Теги Posts tagged with "Академія Сухопутних військ."

Академія Сухопутних військ.

Сьогодні відбулось урочисте шикування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щороку 15 лютого ми віддаємо данину пам’яті загиблим в бойових діях, вшановуємо тих, хто пройшов крізь горнило війн, повернувся додому і знаходиться сьогодні поруч з нами. Ми, військові, як ніхто розуміємо які страждання та випробовування приносить війна. Серед нас чимало тих, хто з честю і гідністю їх витримали. Витримали завдяки вірності Військовій присязі, бойовому братерству! 

І сьогодні, коли наша країна проходить найжорсткіше випробування за усі часи своєї незалежності, нинішнє покоління воїнів доводить гідність на полі бою зі зброєю в руках на рідній землі у важкій боротьбі з російською агресією за право вільно жити в незалежній Україні.

Мав велику приємність вручити старшому лейтенантові Артур Киреев Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким він нагороджений відповідно до Указу Президента України № 403 від 5 грудня 2017 року за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Артур Киреєв – випускник академії 2013 року, а нині офіцеру Військового коледжу сержантського складу – як і багато інших випускників академії від самого початку бойових дій перебував на фронті, де командував ротою 93 окремої механізованої бригади. Підрозділ, яким командував Артур Кирєєв, брав участь у боях біля Пісок та Авдіївки. У листопаді 2015 року у бою біля Водяного Артур Кирєєв був важко поранений. Воїн мужньо переніс не одну операцію, і сьогодні він продовжує військову службу.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Також за значний внесок у розвиток обороноздатності нашої держави низка офіцерів та працівників були нагороджені відзнаками начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та начальника академії.

Павло Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Міністерство оборони заходилося реалізовувати свої нові плани щодо підготовки військових кадрів. Вони (ці плани) полягають у тому, що в Харкові відновлять інститут танкових військ, а у Кам’янці-Подільському навчатимуть офіцерів з інженерного забезпечення військ, тобто саперів. І все б нічого, якби усі ці реформації не відбувалися коштом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові.

Нині академія у своєму складі має чотири факультети, що готують курсантів-магістрів 7 спеціальностей, курсантів-бакалаврів – 11, молодших спеціалістів 10 фахів. Крім цього, у складі академії діє потужний науковий центр, що працює за 10 основними напрямками і виконує чимало конкретних завдань Міноборони та розробляє низку нормативно-правових, нормативно-технічних та інших документів для командування Сухопутних військ та управлінь Гентштабу ЗСУ, Навчально-науковий центр мовної підготовки, курси підвищення кваліфікації, курси підготовки базового та підвищеного рівнів вивчення іноземної мови (англійської).

Через бойові дії, що тривають на сході країни, у львівському військовому виші вже третій рік поспіль влаштовують дочасні випуски. Війна ж бо вимагає більшої кількості кваліфікованих кадрів. Скажімо, цьогоріч 25 березня півтори сотні випускників Національної академії сухопутних військ присягли на вірність українському народові. (Для порівняння, на день раніше отримали омріяні лейтенантські погони лише ледь більш як 80 випускників Військової академії Одеси).

Із 2014-го щороку академія приймає на навчання понад 800 курсантів за такими ключовими спеціальностями, як механізовані та танкові війська, ракетні війська та артилерія, підрозділи інженерного забезпечення тощо. Тут викладають 20 докторів і понад 160 кандидатів наук. А вже у 2018 році буде перший бойовий випуск офіцерів: лави офіцерського корпусу поповнять лейтенанти, які у 2014 році були рядовими в зоні АТО.

Утім, попри скорочений термін занять, професійних знань у випускників “сухопутки” не бракує. Сергій Шаптала, легендарний командир 128 гірсько-піхотної бригади, чий син, Олександр, теж наприкінці березня отримав погони лейтенанта саме у львівській НАСВ, запевняє: «Офіцери молоді приходять підготовленими. Фахові, грамотні. Я вважаю, що підготовка дуже достойна. Вони набувають більше навиків, бо спілкуються з військовослужбовцями і солдатами».

Тим часом у надрах Міноборони народжується ідея відновити повноцінний військовий інститут танкових військ. І наприкінці травня цього року колегія МОУ підтримує створення такого інституту, в тім числі… за рахунок переведення зі Львова до Харкова на навчання офіцерів-танкістів (командирів танкових підрозділів). А ще – переведення назад до Кам’янця-Подільського на навчання офіцерів з інженерного забезпечення військ (офіцерів-саперів). І наразі за рамками офіційного рішення колегії залишилася ідея про перевід на навчання до Сум усіх спеціальностей із наземної артилерії.

«Що ж залишиться у Львові? Невеликий набір на артрозвідку, виховну роботу, культурологію, військових диригентів і підготовка офіцерів механізованих підрозділів. Тим часом у Харкові планують навчати щорічно 50 офіцерів-танкістів», – зауважує голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, який опублікував свою думку щодо планів Міноборони в київських та львівських медіа.

А 31 травня, під час робочої поїздки на Львівщину, міністр оборони генерал армії України Степан Полторак оглянув навчально-матеріальну базу Міжнародного центру миротворчості та безпеки і безапеляційно заявив: «Сьогодні було прийнято рішення щодо створення на базі Національної академії сухопутних військ Інституту морально-психологічного забезпечення ЗСУ».

Львівська облрада відреагувала миттєво, вже 1 червня ухваливши звернення до Президента Порошенка, прем’єра Гройсмана, міністра оборони та секретаря РНБО.

«… Ми, депутати Львівської обласної ради, вважаємо, що в час продовження українсько-російської війни переведення навіть певної частини підготовки офіцерського корпусу з м. Львова до інших військових навчальних закладів є недопустимим», – йдеться у тексті звернення.

Заступник міністра оборони України Іван Руснак під час години запитань до уряду у Верховній Раді 9 червня лише підлив оливи у вогонь. Мовляв, колегія МОУ з питань реформування системи військової освіти і підготовки кадрів вирішила «сформувати у Харкові Інститут танкових військ, у Кам’янці-Подільському – факультет для підготовки фахівців інженерного профілю, а у Львові – Інститут морально психологічного забезпечення».

«Банда продовжує політику маргіналізації Львова. Зокрема, у мілітарній сфері. За прем’єра Януковича намагалися зруйнувати Академію сухопутних військ, перевівши її частину в Одесу (як воюють кадри, підготовлені в містах “рожевого поясу”, ми бачили в Криму 2014 року). Але тоді цілковито знищити львівську АСВ не вдалося.

За президента Януковича зруйнували Західне оперативне командування зі штабом у Львові.

Нині замміністра оборони озвучив у ВРУ плани добивання львівської Академії сухопутних військ. Танковий факультет переведуть під російський кордон – до Харкова. Решту “серйозних” факультетів – до Кам’янця-Подільського.

У Львові натомість створять замість АСВ якесь ВНЗ “морально-психологічного” профілю. Щось на кшталт “політучилища”, яке діяло на місці АСВ у більшовицькі часи й готувало аж… військових журналістів. Совкова Москва не довіряла “бандерівській” Галичині і чогось серйознішого у Львові не розміщала. Совок у Малоросії-Кучмистані, як бачимо, безсмертний», – не добираючи слів прокоментував у себе на Facebook’y наш колега-журналіст Андрій Квятковський.

Але чи згоджуються з планами Міноборони самі військові фахівці? Для Z ситуацію коментує Леонід Поляков, перший заступник міністра оборони України (2005-2008 р.р.), заступник міністра оборони України (2014 р.).

Леонід ПОЛЯКОВ: «Це інерція мислення і повернення в СРСР»

 Як відомо, це вже не перша спроба «розпорошити» військові виші. Свого часу саме у вашу бутність першим заступником міністра оборони було ухвалено рішення, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців сухопутних військ буде у Львові… Але питання в тому, наскільки доцільно зараз, фактично під час війни на сході країни, робити такі «різкі рухи»?

 Вважаю, що з такими рішеннями поспішати не варто, оскільки ми вже й справді «проходили» ці питання.

З іншого боку, це компетенція не тільки і не так колегії Міністерства оборони, як Кабінету Міністрів і Головнокомандувача.

По-третє, його вирішення пов’язане не лише з тим, що, скажімо, традиційно у нас готували десь танкістів, а десь – політруків. Визначальний критерій вибору – де створено кращу навчально-матеріальну базу та умови, за яких майбутні офіцери не були б якоюсь окремою  субстанцією в собі, а були наближені до військ.

Важливим є й питання, скільки коштуватиме така освіта. Те, що у Харкові розміщено виробництво танків, на мою думку, не є ані ключовим, ані навіть основним аргументом. Адже у нас є ще танково-ремонтні заводи, в тім числі й у Львові та Києві, а для майбутніх офіцерів не має особливого значення те, де конструюють й виробляють, а де ремонтують танки, – їм достатньо мати їх у своєму розпорядженні для освоєння військової техніки. У цьому сенсі наявність у Львові найбільшого не лише в Україні, а й у Східній Європі Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський полігон) та безперечно високий науковий рівень для військової освіти – факт, визнаний ще у 2005 році, коли у Львові й було зосереджено підготовку кадрів для сухопутних військ.

Наскільки я розумію, виступаючи у Верховній Раді, заступник міністра оборони Іван Руснак висловлював не власну думку, а колективне рішення колегії міністерства. Але у мене особисто виникають глибокі сумніви щодо доцільності – як ви правильно зауважили, як у нинішній складній ситуації, так і загалом – знову повертатися до питання, ретельно вивченого та вирішеного ще 12 років тому.

 Але тут, бачте, є нюанс: 31 травня, під час робочої поїздки до Львова з відвідуванням МЦМБ  та НАСВ, і міністр оборони Степан Полторак озвучував перспективу створення на базі академії Інституту морально-психологічного забезпечення…

– Наголошу ще раз: питання такого рівня не вирішують ані Руснак, ані Полторак, ні навіть прем’єр-міністр. Це компетенція Кабінету Міністрів і Президента як Головнокомандувача.

Те, що генерал армії Полторак, уродженець Одещини і водночас почесний громадянин Харкова, бо багато років служив там (упродовж дванадцяти років, з березня 2002-го по 28 лютого 2014-го, очолював тамтешню Академію внутрішніх військ МВС, яка вже 27 травня 2014-го, через півтора місяця після призначення С. Полторака 15 квітня командувачем Нацгвардії, була реорганізована в Академію Національної гвардії України, а ще через тиждень (!) набула статусу національної. До слова, як пише офіційний сайт Харківської міськради, раніше «завдяки вагомому внеску С. Т. Полторака в досягнення колективу навчального закладу Військовий інститут внутрішніх військ у 2006 році був перетворений на Академію внутрішніх військ МВС України, – Ю. Н.),  а відтак вважає, що найкраще місце для підготовки офіцерів саме там, – це ще не істина в останній інстанції.

 Але це якраз може бути одним із мотивів такого рішення…

– Ну, я ж не журналіст, щоби аналізувати особисті мотиви… Хоча й не відкидаю цього. Принаймні коли у 2005 році – так само на колегії МОУ – вирішували, де саме створювати єдину Академію для сухопутних військ, то всі відстоювали своє і тягнули ковдру на себе – і Одеса, і артилеристи вважали, що найкраща база – у Сумах. І Харків мав свої аргументи…

А загалом, ми не настільки багаті, щоби йти шляхом Радянського Союзу і знову створювати цілу купу окремих ВНЗ. Ми у 2005-му пішли правильним шляхом – концентрації та об’єднання, але потім, за Януковича – спершу як прем’єра, а згодом і як президента, – почали знову розосереджувати сили і повертатися до радянського минулого і радянської лінії побудови армії. А вона, на моє переконання, – безперспективна: навіть якщо таке рішення і пройде через Кабмін, то все одно згодом доведеться повертатися до нинішнього – оптимального, на мою думку, варіанту.

Зверніть увагу на США, де 80% військових готують за програмою… офіцерів запасу! На понад мільйонні сухопутні війська – лише одна Академія сухопутних військ у Вест-Пойнті. Цього ж принципу дотримуються і в підготовці кадрів для Військово-морських сил та ВПС – одна академія на кожен вид військ. Решта ж військових готують у цивільних університетах. Навіщо ж нам створювати якісь іще фрагментарні структури? Ми що, багатші за супердержаву, що нам треба обов’язково мати по академії і в Одесі, і у Львові, і у Харкові, при тім, що у нас є ще й міжвидові: тих самих військових інженерів у Кам’янці-Подільському і раніше готували, перекладачів, юристів, фінансистів – у Києві, зв’язківців – у Києві й Полтаві… Нічого іншого у такому підході, як елементів інерції мислення та рудиментів радянського виховання, я не бачу.

Прикрий нюанс  укотре ідеї про реформування структури військових вишів з’являються у момент, коли оголошено набір і розпочинається вступна кампанія до них, що викликає зрозумілу розгубленість серед молоді, яка вирішила присвятити себе військовій справі…

– На жаль, Міністерство оборони не вперше схиляється до хибних рішень, яких я особисто не підтримав би. Навіть якщо абстрагуватись від того, що такі пертурбації й справді негативно впливають на набір. Тут помилка стратегічна: розпилення системи військової підготовки однозначно не піде на користь. Це крок, як би це коректніше сказати, недоцільний, можливо, навіть шкідливий.

ДЛЯ ДОВІДКИ

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного заснована 1899 р. як школа кадетів піхоти. Власне 1 жовтня 1899-го  на території нинішньої академії відкрили Імператорську і королівську школу кадетів у Львові (нім. K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg). Цей заклад був єдиним у Галичині і шістнадцятим в усій Австро-Угорщині військовим навчальним закладом. Серед визначних її випускників — полковник Гнат Стефанів та отаман Богуслав Шашкевич, які відіграли важливу роль під час визвольних змагань 1917-1921 років.

Після розпаду Австро-Угорщини і до 1921 року комплекс споруд був закинутим. Із 1921 року тут розташовувався Польський кадетський корпус № 1 (пол. Korpus Kadetów Nr.1,  із 1935 року — імені Ю. Пілсудського), перебазований з Кракова.

Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР радянська влада розформувала навчальний заклад. З кінця вересня до 14 листопада 1939 року у приміщеннях колишнього кадетського корпусу був розміщений штаб Українського фронту.

Після його розформування тут розмістилося Львівське піхотне училище Червоної армії, яке, втім, уже через рік було переміщене до Острога. Потім тут діяло військово-політичне училище, створене 18 листопада 1939 року в м. Брянську Орловської області. Училище готувало офіцерів-політпрацівників. За роки німецько-радянської війни училище переміщували у російські міста Бобров та Халтурин, а відтак у Харків, і воно випустило за цей час близько 11 тисяч офіцерів.

У 1947 році училище переміщується до Львова і стає Львівським військово-політичним училищем (деякий час мало ім’я М. О. Щорса). Заклад готував офіцерів для служби у редакціях військових ЗМІ і культурно-просвітницьких закладах армії та флоту.

У 1962 році Львівське військово-політичне училище перетворили на вище. 30 квітня 1975-го указом президії Верховної ради СРСР Львівське вище військово-політичне училище було нагороджено орденом Червоної Зірки.

Після набуття училищем статусу вищого навчального закладу на спеціальному факультеті з серпня 1971 року навчалися військовослужбовці більш ніж 20 країн із чотирьох континентів: Східної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Зокрема, чинний президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж, що двічі поспіль перемагав у президентських виборах, навчався тут за спеціальністю «військова журналістика».

Зі здобуттям Україною незалежності створенням власних Збройних Сил розпочинається нова сторінка в історії Львівського військового інституту. Згідно з постановою Кабміну України № 490 від 19.08.1992 року, 8 жовтня 1993 року на базі Львівського вищого військового училища і військових кафедр цивільних вищих навчальних закладів м. Львова було створено вищий військовий навчальний заклад нового типу, який першим в Україні був тісно інтегрований із системою цивільної вищої освіти, зокрема з Національним університетом «Львівська політехніка». Тим самим було започатковано реалізацію основоположного принципу Концепції військової освіти в Україні, закріпленого постановою Кабміну від 15 грудня 1997 р. № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти», де визначено, що «військова освіта інтегрується у державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази».

У тісній інтеграції з базовим університетом Львівський військовий інститут розпочав з 1993 року готувати офіцерів за п’ятнадцятьма спеціальностями, зокрема такими, як «Бойове застосування механізованих підрозділів», «Бойове застосування аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів» (курсанти цих спеціальностей були переведені до Одеського інституту сухопутних військ у 1995 році), а також за спеціальностями «Фінансове забезпечення і економіка бойової та господарчої діяльності військ», «Правознавство» тощо.

18 листопада 2000 року за значні успіхи у підготовці кваліфікованих фахівців для українського війська та з нагоди 100-річчя підготовки офіцерських кадрів у Галичині указом Президента України Інституту присвоєно ім’я гетьмана Петра Сагайдачного.

Постановою Кабміну від 26 травня 2005 року № 381 навчальний заклад реорганізовано у Львівський інститут сухопутних військ, і з 1 вересня 2006 року він здійснює підготовку військових фахівців за всіма спеціальностями Сухопутних військ ЗСУ. Про це рішення нинішній голова ЛОР Олександр Ганущин розповідає: ще у 2005 році було вирішено, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців сухопутних військ буде у Львові. Тоді «змаг» було виграно в Одеського інституту сухопутних військ. Комісія, яку очолював заступник міністра оборони, відвідала усі військово-навчальні заклади країни, зважила усі переваги і недоліки та запропоновувала рішення. Тоді аналізували усе: й економічну складову (від комунпослуг до стану будівель), польову і полігонну бази, радіус до постійної дислокації військових частин. Досліджували також навчальну спеціалізацію, рівень викладання і міжнародні освітньо- військові зв’язки. У підсумку без жодних сумнівів перевагу надали Львову. Тим часом у Харкові утворюють факультет військової підготовки при Політехнічному інституті.

Але вже 5 вересня 2007-го прем’єр Янукович за результатами «громадського обговорення щодо збереження у південному регіоні України військового навчального закладу Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ та пропозицій Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної і міської рад, народних депутатів України, громадських організацій» вже після початку навчального процесу у вишах вніс зміни до постанови № 381 про відновлення цього ВНЗ – постановою Кабміну № 1104.

Основні аргументи того часу були такими: над Одесою чинять «політичні розправи», в яких інститут став «розмінною картою»; патріотів України можна виховати в Одесі, як і у Львові, хоча перші й розмовляють російською мовою (в інституті виховано: більш як 100 героїв СРСР, багато генералів) тощо; інститут дуже старий, з традиціями ще царської та радянської імперій, йому чи то 100, чи то й 140 років (немає єдиного підходу);  одеське студентство не обійдеться без освітніх послуг ОІСВ; місцеві ветерани «не переживуть трагедії» його реформування.

Ще до публікації постанови, 31 серпня, надійшла вказівка «вже й одразу» передислокувати на навчання до Одеси частину курсантського складу, відтак почався «наметовий етап навчань українських офіцерів», бо матеріальна база Одеського інституту не давала змоги забезпечити кращого.

Як нагадує Олександр Ганущин, тодішній голова Львівської ОДА Петро Олійник таки зумів переконати Президента України, і вже 29 вересня 2007-го з’являється конституційне подання на зупинення дії постанови за № 1104, а своїм указом № 899 Віктор Ющенко зупиняє подальше відновлення військового інституту в Одесі.

Аргументація: «На відміну від Львівського інституту, який здійснює підготовку військових фахівців для сухопутних військ за всіма спеціальностями, має для цього сучасну навчально-лабораторну та польову бази, що дає змогу проводити навчальні стрільби штатним пострілом з усіх зразків артилерійського та танкового озброєння, набувати досвід у спільних діях під час проведення міжнародних навчань…, відновлений постановою (1104-2007-п) Кабміну Одеський інститут сухопутних військ, штат та навчально-матеріальну базу якого значно скорочено (в тому числі надлишкове озброєння, військову техніку та підрозділи забезпечення), не може забезпечувати підготовки військових фахівців відповідного рівня. Відтак відновлення Одеського інституту, наявна навчально-матеріальна база якого не дозволяє забезпечити підготовки військових фахівців для виконання сучасних завдань Збройних Сил України, створює загрозу національній безпеці України»

У результаті курсантів повернули до Львова, а зміни до постанови «одеського зразка» скасували. Тим часом у Харкові тихенько животіє військовий факультет при «Політеху».

Із 1 вересня 2009 року (згідно з постановою Кабміну від 13 травня 2009 року № 467) Львівський інститут сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виведено зі складу Національного університету «Львівська політехніка» і перетворено на Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з утворенням в її складі військового коледжу сержантського складу.

Проте у 2013 році, вже за Януковича-президента, одесити таки «відрізали» своє і повернули до себе на навчання десантників, розвідників та ще й ракетно-артилерійське озброєння на додачу. Робилося це за таємними наказами і прямими вказівками тодішнього секретаря РНБО А. Клюєва. Тим часом тодішні міністри Саламатін та Лєбедєв, за словами В. Ганущина, «спали і мріяли», як би взагалі ліквідувати Національну академію сухопутних військ у Львові й поступово повернути все назад до Одеси, а танкістів — до Харкова…

21 вересня 2015 року, відповідно до Указу Президента України № 551/2015, Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надано статус національної.

ВІД АВТОРА

Не зайве нагадати, в тім числі й колегії Міноборони, що, згідно з Планом заходів із виконання Програми діяльності КМУ та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», у 2015 році було розроблено нову оборонну політику. З-поміж іншого, вона містить як поступовий перехід до стандартів НАТО (STANAG) та забезпечення функціональної оптимізації (скорочення дублюючих і зайвих структур), так і реформування та оптимізацію системи військової освіти з урахуванням найкращих практик країн-членів НАТО, в тому числі реформування системи освіти, що надається на кафедрах військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів. Яким чином теперішня ініціатива колегії Міноборони вписується у ці стратегічні напрямки, зрозуміти важко…


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Война в кабинетах

Министерство обороны принялось реализовывать свои новые планы по подготовке военных кадров. Они (эти планы) состоят в том, что в Харькове восстановят институт танковых войск, а в Каменце-Подольском будут учить офицеров по инженерному обеспечению войск, то есть саперов. И все бы ничего, если бы все эти реформации не осуществлялись за счет Национальной академии сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного, что во Львове.

Сейчас академия в своем составе имеет четыре факультета, готовящих курсантов-магистров по 7 специальностям, курсантов-бакалавров – по 11, молодых специалистов – по 10 специальностям. Кроме этого, в составе академии действует мощный научный центр, работающий по 10 основным направлениям и выполняющий много конкретных задач Минобороны; он разрабатывает ряд нормативно-правовых, нормативно-технических и других документов для командования Сухопутных войск и управлений Гентштаба ВСУ; есть Учебно-научный центр языковой подготовки, курсы повышения квалификации, курсы подготовки базового и повышенного уровней изучения иностранного языка (английского).

– При боевых действиях, продолжающихся на востоке страны, в львовском военном вузе уже третий год подряд устраивают досрочные выпуски. Война ведь требует большего количества квалифицированных кадров. Скажем, в этом году 25 марта полторы сотни выпускников Национальной академии сухопутных войск присягнули на верность украинскому народу. (Для сравнения, на день раньше получили заветные лейтенантские погоны только чуть более 80 выпускников Военной академии Одессы).

Читайте также: Шёл второй год реформ Укрпочты…

С 2014-го ежегодно академия принимает на обучение более 800 курсантов по следующим ключевым специальностям: механизированные и танковые войска, ракетные войска и артиллерия, подразделения инженерного обеспечения и т. п. Здесь преподают 20 докторов и более 160 кандидатов наук. А уже в 2018 году будет первый боевой выпуск офицеров: ряды офицерского корпуса пополнят лейтенанты, которые в 2014 году были рядовыми в зоне АТО.

Впрочем, несмотря на сокращенный срок занятий, профессиональных знаний у выпускников “сухопутки” хватает. Сергей Шаптала, легендарный командир 128 горно-пехотной бригады, чей сын, Александр, тоже в конце марта получил погоны лейтенанта именно во львовской НАСВ, уверяет: «Офицеры молодые приходят подготовленными. Профессиональные, грамотные. Я считаю, что подготовка очень достойная. Они приобретают больше навыков, потому что общаются с военнослужащими и солдатами».

Между тем в недрах Минобороны рождается идея восстановить полноценный военный институт танковых войск. И в конце мая этого года коллегия МОУ поддерживает создание такого института, в том числе … за счет перевода из Львова в Харьков на обучение офицеров-танкистов (командиров танковых подразделений). А еще – перевод обратно в Каменец-Подольский на обучение офицеров по инженерному обеспечению войск (офицеров-саперов). И пока за рамками официального решения коллегии осталась идея о переводе на обучение в Сумы всех специальностей по наземной артиллерии.

«Что же останется во Львове? Небольшой набор на артразведку, воспитательную работу, культурологию, военных дирижеров и подготовка офицеров механизированных подразделений. Тем временем в Харькове планируют обучать ежегодно 50 офицеров-танкистов», – отмечает председатель Львовского областного совета Александр Ганущин, который опубликовал свое мнение относительно планов Минобороны в киевских и львовских медиа.

А 31 мая, во время рабочей поездки во Львовскую область, министр обороны генерал армии Украины Степан Полторак осмотрел учебно-материальную базу Международного центра миротворчества и безопасности и безапелляционно заявил: «Сегодня было принято решение о создании на базе Национальной академии сухопутных войск Института морально-психологического обеспечения ВСУ».

Львовский облсовет отреагировала мгновенно, уже 1 июня приняв обращение к Президенту Порошенко, премьеру Гройсману, министру обороны и секретаря СНБО.

«…Мы, депутаты Львовского областного совета, считаем, что во время продолжения украинского-российской войны перевод даже определенной части подготовки офицерского корпуса из г. Львова в другие военные учебные заведения недопустим», – говорится в тексте обращения.

Заместитель министра обороны Украины Иван Руснак во время часа вопросов к правительству в Верховной Раде 9 июня лишь подлил масла в огонь. Мол, коллегия МОУ по вопросам реформирования системы военного образования и подготовки кадров решила «сформировать в Харькове Институт танковых войск, в Каменец-Подольском – факультет для подготовки специалистов инженерного профиля, а во Львове – Институт морально-психологического обеспечения».

Читайте также: Минздрав одобряет использование женского труда на тяжелых и опасных для жизни работах

«Банда продолжает политику маргинализации Львова. В частности, в милитарной сфере. При премьере Януковича пытались разрушить Академию сухопутных войск, переведя ее часть в Одессу (как воюют кадры, подготовленные в городах “розового пояса”, мы видели в Крыму в 2014-м). Но тогда полностью уничтожить львовскую АСВ не удалось.

При президенте Януковиче разрушили Западное оперативное командование со штабом во Львове.

Сейчас замминистра обороны озвучил в ВРУ планы добивания львовской Академии сухопутных войск. Танковый факультет переведут под российскую границу – в Харьков. Остальные “серьезные” факультеты – в Каменец-Подольский.

Во Львове создадут вместо АСВ како-то вуз “морально-психологического” профиля. Что-то вроде “политучилища”, которое действовало на месте АСВ в большевистские времена и готовило аж … военных журналистов. Совковая Москва не доверяла “бандеровской” Галичине и чего-либо серьезного во Львове не размещала. Совок в Малороссии-Кучмистани, как видим, бессмертен”, – не стесняясь в выражениях, прокомментировал у себя на Facebook наш коллега-журналист Андрей Квятковский.

Но соглашаются ли с планами Минобороны сами военные специалисты? Для Z комментирует Леонид Поляков, первый заместитель министра обороны Украины (2005-2008 г.г.), заместитель министра обороны Украины (2014 г.).

Леонид Поляков: «Это инерция мышления и возвращения в СССР»

– Как известно, это уже не первая попытка «распылить» военные вузы. В свое время именно в вашу бытность первым заместителем министра обороны было принято решение, что единственное военно-учебное заведение по подготовке специалистов сухопутных войск будет во Львове … Но вопрос в том, насколько целесообразно сейчас, фактически во время войны на востоке страны, делать такие «резкие движения»?

– Считаю, что с такими решениями спешить не стоит, поскольку мы уже действительно «проходили» эти вопросы.

С другой стороны, это компетенция не только и не столько коллегии Министерства обороны, как Кабинета Министров и Главнокомандующего.

В-третьих, его решение связано не только с тем, что, скажем, традиционно у нас готовили где-то танкистов, а где-то – политруков. Определяющий критерий выбора – где созданы лучшие учебно-материальная база и условия, при которых будущие офицеры не были бы какой-то отдельной субстанцией в себе, а были приближены к войскам.

Важным является и вопрос, сколько будет стоить такое образование. То, что в Харькове размещено производство танков, по моему мнению, не является ни ключевым, ни даже основным аргументом. У нас есть еще танкоремонтные заводы, в том числе и во Львове и Киеве, а для будущих офицеров не имеет особого значения то, где конструируют и производят, а где ремонтируют танки – им достаточно иметь их в своем распоряжении для освоения военной техники. В этом смысле наличие во Львове крупнейшего не только в Украине, но и в Восточной Европе Международного центра миротворчества и безопасности (Яворивский полигон) и бесспорно высокого научного уровня для военного образования – факт, признанный еще в 2005 году, когда во Львове и была сосредоточена подготовка кадров для сухопутных войск.

Читайте также: Экс-командир Беркута разгонял протесты в Москве 12 июня

Насколько я понимаю, выступая в Верховной Раде, заместитель министра обороны Иван Руснак выражал не собственные мнение, а коллективное решение коллегии министерства. Но у меня лично возникают глубокие сомнения в целесообразности – как вы правильно заметили, как в нынешней сложной ситуации, так и в целом – снова возвращаться к вопросу, тщательно изученному и решенному еще 12 лет назад.

– Но здесь, видите ли, есть нюанс: 31 мая, во время рабочей поездки во Львов с посещением МЦМБ, и НАСВ, министр обороны Степан Полторак озвучивал перспективу создания на базе академии Института морально-психологического обеспечения …

– Отмечу еще раз: вопрос такого уровня не решают ни Руснак, ни Полторак, ни даже премьер-министр. Это компетенция Кабинета Министров и Президента как Главнокомандующего.

То, что генерал армии Полторак, уроженец Одесской области и одновременно почетный гражданин Харькова, потому что много лет служил там (в течение двенадцати лет, с марта 2002-го по 28 февраля 2014-го, возглавлял тамошнюю Академию внутренних войск МВД, которая уже 27 мая мая 2014-го, через полтора месяца после назначения С. Полторака 15 апреля командующим Нацгвардии, была реорганизована в Академию национальной гвардии Украины, а еще через неделю (!) получила статус национальной (к слову, как пишет официальный сайт Харьковского горсовета, ранее «благодаря весомому вкладу С . Т. Полторака в достижение коллектива учебного заведения Военный институт внутренних войск в 2006 году был преобразован в Академию внутренних войск МВД Украины, – Ю. Н.), а затем считает, что лучшее место для подготовки офицеров именно там, – это еще не истина в последней инстанции.

– Но это как раз и может быть одним из мотивов такого решения …

– Ну, я же не журналист, чтобы анализировать личные мотивы … Хотя и не исключаю этого. По крайней мере, когда в 2005 году – так же на коллегии МОУ – решали, где именно создавать единую Академию для сухопутных войск, то все отстаивали свое и тянули одеяло на себя – и Одесса, и артиллеристы считали, что лучшая база – в Сумах. И Харьков имел свои аргументы …

В целом, мы не настолько богаты, чтобы идти по пути Советского Союза и вновь создавать целую кучу отдельных вузов. Мы в 2005-м пошли правильным путем – концентрации и объединения, но потом, при Януковиче – сначала в качестве премьера, а затем и как президента, – начали опять рассредотачивать силы и возвращаться к советскому прошлому и советской линии построения армии. А она, по моему убеждению, – бесперспективна: даже если такое решение и пройдет через Кабмин, то все равно со временем придется возвращаться к нынешнему – оптимального, по моему мнению, варианту.

Читайте также: Лікарів пологових будинків підозрюють у вбивстві і торгівлі дітей

Обратите внимание на США, где 80% военных готовят по программе … офицеров запаса! Более чем миллионные сухопутные войска – лишь одна Академия сухопутных войск в Вест-Пойнте. Этого же принципа придерживаются и в подготовке кадров для Военно-морских сил, и ВВС – одна академия на каждый вид войск. Остальных военных готовят в гражданских университетах. Зачем же нам создавать какие-то еще фрагментарные структуры? Мы что, богаче супердержавы, что нам надо обязательно иметь по академии и в Одессе, и в Киеве, и в Харькове? При том, что у нас есть еще и межвидовые: тех самых военных инженеров в Каменце-Подольском и раньше готовили, переводчиков, юристов, финансистов – в Киеве, связистов – в Киеве и Полтаве … Ничего другого в таком подходе, как элементов инерции мышления и рудиментов советского воспитания, я не вижу.

– Скорбный нюанс – в который раз идеи о реформировании структуры военных вузов появляются в момент, когда объявлен набор и начинается вступительная кампания в них, что вызывает понятную растерянность среди молодежи, которая решила посвятить себя военному делу …

– К сожалению, Министерство обороны не впервые склоняется к ошибочным решениям, которых я лично не поддержал. Даже если абстрагироваться от того, что такие пертурбации действительно негативно влияют на набор. Здесь ошибка стратегическая: распыление системы военной подготовки однозначно не пойдет на пользу. Это шаг, как бы это корректно сказать, нецелесообразен, возможно, даже вреден.

ДЛЯ СПРАВКИ

Национальная академия сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного основана в 1899 году как школа кадетов пехоты. Собственно 1 октября 1899-го на территории нынешней академии открыли Императорскую и королевскую школу кадетов во Львове (нем. K. und k. Infanterie Kadettenschule inLemberg). Это заведение было единственным в Галичине и шестнадцатым во всей Австро-Венгрии военным учебным заведением. Среди ее выпускников – полковник Игнат Стефанов и атаман Богуслав Шашкевич, которые сыграли важную роль во время освободительной борьбы 1917-1921 годов.

После распада Австро-Венгрии и до 1921 года комплекс сооружений был заброшенным. С 1921 года здесь располагался Польский кадетский корпус № 1 (польск. Korpus Kadetów Nr.1,  с 1935 года – имени Ю. Пилсудского), перебазированный из Кракова.

После присоединения западноукраинских земель к УССР советская власть расформировала учебное заведение. С конца сентября до 14 ноября 1939 года в помещениях бывшего кадетского корпуса был размещен штаб Украинского фронта.

После его расформирования здесь разместилось Львовское пехотное училище Красной армии, которое, впрочем, уже через год было перемещено в Острог. Затем здесь действовало военно-политическое училище, созданное 18 ноября 1939 в г. Брянске Орловской области. Училище готовило офицеров-политработников. За годы Великой Отечественной войны училище перемещали в российские города Бобров и Халтурин, а затем в Харьков, и оно выпустило за это время около 11 000 офицеров.

В 1947 году училище перемещается во Львов и становится Львовским военно-политическим училищем (некоторое время носило имя Н. А. Щорса). Заведение готовило офицеров для службы в редакциях военных СМИ и культурно-просветительских учреждениях армии и флота.

В 1962 году Львовское военно-политическое училище преобразовали в вуз. 30 апреля 1975-го Указом Президиума Верховного Совета СССР Львовское высшее военно-политическое училище было награждено орденом Красной Звезды.

После получения училищем статуса высшего учебного заведения на специальном факультете с августа 1971 года учились военнослужащие более чем 20 стран с четырех континентов: Восточной Европы, Азии, Африки и Латинской Америки. В частности, действующий президент Монголии Цахиагийн Элбэгдорж, который дважды подряд побеждал в президентских выборах, учился здесь по специальности «военная журналистика».

С обретением Украиной независимости и созданием собственных Вооруженных Сил начинается новая страница в истории Львовского военного института. Согласно постановлению Кабмина Украины № 490 от 19.08.1992 года, 8 октября 1993 года на базе Львовского высшего военного училища и военных кафедр гражданских высших учебных заведений Львова было создано высшее военное учебное заведение нового типа, которое первым в Украине был тесно интегрировано с системой гражданского высшегоо бразования, с Национальным университетом «Львовская политехника». Тем самым была начата реализация основополагающего принципа Концепции военного образования в Украине, закрепленного постановлением Кабмина от 15 декабря 1997 года № 1410 «О создании единой системы военного образования». Где определено, что «военное образование интегрируется в государственную систему образования на основе единой законодательной и нормативно-правовой базы».

Читайте также: Наступ на малий і середній бізнес? У Раді хочуть закрити більшість СТО та майстерень з ремонту техніки

В тесной интеграции с базовым университетом Львовский военный институт начал с 1993 года готовить офицеров по пятнадцати специальностям, в частности таким, как «Боевое применение механизированных подразделений», «Боевое применение аэромобильных (парашютно-десантных) подразделений» (курсанты этих специальностей были переведены в Одесский институт сухопутных войск в 1995 году), а также по специальностям «Финансовое обеспечение и экономика боевой и хозяйственной деятельности войск», «Правоведение» и другие.

18 ноября 2000 года за значительные успехи в подготовке квалифицированных специалистов для украинской армии и по случаю 100-летия подготовки офицерских кадров в Галичине указом Президента Украины Институту было присвоено имя гетмана Петра Сагайдачного.

Постановлением Кабмина от 26 мая 2005 года № 381 учебное заведение реорганизовано во Львовский институт сухопутных войск, и с 1 сентября 2006 года он осуществляет подготовку военных специалистов по всем специальностям Сухопутных войск ВСУ.

Об этом решении нынешний глава ЛОР Александр Ганущин рассказывает: “Еще в 2005 году было решено, что единное военно-учебное заведение по подготовке специалистов сухопутных войск будет во Львове. Тогда «соревнование» было выиграно у Одесского института сухопутных войск. Комиссия, которую возглавлял заместитель министра обороны, посетила все военно-учебные заведения страны, взвесила все преимущества и недостатки и предложила решение. Тогда анализировали все: и экономическую составляющую (от коммунальных услуг до состояния зданий), и полевую и полигонные базы, и радиус до постоянной дислокации воинских частей. Исследовали также учебную специализацию, уровень преподавания и международные образовательно-военные связи. В итоге без всяких сомнений предпочтение было отдано Львову. Тем временем в Харькове образуют факультет военной подготовки при Политехническом институте.

Но уже 5 сентябре 2007-го премьер Янукович по результатам «общественного обсуждения по сохранению в южном регионе Украины военного учебного заведения Одесского ордена Ленина института сухопутных войск и предложений Одесской областной государственной администрации, Одесского областного и городского советов, народных депутатов Украины, общественных организаций» уже после начала учебного процесса в вузах внес изменения в постановление № 381 о восстановлении этого вуза – постановлением Кабмина № 1104.

Основные аргументы того времени были такими: над Одессой чинят «политические расправы», в которых институт стал «разменной картой»; патриотов Украины можно воспитать в Одессе, как и во Львове, хотя первые и говорят по-русски (в институте воспитаны более 100 героев СССР, много генералов) и т. д.; институт очень старый, с традициями еще царской и советской империй, ему то ли 100, то ли 140 лет (нет единого подхода), одесское студенчество не обойдется без образовательных услуг ОИСВ; местные ветераны «не переживут трагедии» его реформирования.

Еще до публикации постановления, 31 августа, поступило указание «уже и сразу» передислоцировать на обучение в Одессу часть курсантского состава, поэтому начался «палаточный этап учений украинских офицеров», потому что материальная база Одесского института не позволяла обеспечить лучшего.

Как напоминает Александр Ганущин, тогдашний председатель Львовской ОГА Петр Олийнык сумел убедить Президента Украины, и уже 29 сентября 2007-го появляется конституционное представление на приостановление действия постановления под № 1104, а своим указом № 899Виктор Ющенко останавливает дальнейшее восстановление военного института вОдессе.

Читайте также: Пропаганда “ДНР” поширює чутки про те, що найближчим часом ЗСУ нібито здійснять хіматаку на Донецьк, – Тимчук

Аргументация: «В отличие от Львовского института, который осуществляет подготовку военных специалистов для сухопутных войск по всем специальностям, имеет для этого современную учебно-лабораторную и полевую базы, что позволяет проводить учебные стрельбы штатным выстрелом из всех образцов артиллерийского и танкового вооружения, приобретать опыт в совместных действиях во время проведения международных учений …, восстановленный постановлением (1104-2007-п) Кабмина Одесский институт сухопутных войск, штат и учебно-материальная база которого значительно сокращена (в том числе избыточное вооружение, военная техника и подразделения обеспечения), не может обеспечивать подготовки военных специалистов соответствующего уровня. Поэтому восстановление Одесского института, имеющаяся учебно-материальная база которого не позволяет обеспечить подготовку военных специалистов для выполнения современных задач Вооруженных Сил Украины, создает угрозу национальной безопасности Украины».

В результате курсантов вернули во Львов, а изменения в постановление «одесского образца» отменили. Тем временем в Харькове тихонько “животеет” военный факультет при «Политехе».

С 1 сентября 2009 года (согласно постановлению Кабмина от 13 мая 2009 года № 467) Львовский институт сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного выведен из состава Национального университета «Львовская политехника» и преобразован в Академию сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного с образованием в ее составе военного колледжа сержантского состава.

Однако в 2013 году, уже при Януковиче-президенте, одесситы все же «отрезали» свое и вернули к себе на обучение десантников, разведчиков и еще и ракетно-артиллерийское вооружение в придачу. Делалось это с тайными приказами и прямыми указаниями тогдашнего секретаря СНБО А. Клюева. Между тем тогдашние министры Саламатин и Лебедев, по словам Ганущина, «спали и мечтали», как бы вообще ликвидировать Национальную академию сухопутных войск во Львове и постепенно вернуть все назад в Одессу, а танкистов – в Харьков …

21 сентября 2015 года, в соответствии с Указом Президента Украины № 551/2015, Академии сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного предоставлен статус национальной.

ОТ АВТОРА

Нелишне напомнить, в том числе и коллегии Минобороны, что, согласно Плану мероприятий по выполнению Программы деятельности КМУ и Стратегии устойчивого развития «Украина-2020», в 2015 году была разработана новая оборонная политика. Среди прочего, она содержит как постепенный переход к стандартам НАТО (STANAG) так и обеспечение функциональной оптимизации (сокращения дублирующих и лишних структур), так и реформирование и оптимизация системы военного образования с учетом лучших практик стран-членов НАТО, в том числе реформирования системы образования, предоставляемого на кафедрах военной подготовки гражданских высших учебных заведений. Каким образом нынешняя инициатива коллегии Минобороны вписывается в эти стратегические направления, понять трудно …

Юрій Никорак, опубликовано в издании «Збруч»

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Иногда бывают ситуации, когда не знаешь, с чем имеешь дело – с безнадежным идиотизмом, или с агентурной спецоперацией. Кому и зачем это нужно?.. Можно, конечно, зубоскалить с этого нонсенса, но на самом деле это трагедия: сейчас делается попытка подорвать основы новой украинской армии.

Иногда бывают ситуации, когда не знаешь, с чем имеешь дело – с безнадежным идиотизмом, или с агентурной спецоперацией.

Последний повод задуматься над этой проблемой у меня появился, когда пришла «благая весть», что Министерство обороны Украины решило перенести «серьезные» военные факультеты Академии сухопутных сил, расположенной во Львове, в Харьков, Сумы и т. д. Так, танковый факультет должен быть перенесен в Харьков. Артиллерийский – в Сумы и т. д.

Просто гениально! И не потому, что во время войны затевается переезд – то есть паралич работы факультета на неопределенное время, не только потому, что базой танковой академии должна стать военная кафедра Харьковского политехнического, не только потому, что там просто нашивают на гражданские пиджачки лейтенантские погоны, не только потому, что это еще одна бухгалтерия, еще один генерал, еще один завхоз и т. д., то есть возможности для дерибана размазываются до бесконечности, а потому, что наконец появляется шанс еще раз блестяще «сдать все» – историю с молниеносной сдачей украинского флота в Крыму помните?

Что это – обычный идиотизм геостратегов из генштаба? Или все же нет? Уже стыдно еще раз взывать об измене – но и молчать уже нет сил. Страну, армию сдают – и еще и заставляют корректно молчать – ведь видишь, говорить о повальной “зраде” – это как-то не того …

Более расширенный и взвешеннный материал об этой затее Министерства обороны можно почитать в статье Виктора Никорака «Война в кабинетах» (читайте на главной странице Аргумента – А) на ресурсе «Збруч».

Но когда в условиях реальной войны с Россией стратегическое военное учебное заведение переносится в Харьков, в зону досягаемости российской артиллерии, в зону, которая может быть оккупирована в течение нескольких часов, то простым идиотизмом и даже военным идиотизмом это я объяснить не могу. Прошу не обижаться военных – в свое время и я походил с офицерскими погонами, поэтому знаю, о чем говорю.

Читайте также: «Укрпочта» пыталась купить программное обеспечение по завышенной вчетверо цене

Когда началась российская агрессия, я ожидал полной мобилизации как власти, так и общества. Зато увидел убаюкивания: «войны нет, есть АТО» (это мотто всей перепуганной украинской власти), «все нормально», «главное не выстрелить первыми» (это ария Юлии Тимошенко на заседании СНБО, когда в реале наблюдали за сдачей Крыма – не забыли ?).

Я думал, что с началом войны, с избранием нового президента в центр страны – в ту же Винницу – или на запад страны пойдут эшелоны с заводами, с военными заводами. Помните, как эвакуировали Харьковский танковый завод на Урал во время Второй мировой … Зато Завод имени Малышева и дальше там и ожидает судьбы Луганского патронного завода – то есть вывоза в Россию в случае чего? А к нему мы еще в качестве бонуса добавят Институт танковых войск! Чтобы был комплектик, так сказать. И тогда “переливаемся” в российские контр-адмиралы, как предатель Денис Березовский? Готовим аэродром, так сказать …

Ну а во Львове – то есть в тех обрезках, которые планируется оставить во Львове – мы будем изучать воспитательную работу, культурологию, военных дирижеров и готовить офицеров механизированных подразделений и артразведки. Ну и факультет боевого гопака (Рада узаконила боевой гопак – А) или гуцульской вышиванки гладью – это я так, для прикола … так во Львове останется культпросветучилище с военным макияжем. Что это?!

Не верим проклятым западенцам?

Есть еще один вопрос – если это делается и подается Президенту в контексте недоверия к львовянам – ведь избрали же на городского голову Андрея Садового, супостаты – и уничтожение Академии сухопутных войск идет в русле «мусорной войны» и войны с «Самопомощью», то это вообще выходит за всякие рамки. Если это форма войны украинских политических кланов в условиях жесткой военной агрессии, то мы должны избавиться от них всех. Ведь «опускается» в этой «мусорной войне” не Садовый, а Львов. А во всей этой афере с развалом Академии сухопутных войск уничтожается сама украинская государственность! Кажется, что мальчики в погонах заигрались … Или их кукловоды …

Кому и зачем это нужно? Можно, конечно, зубоскалить с этого нонсенса, но на самом деле это трагедия. В свое время Михаил Грушевский «в доброте душевной» распустил трёхсоттысячное украинизированное войско. Ведь должен был наступить мир любви и миролюбия … Результат не заставил себя долго ждать. В лице живодера Муравьева … Теперь мы ставим памятники Михаилу Сергеевичу как первому президенту … Или как историку … Ну и рыдаем по утраченному тогда шансу. Сейчас делается попытка подорвать основы новой украинской армии. Выводов из той трагедии никаких.

Последняя подобная попытка развалить основы украинской армии делалась господином Януковичем. Януковичем и той российской агентурой в украинских погонах, которыми он обставил все должности в Генштабе и всех силовых структурах. Еще вопрос – не там ли она и сегодня … Тогда со скандалом переносили Академию сухопутных войск в Одессу. В тот раз удалось отбиться. Хотя кусок оторвали. При президенте Януковиче разрушили Западное оперативное командование со штабом во Львове (напомним: Запад Украины фактически разоружили и «обезглавили»).

Вместе с тем можно заподозрить, что генштаб так и не определился, кто является нашим стратегическим союзником – НАТО или Россия. Забирая Академию сухопутных войск из Львова, украинская власть демонстрирует и определенное недоверие к нашим западным партнерам. Возможно, боятся удара в спину? А это уже не вопрос дерибана деньжищ, а геополитики – то есть это вопрос к Главнокомандующему и Президенту.

Читайте также: “Я – супермен!”: Міський голова Миколаєва розповів, як саме тікав від поліції (відео)

Поэтому смотрим, что будет сейчас. И от того, что произойдет, можно будет четко увидеть – кто есть кто. Следите за ручками, так сказать.

И еще – только такое богатейшее государство, как Украина, может позволить себе иметь с десяток военных академий и институтов. Беднейшие США имеют лишь одну военную академию в Вест-Пойнте … Им-то хватает … Итак, плодим опереточные заведения и опереточных генералов и дальше. На все деньги … В конце концов, они не наши. А те же американские и европейские, поэтому не жаль.

Убежден, что последнее слово должно быть за Главнокомандующим. А им у нас является Президент Украины Петр Порошенко.

Тарас Возняк, опубликовано в издании ZAXID.NET


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Бій … за Академію Сухопутних військ. Йдеться про навчальний заклад, який знаходиться у Львові. Без перебільшень Академія нині має унікальні особливості – саме тут найкраща матеріально-навчальна база в Україні серед усіх військових вишів. Ба більше. Неабияк розвинута інфраструктура. Поблизу знаходиться найбільший полігон (Яворівський полігон) у Східній Європі. І всупереч цьому всьому зараз частину закладу прагнуть «забрати» чи то пак перекроїти… словом, децентралізувати військову освіту. Та про все по-порядку.

Олександр Ганущин Олександр Ганущин , Голова Львівської обласної ради

Як все починалося

2005 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 381 передбачено, що Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка” у 2006 році буде реформовано у Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка”. Таким чином, саме у 2005 році було вирішено, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців Сухопутних військ буде у Львові.

«Змаг» було виграно в Одеського інституту сухопутних військ. Комісія, яку очолював заступник міністра оборони, відвідала усі військово-навчальні заклади країни, зважила усі переваги і недоліки та запропоновувала рішення. Тоді аналізували усе: й економічну складову (від комунпослуг до стану будівель), польову і полігонну бази, радіус до постійної дислокації військових частин. Досліджували також навчальну спеціалізацію, рівень викладання і міжнародні освітньо- військові зв’язки. Як результат без жодних сумнівів перевагу надали Львову Тим часом у Харкові утворюють факультет військової підготовки при Політехнічному інститутові.

2007 рік

При владі прем’єр Янукович. Який «почув кожного» і 5 вересня 2007 року за результатами «громадського обговорення щодо збереження у південному регіоні України військового навчального закладу Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ та пропозицій Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної і міської рад, народних депутатів України, громадських організацій» опісля початку навчального процесу у вишах вносить зміни до постанови № 381 у вигляді відновлення Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ. Все це легалізує постанова № 1104 від 5 вересня 2007 року.

Вашій увазі основні аргументи на зрізі медіа тих часів:

• над Одесою чиняться „політичні розправи”, в яких інститут став „розмінною картою”;

• патріотів України так само можна виховати в Одесі як і у Львові, хоча, перші й розмовляють російською мовою (в інституті виховано: більше 100 героїв СРСР, багато генералів) тощо;

• інститут дуже старий, з традиціями ще царської та радянської імперій, йому не то 100, не то 140 років (немає єдиного підходу);

• одеське студентство не обійдеться без освітніх послуг ОІСВ;

• місцеві ветерани не „переживуть трагедії” його реформування.

Незважаючи на дату 5 вересня 2007 року, кількома днями раніше (31 серпня), дається вказівка «вже й одразу» передислокувати на навчання до Одеси певну частину курсантського складу. Починається цікавий «наметовий етап навчань українських офіцерів», оскільки матеріальна база Одеського інституту сухопутних військ не дозволяла забезпечити кращого.

Втім до цього «бою» ми були готові Вартує віддати належне тодішньому голові Львівської ОДА Петру Олійнику, який зумів переконати Президента України, і 29 вересня 2007 року з’являється Конституційне подання на зупинення дії постанови за № 1104 і своїм указом № 899 Віктор Ющенко зупиняє подальше відновлення військового інституту в Одесі.

Ось частина аргументів:

«На відміну від Львівського інституту, який здійснює підготовку військових фахівців для Сухопутних військ за всіма спеціальностями, має для цього сучасну навчально-лабораторну та польову бази, що дає змогу проводити навчальні стрільби штатним пострілом з усіх зразків артилерійського та танкового озброєння, набувати досвід у спільних діях під час проведення міжнародних навчань за участю військовослужбовців з інших держав, відновлений постановою (1104-2007-п) Кабінету Міністрів України Одеський інститут Сухопутних військ, штат та навчально-матеріальну базу якого значно скорочено (в тому числі надлишкове озброєння, військову техніку та підрозділи забезпечення), не може забезпечувати підготовку військових фахівців відповідного рівня. Відтаквідновлення Одеського інституту, наявна навчально-матеріальна база якого не дозволяє забезпечити підготовку військових фахівців для виконання сучасних завдань Збройних Сил України, створює загрозу національній безпеці України».

Як результат: курсантів повертають додому до Львова. Зміни до постанови «одеського зразку» касують. Настає відносний спокій. У цей час у Харкові тихенько животіє військовий факультет при «Політесі».

2013 рік

Тут то ситуацію втримати як у 2007 вже не вдалося… Одесити таки «відрізали» своє і повернули до себе на навчання десантників, розвідників ще й ракетно-артилерійське озброєння на додачу. Все це за таємними наказами за прямими вказівками тодішнього Секретара РНБО А.Клюєва. А взагалі тодішні міністри Саламатін та Лєбедєв «спали і мріяли», як би взагалі ліквідувати Національну Академію Сухопутних військ у Львові, тобто поступово повернути все назад до Одеси, а танкістів … до Харкова.

2017 рік

Війна за Українську незалежність триває вже 4 рік. Національна Академія Сухопутних військ у Львові. З 2014 року щороку Академія приймає на навчання більше 800 курсантів за такими ключовими спеціальностями як: механізовані та танкові війська, ракетні війська та артилерія, підрозділи інженерного забезпечення тощо. На сьогодні – це чотири повноцінні факультети. 20 докторів і більше 160 кандидатів наук. Найголовніше. Вже у 2018 року буде перший бойовий випуск офіцерів. Тобто лави офіцерського корпусу поповнять лейтенанти, які у 2014 році були рядовими в зоні АТО.

На сьогодні за героїзм і мужність, виявлені під час російсько-української війни, 283 випускники цього навчального закладу нагороджені різними державними відзнаками, у тому числі 8 випускників удостоєні найвищого державного звання – Герой України, з них три – посмертно. 52 випускники Національної академії віддали своє життя за Незалежність України. З поваги до інших військових вишів не наводитиму їх статистику.

Варто наголосити, саме випускники Національної Академії Сухопутних військ є однією з ключових ланок тактичного рівня у професійному та ідейному сенсі у протистоянні з противником. Щодня на Яворівському полігоні проходять відповідні навчання. Вся натівська лінійка бригадної ствольної артилерії, навчання з застосуванням – БМ 21, найкращі директриси вогню, комплекси для відпрацювання формування водних перешкод і роботи водолазів… Список можна продовжити у дискусії з фахівцями цієї справи, якщо така з’явиться опісля прочитання абзаців, котрі нижче.

То з ким доведеться воювати ?

Та попри це на рівні Міністерства оборони України народжується нібито дуже правильна ідея – відновити повноцінний військовий інститут …. Танкових військ. І ось у травні 2017 року колегія Міністерства оборони України підтримує створення такого інституту, в тому числі… за рахунок переведення до м. Харкова на навчання офіцерів-танкістів (командирів танкових підрозділів ). Типовий такий собі «одеський» сценарій зразка 2007 року, доповнює також бажання перевести назад до Кам’янець-Подільського на навчання офіцерів з інженерного забезпечення військ (офіцерів-саперів). А поза офіційним рішенням колегії залишилася також інформація, яка циркулює серед львівських військових, мовляв, про перевід назад на навчання до Сум усіх спеціальностей з наземної артилерії.

Що ж залишиться у Львові? Невеликий набір на артрозвідку, виховну роботу, культурологію, військових диригентів і навчання на офіцерів механізованих підрозділів. Тим часом у Харкові планують навчати щорічно 50 офіцерів-танкістів. І ви лише вдумайтесь: на базі, яка до цього не готова і у зовсім іншому середовищі.

Харків. Факультет військової підготовки при Політехнічному інституті

Фото: Надано Олександром Ганущиним

Харків. Факультет військової підготовки при Політехнічному інституті

Нехай мені пробачать харків’яни, проте і навчити, і виховати офіцера сьогодні у Львові зможуть куди краще. Власне весь цей блог спочатку планував написати на аргументі, чому тут краще виховати майбутнього офіцера, проте утримався…

Отже є наміри Міністерства оборони України, на черзі постанова Кабінету Міністрів України. Ми, львів’яни, точно не стоятимемо осторонь таких «змін». Вже на крайній сесії ухвалили відповідне звернення до Президента України,Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

На відповідь поки чекаємо… Покладаємося на львів’ян в Уряді, корпус народних депутатів України, на Верховного Головнокомандувача, і врешті здоровий глузд. Переконаний, що перемога у бою за Академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного і цього разу буде за нами!


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO