«Моих родителей расстреляли. Папу и маму. И я никогда их не видела»5 марта дети репрессированных вышли на Красную площадь и записали видеообращение к президенту России. Их требование: запретить восхвалять Сталина.
Gepostet von Новая Газета am Dienstag, 5. März 2019
До дня виборів залишилось дуже мало часу, але ситуація навколо 31 березня вкрай загострюється. Точніше, вже від тепер можемо констатувати факт, що Україну точно чекає невеселий день сміху.
Нажаль, може статись так, що 1 квітня ми, українці, будемо лити сльози горя. Причиною цього можуть бути масові сутички і заворушення по всій державі. Одним із фактів, що призведе до цього є поведінка Міністра Внутрішніх Справ Арсена Авакова. Останнім часом ця людина щоразу частіше з’являється на публіці і дає багато інтерв’ю та заяв. Постать даного міністра, нажаль, ми не можемо назвати бездоганною, надто все в нього виходить начебто правильно – це з його слів. То він вийшов і заявив, що чекає провокацій і великого траншу грошей, щоб його скомпрометувати. То явно виступає із закликами, що поліція за чесні вибори, а при цьому явно і не цураючись веде боротьбу на стороні Юлії Тимошенко. Маючи під контролем одну із найвпливовіших силових структур він з легкістю маніпулює ситуацією з махінаціями у виборчому процесі. Головний ворог для Авакова – це Порошенко.
Щодо самого Арсена Борисовича, то можна констатувати факт, що він один із найхитріших і найрозумніших політичних гравців сьогодення у нашій державі. Прикриваючись довгий час своїм постом він заявляв, що буде дотримуватись нейтралітету, при тому що довгий час був соратником БПП.
Але, наче за збігом обставин, він чітко змінив свою думку, а найголовніше, зміна світогляду в нього прийшлась на час, коли практично він буде неосяжним для свого роду «імпічменту». Так прорахувавши час, використовуючи службове становище він задовго до виборчого процесу усвідомив, що вся гра буде йти проти чинного президента. А точніше йому «друзі» явно пояснили, що гра буде йти в одні ворота. Тому, він довго і не замислювався і став на сторону атакуючих, адже кращий захист — атака.
Арсен Аваков чітко розуміє що стоїть на кону – це як мінімум крісло міністра МВС, або й ціле крісло Прем’єр Міністра. Ну і звісно в разі програшу вже він буде змушений ніжитись на сонці теплих країн. Ця людина явно згодилась на правила гри, які запропонував Коломойський: їхня ціль пан або пропав. Пан Аваков вже в своїх інтерв’ю часто обговорюється фразами антипорошенківців – « в нас точно буде новий президент, і це не Порошенко». Звідси зрозумілим стає основний факт поведінки міністра – не з однією Ю.Тимошенко він домовлявся, він скоріш за все був на килимі у головного «ляльковода». Де йому чітко пояснили – головне не Порошенко. І цю позицію він поставив за мету собі у цих виборах.
Підводячи підсумки, ми бачимо, що на арені вчасно для певних кандидатів, а саме для тих хто проти Порошенка з’явився свого роду «сірий кардинал». Який чітко, спокійно, покроково робить свою справу. І його мета в цих виборах не факт, що принесе користь українському народові. В цій ситуації ця людина, як і всі його попередники, у виборі: народ чи олігархи?
Нажаль прийняла сторону не народу. Але, надіємось, що наша думка є помилковою, і на виборах Арсен Аваков дійсно стане цією головною зброєю народу, що саме він і його підлеглі таки виконуватимуть свій Конституційний обов’язок, і дійсно будуть у важкі часи, а вони прийдуть, саме з українським народом.
Ihor Dumka
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Уряд неодноразово заявляв, що не продовжуватиме контракт з головою Нафтогазу на діючих умовах.
Наглядовій раді Нафтогазу було запропоновано переглянути заробітну плату Коболєва. Натомість незалежні директори запропонували збільшити заробітну плату очільника Нафтогазу – з 1,8 млн до 2,8 млн. грн. на місяць. Проте головний аргумент Уряду – провал урядової програми газовидобутку 20/20. Новим керівником Нафтогазу має стати професіонал і патріот, який не буде розповідати про зарплати і про те, як всі йому заважають працювати, а буде робити свою роботу якісно.
Депутат Житомирского городского совета от БПП Іван Фурлет (Ivan Furlet) Разница в фото около 5 часов! Интересно что случилось за этот короткий период! Перекрашиваются
Сергей Филимонов, бывший боец б-на «Азов» и член «Национального корпуса» , сделал «сенсационное открытие» в ФБ, утверждая, что я как волонтер обогатилась на помощи нашим защитникам, купив на волонтерские деньги себе квартиру в Киеве. https://www.facebook.com/100004707137275/posts/1291727600994132?sfns=mo
Под этим «расследованием», замешанном на откровенной лжи сразу же появились гневные комменты, мол, вот какая , ату ее. Противно и гадко, Геббельс переворачивается в адском котле от зависти к авторам пасквилей. Кстати, явная клевета разбавляется точным адресом дома и даже номером квартиры. Филимонов очень помог «доброжелателям», сообщив мой адрес. Совпадение?
Посколько Сергей Филимонов вынес сплетни обо мне на страницы открытой соцсети, отвечу ему тоже публично. 40 атошных организаций Житомира и Житомирской области приглашают Вас приехать к нам в Житомир, в Дом Ветерана. Мы пригласим ТВ и прессу, и я публично предоставлю всем на обозрение документы о продаже одной своей квартиры в Житомире 20.11.2017г. ,и покупки квартиры в Киеве 21 .11.2017г. . Я Вам облегчу участь (хотя Вы явно имеете «талант» следователя-важняка):- оформление сделки по продаже квартиры проводил нотариус Сетак В.Я.,ул.Перемоги 3.А Вы в свою очередь перед ТВ и прессой предоставите свою версию покупки мной квартиры, естественно, аргументируя фактами, а не фантазиями на тему…
Все бойцы,участники АТО готовы Вам даже оплатить дорогу в оба конца и питание. Все-таки Житомир не Черкассы…
Я Вам сбросила свой номер телефона, попросила перезвонить. Вы категорически отказываетесь. Почему вдруг такая нерешительность после громкого «разоблачения» ? Будьте смелее, Вы же за справедливость. Ждем Вас с нетерпением до субботы в Житомире. Нам будет крайне любопытно узнать, почему я не имею права распоряжаться своей недвижимостью, почему я должна спрашивать разрешение на продажу, покупку квартиры??? По -моему, это моя частная собственность, и я могу распоряжаться ей по своему усмотрению.
Вы пишите мне, что я Вам угрожаю , по Вашему принести публичное извинение за клевету ,что я попросила,Вы приняли за угрозу,поэтому можете взять с собой охрану, мы им тоже оплатим проезд и питание. Конечно, не всему «Национальному корпусу», иначе Ваше содержание будет стоить мне очень дорого…ждём Вас в гости!
Я, як учасник війни на Сході України заявляю про те, що мені відомі факти, як під виглядом допомоги Українській армії, люди насправді займались власним збагаченням.
Оскільки саме під-час здійснення так званої «волонтерської діяльності», майнові статки певних осіб та їх родичів стрімко почали зростати.
Хочу звернути увагу на діяльність БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ “БАТАЛЬЙОН ВОЛОНТЕР”, співзасновником якого є журналіст та одночасно співзасновник ІНФОРМАЦІЙНОГО АГЕНТСТВА «СТОП КОРУПЦІЇ» Роман Бочкала.
Зокрема, дружина Романа Бочкали, Ірина Бочкала, в 2017 році стає власницею двох комерційних приміщень загальною площею 103 м2, які знаходяться в м. Києві по вул. Коперніка, 3.
Також в дружини Бочкали зявляється автомобіль марки Audi Q3.
В мами дружини Бочкали, Галини Нефьодової, в 2016 році зявляється земельна ділянка під Києвом в селі Старі Безрадичі, а також в 2018 році квартира в самому центрі Києва (вул. Антоновича, 47, кв. 30), при цьому сама Галина Нефьодова, ніколи не мешкала в Києві, а проживала та проживає в Харківській області.
В батька дружини Бочкали, Юрія Нефьодова, в 2017 році з`являється автомобіль Volkswagen Touareg, державний номер АА 1333 КО, на якому насправді їздить сам Роман Бочкала.
Ще одним співласником БФ «Батальйон волонтер» є Толмачова Юлія Віталіївна, яка у 2018 році стає власницею квартири в Києві за адресою: вулиця Світлицького, будинок 35, квартира 178/1.
Інший співласником БФ «Батальйон волонтер» та керівником ТОВ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО «СТОП КОРУПЦІЇ ТВ» є кум Романа Бочкали, Артемчук Олександр Федорович.
Олександр Артемчук має відношення до ТОВ “КОМПАНІЯ “МЕДВІЗИТ”, яке зареєстровано в окупованій АР Крим, місто Євпаторія, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 67, квартира 8
Не менш важливим фактом є те, що до ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СТОП КОРУПЦІЇ» мають відношення впливові люди, такі як Лилик Тарас Ярославович, який є правою рукою Лева Парцхаладзе, заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ.
А також Роман Бочкала неодноразово публічно підкреслював свою дружбу з Головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом.
Зараз я даю можливість Роман Бочкала пояснитись, якщо він не захоче, я послідовно зроблю це за нього.
Доречі, проект журналістських розслідувань «Стоп корупції» виключено із Глобальної мережі журналістів розслідувачів GIJN через непрофесіоналізм і конфлікт інтересів.
Что нужно знать о протестах в России против ограничения доступа во всемирную сеть
Похоже на то, что скоро россиянам придется распрощаться с социальными сетями: в России изолируют Интернет – прямо как в КНДР. Так, 12 февраля 2019 года в первом чтении был принят законопроект об автономной работе российского сегмента интернета, предложенный сенатором Андреем Клишасом. За документ проголосовали 334 депутата, против — 47. Причем против законопроекта выступили представители всех фракций, кроме “Единой России”.
Законопроект вполне ожидаемо вызвал волну сопротивления в российском обществе. Читайте все о драконовских интернет-законах в России в специальном материале сайта “Сегодня”.
Цена свободы слова
Показательно во всей этой истории то, что до сих пор непонятно, во сколько реализация этой идеи обойдется налогоплательщикам Российской Федерации. В обосновании к законопроекту сенатор Клишас отметил, что бюджетных средств на его инициативу не потребуется. Теперь же он утверждает, что на реализацию закона будет потрачено порядка 20 млрд рублей.
“В паспорте проекта “Информационная безопасность”, который одобрило правительство, предусмотрено финансирование мероприятий, предлагаемых законопроектом, — более 20 миллиардов”, — сказал сенатор.
Вместе с тем, по данным “Интерфакса”, на реализацию этого законопроекта в федеральном бюджете РФ на 2019-2021 годы заложены более 1,8 млрд рублей.
Как выяснила “Медуза”, обе цифры в определенной степени справедливы. Дело в том, что сумма в 1,8 млрд рублей была выделена российским правительством на “создание Центра мониторинга и управления сетью связи общего пользования”. Решение об этом принято больше года назад (задолго до внесения законопроекта) — как часть плана “Информационная безопасность”, утвержденного в декабре 2017 года. В целом на его реализацию с 2018 по 2020 год планировалось потратить 22,3 млрд рублей.
Однако на момент утверждения плана, стоимость строительства Центр мониторинга планировали на уровне 491 млн рублей, а не 1,8 млрд. Таким образом расходы, которые неизбежно повлечет за собой принятие законопроекта Клишаса, нигде не учтены. Кроме того, до сих пор не представлены расчеты по устройствам для контроля за трафиком, работе Центра мониторинга и проведению учений по отключению от международного интернета.
По словам представителя некоммерческой организации “Цифровая экономика”, которая реализует программу “Информационная безопасность”, на инициативу Клишаса в их проекте предусмотрены только 2 млн рублей.
Добавим, что Счетная палата не исключила, что “реализация законопроекта приведет к росту стоимости товаров и услуг на российском рынке, что содержит риск увеличения расходов бюджетов всех уровней”. И это без учета 134 млрд ежегодных компенсаций операторам связи.
Впрочем, даже и без таких радикальных мер “сверху” в России резко ухудшилась свобода интернета – за последний год факты ограничения сетевых свобод участились в шесть раз. Об этом говорится в докладе международной правозащитной группы “Агора”, обнародованном 5 февраля.
Так, в 2018 году было зарегистрировано почти 663 тыс. фактов ограничения свободы интернета в России. Из них более 488 тыс. фактов связаны с ограничением доступа (блокировками), еще 161 тыс. – с запретом информации по различным основаниям.
Правозащитники отметили, что в 2017-м аналогичный показатель составлял почти 116 тыс. фактов.
“Значительно увеличилось число регионов, в которых пользователи сталкиваются с серьезным давлением – в 2018 году в “красную зону”, где зафиксировано более 30 фактов или применение насилия, попал 41 регион (в 2017 годы – 26)”, – сказано в докладе.
По данным правозащитников, серьезно ухудшилась ситуация в Адыгее, Ингушетии, Карачаево-Черкесии, Хабаровском крае, Белгородской, Вологодской, Ивановской, Кировской, Костромской, Магаданской, Орловской, Пензенской, Рязанской, Сахалинской, Тульской областях и в Ямало-Ненецком автономном округе.
“В 2018 году к реальному лишению свободы осудили как минимум 19 пользователей “ВКонтакте” (76% известных случаев), по 2 пользователя YouTube и Telegram и по 1 – Facebook и “Одноклассников” (ссылка на конкретный сервис имеется в 25 сообщениях о приговорах)”, – говорится в докладе.
Кто бы сомневался, пресс-секретарь Кремля Дмитрий Песков заявил, что результаты данного исследования не вызывают тревогу у руководства РФ, поскольку они якобы не такие уж и высокие.
Народ против
Уже 7 марта стало очевидно, что власти совершенно не собираются шутить: в России ввели наказание за фейки в интернете. Государственная Дума РФ приняла закон, которым устанавливается наказание за размещение недостоверных публикаций в интернете. Минимальное наказание для российских граждан – от 30 до 100 тысяч рублей, сообщается на сайте российского парламента.
В случае выявление в интернет-СМИ сообщения, которое определено контролирующими органами как фейковое, Роскомнадзор обращается к руководству редакции интернет-издания, после чего оно должно незамедлительно указанную информацию удалить. А в том случае, если редакция незамедлительно не удалила информацию, Роскомнадзор направляет по системе взаимодействия операторам связи требование о принятии мер по ограничению доступа к сетевому изданию.
За первое распространение информации, создавшее угрозу причинения вреда жизни и здоровью граждан, имуществу, угрозу массовых беспорядков, угрозу нарушения функционирования объектов жизнеобеспечения штраф может составить:
для граждан от 30 тыс. до 100 тыс. рублей (за повторное нарушение 100 тыс. до 300 тыс. рублей)
для должностных лиц – от 60 тыс. до 200 тыс. рублей (от 600 тыс. до 900 тыс. рублей);
для юридических лиц – от 200 тыс. до 500 тыс. рублей (от 1 млн до 1,5 млн рублей).
В Госдуме отметили, что критерии опасности, вызванные фейковыми новостями, будут определяться руководством надзорного ведомства исходя из новостной повестки и характера событий, вокруг которых могут возникать волны фейковых новостей с возможными тяжкими последствиями.
В то же время, за репосты публикаций в интернете “фейков” наказывать не будут. По крайней мере, пообещали, что не будут.
Как результат, Россию охватили протесты из-за превращения интернета в “Путиннет”. Десятки тысяч россиян 10 марта вышли на митинги за свободный интернет, не обошлось без задержаний. Только в Москве, по информации ОВД-инфо, в участки полиции попали около тридцати человек.
“Сначала думаешь, что ничего у них не получится. А потом один законопроект примут, другой и становится страшно. Люди должны знать, что хотят так ограничить свободу слова”, – сетует участница протеста Алиса.
“Я не готов отказываться от интернета, от анонимности и возможности высказывать свое мнение в интернете”, – говорит другой протестующий по имени Руслан.
Протест поддержали оппозиционные политики, общественные деятели и активисты. Аналогичные акции прошли также в Санкт-Петербурге и Воронеже. На выступлениях звучали призывы “Русские достойны свободы” и “Великой России – свободный интернет”.
“Хотелось бы, чтобы этот митинг послужил толчком к пониманию властью своего народа. То, что происходит сейчас, для меня лично очень печально”, – утверждает Александр, который тоже пришел на демонстрацию.
У Путина прокомментировали ограничения в интернете для россиян в недобрых традициях Кремлевской пост-правды. Так, в Кремле уверяют, что принятые Государственной думой изменения в законодательство не ограничат права россиян в доступе к интернету – власть решила перестраховаться на случай, если для России отключат мировой интернет. Об этом рассказал пресс-секретарь президента РФ Дмитрий Песков.
Фото: AFP
“Никто не является сторонником идеи урезания интернета или ограничения возможности работы Всемирной сети. Поэтому в плане свободы интернета позицию участников этой акции можно поддержать. Но нельзя поддержать их непонимание, заблуждение, что принятые законопроекты каким-то образом направлены на ограничение свободы интернета. Они как раз направлены на жизнеспособность интернета в условиях потенциальных агрессивных действий в киберпространстве в отношении нашей страны”, – сказал Песков.
Спикер Кремля отметил, что российская власть якобы решила перестраховаться на случай, если Запад отключит Россию от интернета.
“Я хочу еще обратить ваше внимание. Я сегодня смотрел утром телевизор и там сегодня один из участников акции говорит: “Они хотят нажать кнопку и отключить интернет”. Это он говорил про власти Российской Федерации. Но это абсолютное заблуждение. При этом этот участник почему-то совершенно не опасается того, что кто-то за океаном нажмет на эту кнопку и отключит его от этого интернета. А опасаться надо именно этого, и как раз действия законодателей, действия властей направлены на то, чтобы застраховать наших граждан от подобных отключений в случае наступления такой ситуации”, – подчеркнул он.
Очевидно, что сегодняшними выступлениями дело не ограничится, и россияне еще не раз выйдут на улицы в защиту свободы слова.
Україна відстоює свої права у міжнародних судах проти російської агресії не тільки щодо суверенітету, економіки, енергетики, порушень прав людини. 565 експонатів Скіфського золота – унікальної колекції історичних коштовностей України – стали предметом судового розгляду з Росією.
Кому по праву належить золота спадщина скіфів – вирішує Суд Амстердама. 5 років тому туди звернувся амстердамський музей Алларда Пірсона, де виставлялася колекція. Музей отримав право на експозицію українських коштовностей з музеїв Києва і Криму у той час, коли півострів ще знаходився у складі України.
Після анексії Криму Росією, музей Пірсона подав клопотання до суду для встановлення, кому необхідно повернути Скіфське золото – державі Україні або ж до кримських музеїв. Розповідаємо подробиці резонансної справи та шанси Києва повернути колекцію на батьківщину.
Історія спору
У 2013 році музей Амстердама Алларда Пірсона домовився з музеями України про передачу близько 600 експонатів Скіфського золота для організації виставки в Нідерландах «Крим – золотий острів у Чорному морі». Після закінчення експозиції, 19 предметів колекції, які були запозичені в Музеї історичних коштовностей Києво-Печерської Лаври, повернулися в Україну.
Основна ж частина зібрання була взята із галерей Криму, який на момент домовленостей про виставку, перебував під контролем Києва. Коли постало питання повернення скарбів, кримський півострів уже був анексований Росією. І Україна, і окупант претендували на повернення колекції.
Позиції сторін
Своє законне право на Скіфське золото Київ аргументує тим, що колекція належить до Музейного фонду України, незалежно від окупації півострова.
«Експонати не можуть бути повернуті на окуповані території, які тимчасово перебувають не під контролем України»
— позиція України у справі про Скіфське золото
Росія в особі кримських музеїв – Керченського і Бахчисарайського історико-культурних заповідників, Севастопольського «Херсонеса Таврійського» і Центрального музею Тавриди у Сімферополі наполягає на тому, що предмети колекції були взяті із кримських галерей, тому і повинні повернутися назад.
Амстердамський музей звернувся до суду за роз’ясненням, кому належить Скіфське золото. У грудні 2016 року Окружний Адміністративний Суд Амстердама прийняв рішення на користь України.
Своє рішення суд аргументував нормами міжнародного права і конвенцією ЮНЕСКО, згідно з якими твори мистецтва повинні бути повернуті суверенній державі, що надавала їх для тимчасової експозиції. Колекція є спадщиною України незалежно від того, де раніше знаходилися її окремі експонати, тому повинна бути повернута державі.
«Ні законодавством України або Нідерландів, ні міжнародним правом не передбачені правові підстави для передачі або переміщення предметів, які на даний момент знаходяться в Амстердамі, у Київ, де вони ніколи не були»
— аргументи Росії у справі про Скіфське золото
Представництво інтересів окупанта веде одна із провідних юридичних фірм Нідерландів, розповіла деталі справи перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова:
«Їх захист наполягає на тому, що це майнове питання між музеями – Музеєм Алларда Пірсона і 4 кримськими музеями, а не політичне. Мовляв, був договір між музеями – цінності привезли з Криму і повинні бути повернуті до Криму»
— Еміне Джапарова, перший заступник міністра інформаційної політики України
Україна надала суду додаткові докази на свою користь, повідомив міністр культури Павло Петренко:
«Держава Україна 15 лютого 2019 року подала додаткові докази, серед яких – експертний висновок з питань застосування Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 року професора Франческо Франчіоні та експертний висновок з питань міжнародного публічного права, які мають значення для розгляду справи, професора Ніко Шрейвера»
— Павло Петренко, міністр культури України
Шанси України на скіфські коштовності
Рішення за апеляційною скаргою у цій суперечці буде винесене орієнтовно 11 червня 2019 року. Якщо російська сторона програє справу, очевидно, що наступним етапом буде касаційне клопотання, розповів заступник міністра юстиції України Сергій Пєтухов:
«Сторона, що програла, а ми впевнені, це будуть так звані кримські музеї, має право подати касацію до Верховного суду Нідерландів, який є остаточною інстанцією. Весь процес може тривати до року включно із винесенням рішення»
— Сергій Пєтухов, заступник міністра юстиції України
У разі виграшу справи Україною, держава зобов’язана відшкодувати музею Алларда Пірсона витрати на зберігання колекції за весь період розгляду спору. На момент винесення рішення по першій інстанції, тобто на грудень 2016 року, ця сума становила 111 тисяч євро. Очевидно, що до середини 2019 року, цифра збільшиться. Російська сторона буде зобов’язана відшкодувати вартість юридичних послуг та адміністративні збори на розгляд.
Юристи запевняють, що шанси України – високі, так як право суверенної держави на історичні цінності закріплено міжнародними нормами і конвенцією ЮНЕСКО, підписантами якої є і Київ, і Москва. Крім цього, держава володіє переважними правами у питаннях вибору місця повернення таких цінностей, якщо вони перебували за межами країни під час міжнародних виставок.
Які цінності втратила Україна після анексії?
Втрати України від анексії Криму прийнято рахувати у доларах або будь-якому іншому грошовому еквіваленті. За офіційними даними, це понад трильйона гривень. Але крім матеріальних активів, виробничих потужностей, території, частини населення, потенціалу надр, є і цілий пласт культурного і сучасного наукового доробку, що тимчасово відійшов до окупанта.
Однією з найбільш значущих таких втрат є Кримська астрофізична обсерваторія біля Сімеїзу. В її володіннях – 11 телескопів, один з яких був найбільшим в Україні і серед країн СНД. Діаметр його дзеркала становить 2,6 м, призначений для дослідження сонця.
«Кримська астрофізична обсерваторія виконувала важливу роль в космічній програмі України і міжнародних дослідженнях космосу. Вона входить до мережі Міжнародної служби лазерної локації супутників»
— Ярослав Яцків, академік НАН України
1,2 млн експонатів – така загальна кількість історичних цінностей, збережених в музеях Криму на момент окупації. Крім Скіфського золота, тут зібрані предмети мистецтва, цінні полотна епохи Відродження і пізніших періодів, військова та промислова атрибутика, ювелірні прикраси. Серед найбільш значущих:
Картинна галерея Івана Айвазовського у Феодосії – 12 тис. експонатів;
Художній музей ім. Михайла Крошицького у Севастополі – 8 тис. предметів;
Національний заповідник «Херсонес Таврійський» – 200 тис. експонатів – той самий музей, що зараз намагається відсудити в України Скіфське золото.
Складність у тому, що Україна не володіє даними, що саме знаходилося у Кримських сховищах, так як усі архіви і відомості велися в самих музеях. Відповідно, у Києва немає можливості повертати націоналізоване окупантами майно через суд. Єдиного реєстру цінностей не існувало, а тільки загальна статистика Мінстату:
«За даними Держкомстату, на 1 січня 2014 року у Автономній республіці Крим діяло 35 музейних закладів, в яких зберігалося 928 177 музейних предметів державної частини музейного фонду України. У Севастополі – 5 музейних закладів, в яких зберігалося 322 406 музейних предметів державної частини музейного фонду України»
— інформація Міністерства статистики України
Існує інформація, що після анексії багато цінностей були вивезені з окупованого Криму до Росії морем. Спростувати або підтвердити цю інформацію в України шансів мало, так як достовірно не відомо, що і куди вивозилося. Ймовірно, що ця спадщина для нашої країни тимчасово втрачена.
Як і лавандові поля уздовж траси Сімферополь-Севастополь, кримські виноградники, Чорноморський шельф із перспективними родовищами природного газу та інші надбання Криму. Ці питання не списані з рахунків і залишаються на порядку до дня повної деокупації півострова.
Скіфське золото на момент анексії знаходилося в Нідерландах, ймовірно, це той щасливий випадок, коли в України є реальний шанс повернути унікальну історичну спадщину вже у недалекому майбутньому.
Сборник стихотворений Сергея Жадана отрецензирован в еженедельном приложении к «Нью-Йорк таймс».
Самая влиятельная по сей день газета в мире «Нью-Йорк таймс» публикует обзоры книг с 10 марта 1896-го года. Адресатом с самого начала был избран взрослый интеллигентный читатель, и со временем еженедельное приложение The New York Times Book Review стало для такого читателя, образно говоря, тем же, чем Полярная звезда для мореплавателя. И дело тут не только в авторитетности «материнской» газеты, но и в том, как организован сам процесс.
Каждую неделю The New York Times Book Review получает от 750 до 1000 книг, из которых для рецензирования отбираются от 20 до 30. Затем их читают и пишут на них рецензии как внештатные, так и штатные сотрудники обозрения, исходя из критериев качества и значения текстов, а также поиска новых авторов. Уже из одних этих цифр видно – работа поставлена настолько профессионально и ведется в таких глобальных масштабах, что списки рекомендованных к чтению The New York Times Book Review книг логично принято считать самыми авторитетными в мире.
Сборник стихотворений Сергея Жадана, изданный Йельским университетом. Фото: Facebook
Поэтому то, что переведенный на английский язык сборник стихотворений Сергея Жадана «То, чем мы живем, то, ради чего умираем» попал в такой список, является не только большим успехом для писателя, но и началом (хотя Жадан и без этого хорошо издавался за рубежом) новой для него истории. И не только для него.
Как сказал в комментарии для Lenta.UA генеральный директор украинского издательства «Фолио» и один из самых знающих экспертов по реалиям международного книгоиздания Александр Красовицкий: «Любой, повторяю, любой прорыв украинского автора на самый большой и самый закрытый (ибо самодостаточный) англоязычный рынок, как в США, так и в Великобритании – это приоткрытая дверь для всей остальной современной украинской литературы. Вслед за Андреем Курковым это сделал Сергей Жадан, и это замечательно для нас всех».
Йельский университет – один из старейших в США. Фото: Nexter.org
Стоит добавить, что сборник Жадана выходит в издательстве Йельского университета, известном строгим отбором и высоким качеством выпускаемой литературы. Книги этого издательства неоднократно получали авторитетные награды, в том числе восемь Пулитцеровских премий.
До 2030 року загальний обсяг пластикових відходів у світі зросте більш ніж на 40%, а кількість сміття подвоїться. Про це повідомляється в щорічній доповіді Всесвітнього фонду дикої природи (WWF)
За даними екологів, за останні 18 років рівень відходів хімічної промисловості був практично подвоєний по відношенню до початку ери пластику, а рівень забруднення повітря і океанів зростає в геометричній прогресії. Наслідки такого явища для світової екосистеми непередбачувані.
«Зараз обсяг виробництва виробів із пластику становить близько 53 кг в рік на кожну людину. Їх виробляють безконтрольно, без урахування реальних потреб, і це не дозволяє ні регулювати масштаб забруднення, ні спинити його зростання», – говорять WWF.
«Близько 40% пластмас, які ми споживаємо сьогодні, – це одноразові вироби, такі як столові прилади, тарілки, харчові контейнери, упакування і пляшки. Ці предмети повинні просто зникнути з нашого побуту. Також важливо розробити державні стимули, які допоможуть виробникам і бізнесменам зробити вибір на користь відмови від пластику та використання біологічної упаковки, що розкладається», – підкреслив Річард Лек, голова австралійського департаменту океанографії WWF.
Дослідження WWF показують, що 100 млн тонн пластику щороку стають сміттям, забруднюючи землю, річки і океани, стають причиною збільшення числа випадків захворювання раком і ставлять під загрозу існування 270 видів тварин.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
