Нові газопроводи, які прокладає російський «Газпром», дуже часто називають «голками», що мають нагадувати заштрики для наркоманів. Порівняння досить відверте, красномовне і, на перший погляд, логічне, якщо вважати бажання тієї ж Німеччини «ін’єкціонувати» за допомогою «Північного потоку – 2» у свою економіку «наркоту» у вигляді природного газу і стати від нього на певний час залежною. А Росію – таким собі «наркоторгівцем», що мріє про зиск у вигляді мільярдних надходжень.
Але це ще питання, хто більший зі згаданих сторін «наркоман»: той, хто купує природний газ, чи той, хто його продає? Росія, що нагадує коробейника, чи Німеччина у вигляді заможного покупця? Перша не має іншого виходу, як продавати свій «крам», друга – може собі дозволити його вибір за вигідною ціною. У даному випадку Німеччині підходить поки що «крам» російський. Тож у такому разі хто від кого залежить? Покупець від продавця, чи навпаки? Хто кого насаджує на свою «голку» – російський Ваня німця Ганса чи той-таки Ганс – Ваню?
Погляньмо на ситуацію більш розважливо і без зайвого галасу. Економіка Росії шкутильгає на обидві ноги, про зростання її ВВП можна говорити лише у тому разі, коли є попит на природний газ і нафту. Прагнення Москви на чомусь ще заробити зводиться у кінцевому рахунку до продажу зброї, виготовлення якої вимагає не лише передових технологій, а й вправних робочих рук. А цих двох «компонентів» з кожним роком стає дедалі менше, і нестачу вже не компенсуєш переманюванням їх з інших колишніх радянських республік, де також з цим є проблеми.
Обіцяною російським урядом своїм громадянам заробітною платнею в еквіваленті дві з половиною тисячі доларів і, відповідно, пенсією в 40 тисяч рублів навіть не пахне, про що росіяни на своїх демонстраціях сьогодні не просто нагадують – голосно волають. І їхню увагу до побутових проблем вже не притлумити гаслами на кшталт «кримнаш», бо для того, щоб ці гасла прокричати, треба патріотові-крикуну мати хоча б повний шлунок. Та й прес-конференції з президентом В. Путіним, раніше такі популярні, вже не спроможні заспокоїти суспільство, бо з усіх боків все гучніше чути: «Доколе?». І скільки б не намагався президент Росії переконувати своє суспільство і міжнародний загал, що той же «Північний потік – 2» задовольнить потреби Європи, а передусім Німеччини, яка зачекалася його відкриття, а все одно це слід сприймати як путінську пропаганду. Бо не те що рік Росія не в змозі почекати з відкриттям газопроводу, навіть пів року для неї стає жахом, про наслідки якого відверто пророкують фахівці.
Підстави для такого твердження?
Та хоч би та паніка, що охопила «Газпром» після оприлюднення рішення міжнародних судів на користь України! Бо інакше ані керівництво «Газпрому», ані сам поважний російський президент не вимагали б від України відкликати свої позовні вимоги і відмовитися від стягнення штрафів за порушення транзиту газу. «Газпрому» навіть довелось відмовитися від розміщення євробондів у швейцарській валюті через те, що грошові активи тут же будуть арештовані на користь України. Здається, і Німеччина намагається не помічати газпромівського маніпулювання з показниками задля уникнення втрати іміджу. Маніпулювання у вигляді продажу самому собі… певної кількості природного газу. А фахівці переконують, що нові директивні вимоги можуть завдати амбіціям «Газпрому» більших втрат, аніж падіння цін на газ. Бо в такому разі обом «Потокам…» дозволятиметься прокачування заледве 50% природного газу, що не зробить їх експлуатацію прибутковою. І чи матиметься з такої «голки» прибуток? У російського газового «коробейника» – навряд. Навіть якщо він збуватиме свій «товар» своєму заклятому приятелю – Німеччині.
І ось тут вкотре Росія буде змушена вдаватися до звичних для себе дій. Таких, як дестабілізація енергетичної ситуації у країнах Європи. Це не що інше, як істеричні дії наркомана, котрому забракло грошей. Але реально це будуть такі дії, як вимога внести поправки до газових директив, що дозволятимуть повне використання потужностей газопроводів, чи примушення України підписати двосторонні прямі контракти на постачання газу за фіксованою ціною, вищою за середньорічну, при цьому ще й знизити платню за використання нашої ГТС до нижчої за ринкову (що так чи інакше можна було почути у коментарях з приводу зустрічі «Нормандської четвірки»).
Також за «традицією» Росія обов’язково шукатиме крайнього для того, щоб перекласти на нього відповідальність за свої прорахунки. Наприклад, Росія, висуваючи вимоги, які практично не можна реалізувати з точки зору здорового глузду, звинувачуватиме у зриві контракту саме Україну. І для переконання світової спільноти розгортатиме шалену агітацію у західних ЗМІ, як вже робила це не один і не два рази. При цьому замовчуючи про свої зобов’язання виконувати міжнародне законодавство.
Росія у своєму прагненні продавати європейцям газ намагається одночасно запобігти втраті європейського ринку збуту. Так, це називають конкуренцією. Так, це непроста справа, де вчорашній партнер сьогодні стає конкурентом і його сорочка ближче йому до свого тіла. Це ми спостерігаємо навіть у європейському середовищі, щоправда, як і те, що там завжди намагаються знайти порозуміння. Але – факт, що ціна на російський газ схильна зменшуватися, бо США і Катар намагаються збільшити постачання до Європи свого газу. І якщо процес триватиме так і далі, то кого цікавитиме російський газовий продукт, ціна на який не може бути більшою, ніж у конкурентів? І тут вже не врятуєшся домішками, як це роблять торгівці наркотою, коли собівартість їхнього продукту стає, як кажуть, нижчою за плінтус…
…Не можуть бути нецікавими кроки у такій делікатно важливій справі Європейського Союзу. Він таки відстоюватиме інтереси України і її діяльність у справі забезпечення енергетичної безпеки Європи, в тому числі продовження транзиту газу по її території. В першу чергу тому, що намагається дбати не лише про нинішній дохід, але й про те, що може бути завтра. Довгострокові контракти є саме тим, так би мовити, предметом, що гарантує її розвиток, дає можливість європейському суспільству передбачити цивілізований напрямок свого розвитку, уникати всіляких економічних несподіванок, що можуть викликати загальну економічну кризу. Чи не тому саме Росію намагаються припнути до Європи транзитно-газовим ланцюгом, щоб якось поставити її у цивілізовані рамки економічної співпраці та уникати у майбутньому несподіваних її примх?
Але без взяття до уваги інтересів України зробити цього не вдасться.
Михайло Флешар, блогер
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Попри заборону, підрозділи поліції Житомирської області закупили російське програмне забезпечення. Для уникнення тендерів використали підпорядковане міністерству держпідприємство «Інфотех», з яким правоохоронці та військові понапідписували на 120 млн грн угод.
Цьогоріч на початку грудня Житомирщину сколихнула новина про виявлені СБУ сервери зі збору конфіденційної інформації. У повідомленні вказувалось на комерційну структуру, яка незаконно встановила російське програмне забезпечення на комп’ютерах понад 50 державних установ, військових частин та комунальних підприємств області.
Через засновані ТОВ «Фінкс» та ТОВ «Парус Житомир» двоє співвласників укладали угоди з фінансовими підрозділами державних установ. Серед них – Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова та навіть 10-й територіальний вузол урядового зв`язку. Проводячи встановлення, супроводження та обслуговування російського програмного забезпечення бухгалтерського обліку «Парус» (українізована версія «Афіна»), використовували програмне забезпечення для віддаленого доступу «Team Viewer». Таким чином, сторонні особи періодично отримували віддалений доступ до баз даних установ та копіювали їх з програми «Парус» на власні носії інформації. Правоохоронці підозрюють, що службова інформація, виявлена у процесі оперативно-розшукової діяльності та у сфері оборони країни, збиралась з метою її передачі іноземним установам, підприємствам, організаціям.
Російському виробнику програмного забезпечення підконтрольні українські представництва «Група компаній «Парус»: ТОВ «Парус-Бюджет», ТОВ «Парус Україна», ТОВ «Парус-Впровадження», ТОВ «Парус-Місто», ТОВ «Парус-Захід». Усі перелічені товариства та програмні продукти «Парус Бюджет», «Афіна», «Афіна-Сіквел» та «JSolutions» рішеннями Ради національної безпеки та оборони в квітні 2017 р. та травні 2018 р. включено до санкційного списку.
До цього ж спису потрапила й житомирська ТОВ «Фінкс». Для продовження встановлення та обслуговування забороненого програмного забезпечення «Парус» в державних установах та організаціях, у липні 2018 р. створили ТОВ «Віатайм».
У свою чергу це створювало передумови для доступу спецслужб Росії до державних інформаційно-телекомунікаційних систем. Згідно опублікованих судових ухвал, слідчі СБУ 18 вересня 2019 р. порушили кримінальне провадження з ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 330 ККУ – «Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни».
Проаналізувавши проведені закупівлі у Житомирській області, нам вдалося виявити величезні витрати державних структур на російські програми. Вже після заборони, за липень-серпень 2018 року, було підписано цілий ряд угод з різними правоохоронними структурами. До прикладу, керівництво Головного управління національної поліції в Житомирській області підписало за один день дві угоди. На оновлення російської програми «Парус-Бюджетна установа» планували витратити 198 тис. грн. Скільки ж – на послуги із супроводу цієї програми і підтримку (див. фото з угоди).
Скріншот з договору від 17 серпня 2018 року на постачання заборонених РНБО програм
Ми проаналізували минулі роки і вирішили, що потреба у програмному забезпеченні у нас не більше 200 тис. грн. Тому проводити відкриті торги ми не планували, – стверджує секретар тендерного комітету ГУНП Олена Березовська.
Ми не використали цю суму. У нас проплата була всього лише на 20 тис. грн, і ми перестали користуватися програмою, – переконує правоохоронець. Однак, згідно з оприлюдненими звітами казначейства, обласне управління поліції здійснило повну оплату за обома договорами, сумарно перерахувавши 396 тис. грн.
Однак, згідно з оприлюдненими звітами казначейства, обласне управління поліції здійснило повну оплату за обома договорами, сумарно перерахувавши 396 тис. грн.
У цей же час аналогічну угоду на 90 тис. грн з технічної підтримки програми укладено з Житомирським навчальним центром підготовки поліцейських. За ті ж послуги Територіальне медичне об’єднання МВС України сплатило 150,3 тис. грн. У коментарі відповідальний за проведення закупівель у державній установі підтверджує придбання забороненого російського програмного забезпечення.
Ми входимо у мережу Міністерства внутрішніх справ, і якщо б у нас була б заборона користуватися чи закуповувати програму, ми такий лист би отримали, – переконує Олександр Пантелейчук.
На запитання про ігнорування вимоги Ради нацбезпеки та оборони отримуємо у відповідь – нам про таку заборону нічого не відомо.
– Дані дії посадових осіб можна трактувати як службову недбалість (ст. 367 ККУ), оскільки за законом про санкції (п.10 ч.1 ст.4) чітко забороняються держзакупівлі санкційних товарів, – стверджує експертка з публічних закупівель ГО «Громадський контроль» Ірина Піценко.
Кошти за усіма переліченими угодами сплачувались після запровадження заборони… центральній філії держпідприємства «Інфотех». Більш знаковим є те, що його засновником є, хто б ви могли подумати, Міністерство внутрішніх справ України.
Далі ще «цікавіше»: з відкриттям підприємства, одразу ж після запровадження заборони, у червні 2018 р. його керівником стає Сергій Іващенко. У поданій декларації він зазначає серед місць роботи афільовану із санкційними російськими компаніями – «Парус-Спецпроект».
Також йому наполовину належало ТОВ «Бюджет-Софт», через яке, згідно з рішеннями судів, за завищеними цінами на ІТ-послуги виводилися кошти «Ощадбанку».
Директором згаданого «Парус-Спецпроект» донедавна був Андрій Тимошенко, який, як і Сергій Іващенко, у 2018 році переходить у держструктуру. Його призначають керівником держпідприємства «Інфотех», що стало монополістом з постачання програмного забезпечення для силовиків та правоохоронців.
Для цього Методологічна рада з бухгалтерського обліку при МВС приймає рішення про відсутність альтернативи окрім розробленого держпідприємством програмного забезпечення. Унікальність бухгалтерських програм підкріплюють експертним висновком… Інституту проблем моделювання в енергетиці (!!!) та перевіреною «сумісністю з існуючою системою обліку». Певно, мається на увазі, що нова програма максимальна тотожна до встановленої раніше «Парус».
Тобто за видозміненою назвою насправді може бути все така ж російська програма. Детальна інформація про відмінності між програмами закрита. А оскільки ДП «Інфотех» спільно з філією є виключним власником авторських прав, всі угоди надалі підписуються виключно з ним. У підсумку тільки з початку поточного року ДП «Інфотех» та центральна філія ДП «Інфотех» через переговорну процедуру уклали таких угод на понад 120 млн грн.
Після запитання про укладені у 2018 році угоди з оновлення та підтримки російського програмного забезпечення керівник ДП «Інфотех» Андрій Тимошенко відразу ж поклав слухавку, відмовившись від будь-яких коментарів.
Залишилось сподіватися, що не стануть відмовчуватися слідчі обласного управління Служби безпеки України, які, як і у випадку з постачанням заборонених програм приватною структурою, порушать кримінальне провадження за фактом масового продажу забороненої програми, через яку конфіденційна інформація від поліції та військових потрапляє до спецслужб Росії.
Чи для новообраного керівництва СБУ закон однаковий не для всіх?!
Айварас Абромавічус під прикриттям “реформатора” і новоспеченого патріота України вже кілька років заробляє на державі. Судячи з усього, для литовця ми стали “банановою республікою”, на якій можна отримувати непогані доходи.
Раніше ми вже розповідали про його зв’язки з Путіним і надзаробітки на аграрному бізнесі, а зараз покажемо, як Абромавічус, маючи інсайдерську інформацію і вплив на владу, отримує відсотки від українського держборгу.
“Забув” задекларувати ОВДП
Як заробляє Абромавічус:
його сім’я купує облігації державної держпозики;
Абромавічус, маючи зв’язки в Кабміні, володіє інсайдерською інформацією (знає заздалегідь) про ставки і розміщення паперів;
сам Абромавічус став одним із авторів нової боргової політики країни;
зароблені гроші він виводить з України, при цьому його фірма працює в РФ і володіє акціями російського банку спільно з президентом Володимиром Путіним;
Абромавічус не збирається залишатися в Україні, про це свідчить його рішення залишити литовський паспорт. Крім того, він брав участь у виборах у рідній країні (про це в наступних публікаціях).
Абромавічус не просто “український реформатор” із литовським паспортом. Він ще і наш кредитор. Литовець іще кілька років тому став автором нової боргової політики країни і сам же вирішив позичити Україні.
Айварас “уточнив” свою декларацію додавши, що його дружина купила ОВДП в кількості 515 штук. Це мільйони гривень, які бюджет повинен повернути в скарбничку сім’ї держчиновника.
Номінальна вартість однієї такої облігації – 26,3 тис. грн. Тобто в сумі Україна винна Абромавічусу 13,5 млн грн плюс відсотки. Але це тільки “крапля”. Насправді литовець може заробляти на новій борговій політиці України мільярди. Справа в тому, що найчастіше ОВДП купують іноземні держфонди. Засновником одного з таких є сам Абромавічус – East Capital.
Український держборг став надпопулярним. Ще минулого року іноземці дали близько 6 млрд грн, а цьогоріч – 106 млрд. Величезні відсотки (14-16%) і політика держави, при якій кожна третя гривня йде на погашення заборгованості дала свої результати.
Не останню роль у цьому зіграв і Айварас. Він має зв’язки в Кабміні, особисто привів до на той час кандидата в президенти Володимира Зеленського майбутнього главу Кабміну Олексія Гончарука.
У США сім’я Абромавічуса могла потрапити під суд і навіть сісти за те, що, маючи інсайдерську інформацію, заробляють на державних цінних паперах.
Айварас Абромавічус свого часу займав пост заступника міністра економрозвитку і торгівлі та вже тоді почав політику залежності від кредиторів. Але якщо раніше ми брали гроші у МВФ, то зараз головний кредитор – приватні фонди. Співзасновник одного з таких фондів – East Capital – знову-таки Абромавічус.
ОВДП з одного боку дають Україні “швидкі” гроші і дозволяють знизити курс долара, а з іншого – стали зашморгом на шиї. Загальний відсоток, з урахуванням зміцнення гривні, який Україні доведеться виплатити в доларовому еквіваленті перевищує 30%.
Причому старі борги частково виплачуються за рахунок нових. Фактично це боргова піраміда. МВФ видавав кредити під 2%, а приватні фонди – під 14%. А де держава буде брати гроші, щоб взяти 100 грн, а повернути 114? Як показав бюджет на 2020-й рік, рецепт складається усього з двох інгредієнтів: ще борги й урізання всіх інших витрат у рахунок погашення боргу. Детальніше про останнє можна прочитати тут.
Цікаво, як великий чиновник, реформатор і економіст міг помилитися у власній декларації і забути про те, що серед боржників його сім’ї цілу державу.
Як заробляє сім’я Абромавічусів
Головне джерело доходу сім’ї чиновника – зарплата від “Агро Регіон Україна”. Ця фірма належить партнеру Абромавічуса Ларсу Петеру. Разом вони створили East Capital. Фактично партнер литовця платить зарплату його дружині. І тільки за минулий рік сума склала 29,1 млн грн.
Чи справді це зарплата дружини, чи ж у такий спосіб партнер глави “Укроборонпрому” виплачує зароблену частку і самому Абромавічусу – питання відкрите.
Однак факт залишається фактом – литовець має доступ до української державної таємниці, впливає на Кабмін, має відношення до нової боргової політики країни і при цьому сам же заробляє на державних цінних паперах. А зароблені гроші після зберігає, зокрема, в іноземних банках Swedbank AB, Danske Bank.
Папа Владимира Зеленского, Александр Зеленский протестующие против действий главы государства и правительства, должны показывать свое недовольство не под Верховной Радой, а в зоне ООС на Донбассе.
А дальше цитата, которая о многом говорит: «Выходят и бе-бе-бе… Пусть эта сволочь идет стреляет в АТО. Пусть эта мразь, которая выступает, идет в АТО. Молодежь вот эта возле Офиса президента, купленная. Идите воевать, гады, а не там стреляйте. А вы говорите: “Демократия, развод”. Идите, защищайте страну, а вы воняете».
Его слова говорят о том, что участников боевых действий они, эта … семейка воспринимает как уголовников, врагов, а само участие в боевых действиях штрафной мерой, наказанием.
Народний депутат України 2-х скликань, відомий вінницький бізнесмен і учасник двох Майданів Геннадій Ткачук напередодні Нового року дав 33-каналу ексклюзивне інтерв’ю та відповів га гострі запитання читачів нашої газети.
– Геннадій Віталійович, як ви оцінюєте зустріч «Нормадської четвірки»? Це зрада чи перемога?
– На мою думку, певний прогрес відбувся лише в політичних аспектах –перша, за останні три роки, зустріч Президентів України та Росії віч-на-віч… Друга важлива тема – розблоковано обмін полоненими і є надія, що вже на свята, як мінімум 72 українця повернуться додому до своїх родин! І третя надія після саміту в Парижі – це нова домовленість про перемир’я на Донбасі на зимові свята. Хоча це вже 20-те оголошене перемир’я і, як ми знаємо, ще жодне перемир’я за роки цього конфлікту між Україною та невизнаними республіками не виконувалось і не було дотримане на всі 100%. Тому «зради» тут немає… Але час покаже про що реально у Франції домовлялись четверо керівників держав у «Нормандському» форматі. На жаль я переконаний, що Росія не поверне Україні Донбас і до закінчення ескалаціі ще дуже далеко, по типу Придністровського сценарію!
– В Україні та Росії є різні погляди на НАТО, прагнення України до Євросоюзу, на ринкові ціни, енергоносії, майбутнє наших народів.
– Безумовно, українці, в своїй більшості, хочуть бути частиною Євроспільноти з правами, рівністю перед законом, якістю освіти, медицини, доріг і всього іншого. Що стосується газу, то він завжди «замішаний» на політиці в стосунках між нашими країнами. Зокрема, мова йшла про російський борг, у розмірі три мільярди американських доларів. Подібне рішення було прийнято Стокгольмським арбітражним судом, і сьогодні нам пропонують виплатити борг блакитним паливом за європейською ціною. І це є добрий знак. Незалежність України та її територіальна цілісність не можуть бути предметами жодного торгу, навіть, газового! На жаль нам відомі негативні приклади співпраці з нашими сусідами стосовно знижок на газ та базування російського флоту в Криму. І, всі знають, чим це закінчилось для України – тепер у нас ні Криму, ні Севастополя, ні газу, а лише війна на Донбасі! Сьогодні керівництво держави повинно або вимагати або визначити чітку ціну та підписати прозорий контракт на російський газ, щоб громадяни України гарантовано мали газ для своїх потреб, а у наших партнерів з Європи та США не було жодних сумнівів чи запитань.
– Як ви вважаєте, Президент України має радитись із Верховною Радою і народом перед такими важливими перемовинами? Чи це «секретна» дипломатія, в яку посвячені одиниці?
– Президент має право приймати рішення і він наділений конституцією правом підписувати угоди від імені Держави. Ніхто з Верховною Радою, як законодавчим органом в нашій країні не обговорює подібні питання, хоча у нас парламентсько-президентська республіка… Тому я, як і більшість українців, дізнавався деталі цих перемовин та можливі сценарії розвитку переважно із ЗМІ і часто з російських ЗМІ, які однозначно є пропагадандистськими і часто мають антиукраїнську позицію. Наша Влада вважає, що вона від Бога і вони не повинні ні з ким радитись. Їм більше цікаві «відсотки уподобань і рейтинги», а не відверта розмова із своїм народом і виборцями. Так було із сумнозвісною «Формулою Штайнмаєра», про яку всі чули, але тексту якої ніхто не бачив. І це відбувається в країні де йде війна, де люди кожного дня чекають чесних і відвертих новин, як із передової так і з виступів політиків … Тому я вважаю, що українці мають право знати, яким курсом йде наша країна. Свого часу, Петро Порошенко розповідав членам своєї фракції про важливість прийняття рішень, які можуть кардинально змінити ситуацію в країні напередодні голосувань… В 2014 році, Україна була на межі окупації, тисячі загиблих у Іловайську, у Дебальцево і тоді Українській делегаціі довелось підписати недосконалі так звані, Мінські угоди, щоб зупинити наступ… Нова влада та нова команда повинна проаналізувати сучасні реалії та кроваву історію України і зробити висновки.
– Яке воно життя після Верховної Ради? Ви повернулись до Вінниці та плануєте йти на вибори в 2020-му?
– Мені лише 51 рік і вести мову про пенсію ще зарано… Звичайно, після завершення роботи у Парламенті, вільного часу стало більше. Раніше я приїжджав додому лише на вихідні. Нині, у мене можливість більше часу приділяти своїй родині, дружині, матері, синам і власній справі у Вінниці…
Що стосується виборів – однозначної відповіді немає. Час покаже. Побачимо настрій і побажання Вінничан, будемо приймати рішення з командою однодумців.
– Ваша оцінка роботи цієї «зеленої» Верховної Ради за перші 6 місяців?
– Скажу чесно, більшість людей, які отримали мандати народних депутатів від «Слуги народу», демонструють повний непрофесіоналізм. «Турбо-режим» голосування моно-більшістю і «штампування» законів, які смішно читати – це, на жаль, діагноз для всієї країни, яка обрала собі таку Раду… Я вже не кажу про ділові якості Міністрів, яких у Вінниці та решті регіонів українці просто підняли на сміх та випроводжали на Київ із вигуками «Ганьба!»
Як може бути у нас Міністр оборони, під час війни, який ні дня не служив у війську?
А це легковажне ставлення до продажу земель в Україні, до долі селян, фермерів та відверте ігнорування, обіцяного референдуму з такого важливого і доленосного питання, що до продажу сільськогосподарських земель? Хіба це те що чекають люди? Більшість українців переконані, що «Слуги» по команді проголосують за ринок землі, а потім будуть ховати від людей очі…
Реально замість Верховної Ради ми маємо «радянській одобрямс», які нічим добрим для країни не закінчиться…
– Чому Вінниця досі не побачила роботи своїх двох народних депутатів від «слуги» по 11-му та 12-му округах?
– Це питання до народних депутатів Пашковського і Драбовського, які мали б відзвітувати перед громадою міста про свою роботу в 2019-му році та чітко окреслити плани на наступний рік… Будучи народним депутатом по партійним спискам я, ледь не щодня, ходив до Прем’єр-міністра, Володимира Гройсмана, для того аби з державного бюджету були виділені кошти на проекти для рідної Вінниччини. І ми говорили про цілком прагматичні речі: про медичне обладнання для дитячої обласної лікарні, про медичне обладнання Подільського онкологічного центру, ендокринологічного диспансеру, кардіоцентру, хірургічного корпусу лікарні імені Миколи Пирогова, який, нарешті, через тридцять років довгобуду, здали, про тотальну нестачу карет швидкої допомоги. І мені, як голові «Вінницького земляцтва» у Раді 8-го скликання приємно, що майже всі народні депутати від Вінниччини, чи родом із Поділля, долучались до вирішення цих питань. Так, це лобіювання і «вибивання» коштів для рідного міста та регіону, але що тут поганого? Мова йде про суму, що перевищує мільярд гривень. Ці кошти, які виділив уряд Володимира Гройсмана при підтримці народних депутатів-вінничан, були направлені, перш за все, на медичну галузь Вінниччини. Я вже не кажу про дійсно якісні дороги, які нині є на Вінниччині та поєднують нашу область із сусідніми регіонами. Не хочу себе і колег надмірно хвалити, але я пишаюсь успіхами нашої команди! Цікаво, про що зможуть звітувати нинішні «Слуги», коли щодня в їхніх рядах нові «зашквари», то повій в раді викликають, то кнопкодавлять, то домовляються кришувати спиртову чи цукрову галузь та багато інших ганебних вчинків? Я думаю, що вже настав час їх спитати про роботу та конкретні результати. Чи доклаидуть вони рук до купівлі в наш онкодиспансер дорогого і вкрай необхідного сучасного медичного обладнання так званого «кібер-ножа», який зможе врятувати десятки тисяч людських життів? Чи буде вирішене питання якості води у Вінниці новим урядом? Чи буде профінансований запланований нашою командою, Гросйманом, Моргуновим, Ткачуками, Міськими депутатами новий міст, який розгрузить навантаження в місті і покращить суттєво інфраструктуру міста. Чи дадуть фінансування на ремонт злітно посадкової смуги в Гавришівці? Подібне питання важливе не лише для відновлення нашого аеропорту, а й для підвищення обороноздатності країни. І ще цілий ряд питань, над якими треба важко працювати, а не займатися самопіаром.
Говорячи про самопіар, хочу нагадати про «Антикорупційний форум», який днями пройшов у Вінниці. Під час заходу вінницькі депутати від «Слуги народу» займались популізмом. Жодного важливого питання для мешканців Вінниччини, про які я вже казав: про ринок землі, зменшення ціни на комунальні послуги для населення, створення нових робочих місць, аби люди не виїжджали на роботу за кордон, покращення медичної та освітньої галузі, так і не прозвучало…
Збирати форуми і говорити про корупцію це одне… А «вибити» кошти і почистити річку Південний Буг, оновити існуючі мережі та навести лад на «Вінницяводоканалі» – це дещо інше. Вінничани кажуть, що без Гройсмана, без «Команди Вінницьких» у Києві, вже марно і сподіватись на вирішення глобальних проблем для вінничан… Якщо не має бажання працювати на свою громаду, на свою область, на рідних земляків, то потрібно складати мандати народних обранців і вінничани оберуть дійсно борців, які будуть перейматись проблемами Вінниччини. Коли ми приймали бюджет країни, група «Вінничан», яку я мав честь очолювати і до неї входили потужні, патріотичні депутати (Юрчишин Петро, Кучер Микола, Тетерук Андрій, Кудлаєнко Сергій, Македон Юрій, Мельничук Іван, Спориш Іван, Матвієнко Анатолій, Демчак Руслан, Порошенко Олексій, Заболотний Григорій, Мельнийчук Сергій, Шинкович Андрій, – прим. автора) збиралась і ставила Уряду вимоги, і обговорювала з Урядом першочергові для Вінниччини проекти, інакше ми не будемо голосувати за бюджет, в якому забувають про вінничан. Вінниччани відзначають, що після того як Уряд очолив наш патріот і професіонал Володимир Гройсман, ситуація в області суттєво змінилась на краще.
– А згортання децентралізації Гройсмана перш за все по бюджетах Вінниці та області це не помста Зе Команди в «Вінницьким»?
– Давайте говорити мовою фактів. За фінансової підтримки з державного бюджету ми запланували реалізувати мінімум два серйозних інфраструктурних проекти – новий міст через залізничні колії на Тяжилів та капітальна реконструкція аеропорту «Вінниця» із новою злітно-посадковою смугою для військових і цивільних літаків… Вінницька міська рада на чолі з Сергієм Моргуновим зробила все від себе залежне для проектування і початку робіт на цих стратегічних об’єктах. А що ми маємо? На жаль, є остання інформація, що кошти на міст Вінниця не отримає і його не буде… Так само по летовищу «Вінниця» тендери відбулись, кошти в держскарбниці були зарезервовані, але їх немає… І мабуть, не буде!
І де тут голос нинішніх народних депутатів із Вінниці, які живуть в найкомфортнішому місті? Якщо вони продовжуватимуть ходити на «форуми», і забудуть про свою реальну роботу на округах, то хто буде відстоювати інтереси Вінниці в парламенті і держбюджеті?
– Який ви бачите вихід із цієї ситуації?
– По-перше: новий голова Вінницької облдержадміністрації Владислав Скальський має намір особисто підняти питання фінансування будівництва мосту у Вінниці та ремонту летовища перед Прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком. Хотілось би що б і народні обранці долучались до цього.
По-друге: в 2020-му році заплановані місцеві вибори, на яких мають перемогти патріоти Вінниці та Вінниччини – активні, сучасні та перевірені часом і роботою досвідчені люди. Скажу відверто, я підтримую курс Володимира Гройсмана і не можу себе сьогодні назвати «порохоботом»… Хоча треба визнати, що «Безвіз, Томос і сильна Армія» – це досягнення Петра Порошенка і всіх патріотів в центральній владі та уряді. На жаль, Петро Олексійович не зробив висновків із своїх помилок і тому програв вибори та отримав відповідний рівень довіри від вінничан та українців загалом… Але це демократія! І треба не чварами між собою займатись, а думати про майбутнє України та Вінниччини.
Без розвитку, без комфорту, безпеки для вінничан та потенційних інвесторів у Вінницю та область ніхто не прийде і не вкладе свої гроші в нові виробництва та робочі місця для подолян… Про це, я вважаю, нині треба вести предметну дискусію.
– Але ж багато хто вимагає продовження серіалу «Свати»?
– Вибачте, я не дивився «Сватів» чи «Слугу народу». Кіно – це одне, а життя – зовсім інше. І коли сьогодні новою владою фактично заблокована медична реформа другої ланки і медсестра заробляє трохи більше трьох тисяч гривень не про жарти і комедії хочеться думати. Так само скасування автоматичної індексації зарплат освітян на фоні анекдотичних чотирьох тисяч доларів учителям…, чому в бюджеті країни суттево зменшили субсидії адже пенсіі, зарплати не виросли, а тарифи не зменшені? Тому цей уряд і ця ВР, думаю, довго не проіснують…
У Вінниці не треба серіалів, а треба продовжувати робити хороші дороги, нові проспекти, дитячі садочки, утеплювати школи та будувати сучасні лікарні. Я знаю і працюю з братом, Ігорем, над тим, щоб у Вінницю зайшли нові потужні інвестори, щоб було виробництво і нові робочі місця з пристойною зарплатою. Недарма Вінниця п’ять років поспіль отримує статус найкомфортнішого міста в Україні. А рівень довіри городян до міського голови Сергія Моргунова складає більше 60%… Погодьтесь, що це результат спільної роботи та діалогу між владою та громадою продовж багатьох років! Як результат сьогодні маємо стратегічний план розвитку нашої ОТГ, де враховані інтереси та вимоги більшості вінничан. Якщо коротко – то це комфорт і безпека у Вінниці, якісні дороги, транспорт і медицина, нові мости, летовище і чиста вода у кранах.
– Що побажаєте на Новий рік та Різдво Христове всім вінничанам і своїй родині?
– Перш за все МИРУ всім українцям і процвітання Україні! Всім Вінничанам бажаю міцного здоров’я, злагоди та достатку, втілення мрій та щастя в кожній родині.
Моєму старшому сину Сергію вже 27 і він працює на державній службі… Молодший 22-річний син Ігор – студент-юрист магістратури та міжнародного права. Обоє синів самостійні хлопці, від яких ми із дружиною Оленою чекаємо онуків.
Олена займається сімейним бізнесом, який ми з братом створили і залишили на наших жінок коли мене обрали у парламент а брат поїхав працювати в Одесу. Мій батько Віталій Михайлович був військовим, але він не з нами вже 13 років… Мати – Любов Тихонівна, їй 73, це наш сімейний оберіг, найдорожча, найдобріша, найрідніша людина у світі. Про неї я думаю з трепетом у серці. Ми щодня телефонуємо один одному, вона завжди дасть пораду, намагається допомогти. Вона дуже позитивна людина. Я дуже вдячний їй за виховання, за те що виріс самостійною, вихованою людиною, гідною своїх батьків.
Россия и Китай представили в Совет Безопасности ООН проект резолюции об отмене санкций в отношении Северной Кореи и незамедлительном возобновлении «шестисторонних» переговоров. Резолюция предлагает освободить межкорейское железнодорожное и автомобильное сотрудничество от санкций ООН и отменить все меры, ранее введенные Советом Безопасности ООН, непосредственно связанные с обеспечением средств к существованию среди гражданского населения, передает Mehr News Agency.
В проекте резолюции также «содержится призыв к скорейшему возобновлению шестисторонних переговоров или возобновлению многосторонних консультаций в любом другом аналогичном формате с целью содействия мирному и всеобъемлющему урегулированию посредством диалога, снижения напряженности на Корейском полуострове и за его пределами, и содействие мирному сосуществованию и взаимовыгодному региональному сотрудничеству в Северо-Восточной Азии».
В проекте также говорится, что государства-члены ООН должны прекратить действие меры, которая требует от всех граждан Северной Кореи, работающих за рубежом, вернуться домой до 22 декабря.
Дипломатический источник сообщил, что дата голосования по проекту еще не определена.
Чем ближе Арахамия и Корниенко будут «приближаться» к сепарским «республикам» на Донбассе, тем больше будут отдаляться от Украины
Не успел президент Украины Зеленский добраться домой после тяжелейшей поездки в Париж, как его «внутренние слуги» в Киеве ту же бросились исполнять требование Путина, который на пресс-конференции прямо потребовал, чтобы Украина продлила срок действия закона о специфике действии власти в зоне АТО.
Об этом пишет сегодня в Фейсбуке известный политолог Виктор Небоженко.
Подчеркнем, что даже Путин в Париже публично не требовал от Зеленского немедленной пролонгации этого порошенковского закона, и на целый год. Тем более, непонятно, какие преимущества в борьбе с агрессором получит украинская армия, продлевая действия этого закона.
Как стало известно, со-руководители фракции «Слуга народа» Арахамия и Корниенко мгновенно отреагировали на пожелания Путина и внесли предложения об изменении в законе об особом порядке функционирования местного самоуправления в отдельных районах Луганска и Донецка с целью продлить его действия еще на год.
Спрашивается, если президент Зеленский клятвенно пообещал Путину продлить действие этого закона, то можно было это сделать на срок хотя бы пока на четыре месяца, как раз до следующей встречи нормандской четверки. А потом отредактировать и вновь продлить этот закон, с учетом возможных позитивных изменений в зоне АТО, происшедших за это время.
А нерядовым народным депутатам Арахамии и Корниенко все равно придется осознать, что Украине надо всячески подчеркивать любой временный характер проявления результатов позорных Минских соглашений, подписанных предыдущим президентом-олигархом Украины Порошенко, а не продолжать его политику новыми методами.
Тем более, надо уклоняться от любых попыток Кремля сделать эти соглашения постоянными, как основы для ползучей легитимации марионеточной администрации Кремля на оккупированных территориях Донбасса.
Все просто, чем сильнее Арахамия и Корниенко, как лидеры монопольной однопартийной фракции «Слуга народа» в Верховной Раде, будут «приближаться» к сепаратистским «республикам» на Донбассе, тем больше они будут отдаляться от Украины.
Канада, где живет большая украинская диаспора, зазывает иностранных рабочих.
Вслед за Германией, упрощающей с Нового года процедуру трудоустройства для иностранцев, канадское правительство решило увеличить миграционные квоты.
Если сейчас в 37-миллионную заокеанскую страну приезжает около 300 тысяч эмигрантов, то в следующие два года там ждут не менее миллиона человек.
Столько работников дал задание привлечь премьер Джастин Трюдо министерству по делам иммиграции, беженцев и гражданства.
При всей своей открытости для мигрантов Канада считается страной, где заработать нелегко, если ты только не уникальный специалист своего дела, а чтобы попасть туда, нужно получить “баллы”, которые присваиваются по ряду критериев.
“Страна” выясняла, кого ждут в Канаде, какие зарплаты там платят и на что могу рассчитывать украинцы.
От 35 тысяч гривен
Канада – одна из самых богатых и успешных стран мира, но и на работу там берут только самых квалифицированных.
“Вилка зарплат колеблется от 2 тысяч канадских долларов (35 тысяч гривен), например, на стройке до 10 тысяч (180 тысяч гривен) и более. У рабочих – неплохие зарплаты. Скажем, электрики, водопроводчики получают, около 3-3,5 тысяч канадских долларов (примерно 55-60 тысяч гривен). У полицейских – около 5 тысяч (примерно 90 тысяч гривен). Очень ценятся медработники. Семейный врач получает примерно 14 тысяч канадских долларов в месяц (250 тысяч гривен), хирург – 17 тысяч (300 тысяч гривен), а медсестра – 7 тысяч (125 тысяч). Но наши дипломы в Канаде не признают, нужно переучиваться. Обучение платное для всех и очень дорогое, конкурс большой, в медицинской школе учатся 4 года, потом резидентура еще 5 лет для специалистов, для семейных врачей – 2 (у меня сестра врач, я для нее узнавала). Ну и естественно, нужно в совершенстве владеть английским (требуют международный сертификат IELTS на знание языка с оценкой не ниже 6,5) и еще желательно вторым государственным – французским”, – рассказывает “Стране” живущая в Канаде украинка Марьяна Салыга, работающая в сфере инвестиций.
Несмотря на высокие заработки, расходы в Канаде тоже немалые.
“Налоги – более 30-35%. Наемным работникам часто платят минималку – около 15 канадских долларов в час (270 гривен). При неплохих доходах жизнь тут дорогая. Снять квартиру – около 1,5 тысяч долларов (35 тысяч гривен), продукты дорогие, хлеб – 4 доллара (70 гривен)”, – говорит Салыга.
Баллы за язык и возраст
Для потенциальных иммигрантов существует “фильтр” в виде балльной системы. Претенденты на ПМЖ регистрируются в системе Express Entry, где в соответствии с их знаниями и умениями (владение языками, профессиональные навыки, образование, возраст – идеальным для переезда считается 25-49 лет) присваивается балл.
Если он проходной, то выдают приглашение на переезд. Если нет, можно попытаться найти работодателя в Канаде, зарегистрировавшись на официальном государственном сайте страны и подготовив резюме. Легально проработав в стране 2 года, можно подавать документы на получение ПМЖ.
“Собеседования можно ждать месяцами, а жить за что-то надо. Да и чтобы получить приглашение на работу, нужно получить разрешение правительство страны, а работодателю доказать, сто он не смог найти нужно специалиста в стране. Шансов, естественно, совсем немного”, – говорит Салыга.
В целом, как говорят эксперты по трудоустройству, Канада не является страной “для заработков”.
“В Канаде потратите больше, чем заработаете. Здесь зарабатывают много только те, кто много и хорошо учился. Можно, конечно, устроиться сиделкой, охранником, швеей или даже разносчиком пиццы, но при средней зарплате в 2 тысяч канадских долларов (35 тысяч гривен) и тамошних ценах это значит еле сводить концы с концами. Кроме высоких налогов, в Канаде еще и недвижимость в последнее время сильно подорожала. Поэтому сюда нужно ехать или с хорошей “кубышкой”, или быть программистом или каким-нибудь инженером-нефтяником, словом, представителем дефицитных профессий”, – говорит нам эксперт по трудовой миграции Олег Наконечный.
В Україні захотіли узаконити подвійне громадянство. Перший крок уже зроблено – президентський законопроєкт №2590 подано на розгляд до Верховної Ради.
Про це в інтерв’ю “Європейській правді” заявив керівник Державної міграційної служби Максим Соколюк. За його словами, це планується як з певного погляду “програма імміграції”, націлена на наповнення країни людьми.
“Цьому документу, ймовірно, ще належить пройти дискусію в парламенті, він може бути змінений. Не виключено, що будуть і додаткові проєкти з цього питання. Але вектор змін встановлений президентом”, – пояснив він.
Соколюк вважає, що Україні необхідне наповнення людьми для розвитку нашої країни.
“Зараз визначається, як буде оформлена нова процедура, але дещо вже зрозуміло. Конституційна норма про “єдине громадянство” збережеться: вона означає, що ми і надалі сприйматимемо людей як громадян тільки України, незважаючи на те, чи мають вони також паспорт іншої держави. А зміна буде в тому, що ми не будемо вимагати виходу з іншого громадянства для отримання українського паспорту”, – зазначив він.
Водночас з’являться деякі обмеження щодо країн міграційного ризику, до яких належить і держава-агресор, додав чиновник.
“Подвійне громадянство – це певного роду програма імміграції до України. Ми втрачаємо населення, дуже багато втратили економічних мігрантів. Тому мусимо запропонувати певним категоріям мігрантів: “Приїздіть в Україну”… Але гасел “Приїздіть!” недостатньо. Потрібна економічна програма, яка б їх заохочувала це зробити”, – наголосив керівник ДМС.
Подвійне, воно ж множинне, громадянство, – статус особи, яка одночасно має громадянство двох або більше держав. Важливим є те, що кожна з цих держав може вимагати від людини виконання всіх обов’язків. Водночас подвійне громадянство не поширене у міжнародній практиці.
В Україні діє принцип єдиного громадянства, який затверджується в Конституції та у 2 і 19 статтях Закону “Про громадянство України”. Згідно з цим, в Україні діє єдине громадянство, а за умови, що українець отримав іще одне, – українське громадянство втрачається.
В Україні отруїтися можна в будь-якому кафе, ресторані й навіть у шкільній їдальні. Держава фактично “умила руки” і відмовилася виконувати свої функції. Бізнес, по суті, ніхто не контролює, левова частка алкоголю – контрафакт, а в яких умовах готують у закладах громадського харчування – нікого не цікавить.
Результат такої бездіяльності один – смерті там, де їх не має бути. І якщо ймовірність загинути на пожежі через недотримання правил безпеки невелика, то отруєння в дитячих таборах, їдальнях, кафе й ресторанах загрожує будь-якому українцеві. В умовах відсутності контролю в небезпеці перебувають усі.
І кричущий випадок смертельного отруєння в миколаївському кафетерії, неподалік від кафе “Садиба”, – яскраве тому підтвердження.
Про те, чому через бездіяльність держави гинуть мирні українці та як трапилася чергова трагедія через “палену” горілку – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Двоє загинули, а троє втекли
Від “паленого” алкоголю 14 грудня загинули два водії в Миколаєві. Вони навіть не встигли дочекатися швидкої. Дорослим і міцним чоловікам вистачило по пляшці зіпсованого алкоголю.
Пили вони вп’ятьох, трьом вдалося вижити. Як розповів головний лікар Лікарні швидкої допомоги Миколаєва Олександр Дем’янов, вже в неділю, о 10:00 вранці три водії, що вижили, покинули медичну установу. Просто втекли.
Далекобійники
“Справді, вони прибули до нас у важкому стані, один із них майже в комі. Ми провели їм детоксикацію, як годиться. Їм покращало і вони втекли”, – каже він.
На його думку, водії вжили палену горілку. “Ймовірно це метиловий спирт, який викликає дуже жорстоке отруєння й може призвести до смерті. Але цим чоловікам пощастило, тому що вони десь пізніше випили якісну горілку й фактично нейтралізували дію метилового спирту, тому їм вдалося вижити”, – говорить Дем’янов.
“Ймовірно це метиловий спирт, який викликає дуже жорстоке отруєння і може призвести до смерті”, – говорить Дем’янов.
Також головний лікар вважає, що водії не мали права вживати алкоголь, коли вони перебували в поїздці. “Я телефонував і говорив, що такі водії на дорозі – просто вбивці. Мені сказали, що вони начебто не мали йти в рейс, а чекали змінників, які б і повели вантажівки далі. Не знаю, що там насправді, але це дуже небезпечно”, – вважає лікар.
Але медик зазначає: такі наливайки можна знайти всюди, навіть на перших поверхах житлових будинків. Ніхто їх не контролює, не перевіряє якість.
54-річний водій зерновозу Павло К. з Вінницької області помер прямо в кафетерії. Як розповіла одна зі співробітниць закладу громадського харчування, чоловік зайшов до них і замовив 150 грам горілки “Немирів”. Відпивши трохи, відвідувач вийшов на вулицю, але хвилин через 10 повернувся. Офіціанти помітили, що він поклав голову на стіл і заснув. Розбудити його не вдалося, не допоміг навіть нашатирний спирт. Лікар швидкої допомоги, що прибув на виклик, констатував смерть.
Загиблий Павло К.
Загиблий Михайло Ш.
Трохи пізніше в одній із вантажівок на стоянці біля кафе, де зазвичай відпочивають далекобійники, знайшли ще одного водія – 38-річного Михайла Ш. з Чернівецької області. Він лежав на сидіннях у кабіні автомобіля й також був мертвий. Ще два водії вантажівок – 57-річний Володимир С., 38-річний Юрій Д. – опинилися в лікарні з важким отруєнням.
Як з’ясувалося, троє водіїв – Михайло Ш., Юрій Д. і Володимир С. – прибули до Миколаєва, розвантажилися в порту. І о третій годині дня вирушили до місцевого кафетерію на Одеському шосе, 88, пообідати і випити. На трьох вони замовили три пляшки горілки.
Посидівши там, Володимир С. пішов, а двоє залишилися і замовили ще одну пляшку горілки. Коли вони закінчили обід, то вирушили на стоянку, але по дорозі в якомусь магазинчику взяли ще по 150 гр. горілки. Вже на парковці Михайлу Ш., стало погано. Юрій Д. допоміг йому залізти до кабіни, а сам пішов до себе. Пізніше Михайла знайшли мертвим, а Юрій опинився в лікарні швидкої допомоги в стані, близькому до коми.
OBOZREVATEL вдалося порозмовляти з одним із водіїв. “Ми втрьох зайшли пообідати в цей кафетерій. Взяли борщ, гречку, котлету, замовили пляшку горілки. Потім другу, третю. Нічого особливого не відчули, горілка як горілка. Один із колег пішов, а ми з Мішею пішли й по дорозі випили ще по 150 гр. десь. Повернулися на стоянку й сіли у свої автомобілі чекати зміну. А прокинувся я вже в лікарні, мені сказали, що Міша помер. За ним приїхала дружина, у нього залишилися двоє маленьких дітей”, – розповідає далекобійник.
Де випивав другий загиблий, Павло К., водій не знає. Також чоловік зазначає, що в цьому кафетерії обідали й випивали і інші водії, але з ними нічого не трапилося: “Ми втрьох там були вперше. А інші там обідають вже років зо два. І цього разу теж там були й пили алкоголь, але ніхто з них не отруївся”.
Зараз він повернувся додому й переконує, що почувається нормально. “Ми знали, що кілька днів нам за кермо сідати не потрібно, тому й випили. А перед рейсами нас перевіряють, тому перед дорогою не п’ємо. В Миколаєві чекали на зміну, приїхали хлопці, забрали вантажівки, а ми на автобусі повернулися. Ось у середу викликають на килим на роботі”, – говорить водій.
Кафетерій, де обідали водії
Де випивав загиблий Павло К. – поки невідомо. Ймовірно, в тому ж кафетерії, де й колеги. Поліція вже вилучила там п’ять 5-літрових пластикових пляшок із рідиною, схожою на етиловий спирт.
Поліція вилучила пляшки в кафетерії
Це тільки початок: хто винен у смертях і чому вони триватимуть
Чому українці помирають в закладах громадського харчування:
ще за часів прем’єрства Арсенія Яценюка з 2014-го і майже на 5 років ввели мораторій на будь-які перевірки бізнесу, крім УКРІНФОРМ; це призвело до того, що якість продукції, умови зберігання, постачальників ніхто не контролював;
держава виділяє на перевірки мізерні суми, ба більше, часто підприємців попереджають про перевірку;
в період, коли активно діяли перевірки, за даними “ДФС”, порушення знаходили в більш ніж 90% закладів;
за оцінками учасників ринку, понад 50% алкоголю – контрафакт. Левову частку виробляє державний монополіст “Укрспирт”. Через корупцію, відсутність належного контролю, на прилавки потрапляє алкоголь сумнівної якості.
Випадок у Миколаєві підтвердив – належних перевірок немає і на дорогах. Далекобійники, які випивали величезну кількість алкоголю на ніч і за цих обставин вранці мали вирушати в рейс, знали, що поліція не має права їх зупинити і перевірити.
В такому стані водій легко міг спровокувати ДТП. Тоді загинули б не тільки ті, хто випивав напередодні, а й випадкові учасники дорожнього руху. І в цьому також винна держава, насамперед парламент. Закон прописаний так, що просто так зупинити й перевірити водія не можна. Навіть якщо поліцейському здалося, що за кермом перебуває особа з ознаками алкогольного сп’яніння, але водночас вона не порушує правил дорожнього руху, “здалося” не може вважатися причиною для зупинки.
А втім, у багатьох європейських країнах або в США поліція має право зупиняти для вибіркової перевірки. Тоді будь-хто знає, що, спіймавшись, заплатить величезний штраф або позбудеться прав. В Україні ж відсутність контролю породила тотальну безкарність.
Смерті студентів під час пожежі в Одесі, водіїв від “паленого” алкоголю в Миколаєві і ще десятки інших, на руках, зокрема, української влади. Єдиний спосіб врятувати ситуацію – почати державі виконувати свої функції. Контролювати бізнес, жорстко карати за порушення і гарантувати дотримання законів, правил і стандартів якості.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
