В Украину из США возвращается картина Михаила Панина “Тайный выезд Ивана Грозного перед опричниной”, которая была похищена нацистами во время Второй мировой войны.
Об этом проинформировали в пресс-службе посольства Украины в США.
“Посольство Украины в США вместе со Службой внешней разведки Украины в сотрудничестве с ФБР, Государственным департаментом США и прокуратурой Округа Колумбия завершили многолетние мероприятия и процедуры, благодаря которым стало реальным возвращение в Украину картины художника Михаила Панина “Тайный выезд Ивана Грозного перед опричниной”, которая во времена Второй мировой войны была утеряна из Днепропетровского художественного музея и впоследствии оказалась в США”, – говорится в сообщении.
Это первый результативный случай сотрудничества Украины и США на официальном уровне по вопросу возвращения памятников культурного наследия, незаконно вывезенных за границу.
Картина в течение последних 30 лет находилась в доме семьи американцев Дэвида и Габриэлы Трейси.
В Вашингтоне состоялась церемония официальной передачи картины, в которой принимали участие посол Украины в США Валерий Чалый, руководитель офиса ФБР в Вашингтоне Тим Данхэм, прокурор США по Округу Колумбия Джесси Лью, заместитель помощника государственного секретаря США Джордж Кент, а также дочь бывших владельцев картины Дженни Тингл.
Во время церемонии Валерий Чалый отметил, что “возвращение картины в Украину – это результат многолетней совместной работы и красноречивый жест не только стратегического партнерства между Украиной и США, но и дружбы между нашими народами”.
В состоявшемся 7 сентября масштабном обмене пленными между Россией и Украиной западные СМИ увидели первый шаг к миру и надежду на потепление, хотя противоречия еще остаются.
“Долгий путь”
Западные лидеры приветствовали это мегасобытие. Ангела Меркель назвала обмен пленными “благоприятным признаком”, а президент Трамп написал в твиттере, что обмен пленными стал “очень хорошей новостью, возможно, первым гигантским шагом к миру”.
Переговоры о мире между Москвой и Киевом могут стать следующим этапом и возродить “нормандский формат”, пишет Financial Times.
Wall Street Journal также называет договоренность об обмене редким примером соглашения между двумя соседями после пяти лет конфронтации и основой для будущих переговоров, однако путь к полному сближению, предрекает издание, будет долгим и сложным.
“Обмен произошел на фоне пробуждающейся надежды на то, что может быть найдено решение конфликта на востоке Украины, который привел к смерти 13 000 человек с 2014 года. Вместе с тем, достижение мирного соглашения встречает множество препятствий, в том числе определение территориального статуса подконтрольных повстанцам территорий. Но перспектива прогресса появилась”, – пишет Washington Post.
При этом запад напрягает один момент – решение Зеленского выдать бывшего командира повстанцев Владимира Цемаха, свидетеля по делу о крушении MH17 на востоке Украины в 2014 году, там считают противоречивым.
“Это вызвало обеспокоенность западных стран”, – пишет Financial Times. Причина – теперь Цемах вряд ли станет говорить, кто именно сбил пассажирский самолет и по чьему приказу, сетует New York Times.
Обмен называют большой дипломатической победой Зеленского и демонстрацией того, что он выполняет предвыборные обещания, пишут Guardian и Wall Street Journal.
“Отменить санкции и удержать Украину”
Также Зеленский хочет наладить отношения с Россией, добавляет New York Times.
“Для Путина же, который столкнулся с замедляющейся экономикой, обмен позволит продемонстрировать стремление к завершению войны между украинскими силами и поддерживаемыми Кремлем бойцами”, пишет Bloomberg.
Еще один мотив Путина, по мнению New York Times, желание показать готовность пойти на некоторые уступки, чтобы поколебать решимость Запада.
“Кремлю крайне важно каким-то образом убедить Запад отменить антироссийские санкции и при этом удержать Украину внутри сферы влияния России. Рейтинг Путина снизился из-за вялого экономического роста, одной из причин которого стали западные санкции, а также из-за протестов против нечестных выборов, которые проходили несколько выходных подряд в Москве, Санкт-Петербурге и других городах”, – такой считает логику Путина издание.
Однако на Западе сомневаются, что Путин прекратит поддерживать пророссийских сепаратистов и вернет Крым. Это мнение озвучила New York Times.
“Игра против опытного Путина”
Зеленского призывают быть настороже.
“Для молодого украинского президента этот обмен является испытанием. И каким бы ни был результат, он определит ход игры, которую ему придется вести на протяжении следующих четырех лет против гораздо более опытного Путина”, – говорит в своей колонке Bloomberg.
По мнению издания, следующим шагом после обмена станет полная амнистия для сепаратистов, как только “народные республики” вернутся в состав Украины, как того требует Москва.
Bloomberg также называет обмен сигналом о том, что желание Зеленского закончить войну “превосходит все другие соображения”.
В отличие от Порошенко Зеленский, по мнению издания, готов выдвинуть на передний план не привлечение России к ответственности, а гуманитарные вопросы.
Бывший украинский политзаключенный Николай Карпюк рассказал о пытках в российской тюрьме. Подробности он раскрыл в интервью BBC Украина.
По его словам, бытовые условия в СИЗО были неплохими, однако российские правоохранители во время допросов применяли всевозможные пытки: от ударов электрическим током до “ужасающих” комнат.
“С 21 по 25 марта меня каждый вечер вывозили на допросы с электрическим током (я тогда находился в изоляторе временного содержания № 1 Владикавказа), и при этом сутками не давали спать. Держали в комнате для допросов метр на метр, сваренной из металлических решеток. Сидеть или стоять можно было, но закрыть глаза не давали”, – вспоминает он.
Когда стало ясно, что пытками украинца не запугают, правоохранители стали угрожать, что похитят его жену и сына.
Карпюк подчеркнул, что до самого конца не верил в то, что обмен действительно произошел.
“Но то, что это действительно освобождение, почувствовал лишь тогда, когда сел на борт нашего АН-148, потому что это уже была территория Украины. Самого механизма обмена я не знаю. Еще не общался с теми, кто мог бы рассказать, как это было”, – подытожил экс-политзаключенный.
Освобождены политзаключенные Олег Сенцов и Александр Кольченко дадут первую после освобождения пресс-конференцию. Об этом говорится в сообщении на странице Олега Сенцова в Facebook.
Мероприятие состоится во вторник, 10 сентября, в 12:00. О месте проведения конференции журналистам сообщат дополнительно после аккредитации.
Фото: facebook.com/oleg.sentsov
7 сентября Украина и Россия обменялись пленными в формате 35 на 35. Также освобожденные политзаключенные рассказали, чем планируют заняться.
Так, Александр Кольченко заявил, что не подписывал прошение о помиловании, которое ему предложили написать в СИЗО Москвы. А Олег Сенцов заявил, что до победы еще очень далеко, но она обязательно будет на стороне Украины.
Друзі. Подивіться це відео. Прошу – не цурайтесь. Всі, хто небайдужий, віддайте шану Герою. Подаріть йому 17 хвилин свого життя. Уважно прослухайте та обміркуйте слова священика.
Ховали Героя в нашому селі – с. Сорокодуби. Красилівського району Хмельницької обл.
Сьогодні 03.09) ми отримали підтвердження цього. 373 голоси за те, що вважалося неможливим понад 20 років – скасування депутатської недоторканності. Дякую фракції партії «Слуга Народу». Дякую також іншим фракціям, які виконали обіцяне своїм виборцям. Дякую депутатам від імені українського народу. Дякую всім українцям, які повірили нашій команді, – ми сьогодні довели, що вас не підведемо. Ми отримали парламент, у якому депутати не ховатимуться від закону, і суспільство, в якому відтепер не буде «касти недоторканних». Але це лише початок. Ми будуємо нову Україну, не перемикайтеся!
Чому 12 вересня бійці, домівки яких залишилися у непідконтрольних Україні містах, пікетуватимуть Міністерство соціальної політики?
У квітні минулого року Кабінетом Міністрів України було ухвалено постанову №280, що регулює питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (АТОВПО). Однак, попри законодавче врегулювання питання, надії отримати власне помешкання від держави у цих людей вже практично не залишилося. Троє таких бійців розповіли свої історії Цензор.НЕТ.
“ТІ, ХТО ДРУЖИВ З ГОЛОВОЮ, ПОЇХАЛИ ГЕТЬ”
Василь просить не згадувати у тексті його прізвище і не показувати обличчя. Адже як його батьки, так і батьки його дружини зараз залишаються на окупованій території, незважаючи на свої проукраїнські погляди. Забрати їх до себе він не має змоги, адже разом із дружиною та двома дітьми живе у маленькій орендованій квартирі та ледь зводить кінці з кінцями.
До 2014 року він служив у міліції. “…А потім почалася війна, – згадує. – Коли вже захопили МВС у Луганську, всі правоохоронці перейшли під керівництво окупантів. Ті з нас, хто дружив з головою, ті, хто залишався вірним присязі, тоді поїхали геть. Але насправді так тоді вчинили одиниці. А інші вже потім почали виїжджати, за місяць-два…”
Родину Василь вивіз у Київ. Допомогли у цьому, каже, хлопці з “Автомайдану”. “Тоді у мене були дружина і донька. Тепер є і син, який народився вже у столиці, – усміхається чоловік. – Я привіз рідних у Київ, де вони оселилися у санаторії, а сам вже наступного дня поїхав з міста. Вирушив у Дніпро, тому що там формувався підрозділ “Луганськ-1”.
“Луганськ-1” – це була рота, сформована на базі батальйону “Дніпро-1″. Коли наша рота поїхала на фронт, вона стала підпорядковуватися Луганській області, і вже там з неї зробили батальйон особливого призначення. Це був добробат. Перша наша рота – це були хлопці, які з Майдану на фронт приїхали. Друга рота – з Західної України пацани. А всі решта – місцеві, здебільшого з Луганська та області”, – продовжує Василь. Згадуючи свій бойовий шлях, перелічує чи не всі важливі точки на мапі Луганської області. Продовжує він службу і сьогодні – але вже у батальйоні “Миротворець”.
“Минулого року, коли вийшла 280 постанова КМУ, згідно з якою переселенці, які захищали Україну, мають бути забезпечені житлом, я прийшов до Дарницької районної адміністрації, щоб стати на облік. Але у райадміністрації про постанову ще навіть не чули. “Що ви мені розповідаєте? Як переселенець ви не маєте права ставати на квартирний облік”, – відповіла мені там дівчина. Я попросив її відкрити офіційний сайт Кабміну та подивитися. Вона відкрила, побачила, що постанова така дійсно існує, вже місяць як підписана – і пішла радитися із кимось. Не було її хвилин 20. Потім вона повернулася, сказала мені “добре” і дала перелік документів, які я мав надати. Виходить, що на Дарниці я документи приніс першим. А рішення виплатити мені гроші на придбання житла у Києві, тобто вже рішення комісії про виплату субвенції, було винесене 7 червня 2018 року, – каже боєць. – Відтоді минуло вже понад рік і, чесно кажучи, я гадки не маю, що буде далі. Все заглухло. Ніхто нічого не знає: “Чекайте, чекайте, чекайте…”
Зараз родина Василя вже не живе у санаторії – залишатися там із новонародженим сином було неможливо. Доводиться орендувати квартиру.
“Зазвичай я два місяці проводжу у зоні ООС, і два – вдома. Дружина нещодавно попросила, щоб я взяв відпустку. Я взяв – і вона одразу побігла влаштовуватися на тимчасову роботу, щоб у нас зайва копійчина була. Адже і за оренду треба платити, і дітей у нас двоє…” – розповідає Василь.
“Перший час, скажу чесно, я сподівався на краще. У 2014 році сподівався. У 2015 також. Я вірив, що ми повернемося додому, що все буде нормально, – додає. – У 2016 я вже мав у цьому сумніви. А тепер – вже не сподіваюсь ні на що. Звичайно, це лише моя думка, але державі… Державі такі люди, як ми, не потрібні. Ми потрібні були лише у 2014-2015, щоб зупинити це все. Як м’ясо”.
“ЦЕ МОЖЕ ТЯГНУТИСЯ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ, АЛЕ Я ВСЕ ОДНО ОТРИМАЮ ТУ СУМУ, ЯКУ ВЖЕ ВИПИСАЛИ, ЯК БИ НЕ ЗМІНИЛИСЯ ЦІНИ НА ЖИТЛО”
Боєць із позивним Мансур з Донецька. Я одразу уточнюю, чи виїхали звідти його рідні – і він каже, що ні. “Батьки не хочуть бути для мене тягарем”, – зітхає зовсім молодий хлопець, який пішов на фронт ще у 2014. Тоді він воював у лавах батальйону “Січ”, який згодом став ротою у складі полку “Київ”.
“Коли ми захищали Піски, я чергував на добре знайомій мені вулиці. Інколи стояв там і думав: може, кинути автомат і піти вже додому, у Донецьк? – сміється. – Бо так це все задовбало…”
Мансур у підвалі будинку в Пісках на початку 2015 року
Як внутрішньо переміщена особа Мансур став на облік у Борисполі. Комісія, яка мала визначити чи має він право отримати кошти на житло, була восени 2018 року. “Сума, яку держава виділяє на придбання житла, залежить від того, скільки людей живе у місті. У Борисполі на квартиру мені виділили майже 700 тис. грн. За такі гроші однокімнатну тут купити вже неможливо, тому що ціни невпинно ростуть. А сума, яку вирішено було виділити, не змінюється”, – розповідає хлопець.
Коли саме видадуть кошти – залежить тепер лише від Міністерства фінансів. “У бюджеті, кажуть, грошей немає, чекайте. Скільки чекати – не каже ніхто. Це може тягнутися десятиліттями. Але я все одно отримаю саме ту саму суму, яку вже виписали – як би не змінилися ціни на житло на той момент”, – ще раз підкреслює Мансур.
Як і Василь, він досі служить. У його підрозділі, розповідає, є і інші хлопці з Донбасу та Криму. Одному з них вже навіть пощастило купити квартиру у Дніпрі. “Тільки-но вийшла постанова, і тільки-но виділили гроші – він встиг. Але він – єдиний такий з моїх знайомих”, – каже боєць.
Для того, щоб мати надію отримати гроші на придбання житла у тому чи іншому місті, треба зареєструватися саме у цьому населеному пункті та вичекати рік від моменту реєстрації. Але з цим у переселенців-захисників також можуть виникати проблеми. “Є у мене знайомі поліцейські з окупованих територій. Вони і у Дебальцевому свого часу реєструвалися, коли працювали там, і в інших містах Донбасу… Який там рік на одному місці! Зараз вони зареєструвалися у Авдіївці, і вже знають про цю постанову. Але ніхто не доводить до особового складу, до переселенців, які служать, що взагалі є така постанова, – обурюється донеччанин. – Ніхто не пояснює, що потрібно робити. Таке враження, що це не важливо для хлопців, що вони на свої 12 тисяч на місяць і так зможуть купити собі квартири…”
“ВСІ ЛЮДИ, ЯКІ НОСЯТЬ ФОРМУ, І ЯКІ НЕ ЗРАДИЛИ ДЕРЖАВУ”
“Львів’янин після служби повертається у Львів. Киянин повертається у Київ. Але куди їхати цим хлопцям? Куди їхати учасникам АТО-ООС з окупованих територій, хлопцям з Луганської області, Донецької області, з Криму, які пішли захищати Україну? У нас на сьогоднішній день є тисячі людей з окупованих та анексованих територій, які служили або продовжують служити, воювали або продовжують воювати. Скільки їх? Конкретну цифру ніхто не озвучує. Але з трудом нам вдалося пробити через Кабінет Міністрів, що вже у черзі за 280 постановою на сьогоднішній день стоїть 1736 осіб. А загалом по Україні за 280 постановою вже зареєстровано 3500 осіб. Це і ЗСУ, і МВС, і СБУ, і прикордонники… Всі люди, які носять форму, і які не зрадили державу, у 2014 році вийшли з тих територій, взяли до рук зброю та пішли захищати Україну”, – розповідає Микола Греков, доброволець батальйону “Айдар”, нині вже офіцер запасу ЗСУ. Греков, який фактично є мером окупованого міста Олександрівська, зараз очолює громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованих територій.
Микола Греков
Про себе він розповідає неохоче. “Я зараз орендую квартиру у Києві зі своєю родиною – добре, що маю таку можливість. Моя дружина працює і мені допомагають друзі. Але деякі хлопці просто бомжують… – каже. –Чимало випадків самогубств серед наших”. Бійці з окупованих територій, переконаний він, часто накладають на себе руки саме через побутові проблеми.
12 вересня АТОВПО пікетуватимуть Міністерство соціальної політики під час засідання робочої групи
За кожним номером у кількатисячній черзі за постановою, зауважує Греков, – звичайно ж, людська доля. “От, наприклад, Петро з міста Ровеньки, що на Луганщині. У 2014 він одним з перших приєднався до батальйону “Айдар” і досі продовжує службу у батальйоні. Орендує дружині з двома дітьми квартиру у Києві. Петро зараз перебуває на передовій. І не може звільнитися та повернутися додому після всіх цих років на війні, тому що потрібно безперебійно платити за оренду житла. І таких випадків дуже багато… – розповідає Греков. – Або айдарівець Слава Сєрпокрилов. Його мама, дружина та трирічна дитина були у полоні! Їх катували. Зараз Слава виїхав, живе у Києві, орендує квартиру. І ніхто йому не допомагає… Навіть реабілітацією для тих, хто пройшов полон, держава не займається”.
Останні два роки на житло для бійців-переселенців виділялося по 25 млн грн. У 2018 році цього вистачило на квартири для 54 бійців.
Для того, щоб наступного року житло отримали усі, хто перебуває безпосередньо у черзі зараз, – тобто 1736 чоловік – на 2020 рік у бюджеті України на потреби АТОВПО має бути передбачено 1 902,6 млн грн. Виплати ж на рівні попередніх років, тобто у розмірі 25 млн грн, дозволять забезпечити житлом лише приблизно 20 родин захисників України.
Якщо уявити собі, що реалізація задуму Кабінету Міністрів і надалі триватиме у вже заданому темпі, то останні з зареєстрованих за 280 постановою 3500 бійців отримають обіцяну державою допомогу за 175 років. Якщо ж на рік буде компенсуватися вартість хоча б півсотні квартир, як це було у 2018 році – то вже за 70.
Політв’язень Роман Сущенко, який повернувся в Україну 7 вересня в межах обміну “35 на 35”, планує надалі працювати журналістом.
Роман Сущенко планує працювати у рідному агентстві “Укрінформ”, пише “Радіо Свобода“.
Він додав, що хоче “поспілкуватися з колегами, обійнятися з друзями, поїхати на могилу до батька”, який помер на початку березня 2018 року, коли Роман був у колонії.
Роман Сущенко – український журналіст, незаконно заарештований та утримуваний на території Росії з 30 вересня 2016 року. Про місце перебування Сущенка стало відомо лише через два дні після затримання, у неділю, 2 жовтня, коли у московське СІЗО “Лефортово” прибули російські правозахисники з плановою перевіркою умов утримання арештованих.
4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму. Агресор приписує журналісту “шпигунство на користь України”. Журналіст повернувся в Україну у рамках обміну полоненими “35 на 35”.
7 вересня, близько 14:00 літак із полоненими Росією українцями приземлився в київському “Борисполі”. Моряків, яких Росія захопила у листопаді 2018 року, а також інших бранців Кремля обміняли за схемою “35 на 35”.
Хто повернувся в Україну з РФ/ Інфографіка 24 каналу
Полонені моряки повернулись в Україну/ Інфографіка 24 каналу
У неділю на окупованому Донбасі проросійські бойовики порушили режим припинення вогню 9 разів.
Про це повідомляє прес-центр Об’єднаних сил.
Противник обстрілював позиції сил ОС в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”, а також в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник здійснив 1 обстріл позицій Об’єднаних сил із забороненої Мінськими угодами зброї.
“За минулу добу внаслідок ворожих обстрілів позицій підрозділів Об’єднаних сил один військовослужбовець отримав бойове травмування”,- звітують у штабі.
Нагадаємо:
7 вересня бойовики порушили режим припинення вогню 14 разів, за минулу добу втрат внаслідок ворожих обстрілів серед українських військових не було.
Політв’язень Микола Карпюк, якого відпустила Росія у рамках обміну утримуваними між двома країнами у форматі «35 на 35», розповів про тортури у російському полоні.
Про це повідомляє Українська правда.
«У Владикавказі… когось виводять, починають закривати йому голову кульком і скрегіт скотчу, людину вивозять на тортури. А потім його привозять у сусідню камеру, а звукоізоляція там дуже паршива, його прив’язують наручниками, ставлять на коліна, і цей крик мента: «На колени! Не спать!». А той бідолаха стогне, просить: «Дайте мені папір, я напишу все, що від мене треба. Дайте мені поспати просто». Оце найстрашніше, я це не забуду ніколи», – розповів Карпюк про найважчий спогад у полоні.
«4 ночі вивозили мене. Підключали електричний струм… але коли сам переносиш – це одна справа. А коли чуєш, як знущаються з інших – набагато складніше», – додав він.
Нагадаємо, 7 вересня 2019 року відбувся обмін утримуваними громадянами між Україною та Росією. Літак із 35 українцями приземлився в київському аеропорту «Бориспіль».
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
.JPG)
Попередня
