Теги Posts tagged with "Юрій Крисін"

Юрій Крисін

Вирок, що вступив у законну силу – це особливий документ. Всі дані, які викладені у такому рішенні суду щодо обвинуваченої особи, отримують статус встановленого факту. Окрім того, надається юридична оцінка подіям та обставинам скоєння злочину, яка “легалізується” вироком у юридичному полі.

На дані з вироку можна посилатись як на факт, встановлений судом, у публікаціях, позовах, свідченнях, використовувати у розслідуваннях та судових розглядах, підручниках, спиратись як на доказ у міжнародних судах тощо. Зрештою, з такого рішення суду можна дізнатись багато подробиць про обставини злочину і супутні події, які не озвучуються на етапі слідства через таємницю.

3-го вересня Дарницький районний суд Києва затвердив угоду обвинувачення зі спільником Юрія Крисіна – Сергєм Чемесом –  і оголосив йому вирок. Рішення стосувалось участі Чемеса у двох епізодах: викрадення і катування у січні 2014 року перехожого, якого викрадачі прийняли за “майданівця”, та нападу на журналіста В’ячеслава Веремія 18 лютого 2014 року поблизу Майдану, внаслідок якого останній загинув.

Юрій Крисін та Сергій Чемес

За даними INSIDER, потерпілі, держобвинувачення та підсудний не збираються подавати апеляцію на цей вирок – самого Чемеса влаштовує отриманий строк (3 роки і 3 місяці), а прокурорів та потерпілих – його системні свідчення проти спільників, які обвинувачення планує використати у низці судових процесів.

Якщо апеляційних заяв до 3 жовтня 2018 не буде, вирок вступить в законну силу. Під заголовком “суд встановив” у документі йдеться про наступне.

Як організовували тітушок

Заходи для протидії протестувальникам, у тому числі насильницькі, почали організовувати вже з 27 листопада 2013 року. Їх організаторами були як конкретні, залегендовані у вироку, громадяни, щодо яких триває слідство, так і невстановлені особи.

Ймовірно, найцентральніша фігура у цій групі – це “особа 1” – Олексій Чеботарьов, також до її ядра належать Роман Щинкін (“особа 3”) та Олександр Волков (“особа 6”), роль яких часто виглядала як “управління спецопераціями”, у тому числі на місці подій. Відповідність осіб до реальних імен легко встановити, співставивши опис і дані про “осіб” з вироку та даних з обвинувального акту та допитів, які наводились на відкритих судових засіданнях*. 

Заходи щодо протестувальників мали у тому числі форму насильницьких дій. Зборам та мітингам незаконно перешкоджали, а групи громадян для участі у протидії протестувальникам залучались за грошову винагороду.

Участь “Оплоту” у заходах тітушок
Наприкінці листопаду 2013 до організованої протидії протестувальникам долучається Євген Жилін зі своїм “Оплотом”. Він фігурує у вироку як “особа 2”, але безпомилково вгадується за регаліями, у тому числі, як керівник організації “Оплот” та однойменного бійцівського клубу.

У документі вказано, що з грудня 2013-го по лютий 2014-го Жилін особисто та через своїх довірених осіб залучав охочих до участі в незаконних, у тому числі насильницьких, заходах щодо протестувальників.

Серед залучених були учасники боїв, які організовував клуб “Оплот”, студенти харківських ВНЗ з Закавказзя та інші особи. Періодично відбувались виїзди з Харкова до Києва груп, набраних з такого контингенту.

Євген Жилін

Жилін – колишній працівник міліції, після публікації про якого зник журналіст Климентьєв, а потім і свідок зникнення журналіста.

Пізніше керівник донецького осередку “Оплоту” – Олександр Захарченко стане одним з публічних керівників колабораціоністської “адміністрації” на окупованих територіях Донеччини. Його підірвуть в кафе “Сепар” 31 серпня 2018 року.

Донецький ссередок стане ядром для воєнізованого формування – спочатку батальйону, а потім і бригади “Оплот” терористичної організації “ДНР”.

У 2014 році бійців “Оплоту” будуть ідентифіковувати при захопленні адмінбудівель Харкова, Донецька, серед бойовиків Слов’янська та під час інших диверсійних заходів, з яких почалась війна на Сході України.

Самого Жиліна застрелили у 2016 році в Росії у придорожному кафе “Вєтєрок”. Він там був разом зі своїм охоронцем Андрієм Козаром, теж колишнім міліціонером, який був у розшуку за підозрою у вбивстві Климентьєва. Частина підлеглих Жиліна – досі у Харкові. Ті, кого було подано в розшук, втекли переважно до РФ і на окуповані території.

Січень 2014: планували закрити в’їзд до Києва і масові викрадення

На початку січня 2014 до “особи 4”, в якій за сукупністю ознак можна впізнати Юрія Крисіна, надійшло замовлення від одного з організаторів протидії “майданівцям” на “якомога більшу кількість людей” для незаконної протидії акціям протесту. Передбачалось грошове винагородження.

Крисін погодився, але, оскільки від’їжджав на відпочинок, доручив спілкування та співпрацю з замовником двом своїм підлеглим: Сергію Чемесу та “особі 5”, в якій за описом легко вгадується Павло Бялай. Останній – фігурант “справ тітушок” з найближчого оточення Крисіна.

Сам Крисін брав участь у заходах у цей період з-за кордону дистанційно, телефоном. Комунікацію вів як з організаторами протидії “майданівцям”, так і зі своїми підлеглими – Чемесом та Бялаєм.

Починаючи з 19 січня 2014 один з таких “організаторів протидії”, “особа 3”, [тобто Роман Щинкін – Авт] комунікував також напряму з Чемесом.

20-21 січня Щинкін озвучив Чемесу нову задачу – “тітушководи” шукали 400 охочих, аби перешкоджати в’їзду учасників акцій протесту до Києва. Планувалось не допускати у місто автобуси з протестувальниками, і навіть затримувати їх, вивозити у наперед визначені місця, незаконно позбавляти волі.

Розподіл ролей та повноважень у січні 2014 груп тітушок та їх керівників, причетних до викрадення Іваненка та безладах на Петрівці

У ці ж дати в офісі кримінальників на тихій подільській вуличці навпроти вікон Могилянки відбулись наради – старші “організатори” кримінальників викликали “десятників” Чемеса з Бялаєм на килим. Серед старших був Олександр Волков, обвинувачений у організації викраденні Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. У офісі  Чемесу та Бялаю висловили невдоволення тим, що в ніч з 20 на 21 січня поставлену задачу з протидії в’їзду протестувальників до міста та їх викрадення виконано не було. Вказівки з протидії “майданівцям” на цій нараді було продубльовано.

Весь цей час Чемес телефоном повідомляв Юрію Крисіну, якого вважав за свого керівника та роботодавця, про всі вимоги організаторів тітушок. Крисін, у свою чергу, і сам був з організаторами на телефонному зв’язку, а Чемесу наказував виконувати поставлені тітушководами завдання і обіцяв за це гроші. Дзвінки всіх дійових осіб одне одному зафіксовані слідством. Обвинувачення трактує такі дії Крисіна як пособництво у викраденні людини – адже він надав для цього своїх підлеглих, а також умовляв та підкуповував їх для виконання цього злочину.

Січень 2014: підсилення “Оплотом” Жиліна міліції

Увечері 20 січня одна з груп, які у Харкові для протидії протестувальникам організував “Оплот” Жиліна, виїхала до Києва. Усього було близько ста осіб на трьох автобусах. Виїзд був узгоджений з головними організаторами тітушко-заходів Олексієм Чеботарьовим, а сам Жилін вирушив навздогін своєму ескадрону вранці 21 січня для координації дій тітушок на місці та особистої участі у злочинах.

“Після вчорашніх подій їдемо до Києва допомогати “Беркуту”, – сказав Жилін представникам “Вєстєй” 20 січня увечері. Зранку 21 січня новина вийшла на сайті.

Перед виїздом у приміщенні бійцівського клубу “Оплот” відбувся інструктаж старших груп, яких Жилін призначив з числа своїх підлеглих – Антона Харченка, Олексія Руденка і Таваккула Рагімова. Перші двоє – підозрювані в окремому (виділеному) провадженні. Щодо Рагімова слідство завершено і обвинувальний акт передано до суду.

Рагімова, який під час подій був сержантом міліції, суддя Печерського суду Катерина Середа у липні 2015 року випустила з-під варти на “нічний” домашній арешт, після чого Рагімов втік. До самого моменту втечі він лишався слідчим у Дзержинському відділку міліції Харкова. Слідчим він став уже після Майдану. У відповідному розділі сайту МВС є дані про розшук усіх трьох керівників груп “Оплоту” на цьому виїзді, при цьому в оголошенні про розшук екс-міліціонера Рагімова відсутнє його фото, хоча навіть в Інтернеті знайти його не проблема.

Зокрема на інструктажі йшлось про наступне:

  • Жилін повідомив про можливість застосування фізичної сили до протестувальників;
  • Затриманих майданівців наказав передавати міліції;
  • Поставив задачу “сприяти” силовикам у незаконних затриманнях автобусів з протестувальниками на в’їзді до Києва;
  • Виявляти такі автобуси повинні були самі тітушки, чергуючи на в’їздах до Києва.
Приміщення, де, за даними документу, відбувався інструктаж “оплотівців” у Харкові

Додатково зміст інструктажу підтверджує інтерв’ю самого Жиліна виданню Коммерсант.ру у той період: “Ми спричинимо їм ці тілесні ушкодження. Страх повинен поселитись у них в душі”. “Якщо в ході затримання ви намагаєтесь ударити того, хто вас затримує, палкою, то вас можна убити і з це нічого не буде”. “Я пояснюю своїм співробітникам: ви можете в ході затримання вибити око, відламати одну ногу, одну руку і за це вам нічого не буде”

Частині учасників поїздки Жилін за допомогою Тамари Ільїної роздав палиці, бити, “балаклави” та пластикові хомути-затяжки, які планувалось використовувати замість кайданок для затриманих.

Пізніше Тамара під час заворушень у Харкові навесні 2014 телефонуватиме раднику президента РФ Владіміра Путіна – Сєргєю Глазьєву, аби уточнити “смєту на людєй”, про яку, за її словами, Жилін домовлявся з Глазьєвим. Розмова відбувалась з нагоди штурму Харківської ОДА, яку захопив “Оплот” за вказівкою Глазьєва, аби проголосити “київську владу” нелегітимною і закликати на допомогу Росію. Після розгрому “Оплоту” і втечі його керівників з України, на окупованих територіях Донецької області Тамара керуватиме мережею магазинів, поставки в які здійснювались у тому числі машинами “гумконвою”, по суті будучи контрабандою.

На аудіо, за твердженням Генпрокуратури, з 7:26 – дзвінок Ільїної до Глазьєва

Серед учасників поїздки “Оплоту” до Києва були у тому числі громадяни Азербайджану Тагіров та Ісламлі, які вже отримали вирок за ці події (Ісламлі – умовний, Тагіров – реальні 4 роки). Також серед присутніх був і Гнат “Топаз” Кромський, учасник захоплення адмінбудівель проросійськими силами у Харкові навесні 2014 року, засуджений на 8 років позбавлення волі.

Чергування тітушок на в’їздах до Києва

21 січня вранці автобуси з тітушками прибули до Києва. Весь час до вечора вони переміщувались територією міста, а також близько 6 годин чергували на в’їздах до Києва. За наказом Жиліна вони повинні були виявляти автобуси з протестувальниками та сприяти міліції у незаконному недопущенні їх до Києва.

Чергування автобусів тітушок 21 січня відбувались прямо на постах Дорожньо-патрульної служби, зокрема на посту на виїзді на Вишгород, посту “Гостомель” на Варшавській трасі та на посту на виїзді в напрямку Одеси.

Увечері всі автобуси отримали вказівку їхати на метро “Петрівка”. Метою була операція з викрадення протестувальників, їх подальше незаконне утримання, катування та отримання даних про нібито фінансування протестного руху. Основа роль в операції відводилась групам Антона Харченка та Таваккула Рагімова, з огляду на їх персональний склад з числа бійців клубу “Оплот”.

Підготовка викрадень “майданівців”

Жилін розробив план операції, дізнавшись про зіткнення майданівців з тітушками напередодні. За його задумом, групи тітушок повинні були спровокувати конфлікт з окремими протестувальниками у віддаленому від Майдану районі переважаючими силами, аби ті викликали на підмогу “Автомайдан”. На останніх планували напасти з підручними засобами, побити, кількох викрасти і вивезти у обумовлене місце для “обробки”. Обирати жертв для провокації конфлікту планували візуально визначаючи належність до майданіців – за національною атрибутикою на одязі.

Для утримання в полоні викрадених було вирішено відвезти у лісосмугу поблизу метро “Бориспільська”. Перед початком операції, увечері 21 січня, у запланованому місці утримання невідомі розгорнули наметовий табір. За півгодини до цього на місце таборування прибув Чемес. Крисіним та старшими тітушководами його було призначено забезпечити охорону наметів, аби в подальшому викрадені протестувальники не могли втекти, а ніхто сторонній не мав шансів потрапити на територію, де повинні були утримуватись полонені.

До охорони Чемес залучив своїх знайомих, зокрема, Чередника, якому заплатив 500 доларів, та його підлеглих. Чередник разом з особою на прізвище Нечунаєв швидко набрали охочих працювати. У вироку згадується один з рядових охоронців – А. Е. Хачатрян. Вражає сума, за яку рядові виконавці брали участь у серйозному злочині – той самий Хачатрян отримав за охорону наметів з викраденими людьми 800 грн. Він перебував біля наметів до ранку 22 січня і у свою чергу, “підписав” на пособництво викраденню людей своїх знайомих, у тому числі пізніше засудженого Сєрова.

Додатково у наметовий табір були доставлені палиці, які Череднику видали в офісі на Подолі, в якому раніше проходили наради організатори нападів на тітушок.

Організувавши охорону наметів, після 21:30 Чемес поїхав на КПП на Житомирській трасі. Туди ж за ним поїхав і Чередник.

Хронологія підготовки викрадень

Бійка, пограбування та викрадення на “Петрівці”

Один з автобусів “Оплоту” під керівництвом Антона Харченка прибув на Петрівку після вказівки Жиліна о 19:18. За півтори години туди дісталась і група Тагірова на своєму автобусі. За півгодини до них приєднався третій автобус під керівництвом Руденка. Весь цей час вони координували свої дії телефоном з одне одним, а також Жиліним та Тамарою Ільїною.

Після 21:30 тітушки ідентифікують на “Петрівці” за атрибутикою як учасника акції протесту перехожого, і починають провокувати його на конфлікт. Він викликає на допомогу “Автомайдан”, повідомляючи про присутність автобусів з тітушками поблизу станції метро. Близько 22:00 години на місце прибули “автомайданівці” і заблокували “оплотівські” автобуси. Останні тільки цього й чекали. Група тітушок Харченка, вдягнувши білі балаклави, висипала з автобусу з кийками і напала на “автомайданівців” та інших людей, які знаходились на місці події.

За даними, які встановив Оболонський суд, розглядаючи справу тітушок Тагірова та Ісламлі, нападники не тільки били людей, у тому числі лежачих, заштовханих під автобус, а й відкрито, застосовуючи насильство, грабували їх – так, у Владислава Дулапчія забрали телефон та гроші.

В розпал побоїща керівники тітушкогруп Харченко, Руденко, Рагімов, а також їх підлеглі Тагіров та Фатуллаєв увірвались в вестибюль метро, де помітили перехожого, якого помилково сприйняли за “автомайданівця”. Ним виявився Владислав Іваненко. Його побили та силоміць затягнули в автобус групи Харченка. Жилін керував діями тітушок телефоном, зв’язуючись з Харченком та Рагімовим. Ті транслювали вказівки патрона оточуючим.

Викраденого Іваненка посадили на заднє сидіння автобусу, по боках його утримували тітушки Фатуллаєв та Тагіров. Вони, а також Рагімов та Харченко, били його впродовж майже двох годин, вимагаючи у нього зізнання, що він брав участь в протестах на Майдані.

У цей час відбувається низка передзвонів між Чеботарьовим, Щинкіним, Жиліним, невстановленою особою та Чемесом. Останнього повідомляють про викрадення, і він їде назустріч автобусам тітушок на виїзд з Києва до Вишгорода. Зустрівшись з ними приблизно о 22:40, він поїхав на КПП на Житомирській трасі, а тітушки катали Іваненка по Вишгороду та Києву ще більше години. У цей час охорона наметового табору на “Бориспольській” методом горизонтальних зв’язків поповнювала свої ряди. Так, охоронець Хачатрян подзвонив своєму знайомому Сєрову і запропонував взяти участь у злочині, і трохи більш ніж за годину той прибув на місце.

Викрадення та катування Владислава Іваненка

Катування в таборі на “Бориспільській”

Зрештою, о 23:50 до наметового табору привозять побитого викраденого Іваненка і передають в руки Євгену Жиліну, його підлеглому Руденку (старшому другої групи тітушок), охоронцю Хачатряну та іншим. Сам Жилін прибув у табір незадовго до цього. Протягом наступних півтори годин він особисто бере участь в катуванні полоненого Іваненка. Від нього вимагали визнати участь в акціях протесту на Майдані, а також дати дані про “організаторів” та “фінансування” протестів.

Близько півночі до табору повертаються Чередник з Чемесом. Останній перебуває поруч з наметом і навіть самим потерпілим Іваненком під час катувань, охороняючи його від втечі. В цьому також беруть участь Чередник, Хачатрян, Сєров та інші невстановлені “охоронці”. Іваненко не міг вільно переміщатись, діяти на свій розсуд та покинути табір, тобто був по суті полоненим. На допомогу йому також не міг ніхто прийти, оскільки периметр табору охороняли від сторонніх. Чемес також з телефона полоненого телефонує його дружині, аби отримати інформацію про те, чи брав він участь в акціях протесту на Майдані Незалежності.

Зрештою, зрозумівши, що полонений – справді випадковий перехожий, його, як не дивно, відпускають. Побитий, в стані шоку, він пішки і ловлячи машини, дістається додому. У прокуратурі кажуть, що є кілька осіб серед тітушок, кожен з яких каже про себе, що саме він допоміг вийти з табору і попрямувати додому Іваненку.

Оплата за послуги
22 січня до Києва повертається з-за кордону Крисін. Зустрічається з Чеботарьовим об 11:27 поблизу Києво-Печерської Лаври та отримує 200 тисяч доларів за послуги свого угруповання. 15 з них невдовзі передає Чемесу. Останній з своєї “долі” видає 500 доларів Череднику як організатору групи охорони наметовог табору та невстановлену суму на виплату охоронцям. Охоронці на кшталт Сєрова та Хачатряна отримують по 800 гривень.

Оплата за викрадення – у грошах та роках позбавлення волі

Більшість фігурантів усіх рівнів з цього вироку у подальшому братиме участь у інших побиттях, викраденнях та вбивствах майданівців. Деякі протестувальники називатимуть їх “ескадронами смерті”. Як готувались смертельні напади на майданівців 18 лютого, читайте у наступній частині матеріалу.

*Курсивом у матеріалі подано дані з інших відкритих джерел та інформацію автора матеріалу

theinsider.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Судові засідання у справі відомого тітушки Юрія Крисіна продовжують буксувати. Мова про Дарницький районний суд, який має розглядати провадження, в якому Крисіна підозрюють у причетності до викрадення людини, катуванні і застосуванні невибіркового насильства щодо учасників Революції гідності. Попри, здавалося б, принципову позиції судді Любові Леонтюк і розписаний наперед графік зустрічей у судовій залі, за 5 місяців засідань суд спромігся почати лише заслуховування обвинувального акту. Та й то не без труднощів.

До всього, прокуратуру у даному провадженні піджимають строки, адже пані Леонтюк восени має виходити на пенсію. Тож цілком імовірно, вона уже не встигне розглянути це провадження. В той же час, і сам обвинувачений Крисін, і його адвокати, скидається на те, усіма силами намагаються затягнути судовий розгляд. Як просуваються справи у Дарницькому райсуді, в чому конкретно звинувачують Крисіна і які ризики існують для нового провадження розбирався INSIDER.

Безкінечні читання

–        Після повернення в Україну Крисін, перебуваючи в Києві, отримав грошову винагороду у розмірі близько $200 тис, – голосно читає прокурор Олексій Донський, представник державного обвинувачення у провадженні щодо Юрія Крисіна.

–        Які 200 тисяч?! Ну які 200 тисяч?! Що це за брєд взагалі?! Ну скільки це вже можна слухати?! От які 200 тисяч?! – чути з колонок голос обвинуваченого.

–        Крисін! Дотримуйтеся порядку! Інакше наступного разу ми вас доставимо прямо до зали суду! – намагається спинити потік слів суддя Леонтюк.

Судове засідання призупиняється. Прокурор із суддею намагаються заспокоїти рознервованого Крисіна. Врешті вирішують – обвинувальний акт дочитають до кінця абзацу. А останні 10 сторінок залишать на наступний раз.

Власне, у такому ключі відбувалися майже всі засідання у Дарницькому райсуді. Крисін голосно заперечував свою вину, адвокати його підтримували, прокуратура й суд намагалися якщо не перекричати, то переговорити найвідомішого тітушку країни, причетного до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія. Часом з ним у словесні перепалки вступала і мати убитого, що підвищувало градус напруги до нових висот.

Поки тривали судові засідання, Крисін встиг переїхати до СІЗО, став “відвідувати” суд по відеозв’язку і отримав рішення апеляційного суду на вирок судді Олега Лінника. Нагадаємо, той засудив тітушку до 2 років умовного покарання за “хуліганські дії” щодо Веремія. У матеріалах справи, не без допомоги прокурора Євгена Красножона, йшла мова не про вбивство журналіста, а лише про побиття. Бо помер журналіст через втрату крові від вогнепального поранення. А Крисін нібито бив Веремія до того, як загиблого підстрелили (щоправда, відеосинхронізація, підготовлена волонтерами, стверджує протилежне – по всьому виходить, що Веремія били і до, і після поранення). Максимальна санкція за “хуліганку” була 7 років тюрми. Однак Шевченківський райсуд в особі Лінника вирішив, що достатньо буде умовного покарання. Мовляв Крисін розкаявся і допомагав у розслідуванні. Апеляційний суд із цим твердженням не погодився і вирішив присудити Юрієві Крисіну 5 років реальної тюрми, замість умовної. Детальніше про це читайте у матеріалі “5 років для Юрія Крисіна” .

Між тим, у Дарницькому районному суді продовжували розглядати провадження за новими обвинуваченнями. З нового – Крисіна підозрювали у тому, що він “здавав в оренду” групи тітушок, якими керував такий собі Олексій Чеботарьов (прокуратура підозрює його у зв’язках із колишнім очільником МВС Віталієм Захарченком, а журналісти – із керівництвом групами тітушок і тіньовим ринком спирту, чоловік нині переховується). Крім того, мова йшла і про те, що перед побиттям Веремія група тітушок Крисіна закидала світлошумовими гранатами барикади протестувальників на вул. Прорізній. Однак для того, аби озвучити всі ці факти, знадобилося майже півроку судових засідань.

Зліва Чеботарьов

Від початку Крисін та його адвокати взялися саботувати судовий процес. До зали засідань не з’являвся то сам підозрюваний, то його адвокати. Причини були різні – нібито загроза життю Крисіна, зайнятість адвокатів в інших судових процесах, непоінформованість адвокатів про графік роботи суду тощо. Часом обвинувачуваний просто відмовлявся виходити зі своєї камери в СІЗО. Щонайменше тричі Крисін разом із адвокатами намагався оголосити відвід судді Леонтюк. І як мінімум один раз вони ж намагалися відвести зі справи прокурора Донського. Однак кожного разу марно.

Врешті, після одного з таких відводів, поки захист тітушки радився, прокурор Донський почав читати обвинувальний акт. Під час читання Крисін намагався переконати присутніх, що йому раптово стало погано і терміново треба відвідати лікаря. Врешті суд був змушений піти на перерву, заслухавши лише 20 із 60-ти сторінок обвинувального акту. Наступного ж засідання прокурор зміг прочитати дещо більше – майже 30 сторінок. Останні 10 лишили на 20 липня, але того дня не з’явилися адвокати. Тож суд знову не зміг завершити із читанням обвинувального акту. Хоча і вже озвучені матеріали виглядають доволі цікаво.

Викрадення, катування і… Жилін

Обвинувальний акт розповідає деталі про викрадення й катування людей, світлошумові гранати і вбивство Веремія. Однак якщо остання історія завдяки старанням родичів загиблого і його адвокатів стала відома широкому загалу, то деталі про інші злочини озвучили чи не вперше.

Тож, згідно із даними Департаменту спецрозслідувань, по послуги до Юрія Крисіна в першій половині січня звернувся згаданий вище Чеботарьов. Оскільки йому потрібні були додаткові “ресурси” у вигляді “спортсменів” для протидії акціям протесту. І Крисін нібито на цю пропозицію погодився, хоча й планував відпочинок за кордоном. Він делегував управлінські повноваження своїм поплічникам: Сергію Чемесу (нині проходить у тому ж провадженні, що й Крисін у Дарницькому райсуді) та Павлу Бялаю (арештований, також фігурує в одному з кримінальних проваджень щодо Майдану). Після чого придбав собі сім-карту для розмов з-за кордону і полетів відпочивати.

Між тим, Чемесу та Бялаю за дорученням Чеботарьова 20-21 січня телефонує такий собі Роман Щінкин. І дає настанови: зібрати приблизно 400 “спортсменів” для блокування в’їздів на Київ. Аби спільно з силовиками не пропускати мітингувальників з регіонів на Майдан. Окрім того, на Київ з Харкова 20 січня висуваються тітушки з організації “Оплот” та їхній керівник Євген Жилін. Завдання у них були аналогічні – чергувати на в’їздах до Києва і не пропускати майданівців до столиці. Слідство стверджує, що переміщувалися по Києву тітушки у трьох автобусах, а блокували вони в’їзди на трасі Київ-Вишгород, Київ-Варшава та Київ-Одеса.

Попутно в районі метро “Бориспільська”, в лісі, приблизно 21 січня тітушки розбивають наметовий табір, який беруться охороняти поплічники Крисіна. Туди, за версією слідства, “спортсмени” мали звозити викрадених активістів. Туди ж їм завезли бити та охорону.

 фото ZN.UA

Ввечері 21 січня бійці Жиліна провокують сутичку із активістами в районі метро “Петрівка” (нині – “Почайна”). Туди підтягується Автомайдан. Але поки триває конфлікт, тітушки примудряються у вестибюлі метро викрасти людину – Владислава Іваненка. Його плутають з майданівцем, б’ють, силою тягнуть в один з автобусів. Після чого возять Києвом. В процесі Іваненка продовжують бити, намагаючись отримати від нього зізнання в участі у протестах. Попутно питають про те, хто і як фінансує Майдан.

Врешті, викраденого привозять до табору на “Бориспільській”. І допит продовжують уже там. В екзекуціях, за словами прокурора Донського, бере участь особисто Жилін. Питання ставлять ті ж самі: хто і як фінансує Майдан. І намагаються вибити з Іваненка зізнання про участь у протестах. Доходить навіть до телефонних дзвінків дружині. Однак під ранок його відпускають, так і не отримавши нічого. Слідство переконує: викрадений взагалі не брав участі у протестах, тітушки його банально переплутали з активістом.

Разом із тим, прокуратура запевняє: весь час, поки тітушки чергували на в’їздах до Києва, провокували конфлікт з Автомайданом, викрадали Іваненка – Крисін був із ними на зв’язку. Наказував слухатися Чеботарьова та обіцяв за це гроші. Але найцікавіше в цій історії з викраденням починається наприкінці. По своєму поверненні до Києва 22 січня, Крисін, за словами прокуратури, отримує за “оренду” тітушок $200 тис. Своєму поплічнику Чемесу з цієї суми він нібито передає $15 тис. Чемес, у свою чергу, зустрічається із своїми “колегами”, які організовували рядових “спортсменів”. І виплачує їм по $500. Плюс передає невстановлену суму для оплати цих “рядових”. Охоронці ж табору на “Бориспільській”, стверджує прокуратура, отримали за “роботу” по 800 грн.

Судячи з обвинувального акту, прокуратура також змогла отримати дані про телефонні дзвінки між тітушками. Однак більше деталей можна буде дізнатися, коли суд перейде до дослідження доказової бази. Але скидається на те, що це станеться не скоро.

Відвернути неминуче

Навіть після того, як апеляційний суд засудив Крисіна на 5 років тюрми, він та його адвокати не припинили тягнути час. І хоча вони наголошують, що ототожнювати клієнта й адвоката неприпустимо, можна говорити, що в даному випадку вони мають спільну ціль – дочекатися відставки судді. Адже в подальшому є шанс потрапити до більш лояльного служителя Феміди, а то й узагалі перевести справу до Шевченківського районного суду. Який уже давав умовне покарання за злочин. Теоретично, можна навіть сподіватися на повторення сценарію із справою Веремія: коли судові засідання закриють для суспільства під будь-яким приводом. Наприклад, через умовну загрозу життю та здоров’ю обвинуваченого.

Прокуратура каже: суддя Леонтюк могла б встигнути розглянути провадження за півроку, якби не було тривалого затягування суду.

“Повноваження судді спливають у вересні. Вона розглядає справу до своєї пенсії. Певно, провадження щодо Крисіна вона розглянути вже не зможе. Хоча, якби засідання відбувалися нормально, вона могла б встигнути за ці півроку. Навіть більше – теоретично вкластися у строки можна було навіть якби ми почали нормальні засідання по суті на початку липня”, – переконаний Олексій Донський.

Адвокат Євгенія Закревська, яка представляє родину Веремія у провадженні, переконує – жодного засідання не зірвали з вини суду, прокуратури чи потерпілих.

“Суддя призначає засідання досить часто. І очевидно націлена розглянути справу в розумні терміни – як це і передбачено КПК. Жодного разу не було зірвано засідання з вини потерпілих. Прокуратура також відповідально ставиться до цієї справи. Було буквально одне чи два перенесених засідання з технічних причин, які ні від кого не залежали”, – говорить вона.

Закревська переконана – неявки трьох адвокатів Крисіна, їх “неузгодженість” – це свідома стратегія для затягування справи.

 Крисін і його адвокат

“Три заяви про відвід, постійні неявки захисників Крисіна, незважаючи на їхню кількість. Їхня “показова” неузгодженість між собою. Відмови обвинуваченого виходити із камери, скарги на здоров’я, які не підтверджуються об’єктивними медичними даними. Все це гарні приклади використання процесуальних можливостей захисту для затягування справи. Так звані процесуальні диверсії. Очевидно, що власне правосуддю така поведінка явно шкодить”, – зазначає адвокат.

Попри те, що прокуратура звернулася до дисциплінарної комісії адвокатури, вплинути на ситуацію майже неможливо. Про це говорять і адвокати потерпілих, і держобвинувачення. Захисники ж Крисіна, очікувано, все заперечують. І в той же час постійно заявляють, що нібито родич судді Леонтюк приходив до Крисіна й намагався запропонувати йому “вирішити питання”. Втім, доказів на підтвердження цих слів поки не надавали.

Разом із тим, є інший важливий нюанс: нині суддя Леонтюк проходить атестацію. Чи краще сказати “проходила”. За інформацією джерел INSIDER, нині атестація “призупинена” з невідомих причин. Потенційно це може стати одним із факторів впливу на суд. Адже завдяки проходженню атестації зарплата судді може значно зрости – у 6-7 разів. І, відповідно, від розміру цієї зарплати залежатиме й пенсія, до якої судді лишилося трохи більше місяця.

Попри все, суд таки намагається продовжувати свою роботу. Найближче засідання призначене на 26 липня. Зважаючи на неявку адвокатів Крисіна, йому вкотре призначили безкоштовного захисника. Для зачитування останніх сторінок обвинувального акту, яких лишилося менше десятка. А далі суд має перейти до вивчення доказів і допиту свідків. Але можливостей для зриву судових засідань і у Крисіна, і його адвокатів достатньо. Питання в тому, чи вони ними скористаються.

Єгор Федорів, для INSIDER


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В листопаді минулого року Шевченківський районний суд виніс вирок в одній з резонансних справ Майдану – вбивстві журналіста В’ячеслава Веремія. За причетність до цього злочину, один із підозрюваних, Юрій Крисін, отримав умовний термін покарання. Таке рішення Феміди обурило активну громадськість, яка навіть спробувала піти за роз’ясненнями до судді Олега Лінника. Щоправда, щирих пояснень вони так і не отримали. Прокуратура ж досі намагається оскаржити вирок в апеляційному суді.

Але й не тут все, як хотілося б – на минуле судове засідання Крисін не з’явився, а Феміда дала дозвіл на його примусовий привід. В той же час, активісти знайшли його в дитячому відділенні Інституту Серця. Згодом вони ж їздили до будинку, де мешкає Крисін, аби “стимулювати” його ходити в суди. Що ж до прокурорів – то не апеляцією єдиною. У березні в Дарницькому районному суді Києва опинилася нове провадження. В якому фігурує уже знайомий нам Юрій Крисін. За перебігом справи стежить Insider.

Антитітушковий марш

“Скажіть, а що це за люди зібралися? Вони проти кого? Ну ви ж преса чи ні?” – питає чоловік передпенсійного віку у групи журналістів, яка стоїть біля входу до будівлі Дарницького вокзалу.

“То вони за кого чи проти чого? Проти тітушок? Організатора тітушок часів Майдану? А, то це проти Крисіна, виходить?!” – чоловік із розумінням киває головою і відходить трохи убік, поспостерігати за розвитком подій.

Тим часом, прямо навпроти виходу з вокзалу збирається близько 30 активістів різних “правих” рухів Києва. Вони зазначають: прийшли на “Марш проти тітушок”, оскільки хочуть упевнитися, що суд відбуватиметься адекватно. Також кажуть, що готові до зустрічі з тітушками Крисіна, якщо вони прийдуть.

“Після наших акцій нам почали приходити смс-повідомлення на телефони з погрозами. Але ми їх не боїмося! І раніше не боялися! Ми будемо продовжувати наші акції!” – говорить у мегафон один з організаторів. Перехожі й пасажири спиняються, з інтересом розглядають протестувальників і їх плакат, на якому написано: “Кожного ката чекає розплата”.

Із промовами вирішують не затягувати, невеличка колона швидко вирушає від вокзалу до будівлі суду. Мітингарі займають половину проїжджої частини й створюють затор, за що перепрошують у водіїв.

“Давайте поскандуємо! Крисіна – за ґрати! Крисіна – за ґрати!” – заводить людей хлопець із мегафоном.

Йому відповідають доволі мляво, але й цього вистачає для привернення уваги оточуючих: пасажири маршруток і трамваїв прилипають до вікон, перехожі дістають мобільні телефони й знімають фото та відео, продавці різного краму й продуктів, які сидять вздовж дороги, на кілька хвилин забувають про торгівлю. То тут, то там чути розмови про Порошенка, владу й погані суди. Колона, між тим, обходить парк перед будівлею, в якій мають слухати справу Крисіна.

“О, а де всі тітушки? Минулого разу їх тут людей 70 було. Пам’ятаю, підходимо – а вони тут в парку кучкуються. А сьогодні вони що, не прийшли?” – чується з рядів протестувальників.

Колона займає місце перед входом до суду. Шиплять феєри, на хвилину частина вулиці тоне у червоному, хімічному світлі. Мітингарі скандують “Слава Україні!” Їм підкрикують місцеві перехожі. За залізним парканом стоять нацгвардійці, які уважно роздивляються новоприбулих.

“Дякую, що ви прийшли! Такі акції, насправді, важливі. Як бачимо, цього разу тітушки Крисіна не з’явилися. Вони були тут минулого судового засідання, група підтримки, людей 70. Але, як виявилося, вони не готові йти на силовий конфлікт. І ми деяких із них потім знайшли. З частиною ми поспілкувалися після завершення суду. Ми знаємо, де їх набирають. Ми знаємо, хто їх набирає. Але. Важливо, аби Крисіна ніхто не чіпав, не заважав йому потрапити до будівлі суду. Наша ціль – справедливий вирок і адекватний суд!” – чулося з мегафону протестувальників.

Однак, ані у призначений час, ані пізніше, Юрій Крисін не потрапив до будівлі Феміди. Він просто не прийшов. Активісти почали потихеньку розходитися у своїх справах: хтось поїхав на інші судові засідання, хтось рушив пити каву, хтось – додому. Але і після цього Крисін не з’явився. Певно, що після минулого засідання, 5 березня, він вирішив не ризикувати. Тоді, нагадаємо, підозрюваного в організації тітушок під час Революції гідності, активісти проводжали із суду “коридором ганьби” до зупинки маршрутки, попутно закидаючи його снігом.

Загроза життю й бажання “закритого” суду

У новому кримінальному провадженні Юрію Крисіну інкримінують кілька злочинів. Перший пов’язаний, як не дивно, із викраденням людини 21-22 січня 2014-го. Щоправда, безпосередньо Крисін у цьому участі не брав. Однак, за версією прокуратури, він “здав в оренду” групу “своїх” тітушок іншій людині, допоки сам відпочивав на Мальдівах. За цей час його “підлеглі” встигли викрасти людину в районі ст.м. Петрівка у Києві (нині – Почайна), прийнявши її за майданівця. Згодом, як кажуть слідчі, викраденого вивезли в район ст.м. Бориспільська, де катували. Прокурори наполягають: Крисін знав про дії своїх “підлеглих”, оскільки підтримував із ними зв’язок і наказував виконувати вказівки “орендатора”. Тож йому інкримінують пособництво та підбурення до скоєння злочинів, пов’язаних із викраденням і катуванням.

Другий злочин – закидання 18 лютого 2014-го протестувальників на вул. Прорізній у Києві вибуховими предметами. Це відбувалося за кілька годин до того, як Крисін і група тітушок вбили журналіста В’ячеслава Веремія. Третій злочин – це перешкоджання акціям протесту все того ж 18 лютого із застосуванням “насильницьких методів” до протестувальників. Останнє, 4-те обвинувачення, стосується убивства Веремія, однак мова уже йде про іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні – Сергія Чемеса. За словами прокуратури, йому інкримінується майже ті ж дії, що й самому Крисіну. Однак його роль була меншою: за версією слідства, Чемес повалив журналіста, який намагався втекти від тітушок, на землю й чекав на “колег”.

За такими обвинуваченнями Юрій Крисін може отримати до 10 років реального тюремного строку. Тож не дивно, що ледь не від самого початку судових засідань він та його адвокати намагаються закрити судовий процес від громадськості. Власне, майже за тим самим сценарієм, що і у справі про вбивство журналіста Веремія.

“Так, він затримується. Я розумію, це було б правильно. Але ви що, хочете, щоб його там просто вбили на вулиці?” – емоційно говорить поліцейський, виходячи із зали судових засідань, де вже мав початися розгляд справи Крисіна. В приміщенні уже сидять прокурори, родичі загиблого журналіста і четверо адвокатів підозрюваних. Врешті, майже із півгодинною затримкою приходить суддя Любов Леонтюк. Щойно засідання починається – адвокати підозрюваного заявляють: він не прийде, оскільки нібито існує реальна загроза його життю та здоров’ю. Як наслідок, і сам Крисін, і його адвокати подали до суду низку клопотань. Їх суть зводиться до наступного: надати для Юрія Крисіна та його житла особисту охорону, перевести судові засідання у закритий режим, забезпечити участь Крисіна в цих засіданнях у режимі відеоконференції. У своїх клопотаннях Крисін посилався на недоторканість життя особи, скаржився, що останнім часом його переслідують численні громадські формування. Окрім всього, у листах до суду Крисін зазначав, що має низку хвороб і не хотів би, щоб дані щодо його здоров’я озвучувалися у відкритому судовому засіданні. Це також було однією з причин для закриття суду від громадськості. До всього, підозрюваний регулярно посилався на недоторканість життя та здоров’я людини.

Його адвокати, очікувано, клопотання підтримали. До всього, вони намагалися наводити факти, які на їхню думку, свідчать про реальні загрози життю їх клієнта. Серед усього названого: написи на паркані будинку Крисіна “Тут живе убивця” та “Крисіну бути в тюрмі”; траурна стрічка, яку активісти принесли Крисіну до дитячого відділення Інституту Серця; нібито погрози, які Крисін отримує в смс-повідомленнях. Але й це ще не все. Один з адвокатів прямо заявив, що на Крисіна готували замах.

“Мій клієнт уклав угоду з приватними детективами. На жаль, умови угоди такі, що я не можу розголошувати її деталей і назву агенції. Однак можу сказати, що вони отримали інформацію, яка свідчить, що на мого клієнта готували замах. До всього, свого часу прокурор Красножон (прокурор, який змінив кваліфікацію злочину Крисіна з умисного убивства Веремія на хуліганські дії, а згодом домігся його виходу з СІЗО – авт.) оголошував його в розшук, аби позбавити життя” – говорили адвокати. Прокурор Олексій Донський, який представляє у цьому провадженні державне обвинувачення, при таких словах щодо Красножона здивовано підняв брови. Адже слідство має багато питань і до цього прокурора, оскільки його дії, фактично, дозволили Крисіну уникнути жорсткішого покарання.

Слово взяли опоненти захисту.

“Знаєте, ви багато говорите про права людини на недоторканість життя. Але якби сам Крисін поважав це право, ми б зараз не брали участь у цьому засіданні” – стримано заявила дружина Веремія Світлана Кирилаш.

“Я вас прошу лише про одне. Я мати. Мати, – Катерина Веремій почала плакати, – Прошу суд про одне: щоб ця справа не потонула у брехні. Будь ласка, почуйте мене! Я ж мати!”

Прокуратура в особі Донського була категорично проти: і щодо того, аби продовжувати підготовче судове засідання без Крисіна, і щодо його клопотань підозрюваного та його адвокатів.

“Вважаю, що за відсутності підозрюваного ми не можемо розглядати ці клопотання. Також хочу зазначити, що у нас є факти, які свідчать про те, що Крисін ухиляється від суду. Зокрема, у нас є факти, які свідчать, що один з його адвокатів домовлявся, аби покласти Крисіна до Інституту Серця на обстеження у день розгляду апеляції. Тому я також прошу суд дозволити примусовий привід підозрюваного”, – зазначив Донський.

Суддя Леонтюк, заслухавши сторони, ухвалила: судовий розгляд перенести на 12:30 26 березня. Всі клопотання розглядатимуться лише у присутності підозрюваного Крисіна.

“Він (Крисін – авт.) дійсно не зміг пройти до суду, бо агресивно налаштовані молодики під судом вигукували: “Смерть Крисіну”. Він вирішив, що це загроза для його життя. Хоча обстановка у залі цілком нормальна була. Так, судовий розгляд буде емоційним, напруженим, але працювати можна. Звісно, що є питання до обвинувачення. Як в обвинувачення є питання до Крисіна. І він справді сьогодні планував прийти до суду, але не мав фізичної можливості. На апеляційний розгляд 19 березня він планує прийти, так”, – сказав у коментарі Insider адвокат Крисіна Євген Солодько.

“Події, які відбувалися минулого судового засідання – відео і фото – у відкритому доступі в інтернеті. Прокуратура їх бачила. Не вдаючись в деталі і не оцінюючи дії, можу прокоментувати це так. На кадрах присутня велика група осіб і Крисін. Але якби були наміри заподіяти підозрюваному фізичну шкоду – вони (активісти – авт.) могли це зробити. Така ж історія з лікарнею. Було багато осіб, але якби була фізична загроза від них – їм нічого не заважало її реалізувати. Однак вони цього не зробили. І це підтверджує те, що загроза життю Крисіна з їхнього боку відсутня”, – прокоментував заяви захисту прокурор Олексій Донський.

Поки що ж суд поставили на паузу. Якщо Юрій Крисін не з’явиться у наступне судове засідання, точніше його не буде вдома, коли його забиратимуть в суд прокурори, його мають оголосити в розшук. А після затримання – обрати йому запобіжний захід. Зважаючи на те, що великого бажання сидіти за ґратами у Крисіна немає, ми маємо всі шанси побачити його під час наступних судів – і в апеляції (оскільки там теж ухвалили рішення про примусовий привід), і в підготовчих засіданнях у Дарницькому суді. Питання лише в тому, наскільки комфортними для Крисіна стануть атмосфера в судовій залі і рішення Феміди.

Єгор Федорів, для INSIDER


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO