Стаття вийшла в газеті з цією знаменною фотографією: як я перетворив “суд” наді мною в суд над злодійською системою і її представниками.
—
Разгромная статья в New York Times о том, как Порошенко крадет у украинской армии и моей борьбе за очищение Украины. Статья вышла в газете с этой знаменательной фотографией: как я превратил “суд” надо мной в суд над воровской системой и ее представителями.

У січні, через майже чотири роки після початку війни проти бойовиків, які користуються підтримкою Росії, Міністерство оборони України з гордістю оголосило про те, що йому вдалося поліпшити якість медичного обслуговування своїх поранених солдатів , завдяки купівлі 100 нових машин швидкої допомоги.

Але при цьому ніхто не згадав про те, що багато з цих машин вже зламалися. Або про те, що ці машини були продані в рамках неконкурентного контракту автомобільною компанією, яка належить високопоставленому чиновнику, відповідальному за закупівлі для збройних сил України. Або про те, що цей чиновник – Олег Гладковський – є старим другом Петра Порошенка.

Витрати України на оборону і безпеку різко виросли після початку російської агресії на сході країни в 2014 році: в 2013 році вони становили приблизно 2,5% від ВВП, а в цьому році вони складуть приблизно 5% або близько 6 мільярдів доларів.

Таке зростання витрат на оборону, завдяки якому в 2018 році видатки на закупівлі для армії перевищать 700 мільйонів доларів, дозволять Києву відновити свої бувші у занепаді збройні сили і ефективно боротися проти проросійських бойовиків і їх добре озброєних помічників з Росії.

Однак, оскільки величезна кількість грошей пройшла через руки українських чиновників і бізнесменів – часто це одні і ті ж люди – зростання витрат на оборону також зіграло роль потужного стримуючого фактора у боротьбі проти корупції, яку багато хто вважає головним ворогом України.

Ця проблема стала головною причиною втрати тих надій, які з’явилися у народу в лютому 2014 року, коли свою посаду втратив соаветний своєю корумпованістю проросійський президент України Віктор Янукович. Вона також змусила розчарованих прихильників України на Заході і багатьох українців засумніватися в тому, що після двох революцій країна цього разу зуміє впоратися з хронічною корупцією.

«Україні немає сенсу боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона віддає свою душу корупції», – попередив держсекретар США Рекс Тіллерсон в минулому році, згадавши про східні області України, захоплені Росією після повалення пана Януковича.

З 2014 року Україна досягла істотного прогресу в своїх спробах викорінити корупцію в газовому секторі, який був головним джерелом доходів для корумпованих олігархів за пана Януковича. Вона перебудувала державну енергетичну компанію «Нафтогаз» і скоротила кількість нечесних газових угод, що укладаються інсайдерами, зменшивши свою залежність від поставок газу від російського енергетичного гіганта «Газпром».

Однак зростання військових витрат відкрло нові можливості для митних операцій, захищених від перевірок завісою секретності, яка приховує подробиці витрат на оборонні потреби.

«Рівень корупції в енергетичному секторі знизився, тому корупція перемістилася в оборонний сектор», – сказала Олена Трегуб, генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (Independent Defence Anti-Corruption Committee) – аналітичної групи, яка отримує фінансування від західних спонсорів.

Хоча пан Гладковський визнав, що придбанню машин швидкої допомоги не передував відкритий тендер, ніяких доказів того, що він домовився про покупку цих машин у його компанії якимось нечесним чином, немає, і сам пан Гладковський це заперечує. Проте, цей кричущий факт конфлікту інтересів – всього лише один з безлічі подібних прикладів в Україні, де бізнес і політична влада сплітаються в заплутаний клубок пересічних, неясних і найчастіше досить прибуткових угод.

«Немає ніяких доказів того, що він якимось чином вплинув на процес прийняття рішень, і їх ніколи не буде. Все це – секрет, – сказав Віктор Чумак, незалежний член українського парламенту і заступник голови антикорупційного комітету. – Злиття політики і бізнесу – наша головна проблема».

Доказами тісного переплетення бізнесу і політики, а також величезних доходів, які вони можуть принести, стали три розкішні вілли на південному узбережжі Іспанії. Вони належать президенту Порошенко, г-ну Гладковському і Ігорю Кононенко – ще одному діловому партнерові президента, який очолює фракцію пана Порошенка в парламенті.

Перш ніж зайняти державні посади, всі вони були багатими бізнесменами, проте їх небажання розкривати розміри своїх статків викликало серйозні підозри. Жоден з них не вказав нерухомість в Іспанії в щорічній декларації, яка з 2016 року є обов’язковою для всіх високопоставлених чиновників – вона стала частиною спроб збільшити ступінь прозорості і підзвітності українських чиновників.

Конфлікти інтересів поширені настільки широко, «що це більше не шокує», як сказав Айварас Абромавичус, колишній інвестиційний банкір з Литви, який став одним з лідерів ініціативи щодо викорінення корупції в уряді, будучи в той момент міністром економіки і торгівлі України. «Вони всюди. Це сумно, це бентежить і розчаровує».

Це розчарування вже дорого обійшлося Україні. Міжнародний валютний фонд і Євросоюз, роздратовані постійними відстрочками в створенні давно обіцяного незалежного антикорупційного суду і іншими затримками, відмовили Україні в черговому транші фінансової допомоги Україні, обсяги якої вже перевищили 5 мільярдів доларів.

«Україна жила в стані повсюдної корупції протягом багатьох десятиліть, – сказав Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) – незалежного агентства, створеного в 2015 році в рамках початкового сплеску ентузіазму після повалення пана Януковича. – Ці схеми були переглянуті і оновлені, і тепер вони знову працюють. Деякі люди просто не хочуть від них позбавлятися».

Його бюро зуміло зібрати матеріали по 107 справах, заведених проти раніше недоторканних чиновників, однак тільки одне таке справа завершилася реальним судовим вироком. Решта справ застрягли в нерозторопної судовій системі, завдяки корупції і політичного втручання.

Спроби НАБУ розібратися з шахрайствами, пов’язаними з оборонним сектором – спроби, які привели в минулому році до арешту заступника міністра оборони і глави відділу закупівель – обернулися цілим рядом заходів, покликаних нейтралізувати це антикорупційне бюро.

«Це дуже чутлива зона», – пояснив пан Ситник.

В останні кілька місяців НАБУ відчуває на собі постійний тиск: парламент працював над законопроектом, який міг позбавити НАБУ всіх його повноважень, а представники внутрішньої розвідки проводили обшуки в будинках співробітників цього бюро.

Пан Порошенко, який, як очікується, візьме участь в президентських виборах в наступному році, позиціонує себе як лідера, який перебудував одряхлілу армію і виступив проти президента Росії Володимира Путіна. Але на превеликий жах українського лідера, цей конфлікт з проросійськими сепаратистами поступово перетворюється в свідомості громадськості з героїчної боротьби проти ворога в чергові ворота для спекуляцій і корупції.

Цьому перетворенню сприяли дії колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі – аж до минулого тижня, коли офіцери українських служб безпеки схопили його в одному з київських ресторанів і проти його волі посадили в літак, що прямував до Польщі.

Саакашвілі створив в Києві нову політичну партію, яка зосередилася на критиці корупції в Україні. Його прихильники в Києві приєдналися до розлючених ветеранів війни на сході країни, які розбили наметовий табір біля будівлі парламенту. Їх намети і барикади прикрашені плакатами, що звинувачують пана Порошенка і його ділових партнерів в тому, що вони крали, поки солдати гинули за батьківщину.

“Тепер більше не згадує Путіна, а слово” П» зараз – це Порошенко, – сказав пан Саакашвілі в своєму інтерв’ю в Києві незадовго до висилки з України. – Це несправедливо, тому що головний винуватець – це Путін, але люди бачать, що йде війна і що Порошенко і його друзі заробляють на ній».

Айварас Абромавичус, який подав у відставку, втративши віру в ефективність спроб викорінити корупцію в Україні, сказав, що, на його думку, пан Порошенко навряд чи особисто отримує вигоду з військового конфлікту на сході країни. Але, за його словами, президент теж несе за це відповідальність, тому що він не виконав свої обіцянки продати свої ділові активи і створити по-справжньому незалежний антикорупційний суд.

Гладковський виступив на захист секретності і відсутності відкритих тендерів на придбання військового обладнання: за його словами це необхідний захід, спрямований на те, щоб не дати Росії втрутитися в процес закупівель за допомогою підставних компаній, що вона нібито робила неодноразово, коли робилися спроби провести конкурсні торги.

«Ніхто не заробляє гроші на війні», – сказав він.

За словами пана Гладсковского, він відсторонився від процесу прийняття рішень у своїй автомобільній компанії «Богдан Моторс», і він дізнався про машини швидкої допомоги тільки тоді, коли приїхав на лінію фронту, де він побачив машини своєї компанії і відчув почуття гордості за неї .

«Корупція, – сказав він в інтерв’ю, – дійсно дуже серйозна проблема, але вона не пов’язана з тією системою, якою я керую».

Найбільшим елементом його системи став «Укроборонпром» – величезний державний конгломерат, який об’єднує в собі 130 компаній, де працюють приблизно 80 тисяч чоловік. Дмитро Максимов, колишній співробітник відділу контролю «Укроборонпрому», сказав, що каламутні угоди по закупівлям представляли собою «суть» операцій цього конгломерату.

Він розповів, як маленький гвинтоподібний шматочок металу, що купується «Укроборонпромом» для ремонтного заводу у Львові, різко зріс в ціні з 50 доларів на початку 2014 року до майже 4 тисяч доларів роком пізніше, коли «Укроборонпром» з незрозумілих причин поміняв постачальника.

За словами пана Максимова, він піднімав питання незрозуміло високих цін у розмовах зі своїм начальством, але йому радили не звертати на це увагу, а пізніше його взагалі звільнили – зараз він оскаржує своє звільнення в суді.

Денис Гурак, молодий заступник директора цього конгломерату, сказав, що йому нічого не відомо про скарги пана Максимова, однак визнав, що корупція дійсно процвітає в оборонному секторі. Він додав, що після кількох років систематичного розграбування за пана Януковича – який, за його словами, і створив «Укроборонпром» в 2010 році, щоб централізувати процес розграбування – «це диво, що ми взагалі щось можемо робити».

«Це системна проблема всієї нашої країни, а не тільки одного сектора, – сказав він. – Система не працює, тому люди крадуть. Саме тому розвалився Радянський Союз».

За його словами, «Укроборонпром» відправив до прокуратури 200 повідомлень про корупцію в своїх рядах, але тільки два з них в кінцевому підсумку обернулися обвинувальними вироками.

Минулого тижня цей конгломерат оголосив про відставку свого генерального директора Романа Романова.

Дар’я Каленюк, директор Центру протидії корупції, неурядової групи в Києві, сказала, що прозорість і підзвітність – це питання національної безпеки, які необхідно вирішувати, якщо Україна хоче не тільки створити дієздатну демократію європейського зразка, а й здобути перемогу на сході.

Вони також дозволять прояснити, чому машини швидкої допомоги, продані компанією пана Гладковського, продовжують ламатися і чому їх взагалі купили.

Як говориться в доповіді, опублікованій в минулому році Незалежним антикорупційним комітетом з питань оборони, кожна з цих машин, чиї ходові частини були зроблені в Китаї, обійшлася Міністерству оборони України в 32 тисячі доларів – машина швидкої допомоги, куплена в Китаї, обійшлася б набагато дешевше – а їх вантажопідйомність становить всього 360 кілограмів – це занадто мало для машини, в якій повинні вміститися водій, озброєний охоронець і медичні працівники.

Валентина Варава, волонтер, яка допомагає військовим на сході України, сказала, що ці машини швидкої допомоги розраховані на міські дороги, а «в зоні бойових дій доріг немає».

За її словами, 19 з 50 машин, доставлених на схід, уже вийшли з ладу. Вона додала, що Міністерство оборони нещодавно вирішило купити ще 100 машин швидкої допомоги у компанії пана Гладковського.

Ендрю Хіггінгс, The New York Times (США)

—

В январе, спустя почти четыре года после начала войны против боевиков, пользующихся поддержкой России (фашистское государство, признанное 27.01.15 Верховной Радой страной-агрессором), Министерство обороны Украины с гордостью объявило о том, что ему удалось улучшить качество медицинского обслуживания своих раненых солдат, благодаря покупке 100 новых машин скорой помощи.

Но при этом никто не упомянул о том, что многие из этих машин уже сломались. Или о том, что эти машины были проданы в рамках неконкурентного контракта автомобильной компанией, которая принадлежит высокопоставленному чиновнику, отвечающему за закупки для вооруженных сил Украины. Или о том, что этот чиновник — Олег Гладковский — является старым другом Петра Порошенко.

Расходы Украины на оборону и безопасность резко выросли после начала российской агрессии на востоке страны в 2014 году: в 2013 году они составляли примерно 2,5% от ВВП, а в этом году они составят примерно 5% или около 6 миллиардов долларов.

Такой рост расходов на оборону, благодаря которому в 2018 году расходы на закупки для армии превысят 700 миллионов долларов, позволил Киеву восстановить свои пришедшие в упадок вооруженные силы и эффективно бороться против пророссийских боевиков и их хорошо вооруженных помощников из России.

Однако, поскольку огромное количество денег прошло через руки украинских чиновников и бизнесменов — зачастую это одни и те же люди — рост расходов на оборону также сыграл роль мощного сдерживающегося фактора в борьбе против коррупции, которую многие считают главным врагом Украины.

Эта проблема стала главной причиной утраты тех надежд, которые появились у народа в феврале 2014 года, когда своего поста лишился прославившийся своей коррумпированностью пророссийский президент Украины Виктор Янукович. Она также заставила разочарованных сторонников Украины на Западе и многих украинцев усомниться в том, что после двух революций эта страна на этот раз сумеет справиться с хронической коррупцией.

«Украине нет смысла бороться за свое тело в Донбассе, если она отдает свою душу коррупции», — предупредил госсекретарь США Рекс Тиллерсон в прошлом году, упомянув о восточных областях Украины, захваченных Россией после свержения г-на Януковича.

С 2014 года Украина добилась существенного прогресса в своих попытках искоренить коррупцию в газовом секторе, который был главным источником доходов для коррумпированных олигархов при г-не Януковиче. Она перестроила государственную энергетическую компанию «Нафтогаз» и сократила количество нечестных газовых сделок, заключаемых инсайдерами, уменьшив свою зависимость от поставок газа от российского энергетического гиганта «Газпром».

Однако рост военных расходов открыл новые возможности для мутных сделок, защищенных от проверок завесой секретности, которая скрывает подробности расходов на оборонные нужды.

«Уровень коррупции в энергетическом секторе снизился, поэтому коррупция переместилась в оборонный сектор», — сказала Олена Трегуб, генеральный секретарь Независимого антикоррупционного комитета по вопросам обороны (Independent Defence Anti-Corruption Committee) — аналитической группы, которая получает финансирование от западных спонсоров.

Хотя г-н Гладковский признал, что покупке машин скорой помощи не предшествовал открытый тендер, никаких доказательств того, что он договорился о покупке этих машин у его компании каким-то нечестным образом, нет, и сам г-н Гладковский это отрицает. Тем не менее, этот вопиющий факт конфликта интересов — всего лишь один из множества подобных примеров в Украине, где бизнес и политическая власть сплетаются в запутанный клубок пересекающихся, смутных и зачастую весьма доходных сделок.

«Нет никаких доказательств того, что он каким-то образом повлиял на процесс принятия решений, и их никогда не будет. Все это — секрет, — сказал Виктор Чумак, независимый член украинского парламента и заместитель председателя антикоррупционного комитета. — Слияние политики и бизнеса — наша главная проблема».

Доказательствами тесного переплетения бизнеса и политики, а также огромных доходов, которые они могут принести, стали три роскошные виллы на южном побережье Испании. Они принадлежат президенту Порошенко, г-ну Гладковскому и Игорю Кононенко — еще одному деловому партнеру президента, который возглавляет фракцию г-на Порошенко в парламенте.

Прежде чем занять государственные посты, все они были богатыми бизнесменами, однако их нежелание раскрывать размеры своих состояний вызвало серьезные подозрения. Ни один из них не указал недвижимость в Испании в ежегодной декларации, которая с 2016 года является обязательной для всех высокопоставленных чиновников — она стала частью попыток увеличить степень прозрачности и подотчетности украинских чиновников.

Конфликты интересов распространены настолько широко, «что это больше не шокирует», как сказал Айварас Абромавичюс, бывший инвестиционный банкир из Литвы, который стал одним из лидеров инициативы по искоренению коррупции в правительстве, будучи в тот момент министром экономики и торговли Украины. «Они повсюду. Это печально, это обескураживает и разочаровывает».

Это разочарование уже дорого обошлось Украине. Международный валютный фонд и Евросоюз, раздраженные постоянными отсрочками в создании давно обещанного независимого антикоррупционного суда и другими задержками, отказали Украине в очередном транше финансовой помощи Украине, объемы которой уже превысили 5 миллиардов долларов.

«Украина жила в состоянии повсеместной коррупции в течение многих десятилетий, — сказал Артем Сытник, директор Национального антикоррупционного бюро (НАБУ) — независимого агентства, созданного в 2015 году в рамках первоначального всплеска энтузиазма после свержения г-на Януковича. — Эти схемы были пересмотрены и обновлены, и теперь они снова работают. Некоторые люди просто не хотят от них избавляться».

Его бюро сумело собрать материалы по 107 делам, заведенным против ранее неприкасаемых чиновников, однако только одно такое дело завершилось реальным судебным приговором. Остальные дела застряли в нерасторопной судебной системе, благодаря коррупции и политическому вмешательству.

Попытки НАБУ разобраться с мошенничествами, связанными с оборонным сектором — попытки, которые привели в прошлом году к аресту заместителя министра обороны и главы отдела закупок — обернулись целым рядом мер, призванных нейтрализовать это антикоррупционное бюро.

«Это очень чувствительная зона», — объяснил г-н Сытник.

В последние несколько месяцев НАБУ испытывает на себе постоянное давление: парламент работал над законопроектом, который мог лишить НАБУ всех его полномочий, а представители внутренней разведки проводили обыски в домах сотрудников этого бюро.

Г-н Порошенко, который, как ожидается, примет участие в президентских выборах в следующем году, позиционирует себя как лидера, который перестроил одряхлевшую армию и выступил против президента России Владимира Путина. Но к ужасу украинского лидера, этот конфликт с пророссийскими сепаратистами постепенно превращается в сознании общественности из героической борьбы против врага в очередные ворота для спекуляций и коррупции.

Этому превращению способствовали действия бывшего президента Грузии Михаила Саакашвили — вплоть до прошлой недели, когда офицеры украинских служб безопасности схватили его в одном из киевских ресторанов и против его воли усадили в самолет, направлявшийся в Польшу.

Саакашвили создал в Киеве новую политическую партию, которая сосредоточилась на критике коррупции в Украине. Его сторонники в Киеве присоединились к рассерженным ветеранам войны на востоке страны, которые разбили палаточный лагерь у здания парламента. Их палатки и баррикады украшены плакатами, обвиняющими г-н Порошенко и его деловых партнеров в том, что они воровали, пока солдаты гибли за родину.

«Теперь больше не упоминает Путина, а слово „П» сейчас — это Порошенко, — сказал г-н Саакашвили в своем интервью в Киеве незадолго до высылки из Украины. — Это несправедливо, потому что главный виновник — это Путин, но люди видят, что идет война и что Порошенко и его друзья зарабатывают на ней».

Г-н Абромавичюс, который подал в отставку, утратив веру в эффективность попыток искоренить коррупцию в Украине, сказал, что, по его мнению, г-н Порошенко вряд ли лично извлекает выгоду из военного конфликта на востоке страны. Но, по его словам, президент тоже несет за это ответственность, потому что он не выполнил свои обещания продать свои деловые активы и создать по-настоящему независимый антикоррупционный суд.

Г-н Гладковский выступил в защиту секретности и отсутствия открытых тендеров на покупку военного оборудования: по его словам это необходимая мера, направленная на то, чтобы не дать России вмешаться в процесс закупок посредством подставных компаний, что она якобы делала неоднократно, когда предпринимались попытки провести конкурсные торги.

«Никто не зарабатывает деньги на войне», — сказал он.

По словам г-на Гладсковского, он отстранился от процесса принятия решений в своей автомобильной компании «Богдан Моторс», и он узнал о машинах скорой помощи только тогда, когда приехал на линию фронта, где он увидел машины своей компании и испытал чувство гордости за нее.

«Коррупция, — сказал он в интервью, — действительно очень серьезная проблема, но она не связана с той системой, которой я руковожу».

Самым крупным элементом его системы стал «Укроборонпром» — огромный государственный конгломерат, объединяющий в себе 130 компаний, где работают примерно 80 тысяч человек. Дмитрий Максимов, бывший сотрудник отдела контроля «Укроборонпрома», сказал, что мутные сделки по закупкам представляли собой «суть» операций этого конгломерата.

Он рассказал, как маленький винтообразный кусочек металла, приобретаемый «Укроборонпромом» для ремонтного завода во Львове, резко вырос в цене с 50 долларов в начале 2014 года до почти 4 тысяч долларов годом позже, когда «Укроборонпром» по непонятным причинам поменял поставщика.

По словам г-на Максимова, он поднимал вопрос необъяснимо высоких цен в разговорах со своим начальством, но ему советовали не обращать на это внимания, а позже его вообще уволили — сейчас он оспаривает свое увольнение в суде.

Денис Гурак, молодой заместитель директора этого конгломерата, сказал, что ему ничего не известно о жалобах г-на Максимова, однако признал, что коррупция действительно процветает в оборонном секторе. Он добавил, что после нескольких лет систематического разграбления при г-не Януковиче — который, по его словам, и создал «Укроборонпром» в 2010 году, чтобы централизовать процесс разграбления — «это чудо, что мы вообще что-то можем делать».

«Это системная проблема всей нашей страны, а не только одного сектора, — сказал он. — Система не работает, поэтому люди крадут. Именно поэтому развалился Советский Союз».

По его словам, «Укроборонпром» отправил в прокуратуру 200 сообщений о коррупции в своих рядах, но только два из них в конечном итоге обернулись обвинительными приговорами.

На прошлой неделе этот конгломерат объявил об отставке своего генерального директора Романа Романова.

Дарья Каленюк, директор Центра противодействия коррупции, неправительственной группы в Киеве, сказала, что прозрачность и подотчетность — это вопросы национальной безопасности, которые необходимо решать, если Украина хочет не только создать дееспособную демократию европейского образца, но и одержать победу на востоке.

Они также позволят прояснить, почему машины скорой помощи, проданные компанией г-на Гладковского, продолжают ломаться и почему их вообще купили.

Как говорится в докладе, опубликованном в прошлом году Независимым антикоррупционным комитетом по вопросам обороны, каждая из этих машин, чьи ходовые части были произведены в Китае, обошлась Министерству обороны Украины в 32 тысячи долларов — машина скорой помощи, купленная в Китае, обошлась бы гораздо дешевле — а их грузоподъемность составляет всего 360 килограммов — это слишком мало для машины, в которой должны уместиться водитель, вооруженный охранник и медицинские работники.

Валентина Варава, волонтер, которая помогает военным на востоке Украины, сказала, что эти машины скорой помощи рассчитаны на городские дороги, а «в зоне боевых действий дорог нет».

По ее словам, 19 из 50 машин, доставленных на восток, уже вышли из строя. Она добавила, что Министерство обороны недавно решило купить еще 100 машин скорой помощи у компании г-на Гладковского.

Эндрю Хиггингс, The New York Times (США)

Mikheil Saakashvili

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO