Теги Posts tagged with "ато"

ато

Война на Донбассе изменила мировоззрение многих людей. Так, оказание помощи украинским воинам стало для многих одним из ключевых жизненных приоритетов.

Это можно сказать об известной светской леди, общественной деятельнице Наталье Юсуповой, которая с первых дней войны и до теперь занимается волонтерством. Об особенностях благотворительности по-украински и не только, она и рассказала в интервью сайту “24”.

Наталья, скажите, в какой момент у вас возник импульс заниматься волонтерской деятельностью?

В тот момент, как только началась война. Как сейчас помню: 5 июня 2014 года я пошла проведать солдат – и с тех пор занимаюсь этой деятельностью.

Смотреть на боль и страдания людей крайне тяжело. Как вы это переносите?

Я плохо переношу то, что происходит за стенами госпиталя: страшные поступки, воровство, ложь, ненависть, интриги. А вот в госпитале, несмотря на кровь и боль, очень много позитивного идет от солдат. Именно от них я черпаю позитивную энергию.

Вы много общаетесь с ребятами, вернувшимися из зоны так называемой АТО. Каков ваш персональный рецепт: как им адаптироваться, социализироваться после столь тяжелого эмоционального стресса?

Давать рецепты, не будучи в их шкуре очень сложно. Но я как психолог, а, возможно, просто как взрослая опытная женщина, рекомендую тому, кто не имеет семьи, завести семью, а у кого есть семья – побольше находиться в ее кругу. А вообще, все очень сложно… Вы представляете себе, что они видели? Вчера они были красивыми, а сегодня у них нет рук, ног, челюстей… Им страшно на себя в зеркало смотреть. А на улице на них тыкают пальцами и обзывают калеками. Это очень тяжело. Нужна помощь родных, близких, окружения…

А как вы считаете, должно ли государство участвовать в процессе адаптации?

Естественно. Собственно, мы и есть государство. Я часто в этом контексте вспоминаю ветеранов британских войск, к которым у людей особое почитание, потому что политика государства направлена на то, чтобы воспитывать чувство уважения к солдатам. У нас же этого нет. Но надо отдать должное: для армии делается немало, во многом больше чем в 2014-2015 годах.

Люди каких социальных групп больше всего помогают воинам АТО?

С одной стороны, это люди, которые ничего не зарабатывают (пенсионеры, малоимущие). У меня просто борьба с пенсионерами! Я говорю им, что не буду ничего у них брать, потому что они сами едва сводят концы с концами, но они просто со слезами на глазах хотят хоть чем-то помочь. С другой стороны, помогают и богатые люди и люди среднего достатка. Тут, вероятно, больше всего играет роль человеческий фактор, чем социальный статус.

Каким образом можно стимулировать представителей бизнеса к активному волонтерству?

Бизнес помогал и помогает очень сильно. Насколько я знаю, в зону АТО покупают технику, оружие именно люди, которые зарабатывают. Это в народе говорят, дескать, бизнесмены не помогают. Это неправда! А вообще, если речь идет о помощи армии, нельзя разделять людей на богатых и бедных. На сегодня большая проблема заключается в том, что люди разочаровываются, поскольку есть очень много обмана и спекуляций. Есть множество “фейковых” волонтеров, создаются “фейковые” банковские карты и тому подобное.

Наталья Юсупова (справа) награждает участников
Наталья Юсупова (справа) награждает участников “Игр героев”

Скажите, как вам удается совмещать сложнейшую волонтерскую миссию и оставаться при этом прелестной женщиной?

Вы знаете, моя прелестность уже во многом стерлась. Первые полгода я еще держалась, и на каблуках ходила, а потом все пошло по наклонной, потому что когда бегаешь по госпиталям, как-то не обращаешь на себя внимания. Кроссовки, спортивный костюм, хвост. Но в черном стараюсь не ходить (улыбается – Прим. ред.). Я поправилась на 15 кг… Недавно посмотрела и думаю, что надо себя уже в руки взять, освежать. Первый раз, помню, пришла в госпиталь в кроссовках, а ребята говорят: “Уходи! Приходи на каблуках”. Понятно, что речь не идет о том, чтобы приходить в госпиталь в мини-юбке или купальнике, но ухаживать за собой важно. И ребятам приятно, когда к ним приходит красивая женщина. Самое ужасное, когда некоторые женщины приходят в черном и начинают плакать.

Вы много времени проводите в госпиталях. Удалось ли наладить коммуникацию с медперсоналом?

Первое время было очень тяжело. Они меня не воспринимали. Думали, пришла какая-то гламурная дама попиариться, покомандовать, по фотографироваться. А сейчас медики уже привыкли ко мне и к моему присутствию, и со многими из них сложились дружеские отношения.

Наталья, не все люди понимают и воспринимают деятельность, которой вы занимаетесь. Многие критикуют, мол, пиар, не более…

Раньше я очень переживала по этому поводу. На каждом углу кричали, что это пиар, потому что я в политику собираюсь. И что? Прошли одни выборы, другие, многие волонтеры уже получили медали и ордена, избрались в депутаты, устроились в Минздрав или Минобороны, а я, как меня дразнят, по-прежнему пеку котлеты. Считаю, что нахожусь абсолютно на своем месте. Я практикующий волонтер и именно сейчас это мое призвание и миссия. Никакой политики у меня в голове нет, а то, что я пишу посты в Facebook на политические темы – это выражение моего гражданского мнения, не более того.

Где вы себя видите по окончанию войны?

Когда война, наконец, закончится буду жить как и прежде, но уже никогда не оставлю волонтерство. Я много говорю и пишу о солдатах и очень хочу, чтобы люди не забывали их, помогали… Ведь реально, столько ребят погибло. В госпиталях, на моих глазах умирали. При этом все как один говорят: “Отдадим свою жизнь, а за Украину пойдем до конца”. Я смотрю на настоящих героев – сильных и мужественных. Нельзя это все забыть, вычеркнуть, захлопнув крышку. Об этом нужно говорить очень много. А у нас как-то принято героями называть и награждать совсем других, не замечая настоящих героев – скромных, которые не выпячиваются. В общем, все как обычно: лавры получают одни, а воюют совсем другие.

Лично я от медалей отказываюсь, поскольку считаю, что не имею права. Когда солдаты, которые воевали в самых кровавых точках не имеют медалей, я их буду получать!? Это недопустимо. Но у нас все как-то странно происходит. К примеру, есть волонтеры, которых я ни разу не видела в госпиталях, зато они все в орденах ходят.

Традиционные кривые зеркала.

Да. А люди это все видят и очень огорчаются. Поэтому я скрываюсь в госпитале, там, где есть чистые сердца и светлые лица.

24 КАНАЛ

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Беспилотник обнаружил военную технику в селах и поселках ОРДЛО.

Наблюдатели Специальной мониторинговой миссии ОБСЕ зафиксировали 153 танка сепаратистов на территории, неподконтрольной официальной власти Украины. Об этом сообщается в отчете миссии.

“С помощью воздушного наблюдения были зафиксированы 49 танков неустановленного типа примерно в 4 км к юго-востоку от села Терновое (57 км к востоку от Донецка, – ред.), 42 танка неустановленного типа приблизительно в 3 км к западу от села Мануйловка (65 км к востоку от Донецка, – ред.), 32 танка примерно в 2 км к северо-востоку от поселка Круглик (65 км к юго-западу от Луганска, – ред.), а также 34 гаубицы (16 самоходных и 18 буксируемых), 30 танков и 73 бронированных машины военного типа вблизи поселка Мирное (28 км к юго-западу от Луганска – ред.)”, – говорится в сообщении.

Также мини-БПЛА миссии зафиксировал девять минометов (три калибром 120 мм и шесть калибром 82 мм – ред.) вблизи Мирного на позициях, где, по оценке Миссии, проводились учения с боевой стрельбой за пределами зоны безопасности.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Нам с войной на Востоке и оккупированным Крымом хватает своих забот и тревог, а потому, мы не слишком обращаем внимание на то, что происходит в остальном мире, иногда – обращаем внимание на новости, приходящие из стана противника, и реагируем на них соответствующим образом.

Любое ослабление врага или его потери, мы воспринимаем как хорошую новость, ибо утонувший в болотах Беларуси танк (на учениях “Запад 2017”) противника, его рухнувший бомбардировщик или уничтоженная в далекой Сирии группа его спецназа – гарантированно не попадут на нашу землю. Мы научились понимать вкус этих потерь и никто не смеет осуждать нас за это.

Но иногда, все же стоит посмотреть чуть дальше и обратить внимание на процессы, пусть прямо нас не касающиеся, но в конечном итоге, оказывающие влияние и на то, что происходит у нас. В этом смысле, пребывая в США, президент Порошенко высказал президенту США солидарность с народом США в трудный момент борьбы с последствиями стихии в южных Штатах. На само деле, совсем немного украинцев в курсе того что там произошло и с чем борются американцы. Это как раз нормально, ибо свои проблемы всегда ближе, но при этом следует понимать и те же Штаты, которые так долго раскачивались с адекватным ответам РФ как международному изгою, за постоянные агрессивные действия.

Кроме экономических санкций, о которых знают все, хоть и мало кто понимает их суть, а вот о дипломатических баталиях, известно еще меньше. На самом деле, Штаты уже давно стали потихоньку сворачивать свое дипломатическое сотрудничество с федерацией. Причем, сделали они это гибридно, в российском стиле. Когда стали всплывать данные о вмешательстве российских спецслужб в предвыборный процесс, Вашингтон мог бы понизить уровень сотрудничества с Москвой, отозвав оттуда посла для консультаций. Этот прием показывает противнику, что часть вопросов двусторонней деятельности, завязанных на должности посла, становится невозможной, по причине его отсутствия. В этот момент останавливаются различные программы двустороннего взаимодействия.

Читайте также: Паралимпийская сборная Украины по футболу завоевала титул чемпиона мира

Штаты этого не сделали, а выслали из страны публику, которая давно была под подозрением спецслужб, в ведении шпионажа. Тогда это было сделано предметно и доказательно. Если бы Москва подняла шум, то в прессу могли попасть очень неприятные вещи, которые очень трудно смыть. Спустя время, Путин ответил тем же, и выслал американских сотрудников дипмиссии в России.

И вот тут Москва напоролась на то, что она просто не может ответит симметрично, и при этом – не потерять больше. В самом деле, Госдеп сразу отреагировал на высылку своих людей, ограничениями в выдаче виз. Некоторые категории россиян просто утратили возможность получить визу США в РФ, а тем, у кого такое право осталось, должны были смириться с увеличением времени рассмотрения визового вопроса в десятки раз. Тем же, кто утратил такую возможность вовсе, было предложено обращаться за визами в Ригу, Варшаву и другие европейские посольства США. А после этого, Штаты закрыли ряд консульств на территории США.

В принципе, РФ может сделать то же самое, но тут возникает вопрос о том, сколько россиян одновременно находятся в США и сколько американцев в РФ. А ведь консульства призваны оказывать всемерную и оперативную поддержку своим гражданам в стране пребывания. Грубо говоря, полностью симметричные действия обеих сторон, имеют совершенно различные последствия. Американцам плевать на отсутствие консульств потому, что их почти нет в России и наоборот. Мало того, если посольство РФ в США объявит о том, что теперь американцы смогут получать российские визы только в Мехико или Оттаве, мало кого тронут вообще, а если и тронут, то американцу мотнуться в Канаду или Мексику – не составит особого труда и не займет много времени. Но в общем, они просто откажутся от поездки в РФ понимая, что ничего не теряют.

Читайте также: Коломойский финансирует возвращение Саакашвили

С россиянами – другое дело. Они достаточно плотно окопались в Штатах и скупили там массу недвижимости, где живут семьи богатеньких Буратин, разжиревших на нефтегазовых деньгах. И вот, после очередного заявления Москвы о сокращении американского посольства, Госдеп с сожалением сообщил о том, что прекращает выдавать визы, ибо не имеет для этого персонала. В свою очередь, посольство США в Украине имеет самый большой штат сотрудников в Европе и самый большой посольский комплекс, а потому, россиянам предложено ехать за визами в Киев.

В этом смысле, нам надо быть готовыми к подобному развитию ситуации и предпринять дополнительные меры безопасности. Так известно, что с 1 января Украина вводит биометрический контроль въезжающих россиян и обязательное их анкетирование с предварительной подачей всего этого добра на проверку. Наверное, это нельзя назвать визой в прямом смысле слова, ибо за нее обычно платят деньги вклеивают в паспорт. Но дактилоскопирование и анкетирование уже являются элементами визового контроля и в общем это уже похоже на визовый режим, который по неизвестным причинам, вводить нельзя.

Но раз уже так, то надо бы добавить условия въезда в Украину очередного федераста, обусловить и некоторыми другими формальностями, применяемыми при выдаче виз. Например, московит обязан предъявить справку о доходах у себя на родине, дабы быть уверенным, что он не имеет ввиду смыться из лепрозория и осесть у нас. Кроме того, он должен показать наличие недвижимости, автомобиля и прочего. Кроме того, он должен сразу показать обратный билет. Как говорится “нехай щастить”. А кроме того, у него должна быть медицинская страховка и бронировка отеля в месте, куда он едет.

Считаем, что такие меры безусловно дисциплинируют самого федераста и создадут ему приятную атмосферу пребывания в Украине за те несколько дней, пока он будет оформлять визу в посольстве США. А при пересечении границы, наши пограничники должны им вкладывать в паспорт памятку, что бежать в Украину им нет смысла, тут едят снегирей, распинают и жарят их мальчиков. Посему, беженцами надо оформляться в Германию. Там любят россиян и беженцев как явление. Фрау Ангела так и сказала: “Любим мы этих эмигрантов, невыносимо, чего и всем желаем”. Так что с мыслями об “эмиграше” — в Дойчланд, пока там не передумали.

Полагаю, что об этом надо думать прямо сейчас, пока тараканы кинулись бежать с тонущего паровоза с названием “Россия”.

АNTI-COLORADOS

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сын Порошенко был минометчиком в АТО. Старший сын Луценко, как оказалось удерживал оборону Донецкого аэропорта. Где-то там же сражался и сын Авакова.

И ещё есть герои АТО: сын Турчинова, Пашинского, а дочь Яценюка вынесла с поля боя 52 раненых солдатов.
Но все живы и здоровы. Ни ранения, ни контузии. Руки и ноги целы.

Видать есть у них какой-то волшебный амулет, который их оберегает в бою. Знающий люди говорят — это тушёнка. Когда жрешь тушёнку в штабе, глубоко в тылу — тебя никакая пуля не берет, пишет Вадим Фолькер.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На полигоне в Ровенской области умер военный Михаил Сидор, который принимал участие в антитеррористической операции.

Об этом сообщает УНН со ссылкой на представителей оперативного командования “Запад”.

ЧП произошло 22 сентября. По предварительным данным, у 46-летнего военного остановилось сердце.

Михаил Сидор был родом из Черновицкой области.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украинские военные 19 раз открывали ответный огонь.

За прошедшие сутки, 22 сентября, подразделения сепаратистов 27 раз нарушили перемирие. Украинские военные 19 раз жестко отвечали врагу из оружия, не запрещенного мирными договоренностями. Один боец ВСУ получил ранения, сообщает пресс-центр штаба АТО.

“В конце прошлых суток обстановка в районе проведения АТО оставалась напряженной, однако полностью контролируемой силами АТО. После 18.00 противник продолжил обстрелы украинских позиций на приморском и донецком направлениях”, – говорится в сообщении.

Так, на донецком направлении вечером и ночью сепаратисты трижды били из различных видов гранатометов, крупнокалиберных пулеметов и стрелкового оружия в районе Авдеевской промзоны и Каменки.

Из этого же оружия дважды открывался огонь в окрестностях Зайцево и Невельского. Также под обстрелами боевиков оказались опорные пункты вблизи шахты Бутовка и Песков.

На приморском направлении враг применял автоматические гранатометы у Водяного, а пулеметы – неподалеку Гнутово. Под пулеметный огонь попали укрепления сил АТО на подступах к Талаковке и Павлополю.

На луганском направлении в конце суток сохранялась тишина.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Почути, підтримати, допомогти»: офіцери з психологічного супроводу військ відправились на схід — з ними спецкор «Дня» Валентин Торба

Цього тижня спецкор «Дня» вирушив в зону АТО під Маріуполь. Разом із командою офіцерів із відділу оперативного психологічного супроводу військ (сил) Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ. Їхня мета — максимально зблизити військове керівництво та простого солдата. Не є секретом, що навіть звичайний переїзд із квартири на квартиру змінює людину, її звички, стосунки з сусідами тощо. Зміни ці непомітні й знаходяться на мікрорівні. Що вже й казати про зміни, які відбуваються в свідомості військового, коли він потрапляє на війну. Не просто в казарму, а в бліндаж під регулярні обстріли, де він постійно перебуває не лише у скрутних польових умовах, а й під постійною загрозою своєму життю. Де він, зрештою, бачить смерть.

На шляху від Києва до зони АТО керівник групи, начальник відділу оперативного психологічного супроводження Центру МПЗ ЗСУ підполковник Рустам Мамедов розповідає про місію поїздки: «Наприкінці 2015 року вийшов Наказ НГШ про організацію діяльності високомобільних груп внутрішніх комунікацій у військових частинах, підрозділах ЗСУ. Цей Наказ започаткував нашу роботу, яка триває з початку 2016 року. Тоді були відібрані відповідні кандидати до складу цих груп, які мали працювати в зоні проведення АТО. Було також розроблено відповідну програму налагодження внутрішніх комунікацій у ЗСУ з метою навчити командирів військових частин методикам і технологіям ефективної внутрішньої та зовнішньої комунікації з особовим складом. Ми мали організувати максимально ефективний зв’язок вищого керівництва ЗСУ з особовим складом для вирішення можливих проблемних питань. Це завдання має величезний спектр складових: від морально-психологічної роботи з військовими до консультацій у тих сферах, які для військовослужбовця є нагальними, значущими. Солдат має відчувати, що його проблемами цікавляться, що він не просто бойова одиниця».

ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ВАЛЕНТИНА ТОРБИ

«Ми проводимо безпосередню роботу з військовими, дізнаємось про проблеми солдата й робимо все, щоб йому допомогти, — продовжує Рустам Мамедов. — Фактично, військовий має окрім патріотичної мотивації, усвідомлювати, що стає справжнім професіоналом у військовій справі. Усвідомлення цього має насичувати життя ще одним сенсом. Зрештою, він має пишатися, що служить у Збройний силах України. Елемент внутрішньо-психологічної сатисфакції дуже важливий, як і впевненість у завтрашньому дні. Адже він захищає власну землю, на якій він має бачити своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Багатьох війна застала зненацька. Багато хто до неї просто не був готовий. Через це виникла гора неочікуваних до того проблем. Армія почала відроджуватись, а з нею — все нові й нові вимоги та виклики. Наш девіз: «Почути, підтримати, допомоги». Без ефективної комунікації, яка об’єднує живий організм армії, тут не обійтися. Для цього і були створені позаштатні високомобільні групи внутрішніх комунікацій. Персонал наших груп добирається із числа військовослужбовців і працівників ЗСУ органів військового управління, військових частин тощо. Самих груп у нас декілька. Це «Альфа», «Омега», «Браво», «Дельта», «Чарлі». У нашому випадку ядром групи є безпосередньо інспектор, тобто я, ідеолог, який виконує ще й роль правового консультанта, психолог і капелан. Діяльність наша безпосередньо підпорядкована начальнику Генерального штабу».

ЛІНІЯ НАШОГО ФРОНТУ

На «нулі», на «передку» — слова, які для цивільних звучать жартівливо та якось несерйозно. Та саме тут відбуваються регулярні обстріли українських позицій, здебільшого вночі. Тут гинуть НАШІ хлопці, наші ГЕРОЇ. Хоч би хто й намагався уникнути цих слів. Крізь невеличкий отвір в бліндажі видні позиції ворога. До них — 700-800 метрів. На деяких ділянках відстань між сторонами сягає всього 75 метрів. Українські військові та російські найманці тут дивляться один на одного впритул.

«День» познайомився із військовослужбовцями мотопіхотної бригади на одному із опорних пунктів. Сама бригада здебільшого складається із вінничан. Враховуючи те, що буквально нещодавно мені довелось побувати на відкритті фотовиставки «Дня» саме на Вінниччині, я не міг не згадати той факт, що там не лише красиво, а й звідти важко виїхати, тому що… місцеві регулярно запрошують повечеряти у них. А готують вони дуже смачно. Відмовити важко. От і зараз я в частині, коли проґавив обід, і за свіжими враженнями пишу текст, до мене підійшов вінничанин і приніс бутерброд. На цьому будуються стосунки в армії. І в житті.

Безумовно, в армії не буває без матюків та ексцесів. Деякі з таких позаштатних ситуацій закінчуються трагічно. Це проблема, але вона виникає із об’єктивних обставин. Нудьга, туга, депресія, конфлікти… Враховуючи ж те, що для деяких чиновників військовий залишається рядочком у формулярах (як журналіст я сам особисто вже зіштовхнувся з інколи дивною логікою військового бюрократизму, яка займає час і висотує нерви), чекати на побудову адекватної стратегії із нижчими ланками годі. Тому можна лише уявити, як «нагорі» борються між собою течії закостенілих чиновників і новаторів, які дійсно хочуть якісно реформувати армію, для яких армія, зрештою, — це життя.

Але чого варта нещодавня заява полковника Олега Друзя, якого міністр оборони Степан Полторак тимчасово усунув з посади начальника клініки психіатрії Національного воєнно-медичного клінічного центру «Головний воєнний шпиталь» за його фразу про 93% потенційно психічно хворих військових. Необережні слова примусили обуритися величезну кількість військових та ветеранів. Вони не хочуть, щоб їх лікували, ставлячись до них як до психічно хворих. Вони хочуть, щоб про них піклувалися, як про гідних захисників держави. Піклувалися своєчасно! Адже в основі армії — простий солдат, а не лише генерал, який колись теж був простим солдатом.

«Розумієте, нам довелося створювати армію майже заново у надкритичних умовах, — говорить «Дню» старший офіцер відділу оперативного психологічного супроводження підполковник Сергій Черевичний. — Внаслідок цього терміново довелось залучати людей до служби, інколи нехтуючи підготовкою та перевіркою. У нас не було й немає стільки часу, як у НАТО, яке роками, десятиліттями за відповідними програмами готує кадри, створює інноваційні програми, фінансує їх. Тому й постало завданням нашого відділу приїздити до військових, спілкуватись із ними, дізнаватись про їхні проблеми. Не всі ставляться до нас одразу з довірою. Деякі думають, що це якась перевірка. Насправді ж ми перебуваємо в умовах війни, яка триває вже четвертий рік, щоб робити все для максимально якісної роботи каналу спілкування знизу догори. Щоб військовий, чи він перебуває на передовій, чи в тилу, знав, що про нього пам’ятають».

Сергій Черевичний майже увесь час дороги з Києва на передову тримав у руках невелику книжку-пам’ятку, яка роздається командирам. У ній стислі поради для офіцерського складу щодо того, як працювати з військовими саме з психологічного боку. Як виявити можливі проблеми солдата, як спілкуватися з ним, щоб допомогти, мотивувати. Повага до лідера в цьому плані займає не останню роль.

«Моїм завданням у групі в складі «Альфа» є визначення рівня психологічної готовності офіцерів і особового складу виконувати свої завдання за призначенням, — продовжує тему Сергій Черевичний вже наприкінці першого дня роботи з військовими. — Я оцінюю морально-психологічний стан особового складу. Проводжу роботу з військовими, навчаю їх методикам активізації власної психіки, мобілізації психологічних ресурсів для подолання наслідків стресу, якого на війні досить багато. Якщо цього не робити, то проблема буде лише розвиватися, з’являться посттравматичні розлади, психічні травми. Військовий має вміти регулювати свою поведінку. Окремо ми проводимо індивідуальну роботу за запитами військових, як консультацію психолога. Серед військових різні люди, різні особистості з різними характерами і освітою. Доля у кожного з них своя. Буває так, що існують елементарні виходи із психологічної проблеми, але людина їх просто не бачить. Йому дійсно потрібна допомога стороннього спеціаліста. Наше завдання — показати цей вихід».

«Сьогодні, наприклад, був випадок, коли я допоміг знайти такий вихід із ситуації, — конкретизує наш співбесідник. — Цій людині залишилося буквально півтора місяці до закінчення контракту, але вона вимагає його звільнити за будь-яких підстав. А причина полягала в тому, що у нього виникли проблеми в сім’ї — дружина подавала на розлучення, адже тривалий час не бачить чоловіка. Розлука робить своє, віддаляє людей. Він був у розпачі. Все його гнітило, він відчував себе у пастці бажаючи зберегти сім’ю. Мені довелося розповісти йому, як треба пояснити дружині нюанси військової служби, її важливість зокрема для їхньої сім’ї та, зрештою, як сама дружина може бути долучена до служби військового. Ви знаєте, на моїх очах він просто розквітнув. Йому дадуть відпустку, щоб він міг побачитися з дружиною в рідних стінах, розтлумачити їй свою позицію. Але, знову ж таки, багато чого залежить від командира, який має бути не просто джерелом команд і муштри, а й порадником, людиною, яка вбачає в солдаті особистість зі всією гамою особливостей, проблем і достоїнств. Зрештою, командир має іти назустріч солдату, якщо в цьому є потреба. Це і є справжнім лідерством».

Другий учасник групи офіцер аналітичного відділу Центру МПЗ, старший лейтенант Ілля Погорільський. Його завдання — надавати юридичну допомогу та вести ідеологічно-роз’яснювальну роботу. Ввечері після першого дня перебування в одному з підрозділів Ілля Погорільський підсумовує висновки: «Було дуже багато питань щодо проходження військової служби, а саме — в ракурсі контрактів. Тобто, військові розуміють ситуацію, але хочуть детальніше знати про вимоги керівних документів, зокрема спільної директиви міністерства оборони і НГШ щодо звільнення військовослужбовця. Адже багато хто підписав контракт до кінця особливого періоду і не знають, коли вони звільняться. Дехто бажає продовжити контракт понад встановлені строки. Їм також треба роз’яснити нюанси. Отже строк служби і порядок звільнення — це те, що цікавить військовослужбовців у першу чергу. З категорією строковиків я не перетинаюся. Здебільшого маю справу із контрактниками, які були мобілізовані, а потім підписали певні контракти. В зоні проведення АТО строковиків немає. Також у військових багато питань щодо фінансового забезпечення, виплати підйомної допомоги та виплати компенсації за підписання контракту. Це коли особа служила по мобілізації і, не перериваючи службу, підписувала контракт і мала отримувати кошти. Щодо цього військові також ставили питання. Сьогодні, наприклад, не було жодного питання про отримання статусу учасника бойових дій, хоча я очікував, що вони будуть. З цього я зробив висновок, що в підрозділі, де ми працюємо, такі проблеми поки що відсутні. Це все залежить від командира підрозділу, який організовує подібну роботу».

В ОКОПІ

Коли ми їхали на позиції, то познайомились із дівчиною, котру, якщо заздалегідь не представити, можна сплутати зі звичайною активною волонтеркою. «Я приїхала сюди не так давно, але мене найбільше всього вразило те, що саме на позиціях, на взводних опорних пунктах здебільшого молоді командири, — говорить «Дню» прес-офіцер ОТУ в Маріуполі Ірина Карп’юк, вдягаючи броню перед виїздом. — Я побачила ту повагу, яку випромінює до них особовий склад. Ці хлопці самі приймають рішення — очі буквально горять у всіх, тобто вони абсолютно мотивовані й чітко розуміють мету свого перебування в АТО. І це при тому, що люди, які їм підпорядковані, бувають набагато старшими від своїх командирів. Майже у кожному місці, де я була, лунають слова, що за своїм командиром я буду іти вперед і ніколи не відступлю. Це мене дуже вразило. Тут, на безпосередніх позиціях, а не в пунктах постійної дислокації, відкриваються зовсім інші спектри душі, інші відносини. Я кожного дня проникаюся цим все більше і більше».

Сама Ірина Карп’юк — молода вродлива дівчина з Одеси. Вона явно подобається військовим і видно, що це ще більше підвищує їхній настрій візитами на передову із журналістами. Людині ж, яка місяцями бачить поранений окопами степ, живе в бліндажах та перебуває в постійному стресі, інколи потрібна звичайна увага, погляд, добре слово, тобто все те, що дає імпульс до усвідомлення своєї значимості тут на найбільш небезпечній лінії.

Анатолій М., військовослужбовець ЗСУ, розповідає мені в окопі (постійно нагадуючи про необхідність нахилятися), що ось тут за кілька метрів загинув 20-річний солдат від кулі снайпера. Поруч із бліндажем нещодавно прилітали міни, були й поранені. В часи спеки бойовики спеціально цілилися в суху траву запалювальними речовинами, щоб підпалювати наші позиції. У цьому пеклі хлопці намагались гасити полум’я всім, чим було можна. Пожежна сюди не доїде… Навколо заміноване поле перерите тоненькою траншеєю, яка й веде до спостережного пункту. Цю траншею, обливаючись потом, риють хлопці буквально під прицілом ворога. В самому бліндажі, попри наближення жовтня, справжня літня спека, за якої солдати носять нагріті каски та бронежилети. Особливо спекотно на кухні, де готують дуже смачний обід. Тут усе вирішують вмілі руки й кмітливий розум. Куховарити, будувати, лагодити техніку, рити окопи, забезпечувати елементарний побут — все це має вміти солдат. Окрім того, ще й зі зброєю в руках захищати рідну землю. В останній фразі є два ключових моменти, які відрізняють нашу армію від західного зразка. США не воює на своїй землі і там все будується на контракті. В Україні військовий, навіть якщо служить за контрактом, б’ється за своє, рідне. Якщо натовському військовому не надати належних умов для перебування в зоні бойових дій, то він вимагатиме виконання контракту з боку замовника. Наші військові, не маючи домкрата, використають залізну трубу. Або якщо в частині скінчилась вода чи бензин, просто скинуться з товаришами грошима та куплять їх у магазині, не чекаючи, коли підвезуть.

«Нам дуже допомагають волонтери, — говорить у бліндажі військовослужбовець Ярослав С. — Вони зовсім про нас не забувають, хоча й існує думка, що волонтерський рух вже спав. Безумовно, за останні роки й державне забезпечення суттєво поліпшилося. Каски, бронежилети, одяг, взуття — все це для нас дуже необхідно, тим більше в бліндажі, в окопах, коли наблизиться холод і мряка. Але ми тут вже два роки стоїмо, тож протримаємось і третій».

ЗА ЗЕМЛЮ І РОДИНУ

Діловито докуривши цигарку та звичним рухом поправивши за спиною автомат, командир роти Олександр М. неспішно ділиться думками: «Для мене ворогом є ті люди, які прийшли на нашу землю, які обдурили деяких із місцевих, розповідаючи про «каратєлєй» та пообіцяли врятувати їх, а по суті — обікрали. Тому я тут, на передовій, воюю за свою землю і свою сім’ю, хоч вона начебто знаходиться далеко від Донбасу. Насправді ворог дуже близько до всіх українців. На жаль, далеко не всі цивільні це розуміють. Коли я приїжджаю до себе додому у відпустку на Вінниччину, то часто зустрічаю таке нерозуміння, якусь байдужість серед цивільних. Наче це не їхня війна. Звичайно, не всі такі. Мене ж мотивує служити моя сім’я».

Для себе, спілкуючись із простими солдатами, я зробив висновок, що основна причина їхньої туги — це навіть не побутові умови чи внутрішні конфлікти. Їхня депресія, якщо вона існує, від розриву з домом, із родиною.

«У мене скоро має народитися донька, — говорить Олександр і підправляє каску трошки опершись на окоп, щоб не маячити на горизонті снайперів. — Коли мені важко на душі, то я телефоную додому і мені завжди стає краще. Земля і родина — ось моя мотивація, за яку я воюю».

Ми попрощались із спостережним пунктом, назву якого не можна вказувати тут, як і прізвища військових. І разом із офіцерами з Центру морально-психологічного забезпечення ВСУ вирушили далі вздовж лінії фронту сектору М. Так сказати, по «нулях». Бажаємо неназваному солдату, щоб у нього народилася здорова донька і вона дочекалась тата. Тата, який робить все, щоб ніхто із тих, хто обманює, не прийшов на її землю.

Валентин ТОРБА, «День»

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хирург из Винницы Андрей Верба за четыре месяца спас 1500 бойцов Вооруженных сил Украины (ВСУ) в зоне проведения антитеррористической операции на Донбассе.

Об этом на странице паблика “Криивка” в Facebook сообщила Оксана Ветер.

“Более 1,5 тыс. бойцов из АТО прошли за четыре месяца через руки главного хирурга винницкого военно-полевого госпиталя №59 в Сватово Луганской области Андрея Вербы. Вот такие у нас герои”, – написала она.

Стоит отметить, что фото активно комментируют в сети. Так, пользователи интернета выразили свою благодарность и уважение врачу за его работу.

АНТИКОР

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В формированиях самопровозглашённых “Л/ДНР” растёт количество случаев дезертирства.

Об этом сообщает издание “Сегодня” со ссылкой на Главное управление разведки Минобороны Украины.

По данным ведомства, это касается подразделений, вовлечённых в работы по инженерному оборудованию боевых позиций.
“Больше всего таких случаев отмечено в “3-й отдельной мотострелковой бригаде” и “9-м отдельном штурмовом мотострелковом полку морской пехоты”. Кроме того, увеличивается количество дезертиров во “2-й отдельной мотострелковой бригаде”, что связано с попыткой уйти от ответственности за хищение военного имущества”, – пояснили в разведке.

В связи с этим командование противника усилило комендантскую службу в тыловых районах, также проводятся комплексные мероприятия по задержанию и возвращению дезертиров в свои подразделения.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Наприкінці минулої доби обстановка у районі проведення АТО й надалі залишалась напруженою, проте повністю контрольованою українською армією.

Про це повідомляє прес-центр АТО.

“Вже традиційно гаряче ввечері і вночі було в районі Авдіївської промзони. Тут з гранатометів різних видів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї російські найманці обстрілювали наші опорні пункти. З цієї ж зброї ворог двічі бив по українських захисниках на шахті Бутівка”, – йдеться в повідомленні.

На Луганському напрямку вперше від початку перемир’я противник застосовував артилерію. Так, близько 21 години бойовики відкривали вогонь зі 122-міліметрової артилерії на підступах до Новотошківського. А з мінометів калібру 82 міліметри били біля Кримського та Причепилівки.

На Приморському напрямку найманці застосовували зенітну установку в районі Гнутового, а великокаліберні кулемети – двічі поблизу Водяного.

Загалом за минулу добу російсько-окупаційні угруповання 31 раз порушили перемир’я. У відповідь сили АТО 14 разів відкривали вогонь.

“Внаслідок бойових дій один український військовий отримав поранення”, – зазначили в штабі.

ukrinform.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...212223...46Наступна Сторінка 22 з 46

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12390 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014