного попадания шайбы в матче против «Питтсбургских пингвинов» в апреле 2017-го.
Между прочим, в подтверждение тому, что «в хоккей играют настоящие мужчины», Веренски через несколько минут вернулся на лёд, несмотря на кровоточивший нос, заплывший глаз и рассечение под ним. Позже, отвечая на вопросы журналистов, он рассказал, что получил два перелома, и что всего пришлось наложить 18 швов.
Ноги велогонщиков
Впрочем спортивная «изнанка» нередко шокирует и без кровавых травм. Велогонщики, например, регулярно пугают видом своих ног после тяжелейших многодневных заездов.
Этим летом «шок-звездой интернета» стал польский участник «Тур де Франс» Павел Поляньский, показав в Инстаграме свои жилистые конечности со вздутыми венами и неравномерным загаром, больше похожим на солнечные ожоги. «После 16-ти этапов гонки мои ноги, кажется, выглядят слегка уставшими», – иронично написал он.
Как поясняют медики, у человека в состоянии покоя нормальный приток крови к ногам составляет 5 литров в минуту. У нетренированного спортсмена на пике нагрузок – 20 литров в минуту. А для профессионалов, как участники «Тур де Франс», это количество вдвое больше – 40 литров в минуту. От такой мощной циркуляции вены вздуваются, их распирает внутренним давлением. А после гонки всё постепенно нормализуется.
В этом году «Тур де Франс» длилась 23 дня и включала 21 этап и 3540 км трассы, в том числе 23 горных подъёма. При этом спортсменам было позволено только 2 дня отдыха. Победителем стал британец Крис Фрум. В 2014-м он тоже взбудоражил интернет видом своих ног во время тренировки.
Коллеги по команде назвали их в Твиттере «идеально мускулистыми». Но у журналистов британской газеты «Телеграф» был другой взгляд: «Достижениям Фрума в велоспорте можно только позавидовать, но спросите себя: вы променяли бы свои нормально выглядящие ноги на вот такие жилистые „спички“ со вздувшимися венами?»
А вот ноги другого поляка: Бартош Хузарский показал их в Фейсбуке после 18-го этапа «Тур де Франс» 2014 года.
Причём если Поляньскому в этом году большинство комментаторов выражали сочувствие и поддержку, то на Хузарского посыпались незаслуженные обвинения в допинге. Напомним, это было через год после грандиозного скандала, когда семикратный чемпион «Тур де Франс» американец Лэнс Армстронг признался, что все семь раз побеждал с помощью допинга, и даже сказал, что считает невозможным выиграть велогонку без применения запрещённых препаратов.
Хузарский, не ожидавший, что его тоже заподозрят из-за фото, удалил снимок и резко ответил обидчикам: «Конечно, у меня ноги не как у моделей Victoria’s Secret, или у продавщицы из соседнего магазина, или у всех тех, кто работает в офисе и совершает увеселительные прогулки на велосипеде по 10 км три раза в неделю. К сожалению, в спорте всё не так гламурно, однако это не значит, что я нездоров».
А вот американский велогонщик Джордж Хинкапи встревожил медиков видом своей ноги в 2011-м.
Один сосудистый хирург заявил телекомпании NBC, что это «самые уродливые варикозные вены», какие ему доводилось видеть в последнее время, и что это даже худший случай, чем у его типичных пациентов.
При варикозе вены бывают скручены и сдавлены, они не могут нормально транспортировать кровь обратно к сердцу. Они деформируются, их стенки растягиваются и выпирают наружу вот такими жуткими набухшими узлами, которые могут болеть, опухать и приводить к судорогам. Но у Хинкапи, вероятно, нет подобных симптомов, потому что иначе он бы что-нибудь с этим сделал, заключил хирург.
У немецкого велосипедиста-спринтера Роберта Фёрстеманна другая проблема. Обладая мощнейшими ляжками тяжелоатлета, он ежедневно использует тонны смазки, чтобы при неизбежном трении друг о друга не было раздражения и опрелостей.
Фото ниже было сделано за кулисами лондонской Олимпиады-2012. Слева – ноги немецкого велогонщика Андре Грайпеля, которые считались массивными, пока поблизости не оказался Фёрстеманн с предложением помериться объёмами мышц.
Руки гребца
У велосипедистов страдают ноги, а у гребцов – руки. Как раз в августе британский двукратный олимпийский чемпион Алекс Грегори показал, как выглядят его ладони после месяца практически непрерывной гребли в мокрых перчатках.
Алекс участвовал в экспедиции по Северному Ледовитому океану на открытом вёсельном судне, в ходе которой команда побила 11 мировых рекордов. «Это был адский опыт! – признался спортсмен в Инстаграме. – Волдыри не были бы такими ужасными, если бы сквозь них под кожу не просачивалась влага. Я очень рад, что был частью команды, но мне не терпится поскорее домой».
А вот так его руки стали выглядеть через 2 недели после высадки. «Они быстро пришли в норму, когда высохли. Всё-таки кожа – удивительная вещь!» – восхитился Грегори.
Измождённые бегуньи
И напоследок – женская лёгкая атлетика. В марте 2017-го СМИ облетели эти снимки измождённых финалисток Чемпионата мира по кроссу в Уганде. Некоторым потребовалась медицинская помощь, а одну девушку без сознания унесли на носилках.
6-километровый забег юниорок (до 20 лет) проходил в 30-градусную жару, при повышенной влажности, к тому же на трассе были участки с крутым подъёмом. Всё это привело к сильной концентрации молочной кислоты в мышцах ног и жуткому обезвоживанию. Но единственное упоминание о «хаотичном финале» было в самом конце репортажа о соревнованиях на сайте Международной ассоциации легкоатлетических федераций.
У школах Хмельницького більше не вивчатимуть російську мову! Її там, не дивлячись на усі закони, просто взяли і скасували… Хтось, звісно, може сказати, що це не великий здобуток.
Адже це Хмельницький, тож скільки там тих москалів! Але, разом із тим, у патріотичному Львові діє 8 шкіл, де ще навчають російською. І ніхто їх звідти не збирається викорінювати. Кажуть, що це незаконно, тож й далі там навчатимуть мовою агресора.
А ще у Хмельницькому розірвали усі стосунки з російськими містами. А ще до 22 року планують збудувати сміттєпереробний завод. Ну, і з корупцією успішно борються: у лікарнях видають пацієнтам безкоштовно ліки, у школах немає батьківських фондів. І усього цього досягнув мер-націоналіст, який менше двох років на своїй посаді.
Детальніше про те, як живе патріотичний Хмельницький, «Вголосу» розповів міський голова Олександр Симчишин.
Кілька днів тому у Хмельницькому прийняли рішення про те, що у місцевих школах не вивчатимуть російську мову. Чия це ініціатива? Кажуть, ніби ваша.
Я отримав свою каденцію два роки тому. Війна триває. Російська мова звучить у школах. Це, думаю, нікуди не годиться. Але законно рішення щодо цього питання прийняти ми не можемо. От і почали ми десь півтора роки тому вести роботу щодо викорінення мови агресора у наших школах. Акуратно, поступово, планомірно, але впевнено. Переконували, говорили… Спочатку в одній школі попрацювали з батьками, потім – в іншій. І вийшло. Жодних скандалів з цього приводу не було. Помалу батьки самі почали писати заяви про те, що не хочуть, аби їхні діти навчалися російською мовою. Вчителі теж не ображені: вони викладатимуть уроки світової літератури. Ніхто не звільнений, кількість уроків у них залишилась такою, як і була. Без проблем.
Отак Хмельницький став, як нам відомо, першим містом в Україні, у школах якого не вивчатимуть російську. Думаю, що через це ми прославились не тільки у нас, а й «за поребриком».
Свого часу ви розірвали партнерські стосунки з російськими містами-побратимами. Їх у вас було два. Що ви хотіли довести таким вчинком?
А інакше й бути не могло. У нас дійсно було два російських міста-побратими: Іваново і Твер. І ми справді розірвали з ними будь-які стосунки.
Розумієте, у нас у Хмельницькому знаходиться 8-й полк спецназу. Хлопці з цього полку загинули в Іловайську. Я особисто знаю, зрештою, про це говорять хлопці, які воювали і навіть ті, які були у полоні, що вони на полі бою зустрічались саме з Івановською десантною дивізією. А якщо «івановські» десантники прийшли на українську землю вбивати українців, то хіба правильно місту Хмельницькому дружити з Іваново? Як, в принципі, з будь-якими іншими російськими містами. Як на мене, це абсурд.
Втім, ми дружимо з грузинами, литовцями, поляками. У нас навіть є партнерські стосунки з мексиканським, китайським та ізраїльським містами.
Чи не вважаєте, що, власне, так, як ви це робите у Хмельницькому, потрібно діяти на державному рівні: розірвати стосунки, перестати вивчати російську мову, не їздити туди на роботу… Тобто жорсткіше запроваджувати моральні імперативи?
Вважаю: якби в Україні проводилась правильна проукраїнська національна політика за допомогою усіх можливих методів і засобів, то ми б точно не мали тих проблем, які отримали на Сході у 2014 році. Зараз у нас були б повноцінні території з українським духом, свідомістю. Ніхто б не казав: «Путін, введи війська!» і «руський мір, прийди». Я абсолютно певен того, що «руський мір» закінчується там, де закінчується російська мова.
Тому скажу так: російську мову в Україні потрібно вивчати у школах, які готують винятково розвідників та контррозвідників. Щоб вони могли допитувати полонених і вести контррозвідувальну та розвідувальну роботу.
Ви уже два роки очолюєте Хмельницький і уже двічі вас визнають найуспішнішим мером-борцем з корупцією в Україні. У вас з нею якісь особливі методи боротьби?
Є таке: під час рейтингового опитування два роки поспіль хмельничани кажуть, що їх мер найуспішніше бореться з корупцією в Україні. Плюс до того – хмельничани вважають, що рівень корупції в органах влади міста є значно нижчим, ніж в Україні. І третє: містяни сказали, що рівень корупції у 2016-му зменшився у порівнянні з 2015 роком, а у 2017 – у порівнянні із 2016-м. Тобто йдеться про те, що люди щороку відзначають тенденцію зменшення у Хмельницькому рівня корупції. Не приховую: мені це дуже приємно!
Щодо методів боротьби, то ми просто займаємо дуже принципову позицію. Коли упіймали «на гарячому» працівників апарату міської ради – одразу звільнення і кримінальна відповідальність. І жодного захисту з боку міста. Навпаки – усю інформацію надали правоохоронцям. Втім, стараємось мінімізувати корупцію й іншими способами: рівнем забезпечення працівників. Ну повинен працівник, який є розпорядником міських коштів, скажімо, у півмільярда гривень, мати адекватне матеріальне забезпечення. За останні два роки ситуація зі зарплатою змінилась. Знову ж таки – усі уже знають моє особисте ставлення до хабарів і різного роду подяк.
Невже пропонували?
І багато разів. Художню книжку мені дарували, наприклад: «почитаєте». Відкриваю, а у книзі – подарунок. Конверт. Пропонували відпочинок оплатити. Я спочатку виганяв, міг кинути тим конвертом, казав, що викликаю 102. Потім утомився від цього і усім повідомив, що у моєму кабінеті встановлено камери. Знаєте, помогло.
Знаю, що у Хмельницькому вдалось знизити корупційні ризики у медичній галузі. Як?
Завдяки нашій програмі «ліки на тумбочку». Вона діє близько року. Ми з міського бюджету забезпечуємо для пацієнтів, які лікуються у міських закладах охорони здоров’я, пакет найнеобхідніших ліків. Це 300-400 гривень. Плюс – ми ввели безкоштовний травмпункт. Люди повністю забезпечені усіма медичними препаратами, які потрібні. У нас безкоштовна реанімація у дитячій лікарні й триденна безкоштовна реанімація для дорослих пацієнтів. І ще низка послуг є безкоштовними.
Раніше що було: людина, яка потрапляла у лікарню, отримувала список ліків, які вона мала придбати в аптеці. Зазвичай ці лікарняні аптеки належали якщо не головному лікареві, то комусь із чиновників чи людей з медичної галузі. Хіба це не була корупція? Вона! Зараз цього немає.
До речі, про освіту. Ми працюємо над тим, щоб повністю викорінити з навчальних закладів міста батьківські побори. Уже попередили керівників про те, що позвільняємо усіх, хто збиратиме кошти на фонди шкіл. Паралельно з бюджету міста виділили школам додаткові кошти. На кожного учня доплачуємо по 100 гривень. Зараз взялись за так звані фонди класів. Має у школах залишитись тільки меценатство. Є ж заможні люди, які хочуть допомогти школі. Нема проблем: гроші – на рахунок закладу! Все.
Але попри це усе є дослідження, у якому Хмельницький чомусь визнають найкорумпованішим обласним центром України. Відчувається якийсь дисонанс…
Я поясню. Рівень корупції зменшується в органах місцевого самоврядування. Але у Хмельницькому багато інших структур: і суди, і правоохоронні органи, і обласні структури.
Які ще реформи плануєте провести у Хмельницькому, зокрема у господарці міста?
У нас перенаповнені діючі садки та школи. Тож вирішуємо цю проблему. Робимо це просто: будуємо нові, сучасні, великі, просторі заклади освіти. Торік у місті ми збудували новий садочок на 6 груп лише за 9 місяців. У грудні 17-го плануємо відкрити ще один дитячий заклад. Добудовуємо НВК: початкова школа на півтисячі учнів і дитячий садочок на 215 місць.
Ми затіяли реформу у транспорті. До січня вона має вступити у силу. Головна її суть – зменшення малогабаритного транспорту у місті. На його місце має прийти середньо- та великогабаритний транспорт. Це суттєво підвищить якість перевезень. Відкриємо нові маршрути, особливо приділимо увагу районам з поганим сполученням. Робимо максимальну ставку на екологічно чистий комунальний транспорт: 12 нових тролейбусів ми вже придбали, до кінця року купимо ще 7. Крім того, капітально відремонтували ще 3 тролейбуси. До цього часу, зазначу, місто купило лише 5 чи 6 тролейбусів. У наступному році плануємо придбати тролейбуси на автономному ходу: вони не потребують тролейбусних ліній і до 15 кілометрів можуть їхати на акумуляторах.
Як місто заробляє? Маю на увазі, чи відкриваються нові підприємства, чи приходять інвестори?
Приходять. За останній час до нас активно зайшла «Воля» – потужний кол-центр на кількасот робочих місць. Збільшив виробничі потужності й кількість робочих місць ТОВ «Дювельсдорф Україна». Зараз активно працюємо ще з одним інвестором, не озвучу назви, щоб не наврочити. Але якщо все вийде, то отримаємо у Хмельницькому близько 2000 робочих місць. Йдеться про виробництво автомобільних деталей та проводки до машин. Тому хочу спростувати фразу, що зараз «Хмельницький – великий базар». І що він є чи не найбільшим працедавцем для хмельничан і мешканців найближчих населених пунктів.
А загалом ми поповнюємо бюджет на усьому, що ще два роки залишалось поза увагою. Є такі речі, як, наприклад, сплата пайового внеску для розвитку інфраструктури з боку забудовників. Якщо у 2015 році зібрали 9 млн грн, то ми зібрали понад 40 млн. І до кінця року плануємо на цій статті взяти ще 6-7 млн. Ми заробляємо на оперативному управлінні фінансами. Торік заробили 13 млн, у цьому році – 19 млн. Ми працюємо над питанням легалізації й детінізації трудових відносин. І це також дає додаткові надходження у бюджет.
Часто буває, що у міських голів виникають певні проблеми з депутатським корпусом. Як от, наприклад, у вашого колеги мера Конотопа Артема Семенихіна, якому доводиться визбирувати заледве не по-одному депутатові на сесію. У вас не виникає таких проблем?
Тут можна відповісти коротко: я задоволений співпрацею із депутатським корпусом. Ми порозумілися ще на першій сесії. Я тоді сказав, що для нас усіх інтереси громади міста мають бути «понад усе». Мене почули. Дякувати Богу, містечкових боїв не було. Депутати мене підтримують. Більшість важливих для міста рішень проходить одностайно, а бо з підтримкою у 90-95%. Дуже хотів би, щоб так було і надалі.
Як узагалі оцінюєте останні події у ВР, зокрема – тему зняття недоторканності з нардепів?
Звісно, що повністю підтримую ці процеси. Але політикою, допоки не став міським головою, я цікавився значно більше. А зараз, коли наближається зима, думати про політику не маю часу. У мене в голові інші питання.
Які?
Садочки, школи, опалення, каналізація, дороги, сміття. Зрештою, сміттєзвалище… Наша болюча тема. Йому ж 60 років. І ресурс його вичерпаний. Тому тягнути з цим питанням нікуди. Уже зараз запускаємо процес дегазації: будемо добувати газ й з того водночас отримуватимемо надходження до бюджету й мінімізуємо можливості пожеж. Встановили ваги на сміттєзвалищі, зараз займаємось фільтратом. Ми побудували гідранти по периметру звалища: маючи відповідну техніку, можна дуже швидко ліквідовувати пожежі. Але вирішення проблеми – будівництво сміттєпереробного заводу. І до цього питання ми уже взялись. Ми створили концепцію «розумне довкілля», у якому прописано процес реалізації сміттєсортування та переробки непотребу. Також там йдеться про виготовлення теплової та електричної енергії. І працюємо з міжнародними та українськими донорами стосовно залучення коштів. Вартість цього проекту 35-37 млн євро.
А як щодо термів реалізації: коли плануєте запустити завод?
Ставлю собі за завдання, щоб у 2022 році цей проект був реалізованим. Ну принаймні був на фінішній прямій. Це справа честі.
Двох підозрюваних, які завдавали найбільше ударів, взяли під варту. Ще трьом наразі обирають запобіжний захід.
Олена Журахівська померла у лікарні після жорстокого побиття компанією молодих людей. Непритомну дівчину знайшла на вулиці випадкова перехожа. Медики 6 днів боролися за її життя, але виявились безсилими, йдеться у сюжеті.
Поліція з’ясувала, що троє дівчат і двоє хлопців почали бити Олену на її подвірї при її батьках, а продовжили на вулиці, де було багато свідків. Проте ні рідні, ні сусіди не тільки не спробували зупинити нападників, але навіть не викликали поліцію. Трьом дівчатам та двом хлопцям, які били Олену і залишили її на вулиці помирати, уже оголосили про підозру. Двох, які завдавали найбільше ударів, взяли під варту.
Ще троьом наразі обирають запобіжний захід. Обвинувачення просить для них домашнього арешту. Сестра загиблої Вікторія Журахівська: ” Я була б рада, аби повернули смертну кару, тому що як такі люди можуть жити? Вони позбавили життя фактично дитину. У неї були плани, мрії, але все обірвалося в один момент”.
Двоє зниклих у Росії українських мандрівників – 25-річний Олександр Бабинець та 28-річний Сергій Вєлєв, які мандрували автостопом, вийшли на зв’язок і повідомили, що перебували в російському СІЗО за дрібне хуліганство.
«Саша вийшов на зв’язок, виявляється, їх затримали, вони перебували в СІЗО. Я чула його голос, з ними все нормально. Їх вже відпустили. Всіх обставин затримання він по телефону не став розповідати. Сказав тільки, що їм приписали дрібне хуліганство і затримали для встановлення осіб», – розповіла мати Олександра Бабинця Олена в коментарі виданню «КП В Україні».
Вона додала, що хлопці після виходу з СІЗО вирішили повертатися в Україну не через Білгород, а через Воронезьку область.
Нагадаємо, мандрівники зникли під час повернення з Грузії, зв’язок з ними обірвався після 7 жовтня.
На улицах Киевской и Театральной в центре Житомира, где весной 2017 года высадили зеленую изгородь из хвойных деревьев и дерна, продолжают исчезать туи.
23 октября фотокорреспондент Житомир.info зафиксировала пробелы в нескольких местах. В частности, от перекрестка Театральная-Киевская до кинотеатр «Украина» 6 свежих ям. По улице Киевской до ЦУМа все деревья на месте, на месте отсутствующих туй высажены другие кусты.
По улице Театральной от Бердичевской до Киевской не хватает порядка 15 деревьев, до площади Победы – еще около пяти. Также по улице Театральной зафиксированы 5 сухих туй.
Директор КП «Зеленстрой» Житомирского городского совета Александр Шевчук в рассказал, что часть туй действительно украли.
«Да, они частично похищены. Сколько конкретно – еще не считали. Ориентировочно около десятка. На все делаем акты, есть даже обращение житомирян в полицию по этому поводу. На месте засохших и похищенных деревьев будем подсаживать другие, возможно, те же туи. Конкретнее будут определять дизайнеры нашего коммунального предприятия», – сказал Александр Шевчук.
В пресс-службе Житомирской мэрии сообщили, что на улицах Киевской и Театральной нет городской камер наблюдения, по записям которых можно было бы вычислить воров. Есть одна камера на углу дома на перекрестке Театральная-Киевская, но она снимает только перекресток.
Народный депутат трёх созывов Виталий Барвиненко сделал резкое заявление, которое шокировало жителей Одесской области и коллег по ВРУ.
Все, кто хорошо знает народного депутата, и наблюдают за его деятельностью на округе уверены, что Виталий не просто сделал такой решительный шаг и не стал мириться с коррупцией, которая проела ряды чиновников!
Вот текст заявления:
«Больше недели прошло с того момента, когда депутат областного совета, избранный от партии “Відродження”, Иван Бойченко, он же брат председателя Килийского райсовета Павла Бойченко, и прокурор Килийского района Иван Мараховский были задержаны за взятку в 40 тысяч долларов США. От руководства Партии никакой реакции не поступило. Учитывая, что все это происходило в 141 избирательном округе, жители которого трижды оказали мне честь быть их представителем в Верховной Раде Украины, как самовыдвиженцу, не считаю больше возможным находиться в партии и депутатской группе “Відродження”, о чем и отправил официальное заявление Андрею Парубию»
За версією слідства, конфлікт між подружжям стався в ніч на 22 жовтня. Напередодні ввечері вони повернулися з гостей, де святкували день народження родича і пили спиртне. Уже вдома, на кухні, жінка з ножем в руках попросила у чоловіка зізнатися їй у коханні, але той у відповідь лише нецензурно вилаявся. Тоді народна обраниця накинулася на нього і нанесла кілька поранень, які виявилися смертельними.
«Тіло 48-річного чоловіка у дворі будинку виявили родичі і звернулися в правоохоронні органи. Дружина загиблого була затримана, їй вже пред’явили звинувачення у вбивстві», – розповіла офіційний представник слідчого управління СКР по Республіці Башкортостан Світлана Абрамова.
За словами Абрамової, пара проживала в Ішимбайському районі республіки.
47-річна жінка була депутатом місцевої ради.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
