Суспільство

Пару лет назад мы часто читали как дембеля “героя АТО” переехали пьяные уе#аны. Потом зарезали/забили. Мы это читали ещё вот недавно.

Но ветер поменялся. Теперь мы читаем как люди с опытом БД убивают тех кто привык к безнаказанности, и привык не считаться с окружающими.

УБД опасен? Опасен для кого? Для вежливого соседа или для ох#евшего хама? С каких членов, дорогое панство, один человек должен терпеть хамство другого? Потому что вы покорность называете хорошим воспитанием, а застенчивость это культурное поведение?

Я сам неоднократно разнёс е#ла в брызги нетрезвым персонажам, за угрозы в мою сторону или дерзости в сторону пассажиров общественного транспорта, волей случая оказавшись рядом. До ножа дело не доходило, попросту не требовалось. Но если я столкнусь с ситуацией в которой мне потребуется инструмент для гарантированного решения вопроса, то не задумаюсь ни на секунду. И мой нож станет тем тонким мостиком, во которому уе#ки перейдут в пекло, поэтично выражаясь.

Ветер изменился, и обществу пора взрослеть, потому что решительных людей способных отстоять себя становится больше, и это становится нормой, хвала Аллаху.

Так что это не УБД социально опасен. Это бычью пора в стойло. Лейкоциты необходимы для здорового организма.

Александр Гунько


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні відбулось урочисте шикування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щороку 15 лютого ми віддаємо данину пам’яті загиблим в бойових діях, вшановуємо тих, хто пройшов крізь горнило війн, повернувся додому і знаходиться сьогодні поруч з нами. Ми, військові, як ніхто розуміємо які страждання та випробовування приносить війна. Серед нас чимало тих, хто з честю і гідністю їх витримали. Витримали завдяки вірності Військовій присязі, бойовому братерству! 

І сьогодні, коли наша країна проходить найжорсткіше випробування за усі часи своєї незалежності, нинішнє покоління воїнів доводить гідність на полі бою зі зброєю в руках на рідній землі у важкій боротьбі з російською агресією за право вільно жити в незалежній Україні.

Мав велику приємність вручити старшому лейтенантові Артур Киреев Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким він нагороджений відповідно до Указу Президента України № 403 від 5 грудня 2017 року за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Артур Киреєв – випускник академії 2013 року, а нині офіцеру Військового коледжу сержантського складу – як і багато інших випускників академії від самого початку бойових дій перебував на фронті, де командував ротою 93 окремої механізованої бригади. Підрозділ, яким командував Артур Кирєєв, брав участь у боях біля Пісок та Авдіївки. У листопаді 2015 року у бою біля Водяного Артур Кирєєв був важко поранений. Воїн мужньо переніс не одну операцію, і сьогодні він продовжує військову службу.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Також за значний внесок у розвиток обороноздатності нашої держави низка офіцерів та працівників були нагороджені відзнаками начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та начальника академії.

Павло Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Есть у Пиночета такая цитата про гражданских – “Когда приходит опасность они взывают к Богу и солдату. Когда опасность миновала – о Боге забывают, а солдата осуждают”… Это мне одну ситуацию напомнило..

Сама ситуация уже вроде бы всем известна – в Киеве, на остановке маршрутки произошло убийство. Военный убил гражданского. Ножом, специально для этой цели купленным в ближайшем магазине. Зарезанный гражданский – повар какого-то заведения в Одессе и член местного бойцовского клуба.. Или клуба боевых искусств (что по-моему один хер). По заявлениям знакомых был безобиден как агнец невинный. А причиной убийства беззащитного гражданского злобным воякой якобы было всего лишь замечание по поводу очередности захода в маршрутку. Кроме того, военный ЯКОБЫ был под действием наркотиков, что прямо на месте определил находившийся неподалеку знакомый убитого.. Вот так, прям, без экспертизы и анализов – взял и определил.. На глаз, так сказать. Надо же, какой опытный нарколог попался.. 
Далее новости и соцсети наполняются соболезнованиями и тоннами грязи в сторону военных. Что ж, это закономерно..

И только через пару дней появляются осторожные публикации в защиту офицера. Которого “беззащитный повар” пытался вытолкать из маршрутки ибо ему не понравилось наличие у парня УБД. Думаю, скорее всего офицер просто хотел уточнить у водителя условия проезда льготникам, а повару не понравилось – а какого это хера тут вояки со своими УБД шастают, мешают жить хозяевам жизни.. И судя по изображениям убитого, именно к “хозяевам жизни” он себя и причислял.. Посмотрите внимательно. Лощеная физиономия, самоуверенный взгляд, понтовые фотки в боксерских перчатках .. Знакомый типаж? И вот, “хозяина жизни” убивают.. Причем это делает военный, чья функция и смысл всей жизни (по мнению гражданских) – всячески их защищать. Типа, “пусть там себе воюют как хотят, лишь бы нам тут жить не мешали”.. Даю гарантию – если бы гражданского убил не военный, а другой гражданский – никакого резонанса бы не было.

Але маємо шо маємо,и я очень сильно сомневаюсь что убийство произошло на ровном месте. И приблизительно представляю как нужно было этому повару-рукопашнику психологически (а может и физически) ДОЕ#АТЬ боевого офицера, чтобы тот сорвался и пошел покупать нож.

А причина очень проста. ПРЕЗРЕНИЕ ГРАЖДАНСКИХ. Да, армия у нас занимает одно из лидирующих мест по доверию населения. Но это не говорит о том что у нас так уж сильно любят военных. Это значит что все остальные госструктуры любят еще меньше. А реально, к военным позитивно относятся наши близкие и неравнодушные люди. Есть еще категория фейсбуковых страдальцев, постящих слезливые коменты под новостями про потери, а также военные фотки на профессиональные праздники. И ВСЕ!!! Всем остальным – в лучшем случае ПО#УЙ!!! А в худшем – военных воспринимают как какой-то особо грязный и презираемый обслуживающий персонал. Для таких гражданских война происходит на другой планете и на экранах телевизоров. “Умному в армии делать нечего”. “Какой мне смысл идти умирать за интересы олигархов”. “Пусть идет в армию, если больше ни на что не способен”. Знакомые фразы??? Нее, в глаза этого не скажут… Зассут. Можно ведь и по морде выхватить. Но подумают. Или в фейсбуке напишут.

В современном обществе потреблядства, уважение завоевывается не моральными а материальными достижениями. Зарабатываешь мало – ты гавно. А военные у нас всегда зарабатывали не ахти, по крайней мере в соотношении необходимая квалификация/напряги по работк/получаемая зарплата. И человек, рисковавший жизнью на войне во благо этого общества воспринимается не с должным уважением, а скорее как странноватый дурачок-неудачник. В то же время, уважение выражается к тем, у кого больше денег, дороже тачка и толще харя. Они считают себя “хозяевами жизни” и не догадываются что жизнь (как и деньги и тачку) довольно легко потерять. Легче чем им кажется.

А военным в свою очередь тоже стоит задуматься. О том как защищать наши права. О том как организовывать связь и организовываться между собой. О том что человек уволившийся из армии все равно остается военным. О том что надо поддерживать друг друга. В службе, в быту, в тылу и на передовой. Надо обьединятся – для защиты, для поддержки, для самореализации. Для ведения бизнеса на гражданке, в конце концов. Ибо деньги военным тоже нужны. И когда в Украине появится полноценное военное сословие – армия будет ассоциироваться с успехом и престижем.
Я не судья, и даже не очевидец ситуации. Меня там не было. Я не знаю персонально никого из участников трагедии. Но я умею сопоставлять факты и делать выводы. Я не оправдываю убийство. И мне жаль что парня из 72 омбр посадят за необдуманный поступок. Но этот парень, ценой своей свободы послал четкий сигнал тем кто продолжает считать армию “низшей кастой”. Уважайте военных. Не хамите военным. Не нарушайте их права. Не угрожайте военным. И все будет хорошо.

Valeriy Ronin


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Якщо нардеп від Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко не спростує заяв про причетність секретаря Ради національної безпеки й оборони України Олександра Турчинова до афер із заводом “Краян”, у яких підозрюють мера Одеси Геннадія Труханова, Турчинов звернеться до суду.

Про це повідомила прес-служба секретаря РНБО.

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олександр Турчинов вимагає від народного депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка спростувати заяву, що гроші від оборудок із заводом “Краян” нібито були призначені секретарю РНБО, а не меру Одеси Геннадієві Труханову.

“Повідомляємо, що інформація, яка була розміщена депутатом Сергієм Лещенком у Facebook щодо “причетності” Олександра Турчинова до справ, які розслідує НАБУ стосовно чиновників одеської місцевої влади – є нісенітницею та брехнею”, – сказано в повідомленні.

У прес-службі наголошують, що “колишній журналіст” Лещенко, “намагаючись привернути до себе увагу гучними заявами, навіть не обтяжує себе хоча б вигадкою аргументів”.

“Використовуючи єдине наведене ним посилання нібито на “неофіційну інформацію від невідомих джерел”, можна зробити висновок про можливу причетність самого Сергія Лещенка до названих ним справ і його інтерес в цій справі. Лещенко має спростувати свої провокаційні заяви, в іншому випадку Турчинов звертатиметься до суду”, – додали у прес-службі.

13 лютого Лещенко написав у Facebook, що нещодавно на нього “неофіційно вийшли люди Труханова з історією, що гроші від цієї оборудки із заводом “Краян” були призначені не йому, а Турчинову з Дубовим (екс-нардеп Олександр Дубовой.  – “ГОРДОН”).

“Не знаю, хто тут правий – нехай установить слідство. Але що я можу сказати: пане Труханов, ми не знайомі й ніколи не спілкувалися. Але не вірте тим, хто обіцяє вирішити з НАБУ або вплинути на них через Америку. Якщо в афері були замішані названі особи, у ваших інтересах дати на них свідчення. Так буде краще і вам, і Україні”, – написав Лещенко.

Детективи Національного антикорупційного бюро України спільно із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали трьох осіб, підозрюваних у розтраті бюджетних коштів керівництвом Одеської міської ради, повідомила прес-служба НАБУ 13 лютого. Серед затриманих – один посадовець мерії та двоє керівників компаній. Прізвищ затриманих не вказують. У НАБУ також повідомили про підозру мера Одеси Геннадія Труханова, його заступника, директора департаменту комунальної власності, голову постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міськради, а також фізичну особу – оцінювача.

Провадження ведуть за статтею “привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” Кримінального кодексу.

Усі зазначені особи, на думку слідства, причетні до схеми із завдання збитків місцевому бюджету Одеси. У вересні 2016 року Одеська міськрада придбала будівлю заводу “Краян” за 185 млн грн у приватної структури, яка на початку 2016 року купила його на аукціоні, організованому ліквідатором підприємства, за 11,5 млн грн. Отримані від міської влади кошти фірма-продавець спробувала перерахувати компанії з ознаками фіктивності, стверджують у НАБУ.

26 грудня 2017 року Труханов пішов у відпустку до 18 січня, і відтоді на робочому місці не з’являвся. Він їздив у закордонні відрядження, а після їх закінчення брав нову відпустку. 12 лютого Труханов вийшов із чергової відпустки і поїхав у відрядження до Чехії.

14 лютого мер Одеси прилетів рейсом із Варшави в київський аеропорт Бориспіль, де його затримали прикордонники і передали детективам НАБУ. Правоохоронці також вручили Труханову повідомлення про підозру. Цього ж дня також затримали заступника мера Одеси Павла Вугельмана.

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Епізод 1.

Пам’ятате Анатолія Кашпіровського, нікому невідомого провінційного психіатра? Звичайний лікар-психіатр, яких тисячі було у СРСР раптом стає відомим на весь союз. Люди кидали роботу, зупиняли станки, хірурги відкладали операції на інший час. Всі сиділи і вдивлялися у сірі екрани, з яких на них вдивлявся провінційний психіатр, щоб позбутися енурезу, тберкульозу, або ліпоми. Воістину країна психів. Але тоді на це не було схоже. Тай по замислу теж. Це були навчання. Військові навчання.

Епізод 2. 

Біле братство.

У 1993 році Україну сколихнула новина про захоплення Софії Київської сектою Біле братство. Звідки вона взялалась – ніхто не знає. Секта була досить агресивною. Есхатологічний напрямок, який притаманний будь-якій релігійній тоталітарній ідеології. У своїй діяльності використовували гіпноз. Деякі адепти досі не виведені з цього стану. Юрій Кривоногов і Марія Цвігун відбули невеликий термін покарання і подались…. до Росії.
Це теж були навчання. Справжні військові навчання ворожих спецслужб на нашій території. Якщо бути точним – експеримент.

Кашпіровським випробовували можливість впливу на населення через телевізор, а “Білим братством” через релігійний фактор. Навчання пройшли успішно. Випробування нових технологій для застосування у війні було проведено.

Я поки що не знаю назви цих операцій-експериментів та хто їх проводив, але це те, що на поверхні. Ми бачимо вплив телебачення на російське населення (певна інформаційна матриця), який у 2013-2014 роках став ключовим. І ми бачимо як російські спецслужби використовують релігійний фактор (московський патріархат) у сьогоднішній війні проти України. Культурно-релігійна матриця. Теж агресивна, теж про кінець світу, не виключаю і НЛП.

Це лише очевидні речі… Те що на поверхні. А скільки нам ще доведеться дізнатись після всього… Гадаю, дуже багато чого….

Костянтин Холодов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Стали известны фигуранты показательной истории об уничтожении некогда суперпривлекательного госактива.

Во второй половине 2017 года Лондонский арбитраж принял предварительное решение в деле об украинском телекоммуникационном операторе Укртелеком.

Истцом выступила малоизвестная кипрская компания Raga Establishment Limited. В прошлом она называлась Epic telecom invest, была дочерним предприятием австрийского фонда EPIC. И владела украинской компанией ESU, которая за $1,3 млрд купила весной 2011 года у Фонда госимущества (ФГИ) Укртелеком.

Приватизация вышла скандальной – актив приобрела неизвестная компания на конкурсе, в котором, кроме нее, никто не участвовал.

Через два года группа СКМ миллиардера Рината Ахметова перекупила Укртелеком у австрийцев, пообещав за него $820 млн. Но заплатила лишь первый транш – $100 млн. А остальное, как стало теперь известно в Лондонском суде, отдавать отказалась.

Требуя оставшуюся сумму, Raga и обратилась в арбитраж. Тот предварительно поддержал истца и оставил без внимания требования ответчика – СКМ – расторгнуть сделку купли-продажи.

Следствия этого решения для ахметовской структуры оказались более чем ощутимыми: 27 декабря 2017 года кипрский суд арестовал активы СКМ ровно на $820 млн.

Но СКМ уже действует: они подали апелляцию на вердикт лондонского суда – дело будут пересматривать в мае.

При этом в суде команда Ахметова озвучила информацию, что реальными собственниками приватизированного Укртелекома были бизнесмен Валерий Хорошковский и его партнер миллиардер Дмитрий Фирташ, разбогатевший на посредничестве в поставках в Украину газа.

В Украине тему подхватили. Тем более, что здесь как раз идет инициированный ФГИ процесс расторжения приватизационной сделки по Укртелекому.

До окончательных решений в этом путаном деле еще далеко, но сама по себе история Укртелекома стала показательным случаем приватизации по‑украински.

Компанию, на которую заглядывались крупнейшие западные инвесторы и рыночная стоимость которой доходила до $10 млрд, власти 15 лет не решались продать. За это время телеком-гиганта “распилили” по максимуму, отобрав самые лакомые активы и потратив впустую ее монопольные преимущества. А затем продали за $1,3 млрд сомнительной фирме. После чего Укртелеком перепродали – и это тоже была сомнительная сделка.

В итоге оператор может вновь оказаться в руках государства. И его судьба от этого вряд ли станет лучше.

Начало большого пути

В начале 1990‑х Олег Проживальский, первый министр связи независимой Украины, обратился в СБУ: мол, появились израильские бизнесмены, которые хотят купить Укртелеком, национального оператора связи. Госслужащего возмутило то, что цена, которую настойчиво предлагали коммерсанты, была в 10 раз ниже реальной. А сами они имели протекцию от высокопоставленных украинских чиновников.

Экс-министр вспоминает: в СБУ ему посоветовали затянуть процесс приватизации Укртелекома. А там сменится Кабмин, и покровители израильтян уйдут.

Так в итоге и случилось. Но сам по себе совет “затянуть процесс” стал многолетней стратегией по приватизации некогда крупнейшего телеком-оператора страны.

Поначалу это был монополист по большинству параметров, говорит Проживальский. Укртелеком владел долями в компании Utel, а также в первом мобильном операторе Украины – UMC. В тот момент, по его мнению, за компанию можно было выручить $5–10 млрд.

Но чиновники не спешили расставаться с активом, который наполнял не только госбюджет, но и карманы представителей власти. И понемногу лишали оператора лакомых направлений его работы.

Первым “уплыл” самый прибыльный сегмент – международная и междугородняя связь. Ею занимался Utel – совместное предприятие (СП) Укртелекома и международных компаний PТТ и АТ&T.

С 1995‑го лицензии на международную и междугороднюю связь – и без дополнительных обязательств – правительство начало раздавать другим компаниям.

Одной из первых лицензию получила компания Киевстар. Среди ее учредителей в тот момент был брат жены Леонида Кучмы, тогдашнего президента Украины. И там же работала президентская дочь.

Но самым мощным ударом по позициям госигрока, по мнению депутата от Самопоміч Александра Данченко, экс-гендиректора компании Data Group, стала потеря Укртелекомом монополии на предоставление услуг магистральной связи, то есть кабельной сети между городами.

Боялись, поэтому не подавали исков  Александр Бондарь, экс-глава ФГИУ

Изначально она была лишь у госкомпании – мобильные операторы ее арендовали. Но затем каждый из них, рассказывает Проживальский, получил право построить свою сеть. И операторы разорвали договоры с госмонополией, ссылаясь на необоснованно завышенные цены.

Кроме того, по данным издания Зеркало недели, две ведущие компании по проектированию и прокладке кабельных сетей были подконтрольны тогдашнему руководителю Укртелекома Георгию Дзекону и его бизнес-партнерам. Эти две фирмы и проложили кабели практически для всех телеком-операторов.

Тем временем сам Укртелеком все глубже погружался во внутренние проблемы. Летом 2007 года КРУ проверяло компанию и обнаружило “непонятную ситуацию”: в очереди на установку стационарного телефона стояли 1,3 млн человек по всей стране, но у самой компании оставались свободными 200 тыс. портов, способных обеспечить связью 2 млн абонентов.

Укртелеком, некогда кормивший бюджет страны, стал для него обузой. В самые тучные для сферы связи годы – с 2005‑го по 2009‑й, когда доходы у всех игроков удвоились, – госкомпания теряла деньги. В 2008‑м она показала убытки в 1,5 млрд грн, годом позже – 525 млн грн.

Абонент недоступен

Данченко рассказывает: желающие купить Укртелеком были всегда. По словам экс-руководителя Data Group, особенно сильным интерес к госкомпании стал после того, как Украина в 2007 году выиграла право на проведение футбольного чемпионата Евро-2012. “Это был хороший шанс зайти новому оператору и использовать чемпионат как маркетинговую площадку”, – рассказывает Данченко.

Много лет о планах поучаствовать в приватизации Укртелекома заявлял немецкий оператор Deutsche Telecom, ходили слухи об интересе к госактиву норвежской Telenor.

Однако в долгожданном конкурсе по продаже 92,79% госкомпании, объявленном в 2010 году, во время президентства Виктора Януковича, ни один из этих операторов или их украинских “коллег” не участвовал.

В квалификационных условиях, прописанных Кабмином Николая Азарова для приватизации, было требование: купить госкомпанию может структура, доля госсобственности в которой меньше 25%. У крупнейших европейских игроков – Deutsche Telecom, France Telecom, TeliaSonera, Telenor – она выше.

А местных операторов сдерживала другая норма: Укртелеком не могли купить те фирмы, выручка которых от услуг связи на территории страны превышала 25% общего оборота.

“Условия писались под конкретную компанию, она уже тогда была известна”, – говорит Александр Бондарь, руководивший Фондом госимущества в 1998–2003 годах.

В 2011‑м конкурс выиграл его единственный участник – украинская фирма ESU, которой владела международная финансово-инвестиционная компания EPIC, зарегистрированная в Австрии.

В одном из интервью директор EPIC Питер Гольдшайдер тогда заявил: до Укртелекома его компания не приватизировала таких больших предприятий. Тем не менее, подобного “неопытного” покупателя частично профинансировали государственные Укрэксимбанк и Ощадбанк: австрийцы выпустили под сделку облигации на сумму 4 млрд грн, которые не погашены до сих пор.

Александр Рябченко, руководивший ФГИ в момент продажи Укртелекома, говорит: с конкурсом все было справедливо. Мол, ни одна компания в стране или за рубежом не оспорила ни его условия, ни результаты.

“Боялись, поэтому не подавали исков, – парирует Бондарь. – Опасались: если вмешаются в процесс, управляемый с Банковой, будут проблемы с налоговой, СБУ и другими правоохранительными органами”.

Печальный полуфинал

После загадочной приватизации Укртелекома в Верховной раде собирались создать временную депутатскую комиссию, чтобы узнать: кто на самом деле стоит за австрийской компанией? Однако, по словам Бондаря, дело ограничилось рассмотрением вопроса на постоянной контрольной комиссии по вопросам приватизации. И ответа депутаты тогда не получили.

Зато ответы появились теперь, на судебном разбирательстве в Великобритании.

НВ получил промежуточное решение лондонского арбитража, переведенное на русский. Показания сторон, приведенные в этом документе, проливают свет на реальных фигурантов сомнительной сделки.

Так, согласно судебным документам, в августе 2012‑го СКМ поступило предложение выкупить Укртелеком. В команде Ахметова были уверены: реальным миноритарным владельцем бывшей госкомпании – с пакетом в 25% акций – был Валерий Хорошковский. На момент ее приватизации он возглавлял СБУ. Все остальное якобы принадлежало Фирташу, владельцу DF Group, ныне удерживаемому в Вене по запросу американских властей.

О Фирташе представителям СКМ якобы стало известно от Сергея Арбузова, на тот момент возглавлявшего Нацбанк. Арбузов, входивший в ближний круг старшего сына Януковича Александра, вел с ними переговоры от имени настоящих продавцов Укртелекома.

Адвокаты Raga отрицают то, что Фирташ был владельцем компании. Их версия – бенефициаром являлся Денис Горбуненко, экс-акционер обанкротившегося Родовид-банка. А Фирташ, мол, был лишь кредитором в сделке.

О Хорошковском они не говорят. А Ярослав Порохняк, представитель этого бизнесмена, фигурирующий в судебных документах в качестве вероятного посредника, отказался давать комментарии для НВ.

Сам Хорошковский в последнее время живет на вилле в Монако и недоступен для комментариев.

Однако конечным бенефициаром приватизации Укртелекома, как считают сразу несколько бывших и действующих высокопоставленных управленцев телеком-рынка, был Виктор Янукович либо его сын Александр.

Суд, опираясь на свидетельские показания, указал: переговоры о продаже Укртелекома начались именно по просьбе Януковича-отца. Якобы он попросил Ахметова купить часть компании, поскольку не был уверен в том, что ее тогдашний владелец способен ее развивать и управлять ею.

Укртелеком в 2012 году генерировал миллиардные убытки.

Дальнейший ход событий, по версии СКМ, выглядел так: купив компанию в спешке и без аудита в конце 2013‑го, покупатель обнаружил: ESU не выполняла своих инвестобязательств перед государством. В течение пяти лет после приватизации она должна была вложить в актив $450 млн, построить и передать государству сеть спецсвязи.

И СКМ перестал платить.

Совпадения 

Суд в Лондоне – не единственное место, где разбираются с Укртелекомом.

В прошлом году ФГИ оспорил результаты приватизации компании и выиграл суды первой и второй инстанций. Основанием для иска стало невыполнение фирмой, купившей госактив, инвестобязательств. Рассмотрение кассации пройдет в конце февраля.

Как подозревает экс-глава ФГИ Бондарь, суд в Украине начался неспроста: таким образом власть, мол, укрепляет позиции СКМ в лондонском арбитраже. Ведь там компания Ахметова хочет доказать, что не заплатила все за Укртелеком, поскольку прежний владелец не выполнил требования Фонда госимущества.

Но об этом, как уточняет Бондарь, стало известно еще в 2014 году. Именно тогда прокуратура открыла против Януковича и экс-министра финансов Юрия Колобова уголовное производство по факту строительства линии спецсвязи за бюджетные деньги. Хотя финансировать этот проект должен был ESU.

В любом случае, вернуть актив государству будет непросто: акции Укртелекома арестовала прокуратура в рамках дела о занижении цены при его приватизации.

Упущенные возможности

Начиная с 2014‑го бывший госгигант стал показывать прибыль – от 100 млн грн до примерно 400 млн грн. И в этом смысле он выглядит куда лучше для реприватизации, чем ранее.

Но все эти цифры – мизер в сравнении с тем, что мог бы принести этот актив государству.

Продав его на пике стоимости, страна получила бы не только качественного иностранного инвестора и огромную сумму в бюджет, но могла бы рассчитывать на более высокие темпы экономического роста. В этом уверена Елена Минич, советник первого вице-премьера Степана Кубива по вопросам цифровой экономики. Потому что в Украине намного раньше началось бы развитие высокоскоростного широкополосного интернета, а каждые 10% его проникновения дают минимум 1,5% прироста ВВП.

Причем 1,5% – это показатель развитых стран, а в государствах, подобных Украине, прирост может быть и больше.

Мытарства Укртелекома – это еще и причина длительного отсутствия в Украине 3G. Единственная лицензия на связь третьего поколения долгое время имелась лишь у государственного телеком-гиганта. И пылилась там без дела, пока власти отсекали поползновения на нее мобильных операторов.

Не будь всего этого, полагает Минич, украинцы давно пользовались бы уже даже и 4G, а не ожидали бы ее появления лишь в этом году.

НВ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В 20:00 ЭТА ТВАРЬ угрожал ножем сотруднице бутика “Marina Vovk” в селе Крюковщина!!!

Posted by Алексей Вовк on Dienstag, 13. Februar 2018

Сейчас разгуливает где-то по близости!
По описанию кавказской внешности, не в адеквате полном

P.S. С девочкой все хорошо, сильный испуг!

Фото Алексея Вовка.

Фото Алексея Вовка.

Алексей Вовк 


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пастор, який пережив тортури в сепарському полоні, людина, яку не один раз виводили на розстріл, але він до кінця залишився вірний своїм християнським принципам. Євангельський служитель, який отримав орден “Народний Герой України”. Дуже шкода, що нестає таких людей ……… очікую наступної зустрічі у вічності.

Фото Дімы Ігнатенко.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

​На фоне большого количества убитых российских солдат в соцсетях сообщают и о значительном количестве раненых наемников, которых российские военные транспортные самолеты продолжают доставлять в госпитали Москвы, Санкт-Петербурга и Ростова.

Один из бывших боевиков “ДНР” Михаил Полынков проведал одного из выживших российского солдата и заявил, количество раненых настолько велико, что некоторые лежат в коридорах больниц, не вмещаясь в палаты. При этом россияне в соцсетях поражены размером потерь.

Полынков назвал произошедшее в Сирии настоящей “мясорубкой”, во время которой американские военные действительно уничтожили около 600 россиян. Согласно свидетельствам выжившего, американцы нанесли удар по трем отрядам, численность каждого из которых составляла около 200 человек.

Однако, несмотря на попытки российских властей занизить количество потерь и опровергнуть информацию об ударе США, после разговора с выжившим становится ясно, что информация о тяжелейших российских потерях полностью правдива и подтверждается.

Диалог.UA


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дорогі друзі, брати і сестри, українці… Якщо ви читаєте ці рядки, це означає, що я вже перетнув державний кордон України і знаходжуся в одній із країн Європи, де, вірогідніше за все, найближчим часом попрошу політичного притулку.

Це рішення стало абсолютно спонтанним, адже я до останніх хвилин свого перебування в Україні, чекав і вірив у те, що мене почують ті можновладці, до яких я звертався особисто і на яких покладено відповідальність за дотримання законності в цій країні. Я писав відкриті листи Представнику Президента у Верховній раді Ірині Луценко і міністру юстиції Павлу Петренку, я звертався з офіційними заявами до всіх можливих інституцій, які опікуються дотриманням справедливого судочинства в Україні. Я намагався викласти свою позицію у незаангажованих ЗМІ, але потоки брехливої інформації, яку виливали на мене бульварні видання та телеканали були геть не співставними з моїми ресурсами — людини-митця, що намагалася знайти справедливість там, де її годі й шукати.

Дещо з моєї біографії: я, Мухарський Антон Дмитрович, народився в Києві в листопаді 1968 року. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва за фахом актор. За майже 30 років у професії зіграв близько ста ролей у театрі і кіно. Є двічі лауреатом премії Київська пектораль. А ще я був автором, продюсером та ведучим багатьох телевізійних проектів серед яких: “Бадьорого ранку”, “Шалений світ”, “Квадратний метр” “Зелена лампа”, “Секретний фронт” та інші. Як письменник, випустив у світ три романи: “Доба”, “Попса для еліти”, “Розрив”, видав три збірки повістей та оповідань, дитячу книгу “Легенда про Квітозавра”. Ініціював і видав у світ три величезні літературно-мистецькі видання “Жлобологія” (дослідження пострадянського хама), “Майдан. (Р)Еволюція Духу” (сучасна українська неогероїка), та великий Альманах “Національна ідея модерної України”(30 інтерв’ю з видатними українцями). У 2008 році заснував галерею незалежного мистецтва ANTIN’S COLLECTIONS, що відзначилася масштабними проектами “Сільський гламур” та “Українська мультиплікація. Все що залишилося”, а у 2009-му створив радикальну мистецьку формацію Союз Вольних Художників, в акціях якої брали участь визначні діячі сучасного українського арт-простору – Іван Семесюк, Олекса Манн, Роман Мінін, Андрій Єрмоленко, Ігор Перекліта, Стас Волязловський.

У 2012 році я заснував проект Орест Лютий, який на сьогоднішній день без перебільшення можна назвати культовим. Ми були першими, хто давав концерти на революційних барикадах і Будинку профспілок перед його спаленням, зрештою, разом з нашими шанувальниками, кого допіру називали радикалами-екстремістами, ми висунулись в зону АТО і перший польовий концерт на передовій дали ще у червні 2014 року під Слов’янськом. За активну співпрацю із Збройними силами України я нагороджений офіційною відзнакою Генштабу, за що дякую державі, від якої ніколи нічого не просив, бо звик жити за принципом “не питай що держава зробила для тебе, а спитай, що ти можеш зробити для держави”.

Єдине, чого я просив у держави останнім часом — це справедливості. Але сучасна українська держава не може мені цього дати. Ось чому я їду….

Майже чотири роки в Оболонському суді розглядається мій первісний позов про перегляд розміру аліментів та порядку побачень з дітьми.

Ще раз повторю (бо цю інформацію сотні разів перекручували): я є батьком 5-х (пятьох дітей) від двох шлюбів. Софії та Іванки від першого шлюбу, й Андрія, Орисі та Івана від другого. І якщо з першою дружиною я не маю жодних проблем у порядку спілкування, побачень та участі у вихованні та утриманні дітей, то у другому варіанті подібні проблеми існують.

Вони почалися у 2012 році із появою у моєму житті вищезгаданого проекту Орест Лютий, адже колишня дружина виступила категоричною противницею критики існуючої на той момент в Україні влади. Це призвело до того, що у жовтні 2012 року мені було відмовлено у праві бачитися із моїми дітьми, з мотивацією “буцімто тато збожеволів на політичному ґрунті”. З того часу ми проживали окремо. У жовтні 2013, після року!!! заборон на побачення з дітьми, мені було висунуто умови матеріального характеру, на які я заради можливості спілкуватися з дітьми погодився. Зокрема: я мав залишити матері моїх дітей все спільно нажите в шлюбі майно — великий приватний будинок на Осокорках, чотирьохкімнатну квартиру на Святошино та два автомобілі. А також взяв на себе зобов’язання виплачувати матері утримання на трьох неповнолітніх дітей у розмірі еквівалентному 3000 долл. США (три тисячі доларів США), що на той момент становило 24300 грн. (двадцять чотири тисячі триста гривень). Всі ці положення було зафіксовано у шлюбному контракті, який містив пункт 5.3.1. згідно з яким, у разі зміни мого матеріального стану, сторони упродовж місяця можуть переглянути фінансові умови контракту.

На момент підписання договору я мав високооплачувану роботу (контракт з телеканалом), а також власну агенцію з організації свят, тому сума зазначена у договорі, була для мене цілком прийнятною.

Проте революція і війна, або те, що називають “форс-мажорними обставинами непереборної дії” реально вплинули на мої заробітки. Проект “Зелена лампа” на каналі ТВІ було закрито. Утримання концертної агенції стало неможливим. Натомість почалася суцільна благодійність і волонтерство. Єдине, про що я просив у колишньої дружини, трохи послабити фінансовий зашморг на моїй шиї та дати можливість бачитися з дітьми. Але на всі мої прохання отримував відмову.

20-го травня 2014 року, я звернувся до Оболонського районного суду з первісним позовом про перегляд суми аліментів, зазначеної у контракті, та визначення порядку побачень з дітьми.

АЛЕ ЦЕЙ ПОЗОВ Й ДОСІ НЕ РОЗГЛЯНУТО!!!

А тепер я переходжу до суті мого конфлікту із державою, через який я вимушено полишаю Україну.
7-го грудня у Верховній Раді у другому читанні в рекордно швидкі терміни було прийнято законопроект #7277 про посилення відповідальності неплатникам аліментів, який в народі вже охрестили “Законом Сніжани Єгорової”. 18 грудня його підписав Парубій. А 4-го січня і Президент України. Згідно з нововведеннями, державні і приватні виконавці можуть на власний розсуд встановлювати боржникам по аліментах заборону виїзду за кордон, відбирати водійські права, і право користуватися зброєю (тобто право на самозахист), доправляти до виконавця в кайданках в автозаку, відправляти на соціальні роботи і навіть запроторити до в’язниці, порушуючи цим не тільки Конституцію України, а й Женевську конвенцію.

За декілька місяців до прийняття закону в ЗМІ було розгорнуто цілу кампанію з промоутування цих нововведень. А в ролі “головного злісного аліментника країни” було обрано вашого покірного слугу. Я вже не кажу про зграї осатанілих від запаху крові хижих жінок-месниць, що виливали на своїх колишніх мега-тонни бруду, водили хороводи в ефірах телеканалів і радіостанцій співаючи дифірамби і тюнінгованій прокурорші Луценчисі, і мєнстрюстіцію Пєтрєнкє, які теж наче побожеволіли і почали дозволяти собі підтримувати й ширити наклепи і брехню на мою адресу. Саме ви — Ірино Луценко і ви пан Петренко зробили те, що не змогли зробити зі мною Янукович і компанія. Я втратив віру у справедливість. Я писав до вас листи, я дзвонив вашим помічникам, аби принаймні ви мене вислухали… Вислухали мою історію, людини, яка через свою любов і віру у нову справедливу Україну втратила родину, не має права бачитися з дітьми, а тепер ще є оббріханою і спаплюженою найвищими державними чинами.

АДЖЕ Я НЕ МАЮ БОРГІВ ПЕРЕД МОЇМИ ДІТЬМИ!

Для цього варто зазирнути в реєстр боржників.
За ці три з половиною роки я сплатив їм понад 1 000 000 (один мільйон !!! гривень аліментів), в оплату цих фіктивних боргів з аукціонів продають моє майно. Адже поки контракт діє, я маю десь заробляти ці 24300 гривень, на які щомісяця нараховується пеня. А ще утримання дітей від першого шлюбу, а ще старі батьки і комунальні платежі…

Я не можу заробити такі гроші у країні, де йде війна, де українським артистам (на відміну від проросійських колег або тих, що користуються російською мовою) платять в рази менше. Але я принципово не буду повертатися на російськомовні пасовиська. Я не можу добитися правди у судах, я не можу бачити дітей, я не можу жити у країні, де найвищі державні чини оббріхують і водять за носа простих українців, я не можу достукатись до брехливих журналістів, аби вони не ширили наклепи… Бачите, як багато я не можу в Україні….

От ми і дісталися до фіналу.

Нинішня держава всіма своїми інституціями і механізмами нищить сильного, активного, творчого, дієздатного, відповідального чоловіка, що нічого не потребує від держави взамін, окрім справедливості і чесного правосуддя. І поки в Україні цього не буде, громадяни їхатимуть звідси, забираючи в серці своєму лише мрію про ту Україну, за яку ми боролися і воювали.

І я не повернусь сюди, поки дама третього тисячоліття, жлобкувата прокурорша на лабутенах буде “розводити нас как котят” у стінах Верховної Ради, поки бездітний і неодружений незрозумілої сексуальної орієнтації тип, типу міністр юстиції, буде розповідати мені — батькові пятьох дітей, що “чужих дітей не буває”, поки його гламурна помічниця Бернацька, яку він в свій час видавав за свою коханку, буде патякати на президентському каналі про “злісного аліментника Мухарського”, а “найкращий спеціаліст з сімейного права” Катерина Власюк, що веде справи моєї колишньої дружини, нарешті не втовкмачить їй, що не давати батькові бачити власних дітей — то незаконно.
І наостанок, я хочу подякувати всім тим, кого залишаю в Україні, кого люблю і кого ніколи не покину, бо ще повернусь. Повернусь обов”язково, коли всі недолугі телепні від нинішньої влади підуть в небуття. Бо я завжди відповідаю за свої слова і виконую свої обіцянки. Бо я — Антін Мухарський, а вони — тимчасові пухирі на тілі нашої прекрасної України, яку ми ще з вами побудуємо.

Тато, мамо, діти — Софійка, Іванка, Андрійчик, Орися і Іванчик, рідний брат Денис, Жанна, Юрчик, Іра і ще одна Іра, Андрій, Микита, Дмитро, Микола, Юля і ще одна Юля, та всі ваші діти, тьотя Жєня)), пані Олеся і пані Єлизавета Костівна, Ларуся, Ілларіон і Маша, Вовка, Соломаха, Лапін і Ковтун, Сем, Єрмоха, Великий Коляда і Манн, Іван Панасюк, Діма Мотузок, Ляля Звєздінська-Махно, Сергій Суворий, Валєрчик з барабанами, Жєня Іванов і Мариночка, а ще глибокий мудрий і щедрий А.А., якому я дуже вдячний, Валентина, Ірина та Тетяна, Андрій Миколайович і Тоня, Оля Додух і всі, всі всі, хто допомагав мені жити і творити!

Дякую вам!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Антін Мухарський


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO