Від початку поточної доби, сьогодні, 6 серпня, російсько-окупаційні військаздійснили два провокаційних обстріли наших позицій.
О 00:45 протягом майже години ворог застосовував озброєння БМП, гранатомети, великокаліберній кулемети та стрілецьку зброю по наших оборонцях села Богданівка Донецької області.
О 10:20 російські окупанти розпочали обстріл з РПГ поблизу Павлополя.
Внаслідок ворожих обстрілів сьогодні, за наявною інформацією, четверо наших військових отримали поранення несумісні з життям.
“… я від баби втік, я від діда втік і від тебе втечу, якщо припече, Володимире Олександровичу”, – продовжив свої алегоричні міркування український підприємець, телеведучий і політичний діяч Андрій Іванович Пальчевський.
Андрія Пальчевського, як і мене дратує хамська, розгнуздана і зухвала поведінка керівника Офісу президента України Андрія Богдана. Бо це, на думку Пальчевського (і мою думку), завдає потужного удару по іміджу та репутації президента Зеленського і його команді.
Однак, якщо Андрія Пальчевського бісять інтимні припадання вустами Богдана до вуха Зеленського, обійми за талію, підхвати під руку Володимира Зеленсько й відкрите панібратство на публіці, то мене обурює хамство і вроджене рагульство керівника Офісу президента.
Чому Андрій Богдан ніяк не може зрозуміти, що народ обрав у президенти не Андрія Богдана, а Володимира Зеленського? Адже керівник Офісу президента, це суто технічна посада щодо технічного забезпечення роботи апарату ОП і самого президента. Натомість Андрій Богдан грає роль і боді-гарда президента і речника, і прес-секретаря і секретаря РНБО… Як на мене – це вже занадто.
Останньою краплею, яка переповнила чашу мого терпіння стала навіть не фейкова “заява про звільнення за власним бажанням… за наявності такого бажання”, а відкритий і зухвалий випад проти журналістів. Тобто, це стосується і мене особисто.
Шкода, що не лише пан Богдан і його челядь, а навіть Liza Bogutskaya, яку я дуже поважав, не можуть розрізнити папараці і джинсовиків, які гасають за дешевими сенсаціями й пишуть “джинсу”, від справжніх, професійних журналістів. Адже журналістський цех, журналістська братія, це не та купка папараці і джинсовиків, які розбирають на цитати вислови можновладців, це армія тих, які працюють на ниві журналістики на обласних телеканалах, трудяться у обласних і районних газетах, радіо… Журналісти, це ті, які збирають новини і сповіщають суспільство про події у світі, в країні, про події в окупованому Криму і Донбасі, Інформують з лінії фронту. Є журналісти міжнародники, є військові кореспонденти і військові оглядачі. Є журналісти розслідувачі, за допомогою яких світ довідався про корупціні оборудки Петра Порошенка, Свинарчуків, Кононенка, Розенблата, Насірова тощо.
А ви їх усіх під один гребінець. Прикро! Не слухайте отого галицького рагуля Богдана і не робіть так, як він. А він замахнувся на святая-святих, на підвалини світової демократії — вільні змі.
І ще одна аксіома для Андрія Богдана: журналісти можуть обійтись без політиків, а політики — ні.
Тому, пане Андрію Богдане, вам все ж таки краще жувати, ніж говорити відверті дурниці! Займіться нарешті своїми функціональними обов’язками і не заважайте працювати Володимиру Зеленському.
Давно наблюдаю за общественным деятелем, телеведущим и политиком – Дмитрием Спиваком! Я редко ошибаюсь в аналитических заключениях, или прогнозах, но у него колоссальные перспективы в большой политике. И я в блоге попробую обосновать концептуально свою позицию.
Да, тренд на новые лица колоссальный и это подтверждают досрочные парламентские выборы, но смею предположить, что профессионализм новоизбранного парламента будет не лучше, а может и хуже предыдущего. Но, при этом тренд на новые лица никуда не денется, он просто наберёт более профессионального подхода. Также подводя анализ прошедших выборов, ещё мотивирую своё убеждение эффектом «партии Шария». То есть эффект грамотного спикера, который действительно глубоко разбирается в вопросах которые комментирует.
По-моему, мнению у Дмитрия Спивака, здесь гораздо больше перспектив, так как в отличие от Анатолия Шария, он находится в Украине. И иимеет постоянный доступ к телеканалам, ведёт свою передачу, которая называется «Субъективные итоги с Дмитрием Спиваком», он желанный гость на самых популярных политических ток-шоу. И самое главное – Спивак не боится людей. С лёгкостью идёт на контакт с массами, а это, пожалуй, один из важнейших моментов.
Если он заявит и начнёт, системное создание своей партии прогнозирую, его рейтинг через несколько месяцев будет колебаться минимум от 4-5%. Это минимум! Почему я так думаю? Сейчас растолкую. Базовый электорат изначально будет юго-восток и центр, а там есть, колоссальное разочарование скажем условно в бывших представителях «Партии регионов». Особенно это касается Мураева и Вилкула. Которые разыграли совершенно нелепую партию сначала на президентских, когда Евгений Мураев, непонятно зачем снялся под Александра Вилкула. Хотя, имел рейтинг выше по данным всех социологических служб. А потом будучи уже политическим банкротом – возглавил партию «Оппозиционный Блок».
Таким образом, электорат некогда всесильной «Партии Регионов», оказался деморализован. И чисто по инерции голосовали в основном за «Слугу Народа», а остальные 13% этого электората поддержали «ОПЗЖ». Ещё один плюс, который говорит в пользу Дмитрия Спивака, он принял решение выйти из уже правящей партии «Слуга Народа», на этапе сформирования списков. А это согласитесь дорогого стоит. Казалось бы, сиди себе в партии власти и не парься. Но почему-то он посчитал важнее сохранить репутацию и имя, чем быть в той команде.
Что ж ждём, я не знаю какое решение примет Дмитрий, но буду очень рад, если он заявит о создании своей партии и начнёт работу в этом направлении
Якщо не хоче обкрадати всю країну, то, дуже прошу, щоб мене особисто обікрав. Ну і ще мого кума. Бажано якнайшвидше. В мене немає, особливо що красти, але є телевізор, жменя доларів (я потім покажу де лежать).
Пояснюю всю тактику і стратегію цих моїх маневрів з обкраданням.
1. В 14му році Порошенко отримав країну з пустою скарбницею. Потім він безупинно днями та ночами обкрадав Україну! І це не вигадка. Він це робив не ховаючись. 73% людей це неподобство щоденно бачили. І так сильно-пресильно наобкрадав, я вам скажу, що за 5 років в скарбниці країни з’явилось кільканадцять мільярдів доларів золотовалютних резервів. Круто! – Ні? От і я про це!
2. А коли на Україну напала Росія – то в України не було Армії, щоб оборонятись і не було танків які їздять і стріляють водночас. Тобто деякі танкі могли їздити тільки, а деякі не могли їздити, але проте могли стріляти. Не було, також, зброї. Не було військової форми. Можна тоді було побачити воїнів в спортивних штанах і гумових капцях. Не було набоїв. А Порошенко став після своєї інаугурації Головнокомандуючим. І взявся за звичну для себе справу – за обкрадання. Щиро кажу – обкрадав він армію щоденно. Ну і в ночі він теж її обкрадав. Я брехати не буду – в мене є багато свідків. Бо Порох не ховався,- ці самі 73% населення присягають що бачили це обкрадання. Вони мені не дадуть збрехати.
Не раз Порох був помічений, як лізе через паркан з величезним мішком вкраденого військового майна. Крав усе що можна вкрасти.
Отож пройшло 5 довгих років обкрадання Порохом нашої армії,- і в армії з’явились і танки і форма і літаки! А техніка не тільки змогла їздити, а й змогла стріляти! Зарплатня солдатів, після таких рясних обкрадань, як ви вже самі здогадались, збільшилась у кількадесятків разів. Мало того, то ще й починали годувати солдатів дуже ситно та смачно. Але, на жаль, більше йому не дозволили красти. І це все постачання може швиденько зупинитись.
І це я вам привів тільки 2 приклади обкрадань злочинним Порошенком нашої бідної країни. А ще ж він не тільки тут крав, а й у інших сферах! І якби його ще раз обрали президентом – то в Україні б майже нічого не залишилось такого, що не вкрав цей барига.
От все зваживши, пошкрябав потилицю я прошу, Порох, ну не будь таким! Обкради Україну ще раз! А як не хочеш обкрадати всю країну – обкради особисто мене. Ну і ще мого кума обкради. Дуже подобається мені таке обкрадання і кінцевий матеріальний результат цього обкрадання – теж!
Мэр Киева Виталий Кличко передал привет главе Офиса президента Украины Андрею Богдану.
Соответствующий пост он разместил в своем Twitter-аккаунте.
“Привет Андрею и Богдану! Вавришу и Андрею, чтобы ребята не перепутали. Спорт воспитывает волю к победе. Честной и открытой, когда не соврешь и не спрячешься за чью-то спину…”, – иронично подписал снимок Кличко.
После интервью Разумкова у меня все лента в постах «Ну наконец-то у Зеленского поняли, что войну хотелками не остановить».
В связи с чем у меня вопрос: а вы в самом деле думали, что они этого не знали с самого начала? В этом и состоит весь цинизм ситуации. Они знали. И при этом вдохновенно срали в квадратные, покрытые сфагнумом головы электората. Потому что это было именно то, что простий нарід хотел услышать. Все вот это про посадить барыг, война стой раз-два, каждому учителю ведро бабла и еще жменю сверху, и пусть никто не уйдет обиженным. Они на этом въехали в выборы и победили. Вернее, сначала они об этом написали сценарий, сняли кино, а потом въехали и победили.
Но вот тут и начинается самое интересное: в эти же квадратные, покрытые сфагнумом головы теперь нужно постепенно, аккуратно, бережно, так, чтобы не контузить и не разнести вдребезги прелую мозговую горошину, так и не успевшую развиться в полноценный боб, вложить мысль о том, что так, как обещали, не будет. И вообще не обещали, шутили просто. Что вы, шуток не понимаете?
То есть фактически они насрали в головы трижды: сначала киношкой своей про Голобородька, потом всей своей предвыборной кампанией, а теперь в третий раз, пытаясь красиво вырулить из двух первых актов дефекации.
И интересует меня в данном случае только лишь вместительность квадратных голов и сроки, когда эти головы разорвет поступающей противоречивой информацией.
Нет, еще одно интересует: куда подевались в Украине все те люди, которые еще на этапе первого сезона Голобородька должны были сделать стойку и понять, что перед ними именно то, что способно разнести изнутри страну вдребезги.
Валерій Прозапас
Нічого не зрозумів, Зє-команда заговорила словами порохоботів – “зупинка війни” не залежить від української влади, ніякими “законами” її не припинити, кремлівцям потрібна напруга і вони не притримуються домовленостей.
Але є одне “але”. Серед прекраснодушних роздумів Разумкова чомусь російським журналістам про “соціальні, дипломатичні, санкційні, інфраструктурні, інформаційні, антикорупційні заходи” не знайшлося жодного слова про українську армію, про перспективи вступу до НАТО як реальної гарантії безпеки держави.
Бачили ми ваші “санкційно-дипломатичні заходи” – аж делегація РФ в ПАРЄ повернулася. А “інфраструктурні та антикорупційні” – це, треба розуміти, по факту односторонній відвід військ з лінії розмежування та ігнорування обстрілів як зриву “домовленностей”?
А дипломатія та безпека – як раз сфера відповідальності президента з “командою”, тут вже на парламент пеняти в пользу бєдних. 100 днів минули – нуль, навіть мінус. Боюся, мине 1000 – буде те саме.
ПыСы. Денег олигарховых тебе тоже не дадут и за комуналку придецца платить. Прикинь, лошара?!
Ірина Ніка
Слухайте, зефани! Ви ж такі розумні та з доброю пам’яттю люди. Ви про АТО за 14 днів не забули, хоч явно призабули обставини тодішні. Але хай так.
Але ж є ще одна обіцянка вашого непогрішимого вови слова. Нагадую, ваш мініісусік обіцяв, слізно клявся стати на коліна, плакати та вимолювати “просто перестать стрєлять”.
Тому закінчуйте оту вашу лабуду про уставшего мальчіка на морях, казочки про Пороха на Мальдівах, беріть вашого вову за срачину та змушуйте виконувати свої обіцянки, а то грошей не побачите, і пенсії роялем накриються. Хай повзає на колінах, раз обіцяв.
Все (и я в том числе), кто голосовал за Зеленского, хотели кардинальных изменений в Системе и сути Управления государством.
Мы все хотели, чтобы не было больше теневых офисов и серых кардиналов в должности Главы Администрации/Офиса/Секритариата, которые бы решали судьбы людей и страны в целом. Ведь так было раньше. И при Кучме, и при Ющенко, и при Януковиче, и при Порошенко. Все знают, чем это заканчивалось.
Вы не найдёте в Конституции ничего об Офисе Президента и его полномочиях и возможностях. Это должна быть обычная патронажная служба, обеспечивающая деятельность Главы государства. Не более. Так, по крайней мере, говорил сам Володимир Зеленський. И чиновник, возглавляющий эту службу, не должен быть политической фигурой и заниматься политическими разборками, расставлять кадры и «курировать» отраслевой бизнес и теневые механизмы экономики.
Мы же так хотели? Или нет? Ведь, именно с этого должен начаться слом старой и прогнившей Системы. Так почему же уже сутки ВСЯ СТРАНА мусолит вопрос о том, так есть отставка Богдана или нет? И почему все считают, что это важно? Какая разница для украинцев, правда это или нет? Какая разница, кто будет занимать эту должность, если это просто Офис Президента, а не параллельный Кабмин?
Выходит, что Мы сами продолжаем демонизировать власть, предавать ей сакральный смысл и создавать серых кардиналов. А потом удивляемся, почему ни хрена не меняется в нашей жизни. Вместо того, чтобы начинать думать о решении реальных проблем и колоссальных вызовов, вся Украина обсуждает разборки Богдана с Кличко и возможную отставку Главы Президентской канцелярии.
Ребята! Без обид, но это какое-то всеобщее помешательство. Какой-то наркотический угар. Надо выходить из этого опасного состояния. Иначе, загоним себя в состояние психического транса и будем бегать по кругу…
Блогер Алексей Арестович жестко прошелся по украинцам, проголосовавшим за президента Владимира Зеленского.
“Впервые Украина равна самой себе. Впервые у власти – полные копии своего наріда. Т.е. махровые рагульные долбо*бы. Никто больше не тянет за уши в прогресс”, – пишет блогер.
“Между прочим, впервые в Украине царит внутренняя гармония.
Никаких ходульных и искусственных конструкций.
Впервые Украина равна самой себе.
Впервые у власти полные копии своего наріда.
Т.е. махровые рагульные дол**ебы.
Никто больше не тянет за уши в прогресс.
Впервые Украина стала тем, что она есть – дурноватая полуватная Диканька, запутавшаяся в пахучем кумовском адъюлтере. «Сваты».
Кто автор этой гармонии?..
Все (тоже – гармония).
Дол**ебы-журналисты, вообразившие, что «стандарты» – выше гражданства, и которые радостно кудахтая, разваливали то немногое, что было сложено.
Дол**ебы – «интеллектуалы», которые запутались в постромках «либерализма» и «рынка» и при этом, одновременно, восхищаются Китаем.
Дол**ебы-бизнесмены, которым «…экономика важнее, чем война». И долбоебы все вместе, решившие, что «политики – слуги народа» и «предоставляют народу услуги».
Вы не только Зеленского жрете, мудаки.
Себя.
Вы наплевали на могилы тех, кто лёг, чтобы не дать вас снова загнать в хлев.
Каждый день плюете. Кушайте, кушайте. Кушайте. Вам надо наесться себя до рвоты, а потом некоторое время пожить ещё в блевотине. А то нескольких столетий не хватило”, – пишет он.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
