Прошу оградить 124 почту от систематического посещения начальника 76 ос Юрченко Л. И., а так же и другие организации, которые обслуживает 76 почта, от ее бизнеса (тем более в рабочее время и зр/пл *капает*) в виде трусов, лифчиков, духов и пр. (даже *могу дать* на карандаш). Этим она отвлекает и 2-х оставшихся операторов и самого начальника почты (нашла очередных молодых дурочек), когда в зале люди, а среди них может быть и *тайный покупатель*… Вчера, 7 августа, Юрченко Л. И., в очередной раз позволила себе зайти, как к себе домой, на 124 ос и заняться продажей своего товара. Что за вседозволенность? И как ей оплачивают тогда рабочее время? Работая на 76 ос (почти 3 года), я должна была реализовывать товар, не зная о его происхождении, и под угрозой увольнения!!! Я вправе утверждать (пройдя этот принудительный прессинг), что Юрченко Л. И. занимается своим бизнесом, прикрываясь своей *инвалидностью (астмой)*, используя свое рабочее место для достижения своих корыстных целей, держа коллектив в неоправданном страхе УВОЛЬНЕНИЯ!
Більше сотні жителів Атюшан сьогодні самоорганізувалися у бурхливий мітинг. Вони висловлювали невдоволення діяльністю пересувного поштового відділення, позбавленням роботи місцевих поштарів, яких замінили люди з Мени.
Озвучували також побоювання залишитися без вчасної преси, пенсій, можливості оплатити платежі. Дійшло навіть до блокування поштової автівки. Обороти конфлікту на сьогодні вдалося трохи уповільнити. Але люди вже чекають завтрашнього дня, коли до Коропа (а за можливістю – і в саму Атюшу) обіцяла, дізнавшись про конфлікт, завітати директор філіалу Чернігівської дирекції Укрпошти Олена Дорошенко. Атюшани кажуть: якщо їх не почують – сьогоднішній мітинг буде тільки початком народного спротиву. Про це йдеться на сайті Коропської громади. Літо 2018 запам’ятається для жителів наших сіл впровадженням так званої поштової реформи, точніше − каменями, об які людям доводиться спотикатися у зв’язку з нею.
Отже, наша область була обрана пілотною у реформі поштової системи. Цього літа у нас почали впроваджувати проект «Сільське відділення». Реформатори ставили перед собою шляхетну мету − поліпшення якості та доступності поштових послуг, аби у кожне віддалене село замість листоноші на велосипеді заїжджали автівки. Закупили транспорт, підібрали «кадри», пілотний проект стартував. Розпочався він із Куликівського, Ріпкинського та Чернігівського районів. А минулого тижня пересувні відділення з’явилися і на Коропщині. Найрадикальніше зміни сприйняли атюшани, які зібралися сьогодні на мітинг у центрі села.
Тут, у найбільшому за населенням селі на Коропщині, пересувне відділення почало діяльність наприкінці минулого тижня. Впроваджуючи реформу, її ініціатори чомусь не взяли до уваги дещо важливе. Не врахували, що поряд із маленькими віддаленими селами, куди поштарі добиралися велосипедами чи пішки, і де транспорт дійсно був необхідний, є великі населені пункти у понад тисячу жителів, із налагодженою роботою місцевих поштарів, які обслуговують і довколишні села. І замінити наявних 5-ти працівників двома, які працюватимуть кілька годин у день три рази в тиждень, не вийде.
На жаль, під час старту реформи не було такого необхідного контакту із місцевими жителями, місцевою владою, які писали і зверталися: приїдьте, розгляньте специфіку кожного села, проаналізуйте, врахуйте… І наслідки цього не змусили довго чекати. У результаті – такий-от атюшівський бунт, що «прогримів» сьогодні чи не на всю область.
На зібрання люди запрошували керівника обласної «Укрпошти» Олену Дорошенко. Але вона не приїхала, посилаючись на зайнятість. Селищний голова Віктор Журавель, який прибув, почувши про зібрання, повідомив, що разом із головою райради вони раніше ініціювали зустрічі із Оленою Миколаївною і сьогодні, аби не дати виходу людському гніву, сам спробував вкотре запросити її телефоном. Але від зустрічі сьогодні вона відмовилася.
До людей вийшла начальник пересувного відділення поштового зв’язку Наталія Корнієнко, аби розповісти, як планується їхня подальша робота в селі. Донесена інформація розміщена на інформаційному стенді.
Але люди один за одним почали висловлювати своє невдоволення: суботню газету не отримали й досі, пенсії, які мали принести ще 4 серпня, нема і тепер. У Пусту Греблю автомобіль заїжджає лише раз на тиждень, тому про вчасну доставку пенсій і періодики варто забути. І як буде із оплатою квитанцій за газ, електроенергію? Адже відомо, що може бути через невчасну проплату…
Говорилося про те, що раніше старостинський округ обслуговували 4 листоноші і керівник відділення. Зазначимо, що це не лише Атюша, а і довколишні села: Пуста Гребля, Лубенець. Як не важко, але газети, листи і пенсії доставляли вчасно, нарікань не було (про це свідчить і «Книга відгуків та пропозицій»). Тепер же замість цих 5-ти працівників реформа передбачає лише двох. Начальник відділення зв’язку отримала листа про скорочення посади і пропозицію переведення на вакансію сортувальника поштових відправлень… у Чернігів. І це тим часом, коли в Атюшу приїдуть працівники із Мени, до того ж, не фахівці галузі. Це теж збурило людей, які задоволені налагодженою працею місцевих листонош і не розуміють, чому свої працівники залишаються поза бортом, а «чужі» люди, які не знають села і жителів, будуть працювати. Емоції часом лилися через край. Люди згадали і закриття сільського відділення «Ощадбанку», і невиконані у зв’язку з цим обіцянки, запевняли, що проти реформи поштової системи виступлять відмовою від передплати періодики і навіть вийдуть перекривати трасу «Київ-Москва». Врешті взялися блокувати авто Укрпошти. На меті було одне – будь-якою ціною добитися приїзду Олени Дорошенко.
Вгамувати народний гнів намагалися селищний голова Віктор Журавель та староста Станіслав Пилипець. Разом переконували, що радикальними методами та протестом важко буде досягти порозуміння із поштовим керівництвом, та і продуктивного діалогу на підвищених тонах не вийде. Тут же на місці телефоном була запланована завтрашня зустріч керівниці Чернігівської дирекції Укрпошти і старост, керівництва району та ОТГ, делегатів із сіл. Люди, хоч і не одразу, але погодилися. При цій реформі її негативні наслідки для людей у нашому районі потрібно якомога швидше мінімізувати, −зазначив Віктор Журавель. − Завтра, під час зустрічі, сподіваюся, вдасться досягти згоди. Поштовий «Сітроєн» після кількагодинної «облоги» люди відпустили. Із привезеними для атюшан пенсіями та періодикою автівка помчала назад − у знак протесту люди сьогодні відмовилися від послуг пересувного відділення. І аби відстояти своїх працівників, зібрали підписи під спеціальним зверненням.
В сентябре 2018 года Россия встретит столетие одного из самых мрачных эпизодов своей истории — красного террора, объявленного большевиками против своих политических противников. Почему массовое насилие, кровавой волной захлестнувшее Россию в годы Гражданской войны, навсегда изменило облик страны? В чем сходство и различие красного и белого террора? Есть ли связь между красным террором Ленина и массовыми репрессиями Сталина? Кому подражали большевики, начиная красный террор, и кто потом позаимствовал у них этот специфический метод борьбы за власть? На все эти вопросы, не потерявшие актуальности даже сто лет спустя, «Ленте.ру» ответил кандидат исторических наук Кирилл Александров.
«Не отрицая насилия и террора»
«Лента.ру»: Большевики официально объявили красный террор 5 сентября 1918 года после убийства Урицкого и покушения на Ленина. Американский историк Александр Рабиновичуказывает, что в Петрограде его провозгласили еще 28 августа 1918 года. Другие исследователи отсчитывают красный террор с момента захвата власти большевиками. Какая точка зрения вам ближе?
Александров: С уважением отношусь к Александру Рабиновичу, с которым мы знакомы, но все же коллега, на мой взгляд, ошибается. Можно дискутировать о том, когда начались массовые убийства большевиками российских граждан, получившие название «красный террор», но они стали историческим фактом задолго до 5 сентября 1918 года. Кроме того, у них была своя предыстория.
Какая?
В 1902 году — еще до формального разделения членов Российской социал-демократической рабочей партии (РСДРП) на большевиков и меньшевиков — Владимир Ульяновписал: «Нисколько не отрицая в принципе насилия и террора, мы требовали работы над подготовкой таких форм насилия, которые бы рассчитывали на непосредственное участие массы и обеспечивали бы это участие».
Таким образом, основатель и идейный вдохновитель большевизма еще за 15 лет до Октябрьского переворота считал необходимым условием организованного террора «непосредственное участие массы» из дремучих низов, то есть маргиналов. Именно на них делали ставку ленинцы, стремившиеся к установлению однопартийной диктатуры в России. При этом категорически исключалось участие в управлении государством других социалистических партий, не говоря уже о либералах и тем более монархистах.
Какова была цель красного террора? Большевики хотели с его помощью сломить у своих противников волю к сопротивлению или он был инструментом радикального переформатирования российского общества?
И то, и другое. Вместо продвижения программы социальных лифтов и широких реформ Ульянов после захвата власти предлагал революционерам натравливать городских и сельских маргиналов на наиболее культурные, успешные, предприимчивые, самостоятельные группы населения с целью их физического уничтожения и насильственного изменения структуры российского общества. Фактически речь шла об истреблении коммунистами части населения по классовому признаку, об отрицательной селекции.
Можно ли в таком случае считать красный террор формой геноцида или социоцида?
Я бы использовал термин стратоцид (от лат. stratum, страта — слой, пласт). Под ним подразумевается уничтожение и преследование определенных социальных, общественных, профессиональных групп.
Смысл убийств по социально-классовому признаку заключался в том, чтобы сделать общество покорным для социалистического эксперимента. Для этого требовалось истребить представителей тех общественных групп, которые в силу своего культурного уровня, религиозности и самостоятельности при каких-то благоприятных условиях в будущем могли бы стать организаторами или катализаторами сопротивления.
Грубо говоря, русская крестьянская Вандея, которую большевики предвидели, должна была остаться без полевых командиров. В этом же заключался смысл красного террора и в других странах — в Испании времен гражданской войны 1930-х годов или в Кампучии во время правления Пол Пота.
«Вы убили личности, мы убьем классы»
Можно ли вообще в мировой истории найти аналог красного террора по масштабам и последствиям?
Такой опыт управления практиковался в древневосточных деспотиях. Например, ассирийцы, как писал историк Карл Каутский, «парализовали силы побежденного народа таким путем, что они отнимали у него голову… самые знатные, образованные и боеспособные элементы». В итоге «крестьяне и мелкие ремесленники представляли плохо связанную массу, неспособную оказать какое-либо сопротивление завоевателям».
Был ли красный террор закономерным и естественным продолжением революционного террора конца XIX — начала XX века?
Политический террор начала ХХ века — это террор отважных одиночек-фанатиков, готовых, в первую очередь, к самопожертвованию во имя освобождения народа от самодержавия. Во всяком случае так, как они это освобождение понимали. Поскольку в царской России до 1905-1906 годов не было представительных органов власти, общество и власть не имели культуры цивилизованного диалога и коммуникаций. Поэтому давление на власть осуществлялось разными экстремистскими способами, включая политический терроризм. Естественно, жертвами террористов становились отдельные представители власти и бюрократического аппарата.
Но чем же тогда этот террор отличался от того, что потом устроят большевики?
Как я сказал в начале нашего разговора, Ленин считал настоящий террор возможным лишь при участии широких масс. По его представлению, только тогда террор стал бы действенным, эффективным и по-настоящему революционным. Какой смысл был в том, чтобы убивать «классовых врагов» поодиночке?
Знаете, какую надпись сделали большевики на обелиске, установленном на могиле своих донских соратников Федора Подтелкова и Михаила Кривошлыкова, казненных казаками в мае 1918 года?
Обещание отомстить?
Надпись красноречива: «Вы убили личности, мы убьем классы». В СССР увековечивали память Софьи Перовской, Андрея Желябова, Ивана Каляева, но вместе с тем власть как будто опасалась будить к их деятельности повышенный и нездоровый интерес, особенно у молодых людей — не дай бог создать пример для подражания. Поэтому красный террор Ленина и государственный террор Сталина, будучи взаимосвязанными, приобрели особенное и самостоятельное значение.
Получается, красный террор не был вынужденным ситуативным решением большевиков в тяжелых для себя обстоятельствах, а сознательным и давно продуманным методом политической борьбы?
Совершенно верно. Еще в октябре 1905 года — накануне Высочайшего манифеста, даровавшего Государственной Думе законодательные права, а обществу первые в истории России политические свободы, — Ульянов так инструктировал боевиков в Санкт-Петербурге:
«Идите к молодежи <…> Основывайте тотчас боевые дружины везде и повсюду и у студентов, и у рабочих особенно <…> Пусть тотчас же вооружаются они сами, кто как может, кто револьвером, кто ножом, кто тряпкой с керосином для поджога и т.д. <…> Отряды должны тотчас же начать военное обучение <…> Одни сейчас же предпримут убийство шпика, взрыв полицейского участка, другие — нападение на банк для конфискации средств для восстания <…> Не бойтесь этих пробных нападений. Они могут, конечно, выродиться в крайность, но это беда завтрашнего дня <…> Пусть каждый отряд сам учится хотя бы на избиении городовых: десятки жертв окупятся с лихвой тем, что дадут сотни опытных борцов, которые завтра поведут за собой сотни тысяч».
«Отрубил голову жандарму»
Звучит кровожадно.
Да, и ленинцы услышали призывы своего вождя. Например, уральский большевик Петр Ермаков (1884-1952), осужденный в царской России за грабежи и участвовавший 100 лет назад в убийстве одиннадцати человек в Ипатьевском доме в Екатеринбурге, прославился тем, что отрубил голову жандарму. В 1934 году в СССР он стал заслуженным пенсионером. С такими «верными ленинцами» неудивительно, что 80 лет назад во время «ежовщины» в Вологодском УНКВД чекисты-сталинцы не только расстреливали «врагов народа», но и рубили им головы топором.
Да, год назад вы рассказывали об этой жуткой практике.
Потому что 1937 год стал закономерным и естественным продолжением 1917-го. Октябрьский переворот на самом деле был мятежным захватом власти в России одной партией, открывшим дорогу массовому насилию. После ликвидации большевиками свободы печати, институтов права и собственности в ноябре-декабре 1917 года убийства «классово чуждых элементов» стали только вопросом времени.
По улице Адмирала Макарова, друг напротив друга, располагается парк «Юных героев” и сквер им. Т.Г. Шевченко. На днях, в темное время суток, проходя через территорию парков, лицезрела сплошной мрак.
Жуткая картина. Темно и безлюдно. Идёшь, и не знаешь, с какой стороны кто-то выбежит из-за деревьев. Место проходное, но, в тёмное время суток, люди его обходят стороной.
Если в парке «Юных героев» в некоторых местах ещё горит пару тусклых фонарей, то в сквере им. Т.Г. Шевченко – полная темень. Камеры видеонаблюдения, также отсутствуют. При этом, 1,5 года назад мэрия выделила на освещение парка «Юных героев» немалые деньги.
Вследствие чего, создаются условия для повышенной криминогенной обстановки на территориях парков.
Парк – это общественное место для комфортного и безопасного проведения досуга горожан, поэтому, прошу городскую власть обратить внимание на данную проблему и принять меры реагирования – установить освещение в парках.
Написала официальное обращение на имя мэра г. Николаева Александра Сенкевича.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Кратко: депутаты Київради предложили установить на станциях Киевского метрополитена табло обратного отсчета. Будет показывать, как скоро ожидается поезд. Всё бы ничего, но потратить на эти цели они собираются до 140 000 000 гривен.
Это много или мало? Если вешать по 2 таймера на каждой из 52 станций, то за КАЖДЫЙ таймер ВЫ заплатите 1 346 153 гривны. Без малого полтора миллиона за таймер. ПОЛТОРА МИЛЛИОНА ГРИВЕН ЗА ТАБЛО С ЦИФРАМИ.
Не спешите поднимать челюсть со стола. Что, если я скажу вам, что если пока вы смотрите на таймер у вас случится внезапная остановка сердца, судорожный припадок или произойдет взрыв, сотрудники метрополитена НЕ БУДУТ ОКАЗЫВАТЬ ВАМ ПОМОЩЬ.
В частных разговорах, управленцы метро говорили мне, что учить сотрудников первой помощи никто не будет потому, что:
– «это не наша ответственность»
– «мы не обязаны»
– «у них есть чем заняться»
– «так не принято»
– «это гемор»
– «вы частная контора» (да-да, XXI век)
Вместо правильного обучения и экипировки сотрудников метро (как это делается в других странах), мне предложили ПРИЙТИ И ДЕЖУРИТЬ НА СТАНЦИИ В ЧАС ПИК.
Так вот, дорогой читатель, будь в курсе, что случись с тобой угрожающая жизни ситуация, шансов выжить до прибытия скорой будет ОЧЕНЬ МАЛО: пока бригаду вызовут, пока те приедут, пока спустятся.
Решением вопроса безопасности было бы:
– провести обучение сотрудников метро
– разместить на станциях автоматические дефибрилляторы (дают до 90% выживания при остановке сердца, если применить мгновенно, не требуют медобразования, повсеместно установлены в Европе)
– разместить небольшие наборы первой помощи на случай терактов. Срок годности — вечность.
Обучить 1000 человек, поставить 156 дефибрилляторов (3 на станцию), и 156 аптечек будет стоить до 11 770 080 гривен то есть в 12 раз дешевле! И с гарантией на 5 лет.
Теперь, друзья, хочу задать вам несколько вопросов:
1. Будь это ваши деньги (а это, по сути, и есть они), что бы вы решили:
Заплатить 140 миллионов за таймеры или 12 миллионов за жизни и безопасность?
2. В каком, по-вашему, ментальном состоянии находятся депутаты Київради, которые инициировали проект?
На фото: Дефибрилляторы в соседней, но такой далекой Польше.
Документы по вопросу в посте Borislav Bereza (спасибо за пост)
Чиновник пригрозив звільнити пілотів і побився з ними після того, як вони відмовилися з ним випити.
Заступник директора ГУП ЖКГ республіки Якутія Юрій Садовніков побився з пілотами вертольота Мі-8 в готелі. Причиною конфлікту стала їхня відмова випити з ним. Як повідомляє НТВ, Садовніков у стані алкогольного сп’яніння в одних трусах пішов у сусідній номер в одному з готелів Якутська. Там перебували члени екіпажу вертольота Мі-8 “Полярних авіаліній”.
Садовніков запропонував пілотам стати його товаришами по чарці, ті відмовилися. Тоді чиновник почав бійку, погрожував звільнити пілотів. Вони викликали поліцію. За даними НТВ, Садовніков повинен був брати участь у виборах в регіональне заксобраніе від «Єдиної Росії», не будучи її членом. Після інциденту його з партійних списків виключили за «дії, що дискредитують партію і завдають шкоди її політичним інтересам».
Місяць впровадження скандального пілотного проекту генеральної дирекції «Укрпошти» на Чернігівщині по заміні сільських поштових відділень пересувними показав: проект настільки далекий від реального життя, що називати його реформою можна тільки задля насмішки і дискредитації влади та пошти.
Нагадаємо, що «Укрпошта» лишається фактично державним підприємством: хоча має статус публічного акціонерного товариства, але єдиним акціонером є держава. Недарма в кінці минулого року Кабінет міністрів виділив з державного бюджету півмільярда гривень для покриття збитків «Укрпошти». Вже тоді було зрозуміло – в якому напрямку «реформи» бачаться в.о. генерального директора Ігорю Смілянському та його чисельній і високооплачуваній команді.
Саме генеральна дирекція «Укрпошти» настояла на запровадженні на Чернігівщині пілотного проекту – на цьому неодноразово наголошувала директорка чернігівської філії «Укрпошти» Олена Дорошенко, відповідаючи на критику з усіх боків. А критика була суцільною – керівники ОТГ, обласних та районних рад та адміністрацій, журналісти друкованих ЗМІ одностайно твердили про шкідливість запроваджуваної реформи. Задля об’єктивності скажу, що таки два голови районних рад (представники Радикальної партії Олега Ляшка) підтримали цей проект, маючи дивну, як на мене, мотивацію: «Хай будуть хоч якісь реформи!».
Поштове відділення в селі Кіпті Козелецького району
Реформи в «Укрпошті» дійсно необхідні, але якщо за часів керівництва чернігівською філією Олегом Обушним підприємство стало прибутковим, а за теперішнього керівництва – збитковим, то про які реформи йдеться? Нагадаю, що пілотний проект передбачав спершу закриття всіх сільських поштових відділень – якщо точно, то в тих селах, де менше 2 тисяч мешканців. Що реально означає, наприклад, у Новгород- Сіверському, Сосницькому, Семенівському, Куликівському, Сновському, Носівському, Срібнянському, Талалаївському, Варвинському районах відділення пошти лише у райцентрі, а в усіх інших районах їх було би по два- три. Стаціонарні поштові відділення і сільських листонош мали замінити пересувні поштові лавки – про те, як чужі люди рознесуть по селу пенсії, керівництво «Укрпошти» воліло не задумуватися. Воно ж і правда, що з «мерседесів» проблем баби Галі і діда Петра, яким не принесуть пенсій, не видно. А не принесуть, бо якщо тільки в одній, скажімо, Макіївці Носівського району 65 кілометрів вулиць, то за який час по бездоріжжю, в осінню негоду чи зимову хурделицю їх обійде приїжджа листоноша з пересувної лавки?
Під тиском критики та завдяки зусиллям першої заступниці голови Чернігівської ОДА Юлії Свириденко пілотний проект обмежили до трьох районів – Чернігівського, Ріпкинського та Куликівського.
Проте, як показав місяць роботи по-новому, якість обслуговування стала просто неймовірно знущальною – листи з протестами від мешканців сіл потекли в органи влади, на сторінки газет. Скажімо, у селі Виблі Куликівського району люди за годину до приїзду «поштової лавки» (так називають розрекламовані дирекцією «Укрпошти» автомобілі, що мають замінити листонош) вже займають чергу, щоб заплатити комунальні послуги. Так це ж у літню пору, а що буде під осінніми дощами і при зимових хурделицях?
«Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту, – каже заступник голови Куликівської районної ради Володимир Повозник. – На всі наші пропозиції приїхати у села та поспілкуватися з людьми реакція керівних поштарів нульова».
Керівництво «Укрпошти» мотивує свій проект необхідністю подолати збитковість сільських поштових відділень. Даючи зрозуміти опонентам, що вони нічого в бізнесі не тямлять, а молоді, амбітні підприємці, що прийшли на заміну керівникам – поштовикам, знають як заробити гроші. На здоров’я! Проте рівень цього новітнього менеджменту вражає: скажімо, «Голос України» вже розповідав, як у селі Кіпті, прямо на київській трасі, занепадає велике, міцне приміщення «Укрпошти» замість заробляння на ньому грошей. Навіть в оренду би комусь зайві кімнати здали – й то були би гроші. Голова Кіптівської ОТГ Володимир Кучма просив приміщення передати чи продати сільській раді, щоб не псувало вигляд. У відповідь директорка чернігівської філії «Укрпошти» Олена Дорошенко порадила …завісити облуплені стіни банером з логотипом «Укрпошти». Що й казати, рівень менеджменту достойний працівниці банку, якою недавно була пані Дорошенко… Шкода, що ніхто не показав віце-прем’єр-міністру Геннадію Зубку облуплене приміщення пошти, недалеко від якого він ручкався з послами країн ЄС, які допомагають розвитку Кіптівської ОТГ…
Шестовиця та Воскресенське розташовані в радіусі 20 кілометрів від Чернігова. А проблем з поштою тут стало неміряно. «Пенсіонери у відчаї, – каже голова Шестовицької ветеранської організації Ольга Сірик. – Саме вони страждають найбільше. Раніше усю кореспонденцію розносили, все встигали дві листоноші, а тепер лавка приїздить двічі на тиждень, газети лежать хтозна-як, хто хоче – бере. Грошового переказу з Києва я чекала десять днів. Газету я, буває, розношу сама. Люди їх тепер передплачувати не хочуть. Одна жінка і пенсію не отримала».
Реалізація пілотного проекту “Укрпошти” у селі Салтикова Дівиця Куликівського району на Чернігівщині.
У Вознесенському три тижні передплатники не отримували районну газету. Скарги йдуть з Пісок, Черниша, Кархівки та інших сіл Чернігівського району, що попав під експеримент.
Голова Асоціації регіональної преси, редактор менської районної газети «Наше слово» Олександр Назаренко відзначає падіння тиражів газет, адже листонош скорочують, а люди просто бояться передплачувати. Звісно, найбільше постраждали газети, які виходять частіше одного разу на тиждень – «Голос України», «Сільські вісті», «День», «Україна молода». Та й районки, принесені через два – три дні після виходу у світ, мало кого зацікавлять. Не для розпалювання ж грубки їх передплачувати! Ріпкинський журналіст Сергій Колбаса просто не знаходить слів для висловлення обурення поштовим експериментом: «Тут і так села ледве тримаються, а пошта їх ще й добиває. Судити треба тих, хто цей експеримент придумав!».
Тож перший заступник голови облдержадміністрації Юлія Свириденко, заступник голови обласної ради Арсен Дідур та директор Чернігівського відділення ПАТ «Укрпошта» Олена Дорошенко обговорили хід реформ.
Як сказано в офіційному повідомленні, яке треба читати як строго вивірене дипломатичне комюніке, «за результатом обговорення було вирішено глибше вивчити ситуацію, скласти список порушень та відпрацювати їх в індивідуальному порядку. Адже модель надання поштових послуг на селі має бути максимально комфортною».
Якщо ж читати між рядків і говорити простіше: пілотний проект «Укрпошти» на Чернігівщині луснув, впроваджувати його можна тільки задля знущання над селянами і місцевою владою. А планували ж його на всю Україну поширити…
Спортсменка помогла упавшей перед финишем бельгийке пересечь финишную черту. Украинская легкоатлетка, действующая чемпионка Европы в забеге на дистанцию 800 метров Наталья Прищепа получила очередную победу.
Девушка с легкостью “ворвалась” в полуфинал чемпионата, обогнав своих соперниц. После того, как украинка пересекла линию финиша, она не стала отмечать победу, а вернулась, чтобы помочь, сообщает “Диалог.UA”.
Бельгийская легкоатлетка Рене Эйкенс шла в соревновании четвертой. Она отчаянно пыталась попасть в тройку финалистов, но не смогла, упав недалеко от финиша. Заметив случившееся, украинская бегунья не оставила девушку на произвол судьбы. Она успокоила раздосадованную бельгийку, которая плакала на обочине беговой трассы. Под громкие аплодисменты болельщиков Прищепа довела Эйкенс до линии и помогла таким образом успешно финишировать.
Чтобы не было скучно паразитам, которые отправили массовые жалобы, статус повторяю и добавляю фото и ссылку на аккаунт хероя моего рассказа.
Пы.Сы: добавляйтесь в друзья на новый аккаунт))
Жил-был у меня друг. Ну такой, что прямо ну обо всем на свете и всегда. Там типа Папа умер у него внезапно, а с кладбищем решить не получается, ай та конечно помогу и денег дам и поддержу. Друг все-таки. Ну и все в таком духе.
Время от времени на нытьё – работы нет, семью кормить нечем, включалась и подкидывала какую-то подработку.
Пока однажды не получилась ситуация. Вот мол, семья не кормлена, денег нет, Таня спасай, ну как обычно. А тут с другой стороны обратились ребята со встречным предложением, мол найди кого-то, кто работу нам сделает, мы заплатим. Ну ок, вот вам всем, работайте. Но. Один требует предоплату, мол, ты понимаешь, это не я, это исполнитель хочет. А вторые говорят – мы денег дадим, но тебе, тебя мы знаем и доверяем, ты слово держишь. Вот если б не друг голодный и холодный, не влазила бы. Триста лет оно мне далось, все эти предоплаты, чужие бабки, но тот звонит 40 раз на день, чуть не рыдает в трубу, мол дай, хоть копейку заработаю, клянусь, если вдруг что, все верну, своё верну, голову сложу, но отдам, женой клянусь, сыном, мамой, всем что есть…
Короче влезла в эту хрень. На тебе, чувак, тут вот просили передать. Работай.
И что бы вы думали, хлоп и работу не сделали. Ну это такое, явление не редкое, бывает, силы не рассчитали, не срослось и тд. Но деньги возвращают всегда. Сколько там тех денег, но или от случая к случаю ещё что перепадёт или репутация кидалы и гуляй смело.
А тут внезапно – не возвращает исполнитель, козел такой. И как понеслось, мол такой он урод редкий, тварь конченая, зажал бабло. Люди поинтересовались, мол така где, мы ж заплатили, или верните или сделайте, ты ж ручалась. Ручалась, да. Сняла свои кровные, отдала. Получилось, что попала на некислую сумму. Учитывая, что мне с неба не падает, никто даром не копейки не подарил, ребёнка опять же сама кормлю, слегка охренела.
Ждала несколько месяцев, временами напоминала. Чувак все кормил завтраками и рассказывал про пи&ора который не возвращает.
Через время смотрю, а друг то в фейсбуке меня забанил. Интересное кино… ладно. Подождала ещё несколько месяцев. Пошла, нашла того самого урода исполнителя. Спрашиваю, что ж ты так, товарищ, людей кидаешь? А он мне – зря ты так, я все бабки вернул, мне ж угрожали и на счётчик от твоего имени ставили (чего ж я не додумалась то до счетчиков?).
Деньги естественно мне никто не отдал. Смотрю, голодное и холодное семейство «друга» по курортам разъезжает, по морям. Я осталась без отпуска, на ту сумму можно было не плохо в Израиле вдвоём отдохнуть. Но нет, не по карману теперь, пришлось оказать так сказать благотворительную помощь 40-летнему мужику вместо отдыха с ребёнком на море.
Гибель в ЦАР оппозиционных журналистов РФ Джемаля, Расторгуева и Радченко стала результатом конфликта двух силовых ведомств РФ – ГРУ и ФСБ. В этом уверен проект “Информационное Сопротивление”.
Версию “ИС” об убийстве журналистов в ЦАР обнародовала ЛентаUA.net, передает “Диалог.UA”.
Журналисты были убиты конце июля в Центральноафриканской республике, где они занимались расследованием деятельности ЧВК “Вагнер”. Неизвестная группировка остановила их авто поздно вечером, допросила и расстреляла.
В Москве настаивают, что это было далеко зашедшее ограбление. Однако в истории слишком много странностей, что ставит эти заявления под сомнения. Так, исчезновение фиксера журналистов, “случайное” спасение их водителя, информация о понимании жертвами языка своих убийц и прочее позволяют предположить, что за преступлением стоят россияне. Но не “Вагнер”, заверили в “ИС”. Они подчеркнули, что данной ЧВК убийство было невыгодно – журналисты не могли узнать чего-то, что еще неизвестно о ее делах в ЦАР.
По данным экспертов, убийство – дело рук конкурента “Вагнера”. Речь о российской ЧВК “Патриот”, которую совсем недавно создало ГРУ Минобороны РФ.
За “Вагнером” стоят спецслужбы РФ (ФСБ), конфликт которых с ГРУ давно известен в России. Результатом данного конфликта, в частности, стала бойня в феврале под сирийским Дейр-эз-Зором. Минобороны РФ, сказав “нас там нет”, подставило под огонь войск США сотни наемников “Вагнера”. Теперь, уверяет ИС, военному руководству РФ очень хочется заполучить контракты на добычу в Африке золота, алмазов и урана, которым сейчас владеет основатель “Вагнера” миллиардер Пригожин. Смерть журналистов в эту версию очень хорошо вписывается, так как здорово подкосила скандальной публичностью ЧВК спецслужб РФ.
“Налицо настоящая гибридная война между ФСБ и ГРУ, и пушечному мясу из обоих ведомств пора привыкать к тому, что они могут стать мишенями для собственных земляков”, – констатировали в “ИС”.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
