Теги Posts tagged with "ЄСПЛ"

ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини у вівторок, 18 вересня, ухвалив рішення застосувати «Правило 39» свого Регламенту – про невідкладні тимчасові забезпечувальні заходи щодо справи журналістки Радіо Свобода, головного редактора програми «Схеми» Наталки Седлецької та вказав уряду України, що він має «забезпечити утримання органів влади від доступу до будь-яких даних, наведених в ухвалі слідчого судді Печерського суду від 27 серпня 2018 року».

Про це йдеться в офіційному листі з Європейського суду з прав людини, отриманому зі Страсбурга редакцією Радіо Свобода ввечері 18 вересня.

Заборона на доступ до даних з телефону журналістки діє протягом місяця – до 18 жовтня 2018 року. Цей час дається захисту Наталки Седлецької для підготовки та направлення повної скарги до ЄСПЛ, яку суд розглядатиме «в пріоритетному порядку», йдеться у документі.

«18 вересня 2018 року суд […] в інтересах сторін та інтересах належного провадження у справі ухвалив рішення вказати уряду України відповідно до статті 39 Регламенту на те, що він повинен забезпечити, щоб органи державної влади утрималися від доступу до будь-якої інформації, що стосується заявника, зазначеної в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018», – сказано у рішенні ЄСПЛ.

Згідно з правилом 39 Регламенту ЄСПЛ, суд має право застосувати тимчасові забезпечувальні заходи щодо держав, які підписали Європейську конвенцію з прав людини. Такі тимчасові заходи застосовуються лише у виняткових випадках, коли суд, розглянувши всю необхідну інформацію, дійшов висновку, що заявник буде мати серйозний ризик незворотної шкоди у разі, якщо захід не буде застосовано.

«Фактично правило 39 – це наказ для уряду певної країни негайно вжити заходів, котрі унеможливили б настання непоправних наслідків від порушення прав людини», – пояснює адвокат журналістки Сергій Заєць.

10 вересня захист Наталки Седлецької звернувся до ЄСПЛ з проханням застосувати Правило 39 Регламенту, щоб убезпечити джерела антикорупційних розслідувань журналістки та очолюваної нею редакції програми «Схеми» від можливого розкриття.

У зверненні Наталка Седлецька просила зупинити збір Генеральною прокуратурою України інформації про дзвінки, СМС, місце перебування її мобільного телефону за 1,5 року, та змусити українську владу переглянути рішення суду, який видав санкцію слідчому на доступ до цієї чутливої інформації.

«Тепер генпрокурор [Юрій] Луценко має виконати рішення ЄСПЛ та не просто дати вказівку слідчому припинити збір інформації з телефонів журналістів, але й у разі, якщо така інформація була уже отримана – заборонити її аналізувати, а можливо, і знищити її. Така процедура є», – пояснює адвокат журналістки Сергій Заєць.

Він додає, що невиконання Генеральною прокуратурою вимог ЄСПЛ буде складно приховати. «Це досить серйозні політичні наслідки, за які багато кому доведеться відповідати особисто. Всім доведеться відповідати на дуже неприємні запитання – як так сталося, що Україна не виконала цю вимогу, якщо свобода слова є основоположною цінністю, на якій будується демократичне суспільство», – розповів адвокат.

«Рішення ЄСПЛ – дуже однозначне. Воно передбачає, що ніякої інформації – ні щодо пересування, ні щодо смс, ні щодо дзвінків журналістки у якийсь конкретний період не повинно бути надано слідству. Це конкретне рішення, воно є обов’язковим до виконання Україною та ГПУ зокрема. Європейський суд застосовує термінові засоби у крайніх випадках, коли мова йде про, наприклад, екстрадицію особи, якій загрожує смертна кара в її країні, або коли мова йде про вжиття якихось обов’язкових медичних засобів для того, щоб людини врятувати. І тому застосування правила 39 у справі Наталки Седлецької є дуже важливим для захисту прав журналістів, які працюють з джерелами інформації», – коментує рішення Людмила Панкратова, адвокат Інституту розвитку регіональної преси, яка входить до групи захисту Наталки Седлецької.

Над зверненням до ЄСПЛ для застосування правила 39 Регламенту суду працювала група експертів: Сергій Заєць, адвокат з ГО Регіональний центр прав людини, адвокатка Віра Крат, яка представляє інтереси журналістів програми «Схеми» в судах, Анатолій Попов, адвокат Наталки Седлецької, а також Людмила Панкратова, адвокатка з Інституту розвитку регіональної преси.

Раніше 18 вересня Апеляційний суд міста Києва фактично зменшив обсяг даних, що їх може отримати слідчий із мобільного телефону журналістки.

Суд в Україні дозволив отримати від оператора дати, час та місце перебування телефону Наталки Седлецької протягом 17 місяців у рамках дії певних базових станцій поблизу Національного антикорупційного бюро України.

Цьому передувало рішення суду першої інстанції, який дозволив Генпрокуратурі отримати доступ до дзвінків і смс-повідомлень журналістки з липня 2016-го по листопад 2017 року і до даних про місце розташування її телефону протягом цих 17 місяців.

Радіо Свобода висловило обурення цією ухвалою. Редакція програми «Схеми» виступила із заявою, в якій засудила тиск на Наталку Седлецьку.

Слідом із заявами про наступ на свободу слова і засудженням порушеного права журналістів на захист джерел виступили колеги по цеху, українські та міжнародні організації, серед яких, зокрема, «Репортери без кордонів», нью-йоркський «Комітет із захисту журналістів», Європейська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як ЄСПЛ трактує практику поліцейської провокації до злочину та використання агентів під прикриттям.

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб’єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому, вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», ЄСПЛ повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій. Суд повинен виходити з того, чи мали місце об’єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.

Так, навіть якщо в минулому заявник був притягнутий до кримінальної відповідальності, це саме по собі не є ознакою того, що він наразі здійснює будь-яку злочинну діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Константін та Стоян проти Румунії» від 29 вересня 2009 року).

Тісно пов’язаним із критерієм об’єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.

Пропонуємо для ознайомлення витяги із окремих рішень ЄСПЛ, розділивши їх при цьому на ті, якими було встановлено факт підбурювання з боку поліції, а відтак — порушення положень статті 6 Конвенції, та на ті рішення, якими вказаних порушень не встановлено.

Рішення ЄСПЛ, якими було встановлено факт підбурювання зі сторони поліції

  1. Рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (пункти 36, 38-39):

«36. Зокрема, у Конвенції немає положень, що забороняють використовувати анонімну інформацію на стадії розслідування кримінальної справи там, де характер злочину цього потребує. Проте подальше використання зазначеної інформації судом для встановлення вини особи — це інше питання (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Костовскі проти Нідерландів» від 20 листопада 1989 р. (Kostovski v. the Netherlands judgment of 20 November 1989, Series A no. 166, p. 21, p. 44))

  1. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції.

У цій справі необхідно визначити, чи вийшла діяльність працівників поліції за межі функцій негласних агентів. Суд зазначає, що уряд не стверджував, що втручання працівників поліції було частиною операції з боротьби з незаконною торгівлею наркотиками, яка була призначена санкцією судді та проводилася під його наглядом.

За таких обставин можна зробити висновок, що двоє поліцейських не обмежилися пасивним розслідуванням злочинної діяльності Тейксейра де Кастро, а навпаки, вдалися до спонукання вчинити злочин.

  1. Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  1. У рішенні від 5 листопада 2002 року у справі «Аллан проти Сполученого Королівства» № 48539/99, ЄСПЛ, посилаючись на прецедентну практику Верховного Суду Канади, вказав: «Чи зачеплене право зберігати мовчання в тій мірі, що виникає питання про порушення статті 6 Конвенції, залежить від усіх обставин конкретної справи. Деякі орієнтири в цьому відношенні вбачаються у рішеннях Верховного Суду Канади, …в яких право зберігати мовчання при обставинах, схожих з обставинами даної справи досліджувалось в контексті статті 7 Канадської хартії прав та свобод. У них Верховний Суд Канади висловив думку про те, що, якщо інформатор, який, імовірно, прагне порушити право обвинуваченого зберігати мовчання, не був очевидно державним агентом, слід піддати аналізу як відносини між інформатором та державою, так і відносини між інформатором та обвинуваченим: право зберігати мовчання буде порушене тільки в тому випадку, якщо інформатор діяв у якості державного агента в момент, коли обвинувачений робив свою заяву і якщо інформатор спонукав обвинуваченого зробити заяву. Чи може інформатор вважатись державним агентом, залежить від того, чи відбувся б обмін між обвинуваченим та інформатором за відсутності втручання влади, у якій формі і яким способом. Чи повинен вказаний доказ вважатись випитаним інформатором, залежить від того, чи була розмова між ним та обвинуваченим функціональним еквівалентом допиту, а також від характеру відносин між інформатором та обвинуваченим».
  1. Рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Ваньян проти Росії» № 53203/99 (пункти 47,49):
  1. Коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
  2. <….> Міліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення ОЗ. Суд тому приходить до висновку, що міліція спровокувала злочин. <…> Таким чином, втручання міліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.
  1. 4. Рішення від 5 лютого 2008 р. у справі «Раманаускас проти Литви»(пункти 67-74):

«67. Суд, щоб встановити, чи обмежилися A.Z. та V.S. лише «пасивним розслідуванням протиправної діяльності», повинен врахувати, що: у справі немає доказів, які б підтверджували, що заявник раніше вчиняв злочини, зокрема пов’язані з корупцією; як засвідчують записи телефонних розмов, заявник неодноразово зустрічався із A.Z. з ініціативи останнього (цей факт, очевидно, спростовує наведені урядом доводи про те, що правоохоронні органи жодного разу не тиснули на заявника і не вдавалися до погроз). Навпаки, через контакти, встановлені з ініціативи A.Z. та V.S., правоохоронні органи явно схиляли заявника до протиправних дій, хоча, крім чуток, не було об’єктивних доказів для припущення, що заявник займається незаконною діяльністю.

  1. Цих міркувань достатньо для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності.
  2. Статті 6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. Суд усупереч позиції уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.
  3. Оскільки доводи заявника не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурення не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов’язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з’ясувати, чи мало місце підбурювання.
  4. Суд зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв’язку з використанням моделі симулювання (див. п. 14), тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину. Із цією метою вони повинні були, зокрема, встановити причини, з яких було розпочато використання цієї моделі, ступінь співучасті поліції у вчиненні злочину та характер підбурювання чи тиску, який чинили на заявника. Ці вимоги є особливо важливими з огляду на те, що V.S., який представив A.Z. заявнику і, як убачається з матеріалів справи, відігравав значну роль у подіях, що спричинили передання хабара, ніколи не викликали як свідка у справі, оскільки місце його перебування не було встановлено. Заявник повинен був мати можливість надати свої доводи щодо кожної з цих обставин.
  5. <…> Однак зізнання у злочині, вчиненому внаслідок підбурювання, не може нівелювати ні факт підбурювання, ні його наслідки.
  6. Усвідомлюючи важливість розслідування злочинів та які з цим виникають труднощі, Суд визнав, що A.Z. та V.S. підбурили заявника до вчинення злочину, за який його було засуджено, і що немає підстав вважати, що він вчинив би його без їхнього втручання. З огляду на таке втручання та використання його результатів у кримінальному процесі судовий розгляд справи щодо заявника не мав ознак справедливості, які він повинен мати за змістом ст. 6 Конвенції.
  7. Отже, в цій справі мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  8. 5Рішення ЄСПЛ віл 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00 (пункти 135, 136):

«135. Європейський Суд нагадує, що необхідно встановлювати зрозумілу та передбачувану процедуру щодо здійснення слідчих дій так само, як і спеціального контролю, щоб забезпечити добросовісність з боку органів державної влади та дотримання належних цілей з боку правоохоронних органів. У даній справі міліцейська операція була санкціонована простим адміністративним рішенням структурного підрозділу, яке в подальшому проводило операцію. Як вбачається з матеріалів справи, в тексті цього рішення містилось дуже мало інформації щодо причин та цілей запланованої «перевірочної закупівлі». Крім цього, операція не перебувала під судовим контролем або яким-небудь іншим незалежним контролем. При відсутності повної системи перевірки під час проведення операції роль більш пізнього контролю з боку суду першої інстанції стає вирішальною.

  1. Європейський суд відзначає, що у суді першої інстанції були допитані тільки три свідки: Т., М. (товариш заявника, який був присутній при його затриманні) та мати заявника. Співробітники міліції, які проводили «перевірочну закупівлю», жодного разу не були допитані у суді, хоча сторона захисту просила, щоб їх допитали».
  2. 6Рішення від 10 березня 2009 року у справі «Биков проти Росії» № 378/02:

«У даному випадку судові органи вирішили, що оскільки В. потрапив до помешкання заявника за його ж згодою і не йшлось про телефонне або поштове спілкування, то оспорюваний запис розмови, зроблений дистанційно за допомогою радіопередавача, не порушував чинну нормативно-правову базу. На думку Суду, використання радіопередавача для дистанційного запису розмови між В. і заявником слід віднести, з точки зору характеру і ступеню втручання у приватне життя зацікавленої особи, до прослуховування телефонної розмови. Проте заявник зміг скористатись лише вкрай обмеженими або жодними гарантіями у ході провадження, внаслідок якого було постановлене і здійснене перехоплення його розмови із В. Зокрема, законне дискреційне повноваження, яке було надане державним органам для призначення перехоплення даної розмови, не було обумовлене жодними умовами і обсягом, а обставини здійснення цього повноваження також не були визначені; не було передбачено й жодних конкретних гарантій. Можливість для заявника розпочати судове провадження з метою визнання незаконною «перевіркову операцію» і клопотати про виключення її результатів із доказової бази як незаконно отриманих доказів не могли виправити згадані упущення. За відсутності конкретних і детальних правил застосування такої техніки нагляду проведення «перевіркової операції» не супроводжувалось належними гарантіями від різноманітних можливих зловживань. Отже, проведення згаданої операції мало ознаки свавілля і було несумісним із вимогами законності».

  1. Рішення від 2 жовтня 2012 року у справі «Веселов та інші проти Росії», № 23200/10, 24009/07 та 556/10 (пункти 103-106), в якому зазначається, що російська система, де перевірочні закупки та оперативні експерименти повністю віднесені до компетенції органів, що здійснюють оперативно-розшукові заходи, не відповідають практиці, що прийнята більшістю державами-членами. Суд вважає, що даний недолік демонструє структурну нездатність забезпечити гарантії захисту від провокації з боку поліції. Враховуючи такий сильний акцент на результатах секретних операцій та їх важливість для результату кримінального розгляду, національні органи влади повинні були гарантувати, щоб порядок, відповідно до якого призначались та проводились перевірочні закупки, виключав можливість зловживання повноваженнями, зокрема провокацію. Суд повторив вироблену в його практиці позицію, згідно з якою санкціонування проведення перевірочної закупки шляхом простого адміністративного рішення одного і того ж самого органа, який і проводить дану операцію, без будь-якого незалежного контролю, без необхідності обґрунтовувати проведені операції та практично без формальностей є, по суті, неналежним.
  2. 8. Рішення від 30 жовтня 2014 року у справі «Носко і Нефедов проти Росії» (пункти 54, 62):

«54. Європейський Суд також відзначав у своїй прецедентній практиці, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.

  1. Європейський суд також враховує, що міліція направила А. до заявниці не прямо, а через колишнього однокурсника заявниці і багаторічного колеги. Залученням Х. до негласної операції і поміщення заявниці в неформальне оточення, міліція в деякій мірі розраховувала на довіру заявниці до цієї особи і її бажання допомогти колезі. Таким чином, можна зробити висновок, що міліція не залишалася повністю пасивною і негласна операція включала, зокрема, певний елемент тиску на заявницю».
  1. Рішення від 2 грудня 2015 року у справі «Таранекс проти Латвії»(пункти 63, 65):

«63. Ніщо в матеріалах справи або в зауваженнях, поданих урядом, не вказує на те, що замовник мав судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати його у будь-якій попередній злочинній діяльності.

  1. Звертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що на відміну від того, що було зазначено урядом, виявляється, що не всі телефонні дзвінки та приватні зустрічі, в ході яких заявник нібито просив агента виплатити хабар відбулися за ініціативою або навіть наполяганням агента, а не заявника. Суд приділяє особливе значення події 18 грудня 2001 року, коли агент наполягав на очікуванні прибуття заявника, якого не було в офісі, а також відмовився отримати копію рішення від іншої особи та наполягав на обговоренні із заявником».
  1. Рішення від 26 травня 2016 року «Баннікова проти Росії» № 18757/06 (пункт 47)

«47. Проводячи розмежування між законним проникненням оперативного співробітника та підбурюванням до вчинення злочину, Європейський Суд повинен вивчити питання про те, чи змушували заявника до скоєння злочину. Він вказав, що відмова органів, які здійснюють слідчі дії, від зайняття пасивної позиції була здійснена для того, щоб їх дії асоціювались із поведінкою, яка передбачає їх ініціативу до вступу у зв’язок із заявником, для чого вони повторювали свою пропозицію, не дивлячись на первісну відмову заявника, наполегливо кваплячи його, піднімаючи ціну вище середньої (див. Рішення ЄСПЛ по справі «Малінінас проти Литви», пункт 37)».

Рішення ЄСП, якими встановлено, що підбурювання зі сторони поліції не було:

  1. У рішенні від 15 червня 1992 р у справі «Люді проти Швейцарії» Series A, № 238, № 73557/01 Суд констатував, що оскаржувана міра втручання ґрунтувалась на ст.ст. 171-в, 171-с Кримінально-процесуального кодексу Берну, який застосовується також і до попередньої стадії слідства, коли існують серйозні підозри, що правопорушення повинні відбутись у найближчий час. Суд підкреслює, що в даному випадку втручання було націлене на запобігання кримінальних правопорушень, яке, без сумніву, необхідне у демократичному суспільстві. Що стосується використання агента, то Суд дійшов висновку, що він не втрутився в особисте життя заявника, оскільки його використання стосувалось угоди із наркотиками та мало на меті арешт спільників.
  2. Рішенням від 6 травня 2003 р у справі «Секейра проти Португалії», № 73557/01 встановлено, що нема складу провокації з боку правоохоронних органів, бо ж громадяни А. та С. звернулись до співробітництва із слідчим департаментом поліції лише після того, як заявник (суб’єкт правопорушення) зв’язався з А. з метою організації поставки кокаїну до Португалії. З цього моменту А. та С. виступали як таємні агенти під наглядом слідчого департаменту із дозволу прокуратури країни.
  3. У рішенні від 6 квітня 2004 року у справі «Шеннон проти Сполученого Королівства», № 67537/01 зазначається, що не можна виключати того, що докази, отримані в результаті провокації, яка організована приватною особою, можуть зробити судовий розгляд несправедливим. Проте в даній справі немає підстав піддавати сумніву оцінку обставин, що була зроблена суддею суду першої інстанції або апеляційним судом: наявних доказів недостатньо, щоб можна було б говорити про справжню провокацію, або, в будь-якому випадку, навіть якщо в загальному сенсі заявника підштовхнули до здійснення злочину, то за постачання наркотиків він узявся сам із великою готовністю. Більше того, сам заявник на жодній із стадій розгляду справи — у судах Сполученого Королівства або Європейському Суді — не брався стверджувати, що докази його вини не були справжніми або не заслуговували на довіру. За цих обставин прийняття доказів до розгляду судом не призвели до будь-якої несправедливості при розгляді справи, і в даному випадку немає ніяких ознак порушення статті 6 Конвенції.
  1. Рішення від 24 червня 2008 року у справі «Мілінієне проти Литви», № 74355/01 (пункти 37,38):

«37. Ініціатива в даній справі мала місце з боку SS, приватної особи, який, усвідомивши, що заявник буде вимагати хабар з метою вирішення справи у сприятливу для нього сторону, звернувся до поліції. Згодом поліція звернулась до заступника генерального прокурора, який санкціонував симуляцію кримінально-караного діяння, надавши імунітет від кримінального переслідування SS в обмін на отримання доказів стосовно підозрюваного.

  1. Оскільки SS володів підтримкою поліції для суттєвого фінансового стимулювання заявника, а також наданими нею технічними засобами для запису розмови, є очевидним те, що поліція впливала на хід подій. Тим не менше, Європейський суд не вважає, що роль поліції була надмірною, враховуючи їх обов’язок здійснювати перевірки на скарги про вчинення злочинів, а також необхідність припинення руйнівних наслідків корупції серед суддів, у відповідності до принципу верховенства закону у демократичному суспільстві. Він також вважає, що поліція слугувала у якості визначаючого фактора. Вирішальною у даній справі була поведінка SS та заявника. У зв’язку із цим, Європейський суд визнає, оцінивши обставини справи, що поліція, так би мовити, «приєдналась» до злочинної діяльності, а не спровокувала її. Таким чином, дії поліції, скоріше, знаходились в межах оперативної роботи, а не були провокаційними, що призвело б до можливого порушення пункту 1 статті 6 Конвенції».

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

ЄСПЛ постановив виплатити Макаренку 10 тис. євро моральної шкоди

Європейський суд з прав людини присудив відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тисяч євро екс-голові Державної митної служби України Анатолію Макаренку.

Відповідне рішення опубліковано на сайті Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ),

Макаренко звернувся в ЄСПЛ зі скаргою на незаконний арешт у червні 2010 року. «У лютому 2009 року Макаренко підписав розпорядження про митне оформлення 11 мільярдів кубічних метрів газу, який, як згодом виявила міжнародна арбітражна група, був узятий в порушення договору від російсько-української газотранспортної компанії. Макаренку було пред’явлено звинувачення у нехтуванні службовими обов’язками… Він утримувався під вартою з червня 2010 року по липень 2011 року, коли Апеляційний суд звільнив його під зобов’язанням не ховатися. Він був визнаний винним у звинуваченнях в липні 2012 року і отримав умовний термін тюремного ув’язнення строком на чотири роки. Він був звільнений від кримінальної відповідальності в 2014 році», – йдеться в документі.

9_13

Суд постановив виплатити позивачеві 10 тис. євро нематеріального збитку, а також погасити 2 тис. євро судових витрат.

glavcom.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За останніми даними Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), більше половини скарг проти України пов’язані з подіями в Криму та на Донбасі. Серед заявників парадоксальним чином разом опинилися проросійські сепаратисти та українські добровольці.

Чому бійці добробатів скаржаться на Україну в ЄСПЛ? Як судові позови стають елементом гібридної війни? Чи є перспектива у справах “Україна проти РФ”, та які докази присутності російських військ на Донбасі вже зібрала Україна?

Заступник міністра юстиції, уповноважений з питань ЄСПЛ Іван Ліщина розповів “Українській правді” про стан українських справ у Страсбурзі.

УКРАЇНСЬКІ ДОБРОВОЛЬЦІ ПРОТИ УКРАЇНИ

– 4226 справ у ЄСПЛ стосуються подій у Криму та на Донбасі. З них лише 257 подано проти РФ. 908 – одночасно проти України та РФ, а проти України – майже 3000. Судячи з такої статистики, виходить якийсь когнітивний дисонанс: хто на кого напав?

– Мені важко зараз відповісти на запитання, що це за справи. Потрібно розуміти, як відбувається процедура: заявник звертається в ЄСПЛ із заявою, її реєструють. До того, як вона проходить комунікацію, ми про неї нічого не знаємо.

“Комунікація” – це коли суд прийняв усі документи, вивчив, чи достатньо їх для попереднього розгляду, а потім відправив уряду країни листа з копією заяви від заявника.

Тільки з цього моменту ми дізнаємося, що взагалі є якась справа.

До речі, з того, що надходить у ЄСПЛ, 90% суд фільтрує, визнає неприйнятним, далі воно не йде. Тобто зараз усе, що ми знаємо, це цифра – 4226 заяв. Більш глибоку інформацію дізнаємося, коли їх нам відправлять. Якщо відправлять.

– Про які конкретно справи можна говорити зараз, на четвертому році війни?

– Їх кілька десятків. Ми маємо 55 справ проти України та Росії, що пов’язані з подіями на Донбасі у 2014-2015 роках. Переважно це скарги українських добровольців, які потрапили в полон під час Іловайської трагедії. Над ними знущалися, їх катували, здебільшого, колаборанти, але були й російські військові, представники ФСБ, ГРУ…

– Виглядає якось дивно, що українські добровольці скаржаться в цьому випадку на Україну.

– В адвокатів є така тактика – подавати, у тому числі, проти України, яка, відповідно до практики ЄСПЛ, має позитивні обов’язки з захисту своїх громадян.

Звісно, ці добровольці не кажуть, що Україна їх катувала чи тримала під вартою. Вони вважають, що влада не провела ефективне розслідування катувань, не зробила все, що від неї належало, щоб якомога швидше звільнити з полону.

Але це – їхня позиція. Ми у відповідь пояснюємо, що насправді відбувалося: країна робила все, що могла, задля звільнення.

Ще в нас нещодавно зайшли кілька скарг осіб, яких катували у Слов’янську в 2014 році, коли там був Стрєлков (колишній лідер бойовиків на Донбасі, екс-кадровий ГРУшник РФ Ігор Гіркін – УП).

Є одна справа, що стосувалася вбивства бойовиками людини в Краматорську, коли місто не контролювала наша влада. Ця заява також проти України та Росії щодо ефективного розслідування.

Ми також надіслали уточнюючий запит до ЄСПЛ щодо кількості справ, поданих проти України, проти Росії та тих, де відповідачем є обидві держави одночасно. Наразі ЄСПЛ на цей запит не нам ще не відповів.

– Чи багато скарг проти України надходить саме з окупованої частини Донбасу?

– Є сім від осіб, які проживають у Донецьку. Вони стосуються невиплати пенсій у 2014 році. Є ще вісім випадків, коли так звані “ополченці” подали позов проти нашої держави щодо їхнього затримання під час бойових дій.

Були деякі затримки з передачею їх до суду, питання законності затримання й таке інше. Усі ці особи вже перебувають за межами України. Їх розміняли на українських заручників, після чого “ополченці” звернулися в ЄСПЛ.

– Деякі експерти вважають, що позови проти України – це елемент гібридної війни. Наскільки це відповідає дійсності?

– Якщо повертатися до цифри 4226, яку озвучив президент ЄСПЛ, то, повторюю, наразі не можна говорити конкретно про ці скарги. Ми не знаємо, чи є серед заявників громадяни України та скільки їх. Чи то громадяни Росії, чи то юридичні, чи то фізичні особи.

Але, дійсно, у мене є інформація від українських спецслужб, що російські спецслужби готують такі масові подання. Вони вимагають, наприклад, від громадян, які виїжджають до РФ на постійне проживання, писати заяви до ЄСПЛ проти України з різних причин.

Тобто таку роботу ведуть. На наш погляд, вона є очевидним порушенням Європейської конвенції . З боку РФ, це, фактично, глобальне зловживання правом.

Є також чотири справи проти України. Їх подали родичі осіб, які загинули під час падіння літака рейсу МН17 у липні 2014 року. Заявники проживають у Німеччині. З ними працює німецький адвокат, у якого є зв’язки з російськими компаніями.

Заяву сформулювали так, що провина України нібито полягає в тому, що вона дозволила цивільним літакам пролітати над своєю територією. На сьогодні рішення немає, будемо дивитися, що скажуть у ЄСПЛ.

ЕФЕКТИВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗАМІСТЬ ОКУПАЦІЇ

– Чи є якийсь вдалий для України приклад завершення слухань у ЄСПЛ у зв’язку з подіями на Донбасі?

– Є одна дуже важлива для нас справа, яку ми виграли, – “Хлєбік проти України”.Заявник перебував за ґратами, з початком бойових дій він опинився на контрольованій території, при цьому всі матеріали його справи були на окупованій.

Долею Хлєбіка мав займатися Апеляційний суд. Але його спочатку взагалі не було, до того ж, не було доступу до матеріалів. Хлєбіка звільнили з застосуванням “закону Савченко”. Тобто так вийшло, що він відсидів весь той строк, на який його засудили в першій інстанції, без розгляду апеляції.

На це він скаржився у ЄСПЛ. Але суд, фактично, встановив, що частину Луганської області, на якій залишилися матеріали справи заявника, Україна не контролює, і що Україна зробила все можливе для того, щоб поновити матеріали справи для цілей апеляційного розгляду.

– У Європейському суді зараз п’ять міждержавних справ “Україна-Росія”, пов’язаних з агресію РФ. Чи були подібні прецеденти?

– Узагалі ЄСПЛ – він про справи громадян проти держав. Суд захищає окремих осіб від свавілля держави. Але є така процедура, як міждержавна скарга у зв’язку з порушенням прав людини. Таких за всю історію суду було небагато – 23: п’ять із них наші, проти Росії.

Раніше була, скажімо, справа “Кіпр проти Туреччини” щодо захоплення Північного Кіпру. Для нас це – один із важливих маяків, на який ми орієнтуємося.

Були дві справи Грузії проти РФ. По одній уже є рішення щодо масового висилання грузинів з території Росії під час війни 2008 року. Друга скарга стосується порушення прав людини на території, яку Росія захопила протягом цієї війни. Її мають розглядати цієї весни.

Якщо повертатися до судового розгляду “Кіпр проти Туреччини”, він дуже довго тривав. Рішення ухвалили в 2001-му, а рішення щодо компенсацій на користь Кіпру – у 2015 році. Зараз ведуть переговори щодо порядку сплати.

– Навряд чи це можна назвати райдужним прикладом для України. Чи є взагалі сенс витрачати стільки сил та часу на боротьбу з РФ саме в ЄСПЛ?

– Слухайте, наше головне завдання – встановити факти порушення прав наших громадян. Якщо можливо, максимально отримати компенсацію. Це зрозуміло.

Є дуже важлива політична мета – встановити відповідальність РФ за те, що відбувається в ОРДЛО і Криму. Якщо суд це визнає, то це буде, фактично, визнання окупації з боку РФ.

Це вже буде рішення міжнародного суду, не публікації у ЗМІ чи твердження з боку політиків. Це не буде український закон, який розповсюджується тільки на територію України. Це буде встановлений міжнародним судом факт, який уже не треба доводити.

А яким чином його використовувати – хай визначають дипломати й політики.

До речі, слова “окупація” Європейський суд не використовує, це термін з міжнародного публічного права. Замість нього в ЄСПЛ є своє поняття – “ефективний повний контроль”.

Для них цікаво встановити факт такого контролю над територією, визначити відповідальність цієї держави за порушення прав людини на цій території.

ПЛАН А, ПЛАН В, ПЛАН С

– Які основні порушення зі сторони Росії зафіксувала Україна під час подій у Криму та на Донбасі?

– У нас дві великі справи по Криму та три по Донбасу. У чомусь більшість із них схожі. Ми скаржимося на незаконне утримання під вартою, катування, вбивства та зникнення громадян, порушення права власності. Це стосується кримськотатарських та українських активістів, військових.

Тут також незаконне обмеження свободи слова, мирних зібрань. Фактично, кримчанам нав’язували певну позицію та спотворювали їхню думку.

Ми також доводимо, що РФ отримала повний контроль над Кримом у ніч з 26 на 27 лютого, а не після проведення “референдуму” та ухвалення “конституційного закону”, як це стверджує РФ. Це принципова для нас позиція.

У випадку з Кримом нам дещо легше довести факт юрисдикції РФ на півострові навесні 2014-го, тому що навіть Путін визнав, що “зеленими чоловічками” були російські військові.

Щодо Донбасу, то, як стверджує Росія, “ихтамнет”. Фактологічно нам важче довести протилежне, але ми це робимо.

– Є якась певна стратегія?

– З практики Європейського суду, яка досить довго розвивалася, ми вибрали ті критерії, за якими судді визнавали факти ефективного повного контролю.

Наявність військових держави-агресора – дуже важливий фактор.

Але з іншого боку, була одна справа – “Чігаров проти Вірменії”. ЄСПЛ встановив факт контролю Вірменії над Нагірним Карабахом без наявності військових, тобто суд не зміг встановити беззаперечний факт наявності військових, але підтвердив, що політичний, економічний, культурний простір Карабаху Вірменія контролювала.

Так, у нас є “план А”, “план В” і “план С”. Але головна мета – довести наявність російських військ на Донбасі.

– Яким чином?

– Ми зібрали великий об’єм свідчень від людей, які на власні очі бачили російських військових. Зібрали свідків, які надають фото- та відеоматеріали або підтверджують справжність відео з інтернету з російськими військовими, що потрапили в полон.

– Чи може це бути доказом у суді?

– Далі… Український Генштаб нам надав дійсні російські документи, захоплені протягом  війни. Ми зібрали всю можливу інформацію щодо захоплення російської зброї. Є дані від Головної військової прокуратури – записи розмов військових та відповідні експертизи, що доводять їх справжність.

У нас є також кримінальні справи, які розслідувала, наприклад, Нацполіція у Слов’янську. Відразу після відходу Гіркіна дуже велику роботу в місті провели харківські слідчі.

У нас є свідки, які розповідали, як РФ намагалася розхитати ситуацію в Харкові, Одесі, Запоріжжі, як російські емісари роздавали гроші, організовували “Антимайдан”.

За допомогою СБУ та волонтерських організацій ми розкрили всю систему “відпускників” і “волонтерів” , яку організовує ФСБ, щоб надавати кадри для “армійських корпусів” в ОРДЛО.

Потім у нас є інформація, дуже детальна, від Прикордонної служби щодо обстрілів нашої території з боку РФ. Ми також звернулися до відомих інтернет-волонтерів Bellingcat.

Усе це оформлено юридично правильними свідченнями, даними під присягою. Також у нас є інформація від українських груп волонтерів. Крім усього цього, є ще дуже багато доказів.

– На якій стадії перебуває розгляд скарг від України до Росії? Які в нас шанси виграти ці справи?

– Як будь-який юрист, шанси України я оцінюю обережно. Але, мені здається, ми зробили все можливе, щоб довести, що саме РФ контролює ОРДЛО.

Щодо стадії – зараз дещо сповільнився розгляд. Розглядається питання про передання справ від палати семи суддів до палати сімнадцяти суддів. Напевно, вони це мали зробити ще рік тому. Але в них є свої бюрократичні процедури.

Наразі ми очікуємо відповідь РФ на наші останні подання з доказами. Після цього вже технічне питання – чи ми будемо відповідати на те, що росіяни направили, чи будемо вимагати розгляду по суті цих питань уже в відкритому засіданні.

ДОКАЗІВ АГРЕСІЇ РФ БІЛЬШЕ, НІЖ У ГРУЗІЇ

– З огляду на дії, заяви, поведінку Кремля та геополітичну ситуацію, багато скептиків вважають утопічною ідею довести присутність військ РФ на Донбасі.

– Особисто я не вважаю таку ідею утопічною. Як юрист, який перебуває всередині процесу, можу сказати, що ми зібрали матеріалів набагато більше, оформили їх набагато краще, ніж це зробили, скажімо, грузини по своїх справах.

Для порівняння: грузини надали 18 свідків, ми – вже близько 100. І це тільки по Донбасу. По Криму ще 50. Кількість відео, якість свідчень дає впевненість, що ми переможемо.

Нам не важливо довести присутність конкретного Васі Пупкіна з автоматом на окупованій території. Нам треба загалом довести присутність військ РФ, контроль росіян над колаборантськими військовими формуваннями, місцевою адміністрацією та економічний контроль.

Є такий Назаров (Сергій Назаров, заступник міністра економічного розвитку РФ УП), який насправді є “прем’єр-міністром ОРДЛО”. Він організовує всі економічні процеси, що там відбуваються. Він давав інтерв’ю Вloomberg, у якому фактично визнав, що Росія контролює частину Донбасу.

– Хто збирає докази для ЄСПЛ?

– Юристи секретаріату. Цього року окремо ми створили Управління міждержавних справ, до цього це був відділ. Включаючи мене, нас зараз десь десять чоловік. Плюс нам дуже допомагають представники Міністерства юстиції на місцях. Загалом десь 30 осіб.

Це управління будемо розширювати. У ньому зараз молоді хлопці та дівчата, після університету. У них очі горять, хочуть працювати. Виросли з них такі “зубасті піраньї”. Навіть якщо я в подальшому піду з цієї посади, вони продовжать рвати Російську Федерацію самі. Великі молодці.

– Наскільки тісно ваша робота пов’язана зі спецслужбами?

– Ми принципово відійшли від отримання секретної інформації, бо вона нам не допомагає. Що ти будеш з нею робити, направиш у Страсбург? Розсекретити її дуже важко. Тому ми збираємо інформацію з відкритих джерел.

Спецслужби нам, звісно, допомагають. Дають доступ до баз даних. Але, якщо ви маєте на увазі фізичний захист наших людей, такого немає. Працюємо без охорони.

– Зараз Україна на четвертому місці за кількістю справ у ЄСПЛ. Минулого року вона була першою. Чи не є це вироком правовій державі?

– Біля нас (у рейтингу – УП) розташовані Румунія, Італія. Для них це не є вироком. Зверніть увагу, що дійсно в якийсь момент у нас було 18 тисяч скарг. З них 12 тисяч об’єднали у справу “Бурмич та інші проти України”.

Але це все справи, які стосувалися невиконання судових рішень. Звісно, це порушення прав людини. Але це було досить технічне порушення прав людини, тобто державі не вистачало фінансів, щоб сплатити за тими чи іншими програми.

Протягом 2011-2013 років було розбалансування між парламентом та урядом, коли Верховна Рада ухвалювала закони щодо додаткових соціальних пільг, а уряд не закладав для цього гроші в бюджет.

Тобто масово чорнобильці, діти війни йшли до судів, отримували позитивні для себе рішення, але гроші в Пенсійному фонді від того не з’являлися.

Повторюю, це порушення, але це не катування, я вибачаюсь. ЄСПЛ сказав, що всі ці порушення ми маємо вирішити. Ми над цим працюємо, сподіваюся, за рік-два вирішимо.

З іншого боку, згідно з інформацією, яка була в ЗМІ, з семи тисяч справ сьогодні більше половини стосується, власне, АТО. Виходить, якщо б не було анексії Криму, війни на Донбасі, у нас було би близько трьох тисяч справ.

Це нормальна кількість для європейської країни. На 40 мільйонів населення – плюс-мінус нормальна цифра.

Євген Руденко, УП


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Міністерство юстиції почало процес стягнення в судовому порядку понад 1 млрд грн коштів, які були виплачені державою за рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), з компаній, установ та осіб, які своїми діями призвели до порушення прав громадян чи бізнесу.

Про це сьогодні в ході прес-конференції повідомила перший заступник Міністра юстиції Наталія Бернацька.

«Ми спрямували найбільші справи до судів, щоб у рамках діючого законодавства знайти можливість повернути кошти, які були виплачені з державного бюджету в рамках виконання рішень Європейського суду з прав людини. Ми йдемо війною проти олігархів та чиновників, які порушили права громадян на суму близько 1 млрд грн. Ми маємо повернути ці кошти у державний бюджет з метою використання для забезпечення виплат громадянам, які не отримували соціальні виплати в часи Януковича», – наголосила перший заступник Міністра юстиції.

За її словами, 90 відсотків рішень ЄСПЛ стосуються невиконання рішень національних судів щодо соціальних і пенсійних виплат.

«Сьогодні законодавство в цій сфері недосконале. Ми плануємо його вдосконалити, щоб у кожній справі, щодо якої є рішення суду, ми разом з правоохоронцями мали інструменти для того, щоб знайти винних і стягнути з них кошти. Ці гроші підуть соціально незахищеним групам, які найбільше постраждали в часи Януковича, коли їм надавали пільги, а потім ці кошти не сплачували, бо в бюджеті грошей не було. Це найяскравіший випадок популізму в історії нашої держави, за який ми зараз розплачуємося. Цей проект вже готовий і ми сподіваємося, що на наступній сесії парламенту він буде прийнятий», – зауважила Наталія Бернацька.

Вона наголосила, що у ситуація з виплатами за рішеннями ЄСПЛ у 2014 році була критичною, оскільки за період перебування при владі Януковича накопичилася велика кількість боргів.

«Завдяки нашій послідовній позиції цю ситуацію вдалося радикально змінити. За цей період Комітет міністрів Ради Європи визнав, що виконання нами рішень відбувалося не лише за фактом виплат, а й вирішувалися системні проблеми. 125 справ, які стосуються великої кількості громадян, було закрито минулого року. На виконання рішень ЄСПЛ за останні 10 років було сплачено 1,8 млрд грн, а за період з 2014 по 2017 роки – 1,5 млрд грн. Це свідчить про те, що у цей період часу нам вдалося не лише погасити всі заборгованості, які були на той момент. Наразі ми не маємо прострочених боргів за рішенням ЄСПЛ. Все виконується вчасно – в рамках 3 місяців після винесення рішення», – поінформувала присутніх перший заступник Міністра юстиції.

Вона також додала: Міністерство юстиції у період з 2014 по 2017 рік подало до Генеральної прокуратури 823 заяви, які стосуються скарг на суму понад 85 млн грн і зачіпають інтереси майже 2000 осіб.

«Правоохоронні органи встановлюють чи була вина конкретної особи у тому, що ЄСПЛ виніс своє рішення. На сьогодні ще 722 такі заяви Мін’юсту розглядаються в Генеральній прокуратурі. Вони стосуються 5300 осіб, щодо яких буде встановлюватися провина в порушенні прав з боку конкретних компаній, установ чи осіб», – заявила Наталія Бернацька.

Заступник Міністра юстиції Сергій Шкляр у свою чергу повідомив, що Мін’юст подав 3 позови до судів проти компаній і структур, через дії яких ЄСПЛ прийняв рішення про виплату компенсацій.

«Один з них поданий у Господарський суд Луганської області, відповідачем в якому є ПрАТ «Линік». Це позов, який виник з виконання рішення з  ЄСПЛ, за яким була здійснена виплата 27 млн євро з державного бюджету. Сума позову з урахуванням відсотків становить 705 млн грн. Вчора відбулося підготовче засідання у цій справі. Мін’юстом було подано клопотання про накладення арешту на майно відповідача, щоб мати можливість виконати це рішення в майбутньому. Також були подані клопотання про залучення правоохоронних органів до участі в процесі», – сказав заступник Міністра юстиції Шкляр.

За його словами, наступна – справа компанії «East/West alliance limited», яка цікава тим, що збитки завдані державним органом – податковою міліцією.

«Іноземному інвестору були завдані збитки на  5 мільйонів євро через неправомірний арешт майна. Літаки компанії були визнані безхозними і продані. Ми звернулися до суду, щоб відшкодувати виплачені кошти. Перше засідання в цій справі пройде завтра», – зауважив він.

Третя справа стосується невиконання судового рішення про задоволення позову ТОВ «Золотий мандарин ойл» до ПАТ «Київенерго» про повернення мазуту вартістю 54,2 млн грн, який перебував на зберіганні останнього. Цього здійснено не було, що і стало підставою для звернення до ЄСПЛ».

Наталія Бернацька додала: для Мін’юсту дуже важливо, щоб ці справи стали першими переможними кроками в поверненні коштів, які були сплачені за рішеннями ЄСПЛ. Вона звернулася до громадськості із закликом допомогти здійснювати контроль за цими справами та до правоохоронців із закликом долучатися до судових справ.

«Ми направимо звернення до Генпрокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро із закликом вступати в ці справи у якості третьої сторони. Ми маємо разом захистити державні інтереси і повернути кошти в бюджет», – резюмувала Наталія Бернацька.

Фотогалерея:

https://minjust.gov.ua/galleries/pres-konferentsiya-regresni-pozovi-minyustu-schodo-vidshkoduvannya-splachenih-derjavoyu-koshtiv-v-ramkah-viplat-za-rishennyami-espl-kiiv-23-sichnya-2018-roku

Презентація

minjust.gov.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Скарга співака пов’язана з використанням його зображення у фільмі “Дублер”.

Російський співак Стас Михайлов подав скаргу на Росію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), і вона була недавно прийнята.

Інформація про це розміщена на офіційному сайті суду.Повідомляється, що скарга артиста пов’язана з фільмом “Дублер” з Олександром Реввою в головній ролі.

Ще у 2013 році, коли фільм тільки вийшов у прокат, артист звернувся в Останкінський суд Москви і зажадав від прокатника “Каропрокат” 10 млн руб. замість компенсації за використання його зображення.

Однак тоді співак суд програв. Зрештою, більше року тому артист вирішив добиватися справедливості в ЄСПЛ і подав туди скаргу, яка по факту була прийнята.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO