Поновлений судом на посаді заступника Генерального прокурора Микола Голомша розраховує, що йому відшкодують близько 1 млн гривень у зв’язку з його незаконним звільненням і обіцяє розподілити ці гроші між родичами загиблих євромайданівців і учасниками бойових дій.
Про це він сказав Українським Новинам, передає 22 серпня 2019 року Резонанс.
“За скромними підрахунками – це близько 1 млн гривень, якщо враховувати суху зарплату, а якщо середню зарплату заступника генпрокурора, то ця сума значно вища”, – сказав він.
З його слів, після того, як йому відшкодують ці гроші, він передасть їх сім’ям героїв “Небесної сотні” і учасникам бойових дій.
Також Голомша повідомив, що прийняв рішення повернутись на роботу в Генпрокуратуру, але чекає ще рішення ГПУ.
“Я не педалюю це питання, чи буде це при цьому генпрокурорі чи при наступному… Я не поспішаю в цьому питанні”, – зазначив Голомша.
Він сказав, що до нього надходить дуже багато звернень із проханням повернутись в ГПУ на роботу.
Як писав Резонанс, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним та скасував наказ ГПУ про звільнення Миколи Голомши з посади першого заступника генерального прокурора України і ухвалив поновити його на посаді. Про це повідомляє Резонанс із посиланням на прес-служба ОАСК.
На думку суду, при проведенні люстрації, а позивач був звільнений у зв’язку з ухваленням Закону України “Про очищення влади”, має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку. Водночас, відповідачем – Генеральною прокуратурою України не було надано доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Раніше анонімні джерела у ГПУ повідомили Укрновинам, що прокуратура має намір оскаржити відновлення Голомші. У коментарі УП ті ж самі анонімні джерела пояснили, що у 2016 році Верховна Рада внесла зміни до Конституції. Генеральну прокуратуру України віднесли до судової гілки влади і перейменували на “Генеральну прокуратуру” без “України”.
Перший заступник Генпрокурора в 2014 р. Микола Голомша в інтерв’ю назвав Сергія Ніжинського ймовірною кандидатурою на посаду Генерального прокурора України, як нове обличчя з досвідом роботи в ГПУ, світової та української асоціації прокурорів, що володіє мовами та стажувався у США.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Я йду на парламентські позачергові вибори 8-м номером за списком Політичної Партії «ПАТРІОТ»!
Жеребкуванням ЦВК, партії «ПАТРІОТ» присвоєно №4 у виборчому бюлетені списку партій!!
Як і зараз, буду концентруватися та приділяти увагу трьом пріоритетам:
1. Підтримка і розвиток малого та середнього бізнесу: залучення інвестицій,розвиток профтехучилищ, експорт послуг та детінізація економіки.
2. Міграційна політика: соціальна інтеграція іноземців в Україні та захист українців за кордоном. Введення торгових аташе в дипустановах з відповідними завданнями та цілями. Фінансування українських осередків за кордоном.
3. Верховенство права та боротьба з корупцією, шляхом розвитку привентивної!!!патріотичної політики в школах, ВУЗах. Введення цивільно-правової відповідальності за шкоду, внаслідок корупції. Реалізація американського підходу “Broken Windows” та відновлення повноважень/статусу Служби Зовнішньої Розвідки, як недооціненої важливої інституції у зовнішній політиці.
Я всім дякую за підтримку, незважаючи на малу кількість часу на агітацію та обмеження як діючого державного службовця;)
Впевнений, що всі хочуть бачити ФАХОВІСТЬ на першому місці серед Державних справ!!
Політична Партія «Патріот» — №4 за виборчим списком партій у бюлетні!
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
8 червня у гостинній залі «Українського дому» відбувся 13-й позачерговий З’їзд Політичної Партії «ПАТРІОТ».
На З’їзді висунуто список кандидатів у народні депутати України по багатомандатному виборчому округу та висунуто кандидатів у одномандатних округах. До списку партії увійшли представники громадськості, учасники АТО, науковці, професійні правники, економісти, освітяни, лікарі, діячі мистецтв та підприємці, потужних фахівців, професіоналів та справжніх патріотів України, які готові творити новітню, квітучу Україну, для яких гідність, честь, відповідальність є абсолютним внутрішнім переконанням, життєвими принципами і цінностями.
Тези передвиборної програми партії на позачергових виборах народних депутатів України презентував Голова Партії Микола Голомша:
Нині, вступаючи в реальні політичні процеси, які відбуваються в державі, ми маємо чітко усвідомлювати, що наші сподівання і мрії, наші погляди і цінності, нарешті отримали шанс бути трансформованими у місію, роль і місце в тих історичних процесах, які переживає Україна.
Ця виключна місія базується на розумінні викликів, які ставлять перед Україною історичні обставини.
Це розуміння базується на трьох запитаннях.
Якою ми бачимо нашу Україну сьогодні?
Якою ми бачимо її у майбутньому?
Як ми маємо забезпечувати це майбутнє?
Найчастіше прості ззовні запитання мають складні відповіді. Тим більше зараз. Адже обставини змінились. В країні, ми щиро на це сподіваємось, з’явились паростки нової реальності.
Отже –
Якою ми бачимо нашу країну сьогодні?
У нинішній, до межі напруженій у всіх прошарках суспільства ситуації, український політикум завмер напередодні кардинальних змін, перерозподілів сил і впливів. Деякі політики вже зникли з олімпу в небуття, а багатьом ще буде необхідно розпрощатися зі своїми насидженими місцями. Їхнє місце стрімко займає «молода інколи, часто нерозумна поросль». Хто цілком по заслугах, а набагато частіше – випадково і нелогічно, лише опинившись у потрібний час у потрібному місці.
Суспільство вперше за майже три десятиліття Незалежності, обрало позасистемну владу. Під позасистемністю маю на увазі її непричетність до правил життя постколоніального політикуму, який десятиліттями грабував країну і змоделював державу, яка є інструментом забезпечення потреб кількох відсотків людей, що відносять себе до так званої «еліти».
Люди зробили переважно протестний вибір, погодившись навіть на відсутність у носіїв нової влади політико-управлінського досвіду.
Тому сьогодні як ніколи суспільство вимагає і нових ідей, і нових лідерів, і нових рішень подальшого свого розвитку!
Питання забезпечення такого розвитку нині є ключовим. Не тільки з точки зору нинішніх вкрай складних соціально-політичних та економічних умов, які є нульовою відміткою руху у напрямі перетворень, а й через кілька актуальних небезпек.
Перш за все – це спроби реваншу так званих «еліт», які досі у владі і не здадуться без бою. Не тільки знов прориваючись до крісел в українському парламенті. А й пробуючи на міцність нову владу, лукаво пропонуючи скористатись старим перевіреним досвідом життя за правилами політичної і економічної корупції.
Небезпекою є і війна, яку Україна веде вже п’ять років. Війна, якою користаються казнокради, списуючи на неї стрімке падіння рівня життя народу і прикриваючи нею ж космічну швидкість власного збагачення. Хоча насправді, як не дивно, війна мала б бути стрижневим аргументом для прискорених темпів розвитку, перш за все інноваційно-економічного.
Небезпекою є і кричущий дефіцит фахівців в системі державного управління. У законодавчій та виконавчій владі, у правоохоронній системі, в правових інститутах, в системі соціального захисту, – все наскрізь просочено неофітами, набраними за ознаками особистої відданості або кумівства.
Отже, маємо вибухонебезпечний мікс: нульова «мітка», з якої має розпочатись напрацювання власного позитивного досвіду прогресивного розвитку, але й – загрозу реваншу зрадливих політичних банкрутів, затяжну війну та кричущу професійну непридатність державного апарату.
Для нас, патріотів це час вступати у реальну політику. І наша роль може і має стати виключною, вирішальною!
У лавах партії «Патріот» – тисячі першокласних фахівців, багато з яких – зі світовим ім’ям. Система роками вичавлювала із державних інститутів фахових, чесних і патріотичних управлінців, які не сприймали правила гри постколоніальної «еліти». Ці люди – носії знань, досвіду, переконань, принципів і цінностей, які нині є уособленням запиту суспільства.
Фактично ці принципи і цінності є складовими того унікального досвіду, якого не вистачає сучасній Україні.
Розуміння державних інститутів як сервісу для громадян.
Розуміння людини і якості її життя як найвищої цінності для держави.
Розуміння права як основи будь-яких рішень і життя взагалі.
Розуміння власної відповідальності за все, що ти робиш.
І саме такі люди – ядро нашої партії. І саме ми маємо стати парламентською силою, яка наповнить реальними смислами наше бачення майбутнього України.
Якою ж ми бачимо нашу країну?
Вимоги найближчої перспективи – відкриття соціальних ліфтів в державі, оновлення політикуму і управлінської сфери чесними, принциповими, патріотичними людьми. Тільки позбавивши корупціонерів політичного даху, «вимивши» із влади їхніх лобістів і агентів впливу, ми поборемо корупцію як системне явище і створимо законні умови розвитку країни, повернення награбованого корупціонерами у власність держави і народу.
У перспективі розгорнутій, базовим для нас є фактор успішності держави. Її економічна міць та ефективні соціальні інститути.
Державний апарат має розглядатись як сервіс, який надається громадянину для реалізації його прагнень і талантів. Філософія вільної національної економіки має базуватись на державній політиці, за якої людина, можливості її розвитку і реалізації є головною домінантою.
Диктатура закону, рівність перед ним мають стати основою суспільних відносин. Часи, коли влада крутить правом, як циган сонцем, діючи часом всупереч Конституції, мають закінчитись!
Має бути забезпечений рівний доступ громадян до національних багатств, які належать народові. Ресурси країни мають запрацювати на державу, а не на купку патронованих владою олігархів, які через непрозорі механізми приватизації отримали у своє розпорядження багатства нашої землі. Диктату олігархічних монополій, які під дахом політичної корупції грабують людей, продаючи їм газ, тепло, воду по захмарних цінах, має бути покладено край.
За великим рахунком, мова іде про стимулювання переорієнтації держави на принципи людиноцентризму.
Який і визначатиме сенс існування держави як такої.
Який примушує правильно розставляти акценти.
Скажімо, не просто вступ до НАТО як глобальна ціль, а власна армія, власними силами озброєна за стандартами НАТО!
Не просто забезпечення миру, а запровадження розумної і ефективної політики – мілітарної, дипломатичної, правової, нормотворчої для повернення наших територій та закріплення зовнішньополітичної суб’єктності держави.
Не просто розвиток та інвестиції, а суверенний розвиток, ефективне застосування внутрішніх інвестицій і ресурсів та мінімізація зовнішніх позик, кредитів і, відповідно, впливів та залежності.
Не просто абстрактні меми про «боротьбу з корупцією», а професійне (підкреслюю – професійне!) забезпечення правопорядку в усіх сферах життя і невідворотності покарання для усіх без виключення.
Не просто якісна освіта і сприятливий бізнес-клімат, а стимулювання розвитку особистості, її талантів і забезпечення можливості реалізації, аби припинити катастрофічну «втечу» з України найбільш продуктивного і освіченого населення за кордон.
Не тільки тужливі роздуми про ідентичність, а нова політика національного відродження, внутрішньої і зовнішньої промоції національної культури як одного з найголовніших пріоритетів стратегії сталого розвитку України.
Чи реально це? І скільки часу потрібно, аби такі перспективи стали реальністю?
Відповідь на це – у нашому плані дій.
Як ми маємо забезпечити таке майбутнє?
Ми, патріоти, виступимо із кількома пакетами законодавчих ініціатив, спрямованими на руйнацію старої політичної системи та на забезпечення розбудови ефективної нової.
Перш за все ми наполягатимемо на проведенні детального аналізу усіх хвиль приватизації, який дасть нам можливість урегулювати, щоб все приватизоване запрацювало на народ і державу в цілому.
Ми маємо намір покласти край законодавчим маніпуляціям. Шлях перетворень має бути забезпечено сталим, прогресивним, якісним законодавством. Яке не змінюється з політичної доцільності або з інших ситуативних причин.
Стабільність законодавчого поля гарантує лише кодифікація вітчизняного законодавства, тому партія «Патріот» вийде з ініціативою такого процесу, запропонувавши наступні Кодекси:
– Виборчий кодекс;
– Земельний кодекс;
– Мовний кодекс;
– Правоохоронний кодекс;
– Безпековий кодекс;
– Кодекс культурної спадщини;
– Кодекс громадянства;
– Кодекс використання надр держави;
– Кодекс використання людського потенціалу;
– Кодекс екосистеми держави (водний, лісовий, повітряний);
– Кодекс цифрових трансформацій держави і суспільства.
Далі ми запропонуємо нові неординарні шляхи розвитку держави та швидкого відродження економіки. Адже ідемо до Парламенту, на відміну від партій, що звично оперують пустими брехливими гаслами, із готовим проектом Програми «За 7 років – процвітаюча Україна». Виконано розрахунки по роках на інтервал у 7 років. По кожній проривній технології розроблені п’ятирічні програми. Ми зробили те, чого не зробить ніякий Кабінет Міністрів і ніяка Академія Наук. У цій програмі чітко викладено, як житиме Народ, за рахунок чого, коли це здійсниться.
Ми пропонуємо зміну державної системи в цілому. Нова Конституція, новий державний устрій, принципово нова податкова система, кредитно-грошова, інвестиційна політика і банківська система – є опорними точками змін.
Нова державна система управління з переходом на чисто президентську-парламентську модель, де Президент має не формувати, а очолити виконавчу владу. Але при цьому маємо чітко прописаний механізм зняття Президента народом у разі невиконання представленої народу Програми розвитку України і порушення ним або членами його команди етичних норм поведінки. Обгрунтовуються нова структура міністерств і комітетів та їх принципово нові завдання і функції виходячи з ресурсного підходу до управління економікою (відмова від фрідманської і адамосмітовської теорії і перехід на принципи фізичної економіки);
Принципово нова податкова система побудована на ресурсному підході, із запровадженими стимулами менше брати від природи, менше їй виснажувати, менше споживати трудових ресурсів, що змушує всіх учасників різноманітних ринків прагнути до самовдосконалення, інноваційності і технологічності.
Все це ми можемо запропонувати і реалізувати в ці стислі терміни. Для цього не потрібні грошові запозичення від Західних фінансових структур.
Зараз ми готові довести Народу, що через 7 років Україна здатна стати однією з найбільш процвітаючих країн Світу, не озираючись особливо ані на Захід, ані на Схід.
Ми ставимо на інновації, технології, національний інтелект. На новий устрій держави, на нові правила життя.
На сучасному історичному етапі запровадження нової політичної культури, у якій домінують принципи честі, совісті, патріотизму, любові до рідної землі – є нашою місією, нашим покликанням.
Тема люстрації – знов у топах новин. Її витягнули із старої інформаційної шафи загони порохоботів, які свого часу її туди і заховали. «Очищення влади» було модним трендом на початку процесу входження у владу тих, хто лукаво обернув на свою користь результати Революції Гідності.
Потім люстраційні новини якось вщухли і це зрозуміло: суспільство побачило, що під молот «революційної помсти» потрапляють часом не зовсім ті люди, які були «рєшалами» за влади Януковича. Більше того – багато хто з них навпаки знайшов себе у новій владній вертикалі.
Сьогодні ж – нова хвиля люстраційної істерії, яка виникла через невдоволення прибічниками Порошенка деякими призначеннями Президента Зеленського, зокрема, щодо глави АП.
Питання про те, кого люструвала сама влада Порошенка, а кого залишала «для співпраці», таким чином набуває неабиякої актуальності, адже досвід показав, що під люстраційними гаслами з державної служби методично вимивались професіонали.
Свій сумній досвід має один із найбільш відомих «люстрованих» – колишній перший заступник Генпрокурора Микола Голомша. Нині правник і впливовий політик, лідер партії «Патріот» стверджує, що Закон про люстрацію застосовувався колишньої владою вибірково, а у деяких випадках – необґрунтовано і протиправно. Саме такою є історія звільнення самого колишнього першого заступника Генпрокурора, яку він погодився розказати у невідомих раніше деталях.
– Головна інтрига процесу моєї «люстрації» полягає у тому, що я не підпадав під дію Закону «про очищення влади, – розповідає Микола Голомша. – Але пан Ярема одразу після приходу Порошенка на посаду президента, мене, так би мовити, люстрував. Я не вважаю це збігом обставин, адже маю давню історію стосунків з Порошенком. Я намагався не згадувати ці тонкощі, зробив це лише раз два роки тому у програмі «Право на владу»… Гадаю, свою роль зіграв той факт, що я керував розслідуванням кримінальної справи, яка лягла в основу скандальної прес-конференції Зінченка (колишній глава секретаріату Президента Ющенка) у 2005-му році, коли він звинуватив Порошенка в системній корупції… Це був дуже гучний корупційний скандал, після якого Ющенко звільнив Порошенка з посади Секретаря РНБО.
Цікаво. Чим завершилась ця історія? Адже в публічну площину ніякі подробиці не потрапили.
– Вона завершилась, відверто кажучи, у кращих «традиціях». Мне було відряджено буквально на три дні у Францію, де проходив міжнародний антикорупційний форум. Коли я повернувся, то дізнався, що справу… закрили! І мене більше до неї не допустили.
Ви вважаєте, що ця історія могла бути пусковим механізмом вашого звільнення під виглядом люстрації?
– Справа в тому, що я не бачу жодного приводу застосування до мене Закону «Про очищення влади». Адже його положення чітко вказують на випадки і умови, за яких він може бути застосований. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1 очищення влади (люстрація) – це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Люстрація здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
При цьому Закон вказує, що процес люстрації має ґрунтуватись на принципах верховенства права і законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
У моєму випадку жодних ознак для застосування люстрації не було, а щодо принципів, на яких має ґрунтуватись процес – про них і мова не йшла. Ярема навіть не запросив мене для дачі пояснень. Після подання мною рапорту із поясненням – чому я не підпадаю під дію закону про люстрацію, – він просто узяв і «люстрував»! Тому причина цього вчинку, впевнений, з находиться далеко за межами люстраційного закону… Адже прив’язати мене до процесу узурпації влади Януковичем – це просто смішно. До підриву основ нацбезпеки і оброни, тим більше до порушення прав і свобод людей – це нонсенс! Уся моя службова біографія публічна і відкрита і свідчить про те, що все як раз навпаки…
Так, з Вами пов’язані розслідування майже усіх найгучніших справ у новітній історії України. Причому переважно до «епохи» Януковича…
Скажу більше – у всі часи я був у відвертій опозиції до Януковича! Історія мого особистого протистояння почалася ще під час Помаранчевої Революції, коли Янукович намагався сфальсифікувати результати виборів.
Я працював заступником Генпрокурора і був присутнім на засіданні, де стояло питання про порушення справи відносно Ющенка і Тимошенко і винесенні постанови про розгін Майдану. Тоді я публічно відмовився виконувати такі накази і подав у відставку. І заявив по телебаченню, що насправді до кримінальної відповідальності мають бути притягнення Янукович і Кушнарьов. Перший за фальсифікацію виборів, другий – за сепаратизм. Мій виступ транслювався на Майдані. Отаким був початок серії моїх постійних конфліктів із командою Януковича. Відновився на посаді я вже після Помаранчевої Революції. І на момент «другого пришестя» Януковича був вже заступником Генерального прокурора. І мав кілька справжніх воєн із «донецькими». Зокрема у 2007-му році, коли президент Ющенко своїм Указом оголосив дострокові парламентські вибори. Генпрокуратура тоді вже була сформована із домінуванням «донецьких». Які вдавались до відверто маразматичних варіантів – скажімо, видавали висновки про те, що прокуратура не зобов’язана забезпечувати виконання президентських указів, що немає підстав для розпуску парламенту, що кошти на проведення виборів виділені незаконно… Ідіотизму було через край, бо хотіли утримати виконавчу владу у руках Януковича. Я був єдиним, хто на Колегії Генпрокуратури заявив про те, що процес відповідає вимогам чинного законодавства, після чого мою посаду миттєво скоротили…
Мене відправили працювати прокурором Львівської області. Де я пропрацював лише п’ять днів. Відбулась зміна Генпрокурора і мене відновили на посаді. Але «високі стосунки» із ПР на цьому не закінчились. Сталась відома спроба захоплення Генпрокуратури «Беркутом» під керівництвом тодішнього міністра внутрішніх справ – махрового «регіонала» Цушка. Саме мій кабінет штурмували служаки Януковича, адже я не виконував накази вже звільненого на той час Генпрокурора, якого вони, за звичкою, вважали «легітимним»… Я вимушений був тимчасово переїхати для виконання своїх обов’язків до приміщення Секретаріату Президента, доки «еліти» не знайшли згоди і не відновився нормальний процес.
Друга «велика війна» із командою Януковича сталась, коли разом із Валентином Наливайченком я ініціював розслідування голодомору – геноциду українського народу. Прокуратура, яка у той час знов-таки мала велике домінування представництвом донецького регіону із відповідними прокомуністичними поглядами, звичайно, не погоджувалась із порушенням такої справи. Але ми почали розслідування силами Служби безпеки, яка, без перебільшення, провела титанічну роботу, зібравши докази, яких вистачало для початку судового процесу. І я особисто підписав постанову про скерування справи до суду, попри вказівку по Генпрокуратурі нікому цього не робити. Було отримано історичне судове рішення, де ім’ям України визнавався геноцид українського народу і знищення мільйонів людей сталінським режимом. Звичайно, мені цього не забули… Адже Росія просто шаленіла від такого рішення, і, коли Янукович вже був Президентом України, він за московською вказівкою на міжнародній арені заявив, що ніякого геноциду не було. Після чого мені запропонували покинути пост заступника Генпрокурора. І були нав’язливі пропозиції відкликати підписану мною постанову, аби заднім числом відмінити рішення про визнання геноциду. Я не погодився. І мене понизили, перемістивши на посаду військового прокурора центрального регіону України. Але і на цій посаді, так сталось, я був для «донецьких» постійним джерелом неприємностей. Скажімо, ми заарештували начальника продовольчої служби прикордонних військ – узяли на гарячому, під час отримання хабаря. Друга аналогічна ситуація була навіть кумедною – я спланував арешт Службою безпеки під час отримання хабаря старшого офіцера Міноборони, і це вийшло у день народження міністра оборони Саламатіна… Так сталось випадково, але «подарунок» вийшов гучним. Скандал також. Після було ліквідовано військові прокуратури як такі…
Якою ж була логіка Яреми, який люстрував вас, прирівнявши до тих, хто допомагав Януковичу узурпувати владу? Це ж нонсенс
– Я намагався пояснити пану Яремі, що ані за суттю, ані за формою не підпадаю під дію люстраційного закону. Що я не є суб’єктом його застосування. Навіть з огляду на те, що був за тих часів військовим прокурором, на яких закон про очищення вдали узагалі не розповсюджувався. І з огляду на те, що двічі понижувався у посадах тою владою… Та головне навіть не в цьому. Цей «акт люстрації» насправді був імітацією: Ярема, всупереч здоровому глузду, просто видав наказ, не пославшись в ньому ані на компетенційні норми, які давали б підстави для звільнення, ані на спеціальні норми, які б вказували на вчинення мною, скажімо, якого-небудь порушення! І знехтував при цьому усіма передбаченими Законом нормами, які я вже згадував – принципом верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист. Я звернувся до суду і ця справа тягнеться досі.
З огляду на ці «тонкощі», я маю всі підстави вважати, що моє звільнення було вмотивоване виключно тим, що свого часу я розслідував корупційну справу проти Порошенка.
Якщо абстрагуватись від Вашої особистої історії і поглянути на Закон «Про очищення влади» суто з правової точки зору, як Ви вважаєте, було від нього більше користі чи шкоди? Чи має він право на існування у такому вигляді, як нині? І що насправді є проблемою в цій темі – сам закон чи те, як його застосовують?
– Моя історія дійсно ексклюзивна і відрізняється від будь-якої іншої люстраційної справи. Бо я був відомим своїм багаторічним конфліктом з «регіоналами», я брав участь в Революції Гідності, після якої був відновлений на посаді заступника Генпрокурора за рекомендацією Демократичної Коаліції, а потім призначений першим заступником. І за таких даних я вважаюсь люстрованим – це дика, єдина у своєму роді ситуація! Коли за мою активну позицію по відстоюванню Криму перед російським агресором та ініціювання притягнення до відповідальності командувача Чорноморським флотом РФ у Криму, мене заарештовано Басманним судом Москви та оголошено в розшук, а Путіним включено до санкційного списку проти України!
Тому даючи характеристику Закону «По очищення влади», я дійсно не можу спиратись на власний досвід. Хіба що у одному моменті – цей закон застосовується неуками. Той же пан Ярема не є професійним прокурором, у нього відсутня юридична практика, що і проявилось у механізмі мого звільнення.
Про сам закон маю сказати наступне. Принципи права поважаються у всьому Світі. Якщо ці принципи не діють, або порушуються, то це вже не Система і це не право. Я це до того, що, як бачимо, цей Закон переважно застосовується незаконно. А оскільки він так прописаний, що ним крутять, як дишлом, то гарантовано виникають негативні наслідки. В існуючій редакції Закон «Про очищення влади» не відповідає Конституції України і вимогам міжнародного законодавства в галузі забезпечення прав людини. Венеційська комісія у своїх рекомендаціях щодо цього закону визнала його суперечливість принципам права. Тому вважаю, що він має бути визнаний неконституційним.
А головна проблема – політизація поняття люстрації як такої, процесу люстрації, і відповідно, того законодавчого акту, який має реалізувати цей механізм. Саме вплив політики і втручання політичної доцільності містять в собі порушення прав людини і громадянина.
Але ж Україна є державою, де верховенство права закріплене на рівні Конституції. І ми повинні пам’ятати, що не можуть державні органи на рівні Президента та інших посадовців крутити законом, як дишлом. Не можуть парламентські фракції, політичні сили усупереч тверезому глузду політизувати відповідальні для держави процеси і заробляти бали на тому, на чому заробляти аморально і небезпечно.
В державі має поважатись право і ефективно діяти правоохоронні органи. Якщо б це було так – усі питання із узурпацією влади та іншими злочинами Януковича і його оточення мали б бути давно закриті, а винні та причетні – покарані та відлучені від влади.
Але цього не сталось. Натомість ми отримали п’ять років маніпуляцій і відверто злочинних, протиправних втручань у правові питання і спотворення того ж Закону про люстрацію.
Чому справедливість оминає потрібних державі людей?
З огляду на після-інавгураційні призначення в Україні, під мікроскоп потрапив Закон «Про очищення влади» (Закон про люстрацію), а точніше список людей, які підпали під його дію. Зараз, як ніколи раніше, вони робитимуть нахабні спроби просочитись у владу для відновлення своїх злочинних, корумпованих схем. В даний час потрібно, щоб всі українці об’єднались і не допустили цього, а Закон «Про очищення влади» має бути головним інструментом протидії реваншу злочинним чиновникам часів Януковича.
Вивчаючи найбільш резонансні матеріали, черга дійшла й до колишнього заступника Генерального прокурора України – Голомши Миколи Ярославовича, політика та заслуженого юриста України. В пошуках сенсації, розглядаючи справу пана Голомши, варто зауважити — всі факти свідчать про те, що його люстрували та звільнили із займаної ним на той час посади Генерального прокурора незаконно.
Аналізуючи матеріали, що доступні в мережі, необхідно констатувати абсолютно протизаконні дії, вчинені проти Миколи Ярославича на підставі люстраційного закону. Справа сповнена протирічь, адже людині, яка боролась із режимом Януковича та його соратників, після перемоги Майдану замість подякувати — відкрили справу.
Основні засади Закону України «Про очищення влади» — це заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (крім виборних) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Така заборона встановлюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Закон ґрунтується на принципах:
верховенства права та законності;
відкритості, прозорості та публічності;
презумпції невинуватості;
індивідуальної відповідальності;
гарантування права на захист.
Микола Голомша точно не був поплічником Януковича та не займався підривом безпеки і оборони України, завжди виступав проти політики Президента-втікача і практично першим встав на боротьбу із чітко спланованими актами з послаблення оборонної міцності України.
За час роботи на посаді заступника Генерального прокурора України ним було ініційовано ряд перевірок та міжвідомчих нарад з приводу фактів підриву обороноздатності держави, розкрадання державних коштів, військового майна, про що свідчить протоколи та стенограми засідань колегій ГПУ та відповідних нарад.
У квітні 2014 року ним було ініційовано кримінальне провадження щодо підриву обороноздатності України. Варто підкреслити: за те, що суперечив Януковичу, засуджував його позицію, що голодомор не був геноцидом українського народу, Голомшу було понижено та безпідставно переведено з посади заступника Генерального прокурора на посаду військового прокурора Центрального регіону України. Микола Голомша, як заступник Генерального прокурора України, прагнув притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які причетні до геноциду українського народу. Через його принципову позицію щодо недоцільності ліквідації військових прокуратур Голомша Микола Ярославович потрапив в «немилість» Президенту-узурпатору. Цей вже доведений факт відкритого конфлікту між Голомшою та режимом Януковича.
Очевидно, що соратником Януковича Голомша не був, то виходить, люстрували його якраз за боротьбу із режимом?! До речі, це може бути докором владі, яка прийшла після втечі власника золотого батона?! На противагу всім, Голомша мав мужність боротись і голосно висловлювати своє «НІ» знаючи, що в будь-який час його навіть можуть ліквідувати фізично! Хіба за це люструють?! Хіба люструють за оборону країни і мужність?!
З одного боку це просто емоційна справедливість, яка в сучасному світі зовсім не часто зустрічається, особливо серед тих людей, які приймають рішення. В Україні давно працюють над знищенням моральності і духу всього українського. Тому варто спиратися на строгий закон, згідно якому пана Голомшу навіть не могли люструвати.
Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» у зазначені періоди Микола Голомша не обіймав посади, які вказані в законі, а тому, не є суб’єктом застосування Закону України «Про очищення влади», оскільки був військовим прокурором. Згідно п. 2.1. Регламенту Генеральної прокуратури України військовий прокурор не є керівником територіального органу прокуратури України, а відповідно Закону України «Про чищення влади» військові прокурори не підпадають під його дію.
Микола Ярославович Голомша не може бути суб’єктом застосування цього Закону, оскільки на посаду керівника територіального (регіонального) органу прокурори України він не призначався. Це реальний і доказовий факт, що Голомшу Миколу люстрували незаконно.
Щодо звільнення із посади заступника Генерального прокурора України, то присутні ознаки порушення принципу верховенства права та законності. Адже з його боку не було порушень вимог Кодексу Законів про Працю України та явно відсутні ознаки неналежного виконання службових обов’язків. Наказ Генерального прокурора України №2488 від 23 жовтня 2014 року про звільнення неправомірний, адже грубо порушено принципи відкритості, прозорості та публічності очищення влади що має забезпечувати Закон України «Про очищення влади».
Голомша, як посадова особа ГПУ, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю ніяк не допомагав Януковичу зміцнювати позиції узурпатора – про це немає жодних доказів, а тому проти нього грубо порушено конституційний принцип презумпції невинуватості. Також варто підкреслити, що Голомшу Генпрокурор звільнив без жодних правових підстав та з ігноруванням гарантованого права на захист, адже фактичного колегіального рішення процедури очищення влади згідно вимог Закону не відбулося. А звільняли то його ніби, як люстрованого… Виходить, як захотіли, так і звільнили. За власним бажанням, без доказі і розгляду справи у встановленому законом порядку.
Така була законна влада, нажаль так вона себе називала, ось тільки одне вона забула — законно діяти!
Як бачимо: не потрібно бути асом юриспруденції, щоб довести, що Голомшу Миколу Ярославовича люстрували – незаконно. Тому відповідно можна зробити висновок, що його з посади заступника Генерального прокурора України звільнили безпідставно і незаконно. Адже рішення було прийнято не колегіально, без забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), без представників засобів масової інформації та представників громадськості.
Як всі вже пересвідчились, вищезгадані факти явно доводять те, що:
Закон України «Про очищення влади» до Голомші Миколи Ярославовича застосований незаконно. Крім того, жодної прозорості у вчинених протиправних діях щодо нього, як колишнього заступника Генерального прокурора України і громадянина України немає!
Наказ Генерального прокурора України №2488 – від 23.10.2014 року також згідно вище наведених доказів є повністю незаконний.
Впевнені, що однією із причин його люстрування став страх влади, яка прийшла після «Революції Гідності», що він перешкоджатиме їм чинити злочини. Знаючи, що Микола Голомша не потерпить розкрадань і корупції — його просто усунули, а прикрили все це законом про люстрацію. Вагомим доказом такої думки, особливо на фоні скандалу в «Укроборонпромі», є факт того, що команда Порошенка мала глобальні плани по розкраданню армії. А Голомша довів, що навіть в оточенні ворога-Януковича не дасть чинити злочини проти українського народу. Така особистість явно не вписувався в плани «нащадків» Президента-втікача.
Вважаємо, що позиція захисту Голомши Миколи Ярославовича цілком законна та доведена. Він не тільки незаконно люстрований, а й висококваліфікована людина з почуттям глибокого патріотизму і колосальною сміливістю. Для нього перш за все владою є український народ, що він довів своїми непокірливими діями щодо злочинної діяльності Януковича. Такі кваліфіковані кадри просто необхідні Україні.
До прикладу: вже досить довгий час немає зрушень у справі «Укроборонпрому» — вважаємо, що їх і не буде, поки справу «прикриває» Юрій Луценко. Микола Голомша, як людина із досвідом і незаплямованою репутацією у сфері військової доктрини зміг би, згідно чинного Законодавства, знайти і віддати правосуддю винних.
Справу Голомши Миколи Ярославовича у суді перетворили у своєрідний футбол і передають від суду до суду затягуючи процес, в якого один результат лише один – невинний очиститься!
Тому закликаємо: наші суди, Люстраційний комітет, профілююче Міністерство Юстиції нарешті взятись за виконання своїх прямих обов’язків і найближчим часом довести вже практично доведену справу до логічного висновку – визнати, що Закон «Про очищення влади» і незаконне звільнення щодо пана Голомші Миколи Ярославовича були неправомірними.
Просимо і звертаємось до Президента Володимира Зеленського взяти дану справу під особистий контроль. Адже Головнокомандувач згідно Конституції є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Згідно вище вказаних фактів щодо пана Голомші неодноразово було порушено права і свободи людини і громадянина України.
Попри міжнародну реакцію, якою псевдовибори у фейкових «республіках ДНР і ДНР»заздалегідь оголошені нелегітимними, ватажки терористів та їхні московські куратори продовжують рухатись у напрямі здійснення цієї провокації.
Так, мова іде саме про свідому провокацію, бо у геополітичному сенсі ці «вибори» є черговим етапом спроби легітимізації цих незаконних утворень. Бо, виявляється, існує «ЦВК ДНР», існує «народна рада ДНР», існують виборчі правила і таке інше. І, начебто, існують «ДНРівські» «партії» та «громадські рухи». А серед претендентів на пост «глави республіки» – знайомі прізвища терористів та зрадників України.Тобто створюється картинка «самостійності», «незалежності» та, навіть «демократії» у маріонеткових режимах, створених Росією на захоплених в України територіях.
Це – елемент гібридної стратегії Путіна, черговий інструмент міжнародного політичного шантажу Росії.
Міжнародна спільнота зафіксувала своє ставлення до цього акту. ЄС офіційно засудив можливість проведення цих «виборів». Вашингтон також озвучив свою позицію словами Курта Волкера: «проведення виборів – нелегітимне не лише з огляду на безпекову ситуацію, але також і тому, що це – утворення, які не мають існувати».
Україна поки що обмежилась заявою МЗС про те, що у випадку проведення голосування його результати будуть «юридично нікчемними, не створюватимуть жодних правових наслідків та не будуть визнані ані Україною, ані світовою спільнотою».
Очевидно, що обмежуватись лише заявами, на відміну від західних партнерів, Україна не має права. Бо гібридні «вибори» насправді несуть не тільки загрозу у зовнішньополітичному сенсі, а й конкретну «фізичну» небезпеку для України.
Політичні аспекти зрозумілі. В публічній площині ми вже вимушені оперувати демократичними термінами і поняттями «вибори», «голосування», «волевиявлення», маючи на увазі процеси, які відбуваються на окупованих територіях і здійснюються окупаційною владою та терористами. Це вже нонсенс!
«Фізичні» небезпеки також легко передбачити. Сам цей фейковий «виборчий процес» є небезпечним для громадян України, які живуть на окупованих територіях. Очевидно, що для патріотично налаштованих українців, які з різних причин не виїхали на межі псевдореспублік, це «голосування» є викликом. Таким чином не можна виключати, що в процесі «торжества демократии» не виникнуть заворушення та не стануться провокації, що ймовірно призведуть до жертв. Агресивність та безжалісність проросійських терористів відома, отже загроза є цілком реальною.
В цій ситуації обмежуватись заявами зовнішньополітичного відомства явно недостатньо. Україні треба докласти максимум практичних зусиль, аби унеможливити проведення оголошених псевдовиборів на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей України.
Алгоритм дій партія «ПАТРІОТ» запропонувала у своїй спеціальній Заяві. Ми вважаємо за необхідне терміново скликати РНБО і дати офіційну оцінку цьому агресивному крокові, який загрожує національній безпеці України. Після чого є доцільним звернення до Ради Безпеки та Генасамблеї ООН, аби зафіксувати позицію держави і створити широкий фронт протидії цьому витку гібридної агресії.
Намір пропутінського маріонеткового режиму провести псевдовибори на окупованих територіях є приводом для України наполягати на посиленні застосування та введенні нових санкцій міжнародними партнерами по відношенню до РФ, її посадовців та усіх фізичних і юридичних осіб, причетних до організації та підтримки в будь-який спосіб зазначених псевдовиборів.
І головне. Необхідно забезпечити правове підґрунтя по унеможливленню застосування всіх видів виборчих процедур і підходів на тимчасово окупованих територіях безоглядно на будь-яке законодавство. Україна має нарешті здійснити крок, потреба в якому назріла давно – у встановленому законодавством порядку визнати окупаційні адміністрації на окупованих територіях Луганської, Донецької областей та в Автономній республіці Крим – терористичними.
За великим рахунком, держава повинна завдати удар на випередження, показавши маріонеткам і зрадникам їхнє справжнє місце в ієрархії міжнародних терористів.
В Окружному адміністративному суді міста Києва, відбулося чергове засідання по справі Миколи Голомші, щодо незаконного звільнення з посади першого заступника Генерального прокурора України.
Нагадаємо, що Микола Голомша протидіяв режиму Януковича та брав активну участь у революції гідності, тому підтримати заслуженого юриста, патріота України прийшли сотні громадян, у тому числі керівники осередків самооборони та бійці з різних батальйонів АТО.
Представник Міністерства юстиції України, яка підтримувала позицію щодо звільнення Миколи Голомші, не відповіла на жодне з поставлених судом та позивачем питань по суті. Усі її відповіді мали загально політичний напрямок і жодним чином не стосувалися даної справи.
Після запальних дискусій, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва повідомив, що рішення буде прийнято протягом двох місяців, без повідомлення сторін.
Маємо надію, що рішення суду буде справедливим щодо справжнього патріота України, Народного прокурора України — Миколи Голомші!
До речі, вперше Народним Прокурором, Миколу Голомшу назвали журналісти «УНТ» Українське Народне Телебачення» www.unt.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Генпрокуратура не согласна с решением Бородянского райсуда Киевской области, который оправдал бывшего ректора Национального университета государственной налоговой службы Петра Мельника, и будет подавать апелляцию. Об этом заявил Генпрокурор Юрий Луценко.
По его словам, ГПУ также готовит апелляцию на решение Печерского райсуда Киева, который отказал прокуратуре в избрании меры пресечения — домашнего ареста — для лидера «Движения новых сил», экс-главы Одесской области Михаила Саакашвили.
Луценко также добавил, Генеральная прокуратура Украины приведет достаточные доказательства и аргументы в поддержку своей позиции в апелляционных инстанциях по делам и Мельника и Саакашвили.
Последние скандальные решения судов в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал заслуженный юрист, первый заместитель генпрокурора в 2014 году Николай Голомша.
Чому так виходить, що з першої спроби не надають потрібних доказів, не надають ґрунтовної позиції ГПУ для того, щоб не було другої спроби і не було апеляції після цього?
— Виходячи із наслідків, що не задоволено подання, то, очевидно, є недопрацювання, і треба розуміти, що в теперішній час потрібне безумовне дотримання КПК, тому що дуже великий відсоток професійного сегменту слідчих, прокурорів, суддів пішли в адвокати, і вони дуже добре орієнтуються в КПК. І коли слідчі на початку не звертають увагу на час, на дотримання прав підозрюваних, на вручення підозри, на постановку відповідно у протоколах часу — це все впливає в подальшому на позицію захисту.
Тобто справа не в тому, що ГПУ погано готується, а в тому, що колишні судді стали адвокатами, а ці адвокати більш підготовлені, ніж теперішні судді?
— Я сказав один із моментів, який є об’єктивним чинником. А взагалі, я вважаю, що при умові безумовного дотримання законів і чіткого формулювання викладки своєї позиції у протоколах, у поданнях, такого, щоб судді на голому місці відмовляли, може бути дуже рідко. Якщо є вагомі аргументи, то незалежно, хто з тієї сторони — чи це прокурор, чи слідчий, чи адвокат, чи суддя — адвокат колишній, якщо наводяться аргументи слідчими, то немає ніякої підстави для того, щоб не задовольняти подання.
Справи Мельника і Саакашвілі непоодинокі. У нас ще Януковича дві справи, інші справи, які зараз обговорюються в ЗМІ. Півтора року Луценко — на чолі ГПУ. Він рапортує про успіхи, каже про те, що реформа відбулася, але чому такі результати?
— Я можу віднести це питання до того, що це четвертий прокурор після Революції гідності. Якщо четвертий прокурор, і не було зосередження уваги на всіх актуальних справах у режимі онлайн і минулих часів, то, звісно, що були відповідні перетасовки кадрові, я б не назвав це конкурсами, які, ці перетасовки кадрові завели непрофесійний сегмент. Тому, коли ви будете спілкуватись з тими людьми, які пройшли по конкурсу, вони можуть знати законодавство, але у них немає практики. Вони не розуміють, що якщо ти написав протокол і ти не вказав вагомі підстави, там мають бути кваліфікуючі ознаки, там має бути час, місце, обставини, викладка коротка, а якщо він щось упустив, суд має право повертати на дослідування справу.
Раніше довіра до ГПУ була не кращою.
— Не краща вона, дійсно, була за часів, коли почала заходити комерція в прокуратуру, а це десь приблизно після 2004 року, майже, коли «януковичи» зайшли, це була вершина трагізму в прокуратурі. Чому? Тому що було поставлено все на відповідну контрольовану основу, комерція була, були відповідні схеми, в які включали і прокурорів, і це була така собі банда, яка сьогодні іменується «злочинним режимом», і розслідуються злочини. Але навіть попри те, я вам скажу, що це десь відсотків найбільше вісім корумпованих чиновників, які зіпсували картину.
В основному, це професійні люди, які сидять в кабінетах, не доїдаючи, не досипаючи виконують державні свої справи, притому отримують такий негатив, бо на виду політичні справи, а ті справи про вбивство, які були, справи, які стосувались економічних злочинів — це сотні тисяч справ, про це ніхто не говорить. Тому, я вважаю, що сама влада зробила собі вовчу послугу. Замість того, щоб забути, перекреслити, засудити режим, а не постійно повторювати і поливати брудом орган, який сьогодні не має авторитету, не заслужено не має авторитету.
Багато експертів говорили, що у справі Саакашвілі дуже багато помилок нароблено, дурних помилок, процесуальні норми порушені — це помилки початківців. Якщо прокуратура робить такі помилки, чому має відновитись до неї довіра?
— У мене питання тоді до тих, хто ініціює таку реформу, коли реформа заводить працівників ЖЕКів у прокуратуру, прокуратура віками формувала професійних людей і це була, дійсно, школа майстерності, де люди володіли, розуміли інструментарієм процесуальним і цивільним, а в даному випадку люди приходять, вони більш політично, вони більш зі своєї точки зору хочуть говорити, а досвіду немає. Я б сказав одну річ важливу, яка є дуже хворобливою для всіх без винятку органів. Я нагадаю про презумпцію невинуватості, і некоректно ні органам влади, ні правоохоронним органам до суду називати людей злочинцями, говорити про відповідні докази як доконані факти, і з цього приводу є рішення міжнародних судів, що не мають право ні слідчі, ні прокурори, ні органи влади називати людину злочинцем до вироку суду, і з цього приводу є і цивільний закон, який передбачає відповідальність майнову за це. Я переконаний, що якщо не зупинити цей політичний бум і піар, то ми отримаємо шквал відповідних позовів у європейському суді. Треба, очевидно, повернутись до професійної роботи, а в прокуратурі, і зараз є багато професійного сегменту, він превалює, і орієнтуватись на те, щоб дотримуватись букви закону для того, щоб потім не йти на поводу у депутатів, у експертів, а щоб панувало верховенство права, а щоб не йшли на поводу ні в кого.
В апеляційних інстанціях зможуть взяти своє ГПУ?
— Я думаю, що десь 14 числа буде ухвала і, в принципі, якщо буде обґрунтування, то по закону не можуть. Можуть тільки якщо буде застосований відповідний адмінвплив, адмінресурс. В такому разі, як зачитував суддя, і як дивився цей процес, я думаю, що суддя прийняла законне рішення.
К слову, по мнению политолога Алексея Якубина, Саакашвили станет для Луценко айсбергом, который его «потопит». Также он считает, что политического будущего у Саакашвили в Украине нет, поскольку заинтересованность к нему сейчас — показатель не его личного рейтинга, а реакция людей на действия власти.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Микола Голомша
