Теги Posts tagged with "Генерал Кривонос"

Генерал Кривонос

Генерал Сергей Кривонос

5 июля 2014 года защитники Украины сбросили дэнээровскую тряпку со здания Краматорского горсовета и вновь водрузили над ним желто-синий флаг. Оккупация города продолжалась почти три месяца. Однако один объект оказался не по зубам российским наемникам и местным коллаборантам.

Этим островком стал Краматорский аэродром, который на протяжении 80 дней, находясь в полном окружении врага, удерживали украинские военные. Обороной этого стратегически важного объекта 47 дней командовал начальник штаба Высокомобильных десантных войск Украины полковник Сергей Кривонос — легендарный боевой офицер, создавший позже Силы специальных операций. Сегодня генерал-майор работает заместителем секретаря Совета национальной безопасности и обороны.

О героической странице новейшей истории Украины генерал-майор Сергей Кривонос рассказал «ФАКТАМ».

«Захват Краматорского аэродрома сепаратистами мог кардинально изменить ход войны»

— Сергей Григорьевич, почему Краматорский аэродром был так важен для обеих сторон?

— Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс.

— В каком состоянии находился аэродром? Кто-то писал, что он был очень запущенным…

— Он был в рабочем состоянии. Во время матчей Евро-2012 боевые самолеты, которые обеспечивали безопасность воздушного пространства над донецким стадионом «Шахтер», находились на этом аэродроме. А потом его законсервировали. Там располагались небольшие силы и средства.

— Самое главное для таких объектов — взлетно-посадочная полоса. Во время обороны она не была повреждена? Вы ее сохранили?

— Конечно. Она была в абсолютно удовлетворительном состоянии. После деблокирования Краматорска туда садились наши штурмовики, истребители, военно-транспортная авиация.

Что касается важности Краматорского аэродрома, скажу одно: захват его сепаратистами мог кардинально изменить ход войны, и это имело бы тяжелейшие последствия для Украины. Не исключено, что на следующий же день военно-транспортные самолеты и вертолеты Российской Федерации с нарисованной украинской символикой садились бы туда, доставляя живую силу и технику. И никто не разбирался бы, российские это самолеты или украинские. Когда на Донбассе появилось огромное количество российской техники из ниоткуда, россияне же утверждали, что она захвачена у Вооруженных Сил Украины.

— Причем техника была абсолютно новой.

— Верно. Но такого количества у ВСУ априори не было. То же самое было бы и с самолетами. И «шахтеры с металлургами» тут же захватили бы их и начали летать.

Военных самолетов и вертолетов в период, когда я там находился, на Краматорском аэродроме не было.

— Как и когда вы туда попали?

— Первый раз абсолютно случайно. Я тогда выполнял обязанности старшего оперативной группы ВДВ в Херсонской области. И мы вместе с генералом Муженко и еще несколькими генералами и офицерами полетели в Днепропетровск, а потом планировали лететь в Доброполье, где находилась 95-я бригада. Как раз накануне в Краматорске блокировали колонну 25-й бригады. Была захвачена техника бригады, часть военнослужащих перешла на сторону сепаратистов.

— Почему это случилось?

— Во-первых, военной прокуратуре нужно отдельно разбираться в том, что непосредственно побудило людей к такому решению. Эта бригада была просто измучена постоянными сменами приказов. Их гоняли по треугольнику Красноармейск — село Довгеньке — Славянск. Люди не спали несколько суток. Только они прибывали куда-то, тут же поступал новый приказ. Руководства было много, а толку мало. У семи нянек дитя без глаза.

Во-вторых, нужно тщательно разобраться, каким образом 25-й бригаде ставили задачи о входе в Краматорск и чем она была оснащена тогда. Многие ребята, которые вырвались потом из той блокады, были со мной на Краматорском аэродроме. Я общался и с ними, а потом и с теми, кто руководил этими процессами. У меня есть своя точка зрения. Знаю, в чем были провалы в планировании этой операции, хотя не принимал в ней участия. Не сомневаюсь (и время потом это показало), что 25-я бригада — это патриотически настроенные и профессионально подготовленные ребята, но та ситуация требует отдельного изучения.

В общем, когда мы получили информацию о блокировании подразделений 25-й бригады, вылетели туда. Был небольшой боевой контакт (боем это сложно назвать). Потом вертолетами доставили освобожденных парней на Краматорский аэродром. Пробыли там четыре часа. Встретил бывших сослуживцев и разминулся со своим братом ровно на полчаса. Он улетел в район Мариуполя. 5 мая его ранили в бою под Семеновкой, где они прикрывали выход ребят «Альфы» из боя.

Вернулся в Херсонскую область. 15 мая мы вместе с командиром 79-й бригады полковником Шандором, генералом Хомчаком и другими офицерами планировали операцию по захвату Саур-Могилы. Думаю, все было бы нормально, если бы 22 мая не случилось нападение на военнослужащих 51-й бригады под Волновахой. Это внесло свои коррективы, операция была отсрочена, часть сил и средств 79-й бригады была перекинута на участок ответственности 51-й бригады. Позже вся операция прошла не с теми силами и средствами, как планировалось. Она была недостаточно успешной.

Накануне операции меня перебросили в Довгеньке, откуда я на вертолете прилетел на Краматорский аэродром вместе с нынешним командующим Военно-воздушными силами генералом Дроздовым. 24 мая приступил к руководству обороной аэродрома.

«Все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас»

— Вам поставили задачу удержать любой ценой этот важный стратегический объект. Вы понимали, что это билет в один конец?

— Скажем так, даже если это билет в один конец, всегда есть нюансы. Я понимал: если бы враг нашел силы и средства, которые снял бы с района Славянска, нам было бы очень и очень трудно.

Аэродром находится на окраине города. Это абсолютно открытая местность. Из любой квартиры многоэтажек, расположенных поблизости, можно увидеть все. Это первое.

Второе. С другой стороны аэродрома такие заросли кустов и деревьев, что враг мог спокойно скрыто подойти к нашим позициям.

Третье — огромный периметр аэродрома, около девяти километров.

Аэродром не был оборудован для реальной обороны. В первый же день я обошел позиции и понял, что предыдущим руководством аэродрома, которое там пробыло месяц, ничего толкового не было организовано.

Сергей Кривонос: «Славянск и Краматорск были ключевыми городами и для нас, и для сепаратистов. Для них — это плацдарм для наступления на Харьков, для нас — на Донбасс»

— И что вы делали в первую очередь?

— Окапывались.

— Чем? Техники же не было.

— Вручную. Было 18 штыковых лопат плюс пехотные малые лопаты. И вот по очереди круглосуточно начали рыть, рыть, рыть. Мы назвали это «операция «Крот». За неделю вырыли и основные позиции, и запасные, и даже ложные сделали.

Позже, проанализировав все, с чем столкнулся на войне, могу утверждать: если каждый командир — от командира отделения до командира бригады — будет делать все, что прописано в боевом уставе Сухопутных войск, его подразделение непобедимо. Потому что все, что применяется на войне, было придумано и проверено до нас. Да, есть современные нюансы, но основа остается прежней.

Поэтому я очень благодарен своим подчиненным, ребятам из 25-й и 95-й бригад, 3-го и 8-го полков спецназначения, 85-й авиационной комендатуры, которые четко выполняли мои приказы.

Любой командир должен понимать (это мне вбили в мозг, когда был еще сержантом), что у солдата на войне три положения: он воюет, он отдыхает и он готовится к бою, то есть тренируется. Второй постулат — солдата нельзя жалеть во время тренировок, но его нужно беречь в бою.

Когда солдаты и офицеры занимаются боевой подготовкой, они ощущают себя нужными. У них нет времени на ерунду. После тренировки на полигоне у них только одно желание — отдохнуть. А когда командиры не организовывают боевую подготовку, начинаются пьянки, неуставные отношения, бардак. Командир должен четко знать: солдата тренировать можно в любом месте и в любое время.

— В вашем подчинении на аэродроме было 186 человек. И все остались живы…

— Сначала людей было больше. Но 30 мая многих забрали. Позже они под руководством генерала Муженко участвовали в боях за Красный Лиман и Славянск.

— Люди остались на аэродроме добровольно или по приказу?

— Генерал Муженко определил, какие подразделения должны убыть. Не было такого — добровольцы, не добровольцы… Это были профессиональные военнослужащие-контрактники и те, кто был призван по мобилизации.

— То есть, условно говоря, мобилизованный киевский инженер попал на войну. А там вы начинаете муштру.

— И ничего страшного. Понимаете, все, что я требовал, прописано в документах. Да, на первом этапе иногда случалось непонимание. Люди ворчали: зачем нам, десантникам или спецназовцам, рыть окопы, зачем нам заниматься? Но я, будучи опытным командиром (к тому времени 25 лет прослужил в частях спецназначения и ВДВ), стоял на своем.

«Хлопцы сами пекли хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни»

— Говорят, вы длинных разговоров вообще не вели.

— Это правда. В свое время меня мой сержант научил основному армейскому принципу: не хрен трындеть, когда трындеть не хрен (это смягченный вариант, на самом деле слова были иные. — Авт.). То есть говорите прямо, коротко и по существу. В армии не нужно разговаривать много — нужно четко ставить задачи, обеспечить их выполнение и требовать потом выполнения.

Сергей Кривонос: «Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак»

— Что из боевой техники в тот момент находилось на аэродроме?

— У нас было пять БМДшек (боевая машина десантная. — Авт.) 25-й бригады и шесть БТРов (бронированная транспортно-боевая машина. — Авт.) 95-й бригады.

— На ходу?

— Нет. Четыре БТРа были на ходу, а три из пяти БМДшек были как памятники, то есть из них можно было стрелять, но они не ездили. Мы их на ночь на буксирах вытаскивали на позицию, а днем затаскивали обратно. Было еще несколько автомобилей и две «Ноны» (авиадесантная самоходная артиллерийско-минометная установка. — Авт.) 25-й бригады. Эти минометы держали на расстоянии врага, который четко понимал, что получат по зубам.

— Тогда все сепаратистские и российские пропагандисты писали, что «Ноны» с Краматорского аэродрома стреляют по жилым кварталам.

— Во-первых, 120-миллиметровые мины не предназначены для стрельбы по зданиям. Во-вторых, у нас было очень ограниченное количество боеприпасов, мин — так просто по самому минимуму. Минометы мы использовали только в том случае, если видели врага и были четко уверены, что сможем его поразить.

— Как вам доставляли боеприпасы?

— По воздуху. Последний вертолет прилетел 4 июня, после этого я позвонил и сказал, что больше не нужно, потому что понимал, что не всегда мы сможем правильно организовать прикрытие. Ни один из вертолетов за весь период моего руководства не был обстрелян или сбит.

Мы рассчитывали, что продержимся две недели, как нам сказали. Но пришлось там пробыть гораздо дольше.

Нам с «большой земли» забросили продовольствие, оружие, стрелковые боеприпасы, инженерное оборудование, минно-взрывные средства, колючую проволоку и «путанку» (это проволока МЗА — малозаметные препятствия. — Авт.), чтобы мы могли нормально удержать периметр. «Путанка» — это наилучшее противотанковое средство. Для танка это страшная вещь. Если она попадает в гусеницу, танк останавливается. А люди запутываются и режут и обувь, и кости, и кожу. Поэтому на танкоопасных направлениях мы натянули эту «путанку», обеспечили посты минами типа МОН-50, МОН-100 и МОН-200. Если бы подошла пехота, она была бы уничтожена этими минами. Плюс было прикрытие наших стрелков.

— У вас же не было электричества.

— Боевики подорвали электролинии. Что касается электроснабжения, у меня вопрос к предыдущим руководителям. На аэродроме были электроагрегаты, но они работали на бензине, запасы которого — 1300 литров. Зато солярки было больше 11 тонн. Но дизельных генераторов не было.

Поэтому в очередной раз низко кланяюсь нашим волонтерам, которые по моей просьбе одним из последних вертолетов доставили нам дизельный генератор. Он честно проработал все 40 дней, заряжал нам и батареи, и телефоны, и обеспечивал связь. Он нас практически спас.

— Где вы располагались, где спали? На аэродроме какие-то здания ведь были?

— Как на любом аэродроме, минимум зданий: укрытия для самолетов, небольшое одноэтажное здание комендатуры, небольшая казарма, ТЭЧ (технико-эксплуатационная часть) и вышка КДП (контрольно-диспечерский пункт). Так что вырыли землянки, построили какие-то навесы. Летом же все проще.

Когда обрубили электричество, мы были вынуждены за несколько дней съесть все запасы масла и мяса, которые нам успели завезти, потому что не было возможности их хранить — холодильники не работали. Харчевались кашами, в которые добавляли «красную рыбу» — проваренную кильку в томатном соусе. Ее запах можно было почустовавать за полкилометра до столовой. В первый день, второй, третий ешь нормально, а на четвертый она уже не лезет в горло.

Хлеба не было, галеты и сухари мы уничтожили на протяжении первых двух недель. Но была мука. И хлопцы стали выпекать лаваш в яме, обложенной кирпичом. Потом я попросил, чтобы нам доставили дрожжи. Парни нашли в столовой формы и научились печь хлеб. Это был, наверное, самый вкусный хлеб в моей жизни.

— Как ребята переносили голод?

— Ну, голодом это не назовешь. Скажем так, ограниченное и однообразное питание. Переносили стойко и доблестно.

«19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать»

— Вы были отрезаны от всего мира. Паника была?

— Нет. Моя задача номер один — не дать всем расслабиться: люди либо на позициях, либо тренируются, либо отдыхают. И все. Паника появляется, когда человек предоставлен сам себе. А тут ему нужно выполнять боевые задачи. Возможно, кто-то и паниковал, но благодаря толковым офицерам и сержантам все эти настроения гасились. Мы были как единый кулак.

— Тогда ведь стояла дикая жара. А вы без воды…

— Аэродром находится на возвышенности. Грунтовые воды в том районе залегают на большой глубине. Старожилы рассказывали, что бурили когда-то скважины, дошли до глубины 82 метра, а вода так и не появилась. Ее туда подавали по водоводу. Когда подорвали водовод, первые несколько суток мы выезжали к источникам. Потом они и их взорвали.

Мы были вынуждены пить воду из пожарных резервуаров. Наверное, ее налили тогда, когда я еще не родился, а потом просто пополняли. По консистенции вода была густая, как кисель, и с диким привкусом авиационного керосина, ведь раньше его хранили в этих емкостях. Но именно это и спасло нас от кишечных заболеваний, потому что керосин по своим свойствам является дезинфектором, он обеззараживает воду. К тому же такой воды много не выпьешь, и это тоже стало большим плюсом. Вот ты закипятил кружку воды, кидаешь туда несколько ложек кофе, чтобы перебить вкус керосина, а через полчаса начинается такая отрыжка — поднеси зажигалку и полыхнет, как у Змея Горыныча.

Выручило и то, что мои спецназовские парни знали, как обеззараживать воду. Врачам (у нас было три медика) была поставлена задача сделать фильтры. Много через них не прогонишь, это капающие фильтры, тем не менее это тоже давало эффект.

Плюс мы объяснили, что делать, чтобы не хотелось пить. Нужно постоянно что-то держать во рту — какой-то камешек, да хоть спичку в зубах перекатывать. Когда выделяется слюна, жажда не так сильно ощущается. Еще исключили из меню все соленое и острое. К тому же после простой и скромной пищи особой жажды и не было.

19 дней мы провели без воды и на такой жаре, что невозможно было дышать. Но с 23−25 июня начались проливные дожди. Мы все емкости заполнили дождевой водой. Это было супер. Тогда еще и похолодало. Мы ночами надевали куртки и шапки.

— Мне рассказывали, что вы ночами вообще не спали.

— Ни одной ночи не спал. Не мог спать, потому что, если я засну — могут заснуть и мои подчиненные. У меня был такой режим — спал с семи до девяти утра и потом, например, с полудня до двух. То есть четыре часа в сутки.

— Как это выдержать можно?

— Абсолютно спокойно выдержал 47 дней. Главная задача — не садиться. Постоянно передвигался, все время на ногах. И людей постоянно дергал.

— Вы их там задергали, наверное.

— Нет, все нормально, все живы-здоровы (во время обороны Краматорского аэродрома не погиб ни один человек. — Авт.), а это показатель.

Тогда научился по звездам определять время. Когда гаснет заря, знал, сколько часов и сколько минут. Ты так ждешь рассвета… Потому что рассвет — это уверенность, что к тебе враг уже не подойдет. Когда сереет, когда звезды начинают гаснуть и появляется первый луч солнца, наверное, это лучшее, что бывает в жизни. Значит, люди пережили ночь, наступил новый день, а это возможность отдохнуть и подготовиться к следующей ночи.

Мы очень ждали наших, ждали, что придет помощь, но иногда понимали, что она может не успеть.

«Моя красавица жена за эту войну очень поседела…»

— Что ощущает человек, когда понимает, что вот-вот эта осада завершится, что наши уже близко и Краматорск будет освобожден?

— С военной точки зрения, правильнее говорить, что город был деблокирован. Его зачищали мои подчиненные.

Ничто так не радовало, как канонада, которая приближалась непосредственно к аэродрому. Иногда отчаяние охватывало всех. И когда нас прижимали, и когда были бои. Помню, какое было отчаяние, когда в небе над Луганском подбили наш Ил-76, ведь часть погибших — ребята из 25-й бригады, которых сняли с нашего аэродрома.

— Сепаратисты предлагали вам сдаться?

— Конечно. И эсэмэски мы получали, и звонки были типа «сбережем вам жизнь и все будет у вас хорошо». Мы к этому относились спокойно.

Я собирал командиров «на чай на Барвиху» ранним утром и поздним вечером и всегда повторял: «Надейтесь на себя, на своих подчиненных, на Господа Бога и на ваших мам, жен, любимых, которые молятся за вас. Больше никто не придет на помощь».

— Что за «Барвиха»?

— Мой штаб. Чтобы подколоть противника, многие объекты нарек по названиям дач Сталина.

Сергей Кривонос: «Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами»

— С женой часто разговаривали?

— Я очень благодарен своей жене и маме. Мы общались, но я никогда не рассказывал, что происходит на аэродроме. Всегда заверял, что у нас все хорошо. Думаю, жена как военнослужащая все прекрасно понимала. Моя красавица жена за эту войну очень поседела…

И маме говорил то же. И не мог понять, откуда она обо всем знает: «Что ты мне рассказываешь, сынок, обстрел был во столько-то». Просто тогда в соцсетях организовали «Союз матерей и жен ребят Краматорского аэродрома». Они писали друг другу, созванивались, обсуждали все новости. Как мы ни шифровались, все равно кто-то что-то рассказывал близким, и тут же все моментально разлеталось. Однако каждого из нас сильно стимулировало то, что нас ждали.

Давайте я вам расскажу не о том, что человек ощущает, когда близится освобождение, а о том, что мы чувствовали ночью.

У нас очень быстро закончились аккумуляторы и батареи, мы не могли их подзарядить, а ночная оптика без батарей не работает. Поэтому я с самого начала учил людей видеть и слушать правильно. Это все давно описано в учебниках.

Ночью вообще все слышно супер, можно и видеть. Мы в безлунную ночь запускали осветительные мины. Словно электрику включаешь — все видно. Часто по территории ездила группа из двух-трех машин, на одной из них мы ставили мощный аэродромный прожектор. Его луч доставал аж до Карачуна, а это около 14 километров.

Мы не давали противнику просто так приблизиться к нам, постоянно держали его в напряжении: то прожектором, то беспокоящим огнем по «зеленке». С самого начала правильно научили корректировщиков и наблюдателей выполнять функциональные обязанности. Их действия были отработаны до мелочей. Огромное спасибо моему начальнику штаба подполковнику Андрею Качанову, он выполнил колоссальный объем работы.

Одна из моих проблем тогда — заставить людей четко играть по правилам, которые я определил. Например, всегда требовал, чтобы вне позиции все были в бронежилетах, обутыми и в шлемах.

— Бронежилеты у всех были?

— Практически у всех. О качестве промолчим.

Вскоре один случай стал живой рекламой моей правоты. Как-то я сильно отругал солдата из 95-й бригады, потому что тот был без бронежилета вне позиции. Он надел его, а через 10 минут начался обстрел и четыре осколка прилетели ему в бронежилет. Потом замполит его водил по всем позициям. И тот всем рассказывал: «Парни, командир мне вставил, конечно, но вот мой бронежилет, в нем четыре осколка, а я живой».

Очень сказалось, наверное, и то, что большинство ребят были из спецназа и ВДВ, а это армейская элита. Они обучены воевать, не ожидая приказов и чьей-то помощи, воевать в отрыве от основных сил, когда надеешься только на себя и на своих товарищей.

Инициатива у них всегда была на высшем уровне. Они постоянно сами что-то улучшали, придумывали, как ввести врага в заблуждение. Помню, как прапорщики и офицеры из 8-го полка за ночь сварили из водопроводных труб и покрасили шесть «минометов». С 30 метров их практически было не отличить от настоящих.

Еще мы использовали разные технические нюансы. Например, в шахматном порядке выставляли защитные экраны, то есть мы видели врага, а он — сплошную стену. Это давало нам возможность спокойно передвигаться. От обстрелов людей защищали старые кузовы и машины, которые были в автопарке, в середину мы поставили ящики с песком.

«Договариваться с медведем бесполезно»

— 5 июля вы отправили ребят устанавливать флаг над разминированным горсоветом.

— Они горсовет и разминировали. Первыми в город вошли мы, мы его и зачищали.

— В одном интервью вы рассказали, что люди, которые сидели «на подвалах», выходили оттуда седые. Много их было?

— Достаточно много.

Запомнилось, как вышел директор аэропорта Подушкин, просидевший больше 50 дней. Мне потом показали его фотографию до войны — волосы черные, как смола, а я увидел абсолютно седого человека. Причем седина с какой-то желтизной. У него отросли очень длинные ногти. Шел в шлепанцах, а ногти касались асфальта.

— Славянском тогда руководил полковник ФСБ Гиркин. Вы видели интервью Гордона с ним? Оно действительно ценное для Гааги?

— Я для себя ничего нового не услышал. Гордон попиарился, какой он крутой, а Гиркин — какой он самый умный. Все было далеко не так, и воспринимать его рассказ за чистую монету…

Одно из правил, которого на войне следует четко придерживаться, — всегда уважайте своего врага, никогда не считайте врагов идиотами. Командир должен понимать, что враг сильный, подготовленный, опытный, тренированный. Значит, твоя задача — сделать своих людей сильнее и хитрее, чтобы они выполнили задание и остались живы, а враг был уничтожен.

— Вам сейчас не снится аэродром?

— Конечно, снится.

Если честно, 2014 год, несмотря на потери и все пережитое, стал один из самых ярких периодов в моей жизни. Во-первых, тогда я реализовал все свои возможности как командира, учил подчиненных всему, что знал сам. Во-вторых, ощущал просто сумасшедшую поддержку со стороны народа. В-третьих, вообще не было полутонов — перед тобой или враг, или свой.

Это был год надежд. Я свято верил, что в нашем обществе все очень быстро изменится в лучшую сторону. Мы тогда говорили: наша задача — выиграть на фронте, а народ сможет навести порядок в тылу.

Сергей Кривонос: «Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс»

— Такой подъем был, просто нереальный…

– Но, к сожалению, власть быстро успокоилась и убаюкала народ. А через какое-то время люди и вовсе забыли, что на Донбассе идет реальная война. Они не понимают, что там кто-то каждую ночь не спит, ждет рассвета, потому что рассвет — это новая жизнь. Ценнее ее нет ничего.

В 2015 году мы начали проигрывать информационную войну. Сейчас у нас в ней полный провал. Украинские каналы в большинстве своем пропали или стали платными. Зато появилось большое количество бесплатных российских каналов. Неужели эту так называемую мягкую экспансию не видят руководители страны? Или просто не хотят видеть? Жизнь в разных измерениях? С разными ценностями?

Все чаще слышу, что надо с Россией как-то договариваться, и это реально злит. Каким образом договариваться? Договариваться с медведем бесполезно, он все равно рано или поздно тебя съест, поэтому нужно искать хорошее копье, держать зверя на расстоянии, а со временем заколоть.

Прощать россиян? Не мы к ним пришли в Воронеж, а они к нам на Донбасс.

В 2016 году ко мне приезжали американцы. Они спросили: «О какой войне вы говорите? О ней забывают, выезжая за территорию Донецкой и Луганской областей. Где в Киеве хоть один плакат, призывающий к поддержке военных, к борьбе с врагом? Ни одного. Ваша армия ездит там непонятно на чем, а в Киеве тысячи крутых джипов. Почему народ не поддерживает армию? Что делает государство, если у вас военные без жилья? Где уважение к военным, которые защищают свою страну?»

«Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята?»

— И глава Офиса президента Ермак, и сам президент Зеленский заявили, что надеются на проведение выборов в ОРДЛО осенью этого года.

— Наше руководство должно четко понимать, что все, что они стараются придумать, придумано задолго до них. Берите опыт других и накладывайте его на наши сегодняшние реалии. Пусть изучат не только хорватский опыт, но и то, каким образом было проведено политическое урегулирование ситуации в Германии после войны. Там провели денацификацию всех граждан. И лишь в 1949-м, через четыре года после окончания войны, прошли выборы. Поэтому не нужно бежать впереди паровоза.

— Нас же еще постоянно призывают к примирению и диалогу с Донбассом.

— О каком примирении можно говорить? Вот такие заявления и являются попытками дестабилизировать ситуацию в стране, что только на пользу врагу. Пусть власть научится четко и коротко говорить, как учил меня мой сержант. А если не о чем говорить — молчите.

В 2014 году одна волонтер сказала: «Чтобы в этой стране был порядок, каждый министр, каждый народный депутат или их родственники должны повоевать на фронте». А они живут своей жизнью… Я их называю декабристами: «Страшно далеки они от народа».

Нет ничего страшнее народа, который прошел войну и у которого лопнуло терпение. Я не пугаю никого, но призываю власть опуститься на землю и не врать самой себе и людям.

— У многих ощущение, что мы дрейфуем в сторону Кремля…

— Правильно. Руководство страны должно говорить без полутонов со своим народом: Российская Федерация — страна-агрессор, у нас война, а не конфликт. Конфликт у мужа с женой на кухне, а когда люди гибнут… Пусть хоть один из тех, кто ведет речи о примирении, поедет на кладбище, где похоронены погибшие на этой войне. Руководство страны хоть раз побывало в госпитале, где лежат раненые ребята? Их жены были? Они когда-нибудь в глаза сирот и вдов героев смотрели?

Приведу два примера успешной государственной внутренней политики.

Чтобы понять, каким может быть отношение государства к военным, нужно поехать на Арлингтонское кладбище в Вашингтоне, где похоронены 440 тысяч погибших на разных войнах. Там постоянно проходят детские экскурсии, где детям рассказывают историю страны. А у нас до сих пор нет достойного мемориала. Да поставьте 13 тысяч крестов в одном месте, чтобы увековечить память ребят. Все, кто туда будут приходить, смогут реально увидеть, сколько воинов погибло за то, чтобы они мирно жили и спокойно спали. Пусть государство выступит с инициативой высадить в каждом большом населенном пункте 13 тысяч деревьев, чтобы возле каждого была табличка с фамилией погибшего. И тогда люди будут иначе воспринимать войну. Да, уже заявлено о плане создать мемориал. Но это пока только лозунги.

Второй пример взаимоотношения государства и народа, от которого взвоют все российские пропагандисты, это Германия. Наша сегодняшняя ситуация во многом напоминают Германию в начале 1930-х: унижение и обнищание народа, отсутствие перспектив и слабая экономика. Но немцы тогда вернули народу утраченное во время Версаля национальное достоинство, создали рабочие места и т. д. Дальнейшую их политику мы не обсуждаем. Но можно же использовать их положительный опыт, который был до нацизма. Без политики и цвета флага — просто как государство информационно работало с народом. Сравните количество дезертиров в вермахте и в Красной Армии. Особенно если сопоставить общую численность этих армий. Будете удивлены. Еще раз повторю, что это ни в коем случае не реклама нацизма, это просто исторический факт.

Знаю, что движущей силой любых изменений являются максимум 10−15 процентов граждан. Так у нас они есть.

— Только они общий язык между собой никак найти не могут.

— Проблема в том, что каждый мнит себя гетманом и выдает себя за универсала. Не грызться нужно, а объединяться и спасать державу. Вот тогда будет порядок.

fakty.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Наприкінці червня Транспортне командування США підготувало до відправки в Україну черговий вантаж військової допомоги. Мова, зокрема йде, про рації, боєприпаси та протитанкові ракети Javelin.

До цього Конгрес США затвердив надання нового пакету військо-технічної допомоги за програмою «Ініціатива безпекової допомоги Україні». Мова йде про $ 250 млн, які будуть використані впродовж цього фіскального року. Згідно із повідомленням Пентагона, пакет передбачає надання Україні засобів контрбатарейної боротьби, транспортних засобів, медичного обладнання, здійснення підготовки підрозділів ЗСУ. Значна частина допомоги буде спрямована і на посилення українських ВМС. Допомога також міститиме мобільні радарні системи для виявлення ракетних та артилерійських обстрілів.

Про те наскільки Збройні сили України та її обороноздатність залежить від допомоги Сполучених Штатів та які кроки наразі робить Україна для того, щоб забезпечити надійний захист суверенітету – в інтерв’ю Голосу Америки із заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергієм Кривоносом. Розмову вела Ірина Соломко.

Сергій Кривонос на лінії розмежування. Донбас, Україна. Березень 2019 року

– В середині червня Конгрес США погодив виділення Україні $ 250 млн військової допомоги. Наскільки ця допомога є критичною для обороноздатності країни?

– Через санкції, які має Україна як учасниця конфлікту, ми обмежені у закупівлі деяких зразків техніки та озброєння. Певні речі ми просто технологічно не можемо зробити, тому ті зразки озброєння та техніки, які ми отримуємо від американського уряду, дуже важливі.

Потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі

Сама система запрацювала не одразу. На початках, люди, які відповідали за цей процес, просили будь-що, не вивчивши ретельно проблему. Але з часом вдалося налагодити роботу, і ми почали просити ті речи, які ми або не можемо купити, або виробити. Запити на отримання допомоги спочатку безпосередньо опрацьовуються в Міноборони, потім подаються через американське посольство та радників у Вашингтон. Там вони вивчаються. Не все, що ми просимо, ми отримуємо. Процес розтягується і в часі.

Зараз наш фокус на посиленні морської компоненти. Нам потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі. Цей морський напрямок потребує розвитку. І американці нам у цьому дуже допомагають.

Досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris

Окрім того, нам досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris. За них окрема подяка, бо вони допомагають нам протистояти російським радіо-електронним засобам, які ворог значно розвинув за останній час і тестує на сході.

Для Росії ми – це полігон. Всі нові розробки вона апробує на нас.

– Під час слухань у справі імпічменту президента США Дональда Трампа, республіканці неодноразово наголошували на тому, що Україна дуже корумпована країна, і призупинення надання військово-технічної допомоги Києву було пов`язане саме з цим. Наскільки ці звинувачення реальні, і чи є підґрунтя для корупції і в контексті допомоги США?

– Контроль за використанням майна і техніки – дуже жорсткий. Чесно кажучи, я не впевнений, що тут можна знайти поле для корупції. Тому що наші американські колеги чітко та постійно контролюють ці питання. Я знаю, що були проблеми щодо використання допомоги, коли певні речі лежали на складах невикористані, але, щоб воно розпродавалося або продавалося в інші країни, не думаю.

Наприклад, прилади нічного бачення хлопцям дуже потрібні. Продати їх просто неможливо.

– Ви на своїй посаді перебуваєте вже більше року і відповідаєте саме за посилення обороноздатності. Лунають голоси, що наразі цей напрямок не є пріоритетним для влади. Враховуючи це, що вам все ж таки вдалося зробити?

– В травні минулого року, ще за попереднього керівництва державою, нам вдалося підготувати та прийняти рішення щодо впровадження програми «П’ять кроків». Я почав роботу над нею ще у 2017-18 роках, коли був заступником Сил спеціальних операцій.

Ця програма включає п’ять кроків, які ідуть паралельно та доповнюють один одного:

  • Перше – організація руху опору в разі відкритої агресії.
  • Друге – створення потужної та життєздатної системи територіальної оборони всередині країни.
  • Третє – військово-патріотичне виховання молоді. Четверте – організація інформаційного спротиву.
  • І п`яте – довійськова підготовка населення.

Чому виконання цієї програми є необхідним для країни?

Українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ

Як військовий я розумію, що у разі відкритої агресії з боку Росії, у нас буде невелика кількість часу, щоб утримати територію. Я не сумніваюся у хоробрості українських вояків, але в контексті техніки та озброєння, наш потенціал значно меншій.

Так, українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ.

Що таке територіальна оборона?

Це надійний тил у будь-якій точці країни. Військові мають воювати на фронті, а тероборона – всередині країни.

Тероборона працює за принципом: я захищаю себе, свій дім, вулицю, місто, область. Тобто люди відповідальні за захист місцевості, яку вони знають.

Громадяни, які будуть брати участь в теробороні, підписуватимуть контракти.

Після проходження курсу підготовки вони матимуть право на володіння нарізною зброєю. Я розумію, що для багатьох це питання викликає занепокоєння або паніку, але досвід інших держав показує: володіння підготовленого населення зброєю – гарантія існування держави.

Чому також важливо військово-патріотичне виховання молоді? Бо за майже 30 років на рівні держави не вирішено питання національної ідеї та цінностей: що ми за нація, чого хочемо досягнути? В результаті, частина молоді виросла безідейними споживачами.

Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону

Працювати з дорослим населенням практично неможливо, у нього вже сформована точка зору та цінності. А от працюючи з молоддю, ми вирощуємо нове покоління з новими цінностями та підходами до життя. Таким шляхом рахується багато успішних країн. Ми вивчали їхній досвід та взяли найкращі практики.

По кожному з цих кроків ми напрацювали концепції, які були представлені на профільних комітетах Верховної Ради.

Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону. Ми практично вийшли на фінішну пряму. Під час роботи ми відчули чималий спротив від «п`ятої» проросійської медійної колони», яка намагалася облити нас брудом.

Для нас наразі важливо, щоб законопроект був ухвалений до вересня, щоб в бюджеті на 2021 рік були закладені кошти для першого етапу створення системи.

– Яку чисельність тероборони ви закладаєте в законопроекті?

– Структура буде будуватися поетапно. Нам потрібен час, щоб людей навчити, об’єднати та сформувати один дієвий організм.

Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ

Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ. Тобто на першому етапі – 80 тисяч.

З часом, за три-чотири роки, ця цифра має збільшитися до 160 тисяч, а потім і до 250 тисяч.

Чому? Тому що у нас величезна кількість об’єктів всередині країни, які потребують контролю та захисту, а чисельність Нацгвардії – 54 тисячі, Нацполіції – 115 тисяч.

Ми розглядаємо тероборону не просто як військову компоненту. Мова йде і про її залучення у боротьбі з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.

Наші колеги – Збройні сили Польщі, які зараз також активно розбудовують цю систему і вже фактично вклали в неї мільярд доларів, розраховують, що до 2022 року кількість контрактників складе 54 тисячі з подальшим збільшенням.

До речі, вони вже апробували систему у боротьбі з коронавірусом.

– Скільки коштів має бути закладено в бюджет, щоб розпочався перший етап створення тероборони? І скільки отримуватимуть люди, які підпишуть контракти?

– Ми передбачаємо широку мотиваційну систему, але не грошову. Звичайно, коли люди будуть призиватися на збори, вони отримуватимуть грошове утримання. Але це все.

Що стосується коштів у бюджеті, цю цифру я зможу назвати тільки за два тижні, коли закінчиться планування. До цього не хочу нікого вводити в обману.

Ухвалення закону – це лише перший крок, адже справжня реалізація проекту починається після прийняття відповідних підзаконних актів Кабміну. І тут затягування може бути навіть більшим, ніж у Верховній Раді.

Так, звичайно, ми усвідомлюємо ці ризики. Але наразі є хороші новини з Кабміну.

12 червня уряд прийняв постанову, де одним з основних пунктів значиться прискорене та активне створення тероборони.

– Чи є підтримка Президента?

– Глава держави неодноразово підкреслював, що її необхідно створювати. Тому підтримка задекларована. Я сподіваюся, що вона буде і далі.

– Як вам взагалі працюється з командою Президента Зеленського, адже в РНБО вас запросив Президент Порошенко?

– Я вже 32 роки служу своїй країні, захищаю власний народ, і для мене найголовніше, щоб в моїй країні був порядок. Тому неправильно розцінювати мене в контексті, чия я людина.

Я служив при усіх президентах. Військові – люди поза політикою, головне для них – це професіоналізм.

– Після корупційного скандалу з Олегом Гладковським ви очолили комісію з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Державний концерн «Укроборонпром» завжди був закритою та корупційною структурою. Президент Зеленський привів туди команду реформаторів. Як ви оцінюєте її роботу?

– Це питання проблематичне. До вирішення ситуації не можна підходити виключно з точки зору продажу продукції.

В оборонній промисловості головне – це розробки, виробництво і тільки потім продаж. Є структури в рамках концерну, де керівництво це розуміє. Наприклад, Конструкторське бюро Луч, яке займається розробками ракет Вільха та протикорабельного комплексу – Нептун.

Керівництво зібрало чудову команду, поєднавши досвід старих кадрів і завзяття молодих. В результаті, ми менше ніж за чотири роки з мінімальним капіталовкладенням розробили протикорабельну ракету.

Але проблема полягає в тому, що зараз питання оборонно-промислового комплексу зависло. Позиція, яку я бачу – це ступор.

Немає розвитку. Ті люди, які прийшли, вони не знають, куди йти.

armyinform.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сергій Кривонос

В кінці червня Транспортне командування США підготувало до відправки в Україну черговий вантаж військової допомоги. Мова, зокрема йде, про рації, боєприпаси та протитанкові ракети Javelin.

Володіння підготовленого населення зброєю – гарантія існування держави

До цього Конгрес США затвердив надання нового пакету військо-технічної допомоги за програмою «Ініціатива безпекової допомоги Україні». Мова йде про $ 250 млн, які будуть використані впродовж цього фіскального року. Згідно із повідомленням Пентагона, пакет передбачає надання Україні засобів контрбатарейної боротьби, транспортних засобів, медичного обладнання, здійснення підготовки підрозділів ЗСУ. Значна частина допомоги буде спрямована і на посилення українських ВМС. Допомога також міститиме мобільні радарні системи для виявлення ракетних та артилерійських обстрілів.

Проте наскільки Збройні сили України та її обороноздатність залежить від допомоги Сполучених Штатів та які кроки наразі робить Україна для того, аби забезпечити надійний захист суверенітету, “Голос Америки” говорив із заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергієм Кривоносом.

В середині червня Конгрес США погодив виділення Україні $ 250 млн військової допомоги. Наскільки ця допомога є критичною для обороноздатності країни?

Через санкції, які має Україна як учасниця конфлікту, ми обмежені у закупівлі деяких зразків техніки та озброєння. Певні речі ми просто технологічно не можемо зробити, тому ті зразки озброєння та техніки, які ми отримуємо від американського уряду, дуже важливі.Зараз наш фокус на посиленні морської компоненти. Нам потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі

Сама система запрацювала не одразу. На початках, люди, які відповідали за цей процес, просили будь-що, не вивчивши ретельно проблему. Але з часом вдалося налагодити роботу, і ми почали просити ті речи, які ми або не можемо купити, або виробити. Запити на отримання допомоги спочатку безпосередньо опрацьовуються в Міноборони, потім подаються через американське посольство та радників в Вашингтон. Там вони вивчаються. Не все, що ми просимо, ми отримуємо. Процес розтягується і в часі.

Зараз наш фокус на посиленні морської компоненти. Нам потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі. Цей морський напрямок потребує розвитку. І американці нам у цьому дуже допомагають.

Окрім того, нам досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris. За них окрема подяка, бо вони допомагають нам протистояти російським радіо-електронним засобам, які ворог значно розвинув за останній час і тестує на сході. Для Росії ми – це полігон. Всі нові розробки вона апробує на нас.

Під час слухань у справі імпічменту президента США Дональда Трампа, республіканці неодноразово наголошували на тому, що Україна дуже корумпована країна, і призупинення надання військово-технічної допомоги Києву було пов`язано саме з цим. Наскільки ці звинувачення реальні, і чи є підґрунтя для корупції і в контексті допомоги США?

Американські колеги чітко та постійно контролюють ці питанняПро можливість корупції щодо американської безпекової допомоги

Контроль за використанням майна і техніки – дуже жорсткий. Чесно кажучи, я не впевнений, що тут можна знайти поле для корупції. Тому що наші американські колеги чітко та постійно контролюють ці питання. Я знаю, що були проблеми щодо використання допомоги, коли певні речі лежали на складах невикористані, але, щоб воно розпродавалося або продавалося в інші країни, не думаю. Наприклад, прилади нічного бачення хлопцям дуже потрібні. Продати їх просто неможливо.

Пане Сергію, ви на своїй посаді перебуваєте вже більше року і відповідаєте саме за посилення обороноздатності. Лунає багато оцінок щодо того, що наразі цей напрямок не є пріоритетним для влади. Враховуючи це, що вам все ж таки вдалося зробити?

В травні минулого року, ще за попереднього керівництва державою, нам вдалося підготувати та прийняти рішення щодо впровадження програми «П’ять кроків». Я почав роботу над нею ще у 2017-18 роках, коли був заступником Сил спеціальних операцій.

Ця програма включає п’ять кроків, які ідуть паралельно та доповнюють один одного. Перше – організація руху опору в разі відкритої агресії. Друге – створення потужної та життєздатної системи територіальної оборони всередині країни. Третє – військово-патріотичне виховання молоді. Четверте – організація інформаційного супротиву. І п`яте – довійськова підготовка населення.Я не сумніваюся у хоробрості українських вояків, але в контексті техніки та озброєння, наш потенціал значно меншій

Чому виконання цієї програми так потрібно країні? Як військовий я розумію, що у разі відкритої агресії з боку Росії, у нас буде невелика кількість часу, щоб утримати територію. Я не сумніваюся у хоробрості українських вояків, але в контексті техніки та озброєння, наш потенціал значно меншій. Так, українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ.

Що таке територіальна оборона? Це надійний тил у будь-якій точці країни. Військові мають воювати на фронті, а тероборона – всередині країни. Тероборона працює за принципом: я захищаю себе, свій дім, вулицю, місто, область. Тобто люди відповідальні за захист місцевості, яку вони знають.

Громадяни, які будуть брати участь в теробороні, підписуватимуть контракти. Після проходження курсу підготовки вони матимуть право на володіння нарізною зброєю. Я розумію, що для багатьох це питання викликає занепокоєння або паніку, але досвід інших держав показує: володіння підготовленого населення зброєю – гарантія існування держави.За майже 30 років на рівні держави не вирішено питання національної ідеї та цінностей: що ми за нація, чого хочемо досягнути?

Чому також важливо військово-патріотичне виховання молоді? Бо за майже 30 років на рівні держави не вирішено питання національної ідеї та цінностей: що ми за нація, чого хочемо досягнути? В результаті, частина молоді виросла безідейними споживачами.

Працювати з дорослим населенням практично неможливо, у нього вже сформована точка зору та цінності. А от працюючи з молоддю, ми вирощуємо нове покоління з новими цінностями та підходами до життя. Таким шляхом рахується багато успішних країн. Ми вивчали їхній досвід та взяли найкращі практики.

По кожному з цих кроків ми напрацьовали концепції, які були представлені на профільних комітетах Верховної Ради. Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону. Ми практично вийшли на фінішну пряму. Під час роботи ми відчули чималий спротив від «п`ятої» про-російської медійної колони, яка намагалася облити нас брудом. Для нас наразі важливо, щоб законопроект був прийнятий до вересня, щоб в бюджеті на 2021 рік були закладені кошти для першого етапу створення системи.

Яку чисельність тероборони ви закладаєте в законопроекті?

Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ. Тобто на першому етапі – 80 тис. З часом, за три-чотири роки, ця цифра має збільшитися до 160 тис., а потім і до 250 тис. ​

Структура буде будуватися поетапно. Нам потрібен час, щоб людей навчити, об’єднати та сформувати один дієвий організм. Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ. Тобто на першому етапі – 80 тис. З часом, за три-чотири роки, ця цифра має збільшитися до 160 тис., а потім і до 250 тис. Чому? Тому що у нас величезна кількість об’єктів всередині країни, які потребують контролю та захисту, а чисельність Нацгвардії – 54 тис, Нацполіції – 115 тис. Ми розглядаємо тероборону не просто як військову компоненту. Мова йде і про її залучення у боротьбі з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.

Наші колеги – Збройні сили Польщі, які зараз також активно розбудовують цю систему і вже фактично вклали в неї мільярд доларів, розраховують, що до 2022 року кількість контрактників складе 54 тис. з подальшим збільшенням. До речі, вони вже апробували систему у боротьбі з коронавірусом.

Скільки коштів має бути закладено в бюджет, щоб розпочався перший етап створення тероборони? І скільки отримуватимуть люди, які підпишуть контракти?

Ми передбачаємо широку мотиваційну систему, але не грошову. Звичайно, коли люди будуть призиватися на збори, вони отримуватимуть грошове утримання. Але це все.

Що стосується коштів у бюджеті, цю цифру я зможу назвати тільки за два тижні, коли закінчиться планування. До цього не хочу нікого вводити в обману.

Прийняття закону – це лише перший крок, адже справжня реалізація проекту починається після прийняття відповідних підзаконних актів Кабміну. І тут затягування може бути навіть більшим, ніж у Верховній Раді.

Так, звичайно, ми усвідомлюємо ці ризики. Але наразі є хороші новини з Кабміну. 12 червня уряд прийняв постанову, де одним з основних пунктів значиться прискорене та активне створення тероборони.

Чи є підтримка Президента?

Глава держави неодноразово підкреслював, що її необхідно створювати. Тому підтримка задекларована. Я сподіваюся, що вона буде і далі.Неправильно розцінювати мене в контексті, чия я людина. Я служив при усіх президентах

Як вам взагалі працюється з командою Президента Зеленського, адже в РНБО вас запросив Президент Порошенко?

Я вже 32 роки служу своїй країні, захищаю власний народ, і для мене найголовніше, щоб в моїй країні був порядок. Тому неправильно розцінювати мене в контексті, чия я людина. Я служив при усіх президентах. Військові – люди поза політикою, головне для них – це професіоналізм.

Після корупційного скандалу з Олегом Гладковським ви очолили комісію з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Державний концерн «Укроборонпром» завжди був закритою та корупційною структурою. Президент Зеленський привів туди команду реформаторів. Як ви оцінюєте її роботу?

Це питання проблематичне. До вирішення ситуації не можна підходити виключно з точки зору продажу продукції. В оборонній промисловості головне – це розробки, виробництво і тільки потім продаж. Є структури в рамках концерну, де керівництво це розуміє. Наприклад, Конструкторське бюро Луч, яке займається розробками ракет Вільха та протикорабельного комплексу – Нептун. Керівництво зібрало чудову команду, поєднавши досвід старих кадрів і завзяття молодих. В результаті, ми менше ніж за чотири роки з мінімальним капіталовкладенням розробили протикорабельну ракету.

Але проблема полягає в тому, що зараз питання обороно-промислового комплексу зависло. Позиція, яку я бачу – це ступор. Немає розвитку. Ті люди, які прийшли, вони не знають, куди йти.

ukrainian.voanews.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Федір Веніславський

Проєкт закону «Про територіальну оборону України» подано на розгляд комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України. Територіальна оборона одне з найважливіших питань під час створення сучасної держави Україна та її безпеки. Про подробиці розробки законопроекту в ексклюзивному інтерв’ю нашому виданню розповів один із його авторів Федір Веніславський.

— Федоре Володимировичу, чому попередні спроби ухвалити такий важливий для  України закон були невдалими?

— Тому що були та ще й досі, на жаль, залишаються, люди, котрі цього закону не хочуть в принципі. Бояться, що завдяки йому може бути створена потужна та ефективна система самооборони, яка може стати стримуючим чинником для деяких «гарячих голів». Я переймаюся цим питанням із 2014 року, коли в Харкові відбулися сумнозвісні події, зокрема сутички між прихильниками так званої «ХНР» і українськими патріотами. Уже тоді стало зрозумілим, що нам конче потрібна потужна сила патріотично налаштованих громадян, яка зможе протистояти потенційній агресії.

2018 року створено кілька бригад територіальної оборони, але в мене є сумніви щодо їх здатності до виконання необхідних завдань ефективно і в повному обсязі. Причини − слабка вмотивованість громадян долучатися до їхнього складу, практично відсутнє фінансування та забезпечення заходів підготовки, застарілі підходи в формуванні та застосуванні.

Тому після того, як мене обрали народним депутатом, одним з моїх особистих пріоритетів в парламентській діяльності стала робота над законопроєктом про територіальну оборону. Я сам зголосився очолити цю робочу групу, до якої ми запросили представників усіх зацікавлених сторін, − Міністерства оборони, Генерального штабу, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Над законопроєктом працювали і представники громадськості. Визначили та схвалили концепцію, на основі якої й було розроблено законопроект. Нині він уже поданий до комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. І ви маєте рацію: є певна протидія ухваленню цього закону. Щойно наша група заявила про намір видати більш-менш збалансований і завершений проєкт, як почали надходити з різних боків альтернативні варіанти. Я можу сказати, що це навряд чи сприятиме швидкому ухваленню закону, а навіть навпаки — може загальмувати процес. На останньому засіданні нашої групи було вирішено, що наш законопроєкт має лягти в основу, а всі зацікавлені сторони, які бачать в ньому недоліки, можуть запропонувати групі свої поправки, які ми обов’язково врахуємо, якщо вони підуть на користь загальній філософії майбутнього закону.

— Ваш законопроєкт базується на основі проєкту, розробленого Комітетом національної безпеки, оборони та розвідки за участі заступника секретаря РНБО генерал-майора Сергія Кривоноса?

— Саме так. Його група, громадські активісти, представники реально діючих загонів територіальної оборони були головними драйверами цього процесу. Ще раз хочу наголосити, ми враховували пропозиції всіх зацікавлених органів державної влади, які надходили.

— Які труднощі виникали під час роботи над законопроєктом?

— Ми опиралися на естонський досвід, який найбільш вдало демонструє можливості самооборони. Дещо запозичили в Польщі, яка нині активно розвиває самооборону. Звичайно, були деякі дискусійні питання, але ми їх в робочому порядку успішно вирішували. Скажімо, сперечалися щодо підпорядкування структур територіальної оборони в мирний і воєнний часи. У мирний вони мають бути підпорядковані штабам, які створюватимуться на рівні областей, а у воєнний, звичайно ж, інтегруватимуться в систему управління військами під керівництвом Генштабу.

Ще одна дискусія стосувалася пріоритетів. Дійшли згоди, що територіальна оборона має інтегруватися у державний механізм. А ось один із альтернативних законопроєктів визначає територіальну оборону як паралельну недержавну організацію з правом формування озброєних загонів. Особисто для мене, фахівця в галузі конституційного права, це неприйнятно, адже  громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Як із цим бути?

За великим рахунком є два ключові підходи. Один — територіальна оборона існуватиме і діятиме автономно, другий — вона створюватиметься на основі добровільного вступу до неї громадян, але буде інтегрована в державні структури й виконуватиме вже більш професійні функції. Тому що одна справа, коли ми мали спонтанну громадянську активність в 2014 році з початком бойових дій на Сході України, а друга — коли ми готуємо на майбутнє концептуально дієздатну територіальну оборону, якій будуть чітко визначено завдання, проводитиметься необхідна підготовка особового складу, яка буде інтегрована в загальновійськову структуру держави. У мирний час її підрозділи залучатимуть в надзвичайних ситуаціях, активно співпрацюватимуть з ДСНС, Державною прикордонною службою тощо.

— Ліквідацією наслідків техногенних катастроф, гасінням пожеж?

— Звісно. Загони територіальної оборони будуть в кожній об’єднаній територіальній громаді, й якщо виникне якась надзвичайна ситуація, то місцеві жителі, ясна річ, зреагують швидше і ефективніше зможуть протидіяти негативним наслідкам. Скажімо, одне з найболючіших питань сьогодення, це незаконна вирубка лісу. Якщо місцеві жителі будуть організовані в територіальну оборону, то, думаю, це буде не то що складніше робити, а в принципі неможливо.

—  Тобто, за Вашим законопроєктом на тероборону буде покладено досить широке коло повноважень та завдань?

— Саме так. Головне, що все це буде законно, тому що загони територіальної оборони матимуть чітко визначенні законодавством права, зокрема в сфері охорони громадського порядку, охорони природи. Це буде серйозна структура, з якою будуть рахуватися. І тому ще раз наголошую, багато хто, розуміючи можливості цієї структури, хоче або «підібрати» її під себе, або взагалі не допустити її створення.

— Нині часто можна почути такий термін «війська територіальної оборони». Це подібно новому роду військ?

— За нашою концепцією буде вертикально і ієрархічно інтегрована структура територіальної оборони. Тобто, в населених пунктах будуть загони територіальної оборони, які підпорядковуватимуться штабам ТО, створеними на рівні областей. Із загонів складатимуться бригади, які у військовий час будуть цілісною бойовою одиницею і виконуватимуть завдання Генерального штабу.

— У залі парламенту у вашого законопроєкту буде багато опонентів, які голосуватимуть проти?

—  Не виключаю, що деякі політики, які досі не зовсім сприймають незалежність України, будуть проти. Після реєстрації законопроєкту ми будемо переконувати колег, що прийняття цього законопроєкту надважливо для надійної оборони держави. Я сподіваюся, що цей законопроєкт більшість парламентарів таки підтримають ще на цій сесії. Це програма-максимум.

— Можна сказати, що цей закон зміцнить суспільство?

— Саме так. Із цього закону логічно випливають ще декілька законів. Наприклад, закон, який має регламентувати обіг зброї. Адже для того, щоб загони і бригади ТО могли повноцінно виконувати свої функції, вони мають бути озброєні. Відповідно члени територіальної оборони матимуть право на зберігання вдома зброї. Зброя сама по собі дисциплінує і дещо змінює свідомість.

А ще із закону  про тероборону випливає необхідність ухвалення закону про національно-патріотичне виховання молоді, щоб молодіжні організації отримали чітку ідейну основу і могли допомагати в майбутньому створенню загонів ТО. У комплексі це призведе до усвідомлення того, що громадяни самі в змозі протистояти можливій агресії,  допомагати державним органам у забезпеченні безпечної життєдіяльності регіонів і надійної оборони держави.

— Щиро дякую за розмову!Довідково:

Веніславський Федір Володимирович — Кандидат юридичних наук, доцент. Фахівець у галузі державотворення та прав людини. Представник Президента України Володимира Зеленського в Конституційному Суді України. У минулому – доцент кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Він є автором та співавтором більше 100 наукових, науково-методичних, науково-публіцистичних робіт із проблем організації та функціонування органів державної влади в Україні, забезпечення прав та свобод людини й громадянина.

Від імені правозахисних організацій неодноразово відстоював права людини в судах, надавав безкоштовні юридичні консультації соціально незахищеним верствам населення.

На позачергових парламентських виборах 2019 року був обраний народним депутатом від партії «Слуга народу». Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

armyinform.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сергій Кривонос

Заступник секретаря РНБО України генерал-майор Сергій Кривонос розповів кореспонденту АрміяInform про те, що територіальна оборона потрібна кожному з нас і нам усім!!!: «Територіальна оборона — це захист наших домівок, батьків, дружин, дітей. Захист Батьківщини — справа рук її громадян».

Після шести років неоголошеної, так званої гібридної, війни Росії проти України нарешті багато хто зрозумів, що від деяких споконвічних стереотипів прийшов час відмовлятися. Скажімо, від негативного сприйняття відомого прислів’я «Моя хата скраю». Адже насправді воно звучить так: «Моя хата скраю — першим ворога стрічаю!» І з’явилося це прислів’я ще за набігів на українські землі всіляких тодішніх «братів», для котрих своєрідними ВОПами ставали вже перші на їхньому шляху хутори.

Минув час. Змінилися способи ведення війни. Нікого вже нині не дивують такі розхожі поняття, як «інформаційна війна», «кібервійна». Військові спеціалісти сперечаються щодо того, які методи ведення бойових дій на лінії фронту, які війська і зброя для цього потрібні. Безумовно, це дуже важливі питання. Водночас не маємо права забувати про питання територіальної оборони, протистояння ворогу в тилу.

— Ми маємо сильного і підступного північного сусіда, у якого великі імперські амбіції загарбника. Свої частини спецназу загарбник може застосувати для того, щоб взяти нас зненацька тут, у наших затишних домівках. Знаючи, що ворог підступний, що існує чимала кількість прибічників «рускава міра», ми маємо бути готовими в будь-який момент захистити наші домівки. Врятувати нас — можемо лише ми самі і ніхто інший!!! Ось для чого нам потрібна територіальна оборона! — емоційно розповідає генерал-майор Сергій Кривонос.

До анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі в Україні діяло Положення про територіальну оборону, про яке можна сказати лише одне: ні розуму, ні серцю. Положення було, а оборони — жодної.

Проблемою побудови надійної територіальної оборони за найкращими світовими зразками в Україні вже певний час активно переймається заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України генерал-майор Сергій Кривонос — заслужено шанований військовик, бойовий генерал, котрий багато років присвятив службі в розвідці і частинах спеціального призначення.

— На початок війни ми мали велику кількість патріотично налаштованих, мотивованих людей, — згадує він, — але попередньою промосковською владою була фактично знищена українська армія. Не було ж нічого — ні сучасної зброї, навіть одягу. П’ята колона «відпрацювала» російські рублі на відмінно. І якби громадяни не самоорганізувалися, то невідомо, чий би прапор нині майорів над Верховною Радою. Яскравий приклад — Сватове. Коли там з’явилися «зелені чоловічки», мешканці турнули їх за допомогою звичайної мисливської зброї.

«За положеннями законопроєкту, воїну тероборони дозволено зброю тримати вдома»

За словами Сергія Кривоноса, новий законопроєкт про територіальну оборону внесено на розгляд парламенту, але в депутатів руки до нього ніяк не дійдуть.

— Новий закон дасть чітке розуміння, у кого які завдання, функції, зобов’язання, починаючи від керівництва держави, органів центральної та місцевої влади, територіальних громад і закінчуючи останнім членом тер оборони, де б він не перебував. Ми вже провели величезну кількість нарад із профільним парламентським комітетом і маємо їхню підтримку. До роботи над створенням законопроєкту було залучено багато людей, серед яких і професійні військові, експерти, юристи. На фініш вийшли з командою людей, які мають сильну мотивацію, це — учасники війни на Донбасі. Наразі вони беруть участь у створенні тероборони на території нашої країни, — розповів Сергій Кривонос.

За словами співрозмовника, оновлена тероборона означає, що в областях відтепер може бути не одна бригада ТрО. Наприклад, у Києві можуть бути створені дві окремі бригади на лівому і правому березі. Також у тероборону можуть іти служити й жінки.

Підготовка таких бригад — це окрема тема. Готуватися підрозділи мають постійно. Сергій Кривонос навів приклад Естонії: — У них щочетверга проводять День захисника Естонії. У кожному повіті свій тир і хороша база для підготовки, де і займаються підрозділи. Для цього в країні були виділені і виділяються значні кошти. Такі тири можна побудувати, або відновити ті, що існували раніше, але нині занедбані. Тим більше, що за попередніми розрахунками, для цього не потрібно великих капіталовкладень. Але вміння стріляти — це лише п’ять відсотків у підготовці. Для якісного вишколу потрібно створювати міжтериторіальні центри підготовки.

— В Естонію щорічно на навчання тероборони приїздять групи спецпризначенців з різних країн світу, котрим дають певні завдання. Так ось, за результатами цих навчань виконують завдання лише 20–25 відсотків цих груп

Як мотивувати людей іти в підрозділи тероборони? Наші фахівці вивчали досвід США, Канади, Польщі, прибалтійських країн. У центрах підготовки воїнів тероборони у цих країнах передбачено, щоб люди здобували професії подвійного призначення. Як водії, техніки, кухарі, так і фахівці галузі ІТ, яких також планують залучати. Досвід передових країн показує, що фахівців з комунікацій та інформатизації не завжди можна зацікавити йти служити в армію, адже приватні компанії пропонують їм заробітну плату в рази більшу. Тому їхній потенціал використовують, залучаючи на службу в ТрО.

За словами Сергія Кривоноса, «за положеннями законопроєкту, член територіальної оборони під час складання певних заліків може користуватися зброєю та тримати її вдома. Це не означає, що всі вже наступного дня після ухвалення закону почнуть отримувати зброю. Людину треба підготувати і фізично, і морально».

«Нам не треба по-новому конструювати велосипед. Досить перейняти європейський досвід»

— Новий закон давно на часі. Він потрібен, щоб військові і цивільні адміністрації могли розмовляти однією мовою. Знали, хто за що відповідає, — каже генерал. — Бо нині це якась Вавилонська вежа.

Що ж таке територіальна оборона в її оптимальному вигляді? Це комплекс загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, що застосовують під час загрози або відбиття агресії з метою охорони та захисту державного кордону від посягань ззовні, забезпечення умов для надійного функціонування державних органів, мобілізаційного та оперативного розгортання військ, охорони важливих об’єктів і комунікацій, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора на території країни, антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями, а також радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ і населення від наслідків аварій на атомних електростанціях, об’єктах, небезпечних у хімічному сенсі, та підтримання режиму воєнного стану.

У мирні часи війська територіальної оборони можуть використовувати для допомоги населенню в умовах природних або техногенних катастроф, наприклад, вони можуть бути залучені до гасіння пожеж, які нещодавно хвилею пройшли по Україні. А також, коли йдеться про допомогу правоохоронним органам в умовах масових заворушень або терористичних актів, як це, наприклад, передбачено концепцією створення військ територіальної оборони в Польщі.

— У мирні часи війська територіальної оборони можуть використовуватися для допомоги населенню в умовах природних або техногенних катастроф

— Нам не треба по-новому конструювати велосипед. Досить перейняти європейський досвід, — переконаний Сергій Кривонос. — Наприклад, у Німеччині діють Регіональні сили охорони і підтримки, У Литві — Добровольчі сили національної оборони, у Данії — Сили захисту батьківщини. А у Таїланді взагалі — Студенти територіальної оборони!

До речі, в Естонії щорічно відбуваються навчання територіальної оборони. Туди спеціально приїздять групи спецпризначенців із різних країн світу, котрим дають певні завдання. Так ось, за результатами цих навчань, виконують завдання лише 20–25 відсотків цих груп. Інші «знешкоджує» територіальна оборона. Адже люди чудово знають свою місцевість, одне одного.

— Територіальна оборона потрібна нашим військам, якщо у важких боях доведеться відступати! Потрібно буде стримувати просування ворога, а для цього ми маємо бути умілими і злагодженими бойовими підрозділами, ми повинні зуміти прикрити всі фланги і тили… адже далі… а далі наші домівки, наші сім’ї, яких ми захищатимемо до останнього подиху, — переконаний генерал-майор Сергій Кривонос.

Коли ворог іде на нашу землю, ми не маємо кидатися на ворожі танкові колони з автоматом і сидіти під зосередженим вогнем артилерії в окопах, а повинні мінувати дороги, влаштовувати засідки, знищувати колони з постачанням, знищувати їхніх офіцерів. Для цього рівень підготовки бійця ТрО має бути не нижчим, ніж у воїна на передовій, а навички ще більш різнобічними. Для цього потрібно багато спільно тренуватися. Головне, цим питанням мають займатися справжні патріоти та військові професіонали.

armyinform.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пандемія короновірусу у світі стала індикатором спроможності влади, спроможності системи медицини протидіяти загрозі та викликам, готовність суспільства до цих загроз.

Не обійшла ця можливість і Україну, стала показником спроможностей, проявила всі слабкі місця, а також показала безпорадність, непрофесійність, відсутність навиків діяти у кризових ситуаціях певних керівників, чим підтвердила – призначення мають бути не за принципом відданості, а за принципом професіоналізму.

Украіна мала б швидше реагувати на загрозу короновірусу маючи шестирічний досвід війни.

Є рішення загальнодержавного характеру, а є регіонального.

Зараз, як лакмус проявляються здібності керівників на містах та губернаторів. Це, як раз показник дій регіональних штабів, які не чекаючи рішення Києва, а чітко і активно діють, мобілізуючи всі наявні ресурси людськи та інфраструктурні, як об’єднуються навколо проблем активне населення громади.

Нажаль поки, війна нас не навчила головному – передбачати, готуватися наперед до будь яких можливих НС, задіювати всі ресурси наукові та людськи для моделювання, навчання і швидко приймати стратегічні рішення.

Україна не встигла розгорнути, та вибудувати ефективну систему ТРО, в якій на рівні області передбачено постійно діючий штаб оборони та безпеки. Регіональний штаб – мав би за здалегіть опрацювати всі кризи, всі загрози та сценарії, відпрацювати заходи по всіх загрозах виходячі з ресурсів.

Якби зараз, ми мали територіальну оборону в концепції, яку моя команда опрацювала в минулому році, то змогли б значно ефективніше працювати проти короновірусу, бо одна з функцій тер оборони, яку ми передбачали взаємодію з ДСНС та активну участь в ліквідації наслідків надзвичайних сітуацій.

Законопроект про ТРО готовий, квітень мав бути стартом у залі ВР.

Не добігли до фінішу, і з концепцією Громадського сприяння обороні та безпеці, а згідно неї на рівні регіону мали б запрацювати Центри Громадського сприяння обороні та безпеці, які у складній ситуації з короновірусом мали б підставити плече кризовим регіональним штабам професіоналами та об’єднавши громадян навколо себе. Маємо величезну кількість мотивованих людей з чудовим досвідом 2014 -15 – 16 років, але яких держава поки не встигла об‘єднати єдиною силою – територіальної оборони, громадського сприяння…

Не встигла тому, що хтось дуже зацікавлений, щоб Тероборона, Громадське сприяння Обороні та безпеці не були створені, особиста зацікавленість цих дивних людей набагато вища державної…

Незважаючи на всі труднощі, я і моя команда продовжила роботу по опрацюванню законопроектів та концепцій.

Дякую народним обранцям з Комітету національної безпеки і оборони і розвідки, що підтримали нашу концепцію Тер оборони і ми разом вийшли на фінішну пряму по прийняттю закону про територіальну оборону..

Біда сама показала, що це повинно було створювати ще позавчора. Сподіваюсь, що коли запрацює Верховна Рада наш законопроект буде розглянуто першочергово.

Одне з головних стратегічних завдань не забути, що о крім короновірусу війна на сході і здоров’я військових є один з пріоритетів!! Історичний досвід показує, що під час пандемій арміі гинули не від куль, а від бактерій. Сам не раз був на фронті і знаю, що і як треба зробити аби зберегти людей та виконати завдання. Військове керівництво постійно працює відповідно цих напрямків, але армія без підтримки народу і уряду не зможе бути стовідсотковими щитом безпеки держави.

Шановні волонтери і фронтовики , завдяки Вам ми змогли згуртуватись і вистояти в 14 році , Ви маєте чудовий досвід дій в складних умовах. Ворогів у нас достає, але наразі іх три Росія,коронавірус і наша байдужість…

Ті штаби, що формуються на місцях можуть бути посилені вашим досвідом і вмінням.

Україна може допомогти тільки сама собі. Гуртуємось, просто на даному етапі боротьби за нашу Незалежність. Не забудьте за тих, хто є найбільш не захищеним – людей похилого віку. Саме Ви, на місцях можете організувати їм допомогу і захист…

Ще дуже вкрай важливо моніторити і аналізувати дії на всіх рівнях, щоб надалі реорганізувати систему кризового реагування в країні.

Переможемо короновірус – переможемо агресора і його п‘яту колону, які намагаються повернути час назад і стерти нашу пам‘ять..

Не зможуть, як би вони не намагались…

Захисники Украіни гуртуємось і продовжуємо захищати нашу Украіну!

Слава Україні!

Разом до Перемоги!!!

Сергій Кривонос


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Не легко приймати рішення державного стратегічного значення, але тільки з сильнім рахуються, до сильного прислухаються, сильного поважають і не зазіхають на територію сильних Держав.

У України є всі шанси бути сильним гравцем в Європі, світі та забезпечити мир та спокій своїх громадян. Про ракетний щит України проти загроз у Чорному морі. Співпрацю з стратегічними партнерами, одна з моїх думок, яка потребує обговорення та державного полічного рішення.

Про ракетний щит України проти загроз у Чорному морі та співпрацю зі стратегічними партнерами.

Не легко приймати рішення державного стратегічного значення, але тільки з сильнім рахуються, до сильного прислухаються, сильного поважають і не зазіхають на територію сильних Держав.У України є всі шанси бути сильним гравцем в Європі, світі та забезпечити мир та спокій своїх громадян.Про ракетний щит України проти загроз у Чорному морі. Співпрацю з стратегічними партнерами, одна з моїх думок, яка потребує обговорення та державного полічного рішення.

Gepostet von Kryvonos Serhii am Freitag, 24. Januar 2020

Сергій Кривонос


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос заявив, що за нинішньої ситуації Росія доволі легко може продовжити свою агресію проти України та захопити ще частину територій. Крім того, він переконаний, що і Україна може вдатися до силового методу звільнення Донбасу, але для цього необхідна ціла низка передумов.

Не варто розслаблятися, позаяк Росія за рахунок своїх нинішніх угруповань і можливостей за короткий час може вдатися до розширення агресії і захоплення українських територій. Про це генерал-майор ЗСУ Кривонос розповів в інтерв’ю “Донбас.Реалії“.

За його словами, поки передумов для цього немає, але можливість у росіян для цього може бути у будь-який момент. Відтак, підкреслив він, ЗСУ повинні бути готові до силового звільнення Донбасу, якщо буде таке політичне рішення.

Збройні сили повинні бути до цього готові. Наскільки це буде можливо – залежить вже від роботи політиків на рівні підтримки інших держав. Адже, наприклад, якщо б не було підтримки Хорватії з боку НАТО, то не було б і “хорватського сценарію”,
– зазначив Сергій Кривонос.

Що передбачає хорватський сценарій?

У 1995 році під час боротьби Хорватії за незалежність президент Франьо Туджман заявив про провал будь-яких мирних спроб врегулювати конфлікт на захоплених сербськими сепаратистами територіях.

Як наслідок Хорватія розгорнула широкомасштабну військову операцію проти сепаратистів. У підсумку всього за 84 години Хорватія відновила контроль за захопленими територіями, що стало фактичним завершенням багаторічного конфлікту.

Втім генерал Збройних сил України наголосив, що перед початком силової операції на Донбасі необхідно здійснити цілий комплекс заходів:

  • продовження і посилення санкцій проти Росії;
  • створення надійної системи територіальної оборони України;
  • посилення українського війська та його здатності вести активні наступальні дії.

Тобто, за його словами, перед наступальною операцією найперше необхідно настільки послабити Росію міжнародним тиском, щоб вона не змогла підтримувати підконтрольних їй бойовиків.

Це цілий комплекс, і в тому числі міжнародна підтримка повинна до цього йти. І це треба готувати і до цього треба готуватися самим. Це не за місяць-два проводиться, але це можливо, – резюмував Сергій Кривонос.

Донбас, окуповані території, карта

Карта окупованих територій Донбасу / інфографіка 24 каналу

24tv.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як українські військові могли протидіяти анексії Криму і якими були б наслідки збройного спротиву? Що руйнує українську армію? Чому вирішив брати участь у виборах президента, та, зрештою, знявся на користь Порошенка? Як змінилось ставлення до Володимира Зеленського? Чому РНБО – назвав «посміховиськом з клоунами», а також про створення приватних військових компаній в Україні і силовий сценарій повернення Донбасу – все це в ексклюзивному інтерв’ю Донбас.Реалії із генерал-майором ЗСУ та заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергієм Кривоносом.

– Розмову хотілося б розпочати з 2014 року, коли почалася анексія Криму. Чи можете розповісти, які саме тоді перед вами стояли завдання?

– Війна для Збройних сил почалася 31 січня 2014 року, тому що саме тоді частини Високомобільних десантних військ і частини спеціального призначення були підняті по тривозі. І ми почали відпрацьовувати план, який передбачав протидію захопленню території України. Цей варіант Генеральним штабом був передбачений і відпрацьований.

– Чи можете розповісти: у чому полягав цей план, як мали тоді протидіяти анексії українські Збройні сили.

Я не впевнений, чи залишився цей план. Цілком ймовірно, що він вже знищений

– Я не впевнений, чи залишився цей план. Цілком ймовірно, що він вже знищений. Збройні сили розглядали варіант захоплення наших територій. І багато військових частин були зорієнтовані за цим планом, як протидіяти можливим спробам захоплення територій. У тому числі і частини ВДВ, безпосередньо 25-та повітряно-десантна бригада і 79-та аеромобільна бригада. Вони повинні були вводитися в Крим, займати позиції і посилювати те угруповання в Криму, яке мали Збройні сили України.

Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року

Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року

– Чому цей план не був реалізований?

– Він почав реалізовуватися, було три етапи цього плану. Перший етап – коли безпосередньо ввійшли передові підрозділи 25-ї бригади. І через певний час повинен був розпочатися другий етап. Але він не був реалізований, тому що не були підписані бойові розпорядження на застосування цих частин. Відповідно, план згорнули.

– З чим це пов’язано?

– Питання, я думаю, політичне. І ці запитання краще ставити тому, хто не підписав ці бойові розпорядження – генералу Замані (Володимир Замана – начальник Генштабу ЗСУ з 18 лютого 2012 по 19 лютого 2014 років – ред.).

Володимир Замана

Володимир Замана

– Ви, на відміну від багатьох у військово-політичному командуванні країни, говорите про те, що насправді в української армії у 2014 році були сили для опору агресії в Криму. Поясніть, чому ті, хто говорить протилежне, помиляються.

Ваше перебування в Криму, посилення угруповання дозволило б утримати від того безкарного зухвальства війська РФ

– У мене є своя точка зору і, можливо, я теж помиляюся, спираючись на той обсяг інформації, який маю. Але я чітко знаю, що частини ВДВ були спроможні виконати своє завдання, яке стояло відповідного до того плану. Так само, як і групи спецпризначення наших полків і центрів, які будуть вже в Криму, чітко знали свої завдання і чітко їх виконували. І в принципі, теоретично наше перебування в Криму, посилення угруповання дозволило б, скажімо так, утримати від того безкарного зухвальства війська Російської Федерації.

– Ваша цитата з інтерв’ю виданню «Новинарня»: «Якби ми працювали згідно з планом, розробленим попередньо Генштабом, то, думаю, на той момент війна з Російською Федерацією могла б піти іншим шляхом або її не було б». Зараз, у 2020 році, як ви вважаєте, які були б наслідки збройного спротиву в Криму російській армії.

Війна показала, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало

– Цілком ймовірно, що до збройного спротиву в Криму і не дійшло б. Коли росіяни побачили б, що ввійшли свіжі частини, а частини ВДВ були спроможні виконувати задачі. Тобто початок війни і наступні її фази показали, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало.Війна показала, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало

Чи готові були росіяни піти на контакт? Наскільки я знаю, а я був присутній на допитах тих, хто працював на Російську Федерацію у 2014 році, вони чітко вказували, що якби з боку України під час захоплення Криму з’явилася чітка протидія, то операція скоріш за все завершилася б. Принаймні, вони у цьому були впевнені.

– Ви зараз свою думку не змінили?

– Ні. Я вважаю, що ми повинні були показати «зуби», огризнутися. Чому ворог завжди поважає силу? І історія показує, що безпосередньо росіяни, коли отримують жорстку відсіч, роблять «відкат» назад і починають шукати нові шляхи.

– Ви зараз працюєте в РНБО і, в принципі, у вас теоретично є чи була можливість напряму спілкуватися із людьми, які тоді ухвалювали рішення. З виконуючим обов’язки президента, з міністром оборони і так далі. Ви особисто їм ці питання ставили? Чому тоді було ухвалене таке рішення?

– Я не ставив їм ці запитання.

– Чому?

–Тому що, я думаю, вони самі з часом про це розкажуть.

– Вам не було цікаво?

– Мені було дуже цікаво, але питання полягає в іншому. Коли ти запитуєш, не завжди тобі скажуть правду. До певного моменту люди самі визрівають, навіть в політичному сенсі, коли вони розкажуть усе-таки як було насправді.

– Після Криму вас відправляють на Донбас. Мабуть, зараз найбільш відомий факт із того вашого періоду, це оборона Краматорського аеропорту. Мені вдалося знайти такі цікаві факти про цю операцію: 47 днів оборони, більше 180 людей в підпорядкуванні, понад 60 обстрілів і жодного вбитого українського військового. Це, звісно, не може не вражати.

Але ще один момент, який би я хотів з вами зараз обговорити: ви коли розповідали про ці події колегам, згадували, що однією з головних проблем під час оборони була нестача питної води. Можете розповісти цю історію, чому так вийшло?

– З боку сепаратистів був підірваний водовід, який підходив до аеродрому, відповідно, в перші дні ми постаралися максимально підтягнути воду, яку могли. Потім водовід був перекритий в іншому місці і підірвані природні джерела на певній відставні від аеродрому. Тож, нормальної питної води у нас було не так багато.

Ми переважно використовували воду, яка була в пожежних водоймах, а це колишні цистерни для зберігання авіаційного палива. Відповідно, вода у них не так часто поповнюється, за консистенцією вона більше нагадувала тосол і з сильним присмаком керосину. Але, в принципі, керосин нас і врятував. Чому? Тому що ми воду, звичайно, очищували, робили всякі фільтри з підручних засобів, але керосин знезаражує воду і тому у нас не було ніяких кишкових інфекцій. Попри те, що присмак огидний, але результат – дивовижний.

– Була інформація про те, що 19 днів – період, коли не було прямих поставок води. Складно було в психологічному плані?

– По-перше, поставок води і потім не було. Просто потім пішов період дощів.

– Тобто вам пощастило?

– Так, нам пощастило, тому що почалися дощі…

– Які емоцій були? Мабуть, це був найпрекрасніший дощ в житті?

– І причому він пішов одразу такою хорошою зливою. Люди милися і пили воду одразу під час дощу. Тобто пралися, не знімаючи одягу, посипаючи його порошком. Злива була достатньо серйозною, ще й холодна, але це була бурхлива радість! Відсутність води психологічно тисне на людей, але мені пощастило з підлеглими – основна частина з них були десантниками і спецназівцями, трохи людей з авіаційної комендатури.

Тобто кістяк був з професійних військових, які до таких речей привчені. І вони трималися достатньо стійко.

– І останнє по 2014 року. Ми знаємо, що на початку липня українська армія взяла під контроль Слов’янськ і Краматорськ, але значній частині бойовиків вдалося вийти із оточених міст (українські війська зайняли Слов’янськ і Краматорськ 5 липня 2014 року, які під контролем бойовиків перебували майже три місяці – ред.).

Ви говорили, що координати тієї колони, що виходила на чолі з бойовиком Гіркіним-Стрілковим були і ви їх надавали командуванню, але вогонь чомусь по них не відкрили. Можете розповісти трохи більше про цю історію, тому що, мені здається, вона дуже важлива для подальшого розвитку подій на Донбасі.Ми надавали координати пересування цієї колони і вимагали вогню. Але вогонь не був відкритий

– Групи 8-го полку, які працювали у складі основного угруповання, супроводжували колони і теж давали координати. Так само як і ми надавали координати пересування цієї колони і вимагали вогню. Але вогонь не був відкритий, коли противник почав виходити вже з самого Краматорська.

На відрізку між Краматорськом і Костянтинівкою достатньо місць, де можна абсолютно спокійно, не боячись вразити місцеве населення, знищити ці підрозділи. І авіація, яка вилетіла, а ми направляли авіацію, координували куди і як летіти, не відкрила вогонь. Чому? Поставите запитання тому, хто керував загальною операцією.

– Хто це?

– Генерал Муженко (Віктор Муженко – начальник Генштабу ЗСУ з 3 липня 2014 по 21 травня 2015 років – ред.). Які мотиви у нього були?! Тому що у мене на той час просто слова закінчилися і я вже просто відкритим текстом розказав йому, що він нас злив і зрадив.

Віктор Муженко

Віктор Муженко

– Ви вважаєте це зрадою?

– Абсолютно правильно.

– Чи це просто непрофесіоналізм.

Якщо ви не знищуєте ворога, то ви або сприяєте ворогу, або нас зраджуєте. Тому було це висловлено

– Знаєте, зараз вже час пройшов. Мені кажуть, якби ти змовчав, то можливо б у тебе кар’єра склалася інакше.

Я відповідаю на це так: спробуйте ви змовчати, просидівши 47 днів в оточенні і розуміючи, що тобі на допомогу ніхто не прийде у випадку загострення ситуації, а так воно і було реально. І коли за твоєю спиною стоять підлеглі, які з тобою плече в плече обороняли цей аеродром. Рівень сприйняття реалій тоді значно був гострішим, ніж зараз.

Це зараз ми можемо спокійно розмірковувати, це зараз ми можемо спокійно аналізувати, а тоді не було напівтонів, а було або чорне, або біле – якщо ви не знищуєте ворога, то ви або сприяєте ворогу, або нас зраджуєте. Тому так тоді і було виловлено.

– Як ви вважаєте, якби тоді цю колону вдалося зупинити, як би надалі розвивалися події на Донбасі?

Якби по колоні був нанесений вогневий удар, вони б не зупинилися в Донецьку, а мчали б напевно до самого Ростова

– Якби по колоні був нанесений якісний і професійний вогневий удар і противник зазнав би серйозних втрат, я думаю, що вони б не зупинилися в Донецьку, а мчали б напевно до самого Ростова. Чому? Тому що досвід інших країн показує, що з терористами не потрібно вести переговори, терористів потрібно знищувати. І зрозумівши силу нашої влади, силу нашої армії, вони не зупинялися б, вони розуміли, що всюди, де б їх не наздогнали буде очікувати кара. Кара за те, що вони роблять на нашій землі.

– Є один інформаційний привід, який я не можу не згадати. Зараз на слуху справа про вбивство журналіста Шеремета і там фігурує військовослужбовець Сил спеціальних операцій Андрій Антоненко. Наскільки я знаю, ви особисто з цією людиною знайомі.

– По-перше, не кожен, хто служить у танковому полку є танкістом. Так само не всі, хто служить в ССО є чистими бійцями, тому що там служать і повари, і зв’язківці, і медики, і водії, але всі ми ССОшники.

Андрій – дуже хороший хлопець, він дуже патріотично налаштований, вмотивований щось зробити в цій країні і допомогти ЗСУ.

Я познайомився з ним десь у 2017 році. Спочатку слухав його пісні, а потім познайомився з ним особисто (Андрій Антоненко – автор пісні «Тихо прийшов, тихо пішов», яку називають неофіційним гімном сил спецоперацій ЗСУ – ред.).

Андрій Антоненко

Андрій Антоненко

У 2018 році він приїжджав на схід України, коли я керував силами засобів і спецоперацій протягом семи місяців. Ми з ним спілкувалися, він дуже позитивна людина, якраз та людина, яка допомагала нашим хлопцям у піднятті бойового духу, він проводив шикарну рекрутингову роботу в тилу України: зустрічався з людьми, агітував ССО, знімав кліпи.

Що стосується його професійної підготовки як спецназівця, він добре стріляв… Але робити з нього якогось «монстра» я б не став.Кидати тінь на всі Сили спецоперацій, тому те, що людина із ССО у чомусь підозрюється – це насторожує

По-друге, не варто звинувачувати людину до суду, суд ще не ухвалив рішення, ще не довели його провину. І кидати тінь на всі Сили спецоперацій, тому те, що людина із ССО у чомусь підозрюється – це те, що напружує і насторожує.

І не тільки моїх спецназівців, а й інших людей.

– Той мотив, який озвучують правоохоронці – дестабілізація ситуації в країні. Наскільки він переконливо звучить?

Я не почув ніякої відповіді щодо мотиву вбивства Шеремета

– Непереконливо!

Поки я не можу скласти всі пазли, я не почув ніякої відповіді щодо мотиву вбивства Шеремета цими людьми.

– Чому ви в 2019-му вирішили, що Порошенка треба змінити?

– Тому що біда усіх попередніх президентів – «свита робить короля». Які красиві лозунги не говорив би президент, його оточення у багатьох випадках своїми діями дискредитує будь-які слова.

Бо говорить одне, а робиться інше.

– Наскільки я зрозумів, претензії були більше не до Порошенка, а до його оточення.

– Абсолютно правильно.

– Хіба не сам президент формує своє оточення, хіба це не характеризує його в першу чергу?

– Абсолютно правильно, знову ж таки – підбір команди визначає самого керівника. Але і зараз, і попередній президент підбирали тих людей і вірили в ті казки, які співали. Проблема в тому, що, на жаль, це і губило всіх попередніх президентів. І така загроза зараз може бути і перед нинішнім президентом.

– Ви зняли свою кандидатуру на користь Петра Порошенка, хоча, в принципі, на вибори йшли для того, щоб Порошенко більше не був президентом. Чи можете свою логіку пояснити?

Дискредитуючи ім’я начальника, підлеглі не зможуть потім стати керівниками

– Логіка достатньо зрозуміла. Психологічно і юридично будучи військовослужбовцем критикувати президента, як би цього хотілось багато кому, дуже складно. І це підриває безпосередньо статус верховного головнокомандувача. А чимало тих, хто хотів, щоб ми брали участь у президентських перегонах, казали: «ми вам допоможемо, поливайте брудом президента і у вас буде все добре». А я кажу: «ні-ні-ні, ми в такі ігри не граємо».

І краще не отримати обіцяні гроші і розвиватися якось політично, але зберегти обличчя керівника. Тому що дискредитуючи ім’я кенрівника, підлеглі не зможуть потім стати керівниками.

– Вам не здається, що послідовність цих подій може викликати підозру, що ви були технічним кандидатом Порошенка з самого початку?

– Теоретично можливо ви й праві. Поставте запитання: а скільки разів до того я зустрічався з Порошенком? Із Порошенком я зустрічався до того, мабуть, в 2016 році, та й то десь на полігоні, на короткі моменти. Потім – в 2015 році. Як можна домовитися з президентом і стати технічним кандидатом, не зустрічаючись з президентом і з його оточенням?

– Ще через шість днів після зняття своєї кандидатури вас призначили заступником секретаря РНБО. Це була домовленість?

Заступник секретаря РНБОУ Сергій Кривонос і експрезидент Петро Порошенко. Київ, 12 березня 2019 року

Заступник секретаря РНБОУ Сергій Кривонос і експрезидент Петро Порошенко. Київ, 12 березня 2019 року

– Слово «домовленість» – це, мабуть, звучить якось грубо, але не зовсім так. Домовленість була у тому, що мені дають реалізувати програму «П’ять кроків». Це було головною причиною ухвалення мною рішення. Краще зробити менше, але якісніше, чогось досягти для країни, ніж досягти особисто політично для себе, розуміючи прекрасно, що з низки причин, можливо до кінця першого туру ми могли і не дійти.

– На посту заступника секретаря РНБО ви замінили близького соратника Петра Порошенка Олега Гладковського, якого через декілька доволі резонансних публікацій моїх колег почали звинувачувати і підозрювати в корупції. Як ви ставитеся до цих звинувачень?

– Є відповідні органи, які проводять слідчі дії стосовно звинувачень в бік пана Гладковського. Нехай рішення і свою точку зору висловлюють ці органи.

Олег Гладковський

Олег Гладковський

– Слідство може тягнутися роками, але я впевнений, що у вас, як у людини, і як у військового, і як у того, хто прийшов працювати в РНБО і фактично повинен боротися з корупцією, чи працювати над тим, щоб її викорінити, є своє особисте ставлення до цієї історії.

В багатьох випадках проблема оборонно-промислового комплексу – кумівство, корупція і сватовство

– Звичайно, в багатьох випадках проблема оборонно-промислового комплексу – кумівство, корупція і сватовство. Чому? Тому що людей ставлять не створювати систему, а роздерибанювати її. На жаль, це було видно одразу.

Люди – не професіонали, які не розуміють технічних і економічних процесів, просто ставилися «контролерами і розпилювальниками» певних фінансових ресурсів.

Щось створювалося, але могло створюватися у значно більших масштабах.

– Я чому про це запитую, тому що ця історія з Гладковським, його сином і схемами в оборонці, спливла ще до того, як ви підтримали Порошенка. Вона була доволі резонансною і ви точно про це знали. Не було тоді сумнівів, чи варто підтримувати Порошенка, чий близький соратник був причетний до таких схем?

– Близький соратник, так, це все зрозуміло. Але для мене було завдання, щоб таких схем не було, не допустити їх. Тому знову ж – «свита робить короля». Не захищаючи абсолютно Порошенка, але наскільки він знав про реальну ситуацію…

– Ви вважаєте, що він не знав?

Секретар РНБО Данилов не дає мені можливості цим займатися, намагається мене відсунути в бік, примушуючи мене не заважати йому

– Мені складно говорити, я не спілкувався з президентом Порошенком на ці теми. Тобто завдання було – розібратися, навести порядок. В принципі, розібрався – на певному етапі щось ми зробили, щось змінили

Однак, зараз, реальне керівництво, секретар РНБО пан Данилов зараз не дає мені можливості цим займатися, намагається мене відсунути в бік, примушуючи мене не заважати йому.

Як він сказав, війна ж вже закінчилася, уже військові не потрібні, повертайтеся у Збройні сили. Я готовий повернутися у Збройні сили, але я чітко сказав, що тільки після спілкування з президентом.

– Як ви ставитеся до Володимира Зеленського, як до верховного головнокомандувача? Бо якщо не помиляюся, ви до другого туру говорили, що вас лякає така перспектива, що Зеленський може стати верховним головнокомандувачем.

Володимир Зеленський

Володимир Зеленський

– Скажімо так, зараз страх має значно менші підстави, ніж тоді. Чому?

Тому що перебування того ж генерала Хомчака на посту начальника Генштабу вселяє мені спокій і довіру за наші Збройні сили і їх застосування.За останні ці півроку Зеленський достатньо помітно і яскраво виріс. Він здібний

Я скажу так, що за останні ці півроку пан Зеленський достатньо помітно і яскраво виріс. Він здібний. Я розумію, що він навчається достатньо швидко і робить правильні висновки, але дуже складно стати політиком за пів року. Але я змінив свою точку зору в кращий бік, бо шанси є. Все залежить від його оточення, яке допомагає, підказує, формує його меседжі. Є певні провали, з моєї точки зору, які я б змінив. Але оскільки у мене своя точка зору, то, можливо, тому і не підпускають мене до президента.

– Тоді ж до виборів ви заявляли, що не пішли б в команду Зеленського, тому що з непрофесіоналами у вас немає бажання працювати.

– Є люди, які достатньо непогано працюють у певних питаннях, а є люди, які продовжують дискредитувати своїм непрофесіоналізмом президента України.

– Наприклад?

– Давайте я поки не буду називати ці прізвища, можливо, після зустрічі з президентом я зможу це озвучити. Я не хочу, щоб це сприйнялося як спроба дискредитувати президента.

– А хіба зараз ви не вважаєте, що працюєте у команді президента?

– Я працюю на благо своєї країни і в інтересах верховного головнокомандувача. Верховного головнокомандувача, наголошу. А з команди президента я не багатьох знаю і вони особливо не рвуться зустрічатися. Вони живуть своїм життя, а ми виконуємо свої обов’язки: роби, що маєш, а будь що буде.

– Не так давно Володимир Зеленський звільнив вас з двох посад – голови робочої групи з укріплення обороноздатності держави і голови комісії з політики військово-технічної співпраці і експортного контролю. Ви розумієте причину?

– Звісно, розумію. Все це було зроблено з подачі секретаря РНБО, аби йому простіше було вирішувати певні питання, обминаючи мене.

– Що за питання?

Створення територіальної оборони і взагалі реалізація програми «П’ять кроків» дуже комусь заважає

– Розумієте, створення територіальної оборони і взагалі реалізація програми «П’ять кроків» дуже комусь заважає. Кому заважає? Ми здогадуємося. Кому потрібна сильна Україна?

– Ви вважаєте, що секретарю РНБО не потрібна сильна Україна?

– Судячи з певних дій, схоже, що ні.

– Ви доволі жорстко пройшлися по РНБО, цитата із вашого Фейсбука: «Перетворили РНБО з Ради національної безпеки та оборони України на посміховисько з клоунами». Що це означає?

Данилюк, і Данилов примудрилися упустити рівень значення Ради безпеки нижче плінтуса

– Дивіться, і попередній секретар пан Данилюк, і пан Данилов за короткий час примудрилися упустити рівень значення Ради безпеки нижче плінтуса. І в офісі президента не особливо прислуховуються до певних дій Ради національної безпеки, а відповідно це впливає на ситуацію в країні, в моєму розумінні, не дуже позитивно.

Олексій Данилов, секретар Ради національної безпеки і оборони України

Олексій Данилов, секретар Ради національної безпеки і оборони України

Що стосується висловлювань з приводу «клоунів», то призначення певних людей радниками, людей «бродячих», мені не зрозумілі. В багатьох випадках, люди, які не мають доступу до державної таємниці, «бродять» в організації, яка відповідає за безпеку країни. Це, якщо чесно, мене, як військового, насторожує. Це по-перше. А по-друге, може, вони якісь великі теоретики, але я знову ставлю запитання: а де ці теоретики були попередні п’ять років? Це люди, які «спливли» невідомо звідки і незрозуміло чим вони займалися.

– Судячи з ваших заяв про незрозумілих радників, ви маєте на увазі Сергія Сивохо?

– Сивохо – один із великої обойми, яка є.

– А що поганого в Сивохо, якщо він займається гуманітарними питаннями?

– Якими гуманітарними питаннями?

– Офіційно це звучить як «реінтеграція і відновлення Донбасу».

– А в моєму розумінні – це дискредитація і розгойдування ситуації всередині країни такими заявами.

Сергій Сивохо

Сергій Сивохо

– Якими?

Навчіться правильно викладати свої думки, так, щоб не розкачувати ситуацію в країні

– З приводу примирення, наприклад… Може, у нього наміри достатньо правильні, але треба мати поняття про контекст…

Навчіться правильно викладати свої думки, так, щоб не рогойдувати ситуацію в країні. А так, заяви Сивохо сприяють тому, що населення нашої країни розділяється на певні шари, які один одному протирічать.

Кому грає на користь розшарування суспільства? Тільки Російській Федерації.

Дестабілізація країни кому на користь? Російській Федерації.

Так ми кому на користь граємо? Ми хочемо об’єднатися? Хочемо.

Якщо ви хочете об’єднати країну, то навчіться правильно висловлюватися.

– Ви зараз про щось конкретне?

– Прочитайте все… Але всі попередні заяви були достатньо специфічні. Скажімо так, вони були токсичні для військових, волонтерів і патріотів України.

– Попередня влада часто говорила про потенційну можливість повномасштабного конфлікту, а ви вірите в такий сценарій у 2020 році?

– Є певне бачення, але я його поки залишу при собі. Я не розслабляюся і чітко впевнений, що Росія здатна за рахунок того угруповання, яке зараз є і за своїми можливостями, за короткий час здійснити агресію з захоплення наших територій.

Питання в інформаційному потоці супроводження цих процесів. Поки передумов немає, але можливість у них у будь-який момент може бути.

– Я чому про це запитую, бо ви також в одному зі своїх публічних виступів заявляли, що у випадку провалу дипломатичного шляху врегулювання конфлікту на Донбасі, можливий хорватський сценарій. Тобто повернення територій під час військової операції.

Збройні сили України повинні бути готові до силового звільнення територій Донбасу, якщо буде політичне рішення

– Моя думка: Збройні сили України повинні бути готові до силового звільнення територій Донбасу, якщо буде ухвалено таке політичне рішення.

– Ви вважаєте, що це можливо?

– Я скажу, що ми маємо бути готові до цього. Збройні сили повинні бути до цього готові. Наскільки це буде можливо залежить вже від роботи політиків на рівні підтримки інших держав. Тому що, якби не було підтримки Хорватії з боку країн НАТО, то не було б і хорватського сценарію.

Варіант не виключається, якщо буде ухвалене політичне рішення. Все залежить від того, наскільки ми підготуємо свої Збройні сили. А ми повинні бути готові до цього і займаємося відпрацюванням зі звільнення нашої, підкреслюю, нашої землі.

Ми не захоплюємо чужі землі, ми звільнюємо свої землі.

– Коли експертів запитували про можливість подібного сценарію, вони говорили, що у такому випадку з українського боку можуть десятки тисяч жертв. Така ціна допустима?

– По-перше, у нас кожен вважає себе стратегом, спостерігаючи бій збоку. Експерти ці воювали?

– Ви ж розумієте, що непідконтрольний кордон дозволяє Росії підтримувати угруповання. І вони цілком можливо, що можуть перейти кордон.

– Я ж кажу, що є комплекс заходів, які необхідно провести перш ніж ухвалити таке рішення.

Перше – це продовження політичного руху на продовження і посилення санкцій щодо Російської Федерації.

Друге – створення надійної системи територіальної оборони.

Третє – посилення нашої армії і здатності її вести активні наступальні дії.

І в тому випадку, коли цей комплекс заходів буде виконаний, і коли є політичні рішення щодо Росії – поки Росія категорично не хоче їх виконувати – тоді за рахунок посилення санкцій і послаблення Росії, ми повинні розуміти, що у нас є можливість звільнити свої території силовим шляхом. У разі, якщо Росія нічого не буде робити, щоб підтримати підрозділи сепаратистів.

Це цілий комплекс, і в тому числі міжнародна підтримка повинна до цього йти. І це треба готувати і до цього треба готуватися самим.

Це не за місяць-два проводиться, але це можливо.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO