Порядок проведення конкурсів керівників держпідприємств регулюється  Постановою КМУ № 777 від 03.09.2008 р. «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки», повідомляє Обозреватель.

В статті 13 цієї постанови зазначено: «Обов’язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість. Представники засобів масової інформації мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця.»

Втім, в грудні 2015 з подачі Мінекономрозвитку до постанови були внесені зміни, які зробили  конкурси абсолютно закритими, позбавили конкурсантів будь яких прав та унеможливили оскарження конкурсів в суді.

Одна з новацій звучить так:

«Комісія заслуховує на ЗАКРИТОМУ засіданні конкурсну пропозицію учасника конкурсного відбору … . За рішенням комісії на її засіданні під час заслуховування конкурсних пропозицій учасників МОЖУТЬ БУТИ присутніми представники засобів масової інформації та громадськості ЗА УМОВИ ЗГОДИ ВСІХ учасників конкурсного відбору.»

Тобто, якщо один з кандидатів не погодився (це може бути спеціальний «технічний» кандидат) – то ЗМІ та громадськість на жодне з засідань комісії не попадуть.

Ще однією передноворічною новацією стала поява комісій при комітеті з призначення. Бюрократичною мовою в постанові №777 це звучить так: «Конкурсний відбір на посаду керівників особливо важливих для економіки підприємств здійснюється комісіями, утвореними при комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств  для подання кандидатур до зазначеного комітету.»

Постанова №777 визначає, що «До складу комісій при комітеті з призначення включаються представники Мінекономрозвитку, представники відповідних суб’єктів управління та НЕЗАЛЕЖНІ НЕДЕРЖАВНІ ЕКСПЕРТИ.»

Розглянемо як це відбувалося на практиці на прикладі «Укрпошти».

Спочатку для проведення конкурсного відбору на посаду УДППЗ «Укрпошта» в.о. міністра Юлія Ковалів своїм наказом утворила комісію у складі:

ГАЙДА Сергій Михайлович — проектний менеджер реформи управління державною власністю Національної ради реформ, радник Міністра економічного розвитку і торгівлі на громадських засадах, незалежний недержавний експерт, за згодою

ГВОЗДЄВ Юрій Валерійович — директор Департаменту управління об’єктами державної власності Мінінфраструктури, за згодою

КОМІЛЧЕНКО Олексій Олександрович — генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю “Телент Едвайзорс”, незалежний недержавний експерт, за згодою

КРИКУН Тарас Євгенійович — заступник директора юридичного департаменту Мінскономрозвитку

ОМЕЛЯН Володимир Володимирович — заступник Міністра інфраструктури — керівник апарату, за згодою

Цей наказ був «закритий» — він досі ніде не оприлюднений. Учасники конкурсу під час співбесіди  навіть не знали хто задає їм запитання. Зазначимо, жоден документ щодо проведення конкурсу не оприлюднювався — було лише безіменне оголошення на сайті Мінекономрозвитку.

Найбільше запитань у складі комісії викликають «незалежні недержавні експерти». По-перше, вони не є незалежними, про що, принаймні, свідчать їх посади. «Незалежний проектний менеджер Нацради реформ» — як вам? Ще краще звучить «незалежний гендиректор ТОВ». По друге, так і не вдалося знайти будь-якого підтвердження їх експертної кваліфікації в жодній сфері, не говорячи вже про поштову. Ні наукових праць, ні будь-яких публікацій, ні виступів, ні участі в заходах експертного середовища – нічого, нічим не визначні невідомі люди.

Отже, комісія формувалися утаємничено, незалежні експерти туди не потрапили. Але справжні чудеса починаються далі.

На закритому засіданні комісія обирає голову – Олексія Комліченка, директора ТОВ “Телент Едвайзорс”. Уявляєте? Голова ДЕРЖАВНОЇ комісії — директор ТОВ, тобто представник комерційної структури!

А чим займається Комліченко в своєму ТОВ? На сайті “Телент Едвайзорс” читаємо: «Среди его клиентов крупнейшие коммерческие банки, инвестиционные компании и фонды прямых инвестиций».  Тобто, державні повноваження (ще й з правом вирішального голосу!) з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств надали людині, яка на цьому заробляє! В законі «Про запобігання корупції» це називається «конфліктом інтересів». В статті 35 цього закону чітко визначено, що «у разі виникнення конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом».

До речі, цікаво, чи подавали клієнти незалежного експерта Комліченка документи на це конкурс, що відбувався під його головуванням? І чи є серед його клієнтів конкуренти Укрпошти? І ще цікаво, яким чином були захищені конкурсні пропозиції — тобто інтелектуальна власність його клієнтів, вибачте, претендентів на посади керівників держпідприємств?

Вражає й інше правопорушення: в руки представника комерційної структури, яка займається підбором персоналу, віддали базу даних кращих менеджерів країни разом з їх конфіденційними даними! І при цьому, голова ДЕРЖАВНОЇ комісії пан Комліченко не проходив спецперевірку і не давав підписку про нерозголошення інформації!

Але це ще не все. Одразу після свого обрання головою комісії, пан Комліченко також на закритому засіданні ПРИЗНАЧАЄ секретарем комісії Юлію Данчик, яка працює на посаді головного спеціаліста в юридичному департаменту Мінекономрозвитку. Вдумайтеся – директор ТОВ призначає держслужбовця!

І держслужбовець Юлія Данчик виконує його вказівки, цілими днями присутня на засіданнях комісії, а не на робочому місці, веде і підписує протоколи. Цікаво, що так само сторонні люди одночасно призначили держслужбовця Ю.Данчик секретарем комісій з обрання керівників завода «Электроважмаш», НЕК «Укренерго», ПАТ «Центренерго», ДП «Укрспирт» тощо. Навіть не  будемо ставити запитання чи був наказ про відрядження її на роботу в цих комісіях, але чи був в неї допуск до роботи з персональними даними сотень претендентів – цим варто поцікавитися.

Врешті решт, закрита робота комісії з відбору на посаду генерального директора  УДППЗ «Укрпошта» закінчилася публікацією об’яви на сайті Мінекономрозвитку, в якій зазначалося: «Комісія на закритому засіданні заслухала 48 конкурсних пропозицій, наданих учасниками конкурсного відбору. Після заслуховування учасників конкурсного відбору, за результатами обговорення комісія вирішила подати до Комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств чотири кандидатури, які були визнані комісією найкращими».

Ось така відкритість, «що є обов’язковою умовою проведення конкурсного відбору»: відомо лише, що на закритому засіданні обрали чотири кандидатури, прізвища яких офіційно не названі.

Ця об’ява була надрукована 7 квітня у другій половині дня, а вже вранці наступного дня Комітет з призначення з чотирьох невідомих кандидатур обрав нічим не примітного співробітника американської компанії з невідомим громадянством! І коли тільки Комітет встиг зв’язатися із своїми членами та претендентами і запросити їх на ранкове засідання? І знову таки, засідання Комітету відбувалося (чи взагалі відбувалося?) таємно — про нього не повідомляли і нікого туди не запрошували.

Ті, хто вигадував повністю закриту процедуру обрання керівників держпідприємств, напевне хотіли захистити свої кадрові оборудки від судових рішень. Випадок з  обранням керівника «Укрпошти», показав, що посадові особи Мінекономрозвитку,  при потуранні найвищих посадових осіб Кабінету Міністрів, за допомогою урядового рішення, прийнятого в грудні 2016 року, створили корупційну і непрозору схему проведення конкурсного відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств.

В результаті цей та інші конкурси перетворилися на профанацію. Але це ще квіточки, а ягідка на торті під назвою «Обрання керівника Укрпошти буде попереду. Адже  зазначений конкурс відбувався на посаду генерального директора УДППЗ  «Укрпошта», але цієї посади вже немає. Справа в тому, що в листопаді 2015 року Мінінфраструктури  видало наказ про перетворення державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» в публічне акціонерне товариство і створило комісію з перетворення. Тепер, на час корпоратизації,  підприємством формально керує голова комісії, втім оперативне управління має здійснювати ВИКОНУЮЧИЙ ОБОВ’ЯЗКИ генерального директора.

Чи знали в Мінекономрозвитку, коли оголошували конкурс, що такої посади вже немає тому що на підприємстві відбувається зміна виду власності? Якщо – ні,  то принаймні тому хто підписував наказ про проведення конкурсу, варто піти у відставку.  Якщо – так, цим випадком варто зайнятися правоохоронним органам, як і обставинами прийняття рішення про закритість при проведенні конкурсів на посади керівників держпідприємств, що призвело до створення численних корупційних ризиків.

Чи знали в Мінекономрозвитку, що УДППЗ  «Укрпошта»  провадить режимно-секретну діяльність і що переможець конкурсу в обов’язковому порядку повинен бути громадянином України?

В будь якому випадку, результати цих ганебних закритих відборів мають бути скасовані, а в урядове рішення про порядок їх проведення мають бути внесені зміни, які зроблять конкурси відкритими і прозорими, унеможливлять кулуарні призначення та забезпечать зрозумілі суспільству кадрові рішення.

—

Список 49 кандидатів на посаду генерального директора Укрпошти

1. Авдєєв Олег Валерійович,1973
2. Балюк Анатолій Анатолійович,1964
3. Бережний Олег Вікторович,1972
4. Богданов Павло Павлович,1981
5. Богданов Юрій Вікторович,1968
6. Боголюбов Едуард Олександрович,1968
7. Бондарчук В’ячеслав Володимирович,1970
8. Бураков Федір Леонідович,1967
9. Ван Граафейланд Харро,1961
10. Власенко Валерій Валерійович,1972
11. Власенко Євген Валерійович,1965
12. Воробієнко Артем Євгенович,1978
13. Гаврилюк Володимир Михайлович,1980
14. Гайович Ігор Юрійович,1966
15. Данилов Борис Володимирович,1976
16. Даніелюс Відас,1983
17. Денисенко Денис Євгенович,1974
18. Захарчук Андрій Леонідович,1973
19. Зімін Євген Ігорович,1960
20. Зубрицька Наталія Борисівна,1973
21. Калайда Денис Михайлович,1979
22. Кан Хюнчан,1982
23. Карманов Антон Миколайович,1986
24. Коваль Віталій Володимирович,1980
25. Корнійчук Ігор Володимирович,1972
26. Красюк Руслан Володимирович,1966
27. Крачир Отто,1970
28. Лук’яненко Андрій Володимирович,1974
29. Мажейка Гінтаутас,1967
30. Максимовський Ян Модестович,1976
31. Мартинюк Андрій Борисович,1980
32. Мартішаускас Аурімас,1977
33. Нікітін Дмитро Миколайович,1963
34. Ногачевський Олександр Федорович, 1967
35. Перцовський Олександр Семенович,1986
36. Поліщук Юлія Леонідівна,1978
37. Ржечицький Валерій Мчесиславович,1963
38. Салоїд Людмила Миколаївна,1971
39. Сірко – Галущенко Андрій Степанович,1964
40. Слободянюк Віктор Валерійович,1976
41. Смілянський Ігор Юхимович,1975
42. Ткачук Ігор Віталійович,1973
43. Тур Борис Миколайович,1974
44. Феденко Олексій Богданович,1977
45. Хома Любомир Володимирович, 1985
46. Цуканов Петро Германович,1953
47. Чалий Дмитро Сергійович,1982
48. Чернобай Максим Васильович,1984
49. Юраков Олександр Дмитрович,1963

Джерело : Skelet-Info