Теги Posts tagged with "права"

права

Сьогодні провів в Комітеті соцполітики робочу зустріч з керівництвом Професійної спілки адвокатів України. Захисники теж потребують захисту!

Нині в державі нехтується право на адвокатську таємницю, до них вриваються з обшуками. Про це правове свавілля і боротьбу з ним домовились поговорити на круглому столі, який спільно організуємо найближчим часом.

Фото Сергій Капліна.

Сергій Каплін


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні попав в «ЯМИЩУ!» на дорозі Н25 88км дороги Городище-Старокостянтинів! Біля с. Малушка!

Викликав патруль, який виїхав з м.Рівне і їхав 2,5години!!! для оформлення ДТП про пошкодження транспортного засобу! Результат – вилучене посвідчення водія!)))… « Адмін протокол складений був на Мене, як водія, який не справився з керуванням та вцілив на яму на дорожньому полотні!)))))» це тільки може бути в Нашій Україні!… На протязі двух місяців має відбутися судове засідання по цьому приводу!…

Я в свою чергу з адвокатом, готую увесь пакет документів позовних до славнозвісної Служби Автомобільних доріг!… Мене уже дістало, як громадянина цієї Європейської Держави, їздити не дорогами, а «зонами підвищеної турбулентності!» і в моєму випадку купляти 4-те колесо (ціна якого 110$) за цей зимній період!!!…

Posted by Yura Grinevich on Freitag, 23. Februar 2018

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Фото Юры Гриневича.

Юра Гриневич


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Захист прав людини – основне завдання Мін’юсту. Виконання судових рішень – невід’ємна складова доступу до правосуддя.

То ж не дивно, що одним із наших пріоритетів є забезпечення повного виконання судових рішень. Це стосується як українських інстанцій, так і міжнародних судів, зокрема Європейського суду з прав людини.

Попередня влада  у “позиції страуса”

Роками українська влада займала “позу страуса”, ховала голову в пісок і робила вигляд, що ніякого Європейського суду з прав людини не існує. Фактично, держава ігнорувала велику кількість рішень ЄСПЛ, ухвалених на користь українських громадян.

Найбільшу частину таких рішень становлять ті, у яких було констатовано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з тривалим виконанням рішень національних судів в Україні.

Законодавство не було підкріплено фінансовою спроможністю держави виконувати взяті на себе зобов’язання. ЄСПЛ розглядав справи за заявами тисяч українців і ухвалював рішення про стягнення з України відповідної заборгованості.

Найбільшого розмаху ця проблема досягла за часів Януковича, через що у спадок від попередньої влади нам залишилося понад 3000 невиконаних рішень національних судів 2008-2013 років, які підлягали виконанню за рішеннями Європейського суду.

Оплатити чужий популізм

У 2014 році ми вперше за роки незалежності почали масштабну роботу з вирішення проблеми невиконання рішень Європейського суду з прав людини. За 3,5 роки нам вдалося повністю погасити борги перед заявниками по всіх ухвалених рішеннях.

У жовтні цього року Європейський суд передав Комітету міністрів Ради Європи більше 12 тисяч справ, у яких громадяни України скаржилися на тривале виконання рішень національних судів.

У цьому рішенні Європейський суд не встановив суму відшкодування, яка має бути сплачена кожному заявнику. Відповідно до цього рішення Україна разом із Комітетом міністрів має ухвалити стратегію та механізм, завдяки якому цю проблему буде вирішено.

Я переконаний, що українці мають отримати компенсацію у всіх вказаних справах, незважаючи на те, що причиною виникнення цих справ проти України є популізм наших політиків. Фактично, сьогодні ми розплачуємося за попередні 20 років популізму.

Боротьба за кожну бюджетну гривню

Однак це зовсім не означає, що ми готові розкидатися бюджетними коштами на ліво й на право. Це недопустимо для країни, яка бореться з зовнішньою агресією і паралельно проводить реформи.

Юристи Мін’юсту, які представляють інтереси країни на міжнародному рівні, використовують усі можливі засоби для того, щоб зберегти бюджетні кошти.

Так, протягом 2014–2017 років було збережено близько 908 мільйонів євро, 5,5 мільйонів доларів США, 121 мільйон гривень (загалом близько 30 мільярдів гривень) коштів державного бюджету.

Такої значної економії вдалося досягти внаслідок ретельної підготовки позиції уряду у справах, які були на розгляді в Європейському суді з прав людини.

Як наслідок, Європейський суд ухвалив рішення про відсутність порушень прав заявників, неприйнятність заяв чи суттєво зменшив первинну суми спору.

У багатьох випадках Європейський суд не вимагає від уряду України надавати зауваження по суті справи та пропонує укласти дружнє врегулювання спору, а в разі відмови заявників – односторонню декларацію уряду.

У зв’язку з існуванням надзвичайно високої ймовірності ухвалення Європейським судом рішення про порушення прав заявників, протягом 2014-2017 років уряд надавав згоду на запропоновані Європейським судом умови дружнього врегулювання спору у 414 справах та надіслав до ЄСПЛ односторонні декларації щодо 2647 справ.

У період з 2014 до 2017 року Європейським судом ухвалено 64 рішення про затвердження умов дружнього врегулювання спору щодо 1 236 заяв на суму 1,5 мільйона євро та 21025 гривень.

У результаті надсилання до Європейського суду односторонніх декларацій у справах категорії “Юрій Миколайович Іванов проти України” здійснено економію коштів державного бюджету України на суму 2,1 мільйона євро, це – близько 63 мільйонів гривень.

А в справах щодо надмірної тривалості досудового слідства та судового провадження –близько 400 тисяч євро (більше 12,5 мільйонів гривень).

У разі ухвалення Європейським судом рішень з констатацією порушення прав заявників урядом вживаються всі передбачені законодавством заходи для якнайшвидшого їх виконання.

Деяка статистика

У 2014-2017 роках урядом отримано 10488 справ, які стосуються усталеної практики Європейського суду:

– 565 заяв зі скаргами заявників на надмірну тривалість розгляду цивільних справ національними судами та відсутність ефективних засобів національного захисту у зв’язку з цим;

– 281 заява зі скаргами заявників на надмірну тривалість кримінального провадження у їхніх справах та відсутність ефективного засобу національного захисту у зв’язку з цим;

– 9642 заяв зі скаргами заявників на тривале виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь.

Не ЄСПЛ єдиним

Додатково юристами Мін’юсту супроводжується значна кількість комерційних спорів у міжнародних арбітражах. Загальна сума претензій, які пред’являлися нашій державі у справах, звершених з 2014 по 2017 рік, сягнула майже 1,7 мільярда доларів (45,9 мільярда гривень).

Впродовж останніх 3,5 років ми завершили більше десяти крупних справ. Завдяки вдалій позиції українських юристів у половині справ нам вдалося значно зменшити суму позовних вимог. А ще половину судових рішень винесено на нашу користь – тобто держава не заплатила ні копійки.

Серед прикладів – справа за позовом ВАТ “Татнєфть” до держави Україна з позовними вимогами у понад 1 мільярд доларів США. Завдяки обґрунтованій позиції України суд постановив сплатити лише 13% від цієї суми.

Справа за позовом компанії “UkrenergyTrade ZRT” могла завершитися сплатою 257 мільйонів гривень, однак наші адвокати відстояли позицію держави – суд ухвалив рішення на користь України.

Так само, юристи Міністерства юстиції допомогли державі уникнути значних фінансових втрат у позові компанії JKX Oil&Gas PLC до України в Лондонському міжнародному арбітражному трибуналі.

Суд відхилив 3 з 4 позивних вимог компанії. З 247 мільйонів доларів вимог українська сторона має сплатити всього трохи більше 12 мільйонів доларів.

Це – менше 5% від заявленої позивачем суми. Нам вдалося зекономити близько 235 мільйонів доларів (понад 5,8 мільярдів гривень) бюджетних коштів.

До кінця грудня Мін’юст планує подати позов проти російської “Роснєфті” на основі рішень та матеріалів ЄСПЛ, у яких зафіксовано, що через дії саме цього суб’єкту господарювання Україні нанесено збитків у розмірі 700 мільйонів гривень.

Загалом у напрямку супроводження комерційних спорів у міжнародних арбітражах досягнуто без перебільшення неймовірних результатів.

Зі вже згаданих 1,7 мільярда доларів позовних вимог захисники відстояли понад 90%, зекономивши більше ніж 1,5 мільярди доларів (40,5 мільярдів гривень) бюджетних коштів.

Іван Ліщина, заступник міністра юстиції, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, спеціально для УП

Картинки по запросу иван лищина

pravda.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Навмисні дотики в громадському транспорті, неоднозначні погляди та свистіння вслід на вулиці, а також набридливі загравання на роботі – усе це прояви харасменту.

Це явище стало настільки поширеним, що про нього відкрито почали говорити навіть зірки. Зокрема, найвідомішими випадками сексуальних домагань стали скарги голлівудських акторок на режисера Гарві Вайнштейна, після чого в соцмережах стартував флешмоб #metoo.

У мережі «Твіттер» про випадки домагань вже розповіли понад 2 мільйони (!) користувачів. Чи знають українки про те, що з проявами харасменту можна і варто боротися, і куди звернутись, якщо ви стали жертвою цього явища, журналісту видання Persona.Top розповіла Ірина Федорович, керівник ГО Центр «Соціальна дія».

Що таке харасмент і як він проявляється

За словами експерта, харасмент (запозичене з англійської мови слово) перекладається, як домагання чи утиск.

В західних системах права харасмент вживається в двох значеннях:  як сексуальний харасмент, тобто небажані для людини дії, що носять сексуальний підтекст, та як просто харасмент  неприємні для особи діяння, що пов’язані з тією чи іншої ознакою людини, наприклад, утиск  співробітника через його, відмінну від більшості, сексуальну орієнтацію, стан здоров’я чи вік.

Коли говорять про харасмент в навчальному закладі, то вживають  англійське слово буллінг (bullying) , що в перекладі означає – залякування, якщо ж він відбувається в мережі Інтернет, то це – кібер-буллінг.

Чи захищає від харасменту законодавство України?

– В українському законодавстві заборонені обидві форми харасменту: сексуальні домагання та утиск.  Прояви цього явища без інтимного підтексту – це різноманітні притиски, метою яких є приниження гідності (за тією чи іншою ознакою людини) і формування щодо особи (чи групи осіб) несприятливої, ворожої або напруженої атмосфери.

Така поведінка є небажаною для людини, яку принижують, і підпадає під норми закону «Про засади запобігання та протидію дискримінації в Україні». Водночас, стаття 1 закону України «Про забезпечення  рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» містить положення про домагання сексуального характеру – як словесні, так і фізичні.

Словесні –  це вислови, погрози, непристойні натяки та зауваження. Фізичні – доторки та поплескування осіб, які знаходяться у відносинах службового, трудового чи іншого підпорядкування. Тобто, загалом, з точки зору заборони небажаної поведінки,  в нашій країні все добре, оскільки вона прописана в законах,  –  говорить про правовий аспект захисту від домагань Ірина Федорович.

Навіть невинні  «загравання» можуть вважатися сексуальним домаганням

Питання в тому, чи знають українці, що така поведінка є забороненою, та чи дотримуються вони цієї заборони.

– Судова практика показує дуже незначну кількість справ, коли люди скаржились на сексуальні домагання чи утиск. Більш того, рівень обговорення цих питань на відкритих майданчиках, а також в мережі Інтернет, доводить, що готовності зрозуміти те, що у кожної людини є своя гідність та особистий простір, куди не мають права втручатися інші, в нашому суспільстві бракує. Тому абсолютно звичним є «загравання» з боку колег, й відсіч такій поведінці, викликає, як мінімум, здивування та обурення. Так само, як і реакція на утиск людини, яку за якоюсь ознакою відокремлюють на фоні колективу,  – розповідає про особливості ставлення до харасменту в Україні експерт.

Правило №1 – не мовчати про харасмент

Головне, що потрібно робити з утиском  –  це не мовчати, бо ніхто сам по собі не здогадається, що така поведінка для вас неприємна, більш того, не припинить таке відношення.

–  Якщо говоримо про колектив на роботі, наприклад, то спочатку потрібно спробувати поговорити з колегами, потім із начальством, коли ж це не допоможе, варто зважитись на  скаргу, –  каже Ірина Федорович.

Правило №2 – звертайтеся до суду та в поліцію

За словами експерта, скаржитись на дискримінацію можна до суду, або до Уповноваженого Верховної Ради України  з прав людини:

–  Звертатись до суду, як і відкрито давати відсіч тим, хто утискає  –  боязно та складно, але ніхто не зробить цього за вас. Також варто пам’ятати, що у випадку, коли мова йде про сексуальні домагання  –  можлива ще й заява у поліцію. Як і в тому випадку, коли утиск поєднується з фізичним насильством.

Правило №3 – кривдникам варто показати, що відповідальність існує

Якщо розглядати утиск трохи ширше, – як толероване суспільством явище, то в Україні й справді у більшості випадків вважається нормальною ситуація, коли на роботі чи в школі всі разом травлять людину, не схожу на інших, просто тому, що вона не подобається більшості.

Тут варто, на думку експерта, використовуючи просвітницькі та інфомаційні інструменти, а також приклади  судової практики з цих питань, дати зрозуміти кривдникам, що покарання за ці дії в Україні існує, і воно обов’язково настане, якщо вони не зупиняться.

Автор: Ірися Герцун

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні маю бажання проаналізувати питання власності кожного українця на природні надра своєї країни.

В зв’язку з тим, що на дане питання може дати відповідь тільки основний Закон України- Конституція України, вимушений проаналізувати саме Конституцію… А більш точніше статтю 13 та 14 Конституції України.На мій погляд, стаття 13 та стаття 14 Конституції України суперечать одна одній.

В 13-ій статті визнається, що земля є об’єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені Українського народу. Це означає, що повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

В 14-ій статті Конституції України говориться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому не вказується ЯКА форма власності.

Тобто, виходить, що 13-та стаття Конституції України згадує як суб’єкта права власності на землю в Україні лише український народ, а 14-та стаття говорить про не зрозуміле (не визначене) право власності на землю, яке набувається відповідно до закону громадянами, юридичними особами та державою.Головним моментом тут видається те, що Конституція прямо не передбачає іншої форми власності на землю, ніж “право власності Українського народу”.Говорячи про можливість набуття “громадянами, юридичними особами та державою” невизначеного в Конституції права власності на землю, Конституція відправляє нас до закону, в якому б ті права власності мали б бути прописані.

Але тут знову вступає в силу правова колізія – Конституція України має вищу юридичну силу по відношенню до закону, а тому положення Конституції України про те, що земля є об’єктом права власності Українського народу “криє карту” закону про можливість інших суб’єктів права та форм власності на землю.Також цікаво, що власник, тобто Український народ, не делегував управлінцю, тобто органам державної влади чи місцевого самоврядування, право відчужувати своє майно.

Стаття 324. Право власності Українського народу

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, ви­ключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського на­роду.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права влас­ності Українського народу відповідно до закону.

1. У частині 1 коментованої статті відтворено положення ст. 13 Конституції України, в якій закріплено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».

З врахуванням наведеного положення та загальної концепції права власності, сформованої у вітчизняній цивілістиці і відображеної у ЦК, право власності Українського народу може бути визначене як можливість народу через уповноважені державні органи або безпосередньо використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися тощо) майно, котре йому належить відповідно до Конституції України.

У зв’язку з тим, що в етнодержавознавстві іноді ставиться під сумнів існування такого феномену як «Український народ», виникає питання, чи можна взагалі вважати Україн­ський народ суб’єктом (учасником) цивільних відносин?
Відповідь на це питання міститься у ч. 2 ст. 2 ЦК, яка передбачає, що учасниками ци­вільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Оскільки народ, хоча і з деякими застереженнями, може бути визнаний суб’єктом пуб­лічного права, то так само він має бути визнаний і суб’єктом цивільних відносин, а, отже, може бути і суб’єктом права власності.Оскільки Український народ визнається суб’єктом права власності нарівні з іншими учасниками цивільних відносин, виникає питання, чи не призведе це до «подвійного» пра­ва власності на такий об’єкт як земля?

Конституція України відображає ставлення до землі (право на землю) Українського народу, як до території держави, як до об’єкта природи, а не до кон­кретних ділянок, розмежованих на земельній території держави для спеціального вико­ристання. Деякі науковці пропонують розрізняти ті випадки, коли право власності на зем­лю торкається інтересів суспільства в цілому — тоді земля визначається як об’єкт права власності Українського народу (відповідно і держави), і ті випадки, коли, згідно з Консти­туцією, людині належить і гарантується право власності на землю.

Відповідь на це питання певною мірою міститься у частині 2 ст. 324 ЦК, яка визначає порядок здійснення права власника Українським народом, фактично розрізняючи «право власності» та «управління власністю» Українського народу .

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи.

При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об’єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

Ведучи мову про здійснення права власності на майно, яке є власністю Українського народу, слід зазначити, що воно може відбуватися як через згадані вище органи, так і без­посередньо народом шляхом вирішення відповідних питань на всеукраїнському референ­думі. Наприклад, лише таким шляхом може вирішуватися питання про зміну кордонів дер­жави, тобто, передачу чи набуття частини її території — землі, яка належить Українському народу.

3. Згідно з частиною 3 коментованої статті кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Отже, кожен має гарантований Конституцією України та Цивільним кодексом доступ до користування природними об’єктами права власності Українського народу.

Проте таке користування має відбуватися у порядку і межах, встановлених законом. Набуття права власності Українським народом має ті особливості, що у кожному разі може відбуватися лише на підставі спеціального вольового рішення уповноваженого на те органу державної влади.Таке рішення за своєю сутністю є актом публічної влади (актом управління) і має бути вчинене у формі, встановленій законом для відповідних актів (закон України, постанова Верховної Ради тощо).

Отже, з всього викладеного вище можливо зробити висновок, що легітимним і конституційним в Україні правом власності на землю є лише право власності Українського народу.А це означає, що розпоряджуватися, отримувати прибутки від землі, природних надр і т.п..може тільки Український народ, а ні в якому разі не офшорні компанії, яким роздають наше майно незаконными рішеннями органів вищих владних повноважень.

АНАЛИТИКА МЕДИА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO