Об этом сообщает движение “Солидарность” на странице в Facebook, опубликовав фото с места пикетов.
Как видно на снимках, пообщаться с активистами подходили сотрудники правоохранительных органов, однако, по словам последних, обошлось без задержаний.
“Российская военная агрессия в Украине — безумство чекистской нечисти во власти”, “Война с Украиной — преступление и позор России”, “Российская армия — “зеленые человечки”, российский флот — “морские разбойники”. Гордиться нечем!” “Путин – это война!” — гласят надписи на плакатах активистов.
Как передает “Кавказский узел“, пикет в поддержку Украины провели также в Волгограде, он длился с 14 до 16 часов в районе Центрального рынка. Активисты стояли с плакатами “Путин, оставь в покое Украину!”, “А на войну деньги есть?”, “Война с Украиной – безумие нашей власти”, “Доктора в Кремль!” и другими.
Я живу в Одессе. На днях всей семье посмотрели одно ваше политическое ток-шоу на канале «РТР-планета». Сначала было смешно смотреть и слушать этот бред, потом стало грустно, а потом страшно.
К концу передачи мы поняли одно: ВАС реально готовят к войне, ВАС ВСЕХ готовят к тому, чтобы вы поддержали военную интервенцию на нашу территорию. Такого обилия лжи и переворота фактов мы еще в жизни не видели. Как можно верить в этот бред, идущий из уст ваших ведущих и политиков?
Вы каждый год сотнями приезжали к нам на море. Вы сидели здесь месяцами, потому что у нас дешевле и вам это нравилось. Вас никто не обижал, вы прекрасно находили общий язык со всеми местными жителями и не считали нас «бандеровцами» . Почему же сейчас, вы так поменяли свое отношение к нам? Мы что, за несколько месяцем так изменились?
Или вам настолько «промыли» мозги, что вы уже не оцениваете ситуацию реально?
Скажите, разве мы неправильно выгнали Януковича? Разве вы считаете его нормальным президентом? Вы бы себе такого хотели???
Безусловно, у нас в стране масса проблем, в том числе и неадекватные придурки, впрочем, как и в любой другой стране. Но это не есть массовое явление. Почему Ваши СМИ берут единичные случаи и факты, и выставляют их как систему и массовость? Мы – нормальные, миролюбивые люди.
Наши солдаты в Крыму даже не смогли выстрелить в ваших солдат, потому что у нас это просто не укладывается в голове. Но, посмотрев ваши передачи, я понимаю, что ваши – выстрели ли бы, и будут стрелять, если им дадут такую команду, и вы все их в этом поддержите, потому что вы «зомбированы», вы не анализируете, не читаете и не хотите видеть и слышать правду.
Я не буду говорить о других «спорных» регионах Украины, я там не был, но я скажу точно, что Николаевская, Херсонская и Одесская области в абсолютном большинстве своем не хотят видеть здесь Россию. Поэтому, если вам скажут, что эти области просят о российской защите, знайте, это – очередная ложь. Масса наших друзей и знакомых точно такие же и так же думают. Мы похожи на людей, которых надо защищать?
Люди, включите, наконец, мозги !
Помните, если начнется война, она будет и на совести каждого из вас. Потому что южные области, как Крым, вы не захватите.
Спасибо каждому русскому человеку, который меня услышит и призадумается.
Россия подтягивает в район Ингушетии войска, где бунтуют люди из-за территориальных вопросов с Чечней.
Об этом сообщил в Facebook координатор группы “Информационное сопротивление”, военный эксперт Константин Машовец.
Он намекнул, что на Кавказе снова разгорается серьезное противостояние, раз Москва отправляет войска туда.
“Если вспыхнет в очередной раз на Кавказе (военный конфликт)… Кремлю явно станет “не до гундяевских прихотей”. Между тем, по нашим данным в сторону Ингушетии стягивают подразделения Сухопутных войск ВС РФ, в частности из состава Южного военного округа”, – написал Машовец.
Від кінця минулого року Збройні сили України начебто «звільнили» щонайменше десяток селищ та містечок неподалік лінії розмежування. Серед них: Південне, Катеринівка, Золоте-4 та інші.
Новини про черговий жовто-блакитний прапор над сільрадою жваво транслювалися офіційною владою, загальнонаціональними телеканалами та онлайн-медіа. Проте називати такі події «звільненням» чи «визволенням» не зовсім коректно.
Насправді ці населені пункти розташовані в «сірій зоні», тобто на нейтральній території. Офіційно ми їх ніколи не втрачали.
«Українська правда» розповідає, що таке «сіра зона», чим відрізняється звільнення від взяття під контроль, і чому подібних «перемог»” побільшало останнім часом.
Що таке «сіра зона»?
Поняття «сіра зона» з’явилося у 2014 році після підписання Мінського протоколу. Це нейтральна територія по обидва боки від лінії фронту.
У Мінських домовленостях та розпорядженні Кабінету міністрів є перелік населених пунктів, по яких проходить лінія розмежування, відповідно, котрі розташовані в «сірій зоні». Юридично всі вони підконтрольні Україні, фактично – не завжди. У частині селищ немає не тільки представників української влади, а й адекватних умов для життя. В інших навпаки стоять українські блокпости, присутня армія.
Також від лінії відраховується відстань, на яку відводять озброєння сторони конфлікту за умовами «Мінську-2». Для кожного виду озброєння є певні кілометражі. Приміром, на 50 км – розведення артилерії калібру від 110 мм і вище, на 70 км – «Гради».
У теорії відведення озброєння має стабілізувати ситуацію, а потім – вирішити конфлікт. У реальності цей процес затягнувся.
Про відведення важкого озброєння штаб АТО, який з 30 квітня припинив свою діяльність, заявляв ще в березні 2015-го. Проте з нюансами: бійцям залишили важке піхотне озброєння на випадок наступу.
Нині спеціальна моніторингова місія ОБСЄ щомісяця фіксує порушення відведень з обох боків. Наприклад, у звіті за 17 вересня йдеться, що за двотижневий період 56 з 93 розташованих з порушенням одиниць містилися в непідконтрольних Україні районах.
Як живуть люди в «сірій зоні»?
Мешканці містечок і селищ, чиї будинки стоять на смузі, потрапили в правову пастку. Протягом довгого часу жодна зі сторін не брала їх під свій контроль.
Як наслідок, у цих населених пунктах немає місцевої влади, правоохоронних органів, медичної допомоги, часто – електрики, вугілля і продуктів. До всього, час від часу ці території підпадають під обстріл, туди заходять диверсійні групи.
«У сірій зоні люди розраховують лише на себе і виживають, як можуть. Немає гарантій, безпеки. Вони розраховують на милість озброєних людей, як з нашого, так і з протилежного боку. Якщо є нормальні людські відносини – виживати можна, якщо до людей ставляться погано – таке буває і з нашого, і з ворожого боку – тоді життя людей перетворюється на пекло», – розповідає активіст благодійного фонду «Восток SOS» Костянтин Реуцький.
«У Південному раніше школярі ходили в школу в Горлівку, бо туди ближче. Хтось ходив на роботу в Торецьк. Бойовики іноді заходили в селище, спілкувалися з місцевими», – розповідає прес-офіцер 24-ї ОМБр Назар Ільницький, чия бригада зайшла в селище Південне Донецької області у травні 2018 року.
Чим відрізняється «взяття під контроль» і «звільнення» населеного пункту?
«ЗСУ звільнили з кінця 2017 року п’ять населених пунктів на Донбасі»;
«4 роки сірої зони – позаду»: Українські військові повністю звільнили Золоте-4» – це заголовки сюжетів українських національних телеканалів, проте вони не зовсім коректні.
Золоте складається з 5 частин, із них Золоте-5 залишається окупованим
Території «сірої зони», як і раніше, згідно з Мінськими угодами, перебувають у зоні відповідальності України. Ми їх не втрачали, тобто ці території не вважалися окупованими, і військові не можуть їх звільнити, лише взяти під контроль.
За словами Реуцького, протягом кількох років активісти доставляли гуманітарну допомогу в Катеринівку і Золоте-4 ще до взяття під контроль. Вогневі позиції українських військових також давно розташовувалися на околицях міста. Жителі Золотого працювали на підконтрольній території, їхні діти ходили там у школу – усе це не змінилося і після спецоперації.
Зараз військовики облаштували позиції подалі, винесли їх за місто, але покращення тактичного розташування було подано як «звільнення» Золотого-4.
Хто ухвалює рішення про спецоперацію, і як вона відбувається?
Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов переконаний, що рішення про просування вперед ухвалює особисто президент:
«Командир бригади має смугу оборони, яку тримає. Якщо пункт знаходиться в зоні його оборони, йому ставлять задачу – зайти в пункт, вивісити прапор. Він дає наказ батальйону чи роті, який виконує цю задачу. Попередньо, звісно, відправляють розвідку, щоб не нарватися на засідку. Без підтвердження президента жоден солдат не рушатиме ні вперед, ні назад».
Інші експерти сумніваються в такій мультизадачності президента і запевняють, що операціями керує командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв. Далі, за ієрархією, бригади отримують відповідні завдання.
Зі зрозумілих причин, про алгоритм проведення спецоперацій військовослужбовці багато не говорять.
«Розкривати тактичні прийоми не можемо, навіщо навчати противника?» – каже заступник начальника управління Центрального Науково-дослідного інституту ЗСУ полковник Віктор Шидлюх.
Детальніше про іншу операцію, у Південному, розповідає Назар Ільницький з 24-ї бригади – планування тривало 2-3 місяці, рішення ухвалювали разом зі штабом ООС:
«Хлопці виходили в нічний час. Спеціальними групами спокійно заходили стежками, посадками. Протягом одного-двох днів діяли так, щоб ворог не помітив. Спокійно зайняли визначені рубежі, почали укріплюватися, окопуватися. За день-півтора бойовики зрозуміли, що відбувається. Ми просунулися приблизно на два кілометри».
Далі бійці облаштовують окопи, бліндажі, спостережні пункти, підходи до позицій і тримають оборону.
«У противника всі позиції розташовуються по населених пунктах – у будівлях і поміж них, де люди живуть. Вони прикриваються місцевим населенням. Ми ніколи так не робимо. Головною метою є зберегти життя і здоров’я людей», – пояснює Віктор Шидлюх.
Важливий етап у взятті під контроль того чи іншого населеного пункту – побудова довіри між військовими і цивільним населенням.
«Військові в Золотому і раніше були, але на контакт з населенням ніхто не йшов. У нас 4 роки не було прапорів, тепер вони є. Ця бригада (14-та механізована бригада ЗСУ – УП) скликала районне, обласне керівництво. Раніше ніхто не проводив зборів, не знайомився з населенням», – розповідає керівник волонтерського складу Золотого-4 Марина Данілкіна про події початку липня.
Що змінюється в населеному пункті, яке взяли під контроль?
Життя в населених пунктах після спецоперації поступово відновлюється. Поки триває війна, у взятих під контроль селищах діє тимчасовий орган – військово-цивільна адміністрація. Вона має всі повноваження місцевої влади.
«Забезпечили людей побутовим вугіллям, встановили мобільний банк, військові поставили невеличкий шпиталь. У разі чого – військові беруть на себе питання надання медичної допомоги. Відкрили пункт дільничного. Також вивезли сміття, яке скупчилося там за 4 роки», – перераховує керівник ВЦА Катеринівки та Золотого Костянтин Ільченко.
Волонтер Юрій Мисягін також переконує, що життя мешканців прифронтових територій із появою влади змінюється:
«Одразу приїжджають CIMIC – цивільно-військове співробітництво ЗСУ. Займаються юридичними питаннями, оформленням документів, проводять світло, якщо його не було, везуть продукти».
Бувають й інші випадки – коли під контроль беруть уже давно безлюдні населені пункти, щоб покращити військові позиції. Так сталося, наприклад, із селищем Шуми, де проживало троє людей, чи порожнім селищем Волноваського району, з якого бойовики обстрілювали позиції української армії.
Однак «вітання» від бойовиків із нагоди взяття під контроль населеного пункту прилітають подекуди швидше, ніж бійці встигнуть розгорнути жовто-блакитний прапор.
Так, зокрема, обстрілювали Травневе і Золоте-4, а мешканців Південного навіть довелося евакуювати.
«Бойовики зробили все для того, аби місцеві звідти виїхали. Дали їм зрозуміти: ви не будете тут жити. Обстріляли будинки, вони фактично знищені. Тепер вдень люди приходять до своїх домівок, а на ніч ідуть у безпечніші місця», – розповідає Ільницький про події в Південному.
Нещодавно взятий під контроль хутір Вільний також одразу обстріляли, внаслідок чого постраждав місцевий мешканець.
Чому селища «сірої зони» почали частіше брати під контроль?
Від кінця 2017 року відомо про взяття ЗСУ під контроль таких населених пунктів: Травневе, Гладосове, Верхньоторецьке, Новоолександрівка, Катеринівка, Південне, Золоте-4, Шуми, Вільне. Генштаб ЗСУ, штаб ООС, Міноборони та архів Міноборони відмовилися надати УП точний перелік населених пунктів, звільнених військовими з 2015 року.
«Звільнень з боєм чи атакою останнім часом не було – лише покращення становища. У межах Мінських угод вирівняли лінії зіткнення, які включили в себе вигідні рубежі», – пояснює Віктор Шидлюх.
За його словами, випадки взяття під контроль почастішали, бо для цього з’явилися належні умови, і ЗСУ цим скористалися:
«Бездумний наступ призводить до великих жертв. Є багато факторів, які стримують, наприклад, противник зосередив зусилля. Штурмувати і наражати на небезпеку місцеве населення немає сенсу».
У свою чергу, Костянтин Реуцький вважає, що «перемоги» вигадані штучно:
«Треба підтримувати комунікаційне середовище, вигідне для нинішньої влади, бо реальних приводів для цього немає».
Політичний хід вбачають у «звільненнях» й інші опитані експерти.
«Позиція держави Україна представлена на Тристоронній контактній групі в Мінську. Вони домовляються про розведення військ і сил. Тобто ми йдемо вперед, рухаючись назад», – зазначає Олег Жданов.
Взяття селищ під контроль пов’язане з контрабандою?
Ще одна версія, чому в «сірій зоні» вирішили «навести порядок» – боротьба з контрабандою. Остання почалася ще на початку війни і триває досі, але має різні масштаби.
Наприклад, є окремі факти нелегальної торгівлі, як-от «дорога життя», котра у 2014-2015 роках з’єднувала Золоте-4 і непідконтрольне Україні Золоте-5. Нею жителі окупованих територій ходили по продукти в «сіру зону».
Є також факти набагато масштабнішої контрабанди уздовж всієї «сірої зони».
«У Золотому була перевалочна база контрабанди. Фурами привозили, а там уже перегружали на менші машини. У нас був блокпост перед селищем Новолуганське біля Вуглегірської ТЕС весною 2015-го. Там контрабанда була менша за масштабами, але не менш прибуткова. Коли ми зупинили фуру з цукром, а пізніше з алкоголем, до нашого старшого дзвонив особисто командир бригади, щоб машину відпустити», – згадує колишній військовослужбовець, який ніс службу весною та влітку 2015 року в Новолуганському та Золотому.
За словами координаторки медійної ініціативи за права людини Ольги Решетилової, однією з причин «звільнень» може бути як боротьба з контрабандними схемами, так і навпаки – «намагання нових керівників взяти під контроль якісь трафіки, які там присутні».
Таку ж думку поділяє Олег Жданов:
«ООС була задумана для того, щоб взяти всю контрабанду під контроль одній політичній силі чи людині. Контрабанда як була, так і є. Лише тепер ми про неї чуємо рідше і знаємо менше. На сьогодні начальник Об’єднаного оперативного штабу контролює і це питання».
Чи займають бойовики території по свій бік лінії розмежування?
За словами співрозмовників УП, бойовики самопроголошених «ЛНР/ДНР» останнім часом не займають нових територій.
«Бойовики стоять чітко вздовж лінії. Створюють позиції, гарно підготовлені в інженерному плані. У 2016 році наша розвідка повідомила, що приїжджали міксери з бетоном і заливали бліндажі та окопи на непідконтрольній території. Там фактично створюється укріпрайон», – розповідає Жданов.
Щоб розташувати позиції на новій території, навіть у чистому полі, потрібен особовий склад, техніка, ресурси і планування. В іншому випадку війська будуть знищені.
«Ресурсне забезпечення російсько-окупаційних військ зараз зменшується, у них менше можливостей підтримувати кількість особового складу, найманців і регулярних військ, тому вони не можуть контролювати ті «сірі зони», які могли раніше контролювати, і несуть втрати», – додає замдиректора з міжнародних питань Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Чому ЗСУ не можуть звільняти населені пункти за лінією розмежування?
Не просуватися за лінію розмежування – вимога Мінських домовленостей, яких Україна дотримується. Рух у межах «сірої зони» дозволений – так ми зміцнюємо оборону і покращуємо позиції. Однак перейти лінію навіть на крок – неможливо.
«Це філософія, яка існувала в 2014-2015 роках. Тепер військовими вона сприймається критично, оскільки зрозуміло, що українська армія зараз може досягти більшого, ніж просто знаходитися на лінії розмежування», – додає Самусь.
«Нас неможливо перемогти, аби був наказ. Але є міжнародна політика, і не Україна ухвалює рішення, чи наступати. Ми прив’язані до виконання зобов’язань. Неузгодженими діями ми дамо партнерам привід для зняття санкцій з Росії. І тоді залишимося сам-на-сам», – пояснює Костянтин Ільченко.
Які є стратегії звільнення Донбасу?
«Звільнення тимчасово окупованих територій відбудеться політико-дипломатичним шляхом», – ці слова, як стверджує командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв, йому передав президент України Петро Порошенко.
У липні Наєв пообіцяв, що зробить Об’єднані сили вагомим аргументом у переговорах і буде готовим до виконання завдань не лише оборонного характеру. Тобто, у разі загострення ситуації, Збройні сили готові піти в наступ.
«Вважаю, є чималі шанси, що війна може закінчитися швидко», – сказав він.
Інший варіант деокупації – введення миротворчої місії.
«Миротворчість як процес – одна з найсучасніших форм примирення сторін, примушення до миру. Це не лише військова операція чи силова – це комплекс міжнародних заходів, – каже Віктор Шидлюх і застерігає: – Питання миротворців лежить у компетенції зовнішньої політики, а не Збройних сил. Миротворці – це не союзники. Головний принцип – вони безсторонні, не займають нічию сторону. Однак ми знаємо, як під виглядом миротворців РФ у Грузії та в Придністров’ї використовувала свої війська».
Власні стратегії деокупації озвучують не лише президент і Генштаб, але й інші високопосадовці. Приміром, запропонована головою МВС Арсеном Аваковим стратегія малих кроків також передбачає введення миротворчої місії та відновлення цілісності України в 11 етапів.
«Кожен повинен займатися своїми справами в межах компетенції. На всі органи покладено завдання, треба відповідати за свою ділянку», – зазначає полковник Шидлюх і наголошує, що нині діють лише ті стратегії та кроки, які пропонує військове керівництво.
Однак, за словами Жданова, саме президент має представити суспільству план відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни.
У вересні і на Генасамблеї ООН, і в посланні до Верховної Ради Порошенко вчергове наголосив, що звільнити Донбас можна лише введенням миротворчої місії.
Конфликт между Чечней и Ингушетией, возникший из-за установления административной границы между регионами, может перерасти в войну. При этом российские власти продолжают закрывать глаза на ситуацию.
Об этом заявил российский политик, президент общероссийского движения «Союз правых сил» Леонид Гозман в блоге на радиостанции «Эхо Москвы».
По его словам, сейчас в столице Ингушетии Магасе тысячи людей вышли на акцию протеста, чтобы не отдавать свою землю Чечне. Митингующих поддерживают также местные полицейские, «послав подальше» ставленника Кремля генерала Юнус-Бека Евкурова.
Политик обратил внимание, что президент России не прервал визит в Индию из-за ситуации в Ингушетии, чтобы урегулировать конфликт: «Вы можете представить себе президента США, который вел бы где-то переговоры, когда губернатор Луизианы грозил бы войной Техасу?».
Гозман заявляет, что российские власти продолжают игнорировать конфликт, который с минуты на минуту может перерасти в войну. Информация об этом даже не появляется на федеральных каналах — там лишь «Порошенко, русофобия и гадящая уже который век англичанка».
Как известно, в конце сентября лидеры Чечни и Ингушетии подписали соглашение о границе между республиками. Это соглашения устанавливает четкую границу между двумя субъектами РФ, чего не было со времен распада Чечено-Ингушской АССР в 1991 году.
Социологические центры РФ приступили к сбору информации об общественном мнении беларусов по отношению к стране-агрессору. Точно такие же исследования на предмет симпатии к Москве проводили в Украине перед началом войны.
Активисты международного разведывательного сообщества InformNapalm утверждают, что российские террористы заказали у социологов масштабное аналитическое и статистическое исследование в Беларуси.
Об этом на условиях анонимности им рассказала одна из опрошенных.
По ее словам, РФ изучает количество симпатизирующих Кремлю жителей страны, а также тех, кто относится к ней враждебно.
“Расследуется возможность осуществления любого из запланированных Россией сценариев дестабилизации ситуации в Беларуси, – отметил редактор беларусской службы InformNapalm Денис Ивашин. – Комплекс вопросов полностью соответствует тем социологическим исследованиям, которые Россия проводила в отношении Украины накануне своей военной агрессии. Целый пул российских социологических центров сосредоточен на этом направлении”.
Основной акцент социологи делают на молодых людях возрастом от 17 до 35 лет – наиболее боеспособному населению.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Российский актер Дмитрий Нагиев в интервью YouTube-блогеру Юрию Дудю рассказал о своем отношении к войне (чтобы посмотреть видео, прокрутите вниз).
За время свой актерской карьеры Нагиев играл много разных, в том числе и негативных ролей, связанных с насилием. Но, он утверждает, что ему отвратительна любая агрессия.
“Я этого не понимаю. Как и надписи “на Берлин” и “можем повторить”. Что это? Кто ты такой, кусок говна, что можешь повторить? Я помню, когда еще с дедушкой ходил на праздники Дня победы, когда они тихонечко выпивали с одной лишь фразой “Чтобы не было войны”. И вдруг ты едешь, сука, с надписью: “На Берлин”, “1941-1945 можем повторить”? Ты чего, парень?” – жестко высказался Нагиев.
На пороге войны!Эскалация напряженности на юге Израиля. Сотни ракет выпущены по нашей территории.Впервые за 4 года обстрелена Беэр-Шева.Спецэфир Девятого канала.
Мне стыдно за нашу Российскую власть!!! “Прошу прощения у Украины за то, что сейчас творит наша власть”
Я не хочу войны так же как и многие люди в нашей стране, но мне стыдно за то что творит наша власть!
Я всегда любил и уважал Украину как сильную страну!
Сейчас многие звёзды активно комментируют ситуацию в Украине на своих страницах в социальных сетях и я не хочу остаться в стороне.
Я хочу обратиться к мужчинам и женщинам всего мира: не важно кто они сейчас президенты стран или простые рабочие. Мне с детства рассказывали, что мужчина – это защитник.
А сейчас мне страшно жить в своей родной стране а так же страшно за Украину и за события которые в ней происходят. В моей семье были рассказы о войне 41-45 года потому, что дед ушел воевать на фронт в 16 лет, бабушка тоже пережила в детстве ужас войны и голода. С их слов война это ужас и страх,голод и смерть. Так неужели мы можем забыть то что пережили наши предки и собственными руками вернуть хаос войны в нашу жизнь и жизнь наших детей. Я хочу чтобы мои дети и будущие внуки спокойно играли на улице, с радостью встречали утреннее солнце и видели добрые сны ночью, дружили с детишками, не зависимо на каком языке они говорят на русском или украинском.
Я из поколения, которое выросло в СССР и не верю что тогда нас ЗАСТАВЛЯЛИ дружить со всеми людьми других национальностей. Нет, мы просто жили не концентрируя внимания на национальности не потому, что не уважали свою родную российскую и украинскую культуру, а потому, что мы были ДОБРЕЕ и ЧЕЛОВЕЧНЕЕ. Я ценю украинскую культуру и обычаи, хотя и сам немного говорю на украинском языке.
У меня есть РУШНЫК, (можно сказать семейная реликвия), которому уже 100 лет. Рушнык вышит крестиком, нитками черного и красного цветов и передавая этот рушнык своим детям, хочу рассказывать кем он вышит и когда и при этом говорить что черный цвет – это символ плодородной богатой украинской земли, а красный цвет символ новой жизни процветания страны. И не хочу чтобы эти два цвета стали символами крови пролитой на украинской земле. Мы цивилизованные люди, наше поколение выросло в мирное время и я благодарен за это своим предкам. Что такое война – это не природное явление, не стихия которая нам неподвластна – это то что ЧЕЛОВЕК творит своими руками, доказывая свое величие и мощь.
А человек – это МУЖЧИНА и ЖЕНЩИНА. Я думаю каждая мать независимо какой у нее ребенок – взрослый или еще малыш, будет против ВОЙНЫ. МАТЬ – это женщина, значит все женщины против ВОЙНЫ. Остаются МУЖЧИНЫ. Кому они хотят доказать свое величие и мощь при помощи войны? Своим женам, своим матерям, своим детям – так пусть они докажут вместо этого свою любовь, уважение и нежность. А вы ЖЕНЩИНЫ в это время оцените и будете их считать самыми сильными и умными.
И война не нужна!!!!!
Может сегодняшняя моя философия не всем понятна. Сколько людей и столько и мнения, НО просто молчать уже нет сил. Я просто хочу чтобы люди всего мира поняли, что мы люди ОДНОЙ ПЛАНЕТЫ и нам нечего делить НА НЕЙ, мы должны не воевать ,а учиться наконец то жить в МИРЕ, работать, растить детей, создавать произведения искусства, отдыхать и любить. И ЭТО ВСЕ ВОЗМОЖНО, но только в МИРЕ БЕЗ ВОЙНЫ!
Украина мы с вами!!!!!!!
Искренне ваш: Дмитрий Дюжев.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Российские военные начали стрельбу на территории Армении, при этом не предупредив ни жителей поселка, ни руководство страны.
Об этом сообщили местные жители в Facebook, передает “Диалог.UA”.
Ранее сообщалось, что Армения требует от Москвы отремонтировать дороги, “убитые” техникой ВС РФ.
Жители поселка Паник в Армении сняли на видео, как российские военные открыли огонь недалеко от жилых домов. Военные автомобили были остановлены местными жителями. Навстречу руководству поселка и рядовым гражданам вышел военный, который не захотел представляться и объяснять причину ведения огня.
По его словам, стрельба велась холостыми патронами и в воздух. На все вопросы жителей он отказался отвечать. Люди хотели узнать, по какому праву был открыт огонь в сельской местности и по какой причине военный не может представиться.
Военный извинялся перед жителями и обещал, что подобное больше не произойдет. Местные жители расценили подобную акцию как провокацию со стороны российских военных, у которых недалеко расположен полигон. Конфликт был урегулирован, и российские военные, собрав гильзы, покинули территорию.
Уже в самое ближайшее время новое правительство Армении приступит к реализации планов по укреплению сотрудничества с Европейским Союзом. Информацию подтвердил посол ЕС в Армении Петр Свитальский. Новый лидер Армении Никол Пашинян намерен выпроводить из страны российские спецслужбы. ФСБ РФ больше не будет контролировать армяно-турецкую границу.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
