Теги Posts tagged with "корупція"

корупція

У кінці травня цього року управління захисту економіки повідомило про складання і направлення до суду протоколу про вчинення корупційного правопорушення очільником міста. Хоча рішення по справі ще не прийнято, але в суді зробили все, щоб посадовця не змогли притягнути до відповідальності.

– Сьогодні зібрав колектив Житомирської міської ради і попередив – буду реагувати жорстко. Через такі випадки страждає репутація всієї міської влади і імідж міста, – прокоментував Сергій Сухомлин затримання 7 травня на хабарі керівника управління житлового господарства.


Власні запевнення у жорсткій реакції міський голова втілив 26 липня, звільнивши своїм розпорядженням затриманого в травні Юрія Мостовича. У коментарі одному з інтернет-видань директор юридичного департаменту Євген Черниш пояснив, що рішення прийняте через порушення присяги посадовою особою місцевого самоврядування.

Водночас провина судом ще не доказана, і навіть саме судове засідання, на якому по суті має розглядатися справа, призначене на 31 липня. Не стримуючи себе у боротьбі з підозрюваними в корупції, міський голова не помічає власних прорахунків та вчинених порушень.


Складений 30 травня протокол про вчинення корупційного правопорушення Сергій Сухомлин не визнав і відмовився правоохоронцям надавати будь-які пояснення. Хоча підстав для його складання управління захисту економіки області знайшло достатньо. Згідно з відомостями вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742, з Литви на митну територію України меру Житомира пригнали автомобіль «AUDI A8». Міський голова зобов`язаний протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, кінцевий строк подання якого спливав 24 липня 2017 р., але зробив це пізніше.

«Опитаний з даного приводу ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у 2017 році отримав від ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.) довіреність на своє ім`я щодо придбання за межами кордону України останньому транспортного засобу та подальшого транспортування на територію України. На виконання вимог вказаного доручення ОСОБА_2 придбав автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., який було передано ОСОБА_1 10.07.2017 на Волинській митниці ДФС. При передачі авто актів прийому- передачі не укладалося», – йдеться у тексті ухвали суду.


«Таким чином ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.), являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який 14.07.2017 року на підставі вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742 та посвідчення Житомирської митниці ДФС серія НОМЕР_1 від 14.07.2017 набув у власність транспортний засіб – автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, що є вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції”, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Свій захист в суді мер Житомира довірив колишньому прокурору, а тепер адвокату Андрію Басу. Обраний він був саме через те, що працював у прокуратурі Житомирської області у відділі запобігання та протидії корупції. Зі звільненням з державної служби екс-прокурора швидко перекваліфікувався з відповідального за обвинувачення на захисника фігурантів корупційних скандалів.


Однак навіть професійний захист адвоката з наявними зв’язками в прокуратурі та чималим досвідом по притягненню до відповідальності за корупцію не заспокоїв очільника міста. І в хід пішла «тяжка артилерія».

Допомогти уникнути адміністративної відповідальності взявся суддя Корольовського суду Олексій Покатілов. На початку, після уважного вивчення адміністративного протоколу, суддя знаходить огріх у невірно вказаному році. Замість 24 липня 2017 року зазначений 2019 рік, про який Сергій Сухомлин мав подати декларацію про суттєві зміни в майновому стані. Це стало причиною для прийняття постанови 11 червня про повернення матеріалів справи на доопрацювання правоохоронцям. За день з внесеними виправленнями документи знову були в суді. І прочекавши до 24 червня та не знайшовши жодних інших огріхів, Олексій Покатілов призначає дату розгляду справи аж на 7 серпня.

Себто чітко після завершення 90 днів строку притягнення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Складений протокол 30 травня, і крайній термін, коли міського голову могли б визнати винним у вчиненні корупційного правопорушення, спливає у кінці липня. До того ж суддя Покатілов, маючи всі можливості для зупинення строку розгляду справи, цього не робить. Таким чином, призначене на серпень засідання суду, перетворюється у фікцію правосуддя, з наперед визначеним звільненням Сергія Сухомлина від відповідальності.


Таке рішення судді точно є нетиповим. Трапляються випадки, коли протоколи не вчасно надходять в суди і термін притягнення до відповідальності спливає. Однак у цьому випадку це явний «слив» протоколу для звільнення від відповідальності порушника, – переконаний юрист Центру протидії корупції Денис Свириденко.

Наведені факти у черговий раз підтверджують подвійні стандарти роботи та життя мера Житомира, який публічно полюбляє говорити про боротьбу з корупцією та одночасно на власному прикладі перетворює цю боротьбу в порожні слова.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про це йдеться у розслідуванні сайту ОРД. Далі наводимо текст без коментарів редакції: 

… А потім він повертався додому і пив на самоті горілку,

бо навіть штатні працівники Служби безпеки

уникали споживати алкоголь у його компанії…»

Дивні метаморфози відбуваються на вулиці Володимирській, 33! З одного боку – активно готується вже перезріле реформування, на посади призначаються люди з громадянського суспільства та ІТ-сектору, і завдяки цьому зростає довіра до Служби. А з другого – навколо фактичного нового керівника Івана Баканова з’являються особи, які своєю токсичністю можуть отруїти простір не тільки в околицях штаб-квартири СБУ, а й сягнути Банкової.

Коридорами монументальної споруди на вулиці Володимирській вже місяць як курсують чутки відносно розцінок, які виставляє Микола Герасименко за свої послуги з лобіювання призначень.

Цікаво, що старий «чекіст» запровадив градацію своїх послуг. Зокрема, просто згадати в позитивному ключі того, чи іншого претендента на посаду коштує 10 тис. доларів США, конкретно запропонувати на посаду – від 50 тис.

Звісно, що прайс залежить і від рівня посади: заступники регіональних органів та департаментів Центрального апарату – 50-100 тис. (залежить від області та департаменту), керівники – не менше 100 тис. американських доларів. При цьому, це не остаточна «ціна питання» — відразу обумовлюється, що в подальшому керівник повинен бути виконувати «прохання» пана Герасименка.

Щоб зрозуміти, якими ці «прохання» можуть бути, згадаймо «подвиги» видатного «чекіста» сучасності:

  1. У 1992 році вкрав речові докази у вигляді 18,6 тон міді у рулонах;
  2. Отримав у 1994 році хабаря від Ахмета та Хасана Дукаєвих у розмірі 25 тис. доларів США за звільнення від кримінальної відповідальності їх брата-рекетира;
  3. Продав конфіскований як речовий доказ у кримінальній справі гафній, який з 1992 року зберігався в СБУ. Микола Михайлович доручив двом колишнім слідчим СБУ продати гафній підставній фірмі «Світязь і К» за ціною 40 гривень за 1 кг. Після численних перепродажів його ціна збільшується до 900 грн. за 1 кг. А через деякий час гафній «вирушає» до Китаю за ціною $216 за все той же кілограм;
  4. Увійшов у 2000 році у довіру до олігарха-контрабандиста Віктора Балоги, запропонував йому свої послуги і отримав невеличке щомісячне утримання у 10 тис. американських доларів як скромний довісок до зарплатні;
  5. На виконання завдання свого патрона Віктора Балоги викрав та сховав у власному гаражі матеріали кримінальної справи проти його брата Івана, отримавши за це 150 тис. доларів США;
  6. У вересні 2004 року викрав і продав 7 тис. з 10 тис. тон конфіскованого в аеропорту «Гостомель» турецького ширвжитку;
  7. Звільнився з СБУ та допомагав вирішувати «комерційні питання» Володимиру Клименкові – колишньому керівникові банку «БІГ Енергія», відомому своїми талантами кидати партнерів. Допомогти йому витіснити Сергія Мещеряка з посади голови правління старішого акціонерного банку країни – «Укрінбанку», а сам став радником голови правління;
  8. Активізував рейдерський бізнес В.Клименка. Так, 27 серпня 2010 року «Укрінбанк» продав удвічі дешевше за його ринкову вартість офісний центр ТОВ «Біла Акація», що знаходиться у той час в заставі в банку. Заздалегідь, шляхом обману і підробок, оволодівши всіма необхідними документами. Те ж було виконано і з торгівельним центром в Тернопільської області. За такою ж схемою Герасименко намагався заволодіти крупним підприємством «Вініфуд»;
  9. Повернувся на роботу в СБУ і під виглядом порядного пенсіонера-професіонала намагається впливати на кадрові призначення в Службі. Звісно не безкоштовно. Середня такса за «лобіювання кандидатури» коливаєтеся від 50 до 100 тисяч доларів США.

Ось, що пише про нашого героя відомий український журналіст Володимир Бойко: “Не раз товариш Герасименко ризикував опинитися за ґратами. Але чекістська винахідливість кожного разу не тільки рятувала його від в’язниці, але навіть дозволяла потроху просуватися по службі. Довідавшись про те, що Кучма наказав посадити учасників антипрезидентської демонстрації, Герасименко написав рапорт по начальству, пропонуючи свої послуги. Рапорт був схвалений і Микола Михайлович очолив слідчу групу по справі «9-го березня».

Для розуміння інтелектуального рівня генерала Герасименка процитуємо кілька речень з обвинувального висновку щодо УНСОвців: «Потерпілий Бутко одержав удар каменем по голові, чим було заподіяно ушкодження суглобу лівої ноги». Або: «Використовуючи свій авторитет лідерів УНА-УНСО, Шкіль, Ляхович, Мазур, Зайченко взяли участь у руйнуванні паркану». Ще перли: «На нього (учасника мітингу Андрусенка — авт.) працівники міліції не нападали, але коли він підходив до них, вони наносили йому удари гумовими кийками», «Косенко збуджував жестами безчинствуючий натовп», «Шкіль продовжував збуджувати у маси осіб негативне ставлення до правопорядку».

Про цей же інтелектуальний рівень свідчить і його прагнення вступити у статеві стосунки з адвокатом Тетяною Монтян. Тут подамо пряму мову:

«…психостатева гра з Колею (Герасименко, – автор) закономірно призвела до того, що він повіз мене на якусь хату… самі розумієте, для чого – обговорити хід слідства по справі “9-го березня” зайнятись шаленим коханням та неземними пестощами

Трахати Колю я, звісно, і на думці не мала – все-таки почтєнная матрона, мати (тоді) трьох синів, дружина відомого судді етсертера, а головне – терпіти не можу людей, які вважають жінок ідіотками, здатними купитись на понтові заморочки.

Але Коля не зрозумів, що у мене головна ерогенна зона – це мозок (який він внаслідок повної своєї бездарності в юриспруденції збудити нездатен апріорі), та всерйоз повірив, що я “нєпрочь” ))

Головним моїм мотивом поїхати “на хату” була звичайна жіноча цікавість – а що ж з себе уявляють хати, в яких гебня трахає “потрібних” жінок? По дорозі я проробляла варіанти, яким саме чином розчарую Колю стосовно потрахаццо, і ось…

Ми зайшли в хату, Коля ввімкнув світло, і… у мене почалася істерика – хата була АБСОЛЮТНО ПУСТОЮ! Голі стіни, і ВСЕ!!! Навіть підвіконня були вузенькими…

Відсміявшись, я поцікавилася у Колі, хто ж це його так ненавидить в конторі, аби підсунути таку свиню ключі від такої квартири Заскреготавши зубами, Коля погодився, що да, таки є такі люди ))

Сподіваюсь, його мстя була жорстокою:)))…».

А ось як характеризувала генерала Герасименка Наталія Лебідь на сторінках видання «Українська правда» у далекому 2006 році:  У нього – як у булгаковського Шарікова – «главним собитієм жізні», як і раніше, залишається 9 березня. І справа №74, котра фігурує в доносі Герасименка на свого начальника Головіна.

Останній, як пам’ятаємо, не захотів саджати «організаторів та активних учасників масових заворушень» через «можливу відповідальність у майбутньому». Ба, навіть заявив, що «краще напише рапорт про звільнення, ніж буде займатися цією справою».

Герасименко «нє побрєзговал» підібрати те, через що з гидливістю переступив Головін. І не лише підібрати, а ще й очолити слідчу групу по справі 9 березня, ще й «успішно завершити досудове слідство у стислі терміни», ще й принагідно настукати на колишнього шефа вищестоящим товаришам.

У 2001 у нього виник конфлікт із начальником СІЗО СБУ Віталієм Петрунею. Старий кадебіст Петруня чи то у пенсійному своєму віці впав у сентиментальність, чи то дійсно вболівав за збереження довіреного йому біологічного матеріалу у вигляді політв’язнів, але методи Герасименка категорично не схвалював.

І раз був схопився за серце, коли почув, як Герасименко кепкує з нього, кажучи, що Петруні, мовляв, уже виписують прогули на цвинтарі, а він все туди ж – лізе зі своїми коментарями у герасименкове слідство.

Вочевидь, то була війна між старою і новою школою КДБ-СБУ. Тобто, ця ж стара школа, напевне, колись існувала, інакше про що тоді писав Віктор Суворов (він же – колишній радянський розвідник Володимир Різун, що втік за кордон)?

У напівхудожніх, напівдокументальних творіннях Різуна постають люди з «органів», здатні ворушити мізками, вести тонку гру і взагалі справляти враження неідіотів.

Що ж стосується Герасименка, то він до цієї когорти однозначно не належить.

Колись, у 2001, адвокат ув’язнених унсовців Тетяна Монтян записувала для «України молодої» коментар підсудного Олега Бурячка.

А казав Бурячок про керівника слідчої групи таке: «Герасименко запам’ятався мені тим, що постійно переливав з пустого в порожнє. Його улюблена фраза: «практіка ідьот такім путьом». До мене він взагалі приходив всього декілька разів, просив, щоб я не кипішував, коли закінчилася санкція прокурора на моє утримання під вартою. Герасименко завжди казав, що посприяє аби мене випустили на підписку, але додавав, що від нього це не залежить. Косив під рідного батька і казав, що він наш найкращий друг.

Такого удару по авторитету цієї організації (якщо він у неї взагалі колись був) доти ніхто іще не наносив.

Так, вирок їм зачитував суддя Іван Волик, але усю попередню роботу провернув Микола Герасименко. Як поживає пан суддя – наразі невідомо. А от для Миколи Герасименка ця справа знаменувала початок кар’єрного злету.

Той, хто «косив під рідного батька», а заразом й під такого собі гебістського дурника, у якого навіть золоті фікси сигналізували, що ніякий він не страшний Бармалей, а просто звичайний рогуль, і саме в силу свого рогулізму лізе тобі у душу і печінку, готується застрибнути (підстеливши під ноги Головіна та інших) на вельми високу посаду.

Уявляєте, а тепер цей генерал-мародер «косить під рідного батька» та наставника для нового керівника СБУ Івана Баканова.

Тільки Івану Геннадійовичу варто замислитись звідки «чесний і порядний» Микола Герасименко отримав наступне майно загальною вартістю понад 100 мільйонів гривень:

  1. Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Анрі Барбюса, буд. 51/1А;
  2. Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  3. Двокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Метрологічна, буд. 109-А;
  4. Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  5. Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: Лабораторний провулок, 6Б;
  6. Трикімнатну квартиру за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;
  7. Чотирьохкімнатну квартиру за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/1;
  8. Майновий комплекс загальною площею 2585 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;
  9. Нежитлове приміщення №20 площею 52 кв.м. в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  10. Нежилу будівлю – виробничий корпус площею 17053 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;
  11. Групу приміщень 9 (літера «Д») площею 81 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;
  12. Машино-місце №54 загальною площею 34 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;
  13. Машино-місце №22 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  14. Машино-місце №23 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;
  15. Машино-місце №205 загальною площею 23 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-В;
  16. Два машино-місця у паркінгу за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;
  17. Три земельні ділянки в селі Проців Бориспільського р-ну Київської області по 13 соток кожна;
  18. Автомобіль Audi A6;
  19. Автомобіль Audi Q3;
  20. Автомобіль VW Tiguan.

Щиро сподіваємось, що наш матеріал сприятиме відновленню справедливості – не тільки поверненню Миколи Герасименка на пенсію, але й початку розслідування його можливо неправомірних дій відповідними правоохоронними органами – НАБУ та ДБР.

znaj.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Офіцер Іван Тичина, який розпочав свій шлях в оновленій поліції 2015 року зі служби в добровольчому батальйоні системи МВС, повідомив про намір балотуватися до Верховної Ради України по 202-му виборчому округу. 

Тридцятип’ятирічний начальник управління захисту економіки в Чернівецькій області Іван Тичина, який має вищу освіту і навчається в аспірантурі ЧНУ ім.Ю.Федьковича,  присвятив своє життя служінню суспільству, захисту  закону, охороні прав і свобод кожного громадянина.

Як правоохоронець, громадянин, врешті просто батько трьох дітей офіцер Іван Тичина не може стояти остронь тих подій, які відбуваються у країні сьогодні. Бо майже щоденно, як правоохоронець, має справу з нечесними на руку чиновниками, корупціонерами усіх гатунків і мастей, які обкрадають державу, грабують народ за допомогою різних злочинних схем.

Боротьба з цим злом – це особиста відповідальність Івана Тичини, як офіцера поліції. І він здійснює хірургічне втручання для його подолання. Однак принциповість на своєму робочому місці не завжди може змінити всю існуючу систему.  Необхідні також зміни на законодавчому рівні.

Іван Тичина  успішний у своїй справі, якою займається і яку любить, має достатній досвід, тому готовий розв’язувати проблеми округу і держави в цілому. Тому розраховує на підтримку буковинців.

Відео зі зверненням на сторінці Іван Тичина у ФБ.

Друзі!!!

– Прийняв для себе важливе та відповідальне рішення – балотуватися до Верховної ради від 202 округу.

– Відповідальності ніколи не боявся і завжди відповідав та відповідаю за кожне своє слово. Так вчили мене мої батьки і так я вчу своїх дітей.

– Для мене це серйозний крок і я розумію на скільки це відповідально та на скільки важливо не підвести тих, хто в тебе повірив.

– Чому вирішив висунути свою кандидатуру? Бо хочеться реальних змін. І зовсім не тих, про які нам кілька років поспіль віщають з екранів телевізорів «розумні» обличчя чиновників. На жаль, зміни відчули та стали жити «по-новому» лише обрані та певні олігархічні кола.

– Лише гляньте – у чиновницькі крісла «обранці» садять своїх людей: родичів, друзів, кумів та сватів, які «розпилюють» бюджетні кошти, створили власний ринок землі і торгують нею направо та наліво, в той час коли, захисники нашої країни намагаються отримати обіцяний їм клаптик землі. Чи такого ставлення вони заслуговують?!? Жадібність та жага грошей не знає межі. Приналежність до «касти» робить «своїх» недоторканими. Відчуття безкарності тільки сприяє вседозволеності.

– Я – поліцейський і, перебуваючи на службі, не боявся йти проти встановлених правил, не поділяв людей на «своїх» та «чужих». Порушив закон – відповідай, всі рівні – недоторканих немає. Зізнаюся, це важко, проте можливо!

– Ви тільки пригадайте, як відбувалося будівництво мосту в селі Розтоки. Не стільки будували, скільки розкрадали. І це не тисячі, це десятки мільйонів гривень бюджетних та інвестиційних коштів, які пішли до гаманців держслужбовців та близьких до них бізнесменів.

– А згадайте як місцеві чиновники-пани Путильського району торгували землею. Ви тільки вдумайтеся – 500 тисяч доларів США хабара. Що це? Передсмертні конвульсії перед закінченням «каденції» чи настільки відірвалися від землі?!?! Зуміли одягнути на них кайданки, тепер зробимо все, аби останні понесли покарання.

– Це тільки два приклади, а ще десятки кримінальних проваджень щодо посадовців об’єднаних територіальних громад та сільрад округу, держслужбовців, лісників та нерадивих правоохоронців. Які ми доведемо до логічного завершення!

– Я – людина діла. Вчинки краще за будь-які слова. Впевнений, що округам потрібно мати представників – фахівців своєї справи, людей, які б не дозволили красти бюджетні кошти, людей, не пов’язаних з олігархічними кланами, людей, які могли б привести інвесторів, людей нової формації, людей з новими поглядами, творців нових законодавчих ініціатив!!!

– Вважаю, що перша задача народного обранця – це не лише якісно генерувати нові закони, але і нести за це відповідальність!

– Народ втомився від депутатів, які приїжджають на автомобілях за мільйони та здатні лише перерізати стрічку на бюджетних об’єктах, побудованих за кошти платників податків, депутатів, які дерибанять бюджет з відомими головами територіальних громад та на бюджетні підряди заводять свої фірми, депутатів, які вміють швидко змінювати політичний колір: працювали і на «регіоналів», і на «бариг»!

– Час змінився, суспільство змінилося, прийшов час змінюватися і народним обранцям!

– Нам необхідні абсолютно нові обличчя, повне перезавантаження Парламенту, законодавчі зміни, ліквідація олігархічних кланів, дієва боротьба з корупцією та знищення кругової поруки в органах державної влади, в правоохоронних органах та судах, рівність усіх перед буквою закону, розвиток малого та середнього бізнесу, створення комфортних умов для інвестицій.

– Нам потрібна чесна, справедлива, принципова, відповідальна, рішуча людина, людина діла, людина, яка вміє відповідати за свої слова та дії, людина, якій довіряють. Людина, яка може чесно визнати свої недоліки і не побоятися про них заявити!

– Це – не просто наші побажання!

– Це ключові критерії до депутата!

– Це, насамперед, ті принципи, моральні якості, які в мені виховали батьки та які я не проміняю ні на що!!!

– Розраховую на Вашу підтримку!!! – заявив Іван Тичина

buknews.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Експерт команди Зеленського Данило Гетманцев говорить про застосування електронного декларування для всіх українців.

За його словами, це дасть можливість ефективніше боротись з корупцією.

В мене є великий сумнів, бо ми вже створили нові органи – САП, НАБУ, НАЗК, Військова прокуратура, яка чомусь втручається у справи бізнесу, я вже не кажу про СБУ, Прокуратуру , Податкову інспекцію та Поліцію, які й так існували і чомусь і досі не побороли корупцію, про яку всі говорять. Всі ці органи з армією працівників і дуже гарною зарплатою не змогли побороти корупцію, і тому планується українцям ускладнити і без того непросте життя.

Однак хочу наголосити, що викорінення корупції передбачає більш ширший підхід, ніж зобов’язати всіх громадян декларувати свої доходи за такою ж схемою, як це зараз роблять сьогодні всі посадовці і чиновники.

Вважаю, що пересічним громадянам – вчителям, лікарям, студентам, водіям та іншим працівникам, які не мають статусу держслужбовця та не мають доступу до державних ресурсів, не потрібно заповнювати електронні декларації. По-перше, у цьому немає необхідності, а по-друге, державний апарат навряд чи зможе ефективно провести перевірку всіх 40 мільйонів декларантів.

В державі насамперед потрібно прийняти ряд фундаментальних змін – запуск банківської системи, боротьба з трансфертним ціноутворенням, боротьба з монополіями, створення нових робочих місць, спрощення ведення бізнесу, треба здійснити реформу фіскальних органів, приборкати контрабанду та провести багато інших важливих перетворень у різних сферах. А вже потім можна говорити про амністію капіталу та нульову декларацію. Лише в такому випадку боротьба з корупцією матиме результат!

Геннадій Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Якби в Україні боролися з корупцією, становище держави було б кращим і президент Росії Володимир Путін поводився стосовно неї інакше.

Це зазначив Радіо Свобода правозахисник, політв’язень радянських часів, психіатр Семен Глузман. Він не згоден з тим, що поки країна є жертвою воєнної агресії, проблема корупції відходить на другий план. На його думку, проблеми війни та корупції взаємопов’язані. І дії правлячої «еліти» України призвели до того, що в державі з року в рік беруть гору цинізм і злодійство. Водночас Глузман не знімає відповідальності з пересічного виборця. В умовах вибору на брехні у людей під час голосування найпоширеніші два мотиви – ненависть і готовність купитися на обіцянки популістів. Семен Глузман закликав виборців зробити цього разу усвідомлений вибір.

 

Олександр Лащенко: Пане Глузман, рядка «колишній депутат України», «колишній кандидат у президенти України», «колишній міністр з питань охорони здоров’я» Семен Глузман у вашій біографії немає і бути не могло. Я правильно розумію?

– Переклад. Більше того, я нещодавно взагалі усвідомив, що я від своєї рідної країни, маю на увазі, від держави, один з небагатьох або ж єдиний дисидент, який вижив, не отримав жодної державної нагороди.

– «Ярослав Мудрого» немає? Героя України немає?

– Ні, нікого, нічого.

– «За заслуги». Я не знаю. Є в Україні і таке?

– Я не знаю. Я коли це вперше усвідомив, десь рік тому, я подумав: Боже мій, так я ж правильно живу!

– А це правильно?

– Звісно.

– Сидіти в Раді – ні? Мати певні преференції?

– Ні.

– Ви активно друкуєтеся зокрема в інтернет-виданні «Лівий берег», хоча не тільки. І на Радіо Свобода ваші статті є. Ви якось писали, вже давненько, але відтоді мало що змінилося, нічого не змінилося, коли до вас звернулася якась людина (прізвище якої ви не називаєте), з колишніх комсомольських лідерів, а нині – процвітаючих людей, сказала: «Ну що, Семене Фішельовичу (вибачте, я не хочу вас образити), все старцюєте? Кишені то порожні!» Правильно я цитую?

– Так. Приблизно так.

– Пане Глузман, але ж ви стежите за нинішньою ситуацією. Є люди, які йдуть і в президенти, є і у Верховній Раді, урядовці і так далі. Активно коментуєте. Я наведу знову ж таки один із фрагментів вашої статті в «Лівому березі».

Стаття «Обираючи зло» Семена Глузмана у виданні «Лівий берег»

Стаття «Обираючи зло» Семена Глузмана у виданні «Лівий берег»

Оцей чинник дуже вагомий, ви вважаєте? У тому числі і під час цієї виборчої кампанії? До речі, наголошу, що ми виходимо в «день тиші», тому ми ніякої агітації не ведемо.

– Абсолютно.

– Але аналізувати події в Україні маємо повне право.

– Так. І не тільки в Україні.

Насправді це одна із, на мій погляд, найяскравіших причин того, що з нами ще якось спілкуються. Мені доводиться спілкуватися з іноземними політиками і дипломатами. Вони далеко не завжди говорять один на один те, що вони говорять на прес-конференціях і десь офіційно. Вони втомилися від нас. Вони втомилися від нашої корупції, від потоків брехні. Адже наш уряд, наша влада бреше не тільки нам, громадянам України, а і їм також.

І всі ці нещодавні історії з послом США Марі Йованович. Я з нею знайомий. Справа не в особистих її якостях. Посол не висловлює те, що думає, а те, що мусить говорити.

Я подумав: жебраки на паперті, не мають права говорити про те, що у них є людська гідність і гордість. А тут, виявляється, у наших торботрясів… При чому ми ж знаємо цих торботрясів, їх минуле і теперішнє, на жаль, майбутнє. Я не називаю прізвищ. Справа не в прізвищах. Вони не мають права говорити. Так, американський уряд дає нам якийсь захист. Так, європейці дають нам якийсь захист. Вони мають право вимагати.

Семен Глузман

Семен Глузман

– Пане Глузман, є така точка зору, зокрема, її висловив недавно в одному зі своїх свіжих постів (можна по-різному ставитися до тієї історії з його, як потім виявилося, «вбивством») Аркадій Бабченко, російський журналіст, який зараз в Україні живе. Він пишучи про цю дилему, що для України зараз є більшим злом: війна, яка жодним чином не припиняється (ніякого ж «замороженого» конфлікту немає, люди продовжують гинути на Донбасі), чи корупція, навів приклад Італії. Там мафія вже десятиліттями зрослася з урядом, що в принципі навіть така держава з таким великим рівнем корупції все ж таки є незалежною, суверенною, при всіх своїх величезних проблемах. А поки є окупація, хай частини території, то набагато важливіше питання – війна.

– Я не є великим спеціалістом у цих питаннях. Я є просто громадянином, який живе тут і розмірковує на ці теми. Я думаю, що у нас це взаємопов’язані речі. Якби наша влада бодай намагалася боротися з корупцією… Я розумію, що боротися з корупцією, яка прийшла до нас взагалі з СРСР, тоді просто про це не говорили, не писали, але це окрема розмова, думаю, що багато що було б краще, і ми спокійніше жили, і, можливо, Путін поводився дещо інакше. Тому що він прекрасно, не треба робити з наших ворогів примітивних ідіотів, вони не примітивні і не ідіоти, вони прекрасно розуміють, що Захід не від любові підтримує нас. Він змушений це робити.

Ми отримали це диво. Це ж диво. З неба впало. Тому що СРСР довів себе до такого стану. І мені здавалося завжди, що ми зобов’язані і можемо скористатися цим дивом поступово, не відразу. Я пам’ятаю розмови з першими дипломатами, які у нас західні з’явилися. Вони ж були закохані в Україну! Багато хто з них не хотів їхати. Я не маю права називати прізвища. Але просто я пам’ятаю сльози на очах голландського дипломата, у англійського посла. І до чого ми докотилися!

Семен Глузман

Семен Глузман

– Пане Глузман, ви вашу думку і зараз у нашому ефірі висловлюєте. Україну характеризує «цинізм і злодійство».

– Так.

– Така політична еліта, як ви вважаєте, постійно ж була, не тільки нинішня в Україні, правляча, бізнес-еліта?

– Були сподівання. У мене були сподівання, пов’язані з моїм минулим. Я про це вже не раз говорив.

– Ви писали про це, що «коли я потрапив до зони у 1973 році, серед політзеків, які сиділи в радянських таборах (тоді ви цифру наводили) до 40% були українці». Хоча КДБ працював у всіх республіках колишнього СРСР. Це говорить про наявність в українців, як ви зауважували, «особливого ферменту спротиву». І зараз ви про це кажете. І де ж це поділося тоді?

Колонака «Семен Глузман: «Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди» у виданні «Історична правда»

Колонака «Семен Глузман: «Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди» у виданні «Історична правда»

– Так. Перший Майдан, другий Майдан – це були результати якогось незрозумілого мені, я не знаю, де це знаходилося: у ґрунті, у воді, в атмосфері України, в історії України. Я не вірю в генетичну пам’ять. Я – лікар. Я не маю права вірити в якісь такі містичні речі. Але сьогодні це скінчено.

– Оцей фермент спротиву – він…?

– Я побоююся, що так. Тому що, якщо буде третій Майдан, якщо влада через кілька днів спровокує щось подібне – це буде не третій Майдан. Це буде набагато страшніше. І я боюся. Я про це говорю і пишу постійно не тому, що я хочу кінця моїй країні Україні, державі, але я розумію, що може настати кінець державності. Залишиться все. І ця студія залишиться. Хто тут працюватиме і сидітиме – це інше питання.

Святих політиків, схоже, не буває ніколи. Ну, специфіка професії. Але те, що показали за майже ці 30 років наші політики, ні з чим не можна порівняти. Так, не дуже любили Гавела, інтелектуала європейського, справжнього інтелектуала. Так само, як французи не любили де Голля, який врятував Францію. Це зрозуміло. Людина, яка зважується на реформи, людина, яка зважується на якісь неприємні речі для країни, має піти. І навіть цей жахливий Піночет врятував Чилі. Якою ціною…

– До Августо Піночета у вас позитивна оцінка?

– Ні, це не може бути позитивним. Але він врятував Чилі. І він пішов. Не буває однозначних… Він – вбивця. Як тут можна говорити, що позитивне ставлення?

– Але економічні ви маєте на увазі?

– Так, він врятував Чилі.

Я просто зустрічався закордоном з чилійцями, з серйозними експертами. Вони багато що мені розповідали. На Заході одного разу у невеликій групі людей я наважився сказати про те, що я зараз кажу. До мене підійшла одна моя знайома американка і сказала: будь ласка, не говори цього вголос.

Семен Глузман

Семен Глузман

– Приклад Лі Куан Ю постійно наводять. Посадив друзів. Петро Олексійович також радив одному з багатьох генпрокурорів.

– У нас цього не відбувається.

– Неможливо це в Україні? Чи все-таки можливо? Ось такий реформатор.

– Я думаю, що так. І народ підтримав би. Але ж ви бачите, поки жодна людина з цього величезного списку й близько не підійшла. Є одна людина, яка, я вважаю, могла б це зробити. Але у нього рейтинг, здається, 3%.

– Ну, не будемо прізвищ називати, щоб нам не закидали, що ми агітуємо.

– Звісно.

– Пане Глузман, знову ж таки наприкінці жовтня будуть в Україні парламентські вибори. То, можливо, Україні потрібна парламентська справді республіка? Скільки було президентів після розпаду СРСР? Мабуть, рекордна кількість на пострадянському просторі в Україні була. І…?

– Я думаю, що так. Але знову ж таки… Який парламент? У нас і сьогодні парламентська республіка. Тільки так, що у нас авторитарна. Але не диктатура. Але авторитарний режим.

Я хочу, щоб українські можновладці боялися громадян

Тому я не впевнений, що через декілька місяців ми сформуємо нормальний європейський парламент. Хоча я для цього робитиму все. Я просто людина вже згасаюча за віком. І я розумію прекрасно, що в моїй країні повинна восторжествувати якась нормальна ситуація, правда. Хай і не абсолютна правда. Абсолютна правда на цвинтарі. Але я хочу, щоб і мене, і вас, і усієї решти громадян України вони боялися. Вони повинні нас боятися.

– Можновладці?

– Так. Вони повинні нас боятися.

– Пане Глузман, це важлива деталь – що первинне. А, можливо, більшість виборців хочуть популізму, обіцянок, цих всіх знижень ціни на газ, проголосувати «по приколу»? Знову ж таки ми не називаємо жодних прізвищ кандидатів у президенти. Можливо, первинне – ось такий електорат? І така вже еліта у нас майже 30 років.

– Так, це все правда. Але могло би бути дещо інакше. Не тому, що я ідеалізую український народ. Я ніколи не ідеалізував. І у засланні найближча мені людина, покійна, вчитель табірний Іван Олексійович Світличний дуже часто, майже щоденно у наших розмовах, не тільки зі мною, свій народ, заради якого він взагалі віддавав своє життя, називав «гопашними хохлами». Він мав на це право.

Так, виявилося, що ми не готові. Але ж ми не говоримо, що ми маємо можливість створити стару англійську демократію. Ні. Можна було все-таки поступово входили в нормальне європейське життя. Але ж вони, ті, кого ми обирали постійно, на брехні. Ми ж обирали не по любові, а по брехні.

– Хто красивіше збреше, хто краще «локшину на вуха навішає»? Можна так сказати?

– Так. Звісно. Коли нам другим давали комуніста, так зрозуміло, що ми голосували за першого. Знов ж таки ми не називаємо.

– Ну, Кучму можна назвати. 1999 рік…

– Це ви сказали.

– Але ж він у цих виборах не бере участі.

– Я маю на увазі, що якби були якісь інші керуючі, які давали б все-таки можливість говорити, нехай не про гідність, мораль… Їм такі слова чужі. Вони такого не можуть. У них станеться інсульт, якщо вони це часто вимовлятимуть. Але бодай дати можливість нам вирішувати наші спільні проблеми разом з ними, а не так, як вони вирішують самі.

Ми, український народ, переважна більшість, не всі, повинні пригадати, що ми тут основні взагалі, ми тут народилися, ми тут помремо, сьогодні ми тут живемо. І від нас, а не від Трампа чи «АнтиТрампа», залежить майбутнє наших дітей і внуків. Це так просто насправді.

– А що заважає? Ви ж спілкуєтеся з людьми. От ваш життєвий досвід – чому? Пересічні люди не завжди, м’яко кажучи, про це згадують.

– Так. Звісно, я їжджу Україною, я бачу.

Розумієте, все сходиться на поганому. Я ж спілкуюся з людьми відверто. Вони ж знають, що я – не політик, що я не напишу. Куди писати? КДБ вже немає. Зараз вже все можна побачити і почути. Люди живуть почуттям ненависті до влади. Це погано. Я розумію, що ці люди, яких ми не називаємо, він – не один, їх багато. Вони заслуговують на це почуття. Але на почутті ненависті не можна йти на вибори.

– Потім, до речі, якщо поміняється влада, через кілька місяців, новий фаворит отримає стільки плювків на свою адресу.

– Так. Коли нам оголосять наступну істоту, яка буде нашим президентом (неважливо хто), то потім знову через день-два, сидячи на кухні, п’ючи чай або міцні напої, більшість із нас говоритиме: ну ось, знову! Знову? Чекай, ти ж ходив на вибори.

У мене була дуже серйозна розмова кілька місяців тому з нашим співаком Славком Вакарчуком.

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

– Який не наважився піти на ці вибори кандидатом у президенти України.

– Я не прибічних його таланту. Я взагалі люблю філармонійну музику. Але не в цьому справа. Я прямо в присутності свідків, у нас було кілька людей, говорив: Славко, ви зобов’язані йти не тому, що ви повинні стати президентом (я не знаю, яким ви будете президентом), але якщо ви підете, то молодь піде голосувати – ви заради цього повинні піти на вибори.

– Якщо не секрет, що вам відповів Славко Вакарчук?

– Ну, він прямо не відповідав. А далі – все зрозуміло.

– Те, що ви написали: «Зло перемогти неможливо». Так?

– Так.

– Ну, якась же має бути хоч частка оптимізму?

– Шматок зла – це ж не тотальне зло. Шматочок зла – можна витерпіти. Він є скрізь, завжди.

– У будь-якій державі.

– Звісно. І в кожному житті людини. Але коли нахабне зло, яке торжествує… Ми на зоні, коли обговорювали наше життя тоді з Іваном, з іншими…

– З Василем Стусом…

– Зі Стусом я не…

– Ви були у тюрмі КДБ. Але теж спілкувалися.

– Так, звісно.

І ми завжди говорити про торжествуюче свавілля, торжествуюче зло. І ось останні роки, спостерігаючи за тим, що відбувається в моїй країні, вже в моїй країні, я згадую все частіше ці слова. Ось нахабне, абсолютно цинічне зло. Коли мені з екрану говорять…

– Зараз, власне?

– Звісно. Я ж не недоумкуватий, я ж знаю. І не тільки я. Мільйони людей. А чому виникло почуття ненависті? Тому що вони вирішили, що вони назавжди. Назавжди нічого не буває.

– Верхівка ця, так?

– Так.

– Сталін помер, кілька років усього минуло… І все змінилося.

– Так.

– Зрештою, також вважали, коли Янукович був при владі, що це надовго. Потім син старший піде і так далі.

– Так.

– І де Янукович зараз?

– Так. Я не песиміст загалом. Але я вважаю, що треба говорити правду до кінця. У мене відчуття, що переважна більшість населення, значна частина населення України, народу України спить, але якось так з напівзаплющеними очима. Чому я пишу? Я ж пишу про це і говорю безкоштовно. Мені це, так би мовити, абсолютно це не потрібно. Я хочу розбудити.

– Але не розбудити той третій кривавий Майдан?

– Ні, звісно.

– Щоб вони свідомий вибір знову ж таки робили.

– Так. Щоб вони розуміли, що на виборах не закінчується життя політичне, а воно тільки починається.

– Ну що ж – цей шлях Україна йде?

– Сподіватимемося.

– Буквально завтра будуть вибори – перший тур президентських перегонів. Є можливість у всіх наших глядачів, хто зараз дивиться і слухає нашого шановного гостя, зробити свій усвідомлений вибір.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Завдання для Адміністрації Петра Порошенка будь-яким шляхом пройти до другого туру виборів. І якщо виборчі штаби працюють над різноманітними схемами пірамід, мережею виборів, то перед одіозними суддями, яких призначено на посади за сумнівною процедурою і попри застереження Громадської Ради Доброчесності ставлять завдання недопущення перегляду результатів виборів. Перемога Петра Порошенка оскарженню не підлягає. 

В грудні минулого року Вища кваліфікаційна комісія суддів попри не достовірність декларації, сумнівні судові рішення та мільйонні статки визнала голову Харківського апеляційного адміністративного суду Геннадій Бершов таким, що відповідає займаній посаді.

Він людина заступника голови Адміністрації президента Ігоря Райніна і в разі оскарження результатів виборів Президента Юлією Тимошенко, його завдання недопустити перегляду результатів голосування по Харкову.

Знайомтесь, голова Харківського апеляційного адміністративного суду – Геннадій Євгенович Бершов.

Адепт «Руского міра» на Харківщині, в часи Майдану був відповідальним в «ОПЛОТІ» за те, аби керівництво цієї сепаратистської організації не понесло покарання, їздить на дорогому авто, який йому подаровала мама і теща, великий друг російських депутатів Госдуми Павла Фукса і Олександра Шишкіна.

Геннадій Євгенович почав свою юридичну кар’єру у Житлово-експлуатаційному об’єднанні Київського району Харкова.  Згодом перейшов на службу Управління сільського господарства Харківського району, а 1993 року влаштувався у податкову інспекцію, де перебував до призначення суддею у Харківський районний суд Харківської області в 1997-му.

2006 року Геннадія Євгеновича перевели до Фрунзенського районного суду, там його вперше призначено головою.

На теперішнє місце роботи, тобто в апеляційний адмінсуд, суддя перейшов у 2012 році, де також став головою. Зазначимо, до 2014 року голів призначала Вища рада юстиції і кандидати, зазвичай, проходили співбесіди у Адміністрації Президента і нелояльні претенденти головами не ставали. У 2014 році закон дав можливість суддям самостійно обрати голів. Але як і у більшості судів, колектив Харківського апеляційного адмінсуду вирішив, що оновлення не потрібне, і обрав Геннадія Бершова. Цікаво, що Геннадія Бершова обирали таким чином тричі поспіль, а це суперечить чинному Закону України «Про судоустрій та статус суддів», де написано, що суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль.

Декларації доброчесності Геннадія Євгеновича різняться між собою.  Спочатку він підтвердив, що ним пройдено перевірку відповідно до ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а потім – не підтвердив. Під час співбесіди, каже, помилився.

Геннадій Бершов був доповідачем гучної справи, яка пролунала далеко за межі Харкова. Зокрема влітку 2014 року Харківська міська рада проголосувала за включення до почесних громадян міста члена комітету ради РФ по обороні та безпеці Олександра Шишкіна та російського бізнесмена Павла Фукса. Ці особи, будучи членами Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації, голосували за рішення, які дозволили анексію Криму та військову агресію Росії проти України. Вказане рішення вдалося відмінити прокурору в першій інстанції, однак апеляційна, за головуванням Геннадія Бершова, стала на сторону Кернеса. Суд вирішив, що депутати Федеральних Зборів здійснили великий внесок у культурний і духовний розвиток Харкова, а тому цілком заслуговують на такий статус. До речі, з ініціативою присвоїти цим зрадникам звання «Почесний громадянин міста Харкова» виступив митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій з Московського Патріархату, який зараз активно виступає проти Томосу про автокефалію Української православної церкви та щодо якого журналісти теж розповіли багато цікавого.  До речі, рішення Бершова потім-таки було визнане незаконним Вищим адміністративним судом.

У 2017 році Геннадій Євгенович також подавав свою кандидатуру на посаду судді Верховного суду. Тоді Громадська рада доброчесності склала на нього негативний висновок, де обґрунтувала порушення Геннадієм Бершовим суддівської етики: поінформованості, розсудливості та законослухняності. Підстави – недостовірні відомості у майнових деклараціях кандидата. Крім того, під час співбесіди він не зміг документально підтвердити законність походження набутого родиною майна.

Через негативний висновок ГРД кандидатура Бершова потрапила на пленарне засідання ВККС, де її розглядали всі члени комісії. Геннадій Бершов став одним із небагатьох суддів, щодо якого думка членів ВККС одноголосно співпала з рішенням Громадської ради доброчесності: кандидатуру остаточно зняли з конкурсу.

Ми проаналізували декларації судді за 2013201420152016 та 2017 роки. А також – форму змін.

За цей період суддя отримував лише нагороду за суддівство. З 2012 по 2017 рік він задекларував 1 849 027 грн, дружина,  Бершова Ірина Олександрівна, спочатку показувала дохід від підприємництва, а потім від служби у Харківській міській раді. У підсумку її офіційний дохід склав 1 488 370 грн.

Станом на 2017 рік у майнову декларацію Геннадія Бершова було внесено дві земельні ділянки 233 та 1500 кв. м. у смт Високий Харківського району.Населений пункт вказаний як місце постійного проживання подружжя. Там знаходиться житловий будинок на 82 кв. м. і значиться спільною власністю.

У майновій декларації судді ми нарахували п’ять квартир. Чотири знаходяться у межах Харківського району і одна у Криму. Зокрема з 1999 року дружина Ірина Бершова і брат Вячеслав Гудков володіють помешканням на 86,1 кв. м.

У 2013 році подружжя купує квартиру у Харкові та вказує вартість 320 000 грн. Житло знаходиться у центральній частині міста і середня ціна на помешкання схожої площі у той час сягала 500 000 грн, що може свідчити про недостовірність відомостей.

Бершов
Бершов

Але це не єдиний правочин, здійснений подружжям того ж року. У жовтні 2013-го вони купують квартиру схожої площі за 149 000 грн у Криму. За відомостямиГромадської ради доброчесності, середня ринкова вартість схожих квартир була вищою і становила близько 8000 грн за кв. м.тобто не менше 416 000 грн.

Таку низьку ціну і ще й на межі суми, з якої є обов’язковим безготівковий розрахунок (150 000 грн) – це може розцінюватися як сприяння кандидатом продавцю ухилятися від оподаткування доходів від продажу нерухомості. Сам, крім того, кандидат міг ухилятися від перевірки джерел походження коштів.

Бершов

Ще дві квартири 25 та 50 кв. м. набуті дружиною у 2014 році. Їх задекларована вартість 289 350 та 352 000 грн відповідно.

У смт Високий Харківського району, де земельні ділянки, знаходиться незавершене будівництво 200 кв. м. та будинок 82 кв. м. До речі, видатків на незавершене будівництво у деклараціях Геннадія Бершова ви не побачите. Навідавшись до даного будинку, ми переконалися в тому, що він давно обжитий.

У паперових деклараціях Геннадій Бершов не вказував, що він є власником будь-якого нерухомого майна. Однак з електронних випливає, що він є співвласником нерухомості, яка зареєстрована його дружиною. Отже, попередні майнові декларації можна вважати не достовірними, які не дають можливості встановити реальний майновий стан судді.

Явні порушення у декларуванні майна можна відшукати у відомостях про транспортні засоби. Станом на 2017 рік Геннадій Євгенович показав Volkswagen Tiguan, придбаний у 2013 році за 337 478 грн. Якщо додати куплені тоді квартири, то можна помітити перевищення видатків над доходами.

Бершов

Бершов

Цікава історія виявилась із позашляховиком Toyota Land Сruser 2013 року. Автомобіль записаний на матір судді Віру Бершову. Журналістам «Наших грошей» Геннадій Бершов сказав, що мама заробила на машину, працюючи на «шкідливому» виробництві. За даними ГРД, ринкова вартість позашляховика дотягує до 1 000 000 грн. І хоч придбаний і довірений суб’єкту декларування транспорт був у 2013 році, в паперових деклараціях він не вписаний, що свідчить про порушення.

Торік НАБУ зробило запит у ДФС і дізналося, що пенсіонерка Віра Бершова не мала достатній доходів для придбання такого люксового автомобіля. Тож питання, звідки взялися кошти, справедливо адресували Геннадію Бершову, бо ж фактично купив автівку він, і записав її на маму для уникнення декларування.  Родзинкою на тортику в цій історії є відсутність водійських прав у мами Віри Бершової.

Бершов

Бершов

Але це не весь автопарк родини Бершових. У більша ранніх деклараціях суддя писав, що користується також ToyotaCamry 2015 року випуску, яка належить другові Шевченку Олександру Івановичу. Однак у 2017 році чомусь забув указати цей автомобіль, хоча повинен був.

Торік під час аерозйомки суддівського помешкання ми побачили на подвір’ї автомобіль такої ж моделі з номером АХ2750АР. Згідно з реєстром транспортних засобів, власник номеру значиться той самий Олександр Шевченко.

Бершов

Бершов

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що вартість набутого майна Геннадієм Бершовим та членами його сім’ї не відповідає їх задекларованим доходам. Це свідчить про ймовірне використання суддею службового становища, тобто отримання вигоди від винесених ним судових рішень.

Однак, владі такі судді як Геннадій Бершов потрібні задля легалізації фальсифікацій під час виборів Президента України.

За матеріалами сайту рrosud.info, журналістського розслідування «Бігус інфо»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Європейське бюро з питань протидії зловживанням та шахрайству (OLAF) не відкривало ніяких розслідувань щодо президента України.

Про це “Європейській правді” повідомили в прес-службі Представництва ЄС в Україні.

“OLAF підтверджує, що немає ніяких розслідувань, пов’язаних з президентом України. У разі отримання будь-якої інформації, яка може бути становити інтерес для розслідування, OLAF оцінить її в контексті наших звичайних процедур”, – йдеться у повідомленні.

У суботу кандидатка в президенти і лідерка партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко заявила, що OLAF і британській Офіс із розслідувань шахрайств відкрили справи проти чинного президента Петра Порошенка, повязані з корупцією.

pravda.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Корупція (від лат. Corrumpere – розтлівати) – термін, зазвичай позначає використання посадовою особою своїх владних повноважень і довірених йому прав з метою особистої вигоди, що суперечить законодавству і моральним установкам

Однак важливі, як відомо, не події, а явища. Важливо не констатувати і навіть не описати саму подію, а пізнати справжню природу явища, виявити причини і умови, його породжують. Але саме тут серед вчених і практиків спостерігається значне розходження в думках. Існування корупції визнається всіма, але далі єдності в констатації цього факту справа не йде. Ні рівень корупції в різних країнах, ні її значення не оцінюються вченими однаково. Найчастіше те, що сприймається як корупція в одній країні, не сприймається як така в іншій. Такий стан пояснюється, по-перше, складністю вивчення корупції як соціального і етичного явища; по-друге, множинністю її проявів.

Небезпека корупції проявляється в різних аспектах: політичному, соціально-економічному, правовому, ідеологічному. Політична корупція завдає серйозної шкоди демократичному устрою суспільства. Як сказав ще в 1777 р видатний англо-ірландський державний діяч Едмунд Берк: «Свобода не може існувати довгий час в суспільстві, де процвітає корупція».

І хоча корупція не обов’язково призводить до краху демократії, вона, безсумнівно, викликає її деградації. Очевидно, що корупціонери при владі ніколи не допустять свободи слова, появи серйозної опозиції, проведення вільних виборів які можуть похитнути їхню владу. Політична небезпеку корупції виражається, перш за все, у зниженні керованості суспільства і неможливості функціонування державного апарату. Йдеться як про економічні втрати державного бюджету, що призводить до його дефіциту і, отже, до неможливості повноцінної реалізації функцій держави, по-друге до розкладання державного апарату внаслідок корупційної кадрової політики, по-третє – в зниженні авторитету держави і державних службовців серед населення, створення їх негативного, негативного образу, що часто призводить до соціально-політичних потрясінь. Одним із прикладів такого розвитку подій є відомі події, які отримали загальну назву як «помаранчеві революції”.

Досвід більшості країн світу свідчить про те, що традиційні спроби перемогти або обмежити корупцію тільки за допомогою жорстких правоохоронних заходів не дають задовільних результатів. На думку багатьох вчених, такий стан справ пояснюється тим, що корупція реалізується в сфері дії надактивні факторів мотивації поведінки людини – багатства і влади. На думку деяких дослідників, що відбувається в корупційній системі саморегулівних обмін матеріальними ресурсами і інформацією (управлінськими рішеннями) наділяє цю систему здатністю до самоорганізації та, отже, до стійкого самозбереження. До того ж самі офіційні заборони і санкції найчастіше є предметом купівлі-продажу і, чим вони суворіше, тим вище їх ціна. Такий стан справ змушує багатьох говорити про марність боротьби з корупцією і навіть про визнання її неминучим явищем і легалізації деяких форм корупційних відносин.

Аналізуючи корупцію в масштабах суспільства, потрібно, перш за все, мати на увазі те, що вона економічно обумовлена ​​і мотивована. Головним мотивом, який рухає корупціонером, є користь, що виражається в сумі матеріальних активів, які він має намір присвоїти. Навіть якщо в той чи інший момент на перші ролі в корупційному взаємодії можуть виступити й інші мотиви, все одно, в кінцевому рахунку, мова йде про користі. Цей момент якраз і полегшує протидію корупції. Справа в тому, що економічна діяльність досить формалізована, має досить чіткі фінансово-матеріальні параметри доступні зовнішньому контролю. Крім того, вона і визначає можливість певних ефективних форм покарання за корупційні правопорушення. Так, загальновизнано, що найбільш ефективними засобами кримінальної репресії за корупцію є не терміни позбавлення волі, навіть реальні, а такі як штраф у великих розмірах, конфіскація майна. Дані покарання позбавляють сенсу корупційні дії, не дають можливості подальшого використання результатів корупційних акцій.

Величезної шкоди, яку завдають корупцією в економічній сфері, перш за все можна оцінити в збільшенні вартості економічних угод. Як відзначають дослідники – як тільки можливість отримання особистої вигоди стає реальністю, в сторону відходять всі законні критерії укладання контракту: вартість, якість, умови поставки і т.д. Все це призводить до різкого завищення вартості всіх товарів і послуг, вироблених або наданих в країні. Причому потрібно мати на увазі, що сам продавець, як правило, хабарі не платити, а закладає їх у ціну товару. Це призводить до того, що справжнім платником корупційної «ренти» є кінцевий споживач, найчастіше пересічні громадяни. Тому населення в країні з розвиненою корупцією, ніколи не досягне гідного рівня добробуту, як би державна влада не ратувала за розвиток і модернізацію економіки. Норма прибутку корупціонерів нічим не обмежена крім їх жадібності і технічної можливості вилучення матеріально-фінансових цінностей. При підвищенні обсягу та кількості цих цінностей, створюваних суспільством, також буде підвищуватися і обсяг привласнюються суспільних багатств. Це положення чітко підтверджують наявні дані про обсяги нелегальних фінансових витоків з країни, які майже не корелюють з реальною ситуацією в економіці. Таким чином, корупція в економічній сфері призводить до деградації національного народного господарства, зубожіння мас населення, посилення соціальної нерівності.

Небезпека корупції в правовій сфері похідна від політичної та економічної корупції. Справа в тому, що право і правова система в певному сенсі «обслуговують» політику і економіку. Відповідно корупційні інтереси не дають розвинутися праву в напрямку створення такого правового режиму в країні, в якому були б немислимі значні корупційні прояви. Тут велике значення має активне лобіювання ними своїх інтересів, за допомогою корумпованих депутатів Верховної Ради.

Проблеми національної безпеки і корупції в теоретичному плані схожі в тому, що, не дивлячись на свою «популярність» мають досить розмиті теоретичні обриси. Незважаючи на те, що в їх основі не тільки доктринальні тексти, а й певна нормативна правова база, тим не менше, і національна безпека, і корупція є поняттями багато в чому невизначеними, що, звичайно, позначається і на розвитку їх теорії і в практичному втіленні відповідних теоретичних напрацювань в реаліях державно-правовому житті.

Не вдаючись зараз в конкретний аналіз поняття «національна безпека, зазначу тільки, що його основним недоліком є ​​досить широкий обсяг, який дозволяє застосовувати його в масштабах від класичної військової безпеки до проблем мовної ситуації в суспільстві. В цілому не заперечуючи значущості багатьох сучасних кризових явищ і їх потенційної небезпеки для розвитку суспільства, хочеться все ж більшої ясності по їх номенклатурі. В іншому випадку широта поняття національної безпеки, насиченого соціально-політичної експресією, може дезорієнтувати як суспільство, так і органи державної влади, що, в кінцевому рахунку, призведе і до девальвації вихідного поняття. Так, наприклад, в сфері кримінально-правової науки намітилася тенденція розглядати конкретні злочини як загрози національній безпеці, що, з огляду на той факт, що в особливій частині Кримінального кодексу міститься кілька тисяч складів злочинів, може привести до досить абсурдної ситуації.

Не краще становище з поняттям корупції. Як зазначалося раніше воно є каменем спотикання в багаторічних суперечках фахівців. Претензії до дефініції корупції приблизно ті ж що і до поняття національної безпеки – відсутність сутнісного критерію дозволяє чітко обмежувати це явища від явищ суміжних.

Разом з тим, навіть не маючи чіткого доктринального уявлення про феномени національної безпеки і корупції, громадськість і органи державної влади усвідомлюють про ту життєвої значущості явищ, які стоять за зазначеними термінами. Тому цілком зрозуміла та тривога і заклопотаність, якою наповнені нормативні та політичні тексти, присвячені цим проблемам.

Слід зазначити також, що при уважному вивченні національних стратегій національної безпеки і протидії корупції також виникають деякі питання про єдиний підхід до розуміння співвідношення цих явищ. У той час як в стратегії протидії корупції явно і недвозначно говориться про неї (корупції) як про одну із загроз безпеки України або навіть системних загроз безпеки, в стратегії національної безпеки корупція розглядається в ряду подібного роду явищ: злочинністю, тероризмом та екстремізмом. Тут виникає дисбаланс в розумінні важливості проблем.

У роботах сучасних дослідників з тривогою підкреслюються грізні ознаки російської корупції: системність, всеосяжність, структурованість, ієрархічність, латентність. Відзначається розвиток політичної корупції, зміцнення її міжрегіональних і міжнародних зв’язків, злиття з організованою злочинністю. Саме ці обставини породили сплеск антикорупційної активності федеральних органів влади. Однак цей сплеск має ті негативні риси, які вже багато разів виявлялися в подібного роду акціях. Йдеться про негативні риси будь-«кампанейшіни»: бюрократизм, некомпетентність, приписки, карьеристские спонукання і т.п. Взагалі слід розрізняти політичну кампанію і «кампанійщину». Держава не може тримати під постійним контролем всі сфери життєдіяльності суспільства. Тому державна політика часто будується на кшталт кампаній, тобто в залежності від важливості того чи іншого напрямку основні сили і засоби концентруються на цих ділянках. Далі після вирішення цих актуальних проблем, ставляться нові завдання. Яскравий приклад останніх років – т.зв. «Національні проекти». Будь-яка подібна кампанія будується за певним алгоритмом, що дозволяє досягти необхідних результатів. Однак будь-яку кампанію супроводжує «кампанейшіна», тобто набір негативних моментів пов’язаних з суб’єктивними потребами частини управлінців. Йдеться про прагнення зайняти нове службове становище, приховати свою некомпетентність, отримати нагороди, використовувати виділені матеріально-фінансові ресурси і т.п. Яскравий приклад «кампанейшіни» витрати сучасної ситуації: засоби масової інформації наповнені повідомленнями правоохоронних органів про різке зростання притягнутих до відповідальності корупціонерів, якими на перевірку виявляються лікарі, вчителі, працівники поліції і т.п. Назвати їх слідом за Президентом «ворогом номер один» нашої державності – очевидно неможливо. Однак статзвітність цілком благополучна. Тому слід відрізняти кампанію від «кампанейшіни», тим більше не підміняти першу другий. Зрозуміло, що сучасна боротьба з корупцією є актуальною політичною кампанією, і потрібно зробити все, щоб вона була більш ефективною.

Зазначене положення особливим чином висвічує положення корупції в системі загроз національній безпеці. Справа в тому, що багато загрози є об’єктивно вираженими, тобто зримими. Наприклад, відставання у військовій техніці, боєприпасах, падіння демографічного потенціалу, екстремізм і тероризм і т.п. чинники цілком очевидні, можуть бути схильні до суворому об’єктивного аналізу. Інша справа – корупція, яку часто порівнюють з внутрішньою хворобою державного організму. Наприклад, може існувати боєздатна військова частина, але з керівництвом ураженим корупцією (що межує зі зрадою) вона навряд-чи стане справжнім оплотом держави. Подібного роду факти мали місце в недавньому минулому. Приблизно само йде справа і в інших сферах. При зовнішньому благополуччі, керівництво або мозковий центр організаційних структур можуть бути вражені корупцією, що власне зведе нанівець ефективність цих сил забезпечення національної безпеки.

Проблема корупції як однієї із загроз національній безпеці вимагає свого переосмислення в напрямку більш чіткого розуміння негативної латентної ролі корупції в усіх системах національної безпеки. Тут необхідно виходити з родових ознак сучасної корупції: системності, ієрархічності, структурованість, зв’язку з організованою злочинністю, латентності. Наступним моментом, що є ключовим в роботі з протидії корупції є визнання провідним суб’єктивного людського фактора. Відомий з історії гасло «Кадри вирішують все!» Найкраще ілюструє антикорупційну політику держави. Рухаючись в цьому напрямку, і можливо говорити про підвищення ефективності заходів протидії корупції.

Небезпека корупції для сучасної демократичної держави визначається тим, що сучасна корупція має ряд особливостей значно підвищують її небезпека.

До таких особливостей відносять:

1. Інституціоналізація корупції – це перетворення її з розряду злочинів окремих чиновників в масове соціальне явище, яке стає звичним елементів соціально-економічної системи. У ситуації реформування значних сфер суспільних відносин, корупція здатна глибоко проникне в структури влади і економіки. Так, проведена раніше широка приватизація державних господарюючих суб’єктів в Україні та інших колишніх соціалістичних країнах породила небачену корупцію можна порівняти тільки з африканськими «банановим» режимами. Як відзначають дослідники велика частина колишньої загальнонародної, державної власності дісталася новим власникам за відверто злочинним корупційним схемам. Отримавши великі економічні активи, нові власники, звичайно ж, максимально налаштовані на їх утримання, для чого використовуються інші корупційні схеми для впливу на політику.

Інституціоналізація корупції породила таке її якість як системність і вертикальну інтегрованість. Як показують ті рідкісні випадки викриття великих корупційних формувань, всі вони будуються за принципом «піраміди», коли в її основі знаходяться рядові співробітники тих чи інших структур, котрі збирають «данину» з населення або підприємців і частина цих коштів передавалася на наступний рівень ієрархії. І, як правило, слідству ніколи не вдається дійти до верху такої корупційної «піраміди». Зрозуміло, що кожен вищий рівень не тільки жорстко контролює нижчий, але і забезпечує його захист, по крайней мере, в тих обсягах, які йому доступні.

2. В даний час відбулося зрощення корупційної злочинності з загальнокримінальної або організованою злочинністю. Таким чином, злочинність перейшла в новий якісний стан в порівнянні з 90-ми роками минулого століття. Організована злочинність забезпечує ефективність і безпеку корупційних схем, не гребуючи відверто кримінальними прийомами: найманими вбивствами, залякуванням свідків, вимаганням, викраденням людей. У складі сучасних корупційних мережевих структур аналітики виділяють три елементи:

– групи посадових осіб, які забезпечують прийняття для «замовників» вигідних рішень;

– комерційні або фінансові структури ( «замовники»), реалізують отримані пільги, вигоди, преференції і перетворюючи їх в гроші та інші матеріальні цінності;

– групи захисту діяльності корупційних мережевих структур, яку здійснюють посадові особи з правоохоронних органів і учасники кримінальних структур.

Як вірно помітили політики, організована злочинність – це якісно новий стан злочинності, коли вона вбудована в соціальну систему, робить істотний вплив на інші елементи системи: на економіку і політику.

3. Процеси глобалізації торкнулися і корупційної діяльності. Незважаючи на зусилля міжнародної спільноти до послуг корупціонерів офшорні зони, банківські технології перекладу і укриття злочинних грошей, можливості міжнародних злочинних співтовариств. У сучасному світі існує ряд держав влади, яких принципово не виконують норми міжнародного права, явно або неявно надаючи притулок злочинцям з інших країн.

4. Корупційна злочинність стала високоінтелектуальної, що виражається як у створенні витончених схем скоєння злочинів, так і відходу від відповідальності. Ті часто мізерні покарання, які отримують члени злочинних угруповань – це результат саме продуманої системи безпеки, яка розробляється стосовно тієї чи іншої злочинній схемі. До послуг затриманих корупціонерів послуги кращих адвокатів. В рамках цієї діяльності відбувається чітко координоване взаємодія різних сил: від кампаній в пресі, до погроз або підкупу стосовно працівників судово-прокурорських органів з метою мінімізації покарання, або взагалі звільнення від нього. Від провалився корупціонера потрібно тільки одне: нічого не розкривати і нікого не здавати. Тому вже нікого не дивують мінімальні терміни покарання для осіб, які вчинили значні корупційні злочини.

5. Сучасна корупція значно розширює «зони впливу» проникаючи в ті сфери, яка раніше від неї були закриті. Мова йде про суди, прокуратуру, органах державної безпеки. Є приклади прямого впровадження представників організованої злочинності в ці структури, починаючи з надходження до відомчих навчальних закладів. Неконтрольована кадрова політика дозволяє цим особам згодом займати високі керівні посади. Це не дуже складно, оскільки через механізми політичної корупції у вищих ешелонах влади присутні представники корупційних структур.

6. Корупція, глибоко втілившись у суспільні відносини, сама може породжувати страшні злочини, кількість яких зросла останнім часом. Йдеться про екстремізм і тероризм. Є принципово важливим те, щоб влада політична еліта суспільства зберігала вірність високим цивільним чеснот, а не загрузла в корупції. Ця проблема має наріжне значення для протидії розвитку ідеології екстремізму і як її наслідки – тероризму. Корупційне поводження «власть імущих» є для молоді вагомим обгрунтуванням неминучості терористичної та екстремістської діяльності.

7. Сучасна корупційна злочинність, володіючи великими економічними активами, може впливати і на ідеологію держави, впроваджуючи в свідомість співгромадян різні вигідні їм ідеологічні схеми. Так, наприклад, в пресі дуже мало матеріалів на теми успішної протидії корупції в інших країнах, проте постійно проводиться думка, що корупція це незнищенне явище. Інша тема подібного роду, це ідея одвічної корумпованості російської влади, упор на те, що хабарництво це ментальна характеристика російської свідомості. Ці ідеї аж ніяк не безневинні, оскільки не дають можливості повноцінно використовувати в боротьбі з корупцією енергію суспільства, паралізуючи всі спроби народної ініціативи в цій справі.

Розуміння боротьби з корупцією як боротьби не стільки з її проявами, скільки з умовами, її породжують, висуває на перший план рішення таких задач, як організація боротьби з корупцією на всіх її рівнях; звуження поля умов і обставин, що сприяють корупції; вплив на мотиви корупційної поведінки; створення атмосфери суспільного неприйняття корупції у всіх її проявах і ін.

В ряду пов’язаних з цим невідкладних заходів фахівці називають: жорсткий контроль зон корупційного ризику в державних і муніципальних органах (служби приватизації, митниці, податкові та правоохоронні органи і т.д.); гласність у сфері боротьби з корупцією; соціальний захист державних і муніципальних службовців; структурну стабілізацію державної і муніципальної служби на основі відмови від безперервних структурних перетворень.

Одним з найважливіших умов обмеження корупції в Україні може і повинно стати підвищення престижу державної і муніципальної служби, що неможливо без формування нової професійної етики у державній та муніципальній службі, яка дозволила б оздоровити моральну обстановку в сфері державної та муніципальної влади і управління та зменшити ймовірність скоєння корупційних дій.

Мізрах Ігор Аркадійович


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В п’ятницю, 1 лютого, на Соборному Майдані міста Житомира перед будівлею Головного Управління юстиції в Житомирській області ми провели акцію протесту проти суддівського беззаконня. Нас, як і більшість українців, дістали свавілля «працівників Феміди», імпотенція силових органів (поліції, прокуратури, СБУ), тотальна продажність, корумпованість, торгівля кримінальними справами.

Це була перша акція, на яку одягли Жовті Жилети, в знак підтримки боротьби простих людей за свої права, за справедливість, за краще майбутнє для нашої України. Адже корупційна Система, що створена провладними клептократами, руйнує та знищує життя громадян нашої держави, відбираючи будь-які перспективи розвитку – змушує шукати кращої Долі за кордоном…

Саме тому, мільйони українців працюють в Польщі, Росії, Чехії, Італії… А це – невироблені товари та ненадані послуги на десятки мільярдів доларів США, відповідно – несплачені податки, не нараховані пенсії, недофінансовані освіта та медицина. Об’єктивним фактором є також те, що влада докладає максимум зусиль для зневіри людей, внесення розколу та безнадії в маси, сегментації суспільства та загострення релігійних, національних й мовних протиріч.

Наступна акція відбудеться вже завтра, 7 лютого, початок о 10-00. Збір о 9-30 біля будівлі Житомирської міської ради на вулиці Михайлівській. Ми плануємо відвідати сесійне засідання Житомирської міської ради. Деталі за телефоном: 0970257867 – Андрій Поліщук.

Виставляю відео звіт за попередню акцію. Велика подяка газеті «20 хвилин» за відео та публікацію, і, особисто, величезний респект Руслану Морозу – за чудову фото- та відео зйомку!

НЕ БІЙСЯ!!! ПРИЄДНУЙСЯ ДО НАС!!! СТАВАЙ ПОРУЧ!!!

В п’ятницю, 1 лютого, на Соборному Майдані міста Житомира перед будівлею Головного Управління юстиції в Житомирській області ми провели акцію протесту проти суддівського беззаконня. Нас, як і більшість українців, дістали свавілля «працівників Феміди», імпотенція силових органів (поліції, прокуратури, СБУ), тотальна продажність, корумпованість, торгівля кримінальними справами.Це була перша акція, на яку одягли Жовті Жилети, в знак підтримки боротьби простих людей за свої права, за справедливість, за краще майбутнє для нашої України. Адже корупційна Система, що створена провладними клептократами, руйнує та знищує життя громадян нашої держави, відбираючи будь-які перспективи розвитку – змушує шукати кращої Долі за кордоном… Саме тому, мільйони українців працюють в Польщі, Росії, Чехії, Італії… А це – невироблені товари та ненадані послуги на десятки мільярдів доларів США, відповідно – несплачені податки, не нараховані пенсії, недофінансовані освіта та медицина. Об’єктивним фактором є також те, що влада докладає максимум зусиль для зневіри людей, внесення розколу та безнадії в маси, сегментації суспільства та загострення релігійних, національних й мовних протиріч. Наступна акція відбудеться вже завтра, 7 лютого, початок о 10-00. Збір о 9-30 біля будівлі Житомирської міської ради на вулиці Михайлівській. Ми плануємо відвідати сесійне засідання Житомирської міської ради. Деталі за телефоном: 0970257867 – Андрій Поліщук.Виставляю відео звіт за попередню акцію. Велика подяка газеті «20 хвилин» за відео та публікацію, і, особисто, величезний респект Руслану Морозу – за чудову фото- та відео зйомку!НЕ БІЙСЯ!!! ПРИЄДНУЙСЯ ДО НАС!!! СТАВАЙ ПОРУЧ!!!

Gepostet von Сергій Ткачук am Mittwoch, 6. Februar 2019

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На початку листопада 2018 року вітчизняні ЗМІ розповсюдили інформацію щодо початку службового розслідування Міністерства інфраструктури України (далі — Мінінфраструктури) стосовно голови Державної служби України із безпеки на транспорті (далі — Укртрансбезпека, ДСБТ) Михайла Ноняка.

Причина такої дисциплінарної ініціативи, за дописом прес-секретаря Мінтрансу Марини Томко, — використання чиновником карти із російським Кримом під час виступу на круглому столі в офісі Європейської бізнес асоціації. Так, це неприпустимий прокол.

Але жодне ЗМІ чомусь не повідомило про результати іншого службового розслідування Мінінфраструктури, результати якого опинились у розпорядженні журналістів антикорупційної ініціативи. Мова йде про розслідування діяльності керівництва ДСБТ, яке відбулось кількома місяцями раніше за поданням СБУ, і стосувалось зловживань у питаннях видачі, обліку та подальшої утилізації використаних/повернутих дозволів на міжнародні автотранспортні перевезення. Повний текст — посилання на результати комісії:

Якщо порівняти значущість і можливі наслідки, то розслідування про автотранспортні дозволи несе в собі набагато більшу небезпеку, ніж «прикра недбалість» з картою під час підготовки презентації ДСБТ. З іншої сторони, якщо подивитись у перспективу та глибину, виникає думка, що можливо і не було ніякої недбалості, а всі дії пана Ноняка спрямовані на підрив вітчизняної транспортної системи?

Ноняк М.В.

Втім, про системні порушення в «Укртнасбезпеці» під керівництвом Ноняка ЗМІ неодноразово писали і раніше.

Див. Несправні маршрутки та торгівля дозволами: як працює Держслужба з безпеки на транспорті:https://www.slovoidilo.ua/2018/03/27/pogljad/suspilstvo/nespravni-marshrutky-ta-torhivlya-dozvolamy-yak-pracyuye-derzhsluzhba-bezpeky-transporti

У березні 2018 року міністр інфраструктури України Володимир Омелян навіть запропонував Кабміну звільнити Михайла Ноняка з посади керівника ДСБТ. Див.: https://ua.news/ua/omelyan-zaproponuvav-kabminu-zvilnyty-golovu-ukrtransbezpeky/

Проте соратнику Парубія вдалося уникнути санкцій і залишитись на хлібній посаді, відбувшись лише тимчасовим відстороненням на час перевірки.

Забігаючи наперед, зазначимо, що висновки перевірки комісії Мінінфраструктури виявилися напрочуд вражаючими, і підтвердили наявність чорного ринку транспортних дозволів на мільйони євро, який контролюється посадовими особами ДСБТ.

Про ці та інші кричущі зловживання автоперевізники нагадали уряду і депутатам під час масштабної акції протесту профспілок, яка відбулася 17 жовтня 2018 року під Кабміном та Верховною Радою, і показала масштаби обурення людей керівництвом ДСБТ.

Як би там не було, журналісти антикорупційної ініціативи провели власне розслідування даної теми.

Але давайте про все по порядку…

Сам себе контролюю

Не секрет, що останніми роками Україна, попри всі економічні труднощі, все більше інтегрується в Європейський економічний простір. Однією з конкурентних галузей є вітчизняні автотранспортні компанії, що забезпечують як потреби у експорті-імпорті самої України, так і досить успішно, завдяки меншій вартості послуг, конкурують на міжнародному ринку автоперевезень.

Щоб мати можливість перевозити товари по території іноземних (Європейських) держав, українські компанії повинні мати дозволи на перевезення. Найбільш завантажені напрямки — це традиційно Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина, Італія. Кожна країна визначає власну квоту для логістів з України на рік і видає певну кількість дозволів різного типу на здійснення рейсів по її території.

З 1 січня 2016 року питанням видачі дозволів завідує «Укртрансбезпека», як правонаступник Укртрансінспекції (УТІ), яка, в свою чергу, забрала цю функцію у ДП «Служба міжнародних автомобільних перевізників», шляхом включення цієї функції до переліку платних послуг УТІ (постанова КМУ від 9 червня 2011 р. № 929).

Саме «Укртрансбезпека» забезпечує перевізника дозволами необхідними для конкретної поїздки. Кількість дозволів для використання обмежена та обумовлена квотами між країнами. Якщо закінчуються дозволи, то готується лист на ту країну, з ким підписана угода із запитом на отримання додаткової квоти дозволів. До речі, в інших європейських державах транспортними дозволами завідують місцеві недержавні транспортні організації. Але ми пішли своїм шляхом.

Здавалося б, маєш таку важливу функцію, як забезпечення міжнародних автоперевезень, фактично керуєш експортом-імпортом рідної держави. Але є одна цікава деталь — контроль за видачою, обігом та утилізацією невикористаних дозволів також належить структурі ДСБТ! Це означає, що незалежного контролю фактично немає. Ну і що мені з того, подумає пересічний громадянин — це їх внутрішня справа. А от і не зовсім внутрішня, а така, що може в найближчій перспективі, якщо нічого не зміниться, торкнутися гаманця кожного українця. Збільшенням інфляції, зростанням ціни імпортних товарів, втратою довіри міжнародних партнерів, зменшенням надходжень до бюджету, розоренням підприємств, ще більшим відтоком робочої сили та іншими негараздами.

А всьому причина — небувалий розквіт корупційних схем у системі «Укртрансбезпеки», який досяг свого піку у 2017–2108 роках під керівництвом Ноняка М.В. З текстів численних звернень і докладних, підкріплених конкретними фактами, що їх адресували Мінінфраструктури та у правоохоронні органи різні громадські організації (ГО «Український транспортний союз», ГО «Всеукраїнський центр реформ транспортної інфраструктури» та ін.), можна побачити, що основними корупційними зловживаннями були призначення за хабарі некомпетентних фахівців на ключові посади, незаконне звільнення тих, хто відмовлявся платити данину керівництву, незаконне збагачення шляхом підробки даних про норми завантаження авто і, зрештою — незаконна торгівля неврахованими дозволами в умовах штучно створеного дефіциту. Остання схема — найбільш зухвала, і несе в собі величезні економічні та іміджеві ризики, про які ми вже написали. При чому, апетити Ноняка та його оточення і масштаби зловживань виявилися такими, що їх не вдалося приховати дрібними хабарами.

Як працюють схеми з тіньовими дозволами

Тепер настала черга подивитись, як саме працюють схеми зловживань з дозволами на міжнародні перевезення.

Перш за все, необхідно створити штучний дефіцит дозволів. Це робиться різними шляхами.

За даними галузевих експертів, тіньовий ринок міжнародних автотранспортних дозволів наразі складає 10 млн. євро. Саме стільки за ринковою ціною коштують незаконно виведені з офіційного обігу дозволи, реалізація яких триває повним ходом. Наприклад, на 10 жовтня 2018 року на найбільш завантаженому напрямку Польщі дозволи по квотам у базі ДСБТ були відсутні. Проте автоперевізники у великій кількості їздять через кордон, бо мають контрактні зобов’язання, а тому змушені переплачувати в сотні разів.

Схема 1. Продаж своїм перевізникам

Для формування попиту на тіньовий розподіл міжнародних дозволів дилерами «Укртрансбезпеки» створюється їх дефіцит на пікових напрямках (Польща, Румунія, Угорщина). Це відбувається шляхом масового продажу дозволів «потрібним» перевізникам, що призводить до їх відсутності та дефіциту для інших бажаючих. По факту ці «зайві дозволи» не використовуються власниками, а перепродаються іншим перевізникам за ціною 350–700 євро за 1 дозвіл. Офіційна ж ціна на дозволи становить близько 2 євро.

Схема 2. Пусті бланки

Інший варіант схеми, коли дозволи видаються чистими. За реєстром виданих дозволів їх проводять на підставні фірми, після цього вони проводяться як здані. Фактично чистий дозвіл роздруковується на будь-яку компанію, хто готовий заплатити ринкову ціну і кому терміново потрібно їхати закордон. Згідно з отриманої інформації існують випадки, коли підприємство оптом скуповує дозволи та використовує їх в той момент, коли квота міжнародних дозволів використана в повному обсязі і утворюється штучний попит.

Схема 3. Бланки не утилізуються

Міжнародні дозволи повинні повертатися перевізниками у 90-денний термін з дати видачі. «Укртрансбезпека» їх повинна утилізувати. Дозволи за І та ІІ квартал знищуються до 15 жовтня, за ІІІ та ІV квартал до 15 квітня наступного року. Є випадки, коли працівники «Укртрансбезпеки» не дотримуються умов утилізації. Так, у Акті про утилізацію не вказується дата знищення та складання Акта. Поряд з тим не вказується спосіб знищення. Саме так відбулося у описаному нижче випадку, коли «вогнем» знищили сліди масових зловживань на десятки тисяч дозволів.

Комісія Мінінфраструктури встановила зникнення 400 тисяч дозволів — ніхто не відповів за злочин

Проте, навіть враховуючи рівень корупції в державних органах і фактор покриття чиновниками один одного, фокуси «Укртрансбезпеки» не могли залишитись без уваги контролюючих органів.

Реагуючи на численні звернення автотранспортної спільноти (посилання на опис конкретних зловживань:), а також на підставі листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 15.05.2018 № 14/1/4–3516, Мінінфраструктури 10 липня 2018 року, нарешті, створив комісію, і провів службове розслідування, результати якого опинились у розпорядженні журналістів.

З довгих рядків бюрократичної писанини можна простежити кілька основних видів виявлених зловживань. По-перше — це системна і безпідставна видача у пунктах ПВД двох і більше дозволів одного виду на один і той самий транспортний засіб без документально підтвердженої такої необхідності. По-друге, це відсутність належного обліку та контролю обігу дозволів. Але головне кричуще порушення, яке виявила комісія і яке по суті викрило всю незаконну схему — це знищення більш як 400 тисяч повернутих бланків дозволів на міжнародні вантажні перевезення за перше півріччя 2018 року. Це відбулося під керівництвом в.о. голови Укртрансбезпеки Дідківського, не зважаючи на наказ міністра Омеляна, який категорично і прямо забороняв утилізацію повернутих бланків.

Зазначимо, що Дідківський тимчасово заміняв Ноняка, відстороненого на час роботи комісії. Але насправді, як впевнені фахівці з профільних організацій, як такого знищення бланків не відбулося. Вірніше, невідомо скільки було знищено, а яка кількість потрапила на вторинний ринок. Дідківський свідомо пішов на це грубе порушення, щоб приховати масштаби справжніх зловживань, а самі бланки були таємно вивезені і потрапили на вторинний ринок. Цей висновок підтверджує встановлений комісією факт, що відповідальні за знищення бланків посадові особи, в момент «утилізації» були відсутні на місці злочину, і не могли проконтролювати цей процес.

Скандал готуються злити за допомогою Парубія?

Наразі матеріали розслідування комісії Мінінфраструктури передані до прокуратури м. Києва. Але існує великий сумнів, щодо подальшого неупередженого розслідування правоохоронних органів відносно діяльності Ноняка. Інсайдер з «Укртрансбезпеки» повідомив, що для залагодження ситуації, щоб загасити і затерти результати розслідування комісії Мінтрансу, пану Ноняку вистачило суми у 150 тис. у.о. Якщо це правда, то можна лише уявити, що очікує українську транспортну систему у найближчі часи!

Експерти транспортних спілок впевнені, що Ноняк вже давно був би звільнений, якби не його тісний зв’язок із головою Верховної Ради Андрієм Парубієм. Під час Революції Гідності Ноняк пліч о пліч стояв з Парубієм на Майдані, «виборюючи» для України кращу долю. Але всівшись у тепле крісло і занурившись у схеми, ідеали Майдану швидко забулися. (Фото Парубій та Ноняк)

Зокрема, під час останнього протесту біля Кабміну автоперевізники відкрито вказували на корумпований зв`язок Ноняка і Парубія.

Автоперевізник Петро С., який зіткнувся із дефіцитом дозволів, розповів журналістам свою історію. До кінця року, якщо нічого не зміниться, йому доведеться закривати підприємство, як і багатьом його колегам. — «В мене не вкладається в голові! Я бачив їх на Майдані разом, я вірив їм, що, нарешті, система поборів часів Януковича зникне і ми зможемо нормально працювати. Але влада розбестила і показала нам справжні обличчя майданних активістів», — поскаржився він.

Звичайно, пан Ноняк буде заперечувати свою причетність до зловживань та махінацій. Проте факти перевірок і рейдів громадських активістів красномовно говорять самі за себе. Про небажання щось змінювати яскраво свідчить і той факт, що керівництво «Укртрансбезпеки» повністю проігнорувало всі розумні пропозиції, які висували транспортники на робочих зустрічах.

А поки що команда Ноняка, який після завершення перевірки благополучно повернувся на свою посаду, продовжує створювати транспортний хаос, і разом з тим, збагачуватись на продажі виведених з під обліку дозволів на тіньовому ринку.

Україну очікує логістичний колапс та масові заворушення

Тим часом, іноземні держави не будуть стояти і спостерігати гучні скандали із дозволами для українських перевізників. Вони використають ці обставини, щоб суттєво зменшити квоти вітчизняних перевізників, а можливо і взагалі витіснити українців з ринку (і вже роблять це — Польща прямо вказала на корупцію в «Укратрансбезпеці», зменшивши у 2018 році квоти на дозволи на її територію!) Це призведе до зростання дефіциту необхідних дозволів, та в результаті, якщо не вжити негайних адміністративних і правових заходів, спровокує експортно-імпортний колапс. Що, в свою чергу, спричинить падіння вітчизняної економіки і сповзання України в ще більшу прірву.

І ми ще не враховуємо фактору обурення перевізників, які навряд чи будуть спокійно спостерігати за знищенням галузі. Перекриття міжнародних шляхів, центральних вулиць, масові акції протесту — от що неминуче очікуватиме Україну з боку транспортників, якщо негайно не вирішити цю проблему.

Перевізники попереджають, що всі, хто через штучний дефіцит дозволів, не зможе виїхати в рейси — приїдуть на своїх вантажівках до центру Києва і тоді почнеться справжній хаос! Але цьому ще не пізно зарадити.

Що робити? Першочергові кроки

Громадські об`єднання, які спеціалізуються на захисті працівників і компаній транспортної галузі, пропонують чіткі кроки, які допоможуть вийти із загрозливої ситуації та налагодити нормальну роботу перевізників.

Зокрема, перший віце-президент ГО «Український транспортний союз» Володимир Балін, в коментарі журналістам, підсумував думки незалежних фахових спеціалістів, щодо першочергових дій у порятунку автотранспортної галузі.

За його словами, потрібно терміново створити нову, прозору, публічну систему розподілу міжнародних дозволів на вантажні перевезення з ефективним контролем громадськості. Для цього необхідно:

1. Відсторонити всіх посадових осіб, без виключень, які допустили порушення щодо видачі дозволів. Передати всі матеріали до правоохоронних органів (ГПУ, НАБУ). Порушити кримінальні провадження за статтями 191, 364 та 357 Кримінального кодексу.

2. Передати функції контролю за розподілом та утилізацією дозволів від «Укртрансбезпеки» іншому органу. Наприклад, новоствореному при Міністерстві інфраструктури України, який буде складатись із незалежних фахівців та громадських діячів.

3. Впровадити Порядок утилізації дозволів, в якому прописати конкретні правові наслідки для всієї вертикалі причетних посадовців у разі його порушення.

4. Провести і в подальшому щоквартально проводити повну інвентаризацію наявних на складі «Укртрансбезпеки» невиданих та використаних міжнародних автотранспортних дозволів.

5. Зробити Єдину інформаційну систему «Укртрансбезпеки» повністю публічною.

Дані пропозиції матимуть швидкий позитивний ефект у вигляді:

· Підвищення репутації України як надійного вантажного перевізника;

· Збільшення оборотних коштів власників авто, підвищення зарплат, конкуренції вітчизняних перевізників на міжнародному ринку;

· Збільшення надходжень до бюджету;

· Прискорення реформ та позитивних змін у транспортній галузі.

P.S. З метою дотримання об’єктивності, журналісти антикорупційної ініціативи надіслали запити до «Укртрансбезпеки», Кабміну та Голові ВР, із вимогою прокоментувати викладені факти та пояснити, чому ігноруються вимоги транспортної спільноти, щодо подолання кризової ситуації та недопущення зловживань. Наразі відповідей поки що ми не отримали. Будемо надалі слідкувати за розвитком подій та інформувати громадськість про хід справ.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO