Історія з затриманням 29 листопада 2017 року агента НАБУ Боярського при спробі спровокувати першого заступника голови Державної міграційної служби України Діну Пімахову на отримання 15 тис. доларів хабара від імені міфічних громадян В’єтнаму та Ірану – свідчення того, що буває в разі, коли на чолі правоохоронного органу опиняється безграмотний нарцис.

Те, що вчинив директор НАБУ Ситник – це тяжкий злочин, за який частина 2 статті 370 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. До речі, саме тому кримінальне провадження відносно народних депутатів України Розенблата та Полякова не має жодної судової перспективи, а на агента НАБУ «Катерину», яка всунула їм гроші, рано чи пізно чекає в’язниця. Бо якщо гроші на хабар передає агент, всі докази, отримані в результаті такої «процесуальної дії», вважаються нікчемними, а до кримінальної відповідальності має притягуватись сам агент та організатори провокації.

Це тільки люди з інтелектом «громадського активіста» Шабуніна та народного депутата Лещенка можуть вважати, що правоохоронний орган вправі займатись провокаціями хабарів замість того, щоби викривати реальні корупційні схеми. Законодавство України та практика Європейського суду з прав людини свідчить про зворотнє. Більш того, ЄСПЛ навіть контрольну закупівлю наркотиків вважає неприпустимою, якщо тільки агент не обмежився пасивним спостереженням процесу, а спонукав продавця до вчинення злочину. Ось що сказано з цього приводу в рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви»:

«Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений».

Але Ситнику закони не писані – принаймні, директор НАБУ в цьому свято переконаний. Його не цікавить розкриття реальних злочинів і припинення реальних корупційних схем. Значно приємніше самому такі схеми вигадувати та намагатись втягнути громадян у злочину діяльність з метою їх наступного викриття – роботи ніякої, натомість суцільний піар і можливість заробити свіжу копійку. Тому Ситник на гроші українських платників податків організував цілий підрозділ НАБУ, що займається провокаціями хабарів, на чолі якого поставив екс-міліціонера Бориса Індиченка.

Втім, максимум, що загрожує Ситнику за подібні витівіки – це звільнення з посади. Бо директор НАБУ не є процесуальною фігурою й не підписує жодного документа в кримінальному провадженні. Інша річ – це керівник розвідки НАБУ Індиченко, детектив, що вів «справу Пімахової», та прокурор САП, який погоджував клопотання до Апеляційного суду м.Києва про проведення відносно Пімахової негласних слідчих дій. На них, а також на агента НАБУ Боярського, чекає довга дорога в казенний дім.

Хоча те, наскільки ця дорога буде довгою, залежить від того, чи вдасться президенту Порошенку витримати натиск з боку посла Сполучених Штатів. Бо спецслужби США дуже сильно розраховують на те, що їх резидентура, яка працює під дахом Національного антикорупційного бюро України, найближчим часом отримає технічну можливість самостійно знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, насамперед – прослуховувати телефони європейських посольств у Києві. І тут на тобі – такий скандал…

Volodymyr Boiko

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO